Конституційний суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 342.25

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Конституційний суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право

Бринь Тетяна Олександрівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор Ольховський Борис Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри конституційного права України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Колодій Анатолій Миколайович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри конституційного та міжнародного права, член-кореспондент НАПрНУ;

- кандидат юридичних наук, доцент Соляннік Костянтин Євгенович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри державного будівництва.

Захист відбудеться 11 червня 2010 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 30 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Колісник

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процеси демократизації українського суспільства і держави та становлення України як правової, соціальної держави потребують удосконалення існуючих і створення нових механізмів, спрямованих на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення конструктивних, дієвих відносин громадян з органами влади.

Права і свободи людини - один з основоположних чинників сучасної цивілізації. Нинішній стан державотворення ставить перед наукою конституційного права завдання всебічної наукової розробки проблемних питань організації і діяльності Конституційного Суду України як особливого інституту захисту прав і свобод людини і громадянина.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена як її недостатньою розробленістю, так і її практичним значенням у цій сфері суспільних відносин. В сучасній юридичній науці в дослідженнях даної проблеми опубліковано низку наукових праць, захищено кілька дисертацій. Разом з тим значне коло питань правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина саме Конституційним Судом України залишається все ще недостатньо розробленим.

Важливо з'ясувати саму природу цього інституту, розглянути досвід зарубіжних країн з метою кращого розуміння особливостей функціонування в наших специфічних умовах для існування ефективного механізму захисту прав і свобод людини і громадянина.

З появою Конституційного Суду України серед науковців та правознавців набули поширення різні підходи та різне бачення змісту і характеру діяльності, процедур формування Конституційного Суду України, а також його ролі та меж впливу на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина. В сучасній юридичній науці проблеми діяльності Конституційного Суду України як засобу (механізму) захисту прав і свобод людини і громадянина до кінця не дослідженні. Відсутність правових традицій та сучасного громадянського суспільства, невисокий рівень правової освіти населення і несприйняття на практиці принципу розподілу влад, призводило до того, що і суспільство, і держава не завжди адекватно сприймали та розуміли функціональне призначення Конституційного Суду.

Потужний правозахисний потенціал Конституційного Суду України все ще залишається невикористаним повністю саме через відсутність переосмислення та усвідомлення його можливостей, функціонального призначення, форм його впливу на забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також засобів залучення його до цих процесів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах та відповідно до цільової комплексної програми наукової діяльності Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні» № 0186.0.070865.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування ролі Конституційного Суду України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Для досягнення поставленої мети в ході дослідження в дисертації поставлено такі наукові завдання:

- встановити правову природу та з'ясувати генезис конституційної юрисдикції в контексті здійснення функції захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

- визначити місце та охарактеризувати роль Конституційного Суду України у механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина;

- з'ясувати особливості здійснення Конституційним Судом України повноважень, спрямованих на захист та забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

- встановити можливість та визначити доцільність запозичення досвіду правового регулювання здійснення функції захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина органами конституційної юрисдикції зарубіжних держав;

- з'ясувати тенденції подальшого удосконалення правозахисної функції Конституційного Суду України;

- визначити можливості удосконалення конституційного провадження в контексті захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у сфері функціонування конституційної юрисдикції.

Предметом дослідження є правові засоби захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплекс загальнонаукових методів діалектичного пізнання: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, абстрагування, узагальнення, моделювання, комплексний підхід до аналізу організації та діяльності Конституційного Суду України, зумовлений специфікою теми роботи і пов'язаний з використанням загальнонаукових методів: історико-правового; порівняльно-правового, статистичного, логічного, системного та інших методів дослідження наукової проблеми.

Застосовуючи історико-правовий і порівняльно-правовий методи, автор досліджує вітчизняне та зарубіжне законодавство стосовно регулювання правового статусу органів конституційної юрисдикції, їх практичну діяльність на етапі становлення та подальшого розвитку. За допомогою методу класифікації розмежовуються функції органів конституційної юрисдикції; методу тлумачення права - з'ясовується зміст норм, що становлять нормативну базу організації та діяльності Конституційного Суду України; формально-логічного - визначається сутність та природа органу конституційної юрисдикції.

