Запобігання нелегальній міграції підрозділами міліції громадської безпеки міністерства внутрішніх справ України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Останні десятиліття характеризуються масштабним зростанням у світі міграційних процесів, які переросли в глобальну проблему, вирішення якої потребує широкомасштабного міжнародного співробітництва та величезних зусиль національних урядів. Особливої уваги потребує нелегальна міграція, яка, за неофіційними даними, перевищує у світі понад 100 млн. осіб на рік.

Актуальність даного напряму дослідження зумовлена також суттєвими змінами міграційних процесів і в Україні після набуття нею незалежності, які потребують запровадження сучасних науково обґрунтованих механізмів правового регулювання.

Україна завдяки своєму геополітичному положенню перебуває в епіцентрі міграційних потоків з малорозвинених країн євразійського й африканського континентів до Західної Європи. Останнім часом визначається стійка тенденція до перетворення України з держави-транзиту на країну-накопичувач нелегальних мігрантів. Залишається високою вірогідність прибуття до України як нелегальних мігрантів - терористів, осіб з кримінальним минулим, з інфекційними захворюваннями та інших осіб, перебування яких в Україні може становити загрозу її національній безпеці.

Роботи вітчизняних і зарубіжних фахівців створили солідну теоретичну основу для пошуку нових шляхів вивчення структури нелегальної міграції, розробки теоретичних і практичних аспектів протидії зазначеній міграції та вироблення обґрунтованих рекомендацій щодо формування сучасної міграційної політики в цілому. Разом з тим, дотепер немає комплексної наукової програми запобігання нелегальній міграції підрозділами міліції громадської безпеки МВС України, яка б сприяла проведенню ефективної міграційної політики.

Відсутність комплексної наукової розробки системи адміністративно-правових засобів запобігання нелегальній міграції підрозділами міліції громадської безпеки МВС України, які практично є головними серед державних органів у питаннях протидії нелегальній міграції, призводить не тільки до порушень законодавства, а й до виникнення загроз національній безпеці держави.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукова розробка теоретичних і практичних засад попередження та рекомендацій щодо створення адміністративно-правового механізму запобігання нелегальній міграції підрозділами міліції громадської безпеки МВС України у контексті адаптації вітчизняного законодавства до євростандартів.

Виходячи з поставленої мети, основну увагу в дисертації зосереджено на вирішенні таких завдань:

- провести порівняльний аналіз чинного вітчизняного законодавства з проблем регулювання міграційних процесів в Україні та заходів щодо запобігання нелегальній міграції із законодавством Євросоюзу;

- проаналізувати міжурядові угоди щодо співробітництва правоохоронних органів з питань боротьби зі злочинністю (попередження нелегальної міграції) та виявити чинники негативного впливу проблеми нелегальної міграції на національну безпеку України і визначити правові засоби нейтралізації зазначених чинників;

- виробити і обґрунтувати модель адміністративно-правового механізму запобігання нелегальній міграції на користь національного бюджету;

- проаналізувати статус підрозділів міліції громадської безпеки МВС України в попереджувальній роботі щодо нелегальних мігрантів та обґрунтувати рекомендації, спрямовані на ефективне застосування їх повноважень в інтересах забезпечення безпеки України;

- розкрити зміст взаємодії підрозділів міліції громадської безпеки МВС України з іншими правоохоронними органами України і сусідніх з нею держав щодо запобігання нелегальній міграції та виробити і обґрунтувати шляхи вдосконалення організаційно-правових засад такої взаємодії;

- розробити практичні рекомендації щодо вдосконалення міграційного законодавства України та ефективності діяльності органів внутрішніх справ з питань запобігання нелегальній міграції.

