Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Чухно Інна Анатоліївна

УДК 353:35.073

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, доцент

ЛАТИНІН Микола Анатолійович,

Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри економічної політики

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України

КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович, Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, завідувач відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування;

кандидат наук з державного управління

ЧЕРНОВ Сергій Іванович, Харківська обласна рада, голова.

Захист відбудеться “19” листопада 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “14” жовтня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Незважаючи на велику кількість заходів, що реалізуються на державному рівні для забезпечення стабілізації та подальшого соціально-економічного розвитку сільських територій України, ситуація у цій сфері залишається досить складною. На сучасному етапі загострюються такі соціальні проблеми села, як безробіття, бідність та вимушена трудова міграція, занепад соціальної інфраструктури, демографічна криза та деградація сільської поселенської мережі тощо. Основними причинами цього є відсутність системності та комплексності при здійсненні аграрної реформи, ігнорування владою необхідності прогресивних змін в управлінні розвитком сільських територій, та нехтування громадською думкою, невирішеність проблеми власника земель.

Проблеми державного регулювання соціально-економічного розвитку села на теоретичному рівні вивчалися багатьма вченими. Проте, вони, як складна соціально-економічна та геокультурна системи, залишаються недостатньо дослідженими.

Останнім часом у науковій літературі з'являється чимало публікацій щодо осмислення цих проблем та шляхів їх розв'язання. Важливу роль для вивчення питань дослідження відіграють праці таких науковців, як О. Амосов, О. Бородіна, В. Дорофієнко, Н. Мельтюхова, О. Мордвінов, М. Корецький, О. Коротич, М. Латинін, В. Мамонова, Н. Нижник, Г. Одінцова та ін.

Проблемам розвитку сільських територій, їх соціальної інфраструктури та вирішенню питань демографії присвячені праці С. Бондар, Т. Бондар, П. Гайдуцького, О. Загвойської, Н. Замятіної, В. Карпенка, С. Мельника, О. Могильного, Л. Михайлової, Н. Новикової, О. Онищенка, М. Орлатого, О. Павлова, І. Прокопи, П. Саблука, В. Чеботарьова, В. Юрчишина, О. Ціхановської, К. Якуби та ін.

Окрім того, зараз, зважаючи на виняткове значення аграрного сектора в забезпеченні продовольчої та економічної безпеки України, питання державного управління розвитком сільських територій визначено одним з пріоритетних напрямів державної аграрної політики. А вирішення проблеми забезпечення гідного рівня та якості життя сільського населення країни є одним із стратегічних завдань державної соціальної політики.

Враховуючи вище зазначене, актуальним вбачається узагальнення теоретичних підходів до удосконалення механізмів державного управління розвитком села та розробка рекомендацій щодо забезпечення комплексного і сталого поступу у цьому секторі суспільних відносин на основі аналізу сучасного їх стану, що й визначило тему, наукову й практичну спрямованість, структурну побудову і зміст дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи “Механізми державної підтримки розвитку і підвищення ефективності функціонування агропромислового виробництва та пріоритетності соціального розвитку села” (державний реєстраційний номер 0106U012328), що розроблялась науковцями кафедри економічної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за Комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування”. Здобувачем визначено особливості соціально-економічного розвитку села та функціонування механізму державного управління розвитком сільських територій України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є узагальнення теоретичних основ та розробка концептуальних підходів щодо удосконалення механізму державного управління розвитком сільських територій в умовах інтеграції України у світовий економічний простір.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

– уточнити сутність та зміст державного управління розвитком сільських територій;

– обґрунтувати теоретичні основи побудови та функціонування механізму державного управління розвитком сільських територій;

– систематизувати концептуальні підходи до визначення особливостей державного управління соціально-економічним розвитком села в Україні та за кордоном;

– проаналізувати та здійснити експертну оцінку соціально-економічного стану сільських територій України в умовах інтеграції у світовий економічний простір;

– дослідити діючу державну політику соціально-економічного розвитку сільських територій, визначивши недоліки та слабкі місця, що перешкоджають вирішенню проблем в цій сфері;

– обґрунтувати напрями і засоби вдосконалення механізму державного управління розвитком сільських територій.

Об'єктом дослідження є державне управління розвитком сільських територій України.

Предмет дослідження - теоретичні, методичні та прикладні основи формування й функціонування механізму державного управління розвитком сільських територій України.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження слугують фундаментальні положення економічної теорії та теорії державного управління, а також напрацювання вітчизняних і зарубіжних вчених з питань соціально-економічного розвитку та державного управління територіальним розвитком.

