дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Статівка Анатолій Миколайвич, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри аграрного права, член-кореспондент Національної академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Єрмоленко Володимир Михайлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права імені академіка В.З. Янчука;

- кандидат юридичних наук Чабаненко Микола Миколайович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри трудового та аграрного права.

Захист відбудеться 26 травня 2010 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розіслано 22 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.П. Колісник.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. В умовах становлення в агропромисловому комплексі ринкових аграрних відносин, що супроводжуються зміною форм власності, правового становища аграрних товаровиробників, здійснення ними господарської діяльності, зростає необхідність подальшого вдосконалення законодавства, що регулює відносини по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику. Усе це сприятиме зміцненню економічного становища аграрних товаровиробників, поліпшенню добробуту громадян, підвищенню рівня продовольчої безпеки України.

Україна є світовим лідером з виробництва насіння соняшнику. Однак держава не забезпечує як на законодавчому, так і на організаційному рівні належних процесів вирощування та реалізації цієї культури.

При все більшому розширенні посівних площ під цією сільськогосподарською культурою, спостерігається зниження врожайності й рівня рентабельності. Усе це є результатом недосконалих економічних зв'язків у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику. Розширення посівних площ під культурою зумовило порушення сівозмін, а недостатня забезпеченість сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними і фінансовими ресурсами спричинила недотримання технологічної схеми вирощування. Невнесення в ґрунт потрібної кількості мінеральних добрив і використання посівного матеріалу невисокої якості, суттєво виснажує ґрунти сільськогосподарських товаровиробників, що позначається на їх продуктивності. Унаслідок чого в Україні спостерігається різке зниження родючості ґрунтів сільськогосподарських угідь.

Усе викладене підкреслює необхідність комплексного аналізу правової регламентації відносин, що виникають у процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику, визначення їх специфіки, змісту, принципів, а також розробки й запровадження правових заходів підвищення їх ефективності.

До цього часу в українській юридичній науці комплексні дослідження з питань правової регламентації відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику на рівні дисертації або монографії не провадилися. Саме наведені обставини й зумовили вибір теми цієї дисертаційної роботи.

Теоретичною базою для вирішення поставлених завдань і формулювання висновків дисертації послужили праці представників вітчизняної і зарубіжної науки різних історичних періодів у галузі теорії держави і права, аграрного, цивільного, господарського, земельного, екологічного права та інших юридичних наук. Зокрема, йдеться про праці С.С. Алексєєва, В.М. Батуріна, Г.Ю. Бистрова, Ц.В. Бичкової, Н.А. Боровікова, М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, А.П. Гетьмана, О.В. Дзери, В.М. Єрмоленка, О.С. Йоффе, М.І. Козиря, Т.В. Курман, С.М. Лур'є, Л.В. Лушпаєвої, В.В. Луця, В.К. Мамутова, І.Б. Новицького, О.О. Погрібного, О.А. Поліводського, В.І. Семчика, А.М. Статівки, Н.І. Титової, В.Ю. Уркевича, Ю.С. Шемшученка, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, В.М. Яковлєва, В.З. Янчука та інших провідних вчених - юристів.

У дисертаційній роботі здійснювався також аналіз праць із цієї проблематики у сфері економіки Н.А. Іванової, В.В. Крестьянінової, С.М. Бойка, О.І. Платуна, О.М. Бовсуновського, Р.М. Осадчого, А.В. Карпенка та ін.

Емпіричну основу дослідження склали аграрне, господарське, цивільне, земельне законодавство України, законодавство інших країн, практика застосування чинного законодавства з регламентування відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Розроблені дисертаційні положення відповідають основним напрямкам державної політики України в галузі підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми «Удосконалення господарських відносин в умовах ринкової економіки (економічно-правовий аспект)» (державна реєстрація № 0186.0.070 869).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення особливостей правового регулювання відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику в Україні, формування на цій основі теоретичних узагальнень і практичних рекомендацій для вдосконалення механізму регулювання цієї сфери аграрних відносин.

Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:

- здійснити ретроспективний аналіз правового регулювання відносин з вирощування й реалізації насіння соняшнику;

- визначити стан правового забезпечення вирощування насіння соняшнику;

- виокремити принципи правового регулювання відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику;

- визначити юридичну природу, галузеву належність, місце правових засад вирощування насіння соняшнику в системі права України;

- з'ясувати суб'єктів, господарська діяльність яких пов'язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику, охарактеризувати їх правосуб'єктність, провести класифікацію;

- конкретизувати систему й особливості договорів у сфері реалізації насіння соняшнику;

- розробити рекомендації з удосконалення законодавства, що регулює відносини по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику в Україні, з метою підвищення його ефективності.

Об'єктом дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику.

Предметом дослідження виступають приписи нормативно-правових актів України, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику, а також відповідне законодавство деяких іноземних держав і практика його застосування.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу правового регулювання відносин по вирощуванню й реалізації насіння соняшнику, зумовлений специфікою теми роботи і пов'язаний із використанням загальнонаукових і спеціально-наукових методів.

