Державне регулювання земельних відносин в Україні
Узагальнення теоретичних основ та розробка концептуальних підходів щодо вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні. Аналіз сучасного стану функціонування організаційно-адміністративного механізму регулювання відносин.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.07.2015 |
| Размер файла | 41,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Класичний приватний університет
УДК 351.82:338.109.8
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Державне регулювання земельних відносин в Україні
25.00.02 - механізми державного управління
Шарий Григорій Іванович
Запоріжжя - 2010
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. земельний адміністративний регулювання
Науковий керівник - доктор наук з державного управління, доцент ЛАТИНІН Микола Анатолійович, Харківський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, завідувач кафедри економічної політики;
Офіційні опоненти:
доктор економічних наук, професор Ульянченко Олександр Вікторович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва завідуючий кафедрою виробничого менеджменту та агробізнесу;
кандидат наук з державного управління Євграфов Олександр Євгенович, Запорізька регіональна філія державного підприємства «Центру Державного Земельного Кадастру», начальник.
Захист відбудеться «12» березня 2010 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.
Автореферат розіслано «10» лютого 2010 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Земля - найцінніше природне багатство й головне джерело ресурсів, необхідних людству для життя. У процесі її використання люди вступають у різноманітні відносини, які в комплексі становлять систему земельних відносин суспільства.
Перехід аграрного сектора економіки України до ринку потребує відповідних змін у земельних відносинах, перш за все, щодо володіння, користування та розпорядження земельними ресурсами.
Починаючи з 1990 р., Україна пройшла складний шлях від інвентаризації та перерозподілу державних земель до реформування земельних відносин і реструктуризації земель на засадах приватної власності. У результаті змінилися умови, що визначають форму й зміст землевпорядних дій: ліквідовано монополію державної власності на землю, а процес реформування охопив землекористування в усіх галузях економіки та суспільного життя. Нова система земельних відносин забезпечує рівність прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави відповідно до Конституції України. Найважливішим при цьому є юридичне закріплення прав на землю й видання селянам державних актів на право власності на землю.
Водночас потребують вирішення проблемні питання, пов'язані з удосконаленням земельного законодавства, створенням інфраструктури ринку земель, організацією автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. Залишаються надмірно складними процедури прийняття рішень щодо надання (вилучення) земельних ділянок, повільними темпами оформлюються правовстановлюючі документи на право власності на землю та ведуться роботи щодо інвентаризації й нормативної грошової оцінки земель. До того ж, за висновками Держземінспекції України, сучасний стан земель не відповідає їх продуктивному потенціалу та вимогам раціонального природокористування. У результаті господарської діяльності погіршився екологічний стан довкілля та сільськогосподарських ландшафтів.
Головною причиною наростання негативних тенденцій у сфері державного регулювання земельних відносин, за висновками Ради національної безпеки і оборони України, є критичне зниження ефективності функціонування органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів і державного контролю за використанням та охороною земель, зумовлене необґрунтованими організаційними змінами, недостатнім нормативно-правовим регулюванням їх діяльності, фінансовим, матеріально-технічним забезпеченням та незадовільною кадровою політикою в зазначених органах.
Таким чином, стан справ у сфері земельних відносин вимагає кардинальних змін у ставленні держави до земельної реформи, тому що саме від ефективності та результативності дії механізмів державного регулювання земельних відносин залежить розвиток аграрного сектора економіки і в цілому соціально-економічний розвиток країни.
Проблеми функціонування механізмів державного регулювання земельних відносин на теоретичному рівні вивчало багато вчених. Серед вітчизняних дослідників, які займаються вдосконаленням теоретико-методологічних основ функціонування механізмів державного регулювання економіки, найбільш відомими є О. Амосов, В. Бодров, В. Воротін, О. Дацій, А. Дєгтяр, М. Корецький, М. Латинін, Т. Лозинська, В. Мамонова, О. Мордвінов, Г. Одінцова та ін. Особливості формування й напрями розвитку земельних відносин в умовах ринкової економіки досліджували І. Бистряков, Ю. Білик, Д. Гнаткович, О. Гуторов, А. Даниленко, Б. Данилишин, Д. Добряк, С. Дорогунцов, О. Євграфов, П. Казьмір, І. Лукінов, Л. Новаковський, П. Саблук, А. Сохнич, М. Ступень, В. Трегобчук, А. Третяк, О. Ульянченко, М. Федоров, О. Шапоренко та ін.
Вивчення та узагальнення численних праць щодо функціонування механізмів державного регулювання земельних відносин, досвіду проведення земельної реформи в Україні надало можливість встановити, що окремі питання залишаються ще недостатньо дослідженими, зокрема, такі як: теоретико-методичні основи земельних відносин, організація земельного ринку, комплексні дослідження функціонування організаційно-правового, організаційно-економічного та організаційно-адміністративного механізмів державного регулювання земельних відносин.
Отже, існує нагальна потреба в удосконаленні механізмів державного регулювання земельних відносин на основі комплексного підходу та системного опрацювання конкретних питань земельних відносин. Усе вказане вище зумовило вибір теми, теоретичну спрямованість, структурну побудову й характер дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідних робіт «Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку аграрної сфери регіону» (номер державної реєстрації 0102U001591) (складова комплексного наукового проекту «Державне управління і місцеве самоврядування») та «Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону» (номер державної реєстрації 0105U002741) кафедри економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Здобувачем визначено особливості функціонування та напрями вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є узагальнення теоретичних основ та розробка концептуальних підходів щодо вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні.
Для досягнення поставленої мети було визначено такі завдання:
– узагальнити теоретичні основи та особливості державного регулювання земельних відносин в Україні;
– систематизувати підходи до побудови механізмів державного регулювання земельних відносин у країнах світу з різним рівнем економічного розвитку;
– здійснити аналіз сучасного стану функціонування організаційно-адміністративного механізму державного регулювання земельних відносин в Україні;
– проаналізувати функціонування механізмів державного управління у сфері використання та охорони земель;
– визначити особливості формування та розвитку ринку земель в Україні;
– розробити концептуальні підходи до стратегії державного регулювання розвитку земельних відносин в Україні;
– обґрунтувати підходи до вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні;
– запропонувати пріоритетні напрями державного регулювання ринку земель в Україні.
