Наукове відкриття, як об’єкт цивільних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 347.778

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

НАУКОВЕ ВІДКРИТТЯ, ЯК ОБ'ЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН

БУЛАТ Євгенія Анатоліївна

Київ-2010



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник-доктор юридичних наук, професор, академік НАН України ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович, Інститут держави і права ім В.М. Корецького Національної академії наук України, директор Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор СТЕФАНЧУК Руслан Олексійович, Хмельницький університет управління та права, проректор з наукової роботи

кандидат юридичних наук ВАЩИНЕЦЬ Іван Іванович, товариство з обмеженою відповідальністю «Атлант - М Лепсе», начальник юридичного відділу

Захист відбудеться «21» квітня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий «18» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат юридичних наук О. О. Кваша



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Інноваційна політика нашої держави спрямована на підтримку і захист об'єктів інтелектуальної власності, найважливішими з яких є наукові відкриття. Саме вони дозволяють формувати принципово нові напрями у розвитку відповідних галузей науки, техніки, промисловості тощо, з ними пов'язаний подальший розвиток науково-технологічного прогресу в Україні. Іншими словами, наукові відкриття є провідним чинником, що кардинально впливає на розвиток сучасної науки і техніки, а отже і на економіку країни.

На сьогоднішній день стан питання щодо охорони наукових відкриттів в Україні є недосконалим. Це є причиною низького коефіцієнту корисної дії наукових відкриттів, безперешкодного їх використання будь-якими особами, недостатньо ефективного державного контролю у цій сфері. З іншого боку, недостатнім є і рівень наукових досліджень проблем, пов'язаних зі створенням, експертизою, реєстрацією та визнанням наукових відкриттів, цивільно-правовою відповідальністю, яка настає за порушення законодавства щодо наукових відкриттів.

Разом з тим, Цивільним кодексом України наукове відкриття визнано об'єктом інтелектуальної власності, який потребує правової охорони і зазначено, що право на нього має охоронятись в порядку, встановленому відповідним Законом. Всесвітньою організацією інтелектуальної власності поряд з іншими результатами творчої діяльності наукове відкриття визнано об'єктом інтелектуальної власності, який потребує належної правової охорони і законодавчого регулювання.

Різноманітні аспекти правової сутності наукового відкриття вже вивчали різні автори. Це, зокрема, А. М. Азаров, Г. О. Андрощук, Б. С. Антімонов, Ю. Л. Бошицький, І. І. Ващинець, Є. Н. Єфімов, В. А. Іванов, О. С. Іоффе, Є. А. Кожина, Ю. П. Конюшая, І. М. Кучеренко, Ф. К. Кліменко, О. В. Кохановська, О. П. Орлюк, В. В. Потоцький, А. М. Павлов, О. А. Підопригора, Н. А. Райгородський, В. І. Серебровський, В. В. Сапєлкін, О. П. Сергєєв, О. Д. Святоцький, Р. О. Стефанчук, В. Г. Тимінський, Т. А. Фаддєєва, І. Я. Хейфець, В. Чолаков, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученко, Р. Б. Шишка та інші.

Разом з тим питання правової охорони наукових відкриттів залишаються недостатньо висвітленими.

Теоретичною та методологічною базою дисертаційної роботи є наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів - цивілістів та економістів з проблем інтелектуальної власності, нормативно-правові акти державного Комітету у справах винаходів і відкриттів СРСР, документи і матеріали Міжнародної Асоціації авторів наукових відкриттів та Асоціації авторів наукових відкриттів України.

Усе вищенаведене свідчить про актуальність обраної теми наукового дослідження. Її розробка сприятиме вирішенню як теоретичних, так і практичних питань, пов'язаних з науковим відкриттям, як об'єктом цивільних правовідносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України «Еволюція цивільного законодавства України: проблеми теорії і практики», (номер державної реєстрації РК 0105V000797); «Суб'єкти українського цивільного права», (номер державної реєстрації РК 0106V012117).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є формування концептуального підходу до наукового відкриття, як об'єкта цивільних правовідносин, виявлення його особливостей, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства у сфері державної правової охорони наукових відкриттів в Україні.

Наведена мета зумовила постановку і вирішення таких наукових завдань:

- встановити правову природу наукового відкриття як об'єкта цивільних правовідносин;

- визначити суб'єктний склад осіб, які можуть виступати учасниками цивільних правовідносин стосовно наукового відкриття;

- розкрити зміст прав автора (співавторів) наукового відкриття, з їх відповідною класифікацією;

- з'ясувати місце інституту права на наукове відкриття серед інших інститутів в системі права інтелектуальної власності України;

- узагальнити вітчизняний досвід реєстрації та законодавчого регулювання наукових відкриттів;

- визначити стан цивільно-правової охорони наукових відкриттів у зарубіжних країнах;

- визначити процедуру юридичного оформлення прав на наукові відкриття в Україні;

- запропонувати рекомендації щодо розгляду судових справ, пов'язаних з науковим відкриттям, як об'єктом цивільних правовідносин.

