Державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ДЕШКО Людмила Миколаївна

УДК 346.5

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

Спеціальність 12.00.04 - господарське право,

господарсько-процесуальне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Донецьк - 2010Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор,

член-кореспондент АПрН України

Волков В'ячеслав Дмитрович,

Донецький національний університет

МОН України, професор кафедри

конституційного і міжнародного

права (м. Донецьк).

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Шаповалова Ольга Вікторівна,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля МОН України,

завідувачка кафедри господарського права

(м. Луганськ)

кандидат юридичних наук

Зуєва Оксана Анатоліївна,

Академія митної служби України,

доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

(м. Дніпропетровськ).

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради В.А. Устименко

ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження зумовлена незадовільним станом реалізації державної політики охорони здоров'я, малоефективним розвитком господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, недоліками законодавства, яке регулює суспільні відносини, що виникають у зв'язку з державним регулюванням зазначеного виду господарювання, необхідністю обґрунтування теоретичної бази державного регулювання господарської діяльності у цій соціально орієнтованій сфері економіки.

Охорона здоров'я є пріоритетним напрямом діяльності держави та одним із основних факторів національної безпеки України. Держава формує політику охорони здоров'я в Україні та сприяє її реалізації шляхом застосування різноманітних засобів і механізмів регулювання господарської діяльності з охорони здоров'я. Успішне здійснення цієї політики дозволяє, по-перше, забезпечити задоволення потреб населення в економічно доступних товарах, роботах та послугах, що є результатами такого господарювання, по-друге, отримувати значні надходження до бюджету, оскільки ця діяльність входить до п'ятірки найбільш прибуткових сфер світової економіки. законодавство державний охорона здоров'я

Для українського ринку охорони здоров'я характерне зниження обсягів виробництва економічно доступних товарів медичного призначення, робіт медичного характеру та медичних послуг, регулярне підвищення їх вартості на фоні скорочення кількості державних і комунальних закладів охорони здоров'я. Має місце також дефіцит бюджетних коштів на фінансування охорони здоров'я в обсязі 85 % від потреб. В той час, як за даними ВООЗ приріст світового ринку охорони здоров'я за 2008 р. склав 1,1%.

Однією з причин такого стану є низька ефективність державного регулювання господарської діяльності з охорони здоров'я та стан правової бази, що регулює державно-правовий вплив на господарювання у цій сфері економіки, яка має стати запорукою захисту прав та інтересів споживачів, стабільності та рентабельності цього виду господарської діяльності, конкурентоспроможності його суб'єктів. Закріплення у ст. 4 Основ законодавства України про охорону здоров'я серед основних принципів охорони здоров'я багатоукладності економіки охорони здоров'я і багатоканальності її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції, децентралізації державного управління та прийняття Господарського кодексу України мають суттєве значення для регулювання зазначених відносин. Проте залишаються питання, що потребують подальшого уточнення чи визначення. Так, стримують розвиток відповідних відносин окремі прогалини, яких не позбавлено чинне законодавство України про державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, зокрема щодо питань ліцензування певних видів господарювання з охорони здоров'я, державного регулювання цін і тарифів на результати господарської діяльності у цій сфері тощо.

У науці господарського права необхідність дослідження правових проблем державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я викликана назрілими суспільними потребами. Деякі аспекти проблематики досліджуваної теми знайшли своє відображення в працях вчених: А.Г. Бобкової, В.Д. Волкова, З.С. Гладуна, О.М. Дорошевої, Д.В. Карамишева, Л.І. Кущ, В.І. Пашкова, О. П. Подцерковного, Я.Ф. Радиша, К.І. Толстої, С.Г. Стеценка, Р. Салтмана, Дж. Фігейраса та інших авторів, проте окремі роботи щодо державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я відсутні.

З огляду на викладене, дослідження державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я є актуальним та доцільним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Донецького національного університету МОН України за темою “Проблеми правового забезпечення політичних і соціально-економічних перетворень в Україні” (держреєстрація № Г-07/19 0107U001458), у якій дисертантка брала участь як співвиконавець і в межах якої авторкою проведено аналіз правових засад державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я й визначено шляхи подальшого вдосконалення законодавства та практики його застосування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка нових теоретичних положень щодо державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я та підготовка пропозицій з удосконалення відповідного законодавства.

Для досягнення зазначеної мети розв'язано такі завдання:

виявлення основних ознак господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, обґрунтування визначення її поняття;

аналіз законодавства, що регулює відносини з організації і здійснення господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, визначення напрямів його вдосконалення;

виявлення основних ознак державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я та обґрунтування визначення його поняття;

аналіз законодавства, що регулює державно-правовий вплив на господарювання у сфері охорони здоров'я, обґрунтування пропозицій щодо основних напрямів його вдосконалення;

дослідження змісту повноважень суб'єктів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, підготовка пропозицій щодо його уточнення та розширення;

аналіз основних засобів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, підготовка пропозицій щодо вдосконалення відповідних положень;

розробка пропозицій з удосконалення правових засад державного регулювання господарювання у сфері охорони здоров'я в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з державним регулюванням господарської діяльності у сфері охорони здоров'я.

