Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кравченко Ірина Сергіївна

УДК 351.95

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ У сфері захисту права інтелектуальної власності

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Дніпропетровськ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник

- доктор юридичних наук, професор

Курінний Євген Володимирович,

Класичний приватний університет, професор кафедри конституційного та адміністративного права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент

Синявська Олена Юхимівна,

Харківський національний університет внутрішніх справ,

начальник кафедри адміністративної діяльності ОВС;

кандидат юридичних наук

Волкова Наталія Володимирівна,

Академія митної служби України,

доцент кафедри адміністративного та митного права.

Захист відбудеться 28 травня 2010 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26).

Автореферат розісланий 27 квітня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Школа

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з важливих умов формування позитивного іміджу України серед високорозвинутих світових держав та успішної реалізації її євроінтеграційних намірів є забезпечення належного рівня захисту права інтелектуальної власності, що здійснюється шляхом адаптації законодавства України у сфері захисту права інтелектуальної власності до світових вимог, а також за допомогою ефективного застосування існуючих регулятивних і захисних норм права на практиці.

Охорона права інтелектуальної власності забезпечується нормами конституційного, цивільного, кримінального та адміністративного права. Так, ч. 2 ст. 54 Конституції України гарантує право кожного громадянина на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, а ч. 4 ст. 41 Основного Закону нашої держави проголошує, що ніхто не може використовувати або поширювати їх без його згоди, за винятками, встановленими законом; крім того, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Притягнення ж осіб до адміністративної відповідальності за порушення такого права є найоперативнішим та найчастіше застосовуваним способом його захисту. Так, у 2001 р. було виявлено 1745 адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, у 2002 р. - 2690, у 2003 р. - 988, у 2004 р. - 1334, у 2005 р. - 2310, у 2006 р. - 5057, у 2007 р. - 6809, у 2008 р. - 5662, у 2009 р. - 5649.

Органи внутрішніх справ є одним із основних суб'єктів захисту права інтелектуальної власності, які в межах наданих їм повноважень здійснюють адміністративно-юрисдикційну діяльність. Як свідчить практика, вони виявляють до 85 % адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності.

Водночас недостатність досвіду роботи та кваліфікації окремих працівників міліції у сфері адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності свідчать про необхідність проведення дослідження, присвяченого вивченню особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у цій сфері.

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертації стали праці В.Б. Авер'янова, Л.С. Анохіної, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінного, О.В. Негодченка, В.П. Пєткова, Д.В. Приймаченка, О.П. Рябченко, О.Ю. Синявської, О.Ф. Скакун, С.Г. Стеценка, М.М. Тищенка, Ю.С. Шемшученка, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та ін.

Окремі питання щодо права інтелектуальної власності в контексті адміністративно-правових відносин знайшли своє відображення у дослідженнях О.М. Головкової, Н.П. Дригваль, І.Г. Запорожець, Г.В. Корчевного, О.М. Тропіної та ін. Водночас спеціального дослідження, присвяченого адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, не здійснювалося, а відсутність монографічної літератури з цієї проблематики свідчить як про складність цього питання, так і про недостатню увагу до нього вчених-правознавців.

Зазначені обставини обумовили вибір теми дослідження та свідчать про її актуальність для теорії та практики адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки” № 1767 від 20.12.2006 р. (п. 7 додатку); п. 5 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.; п. 3.17 Плану проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2009 р.

Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 25.01.2007 р. (протокол № 1).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у з'ясуванні сутності та особливостей адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності та розробці науково обґрунтованих рекомендацій для її вдосконалення.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- охарактеризувати право інтелектуальної власності як об'єкт адміністративно-правового захисту;

- визначити та розкрити зміст правової основи адміністративної юрисдикції у сфері захисту права інтелектуальної власності;

- встановити місце і роль органів внутрішніх справ у системі суб'єктів адміністративної юрисдикції у сфері захисту права інтелектуальної власності;

- сформулювати визначення поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності;

- з'ясувати особливості адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, що підвідомчі органам внутрішніх справ;

- розкрити специфіку застосування адміністративного примусу органами внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності;

- визначити основні напрямки та розробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що формуються у сфері адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності.

Предмет дослідження - адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності.

Методи дослідження. У дисертації використано комплекс методів наукового пізнання. Діалектичний метод є основою методологічної конструкції всієї дисертаційної роботи і визначає стратегію дослідження адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності.

