Адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет державної податкової служби України

УДК 342.95:347.918

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12. 00. 07 - Адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

Адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів в Україні

Литвин Наталія Анатоліївна

Ірпінь - 2010

Дисертація є рукописом

Робота виконана у Національному університеті державної податкової служби України, Державна податкова адміністрація України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Коваль Микола Васильович, Національний університет державної податкової служби України, начальник кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Колпаков Валерій Костянтинович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права та процесу; кандидат юридичних наук, доцент Пашков Сергій Миколайович, Макіївський економіко-гуманітарний інститут, доцент кафедри конституційного і кримінального права.

Захист відбудеться 12» листопада 2010 р. о 10» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.855.02 у Національному університеті державної податкової служби України за адресою: вул. Садова, 55, м. Ірпінь Київської обл., 08201.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національного університету державної податкової служби України за адресою: вул. К. Маркса, 31, м. Ірпінь, Київської обл., 08201.

Автореферат розісланий 8» жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.О. Мацелик

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Важливими передумовами становлення України як демократичної, соціальної, правової держави є створення ефективного механізму судового захисту прав людини і громадянина та юридичних осіб.

У цивілізованому суспільстві кожній особі гарантується судовий захист її порушених прав, свобод та законних інтересів.

Однак, у практичній діяльності навіть у демократичних державах відчуваються певні складності вирішення цього завдання, оскільки розгляд справ у державних судах затягується через їхню перевантаженість.

Практика звернень українських громадян до Європейського суду щодо порушення прав людини засвідчує факти неймовірно тривалого розгляду справ у судах, особливо на стадії касаційного оскарження. Зокрема, у Верховному Суді України постійно на розгляді знаходиться близько 20 тисяч справ, тому чекати своєї черги багатьом громадянам доводиться роками. Проблемами нинішньої судової системи та судочинства в Україні є також корпоративність суддівського корпусу, заангажованість частини суддів та орієнтованість на певних політиків, органи влади чи бізнес-групи.

Все це не сприяє підвищенню ступеня довіри громадян до судів та суддів, особливо щодо розгляду господарських спорів.

З переходом України до ринкових відносин, неминучим визнанням права приватної власності і свободи договірних відносин стали об'єктивні передумови для відродження в Україні інституту третейського розгляду правових конфліктів, збільшення як кількості постійно діючих третейських судів, так і кількості вирішуваних ними цивільних та господарських спорів.

Проте до теперішнього часу третейські суди, як недержавні інституції, позбавлені владних публічних повноважень, так як не наділені правом застосування примусових забезпечувальних заходів, тобто вони не мають дієвого механізму доведення до виконання власних рішень. Крім того, у ряді випадків у сторін третейського розгляду виникає необхідність у забезпеченні виконання рішень третейських судів, але через відсутність механізму реалізації таких рішень неможливо узгодити це з виконанням рішень державних судів. У зв'язку з цим третейські суди повинні в своїй юрисдикційній діяльності взаємодіяти як з господарськими судами, так і з судами загальної юрисдикції, використовувати їх владні публічні повноваження.

Корегуванням законодавства про третейські суди на сьогодні ще не вирішено коло питань, пов'язаних із розв'язанням зазначених проблем. Навпаки, вони вимагають подальшого удосконалення, і в першу чергу, в рамках адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів.

Актуальність теми дослідження обумовлена також значною кількістю порушень законності при розгляді справ в третейських судах, зокрема, це недотримання правил суддівської етики, зростання кількості скарг громадян на протиправні дії третейських суддів, певні прорахунки у процесі здійснення третейського провадження через відсутність досвіду роботи окремих суддів.

З метою вирішення проблеми якісного адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів, у дисертаційному дослідженні використані праці вітчизняних та зарубіжних вчених-правознавців у галузі теорії держави та права, адміністративного права, фінансового права, інформаційного права: Авер'янова В.Б., Алексєєва С.С., Анурова В.М., Битяка Ю.П., Богуславського М.М., Брунцевої О.В., Вершиніна О.П., Виноградової О.А., Віцина О.І., Воліна О.А., Гурвіча М.А., Дмітрієвої Г.К., Зайцева О.І., Золотопупа С.В., Іоффе О.С., Калюжного Р.А., Клєандрова М.І., Коваленка В.В., Коваля М.В., Колпакова В.К., Комарова О.С., Комарова В.В., Комзюка А.Т., Копилова В.О., Кузьміної М.М., Курочкіна С.А., Лєбедєва К.К., Лунца Л.А., Нікіфорова В.А., Нижник Н.Р., Носирєвої О.І., Пашкова С.М., Попова М.А., Притики Ю.Д., Скворцова О.Ю., Стеценка С.Г., Суханова Є.О., Хейфеца Б.С., Циганової О.М., Цірата Г.А., Чечіної Н.О., Чечота Д.М., Штефана М.Й., Юлдашева С.О., Яркова В.В. та ін.