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, експертизою, реєстрацією та визнанням наукових відкриттів.

Предметом дослідження виступає наукове відкриття, як об'єкт цивільних правовідносин.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові й діалектичні методи пізнання: дедуктивний, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-функціональний, а також спеціальні методи, які застосовуються у наукових дослідженнях: статистичний і графічний методи, метод прогнозування тощо. Дедуктивний метод застосовувався під час дослідження наукового відкриття шляхом поступового переходу від загальноправових категорій і об'єктів до визначення конкретних необхідних понять; порівняльно-правовий метод застосовувався під час дослідження розвитку питання охорони наукових відкриттів у різні часи в законодавствах вітчизняних і зарубіжних країн; формально-логічний дозволив визначити, уточнити й доповнити об'єкти, ознаки наукового відкриття і тим самим надати чітке визначення його понятійно-категоріального апарату; системно-функціональний метод застосовувався під час визначення особливостей розвитку й функціонування інституту наукового відкриття, як окремого інституту у системі права інтелектуальної власності, а також з'ясування спільних і відмінних рис основних підходів до визначення наукового відкриття, як об'єкта інтелектуальної власності, на який не виникає виключного права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці комплексно досліджено наукове відкриття, як об'єкт цивільних правовідносин, і на цій основі зроблені пропозиції і рекомендації, спрямовані на удосконалення цивільно-правового законодавства щодо наукових відкриттів.

Наукову новизну дисертаційної роботи становлять наступні положення, висновки і пропозиції:

вперше:

- запропоновано авторське поняття наукового відкриття, як об'єкта цивільних правовідносин, під яким розуміється встановлення невідомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять фундаментальні зміни у рівень пізнання і доступні перевірці, оскільки ознака фундаментальності має більш визначені критерії оцінки наукових відкриттів і, відповідно до цього, робить більш доступною процедуру їх наукової перевірки;

- запропонована класифікація зарубіжних країн в залежності від рівня їх інноваційно-правової політики у галузі цивільно-правової охорони наукових відкриттів. До першої групи належать країни, які відіграють активну роль у визнанні наукових відкриттів на законодавчому рівні; другу групу становлять країни, які реєструють відкриття на громадських засадах; до третьої групи належать країни, які лише переймають досвід інших країн стосовно державно-правової охорони відкриттів; четверта група - країни, де державно-правова охорона відкриттів відсутня;

дістали подальшого розвитку:

- пропозиції щодо визначення немайнових прав автора відкриття, які пов'язані, по-перше, з вираженням наукових відкриттів в об'єктивній формі, по-друге, з юридичним оформленням наукових відкриттів і по-третє, з отриманням диплому на наукові відкриття і які, по суті, притаманні саме науковому відкриттю, як об'єкту цивільних правовідносин;

- класифікація груп об'єктів наукового відкриття, до яких належать невідомі раніше, об'єктивно існуючі закономірності, властивості і явища матеріального світу, і визначення правових ознак наукового відкриття, якими є світова новизна, вірогідність і фундаментальність;

- положення щодо доцільності нагального впровадження заходів щодо функціонування інституту наукових відкриттів, як системи норм, які регулюють особисті немайнові відносини, що виникають у зв'язку із встановленням, науковою експертизою, реєстрацією і визнанням наукових відкриттів на основі досвіду, нагромадженого різними країнами;

- характеристика складу суб'єктів права на наукове відкриття через визнання суб'єктами права автора відкриття, юридичних осіб з вказівкою на дійсного автора відкриття, неповнолітніх осіб і спадкоємців авторів відкриттів;

- положення про те, що інститут права на наукове відкриття займає самостійне місце серед інших інститутів у системі права інтелектуальної власності України і не належить до сфери дії авторського або патентного права України;

- пропозиції щодо виплати одноразової матеріальної винагороди автору наукового відкриття за його створення з огляду на те, що на наукове відкриття не можна встановити виключного права.

удосконалено:

- процедуру юридичного оформлення прав на наукові відкриття шляхом визначення кількості органів і установ, які залучаються до її здійснення, зосередивши відповідні функції, головним чином, в системі Національної академії наук України та Державного департаменту інтелектуальної власності;

- рекомендації щодо розгляду судових справ, пов'язаних з науковим відкриттям, як об'єктом цивільних правовідносин: зокрема, особливостей визнання авторства (співавторства) по цій категорії справ, які полягають у визначенні критеріїв творчого внеску автора (співавторів) у створене наукове відкриття.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості застосування їх положень для подальших наукових досліджень і у процесі вдосконалення правового регулювання наукових відкриттів. Сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки і пропозиції можуть бути використані під час проведення експертизи заявок на наукові відкриття та прийнятті рішень, пов'язаних зі здійсненням процедури державної реєстрації наукових відкриттів.

