Державне регулювання страхової справи в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

УДК 351.368

Державне регулювання страхової справи в Україні

25.00.02 ? механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Філонюк Олександр Феодосійович

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національній академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

РОЗПУТЕНКО Іван Васильович,

Національна академія державного управління

при Президентові України,

завідувач кафедри економічної політики.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент

ІВАНИЦЬКА Ольга Михайлівна,

Інститут лідерства та соціальних наук

Київського університету імені Бориса Грінченка,

завідувач кафедри управління навчальним закладом;

доктор економічних наук, професор

ОСАДЕЦЬ Семен Степанович,

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана,

завідувач кафедри страхування.

Захист відбудеться 16 грудня 2010 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.01 в Національній академії державного управління при Президентові України за адресою: 03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20, к. 212.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної академії державного управління при Президентові України (03057, м. Київ-57, вул. Ежена Потьє, 20).

Автореферат розісланий 15 листопада 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.П. Рачинський

страховий ринок регулювання державний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку світової економіки та міжнародних відносин, процеси ринкової трансформації національної економіки, входження України в систему світових господарських зв'язків зумовлюють необхідність розвитку страхового ринку з урахуванням світового досвіду та національних особливостей.

Процеси ринкової трансформації національної економіки потребують здійснення наукового дослідження механізмів державного регулювання міжнародного ринку страхування та розробки способів ефективного використання світового досвіду в галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України. Це забезпечить успішне впровадження економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство.

Створення сприятливих умов для розвитку страхування в державі потребує глибоких теоретичних досліджень механізмів державного регулювання та надання наукових рекомендацій, які можуть стати важливим чинником ефективної підготовки нашої держави до вступу в Європейський Союз, який вимагає від України впровадження та виконання європейських стандартів загалом для всієї економіки держави.

Дотримання європейських стандартів страхової діяльності в Україні потребує:

? створення повноцінного страхового ринку як об'єктивного атрибута ринкової економіки;

- впровадження ефективного механізму державного регулювання страхового ринку як гаранта його надійного функціонування;

? удосконалення відповідної державної політики у сфері страхових послуг;

? здійснення необхідних наукових розробок у сфері страхування.

Важливо наголосити на особливому характері зовнішнього та внутрішнього стану розвитку українського ринку страхових послуг. У сучасних умовах повного усвідомлення необхідності страхування в населення нашої країни немає. Воно має фрагментарний і нав'язаний характер. Суспільна потреба цього виду послуг для держави є очевидною, але морально-організаційно вона лише починає формуватися у свідомості громадян України. Для цього є серйозні суб'єктивні та об'єктивні причини, а саме:

1) недовіра громадян України до фінансових інститутів держави, зокрема страхових компаній;

2) однобічний розвиток страхового ринку, що підтверджується статистикою щодо кількості страхових компаній зі страхування ризиків і страхування життя;

3) нестабільність державної політики у сфері страхування;

4) незадовільна статистика з виплат щодо страхових випадків:

- бюрократизм та тяганина з оформленням документів;

- суттєва різниця за часом від моменту настання страхової події та виплати за нею;

- велика кількість судових позовів до страхових компаній щодо виплат.

Виходячи з цього можна сказати, що для України на початку XXІ ст. склався критично низький рівень захищеності за основними ризиками.

Незрілість українського страхового ринку - один із чинників слабкості інвестиційного клімату й загальних умов економічної діяльності. Страховий ринок в Україні потерпає від низької капіталізації.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена тим, що дослідження в галузі державного управління страховим ринком України в умовах глобалізації недостатні, більшість питань цієї проблематики ще не стали предметом системного, поглибленого аналізу, синтезу вже накопичених знань. Зокрема, йдеться про роль і співвідношення державного та ринкового регулювання страхової діяльності в умовах трансформаційних суспільних перетворень, вихід на регіональні, державні, європейський і світовий ринки страхування.

Різноманітні підходи до регулювання страхової справи перебували в колі наукових інтересів багатьох українських учених, а саме В.Д.Базилевича, Н.М.Внукової, О.М.Іваницької, М.С.Клапківа, С.А.Навроцького, С.С.Осадця, А.А.Чухна, Я.П.Шумелди, О.І.Ястремського та інших науковців.

У російській економічній літературі організацію страхової справи й технологію страхування досліджували: В.Б.Гомелля, Є.В.Коломін, Л.О.Орланюк-Малицька, Л.І.Рейтман, С.Е.Саркісов, В.А.Сухов, В.В.Шахов, Р.Т.Юлдашев.

Окремі питання розвитку страхової справи, що пов'язані з фундаментальними і прикладними дослідженнями у сфері державного управління, знайшли своє відображення в працях В.Д.Бакуменка, В.Г.Бодрова, М.М.Білинської, В.В.Голубь, І.А.Грицяка, Ю.В.Ковбасюка, О.Ю.Лебединської, Н.А.Липовської, О.Ю.Оболенського, Т.І.Пахомової, А.П.Рачинського, В.М.Рижих, І.В.Розпутенка, С.М.Серьогіна, С.В.Сьоміна, В.П.Трощинського, Л.Є.Шкляра та інших науковців.

