Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет внутрішніх справ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Політичні партії як суб'єкти виборчого процессу на виборах народних депутатів України

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право;

муніципальне право

Адашис Людмила Іванівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного та міжнародного права Харківського національного університету внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник:	доктор юридичних наук, професор Марцеляк Олег Володимирович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник навчально-наукового інституту підготовки фахівців міліції громадської безпеки
Офіційні опоненти:	доктор юридичних наук, доцент Майданник Олена Олексіївна, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри конституційного права і правознавства; кандидат юридичних наук, доцент Липачова Лілія Миколаївна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри конституційного та міжнародного права.

Захист відбудеться "11" червня 2010 р. о "12" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.50-річча СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, пр.50-річча СРСР, 27.

Автореферат розісланий "7" травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.О. Серьогін

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Одна з головних тенденцій конституційно-правового розвитку сучасної Української держави є процес правової інституціалізації політичних партій, розширення сфери правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних із створенням та діяльністю зазначених суб'єктів політичної системи суспільства. За посередництва політичних партій народ реалізує повноваження єдиного джерела влади, а політичні партії, здобувши державну владу, прагнуть реалізувати підтриману своїм електоратом загальнонаціональну програму суспільного розвитку.

Тому важливим напрямком діяльності політичних партій є їх участь у виборчому процесі, адже вибори в демократичній державі - один з основних легальних шляхів здобуття політичними партіями державної влади, спосіб реалізації ними свого основного призначення - вираження політичної волі громадян у процесі формування та здійснення державної влади. В той же час розбудова України, як демократичної правової держави, висуває вимогу вдосконалення вітчизняної виборчої системи, пошуку оптимальної моделі участі політичних партій (блоків) у виборах. Таким чином, дослідження політичних партій як суб'єктів виборчого процесу при запровадженій нині пропорційній виборчій системі на виборах народних депутатів України викликає нагальну необхідність.

Проблема участі політичних партій у виборчому процесі не є новою для вітчизняної та зарубіжної юридичної науки, і, зважаючи на свою складність та багатоаспектність, знайшла своє висвітлення у працях вітчизняних представників історико-правової, загальнотеоретичної та галузевих юридичних наук, зокрема: О.М. Атоян, М.О. Баймуратова, А.З. Георгіци, В.С. Журавського, Р.А. Калюжного, В.М. Кампо, В.П. Колісника, А.М. Колодія, О.О. Майданник, О.В. Марцеляка, В.Ф. Погорілка, М.В. Примуша, В.О. Серьогіна, О.Ф. Скакун, М.І. Ставнійчук, Ю.М. Тодики, О.Ф. Фрицького, М.В. Цвіка, В.М. Шаповала та іншими, а також зарубіжних науковців М.В. Баглая, М. Дюверже, В.В. Лапаєвої, Дж. Сарторі, Б.А. Страшуна, Ю.А. Юдіна та ін.

Водночас, найменш розробленим у науці конституційного права залишається такий аспект зазначеної проблеми як правове регулювання участі політичних партій у виборчому процесі в Україні, свідченням чого є праці вітчизняних науковців-правників у цій сфері, що не враховують останніх змін виборчого законодавства та законодавства про статус політичних партій в Україні.

Названі обставини визначили актуальність, теоретичну та практичну значущість і перспективність дисертаційного дослідження.

Зв'язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2005 р.; Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005-2010 рр., що рекомендовані п.1 відділення державно-правових наук і міжнародного права Академії правових наук України за напрямком "конституційно-правові проблеми розвитку України на сучасному етапі державотворення". Зміст дослідження відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.07.2004 р. № 755.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розв'язання конкретного наукового завдання щодо визначення місця і ролі політичних партій в політичній системі України, а також правових форм участі політичних партій у виборчому процесі на виборах народних депутатів України та розробка на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення конституційного законодавства в означеній сфері правового регулювання.

політична партія виборчий процес

Для реалізації поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

– визначити місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства, з урахуванням їх зростаючої значущості у здійсненні установчої функції;

– провести історико-правовий аналіз процесу виникнення і розвитку політичних партій на території українських земель із середини XIX ст.; окреслити причини, що стимулювали зростання багатопартійності наприкінці XIX - початку XX ст., обумовили перехід до однопартійної системи у 20-х рр. XX ст. і послугували поштовхом для становлення багатопартійної системи у незалежній Україні;

– розкрити зміст понять "правове регулювання статусу політичних партій", "правова інституціалізація політичних партій" та "інституціалізація політичних партій" і з'ясувати їх співвідношення;

– проаналізувати зарубіжний досвід правової інституціалізації політичних партій та можливі форми їх участі у виборчому процесі;

– запропонувати авторський підхід до розуміння понять "політична партія", "передвиборна агітація", "добровільний внесок";

– виокремити та охарактеризувати стадії правової регламентації порядку висування політичними партіями списків кандидатів у народні депутати;

– дослідити порядок проведення політичними партіями передвиборної агітації на виборах народних депутатів України та його нормативно-правове забезпечення;

– проаналізувати юридично закріплені форми участі представників політичних партій у роботі виборчих комісій та практику їх реалізації;

– обґрунтувати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про політичні партії та виборчого законодавства України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, в межах яких реалізуються політичні права громадян України щодо їх об'єднання у політичні партії та участі у виборах та правове регулювання цих відносин.

