Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 343.352.7

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.08 - Кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Кримінальна відповідальність за посягання на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України)

Антонов Сергій Володимирович

Київ - 2010

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Київському національному університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник доктор юридичний наук, професор Осадчий Володимир Іванович, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», професор кафедри теорії права і держави

Офіційні опоненти: доктор юридичний наук, професор, заслужений юрист України Мельник Микола Іванович, Верховний Суд України, керівник Служби Голови Верховного Суду кандидат юридичних наук, доцент Усатий Григорій Олександрович, Центр нормопроектного забезпечення діяльності Президента України Національного інституту стратегічних досліджень, завідувач сектором безпекового, боронного і правоохоронного законодавства та судової реформи

Захист відбудеться 21 квітня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ (03035, м. Київ, Солом'янська площа, 1)

Автореферат розісланий «12» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А. В. Савченко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Конституція України проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав та свобод людини є головним обов'язком держави.

Чільне місце в такому утвердженні й забезпеченні належить діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок. І чим ефективнішою буде їх діяльність, тим успішніше громадяни зможуть реалізувати свої права і свободи. Водночас на ефективність діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок, впливає низка чинників. Один із них - кримінально-правова охорона такої діяльності, передбачена ст. 350 та ст. 352 Кримінального кодексу (КК) України.

Стан цієї кримінально-правової охорони не можна визнати задовільним. Так, у ст. 350 КК України, в якій встановлена відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, кримінально-правова охорона зазначених осіб не завжди рівнозначна. В одних випадках діяльність цих осіб кримінально-правовою охороною забезпечується лише в момент здійснення такої діяльності, в інших - у будь-який час. Те саме стосується і кримінально-правової охорони осіб, вплив на яких може суттєво позначитися на діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Так, у ч. 1 ст. 350 КК України передбачена, зокрема, відповідальність за погрози або насильство тільки щодо близьких службової особи. Неповнота кримінально-правової охорони діяльності службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, виявляється і в обмеженому переліку в ст. 350 КК України тих діянь, які визначені як злочинні. Наприклад, у ч. 1 ст. 350 КК України відповідальність встановлена лише за погрозу заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Зміст такої погрози може неоднозначно сприйматись як обома сторонами конфлікту, так і працівниками правоохоронних та судових органів при розслідуванні й судовому розгляді кримінальної справи, порушеної за ч. 1 ст. 350 КК України.

Неоднозначно сприймається і кримінально-правова охорона власності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 352 КК України). Так, у ч. 2 ст. 352 КК України вжито словосполучення «дії ... що спричинили загибель людей», що передбачає різне тлумачення. Крім того, зміст диспозицій ст. 350, 352 КК України в частині забезпечення кримінально-правовою охороною осіб, вплив на яких може позначитися на діяльності службової особи чи громадській діяльності громадянина, викликає запитання: чому в ст. 352 КК України встановлена відповідальність за знищення або пошкодження майна саме близьких родичів службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, а у ст. 350 КК України - за погрози або насильство щодо близьких зазначених осіб? Також недосконалою є юридична техніка описання кримінально-правових заборон у ст. 350, 352 КК України.

Зауважимо й те, що в окремих статтях КК України встановлена відповідальність за фактично однакові посягання на діяльність різних осіб: службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок (ст. 350, 352); працівників правоохоронних органів (ст. 345, 347); суддів, народних засідателів, присяжних (ст. 377, 378); захисників та представників особи (ст. 398, 399). Проте об'єктивні вияви таких посягань в окремих випадках визначені не на користь кримінально-правової охорони саме службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок. Не на користь останніх інколи передбачені й покарання за такі діяння.

Вивчення судової та слідчої практики застосування ст. 350, 352 КК України Згідно з даними Судової адміністрації України, за вчинення злочинів, передбачених ст. 350 КК, щороку засуджується від 25 до 33 осіб (наприклад, 2004 р. - 33; 2005 р. - 32; 2006 р. - 25; 2007 р. - 25; 2008 р. - 28); передбачених ст. 352 КК - до 1 особи (наприклад, 2004 р. - 0; 2005 р. - 1; 2006 р. - 1; 2007 р. - 1; 2008 р. - 0). показало, що в низці випадків допускаються помилки при кваліфікації діянь, передбачених цими статтями. Зокрема, це стосується визначення потерпілих від злочинів, з'ясування об'єкта посягання.

Безумовно, що такий стан кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок, практики застосування норм про відповідальність за посягання на діяльність цих осіб вимагає його наукового осмислення на монографічному рівні. Це і зумовило вибір теми дисертації.

Комплексно питання кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок, на рівні встановлення її в рамках чинного КК України не досліджувалось. У радянський період це питання вивчалося в рамках проблеми злочинів проти порядку управління. Цьому присвятили свої наукові праці М. І. Бажанов, В. О. Владимиров, П. Ф. Гришанін, М. І. Загородников, Г. Ф. Поленов, В. В. Сташис та ін.

