Державний антимонопольний контроль процесів економічної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство регіонального розвитку та будівництва України

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

25.00.02 - механізми державного управління

УДК 354:339.9: 330.35

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНИЙ АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ ПРОЦЕСІВ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Карпенко Наталя

Миколаївна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя).

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент

Зборовська Ольга Михайлівна, Дніпропетровський університет економіки та права, доцент кафедри економіки підприємства.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Пісьмаченко Людмила Миколаївна, Академія митної служби України, професор кафедри обліку і аудиту;

кандидат економічних наук, професор Іванова Тамара Вікторівна,

Академія муніципального управління, проректор з навчально-педагогічної роботи.

Захист відбудеться 26 січня 2011 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.129.01 в Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України за адресою: 01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33, к. 220.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії муніципального управління Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (01042, Київ, вул. Івана Кудрі, 33).

Автореферат розісланий 25 грудня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Л.П. Піддубна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Становлення в Україні ринкових відносин характеризується значними змінами в економічній діяльності суб'єктів господарювання. Це є наслідком поглиблення економічних перетворень і активізації інтеграційних процесів, розвитку конкуренції. Однак вказані тенденції часто спричинюють негативні процеси, що супроводжуються концентрацією та монополізацією окремих сегментів вітчизняних ринків. За таких умов важливого значення набуває державний контроль процесів економічної діяльності в частині концентрації домінування суб'єктів господарювання, що перешкоджає вільному і ефективному розвитку конкуренції. Особливої уваги заслуговує економічна концентрація, що потребує виявлення порушень, пов'язаних з виникненням чи посиленням домінуючого положення суб'єктів господарювання на ринках.

Закон України “Про захист економічної конкуренції” покладає на антимонопольні органи здійснення контролю процесів економічної концентрації для попередження виникнення монопольних структур. Основою державного контролю економічної концентрації є такі принципи, як єдність економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг і фінансових засобів, підтримка конкуренції, недопущення економічної діяльності, спрямованої на монополізацію і несумлінну конкуренцію. В Україні функціонує значна кількість потужних монополій, у тому числі значна частка природних, послаблення контролю за діяльністю яких з боку держави зменшує рівень захисту економічної конкуренції та створює реальну загрозу національній безпеці України. Тому державний антимонопольний контроль процесів економічної діяльності в частині концентрації та монополізму й захисту економічної конкуренції є одним з найважливіших завдань державного управління.

Вагомий внесок у вивчення питань конкуренції, концентрації, монополізму та державного антимонопольного контролю зробили зарубіжні вчені-економісти: Г. Азоєв, А. Варламова, І. Князєва, А. Маpшалл, М. Поpтеp, Р. Фатхутдінов, Ф. Хайек, А. Юданов та iнші. Серед вітчизняних учених проблемами конкуренції та антимонопольного контрою займалися: О. Амоша, Я. Базилюк, А. Герасименко, О. Зборовська, Т. Іванова, О. Костусєв, В. Лагутін, Л. Пісьмаченко, Н. Писаренко та інші. Окремі заходи держави у сфері антимонопольної політики були предметом аналізу в працях таких вітчизняних вчених, як: В. Бодров, В. Воротін, Я. Жаліло, А. Дєгтяр та інші.

Позитивно оцінюючи результати цих досліджень, слід водночас зазначити, що більшість проблемних питань державного антимонопольного контролю залишаються невирішеними, потребують подальшого дослідження положення контролю процесів економічної діяльності, рівня впливу на конкуренцію і концентрацію. Відсутня ефективна система моніторингу конкурентного середовища, зокрема можливого співвідношення концентраційних процесів, монополізації та конкурентних відносин. Не обґрунтовано механізм взаємодії Антимонопольного комітету України та органів державної влади у процесі державного контролю природних монополій.

Науково-теоретична та практична значущість зазначених проблем зумовила вибір теми, цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дисертації були одержані при виконанні досліджень у межах наукових тем Класичного приватного університету: “Механізми управління об'єктами і процесами ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0102U002566), “Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів” (номер державної реєстрації 0102U003195). Роль автора полягає в оцінці конкурентного середовища та концентрації на ринках, а також механізму державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності.

Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій, спрямованих на формування та розвиток чинної системи державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності.

Для досягнення мети дослідження вирішувалися такі завдання:

- узагальнення сучасних теоретичних підходів до дослідження процесів економічної діяльності як об'єкта державного антимонопольного контролю;

- визначення сутності та значення державного антимонопольного контролю економічної діяльності;

- систематизація методичних підходів оцінки державного антимонопольного контролю розвитку концентрації та монополізму;

- виявлення проблем, упущень реалізації антимонопольного законодавства і ефективного проведення антимонопольної політики в Україні;

- аналіз державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в Україні;

- оцінка взаємодії органів антимонопольного контролю з органами державної влади та контролю за діяльністю природних монополій;

- обґрунтування системи взаємодії АМКУ з органами державної влади;

- розробка системи моніторингу держави за станом ринків і розвитком конкуренції;

- розробка рекомендацій з удосконалення державного антимонопольного контролю суб'єктів природних монополій.

Об'єктом дослідження є державне управління процесами економічної діяльності в Україні.