Предмет дослідження - конституційно-правове регулювання участі політичних партій у виборчому процесі на виборах народних депутатів України.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають світоглядний діалектичний, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Діалектичний метод забезпечив дослідження конституційно-правового статусу політичних партій у розвитку та взаємозв'язку із правовими формами їх участі у виборчому процесі на виборах народних депутатів.

Формально-логічні методи аналізу та синтезу дозволити розкрити зміст понять, які складають предмет досліджуваної теми, а також сформулювати відповідні висновки; системний і функціональний методи надали можливість визначити місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства (підрозділ 1.1); історико-правовий метод дозволив простежити еволюцію та розкрити причини занепаду чи зникнення окремих політичних партій на українських землях з кінця XIX - до початку XXI ст., розробити періодизацію становлення українських політичних партій та еволюції їх правового статусу (підрозділ 1.2); за допомогою спеціально-юридичного методу було здійснено аналіз нормативно-правових приписів законодавчих актів України, які визначають конституційно-правовий статус політичних партій, а також правові форми їх участі у виборчому процесі на виборах народних депутатів України (підрозділи 1.3, 2.1-2.3); компаративний метод дозволив порівняти вітчизняне та зарубіжне законодавство на предмет з'ясування спільних і відмінних рис у порядку утворення, функціонування політичних партій та їх участі у виборчому процесі (підрозділи 1.3, 2.1-2.3); метод правового моделювання використано для обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення національного законодавства про політичні партії та виборчого законодавства України (підрозділи 2.1-2.3).

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним конституційно-правовим дослідженням участі політичних партій у процесі виборів народних депутатів України.

Наукова новизна дисертації конкретизується в таких положеннях, які виносяться на захист:

уперше:

– виокремлено три періоди становлення українських політичних партій та еволюції їх правового статусу з урахуванням особливостей історичного розвитку українських земель у складі Російської імперії, Австро-Угорщини, Польщі та Радянської України:

– 1) середина XIX - початок XX ст. - зародження політичного руху, політична легітимізація та інституціалізація політичних партій;

– 2) середина 20-х рр. XX - кінець XX ст. - повне утвердження однопартійності в УРСР на основі моно ідеології в СРСР;

– 3) кінець XX - початок XXI ст. - відродження політичного руху, подальша правова інституціалізація політичних партій і становлення багатопартійної системи;

– визначено співвідношення понять "правове регулювання статусу політичних партій", "правова інституціалізація політичних партій" та "інституціалізація політичних партій";

– сформульовано пропозицію про доцільність доповнити ст.56 Закону України "Про вибори народних депутатів України" такою дефініцією: "Виборчий блок - це угода декількох ідеологічно споріднених політичних партій, зареєстрованих не пізніше ніж за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів, про спільне висування списку кандидатів у народні депутати України". Крім цього, в Законі слід заборонити використовувати в повній або скороченій назві виборчого блоку ім'я і прізвище однієї особи, яка представляє лише одну політичну партію з усього виборчого блоку;

– обґрунтовано необхідність законодавчого визначення "добровільний внесок", під яким слід розуміти фінансову підтримку політичної партії у грошовій чи іншій еквівалентній грошовій формі, яка здійснюється на добровільній основі юридичною чи фізичною особою і не може перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати для юридичної особи і 25 - для фізичної особи, у виборчий період чи протягом календарного року;

– обґрунтовано пропозицію щодо встановлення на законодавчому рівні обмежень стосовно витрат виборчих фондів політичних партій із розрахунку дві гривні, помножені на кількість виборців, зареєстрованих у реєстрі виборців на попередніх виборах;

– доведено необхідність законодавчого визначення умов і строку повернення грошової застави тим політичним партіям (блокам), які пройшли до парламенту;

удосконалено:

– легальне визначення політичної партії; ст.2 Закону України "Про політичні партії в Україні" пропонується викласти у такій редакції: "Політична партія - це зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян, які володіють активним виборчим правом і є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, брати участь у виборах та інших політичних заходах";

– визначення передвиборної агітації як однієї з форм політичної діяльності, що полягає у здійсненні в будь-яких формах і будь-якими засобами, котрі не суперечать Конституції та законам України, дій на підтримку кандидатів і політичних партій, що беруть участь у виборах;

– положення чинного Закону України "Про політичні партії в Україні" щодо підстав для анулювання Верховним Судом України реєстраційного свідоцтва політичної партії; як таку пропонується розглядати невисування політичною партією своїх кандидатів на виборні посади на загальнодержавному рівні дві виборчі кампанії підряд;

дістали подальшого розвитку:

– аргументи на користь запровадження для політичних партій як суб'єктів виборчого процесу альтернативи під час реєстрації кандидатів на виборах: внесення грошової застави або збір підписів на підтримку висунутого (висунутих) кандидата (кандидатів);

– обґрунтування необхідності запровадження практики призначення резервних членів Центральної виборчої комісії, а також окружних і дільничних виборчих комісій;

– положення про те, що принцип позапартійності членів виборчих комісій має стати однією з основних вимог щодо здійснення ними своїх повноважень; виборчі комісії повинні бути незалежними не тільки в юридичному й організаційному, але й у технічному та фінансовому відношенні від будь-яких політичних сил.

