Кримінальна відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Формування соціальної правової держави в Україні неможливе без усебічного правового захисту прав і свобод неповнолітніх. Забезпечення статевої недоторканості дітей є виміром моральної зрілості суспільства, його здатності створити умови для гармонійного фізичного та психічного розвитку підростаючого покоління. Сучасний стан українського суспільства характеризується загостренням соціально-економічних процесів, нехтуванням моральними принципами. Не оминули негативні процеси й суспільну мораль у сфері статевих відносин. Зниження вікової межі вступу до дорослого життя негативно впливає на неповнолітніх, провокує до ранніх статевих зносин між ними або з дорослими особами. За даними МОЗ України, щорічно близько 100 дівчат віком до 14 років стають матерями, а вдвічі більша кількість штучно перериває вагітність.

Особливо нетерпимими є злочинні посягання на статеву недоторканість дітей, серед яких статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, займають значне місце. За даними МВС, у 2001 р. зареєстровано 49 таких злочинів, у 2002 р. - 52, у 2003 р. - 71, у 2004 р. - 48, у 2005 р. - 61, у 2006 р. - 68, у 2007 р. - 62, у 2008 р. - 70, у 2009 р. - 82. І хоча в загальній кількості статевих злочинів вони становлять від 3 до 6%, кожний випадок оприлюднення фактів статевих зносин з дитиною набуває великого суспільного резонансу, висвітлюється в засобах масової інформації, викликає різке обурення широких верств населення. Так, тільки за 2007-2009 рр. у мережі Інтернет було оприлюднено інформацію про близько 300 виявлених випадків статевих зносин з дітьми природним або неприродним способом.

Тому наразі актуальним є дослідження кримінального законодавства в історичному та компаративному аспектах, практики його застосування, які мають виробити оптимальні моделі правових норм, що стоять на охороні статевої недоторканості осіб, які не досягли статевої зрілості, і рекомендації щодо практики їх застосування. Сьогодні таких досліджень бракує. Відсутні ґрунтовні монографічні дослідження кримінальної відповідальності за ненасильницькі статеві злочини проти статевої недоторканості малолітніх та неповнолітніх осіб.

Дослідження більшості названих науковців проводилися за радянських часів. З набуттям у 2001 р. чинності КК України окремих монографічних досліджень кримінально-правової охорони статевої недоторканості дітей не проводилося.

Так, залишаються малодослідженими обставини, що зумовлюють кримінально-правову заборону статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, проблеми співвідношення родового та безпосереднього об'єктів статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, не розкритий механізм заподіяння шкоди основному та додатковому безпосереднім об'єктам злочину, суперечливо вирішується зміст суспільно-небезпечної дії та інші об'єктивні й суб'єктивні ознаки складу досліджуваного злочину.

Усе вищесказане й зумовило вибір теми і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є формування теоретично обґрунтованих та узгоджених із правозастосовною практикою пропозицій щодо вдосконалення кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, що сприятимуть підвищенню ефективності протидії сексуальній експлуатації дітей.

Для досягнення мети було поставлено такі завдання:

- виокремити та дослідити соціальні обставини, що зумовлюють кримінально-правову заборону статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості;

- уточнити родовий об'єкт злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості та визначити безпосередній основний і додатковий об'єкти статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості;

- розкрити механізм заподіяння злочинної шкоди суспільним відносинам основного безпосереднього об'єкта та суспільним відносинам додаткового безпосереднього об'єкта досліджуваного злочину;

- розкрити соціальні та медичні ознаки особи, яка не досягла статевої зрілості;

- встановити зміст статевих зносин як основної характеристики об'єктивної сторони злочину та визначити момент його закінчення;

- розкрити ознаки суб'єкта злочину, визначивши адресата кримінально-правової заборони статевих зносин з особами, які не досягли статевої зрілості;

- проаналізувати суб'єктивну сторону статевих зносин з особами, які не досягли статевої зрілості, цілі та мотиви їх вчинення;

- дослідити кваліфікуючі ознаки статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості;

- проаналізувати санкції за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, та практику призначення кримінального покарання за ці злочини;

- сформулювати рекомендації щодо внесення змін до ст. 155 КК України.

