Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА

АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВЕЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право

Автореферат

Дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

БИТЯК Олексій Юрійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Задихайло Дмитро Вітольдович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри господарського права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Вінник Оксана Мар'янівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри господарського права;

кандидат юридичних наук Пашков Віталій Михайлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри спеціально-правових дисциплін Полтавського факультету.

Захист відбудеться «07» липня 2010 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.500.01 у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-А.

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-дослідному інституті приватного права і підприємництва Академії правових наук України за адресою: 01042, м. Київ, вул. М. Раєвського, 23-А.

Автореферат розісланий «07» червня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.І. Бобрик

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Господарсько-правове забезпечення ефективного функціонування електроенергетичного комплексу України є завданням національної економічної політики і має першочергове значення. Воно визначається місцем електроенергетики в національній економіці, а також високим соціально-економічним значенням енергетичної безпеки країни в сучасному глобалізованому світі. Суттєво актуалізує проблематику правового забезпечення електроенергетичної діяльності також і проблема ресурсної кризи, вичерпності покладів енергоносіїв, що спонукає до стимулювання енергозбереження, розвитку альтернативних видів виробництва електричної енергії, тощо. Важливим аспектом функціонування електроенергетичного комплексу поступово стає експорт електричної енергії, що може розглядатися як окрема форма участі української економіки у світовому розподілі праці.

Формування нового механізму функціонування електроенергетичних відносин вимагає врахування балансу співвідношення публічних, корпоративних та приватних інтересів у цій сфері господарювання, а накопичення цілої низки проблем інвестиційного, інноваційного, ресурсного характеру об'єктивно стимулює державу до подальшої корекції існуючого господарського механізму функціонування електроенергетичного комплексу. Це стосується організації оптового ринку купівлі-продажу електричної енергії, правового положення генеруючих та розподільних компаній, змісту та засобів державного регулювання електроенергетичної діяльності, а відповідно і змісту повноважень суб'єктів організаційно-господарської компетенції, відновлення основних фондів мережі енергопостачання тощо. Саме тому наукові дослідження у сфері електроенергетичного комплексу країни, його господарсько-правового забезпечення потребують активного використання прогнозного моделювання усіх новацій у цій галузі.

Актуальною має стати наукова експертиза положень Енергетичної стратегії України на період до 2030 року та Концепції функціонування оптового ринку електроенергії не тільки в економічному аспекті, але і в аспекті юридичної завершеності, функціональності та ефективності усіх запропонованих економічних та правових засобів реформування. Принципове значення при цьому має з'ясування питання конфігурації приватних та публічних інтересів, запобігання ймовірним сценаріям, коли одні і тіж приватні власники зможуть постачати електричну енергію з власних електричних станцій на власні виробничі підприємства за зниженими тарифами, компенсуючи витрати за рахунок інших категорій споживачів.

Додатково актуальність проблеми господарсько-правового забезпечення функціонування електроенергетичного комплексу визначається також і тим, що Закон України «Про електроенергетику», як і низка інших законів та підзаконних актів, були прийняті ще до прийняття Господарського кодексу України, систематизаційний вплив якого, зокрема в частині регламентації організаційно-господарської компетенції Національною комісією регулювання електроенергетики (надалі-НКРЕ), засобів державного регулювання електроенергетичних відносин міг би суттєво позначитись на ефективності правового регулювання. З іншої сторони чинне регулювання електроенергетичних відносин, зокрема на рівні законів України, є дуже лаконічним та фрагментарним, що створює можливості для відомчого регулювання в режимі адміністративного свавілля.

Науково-теоретичною базою для проведення дослідження стали праці провідних вчених-правознавців, зокрема : Ю. Є. Атаманової, Г. І. Балюк, А. Г. Бобкової, О. М. Вінник, К. В. Єфремової, Д. В. Задихайла, І. Є. Замойського, О. Р. Зельдіної, Г. Л. Знаменського, О. Р. Кібенко, В. І. Кухаря, В. К. Мамутова, В. М. Пашкова, О. П. Підцерковного, К. С. Письменної, В. А. Устименко, О. В. Шаповалової, Ю. С. Шемшученка В. С. Щербини та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках комплексної цільової програми «Вдосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації - 0106u002289).

Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 22.12.2006 р.

Мета і завдання дослідження. Мета поданої до захисту наукової роботи полягає в формуванні теоретичних положень і практичних висновків відносно удосконалення чинного господарського законодавства в сфері електроенергетики, в тому числі формулювання пропозицій в контексті положень програмних документів держави стосовно її енергетичної стратегії.

Для досягнення поставленої мети в роботі були поставлені наступні завдання:

1) визначити електроенергетичний ринок як системне явище і як об'єкт господарсько-правового регулювання;

2) з'ясувати систематику перспективної моделі джерел господарсько-правового регулювання енергетичних відносин, включаючи їх кодифікацію;

3) розробити пропозиції щодо удосконалення формулювання господарської компетенції НКРЕ;

4) розробити пропозиції щодо перспективного господарсько-правового забезпечення реформування відносин оптового ринку купівлі-продажу електричної енергії;

5) встановити прогалини та юридично недосконлі положення Енергетичної стратегії України на період до 2030 року;

6) розробити пропозиції щодо перспективного господарсько-правового забезпечення положень Енергетичної стратегії України на період до 2030 року відносно правового положення суб'єктів електроенергетичної діяльності та особливостей їх функціонування.