У дисертації використано такі методи, як логічного, діалектичного, етимологічного аналізу та порівняння - для поглиблення понятійного апарату і формування теоретичного підґрунтя дослідження; системного аналізу та статистичний - для дослідження сучасного стану сільських територій України та виявлення недоліків у функціонуванні механізму державного управління їх розвитком; аналізу і синтезу - для з'ясування і обґрунтування напрямків використання інноваційних технологій у державному управлінні складними соціально-економічними процесами і явищами; формалізації - для дослідження системи державного управління розвитком сільських територій України, її суб'єктів та об'єктів шляхом відображення їх змісту і структури з використанням спеціальної символіки; розрахунково-конструктивний - при розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного управління розвитком сільських територій України; абстрактно-логічний - для теоретичних узагальнень, формулювання висновків та підсумкових положень.

Інформаційними джерелами дослідження стали закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правові документи Міністерства аграрної політики України, програмні документи державних органів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, дані Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН, монографії і статті вітчизняних і зарубіжних авторів та особисті напрацювання автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні основних тенденцій розвитку та управління сільськими територіями, особливостей даного процесу та розробці концептуальних підходів щодо вдосконалення механізму державного управління цією сферою в умовах інтеграції України у світовий економічний простір, що конкретизується у таких положеннях:

уперше:

– запропоновано комплексний механізм державного управління розвитком сільських територій, який поєднує правову, організаційну та економічну складові і спрямований на розв'язання соціально-економічних, демографічних та екологічних проблем села;

удосконалено:

– підходи до побудови і функціонування організаційної складової механізму державного управління розвитком сільських територій шляхом впровадження трирівневої структури управління, де основною ланкою виступає Агенція розвитку сільських територій, з метою ефективної реалізації економічної, соціальної, демографічної та гуманітарної політики на селі;

– нормативно-правове забезпечення державного управління розвитком сільських територій шляхом прийняття відповідних законодавчих актів щодо регламентації діяльності спеціального органу виконавчої влади в цій сфері, фондів і спілок розвитку;

– науково-практичні підходи до запровадження змін у фіскальній політиці держави шляхом перегляду порядку фінансового забезпечення розвитку сільських територій, концентрації управлінських функцій щодо розподілу фінансових потоків в межах єдиного розпорядчого органу, активізації діяльності органів місцевого самоврядування щодо залучення до місцевих бюджетів коштів суб'єктів господарювання, спонсорів, інвесторів, громадських організацій та членів територіальної громади;

дістало подальший розвиток:

- визначення сутнісних характеристик поняття “сільська територія” як складної і багатофункціональної природної, суспільно-географічної, соціально-економічної й виробничо-господарської структури, що включає сільську поселенську мережу, природно-ресурсний потенціал територій, виробничі одиниці, виробничу та соціальну інфраструктуру та населення як основний системоутворюючий фактор;

- розкриття змісту та визначення понять “розвиток сільської території”, “державне управління розвитком сільських територій” та “механізм державного управління розвитком сільських територій”;

- систематизація підходів до державного управління соціально-економічним розвитком села з визначенням основних тенденцій і особливостей цього процесу в Україні.

Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні нових підходів щодо вдосконалення механізму державного управління розвитком сільських територій, розробці пропозицій та практичних рекомендацій стосовно їх впровадження, що дозволить створити сприятливі умови для відродження, стабілізації і подальшого розвитку сільських територій.

Пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку сільських поселень, залучення населення, громади до вирішення питань управління розвитком території, а також щодо стимулювання розвитку несільськогосподарських видів зайнятості враховані Великобурлуцькою районною державною адміністрацією Харківської області (довідка про впровадження № 02-10/1025 від 18.09.2008 р.). Рекомендації щодо вдосконалення механізму взаємодії органів місцевого самоврядування з представниками комерційних і некомерційних структур щодо розвитку сільських територій використані Троїцькою районною радою Луганської області (довідка про впровадження № 59 від 17.03.2008 р.). Рекомендації щодо удосконалення системи управління розвитком сільських територій, застосування територіального підходу у цій сфері, покращення фінансового забезпечення села реалізовані Головним управлінням агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації (довідка про впровадження № 08-28-64 від 24.03.2010 р.). Результати дисертаційного дослідження використовуються при викладанні дисциплін “Стратегічне планування”, “Державне управління аграрними відносинами” за програмою підготовки магістрів державного управління та публічного адміністрування у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження від 07.04.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою та містить отримані особисто здобувачем результати у сфері науки державного управління. У дисертації не використовувались ідеї або розробки, що належать О. Мельниченку, у співавторстві з яким опубліковано одну з наукових праць.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднено на V,VI,VII,VIIІ міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005 р.; м. Харків, 2006 р.; м. Харків, 2007 р.; м. Харків, 2008 р.), науково-практичних конференціях різного рівня: “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (м. Львів, 2007 р.), “Кар'єра молодих державних службовців” (м. Харків, 2004 р.), “Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України” (м. Харків, 2007 р.), “Професійна державна служба та місцеве самоврядування” (м. Харків, 2005 р.), “Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 9 наукових праць, чотири з яких - статті у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових в галузі державного управління. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто здобувачеві, становить 3 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 211 сторінок, у т.ч. рисунків - 5 (на 4 сторінках), таблиць - 2 (на 1 сторінці). Список використаних джерел налічує 223 найменування (на 27 сторінках), у т.ч. 19 - іноземною мовою, кількість додатків - 2 (на 19 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі - “Теоретичні засади державного управління розвитком сільських територій” - характеризується зміст поняття “сільська територія”, а також розкривається сутність розвитку сільських територій, державного управління ними, з'ясовуються особливості механізму державного управління розвитком сільських територій та основні тенденції цих процесів на основі узагальнення вітчизняного і світового досвіду.

На підставі аналізу праць науковців та нормативно-правових документів встановлено, що питанням розвитку сільських територій в нашій державі як об'єкта наукового дослідження в контексті державного регулювання стала приділятися певна увага лише кілька років тому. До цього термін “сільська територія” не вживався, хоча проблеми забезпечення зростання сільськогосподарського виробництва та розвитку агропромислового комплексу, удосконалення соціальної інфраструктури села та оптимізації сільської поселенської мережі, усунення відмінностей між містом і селом досліджувалися досить активно.

З проголошенням незалежності України об'єктом наукового вивчення і державного регулювання залишилось сільське господарство і агропромисловий комплекс, а питання розвитку села, в основному у вигляді забезпечення діяльності соціальної інфраструктури, розглядались як похідні від виходу з кризи і забезпечення ефективної діяльності агропромислового виробництва.

Лише в останні роки, з поширенням теорії територіального управління, питанням розвитку села як особливого територіального і соціально-економічного утворення і окремого об'єкта управління почала приділятися більша увага. Але ще й зараз немає єдиного розуміння терміна “сільська територія”. Вивчення наукової думки та семантичний аналіз дозволили розширити та уточнити його визначення і зміст.

Виходячи з практики застосування терміна “село” в сучасній науковій літературі, доцільним вбачається розуміння його як аналога “сільської території” при характеристиці їх соціально-економічного стану, демографічної ситуації, питань комплексного розвитку поселень та територій, їх виробничої, господарської, соціально-культурної та побутової інфраструктури.

На основі семантичного аналізу та застосування територіального підходу до управління під “розвитком сільських територій” пропонується розуміти забезпечення позитивних змін в напрямі покращення усіх сфер життєдіяльності даного територіального утворення.

Розглянуто підходи до визначення поняття “механізму державного управління розвитком сільських територій” як способу організації дій суб'єктів управління, сукупність принципів, форм і методів управління, спрямованих на забезпечення поставленої мети та розв'язання протиріч у сфері розвитку сільських територій. Визначено принципи, функції та методи побудови і функціонування названого механізму, а також основні засоби щодо його реалізації.

Узагальнення світового досвіду дозволило виявити основні сучасні тенденції розвитку аграрного сектора та сільських територій. В цілому, на початку нового тисячоліття для більшості розвинених країн актуалізувалися питання розвитку сільських територій, покращення рівня та якості життя сільських жителів. Основними рисами, що характеризують нові стратегії розвитку села багатьох розвинених країн Європи та світу, є:

– підвищення конкурентоспроможності сільських територій шляхом цільового спрямування місцевих ресурсів як засобу формування конкурентних переваг;

– відмова від управління за галузевим принципом і перехід до територіального підходу в управлінні, в тому числі спроби поліпшити координацію роботи органів державного управління, органів місцевого самоврядування, територіальних громад та інтегрувати різні секторальні політики на місцевому і регіональному рівнях;

– зміна пріоритетного субсидіювання секторів сільськогоспо-дарського виробництва на залучення інвестицій, активізацію інноваційно-інвестиційної діяльності з метою створення нових підприємств з новими видами діяльності, диверсифікації місцевої економіки;