1. Соціальна зумовленість кримінальної відповідальності за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

На підставі теорії криміналізації (декриміналізації) у доктрині кримінального права виокремлюється система обставин, що зумовлюють кримінальну відповідальність за статеві зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, а саме: а) суспільна небезпека цих діянь; б) їх значна поширеність; в) нагальна потреба суспільства в їх криміналізації та г) міжнародно-правові зобов'язання України щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення. Провідною обставиною є суспільна небезпека, яка підтверджується галузевими дослідженнями соціології, юриспруденції, медицини, психології, сексології тощо. Так, 65,2% правників визначили цей злочин як такий, що має значну суспільну небезпеку, а 2,4% віднесли цей злочин до особливо небезпечних. Суспільна небезпека визначається руйнуванням комплексу суспільних відносин, у яких перебуває особа, яка не досягла статевої зрілості. Передчасні статеві зносини формують у неповнолітніх негативні морально-психологічні установки, перекручені погляди на природу і сутність сексуальних відносин.

Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, є досить поширеними, хоча в структурі зареєстрованих злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості вони займають незначне місце. Вочевидь, щорічна реєстрація досліджуваного злочину на рівні 60-70 випадків вчинення не відображає дійсної кількості педофільних та інцестних проявів. У роботі зроблено висновок, що коефіцієнт природної латентності цього статевого злочину наближається до 95%.

Серед міжнародно-правових документів, що ратифіковані Україною, центральне місце займає Конвенція Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення» від 25.10.2007 р. У дисертації зроблено висновок, що вітчизняний КК ще не повною мірою узгоджується із міжнародно-правовими зобов'язаннями України з питань протидії сексуальній експлуатації дітей. Гармонізація законодавства про кримінальну відповідальність з міжнародними стандартами охорони прав і свобод дітей є основним напрямом удосконалення відповідальності за статеві зносини із особою, яка не досягла статевої зрілості.

Дослідження стародавніх правових і релігійних пам'яток дало змогу зробити висновок про те, що в стародавні часи дитина визнавалася виключною власністю батьків і цілком перебувала в їхньому розпорядженні. Не контрольована батьківська влада нерідко виражалася у формі сексуальної експлуатації дітей, жорстокого поводження, катування та ін. Вчинений проти малолітньої чи малолітнього злочин сексуального характеру розглядався з точку зору приватного права як порушення прав батька, чоловіка, власника. І тільки в XX ст. кримінальна відповідальність за статеві зносини з дітьми була закріплена законодавчо. За радянських часів у КК УРСР 1922 р. вперше вводиться поняття потерпілого від цього злочину як «особи, яка не досягла статевої зрілості». У КК УРСР 1927 р. відповідальність за цей злочин передбачена за: а) добровільні статеві зносини з особою, що не досягла статевої зрілості; б) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, поєднані з розтлінням; в) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, поєднані із задоволенням статевої пристрасті в збочених формах; г) статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, поєднані зі зґвалтуванням (ч. 1 та ч. 2 ст. 162).

Досліджено норми про відповідальність за статеві зносини з особами, що не досягли шістнадцятирічного (чотирнадцятирічного) віку у КК Російської Федерації, Республіки Білорусь, деяких інших пострадянських країн та країн Європейського Союзу: Австрії, Болгарії, Іспанії, Польщі, ФРН та інших. Так, у ч. 1 ст. 134 КК РФ передбачається відповідальність за статеве зношення, мужолозтво чи лесбійство, вчинене особою, яка досягла вісімнадцятирічного віку, з особою, яка завідомо не досягла шістнадцяти років. Діє диференціація відповідальності залежно від віку потерпілого: дії з особою, яка не досягла чотирнадцятирічного віку (ч. 2), та з особою, яка не досягла дванадцятирічного віку (ч. 3). Крім того, у ч. 4 встановлюється відповідальність за діяння, передбачені ч. 1 або ч. 2 цієї статті, вчинені групою осіб за попередньою змовою або організованою групою (редакція закону № 215-ФЗ від 27.07.2009 р.). У КК Австрії передбачається відповідальність за ненасильницькі статеві зносини з малолітніми особами у § 206 КК, абзац 1 якого передбачає: хто здійснює статеве співжиття з малолітнім чи вчиняє щодо нього іншу рівносильну статевому співжиттю сексуальну дію, той карається позбавленням волі на строк від одного до десяти років. При цьому під «малолітньою особою» КК Австрії розуміє особу, яка не досягла чотирнадцятирічного віку. Робиться висновок, що статеві зносини із малолітніми особами у природних або неприродних формах криміналізовані в усіх країнах, при цьому караність цих діянь підвищується у разі вчинення таких дій батьками, опікунами та особами, що їх замінюють.