1. Правове регулювання міграційних процесів: історія та сучасність

Розглянуто та узагальнено поняття та характеристику міграційного процесу в цілому та нелегальної міграції зокрема. Дослідження свідчить, що в Україні останнім часом значно зріс потік змушених та нелегальних мігрантів, що, без сумніву, впливає на соціально-економічний розвиток держави та її міжнародний авторитет. Для цього розуміння необхідно критично осмислити ряд обставин, що історично складалися в Україні, які пов'язані з етногенезом. При аналізі проблем етногенезу різні вчені надають міграціям різного, а часом навіть протилежного, значення. Одні дослідники відводять їм першорядну роль, інші - навпаки, стоять на позиціях автохтонізму. Водночас усі конкретні археологічні, лінгвістичні, етнографічні, антропологічні матеріали, одержані під час досліджень протягом останніх десятиліть, свідчать, що дослідження у чистому вигляді вже не можуть задовольняти дослідників. Безумовно, міграція відіграла певну роль в етногенезі. Разом з цим, етноси є об'єктивними, незалежними від волі самих людей, утвореннями. Кожен етнос виступає соціокультурним механізмом адаптації даного локального варіанта людства до певних природно-географічних умов. Природною основою української етногенетичної ніші є: лісисто-болотисте Полісся, Карпати, Чорне та Азовське узбережжя, басейни рік Дніпра та Дунаю. Міграційні процеси в Україні відігравали і продовжують відігравати важливу роль в етногенезі, зокрема у формуванні соціального елементу етногенетичних ніш через етноміграційні процеси.

Отже, міграція - об'єктивний процес у житті людського суспільства і тому Україна повинна відноситися до неї як до серйозного суспільного явища, оскільки в цей процес у багатьох випадках незалежно від їхньої волі і бажання втягуються мільйони людей. Проте міграційні процеси повинні регулюватися, а нелегальна міграція, яка поширена в Україні і яка негативно впливає на всі аспекти суспільства має припинятися.

Проведено аналіз законодавства існуючої правової системи України. Складовою правової системи регулювання міграційних процесів в Україні є: а) Конституція України; б) загальновизнані принципи і норми міжнародного права; в) укладені відповідно до Конституції України і ратифіковані у встановленому - легітимному - порядку міжнародні договори й угоди; г) конституційні закони України; д) інші нормативні правові акти, визнані в правовому полі України джерелами права.

У зв'язку зі збільшенням різних видів міграції, а особливо нелегальної, в житті України зростає і роль права в регулюванні. Масштаби і діапазон цього регулювання досить широкі: воно стосується в'їзду мігрантів на територію країни, реєстрація їх як мігрантів, поводження їх і виїзду, а також легалізація нелегальних мігрантів. Дотепер не потрібно було спеціального правового регулювання щодо мігрантів. Постійне збільшення числа мігрантів різного виду, розширення зони їх як правомірної, так і неправомірної діяльності, ускладнення правових відносин, в які вступають мігранти, розширення кола учасників правовідносин, зв'язаних з мігрантами, і, нарешті, збільшення вчинених мігрантами правопорушень - усі ці обставини змушують порушувати питання про введення в системі українського права спеціальної галузі - «Міграційне право», а в класифікаторі галузей права передбачити введення таких галузей: «Біженці і змушені переселенці», «Міграція».

Обґрунтовано висновок, що, крім розробки Державної програми міграційної політики, є потреба створити Державну міграційну службу.

2. Міжнародно-правові стандарти організації запобігання нелегальній міграції

Здійснено аналіз нинішнього стану організації попереджувальної роботи на рівні міжурядових угод. Нелегальна міграція підриває політичний престиж України на міжнародній арені, загрожує безпеці України через терористичні акти, підрив економіки та дестабілізацію суспільного життя. Аналіз скоєних злочинів в Україні свідчить, що з усіх видів мігрантів скоюють злочини 40,8 % мігрантів, які прибули в Україну нелегально з метою потрапити до країн Західної Європи. Звертається увага на корумпованість іноземців (в тому числі і незаконних мігрантів) з державними службовцями правоохоронних органів та силових структур. Визначені країни «ризику» - «донори» нелегальних мігрантів - це передусім Китай, В'єтнам, Молдова, Бангладеш, Індія, Пакистан, Афганістан, Іран, Ірак та країни Аравійського півострова. Обгрунтовується необхідність якнайшвидшого вирішення питання щодо підписання угоди з Росією про реадмісію нелегальних мігрантів, які прибувають з Росії, та потреба створення спільної Ради України і прикордонних з Україною держав щодо єдиної міграційної політики запобігання нелегальній міграції. Бажано мати єдиний банк даних про затримання та видворення нелегальних мігрантів.

