Договір як правова форма реалізації цивільної правосуб’єктності юридичних осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва

Національної академії правових наук України

УДК 347.122; 347.132.6

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Договір як правова форма реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб

Спеціальність 12.00.03. - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Зозуляк Ольга Ігорівна

Київ 2010

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний стан майнового обороту України, без сумніву, можна охарактеризувати як динамічний розвиток договірних форм опосередкування ринкових відносин. Роль договорів у регулюванні процесу переміщення економічних благ важко переоцінити, адже можна впевнено стверджувати, що договори є головним юридичним інструментом ринку.

Сьогодні важко уявити економічні зрушення без розвиненої системи договірних зв'язків між суб'єктами підприємництва. Особливо помітно зростає участь у договірних відносинах юридичних осіб, для яких договір виступає чи не основною правовою формою реалізації їх цивільної правосуб'єктності.

Між тим, детальний аналіз чинного цивільного законодавства та теоретичних питань, пов'язаних із вступом юридичних осіб у договірні зобов'язання, свідчить про існування великої кількості нерозв'язаних проблем у даній сфері. Це вимагає переосмислення деяких поглядів щодо меж участі юридичних осіб у відносинах договірного характеру, умов дійсності укладених ними договорів, особливостей виконання договірних зобов'язань юридичними особами, умов та форм відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Питання участі юридичних осіб у договірних відносинах досліджувались у дисертаційних роботах: Кучеренко І. М. «Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права» (2004 р.), Фролова В. Д. «Правочиноздатність юридичної особи та її здійснення за цивільним законодавством України (цивілістичний аспект)» (2004 р.), Калаура І. Р. «Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права власності юридичної особи» (2004 р.), Примака В. Д. «Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб» (2005 р.), Винара Л. В. «Правовий статус юридичних осіб публічного права, заснованих державою» (2006 р.) тощо.

Однак у цих дисертаціях проблеми участі юридичних осіб у договірних зобов'язаннях розглянуті лише в загальних рисах. Крім того, у них фактично не приділяється увага дослідженню сутності договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб, що детально розглянуто в цій праці. Вищевказані обставини визначають актуальність і необхідність дослідження на дисертаційному рівні проблем реалізації цивільної правосуб'єктності юридичної особи через правову форму договору як для цивільно-правової науки, так і для юридичної практики.

Науково-теоретичну основу цієї дисертаційної роботи становлять праці українських та російських вчених-юристів дореволюційного, радянського та сучасного періодів: М. М. Агаркова, С. С. Алєксєєва, О. А. Беляневич, Т. В. Боднар, М. І. Брагінського, В. І. Борисової, С. М. Братуся, С. М. Бервено, В. А. Васильєвої, О. М. Вінник, В. В. Вітрянського, В. П. Грибанова, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. С. Іоффе, I. Р. Калаура, Н. В. Козлової, В. М. Коссака, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, Д. С. Лещенка, Л. А. Лунца, В. В. Луця, А. В. Луць, Р. А. Майданика, В. К. Мамутова, Д. І. Мейєра, Є. О. Мічуріна, І. Б. Новицького, В. А. Ойгензіхта, І. О. Покровського, Б. І. Пугінського, О. А. Пушкіна, О. А. Підопригори, З. В. Ромовської, С. В. Сарбаша, М. М. Сібільова, І. В. Спасибо-Фатєєвої, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Є. О. Харитонова, Н. С. Хатнюк, Я. М. Шевченко, Г. Ф. Шершеневича, Р. Б. Шишки, В. С. Щербини та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України від 26 вересня 2007 року (протокол № 8). Дисертація виконана відповідно до напрямків наукової роботи Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України «Проблеми здійснення та захисту суб'єктивних цивільних прав» (реєстраційний номер 0108U000494).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є з'ясування сутності договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб з наданням науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України у даній сфері.

Для досягнення поставленої мети були поставлені такі завдання наукового пошуку:

- розглянути поняття та особливості цивільної правосуб'єктності юридичних осіб у сучасних умовах;

- визначити зміст цивільної правосуб'єктності юридичних осіб;

- з'ясувати в цивільно-правовому договорі прояви особливостей правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб;

- розглянути особливості умов дійсності договорів, укладених юридичними особами;

- виявити особливості цивільної правосуб'єктності як елемента механізму правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб;

- звернути увагу на вимоги щодо виконання договорів юридичними особами;

- встановити правові засади відповідальності юридичних осіб за порушення договірних зобов'язань;

- розробити рекомендації щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства з питань правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають при реалізації цивільної правосуб'єктності юридичної особи через правову форму договору.

Предмет дослідження - положення актів цивільного законодавства, що регулюють порядок укладення та виконання договорів юридичними особами, а також визначають правосуб'єктність юридичних осіб, зарубіжне законодавство, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, відповідна судова і договірна практика.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження виступили загальнонаукові, філософські та спеціальні методи, зокрема: діалектичний, формально-логічний, системний, методи аналізу та синтезу, порівняльно-правовий, історичний тощо. Так, за допомогою формально-логічного та історичного методів досліджувалися процеси становлення та розвитку вчення про цивільну правосуб'єктність юридичних осіб, правове регулювання даної сфери у різні історичні періоди (розділ 1 дисертації). На основі діалектичного методу поставлені в дисертації проблеми досліджувалися в єдності їх соціального змісту та юридичної форми (підрозділи 1.2., 2.1. та 3.1. дисертації). Порівняльно-правовий метод використовувався при співставленні регулювання договірних відносин за участю юридичних осіб в Україні та в інших країнах, що дозволило запозичити позитивний правовий досвід нормотворчості цих країн (підрозділи 2.1. та 3.2. дисертації). Шляхом застосування методів аналізу та синтезу досліджувався сучасний стан законодавства, судова практика та розроблялися пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази у даній галузі (підрозділи 1.3. та 2.2. дисертації).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці дослідженням договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб. Авторкою дисертації сформульовано низку таких теоретичних положень, що виносяться на захист.