– сприяння створенню базових умов для розвитку таких сфер, як логістика, ринкова інфраструктура з метою підвищення якості продукції, її відповідності стандартам, підтримки підприємництва;

– підвищення рівня і якості дорадчих послуг на сільських територіях як у сфері агробізнесу, так і щодо ведення інших видів діяльності, розвиток мережі професійної освіти, поширення нових технологій;

– розвиток людських ресурсів через професійно-технічне навчання з наголосом на формуванні підприємницьких навичок;

– визначення нових шляхів надання управлінських послуг на рідконаселених територіях, а також створення центрів дистанційного навчання за допомогою сучасних інформаційних і комунікаційних технологій.

Враховуючи сучасний стан українського села та основні стратегічні цілі розвитку держави, спрямування її до подальшої інтеграції у світове співтовариство, вище названі риси є цілком придатними і доцільними для використання під час розробки і реалізації політики розвитку сільських територій.

У другому розділі - “Оцінка державного управління розвитком сільських територій України” - визначаються особливості та основні проблеми, що характерні для сучасного стану державного управління розвитком сільських територій в Україні. Вони полягають, насамперед, у складності ситуації у цій сфері і наявності болючих проблем, що постали перед державою на шляху забезпечення її сталого і конкурентного розвитку, підаищення рівня та якості життя населення, інтеграційних і глобалізаційних процесів. За даними Держкомстату України, середня чисельність сільського населення у 2009 р. скоротилась порівняно з попереднім роком на 118,4 тис. чол. (0,9 %), а порівняно з 2000 р. - на 1653,1 тис. чол. (10,2 %). На початок 2010 р. чисельність сільського населення в розрахунку на один сільський населений пункт становила 507 осіб, скоротившись порівняно з 2000 р. на 9 %. У 1990-2010 р. в Україні стало на 333 сільських населених пункти менше (рис. 1).



Рис. 1. Кількість сільських населених пунктів в 1990 - 2010 роках

Демографічна ситуація на селі характеризується різким скороченням загальної чисельності сільського населення, посиленням міграційних процесів, що зумовлюють відтік з села найбільш активної та мобільної частини населення.

Доведено, що така ситуація потребує від держави цілеспрямованих дій у напрямку реформування суспільних відносин на селі, запровадження заходів стосовно розв'язання складних демографічних проблем.

Аграрна галузь для розвитку сільських територій є головним системо-утворюючим фактором, основним джерелом доходів і зайнятості. Але в останні роки обсяги сільськогосподарського виробництва скорочуються, підприємство не розвивається, внаслідок чого мешканці сіл змушені виживати за рахунок власних підсобних господарств або ж мігрувати у пошуках роботи до міста чи за кордон. Причинами цього, з одного боку, став тривалий період централізованого управління, яке не знайшло гідного продовження під час реструктуризації господарства і реформування суспільних відносин, а з іншого - психологічна, культурна непідготовленість та правова й економічна необізнаність селян щодо трансформаційних процесів в суспільстві. Більшість селян була неспроможною адаптуватися до нових умов життя, зайнятися підприємницькою діяльністю, сприйняти незвичні “правила гри” ринкової економіки.

Вкрай слабкий розвиток підприємництва на селі, недосконале державне регулювання аграрного виробництва зумовило падіння рівня доходів селян, який є істотно нижчим, ніж в інших галузях. Поряд з цим постають значні труднощі щодо задоволення соціальних, культурних, побутових потреб в межах своїх населених пунктів. За останні роки значно скоротилася на селі кількість шкіл і дошкільних навчальних закладів, медичних установ, магазинів, закладів побуту, знизилась якість послуг.

В роботі обґрунтовується доцільність запровадження в Україні комплексу заходів з метою підвищення рівня зайнятості та доходів селян, стимулювання демографічно-відтворювальних процесів і розвитку сільських територій, а саме:

– удосконалити механізм державного регулювання розвитку аграрного сектора;

– посилити державний контроль за своєчасністю виплати заробітної плати працівникам аграрних підприємств;

– забезпечити державну підтримку формуванню на селі мережі підприємств ринкової інфраструктури;

– сприяти поширенню несільськогосподарських видів зайнятості на сільських територіях: підприємництва у сфері соціально-побутового обслуговування населення, торгівлі, надання рекреаційних, історико-культурних і туристичних послуг, перенесення філій чи розміщення виробництва підприємств переробної і легкої промисловості на сільських територіях тощо.