Об'єкт дослідження - цє суспільні відносини, що виникають у процесі функціонування електроенергетичного комплексу України, та законодавча діяльність щодо ефективного господарсько-правового забезпечення.

Предметом дослідження є правові норми, які регламентують діяльність суб'єктів електроенергетики та органів держави, що наділені організаційно-господарськими повноваженнями в цій сфері, та форми систематизаційних робіт у напрямку модернізації змісту та структури законодавства України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод діалектичного пізнання суспільних явищ та процесів. Залежно від конкретних аспектів дослідження використовувались також спеціальні методи.

Так, застосування історико-правового методу виявилось необхідним для встановлення напрямів еволюції національного електроенергетичного комплексу та порядку і форм його функціонування в нових ринкових умовах, а також еволюції його господарсько-правового забезпечення (підрозділ 1.2). За допомогою системно-структурного методу електроенергетичний комплекс розглядається як системне явище, як сукупність різнофункціональних елементів, що об'єднані системно-структурними зв'язками і забезпечують виконання спільного інтегративного призначення - постачання споживачам електричної енергії (підрозділи 1.1; 2.1; 2.2; 3.1). У дисертаційному дослідженні використовувався метод комплексного аналізу, необхідний для встановлення суттєвих чинників функціонування та розвитку електроенергетичних відносин відмежування від їх другорядних та факультативних чинників (підрозділи 1.1; 1.2; 3.3). За допомогою формально-юридичного та логіко-семантичного методів у роботі з'ясовано цілу низку дефектів законодавчої техніки формування чинних актів нормативного регулювання електроенергетичних відносин та сформульовані пропозиції відповідного їх удосконалення (підрозділи 2.1; 2.2; 3.2).

Наукова новизна одержаних результатів.

Унаслідок проведеного дослідження дисертантом отримані й виносяться на захист нижченаведені положення та висновки, що мають наукову новизну.

Вперше:

- зроблено висновок, що в Енергетичній стратегії України на період до 2030 року та Концепції функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України перехід до моделі двосторонніх договорів та балансуючого ринку аргументується переважно зовнішніми чинниками, зокрема досвідом розвинених країн. В той же час функціонування оптового ринку електричної енергії в контексті трансформацій його моделі не розглянуто з позицій, по-перше, національної енергетичної безпеки, по-друге, наслідків виникнення «міжолігархічних конфліктів», як у процесі конкурентної боротьби та спроб захвату активів, так і у процесі боротьби за вигідні умови діяльності, за отримання державної підтримки тощо. Запропонований у названих документах поетапний перехід до нової моделі оптового ринку через перехідні періоди не передбачає відповідних адекватних моделей організаційно-господарського їх забезпечення. Але це не тільки не означає відмову від такого організаційно-господарського супроводження, а, навпаки, потребує застосування більш тонких засобів державного регулювання, запровадження саморегулівних механізмів з делегуванням державою низки своїх організаційно-господарських повноважень;

- запропоновано у процесі удосконалення законодавчого забезпечення організаційно-господарських повноважень НКРЕ визначитись із функціями НКРЕ в системі електроенергетичного комплексу країни, і зокрема в системі державного регулювання відносин, що складаються в ньому, а також із завданнями, які мають бути спрямовані на досягнення певних якісних характеристик функціонування електроенергетичних відносин. Законодавець має чітко визначитись із конкретними повноваженнями організаційно-господарської компетенції НКРЕ, що є засобами реалізації встановлених функцій та завдань, їх регламентації нормативно-правовими актами різної юридичної сили. Відповідно такі повноваження мають бути поділені на основні, комплексні, другорядні, допоміжні тощо;

- визначено, що особливістю ліцензійних відносин в електроенергетиці є небажане в публічних інтересах скасування дії ліцензії, адже в низці секторів електроенергетичного ринку діють природні монополісти, а діяльність окремих суб'єктів - виробників електроенергетики є важливою для підтримання загального балансу виробництва електроенергії, зважаючи на рівень попиту на неї з боку споживачів. За таких умов в електроенергетичній сфері ліцензування має бути сполучене з іншими засобами державного регулювання, у тому числі і засобами господарсько-правової відповідальності, що стимулювали б суб'єктів електроенергетики до добросовісного виконання встановлених вимог господарської діяльності без доведення справи до необхідності обмеження їх правосуб'єктності;

- теоретично обґрунтовано необхідність сегментації об'єктів державного регулювання та «адресного» підбору його засобів. Ними є:

* сегмент виробництва електричної енергії із генеруючими компаніями та потужною системою господарсько-виробничих відносин, що опосередковує виробничий процес;

* оптовий ринок електричної енергії, «Енергеринок», що функціонує на підставі договорів між учасниками такого ринку; - сегмент послуг передачі електричної енергії та диспетчерського забезпечення синхронності роботи енергоринку;

* роздрібний ринок електричної енергії, що включає її розподіл та постачання споживачам.