Предметом дослідження є державний антимонопольний контроль процесів економічної діяльності.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження базується на економічній теорії, що одержала розвиток у працях вітчизняних і закордонних учених із проблем державного антимонопольного контролю. Інформаційною базою служать статистичні матеріали Держкомстату України, звіти Антимонопольного комітету України, нормативно-правові акти.

На різних етапах дослідження використовувались методи, адекватні меті і його завданням. У процесі дослідження було застосовано як загальні, так і спеціальні методи: діалектичний (розглянуто еволюцію об'єкта дослідження протягом останніх років, виявлено шляхи та резерви його подальшого розвитку), системно-функціональний (узагальнено теоретико-методологічні аспекти державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності), абстрактно-логічний (відпрацьовано методичні підходи до оцінки державного антимонопольного контролю), порівняльного аналізу та рядів динаміки (порівняно фактичні дані звітного періоду та попередніх років, виявлено зміни показників і параметрів функціонування об'єкта дослідження в часі), спеціально-юридичний метод (для описання державно-правової практики, юридичних норм тощо, встановлення зовнішніх ознак правових явищ, їх відмінності, аналіз змісту чинного законодавства й практики його застосування державними антимонопольними органами), статистичний метод (для виявлення ступеня впливу процесів концентрації на економіку країни, аналізу кількісних показників антимонопольного контролю) тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

уперше:

- запропоновано оцінку процесів економічної діяльності в Україні здійснювати через державний антимонопольний контроль концентрації та монополізму й захист економічної конкуренції на ринку;

удосконалено:

- систему взаємодії державних органів (Держкомстату, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна, податкової інспекції, Державної комісії з цінних паперів, Державного бюро технічної інвентаризації, Комітету економічного розвитку, промислової політики й торгівлі) через застосування інформаційних технологій процесів економічної діяльності на ринках, яка включає автоматизовану базу даних з виявлення майнових і немайнових зв'язків суб'єктів господарювання;

- систему формування, аналізу та надання об'єктивної інформації для прийняття рішень Антимонопольного комітету України та державними органами влади шляхом створення організації некомерційного характеру, основним елементом якої є організація незалежного моніторингу ринків;

- механізм державного регулювання й контролю місцевих природних монополій, що полягає у створенні єдиного незалежного спеціального регулюючого органу з правами юридичної особи з узгодженою взаємодією органів Антимонопольного комітету України й органів державної влади;

- механізм державного антимонопольного контролю економічної концентрації, який передбачає виявлення дій суб'єктів господарювання, що визнаються концентрацією, з використанням спеціальних критеріїв державного антимонопольного контролю та різних його форм, з метою максимально можливого зниження пов'язаних з ними суспільних витрат і розробки процедур взаємодії з підприємницькими структурами при проведенні аналізу стану конкурентного середовища;

дістали подальший розвиток:

- методичні підходи до оцінки стану конкуренції та вироблення пропозицій з формування й регулювання ринків з метою впливу антимонопольних органів на демонополізацію в залежності від його поділу на висококонцентрований, середньоконцентрований і низькоконцентрований;

- визначення сутності державного антимонопольного контролю, який в широкому значенні представляє заходи з перевірки відповідності концентрації на ринку, а у вузькому значенні є самостійною функцією управління з перевірки та виконання вимог конкурентного законодавства суб'єктами господарювання, органами адміністративно-господарського управління та контролю при реалізації ними своїх повноважень;

- положення нормативно-правової бази з розвитку конкуренції на вітчизняному ринку у частині введення реєстру підприємств-монополістів, обов'язкового клопотання покупців активів підприємств, дозволу оцінки ринку за альтернативними методиками, встановлення різних меж концентрації суб'єктів господарювання різних галузей для різних ринків, "легалізації" використання даних галузевих державних органів, ліцензійних і контролюючих органів, асоціацій і професійних союзів підприємців, інформаційних і маркетингових фірм, матеріалів органів державної статистики.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість дисертаційної роботи визначається можливістю використання результатів дослідження і рекомендацій при удосконаленні системи взаємодії державних контролюючих органів у процесі економічної діяльності на ринках України в частині концентрації та монополізму та при формуванні механізму державного регулювання й контролю місцевих природних монополій, що прийнято до використання при розробці Комплексної програми розвитку Запорізької області (дов. № 08-26/2617 від 05.10.2010 р.).

Запропоновані у роботі напрями з усунення проблем подолання економічних і адміністративних бар'єрів входу на ринок нових підприємницьких структур використано в Регіональній програмі розвитку підприємництва (дов. № 143 від 18.01.2010 р.).

Висновки та пропозиції дисертанта щодо державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в частині концентрації, монополізму й захисту економічної конкуренції в напрямі удосконалення положень антимонопольної політики враховані при складанні стратегії розвитку Запорізької області (дов. № 308 від 25.05.2010 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: “Державне регулювання економіки України”, “Державне управління” (дов. № 34 від 05.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки дисертації розроблені автором особисто та містяться в одноосібних наукових працях, що сприяють вирішенню важливої науково-практичної задачі з формування діючої системи державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Дні науки” (м. Запоріжжя, 2005-2008 рр.); “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2006-2009 рр.); “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір” (м. Мелітополь, 2007-2008 рр.); “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2006 р.); “Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність” (м. Мелітополь, 2006 р.); “Актуальні проблеми сучасної науки” (м. Київ, 2006 р.); “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (м. Запоріжжя, 2006 р.); “Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України” (м. Алушта, 2007 р.); “Теорія і практика підприємництва” (м. Алушта, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 19 наукових публікаціях, з них 6 статей у наукових фахових виданнях з державного управління, 1 стаття в інших виданнях, 12 - у матеріалах конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 5,9 обл.-вид. арк.