Практичне значення отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що його висновки можуть бути використані у:

1) науково-дослідній сфері - для подальших наукових розробок проблеми статусу політичних партій та їх участі у виборчому процесі;

2) правотворчості - для подальшого вдосконалення вітчизняного законодавства, яке регулює статус політичних партій та форми їх участі у виборчому процесі на виборах народних депутатів України;

3) правозастосовчій діяльності - під час організації і проведення виборів народних депутатів України;

4) навчальному процесі - під час підготовки підручників і навчальних посібників з дисциплін "Конституційне право України", "Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні", "Конституційне право зарубіжних країн", а також спецкурсів "Виборче право і виборчий процес", "Права та свободи людини і громадянина", а також викладання відповідних курсів у вищих навчальних закладах;

5) правовиховній роботі - з метою підвищення рівня правової культури учасників виборчого процесу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного та міжнародного права ХНУВС, кафедри теорії та історії держави і права АМСУ. Результати дослідження апробувалися під час виступів на міжнародних та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах і круглих столах, зокрема: науково-практичній конференції "Науковий потенціал майбутнього України на шляху до європейської інтеграції" (Дніпропетровськ, 26 березня 2004 р.); XI науково-практичній конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (Львів, 3-4 лютого 2005 р.); науково-практичній конференції "Демократичні вибори як основа народовладдя в Україні" (Черкаси, 10 листопада 2005 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції "Влада і суспільство: проблеми взаємодії" (Запоріжжя, 18-19 листопада 2005 р.); IV міжнародній конференції "Розвиток демократії та демократична освіта в Україні" (Ялта, 28-30 вересня 2006 р.); міжнародній конференції "Парламентські вибори 2007: виклики та перспективи" (Донецьк, 21-22 жовтня 2007 р.); V міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні питання реформування правової системи України" (Луцьк, 30-31 травня 2008 р.); міжнародній науковій конференції молодих учених, аспірантів і студентів "Другі конституційні читання", присвяченій пам'яті академіка права Ю.М. Тодики (Харків, 29-30 травня 2009 р.); науково-практичній конференції "Права человека в условиях модернизации общества: проблемы и перспективы развития" (Махачкала, 28-29 квітня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Актуальные проблемы юридической науки и правоприменительной практики" (Москва, 2009 р.) тощо.

Разом з цим окремі положення дослідження використовувалися під час проведення лекційних, семінарських і практичних занять в Академії митної служби України протягом 2006-2010 рр.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладено в сімнадцятьох наукових публікаціях, три з яких опубліковано в зарубіжних періодичних виданнях і збірниках наукових праць, а чотири - в українських виданнях, у яких, згідно з переліком ВАК України, публікуються результати наукових досліджень з юриспруденції.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які об'єднують шість підрозділів, висновків і списку використаних джерел, що містить 305 найменувань. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінки, з яких 199 сторінок основного тексту.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт і предмет, мету й завдання дисертаційного дослідження, окреслюється методологія наукового дослідження, формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначають практичне значення отриманих результатів та їх апробація.

РОЗДІЛ 1. "Юридична природа політичних партій в Україні" містить три підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства" досліджується політична система суспільства, її основні елементи, місце і роль у ній політичних партій. Основними інститутами політичної системи визначаються держава та її органи, політичні партії та їх об'єднання; а влада та відносини з приводу її здобуття і здійснення характеризують сутність політичної системи суспільства та її інститутів. Зарахування ж до цієї системи інших (неполітичних) організацій вважається недоцільним і свідчить про політичну неструктурованість та нерозвиненість суспільства.

Аналіз різноманітних джерел дає змогу стверджувати, що сприйняття політичних партій, їх ролі у державі та суспільстві перебуває в залежності від реальних умов відповідної епохи, визначається загальним розвитком політико-правової доктрини, уявленнями про суспільний і державний устрій у різні історичні періоди. Однак з другої половини XIX ст. у більшості західноєвропейських країн партії глибоко проникають у сферу діяльності держави і посилюють свій вплив на функціонування політичної системи. Законодавче ж визнання політичних партій як рівноправних суб'єктів політичної системи характеризується значним запізненням від фактичного виникнення партій та їх оформлення як політичного інституту й учасника виборчого процесу.