Кожен з виділених сегментів електроенергетичного ринку повинен мати власний механізм (підмеханізм) державного регулювання, сконструйований таким чином, щоб при цьому забезпечувалась загальна мета функціонування електроенергетичного комплексу в цілому. Відповідно і завданням законодавчого регулювання має стати необхідна диференціація та деталізація нормативно-правового матеріалу;

- запропоновано систематизацію законодавства у сфері паливно-енергетичного комплексу здійснювати шляхом розподілу на загальний рівень - енергетичне законодавство, та спеціальний - електроенергетичне. До цього слід додати декілька наскрізних типів енергетичних відносин, що займають у названій ієрархії власне місце - енергозбереження, транзит енергоносіїв тощо.

Найвищою формою систематизації, як відомо, є кодифікація законодавства. Пропонується чотирирівнева модель джерел правового регулювання, що змістовно, логічно й юридично відповідають чинному Господарському кодексу України. Перший рівень - Основи енергетичного законодавства України, другий рівень - низка кодексів України, створених за предметним критерієм - видами джерела енергії, зокрема Електроенергетичний кодекс України. Третій рівень - два типи спеціальних законів України, ті, що уособлюють найбільш динамічну частину законодавчого регулювання, та так звані «наскрізні» Закони, що регулюють, наприклад, відносини з енергозбереження, щодо транзиту енергоносіїв екологічної безпеки енергетичної діяльності тощо. Четвертий рівень має утворювати підзаконне нормативно-правове регулювання. Видається, що саме таким чином можна визначити частину базисних завдань законодавчої енергетичної політики держави;

- запропоновано введення спеціальної профільної правосуб'єктності електроенергетичних підприємств. Слід при цьому враховувати високий ступінь природного монополізму в галузі, що лише посилює актуальність новели. Правосуб'єктність електроенергетичної компанії за умови її визначення як спеціальної та виключної повинна обмежуватись також і цілою низкою заборон, щодо трансакцій, які спричиняють погіршення або утворюють ризики, зокрема через погіршення майнового стану підприємства, виникнення у нього ризикової кредиторської та дебіторської заборгованості тощо;

- запропоновано особливий порядкок формування складу Наглядової Ради АТ, зокрема постійного членства у Наглядовій Раді представника НКРЕ для моніторингу стану справ в електроенергетичній компанії та захисту публічних інтересів. В умовах корпоратизації суб'єктів електроенергетичного сектору є доцільним встановити кваліфікаційні та репутаційні вимоги щодо зайняття керівних посад електрогенеруючих компаній;

- пропонується доповнити розділ VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» окремим підрозділом щодо особливостей банкрутства електроенергетичних компаній, з врахуванням процедур банкрутства, зокрема містоутворюючих та особливо небезпечних підприємств;

Отримали подальшого обґрунтування:

- заперечення щодо альтернативного способу приватизації, запропоноване у Стратегії, зокрема, застосування механізмів концесії, оренди та лізингу. Згідно з чинним законодавством України, ні концесія, ні оренда, ні з певним застереженням фінансовий лізінг не є правовими формами приватизації. Разом з тим слід визнати, що дійсно певні елементи концесійних, лізингових та орендних відносин за умови цілеспрямованого їх комбінування можуть утворювати певну предприватизаційну «технологію», яка б потенційно могла гармонізувати надзвичайно складний комплекс інтересів навколо функціонування електроенергетики та вирішення завдань її успішного розвитку. Однак цим не підтверджується теза Стратегії, що правові механізми названих видів господарсько-правових договірних відносин можуть слугувати альтернативними формами приватизації;

- пропозиції щодо інноваційного розвитку електроенергетичного сектору економіки, оскільки постановка питання про побудову інноваційної моделі приватизації у Стратегії виглядає не забезпеченою адекватними господарсько-правовими засобами. Зокрема, має бути встановлено обов'язки інвестора доказати наявність у нього саме тих технологій, що визнані передовими, здійснити їх трансфер у визначений термін та запровадити на приватизованому об'єкті електроенергетики. Відповідно невиконання такої конкурсної умови має означати скасування акта приватизації. Інноваційна модель приватизації може бути ефективною також у разі, якщо відповідна державна інноваційна політика буде супроводжувати таке підприємство і у постприватизаційний період;

- погляди на два блоки управління - централізований і децентралізований. Централізоване управління здійснюється державою в особі спеціалізованих органів, наділених відповідними організаційно-господарськими повноваженнями, а децентралізоване, зовнішнє, утворюють акціонери, що володіють контрольними пакетами акцій щодо суб'єктів електроенергетики - публічних акціонерних компаній. Децентралізованим воно є, оскільки корпоративні права щодо різних електроенергетичних компаній, публічно розміщують акції, придбати які може достатньо широке коло, а також і через можливість постійних змін у складі акціонерів та у розподілі між ними акцій, у тому числі і шляхом виникнення та розв'язання корпоративних конфліктів. У роботі стверджується, що виникнення двох конкуруючих блоків управління, один з яких працює на реалізацію публічних інтересів, а другий - приватних, потребує створення адекватної потужної системи державного регулювання електроенергетичної діяльності;