Структура дисертації. Структура, зміст і обсяг дисертації визначені поставленою метою, задачами і логікою дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків. Її викладено на 210 с., з яких 185 с. - основна частина, 16 рисунків на 10 с. та 13 таблиць на 9 с., додатки - на 9 с. Список використаних джерел з 150 найменувань розміщено на 16 с.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі висвітлено особливе значення формування діючої системи державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в Україні, обґрунтовано актуальність теми дисертації, її зв'язок з напрямами, програмами і темами наукових досліджень. Сформульовано мету і завдання дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено апробацію їх основних положень.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності” - узагальнено сучасні теоретичні підходи до дослідження процесів економічної діяльності як об'єкта державного антимонопольного контролю, визначено сутність та значення державного антимонопольного контролю економічної діяльності, систематизовано методичні основи оцінки державного антимонопольного контролю розвитку концентрації та монополізму.

Дослідження питань державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в аспектах концентрації висвітлено у роботах таких зарубіжних вчених: Дж. Боін, Л. Бонер, Ф. Вестон, Д. Вуд та ін. За відсутності конкурентного тиску підприємства не намагаються удосконалювати виробництво. Ще А. Сміт оцінював монополію як одну з перешкод ефективного управління. Ф. Шерер, Д. Росс, М. Портер доводять, що в конкурентних галузях технічний прогрес буде більш швидким, проте Д. Хей, Д. Морріс, Ж. Тіроль вважають, що конкуренція відображає певні стихійні зміни, які за певних обставин можуть привести до важких економічних, соціальних та інших наслідків.

У працях вітчизняних вчених окремі положення проблеми державного антимонопольного контролю розкривають В. Амітан, В. Бодров, В. Воротін, А. Дєгтяр. На думку А. Кучеренко, монополізація економіки та слабка система контролю з боку держави за діяльністю монополій спричиняє значні перешкоди для формування конкурентоспроможної національної економіки. Колектив науковців під керівництвом В. Лагутіна надав детальну характеристику конкурентної політики держави, що передбачає систему заходів протидії спотворенню конкуренції та регулюванню ринків, формуванню цивілізованого підприємницького середовища. О. Костусєв на початковому етапі становлення конкурентної політики наголошував на необхідності створення ефективного конкурентного середовища, з використанням переваг та нейтралізацією негативних наслідків великомасштабного виробництва. В. Василенко і А. Шептій стверджують, що оцінка будь-якої концентрації як неефективної та загрозливої для економічного розвитку себе не виправдовує. У дослідженнях О. Грицай визначені кількісні й якісні критерії оцінки наслідків концентрації компаній і визначена послідовність їхнього аналізу, а також запропоновано інструментарій з ідентифікації всіх учасників концентрації, пов'язаних між собою за рахунок юридичної, організаційної або економічної залежності.

Проте, при всій важливості проведених досліджень ряд положень щодо формування дієвого державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності, рівня впливу на конкуренцію і концентрацію залишаються невизначеними й потребують подальшого дослідження.

Визначено, що економічна діяльність це діяльність з виробництва (або) реалізації товарів (робіт, послуг), а також будь-яка інша діяльність, направлена на отримання прибутку (доходів), незалежно від результатів такої діяльності. Діяльність є економічною тоді, коли вона має на меті виробництво і обмін товарами й послугами, які є корисними чи рідкісними, або це є її наслідком. Тобто це процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг. Залежно від певних сфер прикладання праці виділяють види діяльності як використання ресурсів, виробничого процесу, випуск продукції та надання послуг, що дозволяє їх поділити на: сільськогосподарську, промислову, міжнародну тощо. Перехід до нової національної Класифікації видів економічної діяльності змінив звичні уявлення про певні види діяльності й визначив офіційне визнання факту існування даного виду діяльності, дозволив вивчати структуру економіки за видами економічної діяльності, проводити подальшу координацію дій різних секторів економіки та порівнювати її з іншими країнами.

Економічний розвиток вітчизняної економіки можливий лише в умовах забезпечення конкуренції на ринках, що здатний забезпечити державний антимонопольний контроль процесів економічної діяльності в різних секторах економіки, тенденції змін ефективності якої визначаються концентрацією та монополізмом на ринках національної економіки. Тому запропоновано оцінку процесів економічної діяльності в Україні здійснювати через державний антимонопольний контроль концентрації та монополізму й захист економічної конкуренції на ринку. Це обґрунтовується визначенням категорій концентрації та монополізму, підвищення уваги до яких зростає з розвитком конкуренції. Сама конкуренція посилює процес концентрації виробництва, який на певному етапі призводить до виникнення монополій.