В роботі стверджується, що політичні партії - це своєрідні посередники між суспільством і державою, взаємовплив яких здійснюється у двох напрямках:

1) коли суспільство (народ) обирає представників політичних партій до представницьких органів, котрі, у свою чергу, є виразниками політичної волі народу в органах державної влади та місцевого самоврядування; саме за допомогою політичних партій громадянське суспільство самовиражається;

2) зворотний напрямок, коли органи державної влади сформовані та почали працювати, політичні партії забезпечують сталу роботу механізму зворотного зв'язку між суспільством і державою. Стосовно першого напрямку, то саме з участю у виборах конституції ряду країн пов'язують факт і необхідність існування політичних партій, їх функціональне призначення. Вибори надають можливість партіям вільно і рівноправно змагатися за владу, а народу - по заслугах оцінити попередню діяльність відповідних політичних партій і надати їм можливість знову отримати владні повноваження. Звертається увага на недостатню урегульованість зворотного зв'язку. Виділяються перепони для запровадження механізму відповідальності політичних партій за свою діяльність при владі, зокрема: збереження дуалізму виконавчої влади, недосконалість підстав і механізму притягнення уряду до політичної відповідальності, непрозорість діяльності місцевих адміністрацій та органів місцевого самоврядування, недотримання прав меншості (опозиції), відсутність законодавчо визначеного обов'язкового зв'язку депутатів із виборцями. Окреслюються передумови для стабільного зв'язку партій і виборців. Оскільки партії - головна ланка, яка з'єднує суспільство і державу, забезпечує його різноманітне ідеологічне представництво на владно-державному рівні, то різноманітні напрямки комунікації між політичними партіями, владою та суспільством виявляються вкрай важливими.

У підрозділі 1.2 "Етапи становлення політичних партій в Україні" на основі аналізу значної кількості різноманітних джерел запропоновано авторську періодизацію становлення українських політичних партій та еволюції їх правового статусу у три періоди, що складаються з певних етапів.

Перший період - середина XIX - початок XX ст.:

1) передумови виникнення політичних партій у 40-80-х рр. XIX ст.;

2) етап формування українських національних партій та початок їх діяльності від кінця XIX ст. до 1905 р.;

3) парламентська діяльність українських національних партій в період Російської революції 1905-1907 рр. та їх подальше виживання в умовах післяреволюційної та воєнної реакції;

4) етап між 1917-1925 рр., що знаменувався активним розвитком політичного руху, який втілився в появі значного спектра політичних партій, їх об'єднань тощо. У цьому періоді окреслюються передумови виникнення політичних партій на українських земля, етапи їх формування і діяльності, визначаються умови та причини зникнення української багатопартійності.

Другий період - середина 20-х рр. XX - кінець XX ст. - повне утвердження однопартійності в УРСР на основі моноідеології в СРСР. Характеризується однопартійною більшовицькою моделлю - єдина повновладна комуністична партія, яка має повний контроль над державою і державний апарат, що повністю поглинає суспільство.

Третій період - кінець XX - початок XXI ст.:

1) відродження політичного руху (1987-1989);

2) офіційне визнання багатопартійності як умови визнання ідеологічного плюралізму (1990-1995);

3) конституційне визначення і подальший розвиток політичного плюралізму (1996-2000);

4) закріплення правового статусу політичних партій спеціальним законом і його подальша еволюція (з 2001 р.). Цей період розвитку багатопартійності в Україні, початок якого багато в чому повторює перший період, але з різницею у сто років, характеризується високою динамікою, що сприяє утворенню в Україні потужних політичних партій, здатних виконувати свою головну функцію - боротися за владу в межах закону, який забезпечує їм рівні можливості. Існування політичних партій - одна з основних характеристик демократичних політичних систем, тому держава шукає різні шляхи правового регулювання в даній сфері з метою стимулювання побудови потужних політичних партій і повноцінної багатопартійної системи. Це, передусім, виявляється у сфері регулювання участі політичних партій у виборчому процесі.

У підрозділі 1.3 "Правове регулювання статусу політичних партій в Україні" доводиться, що поняття "правове регулювання статусу політичних партій" та "правова інституціалізація політичних партій" тотожні й відображають частину загального поняття "інституціалізація політичних партій". Для встановлення меж правового регулювання статусу політичних партій в Україні визначаються такі критерії: конституційне закріплення права на створення політичних партій; набуття легального статусу; обов'язкова чисельність і членство в політичних партіях; законодавчо закріплені заборони на створення певних партій; права, обов'язки та юридична відповідальність політичних партій; об'єднання партій у виборчі коаліції та висування кандидатів усередині партії; передвиборча агітація політичних партій та її фінансування; можливість входити до складу органів, що організовують і проводять вибори, або участь у контролі за їх діяльністю.

Підкреслюється відмінність понять "багатопартійність" і "багатопартійна система", оскільки утворення багатопартійної системи можливе за умови не лише нормативного закріплення державою політичного плюралізму, а й легальних можливостей і механізмів реалізації цілей політичних партій, відкриваючи їм шлях до органів державної влади через участь у виборчому процесі.

РОЗДІЛ 2. "Правові форми участі політичних партій у виборчому процесі на виборах народних депутатів України" об'єднує три підрозділи.

У підрозділі 2.1 "Порядок висування та реєстрації списків кандидатів у народні депутати України" розглядаються найпоширеніші у світовій практиці способи висування кандидатів. Аналіз зарубіжного законодавства дає змогу стверджувати, що політичні партії можуть відігравати різну роль у виборчому процесі на стадії висування кандидатів. Виборче законодавство про них може навіть не згадувати, але їх наявність і прямий чи опосередкований вплив на висування кандидатів спостерігається в будь-якій країні.