- пропозиції щодо створення для публічних електроенергетичних акціонерних товариств особливого порядку публічного розміщення акцій, з тим щоб уникнути концентрації економічної (корпоративної) влади в руках окремих фізичних або юридичних осіб і таким чином впливу на діяльність електроенергетичних компаній тих приватних економічних стратегій, що можуть суттєво розходитись із напрямами державної енергетичної політики. Доцільно, на думку автора, обмежити коло потенційних покупців акцій таких компаній - корпоративними інвестиційними фондами. Найбільш прийнятним є варіант диверсифікованого відкритого корпоративного інвестиційного фонду, враховуючи встановлений законом порядок придбання ним акцій на фондовому ринку. При цьому необхідно заборонити будь-яке перетворення публічної електроенергетичної акціонерної компанії на інші організаційно-правові форми як таке, що не відповідає меті корпоратизації суб'єктів електроенергетики, а лише відкриває юридичні можливості для зміни балансу економічної (корпоративної) влади щодо електроенергетичних активів країни, а ліквідація публічної електроенергетичної акціонерної компанії є абсолютно неприйнятною в контексті суспільно-економічної зацікавленості в нормальному функціонуванні єдиної електроенергетичної системи. Тому ліквідація може відбуватися тільки за наявності екстраординарних підстав, що мають бути закріплені в законодавстві, за умови можливості компенсувати втрату електроенергетичних потужностей та в особливій, законодавчо закріпленій процедурі, через надання органом організаційно-господарських повноважень відповідної згоди;

- позиції щодо виділу, злиття, приєднання та поділу як форм реорганізації, зокрема, акціонерного товариства в електроенергетичному секторі. Забезпечення публічних інтересів щодо стабільного функціонування суб'єктів електроенергетики передбачає, на думку автора, необхідність запровадження дозвільного порядку, який, в свою чергу, має включати обов'язкове проведення незалежних фахових експертиз доцільності названих форм реорганізації та забезпечення соціально-економічних публічних інтересів у результаті їх проведення.

У роботі обгрунтовано, що за своєю соціально-економічною та виробничою природою електрогенеруючі компанії, з урахуванням особливостей банкрутства окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, найбільш подібні до містоутворюючих підприємств та підприємств, що віднесені до категорії особливо небезпечних. Тому публічним інтересом у сфері електроенергетичного комплексу України є безперечно жорстке запобігання самій потенційній можливості призупинки, зупинення, повного зупинення за рішенням органу управління діяльності електроенергетичної компанії, банкрутства такої компанії, зокрема такого, що має своїми наслідками ліквідацію її як цілісного майнового комплексу.

Законодавче врегулювання особливостей банкрутства електроенергетичних компаній повинне повністю використати можливості санації такого підприємства і відповідно зробити все можливе, щоб не допустити його банкрутства.

Практичне значення одержаних результатів. Результати цієї роботи обумовлені положеннями наукової новизни першого узагальнюючого дослідження стану та перспектив господарсько-правового забезпечення державної енергетичної політики в Україні.

Основні положення роботи можуть бути використані під час підготовки підручників, навчальних посібників, курсів лекцій з господарського права та методичних рекомендацій для студентів юридичних вузів, а також при викладенні курсу «Господарське право».

Сформульовані у дисертаційному дослідженні висновки, положення і пропозиції є певним внеском у теорію господарського права, а також можуть бути використані у подальшій нормотворчій діяльності у сфері господарського законодавства.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювались на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Результати здійсненого дослідження використовувались у навчальному процесі при проведенні семінарських занять зі студентами в рамках курсу «Господарське право України». Авторські погляди на порушені у дисертаційному дослідженні проблеми були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: «Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства» (2006 р., м. Харків); «Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки» (2006 р., м. Донецьк); «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (2006 р., м. Сімферополь); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (2007 р., м. Харків); «Проблеми державо-правового розвитку в умовах європейської інтеграції та глобалізації» (2008 р., м. Харків); «Проблеми судової реформи в Україні» (2008 р., м. Харків); «Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету» (2009 р., м. Харків); «Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті наближення до європейських стандартів» (2009 р., м. Харків); «Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі » (2009 р., м. Харків).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 14 наукових праць, з яких 5 статей - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тези 9 наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, 3 розділів, які включають 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 195 сторінок. Список використаних джерел налічує - 163 найменування і викладений на 20 сторінках.

електроенергетичний ринок правовий інвестиційний

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюються її предмет, об'єкт, мета та завдання, викладена методологічна основа роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкривається практичне значення роботи та апробація результатів дослідження, а також наводяться дані про публікації здобувача.

Розділ 1 «Економіко-правова характеристика сучасного стану функціонування електроенергетичного комплексу» складається з двох підрозділів, у яких проаналізовано економічну систему електроенергетичного ринку та визначено сучасний стан господарсько-правового забезпечення функціонування електроенергетичного комплексу.