За допомогою логіко-семантичного методу визначено поняття „право інтелектуальної власності як об'єкт адміністративно-правового захисту” та сформульовано дефініції понять „адміністративна юрисдикція у сфері захисту права інтелектуальної власності” і „адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності” (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1). Метод порівняльного правознавства дозволив вивчити досвід адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції (поліції) інших держав у сфері захисту права інтелектуальної власності (підрозділи 2.1, 2.2, 2.4). Історико-правовий метод використовувався у ході дослідження становлення та розвитку законодавства України, яке встановлює адміністративну відповідальність за порушення права інтелектуальної власності (підрозділ 1.2). Методи аналізу, класифікації, групування й системно-структурний метод використовувалися для з'ясування основних критеріїв класифікації нормативно-правових актів у сфері захисту права інтелектуальної власності, суб'єктів адміністративної юрисдикції та основних заходів адміністративного примусу органів внутрішніх справ у цій сфері (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3). Соціологічний метод застосовано для з'ясування існуючої практики здійснення органами внутрішніх справ адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, основних показників такої діяльності, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень у цій сфері (розділи І, ІІ). Застосування функціонального методу дозволило визначити основні напрямки вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності (підрозділ 2.4).

Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти, закони України та підзаконні акти, що регламентують адміністративно-юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності. Для вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності використовувалися проекти нормативних актів України, окремі нормативно-правові акти Російської Федерації та Франції.

Емпіричну базу дослідження склали результати узагальнення публікацій у засобах масової інформації, аналіз матеріалів парламентських слухань на тему „Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування” від 21.03.2007 р.; дані Департаменту інформаційних технологій МВС України за 2001-2009 рр., Державної судової адміністрації України за 2006-2009 рр.; матеріали вивчення 196 справ про адміністративні правопорушення, розглянуті місцевими судами Запорізької, Дніпропетровської, Кіровоградської областей; матеріали опитування 256 працівників органів внутрішніх справ Запорізької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Київської, Полтавської, Тернопільської областей.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших монографічних досліджень адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності. У роботі сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, зокрема:

вперше:

- сформульовано визначення поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності як врегульованої нормами адміністративного права сукупності дій юрисдикційного характеру, здійснюваних уповноваженими посадовими особами органів внутрішніх справ на початковій стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності;

- здійснено періодизацію формування вітчизняного законодавства, що складає правову основу адміністративної юрисдикції у сфері інтелектуальної власності: перший період (до 1991 р.); другий період (середина 90-х рр. ХХ ст.); третій період (початок ХХІ ст.);

- обґрунтовано, що в умовах реформування органів внутрішніх справ з метою підвищення ефективності боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності право розгляду справ про такі правопорушення окрім судів слід також надати органам внутрішніх справ і, відповідно, внести необхідні зміни до ст. 222 КУпАП;

удосконалено:

- зміст категорії “право інтелектуальної власності як об'єкт адміністративно-правового захисту” у понятійному апараті науки адміністративного права, виокремлено її особливості, які необхідно враховувати при здійсненні органами внутрішніх справ адміністративно-юрисдикційної діяльності у сфері захисту права інтелектуальної власності;

- положення теорії трирівневої системи правової основи адміністративної юрисдикції у сфері інтелектуальної власності (загальний рівень, правова основа адміністративної відповідальності, правова основа адміністративної юрисдикції);

- характеристику органів внутрішніх справ як суб'єкта адміністративної юрисдикції у сфері захисту права інтелектуальної власності шляхом узагальнення системи суб'єктів адміністративної юрисдикції у цій сфері, розмежування їх компетенції, а також запропоновані напрямки удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у цій сфері з метою підвищення її ефективності;

- сутність основних складових елементів адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, якими є дії юрисдикційного характеру: виявлення та припинення адміністративного правопорушення у сфері інтелектуальної власності, дослідження обставин його вчинення, збір матеріалів для правильного і об'єктивного вирішення у справі, процесуальне оформлення матеріалів справи та направлення справи для розгляду за підвідомчістю;

дістало подальшого розвитку:

- дослідження специфіки застосування адміністративного примусу органами внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, якому притаманні: загальні правила застосування заходів адміністративного запобігання та адміністративного припинення; особливий об'єкт захисту; неможливість застосування органами внутрішніх справ адміністративних стягнень до винних осіб;

- характеристика особливостей адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, які полягають в єдиному родовому об'єкті правопорушення, особливому предметі правопорушення, формальному складі цього виду правопорушень, обов'язковій наявності суб'єкта права інтелектуальної власності, бланкетному характері норм КУпАП, які містять склади цих правопорушень;

- пропозиція щодо розміщення складів адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності в окремій главі 6¹ „Адміністративні правопорушення, що посягають на право інтелектуальної власності” Особливої частини розділу ІІ КУпАП;

- аргументація необхідності прийняття Кодексу інтелектуальної власності України, який би об'єднав та впорядкував регулятивні та захисні норми права у сфері інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