Для цього пропонується запровадити гнучку систему стимулювання несільськогосподарської зайнятості, що включає такі форми державної підтримки, як: пільгове оподаткування і спрощення процедури реєстрації малих і середніх підприємств; доступне кредитування на селі, у т. ч. пільгове мікрокредитування; формування позитивного ставлення суспільства до підприємництва; підвищення адаптивності селян до ринкових умов шляхом здійснення інформаційно-освітніх заходів; державне сприяння розвитку сільського і “зеленого” туризму шляхом вдосконалення нормативно-правової бази у цій сфері та популяризації туристичного потенціалу держави на міжнародному рівні; заохочення випускників навчальних закладів до проживання і роботи в сільській місцевості; підвищення інформаційного забезпечення селян, доступу їх до сучасних комунікаційних технологій тощо.

Серйозні проблеми існують і на низовому рівні системи управління розвитком сільських територій. В першу чергу, це пов'язано зі слабкістю, незрілістю інституту місцевого самоврядування в Україні, існуванням значної кількості правових колізій та нечіткістю законодавства в сфері компетенції і повноважень місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування та відсутністю громадянського суспільства, громадянської активності населення, значною маргіналізацією сільських жителів.

У третьому розділі - “Напрями вдосконалення механізму державного управління розвитком сільських територій України” - визначено основні напрями, шляхи і засоби вдосконалення організаційної та економічної складових механізму державного управління їх розвитком, нормативно-правове забезпечення цих змін.

Визначаючи завдання підвищення добробуту сільського населення і підвищення рівня та якості життя селян у відповідності із загальноприйнятими у світі соціальними стандартами одним з пріоритетів держави, пропонується виокремити регулювання питань розвитку села в окрему самостійну галузь державної політики.

Передбачається застосування трирівневої системи управління розвитком сільських територій (місцевий, регіональний, державний) з розмежуванням повноважень між органами влади, розширенням прав і можливостей місцевих територіальних громад у вирішенні питань власного розвитку (рис. 2). Саме на місцеві громади і їх представницькі органи пропонується покласти вирішення більшості питань розвитку територій з урахуванням місцевої специфіки.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Схема організаційно-управлінської складової механізму управління розвитком сільських територій

В роботі обґрунтовується ідея створення в Україні єдиного державного координаційно-управлінського органу - Агенції розвитку сільських територій - як розпорядника відповідних адміністративних та фінансових ресурсів, підпорядкованого Кабінету Міністрів України.

Регіональні представництва Агенції мають забезпечувати взаємодію з низовою ланкою управління розвитком сільських територій - сільськими та селищними радами.

Функціонування трирівневої системи управління розвитком сільських територій вимагає відповідного фінансово-економічного забезпечення. Основними джерелами фінансування управління розвитком сільських територій вбачаються: державний бюджет; місцевий бюджет; спеціальні фонди розвитку сільських територій, що мають створюватися за рахунок залучення спонсорів, меценатів, інвесторів, місцевих жителів. Важливим джерелом фінансування і запровадження запропонованого механізму державного управління розвитком сільських територій має стати запровадження за рішенням органів місцевого самоврядування спеціального оподаткування суб'єктів господарювання.

Враховуючи зростання ролі місцевих громад у вирішенні питань розвитку власних територій, можна стверджувати, що найвагомішим джерелом їх фінансування мають стати місцеві бюджети, що можна забезпечити шляхом відповідних змін в податковій системі. Водночас, формування обсягів та руху фінансових потоків, що спрямовуватимуться на розвиток сільських територій із державного бюджету, та контроль за їх використанням мають відноситися до компетенції Агенції розвитку сільських територій.

державний управління розвиток сільський

ВИСНОВКИ

Одержані у дисертаційному дослідженні результати розв'язують важливе науково-прикладне завдання вдосконалення механізму державного управління розвитком сільських територій. Сутність основних положень, висновків і рекомендацій полягає у наступному:

1. Державне управління розвитком сільських територій є формою діяльності органів влади і органів місцевого самоврядування, що знаходить свій прояв у прийнятті відповідних нормативно-правових актів, концепцій, стратегій і програм, спрямованих на розв'язання соціально-економічних проблем сільської місцевості. Характерними тенденціями для України в останні роки стало скорочення кількості сільських поселень, послаблення їх демографічного потенціалу, руйнація соціальної інфраструктури на селі. Все більшою мірою зростає різниця рівня та якості життя між жителями міста і села. Соціально-психологічним настроям сільського населення притаманне зростаюче відчуття занепаду і безнадії.