Об'єкт дослідження - державне регулювання земельних відносин в Україні.
Предмет дослідження - теоретичні, методичні та прикладні основи формування й функціонування механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні.
Методи дослідження. Методологічною й теоретичною основою дисертаційного дослідження слугують фундаментальні положення економічної теорії та теорії державного управління, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічного розвитку та державного регулювання розвитку земельних відносин.
У роботі застосовано методи, як на емпіричному, так і теоретичному рівнях, а саме: порівняльний аналіз - для дослідження методологічних підходів, концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних та зарубіжних учених, присвячених особливостям земельних відносин; логіко-семантичний - для уточнення понятійного апарату при визначенні основних складових механізму державного регулювання земельних відносин; історичний метод - для дослідження основ державної аграрної політики України в хронологічній послідовності з метою виявлення закономірностей та суперечностей виникнення, формування й розвитку цієї політики; аналізу та синтезу - для оцінювання динаміки, структури та результативності механізмів реалізації аграрної політики; формалізації - для дослідження системи державного регулювання земельних відносин, її механізмів, суб'єктів та об'єктів шляхом відображення їх змісту і структури з використанням спеціальної символіки; системно-аналітичний - для аналізу законодавчих актів та інших нормативних документів; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень і формування висновків.
Інформаційними джерелами дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові документи Міністерства аграрної політики України, програмні документи органів державної влади України, офіційні матеріали Держкомстату України, дані Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» УААН, монографії та статті вітчизняних і зарубіжних авторів, особисті напрацювання автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних основ та розробці концептуальних підходів щодо вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні.
У цьому контексті отримано нові наукові результати, а саме:
уперше:
– розроблено концептуальні підходи до стратегії державного регулювання розвитку земельних відносин в Україні, в рамках якої запропоновано основні заходи щодо завершення земельної реформи, формування та реалізації державної земельної політики в пореформений період, а також етапи виконання заходів з розвитку земельних відносин;
удосконалено:
підходи до функціонування:
– організаційно-економічного механізму стимулювання раціонального використання та охорони земель шляхом: надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які за власні кошти здійснюють заходи, передбачені загальнодержавними й регіональними програмами використання та охорони земель; виділення коштів з державного й місцевого бюджетів громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їхньої вини; звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їхнього стану згідно з державними та регіональними програмами; компенсації втрат від зниження доходу власників землі та землекористувачів внаслідок тимчасової консервації деградованих і малопродуктивних земель, що стали такими не з їхньої вини;
– організаційно-правового механізму державного регулювання земельних відносин шляхом доповнення нормативно-правової бази щодо відчуження земельних ділянок права приватної власності такими положеннями: гарантування викупу земельних ділянок для суспільних потреб за згодою власника (власників) земельної ділянки та попереднього відшкодування викупної ціни, а у випадку примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності (потреб) - із наступним відшкодуванням належної компенсації; визначення викупної вартості за відчужену земельну ділянку як ринкової вартості, а також визначення альтернативного способу розрахунку вартості землі (або надання еквівалентної заміни), де немає ринку земель; встановлення обов'язків і відповідальності органів влади у випадку викупу та примусового відчуження земельних ділянок права приватної власності;
дістало подальший розвиток:
– підходи щодо вдосконалення системи державного регулювання ринку земель в Україні шляхом організації дворівневого ринку землі - первинного і вторинного; визначення механізмів набуття та відчуження прав на земельні ділянки; регулювання цінової й податкової політики та захисту прав суб'єктів ринку землі; визначення повноважень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування у сфері діяльності на ринку землі;
– узагальнення теоретичних основ та особливостей державного регулювання земельних відносин в Україні, що дало можливість визначити строки, цілі, методи та досягнуті результати земельних реформ, які здійснювались в Україні за останні півтора століття;
– визначення особливостей формування та розвитку ринку земель в Україні, основними з яких є недосконалість законодавчої бази, нерозвиненість інфраструктури земельного ринку, зокрема відсутність земельного банку; неврегульованість процедури продажу земель, проведення земельних аукціонів і конкурсів;
– категоріальний апарат теорії державного управління в контексті використання таких понять, як «державне регулювання земельних відносин», «механізм державного регулювання земельних відносин», «розвиток земельних відносин», «земельні відносини», «ринок земель»;
– систематизація підходів до побудови механізмів державного регулювання земельних відносин у країнах світу з різним рівнем економічного розвитку.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати та висновки дисертації розширюють наукові уявлення про засади державного регулювання земельних відносин в Україні, створюють підґрунтя для подальших наукових розробок визначеної проблеми.
Запропоновані здобувачем нові підходи щодо вдосконалення системи державного регулювання і розвитку ринку землі, актуалізації та вдосконалення нормативної грошової оцінки землі, вирішення проблем земельних відносин використовуються в діяльності Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 425 від 18.03.2009 р.). Концептуальні підходи щодо вдосконалення механізмів державного регулювання та стратегії розвитку земельних відносин було покладено в основу «Програми розвитку земельних відносин на 2008-2012 роки в Полтавській області». У результаті реалізації Програми, за даними Полтавської обласної ради, регіон отримує додатково щорічних надходжень до бюджетів усіх рівнів на суму понад 32 млн грн (довідка № 01-29/146 від 18.03.2009 р.). Упровадження наукових підходів щодо вдосконалення механізмів державного управління земельних відносин на селі для досягнення стратегічної мети в умовах аграрної реформи знайшло відображення в роботі Головного управління агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації (довідка № 01-24/32 від 17.03.2009 р.). Запровадження підходів з удосконалення механізмів державного регулювання розвитку земельних відносин у діяльність Державного управління охорони навколишнього середовища в Полтавській області надало можливість розвивати природоохоронну мережу, провести коригування 62 тис. га орних земель, передбачити консервацію 67 тис. га ріллі в природні кормові угіддя та заліснення 98 тис. га, в тому числі 11 тис. га першочергово (довідка № 707/01-04 від 18.03.2009 р.).