Предметом дослідження є державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дослідження стали загальні методи наукового пізнання, а також такі, що застосовуються в юридичній науці: методи аналізу і синтезу, формально-логічний, порівняльно-правовий, статистичний тощо. Зокрема, методи аналізу і синтезу використовувалися для обґрунтування визначення понять господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, суб'єкта державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я. За допомогою формально-логічного методу проведено аналіз законодавства про державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я з метою виявлення його недоліків і розробки пропозицій щодо їх усунення. Через призму порівняльно-правового методу проведено аналіз положень вітчизняного та зарубіжного законодавства про державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, зокрема використано законодавство Європейського Союзу та його держав-членів, а також Австралії, Канади, Китаю, Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Швейцарії, США, Японії. Статистичний метод застосовувався для узагальнення практики організації і здійснення господарювання з охорони здоров'я в Україні та в інших країнах.

Теоретичну основу дослідження склали роботи вчених із теорії держави і права, господарського, цивільного, адміністративного права, теорії управління, серед яких, крім вище зазначених, роботи: С. С. Алексєєва, В. Б. Авер'янова, Е. Е. Бекірової, О. М. Вінник, Є. П. Губіна, Р. Ф. Гринюка, В. В. Добровольської, Г. Д. Джумагельдієвої, А. М. Захарченка, О.А. Зуєвої, Ж. А. Іонової, О. А. Євтушенко, Г. Л. Знаменського, В. В. Лаптєва, А. С. Ластовецького, Р. А. Майданика, В. К. Мамутова, В. С. Мартем'янова, В.Ф. Опришко, О. П. Рябченка, Н. О. Саніахметової, Ю. О. Тихомирова, О. О. Чувпила, О. В. Шаповалової, В. С. Щербини та ін.

У процесі дослідження використовувалися нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, статистичні дані ВООЗ, Міністерства економіки України, Міністерства охорони здоров'я України, Державного комітету статистики України, рішення Європейського суду з прав людини, Конституційного суду України, практика Міністерства охорони здоров'я України, управління охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації, господарського суду Донецької області, Донецького апеляційного господарського суду та інших органів державної влади, а також матеріали практики, що містяться у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі.

Наукова новизна отриманих результатів обумовлена тим, що на основі наукових здобутків, законодавства та практики його реалізації проведено перше у вітчизняній юридичній науці системне, комплексне дослідження питань державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, яке дозволило обґрунтувати нові теоретичні та прикладні положення щодо зазначених відносин.

Наукова новизна результатів дослідження конкретизується в таких висновках та пропозиціях:

Уперше:

визначено поняття господарської діяльності у сфері охорони здоров'я як діяльності громадян-підприємців та господарських організацій охорони здоров'я у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції (товарів) медичного призначення, виконання робіт медичного характеру чи надання медичних послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та яка спрямована на досягнення соціального та/або економічного ефекту;

запропоновано регулювання на нормативному рівні ціни (тарифів) на вироблену продукцію (товари) медичного призначення, виконані роботи медичного характеру та надані медичні послуги другорядного значення як результати господарювання з охорони здоров'я шляхом прийняття Методики розрахунку вартості результатів господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, в якій запропоновано до ціни на зазначені результати включати економічно обґрунтовані витрати та норматив прибутку, який визначати у відсотковому розмірі від суми витрат, що включаються в калькуляцію вартості цих результатів господарської діяльності;

обґрунтовано пропозицію щодо встановлення фіксованих державних цін на медичні послуги першорядного значення, що надаються господарськими організаціями охорони здоров'я (окрім державних і комунальних закладів охорони здоров'я) і громадянами-підприємцями;

запропоновано залишати податок на додану вартість на операції з поставки послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, тим закладам охорони здоров'я, які мають ліцензію на поставку таких послуг, з метою використання його для поповнення основних та обігових коштів;

обґрунтовано пропозицію щодо встановлення повноваження управління (відділу) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської державних адміністрацій із затвердження та впровадження клінічних (локальних) протоколів, розроблених робочою групою відповідного управління (відділу) охорони здоров'я із залученням до їх розробки головних спеціалістів цих управлінь (відділів), головних позаштатних спеціалістів Міністерства охорони здоров'я України та представників професійних громадських організацій.