В ході дослідження автор використовував теоретичні положення, розроблені в галузях теорії конституційного права, держави і права, міжнародного права, цивільно-процесуального права, історії держави і права, історії політико-правових вчень.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові положення з конституційного права, теорії та історії держави і права, державного будівництва про сутність і компетенцію органів конституційної юрисдикції, порядку їх формування, організаційну структуру, форми і методи діяльності, що містяться в працях українських і зарубіжних вчених: С.А. Авак'яна, Г.В. Атаманчука, В.Б. Авер'янова, С.С. Алєксєєва, О.М. Бандурки, Ю.П. Битяка, І.П. Бутка, А.З. Георгіци, Ю.М. Грошового, П.Б. Євграфова, А.П. Зайця, Н.І. Карпачової, В.В. Копейчикова, М.І. Корнієнка, М.І. Козюбри, В.О. Коновалової, О.Л. Копиленка, В.П. Колісника, А.М. Колодія, О.Є. Кутафіна, О.Г. Кушніренка, М.В. Костицького, О.О. Лукашової, С.Ю. Лукаша, Л.Ф. Малиннікової, О.В. Марцеляка, Г.О. Мурашина, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришка, Б.І. Ольховського, М.П. Орзіха, Р.С. Павловського, М.І. Панова, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, М.А. Пухтинського, А.О.Селіванова, О.В. Скрипнюка, В.Є. Скоморохи, Т.М. Слінько, М.Д. Савенка, П.М.Рабіновича, В.В. Речицького, Ю.М. Тодики, О.Ю. Тодики, І.А. Тимченка, В.П. Тихого, В.Я. Тація, Ю.П. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, М.В. Цвіка, Л.П. Юзькова, Л.П. Чубар, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, Н.Г. Шукліної, О.Н. Ярмиша та інших дослідників.

В процесі дослідження розвитку конституційної юрисдикції використовувалися роботи деяких зарубіжних вчених: Ф. Ардан, Р. Барнет, П. Бранхед, К. Хессе та інших.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших в Україні комплексним монографічним дослідженням, в якому з'ясовано роль, місце та значення Конституційного Суду України в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина, особливості та правові засоби їх забезпечення Конституційним Судом.

Проведене дослідження дозволило обґрунтувати ряд нових в теоретичному аспекті та важливих стосовно практики положень щодо функціонування Конституційного Суду України як засобу захисту прав і свобод людини і громадянина.

Вперше у вітчизняній юридичній науці:

- обґрунтовано тезу про те, що, здійснюючи конституційний контроль за дотриманням і гарантуванням конституційних прав і свобод людини і громадянина, Конституційний Суд України одночасно забезпечує «модернізуючий» вплив на формування громадянського суспільства і правової держави;

- доведена доцільність надання Конституційному Суду України повноважень щодо звернення до Верховної Ради України з узагальненими висновками щодо розглянутих ним справ з метою адекватного підходу парламенту до вирішення питань, що виникають внаслідок прогалин у законодавстві;

набули подальшого розвитку:

- аргументація щодо необхідності запровадження в систему конституційного правосуддя інституту індивідуальної конституційної скарги, яка повинна стати поряд з конституційним зверненням однією з основних форм захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина;

- обґрунтування необхідності усунути надмірні перешкоди на шляху до використання громадянами права на конституційне звернення для захисту своїх прав і свобод, зокрема, запропоновано надати громадянам право на конституційне звернення у випадку, коли зміст конституційного права спотворено або звужено у підзаконному нормативно-правовому акті;

удосконалено:

- визначення поняття «конституційної скарги» як звернення громадянина або особи без громадянства чи іноземця, які на законних підставах проживають на території України, до єдиного органу конституційної юрисдикції з приводу порушення його конституційних прав шляхом ухвалення законодавчого акта за умови, що вказаний акт уже застосований або підлягає застосуванню у конкретній справі, що розглядається судом чи іншим органом державної влади;