У підрозділі 1.1. «Електроенергетичний ринок України як економічна система» здійснено системно-структурний аналіз електроенергетичного комплексу та його складових: генерування електроенергії, оптовий ринок її купівлі-продажу, передача електричної енергії, її розподіл споживачам на роздрібному ринку купівлі-продажу електроенергії, а також елементи управління та самоуправління на електроенергетичному ринку, представлені НКРЕ та об'єднанням суб'єктів Договору між членами оптового ринку електричної енергії.

У дисертації визначені основні сутнісні характеристики сучасної моделі організації електроенергетичного ринку якими є: переважно державна форма власності на активи генеруючих компаній та переважно приватна форма власності на активи компаній, що розподіляють електричну енергію споживачам, монополізація державою механізму оптової купівлі-продажу електроенергії, стан природної монополії держави на діяльність щодо передачі електричної енергії, забезпечення державою функції диспетчерського обслуговування балансу пропозиції та попиту на електричну енергію тощо.

У підрозділі 1.2. Сучасний стан господарсько-правового регулювання електроенергетичного комплексу в Україні досліджено розвиток електроенергетичного ринку України з моменту проголошення незалежності країни до теперішнього часу як в аспекті змін фактичного складу відносин у відповідно до приватизаційних процесів у галузі та системи засобів організаційно-господарського впливу держави, так і в аспекті динаміки джерел законодавства, що призначені закріплювати новації енергетичної політики держави щодо оптимізації функціонування електроенергетичного комплексу в нових умовах. Розвиток законодавства та його сучасний стан, що базується на положеннях Закону України «Про електроенергетику» аналізується в контексті сучасних економічних відносин у галузі, зокрема, тих, що склалися внаслідок приватизації обленерго

У Розділі 2 «Господарсько-правове забезпечення ролі держави на електроенергетичному ринку», що містить два підрозділи, в ретроспективному, сучасному і в прогностичному аспектах досліджено проблематику багатофункціональної ролі держави в електроенергетичному комплексі.

У підрозділі 2.1. Господарсько-правове забезпечення функціонування оптового ринку електричної енергії аналізується стан господарських відносин, що виникають у зв'язку із функціонуванням оптового ринку електричної енергії згідно із чинним законодавством та договірними засадами між його учасниками та положеннями Концепції функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України та Енергетичної Стратегії на період до 2030 року, що пропонують зміну чинної моделі на іншу.

У роботі констатується, що існуюча модель такого ринку в цілому практично демонструє свою надійність та стабільність. Разом з тим визнається, що наявність значного сегмента природних монополій в комплексі, необхідність його функціонування як об'єднаної системи з потрібним диспетчерським забезпеченням та свідчить про те, що ціла низка інших важливих публічних інтересів щодо електроенергетики, будь-які ринкові перетворення можуть бути лише квазіринковими за змістом. Саме тому в дисертаційному дослідженні підкреслюється особлива актуальність супроводження планів держави по реформуванню оптового ринку закінченими алгоритмами, моделями реалізації всіх типів господарських відносин - господарсько-виробничих та організаційно-господарських. Зміст програмних документів держави щодо лібералізації відносин на оптовому ринку не містить достатнього господарсько-правового забезпечення, що викликає певне занепокоєння. У цьому контексті в роботі зроблено висновок про необхідность поглиблювати саморегулівні функції організації учасників Договору між членами оптового ринку електричної енергії, відповідно до якої поступово все більше питань функціонування ринку повинно покладатися на інститути узгодження інтересів між самими учасниками ринку та державою.

У підрозділі 2.2. «Господарсько-правове забезпечення державного регулювання в електроенергетичному комплексі» аналізується існуюча система державного регулювання відносин на електроенергетичному ринку України, що має досить слабе законодавче забезпечення, яке компенсується фактичним складом адміністративної та господарської практики. В роботі детально досліджені положення Закону України «Про електроенергетику» та інших нормативно-правових актів, які регламентують застосування господарсько-правових засобів державного регулювання, як складову організаційно-господарських повноважень органів держави, що за законодавчою технікою їх викладення не відповідають конституційно-правовим вимогам щодо чіткого визначення підстав, обсягу повноважень та способу їх реалізації органом державної влади. Щодо цього, зокрема висловлено зауваження про необхідність приведення названих положень законодавства у відповідність до положеннь Господарського кодексу України в частині закріплення в ньому концептуальних положень відносно засобів державного регулювання господарської діяльності.

Розділ 3 «Основні напрями законотворчої діяльності на виконання Енергетичної стратегії України», що складається з трьох підрозділів, присвячено прогностичному моделюванню згідно з положеннями Енергетичної стратегії, гіпотетичним господарсько-правовим механізмом відносин, що виникають у процесі функціонування електроенергетичного комплексу України.