Удосконалено положення щодо:

державної акредитації господарських організацій з охорони здоров'я з обґрунтуванням пропозиції щодо добровільного її проходження ними, окрім господарських організацій з охорони здоров'я, які приймають і виконують доведені до них у встановленому законодавством порядку державні замовлення з поставки продукції медичного призначення;

звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я, які уклали з нерезидентом договір про спільну діяльність з надання на території України медичних послуг;

визначення понять “медична діяльність”, “медична практика” як об'єктів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я з урахуванням їх змісту та суб'єктів, обґрунтовано співвідношення цих видів діяльності як цілого і частки.

Дістали подальший розвиток положення щодо:

децентралізації ліцензування господарської діяльності з охорони здоров'я шляхом передачі повноважень з ліцензування медичної практики, що здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, а також відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цього повноваження;

встановлення повноважень територіальних органів Держлікінспекції з ліцензування оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, що здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

закріплення повноважень Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відділу (управління) охорони здоров'я обласної, Київської та Севастопольської державної адміністрації, територіальних відділень Держлікінспекції з видачі висновку щодо можливості суб'єкта господарювання забезпечити виконання ліцензійних умов провадження на всій території України відповідного виду господарської діяльності з охорони здоров'я;

встановлення повноважень МОЗ України зі здійснення моніторингу ціноутворення на платні медичні послуги при наданні лікувально-профілактичної допомоги як складової медико-санітарної допомоги населенню суб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я, організації ведення відповідних державних реєстрів тарифів на зазначені медичні послуги;

уточнення повноваження місцевих державних адміністрацій щодо розміщення серед юридичних осіб у сфері охорони здоров'я у формі товариств і установ незалежно від форм власності та громадян-підприємців замовлень на поставку продукції (товарів) медичного призначення, необхідної для задоволення потреб територіальних громад у сфері охорони здоров'я;

встановлення повноважень місцевих державних адміністрацій щодо внесення на розгляд обласних і районних рад пропозицій про надання податкових пільг господарським організаціям охорони здоров'я, які беруть участь у виконанні місцевих і регіональних комплексних та цільових програм охорони здоров'я, в межах коштів відповідних бюджетів;

переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності з охорони здоров'я, що здійснюється на всій території України, шляхом його доповнення висновком Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відділу (управління) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо можливості забезпечити суб'єктом господарювання виконання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім робіт на об'єктах ветеринарного контролю), переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, та висновку територіальних відділень Держлікінспекції - щодо виробництва, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами;

звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки послуг з охорони здоров'я закладами охорони здоров'я з поліпшеним сервісним обслуговуванням, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на поставку таких послуг, за винятком операцій з поставки таких послуг одержувачам-нерезидентам.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані у дисертації положення, висновки та пропозиції можуть бути використані у науково-дослідній роботі, правозастосовчій практиці, у навчальному процесі. Результати дослідження можуть також бути використані у подальшій розробці та вдосконаленні законодавства, що регулює державно-правовий вплив на господарювання у сфері охорони здоров'я, зокрема Основ законодавства України про охорону здоров'я, які пропонується доповнити окремим розділом “Державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я”, а також інших нормативно-правових актів.

Результати дисертаційного дослідження використовуються Комітетом з питань охорони здоров'я Верховної Ради України (довідка № 04-24/9-81 від 02.02.2009 р.), Комітетом з питань європейської інтеграції Верховної Ради України (довідка № 04-18/16-786 (233892) від 03.12.2008 р.) у підготовці відповідних проектів законів України. Крім того, окремі положення дисертаційної роботи використано у практичній діяльності комунальної лікувально-профілактичної установи “Донецьке обласне клінічне територіальне медичне об'єднання” управління охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації Міністерства охорони здоров'я при запровадженні нових підходів до процесу ціноутворення на медичні послуги (довідка № 01/109 від 20.01.2009 р.).

Окремі результати дисертаційного дослідження застосовано у навчальному процесі на кафедрі судової медицини та медичного законодавства Донецького національного медичного університету ім. М.Горького МОЗ України при викладанні дисциплін студентам, які навчаються за спеціальностями “лікувальна справа”, “педіатрія”, “медико-профілактична справа”, “стоматологія”, “фармація” (довідка б/н від 10.11.2008 р.), в Донецькому національному університеті МОН України при викладанні навчальних дисциплін “Господарське право” (особлива частина) і “Медичне право” студентам спеціальності “Правознавство” (довідка № 723/23-37/05 від 22.06.2009 р.).

