1

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

УДК 351.77:616.31

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державне регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні: організаційно-правові засади

25.00.02 - механізми державного управління

Бедрик Ірина Олексіївна

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стоматологічна допомога - один з наймасовіших видів медичної допомоги населенню України, яка посідає в структурі амбулаторно-поліклінічної допомоги друге місце після звернень до лікарів-терапевтів. Сучасна стоматологія є високоспеціалізованим науковим і трудомістким соціально значущим виробництвом з чітко вираженою медико-клінічною, біологічною, організаційно-економічною та державно-управлінською специфікою. У загальній моделі реформування системи державного управління охороною здоров'я цей сектор медицини є одним з провідних, що потребує наукового обґрунтування його вдосконалення відповідно до сучасних вимог з урахуванням світового досвіду.

На підставі комплексного аналізу літературних джерел за темою дослідження установлено, що державне регулювання стоматологічної діяльності - надзвичайно важлива невід'ємна складова державного управління медичним забезпеченням населення України. Приватна ж практика лікаря-стоматолога як одна з форм надання стоматологічних послуг населенню в Україні дістала поширення, тому потребують удосконалення механізми її державного регулювання.

Однак, незважаючи на здобутки дослідників, бракує цілісної і деталізованої наукової розробки проблеми державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні. Сьогодні може йти мова лише про наявність окремих державотворчих ідей, фрагментарних, несистемних, часто невикристалізованих думок щодо використання мережі приватних стоматологічних лікувально-профілактичних закладів та низки пропозицій щодо вдосконалення приватної стоматологічної діяльності.

Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю пошуку нових шляхів удосконалення системи державного управління охороною здоров'я в Україні з метою практичної реалізації Національного плану дій на виконання Указу Президента України від 6 грудня 2005 р. № 1694/2005 “Про невідкладні заходи реформування системи охорони здоров'я населення” (Дорожня карта реформування системи охорони здоров'я), доцільністю виділення медичного права в окрему галузь права України та очевидністю прискорення адаптації українського законодавства до європейських і світових стандартів.

Важливість дослідження значною мірою посилюється активним розвитком в Україні медичних закладів недержавної форми власності, зокрема сектору стоматологічних послуг, питома вага яких у структурі загальної медичної допомоги досягає 15%, та необхідністю удосконалення механізмів їх державного регулювання.

Про важливість наукових досліджень різних аспектів проблеми правового регулювання медичної діяльності свідчать праці українських фахівців: С.В.Антонова, О.Є.Боброва, Н.Б.Болотіної, Р.Ю.Гревцової, Л.М.Дешко, Р.Х.Камалова, Д.В.Карамишева, Д.Ю.Медніса, В.Ф.Москаленка, Я.Ф.Радиша, І.Я.Сенюти, В.В.Синиці, С.Г.Стеценка та ін.

Проте, незважаючи на широкий спектр зазначених вище й низки інших наукових праць, теоретичні та практичні аспекти правового регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні досліджені недостатньо. Саме відсутність теоретичних розробок із зазначеної проблеми і спонукала до виконання дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, що отримані в процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (державний реєстраційний номер 0199U002827). Проблематика дисертації відповідає темі, що розробляється кафедрою управління охороною суспільного здоров'я: “Дослідження концептуальних основ запровадження спеціальності 8.150105 “Державне управління у сфері охорони здоров'я” для професійної діяльності у сфері публічного урядування” (державний реєстраційний номер 0109U003016), в якій дисертантом науково обґрунтовано організаційно-правові засади оптимізації державного регулювання приватної стоматологічної діяльності за рахунок розробки та ухвалення Верховною Радою України спеціального Закону України “Про приватну медичну діяльність”, офіційного введення в державі договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на стоматологічне втручання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування організаційно-правових засад державного регулювання приватної стоматологічної діяльності, розробка моделі структури її зовнішнього позавідомчого контролю та конкретизація на цій основі механізмів державного управління системою охорони здоров'я України.

Досягнення мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

проаналізувати та узагальнити теоретичні джерела, нормативно-правове забезпечення, вітчизняний та зарубіжний досвід щодо державного управління стоматологічними лікувально-профілактичними закладами, виявити перспективні напрями дослідження;

визначити місце і роль приватної стоматологічної практики в системі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я;

розширити та уточнити категорійно-понятійний апарат державного регулювання приватної медичної діяльності, зокрема щодо змісту понять “стоматологічна послуга” та “стоматологічна допомога” шляхом розмежування їх сутності;

обґрунтувати практичну значущість договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на медичне втручання як важливих складових державного регулювання приватної стоматологічної діяльності;

розробити модель структури зовнішнього позавідомчого контролю приватної стоматологічної організації та обґрунтувати шляхи оптимізації системи державного регулювання стоматологічної діяльності в Україні;

науково обґрунтувати професійну модель сучасного лікаря-стоматолога для роботи в приватному секторі охорони здоров'я.