Антимонопольне законодавство, виконання якого контролюється Антимонопольним комітетом України, регламентує діяльність, пов'язану з процесами економічної концентрації. Воно націлюється на запобігання лише таких угод чи дій суб'єктів господарювання, за яких прогнозована імовірність негативних для конкуренції наслідків від концентрації переважає над можливою вигодою для суспільства. Економічна концентрація є процесом усуспільнення виробництва через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів, засобів виробництва та випуску продукції на дедалі більших підприємствах, який характеризується зростанням питомої ваги великих підприємств у загальному випуску продукції певної галузі або в її сумарній потужності. Високий рівень концентрації є обов'язковою передумовою застосування новітньої високопродуктивної техніки, здійснення раціональних форм спеціалізації, кооперування і комбінування, залежить від збільшення сукупності ресурсів, які сприяють удосконаленню даної системи.

Визначено, що монополізм є наслідком концентрації і характеризується пануванням на ринку товарів і послуг одного виробника, продавця чи порівняно невеликої групи виробників, продавців, що об'єдналися з метою захоплення ринку, витіснення конкурентів, контролю над цінами. З метою антимонопольного регулювання рекомендується класифікувати монополізм, використовуючи підхід “структура - поведінка - механізм”, - структурний монополізм (технологічний монополізм, штучний монополізм); поведінковий (монополізм держави на виробництво окремих товарів, інноваційний монополізм, тимчасовий монополізм); системний (монополізм центральних органів влади, відомчий монополізм, регіональний монополізм).

Контроль є сукупністю дій зі спостереження за функціонуванням певного об'єкта контролю з метою: отримання своєчасної об'єктивної та достовірної інформації про стан справ на ньому; застосування заходів щодо попередження правопорушень (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об'єкта контролю); надання допомоги підконтрольній структурі в поновленні законності й дисципліни; встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм; прийняття заходів щодо притягнення до правової відповідальності винних осіб. Державний контроль включає контролюючі дії державних структур та контроль у сфері державного управління, він направлений на дослідження взаємовідносин суб'єктів державного управління з метою підтримання законності та дисципліни в державному управлінні.

Антимонопольний контроль здійснюється антимонопольним комітетом України та його органами і є однією з форм державного контролю за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, він направлений на: контроль за концентрацією та узгодженими діями суб'єктів господарювання, контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Державний антимонопольний контроль у широкому значенні можна представити як заходи, спрямовані на протидію монополії через перевірку відповідності концентрації на ринку з метою захисту конкуренції. У вузькому значенні, державний антимонопольний контроль економічної концентрації - це самостійна функція управління, яка здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями та їх посадовими особами, із перевірки та виконання вимог конкурентного законодавства суб'єктами господарювання, органами адміністративно-господарського управління та контролю при реалізації ними своїх повноважень. Державний антимонопольний контроль процесів економічної концентрації доцільно поділяти на: попередній, поточний та наступний контроль.

У даний час стан конкуренції на ринках оцінюється, як правило, з використанням методики, що розроблена Антимонопольним комітетом України. При оцінці стану конкуренції на ринках за даною методикою враховується значний ряд факторів, що впливають на конкуренцію, багато з яких, не маючи на сьогодні кількісних показників і критеріїв, можуть бути оцінені тільки суб'єктивно. Тому пропонується використання розробленого алгоритму аналізу конкурентного середовища, що включає: визначення продуктових меж товарного ринку; встановлення тимчасового інтервалу функціонування ринку, для якого визначаються відповідні характеристики; виявлення суб'єктів ринку; установлення географічних меж ринку; обчислення обсягу товарних ресурсів ринку; розрахунок частки суб'єкта господарювання на ринку; розрахунок кількісних показників структури товарного ринку; визначення ринкової влади суб'єкта господарювання; визначення якісних показників стану ринку; прогноз ринкового потенціалу суб'єктів господарювання; вироблення пропозицій з формування й регулювання ринку. За результатами аналізу формулюються висновки про розвиненість або нерозвиненість конкуренції на товарному ринку, напрями концентрації й фактори, що на них впливають, доцільність і форми впливу антимонопольних органів на зміну ситуації, тобто демонополізації ринку.

У практиці вітчизняного державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в контексті концентрації та монополізму основну увагу доцільно надавати коефіцієнту концентрації, індексу Херфіндаля-Хіршмана та ступеню відкритості ринку.

У другому розділі - “Аналіз здійснення державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності” - виявлено особливості реалізації антимонопольного законодавства і ефективного проведення антимонопольної політики в Україні, проаналізовано державний антимонопольний контроль розвитку монополізму та концентрації в Україні, зроблено оцінку взаємодії органів антимонопольного контролю з органами державної влади та контролю за діяльністю природних монополій.

На підставі дослідження антимонопольного законодавства України щодо державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в частині концентрації та монополізму й захисту економічної конкуренції в напрямі його удосконалення запропоновано внести доповнення, відповідно до якого потенційні покупці активів підприємств, зобов'язані на етапі підготовки конкурсних торгів подавати клопотання в антимонопольні органи про придбання майна, якщо здобувається більше 10% його виробничих засобів.

До чинної методики АМКУ, яка не дозволяє в стислі терміни розглядати клопотання про дачу згоди на концентрацію і повідомлення про їх здійснення, доцільно внести можливість визначення співвідношень виробничої потужності найбільших постачальників і встановлення потенційної ринкової сили суб'єктів господарювання. Крім того, доцільно “легалізувати” використання даних галузевих державних органів, ліцензійних і контролюючих органів, асоціацій і професійних союзів підприємців, інформаційних і маркетингових фірм, що містять оцінки обсягів продажу продукції і надання послуг на відповідному ринку. Варто також передбачити можливість оцінки ринкової влади суб'єкта господарювання на основі встановлення нижньої чи верхньої межі його частки на ринку з урахуванням можливості одержання відповідної інформації.