У підрозділі 3.1. Формування енергетичного законодавства та місце в ньому Електроенергетичного Кодексу піднімається питання про необхідність кодифікаційних робіт у системі законодавчого регулювання енергетичних відносин у цілому та електроенергетичних зокрема. Такий кодифікаційний процес дозволить вирішити цілу низку питань підвищення ефективності правового регулювання в електроенергетиці. Однак успішність кодифікаційних робіт пов'язана в першу чергу з узгодженням, уніфікацією базових змістовних категорій, таких як енергетичні ресурси; енергія та її види; енергетичні відносини; енергетичний комплекс; енергетичне законодавство; енергетичне право; правовий енергетичний порядок. В дисертації проводиться думка про те, що розвитку нестримної тенденції до спеціалізації законодавства, його джерел має бути протиставлена «зустрічна тенденція» його уніфікації шляхом активних кодифікаційних процесів. Саме тому систематизація джерел господарсько-правового регулювання енергетичних відносин, що утворюють ієрархічну багаторівневу структуру, має знайти кореспондуючу і адекватну своїй розбудові систему джерел законодавства. У дисертаційному дослідженні запропоновано створити два рівні кодифікацій енергетичного законодавства. Перший - загальний, через кодифікацію енергетичного законодавства у формі Основ енергетичного законодавства України, другий - спеціальний, як низка окремих кодифікацій за видами енергетичного ресурсу, зокрема, Електроенергетичний кодекс України. Доповнювати названі рівні законодавчого регулювання щодо Електроенергетичного Кодексу, мають, по-перше, спеціальні закони, а по-друге - джерела підзаконного господарсько-правового регулювання.

У підрозділі 3.2. Перспективи господарсько-правового забезпечення вирішення завдань інвестиційного розвитку в галузі аналізуються положення Енергетичної стратегії України, присвячені реформуванню електроенергетичних відносин, зокрема, що закріплюють плани держави з перетворення генеруючих компаній на публічні акціонерні товариства з подальшою їх приватизацією. У цьому контексті критично аналізуються положення Стратегії щодо застосування механізмів лізингу, оренди та концесії як механізмів альтернативних правових форм приватизації з встановленням їх суперечливої правової природи та недосконалості відповідних положень Стратегії. При цьому в роботі звернуто увагу на системні наслідки приватизації генеруючих компаній, які перебувають переважно у державній власності. Дисертантом наголошується, що в такому разі відбудеться якісна зміна системно-структурних зв'язків, у першу чергу організаційно-господарського плану. Саме тому трансформація електроенергетичного комплексу, його генеруючого блоку із закритої на відкриту систему (коли акціонери стають суб'єктами безпосереднього або опосередкованого управлінського впливу) потребує для забезпечення публічних інтересів, єдності електроенергетичного комплексу, здійснення відповідних трансформацій у правовому статусі електроенергетичних компаній та модернізації підсистеми державного регулювання діяльності з виробництва електричної енергії. Отже, зроблено висновки щодо недосконалості вітчизняних програмних документів в електроенергетичній сфері, які не містять комплексного моделювання відносин в електроенергетичній сфері, які мають функціонувати внаслідок практичного запровадження тих чи інших програмних новел. Особливо наголошується на слабкості їх господарсько-правового забезпечення.

Підрозділ 3.3 Генеруючі компанії як суб'єкти господарювання в контексті Енергетичної стратегії логічно продовжує розпочатий у попередньому підрозділі аналіз, акцентуючи увагу на проблемі уніфікації правового положення електроенергетичної компанії як публічного акціонерного товариства, включаючи питання його спеціальної правосуб'єктності, згідно з якою діяльність щодо генерування електричної енергії має бути виключною. У підрозділі розглянуто питання особливостей реорганізації та ліквідації електроенергетичної компанії, що мають бути суттєво обмеженими, враховуючи особливе публічне значення діяльності таких компаній для економіки країни.

Окремо в підрозділі розглядається порядок розміщення акцій таких публічних акціонерних електроенергетичних компаній, який пропонується обмежити тільки участю відкритих диверсифікованих корпоративних інвестиційних фондів.

У підрозділі також міститься пропозиція щодо встановлення особливого порядку визнання електроенергетичної компанії банкрутом.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з'ясуванні сутності, специфіки електроенергетичного законодавства України та доведенні необхідності його реформування шляхом кодифікації. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки:

1. До серйозних недоліків змісту Законону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» слід віднести прогалину щодо обов'зковості прийняття та реалізації державних програм енергетичного, і зокрема електроенергетичного розвитку країни, яку треба подолати через внесення відповідних доповнень до закону..

2. Передумовою формування та вирішення завдань у сфері електроенергетики має стати розроблена і затверджена державою Програма розвитку національної електроенергетики як одна з форм закріплення змісту енергетичної політики Української держави.

3. Статтю 10 ГК України доцільно доповнити положенням про новий напрям структурно-галузевої політики - енергетичну і електроенергетичну, яка за сучасних умов стає важливою складовою правового господарського порядку у сфері суспільного виробництва продукції, виконання робіт чи надання послуг.

4. Деталізація проблематики національної економічної безпеки у сфері електроенергетики потребує аналізу існуючих загроз і шляхів їх подолання на більш предметному і детальному рівні. Безперечно що названі аспекти мають стати важливим чинником формування правової політики у сфері розвитку законодавства про електроенергетику. Вимоги Закону України «Про основи національної безпеки України», таким чином, повинні стати стрижневим, принципово обов'язковим компонентом усіх прогнозних та програмних документів, що стосуються розвитку та перспектив електроенергетичної галузі.