- пропозиції щодо посилення юридичної відповідальності за нехтування актів єдиного органу конституційної юрисдикції, зокрема, запропоновано передбачити конкретні санкції передусім у вигляді конституційно-правової відповідальності за невиконання рішень Конституційного Суду, зокрема - дострокове припинення повноважень посадовців та депутатів будь-якого рівня, покладаючи встановлення самого факту такого нехтування рішень Конституційного Суду України, його документальну фіксацію та застосування відповідної конституційно-правової санкції на Вищу раду юстиції;

обґрунтовано необхідність:

- доповнити п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону «Про місцеві державні адміністрації» додатковою вимогою і сформулювати його таким чином: «Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України і законів України, невиконання рішень Конституційного Суду України»;

- доповнити ч. 2 ст. 150 Конституції України словами: «а також за конституційною скаргою». Статтю 55 Конституції України слід доповнити новою частиною 3 такого змісту: «Кожен має право на конституційну скаргу». Частини 3, 4 та 5 ст. 55 відповідно мають стати частинами 4-ю, 5-ю та 6-ю. При цьому слід внести відповідні зміни й до чинного Закону України «Про Конституційний Суд України»;

- внести зміни і доповнення до статті 150 Конституції України. В абзаці шостому пункті один частини першої статті 150 слово «звернення» замінити словосполученням «конституційними поданнями». Доповнити пункт другий частини один статті 150 новим абзацом: «Офіційне тлумачення Конституції України та законів України надається: - за конституційним поданням Президента України, не менше як сорока п'яти народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Верховного Суду України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; - за конституційним зверненням громадян України, іноземців, осіб без громадянства і юридичних осіб»;

- доповнити частину першу статті 150 Конституції України новим пунктом третім такого змісту: «3) Розгляд конституційних скарг громадян України, іноземців, осіб без громадянства за порушення їх конституційних прав і свобод законами України, на основі яких суди загальної юрисдикції та інші органи державної влади прийняли остаточні рішення»;

- статтю 150 Конституції України після частини першої доповнити новою частиною такого змісту: «Порядок звернення до Конституційного Суду України, а також вимоги до конституційних подань, конституційних звернень та конституційних скарг, визначається законом».

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути використані при удосконаленні чинного законодавства щодо поліпшення захисту прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України; в науково-дослідницькій роботі для подальших теоретичних розробок проблем діяльності органу конституційної юрисдикції у сфері захисту прав людини і громадянина. Результати дослідження поглиблять знання про інститут конституційної юрисдикції, його правову природу, а також можуть бути використані у сфері правотворчості та у правозастосовчій практиці.

Положення дисертації та її висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані у навчальному процесі при читанні лекцій і проведенні семінарських занять у рамках таких курсів, як «Конституційне право України», «Державне будівництво і місцеве самоврядування» та інших.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; відображені в наукових повідомленнях: на Львівських юридичних читаннях молодих вчених «Проблеми формування правосвідомості молоді в сучасних умовах розвитку української державності» (м. Львів, 2004 р.); на науково-практичній конференції студентів і аспірантів «Проблеми реформування правовідносин в сучасних умовах очима молодих дослідників» (м. Київ, 2006); на науково-практичній конференції «Сучасні проблеми юридичної науки» (м. Харків, 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та здобувачів «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 2007 р.).

Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, та у двох тезах наукових доповідей на конференціях.

Структура і обсяг роботи обумовлені метою дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, які структуровані у п'ять підрозділів, висновків до кожного розділу, загального висновку та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок, з них список джерел загальною кількістю 227 найменувань на 25 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначається його мета і завдання, об'єкт та предмет дослідження, характеризуються методи дослідження, його теоретична основа, ступінь розробки теми, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, формулюються основні положення, що виносяться на захист, наводяться дані щодо авторських публікацій, апробації роботи, її структури та обсягу.