Водночас багато проблем ринку страхових послуг і його державного регулювання в теоретичному і методологічному сенсі потребують подальшого дослідження. Різноманіття аспектів страхування, актуальність пошуку нових підходів до розв'язання проблеми ефективності державного регулювання ринку страхових послуг обґрунтовують важливість здійснення подальших наукових досліджень у цьому напрямі. Це зумовило вибір теми, цілей, завдань, об'єкта дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукових досліджень та висвітлює результати наукових доробок автора, отриманих у процесі виконання науково-дослідних робіт, здійснених на кафедрі економічної політики Національної академії державного управління при Президентові України в межах проектів “Практичні рекомендації щодо використання економічного аналізу в процесі реалізації соціально-гуманітарної політики в Україні (2005-2010 рр.)” (ДР № 0108U002029) та “Геоекономічна політика в Україні” (ДР № 0109U003018), у межах яких автором досліджено закономірності державного регулювання ринку страхових послуг та особливості його функціонування в умовах глобалізаційних впливів.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи - розробка та обґрунтування теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання страхового ринку України на національному та регіональному рівнях; розробка пропозицій щодо оптимального й компромісного державного та ринкового впливу на розвиток страхової діяльності держави, підвищення рівня захищеності страхувальників.

Виходячи з цього виокремлено такі завдання:

- дослідити сучасну систему державного регулювання страхової діяльності та її вплив на формування страхового ринку України;

- обґрунтувати необхідність ефективних змін у системі державного регулювання страхового ринку України;

- проаналізувати проблеми і причини нерозвиненості українського ринку страхових послуг;

- визначити основні напрями вдосконалення інституційно-правових аспектів державного управління та регулювання страхового ринку в Україні;

- вивчити та оцінити зарубіжний досвід розвитку механізмів державного регулювання страхової діяльності та розробити пропозиції щодо його адаптації до умов господарювання в Україні;

- внести пропозиції щодо розробки на державному й регіональному рівнях системних заходів гармонізації, оптимізації та модернізації регулюючої ролі держави у сфері страхових послуг і підвищення ефективності їх в умовах глобалізації та інтеграції в європейський і світовий ринки;

- дослідити проблеми системи підготовки й перепідготовки кадрів для страхового ринку України та способи їх вирішення.

Об'єкт дослідження - ринок страхових послуг України.

Предмет дослідження - механізми державного регулювання страхового ринку України.

Методи дослідження. Для досягнення окресленої мети було використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: системний аналіз - у процесі вивчення тенденцій розвитку страхового захисту; факторний аналіз - для розгляду чинників, що впливають на ефективне відновлення ресурсного потенціалу економіки за допомогою страхування; економіко-статистичний - для вдосконалення та опрацювання нових форм, методів і умов страхування; математичний та експертний методи дослідження, а також спостереження, синтезу та логічного моделювання.

Теоретичним і методологічним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ у їх взаєморозвитку, методи теоретико-емпіричного дослідження, критичний і порівняльний аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців.

Інформаційною базою роботи послугували вітчизняні й зарубіжні розробки з проблем функціонування ринку страхових послуг і нормативно-правова база країни щодо державного регулювання страхового ринку. У дослідженні використано також низку положень, що містяться в роботі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Ліги страхових організацій України, статистичні матеріали та результати безпосередніх спостережень і практичних розробок автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні цілісного авторського підходу до формування національної страхової системи, а також у розробці практичних рекомендацій з удосконалення механізмів державного регулювання страхової справи в Україні. Найважливіші наукові результати, які становлять особистий здобуток дисертанта й виносяться на захист, такі:

уперше:

- на основі аналізу українського страхового ринку визначено головні чинники (нормативно-правова база, розвиток глобальних процесів, підготовка кадрів) асинхронності його розвитку в зіставленні з об'єктивними потребами, які динамічно розширюються й зумовлюються цілями створення “Національної страхової системи” як гаранта соціально-економічної безпеки та економічної стійкості країни;

- теоретично обґрунтовано, що відсутність “Національної страхової системи” та слабкість українського ринку страхових послуг, уже залученого в процес глобалізації світової економіки, становить загрозу зовнішньоекономічній безпеці України, а отже, потребує вжиття невідкладних заходів, а саме: встановлення рівних вимог до створення та діяльності страховиків-резидентів без поділу на страховиків за та без участі іноземних інвесторів; закладення чіткого законодавчого підґрунтя в усіх аспектах діяльності страхових компаній, встановлення чітких норм проведення реорганізації та здійснення процесу банкрутства страховиків, антимонопольного та податкового законодавства, здійснення соціально-зорієнтованих видів страхування (страхування життя, пенсійне страхування, медичне страхування); покращення рівня страхової культури населення; підвищення законодавчих вимог до мінімальних розмірів статутних фондів і встановлення європейських вимог до платоспроможності страховиків-резидентів; прийняття мінімальних рівнів страхового покриття з обов'язкових видів страхування, що застосовуються в державах Європейського Союзу;

- доведено необхідність гармонізації відносин між державними й ринковими суб'єктами на страховому ринку України. Державна стратегічна політика регулювання страхового ринку повинна спиратися на концептуальні засади щодо розвитку страхового ринку в Україні. Це сприятиме цілеспрямованим та узгодженим діям державних і недержавних структур щодо забезпечення надійного страхового захисту і юридичних, і фізичних осіб. Модель державного регулювання ринку страхування має передбачати пошук оптимального співвідношення внутрішніх сил ринкового саморегулювання та безпосереднього впливу державних органів нагляду;

- розроблено структурно-логічну модель взаємовідносин страховика і страхувальника та виявлено внутрішні й зовнішні фактори узгодженості їхніх економічних інтересів, центральною передумовою яких є визначення державою рамкових умов діяльності учасників процесу на основі регламентації діяльності страхових посередників, регулювання умов договору страхування, затвердження правил страхування, тарифного регулювання для зниження рівня ризиковості використання особливостей природи страхового механізму;