Після прийняття КК України 2001 р. проблеми кримінально-правової охорони діяльності різних службових осіб були предметом окремих досліджень. Наприклад, проблеми кримінально-правової охорони діяльності працівників правоохоронних органів досліджувалися В. І. Осадчим, питання кримінально-правової охорони діяльності судових органів - В. В. Кудрявцевим. У 2007 р. була захищена дисертація І. І. Давидович «Кримінально-правова охорона представників влади і громадськості, які охороняють громадський порядок». Однак у цій роботі автор охопила досить широке коло питань (досліджено норми, передбачені ст. 342, 343, 345, 347-349, 350, 352 КК України). Окремі проблемні питання залишилися поза рамками цього дослідження. Низку питань щодо кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок, дисертантом розглянуто в іншому аспекті.

Деякі питання кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок, досліджували у своїх наукових працях й інші вчені. Вагомий внесок в їх наукову розробку зробили В. Т. Дзюба, Л. В. Дорош, П. С. Єлизаров, М. П. Журавльов, П. В. Замосковцев, В. А. Клименко, С. М. Корабельников, М. І. Мельник, М. І. Хавронюк та ін.

Безсумнівно, роботи цих науковців мають значну наукову та практичну цінність. Проте в повному обсязі питання кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок, не розв'язані й потребують вирішення в рамках дисертаційного дослідження.

Теоретичну основу дослідження становили праці з кримінального права вітчизняних та зарубіжних авторів як минулого, так і сучасності. Зокрема, наукові роботи П.П. Андрушка, М. І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, П.А. Вороб'я, В. О. Глушкова, В. К. Грищука, Н. О. Гуторової, О. М. Джужі, О.М. Костенка, М. Й. Коржанського, В.М. Кудрявцева, В.М. Куца, С.Я. Лихової, П П. Михайленка, В.А. Мисливого, М. . Мельника, В.О. Меркулової, А.А. Музики, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, М.І. Панова, А. В. Савченка, В.В. Сташиса, Є.Л. Стрельцова, В.Я. Тація, В.П. Тихого, П.Л. Фріса, М.І. Хавронюка, Н.М. Ярмиш, С.С. Яценка та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол №1 від 31 січня 2006 р.) та передбачено Планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2007 р. (розділ 3, п. 77).

Дослідження виконано в рамках Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2208); відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (затверджена наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), а також основним напрямам наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2008-2010 рр. (розділ 3, п. 3.1.3) та п. 616 Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права (2006 р.), схвалених Академією правових наук України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна наукова розробка питань кримінальної відповідальності за посягання на діяльність службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України), вироблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення положень ст. 350 та ст. 352 КК України, підвищення ефективності їх застосування у слідчій та судовій діяльності.

Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням таких завдань:

дослідити становлення та розвиток норм стосовно кримінальної відповідальності за погрози, насильство, знищення або пошкодження майна щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок;

здійснити порівняльно-правовий аналіз норм про кримінальну відповідальність за погрози, насильство, знищення або пошкодження майна щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, за законодавством України, а також інших країн;

визначити та з'ясувати сутність родового й безпосереднього об'єктів злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України;

дослідити об'єктивні прояви злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України;

проаналізувати суб'єктивну сторону та суб'єкт злочинів, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України;

проаналізувати види та розміри покарань за злочини, склади яких передбачені в диспозиціях ст. 350 та ст. 352 КК України, практику їх призначення;

виявити недоліки у кримінально-правовій охороні діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок, і внести пропозиції щодо їх усунення.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері забезпечення кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок.

Предмет дослідження - кримінальна відповідальність за посягання на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, завдань дослідження, його об'єкта і предмета. Історико-правовий метод слугував вивченню етапів розвитку норм про відповідальність за погрози, насильство, знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (підрозділ 1.1); порівняльно-правовий - надав можливість проаналізувати та порівняти норми про відповідальність за посягання на діяльність службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок, передбачені КК України та кримінальним законодавством зарубіжних країн (підрозділ 1.2; розділ 4); формально-логічний - дозволив проаналізувати зміст елементів складів злочинів, передбачених у диспозиціях ст. 350, 352 КК України (розділи 2 та 3); догматичний - використовувався у всіх розділах при тлумаченні окремих понять і термінів; аналітичний - застосовувався у всіх розділах для обґрунтування позицій автора, критичного аналізу поглядів інших авторів; соціологічний - враховувався у всіх розділах при вивченні судової практики, проведенні анкетування; статистичний - використовувався у всіх розділах для аналізу й узагальнення емпіричної інформації, що стосувалася теми дослідження. Зазначені методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв'язку і взаємозалежності, що забезпечило об'єктивність, повноту та всебічність дослідження, достовірність отриманих наукових результатів.