Нині вітчизняне виборче законодавство зорієнтоване саме на участь політичних партій у виборах. Висування кандидатів - важлива стадія виборчого процесу, яка безпосередньо пов'язана не лише з реалізацією політичною партією права брати участь у виборах, а й з реалізацією пасивного виборчого права громадян. Відзначаючи дискусійність питання включення до виборчих списків політичних партій позапартійних осіб, автор стоїть на позиції, що законодавча норма щодо кола осіб, з яких політична партія формує свій виборчій список повинна бути дискреційною. Оскільки заборона політичним партіям включати до своїх виборчих списків позапартійних осіб фактично позбавить значну частину населення пасивного виборчого права (правоохоронці, митники тощо).

Аналіз вітчизняного виборчого законодавства свідчить про недостатню урегульованість питання участі політичних партій у виборчому процесі як виборчих блоків. Пропонується законодавчо закріпити дефініцію виборчого блоку, заборонити політичним партіям використовувати у повній або скороченій назві виборчого блоку ім'я і прізвище однієї особи, яка представляє лише одну політичну партію з усього виборчого блоку, бо це суперечить принципам рівності і не дає змоги виборцям адекватно оцінити ті політичні партії, які об'єдналися у виборчий блок.

На підтримку ст.4 Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок та концепції рівності за отриманим результатом у дослідженні акцентується увага на необхідності забезпечення рівного виборчого права яке можливо досягти трьома шляхами:

1) запровадження пропорційної виборчої системи на виборах до парламенту країни;

2) установлення квот для жінок у політичних партіях їх статутними документами;

3) забезпечення законодавчих квот для жіночого представництва в органах державної влади. З урахуванням позитивного досвіду зарубіжних країн пропонується на законодавчому рівні запровадити тимчасові квоти для представниць жіночої статі у виборчих списках політичних партій.

Також запропоновано передбачити у вітчизняному виборчому законодавстві альтернативу грошовій заставі у вигляді збору підписів на підтримку політичної партій. Автор відстоює необхідність вдосконалення правового забезпечення в Україні процедури голосування з урахуванням західноєвропейської та північноамериканської практики в процесі формування виборчих списків політичних партій тощо.

У підрозділі 2.2 "Умови і порядок проведення політичними партіями передвиборної агітації та її фінансування на виборах народних депутатів України" визначається, що передвиборна агітація детально врегульована Законом України "Про вибори народних депутатів України". Однак з урахуванням часу потребує вдосконалення шляхом внесення змін, доповнень та вилучення зайвих норм. Автор обстоює необхідність уточнення поняття передвиборної агітації, оскільки закріплені в Законі дефініції "передвиборна агітація" та "політична реклама" майже тотожні, хоча остання визнається лише однією з її форм і оплачується за рахунок коштів виборчих фондів політичних партій. Постає питання про доцільність і необхідність такого дублювання. А оскільки один з найважливіших аспектів мети створення політичної партії - це сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян і участь у виборах, то її діяльність за весь період свого існування має суто політичний характер і є постійною політичною рекламою своєї програми загальнонаціонального суспільного розвитку (хоча, на жаль, в Україні вся політична активність партій припадає лише на незначний період до початку і період самого виборчого процесу).

Оскільки ми дотримуємося позиції, що основна вимога до виборчого закону - це простота у застосуванні, в роботі обґрунтовується доцільність введення часткових обмежень і заборон на певну діяльність, ніж зайве перерахування форм передвиборної агітації. Аналізуючи нормативно-правове регулювання участі засобів масової інформації у виборчому процесі, доводиться його надмірність і недоцільність.

Аналіз вітчизняного законодавства та низки Рішень Конституційного Суду України дає змогу зробити висновок, що започатковані в 2003 р. новели українського законодавства стосовно запровадження державного фінансування політичних партій нині повністю зруйновано. Відповідні зміни законодавства розпочалися в 2006 р., коли Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 р. було зупинено дію частини ст.17, розд. IV-1, ст.18 Закону України "Про політичні партії в Україні" щодо державного фінансування статутної діяльності політичних партій. Наступним кроком стало прийняття Закону України № 107-VI від 28 грудня 2007 р., ст.91 якого повністю скасувала розд. IV-1, який містив форми, обсяги, порядок і контроль за державним фінансуванням політичних партій, та ст.17 і ст.18 у частині державного фінансування статутної діяльності політичних партій Закону України "Про політичні партії в Україні". Тим же Законом скасовано ст.98 Закону України "Про вибори народних депутатів України" щодо порядку відшкодувань витрат політичних партій на передвиборну агітацію; п.6 ст. 19 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" стосовно повноважень ЦВК щодо прийняття рішення про відшкодування партіям витрат на передвиборну агітацію. Оскільки Конституційний Суд України своїм рішенням № 10-рп/2008 від 28.05.2008 р. визнав ці зміни неконституційними Верховній Раді України потрібно терміново вжити заходів щодо поновлення державного фінансування політичних партій.

В дослідженні окреслено чинники, що стимулюють зростання витрат політичних партій під час виборчих кампаній. Враховуючи досвід ряду європейських країн у регулюванні питань фінансування політичних партій та їх виборчих кампаній, сформульовано ряд пропозицій для України. Зокрема, необхідно: законодавчо поновити державне фінансування політичних партій; чітко визначити його форми, критерії і механізм надання; законодавчо визначити поняття "добровільного внеску", його форму, можливість робити особою внески на користь політичної партії у міжвиборчий період; установити обмеження щодо розміру виборчого фонду політичної партії (блоку); знизити максимальний розмір добровільного внеску тощо.