Вперше:

1) доведено, що сутність договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичної особи полягає у тому, що він: а) виступає юридичним фактом, на підставі якого юридичні особи вступають у договірні відносини; б) закріплює умови щодо виконання договірного зобов'язання; в) визначає умови та форми договірної відповідальності;

2) цивільна правосуб'єктність юридичних осіб розглядається як конститутивний елемент структури механізму правового регулювання договірних відносин за їх участі, що проявляється у наступному: а) здатність юридичних осіб вступати у договірні відносини визначається їх правовою природою, як суб'єктів цивільного права, оскільки саме за цим критерієм і визначається їхня цивільна правоздатність; б) здатність юридичних осіб вступати у відносини договірного характеру визначається видом їх цивільної правоздатності; в) договороздатність юридичних осіб реалізується особливими способами;

3) запропоновано авторське визначення договороздатності юридичної особи як здатності цієї особи укладати та виконувати договори, що відповідають її правовій природі та виду цивільної правоздатності, а також нести відповідальність за їх невиконання чи неналежне виконання.

Удосконалено:

4) доводи з приводу того, що ліцензування не впливає на обсяг цивільної правоздатності юридичних осіб, оскільки ліцензія є юридичним фактом, а цивільна правоздатність юридичної особи виникає не на основі дій, спрямованих на одержання ліцензії, а на основі закону, і саме законом визначається її характер та обсяг;

5) визначення цивільної правоздатності юридичної особи як її здатності мати цивільні права та обов'язки, що обумовлюються правовою природою юридичної особи та відповідають меті, що визначена в її установчих документах, чи виключному предмету її діяльності;

6) позицію щодо можливості обмеження цивільної дієздатності юридичної особи, у випадках, передбачених законом (зокрема, призначення арбітражного керуючого, тимчасового адміністратора, закріплення майна на праві господарського відання чи оперативного управління тощо суттєво звужують обсяг дієздатності юридичної особи);

7) класифікацію юридичних осіб за критерієм виду цивільної правоздатності. Їх розподілено на: а) юридичні особи, що наділяються загальною правоздатністю; б) юридичні особи, що наділяються спеціальною правоздатністю; в) юридичні особи, що наділяються виключною правоздатністю.

Дістали подальший розвиток:

8) положення про те, що під цивільною правосуб'єктністю слід розуміти таку характеристику особи, при якій її правоздатність та дієздатність виступають передумовою формування правового статусу;

9) обґрунтування того, що реалізація цивільної правосуб'єктності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями самої юридичної особи як самостійного суб'єкта цивільних відносин;

10) доводи щодо доцільності запровадження безвинної договірної відповідальності юридичних осіб, наділених універсальною правоздатністю, оскільки їх діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком;

11) підходи з приводу того, що цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена тільки на підставі закону і не може обмежуватись на основі засновницького волевиявлення (обмеження в статуті, рішення учасників тощо).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні цивільно-правового договору як правової форми, у якій реалізується цивільна правосуб'єктність юридичних осіб;

- у правозастосовчій діяльності, насамперед, у практиці вирішення судами спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених юридичними особами. Окремі положення, викладені в дисертаційному дослідженні, визнані Апеляційним судом Івано-Франківської області слушними і використовуються в його діяльності (Акт впровадження від 08.11.2010 р. - Додаток А);

- у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін «Цивільне право», «Договірне право» тощо. Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника (Акт впровадження від 05.09.2010 р. - Додаток Б).

Апробація результатів дослідження. Дисертація була обговорена на засіданнях відділу проблем приватного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України.

Основні теоретичні та практичні положення також отримали апробацію у виступах на: Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток підприємництва в Україні: економіко-правове забезпечення» (13-14 грудня 2007 р., м. Львів); ХІХ Міжнародній історико-правовій конференції «Інтеграційні процеси в історії права, держави, юридичної думки та правоохоронної діяльності» (15-18 травня, 2008 р., с. Гута резиденція «Синьогора»); круглому столі «Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин» (6 лютого 2009 р., м. Ірпінь); IV Міжнародній цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (3-4 квітня 2009 р., м. Одеса); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку» (22-23 травня 2009 р., м. Київ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми адміністративного законодавства України: шляхи його вдосконалення» (5-6 червня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в сучасних умовах» (25-26 вересня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Третій звітній всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів «Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні» (25 вересня 2009 р., м. Львів); Міжнародній науково-практичній конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (4 грудня 2009 р., м. Хмельницький); науково-практичній конференції Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні» (8 грудня 2009 р., м. Івано-Франківськ); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика Української держави» (19-20 лютого 2010 р., м. Івано-Франківськ); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право в умовах глобалізації» (16-17 квітня, 2010 р., м. Сімферополь); Всеукраїнському науково-практичному семінарі «Охорона корпоративних прав» (1-2 жовтня 2010 р., м. Івано-Франківськ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження втілені у 18 наукових працях, зокрема, у 6 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що віднесені ВАК України до фахових для юридичних наук, а також у 12 тезах наукових доповідей і повідомлень на наукових заходах.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, що містять 7 підрозділів, висновків, 2 додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи налічує 224 сторінки. Додатки А, Б займають 4 сторінки. Список використаних джерел налічує 297 найменувань і викладений на 27 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета та завдання дослідження, його об'єкт та предмет, розкривається методологія дослідження, висвітлюється наукова новизна дисертації, розкривається практичне значення та апробація результатів дослідження, наводяться дані про публікації з теми дисертації.