Здійснено аналіз комплексу міжнародно-правових актів, що стоять на захисті законних прав і свобод дітей, у тому числі статевої недоторканості та нормального фізичного й психічного статевого розвитку дітей і підлітків. Основна увага привертається до Конвенції Ради Європи «Про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення» від 25.10.2007 р. Вперше в міжнародно-правовій практиці протидії сексуальній експлуатації та сексуальному розбещенню неповнолітніх у Конвенції запроваджено ряд чітких вимог до національного кримінального законодавства, що відображені у Розділі IV «Матеріальне кримінальне право». Слушними є вимоги, що полягають у визначенні віку, до якого заборонено залучення дітей до діяльності сексуального характеру, та вказівка, що ці положення не спрямовані на врегулювання сексуальних стосунків за згодою між неповнолітніми.

2. Об'єктивні ознаки статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості

На основі критичного аналізу поглядів науковців зроблено висновок, що статева свобода та статева недоторканість є самостійними безпосередніми об'єктами кримінально-правової охорони. Статева недоторканість як універсальний соціально-біологічний стан має багаторівневу суспільно-правову регуляцію (охорону). У роботі виокремлюються: а) соціально-ціннісний, б) соціально-регулятивний, в) соціально-медичний, г) соціально-інформаційний та д) соціально-фізичний рівні статевої недоторканості. Соціально-фізичний рівень статевої недоторканості утворює абсолютну заборону на статеві зносини з особами, які не досягли статевої зрілості, природним та неприродним способом, навіть за умови добровільної згоди останніх. Додатковим безпосереднім об'єктом статевих зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, визнається нормальний статевий фізичний та психічний розвиток дитини.

Доводиться, що включення до ч. 1 та ч. 2 ст. 155 КК поняття «особа, яка не досягла статевої зрілості», фактично формує бланкетну диспозицію. Розвинуте питання про доцільність заміни ознаки статевої зрілості віковою ознакою. Статева зрілість у підлітків починає формуватися у 11-12-річному віці, настає поступово протягом 3-6 років й завершується, як правило, до вісімнадцяти років. Досягнення означеного віку свідчить не тільки про статевозрілий стан, а й про набуття необхідних знань та певного життєвого досвіду. Пропонується визначення потерпілого як «особи, яка не досягла статевої зрілості», замінити на поняття «особа, яка не досягла шлюбного віку», що усуває абсолютну більшість проблемних питань, які виникають у правозастосуванні.

Досліджено суспільно-небезпечні дії у вигляді «статевих зносин», виходячи з того, що всі основні склади статевих злочинів сконструйовані у законі як формальні. Доведено, що за змістом та обсягом статеві зносини є значно ширшими, аніж виключно природний статевий акт, що здійснюється між особами протилежної статі шляхом введення чоловічого статевого органу у дітородні органи жінки. Відсутність уніфікованого розуміння змісту злочинних дій з особою, яка не досягла статевої зрілості, негативно впливає на практику застосування цієї норми. Запропоноване вирішення проблеми полягає у формуванні простої і зрозумілої як на рівні фахової, так і побутової правосвідомості заборони на статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, у природній або неприродній формі. З метою позначення якісної відмінності добровільних дій при статевих зносинах від насильницьких статевих злочинів (ст. 152, 153, 154 КК) диспозиція ч. 1 ст. 155 КК має вказати на «добровільні статеві зносини». Вказівка на добровільність, з одного боку, більш чітко окреслить змістовний аспект статевих зносин як ненасильницького злочину, з іншого - виступить розмежувальним критерієм від злочинів, у яких фізичне насильство, погрози його застосування або використання безпорадного стану потерпілої особи утворюють обов'язкову ознаку їх об'єктивної сторони.