удосконалено:

- заходи реформування механізмів регулювання страхового ринку України, а саме: забезпечення рівних прав та обов'язків для всіх суб'єктів страхових взаємовідносин незалежно від форм власності та організаційної структури цих суб'єктів, а також їх виконання; забезпечення фінансової стабільності страховиків і рівних умов здійснення різних видів страхування, а також гарантій підприємствам і громадянам у реалізації їхнього права на ефективний страховий захист та вільний вибір страховика;

- економічний зміст категорії “страхування”, спираючись на досягнення макроекономіки і теорії державного регулювання, зокрема в частині позитивних і негативних наслідків для учасників страхового ринку України;

набули подальшого розвитку:

- систематизація підходів і поглядів представників різних наукових течій щодо місця та ролі механізмів державного управління страховим ринком як одного з важелів державного регулювання економічних процесів;

- функції органів державної влади, зокрема Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, для наближення показників ефективності її діяльності до відповідних вимог Європейського Союзу в частині деталізації та конкретизації завдань щодо адаптації українського ринку страхових послуг до ринку ЄС;

- напрями інтеграції страхового ринку України до єдиного фінансового ринку Європейського Союзу через впровадження нових технологій надання страхових послуг та доведення їх до світових стандартів; розширення асортименту страхових послуг, підвищення якості послуг та обслуговування; впровадження в законодавство України директив Європейського Союзу щодо діяльності фінансових ринків і ринку страхових послуг.

Практичне значення отриманих результатів. Теоретичні і практичні висновки були розглянуті й використані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності (довідки від 20.10.2009 р. № 102/23, від 20.10.2009 р. № 12771/37) під час розроблення нормативно-правових актів, що належать до регулювання страхового ринку, особливо з питань, що стосуються його значення як чинника соціально-економічної безпеки в державі.

Практичне значення роботи визначається тим, що основні теоретичні положення і висновки дисертації доведені до рівня конкретних пропозицій, які сприятимуть удосконаленню системи державного регулювання страхової сфери і можуть бути використані:

- у діяльності органів державного управління в процесі проведення аналізу державної політики щодо регулювання страхової справи;

- у правотворчій діяльності з метою вдосконалення страхового законодавства, зокрема щодо питань гарантування прав страхувальників;

- у процесі підготовки підручників, навчальних і методичних посібників, розробки навчальних планів, програм професійного навчання державних службовців.

Результати дисертаційного дослідження використані в процесі розробки законів України, законопроектів, доповнень і змін до них (“Про страхування”, “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, “Про оподаткування прибутку підприємств” (довідка від 20.10.2010 р. № 12771/37).

Зазначені закони та законопроекти відіграють вагому роль у державному управлінні та регулюванні діяльності небанківських фінансових інститутів, страхового й фінансового ринку України.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею, в якій дисертантом розроблені наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації з удосконалення фінансово-економічних механізмів державної політики щодо розвитку страхової справи в Україні. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації та пропозиції належать особисто автору та є його науковим досягненням. Ідеї та розробки, що належать В.Т. Алєксандрову, В.Д. Базилевичу, О.І. Барановському, О.М. Залєтову, С.М. Нєдбаєвій, В.М. Фурману, разом з якими було підготовлено низку публікацій, у дисертації не використовувалися. Зокрема, у працях у співавторстві внесок дисертанта полягає: у підручнику [1] - висвітлено об'єктивну необхідність державного регулювання страхової діяльності; у монографії [2] - досліджено правовідносини у сфері страхування, проаналізовано потенціал розвитку масових видів страхування; у колективній монографії [3] - обґрунтовано шляхи реалізації стратегій окремо взятої страхової компанії; у статтях [4-6] - викладено підходи до навчання фахівців страхового ринку.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи апробовано на: науково-практичній конференції за міжнародною участю “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток системи вищої та післядипломної освіти у сфері страхування та актуарних наук” (Харків, 2006).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи відображено в 17 публікаціях, серед них у співавторстві - 8 статей, 2 монографії, 1 підручник. У журналах опубліковано 6 статей, у збірниках - 2 та у матеріалах наукових конференцій - 2 тези доповідей. У наукових фахових виданнях з державного управління опубліковано 6 статей.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок, обсяг основного тексту - 196 сторінок. Робота містить 7 рисунків, 10 таблиць, список використаних джерел налічує 121 назву.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертаційної роботи, визначено стан наукової розробки проблеми, предмет і об'єкт дослідження, сформульовано мету й завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, наведено дані щодо апробації її результатів.

У першому розділі - “Системоформувальні засади становлення страхового ринку в Україні” - розглянуто питання та досліджено проблеми щодо страхового ринку України як об'єкта державного регулювання, утвердження регулятивної функції страхування в умовах змін, системного аналізу державного регулювання страхового ринку, проблем державного регулювання страхової діяльності в Україні.

Обґрунтовано необхідність розв'язання проблем державного регулювання страхового ринку, які ще не повністю досліджені й вирішені. Утім, науковцями справедливо зазначено, що державне регулювання страхового ринку покликане сприяти розвитку страхового ринку, захисту інтересів страхувальників, забезпечувати реєстрацію страхових організацій, ліцензування страхових операцій, здійснювати контроль за дотриманням страховими організаціями законодавства.