Об'єктом дослідження є державне управління системою охорони здоров'я в Україні.

Предмет дослідження - організаційні та правові засади державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні.

Методи дослідження. Для реалізації визначених мети і завдань у процесі дослідження широко використовувався комплекс взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів, спрямованих на отримання об'єктивних і достовірних результатів:

метод історичного і логічного аналізу літературних джерел для вивчення рівня розробленості проблеми у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі;

метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав вивчення державного регулювання суспільних відносин у галузі охорони здоров'я та дав змогу простежити причинно-наслідкову зумовленість виникнення цього процесу;

метод порівняльного і статистичного аналізу фактів і явищ, їх синтезу для дослідження динаміки розвитку нормативно-правової бази, що регулює діяльність системи охорони здоров'я; виявлення особливостей та нововведень у системі державного регулювання суспільних відносин у галузі охорони здоров'я;

системний і комплексний підходи, які, по-перше, забезпечили цілісність дослідження, а, по-друге, дали можливість розглянути систему державного регулювання приватної стоматологічної діяльності як комплекс взаємопов'язаних підсистем, з'ясувати властивості державного регулювання медичної діяльності, її внутрішні та зовнішні зв'язки;

метод узагальнення, а також прогностичний метод для формулювання висновків, рекомендацій та пропозицій щодо обґрунтування шляхів оптимізації системи державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в контексті європейської інтеграції України;

метод обробки даних - для узагальнення отриманих результатів дослідження державного регулювання приватної стоматологічної діяльності та уникнення суб'єктивізму у висновках.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні існуючих та обґрунтуванні нових теоретичних положень і концептуальних підходів, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання щодо розвитку організаційно-правових механізмів регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні.

Найважливіші наукові результати, які характеризують новизну і розкривають логіку та зміст дисертаційного дослідження, полягають у тому, що:

уперше:

доведено, що в приватній стоматологічній діяльності на сьогодні неврегульованими залишаються такі питання: надання стоматологічної допомоги на платній основі; отримання пацієнтом інформації про виконавця стоматологічної послуги і самої послуги; форма та зміст інформованої згоди пацієнта на медичне втручання та форма і зміст договору про надання платних стоматологічних послуг;

обґрунтовано організаційно-правові засади державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні та визначено основні напрями їх оптимізації: законодавче закріплення принципів приватної стоматологічної діяльності спеціальним Законом України “Про приватну медичну діяльність”, офіційне введення в державі договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на стоматологічне втручання;

розроблено модель структури зовнішнього контролю приватної стоматологічної організації, при використанні якої між лікарями-експертами та адміністративними органами організацій-учасників системи надання та контролю якості стоматологічних послуг встановлюються функціональні зв'язки й виключається лінійна підпорядкованість;

удосконалено:

тлумачення понять “стоматологічна послуга” та “стоматологічна допомога” шляхом розмежування їх сутності: “стоматологічна послуга” і “стоматологічна допомога” - близькі, але не ідентичні поняття. Стоматологічна допомога - поняття, безсумнівно, більш широке, ніж стоматологічна послуга;

методологічний підхід до систематизації законодавства України в галузі охорони здоров'я, який передбачає оптимізацію системи державного управління галуззю шляхом розробки Медичного кодексу;

набули подальшого розвитку:

теорія і методологія державного управління в контексті формування нормативно-правової бази з регулювання суспільних відносин у галузі охорони здоров'я шляхом прискорення прийняття нової редакції закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” та Закону України “Про приватну медичну діяльність”;

систематизація й узагальнення досвіду зарубіжних країн з питань правового регулювання приватної стоматологічної діяльності, що підтверджує необхідність удосконалення чинної в Україні нормативно-правової бази.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в сукупності вони становлять теоретичну і методологічну основу для практичного вдосконалення системи державного регулювання суспільних відносин у галузі охорони здоров'я України.

Зокрема, результати дослідження сприятимуть оптимізації державного регулювання приватної медичної діяльності шляхом прийняття Закону України “Про приватну медичну діяльність”. Офіційне запровадження в державі договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на стоматологічне втручання дасть можливість ефективніше здійснювати контроль за якістю медичної, у тому числі й стоматологічної допомоги (безпека медичної послуги; отримання пацієнтами інформації про причини, які можуть впливати на якість медичної послуги; вибір та використання санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов'язань угоди про медичну послугу; дотримання виконавцем послуги термінів надання медичних послуг, у тому числі й своєчасне виконання медичних послуг виходячи з їх специфіки тощо). Сформульовані на основі результатів дослідження висновки та рекомендації створюють основу щодо розробки нового теоретико-методологічного і практичного підходу до удосконалення нормативно-правової бази з державного управління в галузі охорони здоров'я в Україні.