Емпіричну основу дослідження становлять 124 кримінальні справи про погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження майна цих осіб (ст. 350, 352 КК України), статистична звітність Державної судової адміністрації (2004-2008 рр.) про злочини цієї категорії; узагальнення результатів анкетування 347 слідчих, оперативних працівників підрозділів органів внутрішніх справ, працівників прокуратури, суддів щодо конструювання складів досліджуваних злочинів.

Комплексність дослідження зумовило використання кримінального законодавства як України, так і зарубіжних країн.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні комплексним монографічним дослідженням питань кримінально-правової відповідальності діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України). Унаслідок проведеного дослідження сформульовано низку положень та висновків нових у концептуальному плані та важливих для юридичної практики, зокрема:

вперше:

показано історичні витоки норм про відповідальність за погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження майна цих осіб. Доведено, що ці норми впродовж свого існування зазнавали змін відповідно до стану розвитку суспільства;

з'ясовано, що і в зарубіжних країнах діяльність службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок, забезпечена кримінально-правовою охороною. Обґрунтовано доцільність запозичення позитивного досвіду такої охорони в КК України;

обґрунтовано, що основний безпосередній об'єкт злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 350, 352 КК України, - конкретна законна діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, виводиться зі змісту юридичних конструкцій, ужитих у ст. 350, 352 КК України, а саме: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру», «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю»;

доведено, що з метою більш повної кримінально-правової охорони діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок, існує потреба встановлення відповідальності у ст. 350 КК України як за погрозу вбивством, так і за погрозу будь-яким видом насильства, знищенням чи пошкодженням майна; в ч. 2 ст. 350 КК України - за нанесення потерпілому удару; в ч. 2 ст. 352 КК України - за загибель хоча б однієї людини;

на відміну від висловлених у науковій літературі поглядів, що такі юридичні конструкції, як «у зв'язку з виконанням обов'язку», «у зв'язку із діяльністю» передбачають лише безпосередній зв'язок між фактом учинення відповідних дій щодо потерпілого чи його близьких та виконанням ним службових чи громадських обов'язків, обґрунтовано, що змістом цих юридичних конструкцій є також і час учинення злочину. З цього приводу запропоновано в ч. 1 ст. 350 КК України замість існуючої юридичної конструкції вжити таку: «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю»;

з метою вдосконалення норм, що забезпечують кримінально-правову охорону діяльності службової особи та громадянина, який виконує громадський обов'язок, у ст. 350, 352 КК України запропоновано передбачити і відповідальність за посягання на їх близьких або рідних;

запропоновано потерпілими від досліджуваних злочинів визнавати лише тих громадян, які виконують громадський обов'язок, що виявляється в законній протидії правопорушенням, наданні допомоги правоохоронним органам у їх законній діяльності;

обґрунтовано потребу корегування розмірів покарань за злочини, передбачені ст. 350, 352 КК України;

удосконалено:

аргументацію щодо необхідності узгодження редакції ст. 350, 352 КК України зі статтями КК, в яких забезпечується кримінально-правова охорона діяльності інших службових осіб;

аргументацію про те, що погроза щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, не повинна сприйматися ними як така, що може бути реалізована;

набули подальшого розвитку:

пропозиції вчених про необхідність визнання родовим об'єктом злочинів, передбачених ст. 350, 352 КК України, порядку управління. Адже при вчиненні цих злочинів насамперед пошкоджується чи ставиться під загрозу пошкодження саме діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, що є виявами управлінської діяльності;

наукові підходи щодо змісту ознак об'єктивної сторони юридичних конструкцій, ужитих у ст. 350, 352 КК України: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру», якими є: дія, час її вчинення - момент діяльності; «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю», якими є: діяння, наслідки, причинний зв'язок, час учинення діяння - до початку діяльності, під час такої діяльності, після такої діяльності;

аргументація про те, що ознаками суб'єктивної сторони юридичних конструкцій, ужитих у ст. 350, 352 КК України, є: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру» - прямий умисел, мотив (невдоволення службовою чи громадською діяльністю), мета (припинення або зміна характеру такої діяльності); «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» - прямий умисел, мотив (невдоволення службовою чи громадською діяльністю), мета (недопущення діяльності, її припинення чи зміна характеру або вчинення посягання через діяльність, що вже відбулась);

обґрунтування позиції, що вина при вчиненні умисного знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, що спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, може бути лише необережною.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки й рекомендації використовуються у:

правотворчості - при подальшому вдосконаленні кримінального законодавства (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України від 2 липня 2009 р. № 190);

правозастосовній діяльності - при розслідуванні кримінальних справ даної категорії (акт впровадження у практику Головного слідчого управління МВС України від 29 травня 2009 р.);

навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників, посібників, коментарів з Особливої частини кримінального права (акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 6 червня 2009 р.);

науково-дослідній сфері - для подальшої наукової розробки питань кримінальної відповідальності за посягання на діяльність службових осіб.