Зазначено, що достатньо послідовного переходу від дослідження самого страхового ринку, його структури й організації діяльності його суб'єктів до державного регулювання, аналізу “провалів ринку”, недосконалості ринкового механізму в страхуванні й необхідності державного втручання в його процеси, зіставлення форм і методів такого втручання в сучасних дослідженнях і наукових роботах представлено недостатньо.

У розділі розкриті поняття: “державне регулювання страхового ринку”, “державне регулювання страхової діяльності”, “державне регулювання страхових організації” та “державний страховий нагляд”, які перебувають у такому співвідношенні:

1) державне регулювання страхового ринку належить до всього страхового ринку як до єдиної системи, до всіх його суб'єктів і процесів взаємодії між ними;

2) державне регулювання страхової діяльності - поняття вужче, воно стосується тільки тих процесів у житті суб'єктів страхового ринку, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням страхових операцій;

3) регулювання страхових організацій належить, з одного боку, тільки до страховиків, які здійснюють свою діяльність на підставі ліцензії, а з другого ? не тільки до здійснюваних ними страхових операцій, а й до інвестиційної діяльності, діяльності як емітента власних цінних паперів та ін.;

4) державний страховий нагляд передбачає регулювання й контроль суб'єктів страхового ринку, який здійснюють тільки органи держнагляду, а на практиці і регулювання, і контроль страхування частково здійснюють і без його участі податкові органи, Національний банк України та ін. Регулювання і контроль у страхуванні здійснюються паралельно: контроль, завданням якого є отримання і перевірка органами страхового нагляду бухгалтерської та статистичної звітності страховиків, дає змогу робити кількісну оцінку стану й окремої компанії, і страхового ринку загалом. Виявлені таким чином недоліки усувають через регулювання, результати регулювальних заходів знову визначають через контроль та ін. Проте предметом цієї роботи є не контроль, а “державне регулювання страхового ринку”, тому окремі питання контролю можна розглядати суто в їх взаємозв'язку з регулюванням.

Об'єктом державного регулювання є страховий ринок як єдина велика система, що є складовою “Національної страхової системи”.

У структурі страхового ринку як єдиної системи, саморегулюючої і регульованої державою, виділено три рівні (рис. 1):

І - сфера державного регулювання;

II - сфера суспільного ринкового саморегулювання;

IІІ - сфера продажу страхових послуг.

До першого рівня належать учасники ринку страхування (страховики, страхувальники, посередники, застраховані особи, вигодонабувачі та треті особи). Це рівень індивідуального, договірного ринкового саморегулювання.

До другого рівня належать усі суб'єкти третього рівня, а також учасники ринку перестрахування (перестрахувальники, перестраховики і посередники з перестрахування), об'єднання (різних форм), громадські організації страховиків і страхувальників, ринкова інфраструктура (аудит, консалтинг, аварійні комісари, експертні служби та ін.). Це сфера дії інститутів і механізмів суспільного ринкового саморегулювання.

На третьому рівні реалізуються договірні відносини з прямого страхування, відбувається безпосередньо укладання й виконання договорів страхування

Рис. 1 Структура регулювання страхового ринку

На першому рівні над усіма названими учасниками ринку починається регулююча дія держави, інституційним центром якої для страхового ринку є спеціальний уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю (Державна комісія з регулювання фінансових послуг).

Системні дослідження у сфері регулювання страхових відносин не обмежуються загальним аналізом, розробкою та впровадженням системи державного регулювання страхового ринку і його складових підсистем. До загальних досліджень і розробки трьох блоків механізмів регулювання страхових відносин у державі передусім належать:

1) розробка та впровадження нормативно-правової бази для створення оптимальних державних механізмів управління та регулювання Національної страхової системи та страхового ринку.

2) визначення напрямів створення системи механізмів оптимального державного і ринкового регулювання страхової діяльності, спрямованого, з одного боку, на динамічний розвиток страхового ринку, а з другого ? на задоволення потреб щодо ефективності захисту майнових інтересів страхувальників і суспільства загалом;

3) визначення критеріїв оптимальності та ефективності властивостей страхового ринку для підготовки, створення і впровадження механізмів ринкового регулювання страхової діяльності в державі.

Фактично виникає найскладніша державна проблема: як об'єднати суб'єкти Національної страхової системи, тобто державні органи виконавчої влади, які забезпечують її правове функціонування і державне регулювання, в одну ефективну “неперервно діючу команду” для розробки оптимальних механізмів державного та ринкового регулювання страхової діяльності в Україні.

У другому розділі - “Загальна характеристика механізмів державного регулювання страхового ринку” - досліджено проблеми щодо: ретроспективної оцінки стану механізмів державного регулювання страхування в Україні; зарубіжного досвіду розвитку механізмів державного регулювання страхової діяльності; інституційно-правових аспектів механізмів державного регулювання страхових ринків в Україні.

У розділі розкрито вітчизняний історичний досвід державного регулювання страхових ринків, який становить інтерес для дослідників, оскільки його необхідно брати за основу (як фундамент з національними особливостями) і, враховуючи зарубіжний досвід, будувати інтегровану, сучасну, європейського рівня систему державного регулювання страхування в Україні. Незважаючи на універсальність сукупного західного досвіду, під час його вивчення та використання не слід забувати, що Україна має і власні страхові традиції. Тому пряме копіювання зарубіжних схем без урахування національних особливостей держави не виправдане.