Результати дослідження використано в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці програм та викладанні дисциплін «Стратегічне планування», «Державне управління аграрними відносинами» за програмою підготовки магістрів державного управління (акт про впровадження № 01 1256/06 03 від 08.09.2009 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить одержані нові результати в галузі науки державного управління, що в сукупності розв'язують важливе наукове завдання вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на VII- VIII міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007 2008 рр.), міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (м. Одеса, 2007 2008 рр.), «Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід» (м. Київ, 2008 р.), науково-практичній конференції «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» (м. Харків, 2007 р.), «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 2008 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження викладено в 16 публікаціях, з яких: 3 - розділи в колективних монографіях, 1 - розділ у практичному посібнику, 1 - розділ у довіднику, 6 - статті в наукових фахових виданнях, 5 - матеріали конференцій. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто здобувачеві, становить 15 авт. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, двох додатків (на 29 сторінках) та списку використаних джерел (246 назв на 31 сторінці). Повний обсяг дисертації - 259 сторінок, з яких 199 - основного тексту. Робота містить 9 рисунків і 9 таблиць.
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження; визначено стан наукової розробки проблеми; з'ясовано зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; розкрито її мету, завдання, об'єкт, предмет, методи; сформульовано наукову новизну отриманих результатів, встановлюється їхнє наукове значення; наведено відомості щодо апробації результатів дисертації.
У першому розділі - "Теоретико-концептуальні основи державного регулювання земельних відносин" - узагальнено теоретичні засади та особливості державного регулювання земельних відносин в Україні, систематизовано підходи до побудови механізмів державного регулювання земельних відносин у країнах світу з різним рівнем економічного розвитку, опрацьовано наукові розробки щодо проблеми державного регулювання земельних відносин.
На основі екскурсу в історичне минуле України доведено діалектичну спорідненість економіко-правових та земельних відносин як єдиної, органічно пов'язаної структури, про що свідчить вплив економіко-правових аспектів функціонування державного устрою певного історичного періоду на рівень розвитку земельних відносин. За останні півтора століття на теренах України було проведено п'ять реформ земельних відносин. Усі вони різняться між собою за строками, цілями, методами здійснення та досягнутими результатами.
Зміну структури площ сільськогосподарських угідь за категоріями землекористувачів під час проведення п'ятої земельної реформи.
Напрацьовану практику останньої земельної реформи закріпив Земельний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 25 жовтня 2001 р. Кодекс врегулював такі фундаментальні питання земельного законодавства: як право власності та інші права на землю, гарантії таких прав, їх обмеження й обтяження, роль держави та органів місцевого самоврядування в регулюванні земельних відносин. Завдяки прийняттю нового Земельного кодексу, законів та підзаконних актів, що формують і регулюють ринок землі, вибудовуються земельні відносини на принципах гарантії прав власності, а також включаються економічні важелі державного управління.
Найбільш гострими проблемами державного регулювання земельних відносин в Україні є: відсутність необхідних нормативно-правових актів щодо врегулювання земельних відносин та невиконання повною мірою прийнятих законів; незаконне надання у власність і користування земельних ділянок, яке здійснюється за безпосередньої участі відповідних органів виконавчої влади або за їх сприяння; розвиток ринку земель сільськогосподарського призначення та підготовка включення в оборот земель сільськогосподарського призначення в умовах недостатньої законодавчої бази; нерозвинута інфраструктура такого ринку; недостатня реалізація одного з головних завдань земельної реформи - раціональне використання та охорона земель; украй незадовільно державне фінансування проведення земельної реформи та фундаментальної землевпорядної науки; наявність грубих порушень земельного законодавства при використанні земель, «насамперед, це стосується незаконного відчуження земельних ділянок особливо цінних земель, заповідників, курортів, цінних лісових масивів під будівництво тощо; районів, міст, селищ, сіл не відповідними землевпорядними, планово-картографічними, ґрунтовими, землеоціночними, екологічними матеріалами; невстановленість меж більшості населених пунктів, що призводить до конфліктних ситуацій при сплаті земельного податку та наданні земельних ділянок громадянам і юридичним особам; дефіцит високопрофесійних кадрів.
Організаційно-правовий механізм державного регулювання земельних відносин у зарубіжних країнах базується на декількох підходах. Перший пов'язаний із країнами Західної Європи, де функціонують розвинуті ринки земель та відпрацьовані конкретні важелі державної регуляторної земельної політики. Другий закріплено в законодавстві країн Східної Європи. Третій підхід до побудови організаційно-правового механізму державного регулювання земельних відносин і соціально-економічної структури сільського господарства закріплений законодавством Китаю, що легалізувало роздачу землі селянським господарствам. Четвертий пов'язаний зі зміною форм власності та господарювання на селі, що закріплено законодавством країн Латинської Америки. П'ятий підхід притаманний США.
Аналіз законодавства ряду країн (як розвинутих, так і з перехідною економікою) дає підстави стверджувати, що практично в кожній з них існують ті чи інші обмеження на право власності на сільськогосподарські землі (в частині володіння). Вони можуть бути зумовленими різними факторами: від географічно детермінованих (обмежена кількість земель сільськогосподарського призначення) та доцільності з огляду на економічну ситуацію до історично-традиційної практики ведення сільськогосподарського виробництва.
У другому розділі - «Оцінка державного регулювання земельних відносин» -проаналізовано особливості функціонування організаційно-адміністративного механізму державного регулювання земельних відносин і механізмів державного управління у сфері використання та охорони земель, визначено особливості формування й розвитку ринку земель в Україні.