Аналіз їхніх праць показав, що адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів в Україні на монографічному рівні досліджено недостатньо. Дослідженню окремих питань діяльності третейських судів в Україні були присвячені дисертаційні роботи Ю.Д. Притики Теоретичні проблеми захисту прав учасників цивільних правовідносин в третейському суді» (Київ, 2006, спеціальність 12.00.03) та С.О. Юлдашева Правове регулювання третейського розгляду господарських спорів» (Київ, 2005, спеціальність 12.00.04). На відміну від вказаних досліджень, нами зосереджено увагу на удосконаленні адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів, зокрема, в дисертаційному дослідженні приділялась увага питанням інформаційного та фінансового забезпечення, проблематиці щодо оскарження та примусового виконання рішень третейських судів, адміністративно-правового статусу третейських суддів та особливостей відповідальності третейських суддів.

Викладене зумовило в ході дослідження здійснити узагальнений аналіз напрацювань адміністративно-правової та інших юридичних наук як теоретичного так і емпіричного матеріалу, виявити розвиток тенденцій у діяльності третейських судів і обґрунтувати шляхи вирішення існуючих проблем, запропонувати ряд теоретичних положень і практичних пропозицій, направлених на удосконалення діяльності третейських судів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006.

Конкретне наукове завдання щодо дослідження даної проблематики сформульовано у планах комплексних цільових досліджень Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України як частина науково-дослідної роботи за темою Імплементація міжнародно-правових норм у сфері оподаткування в законодавство України: фінансові, економічні та юридичні аспекти» (державний реєстраційний номер УкрІНТІ 0108U001103) на замовлення Управління міжнародних зв'язків ДПА України від 27 березня 2007 р. та науково-дослідної роботи кафедри управління, адміністративного права і процесу та адміністративної діяльності Національного університету державної податкової служби України - Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності в сфері оподаткування» (державний реєстраційний номер УкрІНТІ 0105U000657).

Тема дисертації розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України, має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання і доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних положень і чинного законодавства, узагальнень практики його застосування удосконалити теоретичні засади та правове регулювання питань, пов'язаних з адміністративно-правовим забезпеченням діяльності третейських судів в Україні.

Відповідно до поставленої мети сформульовано такі завдання:

- розглянути еволюцію становлення та визначити етапи розвитку інституту третейського розгляду справ про правові конфлікти;

- сформулювати поняття та визначити особливості адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів;

- узагальнити світовий досвід діяльності третейських судів та їх адміністративно-правове забезпечення, встановити можливості його використання в Україні;

- визначити межі застосування засобів і способів адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів;

- розглянути процедуру виконання рішень третейських судів, в тому числі особливості примусового виконання;

- обгрунтувати необхідність правового закріплення прав і обов'язків третейських суддів;

- проаналізувати законодавство, що регулює відповідальність третейських суддів, запропонувати заходи щодо його удосконалення;

- розробити пропозиції щодо удосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері функціонування третейських судів в Україні.

Предмет дослідження - адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об'єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання.

Зокрема, логічний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, поглядів вчених на окремі питання, які є предметом дослідження (розділи 1, 2, 3). Історичний метод застосовувався під час аналізу етапів історії розвитку інституту третейського розгляду спорів (підрозділ 1.1).

Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження проблемних питань визначення місця та ролі третейських судів у судовій системі України, а також використання зарубіжного досвіду правового регулювання у названій сфері (підрозділи 1.2, 1.3, 2.1-2.3).

Статистичний метод застосовувався при розгляді проблемних питань забезпечення діяльності третейських судів (підрозділи 1.2, 2.2). За допомогою системного та функціонального методу здійснено аналіз ефективності виконання рішень третейських судів (підрозділи 2.4, 2.5). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності державних та недержавних суб'єктів впливу на діяльність третейських судів (підрозділи 3.1, 3.2).

Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечності і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження.

Нормативно-правовими джерелами, які використовувались у даному дослідженні, є Конституція України, Закон України Про третейські суди», підзаконні нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, адміністративне, цивільне, цивільно-процесуальне, господарсько-процесуальне законодавство, що регулює окремі питання третейського розгляду правових конфліктів, практика його застосування, законодавство іноземних країн, міжнародно-правові акти (Конвенції, Типові закони ЮНСІТРАЛ тощо), які регулюють виконання іноземних арбітражних рішень, міжнародну процедуру примирення тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять наукові та періодичні видання вітчизняних і зарубіжних учених, довідкова література, у якій розкривається діяльність суб'єктів адміністративно-правового забезпечення третейських судів, зокрема узагальнення практичної діяльності третейських судів по справах, які були опубліковані у відкритій пресі та особистий досвід автора як третейського судді при Юридичній корпорації Принцип».

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним науковим дослідженням адміністративно-правового забезпечення організації та діяльності третейських судів в Україні, в результаті якого запропоновано теоретично та практично значущі наукові положення, а саме:

вперше:

– дано авторські визначення понять адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів», інформаційне забезпечення діяльності третейських судів», адміністративно-правовий статус третейського судді», відповідальність третейського судді»;

- розроблено проект Кодексу етики третейського судді;

- визначено межі застосування засобів і способів адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів, якими охоплено виконання рішень третейських судів та їх оскарження, відповідальність третейських суддів;

- сформульовано та надані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Закону України Про третейські суди»;

удосконалено:

- понятійно-категорійний апарат правового визначення елементів діяльності третейського суду, зокрема, уточнено поняття постійно діючий третейський суд», розгляд спорів у третейському суді», склад третейського суду»;

- нормативно-правове забезпечення діяльності третейських судів щодо виконання та оскарження рішень;

набули подальшого розвитку:

- підхід щодо обґрунтування оптимального кола прав та обов'язків третейських суддів;

- положення про етапи формування та функціонування інституту третейського розгляду справ про правові конфлікти;

- визначення способів використання світового досвіду діяльності третейських судів та їх адміністративно-правове забезпечення у вітчизняне законодавство;

- обґрунтування щодо необхідності удосконалення фінансування третейських судів;

- положення щодо адміністративно-правової регламентації питань посилення відповідальності третейських суддів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові положення, оцінки, висновки та пропозиції, отримані в результаті дослідження, можуть сприяти удосконаленню адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів в Україні та становлять науково-теоретичний інтерес.