5. Найхарактерніші правові особливості НКРЕ як суб'єкта організаційно-господарських повноважень полягають у такому, що: а) НКРЕ є органом, що реалізує повноваження практично з усього кола господарських відносин, які потребують застосування засобів державного регулювання господарської діяльності, і таким чином є органом умовно «виключної» та комплексної компетенції для електроенергетичного ринку; б) слід зазначити, що враховуючи значну питому вагу природних монополій щодо цілої низки видів діяльності на електроенергетичному ринку, НКРЕ виконує паралельно функції національної комісії, яка передбачена Законом України «Про природні монополії», і має своїм призначенням мінімізувати негативні прояви монопольного становища суб'єктів господарювання у відповідних секторах економіки.

6. Логічно було б розподілити врегульовані питання таких платіжно-розрахункових відносин, що встановлені ст. 15 Закону України «Про електроенергетику», на жорсткі - імперативні, наприклад, щодо здійснення таких розрахунків виключно у грошовій формі, виключно через уповноважені, а не будь-які банки, виключно через рахунки із спеціальним режимом використання, та цілу низку інших більш оперативних повноважень прямо віднести до компетенції НКРЕ, наприклад, визначення переліку уповноважених банків, спільне з НБУ визначення особливостей такого спеціального режиму поточних рахунків та порядку руху коштів на них тощо. Безперечно, це сприяло б більшій впорядкованості організаційно-господарських відносин на електроенергетичному ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Битяк О. Ю. Головні напрямки вдосконалення управління в галузі електроенергетики в Україні / О. Ю. Битяк // Проблеми законності. - 2007. - № 86. - С. 148-153.

2. Битяк О. Ю. Правове регулювання електроенергетики - актуальне питання законодавчої політики / О. Ю. Битяк // Державне будівництво та місцеве самоврядування. - 2007. - Вип. 13. - С. 139-145.

3. Битяк О. Ю. Удосконалення господарсько-правового регулювання електроенергетичного ринку України / О. Ю. Битяк // Право України. - 2008. № 7. - С. 85-90.

4. Битяк О. Ю. Господарсько-правове забезпечення енергетичної політики держави та особливості окремих її напрямів / О. Ю. Битяк // Вісник Академії правових наук України. - 2009. - № 2(57). - С. 241-249.

5. Битяк О. Ю. Вопрсы формирования адекватной законодательной базы для функционирования электроэнергетики Украины / О. Ю. Битяк // Наука и карьера. - 2008. - С. 157-167.

6. Битяк О.Ю. Питання формування комплексного господарсько-правового забезпечення енергетичної політики держави //Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: матеріали наук.-практ. конф., м. Донецьк.: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, 27 жовтня 2006. - С. 95-97.

7. Битяк О. Ю. Окремі напрямки удосконалення в галузі електроенергетики / О. Ю. Битяк // Конституція України - основа побудови правової держави і громадянського суспільства, 26-27 червня 2006 р. : тези доп. та наук. повідом. учасників Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х. : НЮАУ. - 2006. - С. 121-123.

8. Битяк О.Ю. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі електроенергетики. Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., м. Сімферополь, 7-8 грудня 2006 р. - С. 205-209.

9. Битяк О. Ю. Удосконалення законодавства про електроенергетику в контексті ефективності правозастосування / О. Ю. Битяк // Проблеми судової реформи в Україні, 9 квітня 2008 р. : тези доп. та наук. повідомл. учас. Наук.-практ. семінару молодих учених та здобувачів. - Х., 2008. - С. 120-122.

10. Битяк О. Ю. До питання щодо програмного забезпечення розвитку електроенергетики / О. Ю. Битяк // Сучасні проблеми юридичної науки та практики / за Заг. ред.. проф.. М. І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад.. України, 2007. С. 66-69.

11. Битяк О. Ю. Актуальні завдання господарсько-правової енергетичної політики держави / О. Ю. Битяк // Проблеми державно-правового розвитку в умовах європейської інтеграції та глобалізації, 16 травня 2008 р. : матеріали Міжнар. наук. семінару. - Х. : Право. - 2008. - С. 145-146.

12. Битяк О. Ю. Енергетична політика України: питання господарсько-правового забезпечення / О. Ю. Битяк // Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі: матеріали Наук.-практ. конф.(Харків, 11 грудня 2009 р.) - Х. : НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2009. - С. 76-78.

13. Битяк О. Ю. Удосконалення правового механізму енергозбереження як чинник енергетичної безпеки країни / О. Ю. Битяк // Організаційні та правові проблеми забезпечення державного суверенітету: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.(Харків, 27 березня 2009 р.) - Х., 2009. - С. 119-121.

14. Битяк О. Ю. Удосконалення систематики організаційно-господарських правовідносин в електроенергетичній сфері / О. Ю. Битяк // Проблеми реформування місцевого самоврядування України в контексті наближення до європейських стандартів, 28 жовтня 2009 р. : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. - Х. : НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2009. - С. 197-199.

АНОТАЦІЯ

Битяк О.Ю. Господарсько-правове забезпечення функціонування електроенергетичного ринку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Науково-дослідний інститут приватного права і підприємництва АПрН України - Київ, 2010.