Розділ 1. «Загальні положення про цивільну правосуб'єктність юридичних осіб» складається із чотирьох підрозділів та присвячений дослідженню поняття «цивільна правосуб'єктність» юридичних осіб, визначенню її змісту та структурних елементів, а також ролі цієї категорії у структурі механізму правового регулювання договірних відносин за участю юридичних осіб.

У підрозділі 1.1 «Поняття цивільної правосуб'єктності юридичних осіб» дається аналіз генезису та сутності цивільної правосуб'єктності в цілому та юридичних осіб зокрема. На основі поширеної в цивілістичній науці позиції цивільна правосуб'єктність розглядається як елемент правового статусу особи.

Поняття «правосуб'єктність» не закріплювалось ні у цивільному законодавстві радянського періоду, ні у вітчизняному цивільному законодавстві. Разом з тим, цивілістика не має рівноцінного еквівалента даному терміну. Відсутність легального визначення поняття «правосуб'єктність» зовсім не означає відсутність теоретичної та практичної потреби у цій категорії. З точки зору об'єктивного права правосуб'єктність у широкому розумінні співпадає з поняттям «суб'єкт права». Аналогічно й цивільну правосуб'єктність можна ототожнювати із поняттям «суб'єкт цивільного права». Виходячи із такої позиції, закріплення у ст. 2 ЦК України суб'єктного складу цивільних правовідносин і буде виступати проявом цивільної правосуб'єктності.

На думку дисертантки, призначення категорії «правосуб'єктність» як загальної передумови участі в цивільно-правових відносинах полягає у тому, що за своєю роллю у механізмі правового регулювання правосуб'єктність виступає у якості засобу фіксації кола суб'єктів, які можуть виступати носіями суб'єктивних прав та обов'язків.

У дисертації здійснюється розмежування між такими категоріями як «цивільна правосуб'єктність» та «господарська компетенція». При цьому наголошується, що компетенція та правосуб'єктність юридичної особи - це різні правові категорії, кожна з яких визначає одну із сторін її самостійності. Ці поняття не слід ототожнювати чи порівнювати залежно від обсягу. Їх слід розглядати у взаємозалежності та взаємодії, адже більшість правових питань, які виникають у сфері господарювання, неможливо вирішити спираючись тільки на господарську компетенцію. При цьому перевагу, звичайно, слід надавати цивільній правосуб'єктності юридичної особи, яка, як елемент правового статусу останньої, виступає передумовою набуття суб'єктивних цивільних прав та обов'язків.

Підрозділ 1.2 «Елементи цивільної правосуб'єктності юридичних осіб» присвячений особливостям правоздатності та дієздатності юридичної особи як елементів її цивільної правосуб'єктності.

Відзначено, що у цивілістиці переважає думка про те, що цивільна правоздатність - це здатність особи мати цивільні права та обов'язки. Наголошується, що правоздатність та суб'єктивне право є різними правовими категоріями, які співвідносяться між собою як абстрактне та конкретне. На відміну від суб'єктивного права, правоздатність є невіддільною від особи, її не можна передати комусь іншому. Конкретні суб'єктивні права виникають внаслідок реалізації правоздатності. У дисертації сформульовано авторське визначення цивільної правоздатності.

Досліджуючи види правоздатності юридичної особи, доводиться, що поряд із загальною та спеціальною правоздатністю самостійного значення набуває ще один вид цивільної правоздатності юридичної особи - виключна правоздатність. Якщо критерієм диференціації спеціальної та загальної правоздатності виступає мета діяльності юридичної особи, то критерієм диференціації виключної правоздатності є предмет діяльності юридичної особи. Виходячи із цього, запропоновано у ст. 91 ЦК України закріпити не тільки універсальну правоздатність, а також спеціальну та виключну.

У роботі звертається увага на умовність поділу юридичних осіб на підприємницькі та непідприємницькі. З огляду на це, запропоновано обрати за критерій класифікації юридичних осіб вид їхньої цивільної правоздатності, адже саме через вид правоздатності можна визначити обсяг цивільних прав та обов'язків останніх.

Досліджуючи можливості обмеження правоздатності юридичної особи на основі засновницького волевиявлення встановлено, що обмеження правоздатності юридичної особи можливе виключно на підставі закону. При цьому будь-які обмеження, які вводяться через засновницьке волевиявлення учасників юридичної особи, не перетворюють загальну правоздатність на спеціальну, а тільки вказують на відмову від реалізації суб'єктивного права, яке виступає складовим елементом правоздатності.