Доведено, що малолітні особи, які не досягли одинадцятирічного віку, здебільшого мають комплексний безпорадний стан, зумовлений як фізичною так і психічною безпорадністю. Жодних шансів перемогти у фізичному протистоянні повнолітній особі вони не мають. З іншого боку, малолітні особи психічно нерозвинуті, мають недостатньо знань та життєвого досвіду, щоб правильно об'єктивно сприйняти ситуацію, знайти адекватне рішення. Відтак, ознака добровільності не може поширюватися на згоду малолітньої особи, яка не досягла 11-річного віку, на вчинення щодо неї статевого акту природним або неприродним способом.

У роботі обґрунтовано підвищену суспільну небезпеку повторних статевих зносин, що є більш руйнівними як для основного об'єкта - фізичної статевої недоторканості, так і для додаткового - нормального статевого фізичного та психічного розвитку дитини. Особа виявляє значно більшу суспільну небезпечність у разі тривалих повторних статевих зносин з дитиною, порівняно з одним випадком статевого акту. У судовій практиці більша частина статевих зносин мала характер повторності - 18,6%. У зв'язку з цим пропонується у ч. 2 ст. 155 КК додатково ввести кваліфікуючу ознаку «спеціальна повторність» та вважати повторними зносини, вчинені особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст. 152-155 КК.

3. Суб'єктивні ознаки статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості

Доведено, що суб'єкт злочину за ч. 1 ст. 155 КК загальний. Наведено комплекс аргументів на користь підвищення віку суб'єкта злочину. Психологічні установки неповнолітніх у сексуальній сфері є несформованими і соціальний обов'язок контролю статевої поведінки неповнолітнього може покладатися лише на повнолітніх осіб. Враховано також, що в більшості КК як країн пострадянського простору, так і далекого зарубіжжя, суб'єкт злочину спеціальний - повнолітня особа. Це зумовило пропозицію щодо підвищення віку суб'єкта статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, до вісімнадцятирічного віку. З урахуванням цього доводиться доцільність введення припису про звільнення від кримінальної відповідальності повнолітньої особи, що вступила у статеві зносини з особою, яка не досягла шлюбного віку, та фактично і юридично створила з нею сімейний союз.

Досліджено педофілію як статевий потяг до дітей, пов'язаний з порушенням психосексуальної орієнтації суб'єкта за віком об'єкта, що пов'язаний з проблемою осудності. Основою для формування педофілії служать ретардації психосексуального розвитку, порушення комунікації з особами іншої статі і нерідко сексуальні розлади, що заважають нормальному статевому життю.

Зроблено висновок, що вина при вчиненні статевих зносин наявна виключно у формі прямого умислу, що відповідає специфіці злочинів з формальним складом та утворюється інтелектуальним моментом усвідомлення суспільної небезпечності та фактичних обставин статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, а також вольовим моментом бажання вчинити саме ці суспільно небезпечні дії. Особа, яка вчиняє статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, усвідомлює загальну заборону і караність статевих зносин з такими особами, знає або припускає статевонезрілий стан особи, з якою вчинює природні або неприродні статеві зносини, і бажає здійснювати саме із такою особою статеві зносини.

Розвинуто положення інтелектуального моменту усвідомлення статевонезрілого стану потерпілої особи. Наведено аргументи неприйнятності позиції щодо необережної вини до статевонезрілого стану потерпілої особи. У дослідженій судовій практиці посилання на достовірні знання віку потерпілої особи були наявними у 42,6% випадків; самі потерпілі сповіщали про свій вік у 25,3% випадків; зовнішній вигляд потерпілих свідчив про їх малолітство у 13,0%; поведінка потерпілих свідчила про їх малолітство у 8,7%, інша інформація давала підстави вважати особу малолітньою у 10,4% випадків. Мотиви та цілі досліджуваного злочину мають здебільшого сексуальний характер та не визнаються обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони, але, безумовно, впливають на кримінальне покарання.

4. Особливості кваліфікації та призначення покарання за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості

Доведено, що найбільшу суспільну небезпеку у статевих зносинах з малолітніми становлять випадки інцесту. Найсуттєвішу фізичну та психічну шкоду малолітній або неповнолітній дитині завдають діяння, вчинювані рідними батьками (педофільний інцест). У дослідженій судовій практиці таких випадків виявилося 32,3%.