У роботі зазначається, що:

- Україна володіє власним унікальним історичним досвідом державного регулювання, що потребує уважного вивчення і застосування окремих його елементів у сучасній практиці регулювання;

- український страховий ринок і система його регулювання завжди розвивалися із запізненням порівняно із західними країнами, а за час існування державної страхової монополії в СРСР у ній не було потреби. Тому систему довелося створювати заново;

- досвід розвинених країн у сфері державного регулювання відрізняється великою різноманітністю форм і методів, тому під час створення сучасної української моделі оптимальною уявляється континентальна, жорстко централізована модель регулювання.

Починаючи з 1991 р., після припинення існування СРСР, Україна почала самостійно вирішувати всі питання організації страхової діяльності.

В умовах сучасної України державне регулювання страхової діяльності та її розвиток здійснюються відповідно до сучасних потреб, з урахуванням наявних економічних можливостей. Враховуючи це, державне регулювання страхової діяльності в Україні необхідно здійснювати виходячи з характерних для нього етапів становлення.

З цього погляду, на нашу думку, можна простежити чотири етапи.

Перший з 1991 р., з часу проголошення незалежності України, по
10 травня 1993 р., коли було прийнято Декрет Кабінету Міністрів України “Про страхування”.

Другий з 10 травня 1993 р. по 7 березня 1996 р., коли було ухвалено Закон України “Про страхування”.

Третій з 7 березня 1996 р. по 11 грудня 2002 р., коли було створено Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг), яка є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Четвертий етап, починаючи з 11 грудня 2002 р. і донині, характеризується активним розвитком страхового ринку України.

За всієї великої кількості досліджень у галузі державного регулювання страхового ринку комплексного порівняльного аналізу систем регулювання різних країн і систематизованої класифікації моделей регулювання представлено не було, тим часом як, на наш погляд, необхідною умовою для ефективного використання зарубіжного досвіду в українській практиці є його систематизація та узагальнення. З політичної точки зору, регулювання страхової діяльності аналогічно іншим формам регулювання, що є процесом, в якому учасники прагнуть використовувати у своїх інтересах владу держави. Політичний аспект регулювання страхової діяльності та передусім роль, яку відіграють у ньому окремі учасники, визначається характеристиками об'єкта регулювання.

На рис. 2 наведено класифікацію моделей державного регулювання страхових ринків різних країн світу.

Рис. 2 Моделі державного регулювання страхових ринків

У розділі розглянуто ключові чинники, які визначають учасників процесу регулювання: це рівень актуальності (гостроти) чи складності (професіональності) вирішуваних проблем (питань). Актуальні питання характеризуються широкомасштабним напруженим конфліктом: наприклад, регулювання небезпечних викидів в атмосферу, пожеж, повеней, епідемій та ін. Регулювання складних питань вимагає спеціальних знань і навичок, наприклад, регулювання збройних чи авіаційних сфер, банківської діяльності, ліцензування медикаментів тощо.

Наведено найбільш поширені механізми, що використовуються регулюючими структурами залежно від поставлених цілей у страховій справі. На рис. 3 представлено схему процесу регулювання страхової діяльності.

Проведено аналіз впливу інституційно-правових аспектів державного регулювання страхового ринку в Україні. Розглянуто особливості механізмів регулювання страхової діяльності та їх вплив на результати регулювання страхового ринку Національною страховою системою.

Основні джерела страхового права в Україні - Конституція України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України та інших центральних органів державної влади.

Рис. 3 Процес регулювання страхової діяльності

Правове регулювання діяльності на страховому ринку - це нормативне упорядкування процесів на страховому ринку. Правове регулювання діяльності на страховому ринку складається з двох частин: державно-правове регулювання та інституційно-правове регулювання.

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюють органи законодавчої, виконавчої і судової влади, центральним елементом яких є Кабінет Міністрів України, а безпосередній орган з питань нагляду за страховою діяльністю - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. До цієї системи входять:

- Національний банк України - здійснює валютне регулювання;

- Державна податкова адміністрація України - здійснює податкове регулювання;

- Антимонопольний комітет - реалізує антидемпінгову й антимонопольну політику;

- Державний комітет з питань регуляторної політики і підприємництва - проводить регуляторну політику;

- Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку - здійснює нагляд за акціонерними товариствами;

- Фонд державного майна - керує частками державного майна;

- Господарський суд - розглядає справи, пов'язані із суперечками у сфері страхування.

Інституційно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюється головним чином регуляторами - інститутами, утвореними згідно зі ст. 13 Закону України “Про страхування”, а саме: Лігою страхових організацій України, Моторним (транспортним) страховим бюро України, Авіаційним страховим бюро України, Морським страховим бюро України, Ядерним страховим пулом та ін.

У третьому розділі - “Підвищення ефективності механізмів державного регулювання страхового ринку України” - визначено комплекс механізмів щодо шляхів гармонізації відносин між державними й ринковими суб'єктами на страховому ринку України; модернізації та ефективності складових елементів нормативно-правової бази страхових договорів; якісної підготовки кадрів для страхового ринку як ефективного механізму активізації страхової діяльності в Україні.

Підвищення ефективності страхування та його впливу на економіку країни - загальна мета державної політики. Формулювання спільного завдання підвищення ефективності страхової діяльності містить і певні цілі (забезпечення надійного страхового захисту), і методи їх досягнення (розробка, прийняття законодавчих і нормативних актів та контроль за їх виконанням).

Методи реалізації загальної мети державної політики, зміст державних заходів на страховому ринку України мають визначатися виходячи з наявних потреб, які існують і на страховому ринку України, і в економіці загалом.