Рекомендується використовувати в методичних розробках АМКУ методи проведення вибіркових статистичних досліджень, реєстрації цін, експертних оцінок органів державної статистики, що дозволило б вирішити багато інформаційних проблем, зокрема уникнути протиріч між даними антимонопольних і статистичних органів, що знижує доказову силу досліджень у ході судових розглядів.

Запропоновано запровадити ведення реєстру підприємств-монополістів, що сприятиме більш високій відповідальності монопольних підприємств за дотримання законодавчих норм, та при порушенні - вищій наказованості.

Вважаємо, що встановлення єдиних кількісних критеріїв вартості активів або обсягу реалізації товарів для різних ринків є неправильним, оскільки встановлення високої величини активів і обсягу реалізації стосовно окремих галузей (металургія, енергетика) цілком обґрунтоване, для інших ринків введення настільки високих критеріїв може привести до того, що угоди, здійснювані на окремих ринках, просто випадуть з поля зору АМКУ.

Антимонопольний комітет, враховуючи законодавчі положення, реалізовує свої функції контролю щодо процесів економічної концентрації через механізм, який розроблено і представлено нами на рис.1.

В економіці України впродовж 2009 р. продовжувались істотні негативні тенденції, що були спричинені впливом на національні ринки світової фінансово-економічної кризи. За 2008-2009 рр. обсяг ВВП скоротився (у цінах 2007 р.) на 15% (за попередньою оцінкою), обсяг промислової продукції, за даними Держкомстату України, скоротився на 21,9%, лише в агропромисловому комплексі спостерігалося збереження загального обсягу виробництва продукції на рівні попереднього року. Сукупний розмір збитків за напрямами економічної діяльності, що виявили від'ємний фінансовий результат, склав 5,7% від розміру ВВП за рік. Опрацювання даних щодо 422 загальнодержавних та 3441 регіональних укрупнених (агломерованих) ринків України показали, що на початок 2009 р. більше половини продукції реалізовувалося суб'єктами господарювання, які діяли на ринках, де структурні обмеження конкуренції відсутні. В той же час на олігопольні ринки припадало 16,6% загального обсягу реалізації, на ринки з ознаками індивідуального домінування - 22,6%, на ринки, де структурні передумови конкуренції відсутні (частка найбільшого підприємства перевищує 90%), - 6,5%.

Рис. 1. Складові елементи механізму державного антимонопольного контролю економічної концентрації на ринках в Україні

активів - сукупна вартість активів

За 2001-2009 рр. спостерігається значне скорочення частки підприємств з “чистою” монополією в 1,8 рази, проте зростанням частки підприємств з олігополією - в 1,4 рази і лише незначне - з конкурентною структурою (на 0,4%).

Збільшення кількості розкритих порушень у 2009 р. вплинуло на зростання до 289,8 млн. грн., або у 2,17 рази, обсягу накладених АМКУ штрафів на порушників законодавства в порівнянні з 2008 р. За 2003-2009 рр. сума сплачених штрафів і пені зросла з 1,9 до 12,2 млн. грн., або в 6,4 рази.

Протягом 2002-2009 рр. кількість дозволів на концентрацію склала 4028 од. (табл. 1). Різкі зміни частки таких видів концентрації, як злиття та інші, з 2006 р. втрачають свою значущість. Натомість істотно почастішали випадки придбання акцій (часток, паїв), що можна вважати свого роду поглинанням підприємств шляхом відчуження корпоративних прав.

Удосконалювання системи взаємодії державних контролюючих органів повинне полягати у подоланні наступних негативних моментів: дублювання інформації, що збирається різними відомствами; відомча незіставність інформації; значна частка комерційної складової в діяльності органів державної статистики при обмеженні очевидної переорієнтації статистики від задоволення інформаційних потреб державної влади до надання платних послуг.

Таблиця 1 Динаміка процесів концентрації суб'єктів господарювання в Україні за видами у 2002-2009 рр.

Найбільша частка монополізованих товарних ринків в Україні сформована в переважній більшості за рахунок ринків природних монополій та підпорядкованих їх впливу суміжних ринків. У структурі природних монополій більша частка сконцентрована на місцевих ринках - близько 83%, або ј всіх монополізованих товарних ринків.

Проблема державного антимонопольного контролю за діяльністю природних монополій сьогодні набуває гострого характеру, що зумовлено, насамперед, тим, що природні монополії забезпечують країну товарами першої необхідності й значною мірою впливають на економіку країни.

У третьому розділі - “Удосконалення державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності” - обґрунтовано систему взаємодії органів антимонопольного контролю з органами державної влади, розроблено систему моніторингу держави за станом ринків і розвитком конкуренції, удосконалено державний антимонопольний контроль суб'єктів природних монополій.