Запропоновані автором підходи щодо оптимізації механізмів державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні використано Комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я під час парламентських слухань “Шляхи реформування охорони здоров'я та медичне страхування в Україні” 20 травня 2009 р. (довідка від 16 лютого 2010 р. № 04-24/9-194), управлінням охорони здоров'я Департаменту забезпечення Державної прикордонної служби України при формуванні плану розвитку закладів охорони здоров'я прикордонного відомства на період до 2012 р. (довідка від 13 травня 2009 р.), Центральною стоматологічною поліклінікою Міністерства оборони України при формуванні шляхів оптимізації діяльності стоматологічної служби на період до 2010 р. (довідка від 15 травня 2009 р.).

Методологічні розробки дисертаційного дослідження можуть бути використані при опрацюванні нових та оновленні існуючих навчальних курсів з підготовки та підвищення кваліфікації магістрів державного управління за фахом “управління охороною суспільного здоров'я”, написанні навчальних посібників з державного регулювання суспільних відносин у галузі охорони здоров'я.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що основні ідеї, а також розробки, висновки, пропозиції та рекомендації стосовно роботи, в тому числі й ті, що характеризують наукову новизну, мету і завдання та методичні підходи до їх вирішення, методологічні засади, теоретичну цінність роботи та практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто. У наукових розробках, що висвітлені в статтях, опублікованих спільно зі співавторами, участь здобувача була вирішальною для їх завершення та поєднання в єдине ціле. Зокрема, у статті [5] особистий внесок здобувача полягав у підборі та аналізі літературних джерел і формулюванні висновків; у статті [6] - у збиранні матеріалу та підготовці статті до друку; у статті [7] - у формулюванні висновків та підготовці статті до друку; у статті [11] - у збиранні матеріалу та формулюванні висновків; у статті [12] - у збиранні матеріалу та підготовці статті до друку; у статті [15] - у підборі та аналізі літературних джерел і формулюванні висновків; у статтях [16; 17] - у збиранні матеріалу та підготовці статей до друку. Ідеї і розробка авторів, з якими були підготовлені спільні статті, у дисертаційній роботі не використовувалися. правовий державний стоматологічний

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях: “Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 60-річчю ВООЗ, Всесвітньому дню здоров'я 2008 р., захисту здоров'я від змін клімату” (Київ, 2008); “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); “Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)” (Львів, 2008); “Теорія та практика державної служби” (Дніпропетровськ, 2008); “Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров'я” (Львів, 2009) та опубліковані в інформаційно-методичних вісниках.

Матеріали дисертації обговорювалися та отримали схвалення на засіданні кафедри управління охороною суспільного здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України (протокол від 15 травня 2009 р. № 23) та на розширеному засіданні кафедри управління охороною суспільного здоров'я (протокол від 6 жовтня 2009 р. № 6).

Публікації. Основні положення, висновки та пропозиції за темою дисертаційного дослідження відображені в 17 наукових працях (з них 7 статей у фахових виданнях з державного управління, рекомендованих ВАК України, 10 статей опубліковані в інших виданнях та матеріалах науково-практичних конференцій).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Повний обсяг тексту дисертації викладено на 193 сторінках. Робота включає таблиці, рисунки, два додатки. Перелік використаних джерел містить 187 найменувань.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дисертації, визначаються ступінь її наукової розробленості, а також мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження. Показано зв'язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами й темами. Розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення та особистий внесок здобувача. Подано інформацію про впровадження та апробацію роботи, наведено загальні відомості про публікації за темою дисертаційного дослідження, вказано структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі - “Приватна стоматологічна діяльність як об'єкт державного регулювання: огляд літературних джерел” - проводиться комплексне дослідження офіційних документів та наукових праць українських і зарубіжних авторів щодо приватної стоматологічної діяльності як вагомої складової стоматологічної допомоги та важливого об'єкта державного регулювання.

У розділі вказано, що сьогодні в Україні стоматологічна допомога надається в 269 самостійних стоматологічних поліклініках для дорослих, 35 дитячих поліклініках, 4306 відділеннях і кабінетах при лікувально-профілактичних закладах (ЛПЗ) загального профілю та стоматологічних поліклініках і кабінетах, що функціонують на госпрозрахунковій основі. Нині в Україні працює понад 22 тис. лікарів-стоматологів, близько 10 тис. зубних техніків і 20 тис. середнього та молодшого персоналу. На 10 тис. осіб в Україні припадає 3,7 лікаря-стоматолога, що свідчить про значно нижчу забезпеченість населення країни цими лікарями, ніж у країнах Європи.

Наголошується на тому, що бюджетне фінансування стоматологічних поліклінік в Україні сьогодні становить 28,2-43% від потреби, в результаті чого коштів, які отримують стоматологічні поліклініки, вистачає тільки на заробітну плату. Зважаючи на те, що декретована група населення становить у середньому в регіонах 50-60% від його чисельності, виникає необхідність поєднання бюджетної та госпрозрахункової діяльності стоматологічної служби.