Розділ 1 «Теоретичні засади конституційного судочинства як форми захисту прав людини» складається з двох підрозділів, які присвячені розгляду існуючих у науці конституційного права загальнотеоретичних аспектів правової природи конституційної юрисдикції; історії виникнення Конституційного Суду України; визначення його місця і ролі у державному механізмі забезпечення встановлених прав і свобод людини і громадянина.

У підрозділі 1.1 «Конституційне судочинство в Україні: становлення, розвиток та основна функціональна спрямованість» аналізується природа конституційної юрисдикції, історія виникнення Конституційного Суду України та його повноваження.

Питання конституційного контролю лише останнім часом стали об'єктом належної уваги вчених-конституціоналістів. Зазначається, що становлення конституційного контролю в Україні активніше відбувається в останні роки, що пов'язано з посиленням ролі Конституційного Суду України в механізмі врегулювання державно-правових конфліктів та сприйняття його громадянами як ефективної інституції захисту їх прав та свобод.

Піддається історико-правовому аналізу законодавство з конституційного судочинства України. Звертається увага на те, що згідно Закону України «Про Конституційний Суд України» від 3 червня 1992 року основною метою діяльності Суду визначалось забезпечення конституційної законності і верховенства Конституції України. Конституційний Суд України визнавався як незалежний орган у системі органів судової влади, покликаний забезпечувати відповідність законів, інших нормативних актів органів законодавчої та виконавчої влади Конституції України, охорону конституційних прав і свобод особи.

З прийняттям Закону від 16 жовтня 1996 року «Про Конституційний Суд України» змінились певні акценти у правовому статусі Суду. Він почав діяти як єдиний орган конституційної юрисдикції, що стало серйозним поштовхом до формування демократичної та правової держави, а також вагомим кроком до переведення конфліктів, що виникають між органами влади, у конструктивне русло, розширення можливостей із захисту конституційних прав людини. Створення Конституційного Суду України як реально діючого органу конституційного судового контролю стало реальним початком формування історії вітчизняної конституційної юрисдикції в Україні.

В дисертації аналізуються еволюція підходів до врегулювання правового статус Конституційного Суду України на прикладі Закону «Про Конституційний Суд України» в редакції від 3 червня 1992 року та від 16 жовтня 1996 року, змін і доповнень до них, а також інших нормативно-правових актів. Дається загальна характеристика цих джерел конституційного судочинства та робляться висновки щодо врахування позитивних напрацювань, що мали місце в попередніх редакціях основних актів з конституційної юрисдикції, для підвищення якості чинного законодавства в цій сфері.

У підрозділі 1.2 «Конституційний Суд України як орган захисту прав і свобод громадян», акцентується увага на ролі Конституційного Суду України як гаранта додержання Конституції. Розглядаються основні шляхи впливу Конституційного Суду на розвиток та вдосконалення законодавства в сфері прав і свобод людини і громадянина. Стверджується, що рішення Суду, в яких дається офіційне роз'яснення (тлумачення) положень Основного Закону, є обов'язковими як для правозастосовувачів, так і для законодавчого органу - Верховної Ради України. В разі визнання законів та інших нормативних актів (чи їх окремих положень) неконституційними вони втрачають чинність. Це апріорі зобов'язує всі органи державної влади приймати рішення, що мають відповідати вимогам Конституції України. Здійснюючи свої повноваження, Конституційний Суд зобов'язаний утримуватися від встановлення і дослідження фактичних обставин справи у тих випадках, коли аналіз таких обставин і надання їм юридичної кваліфікації належить до компетенції судів загальної юрисдикції.

Робиться висновок про доцільність внесення змін до Основного Закону України, якими б Конституційному Суду України надавалось право законодавчої ініціативи. Це б дозволило Суду виступати ініціатором врегулювання найбільш складних та невідкладних питань державного будівництва, особливо в частині законодавчої регламентації конституційних прав і свобод, багато з яких до цього часу врегульовуються актами колишнього СРСР. Це б також стало ефективним механізмом усунення прогалин у законодавстві, що виникають внаслідок прийняття Судом рішень про визнання неконституційними законів та інших нормативно-правових актів.