Результати проведеного дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції, які у ньому містяться, можуть бути використані у навчальному процесі, під час викладання курсу «Інтелектуальна власність» у вищих навчальних закладах, під час підготовки підручників і монографій, а також у практичній діяльності фахівців у сфері інтелектуальної власності.

Висновки та рекомендації, які містяться у дисертації, враховані у розробленому за участю автора та зареєстрованому у Верховній Раді України проекті Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» № 6414 від 14.12.2004 р.; при підготовці парламентських слухань «Захист прав інтелектуальної власності в Україні: проблеми законодавчого забезпечення та правозастосування» (21 березня 2007 р.); слухань у Комітеті з питань науки і освіти «Промислова власність в інноваційній економіці України: ефективність застосування законодавства та державного регулювання» (м. Дніпропетровськ, 5 жовтня 2009 р.); Постійною комісією Міжпарламентської асамблеї СНД з науки і освіти при розробці модельного закону «Про охорону прав на наукові відкриття» для держав-учасниць СНД (довідка щодо впровадження результатів дисертаційного дослідження № 04-22/16-151 від 18.02.2010 р.).

Особистим внеском здобувача в опублікованих працях є його власні теоретичні положення, що полягають у визначенні основних завдань процедури державної реєстрації наукових відкриттів в Україні, розкритті понять авторства і пріоритету наукового відкриття.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи, висновки та пропозиції, які в ній містяться, доповідалися дисертантом на Міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности» (1-5 сентября 2003 г., г. Алушта), «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности» (6-11 сентября 2004 г., г. Алушта).

Публікації. Основні наукові розділи дисертаційного дослідження викладені у п'яти публікаціях, серед яких дві статті у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, глава у спільній фаховій монографії, дві тези доповідей - у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, висновків, додатку і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 177 сторінок, з них 1 додаток, розміщений на одній сторінці, та список використаних джерел на 14 сторінках, що охоплює 155 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

науковий відкриття правовий охорона

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито стан розробленості питання щодо наукових відкриттів, визначено проблеми, які потребують законодавчого врегулювання, дано характеристику об'єкта, предмета та методологічної основи дослідження, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, відзначено практичне значення й апробація результатів дослідження.

Розділ 1 «Наукове відкриття в системі правового регулювання інтелектуальної власності» складається з чотирьох підрозділів, які присвячені визначенню правової природи наукового відкриття, розкриттю його правових ознак й об'єктів, визначенню правового становища наукового відкриття, як об'єкта цивільних правовідносин і його місцю серед інших об'єктів цивільного права України.

У підрозділі 1.1. «Загальна характеристика та поняття права на наукове відкриття» сутність наукового відкриття розкрита шляхом висвітлення його правових рис, ознак і визначення об'єктів. Зазначені риси характеризують наукове відкриття, як особливий об'єкт цивільних правовідносин, на який, унаслідок його специфіки, не виникає виключного права.

Розкриття наукового відкриття, як об'єкта цивільних правовідносин, відбувається через визначення, у першу чергу, його правових ознак. Правовими ознаками наукового відкриття виступають світова новизна, вірогідність і фундаментальність.

Новизна відкриття означає, що відкриття до дати його пріоритету не мало вираження у формі, доступній для розуміння його сутності і невідоме широкому колу осіб. Відкриття повинно мати світову новизну, бути новим для науки у всьому світі. Пріоритет, у даному випадку, визначено як момент, на який ця новизна встановлюється. Установлення пріоритетних дат наукового відкриття може мати їх декілька, що зумовлено складним багатостадійним процесом, протягом якого виявляються окремі істотні ознаки наукового відкриття або завершення істотних стадій наукового дослідження та виявлення нових наукових положень.

Вірогідність наукового відкриття означає, що відкриття має бути доведеним на ґрунті наведених доказів вірогідності, тобто даних (теоретичних або експериментальних), що підтверджують правильність наукового положення, що подається як наукове відкриття. Установлення вірогідності відкриття автором здійснюється теоретично або експериментально і має відбуватись усіма можливими і доступними йому методами, із використанням усієї наявної в нього науково-дослідницької бази. Докази вірогідності відкриття мають бути настільки переконливими, щоб його подальше впровадження було можливим без додаткових перевірок.