У підрозділі 2.3 "Участь представників політичних партій у роботі виборчих комісій на виборах народних депутатів України" зазначається, що підвищенню ролі політичних партій у виборчому процесі сприяє законодавче закріплення в ряді країн можливості політичних партій входити до складу органів, які здійснюють організацію і проведення виборів (виборчі комісії, виборчі адміністрації тощо), або впливати на їх формування і діяльність. Саме на виборчі комісії, які мають діяти на засадах об'єктивності, неупередженості, відкритості та професіоналізму, від імені держави покладено повноваження забезпечити виборцям належні умови для здійснення свого волевиявлення щодо обрання народних депутатів України. Під час формування виборчих комісій досліджуються юридично закріплені форми участі представників політичних партій у роботі виборчих комісій.

Обстоюється думка, що обов'язково має дотримуватися принцип позапартійності членів Центральної виборчої комісії. Запроваджена виборчим законом модель формування окружних і дільничних виборчих комісій суто з представників політичних партій (блоків) надала останнім значних можливостей. Але практика проведення виборів народних депутатів України у 2006, 2007 рр. викрила недосконалість механізму реалізації політичними партіями їх повноважень. Тому автор пропонує можливі шляхи удосконалення виборчого законодавства у цій сфері. Зокрема на законодавчому рівні пропонується: визначити кінцевий термін, до якого члени окружних чи дільничних виборчих комісій можуть відмовитися від роботи в комісії або бути замінені суб'єктом їх подання; зобов'язати політичні партії подавати кандидатури членів для роботи у виборчих комісіях, які мають юридичну освіту чи освіту за відповідною програмою, а також досвід роботи в попередніх виборчих кампаніях. Слід звернутися до досвіду формування, наприклад, судів присяжних і розглянути можливість формувати саме дільничні виборчі комісії з незалежних, позапартійних, неупереджених осіб. З цією метою з осіб, які виявили бажання працювати у виборчих комісіях і відповідають певним вимогам до члена комісії, заздалегідь би формувався банк даних. Вони б проходили спеціальне навчання, а під час чергових виборів шляхом жеребкування із їх числа обирали майбутніх членів виборчих комісій.

Слід зазначити, що в цілому правове регулювання статусу виборчих комісій відповідає вимогам ефективного забезпечення організаційних, технічних і процедурних умов реалізації виборчих прав українських громадян. Однак закріплена в законодавстві модель формування виборчих комісій не позбавлена недоліків. Такий підхід сформувався під явним політичним впливом партій, що були представлені в парламенті і прагнули на майбутніх виборах забезпечити представництво своїх членів у виборчих комісіях. Позбавляти політичні партії можливості брати участь у формуванні виборчих комісій не прийнятно, але доцільно імплементувати найкращі здобутки з міжнародної практики у вітчизняне законодавство.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні місця і ролі політичних партій у політичній системі України, а також правових форм участі політичних партій у виборчому процесі на виборах народних депутатів України, а також розробці на цій основі рекомендацій щодо вдосконалення конституційного законодавства в означеній сфері правового регулювання. За результатами наукових пошуків дисертантом зроблено такі основні висновки:

1. Політичну систему суспільства в конституційному праві доцільно розглядати у вузькому розумінні, оскільки саме воно виокремлює її інституціональний аспект. В такому значенні під політичною системою слід розуміти систему впорядкованих і врегульованих нормами права політичних інститутів, що взаємодіють (чи протидіють) у здійсненні влади (чи боротьбі за неї). При цьому основними інститутами політичної системи є держава та її органи, політичні партії та їх об'єднання.

2. Місце і роль політичних партій у політичній системі суспільства залежить від правової системи країни і полягає в розумінні їх як первинних політичних інститутів, що виступають своєрідними посередниками між народом, котрий реалізує за їх допомогою повноваження єдиного джерела влади, і державою.

3. Становлення українських політичних партій та еволюцію їх правового статусу доцільно розглядати в три періоди, що складаються з певних етапів. Перший період (середина XIX - початок XX ст.) характеризується зародженням політичного руху, подальшою легітимізацією та інституціалізацію політичних партій. Другий період (середина 20-х рр. XX ст. - кінець XX ст.) - повне утвердження однопартійності в УРСР. Третій період (кінець XX - початок XXI ст.) - відродження політичного руху, офіційне визнання політичного плюралізму та розбудова багатопартійної системи в Україні.

4. Доводиться, що поняття "правове регулювання статусу політичних партій" та "правова інституціалізація політичних партій" тотожні й відображають частину загального поняття "інституціалізації політичних партій", яка передбачає дві форми інституціалізації: правову (юридичну) та корпоративну (партійну або внутрішню). Перша відображає процес формування політичної партії як політичного і правового інституту, регулювання якого здійснюється за допомогою законів та інших нормативно-правових актів. Друга - процес формування організації з певною структурою і внутрішньою будовою, що регулюється внутрішньою нормативною базою, норми якої закріплено в партійних статутах.