У зв'язку з появою спеціального суб'єкта злочину доводиться наявність факультативного безпосереднього об'єкта у вигляді суспільних відносин, що виникають на підставі правового обов'язку щодо виховання та піклування про дитину. Суспільні відносини факультативного безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ч. 2 ст. 155 КК, виникають між двома кореспондуючими суб'єктами виховного процесу, а саме: між дошкільним, шкільним та будь-яким іншим закладом освіти, виховання й догляду за малолітніми і неповнолітніми особами - з одного боку, та безпосередніми суб'єктами - виконавцями виховного процесу - вчителями, тренерами, вихователями, наглядачами тощо - з іншого.

Предметом цих суспільних відносин виступає діяльність з виховання, догляду або утримання малолітніх та неповнолітніх осіб.

Формулюється висновок, що спричинення реальної шкоди життю, здоров'ю потерпілої особи суттєво підвищує суспільну небезпеку статевих зносин та, у свою чергу, свідчить про появу факультативного безпосереднього об'єкта злочину у вигляді суспільних відносин, що охороняють здоров'я та життя особи, яка не досягла статевої зрілості. Доведено, що безплідність за ознакою втрати репродуктивної функції статевих органів є різновидом тяжких тілесних ушкоджень. Утім, тимчасові розлади розвитку статевих органів у малолітніх осіб не мають незворотного характеру та не впливають на подальше формування дітородних органів дівчат і хлопців. У судовій практиці не виявлено жодного випадку, де б було встановлено «безплідність» як реальний суспільно небезпечний наслідок статевих зносин. У зв'язку з цим у роботі обґрунтовано доцільність відмови від ознаки «безплідності» на користь спричинення «тяжких тілесних ушкоджень». Обґрунтовано також, що настання в результаті статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, вагітності має розглядатися як самостійна обставина, що суттєво підвищує типову суспільну небезпечність цього злочину (28,6%). Під «іншими тяжкими наслідками» пропонується розуміти спричинення статевими зносинами з особою тільки реальної шкоди життю та здоров'ю, а саме: заподіяння з необережності смерті, тяжких тілесних ушкоджень (за винятком небезпечних для життя в момент заподіяння), самогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, захворювання тяжкою хворобою, у тому числі й психічною.

У підрозділі 4.3. «Кримінальні санкції та практика призначення покарання за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості» на підставі історичного екскурсу доведено, що кримінальні санкції за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, не завжди були і є послідовними в забезпеченні всебічної кримінально-правової охорони статевої недоторканості цих осіб, про що свідчить тривале визначення цього злочину як злочину невеликої або середньої тяжкості.

Значна суспільна небезпечність статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, що зумовлена цінністю основного, додаткового та факультативного об'єктів, цинічність наруги над віковими родинними цінностями, брутальне попрання «дитячої невинності» на сьогодні не знаходять адекватної оцінки в санкції кримінально-правової норми в тому обсязі, як того вимагають сучасні міжнародно-правові документи. У зв'язку з цим обґрунтовується недоцільність збереження в санкції ч. 1 ст. 155 КК покарання у вигляді обмеження волі з міркувань спеціальної превенції, всебічного забезпечення статевої недоторканості потерпілої особи та пропонується типовим покаранням за некваліфіковані статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, встановити позбавлення волі на строк до п'яти років.

Наведено дані, що в період 2001-2009 рр. суди найчастіше призначали особам, визнаним винними у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 155 КК, покарання у вигляді позбавлення волі на два - три роки (61,2%). Менші строки позбавлення волі не призначалися. У 38,2% позбавлення волі призначалося від чотирьох до п'яти років, утім таке покарання суди стали призначати у другій половині 2008 р., як правило, в сукупності з покаранням за інші більш тяжкі статеві злочини і воно повністю поглиналося більш суворим покаранням.

Визнається, що досить високим є відсоток звільнених від відбування призначеного покарання з випробуванням (ч. 1 ст. 155 КК - 52,7%; ч. 2 ст. 155 - 49,4%). Іспитовий строк, що встановлювався судом для доведення засудженими можливостей свого виправлення без відбування покарання, як правило, встановлювався строком на три роки. Аргументовано хибність практики врахування позитивної характеристики винного з місця проживання або роботи як підстави для застосування ст. 75 КК.