Виходячи з теоретичних та практичних напрацювань у розділі зазначається, що становлення ринкових відносин в Україні, з одного боку, і обмежене бюджетне фінансування охорони здоров'я - з другого дало поштовх для розвитку приватної підприємницької діяльності у сфері надання населенню стоматологічних послуг. Розвиток підприємницької діяльності привів до організації стоматологічних центрів, асоціацій, фірм, кабінетів тощо, які базуються на приватній власності. А це, у свою чергу, потребує наукового обґрунтування шляхів оптимізації системи державного регулювання приватної стоматологічної практики.

Як одна з форм надання стоматологічних послуг населенню індивідуальна медична діяльність, або приватна практика лікаря-стоматолога, отримала широкий розвиток. Приватна практика стоматолога - це одна з форм надання стоматологічної допомоги населенню, за якої пацієнти повністю сплачують вартість свого лікування.

У процесі дослідження встановлено, що на сьогодні приватно практикуючі стоматологи ще не становлять єдину групу лікарів. Молоді, динамічні лікарі, як правило, впевнені у своїх професійних здібностях, вони не бояться конкуренції в системі приватної практики, охоче беруть на себе всі технічні та інші складності в роботі та відстоюють право на вільну професію стоматолога.

Специфіка професійної діяльності приватно практикуючого лікаря-стоматолога полягає в тому, що вона здійснюється на межі управління охороною здоров'я, клінічної медицини, економіки та права. Для продуктивної діяльності в сучасних умовах спеціалісти повинні володіти економічним мисленням, орієнтуватися в законодавстві у сфері підприємництва, знати основи маркетингу і менеджменту, вміти оперативно приймати раціональні рішення в ситуаціях, що постійно змінюються.

У розділі обґрунтовано, що стоматологічна послуга - необхідна і досить професійна дія, що виконується відносно пацієнта з профілактичною, діагностичною, лікувальною і (чи) реабілітаційною метою. У зв'язку з цим як стоматологічна послуга визнається захід (чи комплекс заходів), спрямований на профілактику захворювань зубів і порожнини рота, їх діагностику та лікування, що має самостійне закінчене значення і характеризується певною вартістю.

Нерідко виникає необхідність диференціювати поняття “стоматологічна послуга” і “стоматологічна допомога”. За своєю суттю стоматологічна допомога - це комплекс заходів, який включає стоматологічні послуги, організаційно-технічне, санітарно-протиепідемічне, медикаментозне та інше забезпечення, що спрямований на задоволення потреб людини у підтриманні і відновленні її стоматологічного здоров'я. Обґрунтовується, що “стоматологічна послуга” і “стоматологічна допомога” - близькі, але не ідентичні поняття. Стоматологічна допомога - поняття, безсумнівно, більш широке, ніж стоматологічна послуга. Стоматологічні послуги є різновидом професійних медичних послуг, орієнтованих на особливе благо - здоров'я людини. При цьому для підтримання, зміцнення та відновлення здоров'я людини стоматологи здійснюють спеціальні втручання, використовують численні інвазивні та неінвазивні способи впливу на органи і тканини щелепно-лицевої ділянки.

У розділі визначено і концептуально обґрунтовано, що відносини лікар-пацієнт є центральними в системі відносин у галузі охорони здоров'я. Чимало питань, які виникають у стосунках між лікарем і пацієнтом, перебувають у правовій площині та регулюються цілою низкою нормативно-правових актів. Так, відповідно до ст. 39 Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” лікар зобов'язаний пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров'я, мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, дати прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі наявності ризику для життя і здоров'я. У ст. 43 цього самого закону стверджується, що у невідкладних випадках, коли наявна реальна загроза життю хворого, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. Якщо ж відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а в разі неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним документом у присутності свідків.

Крім того, згідно із Законом України “Про захист прав споживачів” медична організація (лікар-приватний підприємець) як виконавець послуг зобов'язана вчасно надавати споживачеві необхідну, повну і достовірну інформацію про послуги ще й для того, щоб забезпечити його право на вибір медичного закладу та лікаря. Однак основним завданням інформації про послугу є забезпечення її компетентного вибору. Чинним законодавством України не визначено форми та обсяги інформування пацієнтів щодо медичних втручань. Вітчизняні медичні заклади змушені самостійно розробляти форми інформованих згод та інших документів, за допомогою яких фіксується факт такого інформування. На практиці пацієнт може відмовитись навіть від уже запланованого на конкретну дату медичного втручання. Такі норми закону фактично дають пацієнтові більше можливостей для розірвання договору.