– науково-дослідній роботі - для подальших досліджень у галузі адміністративного права, а саме адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів у сфері захисту права інтелектуальної власності;

– правотворчості - для розробки і вдосконалення нормативно-правових актів, які встановлюють адміністративну відповідальність за порушення права інтелектуальної власності, а також визначають повноваження органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності;

– правозастосовчій діяльності - для підвищення рівня діяльності органів внутрішніх справ України у сфері адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності (Акт впровадження у практичну діяльність Департаменту ДСБЕЗ МВС України № 5/3284 від 22 травня 2009 р.);

– навчальному процесі - положення та висновки дисертації використовуються при викладанні навчальної дисципліни „Адміністративне право + модуль Адміністративна відповідальність” у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ (Акт впровадження у навчальний процес Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 1/2009 від 9 лютого 2009 р.).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, міжвузівських науково-практичних конференціях та семінарах: „Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки” (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), „Юриспруденція ХХІ століття: теорія і практика” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), „Актуальні проблеми вдосконалення кримінального та адміністративно-деліктного законодавства” (м. Луганськ, 2008 р.), „Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення” (м. Івано-Франківськ, 2008 р.), „Проблеми протидії злочинності у сфері громадської безпеки” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладено у п'яти статтях, опублікованих у виданнях, що визначені ВАК України як фахові з юридичних наук, та п'яти тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 224 сторінки, з яких 190 - основний текст, список використаних джерел охоплює 210 найменувань і займає 24 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

адміністративний внутрішній справа інтелектуальний

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, вказується на зв'язок роботи з науковими планами та програмами; визначаються мета, завдання дослідження, його об'єкт і предмет, використані методи, нормативна основа та емпірична база; основні теоретичні положення, що обумовлюють наукову новизну роботи, практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

Розділ 1. “Характеристика адміністративної юрисдикції у сфері захисту права інтелектуальної власності” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Право інтелектуальної власності як об'єкт адміністративно-правового захисту” розглянуто сутність та характеристику понять „адміністративно-правовий захист” та „право інтелектуальної власності”.

Наголошено на важливості та специфічності правової охорони права інтелектуальної власності в Україні, яка обумовлюється передусім значною питомою вагою міжнародних актів у вітчизняному законодавстві та наявністю усіх різновидів правової охорони суспільних відносин права інтелектуальної власності (конституційно-правової, кримінально-правової, цивільно-правової та адміністративно-правової).

За системою суб'єктів, кількістю та ефективністю відповідних юридичних засобів охоронно-правового забезпечення адміністративно-правову охорону можна вважати провідною і домінуючою серед різновидів правової охорони права інтелектуальної власності.

Адміністративно-правова охорона та адміністративно-правовий захист нерозривно пов'язані між собою. Останній виступає невід'ємною частиною адміністративно-правової охорони права інтелектуальної власності, є його складовим елементом, який має специфічні характеристики: є сукупністю юридичних (адміністративно-правових) засобів (припинення незаконного посягання; поновлення порушених прав, свобод та інтересів; притягнення винної особи до адміністративної (дисциплінарної) відповідальності); застосовується в адміністративно-процесуальному порядку, тобто становить зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності державних органів; суб'єктом адміністративно-правового захисту є уповноважені органи (посадові особи); об'єкт адміністративно-правового захисту, наявність якого є обов'язковою, складають охоронювані і порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб; методом адміністративно-правового захисту є адміністративний примус.

Запропоновано «право інтелектуальної власності як об'єкт адміністративно-правового захисту» розуміти як врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності, які охороняються нормами законодавства про адміністративні правопорушення. Важливими особливостями адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності є його здійснення уповноваженими на те посадовими особами у форматі адміністративної відповідальності та різноманітність нормативної бази регламентації його здійснення.

У підрозділі 1.2. “Поняття та правова основа адміністративної юрисдикції у сфері захисту права інтелектуальної власності” проаналізовано основні підходи щодо поняття та ознак адміністративної юрисдикції у сфері захисту права інтелектуальної власності.

Обґрунтовано, що адміністративна юрисдикція у сфері захисту права інтелектуальної власності існує в межах інституту адміністративної відповідальності, тому її запропоновано розуміти як сукупність повноважень компетентних органів (посадових осіб) щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності, а також щодо застосування санкцій до осіб, винних у вчиненні такого виду правопорушень.