Положення та висновки певного дискусійного характеру, сформульовані в дисертації, можуть скласти підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Особистий внесок здобувачки. У дисертації викладено наукові результати, здобуті особисто авторкою під час науково-дослідної роботи протягом 2005 - 2009 рр. Дисертація виконана авторкою самостійно. Особистий внесок в публікації, що підготовлені в співавторстві з В. Д. Волковим, надано в списку праць, опублікованих за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на: Міжнародній науково-практичній конференції “Господарське законодавство України: практика застосування та перспективи розвитку в контексті європейського вибору” (Донецьк, 2004); І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу `2004” (Дніпропетровськ, 2004); VIII Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2005” (Дніпропетровськ, 2005); підсумковій науковій конференції Донецького національного університету за період 2003-2004 рр. (Донецьк, 2005); III Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу `2006” (Дніпропетровськ, 2006); V Міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта `2007” (Дніпропетровськ, 2007); IV Міжнародній науково-практичній конференції “Місто, регіон, держава: проблема розподілу повноважень” (Донецьк, 2007); V Міжнародній науково-практичній конференції “Місто, регіон, держава: економіко-правові проблеми містознавства” (Донецьк, 2007); Міжнародному науково-практичному семінарі “Law and Health” (Зальцбург, 2007); I Всеукраїнській науково-практичній конференції “Медичне право України: проблеми становлення і розвитку” (Львів, 2007); Всеросійському з'їзді (Національному конгресі) з медичного права (Москва, 2007); Міжнародному круглому столі “The Development of Health Law in the East European Region 2008: the Beginning of the Dialogue” (Прага, 2008); II Всеукраїнській науково-практичній конференції “Медичне право України: правовий статус пацієнтів в Україні та його законодавче забезпечення (генезис, розвиток, проблеми і перспективи вдосконалення)” (Львів, 2008); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції з медичного права (II Міжнародній науково-практичній конференції з медичного права) “Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров'я” (Львів, 2009); VI Міжнародній науково-практичній конференції “Місто, регіон, держава: економіко-правові проблеми” (Донецьк, 2009); Міжнародному круглому столі “Защита трудовых и других социально-экономических прав граждан Республики Беларусь” (Гродно, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження викладені в 21 друкованій праці, з яких 13 - у фахових наукових журналах і збірках наукових праць, перелік яких затверджено ВАК України, загальним обсягом 10,5 д.а., з яких особисто авторці належить 9,63 д.а.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що поєднують сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 263 найменувань та додатки. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок комп'ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Розділі 1. Загальна характеристика державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я та його правових засад, що містить два підрозділи, досліджується поняття господарської діяльності у сфері охорони здоров'я та її основні ознаки, аналізується законодавство, що регулює відносини з організації і здійснення цього виду господарювання, досліджується поняття державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я та його основні ознаки, а також правова основа державного регулювання господарювання з охорони здоров'я.

У підрозділі 1.1. “Правова характеристика господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” досліджено господарську діяльність у сфері охорони здоров'я як вид господарювання, виявлено її основні ознаки, проаналізовано законодавство, що регулює цей вид діяльності.

До основних ознак зазначеної діяльності віднесено: ця діяльність має такі властивості, як цілеспрямованість всіх дій на забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я, системність здійснення таких дій, що об'єднує їх в одне ціле, постійність, тривалість; її суб'єктами є громадяни-підприємці та господарські організації охорони здоров'я; ця діяльність здійснюється у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію матеріальної і матеріально об'єктивованої продукції (товарів) медичного призначення, виконання робіт медичного характеру чи надання медичних послуг; в результаті цієї діяльності досягається соціально-економічний ефект; результати такої діяльності мають вартісний характер та цінову визначеність. Проведене дослідження дало можливість визначити поняття господарської діяльності у сфері охорони здоров'я.

У результаті аналізу наукових здобутків, законодавства України та інших країн (Республіки Білорусь, Республіки Казахстан, Республіки Молдова, Російської Федерації), практики його застосування встановлено, що об'єктом державного регулювання є такі види господарської діяльності у сфері охорони здоров'я: медична діяльність; фармацевтична діяльність; проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім робіт на об'єктах ветеринарного контролю); переробка донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів; розроблення, виробництво, виготовлення, зберігання, перевезення, придбання, ввезення, вивезення, відпуск, знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Зазначається, що, маючи певну відокремленість, вони водночас мають достатньо спільних характеристик, щоб досліджувати їх як один об'єкт державного регулювання.

На основі проведеного системного аналізу законодавства, яке регулює відносини з організації і здійснення господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, відзначається, що воно не відповідає існуючим в юридичній літературі показникам його якісного стану та потребує вдосконалення. З урахуванням позитивного досвіду інших країн обґрунтовується необхідність вирішення першочергових питань, які вимагають уточнення в зазначеному законодавстві, як-от: визначення понять господарювання з охорони здоров'я та його видів; доопрацювання правових основ його організації і здійснення (ліцензування, ціноутворення, акредитації тощо); систематизація засобів державної підтримки господарської діяльності у цій соціально орієнтованій сфері економіки. Окрім цього, обґрунтовується пропозиція щодо доповнення Основ законодавства України про охорону здоров'я окремим розділом “Господарська діяльність у сфері охорони здоров'я”, в якому слід закріпити економіко-правові засади господарювання з охорони здоров'я.

