Механізми реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття ступеня кандидата наук юридичних наук

МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Спеціальність: Механізми державного та муніципального управління

Баровська Анастасія Валеріївна

КИЇВ, 2010 РІК

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна, як й інші посткомуністичні держави Центральної та Східної Європи, відновила свою незалежність, обрала демократичний шлях розвитку та визначила стратегічну мету - вступ до Європейського Союзу. Важливість практичної реалізації цієї мети, яка потребує не лише політичних рішень, а й широкої громадської підтримки, обумовлює актуальність теми дослідження.

Перед українською владою постає важливе завдання - надати суспільству об'єктивну та неупереджену інформацію щодо ЄС, роз'яснити переваги та недоліки прийняття того чи іншого рішення, підготувати громадян до голосування на референдумі. Ці завдання вирішуються шляхом реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції, яка має бути системною, чітко спланованою і узгоджуватися з конкретними завданнями етапів інтеграції та потребами громадян у інформації.

Ефективному впровадженню державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції сприятиме звернення до аналогічного зарубіжного досвіду. У політичній практиці дванадцяти країн останнього великого розширення ЄС найбільш прийнятним для України є досвід Польщі та Латвії. Схожість історичного наративу, зокрема накопичених проблем відтворення європейської ідентичності та політичної культури, ментальних характеристик населення зазначених країн обумовлює аналогічні підходи в забезпеченні інформаційної підтримки євроінтеграційних процесів.

Дисертаційне дослідження спирається на теоретичні здобутки відомих українських вчених В. Брижка, Л. Губерського, В. Карпенка, О. Литвиненка, Є. Макаренко, Г. Почепцова, А. Семенченка, О. Сосніна, В. Цимбалюка, С. Чукут щодо проблем інформаційної політики як сфери державного управління. Актуальні проблеми теорії та практики інформаційної політики висвітлено в публікаціях західних фахівців Х. Варіана, Ф. Веінгартена, Е. Роджерса, Дж. Сторі, Ф. Хортона, К. Шапіро. Російська наукова школа інформаційної політики презентована працями С. Коновченко, К. Маркелова, І. Мелюхіна, Ю. Нісневича, В. Попова, Є. Тавокіна, А. Шевченко та інших. Наукові доробки, пов'язані з вивченням євроінтеграційного шляху розвитку України репрезентовано передусім у наукових та навчально-методичних публікаціях В. Бульби, В. Воронкової, В. Говорухи, І. Грицяка, В. Копійки, Г. Немирі, В. Посельського, Т. Шинкаренко.

Наукові розвідки щодо дослідження різних складових аналізу державної політики містять праці сучасних фахівців О. Валевського, В. Ребкала, П. Брауна, Е. Вайнінґа, Д. Веймера, А. Вілдавскі, М. Говлета, Б. Гоґвуда, Т. Дая, Б. Доерна, Л. Пала, М. Рамеша та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено згідно з планом комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” за темами науково-дослідних робіт кафедри інформаційної політики “Проблеми та перспективи розвитку електронного урядування в сучасних умовах суспільного поступу: зарубіжний і вітчизняний досвід” (№0105U000838) та “Розроблення науково-методичного забезпечення зв'язків з громадськістю в органах державної виконавчої влади” (№0107U005909).

У межах першої теми автором обґрунтовано положення щодо цілей і задач органів державної влади та місцевого самоврядування у процесі інформування населення та формування інформаційного культури громадян. Під час виконання другої - методику організації та проведення інформаційних кампаній та стан правового забезпечення комунікативної діяльності органів державної виконавчої влади.

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є розкриття сутності та ґенези механізмів реалізації державної інформаційної політики України у сфері євроінтеграції.