Серед найважливіших напрямів удосконалення системи державного регулювання страхового ринку, на нашу думку, варто визначити необхідність розробки нормативно-правової бази для діяльності всіх суб'єктів страхового ринку, активізацію юридичної, економічної, політичної та дипломатичної роботи щодо інтеграції України до міжнародних організацій і союзів, які визначають механізми функціонування глобального ринку страхових послуг. Актуальним залишається питання формування об'єднань страховиків за певними напрямами та видами страхування. Потребують уваги економічні та юридичні аспекти вдосконалення співвідношення обов'язкового та добровільного страхування, активнішою має бути соціальна спрямованість страхування, захищенішою повинна стати інвестиційна діяльність страхових компаній.

Отже, державна політика регулювання страхового ринку має спиратись на концептуальні засади щодо розвитку страхового ринку в Україні. Така концепція сприяла б цілеспрямованим і узгодженим діям державних і недержавних структур щодо забезпечення надійного страхового захисту і юридичних, і фізичних осіб.

У розвитку страхової культури велика роль відведена освітянським закладам, зокрема університетам, академіям, інститутам, коледжам і факультетам економічного та управлінського спрямування.

Відчувається велика нестача висококваліфікованих педагогів, недостатнім є забезпечення студентів навчальною та методичною літературою.

З огляду на загальну потребу в кадрах, такі обсяги підготовки фахівців зі страхування навіть не покривають природного вибуття кадрових працівників страхових організацій. За розрахунками дослідження, для задоволення потреби страхового ринку у фахівцях вищої кваліфікації необхідно довести їх щорічний випуск до 400?500 осіб. Водночас варто подумати про раціональну дислокацію вищих навчальних закладів, які здійснюватимуть таку підготовку. Досвід показує, наприклад, що жоден студент, який закінчив магістерську програму “Страховий менеджмент” у КНЕУ, не виїхав на роботу за межі Києва, і це не дивно: адже тут зосереджено майже половину страхових компаній України. Ось чому доцільною є організація підготовки фахівців у регіонах, до якої варто залучити вищі навчальні заклади Мінфіну, розташовані у Дніпропетровську, Львові, Одесі, Чернівцях, які раніше (у статусі коледжів) готували молодших спеціалістів зі страхування.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведено розв'язання актуального наукового завдання розробка та обґрунтування теоретико-методологічних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання, зокрема регулювання страхового ринку. Отримані наукові результати підтвердили, що мети дисертаційної роботи досягнуто, поставлені завдання виконано, здійснене дослідження дає змогу зробити такі основні висновки:

1. Досліджено систему державного регулювання страхового ринку та розроблено основні підходи до структурування державного механізму регулювання страхової діяльності в Україні і сформульовано його головну мету в умовах перехідної економіки. При цьому автор вважає, що головними ключовими елементами державного регулювання страхової діяльності є правовий механізм та державний нагляд. Ці форми мають бути покладені в основу формування державного механізму регулювання страхової діяльності в Україні.

Встановлено, що державний механізм регулювання страхової діяльності - це сукупність економіко-правових, економічних, соціально-економічних, кредитно-фінансових механізмів, які зосереджені на врегулюванні складної ієрархії економічних відносин між державою, страховиком і страхувальником з метою збалансованого і пропорційного розвитку страхової діяльності з урахуванням досягнення певних економічних цілей.

2. Виявлено значну кількість проблем, які потребують теоретико-методологічного обґрунтування та практичного вирішення, зокрема, недосконала інвестиційна політика страхового ринку; присутність на ринку великої кількості слабокапіталізованих страхових компаній; наявність значної частки псевдострахування, а як наслідок - недовіра до страхування; виведення капіталу з України з використанням схем перестрахування та ін. Для збільшення внутрішнього інвестиційного потенціалу України необхідно законодавчо надати страховикам можливість здійснювати інвестиції в економіку України, з визначенням переліку пріоритетних проектів, завдяки яким забезпечується виробництво конкурентоспроможних товарів та послуг, а також розвиток експортного потенціалу країни.

3. Проведено аналіз проблем і причин низького розвитку ринку страхових послуг в Україні. Відтак, встановлено, що реалізація механізму ефективного використання внутрішнього потенціалу національного страхового ринку можлива шляхом створення системи перестрахування, яка має включати державний контроль за перестраховими операціями. При цьому визначальну роль у цій системі мають відігравати страхові об'єднання. Серед найважливіших напрямів державного регулювання страхової діяльності у сфері страхування життя є створення механізму надання громадянам гарантій повернення втрачених коштів у разі банкрутств страхових компаній шляхом законодавчого запровадження механізму обов'язкового створення страховиками централізованого фонду страхових гарантій. Це дасть змогу не тільки підвищити соціальний захист населення України, а й залучити значні грошові кошти населення на інвестиційні цілі.

4. Дослідження та порівняння стану, ефективності та тенденцій розвитку страхової діяльності в Україні, наявних форм та методів державного регулювання страхової діяльності у країнах з ринковою економікою, дало можливість визначити основні напрями вдосконалення інституційно-правових аспектів державного регулювання страхового ринку. Встановлено необхідність організаційного вдосконалення державного нагляду за страховою діяльністю з метою підвищення фінансової надійності і платоспроможності страховиків та посилення захисту інтересів страхувальників в умовах перехідної економіки. Ефективність цієї перебудови значною мірою має залежати від узгодженості та системності змін і відмови від принципу “невтручання” держави і прямої орієнтації органу державного нагляду на виконання головних функцій державного регулювання.