У роботі проаналізовано систему нормативно-правових актів, що складають правову основу адміністративної юрисдикції у сфері захисту права інтелектуальної власності. Зроблено висновок, що нормативно-правові акти у сфері захисту права інтелектуальної власності складають три рівні. Перший рівень являє собою загальне законодавство, яке містить норми адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності (загальний рівень). Другий рівень - це норми вітчизняного законодавства, які встановлюють адміністративну відповідальність у цій сфері (правова основа адміністративної відповідальності). Третій рівень складають норми, які встановлюють компетенцію суб'єктів адміністративної юрисдикції (правова основа адміністративної юрисдикції).

У становленні вітчизняного законодавства, котре складає основу адміністративної юрисдикції у сфері інтелектуальної власності, виділено три періоди. Перший період (до 1991 р.) характеризується тим, що законодавство УРСР не містило норм, які передбачали б адміністративну відповідальність за порушення права інтелектуальної власності. Проте в Україні, що перебувала у складі СРСР, у 1970 р. набула чинності Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, положення якої передбачають співпрацю держав щодо охорони інтелектуальної власності та гармонізацію національного законодавства у цій галузі.

Під час другого періоду (середина 90-х рр. ХХ ст.) КУпАП уперше доповнено складами адміністративних правопорушень, які передбачали захист прав на окремі об'єкти права інтелектуальної власності на державному рівні (ст. 164³ „Недобросовісна конкуренція” та ст. 51² „Порушення прав власника патенту на сорти рослин” КУпАП).

Третій період (початок ХХІ ст.) охарактеризувався інтенсифікацією процесів подальшого розширення арсеналу адміністративно-юрисдикційних засобів (ст. 51², 164³, 164⁶, 164⁷, 164⁹, 164¹³ КУпАП), спрямованих на реалізацію відповідних положень Програми інтеграції України до Європейського Союзу (2000 р.) та унеможливлення повторення прецеденту накладення на Україну в 2002 р. з боку США грошових санкцій за порушення міжнародного законодавства у сфері захисту права інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.3. “Органи внутрішніх справ як суб'єкт адміністративної юрисдикції у сфері охорони права інтелектуальної власності” наголошено на особливій ролі органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності серед суб'єктів адміністративної юрисдикції, до яких також належать уповноважені на те особи органів у справах захисту прав споживачів, органів Антимонопольного комітету України, органів управління кінематографією, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, органів державної податкової служби; державні інспектори з питань інтелектуальної власності, державні інспектори з охорони прав на сорти рослин, а також судді місцевих судів.

На підставі аналізу нормативних актів, що закріплюють повноваження органів внутрішніх справ у сфері адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності, а саме: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України „Про міліцію”, Указу Президента України „Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності” № 285/2001 від 27.04.2001 р., Постанови Кабінету Міністрів України „Про утворення Державної служби боротьби з економічною злочинністю” № 510 від 05.07.1993 р., Наказу МВС України „Про затвердження деяких нормативно-правових актів, що регламентують діяльність підрозділів органів внутрішніх справ з протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та інформаційно-телекомунікаційних технологій” № 494 від 17.05.2006 р. тощо дисертант доходить висновку, що органи внутрішніх справ володіють широким колом повноважень юрисдикційного характеру щодо виявлення та припинення адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, їх документування, застосування до винних осіб заходів адміністративного примусу та передачі матеріалів на розгляд до суду.

Реалізуючи ці повноваження, за останні три роки органи внутрішніх справ виявляють до 85 % від загальної кількості адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності. У 80,5 % направлених органами внутрішніх справ до місцевих судів справ про такі правопорушення прийнято рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Водночас у 10 % випадків судами прийнято рішення про закриття справи у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, а у 9,5 % - про закриття справи за іншими обставинами (передача матеріалів справи на розгляд громадської організації або трудового колективу, звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення, передача справи прокурору, органу досудового слідства або дізнання, відсутність події і складу адміністративного правопорушення). Таким чином, підтверджується недосконалість механізму притягнення осіб до адміністративної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності місцевими судами, а вочевидь, і необхідність удосконалення норм КУпАП.

Основним підрозділом, що здійснює виявлення та припинення фактів порушення права інтелектуальної власності в системі МВС України, є Державна служба боротьби з економічною злочинністю, а саме підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та високих технологій МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Також до виконання завдань щодо протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності залучаються підрозділи кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, науково-дослідні експертно-криміналістичні центри та слідчі підрозділи.

Розділ 2. “Особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Поняття та сутність адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності” встановлено, що зміст адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності складають дії юрисдикційного характеру на початковій стадії провадження, у межах якої виділено три основних етапи. Перший етап характеризується виявленням відповідними підрозділами органів внутрішніх справ факту порушення права інтелектуальної власності, встановленням особи правопорушника. Другий етап полягає у встановленні фактичних обставин у справі, збиранні та аналізі доказів. На третьому етапі дається первісна правова оцінка вчиненим діям, процесуально оформлюються результати адміністративного розслідування, матеріали справи передаються для розгляду до місцевих судів або приймається рішення про порушення кримінальної справи чи про відсутність складу правопорушення у вчинених діях. Усі зазначені етапи пов'язані між собою і водночас мають свої особливості.