5. Пропонується уточнене визначення політичної партії, а саме: політична партія - це зареєстроване згідно із законом добровільне об'єднання громадян, які володіють активним виборчим правом і є прихильниками певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має на меті сприяти формуванню і вираженню політичної волі громадян, брати участь у виборах та інших політичних заходах.

6. Підтримується важливість розширення кола санкцій, що можуть застосовуватися до політичних партій за порушення норм виборчого законодавства, наприклад тимчасове зупинення діяльності, штраф. Обґрунтовується доцільність викласти підставу для анулювання реєстраційного свідоцтва партії в такій редакції: "Невисування політичною партією своїх кандидатів на виборні посади на загальнодержавному рівні дві виборчі кампанії підряд".

7. Виокремлено стадії правової регламентації порядку висування політичними партіями кандидатів на виборах народних депутатів України: формування списку кандидатів на партійних з'їздах; внесення виборчої застави (оскільки досвід зарубіжних країн доводить наявність альтернативи грошовій заставі у вигляді збору підписів на свою підтримку; таку новелу пропонується передбачити і у вітчизняному законодавстві з наданням можливості партіям самостійно обирати прийнятний для них варіант: грошова застава чи збір підписів); подання необхідних документів у Центральну виборчу комісію та реєстрація кандидатів (списку кандидатів) від партії (блоку). Основним завданням є встановлення мінімальних і необхідних правових вимог до процедури відбору та висування кандидатів, а також до самих кандидатур претендентів. З одного боку, таким чином гарантується незалежність партій у питанні висування кандидатів, з іншого - забезпечується демократичність процесу висування кандидатів.

8. Запропоновано доповнити виборче законодавство визначенням виборчого блоку як угоди декількох ідеологічно споріднених політичних партій, зареєстрованих не пізніше ніж за триста шістдесят п'ять днів до дня виборів, про спільне висування списку кандидатів у народні депутати України. А п.4 ст.56 викласти у такій редакції "Повна назва блоку повинна включати назви всіх партій, що входять до блоку. Повна або скорочена назва не може містити назви партій, що не входять до блоку, імен та прізвищ осіб, які представляють окремі партії у виборчому блоці, та історичних постатей. "

9. Сформульовано визначення передвиборної агітації як однієї з форм політичної діяльності, що полягає у здійснені в будь-яких формах і будь-якими засобами, які не суперечать Конституції України і законам України, дій на підтримку кандидатів і політичних партій, що беруть участь у виборах.

10. Обґрунтовується нагальна потреба законодавчого визначення "добровільного внеску", під яким слід розуміти фінансову підтримку політичної партії у грошовій чи іншій еквівалентній грошовій формі, яка здійснюється на добровільній основі юридичною чи фізичною особою і не може перевищувати 50 розмірів мінімальної заробітної плати для юридичної особи і 25 - для фізичної у виборчий період чи протягом календарного року.

11. Визначається вкрай негативна тенденція щодо невиконання Верховною Радою України Рішень Конституційного Суду України. Зокрема, рішення КСУ № 10-рп/2008 від 28.05.2008 р., яким було визнано неконституційність ряду законодавчих змін стосовно скасування державного фінансування політичних партій, відшкодування їм витрат на передвиборну агітацію.

12. Виокремлено юридично закріплені форми участі представників політичних партій у роботі виборчих комісій, а саме: під час врахування пропозицій депутатських фракцій і груп Президентом України в поданні про призначення членів Центральної виборчої комісії; при формуванні окружних і дільничних виборчих комісій; при виконанні своїх функцій уповноваженими представниками партій (блоків) у ЦВК, у територіальних округах та роботі спостерігачів від партій та блоків під час проведення голосування і підрахунку голосів на виборчих дільницях.

13. Запропоновано узгодити норми Закону Україні "Про Центральну виборчу комісію", що стосуються припинення повноважень членів Комісії, і покласти на Президента України обов'язок одночасно із внесенням подання до Верховної Ради України щодо припинення повноважень окремого члена Комісії чи всього складу Комісії вносити подання про призначення нових членів Комісії. Відповідні зміни сприятимуть стабільності й безперервності роботи цього органу.

14. Обґрунтовується необхідність на законодавчому рівні:

– зобов'язати суб'єктів подання кандидатур до складу виборчих комісій, крім самих кандидатур, обов'язково подавати кандидатури резервних членів, які б виконували функції членів комісії, повноваження яких припинено;

– визначити кінцевий термін, до якого члени окружних і дільничних виборчих комісій можуть відмовитися від роботи в комісії або бути замінені суб'єктом їх подання;

– зобов'язати політичні партії подавати кандидатури членів для роботи у виборчих комісіях, які мають юридичну освіту чи освіту за програмою підготовки членів виборчих комісій, а також досвід роботи у попередніх виборчих кампаніях.

Проведене дослідження правового регулювання участі політичних партій у виборчому процесі покликано надати комплексне розуміння історії становлення політичних партій як правових інститутів політичної системи суспільства, спрямовано на вдосконалення виборчого законодавства, законодавства про політичні партії та вітчизняної практики державотворення.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Адашис Л.І. Етапи становлення політичних партій в Україні / Л.І. Адашис // Митна справа. - 2009. - № 6. - Ч.2. - С.64-75.