З розвитком ринкових відносин і підвищенням ролі страхової діяльності в їх розбудові держава та її органи мають приділяти значну увагу формуванню нормативно-правової бази страхування. Ця база має визначати поведінку не лише суб'єктів страхової діяльності, але й важливих інститутів її інфраструктури. Створення такої бази, чітке визначення прав і обов'язків кожного суб'єкта страхових відносин є обов'язковими умовами формування цивілізованого страхового ринку. Цьому сприятиме, на нашу думку, поступове формування Страхового кодексу.

5. Проаналізовано та вивчено позитивний і негативний досвід страхового ринку України, що дало можливість ставити завдання національного рівня в частині інституційно-правових аспектів механізмів державного управління, а вирішенням цього завдання має стати створення “Національної страхової системи”, яка буде здатна вирішити означені в роботі проблеми як теоретичного, так і практичного характеру.

6. Вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду дало підставу встановити, що на основі діючих моделей державного регулювання страхової діяльності, які застосовуються в країнах ЄС, не можна повною мірою окреслити принципи, методи та механізм державного регулювання страхової діяльності в трансформаційній економіці, оскільки вони ґрунтуються на налагодженій правовій базі, розвинутій управлінській структурі, а також на перевірених часом методах контролю та досвіді саморегулювання страховиків.

7. Розгляд страхування як самостійної економічної категорії відповідає стратегічним потребам економіки країни. При цьому необхідно виходити з особливостей реалізації функцій, властивих страхуванню, у складній системі економічних відносин, наголошуючи, насамперед, на їх відтворювальній спрямованості. Тому пропонується система заходів гармонізації, оптимізації та модернізації регулюючої ролі держави у сфері страхових послуг і підвищення їх ефективності в умовах глобалізації та інтеграції в європейський і світові ринки, це:

- нормативно-правова база, що регламентує функціонування страхового ринку України;

- стратегія інтеграції України в Європейський Союз і Світову організацію торгівлі, прийняті Україною міжнародні зобов'язання, що визначають напрями й умови гармонійного розвитку фінансового ринку України;

- прийнятні для України світові аналоги розвитку страхової справи, що сприяють розв'язанню проблем у цій сфері;

- власний досвід розвитку і функціонування страхового ринку.

8. Якісна підготовка кадрів для страхового ринку України є проблемою державної політики в галузі освіти в частині підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців для ринку страхових послуг. Держава має брати найактивнішу участь у створенні такої політики шляхом введення необхідних державних механізмів, а саме контролю, ліцензування та атестації. Тому пропонуємо створити навчально-атестаційні системи для локального та дистанційного навчання й атестації, такі як підготовка керівників страхової компанії; підготовка головних бухгалтерів страхової компанії; підготовка агентів зі страхування життя; підготовка агентів із страхування ризиків.

Такі системи здатні підготувати когорту досвідчених фахівців світового рівня зі страхової справи, які будуть спроможні передавати свої знання та досвід молодому поколінню.

Урахування основних наукових результатів досліджень дисертаційної роботи, вітчизняного і зарубіжного досвіду, сучасних потреб формування і розвитку сфери страхових послуг дає всі підстави стверджувати про необхідність активної ролі держави і зокрема посилення функції державного регулювання страхової справи в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії, підручники

1. Филонюк А. Ф. Страховая индустрия Украины: стратегия развития : монография / А. Ф. Филонюк, А. Н. Залетов. - К. : Междунар. агенция “Бизон”, 2008. - 448 с. - Авт. : с. 163-391.

2. Стратегічне управління страховою компанією : колективна монографія / [В. М. Фурман, О. Ф. Філонюк, О. І. Барановський та ін.]. - К. : КНЕУ, 2008. - 437 с. - Авт. : с. 232-311.

3. Страхування : підручник / [В. Д. Базилевич, О. Ф. Філонюк, А. С. Криклій та ін.]. - К. : Знання, 2008. - 1019 с. - Авт. : с. 544-566.

Статті в наукових фахових виданнях

4. Філонюк О. Ф. Державна атестація та підготовка фахівців страхового ринку України / О. Ф. Філонюк, В. Т. Александров, С. М. Недбаєва // Зб. наук. пр. НАДУ / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Вип. 1. - С. 70-75. - Авт. : с. 71-73.

5. Філонюк О. Ф. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів: державно-управлінський аспект / О. Ф. Філонюк, С. М. Недбаєва // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 3. - С. 114-117. - Авт. : с. 115-117.

6. Філонюк О. Ф. Проблеми підготовки кадрів для страхового ринку України та державні механізми їх вирішення / О. Ф. Філонюк, В. Т. Александров, С. М. Недбаєва // Державне управління: теорія та практика : електрон. наук. фах. вид. - 2006. - № 2. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2006-2/. - Авт. : с. 3-7.

7. Філонюк О. Ф. Страховий ринок України як об'єкт державного регулювання / О. Ф. Філонюк // Інвестиції : практика та досвід. - 2009. - № 22. - С. 73-77.

8. Філонюк О. Ф. Проблеми впровадження державних механізмів регулювання страхуванням / О. Ф. Філонюк // Інвестиції : практика та досвід. - 2009. - № 24. - С. 92-96.

9. Філонюк О. Ф. Шляхи гармонізації відносин між державними й ринковими суб'єктами на страховому ринку України / О. Ф. Філонюк // Економіка та держава. - 2010. - № 1. - С. 101-104.