Особистим внеском здобувача в опублікованій у співавторстві праці є його власні теоретичні розробки, що становлять наукову новизну одержаних результатів дослідження і складають понад 50 % від загального обсягу роботи.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права Київського національного університету внутрішніх справ. Основні положення дисертації оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України» (Київ, 25 травня 2007 р.); «Правова система України: сучасний стан та перспективи удосконалення» (Київ, 20-21 квітня 2007 р.); «Кримінологія в Україні та протидія злочинності» (Одеса, 23 жовтня 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертації викладено в семи публікаціях, з яких п'ять статей опубліковано в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, дві (у т.ч. і тези виступів) - в інших виданнях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, додатків (8), списку використаних джерел (175 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 228 сторінок, обсяг основного тексту - 177 сторінок.

Основний зміст

У вступі дисертації викладено положення, що наведені у структурній частині автореферату «Загальна характеристика роботи».

Перший розділ «Розвиток кримінального законодавства про охорону діяльності службових осіб» складається з двох підрозділів, в яких досліджено генезис вітчизняного кримінального законодавства про охорону діяльності службових осіб та відповідні норми кримінальних кодексів деяких зарубіжних країн.

У підрозділі 1.1 «Кримінальне законодавство України про охорону діяльності службових осіб: історичний аспект» досліджено розвиток кримінального законодавства щодо охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок, з часів Руської Правди і до сучасних днів. У різні часи підхід законодавця до такої охорони був неоднаковий.

Чинний КК України започаткував принципово новий підхід у забезпеченні такої охорони. Так, в окремих статтях забезпечується кримінально-правова охорона державних діячів, представників влади, суддів, працівників правоохоронних органів, інших службових осіб. Зокрема, у ст. 350 КК України передбачена відповідальність за погрозу або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Коло потерпілих від цього злочину складали також і їх близькі родичі. Характерним для КК України 2001 р. є й те, що в ньому вперше (у ст. 352) було встановлено відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. кримінальна відповідальність погроза насильство

У підрозділі 1.2 «Кримінально-правова охорона діяльності службових осіб у зарубіжних країнах» досліджено стан такої охорони в окремих зарубіжних країн, а саме: Австралії, Австрії, Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Голландії, Грузії, Данії, Іспанії, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Китайської Народної Республіки, Латвійської Республіки, Республіки Молдова, Республіки Польща, Російської Федерації, Республіки Сан-Марино, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, Франції, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарії, Швеції, Японії.

Методика відбору цих кодексів підпорядкована тому, щоб порівняти кримінально-правову охорону діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок. Це надало можливість не лише показати стан кримінально-правової охорони діяльності зазначених осіб, а й обґрунтувати необхідність вдосконалення такої охорони в КК України.

У другому розділі «Об'єктивні ознаки злочинів, що посягають на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України) досліджено об'єкт і об'єктивну сторону цих злочинів.

У підрозділі 2.1 «Об'єкт погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження їх майна» автор аналізує основні концепції об'єкта злочину. Доходить висновку, що об'єктом злочину є суспільні відносини, яким заподіюється шкода чи створюється загроза заподіяння шкоди.

Родовим об'єктом досліджуваних злочинів автор вважає не авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян, а саме порядок управління. Адже, насамперед, заподіюється шкода чи ставиться під загрозу пошкодження діяльність службової особи або громадянина, який виконує громадський обов'язок, як вияви управлінської діяльності.

Основним безпосереднім об'єктом злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 350, 352 КК України, є конкретна законна діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Це, зокрема, обґрунтовується тлумаченням змісту юридичних конструкцій, ужитих у ст. 350, 352 КК України, а саме: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує» (ч. 1 ст. 350 КК України), «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України). Якщо посягання пов'язано з діяльністю зазначених осіб, то саме на таку діяльність, насамперед, воно і спрямовано. Саме з виконанням службовою особою службових обов'язків чи громадянином громадських обов'язків пов'язується виникнення охоронюваних у КК України суспільних відносин, які і виступають їх предметом.

Суб'єктами цих відносин є, з одного боку, службові особи та громадяни, які виконують громадський обов'язок, з іншого - будь-які особи, з якими перші вступають у відносини у зв'язку з виконанням службових чи громадських обов'язків. Соціальний зв'язок суб'єктів цих відносин полягає в дотриманні суб'єктами вимог закону.

Потерпілими в досліджуваних злочинах можуть бути: службові особи (за винятком працівників правоохоронних органів, суддів, державних та громадських діячів, кримінальна відповідальність за посягання на діяльність яких передбачена в інших статтях КК України). При знищенні або пошкодженні майна державних чи громадських діячів, військових начальників вони можуть виступати потерпілими від злочину, склад якого передбачений у диспозиції ст. 352 КК України, оскільки спеціальні норми, спрямовані на правове забезпечення охорони діяльності цих осіб, наразі відсутні; громадяни, які виконують громадський обов'язок (виконанням громадського обов'язку, кримінально-правове забезпечення якого здійснюється нормою, передбаченою у ст. 350 КК України, автором визначено законну діяльність громадянина з протидії правопорушенням, надання допомоги правоохоронним органам у їх законній діяльності. Громадська діяльність інших осіб, які не протидіють правопорушенням, не надають допомогу правоохоронним органам у їх законній діяльності, кримінально-правовою охороною повинна забезпечуватися на загальних підставах).