Організаційно-адміністративний механізм державного регулювання земельних відносин в Україні сьогодні характеризується відсутністю цілісного й системного підходу. У ході земельної реформи не відбувалось формування економічних методів управління та форм державної регуляторної політики у сфері земельних відносин, адаптованих до сучасних умов розвитку суспільства. Дублювання обов'язків з регулювання земельних відносин між численними міністерствами й відомствами сформували в цілому неефективний механізм державного регулювання та контролю у сфері землекористування.
Головною причиною наростання негативних тенденцій у сфері державного регулювання земельних відносин є критичне зниження ефективності державного управління за використанням та охороною земель. Рівень роботи Держкомзему України не дає змоги подолати серйозні негативні тенденції й досягти суттєвого поліпшення ситуації у сфері земельних відносин.
В умовах ринкової економіки та роздержавлення права власності на землю важливим є поєднання економічного стимулювання раціонального використання й охорони земель з методами адміністративного впливу на суб'єктів земельних правовідносин. За цих умов важливого значення набувають відповідні функції управління в галузі використання та охорони земель, зокрема землеустрій, контроль, кадастр, моніторинг земель. Відповідні функції становлять зміст державного регулювання використання й охорони земель.
Обов'язком держави є забезпечення дієвого та ефективного контролю за раціональним використанням землі. Але існуюча система контрольних органів потребує впорядкування. Так, на сьогодні державний контроль за використанням та охороною земель здійснюють багато контрольних органів. При цьому функції зазначених органів дублюються, що не сприяє забезпеченню достатньої ефективності та результативності контролю.
Для забезпечення дієвого контролю з боку держави за раціональним використанням земель необхідно створити єдину цілісну систему моніторингу всіх категорій земель (у тому числі й земель сільськогосподарського призначення). Саме тому до складу контрольного органу необхідно передати Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики України та його територіальні органи, на які покладено здійснення моніторингу тільки земель сільськогосподарського призначення. При цьому контроль за охороною родючості ґрунтів повинен бути однією з функцій контрольного органу.
Формування ринку земель є одним із пріоритетних напрямів розвитку ринкової економіки в України. Сьогодні розвиток ринку земель несільськогосподарського призначення та підготовка до включення в оборот земель сільськогосподарського призначення здійснюються в умовах недостатньої законодавчої бази, в першу чергу відсутності законів України «Про ринок земель» та «Про державний земельний кадастр». Нерозвинутою є інфраструктура такого ринку. Недостатньо врегульовано процедуру продажу земель, проведення земельних аукціонів і конкурсів, не створюються земельні банки. За цих умов для України важливо не стільки визнання доцільності земельного ринку, скільки вибір відповідних шляхів і методів його формування. Тому державне регулювання ринку земель в Україні має забезпечувати прозоре функціонування механізму ринку землі, здійснення контролю за виконанням державного земельного законодавства, реєстрації та обліку торгівлі землею, ліцензування організацій, що будуть проводити оцінку землі та організовувати торгівлю нею, координувати діяльність органів, які будуть організовувати проведення ринкових операцій із землею, стимулювальної й фіскальної політики стосовно землекористування.
У третьому розділі - «Напрями вдосконалення державного регулювання земельних відносин в Україні» - розроблено концептуальні підходи до стратегії розвитку земельних відносин в Україні та обґрунтовано підходи до вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин, запропоновано пріоритетні напрями державного регулювання ринку земель в Україні.
Концепція включає аналіз сучасного стану регулювання земельних відносин, основні напрями завершення земельної реформи, заходи щодо стратегічного розвитку земельних відносин у пореформений період, особливості формування й реалізації державної земельної політики, етапи виконання заходів з розвитку земельних відносин, оцінку ефективності економічних, соціальних та екологічних результатів розвитку земельних відносин.
Для реалізації державної земельної політики запропоновано концептуальну модель системи державного регулювання земельних відносин в Україні, де визначено суб'єктів, механізми, об'єкти регулювання (рис. 3).
Основними механізмами державного регулювання земельних відносин повинні бути: організаційно-правовий - з метою розроблення та вдосконалення нормативно-правової бази тощо; організаційно-адміністративний - з метою реалізації державної політики щодо використання та охорони земель тощо; організаційно-економічний - з метою економічного стимулювання раціонального використання земель, економічних гарантій власникам землі та економічної відповідальності землекористувачів тощо; організаційно-координаційний з - метою координації проведення земельної реформи, діяльності державних органів земельних ресурсів тощо; організаційно-методичний -з метою обґрунтування раціональної системи землеробства, наукового супроводу тощо; організаційно-інформаційний -з метою формування національного, регіональних та місцевих банків даних про стан земель і ґрунтів, формування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру України й системи реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них тощо.
Для вдосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання раціонального використання та охорони земель необхідно: надати податкові й кредитні пільги громадянам і юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними й регіональними програмами використання та охорони земель; виділити кошти з державного або місцевого бюджету громадянам і юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їх вини; звільнити від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами тощо.
Сьогодні велика увага приділяється питанням розробки та функціонування реєстраційної системи, яка б відповідала новим суспільним потребам. Йдеться, насамперед, про те, що роль реєстрації землі та нерухомості на ній значно зростає за умови приватної власності, коли вона має бути товаром, предметом купівлі-продажу, укладення земельно-правових угод.
Важливим елементом ринку землі є інститут оцінки. У ринкових умовах ціна землі, як і будь-якого товару, залежить від попиту та пропозиції. Але за відсутності ринку важливого значення набуває інститут оцінки. Головна мета оцінки земель - надати праву власності на землю грошового значення. Таким чином, практично процедури оцінки земель створюють зв'язок між правами власності на землю та вартістю цього активу.