Водночас пропонується проведення комплексу заходів щодо попередження нелегальної міграції силами підрозділів міліції громадської безпеки, які найчастіше стикаються в практичній роботі з нелегальними мігрантами.

Проведено аналіз, з якими саме державами Україна уклала міжурядові багатосторонні, двосторонні та міжвідомчі угоди про взаємодію та співробітництво, крім держав, які межують з Україною. З метою поліпшення роботи пропонується через ОБСЄ провести заходи запобігання нелегальній міграції: в політичних деклараціях звернути увагу на проблеми нелегальної міграції; забезпечити обов'язкове виконання заходів ОБСЄ, які стосуються запобігання нелегальній міграції; визначити головну роль ОБСЄ; активізувати співробітництво з іншими міжнародними організаціями. Пропонується також активізувати роботу з Європейським Союзом, Міжнародною організацією міграції та іншими структурами.

У підрозділі пропонується, щоб саме Україна виступила ініціатором запровадження в комплексної багатосторонньої програми стабілізації міграційної ситуації, одним з елементів якої має стати її моніторинг за участю міжнародних організацій. Аналізуючи кількісний та якісний склад нелегальних мігрантів, звертається увага на необхідність створення центрів тимчасового прийому та розміщення нелегальних мігрантів і біженців у містах Сумах, Чернігові, Харкові, Львові, Одесі та АР Крим.

3. Адміністративно-правове запобігання нелегальній міграції

Проаналізовано поняття механізму запобігання нелегальній міграції. Існує думка, що складовими адміністративно-правового механізму запобігання нелегальній міграції є: 1) система правових актів; 2) організаційно-структурні формування механізму; 3) організаційно-правові способи запобігання нелегальній міграції.

З урахуванням проведеного дослідження пропонується до адміністративно-правового механізму запобігання нелегальній міграції віднести суб'єкти, норми права, правовідносини, в яких застосовуються зазначені норми, акти застосування норм права та способи правового регулювання. Пропонується поділити сам механізм на такі напрямки: 1) міжнародний - незалежно від географії країн світу; 2) напрям дії України з державами, з якими вона межує на суші; 3) внутрішньодержавний з урахуванням особливостей України.

Визначено правову основу запобігання нелегальній міграції, проаналізовано склад правової системи.

Зазначено, що нормативного акта, який би чітко визначав напрями боротьби з нелегальною міграцією в Україні, ще немає, відповідно напрями цілеспрямованої державної політики у цій сфері також не визначені.

На підставі проведеного дослідження та враховуючи закінчення строку дії Програми боротьби з нелегальною міграцією на 2001-2004 роки, а також через відсутність єдиного нормативного акта з питань нелегальної міграції пропонується прийняти на державному рівні Державну програму міграційної політики України на 2010 - 2020 роки, де мають бути відображені перелічені питання та визначено її виконавці.

Визначені суб'єкти запобігання нелегальній міграції, а також проведено аналіз їх діяльності.

Констатується факт, що в Україні діє три рубежі запобігання нелегальній міграції: зовнішній, прикордонний та внутрішньодержавний. Визначено, що для регулювання та підтримки міграційного режиму необхідно створити механізм запобігання нелегальній міграції та визначити його суб'єктів. Зроблена спроба класифікувати суб'єкти протидії нелегальній міграції. За різними підставами вони поділені на такі:

а) державні та недержавні - за джерелами фінансування;

б) органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування; громадські організації; міжнародні представництва - за статусом;

в) спеціально створені; суб'єкти, для яких даний вид діяльності є першорядним та суб`єкти, для яких даний вид діяльності є другорядним - за метою діяльності.

Підкреслюється, що без чіткого визначення завдань кожного з суб'єктів протидії нелегальній міграції не може здійснюватися сам процес такої протидії.