Досягнення поставленої мети вимагало вирішення комплексу взаємопов'язаних завдань, а саме:

- проаналізувати науковий доробок за тематикою дисертаційного дослідження;

- визначити базові категорії, поняття та їх співвідношення, розвинути наукові засади державної інформаційної політики через класифікацію та систематизацію її принципів та функцій;

- розглянути можливість застосування нових методологічних підходів до механізмів реалізації державної політики з метою їх уніфікації та подальшого вдосконалення;

- узагальнити національний досвід застосування регуляторного інструменту державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції (1998-2007 рр.) та порівняти його з досвідом Латвії та Польщі;

- визначити мету державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції, дослідити зворотний зв'язок у системі механізмів її реалізації та розробити науково-практичні рекомендації з його вдосконалення;

- провести відбір та обґрунтування адекватних механізмів реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції.

Об'єкт дослідження - державна інформаційна політика у сфері європейської інтеграції.

Предмет дослідження - механізми реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є загальні принципи об'єктивності, практичної доцільності та прогностики, що передбачають неупереджене висвітлення та комплексний аналіз політичних і суспільних процесів на основі науково-критичного осмислення різноманітних джерел. Логіко-семантичний та порівняльні методи, а також поєднання методів аналізу та синтезу сприяли поглибленню понятійного апарату. При опрацюванні регуляторного інструменту державної інформаційної політики у сфері євроінтеграції в Україні, Польщі та Латвії використано герменевтичний, структурний, системний та порівняльно-правовий методи. Соціологічний метод використано при аналізі трансформацій громадської думки. Методи абстракції та моделювання - для логічно-схематичної побудови системи механізмів реалізації політики, моделі учасників процесу розроблення та реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції. Чітку послідовність і логічну завершеність частин роботи забезпечено завдяки застосуванню проблемно-хронологічного методу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному аналізі та теоретико-методологічному обґрунтуванні основних механізмів реалізації державної інформаційної політики України у сфері європейської інтеграції.

У дисертаційній роботі вперше:

- розглянуто, виходячи з моделі діяльнісного підходу, механізми реалізації державної політики як трирівневу систему, що складається з рівнів інструментів політики, технологій політики та процедур політики;

- здійснено порівняльний аналіз державної інформаційної політики України, Польщі та Латвії у сфері європейської інтеграції на основі хронологічного, герменевтичного та системного підходів з узагальненням отриманих результатів;

- запропоновано модель співробітництва у процесі розробки та реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції, яка об'єднує суб'єктів секторального та інституційного виміру;

- розроблено й науково обґрунтовано технологію поточного інформування у галузі державного управління (напрям - інформування суспільства) та масової комунікації у сфері європейської інтеграції України як систематичного надання реципієнтам інформації відповідно до їхніх потреб та згідно з умовами демократичного врядування з метою найефективнішого висвітлення реалізації євроінтеграційного курсу держави та ознайомлення зі структурами, принципами і завданнями співпраці в ЄС.

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження висвітлено у 20 наукових публікаціях, в тому числі в 7 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з державного управління, з яких - 5 одноособові, 13 - тези доповідей на конференціях.

Структура й обсяг роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (388 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 203 сторінки.

Робота містить 7 таблиць на 11 сторінках та 7 рисунків на 5 сторінках. В окремому томі містяться 16 додатків (А-Т на 136 сторінках).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито її зв'язок з науковими програмами та планами, визначено мету та завдання, предмет й об'єкт, розкрито методологічну основу дослідження, вказано наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, її структуру, відомості про апробацію та публікації основних результатів.

У першому розділі - “Теоретико-методологічні засади державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції” висвітлено: категоріально-понятійний апарат, сутність державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції та методологічні проблеми її впровадження.