Фундаментальність, яка в наукових виданнях має також іншу назву - «докорінні зміни у рівні наукового пізнання», є наступною ознакою, яка характеризує наукове відкриття. На сучасному етапі наукове відкриття в Цивільному кодексі України отримало такий вигляд: «науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання». Дисертантом запропоновано дещо інше визначення наукового відкриття, згідно з яким науковим відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які вносять фундаментальні зміни у рівень пізнання і доступні перевірці.

У підрозділі 1.2. «Суб'єкт права інтелектуальної власності на наукове відкриття» визначено коло суб'єктів права на наукове відкриття. Тривалий час питання щодо визначення суб'єктів права на наукове відкриття було утрудненим, оскільки до цього кола відносили, наприклад, і авторів-співвинахідників, і науковців, які мали відношення до постановки певної наукової проблеми, але з різних причин не могли її підтвердити і довести, і осіб, які надавали технічну допомогу в оформленні наукового відкриття. На основі проведеного дисертантом дослідження зроблено висновок, що суб'єктами права на наукове відкриття можуть бути автор (співавтори) наукового відкриття, які визнаються такими за умови наявності творчого внеску у створене наукове відкриття; юридична особа, із зазначенням автора створеного наукового відкриття, яка має право на отримання свідоцтва на відкриття; спадкоємці автора відкриття, які мають право на отримання диплому на ім'я автора відкриття; і неповнолітні особи.

У підрозділі 1.3. «Зміст права на наукове відкриття. Класифікація немайнових прав, які виникають у суб'єкта права на наукове відкриття» запропоновано класифікацію немайнових прав, які виникають у автора відкриття. Зазначено, що наукове відкриття в силу власної специфіки проходить лише дві стадії визнання - об'єктивне вираження і юридичне оформлення. Стадія застосування, у силу його специфіки, науковому відкриттю не властива. На послідовних етапах виникнення наукового відкриття, його юридичного оформлення і визнання у особи, яка бере участь у відповідних діях пов'язаних з цим процесом, виникають різні немайнові права. І саме особисті немайнові права, які виникають у автора (співавторів) наукового відкриття і складають його статус, оскільки майнових прав на відкриття не виникає в силу його специфіки. Єдиним майновим правом на створене наукове відкриття є отримання матеріальної винагороди. Отже зазначені права поділено на три групи: по-перше, немайнові права, пов'язані з вираженням наукових відкриттів в об'єктивній формі, по-друге, з юридичним оформленням наукових відкриттів і, по-третє, з отриманням диплому на наукові відкриття і які, по суті, притаманні саме науковому відкриттю, як об'єкту цивільних правовідносин.

У підрозділі 1.4. «Інститут права на наукове відкриття у системі права інтелектуальної власності України» охарактеризовано інститут права на наукове відкриття. Тривалий час наукове відкриття належало до кола так званих «нетрадиційних» об'єктів інтелектуальної власності. Але, достатньої підстави для такого визначення немає, оскільки воно свідчить лише про певні недоліки правової бази для цього об'єкта.

У правових джерелах існує традиція, відповідно до якої, зазвичай, споріднюють право на наукове відкриття і авторське право, або право на відкриття і патентне право. І дійсно, якщо вести мову, наприклад, про спільне між правом на відкриття і авторським правом то, з метою забезпечення цілісності власних наукових рішень і розробок та збереження їх у первісному, авторському вигляді, автори відкриттів закріплюють їх у відповідних авторських публікаціях, що дозволяє зберегти авторський пріоритет і первісний вигляд результатів наукових досліджень. Відповідно, якщо вести мову про спільність права на наукове відкриття і патентного права, то слід відзначити, що саме наукові відкриття є базою для виникнення й розвитку нових патентноздатних рішень.

Але автором відзначено, що право на наукове відкриття неможливо врегулювати нормами права, які властиві цим двом інститутам, оскільки різні об'єкти охорони, зміст і цілі, які перед ними постають. Для того, щоб наукове відкриття стало об'єктом правової охорони, необхідно щоб у дію вступили саме норми права на відкриття, які базуються на волевиявленні автора щодо проведення реєстрації, експертизи і визнання відкриття державою, яке полягає у отриманні диплому на нього.

Таким чином, інститут права на наукове відкриття у вигляді самостійного інституту в системі права інтелектуальної власності України слід визначити як систему норм, що регулюють особисті немайнові відносини, які виникають у зв'язку зі створенням, науковою експертизою, реєстрацією і визнанням наукових відкриттів. Інститут права на наукове відкриття виконує функції, які не можуть бути віднесені до інших правових інститутів, у тому числі до авторського і патентного права.

Розділ 2 «Правова охорона наукового відкриття за цивільним законодавством України» складається з чотирьох підрозділів і містить характеристику наукового відкриття в історично-правовому огляді за часів Радянського Союзу і на сучасному етапі, процедуру юридичного оформлення прав на наукове відкриття та положення цивільно-правового захисту прав авторів відкриттів.