У підрозділі 1.2. “Поняття та правова основа державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” аналізуються різні наукові позиції щодо визначення поняття державного регулювання господарської діяльності з охорони здоров'я, систематизуються основні ознаки державного регулювання господарювання у цій сфері економіки та на їх основі уточнюється поняття державного регулювання господарської діяльності з охорони здоров'я, а також досліджується законодавство, що регулює державно-правовий вплив на вищевказаний вид господарювання, та обґрунтовуються пропозиції щодо основних напрямів його вдосконалення.

На основі аналізу наукових публікацій та положень законодавства України систематизуються основні ознаки державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я: 1) його мета полягає у реалізації державної політики охорони здоров'я; 2) об'єкт - господарська діяльність у сфері охорони здоров'я; 3) його суб'єктом виступає держава в особі відповідних органів, які застосовують різноманітні засоби і механізми регулювання на ринку охорони здоров'я, у межах яких суб'єкти господарювання з охорони здоров'я мають певну свободу; 4) основні засоби такого регулювання, умови, обсяги та порядок їх застосування закріплено в законодавстві. За результатами проведеного дослідження уточнено визначення поняття державного регулювання господарської діяльності з охорони здоров'я як цілеспрямованого впливу держави на господарські відносини у сфері охорони здоров'я шляхом застосування визначених законодавством різноманітних засобів і механізмів регулюючого впливу на діяльність суб'єктів господарювання для реалізації державної політики охорони здоров'я.

Внаслідок проведеного аналізу законодавства, що регулює державно-правовий вплив на господарювання у сфері охорони здоров'я, робиться висновок, що правова основа державного регулювання цього виду господарської діяльності представлена великою кількістю нормативно-правових актів, у тому числі підзаконних, тоді як відповідно до Господарського кодексу України умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються законодавчими актами (ч.3 ст.12). У зв'язку з цим в роботі звертається увага на першочергове приведення таких нормативно-правових актів у відповідність до вказаної норми Господарського кодексу України.

Відзначається, що правова основа державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я в Україні потребує удосконалення. Узагальнено позитивний досвід законодавчої регламентації державного регулювання цього виду господарювання в інших країнах (Республіці Білорусь, Великобританії, Італії, Іспанії, Німеччині, Російській Федерації, США, Франції, Фінляндії, Швеції, Японії). Обґрунтовується пропозиція щодо доповнення Основ законодавства України про охорону здоров'я окремим розділом “Державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я”, в якому необхідно закріпити: мету, форми державного регулювання господарювання з охорони здоров'я, повноваження суб'єктів державного регулювання цього виду господарської діяльності, умови та порядок застосування основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання з охорони здоров'я, фінансово-економічні засади забезпечення діяльності у сфері охорони здоров'я.

У Розділі 2. Суб'єкти державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, що складається з двох підрозділів, досліджується поняття та система суб'єктів державного регулювання господарювання з охорони здоров'я, зміст повноважень суб'єктів державного регулювання цього виду господарської діяльності, обґрунтовуються пропозиції щодо його уточнення та розширення.

У підрозділі 2.1. “Поняття та система суб'єктів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” досліджуються підходи до поняття суб'єкта державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, що простежені у науці, встановлюється система органів державного регулювання господарювання з охорони здоров'я.

Виявлено декілька різних підходів до питання суб'єктів державного регулювання господарювання, на основі систематизації яких зазначено, що суб'єктом державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я є держава в особі відповідних органів, які здійснюють цілеспрямований регулюючий вплив на господарську діяльність у сфері охорони здоров'я шляхом застосування визначених законодавством різноманітних засобів і механізмів з метою реалізації державної політики охорони здоров'я.

Зазначається, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, що здійснюють державне регулювання господарювання з охорони здоров'я, можна поділити на органи загальної компетенції і органи спеціальної компетенції. Встановлено, що органами загальної компетенції є: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Президент України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районні та обласні ради, Київська і Севастопольська міські ради, місцеві державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами спеціальної (галузевої) господарської компетенції є Міністерство охорони здоров'я України, інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядковані заклади охорони здоров'я (Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України, Міністерство закордонних справ України, Міністерство транспорту України), Держлікінспекція, Міністерство охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управління (відділи) охорони здоров'я обласних державних адміністрацій, міських державних адміністрацій міст Києва і Севастополя, управління (відділи) охорони здоров'я виконавчих комітетів міських рад.

У підрозділі 2.2. “Повноваження суб'єктів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” досліджується зміст повноважень суб'єктів державного регулювання господарювання з охорони здоров'я, обґрунтовуються пропозиції щодо його уточнення та розширення.

У роботі аналізуються повноваження суб'єктів державного регулювання господарювання з охорони здоров'я. Відзначається, що сьогодні система суб'єктів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я є в цілому неефективною, незважаючи на її розгалуженість та спроби реформування, оскільки через дублювання функцій державного регулювання, відсутність чіткого розмежування предмета державного регулювання, невизначеність правового статусу органів регулювання не забезпечується належного функціонування господарювання у сфері охорони здоров'я. Дослідження змісту повноважень суб'єктів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я дозволило обґрунтувати пропозиції щодо уточнення та розширення таких повноважень.