2. Під механізмом державного управління розвитком сільських територій пропонується розуміти спосіб організації дій суб'єктів, сукупність принципів, форм і методів управління, спрямованих на досягнення поставленої мети та розв'язання протиріч у сфері розвитку сільських територій. Метою його удосконалення та запровадження є досягнення такого рівня і якості життя сільських жителів, який би відповідав загальноприйнятим світовим соціальним нормам і забезпечував відродження села і селянина як носія культурних і національних традицій та джерела відродження Української держави. Основними складовими елементами цієї мети має бути становлення і розвиток ринкових економічних відносин на селі, забезпечення належного рівня соціальної та інформаційної інфраструктури, подолання процесів деградації та маргіналізації населення, підвищення рівня та якості життя і соціального статусу селян.

3. Аналіз і систематизація концептуальних підходів до державного управління соціально-економічним розвитком свідчить про суттєве посилення в останні роки уваги державних органів різних країн до покращення умов і підвищення рівня життя населення сільських територій, переорієнтацію аграрної політики переважно на проблеми комплексного розвитку сільських територій, забезпечення підвищення рівня та якості життя сільських жителів. Такі зміни в управлінні є характерними як для України, так і для розвинених країн світу.

4. Однією з особливостей державного управління розвитком сільських територій в Україні на сучасному етапі є недостатньо чітке і виважене нормативно-правове забезпечення цього процесу, яке носить здебільшого декларативний характер. Це дає підстави для того, щоб поставити під сумнів можливість ефективного управління розвитком сільських територій в державі за таких умов. Удосконалення правових норм регулювання державного управління розвитком сільських територій передбачає чітке розмежування повноважень у цій сфері між органами влади різного рівнями з подальшим розширенням прав і можливостей місцевих територіальних громад у вирішенні питань власного розвитку. Об'єктивно-необхідним вбачається створення на державному рівні єдиного координаційно-управлінського органу (Агенції розвитку сільських територій), якій би зосередив важелі і ресурси реалізації економічної, соціальної, демографічної, гуманітарної політики на селі.

5. В Україні поки що відсутня чітка і послідовна державна політика соціально-економічного розвитку сільських територій. Фінансування соціально-економічних заходів на селі, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях, здійснюється за залишковим принципом, поступово втрачає силу Міністерство аграрної політики України як головний орган реалізації державної політики у сфері розвитку села на процеси планування і залучення коштів державного бюджету на реалізацію відповідних заходів.

6. Для підвищення ефективності управління розвитком сільських територій важливим є відхід від традиційного галузевого підходу в цій сфері і переорієнтація діяльності органів влади на комплексне задоволення потреб сільських жителів і покращення умов їх життя. Задля вирішення цих проблем доцільним вбачається формування і реалізація політики розвитку сільських територій, заснованої на засадах територіального підходу до управління, сучасних здобутках науки державного управління.

7. Удосконалення механізму державного управління розвитком сільських територій передбачає оптимізацію заходів державної політики щодо стимулювання розвитку підприємництва в сільській місцевості, що мають включати як внесення відповідних змін до нормативно-правових документів держави, спрощення оподаткування підприємницької діяльності, так і соціально-психологічні, пропагандистські, освітні заходи, спрямовані на подолання у свідомості сільських жителів негативного ставлення до підприємців, підвищення адаптивності сільського населення до нових суспільно-економічних умов життя; підвищення культурного і освітнього потенціалу. Важливим напрямком цієї роботи є підвищення ефективності функціонування економічної складової механізму, що потребує відповідних змін у фіскальній політиці держави, концентрації функцій формування і розподілу фінансових потоків в єдиному органі управління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Чухно І. А. Деякі аспекти сутності сільських територій та значення їх розвитку / І. А. Чухно // Ефективність державного управління: зб. наук. праць Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України / за заг. ред. П. І. Шевчука. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Вип. 12. С. 175-181.

Чухно І. А. Нормативно-правове забезпечення державного управління розвитком сільських територій [Електронний ресурс] / І. А. Чухно // Державне будівництво. - 2008. - №2. - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2008-2/doc/4/09.pdf

Чухно І. А. Питання розвитку сільських територій в контексті демографічної ситуації на селі / І. А. Чухно // Теорія та практика державного управління: зб. наук. праць. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - Вип. 1 (16). -- С. 324-330.

Чухно І. А. Удосконалення організаційного механізму державного управління розвитком сільських територій / І. А. Чухно // Держава та регіони. - 2009. - № 3. - С. 72-78. - (Серія «Державне управління»).