Результати дисертаційного дослідження використані та можуть бути використані:

у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації стали основою подальшого дослідження питань адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів в Україні та зарубіжних країнах (акт впровадження від 30 червня 2009 року);

у правотворчій сфері - у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема до Кодексу України про адміністративні правопорушення, проекту Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо захисту економічної конкуренції, проекту Господарського процесуального кодексу України, Закону України Про третейські суди», які прийняті для удосконалення законодавчої роботи у Комітеті Верховної Ради України з питань економічної політики (акт впровадження від 28 травня 2009 року № 04-17/13-474);

у практичній діяльності - при організації діяльності третейських судів (акт впровадження від 22 червня 2009 року № 0022);

у навчальному процесі - матеріали дослідження використовуються при викладанні в Національному університеті державної податкової служби дисциплін Адміністративне право», Адміністративне судочинство», а також при підготовці підручників та посібників з цих дисциплін (акт впровадження від 25 травня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним, завершеним науковим дослідженням, усі сформульовані в ньому положення та висновки обґрунтовані автором на підставі особистих теоретичних та практичних досліджень. Ідеї та розробки, що належать співавтору, у дисертаціїї не використовувалися.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях та круглих столах: VІІІ Международной научно-практической конференции Современное российское законодательство: законотворчество и правоприменение» (г. Москва, 7-8 декабря 2007 г.); ХІІІ Міжнародній науково-практичній конференції Україна в євроінтеграційних процесах» (м. Київ, 23-24 лютого 2008 р.); круглому столі Актуальні проблеми розвитку держави і права» (м. Чернігів, 2 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р.); круглому столі Організаційно-правове забезпечення електронного оподаткування» (м. Ірпінь: 29 травня 2008 р.); Науково-практичній конференції Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України» (м. Ірпінь, 19 вересня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Інститут вищої освіти та його вплив на регіональний розвиток України: соціокультурні, економічні та правові аспекти» (м. Ірпінь, 26-27 травня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку» (м. Ірпінь, 29 травня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 10 квітня 2009 р.); ІІ Львівському міжнародному форумі Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні» (м. Львів, 26-29 травня 2009 р.); круглому столі Мінімізація сплати податків: економіко-правовий аспект» (м. Ірпінь, 29 вересня 2009 р.); у Всеукраїнському круглому столі Проблеми державотворення і правотворення в Україні» (м. Львів, 5 березня 2010 р.); ІІІ Львівському міжнародному форумі Законодавче регулювання альтернативних способів вирішення спорів. Світова та національна практика ADR» (м. Львів, 27-28 травня 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати наукового дослідження опубліковані у п'ятнадцяти наукових працях, п'ять з яких у журналах та збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації обумовлена метою та логікою дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що об'єднують десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (210 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 208 сторінок, з них основного обсягу тексту - 170 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність та ступінь дослідження; наголошено на зв'язку роботи з науковими планами та програмами; окреслено мету та основні завдання дослідження; вказано на його наукову новизну, теоретичне та практичне значення; визначено основні методологічні засади роботи; подано інформацію про апробацію результатів, а також висвітлено положення, що виносяться на захист.

Розділ 1 Теоретико-правові засади діяльності третейських судів в Україні» містить три підрозділи, які присвячені етапам розвитку третейських судів в Україні, загальнотеоретичним питанням визначення поняття та окреслення специфічних ознак діяльності третейського суду, вивченню зарубіжного досвіду про третейські суди.

У підрозділі 1.1 Генеза третейського розгляду правових конфліктів в Україні» досліджено економіко-правові причини виникнення третейських судів на теренах нашої держави. Відмічено, що третейське провадження як форма суспільної юрисдикції розгляду правових конфліктів передувало державному правосуддю, а розвиток третейських судів в Україні базувався на уявленні такого способу вирішення спорів як звернення до третьої незалежної особи, а не до державних інституцій.

У процесі осмислення праць вчених-правознавців та істориків проаналізовані тенденції розвитку третейського розгляду спорів. Встановлено, що третейські суди стають найбільш актуальними в ті історичні періоди, коли активно і потужно розвиваються товарні відносини, при виникненні та зміцненні ринкового господарювання (кінець ХІХ ст., період НЕПу, кінець ХХ ст.). Якщо ж розвиток товарних відносин припиняється, то це фактично тягне за собою усунення інституту третейського розгляду спорів у сфері господарювання.