З метою підвищення ефективності взаємодії Антимонопольного комітету України з органами державної влади в напрямі державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в частині концентрації та монополізму й захисту економічної конкуренції доцільно створити систему, яка передбачатиме застосування системних інформаційних технологій з розробленою і впровадженою автоматизованою базою даних з виявлення майнових і немайнових зв'язків суб'єктів господарювання. Одержання оперативної й достовірної інформації для державного антимонопольного контролю вимагає укладення / оновлення Угоди про взаємодію й обмін інформацією, а також активізації даного співробітництва в сфері користування й обміну інформаційними масивами між АМКУ і державними установами: Державним бюро технічної інвентаризації, Держкомстатом, Фондом державного майна, податковою інспекцією, Державною комісією з цінних паперів, Комітетом економічного розвитку, промислової політики й торгівлі.

Щоб запобігти проблемі з обмеженості коштів на дослідження ринків і підвищити ефективність отриманих результатів, пропонується створення системи формування, аналізу та надання об'єктивної інформації, що служить основою для прийняття рішень АМКУ та державних органів влади, основним елементом якої є організація незалежного моніторингу ринків. Моніторинг доцільно проводити за такими етапами: основні параметри ринку; динаміка цін і рентабельності, поводження учасників ринку; умови підприємницької діяльності; стан і проблеми розвитку конкурентного середовища; заходи, що рекомендуються з розвитку конкуренції.

Координацію всіх робіт з моніторингу здійснює організація некомерційного характеру, заснована декількома авторитетними й незалежними структурами - об'єднаннями, асоціаціями підприємців, суспільними, науковими організаціями. До Ради організації, що визначає її політику, входить представники органів Держкомстату і АМКУ, а також незалежні професіонали сфери аналізу ринків і стану як національної, так і регіональної економіки. Досягаються домовленості між організацією і підприємницькими структурами, об'єднаннями, асоціаціями про часткове фінансування ними проведення моніторингу в обмін на оперативне надання їм його результатів, що стосується конкретного сектора економіки, із правом організації некомерційного характеру на наступну публікацію цієї інформації. державний антимонопольний контроль конкуренція

Одним з напрямів вдосконалення механізму державного регулювання й контролю місцевих суб'єктів природних монополій буде створення єдиного органу виконавчої влади, у компетенцію якого входило б вирішення питань, пов'язаних з діяльністю всіх без винятку природних монополій, що функціонують на місцевих ринках. Формування єдиного органу влади з регулювання всіх діючих у регіоні природних монополій вигідно й з економічної точки зору: відпадає необхідність створення автономно функціонуючих територіальних органів регулювання природних монополій у паливно-енергетичному комплексі, в сфері зв'язку й на транспорті; поряд з можливістю скорочення чисельності працівників у вже діючих структурних підрозділах, що координує дані галузі економіки, є реальна можливість фінансувати новий створюваний орган виконавчої влади не з місцевого бюджету, а за рахунок регульованих природних монополій. Необхідні для цих цілей витрати у встановленому порядку можуть бути включені в собівартість продукції суб'єктів контрольованих монополій.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі проведених досліджень наведено вирішення науково-практичного завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування та розроблення рекомендацій, спрямованих на формування та розвиток чинної системи державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності. За результатами дисертаційного дослідження сформульовані такі висновки.

1. У роботі узагальнено сучасні теоретичні підходи до дослідження процесів економічної діяльності як об'єкта державного антимонопольного контролю. Визначено, що економічна діяльність - це діяльність з виробництва (або) реалізації товарів (робіт, послуг), а також будь-яка інша діяльність, направлена на отримання прибутку (доходів), незалежно від результатів такої діяльності, тобто це процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг. Економічний розвиток вітчизняної економіки можливий лише в умовах конкуренції на ринках, що здатний забезпечити державний антимонопольний контроль процесів економічної діяльності в різних секторах економіки, тенденції змін ефективності якої визначаються концентрацією та монополізмом на ринках національної економіки. Тому запропоновано оцінку процесів економічної діяльності в Україні здійснювати через державний антимонопольний контроль концентрації та монополізму й захист економічної конкуренції на ринку.

Визначено, що антимонопольне законодавство, виконання якого контролюється Антимонопольним комітетом України, регламентує діяльність, пов'язану з процесами економічної концентрації. Економічна концентрація є процесом усуспільнення виробництва через збільшення розмірів підприємств, зосередження процесів, засобів виробництва та випуску продукції на дедалі більших підприємствах, який характеризується зростанням питомої ваги великих підприємств у загальному випуску продукції певної галузі або в її сумарній потужності.

Показано, що монополізм є наслідком концентрації і характеризується пануванням на ринку товарів і послуг одного виробника, продавця чи порівняно невеликої групи виробників, продавців, що об'єдналися з метою захоплення ринку, витіснення конкурентів, контролю над цінами. Визначено можливі наслідки монополізму, що проявляються як зловживання монопольним становищем, тобто дії чи бездіяльність монополістів, які обмежують конкурентоспроможність інших учасників ринку, ущемляють їхні інтереси чи інтереси споживачів. З метою антимонопольного регулювання рекомендується класифікувати монополізм, використовуючи підхід “структура - поведінка - механізм” - структурний, поведінковий і системний монополізм.