Чухно І. А. Стан та перспективи розвитку господарств населення / О. А. Мельниченко, І. А. Чухно // Управління розвитком: зб. матеріалів міжвузівської наук.-практ. конфер. «Професійна державна служба та місцеве самоврядування». - Харків: Вид-во ХНЕУ, 2005. - №2. - С. 50-52.

Особистий внесок здобувача: аналіз сучасного стану та проблем розвитку господарств населення, визначення їх ролі в аграрному секторі.

Чухно І. А. Засади трансформації власності в Україні / І. А. Чухно // Кар'єра молодих державних службовців: матеріали наук.-практ. конф. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. - С. 162-167.

Чухно І. А. Окремі напрямки економічного забезпечення соціального розвитку сільських територій / І. А. Чухно // Проблеми управління соціальним і гуманітарним розвитком: матеріали регіон. наук.-практ. конф. / за заг. ред. В.Г. Вікторова. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2007. - С. 38-40.

Чухно І. А. Планування розвитку села на місцевому рівні / І. А. Чухно // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика: матеріали міжнар. наук.-практ. конфер.: у 2 ч. - Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2007. - Ч.2. - С. 397-401.

Чухно І. А. Роль територіальної громади в управлінні розвитком сільських територій на досвіді зарубіжних країн / І. А. Чухно // Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України: матеріали наук.-практ. конфер. - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - С. 386-389.

АНОТАЦІЯ

Чухно І.А. Механізм державного управління розвитком сільських територій України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2010.

Дисертаційне дослідження присвячено обґрунтуванню та розробці практичного механізму державного управління розвитком сільських територій в умовах інтеграції України у світовий економічний простір. Визначено сутність понять “сільська територія”, “розвиток сільських територій”, “механізм державного управління розвитком сільських територій”, а також на підставі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду запропоновано нові підходи до державного управління соціально-економічними процесами на селі.

Доведено необхідність використання територіального підходу до управління розвитком сільських територій з метою стабілізації соціально-економічної ситуації в сучасному селі та забезпечення подальшого розвитку сільських територій. Таким чином, пропонується розробка і реалізація політики розвитку сільських територій, об'єкт та предмет регулювання якої є ширшими порівняно з аграрною політикою, в рамках якої сьогодні здійснюється регулювання соціально-економічного розвитку села.

Запропоновано комплексний механізм державного управління розвитком сільських територій, який базується на поєднанні правової, організаційної та економічної складових і спрямований на розв'язання соціально-економічних проблем сільських територій.

Зокрема, в межах запропонованого механізму передбачено зміну інституційної структури державного управління розвитком сільських територій із створенням спеціального органу виконавчої влади, на який будуть покладені обов'язки щодо розробки і реалізації політики розвитку сільських територій. Аргументовано необхідність децентралізації управління сільськими територіями як основної умови об'єктивного врахування особливостей і потреб окремо взятої території та забезпечення комплексного розвитку регіонів і країни в цілому.

У відповідності із змінами в організаційній складовій механізму державного управління розвитком сільських територій передбачено удосконалення його економічної складової та внесення необхідних коректив у нормативно-правове забезпечення цієї сфери державної політики.

Ключові слова: сільська територія, державне управління, механізм державного управління, соціально-економічний розвиток сільських територій, аграрна політика.

АННОТАЦИЯ

Чухно И.А. Механизм государственного управления развитием сельских территорий Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2010.

Диссертационное исследование посвящено обоснованию и разработке практического механизма государственного управления развитием сельских территорий в условиях интеграции Украины в мировое экономическое пространство. Определена сущность понятий “сельская территория”, “развитие сельских территорий”, “механизм государственного управления развитием сельских территорий”, а также исследованы особенности и механизмы управления комплексным развитием сельских территорий, обобщен отечественный и зарубежный опыт в сфере управления социально-экономическими процессами в сельской местности. Предложены новые подходы к совершенствованию управления развитием сельских территорий.

Доказана необходимость использования территориального подхода к управлению развитием сельских территорий с целью обеспечения стабилизации социально-экономической ситуации и дальнейшего развития сельских территорий. Таким образом, предполагается разработка и реализация политики развития сельских территорий, объектом и предметом регулирования которой являются более масштабными по сравнению с аграрной политикой, в рамках которой сегодня осуществляется регулирование социально-экономического развития села. Выделение политики развития сельских территорий в отдельную отрасль государственной политики обусловлено, в том числе, и негативным опытом решения социально-экономических проблем села в рамках аграрной политики государства вследствие ряда объективных и субъективных причин.