Аналіз проблем юридичної оцінки правових та організаційних основ становлення і розвитку діяльності третейських судів засвідчив труднощі у розвитку сучасних третейських судів, обумовлені обставинами, які не враховувалися, передусім це неузгодженість законодавства та недовіра держави до третейського розгляду спорів. Обґрунтовано пропозицію щодо доцільності використання позитивного історичного досвіду з метою визначення напрямів удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності третейських судів в Україні.

У підрозділі 1.2 Місце та роль третейських судів у судовій системі України та адміністративно-правове забезпечення їх діяльності» розглядається поняття третейського суду, його місце у судовій системі України та роль адміністративно-правового забезпечення його діяльності.

Констатується, що третейський суд є альтернативою державній юстиції, який вибирають сторони, що сперечаються, якому вони добровільно довіряють винести рішення щодо своєї справи і заздалегідь зобов'язуються підкорятися цьому рішенню. Повноваження третейського суду базуються на договірній основі та волі сторін. Третейські суди не є органом судової влади, а тому не входять до судової системи України. Метою третейського провадження є врегулювання юридичних конфліктів і забезпечення добровільного виконання зобов'язань.

На основі аналізу загальнодоктринальних положень щодо визначення місця третейських судів у судовій системі України узагальнено погляди вчених-юристів, зокрема: В.В. Коваленка, Ю.Д. Притики, С.О. Юлдашева та запропоновано виокремити третейський розгляд правових конфліктів і вважати його як окремий правовий інститут, а адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів в Україні як складову державного впливу на порядок дотримання законодавства щодо організації діяльності третейських судів. Характеристику адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів здійснено через уточнення сутності та змісту таких категорій, як: третейський суд», розгляд спорів у третейському суді» та ін.

Підрозділ 1.3 Досвід діяльності третейських судів у зарубіжних країнах та можливості його використання в Україні» присвячено вивченню позитивного світового досвіду діяльності третейських судів та можливості його застосування в Україні.

На основі вивчення законодавства, спеціальної літератури та практики діяльності третейських судів визнано те, що третейський розгляд спорів є поширеною формою вирішення конфліктів у зарубіжних країнах, переважно в країнах Європи та Північної Америки. Крім того, аналіз діяльності третейських судів у ряді зарубіжних країн, таких як Австралія, Великобританія, Китай, Німеччина, Польща, Російська Федерація, США та Франція підтвердив, що третейський розгляд спорів за кордоном на теперішній час діє досить активно і є широко розповсюдженим.

Порівнюючи вітчизняне та зарубіжне законодавство щодо третейського провадження, прийшли до висновку, що третейський розгляд спорів більш розвинутий і розповсюджений у країнах, що визнають англо-саксонську систему права. Радянській добі характерна континентальна (романо-германська) система права. Це пояснюється тим, що в Україні третейські суди фактично почали створюватися тільки з початку 90-х років, оскільки у період СРСР приватного підприємництва не існувало, а кількість третейських судів була мінімальною, крім того, вони повністю були під контролем державних інститутів. Тоді як в країнах Європи і Америки досить інтенсивно застосовується третейський розгляд спорів у законодавчо оформленому вигляді з вивченням і обґрунтуванням правозастосовної практики вирішення спорів у ході здійснення третейського розгляду спорів, сприяючи подальшому розповсюдженню і популяризації даного способу вирішення конфліктів. Однак, в Україні дана підтримка з боку виконавчої та законодавчої гілок державної влади є ще недостатньою.

Визнана також доцільність диференційованого та виваженого підходу до використання позитивного досвіду іноземних держав із обов'язковим урахуванням національних, політичних, економічних та інших особливостей у державотворенні України при удосконаленні правового регулювання у створенні та функціонуванні третейських судів.

Розділ 2 Правові засади організаційного забезпечення діяльності третейських судів в Україні» складається з п'яти підрозділів, присвячених дослідженню особливостей формування складу третейського суду, інформаційного та фінансового забезпечення, правовим підставам розгляду спорів та проблемним питанням виконання рішень третейського суду.

У підрозділі 2.1 Організаційна побудова третейських судів» розглянуто основні вимоги законодавства до професійності кандидатур на посаду третейського судді та формування складу третейського суду.

Вказується на можливість призначення третейських суддів сторонами спору, що є головною відмінною ознакою третейського розгляду спорів від державного судочинства. Особлива увага приділяється процедурі, що забезпечує незалежне формування складу третейського суду. Відзначено, що важливою є вимога щодо фізичної особи, яка вибирається або призначається третейським суддею, стосовно згоди на виконання подібних обов'язків. Особа, яка не дала згоди на виконання обов'язків третейського судді, не може бути примушена до цього в силу положень ст. 43 Конституції України.

Акцентовано увагу на тому, що відповідно до діючого законодавства третейський суддя, який розглядає справу одноособово, повинен мати вищу юридичну освіту. У випадку колегіального розгляду справи подібна вимога у обов'язковому порядку поширюється тільки на головуючого складу третейського суду, що, на думку автора, є не зовсім вірним. У зв'язку з цим запропоновано внести зміни до закону і законодавчо закріпити вимогу до третейського судді мати вищу юридичну освіту, незалежно від кількісного складу третейського суду.