Розглядаючи сутність іншого елемента цивільної правосуб'єктності юридичної особи - цивільної дієздатності, звернено увагу на те, що у ст. 92 ЦК України в першу чергу визначено способи та порядок реалізації дієздатності юридичної особи, залишаючи поза увагою визначення змісту дієздатності останньої. На основі аналізу літературних джерел зроблено висновок про те, що цивільна дієздатність юридичної особи - це здатність юридичної особи набувати цивільні права та виконувати цивільні обов'язки. При цьому цивільна дієздатність юридичної особи реалізовується такими можливими способами: 1) через органи юридичної особи (ч. 1 ст. 92 ЦК України); 2) через учасників юридичної особи (ч. 2 ст. 92 ЦК України); 3) через представників (ч. 3 ст. 92 ЦК України). Досліджуючи способи реалізації дієздатності юридичної особи, з'ясовано відмінність реалізації дієздатності через органи юридичної особи від реалізації дієздатності через належним чином уповноважених представників. Це дозволило прийти до висновку про те, що реалізація цивільної правосуб'єктності юридичної особи через її органи не є представництвом, а має вважатися діями самої юридичної особи як самостійного суб'єкта цивільних відносин.

Розглядаючи момент виникнення цивільної дієздатності юридичної особи констатується, що цивільна дієздатність юридичної особи виникає одночасно із цивільною правоздатністю з моменту її державної реєстрації, крім випадків, передбачених законом.

У підрозділі 1.3 «Зміст цивільної правосуб'єктності юридичних осіб» розкривається зміст цивільної правосуб'єктності юридичної особи через сукупність тих прав та обов'язків, які можуть належати їй як суб'єкту цивільного права. Висловлено думку про те, що обсяг цивільних прав та обов'язків юридичної особи визначається її правовою природою та видом цивільної правоздатності.

Особлива увага приділяється дослідженню договороздатності юридичної особи як самостійної категорії цивільного права. Договороздатність юридичної особи розглядається як в аспекті функціональної спрямованості дій, так і в аспекті вольової спрямованості дій.

З точки зору функціональної спрямованості дій у договороздатності поєднуються такі здатності: 1) правонабувальна здатність - здатність набувати цивільні права за договором; 2) правореалізаційна здатність - здатність своїми діями реалізовувати цивільні права за договором; 3) правовиконувальна здатність - здатність виконувати цивільні обов'язки, що випливають із договору. Через узяті разом вищенаведені здатності договороздатність особи можна охарактеризувати як здатність вступати у договірні зобов'язання та виконувати їх.

З точки зору вольової спрямованості дій договороздатність включає у себе здатність нести відповідальність за договором.

Спираючись на вищезазначене, обґрунтовується положення про те, що структура договороздатності юридичної особи включає в себе такі три елементи: 1) здатність особи укладати договори; 2) здатність особи виконувати договори; 3) здатність нести відповідальність за невиконання договорів.

Підрозділ 1.4 «Правосуб'єктність як конститутивний елемент механізму правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб» присвячений характеристиці ролі правосуб'єктності у механізмі правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб.

У даному підрозділі на основі загальнотеоретичного розуміння структури механізму правового регулювання визначається значення правосуб'єктності у процесах втілення правової норми у конкретні суспільні відносини. Відзначено, що необхідним елементом вступу особи у цивільні правовідносини є наявність у неї цивільної правосуб'єктності. Підкреслюється, що конкретні суб'єктивні права та обов'язки можуть виникнути тільки на основі цивільної правоздатності та дієздатності, як структурних елементів цивільної правосуб'єктності особи.

Обґрунтовані загальні характеристики того, що правосуб'єктність виступає важливим елементом механізму правового регулювання договірних відносин, учасником яких виступає юридична особа. До них слід віднести наступне: по-перше, здатність юридичних осіб вступати у договірні відносини визначається їх правовою природою як суб'єктів цивільного права, оскільки саме за цим критерієм і визначається їхня цивільна правоздатність; по-друге, здатність юридичних осіб вступати у відносини договірного характеру визначається видом їх цивільної правоздатності; по-третє, особливі способи реалізації дієздатності, в тому числі і договороздатності юридичними особами. договір цивільний правосуб'єктність

Розділ 2. «Поняття та умови дійсності договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб» складається із двох підрозділів, що присвячені дослідженню договору як правової форми, у якій реалізується цивільна правосуб'єктність юридичних осіб, та умов дійсності укладених юридичними особами договорів.

Підрозділ 2.1 «Сутність договору як правової форми, у якій реалізується цивільна правосуб'єктність юридичних осіб» присвячений дослідженню цивільно-правового договору у зазначеному аспекті. У даному підрозділі проводиться відмежування договору від інших правових форм, у яких реалізується цивільна правосуб'єктність юридичних осіб, зокрема, закону, рішення суду, адміністративного акта. При цьому акцентується увага на універсальності цивільно-правового договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб. Це пов'язано з тим, що, по-перше, для договору характерний принцип свободи; по-друге, навіть, якщо обов'язок укласти договір випливає із прямої вказівки закону чи адміністративного акта, конкретні цивільні права та обов'язки для особи все ж виникають на підставі договору.

Дослідження договору як правової форми, у якій реалізується цивільна правосуб'єктність юридичних осіб, здійснюється на основі аналізу існуючих у цивільно-правовій науці підходів до розуміння цивільно-правового договору та виходячи із розуміння договороздатності з позицій функціональної та вольової спрямованості дій. Так, розглядаючи договороздатність юридичної особи з точки зору функціональної спрямованості дій, у першу чергу, слід наголосити на правонабувальній здатності (здатності своїми діями набувати права та обов'язки за договором). Саме тому договору на даній стадії реалізації договороздатності притаманні ознаки юридичного факту. Коли ж ідеться про здатність самостійно здійснювати цивільні права та обов'язки за договором та здатності своїми діями виконувати договірні зобов'язання, то на цих стадіях реалізації договороздатності договір слід розглядати як правовідношення.