2. Шляхом дослідження теоретичних положень визначено, що державний контроль включає контролюючі дії державних структур та контроль у сфері державного управління, він спрямований на дослідження взаємовідносин суб'єктів державного управління з метою підтримання законності та дисципліни в державному управлінні. Контроль за реалізацією концентраційних угод в українському законодавстві може здійснюватися у двох напрямах. Перший напрям - контроль за дотриманням суб'єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції в ході реалізації концентраційних угод, другий напрям - контроль за виконанням учасниками концентрації вимог, якими було обумовлено надання відповідного дозволу. Державний антимонопольний контроль у широкому значенні - це заходи, спрямовані на протидію монополії через перевірку відповідності концентрації на ринку з метою необмеження конкуренції. У вузькому значенні, державний антимонопольний контроль економічної концентрації є самостійною функцією управління, яка здійснюється Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями та їх посадовими особами, із перевірки та виконання вимог конкурентного законодавства суб'єктами господарювання, органами адміністративно-господарського управління та контролю при реалізації ними своїх повноважень. Державний антимонопольний контроль процесів економічної концентрації доцільно поділяти на: попередній, поточний та наступний контроль.

3. Систематизовано методичні підходи до оцінки державного антимонопольного контролю розвитку концентрації та монополізму й запропоновано основну увагу надавати коефіцієнту концентрації, індексу Херфіндаля-Хіршмана та ступеню відкритості ринку. Обґрунтовано алгоритм аналізу конкурентного середовища, що включає: визначення продуктових меж товарного ринку; встановлення тимчасового інтервалу функціонування ринку, для якого визначаються відповідні характеристики; виявлення суб'єктів ринку; установлення географічних меж ринку; обчислення обсягу товарних ресурсів ринку; розрахунок частки суб'єкта господарювання на ринку; розрахунок кількісних показників структури товарного ринку; визначення ринкової влади суб'єкта господарювання; визначення якісних показників стану ринку; прогноз ринкового потенціалу суб'єктів господарювання; вироблення пропозицій з формування й регулювання ринку. Обґрунтовано доцільність й форми впливу антимонопольних органів на демонополізацію в залежності від поділу ринків на: висококонцентрований, середньоконцентрований і низькоконцентрований.

4. Виявлено, що у вітчизняній економіці виник та існує розрив між законодавчо закріпленими і практично впровадженими нормами і методиками антимонопольної політики, що пояснює надмірну частку монопольного сектора. За результатами дослідження антимонопольного законодавства України щодо удосконалення державного антимонопольного контролю процесів економічної діяльності в частині концентрації та монополізму й захисту економічної конкуренції запропоновано: впровадити ведення реєстру підприємств-монополістів; зобов'язати подавати клопотання в антимонопольні органи про придбання майна; оцінку ситуації на багатьох ринках визначати через співвідношення виробничої потужності найбільших постачальників та встановлення потенційної ринкової сили суб'єкта господарювання, а також на основі встановлення нижньої чи верхньої межі його частки на ринку; “легалізувати” використання даних галузевих державних органів, ліцензійних і контролюючих органів, асоціацій і професійних союзів підприємців, інформаційних і маркетингових фірм, що містять оцінки обсягів продажу продукції і надання послуг на відповідному ринку; використовувати в методичних розробках Антимонопольного комітету України матеріали органів державної статистики; встановити різні кількісні критерії вартості активів або обсягу реалізації товарів для різних ринків.

5. Доведено, що в економіці України впродовж 2009 р. продовжувались істотні негативні тенденції, що були спричинені впливом на національні ринки світової фінансово-економічної кризи, більше половини продукції реалізовувалося суб'єктами господарювання, які діяли на ринках, де структурні обмеження конкуренції відсутні. У 2009 р. в Україні почастішали монопольні зловживання, антиконкурентні змови та прояви недобросовісної конкуренції, що вплинуло на зростання до 289,8 млн. грн. обсягу накладених Антимонопольним комітетом України штрафів на порушників законодавства в порівнянні з 2008 р. За 2003-2009 рр. сума сплачених штрафів і пені зросла з 1,9 до 12,2 млн. грн., або в 6,4 рази.

Запропоновано механізм державного антимонопольного контролю процесів економічної концентрації, який містить дії суб'єктів господарювання, що визнаються концентрацією, критерії державного антимонопольного контролю та його форми. Антимонопольні органи, значна частина роботи яких з моменту створення пов'язана саме з проблемами подолання економічних і адміністративних бар'єрів входу на ринок нових постачальників, повинні уважно переглянути застосовувані ними адміністративні процедури з метою максимально можливого зниження пов'язаних з ними суспільних витрат. Це стосується і процедур взаємодії з підприємницькими структурами при проведенні аналізу стану конкурентного середовища.

6. Визначено систему та надано оцінку взаємодії Антимонопольного комітету України з органами державної влади шляхом реалізації спільних заходів із метою усунення негативних ефектів при прийнятті юридичних рішень відносно процесів економічної діяльності у частині концентрації. Антимонопольний комітет України наділений повноваженнями розглядати та погоджувати проекти актів центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, що можуть вплинути на конкуренцію, що й передбачає свідому ефективну співпрацю.

Серед недоліків сучасної організації діяльності природних монополій в Україні є, насамперед, те, що більшість із них знаходиться у державній власності й управляється відповідними міністерствами, що, в принципі, є неприпустимим, оскільки регулятор починає регулювати сам себе. До організаційної структури зазначених суб'єктів господарювання, крім природномонопольних видів діяльності, входять об'єкти соціально-культурного призначення. Це, в свою чергу, створює сприятливі умови для зловживань та унеможливлює здійснення ефективного контролю з боку регулюючих органів. Через недосконалу нормативно-правову базу контролюючі органи не в змозі ефективно впливати на діяльність природних монополій.