У підрозділі 2.1. «Розвиток правових засад законодавства щодо наукових відкриттів» проаналізовано правове становище наукових відкриттів за часів радянської влади крізь призму історичного досвіду, нагромадженого у колишньому Радянському Союзі і в зарубіжних країнах на сучасному етапі.

Так, розвиток правових засад охорони наукових відкриттів було розпочато Постановою Ради Міністрів СРСР від 14 березня 1947 року № 525 «Про створення при Раді Міністрів СРСР Комітету з винаходів і відкриттів». Цією Постановою фактично був створений радянський інститут з визнання і реєстрації наукових відкриттів. У цій системі найважливіше значення приділялось науці, у результаті чого в цей період проводилось широке стимулювання максимального розкриття можливостей наявного наукового потенціалу і його зростання.

Разом з тим, інститут реєстрації наукових відкриттів сприймався неоднозначно і мав своїх прихильників й опонентів, між якими свого часу розгорнулася гостра дискусія з приводу доцільності його існування. Як відомо, висновок щодо доцільності існування інституту реєстрації наукових відкриттів був ухвалений на користь його опонентів і був скасований.

Автором зазначено, що якщо розглядати інститут реєстрації наукових відкриттів у СРСР як багаторічний експеримент, то його результати безумовно позитивні, а нагромаджений досвід існування є беззаперечно доцільним. Існування такої форми правової охорони результатів науково-дослідницької діяльності слід вважати вагомим чинником у розвитку фундаментальної науки. Створена тоді законодавча база, розрахована на стимулювання й удосконалення отриманих наукових результатів, дозволила визначити відповідні права науковців і створити для них сприятливі умови щодо проведення подальших наукових досліджень.

У підрозділі 2.2. «Цивільно-правова охорона наукового відкриття у зарубіжних країнах» досліджено і визначено місце наукового відкриття у національних патентних законодавствах зарубіжних країн.

Визначення місця наукового відкриття у національних патентних законодавствах зарубіжних країн на сучасному етапі свідчить про певні відмінності у його вирішенні. Залежно від рівня інноваційно-правової політики у галузі цивільно-правової охорони відкриттів всі країни поділені на чотири групи, а саме: країни, де триває законодавча розбудова охорони відкриттів, або які не роблять різниці між відкриттям і винаходом, охороняючи його нормами патентного права; країни, де реєстрація і визнання наукових відкриттів відбувається на громадських засадах; країни, у національних законодавствах яких наукове відкриття не згадується, оскільки там відбувається лише спостереження за громадженням досвіду інших країн стосовно охорони відкриттів; і країни, у яких наукове відкриття виключено з переліку об'єктів охорони.

У підрозділі 2.3. «Юридичне оформлення прав на наукове відкриття» визначено засади, мету, завдання і структуру проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття». Визначено установи, які будуть залучатися до здійснення процедури державної реєстрації наукових відкриттів в Україні; наведено вимоги, яким має відповідати процедура державної реєстрації й оформлення наукових відкриттів в Україні.

Державна реєстрація й оформлення відповідних прав на наукові відкриття є багатофункціональною процедурою, тому залучення різних профільних установ до її здійснення є закономірним фактом, спричиненим пошуком найбільш придатного й ефективного шляху її проведення. Враховуючи всі зауваження і пропозиції, в основу проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття» автором дослідження покладений такий варіант здійснення процедури реєстрації наукових відкриттів. Він передбачає надходження матеріалів заявки на наукове відкриття до Державного департаменту інтелектуальної власності, який надсилає їх до установ НАН України для проведення попередньої експертизи і експертизи по суті. Національна академія наук України, у разі необхідності, залучає до цієї процедури Державні галузеві академії наук. Результатом проведення експертизи по суті установами НАН України є висновок про визнання (або невизнання) наукового відкриття таким. Після цього воно реєструється Державним департаментом інтелектуальної власності у Державному реєстрі, про що робиться відповідна публікація в офіційному бюлетені. Автору (співавторам) видається диплом установленого державою зразка, а також виплачується матеріальна винагорода.

У підрозділі 2.4. «Рекомендації щодо розгляду судових справ, пов'язаних з науковим відкриттям, як об'єктом цивільних правовідносин» розкрито сутність захисту прав авторів наукових відкриттів і заходи цивільно-правової відповідальності, що настають за порушення законодавства на наукові відкриття. Враховуючи специфіку наукового відкриття, як об'єкта цивільних правовідносин, за створені правопорушення щодо наукових відкриттів можливе відшкодування моральної шкоди.

Визначено, що порушення прав і законних інтересів авторів стосується двох основних категорій справ, які відносяться до визнання авторства на відкриття і розподілу матеріальної винагороди на нього. Наведено перелік положень, яким слід керуватися судам під час розгляду вищезазначених категорій справ. Пункти цього переліку зводяться до визначення критеріїв творчого внеску автора (співавторів) у створене наукове відкриття і деталізують механізм визначення дійсного і недійсного співавторства.