Удосконалення ринку земель в Україні можливо шляхом визначення загальноприйнятих організаційних засад та механізмів проведення земельних торгів щодо продажу земельних ділянок, права на їх оренду, речових прав на земельні ділянки, встановлення норм поведінки та взаємодії учасників земельних торгів з метою вдосконалення процедури набуття об'єктів земельних торгів відповідно до земельного законодавства України. Тому Держкомзему сьогодні необхідно працювати над організацією прозорого ринку земель і законодавчим врегулюванням продажу земельних ділянок на земельних аукціонах.
Висновки
Одержані в ході дослідження результати в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні.
Сутність основних висновків і пропозицій полягає в такому:
1. Узагальнення теоретичних основ та особливостей державного регулювання земельних відносин в Україні дало змогу встановити діалектичну спорідненість економіко-правових та земельних відносин як складових єдиної, органічно пов'язаної структури, про що свідчить вплив економіко-правових аспектів функціонування державного устрою певного історичного періоду на рівень розвитку земельних відносин. За останні півтора сторіччя на території України було проведено п'ять реформ земельних відносин. Усі вони різняться між собою за строками, цілями, методами здійснення та досягнутими результатами. Реалізація заходів земельної реформи відбувається без урахування цілісного й системного підходів до трансформації землекористування, тому питання формування ринкового земельного устрою так і не вирішено. Земля стала об'єктом нерухомості та цивільних відносин, але проведене реформування земельних відносин не дало позитивних результатів. Під постійною загрозою перебуває реалізація життєво важливих для країни великих проектів розвитку транспортної та енергетичної інфраструктури, гірничодобувних галузей, житлового будівництва, рекреаційної сфери.
2. Встановлено, що у правовій доктрині зарубіжних країн склалося кілька підходів до побудови механізмів державного регулювання земельних відносин. Перший пов'язаний з країнами Західної Європи, де функціонують розвинуті ринки земель та відпрацьовано конкретні важелі державної регуляторної земельної політики. Другий закріплено в законодавстві країн Східної Європи. Третій підхід до побудови організаційно-правового механізму державного регулювання земельних відносин і соціально-економічної структури сільського господарства закріплено законодавством Китаю, що легалізував роздачу землі селянським господарствам. Четвертий пов'язаний зі зміною форм власності та господарювання на селі, що закріплено законодавством країн Латинської Америки. П'ятий підхід до побудови організаційно-правового механізму державного регулювання земельних відносин існує в США.
3. До проблем державного регулювання земельних відносин в Україні необхідно віднести: відсутність необхідних нормативно-правових актів щодо врегулювання земельних відносин та невиконання повною мірою прийнятих законів; незаконне надання у власність та користування земельних ділянок, яке провадиться за безпосередньої участі відповідних органів виконавчої влади або за їх сприяння; ринок земель сільськогосподарського призначення та підготовка включення в оборот земель сільськогосподарського призначення розвивається в умовах недостатньої законодавчої бази. Не створюється інфраструктура такого ринку; недостатньо реалізовується одне з головних завдань земельної реформи - раціональне використання та охорона земель; украй незадовільним залишається державне фінансування проведення земельної реформи та фундаментальної землевпорядної науки; наявність грубих порушень земельного законодавства при використанні земель. Насамперед це стосується незаконного відчуження земельних ділянок особливо цінних земель, заповідників, курортів, цінних лісових масивів під будівництво тощо; райони, міста, селища, села не повною мірою забезпечено відповідними землевпорядними, планово-картографічними, ґрунтовими, землеоціночними, екологічними матеріалами; не встановлено межі більшості населених пунктів, що призводить до конфліктних ситуацій при сплаті земельного податку та наданні земельних ділянок громадянам і юридичним особам; дефіцит високопрофесійних кадрів.
4. Сучасний стан функціонування організаційно-адміністративного механізму державного регулювання земельних відносин в Україні характеризується відсутністю цілісного й системного підходів. У процесі земельної реформи не вирішувалось комплексно питання формування економічних методів управління та форм державної регуляторної політики у сфері земельних відносин, адаптованих до сучасних умов розвитку суспільства. Дублювання обов'язків з регулювання земельних відносин між численними міністерствами та відомствами спричинило неефективність організаційно-адміністративного механізму державного регулювання та контролю у сфері землекористування. Головною причиною наростання негативних тенденцій у сфері державного регулювання земельних відносин є критичне зниження ефективності управління територіальними органами земельних ресурсів і державного контролю за використанням та охороною земель. Рівень роботи Держкомзему України не дає змоги подолати серйозні негативні тенденції та досягти суттєвого поліпшення ситуації у сфері земельних відносин.
5. Аналіз функціонування механізмів державного управління у сфері використання й охорони земель показав, що забезпечення дієвого контролю з боку держави за раціональним використанням земель неможливе без створення єдиної цілісної системи моніторингу всіх категорій земель (у тому числі й земель сільськогосподарського призначення). Саме тому до складу контрольного органу необхідно передати Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів Мінагрополітики України та його територіальні органи, на які покладено здійснення моніторингу тільки земель сільськогосподарського призначення. При цьому контроль за охороною родючості ґрунтів повинен бути однією з функцій цього органу. Створення на базі існуючої системи інспекційних органів Держкомзему України (Держземінспекції України та її територіальних органів) єдиного контрольного органу дасть змогу: скоротити витрати бюджетних коштів на реформування контрольних органів; забезпечити державний контроль за раціональним використанням земель усіх категорій (усіх форм власності), позбутися відомчого контролю, який здійснюється за окремими категоріями земель; уникнути вакууму в правовому полі під час проведення реформування інспекційних органів і в найкоротші строки сформувати вертикаль територіальних органів у регіонах; забезпечити створення єдиної цілісної системи моніторингу за станом земель усіх категорій; ліквідувати дублювання повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
6. Визначення особливостей формування та розвитку ринку земель в Україні дає змогу стверджувати, що розвиток ринку земель несільськогосподарського призначення та підготовка до включення в оборот земель сільськогосподарського призначення здійснюються в умовах недостатньої законодавчої бази, в першу чергу відсутності законів України «Про ринок земель» та «Про державний земельний кадастр». Нерозвинутою є інфраструктура такого ринку. Недостатньо врегульовано процедуру продажу земель, проведення земельних аукціонів і конкурсів, не створюються земельні банки. У цих умовах для України важливо не стільки визнання доцільності земельного ринку, скільки вибір відповідних шляхів і методів його формування.