Установлено, що за останні роки в Україні стрімкими темпами розвиваються недержавні стоматологічні заклади, які, по-перше, суттєво зни-жують навантаження на державний бюджет, по-друге, забезпечують поступовий перехід на різні форми приватної стоматологічної допомоги, і, по-третє, потребують вироблення відповідних механізмів державного регулювання їх діяльності.

У другому розділі - “Діагностика чинної системи державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні” - аналізуються державне регулювання приватної стоматологічної діяльності в контексті європейської інтеграції України; нормативно-правова база функціонування приватних стоматологічних лікувально-профілактичних закладів.

До особливостей діяльності приватних стоматологічних клінік належать принципові відмінності у функціонуванні ЛПЗ державної і недержавної форм власності (табл. 1).

Таблиця 1 Основні принципові відмінності у функціонуванні державних і приватних стоматологічних закладів

Наведені у табл. 1 дані свідчать про переваги приватної стоматологічної практики та доцільність її широкого впровадження в практичну діяльність системи охорони здоров'я України. Однак активний розвиток недержавних стоматологічних лікувально-профілактичних закладів не забезпечується достатнім нормативно-правовим урегулюванням взагалі та науково обґрунтованою методикою оформлення договору про надання платних медичних послуг зокрема.

Показано, що питання юридичного забезпечення медичної діяльності в Україні останнім часом набувають особливої актуальності. А комплексний аналіз нормативно-правових актів, які регулюють “медичні справи” в Україні, дає підстави стверджувати, що більшу частину масиву нормативних документів вітчизняної системи охорони здоров'я становлять підзаконні акти, що свідчить про слабкість, невизначеність і, що найгірше, про нестабільність правового стану галузі, яку ці нормативно-правові акти регламентують. Обґрунтовується, що наявність великої кількості розпорядчих урядових, галузевих та відомчих документів у сфері охорони здоров'я України призводить до того, що такі документи нерідко дублюються чи суперечать один одному, що ускладнює їх застосування, і, як результат, гальмує поступальний розвиток системи охорони здоров'я.

Установлено, що створення якісної нормативно-правової бази із законодавчого забезпечення галузі охорони здоров'я України взагалі та формування правового поля з державного регулювання приватної стоматологічної діяльності зокрема пов'язані зі значними труднощами, серед яких основними є такі: не досить чітка державна політика у сфері охорони здоров'я громадян, у тому числі її недостатнє законодавче забезпечення; відсутність науково обґрунтованої стратегії законодавчої діяльності у сфері охорони здоров'я; низька законотворча активність суб'єктів законодавчої ініціативи; складність проходження законопроектів про охорону здоров'я у Верховній Раді Україні; відсутність спеціалістів, які б мали необхідний обсяг знань як у сфері юриспруденції, так і в медицині; неконсолідованість діяльності представників правової і медичної науки; недостатнє використання позитивного зарубіжного досвіду в регулюванні охорони здоров'я; нечіткість правової бази охорони здоров'я; часті законодавчі колізії і ситуації, коли норми різних актів, що регламентують тією чи іншою мірою охорону здоров'я, суперечать один одному; надмірна розпорошеність норм, що стосується охорони здоров'я, по всьому українському законодавству.

Як один з можливих шляхів виходу із правової кризи, в якій перебуває система охорони здоров'я України, пропонується здійснити кодифікацію законодавства в галузі охорони здоров'я шляхом прийняття Медичного кодексу і розроблених на його основі спеціальних законів, що стане свідченням завершення формування галузі медичного права в системі права України.

У третьому розділі - “Напрями удосконалення механізмів державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні в контексті досвіду зарубіжних країн” - обґрунтовано організаційно-правові засади удосконалення державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в контексті європейської інтеграції України, сформульовано пропозиції щодо трансформації зарубіжного досвіду з регулювання приватної медичної діяльності в національну систему охорони здоров'я.

Законом України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” визначено обов'язковість надання лікарем пацієнтові необхідної інформації щодо сутності та наслідків медичного втручання. Однак указаний законодавчий акт не встановлює чітких вимог щодо процедури та форми договору між лікарем і пацієнтом про надання платних медичних послуг.

Відповідно ж до ст. 6 та 627 Цивільного Кодексу України сторони є вільними при укладанні договору, виборі контрагентів або при визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового етикету, а також вимог раціональності та справедливості.

Для упорядкування процесу взаємодії між лікарем-стоматологом і пацієнтом стоматологічних клінік пропонується офіційно запровадити в Україні “Договір про надання платних медичних послуг” та “Інформовану згоду пацієнта на стоматологічне втручання” як важливі складові державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні.