У ст. 350, 352 КК України потерпілими визначені відповідно «близькі» та «близькі родичі». Дисертантом обґрунтовано доцільність заміни цих термінів у зазначених статтях КК України на термін «близькі або рідні». Обґрунтовано також потребу закріплення в ч. 1 ст. 350 КК України кримінально-правової охорони близьких або рідних громадян, які виконують громадський обов'язок.

У підрозділі 2.2 «Об'єктивна сторона погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження їх майна» розглянуто та проаналізовано зовнішні вияви злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 350, 352 КК України. У зв'язку з висловленими в науковій літературі поглядами про необхідність відмови від використання різних формулювань для описання погроз і заміни їх лише одним формулюванням «погроза насильством», автор обґрунтовує доцільність передбачити в диспозиції ч. 1 ст. 350 КК України, поряд із відповідальністю за погрозу вбивством, і відповідальність за погрозу насильством (будь-яким інших її видом), а також за погрозу знищенням або пошкодженням майна потерпілого (вказівку на загальнонебезпечний спосіб знищення майна - вилучити).

Характеризуючи зміст юридичних конструкцій, ужитих у диспозиціях ст. 350, 352 КК України, автор зазначає, що юридична конструкція «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує» (ч. 1 ст. 350 КК України) з позиції об'єктивної сторони означає, що злочин може бути вчинений лише в момент такої діяльності. Юридична конструкція «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України) щодо часу вчинення злочину означає, що злочин може бути вчинений: а) під час безпосереднього виконання службових, державних чи громадських обов'язків; б) після такого виконання; в) до виконання таких обов'язків; г) за умови, що посягання вчинене у зв'язку з виконанням службових, державних чи громадських обов'язків. З метою забезпечення повноти кримінально-правової охорони діяльності зазначених осіб, покращення техніки опису злочинів, вважаємо за необхідне: в ч. 1 ст. 350 КК України замість існуючої юридичної конструкції вжити «у зв'язку з виконанням службових чи громадських обов'язків», крім того, передбачити відповідальність за нанесення потерпілому удару та викласти заборони в порядку від вчинення менш тяжкого діяння до більш тяжкого; в ч. 2 ст. 352 КК України - передбачити відповідальність за загибель одної людини.

Розділ третій «Суб'єктивні ознаки злочинів, що посягають на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України)» присвячений аналізу суб'єктивних ознак досліджуваних злочинів.

У підрозділі 3.1 «Суб'єктивна сторона погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження їх майна» автором констатовано, що передбачені ст. 350, 352 КК України склади злочинів учиняються з прямим умислом, а спричинення загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків - з необережності. На прямий умисел у передбаченому ч. 1 ст. 350 КК України складі злочину вказує юридична конструкція «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує». Якщо особа прагне досягти такої мети, то вчинення зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 350 КК України погроз є бажаними для неї. У такому разі особа діє з прямим умислом.

Вжита в ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України юридична конструкція «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» також вказує на прямий умисел при вчиненні цих злочинів. Якщо особа вчиняє посягання на потерпілого саме у зв'язку зі службовою чи громадською діяльністю службової особи чи громадянина, то це означає що така особа невдоволена цією діяльністю (мотив злочину). Наявне невдоволення спонукає особу змінити діяльність службової особи чи громадянина для досягнення бажаного для неї результату (мета злочину). Діючи саме з такою метою, особа чинить прямо умисно. Інакше досягти бажаного для неї результату вона не зможе. У контексті викладеного, вживання в назвах ст. 350, 352 КК України, в текстах ч. 2, 3 ст. 350, ч. 1 ст. 352 КК України терміна «умисне» є зайвим.

У підрозділі 3.2 «Суб'єкт погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження їх майна» з'ясовано зміст суб'єкта досліджуваних злочинів. Дисертант зазначає, що в чинному КК встановлення віку, з якого настає кримінальна відповідальність за злочини, відповідальність за які передбачена ст. 350, 352 КК України, є логічно узгодженим. За умисне заподіяння потерпілому середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження (ч. 2, 3 ст. 350 КК України) та за умисне знищення або пошкодження майна цих осіб (ч. 2 ст. 352 КК України) особа несе відповідальність з 14 років, а за вчинення інших злочинних виявів, передбачених ст. 350, 352 КК України, - з 16-річного віку. Практика застосування норм про відповідальність за злочини, склади яких передбачені у ст. 350, 352 КК України, підтверджує правильність такого законодавчого підходу.

Розділ четвертий «Покарання за злочини, що посягають на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України)» присвячений розгляду санкцій у досліджуваних статтях та з'ясуванню судового реагування на вчинення зазначених злочинів.