7. Розроблено концептуальні підходи до стратегії державного регулювання розвитку земельних відносин. Так, реалізацію заходів з розвитку земельних відносин необхідно проводити поетапно протягом 2008-2015 рр. На першому етапі (2008-2012 рр.) здійснюється реформування органів земельних ресурсів; розробляється і затверджується державна програма розвитку земельних відносин в Україні на 2008-2015 рр.; вирішуються організаційно-правові й технічні проблеми у сфері земельних відносин і землекористування, які накопичились за роки проведення земельної реформи; відбувається гармонізація земельного законодавства України із законодавством ЄС; проводиться державна інвентаризація земельного фонду; припиняється безкоштовна приватизація земель державної й комунальної власності; відновлюється фоновий, регіональний і локальний моніторинг земель. На другому етапі (2012-2015 рр.) переважно застосовуються визначені законом економічні методи регулювання земельних відносин, землекористування; здійснюється стратегічне планування земельних відносин і землекористування, запроваджується зонування територій; активізується участь держави в ринковому обороті землі, консолідації земель сільськогосподарського призначення; запроваджуються вагомі економічні методи охорони земель.
8. Обґрунтовано підходи до вдосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні. Напрямом удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання раціонального використання та охорони земель повинно бути: надання податкових і кредитних пільг громадянам та юридичним особам, які здійснюють за власні кошти заходи, передбачені загальнодержавними й регіональними програмами використання та охорони земель; виділення коштів з державного або місцевого бюджету громадянам та юридичним особам для відновлення попереднього стану земель, порушених не з їхньої вини; звільнення від плати за земельні ділянки, що перебувають у стадії сільськогосподарського освоєння або поліпшення їх стану згідно з державними та регіональними програмами; компенсація з бюджетних коштів зниження доходу власників землі та землекористувачів унаслідок тимчасової консервації деградованих та малопродуктивних земель, що стали такими не з їхньої вини.
9. Удосконалення організаційно-правового механізму повинно проходити шляхом доповнення нормативно-правової бази щодо відчуження земельних ділянок права приватної власності такими положеннями: гарантування викупу земельних ділянок для суспільних потреб за згодою власника (власників) земельної ділянки та попереднього відшкодування викупної ціни, а у випадку примусового відчуження з мотивів суспільної необхідності (потреб) - з наступним відшкодуванням належної компенсації; визначення викупної вартості за відчужену земельну ділянку як ринкової вартості, а також зазначення альтернативного способу розрахунку вартості землі (або надання еквівалентної заміни), де немає ринку земель; встановлення обов'язків і відповідальності відповідних органів влади у випадку викупу та примусового відчуження земельних ділянок права приватної власності; встановлення вимог до виконавчих органів влади чітко визначати мету і процедуру викупу та примусового відчуження земельних ділянок; прийняття чіткої процедури і стандартних форм щодо рішення та повідомлення про викуп або примусове відчуження земельних ділянок; забезпечення можливості для землевласників брати участь у підготовчому процесі й прийнятті рішень, що передують викупу земельної ділянки, або після примусового відчуження; встановлення мінімальних термінів виплати компенсації у випадку примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.
10. Пріоритетними напрямами державного регулювання ринку землі повинні бути такі: організація ринку землі на основі нормативів, визначених відповідним законом та підзаконними актами, тобто встановлених юридично-правових засад; визначення суб'єктів інфраструктури ринку землі; визначення механізмів набуття й відчуження прав на земельні ділянки; регулювання цінової, податкової, митної політики та захист прав суб'єктів ринку землі; визначення повноважень органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування у сфері діяльності на ринку землі; визначення особливостей обороту земельних ділянок сільськогосподарського призначення; встановлення запільної площі земель, які громадяни та юридичні особи можуть набути у власність; визначення можливого місця проживання власника землі; кваліфікаційні вимоги до покупців земельних ділянок; порядок продажу й купівлі земельних ділянок; умови виходу земельного власника із загального масиву агроформування тощо; встановлення порядку підготовки земельних ділянок до продажу; визначення способів переходу земельних ділянок від одного власника до іншого (земельні торги у формі аукціону або конкурсу, викуп, прямі переговори) і відповідних процедур; визначення порядку оскарження та відшкодування збитків на ринку землі, прав і відповідальності покупців земельних ділянок; встановлення виключних прав держави та територіальних громад на ринку землі.
Список опублікованих автором
Праць за темою дисертації
Монографії, практичні посібники
1. Державне регулювання земельних відносин та перспективи формування ринку земель : монографія / [О. В. Авраменко, В. І. Євмененко, Г. І. Шарий та ін. ; за ред. Г. І. Шарого]. - Полтава : Подія, 2005. - 111 с.
Особистий внесок: удосконалено теоретичні положення щодо функціонування організаційно-правового механізму державного регулювання земельних відносин.
2. Аграрна реформа в Україні (соціологічна діагностика) : монографія / Я. Баланівський, О. Гончарук, Г. Шарий [та ін. ] ; Ін-т соціології НАН України. - К. : Ін-т соціології НАН України, 2007. - 576 с.
Особистий внесок: визначено особливості проведення аграрної реформи в Україні.
3. Державне управління: економічні методи та система відносин в умовах формування ринку земель : монографія / Ю. І. Микитенко, Г. І. Шарий ; за ред. Г. І. Шарого. - Полтава : Подія, 2007. - 98 с.