Висновки

правовий злочинний статевий

У результаті проведеного дослідження в процесі вирішення поставлених перед роботою завдань зроблено такі висновки:

1. Соціальними обставинами, що зумовлюють кримінально-правову заборону статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості є такі: а) суспільна небезпека цих діянь; б) їх значна поширеність; в) нагальна потреба суспільства в їх криміналізації; г) міжнародно-правові зобов'язання держави Україна щодо захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального розбещення.

2. Родовим об'єктом злочинів, передбачених у розділі IV Особливої частини КК, є статева свобода та статева недоторканість особи, у межах якого існує два основні безпосередні об'єкти - статева свобода та статева недоторканість. Основним безпосереднім об'єктом статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, є суспільні відносини фізичної статевої недоторканості, які визначають основну соціальну спрямованість кримінально-правової охорони. Додатковим безпосереднім об'єктом є суспільні відносини, що забезпечують нормальний статевий фізичний і психічний розвиток та формування осіб, які не досягли статевої зрілості.

3. Механізм заподіяння злочинної шкоди суспільним відносинам основного та додаткового безпосереднього об'єкта злочину, передбаченого ч. 1 ст. 155 КК України, полягає у незаконному втручанні у суспільне відношення забезпечення статевої недоторканості особи, яка не досягла статевої зрілості, шляхом статевих зносин з нею, які створюють загрозу її нормальному статевому фізичному та психічному розвиту і формуванню особистості.

4. Обґрунтовано доцільність відмови у ч. 1 ст. 155 КК від поняття «особи, яка не досягла статевої зрілості» та включення до диспозиції кримінально-правової норми поняття «особа, яка не досягла шлюбного віку», та запровадження нової ч. 3 ст. 155 КК з особливо кваліфікуючого ознакою «вчинення тих самих дій щодо малолітньої або малолітнього».

5. Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, як і всі інші статеві злочини, сконструйовані законодавцем як формальний склад злочину. При цьому пропонується замінити визначення дії, яка становить об'єктивну сторону досліджуваного злочину, зі «статевих зносин» на «добровільний статевий акт, вчинений природним або неприродним способом» як одиничної сексуальної дії щодо потерпілої особи. У випадках вчинення таких дій більше ніж однин раз та різними способами запропоновано передбачити у ч. 2 ст. 155 КК нову кваліфікуючу ознаку «вчинення повторно» (спеціальна повторність статевих злочинів). Доведено, що ознака добровільності не може поширюватися на згоду малолітньої особи, яка не досягла 11-річного віку, на вчинення щодо неї статевого акту природним або неприродним способом.

6. Визнається доцільним підвищення вікового критерію суб'єкта статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, до вісімнадцяти років, оскільки повнолітні особи є безпосередніми адресатами кримінально-правової заборони статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, і саме на них покладається соціальний контроль за статевою поведінкою неповнолітніх.

7. Вина при статевих зносинах з особою, яка не досягла статевої зрілості, виражається виключно у формі прямого умислу, що має відповідну специфіку щодо злочинів із формальним складом, та утворюється інтелектуальним моментом усвідомлення суспільної небезпечності та фактичних обставин статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, а також вольовим моментом бажання вчинити саме ці суспільно - небезпечні дії. Мотиви та цілі досліджуваного злочину, які здебільшого мають сексуальний характер, не є обов'язковими ознаками суб'єктивної сторони, але можуть впливати на кримінальне покарання.

8. Запропоновано відмовитися від кваліфікуючої ознаки «спричинення безплідності» на користь «вагітності потерпілої особи». Під «іншими тяжкими наслідками» запропоновано розуміти спричинення статевими зносинами з особою, яка не досягла статевої зрілості, реальної шкоди життю та здоров'ю, а саме: заподіяння з необережності смерті, тяжких тілесних ушкоджень (за винятком небезпечних для життя в момент заподіяння), самогубство потерпілої особи, зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншою невиліковною інфекційною хворобою, захворювання тяжкою хворобою, у тому числі й психічною.