Доведено доцільність розмежування категорій національної та державної інформаційної політики, визначено релевантні для цього підходи (регулятивний та управлінський відповідно), надано власні трактування:

- національна інформаційна політика - це сукупність принципів і норм, що регулюють форми, методи та основні напрями діяльності суб'єктів національного інформаційного простору та встановлюють параметри якості, достовірності й своєчасності оперування інформацією;

- державна інформаційна політика - це визначені на основі національних інтересів країни стратегія, напрями і завдання держави у сфері збирання, зберігання, обробки, аналізу, використання, розповсюдження та надання інформації (інформаційних ресурсів), а також механізми контролю за інформаційними потоками, їх змістом й спрямуванням.

Шляхом застосування онтологічного підходу виявлено принципи та функції державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції. При систематизації та класифікації принципів використано ознаку простору застосування: універсальні (керівні для будь-якої державної політики), галузеві (властиві конкретній політиці - в даному випадку інформаційній), спеціальні (притаманні певному напряму реалізації визначеної політики - в дисертації цим напрямом є інформування населення).

Окреслено коло питань, що розглядаються в контексті дослідження процесу впровадження політики. Розглянуто підходи до визначення й класифікації інструментів політики. Обґрунтовано, що найбільш коректним є визначення засобів впровадження політики залежно від ресурсу, який є основою інструменту. Виходячи з твердження Г. Щедровицького про те, що діяльність завжди є системою, запропоновано розглядати механізми реалізації політики як трирівневу систему, що складається з рівнів інструментів політики, технологій політики та процедур політики.

Сформульовано визначення “технологія політики”, “процедура політики”, “механізм реалізації політики”, “система механізмів реалізації політики”. Показано, що використання мови інструментів, технологій та процедур для розв'язання суспільно-політичних проблем дозволить чітко формулювати задачі суб'єктам формування політики, а виконавцям легко “читати” та виконувати поставлені завдання.

Перевагою застосування уніфікованої системи механізмів реалізації політики визначена можливість стандартизувати процес впровадження політики “в просторі й часі”: за різними об'єктами - сферами регулювання (соціальна, економічна, освітня та інші) та різними суб'єктами - органами державної влади, які фактично здійснюють політику.

Другий розділ присвячено дослідженню “Вітчизняного та зарубіжного досвіду реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції”. Встановлено, що інформування населення започатковано одночасно з проголошенням курсу України на європейську інтеграцію (1998 р.). Доведено, що “Державна Програма інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки” (ДПІГ), до якої щороку Кабінет Міністрів України своїми розпорядженнями затверджував план відповідних заходів, була прийнята з метою систематизації інформаційної діяльності. Виявлено групи положень, за допомогою яких забезпечувалася поступальність та послідовність процесу інформування:

- положення, що без змін переходили від плану до плану;

- положення, що уточнювалися від плану до плану;

- положення, що трансформувалися: (а) відповідно до логіки виконання, (б) за вимогами конкретних етапів або через суспільну необхідність;

- положення, якими змінювався: (а) склад виконавців, (б) частота виконання завдань;

- положення, що регламентували проведення єдиноразових дій.

Зауважено, що положення у щорічних планах логічно не структуровані, не розподілені за певними напрямами інформування. Визначено перелік положень щорічних планів, що безпосередньо не пов'язані зі сферою регулювання нормативно-правових актів. Охарактеризовано регуляторний інструмент за типом правових норм та за наявністю і співвідношенням декларативних (констатуючих) і практичних (діяльнісних) частин, що містяться у відповідних нормативно-правових документах.

З метою неупередженого визначення рівня регуляторного інструменту державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції складено його порівняльну характеристику, для чого проаналізовано досвід Польщі та Латвії від ініціалізації європейського курсу розвитку (1990-1991 рр.) до моменту здобуття повноправного членства в Євросоюзі (2004 р.).

Рис. - Модель співробітництва у процесі розробки та реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції:

Розкрито поняття “суб'єкт політики” та виявлено суб'єктів, на які покладено обов'язки інформування населення щодо цілей та задач євроінтеграції. Наголошено на необхідності розширення кола учасників інформаційного процесу та з'ясовано, який законодавчий механізм унормовує таке залучення.