У розділі обґрунтовано, що договір лікаря і пацієнта на виконання тих чи інших платних медичних послуг доцільно оформляти у письмовій формі. Письмовий варіант договору на виконання платного стоматологічного втручання має низку вагомих переваг, серед яких однією з основних є: дисциплінування пацієнта та лікаря-стоматолога при прийнятті рішення щодо медичного втручання. Ставлячи підпис під документом, фізична особа (і лікар, і пацієнт) розуміє, що підписаний нею документ має певну юридичну силу; лікар-стоматолог має можливість заздалегідь підготувати письмову форму угоди, передбачивши та врахувавши всі можливі варіанти розвитку подій; пацієнт має можливість уважно ознайомитися із запропонованими методами втручання, їх можливими наслідками та ціною. При цьому пацієнт може задати запитання та отримати на них відповіді щодо ризику втручання, можливих ускладнень тощо; в разі виникнення будь-якої конфліктної ситуації обидві договірні сторони зможуть чітко скористатися саме тією інформацією, яка зафіксована у письмовому варіанті згоди пацієнта на медичне втручання; виникає можливість використання письмової форми договору про надання платних медичних послуг у досудових та судових інстанціях; документ може містити корисні додатки: порядок розрахунків, строки виконання втручань тощо.

Визначено, що формами письмової згоди пацієнта на те чи інше платне стоматологічне втручання можуть бути:

підпис пацієнта в амбулаторній картці під записом лікаря про проведене медичне втручання. Це найбільш поширений спосіб фіксації інформованої згоди, який доцільно використовувати під час проведення планових досліджень та втручань, що можуть мати мінімальні ускладнення для пацієнта. Недоліком такого методу є те, що лікар практично не в змозі описати в медичній картці всі переваги та недоліки запропонованого методу втручання та інші клінічні аспекти, включаючи і юридичні. Як правило, запис у медичній картці містить таку інформацію: загальний стан та стан стоматологічного здоров'я пацієнта, запропонований план обстеження та лікування, скарги, деякі анамнестичні дані, діагноз, описання методу лікування, фіксація наступної дати візиту. Слід наголосити на тому, що опис вищевказаних пунктів здійснюється після проведення медичного втручання, а пацієнт дає на це попередню усну згоду, що є суттєвим недоліком такого методу. Оскільки підпис пацієнта в медичній картці найбільш широко використовується в практиці приватних медичних закладів, адміністрація має взяти за правило не проводити остаточних розрахунків з пацієнтом за прийом без описаної медичної картки;

підпис інформованої згоди, що є додатком до медичної картки чи до договору про надання медичних послуг. Таку форму найбільш доцільно використовувати в разі здійснення окремих втручань, що, як правило, проводяться одноразово (наприклад атипове видалення зуба). В арсеналі медичного закладу мають бути стандартні форми інформованих згод на певні види втручань. Якщо такі форми первісно правильно складені, лікарю потрібно лише уважно заповнити відповідні пункти;

договір про надання платних медичних послуг. Найбільш зручний спосіб угоди в тому разі, якщо до приватного стоматологічного лікувально-профілактичного закладу звертається пацієнт, що потребує великого обсягу медичних втручань (наприклад протезування).

Доведено, що з метою стандартизації дій лікарів-стоматологів, спрямованих на отримання інформованої згоди пацієнтів на ті чи інші стоматологічні втручання, всіх пацієнтів, які звертаються до приватних стоматологічних клінік, умовно можна розподілили на три категорії (табл. 2), визначивши для кожної з них відповідні стандартизовані дії лікарів-стоматологів.

Таблиця 2 Стан пацієнта та дії лікаря-стоматолога в разі отримання інформованої згоди на медичне втручання

Сформульовано пропозиції щодо трансформації зарубіжного досвіду з державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні, зокрема запровадження стандартів стоматологічного лікування (обслуговування). Останні мають складатися з мінімального переліку достатніх діагностичних маніпуляцій (послуг), їх інтерпретації, що необхідно для встановлення відповідного діагнозу, а також включати послідовний мінімальний алгоритм лікувальних маніпуляцій (послуг), спрямованих на усунення клінічних проявів виявленого захворювання, з фіксованими критеріями якості їх надання.

Обґрунтовано, що на сьогодні переважають лінійні та лінійно-функціональні форми організаційної структури управління наданням стоматологічних послуг як усередині самих стоматологічних організацій, так і між об'єктами стоматологічного ринку. З метою їх удосконалення запропоновано запроваджувати такі форми контролю якості, за яких між лікарями-експертами та адміністративними органами організацій-учасників системи надання стоматологічних послуг встановлюються функціональні зв'язки та виключається лінійна підпорядкованість.

Визначено, що сучасний фахівець системи управління стоматологічним забезпеченням - це особа, яка здійснює керівництво лікувально-профілактичними закладами в єдиному медичному просторі України шляхом спрямування, організації та регулювання діяльності підпорядкованих колективів для досягнення певних економіко-виробничих і соціально-психологічних цілей в умовах розвитку різних форм власності.

Доведено, що важливим напрямом удосконалення державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні стане медичне право - нова галузь права, що перебуває на стадії формування.