Проаналізовано три самостійних групи заходів адміністративного примусу, які здійснюються органами внутрішніх справ, а саме: а) заходи адміністративного попередження або профілактичні заходи;
б) заходи адміністративного припинення; в) заходи притягнення до відповідальності за порушення нормативно-правових настанов.

За даними дослідження, виявлено, що участь підрозділів МВС, ДПС, СБУ у проведенні згаданих заходів є різною.

З урахуванням досвіду діяльності МВС України здобувач вважає, що основною групою має бути група заходів адміністративного попередження, для чого потрібно посилити профілактичну роботу та змінити звітність адміністративного підрозділу, в якій обов'язково повинно бути визначено:
1) де, коли, скільки проведено заходів; 2) кількість нелегальних мігрантів, які становлять загрозу державі.

Доцільним також вважається і стимулювання діяльності підрозділів, які створені для запобігання нелегальній міграції.

Визначено та проаналізовано поняття та реалії інституту адміністративної відповідальності за порушення норм, пов'язаних з регулюванням відносин стосовно проблем міграційного законодавства. Розглянуто стадії провадження справ про адміністративні правопорушення, заходи відповідальності за це статтями 202 - 2061 КУпАП, пов'язаними з порушенням норм міграційного законодавства. Особливу увагу приділено видворенню іноземних громадян і осіб без громадянства за межі України. Пропонується на підставі обґрунтованих досліджень доповнити КУпАП ст. 321 «Заборона в'їзду в Україну на термін п'ять років, з встановленням у паспорті особи штампа «Небажана особа» та доповнити ст. 24 п.8 «До іноземців та осіб без громадянства може бути застосовано адміністративне видворення з передбаченням ст. 321».

Запропоновано статті 202-206 виділити в окремий розділ - «Правопорушення міграційного законодавства»; доповнити КУпАП розділом 34 «Провадження по виконанню постанови про адміністративне видворення за межі України» та статтями: 331. «Органи, які здійснюють виконання постанови про адміністративне видворення»; 332. «Порядок виконання постанови про адміністративне видворення»; 333. «Закінчення провадження по виконанню постанови про адміністративне видворення».

4. Організація, форми та методи попереджувальної роботи підрозділів міліції громадської безпеки МВС України

Проаналізовано діяльність служб МВС України на підставі нормативно-правових актів, в тому числі актів даного міністерства. На підставі проведеного дослідження здобувач дійшов висновку, що 70 % нелегальних мігрантів затримують підрозділи, які здійснюють контроль за дорожнім рухом, 23 - служба дільничних інспекторів, 5 - оперативні підрозділи (в основному карний розшук), а 2 % - інші служби. Основною формою попереджувальної роботи є проведення гласних та негласних спеціальних операцій.

Підрозділи міліції громадської безпеки, як видно з аналізу роботи по виявленню нелегальних мігрантів, є головними, але разом з тим немає активності патрульно-постової служби, підрозділів охорони та деяких інших.

З'ясовано, що нелегальна міграція займає третє місце після торгівлі зброєю та наркотиками по прибутку для організованих злочинних угруповань. Цей вид злочинності має транснаціональний характер. Виключна прибутковість бізнесу, пов'язаного з нелегальною міграцією (особливо торгівля жінками), спонукає міжнародні кримінальні структури створювати стійкі канали незаконного переправлення груп мігрантів через західні кордони України. Тому підрозділи міліції громадської безпеки зобов'язані після отримання інформації від карного розшуку застосовувати заходи для перекриття каналів переправлення транзитних нелегальних мігрантів та вживати заходів щодо притягнення організаторів до відповідальності.

Сьогодні Україна межує з сьомома державами сухопутним кордоном. За даними служби карного розшуку, найбільша концентрація нелегальних мігрантів, які значно впливають на оперативну ситуацію, помічена в м. Києві, в областях: Харківській, Одеській, Донецькій, Дніпропетровській, Львівській та Закарпатській. Кількість злочинів, скоєних, в тому числі, нелегальними мігрантами, іноземцями та особами без громадянства, становить 1,3 % від загальної чисельності злочинів. Водночас скоюється 0,2% злочинів від загальної чисельності злочинів відносно іноземців та осіб без громадянства.