Наголошено, що, реалізуючи адміністративно-юрисдикційні повноваження у сфері захисту права інтелектуальної власності, органи внутрішніх справ мають встановити: об'єкт правопорушення (назву об'єкта права інтелектуальної власності); які дії є незаконними і яку статтю спеціального закону вони порушують; хто є суб'єктом права інтелектуальної власності, права якого порушені; які документи це підтверджують; які вимоги висуває суб'єкт права інтелектуальної власності щодо припинення правопорушення чи відшкодування завданих збитків; чи визнається суб'єкт права інтелектуальної власності потерпілим у результаті вчинення правопорушення; яким особам (суб'єктам підприємницької, господарської діяльності) передано право на використання (відтворення, розповсюдження тощо) об'єкта права інтелектуальної власності. Крім того, як докази до матеріалів справи мають бути долучені: довідка Державного департаменту інтелектуальної власності (його регіональних відділень) про наявність (відсутність) зареєстрованого на території України суб'єкта права інтелектуальної власності щодо об'єкта, незаконні дії з яким стали предметом правопорушення; матеріали, які підтверджують вчинення незаконних дій (примірник контрафактної продукції, касовий чек, що свідчить про оплату за придбання, відтворення (на замовлення) підручника, аудіовізуального твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних), або повний перелік виявленої контрафактної продукції та її кількість тощо. У деяких випадках, наприклад, із метою доведення незаконного використання або привласнення авторства, має бути ще й висновок експертизи.

Під адміністративно-юрисдикційною діяльністю органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності слід розуміти врегульовану нормами адміністративного права сукупність дій юрисдикційного характеру, здійснюваних уповноваженими посадовими особами органів внутрішніх справ на початковій стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності.

Серед особливостей, що характеризують адміністративно-юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності, визначено такі: суб'єктами такої діяльності є уповноважені посадові особи органів внутрішніх справ (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП); вона має підзаконний характер; суб'єкти такої діяльності реалізують свої повноваження лише на початковій стадії провадження; складовими елементами такої діяльності є дії юрисдикційного характеру, а саме: виявлення події та дослідження обставин правопорушення, збір необхідних матеріалів для правильного і об'єктивного вирішення у справі, процесуальне оформлення матеріалів справи та прийняття рішення про направлення справи для розгляду за підвідомчістю. Останню особливість можна вважати ключовою, оскільки вона окреслює межі адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у цій сфері, яка з огляду на це має обмежений характер.

У підрозділі 2.2. “Юридичний аналіз адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності, що підвідомчі органам внутрішніх справ” звернуто увагу на те, що адміністративна відповідальність за порушення права інтелектуальної власності в Україні була встановлена законодавцем порівняно недавно - у 1994 р. шляхом доповнення КУпАП статтями 51² та 164³.

Родовим об'єктом адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності виступають суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності, які охороняються нормами КУпАП. Видовими об'єктами - суспільні відносини, які регулюються нормами інститутів права інтелектуальної власності (авторське право; суміжні права; патентне право; право інтелектуальної власності на правові засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг; інститут прав на інші об'єкти права інтелектуальної власності) і охороняються нормами адміністративного права.

Водночас у КУпАП спостерігається несистематизованість норм, які регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності. Для належного упорядкування запропоновано склади адміністративних правопорушень розмістити в окремій главі 6¹ „Адміністративні правопорушення, що посягають на право інтелектуальної власності” Особливої частини розділу ІІ КУпАП.

З'ясовано, що особливістю складів адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності є обов'язкова необхідність встановлення суб'єкта права інтелектуальної власності, права якого порушені, та вирішення питання про визнання цього суб'єкта потерпілим у результаті вчинення правопорушення. Проте у 94 % вивчених здобувачем справ про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності суб'єкт не встановлюється у зв'язку з відсутністю законного представника суб'єкта такого права на території України, відмовою цього суб'єкта співпрацювати з органами внутрішніх справ у провадженні у справах про адміністративні правопорушення тощо.

Склади адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності визначено як формальні, проте існує питання розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення права інтелектуальної власності залежно від завданої протиправними діями матеріальної шкоди, яке полягає у визначенні розміру шкоди, завданої особою, яка вчинила правопорушення.