Розроблено відповідну модель співробітництва (рис.) та наведено рекомендації щодо подальшого розвитку співпраці.

Зауважено, що всі учасники, вказані на рис., є суб'єктами цілісного процесу розробки та реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції.

Поділ на “суб'єктів розробки” та “суб'єктів впровадження” є доволі умовним і ґрунтується на переважній ролі суб'єкта у вказаному процесі.

Розглянуто еволюцію поняття громадської думки та її суспільної ролі в європейській інтеграції. Показано, з огляду на умови процесу європейської інтеграції, як виявляються характерні риси, притаманні громадській думці:

1) Спрямованість: єврофілія, єврооптимізм, нейтральне ставлення, євроскептицизм, євроскепса (існують твердий євроскептицизм та м'який євроскептицизм);

2) Інтенсивність, зокрема висока - властива оцінці таких європейських політик, як єдина валюта євро та європейське громадянство;

3) Стабільність - сталість напряму та інтенсивності за визначений період часу. Була зафіксована протягом тривалого періоду розвитку ЄС - з кінця 40-х років до кінця 60-х років ХХ ст., коли ставлення до Європи набуло форми суспільної підтримки, яка була досить високою та постійно зростала;

4) Ступінь соціальної підтримки політичної ситуації: соціальна ухвала режиму чи консенсус (виділяють прагматичну та емоційну підтримку, дозвіл, багаторазовий консенсус) та суспільне неприйняття, або конфлікт. До початку 70-х років ХХ ст. європейська громадська думка дотримувалася консенсусу на основі дозволу, що традиційно пов'язували з відсутністю інтересу до процесу інтеграції, який після запеклих дебатів стосовно ратифікації Маастрихтської угоди (початок 90-х рр.) зник. Відтоді йдеться про поширеність прагматичної підтримки європейської інтеграції.

Визначено, що алгоритм формування громадської думки стосовно наднаціональних інститутів Євросоюзу та євроінтеграційного процесу складається з таких кроків:

- об'єкт (інститут, етап інтеграції, власне процес євроінтеграції) позиціонується як такий, що відповідає ціннісним орієнтаціям суспільства;

- шляхом широкого висвітлення відповідної діяльності у ЗМІ відбувається інформування суспільства;

- конкретні результати функціонування інституту, ефективність реалізації чергового етапу інтеграції стають відчутними для пересічного громадянина.

Проаналізовано особливості унормування та практики проведення соціологічних опитувань з питань євроінтеграційного вектору державотворення. Відтворено динаміку зміни громадської думки та зроблено низку узагальнень на основі аналізу масових репрезентативних опитувань населення, що мають різні просторово-часові та соціо-демографічні характеристики. Здійснено спробу виявити реальне ставлення суспільства до інтеграції України у політико-економічні союзи. Для цього порівняно результати співвимірних досліджень, що вирізнялися запропонованими меню відповідей: в одному випадку чітко вказувалися напрями інтеграції (ЄС, ЄЕП, СНД, самобутній шлях розвитку тощо), в іншому пропонувалися узагальнені варіанти відповідей щодо ставлення - “позитивне”, “негативне”, “важко сказати”. У такий спосіб визначено дезорієнтованість майже половини тих, хто погодився із загальною необхідністю інтеграції у певні політико-економічні союзи щодо альтернатив цієї інтеграції.

Коли пропонується певний варіант союзу загалом позитивно висловлюються приблизно вдвічі частіше, аніж коли просто наводиться ствердна відповідь. Водночас громадяни, які обстоюють зміцнення незалежності та позаблоковий розвиток, є впевненими у своєму виборі та мають чітке розуміння щодо обраного шляху розвитку. Додатковим підтвердженням останнього висновку є те, що впродовж аналізованого періоду зазначена група майже кількісно не змінилася - 17,7% у 1998 р. та 20,3% у 2007 році. При поясненні різниці у результатах досліджень різних установ трактування у межах заангажованості інституцій, що проводили опитування, подолано на користь об'єктивних факторів, що могли вплинути на такі підсумки.