У підрозділі 4.1 «Санкції за погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження їх майна» автор аналізує санкції ст. 350, 352 КК України, інших статей КК України, в яких передбачена відповідальність за аналогічні діяння, вчинені щодо інших службових осіб, з метою з'ясування їх відповідності характеру та ступеня злочинних виявів, описаних у цих статтях. Дисертант доходить висновку, що встановлені види та розміри покарань за злочини, відповідальність за які передбачена ст. 345, 350, 377 КК України, не узгоджені між собою. Обґрунтовано доцільність у санкції ч. 1 ст. 350 КК України встановити покарання у виді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк; у санкції ч. 2 ст. 350 КК України - у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк; у санкції ч. 3 ст. 350 КК - у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років. Порівняння санкцій ст. 347, 352, 378 КК України також вказує на їх неузгодженість, хоча в диспозиціях цих статей описані однакові діяння. Аргументована пропозиція щодо узгодження санкцій цих статей. Зокрема, в санкції ч. 1 ст. 352 КК України варто встановити покарання у виді арешту на строк до шести місяців або позбавлення волі на строк до п'яти років, а в санкції ч. 2 ст. 352 КК України - у виді позбавлення волі на строк від шести до п'ятнадцяти років.

У підрозділі 4.2 «Призначення покарання за погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, знищення або пошкодження їх майна» автор аналізує судову практику призначення покарання за вчинення цих злочинів. Констатовано, що за погрози або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350 КК України), засуджено незначну кількість осіб (протягом 2004-2008 рр. 143 особи). Покарання за такі злочини призначалися не суворі. Так, із загальної кількості засуджених до позбавлення волі засуджено 4,2 % (6 осіб), до обмеження волі - 4,2 % (6 осіб), до виправних робіт - 2,1 % (3 особи), до штрафу - 7 % (10 осіб), до громадських робіт - 1,4 % (2 особи). Звільнено від покарання - 81,1 % (116 осіб). У цілому покарання за злочини, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 350, 352 КК України, відповідали рівню їх суспільної небезпеки.

Висновки

Дослідження проблем кримінальної відповідальності за посягання на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України), надає можливість зробити певні висновки.

1. Правове забезпечення кримінально-правової охорони діяльності службових осіб і громадян, які виконують громадські обов'язки, є об'єктивно необхідним. Хоча злочинів, передбачених ст. 350, 352 КК України, вчинюється незначна кількість, тим не менше факт існування норм, викладених у зазначених статтях, здійснює позитивний запобіжний вплив. Судово-слідча практика не містить випадків повторного вчинення погроз, насильства, знищення або пошкодження майна службових осіб чи громадян, які виконують громадський обов'язок.

Така охорона в різних обсягах існувала в усі часи. У чинному КК України ця охорона представлена розгорнуто. Проте визнати її повною мірою досконалою не можна.

Дослідження стану кримінально-правової охорони діяльності службових осіб у кримінальних кодексах зарубіжних країн не лише підтвердило факт існування такої охорони, а й виявило доцільність використання іноземного досвіду. Зокрема, у ч. 1 ст. 350 КК України необхідно передбачити, що потерпілий не повинен сприймати висловлену щодо нього погрозу як реальну, таку, що може бути реалізована. Закріплення такого положення, як у ч. 1 ст. 350 КК України, так і в інших статтях КК, в яких забезпечується охорона діяльності інших службових осіб, усуне можливі непорозуміння, що нині трапляються у практиці застосування ч. 1 ст. 350 КК України. Крім цього, це зміцнить законність кримінально-правового забезпечення охорони діяльності службових осіб і громадян, які виконують громадський обов'язок.

2. При вчиненні передбачених ст. 350, 352 КК України злочинів, насамперед, зазнає шкоди чи ставиться під загрозу пошкодження діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Саме конкретна законна діяльність цих осіб і є основним безпосереднім об'єктом злочинів. На це вказує зміст юридичних конструкцій, ужитих у зазначених статтях: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру» (ч. 1 ст. 350 КК України), «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України). Адже злочин учиняється з метою впливу на цю діяльність.

Законна діяльність службової особи, виконання громадянином громадського обов'язку є виявами управлінської діяльності. Тому родовим об'єктом погрози, насильства, знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, є не авторитет органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, а порядок управління.

Потерпілими у злочинах, передбачених ст. 350 КК України, є службові особи (за винятком працівників правоохоронних органів, суддів, державних та громадських діячів, діяльність яких кримінально-правовою охороною забезпечується окремо), громадяни, які виконують громадський обов'язок з протидії правопорушенням та/або надання допомоги працівникам правоохоронних органів у їх законній діяльності. У злочинах, передбачених ст. 352 КК України, потерпілими є не лише службові особи (крім працівників правоохоронних органів, суддів), а й державні та громадські діячі, а також військові начальники.