Особистий внесок: запропоновано економічні методи державного управління та систему відносин в умовах формування ринку земель.
4. Земельна реформа: актуальні запитання-відповіді : довідник / В. І. Даншин, В. І. Євмененко, Г. І. Шарий [та ін. ] ; за ред. Г. І. Шарого. - Полтава, 2008. - 140 с. - (Бібліотечка голови сільської ради).
Особистий внесок: визначено шляхи розв'язання актуальних проблем земельної реформи.
5. Робоча книжка власника земельної ділянки (паю) : практ. посіб. / О. В. Авраменко, Н. А. Рихлик, Г. І. Шарий [та ін.] ; за ред. Г. І. Шарого. - Полтава : АСМІ, 2004. - 207 с.
Особистий внесок: визначено практичні підходи щодо володіння та використання земельної ділянки (паю).
Статті в наукових фахових виданнях
6. Шарий Г. І. Реалізація політики держави у сфері земельних відносин: економічний аспект / Г. І. Шарий // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - № 2 (24) : у 2 ч. - Ч. 1. - С. 86-95.
7. Шарий Г. І. Державне регулювання та управління земельними ресурсами: адміністративно-територіальний аспект / Г. І. Шарий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - Вип. 2 (17). - С. 199-206.
8. Шарий Г. І. Державна регуляторна політика формування ринку земель / Г. І. Шарий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - Вип. 4 (19). - С. 159-167.
9. Шарий Г. Державна регуляторна політика у сфері земельних відносин / Григорій Шарий, Юрій Микитенко // Вісн. держ. служби. - 2008. - № 1. - С. 66-70.
10. Шарий Г. І. Проблеми державного управління земельними ресурсами в сучасних умовах та основні шляхи завершення земельної реформи в Україні / Г. І. Шарий // Демократичне врядування : електрон. вісн. ЛРІДУ НАДУ. - 2008. - № 2. [Електронний ресурс] : Офіц. веб-сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. - Режим доступ у: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2007/07ktszsp.zip.
11. Шарий Г. І. Стан та перспективи розвитку і вдосконалення системи державного управління земельними ресурсами України / Г. І. Шарий // Держава та регіони. Серія: Державне управління - Запоріжжя, 2009. - Вип. 2. - С. 186-190.
Статті в інших виданнях, тези доповідей
12. Шарий Г. І. Реалізація політики держави у сфері земельних відносин: економічний аспект // Актуальні проблеми розвитку управлінських систем: досвід, тенденції перспективи : зб. матеріалів наук.-практ. конф., 19 квітня 2006 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - С. 153-157.
13. Шарий Г. І. Земельні перетворення - реалії та перспективи (реалізація політики держави у сфері земельних відносин на сучасному етапі розвитку України) / Г. І. Шарий // Землевпорядний вісн. - 2005. - № 3. - С. 19-25.
14. Шарий Г. Складові Концепції державного регулювання і розвитку ринку земель / Григорій Шарий, Юрій Микитенко, Тетяна Банна // Землевпорядний вісн. - 2008. - № 1. - С. 16-24
Особистий внесок: обґрунтовано концептуальні підходи до державного регулювання і розвитку ринку земель в Україні.
15. Шарий Г. І. Шляхи розвитку вітчизняного законодавства щодо забезпечення повнокровного функціонування ринку земель / Г. І. Шарий, Ю. І. Микитенко, Т. Г. Банна // Полтавський регіон: на пульсі держави. - 2008. - № 3 (6). - С. 47-55.
Особистий внесок: обґрунтовано шляхи удосконалення земельного законодавства з метою запровадження ринку земель в Україні.
16. Шарий Г. І. Об'єктивна оцінка землі як умова збільшення обсягів інвестицій в аграрний сектор економіки України / Г. І. Шарий // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Київ, 23 _ 24 жовтня 2008 р. : у 3 ч. / РВПС України НАН України. - К. : РВПС України НАНУ, 2008. - Ч. 1. - С. 151-154.
Анотація
Шарий Г.І. Державне регулювання земельних відносин в Україні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.
Дисертацію присвячено питанням удосконалення механізмів державного регулювання земельних відносин в Україні. Узагальнено теоретичні засади та особливості державного регулювання земельних відносин в Україні, систематизовано підходи до побудови механізмів державного регулювання земельних відносин у країнах світу з різним рівнем економічного розвитку, вивчено наукові розробки проблеми державного регулювання земельних відносин. Проаналізовано функціонування організаційно-адміністративного механізму державного регулювання земельних відносин в Україні та механізмів державного управління у сфері використання й охорони земель на сучасному етапі, визначено особливості формування та розвитку ринку земель. Розроблено концептуальні підходи до стратегії державного регулювання розвитку земельних відносин та обґрунтовано підходи до вдосконалення його механізмів, запропоновано пріоритетні напрями державного регулювання ринку земель в Україні. Удосконалення організаційно-правового механізму повинно відбуватися шляхом розвитку нормативно-правової бази щодо відчуження земельних ділянок права приватної власності.
Ключові слова: земельні відносини, складові земельних відносин, державне регулювання земельних відносин, механізми державного регулювання земельних відносин, розвиток земельних відносин, ринок землі.
Аннотация
Шарий Г. И. Государственное регулирование земельных отношений в Украине. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2010 .
Диссертация посвящена вопросам усовершенствования механизмов государственного регулирования земельных отношений в Украине для повышения конкурентоспособности экономики в условиях углубления аграрной реформы с учетом особенностей, связанных с интеграцией Украины в мировое экономическое пространство.
В работе разработаны концептуальные подходы к стратегии государственного регулирования развития земельных отношений в Украине, где предложены мероприятия государственной политики относительно регулирования земельных отношений, основные направления завершения земельной реформы, мероприятия по стратегическому развитию земельных отношений в пореформенный период, а также обобщены механизмы и объекты регулирования.