У третьому розділі “Шляхи вдосконалення механізмів реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції” виявлено коло проблем в рамках інформаційного інструменту, з урахуванням яких оцінено на предмет вибору технології інформування населення з питань європейської інтеграції.

Зазначено, що міжнародний позитивний досвід застосування технології “інформаційна кампанія” в контексті євроінтеграційного процесу та наявна гостра суспільна дискусія щодо необхідності такої практики в Україні обумовили вибір даної технології для аналізу.

Результати проведеного дослідження підтверджують наявність значного потенціалу інформаційних кампаній в межах реалізації політики євроінтеграції України. Проте через внутрішні об'єктивні обставини (тривале застосування призведе до активізації “ефекту межі насиченості”, порушення принципу достатності інформації, спричинить значне фінансове навантаження на бюджет тощо) інформаційні кампанії неспроможні задовольнити увесь попит на інформування населення протягом усього терміну наближення України до ЄС.

Крім того, наявні обмеження зовнішнього характеру (стан суспільно-політичної ситуації в Україні та Європейському Союзі).

Відтак для аналізу запропоновано поточне інформування, яке уможливлює сталість інформаційної підтримки інтеграційної політики. Виявлено шляхом порівняння технології поточного інформування та комунікації у форматі ДПІГ їх характеристики:

- спільні - спрямованість на підвищення рівня обізнаності реципієнтів та протистояння маніпулятивному впливу на масову політичну свідомість у сфері європейської інтеграції;

- відмінні - коло завдань, основа інформування (інформаційні потреби реципієнтів, спроможність органів державної влади), тематичний фокус, масштаб та потужність, змістовне навантаження консолідуючих документів.

На основі оцінки досвіду реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції, спрогнозовано можливі ризики реалізації поточного інформування, запропоновано варіанти їх уникнення. До основних ризиків віднесено відсутність цільового бюджетного фінансування та нецільове використання коштів. Як шляхи мінімізації цих ризиків наведено варіанти залучення позабюджетних коштів, умови одержання безкоштовної інформації, аудіо-, фото- та відеоматеріалів з європейської проблематики, напрями отримання відповідної експертної допомоги.

ВИСНОВКИ

У дисертації надано теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розкритті сутності та ґенези механізмів реалізації державної інформаційної політики України у сфері європейської інтеграції. Поставлену у дослідженні мету досягнуто, комплекс взаємопов'язаних завдань виконано. На основі отриманих результатів сформульовано такі висновки і пропозиції:

1. Аналіз праць у галузі науки державного управління та суміжних наук дає підстави стверджувати, що осмислення механізмів реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції є недостатнім, оскільки висвітлення набули окремі аспекти, серед яких: система зв'язків з громадськістю, освітньо-інформаційна програма, соціальна аргументологія як засоби забезпечення підтримки європейського курсу держави населенням, а також теоретико-методологічні засади державних інформаційних кампаній. Констатовано, що поширеним є помилкове ототожнення євроінтеграційних процесів із співпрацею та участю держав у міжнародних структурах Європи. Доведено, що ця помилка притаманна як науковим розвідкам, так і нормативно-правовим документам. Зокрема Програма інтеграції України до Європейського Союзу короткостроковими завданнями суспільної інформованості визначає співробітництво у сфері масової інформації з міжнародними організаціями, Європейською Комісією, ОБСЄ та Радою Європи через їх представництва в Україні. Наголошено, що термін “інтеграція” може бути застосованим тільки до організацій, які створюють наднаціональні (або субординаційні) органи, і у Європі прикладом такої організації є виключно Європейський Союз;