2. Адашис Л.І. Суспільство - політичні партії - влада: аспекти взаємодії / Л.І. Адашис // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична: збірник наукових праць / гол. ред.В.Л. Ординський. Львів: ЛьвДУВС, 2008. - Т.1. - С.91-99.

3. Адашис Л.І. Правові основи участі політичних партій у формуванні виборчих комісій: проблеми та подальші перспективи / Л.І. Адашис // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: Збірник наукових праць. - 2006. - № 4 (30). - С.44-56.

4. Адашис Л.І. Новітні виборчі технології Канади та проблема їх впровадження в Україні / Л.І. Адашис // Науковий вісник Юридичної академії МСВ: збірник наукових праць. - 2005. - № 3 (22). - С. 193-201.

5. Адашис Л.И. Конституционное обеспечение права на объединение в политические партии в Украине и за рубежом / Л.И. Адашис // Академический Вестник Ростовского филиала Российской таможенной академии. - 2008. - № 6. - С.81-85.

6. Адашис Л.И. Обеспечение принципа гендерного равенства во время формирования избирательных списков: опыт Украины и других стран / Л.И. Адашис // Права человека в условиях модернизации общества: проблемы и перспективы развития: мат. научно-практической конференции.Т. II. / под ред. Б.М. Магомедова, М.А. Исмаилова, А.А. Пирмагомедова и др. - Махачкала: ГУП РГЖТ, 2009. - С.389-398.

7. Адашис Л.И. Порядок выдвижения кандидатов и списков кандидатов от партий на выборах: опыт европейских стран / Л.И. Адашис // Актуальные проблемы юридической науки и правоприменительной практики. Сб. работ участников международной научно-практической конференции. - Москва, МГЮА им.О.Е. Кутафина, 2009. - С.182-190.

8. Адашис Л.І. Політичні партії в політичні системі суспільства / Л.І. Адашис // збірка тез наукових доповідей і повідомлень міжнародної наукової конференції молодих учених, аспірантів і студентів "Другі конституційні читання" присвячена пам'яті академіка права Ю.М. Тодики / за заг. ред.А.П. Гетьмана. Нац. юрид. акад. України. - Харків: Права людини, 2009. - С.3-6.

9. Адашис Л.І. Політичні партії: історичний екскурс / Л.І. Адашис // Права людини: теорія, реальність, перспективи: матер. регіональн. наук. - практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 5 грудня 2008 р.) / упоряд. к. ю. н.В.О. Боняк, к. ю. н. А.В. Самотуга; за ред. д. ю. н., проф. О.Ф. Фрицького. - Дніпропетровськ: ДДУВС, 2009. - С.30-33.

10. Адашис Л.І. Забезпечення принципу гендерної рівності під час формування виборчих списків: український і зарубіжний досвід / Л.І. Адашис // Актуальні питання реформування правової системи України: зб. наук. статей за матеріалами V Міжнародної науково-практичній конференції (30-31 травня 2008 р., м. Луцьк) / уклад. Т.Д. Климчик. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2008. - С.77-81.

11. Адашис Л.І. Право на об'єднання у політичні партії: український і зарубіжний досвід / Л.І. Адашис // Юриспруденція XXI ст.: теорія і практика: зб. тез. - Дніпропетровськ, ДДУВС, 2008. - С.98-104.

12. Адашис Л.І. Порядок висування та реєстрації кандидатів та списків кандидатів від політичних партій: проблеми та перспективи / Л.І. Адашис // Сучасні проблеми юридичної науки: тези доповідей та наукових повідомлень всеукраїнської науково-практичної конференції / за заг. ред.А.П. Гетьмана. - Харків: Національна юридична академія України, 2008. - С.106-110.

13. Адашис Л.І. Проблема абсентеїзму: світовий масштаб / Л.І. Адашис // Економічна безпека держави в умовах інтеграції до світового співтовариства: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: АМСУ, 2005. - С.16-17.

14. Адашис Л.І. Роль політичних партій у взаємодії влади і суспільства / Л.І. Адашис // матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції "Влада і суспільство: проблеми взаємодії". - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2005. - С.84-86.

15. Адашис Л.І. Правова інституціалізація політичних партій: досвід зарубіжних країн / Л.І. Адашис // Молодь у юридичній науці: збірник тез міжнародної наукової конференції молодих вчених "Четверті осінні юридичні читання" (21-22 жовтня 2005 р., м. Хмельницьий): у 3 ч. - Хмельницький: Вид-во ХУУП, 2005. - Ч.1. - С.134-138.

16. Адашис Л.І. Деякі аспекти процедурної складової в механізмі виборчого процесу в Україні / Л.І. Адашис // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали XI науково-практичної конференції (3-4 лютого 2005 р., м. Львів). - Львів, 2005. - С.150-152.

17. Адашис Л.І. Політичні права і свободи людини і громадянина як відображення інтеграційних процесів України в конституційній сфері / Л.І. Адашис // Науковий потенціал майбутнього України на шляху до Європейської інтеграції: матеріали наукової конф. (26 березня 2004 р., м. Дніпропетровськ). - Дніпропетровськ: АМСУ, 2004. - С.170-171.

...