Розділ 3. Засоби державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються основні засоби державного регулювання господарювання з охорони здоров'я, обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення відповідних положень.

У підрозділі 3.1. “Ліцензування господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” досліджуються відносини з ліцензування у сфері охорони здоров'я як засіб державного регулювання господарської діяльності.

На підставі аналізу законодавства України, даних практики, рішень Європейського суду з прав людини обґрунтовується пропозиція щодо децентралізації ліцензування господарювання у сфері охорони здоров'я, що здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Підкреслюється, що це відповідало б загальновизнаному принципу субсидіарності при розподілі повноважень між центральними та місцевими органами влади, згідно з яким центральні органи повинні здійснювати виключно ті повноваження, які не можуть бути реалізовані на місцевому рівні.

Запропоновано доповнення переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності з охорони здоров'я, що здійснюється на всій території України, висновком Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відділу (управління) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо можливості забезпечити виконання суб'єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім робіт на об'єктах ветеринарного контролю), переробки донорської крові та її компонентів, виготовлення з них препаратів, та висновку територіальних відділень Держлікінспекції - щодо виробництва, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Акцентується увага на суперечливості норм нормативно-правових актів щодо обов'язковості проходження закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності державної акредитації, що стримує розвиток господарської діяльності на ринку охорони здоров'я, призводить до порушень прав суб'єктів господарювання. Виявлено, що згідно зі ст. 36 Основ законодавства України про охорону здоров'я державній акредитації підлягають поліклініки, лікарні, диспансери, клініки науково-дослідних інститутів та інші заклади охорони здоров'я, що надають лікувально-профілактичну допомогу. Відповідно до п. 2 Порядку державної акредитації закладу охорони здоров'я акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я, в тому числі фармацевтичні (аптечні) (п.3). У результаті проведеного аналізу законодавства України, практики його застосування та на підставі позитивного досвіду інших країн (Великої Британії, Іспанії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Франції, Республіки Киргизстан, США) внесено пропозиції щодо добровільного проходження державної акредитації господарськими організаціями з охорони здоров'я, окрім тих, які приймають і виконують доведені до них у встановленому законодавством порядку державні замовлення з поставки продукції медичного призначення. Запропоновано встановити як обов'язок державних замовників вимогу для них допускати до участі у конкурсних відборах виконавців державного замовлення на поставку продукції медичного призначення лише ті господарські організації з охорони здоров'я, які пройшли державну акредитацію.

Відзначається, що згідно зі ст. 239 ГК України анулювання та зупинення ліцензії на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності є одним з видів адміністративно-господарських санкцій. Водночас в Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” відсутня така адміністративно-господарська санкція, як зупинення дії ліцензії. Немає її і в спеціальних нормативно-правових актах, які регулюють господарсько-правові аспекти господарювання з охорони здоров'я. На основі аналізу законодавства України і Російської Федерації та практики його застосування, проектів законів України, позитивного досвіду Республіки Естонії обґрунтовано пропозиції щодо закріплення адміністративно-господарської санкції “зупинення ліцензії на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” в Основах законодавства України про охорону здоров'я, запропоновано умови і порядок її застосування. Одночасно пропонується внести й відповідні положення до ст. 20 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” - закріпити таку адміністративно-господарську санкцію, як зупинення ліцензії на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності.

У підрозділі 3.2. “Регулювання цін і тарифів на результати господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” досліджується регулювання цін і тарифів на результати господарської діяльності з охорони здоров'я як засіб державного регулювання господарювання.

Встановлено, що в умовах розвитку ринкової економіки в Україні одним з необхідних напрямів державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я є державне регулювання цін і тарифів на результати господарювання. Відзначається, що система державного регулювання цін і тарифів на результати господарської діяльності у сфері охорони здоров'я перебуває в стадії становлення (закладені її законодавчі основи).

Із врахуванням проведеного аналізу законодавства України, практики його застосування та на підставі позитивного досвіду інших країн (Данії, Республіки Білорусь, Російської Федерації, Фінляндії, Японії) обґрунтовано пропозиції щодо закріплення в законодавстві України обов'язковості державного регулювання цін на вироблену продукцію (товари) медичного призначення, виконані роботи медичного характеру та надані медичні послуги другорядного значення (парамедичні послуги) господарськими організаціями охорони здоров'я і громадянами-підприємцями, а також щодо встановлення фіксованих державних цін на медичні послуги першорядного значення, що надаються господарськими організаціями охорони здоров'я (окрім державних і комунальних закладів охорони здоров'я) і громадянами-підприємцями.