Розглядаючи договороздатність з точки зору вольової спрямованості дій, договір як правомірну дію, спрямовану на виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, можна ототожнювати із правочином. Виходячи із викладеного, зроблено висновок, що сутність договору у контексті його розуміння як основної правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичної особи полягає у тому, що він вміщує в собі всі елементи її договороздатності. Договір виступає юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні відносини. У ньому передбачаються вимоги щодо виконання договірного зобов'язання, а також умови та форми відповідальності за його невиконання чи неналежне виконання.

У підрозділі 2.2 «Умови дійсності договорів, укладених юридичними особами» проведено аналіз законодавства і думок вчених щодо визначення умов дійсності договорів, учасником яких виступає юридична особа.

Оскільки договори є двосторонніми правочинами, умови їх дійсності випливають з умов дійсності правочинів (ст. 203 ЦК України). Умови дійсності договорів відображаються у сукупності таких елементів як суб'єкти договору, його форма та зміст, єдність волі та волевиявлення учасників.

Досліджуючи умови дійсності договорів, укладених юридичною особою, звернено увагу на те, що у ст. 227 ЦК України вміщено норму, якою визначається, що правочин юридичної особи, вчинений нею без ліцензії, може бути визнаний судом недійсним. Це єдина підстава недійсності правочинів, що укладаються юридичною особою. Вбачається, що ця норма потребує змін, адже на сьогоднішній день невизначеними залишаються питання, пов'язані з укладенням договорів юридичними особами, які виходять за обсяг їх цивільної правоздатності. У зв'язку з цим, запропоновано договори, які укладені з порушенням спеціальної чи виключної правоздатності юридичної особи, відносити до оспорюваних.

У роботі акцентується увага на формі правочину, укладеного юридичною особою. Відзначено, що для юридичних осіб загальним правилом є додержання письмової форми. В усній формі, як виняток, можуть укладатися лише ті договори, які повністю виконуються сторонами в момент укладення. Крім того, новелою цивільного законодавства є правило щодо обов'язкового скріплення печаткою договорів, укладених юридичною особою, порушення якого тягне за собою їх (договорів) недійсність.

Аналізуючи таку умову дійсності договорів, як відповідність вільного волевиявлення його учасників їх внутрішній волі, зроблено висновок, що волевиявлення юридичної особи слід розуміти як зовнішню волю її органів, учасників чи представників, які уповноважені представляти юридичну особу у порядку та в межах наданих їм повноважень.

Досліджуючи особливості волевиявлення юридичної особи при її вступі у договірні відносини, відзначено, що у багатьох випадках у законодавстві встановлюються окремі спеціальні норми, якими регулюється механізм волевиявлення юридичної особи. Така специфіка спостерігається, зокрема, у випадку вчинення акціонерними товариствами значних правочинів та правочинів із заінтересованістю (ст. ст. 70, 71 Закону України «Про акціонерні товариства»).

Розділ 3. «Виконання договірних зобов'язань юридичними особами та цивільно-правова відповідальність за їх порушення як елементи договороздатності юридичних осіб» складається із двох підрозділів та присвячений дослідженню проблем виконання договорів та відповідальності за їх невиконання як структурних елементів договороздатності юридичних осіб.

У підрозділі 3.1 «Виконання договірних зобов'язань як елемент договороздатності юридичних осіб» розглядаються особливості виконання договірних зобов'язань юридичними особами. При цьому, виходячи із розуміння договороздатності юридичної особи, виконання договорів юридичними особами розглядаються саме в якості структурного елемента їх договороздатності.

Досліджуючи поняття «виконання договірного зобов'язання», підтримано позицію, згідно з якою для виконання зобов'язання недостатньо дій уповноваженої сторони зобов'язання, виконання зобов'язання є результатом спільних дій обох сторін зобов'язального правовідношення.

Особливості виконання договорів юридичними особами виводяться із загальних засад виконання договірного зобов'язання у цивільному праві, передусім із врахуванням принципу належного виконання договірного зобов'язання, який включає в себе елементи щодо: 1) належних сторін виконання; 2) належних строків виконання; 3) належного місця виконання; 4) належного предмету та способу.

Правило щодо особистого виконання зобов'язань для юридичних осіб означає, що виконання повинно здійснюватись їх структурними підрозділами та/або працівниками відповідно до функцій кожного з них. Так, у структурі юридичної особи можуть створюватися внутрішні підрозділи - цехи, виробництва тощо, на які, залежно від суті договірного зобов'язання, покладаються обов'язки щодо його виконання. Проте незалежно від того, яким структурним підрозділом юридичної особи виконано зобов'язання, слід вважати, що воно виконане самою юридичною особою як самостійним суб'єктом цивільного права.

У підрозділі 3.2 «Відповідальність за порушення договірних зобов'язань як елемент договороздатності юридичних осіб» розглядаються особливості, підстави та форми відповідальності за порушення договірних зобов'язань як елемента договороздатності юридичних осіб.

Виходячи із вищенаведеного розуміння договороздатності юридичної особи, відповідальність за порушення договірних зобов'язань розглядається саме як елемент договороздатності останньої.