Розділ 2. «Основні форми захисту прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України та шляхи їх удосконалення» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Права і свободи людини і громадянина як об'єкт судового захисту» зазначається, що Конституція України покладає на державу обов'язок щодо захисту і дотримання прав людини і громадянина. В реалізації цієї важливої функції беруть участь усі гілки влади, але центральне місце у цьому правозахисному механізмі відводиться судовій системі. Судовий захист може стати повним і ефективним лише за умови функціонування дійсно незалежної судової влади і реальної незалежності суддів.

Підвищення ролі судової влади в державі та її значення для стабілізації можливе лише в умовах забезпечення реального права кожного громадянина на незалежний і неупереджений суд, що властиво правовій державі.

У демократичній, правовій державі остаточно вирішувати правовий спір, правовий конфлікт має лише судова влада. Але виконати своє призначення вона зможе лише тоді, коли буде насправді незалежною, неупередженою і доступною для громадян, а закріплення прав і свобод людини і громадянина у конституційному і поточному законодавстві - чітким, точним, повним, системним і зрозумілим. Забезпечення саме такого рівня правового врегулювання системи прав і свобод людини і громадянина значною мірою залежить від єдиного органу конституційної юрисдикції - Конституційного Суду України.

У підрозділі 2.2 «Захист та забезпечення прав і свобод людини і громадянина Конституційним Судом України» наголошується, що захист конституційних прав і свобод людини і громадянина є основним напрямком діяльності Конституційного Суду України, він має здійснюватися при розгляді практично кожної справи як безпосередньо, так і опосередковано.

Підставою для конституційного звернення громадян України та іноземців, осіб без громадянства та юридичних осіб до Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції України та законів України є наявність неоднозначного застосування положень Конституції України або законів України судами України, іншими органами державної влади. Разом з тим необхідність доведення у конституційному зверненні неоднозначності застосування певної норми різними (як мінімум двома) державними органами досить часто унеможливлює звернення особи до Конституційного Суду України, не дозволяє їй залучити цей спосіб захисту порушеного права до свого арсеналу правових можливостей. На думку дисертанта, умови подання конституційного звернення слід спростити та дещо розширити. Можливо варто було б надати громадянам право на конституційне звернення у випадку, коли зміст конституційного права спотворено або звужено у підзаконному нормативно-правовому акті, що охоплюється поняттям «законодавство».

Верховний Суд України зорієнтував українські суди усіх рівнів на необхідність оцінювати закон чи підзаконний нормативно-правовий акт щодо його конституційності й у разі сумнівів подати відповідне звернення до Верховного Суду, який зможе, у разі обґрунтованості такої вимоги, внести відповідне конституційне подання до Конституційного Суду України.

У дисертації проаналізовано окремі рішення Конституційного Суду України. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок про те, що Конституційний Суд, зокрема, захистив такі конституційні права і свободи, як: невід'ємне право людини на життя; право на свободу об'єднання; право брати участь в управлінні державними справами; право голосу на виборах і референдумах; свободу від втручання в особисте життя; право на соціальний захист, на безплатну медичну допомогу в державних закладах охорони здоров'я та вищих медичних закладах освіти, на свободу профспілкової діяльності, на справедливий судовий розгляд та деякі інші.

У системі конституційно-правового механізму забезпечення прав і свобод людини і громадянина специфічну роль відіграє Конституційний Суд України, який захищає права людини і громадянина в процесі реалізації більшості своїх функцій та повноважень і прямо, і опосередковано. Разом з тим можливості і громадян, і Конституційного Суду України в цій сфері є дещо обмеженими, зокрема, з огляду на встановлення надмірних вимог до підстав та порядку внесення конституційних звернень до єдиного органу конституційної юрисдикції.

У підрозділі 2.3 «Інститут індивідуальної конституційної скарги в системі захисту прав і свобод людини і громадянина» наголошується, що інститут конституційної скарги запроваджений у багатьох країнах з розвиненою демократичною правовою системою, та розглядається практика її застосування в деяких країнах, а також специфіка законодавчого регулювання питань конституційного захисту прав і свобод людини у ряді країн.