ВИСНОВКИ

У висновках наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексному аналізі наукового відкриття, як об'єкта цивільних правовідносин, і на цій основі зроблені пропозиції і рекомендації, які спрямовані на удосконалення цивільно-правового законодавства щодо наукових відкриттів.

Основні наукові і практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному.

1. Визначено, що діюче цивільне законодавство визнає наукове відкриття об'єктом цивільних правовідносин і наголошує на його належній цивільно-правовій охороні. Визначено, що за характером цивільні правовідносини щодо наукового відкриття мають і абсолютний і відносний характер, який, у першому випадку, полягає у покладенні на необмежене коло осіб обов'язку утримання від посягань на наукове відкриття. Це може проявлятись, зокрема, у привласненні авторства, розголошення його змісту до дати його пріоритету т. ін. Відносні правовідносини щодо наукового відкриття можуть виникати під час його реалізації: це стосується, наприклад, оформлення відкриття у відповідних установах або виплати автору відкриття матеріальної винагороди, тощо.

2. Обґрунтована доцільність запровадження державної реєстрації і правової охорони наукових відкриттів в Україні. Це зумовлено, перш за все, відповідними положеннями Цивільного кодексу України, інноваційним шляхом розвитку нашої держави, а також новими інноваційними відносинами, в межах яких визнається встановлення необхідної правової охорони об'єктів інтелектуальної власності, серед яких важливе місце посідає саме наукове відкриття. На користь введення державної реєстрації наукових відкриттів в Україні і відповідної правової охорони цих наукових досягнень, свідчать також інші численні чинники. Так, наукові відкриття є основою для розвитку нових наукоємних технологій, що дозволяє країні постійно підвищувати і вдосконалювати не тільки свій науковий рівень, але також рівень власної конкурентноздатності. Забезпечення відповідного законодавчого регулювання наукових відкриттів в Україні, закріплення державного і авторського пріоритету на створені наукові відкриття дозволить уникнути неконтрольованого витоку наукового потенціалу за кордон і створити належні умови для творчої праці авторів наукових відкриттів у своїй власній країні.

3. Визначено, що під час оформлення і державної реєстрації наукових відкриттів виділені та дотримані такі основні її завдання, як встановлення необхідного правового режиму наукових відкриттів, визнання за авторами наукових відкриттів особистих немайнових прав, визнання наукового відкриття і його пріоритету на світовому рівні, з відповідною видачею автору диплому державного зразка, а також надання матеріальної винагороди автору за створене наукове відкриття. Ці вищенаведені завдання мають стати ключовими моментами на шляху здійснення державної реєстрації і охорони наукових відкриттів і покладені в основу проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття».

4. Дістала подальшого розвитку характеристика ознак і об'єктів наукового відкриття. Ознаками наукового відкриття як об'єкта цивільних правовідносин є світова новизна, вірогідність і фундаментальність.

- ознака фундаментальності відрізняє наукове відкриття від ознак, властивих іншим об'єктам інтелектуальної власності й свідчить про фундаментальний характер наукових досліджень, які втілюються у наукові відкриття. Законодавець у дефініції наукового відкриття застосовує поняття «докорінних змін у рівні наукового пізнання», у той час, як критерій фундаментальності передбачає дещо інше тлумачення. Згідно з критерієм фундаментальності можливі: забезпечення і розвиток нового наукового напряму, кардинальна зміна наукових уявлень у певній галузі знань, розвиток нового покоління техніки, створення нових високих технологій тощо. Тобто перша частина поняття наукового відкриття залишається незмінною, у той час як друга має не одне визначення.

- ознака світової новизни наукового відкриття розкривається через визначення його пріоритету. При цьому встановлення пріоритету наукового відкриття можливе у різні способи; ці способи встановлення пріоритету відкриття можуть обиратись автором відкриття за власним розсудом. При цьому, на відміну від інших об'єктів інтелектуальної власності, науковому відкриттю властивий так званий множинний пріоритет, який встановлюється декількома датами. В цьому випадку новизна відкриття не опорочується, а навпаки, свідчить про більш ранню дату встановлення пріоритету.

- ознака вірогідності наукового відкриття являє собою її підтвердження (повторність) відкриття. Встановлення вірогідності відкриття здійснюється теоретично або експериментально. Встановлення вірогідності має відбуватись на рівні повного використання всієї доказової бази, яку має автор. Представлені автором докази вірогідності мають бути абсолютно переконливими, з метою подальшого їх втілення без додаткових перевірок.