Зазначено, що метою третейського самоврядування є представництво та захист соціальних і професійних прав та інтересів третейських суддів і третейських судів. З цією метою органам третейського самоврядування не заборонено звертатися до органів державної влади за захистом інтересів третейських суддів. Тому важливо, щоб вищий орган самоврядування - Всеукраїнський з'їзд третейських суддів був представлений делегатами з усіх регіонів України визнаними юристами, фахівцями своєї справи.

У підрозділі 2.2 Інформаційне забезпечення діяльності третейських судів» здійснено аналіз стану інформаційного забезпечення третейських судів, який дає підстави стверджувати про відсутність належного інформаційного забезпечення третейських судів.

На основі аналізу поняття інформаційне забезпечення» доведено необхідність у забезпеченні третейських судів новітніми інформаційними технологіями. Створюючи інформаційне забезпечення діяльності третейських судів, необхідно дотримуватися таких принципів як доступність, достовірність відображення реального стану об'єкта, контролю, захисту від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптованість, мінімізація введення й виведення інформації. Окремо визначаються вимоги стосовно своєчасного надання необхідних відомостей користувачеві.

Інформаційне забезпечення діяльності третейських судів розглядається як важлива допоміжна діяльність, що забезпечує ефективність організації стадій третейського судового процесу та їх аналіз, підготовку та прийняття рішення, контролю за його виконанням.

Запропоновано створення Єдиного реєстру третейських судів України та бази рішень третейських судів, для забезпечення системою обміну інформацією третейських судів та інших державних органів судочинства, що дасть змогу координувати діяльність недержавних судів та сприятиме розвитку їх самоврядування.

Підрозділ 2.3Фінансове забезпечення діяльності третейських судів» присвячено особливостям належного фінансування третейських судів. З'ясовано, що витрати, пов'язані з вирішенням спору третейським судом, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею, здійснює юридична особа-засновник, при якій створений третейський суд. Фінансування третейського суду залежить від суми третейських зборів і витрат, проте не виключено, що фінансування суду можливе з інших джерел: фондів, грантів тощо. Саме це дозволяє встановити невеликі третейські збори, що дозволяє звертатися до суду більшій кількості заявників. Тим часом, ніякі джерела фінансування не можуть вплинути на результат рішення, оскільки діяльність його прозора і незалежна від організації, при якій створений суд. Третейська палата України є самоврядною, неприбутковою організацією, що функціонує за рахунок внесків своїх членів, добровільних благодійних внесків інших фізичних та юридичних осіб, а також інших надходжень, не заборонених законодавством.

Підрозділ 2.4 Порядок оскарження рішень третейських судів та бездіяльність третейських суддів» присвячено дослідженню оскарження дій третейських судів та відзначено, що державний суд перевіряє законність прийнятого третейським судом рішення. На цій стадії державний суд не має права скасовувати рішення третейського суду, а лише можлива відмова у видачі виконавчого документа. В ч. 3 ст. 51 Закону України Про третейські суди» передбачено перелік підстав, за яких можливе оскарження та скасування рішення третейського суду.

Аналізуючи порядок оскарження рішень третейських судів, автор дійшла висновку, що залишаються неврегульовані деякі правовідносини, пов'язані з оскарженням рішень третейських судів у судах загальної юрисдикції та видачею такими судами виконавчих листів за рішеннями третейських судів. Тому для усунення зазначених недоліків правового регулювання щодо здійснення третейського розгляду правових конфліктів, автором були надані пропозиції щодо врегулювання порядку оскарження рішень третейських судів. Для практичної реалізації до проекту Закону України Про внесення змін до Закону України Про третейські суди» надані пропозиції щодо оскарження рішення третейського суду, які були схвалені Верховною Радою України на рівні Закону.

У підрозділі 2.5 Адміністративно-правове забезпечення виконання рішень третейських судів» досліджується правова сутність рішень третейських судів та проблеми їх виконання. Зазначено, що ефективність діяльності третейських судів щодо захисту прав, свобод та законних інтересів особи залежить від юридичної сили, винесених ними рішень. Сторони правового спору добровільно довіряють третейському суду винести рішення щодо своєї справи і заздалегідь зобов'язуються виконати це рішення. Але якщо одна із сторін відмовляється виконувати винесене третейським судом рішення, то при необхідності воно може бути виконане примусово.

Виділено стадії ухвалення рішення третейського суду: усвідомлення інформації, необхідної для ідентифікації конкретної ситуації з певною правовою нормою; отримання й оцінка даних з погляду їх достовірності і достатності для ухвалення справедливого рішення; пошук варіанту рішення, необхідного для вирішення конкретної спірної ситуації. Акцентовано увагу на тому, що виконання рішення третейського суду нічим не відрізняється від виконання рішення суду загальної або спеціальної юрисдикції та відповідних можливостей і способів його виконання. Тому, доцільно виділити схожі риси, а саме: обов'язковість виконання рішень третейського суду, яка забезпечена державним примусом та відповідальністю за їх невиконання або усунення невизначеності у спорах матеріальних правовідносин.

Розділ 3 Адміністративно-правовий статус третейських суддів в Україні» складається із двох підрозділів, присвячених законодавчому визначенню прав та обов'язків третейських суддів, а також їх відповідальності.