Розглядається один з важливих напрямів здійснення державного управління міграційним процесом в Україні. З метою запобігання нелегальній міграції доцільно створити окреме управління запобігання нелегальній міграції у складі Департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС прикордонних областей та АР Крим. Для того, щоб ці підрозділи виступали координаторами взаємодії, здобувач пропонує створити та затвердити річну Програму (з щорічним оновленням її завдань) заходів запобігання нелегальній міграції підрозділами прикордонних УМВС, до якої обов'язково включити такі напрями: а) запобігання незаконному прибуттю мігрантів на територію України; б) сприяння добровільному поверненню незаконних мігрантів з України до держав їх походження; в) збір, застосування та поширення інформації, пов'язаної з нелегальною міграцією; г) спільне проведення конференцій, семінарів, нарад-тренінгів та інших заходів з питань співробітництва у міграційних питаннях; д) створення постійно діючих консультаційних центрів для мігрантів.

Висновки

міграційний правоохоронний нелегальний міжурядовий

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць з різних галузей юриспруденції та вивчення практичного досвіду діяльності державних органів щодо запобігання нелегальній міграції і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення правових засад, форм і методів запобігання нелегальній міграції, здобувачем сформульовано обґрунтовані висновки та пропозиції.

Основними з них є такі:

1. Міграційний процес - це історичне явище, яке існує та розвивається за своїми законами і важко піддається зовнішньому впливу. Основу міграційного етногенезу складають предки нашої нації, які заселили та освоїли основні земелі сьогоднішньої України - Запоріжжя, Карпати, Київщину, Придніпров'я, Азово-Чорноморські степи та узбережжя. Міграція поділяється на легальну та нелегальну, при цьому остання негативно впливає в більшості випадків на всі суспільні процеси.

2. З метою вдосконалення міжнародно-правових стандартів з організації запобігання нелегальній міграції створити за ініціативою України спільну Раду України і прикордонних з Україною держав щодо єдиної міграційної політики запобігання нелегальній міграції та єдиний банк даних щодо затримання та видворення нелегальних мігрантів.

3. Поняття «адміністративно-правовий механізм запобігання нелегальній міграції» - це комплекс правових та організаційних заходів, які становлять систему запобігання даному міжнародному явищу, що становить небезпеку суспільству та державі Україна. Напрямами дії її механізму є: а) міжнародний; б) конкретний (окремий) напрям з державами, з якими Україна межує сушею та водним кордоном; в) внутрішньодержавний. Для забезпечення дій за цими напрямками запобігання використовуються такі засоби, формування та правові можливості: система міжнародно-правових актів; конкретні правові акти, укладені Україною з державами, які є донорами нелегальних мігрантів, та з державами, через які рухається потік транзитом нелегальних мігрантів; організаційно-правові засоби органів виконавчої влади України.

4. Існує три рубежі запобігання нелегальним мігрантам: зовнішній, прикордонний та внутрішньодержавний. Основні суб'єкти запобігання нелегальній міграції, на думку здобувача, поділяються на дві групи:

1-а група - за статусом: органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; громадські організації; міжнародні представництва;

2-а група - за метою діяльності: спеціально створені; суб'єкти, для яких цей вид діяльності є основним; суб'єкти, для яких цей вид діяльності є другорядним.

5. Основним нормативно-правовим актом з питань регулювання державної міграційної політики в Україні та протидії нелегальній міграції має стати «Державна програма міграційної політики України» на 2010-2020 роки.