Статті в інших наукових виданнях

10. Філонюк О. Ф. Про першочергові заходи кадрового забезпечення страхового ринку України / О. Ф. Філонюк // Вісн. Терноп. акад. нар. госп-ва. - 2001. - Вип. 15. - С. 112-114.

11. Філонюк О. Ф. Державне регулювання страхової справи в контексті концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року / О. Ф. Філонюк // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - 2006. - № 81-82. - С. 49-52.

12. Філонюк О. Ф. Шляхи використання сучасних освітніх ІТ-технологій у становленні страхової справи в Україні / О. Ф. Філонюк, В. Т. Александров, С. М. Недбаєва // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - 2006. ? № 81-82. ? С. 63-64. - Авт. : с. 63.

13. Філонюк О. Ф. Державне регулювання ринку страхових послуг із застосуванням міжнародних стандартів IAIS / О. Ф. Філонюк // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - 2006. - № 89. - С. 4-6.

14. Філонюк О. Ф. Концепція розвитку страхового ринку України та міжнародні стандарти нагляду за страховою діяльністю / О. Ф. Філонюк // Вісн. Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. - 2007. - № 91. - С. 7-9.

15. Філонюк О. Ф. Страховий ринок України: аналіз і тенденції / О. Ф. Філонюк, В. З. Бурчевський, О. І. Третяк // Фінанси, облік і аудит : зб. наук. пр. КНЕУ. - К. : КНЕУ, 2007. - Вип. 10. - С. 314-324. - Авт. : с. 317-321.

Тези доповідей, матеріали наукових конференцій

16. Філонюк О. Ф. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів: розв'язання сучасної державної проблеми / О. Ф. Філонюк // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю : у 2 т. (31 трав. 2006 р., Київ) / за заг. ред. О. Ю. Оболенського, В. М. Князєва. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. ? Т. 2. ? С. 387-388.

17. Філонюк О. Ф. Порівняльний аналіз державного регулювання страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів в деяких країнах світу / О. Ф. Філонюк // Розвиток системи вищої та післядипломної освіти в сфері страхування та актуарних наук : зб. наук. пр. міжнар. наук.-практ. конф. Харк. нац. ун-ту ім. В. Н. Каразіна, 11-12 верес. 2006 р., Харків. - Х. : Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна, 2006. - С. 103-106.

АНОТАЦІЇ

Філонюк О. Ф. Державне регулювання страхової справи в Україні. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2010.

У дисертаційному дослідженні розкрито сутність страхування як економічної категорії, визначено його основні функції та розглянуто сучасні підходи щодо класифікації. З'ясовано місце і роль державних інститутів у формуванні та регулюванні страхового ринку. Проаналізовано функціонування системи державного регулювання страхової діяльності в Україні, обґрунтовано можливі напрями її вдосконалення. Висвітлено особливості формування державної страхової політики в Україні, запропоновано заходи щодо її поліпшення. Розглянуто основні методи та інструменти державного регулювання вітчизняного страхового ринку. Охарактеризовано чинні у світовій практиці системи організації та нагляду за страховою діяльністю. Наведено оцінку зарубіжного досвіду державного регулювання в контексті можливостей його застосування в Україні за сучасних умов функціонування вітчизняного страхового ринку.

Ключові слова: державне управління, державне регулювання, механізми державного регулювання, ринок страхових послуг, страхова справа.

Филонюк А. Ф. Государственное регулирование страхового дела в Украине. - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2010.

В диссертационном исследовании раскрыта сущность страхования как экономической категории, определены его основные функции и рассмотрены современные подходы относительно классификации. Выяснено место и роль государственных институтов в формировании и регулировании страхового рынка. Проанализировано функционирование системы государственного регулирования страховой деятельности в Украине, обоснованы возможные направления ее усовершенствования. Отражены особенности формирования государственной страховой политики в Украине, предложены мероприятия по ее улучшению. Рассмотрены основные методы и инструменты государственного регулирования отечественного страхового рынка. Охарактеризованы действующие в мировой практике системы организации и надзора за страховой деятельностью. Приведена оценка зарубежного опыта его государственного регулирования в контексте возможностей его применения в Украине при современных условиях функционирования отечественного страхового рынка.

В диссертационном исследовании предложено решение актуальной научной задачи разработки и обоснования теоретико-методологических положений и практических рекомендаций относительно совершенствования механизмов государственного регулирования, в частности регулирования страхового рынка.

Исследовано существующую систему государственного регулирования страховой деятельности и ее влияние на формирование страхового рынка Украины.

Проанализированы имеющиеся проблемы и выяснены причины слабого развития украинского рынка страховых услуг. Проведен анализ и изучен позитивный и негативный опыт страхового рынка Украины, что дает возможность ставить задачи национального уровня, которые относятся к институционно-правовым аспектам механизмов государственного управления - создания “Национальной страховой системы”, которая будет способна решить перечисленные в работе проблемы как теоретического, так и практического характера.

Определены факторы реформирования страхового рынка Украины, которыми являются:

? нормативно-правовая база, регламентирующая функционирование страхового рынка Украины;

? стратегия интеграции Украины в Европейский Союз и Всемирную торговую организацию;

? принятые Украиной международные обязательства, которые определяют направления и условия гармоничного развития финансового рынка Украины;

? приемлемые для Украины мировые аналоги развития страхового дела, которые способствуют решению проблем в этой сфере;

...