У підрозділі 3.1 Права і обов'язки третейських суддів» конкретизовано правовий статус, завдання та функції третейських суддів. Визначено, що третейський суддя - це ключова фігура третейського провадження. Саме він вирішує правові конфлікти, що передаються на розгляд до третейського суду. Третейський суддя наділений повноваженнями виключно волею сторін, які звернулися до третейського суду. Крім того, ці повноваження характеризуються обранням третейських суддів сторонами або призначенням в порядку, погодженому зі сторонами. Наголошено на тому, що відповідними правами і обов'язками третейський суддя наділений на період розгляду справи, а його повноваження реалізуються у конкретних правовідносинах, що виникають при певних умовах і здійснюються особою, яка вирішує спір у третейському суді. Виконання обов'язків третейського судді - це не тільки належна, необхідна поведінка з погляду закону, але й поведінка особи, яка займає цю посаду, з урахуванням моральних якостей представника, який здійснює розгляд та вирішення спорів, спрямованих на підтримання авторитету третейських судів та судової влади в цілому.

Визначено наступні обов'язки третейського судді: дотримання Конституції України, Закону України Про третейські суди», законів України при здійсненні розгляду та вирішення спорів у третейському суді; дотримання етичних норм діяльності третейського судді; незалежне та неупереджене виконання своїх функцій.

У підрозділі 3.2 «Юридична відповідальність третейських суддів» йдеться про стан та проблемні питання у діяльності третейських суддів, притягнення правопорушників до відповідальності, звернуто увагу на недоліки, які ускладнюють вказану діяльність. На основі аналізу чинного Закону України Про третейські суди» зазначено, що третейські судді за невиконання своїх обов'язків без поважних причин несуть відповідальність, передбачену Регламентом третейського суду або Положенням про постійно діючий третейський суд чи контрактом, укладеним згідно зі статтею 24 цього закону, крім випадків, коли дії третейських суддів містять ознаки складу правопорушень, за вчинення яких законом передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність.

Професіоналізм третейських суддів, їхня відповідальність - це результат кваліфікованих правових рішень третейського розгляду справ, які задовольняють обидві сторони спору і не дозволяють сумніватися у законності цих рішень з боку держави.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження здійснено узагальнення теоретичних положень та запропоновано вирішення наукового завдання щодо вдосконалення адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів в Україні.

Вказано на проблеми недосконалості чинного законодавства стосовно адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів.

На основі вивчення вітчизняного та позитивного світового досвіду сформульовано висновки, авторські визначення і рекомендації, запропоновано шляхи удосконалення законодавства України, спрямовані на більш ефективне правове регулювання третейського розгляду правових конфліктів, а саме:

1. Сформульовано авторські визначення понять:

- адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів - це сукупність правових норм, що регламентують суспільні відносини у сфері третейського розгляду правових конфліктів і спрямовані на правове, організаційне та інформаційне забезпечення діяльності третейських судів в Україні;

- інформаційне забезпечення діяльності третейських судів - це цілісна система одержання, оцінки, зберігання та обробки даних, що створена для якісного забезпечення виконання завдань та функцій третейського суду;

- адміністративно-правовий статус третейського судді - правова категорія, що визначає права, обов'язки та гарантії їх реалізації, а також обмеження, які у своїй сукупності забезпечують реалізацію повноважень третейським суддею;

- відповідальність третейського судді, в тому числі і юридична - це необхідність звітування перед учасниками розгляду спору та власним колективом, органами третейського самоврядування та державою про результати діяльності третейського судді щодо правомірного вирішення правових конфліктів з додержанням чинного законодавства та норм моралі, що потребує, у разі необхідності, відповідних санкцій за неправомірні дії та неналежну поведінку, що ганьбить авторитет і гідність третейського судді, викликає сумнів щодо його об'єктивності, справедливості і неупередженості у прийнятті рішень;

уточнено поняття:

- постійно діючий третейський суд - недержавний, незалежний, некомерційний орган відповідного структурного підрозділу юридичної особи, що діє при цій організації, який своєю матеріально-технічною і нормативною базою сприяє за згодою сторін організації третейського розгляду спору і вирішенню правового конфлікту, а у разі потреби - і у формуванні складу третейського суду;

- розгляд спорів у третейському суді - це процедура розгляду правових спорів, що здійснюється в узгодженому сторонами порядку складом третейського суду з метою ухвалення обов'язкового для сторін остаточного рішення;

- склад третейського суду представляють особи (особа), вибрані сторонами на період розгляду конкретного спору в узгодженому ними порядку, або призначені в установленому порядку керівником постійно діючого третейського суду, які розглядають і вирішують спір, переданий на їх розгляд, за угодою сторін, в порядку, визначеному цими сторонами, які уповноважені винести рішення щодо їх спору.

2. З урахуванням досвіду Австралії, Великої Британії, Китаю, Німеччини, Польщі, Російської Федерації, США та Франції запропоновано передбачити в законі обов'язкове досудове врегулювання спорів за допомогою процедури примирення, завдяки чому діяльність третейських судів в Україні стане альтернативою, більш сприятливою для сторін спору, що надасть можливість більш дієвого захисту їхніх прав.

3. Третейські і державні суди, незважаючи на їх відмінності, в рівній мірі визнаються законом інструментами захисту прав суб'єктів господарювання, виконують у даному випадку одну і ту ж функцію.