Обґрунтовано, що потерпілими у злочинах, передбачених ст. 350, 352 КК України, слід визнати саме «близьких або рідних» службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.

Додатковими безпосередніми об'єктами досліджуваних злочинів виступатимуть безпека потерпілого, його здоров'я, власність.

3. Доведено, що юридична конструкція «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує» (ч. 1 ст. 350 КК України) означає, що злочин може бути вчинений лише в момент такої діяльності. Юридична конструкція «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України) означає, що злочин може бути вчинений: а) під час безпосереднього виконання службових, державних чи громадських обов'язків; б) після такого виконання; в) до виконання таких обов'язків; г) за умови, що посягання вчинене у зв'язку з виконанням службових, державних чи громадських обов'язків.

У цьому аспекті вважаємо за необхідне в ч. 1 ст. 350 КК України замість юридичної конструкції «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру» вжити юридичну конструкцію «у зв'язку з виконанням службових чи громадських обов'язків». Таким чином, службова та громадська діяльність кримінально-правовою охороною в ч. 1 ст. 350 КК України буде охоплена не лише в момент такого виконання, а в будь-який час.

Уживання в диспозиції ч. 1 ст. 350 КК України юридичної конструкції «у зв'язку з виконанням службового або громадського обов'язку» також усуне вживані повтори, покращить техніку опису злочину (в ч. 1 ст. 350 КК України замість слів: «щодо службової особи… або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок… з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок» пропонуємо вжити слова: «у зв'язку з виконанням службового або громадського обов'язку».

Аргументовано необхідність конкретизації диспозиції: ч. 1 ст. 350 КК України - передбачити відповідальність за погрозу пошкодженням чи знищенням майна, насильством, вбивством; ч. 2 ст. 350 КК України - передбачити відповідальність за нанесення удару; ч. 2 ст. 352 КК України - передбачити відповідальність за загибель одної людини. Це розширить діапазон кримінально-правової охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок, конкретизує зміст кваліфікуючої ознаки в ч. 2 ст. 352 КК України.

Запропоновано також у ст. 350, а також інших статтях КК України, в яких передбачена відповідальність за посягання на діяльність інших службових осіб (ст. 345, 346, 377), викладати заборони в порядку від менш тяжкого діяння до більш тяжкого. Це уніфікує статті КК України, усуне можливі непорозуміння у сприйнятті кримінально-правової охорони діяльності різних службових осіб.

4. Констатовано, що погрози або насильство, знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, ч. 1 ст. 352 КК України), вчиняються лише з прямим умислом. Доведено це з урахуванням змісту суб'єктивних ознак юридичних конструкцій: «з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру» (ч. 1 ст. 350 КК України), «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» (ч. 2, 3 ст. 350, ст. 352 КК України). Якщо особа прагне досягти мети, що окреслена в диспозиції ч. 1 ст. 350 КК України, це означає, що вона невдоволена діяльністю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, і вчинення погроз є бажаним для неї. За таких умов особа діє з прямим умислом.

Коли особа наносить потерпілому побої, заподіює йому легкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження (ч. 2 ст. 350 КК України), тяжкі тілесні ушкодження (ч. 3 ст. 350 КК України), знищує або пошкоджує майно потерпілого (ч. 1 ст. 352 КК України) і це зумовлено діяльністю службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, такі дії свідчать про те, що ця особа невдоволена такою діяльністю. Невдоволення цією діяльністю і виступає мотивом злочину. Водночас мотив окреслює мету злочину - вплинути на діяльність у власних інтересах або інтересах іншої особи. Такий вплив передбачає можливість не допустити такої діяльності, припинити чи змінити її характер або ж вчинити діяння через діяльність, яка вже відбулась. За наявності такої мети особа вчиняє діяння лише з прямим умислом. Щоб вплинути на діяльність (вплинути на потерпілого внаслідок діяльності, яка вже завершена) особа і заподіює потерпілому побої, легкі, середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, знищує або пошкоджує його майно.

Знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, шляхом підпалу, іншим загальнонебезпечним способом відбувається з прямим умислом. Адже особа чинить це через діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Спричинення ж загибелі людей, настання інших тяжких наслідків відбувається з необережності. У випадку умисного ставлення до цих наслідків діяння особи, крім ст. 352 КК України, слід кваліфікувати як умисне вбивство (п. 8 ч. 2 ст. 115 КК України).

Якщо зміст юридичної конструкції «у зв'язку з їхньою службовою чи громадською діяльністю» вказує на прямий умисел, то вказувати додатково на умисність діянь у ст. 350, 352 КК України не потрібно.

Вік суб'єктів злочинів, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 350, 352 КК України, законодавцем концептуально узгоджено в рамках чинного КК України і перегляду не потребує.

5. Обґрунтовано потребу узгодження видів та розмірів покарань за злочини, передбачені ст. 350, 352 КК України, та за злочини з аналогічними діяннями, що передбачені ст. 345, 347, 377, 378, 398, 399 КК України.