Водночас вноситься пропозиція щодо запровадження інституту індивідуальної конституційної скарги в систему конституційного правосуддя. Вбачається, що конституційна скарга, поряд з конституційним зверненням, повинні стати однією з основних форм дієвого захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. Конституційна скарга визначається як специфічна форма (засіб) гарантій конституційних прав і свобод індивіда. Надаючи людині можливість вступати в суперечку з державою і її органами, інститут конституційної скарги повинен сприяти інтеграції громадян у процес управління державою і суспільством та їх безпосередньому впливу на ці процеси.

У дисертації обґрунтовано авторське визначення конституційної скарги як звернення громадянина або особи без громадянства чи іноземця, які на законних підставах проживають на території України, до єдиного органу конституційної юрисдикції з приводу порушення його конституційних прав шляхом ухвалення законодавчого акта за умови, що вказаний акт уже застосований або підлягає застосуванню у конкретній справі, що розглядається судом чи іншим органом державної влади.

Дисертант розглядає перспективи впровадження конституційної скарги, характеризує значення інституту конституційної скарги для захисту соціально-економічних і соціально-культурних прав і свобод; аналізує співвідношення інституту конституційного звернення та інституту конституційної скарги та характеризує суб'єктів права на звернення та скаргу.

правовий юрисдикція україна суд

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні ролі і місця Конституційного Суду України в механізмі захисту та забезпечення (гарантій) прав і свобод людини і громадянина (загальнотеоретичний аспект), з'ясуванні правової природи конституційної юрисдикції, удосконаленні загальної характеристики статусу та повноважень, Конституційного Суду України. За результатами проведеного дослідження отримано такі висновки:

Конституційний Суд України повинен займати провідне місце та відігравати визначну координуючу роль у системі механізму забезпечення (гарантій) прав і свобод людини і громадянина. Потребує удосконалення процедура формування Конституційного Суду України, зокрема, слід змінити спосіб квотного формування складу Конституційного Суду України. У його складі мають бути не представники партій, а юристи-професіонали в галузі конституційного права.

На Конституційний Суд України покладається завдання щодо здійснення контролю за відповідністю законів та інших правових актів Конституції України, тлумачення окремих її положень, що у підсумку обумовлює основну мету - додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Варто розширити підстави для внесення громадянами, іноземцями та особами без громадянства конституційного звернення до Конституційного Суду України, зокрема, надати громадянам право на конституційне звернення у випадку, коли зміст конституційного права спотворено або звужено у законі чи у підзаконному нормативно-правовому акті, що охоплюється поняттям «законодавство».

З метою забезпечення єдиного ефективного конституційного простору України доцільно було б передбачити надання Конституційному Суду України повноважень щодо звернення до Верховної Ради України з поданням узагальнень та висновків за результатами своєї діяльності з метою вироблення адекватного підходу до вирішення проблеми ліквідації існуючих прогалин в законодавстві.

Посиленню координації між державними правозахисними інституціями сприятиме запровадження на рівні Конституції права Генерального прокурора України звертатись до Конституційного Суду України із конституційним поданням щодо конституційності актів вищих органів влади, які стосуються реалізації і гарантування прав і свобод громадян.

Конституційний Суд України повинен відігравати одну з головних ролей у ефективному захисті прав людини і громадянина. Водночас без запровадження конституційної скарги діяльність Конституційного Суду України в цій царині буде неповною та недостатньо ефективною.

Конституційна скарга - це звернення громадянина або особи без громадянства чи іноземця, які на законних підставах проживають на території України, до єдиного органу конституційної юрисдикції з приводу порушення його конституційних прав шляхом ухвалення законодавчого акта за умови, що вказаний акт уже застосований або підлягає застосуванню у конкретній справі, що розглядається судом чи іншим органом державної влади.