4. Характерними ознаками третейського суду є:

- третейський суд недержавне утворення, що розглядає і вирішує правові спори;

- третейський суд не входить до судової системи України та не здійснює правосуддя в тому сенсі, як це закріплено в Конституції України і Законі України Про судоустрій та статус суддів»;

- постійно діючі третейські суди тісно взаємодіють з державними судами. У чинному законодавстві передбачено кілька аспектів взаємодії цих судів. Найбільш важливе є вирішення спорів на основі діючого законодавства, що діє в часі, на території та стосовно певного кола осіб. Наступне - видача компетентним судом виконавчих листів на рішення третейських судів, і нарешті при необхідності - примусове виконання цих рішень.

5. З метою забезпечення третейських судів новітніми інформаційними технологіями запропоновано включити рішення третейських судів до Єдиного державного реєстру судових рішень та створити базу рішень третейських судів, у результаті чого робота третейських суддів стане ефективнішою, дасть можливість забезпечити однакове застосування закону, крім рішень, справи яких розглядаються конфіденційно, а для них необхідно створити окремий доступ як для третейських суддів, так і для державних суддів. третейський суд правовий адміністративний

6. Третейський суддя, наділений особливими правами, що регулюються нормами діючого законодавства. Особа, яка виступає в ролі третейського судді обирається або призначається на дану посаду. Обсяг прав визначається своєрідністю правового статусу третейського судді та забезпечується спеціальними гарантіями, що захищаються в адміністративному, судовому та іншому, встановленому законом порядку.

7. Аналізуючи пропозиції вчених автором запропоновано виділити власне бачення прав третейського судді:

а) права, що забезпечують особливий правовий статус третейського судді і його захист права на:

- повагу професійної честі і гідності;

- захист від незаконного тиску з метою прийняття рішень, які суперечать нормам закону;

б) права, що сприяють безпосередньому виконанню професійних обов'язків:

- самостійність прийняття рішення в межах своїх повноважень;

- створення і забезпечення необхідних умов для здійснення професійної діяльності та інші права, передбачені національним законодавством;

в) права, що надають допомогу реалізувати належні йому конституційні права і основні свободи:

- правовий захист;

- одержання матеріальної винагороди за свою працю;

- навчання і підвищення кваліфікації;

- інші права, передбачені національним законодавством.

8. Запропоновано фінансування третейських судів, у окремих випадках, здійснювати за рахунок коштів Державного бюджету України, що забезпечить їхню незалежність.

9. З метою забезпечення належного адміністративно-правового статусу третейських суддів в Україні запропоновано прийняти Кодекс етики третейського судді», у вигляді нормативно-правового акта, що регламентуватиме не лише діяльність, але й відповідальність третейського судді. Створити Третейську суддівську інспекцію при Третейській палаті України для оперативної перевірки сигналів щодо правопорушення з боку третейських суддів.

10. Підставою притягнення третейського судді до відповідальності може бути: некваліфіковане вирішення справ; зволікання розгляду справ з його вини; систематичне або грубе порушення правил суддівської етики; розголошення таємниці, що стала відомою третейському судді під час розгляду справи у закритому судовому засіданні. Тому, пропонується запровадити гарантії обґрунтованого й справедливого притягнення третейських суддів до відповідальності і надати йому більш чіткого юридичного спрямування.

11. Внести зміни до ст. 185-3 Прояв неповаги до суду» Кодексу України про адміністративні правопорушення та викласти у такій редакції: Неповага до суду, третейського суду у вигляді злісного ухилення від явки в суд свідка, потерпілого, позивача, відповідача або непідкорення зазначених осіб та інших громадян розпорядженню головуючого чи порушення порядку під час судового засідання, а так само вчинення будь-ким дій, які свідчать про явну зневагу до суду або встановлених правил у суді та третейському суді …».

12. Визнано доцільним удосконалення чинного Закону України Про третейські суди», зокрема:

- п. 3 ст. 18 Закону України Вимоги до третейських суддів» викласти у такій редації: При вирішенні спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту»;

- ст. 55 Закону України Виконання рішення третейського суду» доповнити пунктом 3 і викласти у такій редакції: Виконання рішення третейського суду, якщо воно потребує вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень та їх службовим особам, здійснюється за умови видачі компетентним судом виконавчого документа»;

- у зв'язку з відсутністю у Законі статті, яка б визначала обов'язки третейських суддів, пропонуємо доповнити Закон новою статтею 18-1 Обов'язки третейських суддів».

Визначення теоретико-прикладних термінів і понять у сфері адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів в Україні, зміни та доповнення до чинного законодавства повинні сприяти удосконаленню адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів, підвищенню ефективності роботи третейських суддів та подальшому розвитку третейських судів, що забезпечить більш ефективний захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

Список опублікованих праць

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Литвин Н. А. Поняття правовідносин у третейському провадженні в Україні / Н. А. Литвин // Науковий вісник Національного університету ДПС України. - Ірпінь, 2007. - № 4(39). - С. 259 - 265.

2. Литвин Н. А. До питання про склад третейського суду / Н. А. Литвин // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 42. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 283- 288.

3. Литвин Н. А. До питання використання світового досвіду діяльності третейських судів у правовій системі України / Н. А. Литвин // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ - Одеса, 2008. - № 2. - С. 58-61.