Визначені основні ознаки договірної відповідальності, які можна звести до таких: 1) підстава - порушення умов договірного зобов'язання; 2) договірна відповідальність носить майновий характер; 3) договірна відповідальність проявляється саме через додаткові майнові обтяження, що наступають для порушника договору; 4) договірна відповідальність має компенсаційну природу, розмір якої, за загальним правилом, повинен відповідати розміру понесених потерпілою стороною збитків; 5) майнові санкції, що накладаються на правопорушника, стягуються на користь потерпілої сторони.

Розглядаючи умови договірної відповідальності, підтримано позицію, відповідно до якої умовами договірної відповідальності є повний склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка; наявність шкоди або збитків; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та шкідливими наслідками, що настали; вина правопорушника. При цьому повний склад цивільного правопорушення характерний тільки для відшкодування збитків, у той час як при стягненні неустойки необхідними є всього дві умови: 1) протиправна поведінка; 2) вина правопорушника.

У дисертації аргументовано позицію, за якою підхід до розуміння вини повинен бути об'єктивно-суб'єктивним, що є поєднанням «поведінкової» та «психологічної» концепцій вини. Обґрунтовано положення про те, що вина юридичних осіб - це їхня власна вина як самостійних суб'єктів цивільно-правової відповідальності.

У роботі відстоюється позиція, відповідно до якої за юридичними особами, які наділені загальною правоздатністю, варто закріпити принцип безвинної договірної відповідальності. Це пояснюється ризиковим характером діяльності, яку здійснюють юридичні особи, що наділені загальною правоздатністю.

Аналізуючи форми договірної відповідальності юридичних осіб, зроблено висновок про те, що втрата завдатку або повернення його у подвійному розмірі виступає самостійною формою договірної відповідальності. До такого твердження можна дійти, виходячи із поєднання у завдатку і забезпечувальної, і компенсаційної функцій. Так, відповідно до ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо ж порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму в розмірі завдатку або його вартості. Між тим, у ст. 611 ЦК України серед правових наслідків порушення зобов'язання завдаток не виділяється. Саме тому варто було б доповнити зазначену статтю такою формою договірної відповідальності, як втрата завдатку та повернення його в подвійному розмірі.

Досліджуючи питання, пов'язані із компенсацією моральної шкоди за порушення договірних зобов'язань, зроблено висновок, що у тому випадку, коли йдеться про відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням нематеріального блага, вона підлягає компенсації незалежно від того, чи передбачено обов'язковість її відшкодування спеціальним законом. У тому ж випадку, коли моральна шкода спричинена порушенням майнових прав, вона підлягає відшкодуванню у прямо визначених законом випадках, або коли її відшкодування передбачене самим договором.

У роботі доводиться, що до універсальних форм договірної відповідальності юридичних осіб слід віднести відшкодування збитків та моральної шкоди, неустойку, втрату завдатку та повернення його у подвійному розмірі.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у комплексному дослідженні договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб.

Основні висновки та пропозиції, отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, окрім положень наукової новизни, що виносяться на захист, зводяться до наступного.

1. Призначення категорії «правосуб'єктність» як загальної передумови участі в цивільно-правових відносинах полягає у тому, що за своєю роллю у механізмі правового регулювання правосуб'єктність виступає у якості засобу фіксації кола суб'єктів, які можуть виступати носіями суб'єктивних прав та обов'язків.

2. Пропонується ст. 91 ЦК України викласти у такій редакції:

«Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи

1. Цивільна правоздатність юридичної особи - це здатність мати цивільні права та обов'язки, що обумовлюються її правовою природою та відповідають меті, визначеній в установчих документах чи виключному предметі діяльності.

2. Юридична особа, що здійснює підприємницьку діяльність у передбаченому законом порядку, може мати будь-які цивільні права та обов'язки (універсальну цивільну правоздатність). Універсальна правоздатність закріплюється за підприємницькими товариствами.

3. Юридична особа, яка може мати цивільні права та обов'язки у відповідності з метою, передбаченою в її установчих документах, має спеціальну правоздатність. Спеціальна правоздатність закріплюється за юридичними особами публічного права, непідприємницькими товариствами та іншими юридичними особами.

4. Юридична особа, яка може мати цивільні права та обов'язки у відповідності із виключним предметом діяльності, має виключну правоздатність. Перелік юридичних осіб, що наділяються виключною правоздатністю, визначається законом.

5. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише на підставі закону. Рішення щодо обмеження правоздатності юридичної особи може бути оскаржене юридичною особою в судовому порядку.

6. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Одержання у передбаченому законом випадку ліцензії не впливає на обсяг цивільної правоздатності юридичної особи, визначеної законом.

7. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення».

4. З метою однозначного розуміння моменту виникнення цивільної дієздатності, а також виходячи із того, що у законодавстві України передбачено значну кількість випадків, які вказують на обмеження цивільної дієздатності юридичної особи, запропоновано ч. 1 ст. 92 ЦК України викласти у такій редакції:

«Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Цивільна дієздатність юридичної особи виникає одночасно з її правоздатністю, крім випадків передбачених законом.

Дієздатність юридичної особи може бути обмежена у передбачених законом випадках».

5. Задля вирішення проблеми, пов'язаної із правовими наслідками укладення юридичною особою правочинів поза межами цивільної правоздатності, запропоновано ст. 227 ЦК України доповнити частиною першою у такій редакції:

«1. Правочин, вчинений юридичною особою всупереч меті, визначеній в її установчих документах чи виключному предмету діяльності, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої сторони», у зв'язку з чим частини першу та другу вважати відповідно частинами другою та третьою.