Робота присвячена дослідженню питань правового забезпечення функціонування електроенергетичного ринку та електроенергетичного комплексу України. У дисертації з'ясовано зміст та систему чинного законодавства України в цій сфері, його відповідність положенням Господарського кодексу України, іншим законам України з позицій оптимізації та підвищення ефективності такого законодавства.

Особливого значення набуває застосований у роботі прогностичний підхід до досконалості законодавчих пропозицій у контексті реалізації положень Енергетичної стратегії України на період до 2030 року. Проаналізовано якість закріплених у цій Стратегії завдань правової та законодавчої політики.

Основні пропозиції дисертанта стосуються статусу електроенергетичної керуючої компанії, обсягу та законодавчої техніки викладення організаційно-господарських повноважень НКРЕ, систематики господарсько-правових засобів державного регулювання на електроенергетичному ринку тощо.

Ключові слова: електроенергетичний комплекс, господарсько-правове регулювання, електроенергетична компанія, Національна комісія регулювання електроенергетики, Енергетична стратегія України на період до 2030 року.

АННОТАЦИЯ

Битяк А.Ю. Хозяйственно-правовое обеспечение функционирования электроэнергетического рынка Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Научно-исследовательский институт частного права и предпринимательства АПрН Украины - Киев, 2010.

Диссертация посвящена анализу действующего законодательства Украины об электроэнергетике с позиций его эффективности, уровня совершенства законодательной техники изложения норм, соответствия содержания нормативно-правового регулирования действующему Хозяйственному кодексу Украины, другим законам Украины, но главное - Энергетической Стратегии Украины на период до 2030 года.

Важное место в диссертационном исследовании занимает анализ самой Энергетической стратегии с позиции эффективной национальной энергетической политики, максимального учета не только частных, но и публичных интересов, которые возникают в связи с функционированием электроэнергетического комплекса, в частности, обеспечением национальной энергетической безопасности.

Диссертант в связи с этим формулирует целый ряд законодательных предположений, направленных на создание хозяйственно-правовых механизмов реализации Энергетической стратегии государства критически оценивая отдельные её положения и ставя перед собой задачу правовыми средствами оптимизировать конечный результат воздействия государства на регулируемые отношения. Именно поэтому значительная часть исследования посвящена особенностям правового положения генерирующей компании, в частности, предлагая установить специальную и исключительную ее правосубьектность, в том числе и исключив из нее сделки, которые потенциально могут повлечь критическую задолженность генерирующей компании, установить обязательное членство в составе Наблюдательного Совета представителя НКРЭ, установить особый порядок размещения акций такой компании ограничив число инвесторов открытыми диверсифицированными корпоративными инвестиционными фондами с целью ослабления потенциальной концентрации корпоративной власти в одних руках, установить ограничения в формах и порядке реорганизации и ликвидации генерирующей компании, для пресечения противоречущих правовому хозяйственному порядку форм выведения активов из электроэнергетического сектора, и наконец, дополнить законодательство о восстановлении платежеспособности должника или признания его банкротом путем установления особого порядка банкротства генерирующей компании по аналогии с градообразующим или особо опасным предприятием.

Отдельное место в работе занимает проблема систематизации электроэнергетического законодательства, решение которой автор видит в создании кодификаций как на уровне энергетического законодательства в форме Основ энергетического законодательства Украины, так и на уровне электроэнергетики - в форме Электроэнергетического кодекса Украины. которые должны быть дополнены уровнем специальных законов затрагивающих особо динамичную сферу электроэнергетических отношений, например по вопросам развития альтернативной электроэнергетики, экспорта электроэнергии, экологической безопасности, ее производства и передачи, а также отдельным уровнем подзаконного нормативно-правового регулирования.

Ключевые слова: электроэнергетический комплекс, хозяйственно-правовое регулирование, электроэнергетическая компания, Национальная комиссия регулирования электроэнергетики, Энергетическая стратегия Украины на период до 2030 года.

ANNOTATION

Bytyak O.Yu. Economic and Legal Provision of Functioning of Electrical Energy Market of Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for Candidate of Legal Sciences scientific degree, speciality 12.00.04 - economic law; economic-procedural law. -Scientific-Experimental Institute of Private Law and Entrepreneurship, Legal Studies Academy of Ukraine- Kyiv, 2010.

The work is dedicated to research of issues of economic and legal provision of functioning of electrical energy market of Ukraine and especially of its electrical energy complex. The author clarifies context and system of Ukrainian legislation in this field in force, explains its correspondence to provisions of Economic Code of Ukraine, other laws of Ukraine from the point of view of optimization and increasing effectiveness of such legislation.

Particularly important is forecasting approach to improvement of legislation proposals, which is used in the work, in the context of realization of provisions of Energetic Strategy of Ukraine for the period till 2030. The author analyzes the quality of the strategy's tasks of legal and legislative policy, and also proposes his own ones.

The main proposals of the researcher refer to the status of electrical energy governing company, volume and legislative technique of organizational and economic authorities of NERC, systematization of economic and legal means of state regulation on electrical energy market, etc.

Key words: electrical energy complex, economic and legal regulation, electrical energy company, National Electricity Regulatory Commission, Energetic strategy of Ukraine for the period till 2030.

Размещено на Allbest.ur