5. Визначені правові чинники, згідно з якими неможливість встановлення ефективної і надійної правової охорони наукових відкриттів протягом тривалого часу була зумовлена, перш за все, особливістю наукового відкриття як об'єкта цивільних правовідносин, на який неможливо встановити виключного права, а також наявності чіткого механізму виплати матеріальної винагороди вченим - авторам відкриттів. Набутий історично-правовий досвід свідчить, що встановлення дієвої, ефективної правової охорони наукових відкриттів можливе лише у межах норм, які б враховували ці дві найважливіші особливості.

6. Визначено місце інституту права на наукове відкриття у системі права інтелектуальної власності. Встановлено, що незважаючи на існування деяких спільних рис інституту права на наукове відкриття, з інститутами авторського і патентного права, а також спробами наукової громадськості віднести його до кожного з цих інститутів, ототожнювати їх не можна. Право на наукове відкриття посідає самостійне місце серед інших інститутів права інтелектуальної власності України і є самостійним інститутом права, який виконує властиві йому функції; він не підпадає під сферу дії авторського і патентного права, оскільки має лише йому властиві цілі і задачі.

7. Удосконалено процедуру юридичного оформлення прав на наукові відкриття, згідно з якою функції щодо здійснення процесу визнання і реєстрації прав авторів мають бути зосереджені в установах Державного департаменту інтелектуальної власності і Національної академії наук України. Зокрема, проведення попередньої експертизи і експертизи по суті, здійснення офіційних публікацій щодо сутності відкриття, видачі дипломів і матеріальної винагороди за створене наукове відкриття мають здійснюватися саме цими установами. Залучення цих установ до юридичного оформлення прав на наукові відкриття дозволить зробити цю процедуру чіткою і виваженою, з визначенням відповідних строків розгляду заявок на відкриття.

8. Запропоновані рекомендації щодо розгляду справ, пов'язаних з науковими відкриттями, які полягають, перш за все, у визнанні авторства (співавторства) на створені наукові відкриття. Ключовим критерієм, яким слід керуватися судам при розгляді цих категорій справ є наявність творчого внеску кожного із співавторів у наукове відкриття. Доказами і документами, які підтверджують відповідні вимоги особи щодо визнання саме нього автором відкриття, можуть бути зокрема, авторські публікації стосовно сутності наукового відкриття, висновки установ щодо вагомості і значущості відкриття, наявність рецензій автору відкриття на представлені матеріали щодо його сутності, відгуків компетентних осіб, які можуть підтвердити авторство певної особи на представлений науковий результат, тощо.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Булат Є. А. Обгрунтування раціонального варіанту юридичної процедури реєстрації наукових відкриттів в Україні / Є. А. Булат // Економіка та право. - 2004. - № 1. - С. 86-91.

2. Булат Є. А. Суб'єкти права на наукове відкриття / Є. А. Булат // Економіка та право. - 2005. - № 1. - С. 140-142.

3. Булат-Корнейчук Е. А. Основные аспекты правовой охраны научных открытий в Украине // Научные открытия в механике разрушения. Монография / Е. А. Булат-Корнейчук, В. И. Дырда. - Днепропетровск : Новая идеология, 2006. - 245 с.

4. Булат Є. А. Історичні аспекти правової охорони наукових відкриттів / Є. А. Булат // Материалы выступлений на 7-ой Междунар. науч.-практ. конф. «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности», 1-5 сент. - Алушта, 2003. - С. 86-92.

5. Булат Є. А. Шляхи вирішення проблеми правової охорони наукових відкриттів в Україні / Є. А. Булат, В. О. Масло // Материалы выступлений на 8-й Междунар. науч.-практ. конф. «Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности», 6-11 сент. Алушта, 2004. - С. 286-289.



АНОТАЦІЯ

Булат Є. А. Наукове відкриття, як об'єкт цивільних правовідносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2010.

У дисертації здійснено комплексний аналіз стану проблеми правової охорони наукових відкриттів. Наведено історичний огляд виникнення й розвитку питання інституту наукових відкриттів. Розкрито визначення поняття наукового відкриття через висвітлення його об'єктів і ознак, установлено коло суб'єктів права на наукове відкриття. Наведено чинники, які обґрунтовують доцільність введення правової охорони наукових відкриттів в Україні. Досліджено зв'язок між відкриттями і винаходами, з урахуванням специфіки наукового відкриття як об'єкта інтелектуальної власності.

Розроблено пропозиції до проекту Закону України «Про охорону прав на наукові відкриття», який визначає порядок правової охорони наукових відкриттів та спрямований на охорону особистих немайнових і майнових прав авторів наукових відкриттів.

Ключові слова: наукове відкриття, правова охорона, автор наукового відкриття, державна реєстрація, інноваційний шлях розвитку, права автора відкриття.