6. З метою вирішення проблеми, пов'язаної із наступним схваленням дій органу юридичної особи, який перевищив свої повноваження при укладенні правочину, пропонуємо доповнити статтю 241 ЦК України частиною третьою такого змісту:

«3. Наступне схвалення загальними зборами дій органу юридичної особи, пов'язаних з укладенням ним правочинів, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину».

7. Частину 1 cт. 611 ЦК України пропонується доповнити пунктом 5 наступного змісту:

«5) втрата завдатку або повернення його у подвійному розмірі».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Зозуляк О. Деякі проблеми визначення поняття «орган юридичної особи» / О. І. Зозуляк // Юридична Україна. - 2008. - № 11 (71). - С. 58-62.

2. Зозуляк О. Виключна правоздатність юридичних осіб як вид цивільної правоздатності / О. І. Зозуляк // Юридична Україна. - 2009. - № 2 (74). - С. 49-51.

3. Зозуляк О. І. Обмеження дієздатності юридичної особи / О. І. Зозуляк // Приватне право і підприємництво: збірник наукових праць. - Вип. 8 / редкол. : Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. - К. : НДІППіП АПрНУ, 2009. - С. 61-64.

4. Зозуляк О. Поняття цивільно-правового договору в юридичній літературі та законодавстві / Ольга Зозуляк // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - № 3. - С. 157-159.

5. Зозуляк О. І. Зміст цивільної правосуб'єктності юридичних осіб / О. І. Зозуляк // Приватне право і підприємництво : збірник наукових праць. - Вип. 9 / редкол. : Крупчан О. Д. (гол. ред.) та ін. - К. : НДІППіП АПрНУ, 2010. - С. 64-67.

6. Зозуляк О. І. Окремі питання визначення договірної правосуб'єктності юридичних осіб / О. І. Зозуляк // Держава і закон : теорія, практика, методика : збірник наукових праць. - Вип. III. - Івано-Франківськ : ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. - С. 256-260.

7. Зозуляк О. І. Умови дійсності договорів, укладених юридичними особами / О. І. Зозуляк // Науковий вісник Академії муніципального управління : збірник наукових праць. - Вип. ІІ. / за заг. ред. В. В. Луця. - К., Академія муніципального управління, 2009. - С. 114-122.

8. Зозуляк О. І. Вина як умова договірної відповідальності юридичних осіб / О. І. Зозуляк // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства : збірник наукових статей. - Вип. XXIII. - 2010. - С. 132-138.

9. Зозуляк О. І. Цивільна правосуб'єктність як елемент механізму правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб / О. І. Зозуляк // Правова політика української держави [текст] : Матеріали наук.-практ. конф., присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Том 1. / 19-20 лютого 2010 року. - Івано-Франківськ : Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника, 2010. - С. 167-171.

10. Зозуляк О. І. Завдаток як форма договірної відповідальності / О. І. Зозуляк // Государство и право в условиях глобализации. Сборник научных трудов. Материалы ІІ Международной науч-практической конференции (16-17 апреля, 2010 года) / отв. за вып. Поляков И. И. - Симферополь : КРП «Крымучпедгиз», 2010. - С. 251-252.

11. Зозуляк О. І. Вимоги щодо письмової форми договорів, укладених юридичними особами / О. І. Зозуляк // Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні: Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції, присвяченої проголошенню Загальної декларації прав людини (м. Івано-Франківськ, 8 грудня, 2009 р.). - Івано-Франківськ. - ПЮІ ЛьвДУВС. - 2010. - С. 200-205.

12. Зозуляк О. І. До питання про визначення поняття та особливостей господарського договору / О. І. Зозуляк // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : тези доповідей на Третій звітній всеукр. наук. конф. ад'юнктів, аспірантів та здобувачів. - Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. - С. 38-42.

13. Зозуляк О. І. Вид правоздатності юридичних осіб як критерій їх класифікації / О. І. Зозуляк // Юридичні особи публічного права як учасники цивільних правовідносин : Круглий стіл, 6 лютого 2009 р. : тези доп. - Ч. 2. - Дискурс молодих науковців та викладачів. - м. Ірпінь, 2009. - С. 241-246.

14. Зозуляк О. І. Окремі аспекти реалізації волевиявлення юридичної особи при укладенні договорів / О. І. Зозуляк // Методологія приватного права: сучасний стан та перспективи розвитку (м. Київ, 22-23 травня 2009 року): збірник матеріалів ІІ Міжн. наук.-практ. конф. «Методология частного права: современное состояние и перспективы развития» / ред. кол. О. Д. Крупчан (голова), Н. С. Кузнєцова, Я. М. Шевченко та ін. - К. : НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, 2009. - С. 247-250.

15. Зозуляк О. І. Значні правочини акціонерних товариств / О. І. Зозуляк // Вдосконалення правового регулювання корпоративних відносин в сучасних умовах [текст]: матеріали всеукраїнського науково-практичного семінару проведеного лабораторією з вивчення проблем корпоративного права Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва АПрН України спільно з юридичним інститутом Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 25-26 вересня, 2009. - Івано-Франківськ, Прикарпатський національний університет ім. В. Стефаника, 2010. - С. 151-155.

16. Зозуляк О. І. Вплив ліцензування на обсяг правоздатності юридичної особи / О. І. Зозуляк // Актуальні проблеми юридичної науки: збірник тез міжнародної наукової конференції «Восьмі осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 13-14 листопада 2009 р.) : У 4-х частинах. - Частина третя: «Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Цивільний, господарський та адміністративний процес». - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2009. - С. 127-129.