Виходячи з аналізу законодавства України, практики його застосування, позитивного досвіду Республіки Білорусь, Російської Федерації пропонується прийняття Методик розрахунку вартості результатів господарської діяльності у сфері охорони здоров'я. Зазначається, що розрахунок вартості на ці результати господарської діяльності має базуватися на відшкодуванні економічно обґрунтованих витрат суб'єкта господарювання з виготовлення та реалізації продукції (товарів) медичного призначення, виконання робіт медичного характеру чи надання медичних послуг, а ціна на них має включати економічно обґрунтовані витрати та норматив прибутку. При цьому норму прибутку пропонується визначити у вище зазначених Методиках у відсотковому розмірі від суми витрат, що включаються в калькуляцію вартості результатів господарювання з охорони здоров'я.

У підрозділі 3.3. “Інші засоби державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я” досліджуються такі засоби державного регулювання господарювання з охорони здоров'я, як надання інвестиційних, податкових та інших пільг, надання дотацій, стандартизація.

Підкреслюється важливість розвитку інвестиційної діяльності у виробництві та торгівлі життєво необхідною продукцією (товарами) медичного призначення. Обґрунтовуються пропозиції щодо надання позик виробникам цієї продукції (товарів), що будуть використані для модернізації підприємств.

Підтримується точка зору щодо збереження пільги із звільнення від податку на додану вартість операцій з продажу лікарських засобів, що входять до Переліку лікарських засобів та виробів медичного призначення, операції з продажу яких звільняються від податку на додану вартість. Внесено пропозиції щодо встановлення на регіональному рівні податкових пільг суб'єктам господарювання з охорони здоров'я, які є учасниками реалізації місцевих і регіональних комплексних та цільових програм охорони здоров'я, за умови прийняття ними на себе зобов'язань з виконання окремих напрямів цих програм. Обґрунтовано пропозицію щодо надання дотацій для підтримки виготовлення препаратів з донорської крові та її компонентів, виробництва і роздрібної торгівлі лікарськими засобами, включених до Національного переліку основних лікарських засобів і виробів медичного призначення. Запропоновано введення пільгового кредитування організацій охорони здоров'я та громадян-підприємців, що здійснюють надання медичних послуг першорядного значення (окрім державних і комунальних закладів охорони здоров'я) та вітчизняних виробників препаратів з донорської крові та її компонентів у разі розширення ними асортименту препаратів, збільшення їх обсягу.

У результаті аналізу законодавства України та ЄС про непряме оподаткування операцій з поставки послуг з охорони здоров'я, даних практики аргументовано пропозицію щодо звільнення від оподаткування податком на додану вартість операцій з поставки зазначених послуг закладами охорони здоров'я з поліпшеним сервісним обслуговуванням, за винятком операцій з поставки послуг з охорони здоров'я вищевказаними закладами одержувачам-нерезидентам, а також закладами охорони здоров'я, які уклали з нерезидентом договір про спільну діяльність з надання на території України медичних послуг. Запропоновано залишити податок на додану вартість на операції з поставки послуг з охорони здоров'я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України в розпорядженні закладів охорони здоров'я і використання його для поповнення основних та обігових коштів.

Зазначається, що одними з ефективних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання у сфері охорони здоров'я є стандартизація. Звертається увага на те, що затверджені МОЗ України переліки для нозологічних форм під виглядом медичних стандартів насправді не можуть бути медичними стандартами. На основі аналізу міжнародних документів, законодавства України, практики його застосування та з урахуванням позитивного досвіду інших країн для подальшого розвитку системи медичної стандартизації внесено пропозиції щодо створення єдиного реєстра-класифікатора простих, складних і комбінованих медичних послуг.

ВИСНОВКИ

Дослідження державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я проведено на основі аналізу законодавства, практики його застосування та наукової доктрини з питань теми дослідження з метою вирішення актуального наукового завдання - удосконалити державне регулювання в обраному аспекті з метою підвищення ефективності господарювання з охорони здоров'я.

У результаті проведеної роботи виявлено ряд теоретичних та практичних проблем щодо предмета дослідження і підготовлено відповідні висновки та пропозиції, до основних з яких належать такі:

1. З урахуванням основних ознак господарської діяльності з охорони здоров'я обґрунтовано визначення поняття такої діяльності як діяльності громадян-підприємців та господарських організацій охорони здоров'я у сфері суспільного виробництва, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції (товарів) медичного призначення, виконання робіт медичного характеру чи надання медичних послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність, та яка спрямована на досягнення соціального та/або економічного ефекту.

2. Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення господарсько-правових засад організації та здійснення господарської діяльності у сфері охорони здоров'я шляхом доопрацювання питань ліцензування, акредитації, ціноутворення, оподаткування, сертифікації, стандартизації.