6. Викласти ст. 350 КК України в такій редакції:

«Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина у зв'язку з виконанням ними службових чи громадських обов'язків

1. Погроза пошкодженням або знищенням майна, насильством, вбивством щодо службової особи чи громадянина у зв'язку з виконанням ними службових чи громадських обов'язків, а також щодо їх близьких або рідних, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне нанесення удару, побоїв або заподіяння легкого чи середньої тяжкості тілесного ушкодження службовій особі чи громадянину у зв'язку з виконанням ними службових чи громадських обов'язків, а також їх близьким або рідним, -

караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження службовій особі чи громадянину у зв'язку з виконанням ними службових чи громадських обов'язків, а також їх близьким або рідним, -

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Примітка. 1. Виконання громадянином громадських обов'язків у ст. 350, 352 КК України слід розуміти як законну діяльність громадянина щодо припинення правопорушень, надання правоохоронним, судовим органам допомоги в їх законній діяльності.

2. Близькими у ст. 350, 352 КК України слід вважати будь-яких осіб, доля яких службовій особі чи громадянину, який виконує громадський обов'язок, не байдужа. Рідними у ст. 350, 352 КК України слід вважати будь-яких родичів службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок.

3. Сприйняття потерпілим погрози як реальної, такої, що може бути реалізована, не вимагається».

7. Викласти ст. 352 КК України в такій редакції:

«Стаття 352. Пошкодження або знищення майна службової особи чи громадянина у зв'язку з виконанням ними службових чи громадських обов'язків

1. Умисне пошкодження або знищення майна службової особи чи громадянина у зв'язку з виконанням ними службових чи громадських обов'язків, а також майна їх близьких або рідних, -

карається арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загальнонебезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людини чи інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від шести до п'ятнадцяти років».

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Антонов С.В. Проблемні питання кримінально-правової охорони службової особи, її близьких родичів та громадянина, який виконує громадський обов'язок / С. В. Антонов // Право України. - 2006. - № 2. - С. 120-125.

2. Антонов С.В. Особливості об'єктивної сторони погрози або насильства щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок / С. В. Антонов // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. - 2006. - № 5. - С. 64-69.

3. Антонов С.В. Історичний аспект кримінально-правової охорони службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок / С. В. Антонов // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. - 2007. - № 3 - С. 245-253.

4. Антонов С. В. Характеристика особи, яка вчиняє погрозу або насильство стосовно службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок / С.В. Антонов // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ. - 2008. - № 2 - С. 153-157.

5. Антонов С.В. Термінологічні особливості диспозицій ст. 350 та 352 КК України / С.В. Антонов // Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України : тези доп. міжвуз. наук.-практ. конф. (Київ, 25 трав. 2007 р.). - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. - С. 103-104.

6. Антонов С.В. Санкції в КК України за погрози щодо різних категорій осіб / С. В. Антонов // Правова система України: сучасний стан та перспективи удосконалення : тези доп. наук.-практ. конф. (Київ, 20-21 квіт. 2007 р.). - К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2007. - Ч. 2. - С. 107-108.

Анотація

Антонов С.В. Кримінальна відповідальність за посягання на діяльність службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок (ст. 350, 352 КК України). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено комплексному розв'язанню питань кримінальної відповідальності за погрози, насильство, знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок. Досліджено генезис вітчизняного кримінального законодавства в частині правового забезпечення охорони діяльності службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок. Здійснено порівняльно-правовий аналіз кримінального законодавства України та низки зарубіжних країн про відповідальність за посягання на діяльність службових осіб та громадян, які виконують громадський обов'язок. Конкретизовано родовий об'єкт досліджуваних злочинів, з'ясовано зміст їх об'єктивних та суб'єктивних елементів, обґрунтовано низку змін до їх ознак. Розглянуто санкції статей, які передбачають відповідальність за ці злочини, та вивчено судову практику реагування за їх учинення. Аргументовано пропозиції щодо вдосконалення видів та розмірів покарань за досліджувані злочини.

Ключові слова: кримінальна відповідальність; погроза; насильство; знищення чи пошкодження майна; службова особа; громадянин, який виконує громадський обов'язок.

Аннотация

Антонов С.В. Уголовная ответственность за посягательство на деятельность должностного лица или гражданина, который выполняет общественный долг (ст. 350, 352 УК Украины). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2010.

Диссертация является комплексным научным монографическим исследованием вопросов уголовной ответственности за угрозы, насилие, повреждение, уничтожение имущества должностного лица или гражданина, выполняющего общественный долг. В работе показано развитие отечественного уголовного законодательства о правовом обеспечении охраны деятельности должностных лиц и граждан, выполняющих общественный долг. Проведено сравнительно-правовое исследование уголовного законодательства Украины и уголовного законодательства ряда зарубежных стран в части ответственности за посягательства на деятельность должностных лиц, а также граждан, выполняющих общественный долг.

...