Особливістю норм КУпАП, які здійснюють захист права інтелектуальної власності, визнано їх бланкетність. Тобто ст. 51², 164³, 164⁶, 164⁷, 164⁹ КУпАП не містять чіткого посилання на конкретні нормативно-правові акти, проте без посилання на норми спеціальних законів України застосування зазначених статей КУпАП неможливе.

Наголошено, що адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ у сфері інтелектуальної власності здійснюється тільки в межах адміністративної відповідальності, передбаченої перерахованими статтями КУпАП.

На основі аналізу норм Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення, Проекту Кодексу України про адміністративні проступки запропоновано розмежовувати відповідальність фізичних, посадових і юридичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності у чинному КУпАП.

У підрозділі 2.3. “Застосування заходів адміністративного примусу органами внутрішніх справ у сфері охорони права інтелектуальної власності” наголошується, що заходи адміністративного примусу, які застосовують під час адміністративно-юрисдикційної діяльності органи внутрішніх справ у зазначеній сфері, поділяються на заходи запобігання і припинення.

Визначено, що основним завданням органів внутрішніх справ у процесі застосування заходів адміністративного примусу є доведення факту порушення права інтелектуальної власності.

На підставі аналізу нормативних актів, практики їх реалізації, результатів опитування працівників органів внутрішніх справ встановлено, що найчастіше працівниками міліції застосовуються такі заходи запобігання: взяття на облік осіб, які протягом року притягалися до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері інтелектуальної власності; проведення індивідуальних бесід про неприпустимість протиправної поведінки; внесення подання у державні та інші органи, підприємства, установи, організації, посадовим особам про необхідність усунення причин та умов, які сприяють вчиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності тощо. Здійснюючи адміністративне припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, уповноважені особи органів внутрішніх справ можуть застосовувати такі заходи: здійснення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання; вимога припинити протиправну поведінку; доставлення порушника; адміністративне затримання, особистий огляд; огляд речей; вилучення речей і документів; входження на земельні ділянки, у житлові та інші приміщення громадян; зупинка транспортних засобів; вжиття заходів фізичного впливу. Правила здійснення цих заходів є загальними і регламентуються нормами КУпАП та інших нормативно-правових актів. Водночас наголошено, що їх застосування вимагає від працівників органів внутрішніх справ урахування специфіки нематеріального характеру об'єкта захисту.

Визначено доцільність комплексного використання органами внутрішніх справ запобіжних заходів у сфері інтелектуальної власності, в тому числі й під час проведення оперативно-профілактичних операцій. Так, при проведенні у 2009 р. працівниками служби боротьби з економічною злочинністю МВС України операції «Інтелект», що спрямована на перевірку дотримання законодавства у зазначеній сфері суб'єктами господарювання, було складено 1695 протоколів про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності.

Звернуто увагу, що в ході застосування заходів адміністративного припинення працівники органів внутрішніх справ мають зауважувати ті ознаки об'єктів права інтелектуальної власності, у яких полягає порушення цього права, та чітко фіксувати порушення у відповідних процесуальних документах, а також витребувати від суб'єкта господарювання свідоцтво про державну реєстрацію підприємства чи його засвідчену копію; дозвіл на право здійснення роздрібної торгівлі чи його засвідчену копію; документи, які відображають джерело отримання товару, а саме: товарно-транспортні накладні, акти про закупку чи інші документи; товарну книгу, де ведеться облік оприбуткованого товару; патент про сплату фіксованого податку; документи, що підтверджують факт реалізації продукції (касовий чек, товарний чек, цінники, рекламні оголошення); паспорт, або інший документ, що засвідчує особу продавця, та ін.

У підрозділі 2.4. “Удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності” окреслено три основні вектори такої діяльності та розкрито їхній зміст.

Обґрунтовано, що в умовах реформування органів внутрішніх справ з метою збільшення ефективності боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності слід віддати право розгляду справ про такі правопорушення до компетенції органів внутрішніх справ і, відповідно, внести необхідні зміни до ст. 222 КУпАП. Такий крок сприятиме не тільки запровадженню повноцінного формату цього різновиду адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ, а й подальшому покращенню співпраці відповідних підрозділів міліції з іншими суб'єктами захисту права інтелектуальної власності.

Встановлено, що основним напрямком взаємодії органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами адміністративної юрисдикції у сфері інтелектуальної власності є взаємний інформаційний обмін під час здійснення наданих законом повноважень. Зазначено, що працівники органів внутрішніх справ недостатньо використовують позитивний потенціал взаємодії з іншими органами та посадовими особами держави, що підтверджено результатами проведеного соціологічного опитування методом анкетування. Так, 40 % опитаних працівників органів внутрішніх справ відповіли, що їхній підрозділ у сфері захисту права інтелектуальної власності ні з ким не взаємодіє. Водночас 41 % респондентів зазначили, що найчастіше взаємодіють із підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а 18 % - із державними інспекторами з питань інтелектуальної власності. Серед тих, хто здійснює взаємодію з різними державними та недержавними організаціями, 51,5 % респондентів вважають, що така взаємодія є ефективною.