АННОТАЦИЯ

Булат Е. А. Научное открытие, как объект гражданских правоотношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В. М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2010.

В диссертации выполнен комплексный анализ состояния проблемы правовой охраны научных открытий. Приведён исторический обзор относительно возникновения и развития института научных открытий. Показано, что наиболее долговременным и представительным экспериментом на государственном уровне по выявлению и признанию научных открытий был институт регистрации научных открытий в СССР. В СССР существовала эффективная и завершённая система регистрации и экспертизы научных открытий, которая позволяла авторам научных открытий получать диплом на научное открытие и признание его со стороны общественности и научных кругов.

На современном этапе сложилась такая ситуация относительно охраны открытий: существует четыре группы стран, которые законодательно занимают принципиально разные позиции по поводу охраны открытий. Это группа стран Западной Европы, которая исключает научное открытие, как объект интеллектуальной собственности из своего законодательства; страны, где в отношении открытия ведётся законодательная работа и где открытие уже признано таковым; группа стран, которая регистрирует открытие на общественных началах; и группа стран, которая наблюдает за опытом охраны открытий в других странах.

Раскрыты определения понятия научного открытия через освещение его объектов и признаков, установлен круг субъектов права на научное открытие. Приведены факторы, обосновывающие целесообразность введения правовой охраны научных открытий в Украине. Исследована связь между открытиями и изобретениями, учитывая специфику научного открытия как объекта интеллектуальной собственности.

Научное открытие - это установление неизвестных ранее закономерностей, свойств и явлений материального мира, которые вносят фундаментальные изменения в уровень познания и доступны проверке.

Признаками научного открытия являются мировая новизна, достоверность и фундаментальность. Соответственно, объектами научного открытия выступают закономерность, свойство и явление материального мира.

Определены субъекты права на научное открытие. Ими являются, прежде всего, лица, творческим трудом которых оно создано, а также, юридические лица с указанием автора (соавторов) открытия, несовершеннолетние лица и наследники автора открытия.

Определено, что отношения, связанные с признанием научных открытий должны быть урегулированы специальным законодательством с учётом специфики научного открытия как объекта, на который не возникает исключительного права. Соответственно, институт права на научное открытие следует определить как систему норм, которые регулируют личные неимущественные отношения, возникающие в связи с установлением, экспертизой, регистрацией и признанием открытий. Институт права на научное открытие выполняет функции, которые не входят в компетенцию авторского и патентного права Украины. В то же время, научные открытия служат базой для новых технологических решений, т. е. изобретений.

Разработаны предложения к проекту Закона Украины «Об охране прав на научные открытия», который определяет порядок предоставления правовой охраны научным открытиям и направлен на охрану личных неимущественных и имущественных прав авторов научных открытий. Сделан вывод, что для установления процедуры экспертизы и государственной регистрации научных открытий, а также оформления соответствующих прав автора открытия, целесообразно привлекать от двух до нескольких учреждений, с чётким разграничением функций каждого из них. Осуществление процедуры регистрации научных открытий Государственным департаментом интеллектуальной собственности и Национальной академией наук Украины, по мнению диссертанта, является наиболее предпочтительным.

Определено, что ответственность за вред, причинённый автору научного открытия, наступает в соответствии с действующим Гражданским кодексом Украины в виде возмещения морального вреда, в частности его материальной компенсации, а также компенсации судебных расходов, которые несёт потерпевший в связи с обеспечением иска в суде или предоставлением ему юридических услуг по защите нарушенных прав и интересов.

Ключевые слова: научное открытие, правовая охрана, автор научного открытия, государственная регистрация, инновационный путь развития, права автора открытия.



SUMMARY

Bulat E. A. Scientific Discovery, as an object of civil and law interrelations. - Manuscript.

Thesis for degree of Candidate of Jurisprudence, major 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; International Private Law. - Institute of the State and Law named after V.M. Koretsky of National Academy of Science of Ukraine. - Kiev, 2010.

The thesis presents complex analysis of the current condition of the problem of legal protection of scientific discoveries. Historical review of the problem origin and dynamics for the institute of scientific discoveries is described; concept of scientific discovery is explained through the discovery objects and features; sector of the subjects of law for scientific discovery is defined in the thesis. Factors, which justify the introduction of the legal protection of scientific discoveries in Ukraine, are described in this work. Interrelations between discoveries and inventions are studied taking into account specific character of scientific discovery as an object of intellectual property.

The proposes of the Law of Ukraine «On Protection of the Right for Scientific Discovery» are elaborated, which define the procedure of the legal protection of the scientific discoveries and protection of private property and non-property rights of the authors of scientific discoveries.

Key words: scientific discovery; legal protection; author of scientific discovery; state registration; innovative way of development; rights of discovery author.

Размещено на Allbest.ru

...