7. Сьогодні залишається багато невирішених питань як законодавчого характеру, так і оперативної взаємодії органів Антимонопольного комітету України, що в остаточному підсумку повинні сприяти розвитку підприємництва, підвищенню ефективності роботи комерційних структур і побудові конкурентної ринкової економіки в Україні. Запропоновано рекомендації з удосконалення системи взаємодії державних контролюючих органів через удосконалення інформаційних технологій державного контролю за процесами економічної концентрації на товарних ринках, яка буде включати єдину базу даних для використання, що буде формуватися органами Держкомстату, Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна, податкової інспекції, Державної комісії з цінних паперів.

8. Обґрунтовано і розроблено незалежну систему надання об'єктивної інформації, відкритої для користування всім зацікавленим суб'єктам, що служить основою для прийняття рішень органами влади. Основним елементом такої системи має стати організація моніторингу ринків. Координацію всіх робіт з моніторингу здійснює організація некомерційного характеру, заснована декількома авторитетними незалежними структурами. До Ради організації некомерційного характеру, що визначає її політику, входять представники органів Держкомстату і Антимонопольного комітету України, а також незалежні професіонали сфери аналізу ринків і стану як національної, так і регіональної економіки.

9. Як рекомендацію з вдосконалення механізму державного регулювання й контролю місцевих суб'єктів природних монополій, запропоновано створення єдиного органу виконавчої влади, у компетенцію якого входило б вирішення питань, пов'язаних з діяльністю всіх без винятку природних монополій, що функціонують на місцевих ринках. Новостворений Орган регулювання природних монополій повинен мати права юридичної особи й бути незалежним у прийнятті своїх рішень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Карпенко Н. М. Сутність та особливості формування конкурентних переваг підприємства / Н. М. Карпенко // Інвестиції : практика та досвід. - 2007. - № 8. - С. 14-17.

2. Карпенко Н. М. Аналіз державного антимонопольного регулювання концентрації в Україні / Н. М. Карпенко // Державне управління : удосконалення та розвиток. - 2010. - № 3.

3. Карпенко Н. М. Аналіз концентрації, монополізму і ефекту масштабу для антимонопольного регулювання / Н. М. Карпенко // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. Вип. 2. Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ. - 2010. - С. 283-291.

4. Карпенко Н. М. Взаємодія територіального управління антимонопольного комітету України з органами державної влади в процесі здійснення контролю / Н. М. Карпенко // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія “Управління” [зб. наук. пр.] / [За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка]. Вип. 3. Державне управління та місцеве самоврядування. - К. : ВПЦ АМУ. - 2010. - С. 530-536.

5. Карпенко Н. М. Антимонопольний контроль у державному управлінні / Н. М. Карпенко // Інвестиції : практика та досвід. - 2010. - № 10. - С. 81-84.

6. Карпенко Н. М. Методичні підходи до антимонопольного контролю держави за процесами конкуренції та економічної концентрації / Н. М. Карпенко // Інвестиції : практика та досвід. - 2010. - № 12. - С. 84-88.

7. Карпенко Н. М. Механізм управління конкурентоспроможністю підприємств / Н. М. Карпенко // Держава та регіони. Серія : Економіка та підприємництво. - 2007. - № 1. - С. 137-139.

8. Карпенко Н. М. Взаємозв'язок конкурентних переваг і конкурентоспроможності підприємств / Н. М. Карпенко // Соціально-економічний розвиток України : європейський вибір : Зб. наук. праць учасників VIII Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів : У 2 ч. / За заг. ред. А. А. Ткача. - Мелітополь 17-18 травня 2008 р. - Мелітополь: МІДМУ “КПУ”, 2008. - Ч. 1. - С. 115-117.

9. Карпенко Н. М. Визначення конкурентоспроможності та її об'єктів / Н. М. Карпенко // Матеріали ІІ всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції “Актуальні проблеми сучасної науки”, 23-25 жовтня 2006 р. - К. : ТОВ ТК “Меганом”, 2006. - С. 22-24.

10. Карпенко Н. М. До питання визначення конкурентного потенціалу підприємства / Н. М. Карпенко // Наука і вища освіта : Тези доповідей учасників XVІІ Міжнародної наукової конференції студентів і молодих науковців, м. Запоріжжя, 9-10 квітня 2009 р. : У 4 т. - Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2009. - Т. 1. - С. 336.

11. Карпенко Н. М. Інструментарій маркетингових досліджень при формуванні конкурентних переваг підприємства / Н. М. Карпенко // Праці Сьомої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем : глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” : У 3 ч. // Донецький національний університет. - Донецьк : ДонНУ, 2006. - Ч. 3. - С. 51-53.

12. Карпенко Н. М. Основні організаційні проблеми маркетингу на вітчизняних підприємствах / Н. М. Карпенко // Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів”, ЗНУ, 19-20 жовтня 2006 р. -Запоріжжя : ЗНУ, 2006. - С. 51-52.

13. Карпенко Н. М. Особливості вибору конкурентних стратегій підприємством / Н. М. Карпенко // Матеріали VII Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених “Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір” : Зб. тез доп. : У 2 ч., 18 травня 2007 р. - Мелітополь : МІДМУ ГУ “ЗІДМУ”, 2007. - Ч.1. - С. 66-70.