2. Встановлено, що первинною та смислоутворюючою щодо категорії “державна інформаційна політика у сфері європейської інтеграції” є категорія “державна інформаційна політика”, що свідчить про відтворення інформаційною політикою у сфері європейської інтеграції основних принципів, напрямів реалізації та завдань, притаманних державній інформаційній політиці. Значення категорії “європейська інтеграція” полягає у формулюванні предмету та визначенні орієнтирів (законодавчих умов, стандартів і правил) для відповідної інформаційної діяльності. Проведено категоріальний аналіз інформаційної політики у теоретико-методологічній та нормативній (досліджено чинні акти та законопроекти) площинах. Доведено доцільність розмежування категорій національної та державної інформаційної політики, визначено релевантні підходи (регулятивний та управлінський відповідно), в руслі яких дефінуються категорії та надано їх трактування. Виявлено сутнісні ознаки державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції шляхом її дослідження за допомогою онтологічного підходу. Розвинуто наукові засади цієї політики через класифікацію та систематизацію відповідних принципів та функцій. Окреслено межі дослідження: серед усього спектра об'єктів та завдань державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції зосереджено увагу на напрямі інформування населення;

3. З метою уніфікації та подальшого вдосконалення процесу впровадження державної політики, виходячи з твердження Г. Щедровицького про те, що діяльність завжди є системою, запропоновано розглядати механізми реалізації політики як трирівневу систему, яка складається з рівнів інструментів, технологій та процедур. За такого підходу система механізмів реалізації політики є напіввідкритою: меню інструментів є стандартизованим, кількість та послідовність процедур за кожною технологією є уніфікованими, водночас як меню технологій є відкритим і за необхідності може доповнюватися. Структурована у такий спосіб система механізмів реалізації політики характеризується високою адаптивністю до конкретних ситуацій і завдань та можливістю видозмінюватися у разі виникнення нових або трансформації існуючих технологій;

4. На основі герменевтичного, структурного, системного та порівняльно-правового аналізів регуляторного інструменту державної інформаційної політики України у сфері європейської інтеграції (1998-2007 рр.) зроблено низку узагальнень. Виявлено, що обрані сфери для реалізації регуляторного інструменту та механізм його впровадження є практично однаковими в Україні, Латвії та Польщі, втім, вибір конкретних засобів за напрямами діяльності відрізняється. Це пояснюється різними потребами та вимогами окремих стадій інтеграційного процесу, на яких були ухвалені аналізовані документи, та наявним досвідом і попередніми досягненнями в процесі інформування громадськості з європейських питань. Підкреслено, що інформаційна діяльність, регламентована регуляторним інструментом в Україні, спрямована на суспільство в цілому, водночас інформаційна підтримка інтеграційних процесів у Польщі та Латвії передбачала значну диференціацію інформаційного впливу з метою максимізації охоплення всіх верств населення, забезпечення доступності інформації конкретним цільовим аудиторіям, акцентування уваги на тих питаннях, які є цікавими для кожної з груп окремо. З'ясовано, що виконання більшості завдань, як в Україні, так і в Польщі та Латвії, покладено на органи державної влади. Аргументовано, що на відміну від України в цих країнах було не дакларативне, а реальне залучення до реалізації інформування органів місцевого самоврядування, ЗМІ, неурядових організацій та професійних груп, бібліотек, освітніх закладів тощо. Наголошено, що процес демократизації саме потребує розширення участі громадян у розробці й впровадженні політики держави. Отже, принципово важливим для України визначено розширення кола суб'єктів державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції;