Предложен комплексный механизм государственного управления развитием сельских территорий, основанный на сочетании правовой, организационной и экономической составляющих, направленный на решение социально-экономических проблем сельских территорий. В рамках предложенного механизма предусмотрено изменение институциональной структуры государственного управления развитием сельских территорий с созданием специального исполнительного органа власти Агентства развития сельских территорий. На указанный орган исполнительной государственной власти будут возложены обязанности по разработке, реализации и координации политики развития сельских территорий. Обоснована необходимость децентрализации управления сельскими территориями для обеспечения учета особенностей и потребностей отдельно взятой территории в процессе управления ими и комплексного развития регионов и страны в целом.

В соответствии с изменениями в организационной составляющей механизма государственного управления развитием сельских территорий, для обеспечения эффективного функционирования предложенной трехуровневой системы управления сельскими территориями с учетом дальнейшей децентрализации этого процесса и увеличением управленческих полномочий органов местного самоуправления предусмотрено совершенствование экономической составляющей механизма государственного управления развитием сельских территорий. В частности, обоснована необходимость расширения финансовых возможностей и экономической самостоятельности органов местного самоуправления в решении вопросов развития территорий путем внесения изменений в налоговую и бюджетную политику государства, в том числе относительно распределения сумм собранных налоговых платежей между местным и государственным бюджетами, уменьшения зависимости местных бюджетов от межбюджетных трансфертов. Указанные изменения также должны послужить мотивом для местных органов власти и органов местного самоуправления в стимулировании развития предпринимательства в сельской местности. Также предусмотрено введение специального налога с субъектов предпринимательской деятельности для развития сельских территорий.

Указанные трансформации в организационной и экономической составляющих механизма государственного управления развитием сельских территорий требуют внесения соответствующих изменений в нормативно-правовое обеспечение данной отрасли государственной политики. В работе определены основные направления необходимых изменений нормативно-правовой базы, касающихся управления комплексным развитием сельских территорий. Установлена необходимость разработки правовых актов, регулирующих деятельность институтов формирования, реализации и координации государственной политики развития сельских территорий, а также определены ключевые положения этих документов.

Ключевые слова: сельская территория, государственное управление, механизм государственного управления, социально-экономическое развитие сельских территорий, аграрная политика.

ANNOTATION

Chuhno I.A. The Mechanism of Public Administration of Rural Territories Development in Ukraine. - Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration, speciality 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration, of the National Academy of Public Administration Attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2010.

The dissertation is devoted to grounding and working out of a practical mechanism for public administration of development of rural areas under conditions of integration of Ukraine into the world economy. Defined the concepts of «rural territories», «rural development», «the mechanism of public administration of rural territories development». The new approaches to public administration of rural social and economic processes were proposed on the basis of domestic and foreign experience.

The necessity of a territorial approach to rural development management to stabilize the socio-economic situation in the modern village and the further development of rural areas is proved. Thus, it's proposed the working out and realization of rural development policy. It's object and subject of regulation are wider compared with agricultural policy, under which today the regulation of socio-economic development of the village is make.

The complex mechanism of public administration of rural territories development based on a combination of legal, organizational and economic components, and aimed at solving of socio-economic problems of rural areas is proposed.

In particular, within the proposed mechanism provides the changes of institutional structure of public administration of rural areas with a special authority, which will be assigned responsibilities for developing and realization of rural development policy. The necessity of decentralization of rural areas as a major precondition for an objective consideration of particular characteristics and needs of a particular territory and ensurence the integrated development of regions and country are argumented.

In according to changes in the organizational component of public administration mechanism of rural areas is provided the improvement of its economic component and made necessary adjustments in the regulatory and legal framework for this area of public policy.

Key words: rural territory, public administration, the mechanism of public administration, socio-economic development of rural territories, agrarian policy.

Відповідальний за випуск: Латинін Микола Анатолійович

Підписано до друку 30.09.2010 р. Формат 60х84 1/16.

Папір офсетний. Друк офсетний. Обл.-вид. арк. 0,9. Тираж 100 прим.

Зам. № 267/6.

Віддруковано з оригінал-макета в ЗАТ “Харківський центр науково-

технічної та економічної інформації”

Свідоцтво про державну реєстрацію ДК № 1654 від 19.01.2004 р.

61010, м. Харків, просп. Гагаріна, 4, тел. (057) 732-65-22

Размещено на Allbest.ru

...