Інший вектор удосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності стосується використання зарубіжного досвіду (на прикладі Франції та Російської Федерації) та налагодження дієвої взаємодії з відповідними закордонними правоохоронними органами у зазначеній сфері.

Вибір цих держав обумовлений тим, що вони належать до континентальної правової системи. Крім того, у цих державах діє близька до вітчизняної змішана (напівпрезидентська) форма правління. З-поміж європейських країн Франція є найбільш наближеною до України за своїми територіально-демографічними характеристиками, а з Російською Федерацією Україну зближують споріднені правові системи, законотворчі та правоохоронні традиції.

З'ясовано, що офіцери поліції Франції та відповідні особи органів внутрішніх справ Російської Федерації уповноважені виявляти правопорушення у сфері інтелектуальної власності, чинити дії юрисдикційного характеру до вирішення справи у суді (залучати експертів, витребувати необхідні документи тощо).

На основі аналізу зарубіжного досвіду (Кодекс інтелектуальної власності Франції) обґрунтовано пропозицію прийняття Кодексу інтелектуальної власності України, який би об'єднав та впорядкував регулятивні та захисні, матеріальні та процесуальні норми права у сфері інтелектуальної власності.

Важливий напрямок співпраці органів внутрішніх справ України з представниками поліцій іноземних держав у сфері захисту права інтелектуальної власності визначає факт проведення в Україні Євро-2012. Зокрема, МВС України запропоновано створення на період проведення фінальної частини чемпіонату Європи з футболу 2012 р. спільних із Міністерством освіти та науки та Державною податковою адміністрацією постійно діючих оперативно-пошукових груп для попередження та документування фактів незаконного використання інтелектуальної власності УЄФА. Використання позитивного досвіду іноземних держав сприятиме подальшій оптимізації діяльності органів внутрішніх справ України у сфері захисту права інтелектуальної власності.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано новий підхід до вирішення наукового завдання щодо характеристики адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для її вдосконалення.

У результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Серед них найсуттєвішими є такі:

1. Виняткове значення здійснення правової охорони відносин інтелектуальної власності в Україні полягає у наявності: транснаціональної сфери їх розповсюдження і міжнародно-правового регулювання; широкого спектру владних повноважень суб'єктів їх забезпечення, а також можливості використання усіх різновидів правового захисту, серед яких важливе місце займають відповідні адміністративно-правові засоби.

2. Право інтелектуальної власності як об'єкт адміністративно-правового захисту являє собою врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження результатами інтелектуальної, творчої діяльності, які охороняються нормами законодавства про адміністративні правопорушення. Особливостями адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності можна вважати його здійснення уповноваженими на те посадовими особами у форматі адміністративної відповідальності та різноманітність нормативної бази регламентації його здійснення.

3. Під адміністративною юрисдикцією у сфері захисту права інтелектуальної власності запропоновано розуміти сукупність повноважень компетентних органів (посадових осіб) щодо розгляду та вирішення справ про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності, а також щодо застосування санкцій до осіб, винних у вчиненні цього виду правопорушень. Особливістю правової основи адміністративно-правового захисту та адміністративної юрисдикції у сфері інтелектуальної власності є її фактично трирівневий характер. Перший рівень складає загальне законодавство, яке містить норми адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності (загальний рівень). Другий рівень - це норми вітчизняного законодавства, які встановлюють адміністративну відповідальність у цій сфері (правова основа адміністративної відповідальності). Третій рівень містить норми, які охоплюють компетенцію суб'єктів адміністративної юрисдикції (правова основа адміністративної юрисдикції).

4. Серед суб'єктів адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності особливе місце займають органи внутрішніх справ в особі МВС України та його підрозділів, які виявляють 85 % від загальної кількості порушень такого права. Основними підрозділами, що здійснюють виявлення та припинення фактів порушення права інтелектуальної власності в системі МВС України, є підрозділи по боротьбі з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності МВС, ГУМВС, УМВС, УМВСТ, ДСБЕЗ. Крім того, для належного виконання завдань щодо протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності залучаються підрозділи кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, науково-дослідні експертно-криміналістичні центри та слідчі підрозділи.

5. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності - це врегульована нормами адміністративного права сукупність дій юрисдикційного характеру, здійснюваних уповноваженими посадовими особами органів внутрішніх справ на початковій стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення у сфері інтелектуальної власності. Складовими елементами адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності є визначені дії юрисдикційного характеру: виявлення та припинення правопорушення, а також дослідження його обставин, збір необхідних матеріалів для правильного і об'єктивного вирішення у справі, процесуальне оформлення матеріалів справи та скерування справи для розгляду за підвідомчістю.

6. Особливостями адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності є: 1) наявність одного родового об'єкта - суспільні відносини у сфері інтелектуальної власності, які охороняються нормами КУпАП; 2) предметом цих правопорушень виступають нематеріальні об'єкти права інтелектуальної власності; 3) склади адміністративних правопорушень у сфері інтелектуальної власності формальні, проте існує питання встановлення шкоди, завданої особою, яка вчинила адміністративне правопорушення; 4) обов'язкова наявність суб'єкта права інтелектуальної власності та вирішення питання про визнання його потерпілим у справі; 5) бланкетний характер диспозицій статей КУпАП, які передбачають адміністративну відповідальність за порушення права інтелектуальної власності.

7. Специфікою застосування заходів адміністративного примусу органами внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності є: 1) загальні правила застосування заходів адміністративного запобігання та адміністративного припинення; 2) відсутність у органів внутрішніх справ права застосовувати третій різновид заходів адміністративного примусу - заходи адміністративних стягнень, що в сучасних умовах є суттєвим недоліком.

8. Основними векторами вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності визначено: 1) вдосконалення нормативної бази, яка регулює діяльність органів внутрішніх справ шляхом розширення адміністративно-юрисдикційних повноважень цих органів у нормах КУпАП; 2) удосконалення взаємодії між окремими підрозділами органів внутрішніх справ, а також органів внутрішніх справ з іншими суб'єктами адміністративної юрисдикції у сфері інтелектуальної власності; 3) впровадження позитивного зарубіжного досвіду (насамперед Російської Федерації та Франції) для вдосконалення адміністративно-юрисдикційної діяльності органів внутрішніх справ у сфері захисту права інтелектуальної власності та налагодження співпраці у цій сфері з відповідними зарубіжними правоохоронними структурами.

9. Обґрунтовано, що в умовах реформування органів внутрішніх справ з метою збільшення ефективності боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності слід розширити адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ шляхом надання їм права розгляду відповідних справ, для чого необхідно внести відповідні зміни до ст. 222 КУпАП, а саме доповнити ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 222 КУпАП словами «… статті 51-2 … 164-3, 164-6, 164-7, 164-9». Такий крок фактично запроваджує альтернативну підвідомчість згаданої категорії справ, однак, на відміну від судових органів, органи внутрішніх справ не зможуть застосовувати такий вид адміністративного стягнення, як конфіскація.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кравченко І. С. Система законодавчого регулювання адміністративно-правових відносин інтелектуальної власності в Україні / І. С. Кравченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збір. наук. праць. 2007. № 2 (33). С. 109115.

2. Кравченко І. С. Право інтелектуальної власності як об'єкт адміністративно-правового захисту / І. С. Кравченко // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. 2008. № 3. С. 156161.

3. Кравченко І. С. Особливості адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції у сфері захисту права інтелектуальної власності / І. С. Кравченко // Південноукраїнський правничий часопис. 2008. № 2. С. 128131.

4. Кравченко І. С. Загальна характеристика складів адміністративних правопорушень, що посягають на право інтелектуальної власності / І. С. Кравченко // Підприємництво, господарство і право. 2008. № 11 . С. 6670.

5. Кравченко І. С. Основні напрямки взаємодії органів внутрішніх справ та державних інспекторів з питань інтелектуальної власності у сфері захисту права інтелектуальної власності / І. С. Кравченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збір. наук. праць. 2009. № 1 (42). С. 129135.

6. Кравченко І. С. Міліція як суб'єкт адміністративно-правового захисту права інтелектуальної власності / І. С. Кравченко // Актуальні проблеми профілактики правопорушень підрозділами міліції громадської безпеки : матер. всеукр. наук.-практ. конфер. (м. Івано-Франківськ, 16-17 листопада 2007 р.). Івано-Франківськ: ПЮІ ЛьвДУВС, 2008. С. 215220.

7. Кравченко І. С. Поняття адміністративно-юрисдикційної діяльності міліції у сфері захисту права інтелектуальної власності / І. С. Кравченко // Юриспруденція ХХІ століття : теорія і практика : збір. тез. Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2008. С. 117119.

8. Кравченко І. С. Адміністративна відповідальність за порушення права інтелектуальної власності (порівняльний аналіз норм КУпАП та Кодексу інтелектуальної власності Франції) / І. С. Кравченко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. 2008. Спец. випуск. № 6. Ч. 2. С. 913.

...