5. Виявлено, що метою державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції є формування компетентної проєвропейської громадської думки. Досліджено зворотний зв'язок у системі механізмів реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції шляхом формального аналізу соціологічних досліджень (оцінено кількісні результати опитувань). За підсумками формального аналізу визначено стан громадської думки та зроблено низку узагальнюючих спостережень. Встановлено пряму залежність між інтенсивністю поширення інформації щодо процесів глобалізації та сприйняттям іміджу Європейського Союзу як позитивного і зростанням рівня довіри до цього міждержавного утворення. Підкреслено наявність такої тенденції: поінформованими (дуже добре, досить добре, певною мірою та переважною мірою) про діяльність Європейського Союзу та перспективи взаємовідносин України з ЄС вважають себе ті громадяни, які стикаються з даною інформацією в межах професійної діяльності, пересічні громадяни визнають себе досить мало, дуже мало поінформованими щодо ЄС або взагалі лише знають, що є така організація. Шляхом неформального аналізу соціологічних досліджень (оцінки змісту опитувальних листів, періодичності проведення опитувань, величини виборки, географічної інтерпретації результатів тощо) виділено низку проблемних питань в цій галузі. Зазначено, що переважна більшість відповідних наукових розвідок аналізують виключно результати моніторингів, не зачіпаючи якість самих опитувань. Хоча зміст опитувальних листів значною мірою зумовлює достовірність отриманих результатів, однак суттєва частка запитань та варіантів відповідей у розглянутих дослідженнях не відповідають рівню знань та компетенції респондентів. Систематичність проведення опитувань за державним замовленням чітко визначено, однак її не дотримано. Коректне співставлення даних різних анкетувань унеможливлено внаслідок відмінного поділу держави на регіони різними дослідними структурами. Здійснювані соціологічні дослідження відповідно до способу формування вибірки та фактична відсутність регулярних якісних опитувань (у форматі персонального інтерв'ювання чи фокус-груп) призвели до того, що сьогодні в Україні немає системи забезпечення достовірними даними процесу ухвалення рішень у сфері інформування населення з питань європейської інтеграції. Рекомендовано нагальними завданнями у сфері соціологічних досліджень з питань європейської інтеграції визначити такі: адаптацію змісту опитувальних листів до рівня знань пересічного громадянина, уніфікацію включення різних областей до складу регіонів, досягнення систематичності під час організації моніторингів, використання адекватних методик та форм проведення опитувань з метою забезпечення достовірними даними процес ухвалення рішень щодо інформування населення з питань європейської інтеграції;

6. На підставі аналізу стану інформаційної сфери, зокрема інформаційного простору та інформаційної інфраструктури, сформованого інформаційного поля з євроінтеграційних питань, а також результатів впровадження Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції (2004-2007 рр.) підтверджено актуальність вибору адекватних механізмів реалізації державної інформаційної політики у сфері європейської інтеграції. Це зумовило оцінювання на предмет вибору таких комунікативних технологій як “інформаційна кампанія” та “поточне інформування”. Доведено відповідність інформаційних кампаній окремим вимогам демократичного й ефективного державного управління та засвідчено наявність значного потенціалу інформаційних кампаній у межах реалізації політики євроінтеграції України. Виявлено, що технологія “інформаційна кампанія” є релевантною умовам процесу європейської інтеграції, але неадекватною сучасній суспільно-політичній ситуації в Україні та Європейському Союзі.

Задля уможливлення досягнення сталості інформаційної підтримки інтеграційних процесів України запропоновано технологію поточного інформування як систематичного надання реципієнтам інформації відповідно до їхніх потреб та згідно з умовами демократичного врядування з метою найефективнішого висвітлення реалізації євроінтеграційного курсу держави та ознайомлення зі структурами, принципами і завданням співпраці в ЄС. Виокремлено паралельні інформаційні потоки, що реалізуються в межах цієї технології, спрямовані на задоволення потреб споживачів, на передачу оперативної інформації та на підтримку певного рівня знань реципієнтів. Наведено характеристики цих потоків та показано можливості щодо консолідації зусиль різних суб'єктів інформування в контексті їх вироблення та ретрансляції. Обґрунтовано послідовність підготовки процесу поточного інформування, деталізовано напрями та засоби змістовного наповнення інформаційних потоків.