4. Литвин Н. А. Законодавче забезпечення виконання рішень третейського суду / Н. А. Литвин // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : збірник наукових праць. - Донецьк : Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2009. - № 1. - С. 136-145.

5. Литвин Н. А. Порядок оскарження рішення третейського суду / М. В. Коваль, Н. А. Литвин // Науковий вісник Національного університету ДПС України. - Ірпінь, 2010. - № 2(49). - С. 183-189.

Інші статті, тези виступів на конференціях і семінарах:

6. Литвин Н. А. Третейський розгляд у системі загального судочинства зарубіжних країн / Н. А. Литвин // Україна в євроінтеграційних процесах : матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції, м. Київ, 23-24 лютого 2008 р. - Київ : Київський міжнародний університет, 2008. - С. 121-124.

7. Литвин Н. А. Правові підстави виконання рішень третейського суду / Н. А. Литвин // Актуальні проблеми розвитку держави і права : матеріали круглого столу, м. Чернігів, 2 квітня 2008 р. - Видавництво ЧДІПСТП, 2008. - С. 53-56.

8. Литвин Н. А. Проблеми розвитку третейського провадження в Україні / Н. А. Литвин // Запорізькі правові читання : тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р. - Запоріжжя : ЗНУ, 2008. - С. 218-220.

9. Литвин Н. А. Інформаційне забезпечення третейського провадження / Н. А. Литвин // Організаційно-правове забезпечення електронного оподаткування : матеріали круглого столу, м. Ірпінь: 29 травня 2008 р. - Ірпінь, НУДПСУ, 2008. - С. 55-57.

10. Литвин Н. А. Особливості провадження у справах про адміністративні правопорушення, вчинені у сфері оподаткування / Н. А. Литвин // Тенденції та перспективи розвитку податкової системи України : матеріали науково-практичної конференції, м. Ірпінь, 19 вересня 2008 р. - Ірпінь, НУДПСУ, 2008. - С. 377-381.

11. Литвин Н. А. Правові вимоги та організаційні питання щодо формування складу третейського суду / Н. А. Литвин // Організаційно-правове забезпечення діяльності контролюючих та правоохоронних органів у сфері господарювання: проблеми сьогодення та перспективи розвитку : матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції, м. Ірпінь, 6 червня 2008 р. - Ірпінь, НУДПСУ, 2008. - С. 337-340.

12. Литвин Н. А. Юридическая природа третейского разбирательства в Украине [Электронный ресурс] / Н. А. Литвин // Современное российское законодательство: законотворчество и правоприменение: материалы VІІІ Международной научно-практической конференции, г. Москва, 7-8 декабря 2007 г. - Научные труды. Российская академия юридических наук. - Москва, 2007. - Выпуск 8. - Том. 2. - С. 665-670. - Режим доступа к журн. : http://jus.ru/raun/

13. Литвин Н. А. Шляхи удосконалення правового регулювання діяльності третейських судів в Україні / Н. А. Литвин // Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Одеса, 10 квітня 2009 р. - Одеса, ОДУВС, 2009. - С. 219-220.

14. Литвин Н. А. Генеза розвитку правового регулювання діяльності третейських судів в Україні / Н. А. Литвин // Перспективи застосування альтернативних способів вирішення спорів (ADR) в Україні : матеріали ІІ Львівського міжнародного форуму, м. Львів, 26-29 травня 2009 р. - Львів : Львівський державний інститут новітніх технологій ім. В. Чорновола, 2009. - С. 106 - 113.

15. Литвин Н.А. Особливості відповідальності третейських суддів / Н. А. Литвин // Проблеми державотворення та правотворення в Україні : матеріали учасників Всеукраїнського круглого столу, м. Львів, 5 березня 2010 року. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів : ЛьвДУВС, 2010. - С. 271-276.

Анотації

Литвин Н.А. Адміністративно-правове забезпечення діяльності третейських судів в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2010.

У дослідженні виконано глибокий аналіз адміністративно-правового забезпечення діяльності третейських судів в Україні на всіх етапах їх становлення та розвитку як самостійного інституту.

Визначено поняття, місце, роль третейських судів у судовій системі України та адміністративно-правове забезпечення їх діяльності.

На основі зарубіжного досвіду функціонування третейських судів сформульовано передумови і пріоритети його запозичення для застосування в Україні. Уточнено структуру третейських судів, визначено коло прав та обов'язків їх суддів, окреслено напрями удосконалення стану адміністративно-правового забезпечення діяльності, сформульовано пропозиції щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України Про третейські суди».

Розроблено проект Кодексу етики третейського судді, в якому запропоновано посилити відповідальність суддів.

Доведено, що основною метою наукового та інформаційного забезпечення діяльності третейських судів в Україні можна визнати всебічну науково-теоретичну та інформаційну підтримку їх діяльності з боку органів державної влади та недержавних організацій на основі комплексу організаційних, дослідницьких, нормативно-правових, технічних та інших заходів.

Ключові слова: третейський суд, третейський розгляд, третейське провадження, адміністративно-правове забезпечення, інформаційне забезпечення, виконання рішення третейського суду, оскарження рішення третейського суду, відповідальність третейського судді.

Литвин Н.А. Административно-правовое обеспечение деятельности третейских судов в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Национальный университет государственной налоговой службы Украины. - Ирпень, 2010.

...