Необхідно доповнити ч. 2 ст. 150 Конституції України словами: «а також за конституційною скаргою». Статтю 55 Конституції України слід доповнити новою частиною 3 такого змісту: «Кожен має право на конституційну скаргу». Частини 3, 4 та 5 ст. 55 відповідно мають стати частинами 4-ю, 5-ю та 6-ю. При цьому слід внести відповідні зміни й до чинного Закону України «Про Конституційний Суд України».

За невиконання рішень Конституційного Суду слід законодавчо передбачити конкретні санкції перш за все конституційно-правової відповідальності. Крім того, з огляду на ту шкоду, якої може завдати суспільству і державі зниження авторитету єдиного органу конституційної юрисдикції у зв'язку з нехтуванням його рішень та висновків, це могло б бути дострокове припинення повноважень посадовців та депутатів будь-якого рівня. А встановлення самого факту такого нехтування рішень Конституційного Суду України, його документальну фіксацію та застосування відповідної конституційно-правової санкції слід покласти можливо на такий специфічний орган як Вища рада юстиції.

Необхідно доповнити п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону «Про місцеві державні адміністрації» додатковою вимогою і сформулювати його таким чином: «Повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України і законів України, невиконання рішень Конституційного Суду України».

Доцільно було б при удосконаленні Закону України «Про Конституційний Суд України» передбачити надання права і гарантувати можливість суб'єкту права на конституційне подання або звернення бути особисто присутнім на засіданні колегії суддів під час вирішення питання про відкриття (чи відмову у відкритті) конституційного провадження.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бринь Т. О. Роль Конституційного Суду України в удосконаленні законотворення / Т. О. Бринь // Часопис Донецького Державного університету. - 2004. - № 2 (12). - С. 3-7.

2. Бринь Т. О. Конституційне регулювання взаємозв'язку демократії і права / Т. О. Бринь // Право і безпека. - 2005. - № 4 (2). - С. 10-12.

3. Бринь Т. О. Конституція України - основа гарантування прав і свобод людини і громадянина / Т. О. Бринь // Право і безпека. - 2005. -№ 4 (5). - С.10-12.

4. Бринь Т. О.Питання забезпечення конституційних свобод людини і громадянина в сучасних умовах / Т. О. Бринь // Проблеми законності : Респ. міжвід. наук, зб./відп. ред. В. Я.Тацій. - Х. : Нац.юрид.акад.України, - 2006. - Вип. 84. - С.16-21.

5. Бринь Т. О.Конституційна скарга в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина / Т. О. Бринь // Пробл. законності: Респ. міжвід. наук, зб./відп. ред В.Я.Тацій. - Х. : Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип. 82. - С.16-21.

6. Бринь Т. О. Питання запровадження у правову систему України міжнародних стандартів прав людини / Т. О. Бринь // Сучасні проблеми юридичної науки: стан і перспективи розвитку: Тези доп. та наук. повідом. Учасників наукової конференції молодих вчених та здобувачів / За заг. ред. М. І. Панова. - X. : Нац. юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого, 2005. - С.11-14.

7. Бринь Т. О. Конституційний Суд і захист основних прав і свобод людини і громадянина в Україні / Т. О. Бринь // Наукове життя : сучасний стан та перспективи розвитку : Тези доп. та наук. повідом. 3-ої міжнародної науково-практичної конференції (м. Луцьк, Волинський державний університет), 2007. - С. 82-83.

Анотація

Бринь Т.О. Конституційний Суд України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2010.

Дисертацію присвячено вивченню ролі і місця Конституційного Суду України в механізмі захисту та забезпечення прав і свобод людини і громадянина. В роботі розглядається правова природа конституційної юрисдикції, історія виникнення Конституційного Суду України та його повноваження і місце та роль у державному механізмі забезпечення встановлених прав і свобод громадян; досліджуються теоретико-методологічні аспекти конституційного регулювання прав і свобод людини і громадянина, проблеми і рішення захисту прав і свобод людини і громадянина (історичний аспект та європейський досвід). Приділено увагу запровадженню індивідуальної конституційної скарги в системі конституційного судочинства, а також стану законодавства та практиці застосування конституційних скарг в іноземних державах і вітчизняних перспектив їх запровадження у правову систему України стосовно впровадження міжнародних стандартів прав людини. Акцентується увага на проблемах забезпечення прав і свобод людини і громадянина в сучасних умовах.