У дисертаційному дослідженні не вирішено усіх питань щодо функціонування механізмів реалізації державної інформаційної політики України у сфері європейської інтеграції. З урахуванням їх складності й багатогранності перспективу подальших розвідок в цьому напрямі вбачаємо в аналізі результатів впровадження Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 рр., визначенні відповідних цільових аудиторій та формулюванні набору повідомлень для кожної з них. Також вважаємо доцільним подальший розвиток теорій державної інформаційної політики, наукове обґрунтування її стратегічних і тактичних цілей та завдань, зокрема у контексті реалізації Порядку денного Асоціації Україна - ЄС та Східного партнерства.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Баровська А. Порівняльний аналіз українського та польського законодавства з питань інформування населення стосовно європейської інтеграції / А. Баровська // Державне управління: теорія і практика: електрон. наук. фах. вид. - 2006. - №1.

2. Баровська А. Порівняльний аналіз української та польської програми інформування населення стосовно європейської інтеграції / А. Баровська // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління. - Вип. 2 (26). - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - С. 135-142.

3. Баровська А. Питання інформування населення щодо цілей і завдань євроінтеграції у законодавстві Латвії / А. Баровська // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 4 (26). - С. 147-155. уніфікація влада громадський

4. Грицяк Н. Громадська думка як об'єкт інформаційної політики в умовах процесу європейської інтеграції / Н. Грицяк, А. Баровська // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - Вип. 1. - С. 55-63. Особистий внесок - в частині обґрунтування провідної ролі інформації та процесу інформування для формування компетентної громадської думки.

5. Грицяк Н. Інформаційні кампанії як механізм підвищення ефективності реалізації державної політики в сфері євроінтеграції / Н. Грицяк, А. Баровська // Стратегічні пріоритети. - 2007. - №2 (3) - С. 37-44. Особистий внесок - в частині розкриття потенціалу інформаційних кампаній в контексті реалізації державної політики європейської інтеграції.

6. Баровська А. Впровадження політики: механізми, інструменти, технології / А. Баровська // Стратегічні пріоритети. - 2007. - №3 (4) - С. 17-24.

7. Баровська А. Принципи державної інформаційної політики в сфері європейської інтеграції / А. Баровська // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во НАДУ, 2008. - №2 - С. 201-208.

8. Баровська А. Законодавство України у сфері інформування громадян щодо євроінтеграції / А. Баровська // Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво: Тези доповідей ІІІ Міжнар. наук. практ. конф. студ., аспірантів і молодих науковців, Луцьк, 18-19 трав. 2006 р.: 2-х т. / Уклад. В. Й. Лажнік, С. В. Федонюк. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. Ун-ту ім. Лесі Українки, 2006. - Т. 1. - С. 115-118.

9. Баровська А. Державна інформаційна політика Латвії у сфері євроінтеграції / А. Баровська // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні: Матеріали наук. - практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав., 2006 р.: у 2т. - К.: Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 1. - С. 423-425.

10. Баровська А. Роль місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у формуванні інформаційної культури громадян / А. Баровська // Муніципальне управління: досвід, проблеми та перспективи: Матеріали Третьої міжвузівської науково-практичної конференції студентів та молодих науковців, Чернівці, 17-18 листопада 2006 р. - Чернівці: Наші книги, 2006. - С. 20-25.

11. Баровська А. Особливості феномена громадської думки в контексті європейської інтеграції / А. Баровська // Державне управління та місцеве самоврядування: Тези VII Міжнар. наук. Конгресу, 29-30 березня 2007 р. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2007. - С. 85-86.

12. Баровська А. Інформаційні кампанії з питань євроінтеграції: імплементація досягнень маркетингу, психології та лінгвістики у сферу державного управління / А. Баровська // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування: Матеріали наук. практ. конф., за міжнар. участю, Київ, 31 трав., 2007 р.: У 4 т. / За заг. ред. О.Ю. Оболенського. - К.: Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 4. - С. 105-107.

Размещено на Allbest.ru