17. Зозуляк О. І. Розмежування понять «компетенція» та «правосуб'єктність» юридичних осіб: теоретико-правові аспекти / О. І. Зозуляк // Конституційно-правовий статус людини і громадянина в Україні: матеріали наук.-практ. конф., присвяченої 60-річчю проголошення Загальної декларації прав людини (Івано-Франківськ, 28 листопада 2008 р.) / під ред. В. І. Кафарського. - Івано-Франківськ, 2008. - С. 137-143.

18. Зозуляк О. І. Легальна дефініція договору в Україні та зарубіжних правопорядках: порівняльно-правовий аналіз / О. І. Зозуляк // збірник тез наукових робіт ІV Міжнародної цивілістичної конференції студентів та аспірантів / Упорядн. : Чанишева А. Р., Матійко М. В., Садовенко О. Л. та інші. - Одеська національна юридична академія. - О. : Фенікс, 2009. - С. 355-356.

Анотація

Зозуляк О. І. Договір як правова форма реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва Національної академії правових наук України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному теоретичному аналізу цивільно-правового договору як правової форми реалізації цивільної правосуб'єктності юридичних осіб. У роботі з'ясовано сутність цивільної правосуб'єктності юридичних осіб, визначено її елементи та зміст. Проведено дослідження цивільної правоздатності юридичної особи, визначено її поняття, види, особливості обмеження.

Розглянуто сутність, особливості та структуру договороздатності як самостійної категорії цивільного права. Досліджено місце цивільної правосуб'єктності юридичних осіб у структурі механізму правового регулювання договірних відносин за участі юридичних осіб.

Сформульовано концепцію договору як правової форми, у якій реалізується цивільна правосуб'єктність юридичних осіб. Визначено умови дійсності договорів, учасником яких виступає юридична особа. Досліджено вимоги щодо виконання договірних зобов'язань юридичними особами та особливості відповідальності за їх невиконання чи неналежне виконання.

Ключові слова: договір, умови дійсності договору, юридична особа, правосуб'єктність, правоздатність, дієздатність, договороздатність.

Аннотация

Зозуляк О. И. Договор как правовая форма реализации гражданской правосубъектности юридических лиц. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства Национальной академии правовых наук Украины. - Киев, 2010.

Основной задачей диссертационного исследования является комплексный теоретический анализ гражданско-правового договора как правовой формы реализации гражданской правосубъектности юридических лиц. В диссертации рассмотрено понятие гражданской правосубъектности юридических лиц, определены ее элементы и содержание. В работе обоснован тезис, что основная ценность категории «гражданская правосубъектность» состоит в том, что она выступает характеристикой правового статуса личности.

Обосновано, что универсальная, специальная и исключительная правоспособности являются самостоятельными видами гражданской правоспособности юридических лиц. Предлагается класифицировать юридические лица за видом их гражданской правоспособности на юридические лица, которые наделяются универсальной, специальной и исключительной правоспособностью.

При рассмотрении вопросов о реализации гражданской правосубъектности, поддерживается точка зрения, что в действии своих органов действует само юридическое лицо. Кроме органов юридического лица гражданская правосубъектность юридических лиц может реализоваться посредством действий участником юридического лица, а также через представителей. В работе сделано вывод, что момент возникновения гражданской дееспособности юридического лица совпадает с моментом возникновения его правоспособности. Отдельно рассматривается вопрос относительно оснований ограничения гражданской дееспособности юридических лиц.

Уделено внимание договороспособности юридического лица как самостоятельной категории гражданского права, исследовано ее структуру. Обосновано, что элементами структуры договороспособности выступают: способность заключать договора; способность исполнять договора; способность нести ответственность за их неисполнение.

В работе исследуется место гражданской правосубъектности в структуре механизма правового регулирования договорных отношений за участия юридических лиц. При этом исследуются общие черты влияния гражданской правосубъектности на способность участия юридических лиц в правоотношениях договорного характера: 1) способность юридических лиц быть участником договорных обязательств определяется их правовой природой как субъектов гражданского права, поскольку именно за этим критерием определяется их гражданская правоспособность; 2) способность юридических лиц вступать в отношения договорного характера определяется видом их гражданской правоспособности; 3) особые способы реализации дееспособности, в том числе и договороспособности юридическими лицами.

На основании анализа нормативного определения понятия договора в Гражданском кодексе Украины и имеющихся в литературе позиций по этому вопросу сформулировано концепцию договора как правовой формы, у которой реализуется гражданская правосубъектность юридических лиц. Сущность договора в контексте его понимания как основной правовой формы реализации гражданской правосубъектности юридического лица состоит в том, что он помещает в себе все элементы ее договороспособности. Договор выступает юридическим фактом, на основании которого возникают договорные отношения, в нем предусматриваются требования к исполнению договорного обязательства, а также условия и формы ответственности за его нарушение. Определены условия действительности договоров, участником которых является юридическое лицо. Предлагается относить к оспоримым договоры, которые заключены с нарушением специальной или исключительной правоспособности юридического лица.

Рассмотрены также вопросы, связанные с исполнением договорных обязательств юридическими лицами. Особенности исполнения договоров юридическими лицами выводятся из общих засад исполнения договорного обязательства в гражданском праве, учитывая принцип надлежащего исполнения договорного обязательства, который включает в себя элементы касательно: 1) надлежащих сторон исполнения; 2) надлежащих сроков исполнения; 3) надлежащего места исполнения; 4) надлежащим предметом и способом.

...