Ключові слова: Конституція, Конституційний Суд, конституційна юрисдикція, конституційно-правовий статус людини, права і свободи людини і громадянина, забезпечення прав і свобод людини.

Аннотация

Брынь Т.А. Конституционный Суд Украины в механизме защиты и обеспечения прав и свобод человека и гражданина. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена изучению роли и места Конституционного Суда Украины в механизме защиты и обеспечения прав и свобод человека и гражданина.

В работе рассматривается правовая природа конституционной юрисдикции, история возникновения Конституционного Суда Украины, его полномочия, место и роль в государственном механизме обеспечения установленных прав и свобод граждан. Проведенный анализ позволил сделать вывод о необходимости предоставления Конституционному Суду Украины права законодательной инициативы. Также предлагается наделение на законодательном уровне Конституционного Суда полномочия по обращению в Верховный Совет Украины с представлением обобщений и выводов по результатам своей деятельности с целью выработки парламентом адекватного подхода к решению проблемы ликвидации существующих пробелов в законодательстве.

Исследуется теоретико-методологические аспекты конституционного регулирования прав и свобод человека и гражданина, проблемы и решения защиты прав и свобод человека и гражданина (исторический аспект и европейский опыт). Уделено внимание внедрению индивидуальной конституционной жалобы в систему конституционного судопроизводства, а также состоянию законодательства и практики применения конституционных жалоб в иностранных государствах и отечественным перспективам их внедрения, внедрения в правовую систему Украины международных стандартов прав человека. Высказывается предложение предусмотреть предоставление права и гарантировать возможность субъекта права на конституционное представление или обращение лично присутствовать на заседании коллегии судей при решении вопроса об открытии конституционного производства.

Акцентируется внимание на проблемах обеспечения прав и свобод человека и гражданина в современных условиях. Предлагается предусмотреть в законодательстве конституционно-правовую ответственность за неисполнение решений Конституционного Суда Украины, в том числе и возможность досрочного прекращения полномочий виновных должностных лиц.

Ключевые слова: Конституция, Конституционный Суд, конституционная юрисдикция, конституционно-правовой статус человека и гражданина, обеспечение прав и свобод человека.

Summary

Bryn Т. The Constitutional Court of Ukraine in the mechanism of protection and ensuring of rights and freedoms of an individual and citizen. - Manuscript.

The Dissertation on the competition of degree of candidate of legal sciences on speciality 12.00.02. - Constitutional Law; Municipal law. - The National Law Academy of Ukraine named Yaroslav Mudriy, - Kharkiv, 2010.

The dissertation is developed to investigation of the place and role of the Constitutional Court of Ukraine in the mechanism of protection and providing of rights and freedoms of an individual and citizen. The legal nature of constitutional jurisdiction, history of evolution of the Constitutional Court of Ukraine, its power and place and role in state mechanism of ensuring established rights and freedoms of citizen are examined in the work; a methodological aspect of constitutional regulation rights and freedoms of an individual and citizen (historical aspect and European experience) are studies. Attention is paid to implementation of an individual constitutional appeal in the system of constitutional jurisdiction and practice of application of constitutional appeals in forcing states and national prospective of their implementation and international standards of human rights. Attention is stressed on problems of providing of rights and freedoms of an individual and citizen in modern conditions.

Key words: Constitution, Constitutional Court, constitutional jurisdiction, constitutional and legal status of an individual and citizen; rights and freedoms of an individual and their insurance.

Відповідальний за випуск кандидат юридичних наук, доцент А.Г. Кушніренко.

Підписано до друку 29.04.2010. Формат 60х90¹/16.

Папір офсетний. Віддруковано на різографі.

Умовн. друк. арк. 0,7. Облік.- вид. арк. 0,9.

Тираж 100 прим. Зам. № 3863.

Друкарня Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, 61024, м. Харків, 24, вул. Пушкінська, 77.

Размещено на Allbest.ru