6. З метою вдосконалення інституту адміністративної відповідальності за порушення норм міграційного законодавства доведено доцільність змін та доповнень до КУпАП, які в узагальненому вигляді сформульовані таким чином:

- статті 202-206 виділити в окрему главу - «Правопорушення щодо міграційного законодавства»;

- ввести статтю 321 - «Заборона в'їзду до України терміном п'ять років іноземним громадянам та особам без громадянства»;

- ввести розділ 34. «Провадження по виконанню постанови про адміністративне видворення за межі України»; до якого додати статті:

331. «Органи, які здійснюють виконання постанови про адміністративне видворення за межі України»;

332. «Порядок виконання постанови про адміністративне видворення»;

333. «Закінчення провадження по виконанню постанови про адміністративне видворення»:

- статтю 2061 викласти в такій редакції: «Сприяння та допомога іноземним громадянам і особам без громадянства в незаконному перетині державного кордону України».

6. На основі аналізу сучасного стану та існуючих форм і методів попереджувальної роботи щодо запобігання нелегальній міграції для організації координації єдиної міграційної політики в Україні, створити Центральний орган виконавчої влади з особливим статусом - Державну міграційну службу України. На базі МВС України створити єдину ідентифікаційну систему даних правоохоронних органів України на осіб, які перетинали державний кордон України.

7. Розробити Комплексний план профілактично-попереджувальних заходів МВС і СБУ та інших державних органів з питань запобігання нелегальній міграції.

8. Враховуючи багаторічну роботу МВС з іноземцями з метою реалізації програми курсу «Міграцієзнавство», на базі Академії управління МВС започаткувати підготовку фахівців (державних службовців) для керівництва органами та підрозділами міграційної служби.

9. З метою запобігання нелегальній міграції розробити та запровадити «Програму заходів запобігання нелегальній міграції», яка має містити такі напрями:

– збір, застосування та поширення інформації, пов'язаної з нелегальною міграцією;

– заходи, спрямовані на запобігання незаконному ввезенню мігрантів на територію України і торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, та боротьба з цими явищами;

– спільне проведення конференцій, семінарів та інших заходів з технічного співробітництва у міграційних питаннях;

– сприяння добровільному поверненню незаконних мігрантів з України до держав їх походження та добровільному поверненню наших співвітчизників - жертв торгівлі людьми до України із-за кордону;

– проведення тренінгів щодо запобігання незаконній міграції та торгівлі людьми для високих посадових осіб, які проходять підготовку в ОВС України;

– створення та функціонування консультаційних центрів для мігрантів.

Література

1. Братков С.І. Щодо поняття нелегальної міграції: історичні нариси / Сергій Іванович Братков // Міліція України. - 2004. - № 11. - С. 3-7.

2. Братков С.І. Удосконалення шляхів видворення нелегальних мігрантів за межі України / Сергій Іванович Братков // Міліція України. - 2004. - № 12. - С. 3-5

3. Братков С.І. Нелегальна міграція - загроза національній безпеці України / Сергій Іванович Братков // Міліція України. - 2005.- № 3. - С. 3-5.

4. Братков С.И. Некоторые аспекты взаимодействия органов исполнительной власти с общественными организациями по регулированию нелегальных миграционных процессов в Украине / Сергей Иванович Братков // Закон и жизнь: междунар. научно-практ. прав. журн. - Кишинев. - 2004. - № 10. - С. 35-37.

5. Братков С.І. Організація діяльності поліції зарубіжних країн: навч. посіб. В.О. Заросило, В.О. Басс, І.Р. Курилін, С.І. Братков; під заг. ред. Гвоздецького В.Д. - К.: Академія управління МВС, 2007. - 250 с.

6. Братков С.І. Проблеми законодавчої регламентації настання цивільно-правової відповідальності за корупційні правопорушення / В.Д. Гвоздецький, О.О. Лов'як, С.І. Братков - Вісник Академії управління МВС. - 2008. - № 3. - С. 19-30.

7. Братков С.І. Поняття корупції та її феноменологія / Сергій Іванович Братков // Вісник Академії управління МВС. - 2009. - № 4. - С. 66-77.

8. Братков С.І. Адміністративно-правовий статус осіб, які незаконно перебувають на території України / Сергій Іванович Братков // Матеріали міжвузівської науково-теоретичної конференції «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні». - К.: Київ.нац. ун-т внутр. справ, 2009. - Ч. 2. - 2009. - 268с.

Размещено на Allbest.ru