Висновки

На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі розроблено наукові положення та отримано нові практичні результати, які в сукупності вирішують актуальне наукове завдання в галузі державного управління щодо теоретико-методологічного обґрунтування організаційно-правових засад розвитку системи державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні і розробки практичних рекомендацій з їх формування, функціонування та реалізації для підвищення ефективності медичної галузі України.

Апробація одержаних наукових результатів, їх використання на практиці органами управління та лікувально-профілактичними закладами різної форми власності, реалізована мета і завдання дослідження дають можливість сформулювати такі висновки та рекомендації.

1. Здійснено аналіз рівня розробленості досліджуваного питання в теорії державного управління у вітчизняній і зарубіжній літературі та відповідної нормативної бази. Дослідження показало, що удосконалення організаційно-правових засад державного регулювання приватної стоматологічної діяльності залишається важливою проблемою і на сьогодні. Незважаючи на значні наукові досягнення як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців і практиків, ця проблема є недостатньо розробленою. Особливого значення вказана проблематика набуває в контексті європейської інтеграції України, що передбачає гармонізацію національного законодавства зі стандартами країн Європейського Союзу.

2. Визначено, що стоматологічна допомога сьогодні - один з наймасовіших видів медичної допомоги населенню України, що посідає в структурі амбулаторно-поліклінічної допомоги друге місце після звернень до лікарів-терапевтів. Сучасна стоматологія є високоспеціалізованим науковим і трудомістким соціально значущим виробництвом з чіткою медико-клінічною, біологічною, організаційно-економічною та правовою специфікою. У загальній моделі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я цей сектор медицини є одним з провідних.

Обґрунтовано еволюційні особливості системи державного регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні та визначено основні напрями її оптимізації: законодавче закріплення принципів приватної стоматологічної діяльності спеціальним Законом України “Про приватну медичну діяльність”, офіційне введення в державі договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на стоматологічне втручання.

Доведено, що удосконалення організаційно-правових механізмів регулювання приватної медичної діяльності в Україні може стати ключовим інструментом реалізації державної політики в цій сфері, оскільки активізує процес адаптації національного законодавства у сфері охорони здоров'я до міжнародних та європейських стандартів медичного права.

3. Розширено перелік та уточнено окремі дефініції, які утворюють категорійно-понятійний апарат державного регулювання приватної стоматологічної діяльності, зокрема обґрунтовано, що стоматологічна послуга - необхідна і досить професійна дія, що виконується відносно пацієнта з профілактичною, діагностичною, лікувальною і (чи) реабілітаційною метою. У зв'язку з цим стоматологічною послугою визнається захід (чи комплекс заходів), спрямований на профілактику захворювань зубів і порожнини рота, їх діагностику та лікування, що має самостійне закінчене значення і певну вартість. Установлено, що нерідко доводиться диференціювати поняття “стоматологічна послуга” і “стоматологічна допомога”. За своєю суттю стоматологічна допомога - це комплекс заходів, який включає стоматологічні послуги, організаційно-технічне, санітарно-протиепідемічне, медикаментозне та інше забезпечення, що спрямований на задоволення потреб людини у підтриманні і відновленні її стоматологічного здоров'я. Доведено, що “стоматологічна послуга” і “стоматологічна допомога” - близькі, але не ідентичні поняття: стоматологічна допомога є ширшим поняттям, ніж стоматологічна послуга.

4. Обґрунтовано практичну значущість договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на медичне втручання як важливих складових державного регулювання приватної стоматологічної діяльності. Доведено доцільність офіційного запровадження в державі договору про надання платних медичних послуг та інформованої згоди пацієнта на стоматологічне втручання у письмовій формі.

5. Визначено, що вагому роль в оптимізації державного регулювання приватної стоматологічної діяльності може забезпечити запровадження нових форм контролю якості стоматологічних послуг. Розроблено модель структури зовнішнього контролю приватної стоматологічної діяльності, яка забезпечує встановлення між лікарями-експертами та адміністративними органами організацій-учасників системи надання стоматологічних послуг функціональних зв'язків та виключає лінійну підпорядкованість.

6. Показано, що складна та багатоаспектна тема дослідження не вичерпується питаннями, розглянутими в дисертації. Перспективною видається розробка питань гармонізації національного законодавства України в галузі охорони здоров'я з правовими стандартами країн-членів Європейського Союзу та механізмів взаємодії органів управління та лікувально-профілактичних закладів державної охорони здоров'я України з приватними медичними підприємствами тощо.

Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, сучасних потреб системи охорони здоров'я України дає підстави запропонувати для впровадження в діяльність лікувальних закладів галузі з метою вдосконалення її державного регулювання такі практичні рекомендації:

а) Верховній Раді України:

- прискорити прийняття нової редакції Закону України “Основи законодавства України про охорону здоров'я” та Закону України “Про приватну медичну діяльність”;

- розпочати роботу щодо створення Медичного кодексу України;

б) науковцям кафедр права та законотворчого процесу й управління охороною суспільного здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України спільно з керівництвом Української медико-правової асоціації, Всеукраїнської асоціації захисту прав пацієнтів “Здоров'я нації” та Львівського обласного благодійного фонду “Медицина і право” за участі Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я розпочати роботу з виділення медичного права в окрему галузь права України.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бедрик І. О. Договір про надання платних медичних послуг та інформована згода пацієнта на медичне втручання: реалії у приватній стоматологічній практиці (за матеріалами українських дослідників) / І. О. Бедрик // Економіка та держава. - 2007. - № 11. - С. 92-94.

2. Бедрик І. О. До проблеми про механізм об'єктивної оцінки в системі управління якістю стоматологічних послуг (за матеріалами українських та російських дослідників) / І. О. Бедрик // Економіка та держава. - 2008. - № 1. - С. 61-63.

3. Бедрик І. О. Приватна практика в системі надання стоматологічної допомоги / І. О. Бедрик // Економіка та держава. - 2008. - № 2. - С. 90-92.

4. Бедрик І. О. Менеджмент приватної стоматологічної практики: теоретико-методологічні засади / І. О. Бедрик // Економіка та держава. - 2008. - № 4. - С. 93-96.

5. Бедрик І. О. Державне регулювання приватної медичної діяльності: організаційно-правові засади / І. О. Бедрик, Л. О. Буравльов // Економіка та держава. - 2008. - № 6. - С. 94-96. - Авторські с. 95-96.

6. Бедрик І. О. Правова грамотність лікарів-стоматологів - важлива складова системи управління якістю надання стоматологічних послуг (за матеріалами російських дослідників) / І. О. Бедрик, Л. Я. Радиш // Економіка та держава. - 2008. - № 3. - С. 87-89. - Авторські с. 88-89.

7. Бедрик І. О. Державне регулювання системи якості стоматологічної допомоги: вступ до проблеми / І. О. Бедрик, Л. Я. Радиш, Я. Ф. Радиш // Економіка та держава. - 2007. - № 12. - С. 44-48. - Авторські с. 47-48.

8. Бедрик И. Святая мученица Аполлония - покровительница стоматологов / И. Бедрик // Стоматологічне здоров'я. - 2008. - № 1. - С. 5-6.

9. Бедрик І. Розширення прав пацієнтів стоматологічних клінік за рахунок впровадження інформованої згоди на медичне втручання (за матеріалами українських дослідників) / І. Бедрик // Стоматологічне здоров'я. - 2008. - № 2-3. - С. 4-9.

10. Бедрик І. О. Приватна стоматологічна практика - важлива складова системи охорони здоров'я України (до проблеми державного управління охороною здоров'я) / І. О. Бедрик // Україна. Здоров'я нації. - 2008. - № 1 (5). - С. 87-91.

11. Медична помилка: сутність, класифікація та правовий вимір / [Я. Радиш, І. Бедрик, Л. Радиш, П. Кузьмінський] // Медичне право. - 2008. - № 1. - С. 51-60. - Авторські с. 57-60.

12. Бедрик І. О. До проблеми “Медична помилка” / І. О. Бедрик, Л. Я. Радиш // Україна. Здоров'я нації. - 2008. - № 2 (6). - С. 125-129. - Авторські с. 127-129.

13. Бедрик І. О. До проблеми використання інформованої згоди пацієнта на медичне втручання у приватній стоматологічній практиці / І. О. Бедрик // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 60-річчю ВООЗ, Всесвітньому дню здоров'я 2008 р., захисту здоров'я від змін клімату, 7-8 квіт. 2008 р. // Охорона здоров'я України. - 2008. - № 1. - С. 101.

14. Бедрик І. О. Особливості державного регулювання надання платних стоматологічних послуг: досвід Російської Федерації / І. О. Бедрик // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 30 трав. 2008 р. : у 3 т. / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, С. В. Сьоміна. - К. : Вид-во НАДУ, 2008. - Т. 1. - С. 289-291.

15. Бедрик І. О. Договір про надання платних медичних послуг та інформована згода пацієнта на медичне втручання - важливі складові правового регулювання приватної стоматологічної діяльності в Україні / І. О. Бедрик, Л. Я. Радиш // Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення) : IІ Всеукр. наук.-практ. конф., 17-18 квіт. 2008 р., Львів. - Львів : Вид-во ЛОБФ “Медицина і право”, 2008. - C. 24-29. - Авторські с. 26-29.

16. Бедрик І. О. Менеджмент приватної стоматологічної практики / І. О. Бедрик, Л. Я. Радиш // Теорія та практика державної служби : матеріали наук.-практ. конф., Дніпропетровськ, 19-20 верес. 2008 р. / за заг. ред. С. М. Серьогіна. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2008. - С. 144-146. - Авторські с. 145-146.