9. Запропоновано типовим покаранням за некваліфіковані статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, встановити позбавлення волі на строк до п'яти років. Обґрунтовано пропозицію щодо взаємоузгодження санкцій 155 та 156 КК України та пом'якшення покарання за розбещення неповнолітніх. Запропоновано посилити санкцію ч. 2 ст. 155 КК до позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. У разі вчинення статевих зносин вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником, особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого або піклування про нього, запропоновано збільшити строк позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як додаткового покарання до п'яти років.

10. Наявні в дисертації теоретичні висновки, практичні рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність у цій частині надають можливість запропонувати нову назву та редакцію ст. 155 Кримінального кодексу України:

«Стаття 155. Статевий акт з особою, яка не досягла шлюбного віку

1. Добровільний статевий акт у природній або неприродній формі з особою, яка не досягла шлюбного віку, вчинений повнолітньою особою,

- карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

2. Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю, вітчимом, мачухою, опікуном чи піклувальником або особою, на яку покладено обов'язки щодо виховання потерпілого чи піклування про нього, або вчинені повторно, або якщо вони спричинили вагітність, або з необережності інші тяжкі наслідки,

- караються позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або без такого.

3. Дії, передбачені частинами першою та частиною другою цієї статті, вчиненні щодо малолітньої або малолітнього,

- караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до десяти років або без такого.

Примітка. 1. Не може вважатися добровільним статевий акт у природній або неприродній формі з особою, яка не досягла 11-річного віку.

2. Повторним вважається статевий акт у природній або неприродній формі, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених статтями 152-155 цього Кодексу.

3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, що вчинила злочин, передбачений частиною першою цієї статті, якщо між нею та особою, з якою стався добровільний статевий акт, було зареєстровано шлюб у встановленому законом порядку».

Враховуючи положення та висновки дисертації, дослідженої судової практики застосування ст. 155 та ст. 152, 153, 156 КК, пропонується внести зміни та доповнення до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» від 30.05.2008 р. № 5 для чого ч. 1 цього пункту викласти в такій редакції: «16. Добровільні статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, утворюють склад злочину, передбаченого ст. 155 КК, у разі, якщо винна особа знала або припускала, що потерпіла особа не досягла статевої зрілості. Добровільними статевими зносинами слід визнавати такі, що здійснюються без застосування фізичного насильства, погрози його застосування і використання безпорадного стану потерпілої особи. Малолітні особи, які не досягли одинадцятирічного віку, не можуть бути потерпілими від статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості, у зв'язку з їх безпорадним станом, що зумовлений неможливістю повністю розуміти характер та значення вчинюваних щодо них статевих зносин або чинити опір. Будь-які статеві зносини природним або неприродним способом з цими особами належить кваліфікувати за наявності інших ознак складу злочину за ч. 4 ст. 152 або ч. 3 ст. 153 КК».

Література

1. Чмут С.В. Кримінально-правова характеристика потерпілого від статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості / С.В. Чмут // Держава і право : збірн. наук. праць. - К. : Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького, 2007. - Вип. 38. - С. 628-634.

2. Чмут С.В. Виникнення кримінальної відповідальності за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості / С.В. Чмут // Держава і право. Спецвипуск : збірн. наук. праць. - К. : Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького, 2007. - С. 525-529.

3. Чмут С.В. Безпосередній об'єкт статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості / С.В. Чмут // Держава і право : збірн. наук. праць. - К. : Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького, 2009. - Вип. 45. - С. 452-459.

4. Чмут С.В. Актуальні проблеми вдосконалення кримінальних санкцій за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості / С.В. Чмут // Держава і право. Спецвипуск : збірн. наук. праць. - К. : Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького, 2009. - С. 392-397.

5. Чмут С.В. Кваліфікуючі ознаки статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості / С.В. Чмут, П.В. Хряпінський // Часопис Академії адвокатури України. - 2009. - № 2(3).

6. Чмут С.В. Відповідальність за статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, в зарубіжному кримінальному законодавстві / С.В. Чмут, П.В. Хряпінський // Вісник Запорізького національного університету. Серія: Юридичні науки: - Запоріжжя : ЗНУ, - 2006. - № 2. - С. 127-134.

Размещено на Allbest.ru