3. З урахуванням основних ознак державного регулювання господарювання з охорони здоров'я обґрунтовано його уточнення як цілеспрямованого впливу держави на господарські відносини у сфері охорони здоров'я шляхом застосування визначених законодавством різноманітних засобів і механізмів регулюючого впливу на діяльність суб'єктів господарювання для реалізації державної політики охорони здоров'я.

4. Сформульовано визначення поняття “суб'єкт державного регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я”, а саме таким суб'єктом є держава в особі відповідних органів, які здійснюють цілеспрямований регулюючий вплив на господарську діяльність у сфері охорони здоров'я шляхом застосування визначених законодавством різноманітних засобів і механізмів з метою реалізації державної політики охорони здоров'я.

5. Обґрунтовано пропозиції щодо встановлення повноважень: 1) МОЗ України зі здійснення моніторингу ціноутворення на платні медичні послуги при наданні лікувально-профілактичної допомоги суб'єктами господарювання у сфері охорони здоров'я, організації ведення відповідних державних реєстрів тарифів на зазначені медичні послуги; 2) територіальних органів Державної інспекції з контролю якості лікарських засобів з ліцензування оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами, що здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; 3) Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, відділу (управління) охорони здоров'я обласної, Київської та Севастопольської державної адміністрації, територіальних відділень Держлікінспекції з видачі висновку щодо можливості суб'єкта господарювання забезпечити виконання ліцензійних умов провадження на всій території України відповідного виду господарської діяльності з охорони здоров'я; 4) місцевих державних адміністрацій щодо розміщення серед юридичних осіб у сфері охорони здоров'я у формі товариств і установ незалежно від форм власності та громадян-підприємців замовлень на поставку продукції (товарів) медичного призначення, необхідної для задоволення потреб територіальних громад у сфері охорони здоров'я.

6. Запропоновано удосконалити порядок ліцензування господарської діяльності з охорони здоров'я шляхом передачі повноважень з ліцензування медичної практики, що здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям, а також відповідних фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для здійснення цього повноваження. Внесено пропозиції щодо добровільного проходження державної акредитації господарськими організаціями з охорони здоров'я, окрім господарських організацій з охорони здоров'я, які приймають і виконують доведені до них у встановленому законодавством порядку державні замовлення з поставки продукції медичного призначення. Запропоновано доповнити перелік документів, що подаються до органу ліцензування для одержання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності з охорони здоров'я на всій території України з урахуванням обґрунтованих в дисертації пропозицій.

7. Обґрунтовано шляхи вдосконалення правового регулювання ціноутворення на результати господарської діяльності у сфері охорони здоров'я, а саме: встановлення фіксованих державних цін на медичні послуги першорядного значення, що надаються господарськими організаціями охорони здоров'я (окрім державних і комунальних закладів охорони здоров'я) і громадянами-підприємцями, та державних регульованих цін на медичні послуги другорядного значення, продукцію (товари) медичного призначення, роботи медичного характеру; визначення структури і порядку формування всіх видів цін на результати господарювання з охорони здоров'я. Запропоновано розробити Методики розрахунку вартості результатів господарської діяльності у сфері охорони здоров'я.

8. Аргументовано пропозиції щодо надання дотацій для підтримки виготовлення препаратів з донорської крові та її компонентів, введення пільгового кредитування організацій охорони здоров'я та громадян-підприємців, що здійснюють надання медичних послуг першорядного значення (окрім державних і комунальних закладів охорони здоров'я), вітчизняних виробників препаратів з донорської крові та її компонентів у разі розширення ними асортименту препаратів, збільшення їх обсягу.

9. За результатами дослідження розроблено пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до законів України, а саме: Основи законодавства України про охорону здоров'я пропонується доповнити розділом 3-1 “Господарська діяльність у сфері охорони здоров'я”, розділом 3-2 “Державне регулювання господарської діяльності у сфері охорони здоров'я”, розділ 12 “Відповідальність за порушення законодавства про охорону здоров'я” - доповнити главою “Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання з охорони здоров'я”, в яку ввести параграф “Адміністративно-господарські санкції за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності з охорони здоров'я”; ст.ст. 3, 16, 17); Закони України “Про податок на додану вартість” (пп.5.1.7 п. 5 ст.5, пп.5.1.8 п.5 ст. 5), “Про місцеві державні адміністрації” (п.11 ст. 13, п.п. 10-14, ст. 22). Також розроблено пропозиції щодо внесення відповідних змін і доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України, наказів Міністерства охорони здоров'я України.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дешко Л. Ліцензування господарської діяльності в сфері охорони здоров'я / В. Волков, Л. Дешко // Правничий часопис Донецького університету. - 2004. - № 2 (12). - С. 37-45. (Особистий внесок здобувачки: розробка наукових положень щодо правового регулювання ліцензування певних видів господарювання з охорони здоров'я та підготовка пропозицій з удосконалення законодавства України у сфері ліцензування цього виду господарської діяльності).