Организационно-экономический механизм стимулирования рационального использования и охраны земель предлагается усовершенствовать через предоставление налоговых и кредитных льгот гражданам и юридическим лицам, которые осуществляют за собственные средства мероприятия, предусмотренные общегосударственными и региональными программами использования и охраны земель; выделение средств из государственного или местного бюджета гражданам и юридическим лицам для восстановления предшествующего состояния земель, затронутых не по их вине; освобождение от платы за земельные участки, которые находятся на стадии сельскохозяйственного освоения или улучшения их состояния в соответствии с государственными и региональными программами; компенсация из бюджетных средств снижения дохода собственников земли и землепользователей вследствие временной консервации деградированных и малопродуктивных земель, которые стали такими не по их вине.
...Подобные документы
Загальні положення про регулювання земельних відносин в Україні. Предметом регулювання земельного права виступають вольові суспільні відносини, об'єкт яких - земля. Регулювання земельних відносин. Земельне законодавство і регулювання земельних відносин.
реферат [19,2 K], добавлен 09.03.2009Поняття та зміст державного регулювання в сфері встановлення земельних сервітутів. Правовий режим земель охоронних зон в Україні. Державне регулювання та реєстрація правових відносин в сфері встановлення обмежень у використанні земельних ділянок.
магистерская работа [120,4 K], добавлен 19.11.2014Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Обґрунтування теоретико-методологічних і прикладних засад державного регулювання відносин власності на природні ресурси. Розробка заходів підтримки фінансування інвестицій природоохоронного призначення. Регулювання відносин власності Харківської області.
автореферат [28,0 K], добавлен 09.04.2009Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як пріоритетний напрямок внутрішньої політики держави. Комплексне дослідження правових проблем державного регулювання транспортної системи. Пропозиції щодо вдосконалення транспортного законодавства.
автореферат [70,1 K], добавлен 16.03.2012Земельні відносини в Україні в минулому. Розвиток земельних відносин у незалежній Україні. Поняття, зміст і функції управління. Земельний фонд України як об'єкт правового регулювання. Система органів управління у галузі використання та охорони земель.
курсовая работа [60,8 K], добавлен 27.05.2014Економіко-правові засади регулювання фондового ринку. Завдання та форми регулювання фондового ринку. Методи державного регулювання фондового ринку в Україні. Проблеми законодавчого забезпечення функціонування системи державного регулювання в Україні.
дипломная работа [396,1 K], добавлен 19.08.2010Виникнення колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин. Законодавча база: Конвенції і Рекомендації Міжнародної організації праці, нормативно-правові акти України. Система договірного регулювання соціально-трудових відносин в Україні.
курсовая работа [84,6 K], добавлен 09.04.2009Конкурентні способи продажу земельних ділянок. Досвід проведення земельних торгів в Україні. Формування ціни на земельні ділянки. Єдина система обліку земель та їх потенційних покупців. Окремі проблеми правового регулювання земельних аукціонів.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 18.12.2010Розгляд досвіду Республіки Польща щодо правової регламентації зупинення підприємницької діяльності в контексті подальшої оптимізації регулювання відповідних відносин в Україні. Наявність негативних наслідків сучасного стану правового регулювання.
статья [26,2 K], добавлен 11.09.2017Цивільне правове регулювання суспільних відносин. Сторони цивільно-правових відносин. Спори між учасниками цивільних відносин. Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається не стихійно, а з допомогою певних способів та заходів.
доклад [9,6 K], добавлен 15.11.2002Місце книговидання в системі інформаційних потоків на рівні держави, аналіз сучасного стану вітчизняного книговидання та його державного регулювання. Роль і перспективи розвитку електронного книговидання в умовах становлення інформаційного суспільства.
автореферат [26,7 K], добавлен 16.04.2009Вихідні засади політики екологічної безпеки, сформульовані у Декларації про державний суверенітет України. Метод правового регулювання екологiчних відносин. Правовi заходи охорони земель у процесі землевикористання. Проблема охорони земель в Україні.
контрольная работа [30,0 K], добавлен 16.12.2007Сучасний зміст і значення елементів та механізму правового регулювання, його сфери та межі. Характеристика методів і типів правового регулювання в Україні, можливості та необхідність їх вдосконалення. Основні ознаки ефективного правового регулювання.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 07.07.2009Державна політика щодо забезпечення регулювання у сферi автотранспортних перевезень. Аналіз сучасного стану розвитку автотранспортних підприємств в Україні. Шляхи удосконалення консультаційного забезпечення розвитку підприємницької діяльності в Україні.
дипломная работа [4,1 M], добавлен 16.02.2014Суб’єктивно-об’єктивні відносини держави та неспроможних суб’єктів господарювання. Міжнародний досвід державного регулювання банкрутства. Правове регулювання відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та його проблеми в Україні.
дипломная работа [1,3 M], добавлен 21.02.2011Поняття та мета правового регулювання, його предмет та методи, засоби та типи. Співвідношення правового регулювання та правового впливу. Складові елементи механізму правового регулювання і стадії його реалізації, ефективність в сфері суспільних відносин.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 28.10.2010Організаційно-правові засади функціонування системи місцевого самоврядування в Україні. Аналіз сучасного стану формування, діяльності та система функцій місцевих держадміністрацій, структурно-функціональне забезпечення реалізації влади на рівні району.
дипломная работа [273,6 K], добавлен 19.11.2014Історія розвитку і причини актуалізації проблеми адміністративно-договірних відносин. Аналіз стану інституту адміністративного договору, з урахуванням закордонного і українського досвіду, напрямки його розвитку. Види та ознаки адміністративних договорів.
курсовая работа [43,3 K], добавлен 12.09.2012Теоретичні основи і об’єктивні передумови виникнення соціального партнерства. Суб’єкти соціального партнерства, методи його державного регулювання та правові основи. Система колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин в Україні.
реферат [20,3 K], добавлен 12.08.2009