На всіх стадіях опрацювання теми використовувався метод матеріалістичної діалектики з метою з'ясування сутності досліджуваних відносин, закономірностей та особливостей її функціонування. На окремих етапах дослідження застосовувались наступні методи. За допомогою історико-правового методу досліджено етапи і тенденції виникнення й розвитку законодавства, що регулювало відносини у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику; порівняльно-правовий і нормативно-аналітичний методи були задіяні при аналізі літературних і нормативно-правових джерел щодо правових відносин у розглядуваній сфері; формально-логічний став у нагоді при формуванні поняття «принципи у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику» й при визначенні спеціальної правосуб'єктності товаровиробників, господарська діяльність яких пов'язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику; системно-функціональний метод використано для дослідження правових засобів підвищення ефективності вирощування та реалізації насіння соняшнику і засобів стимулювання цієї діяльності в сукупності та взаємозв'язку. Статистичний метод застосовувався при аналізі статистичних даних. Широкого застосування в роботі отримали категорії і способи формальної логіки: поняття, визначення, доказ, спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням питань правової регламентації відносин по вирощуванню й реалізації насіння соняшнику в сучасних умовах. У результаті проведеного дисертаційного дослідження одержано принципово нові висновки, положення та пропозиції, які виносяться на захист:

уперше:

- виділено два основних етапи виникнення і розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшнику в умовах незалежності України: перший з 1991 р. і до середини 1998 р. - етап формування засад правового механізму регулювання відносин у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику; другий етап розпочався з середини 1998 року, з прийняттям Указу Президента «Про заходи щодо регулювання вивезення з України насіння соняшнику» і триває донині, характеризується активною роботою з удосконалення законодавства, що регулює державний контроль структури експорту насіння соняшнику;

- обґрунтовано висновок про необхідність розробки та прийняття закону «Про державне регулювання виробництва та реалізації насіння соняшнику», який би детально регламентував відносини у сфері виробництва та реалізації насіння соняшнику, запропоновано його структуру;

- запропоновано правове регулювання відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику розглядати як комплексний правовий інститут аграрного права. Належність цього інституту до аграрного права формується за колом суб'єктів, що належать до сільськогосподарських товаровиробників, а також за специфікою об'єктів, які належать до сільськогосподарської продукції; юридичний право соняшник законодавство

- сформульовано принципи правового регулювання відносин у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику, до яких належать: по-перше, принцип оптимального сполучення публічних і приватних інтересів у процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; по-друге, принцип партнерства в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; по-третє, принцип раціонального використання і охорони сільськогосподарських угідь у процесі вирощування насіння соняшнику; по-четверте, принцип підвищення екологічної безпечності виробничих та технологічних процесів при вирощуванні насіння соняшнику; по-п'яте, принцип раціонального розміщення посівів насіння соняшнику;

- визначено суб'єктів, господарська діяльність яких пов'язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику, зроблено висновок, що вони володіють спеціальною правосуб'єктністю;

- запропоновано класифікувати суб'єктів, господарська діяльність яких пов'язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику, на виробників насіння соняшнику - юридичні особи, зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку та фізичні особи, які мають у власності або користуванні (на умовах оренди) земельну ділянку, займаються вирощуванням на ній насіння соняшнику, його переробкою та реалізацією; та споживачів насіння соняшнику - фізичні чи юридичні особи, які придбають, замовляють, використовують чи мають намір придбати, замовити насіння соняшнику для переробки, реалізації тощо;

- запропоновано конкретні пропозиції щодо внесення доповнень до Закону України «Про оренду землі», а саме чіткого формулювання ґрунтоохоронних зобов'язань орендарів; та Закону України «Про особисте селянське господарство» положеннями, які б регулювали зобов'язання членів особистого селянського господарства вести облік та подавати статистичну звітність про наявність та використання пестицидів та агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарської продукції;

- обґрунтовано доцільність внесення змін до Господарського кодексу України, щодо можливості укладення договорів контрактації між суб'єктами господарювання (виробниками сільськогосподарської продукції та заготівельниками (закупівельниками) або переробними підприємствами чи організаціями) в разі відсутності державного замовлення;

- надано рекомендації щодо гармонізації вітчизняних чинних стандартів якості насіння соняшнику відповідно до вимог Міжнародної організації зі стандартизації, розробки нових гармонізованих із міжнародними державними стандартами, методів випробування показників якості тощо;

дістали подальшого розвитку:

- характеристика видів надання заготівельниками допомоги виробникам сільськогосподарської продукції за договором контрактації;

- визначення специфіки договору поставки насіння соняшнику, що полягає в об'єкті (насіння соняшнику) та суб'єкті (сільськогосподарський товаровиробник, заготівельник насіння соняшнику); на підставі чого зроблено висновок, що завдяки цьому договору, з одного боку забезпечуються потреби переробних підприємств у сировині, а з іншого - гарантований збут і задоволення потреб оптових та роздрібних торговельних організацій, посередницьких структур у сільськогосподарській продукції для насичення нею ринку.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у можливості використання:

- у науково-дослідній сфері - для подальших наукових розробок функціональних ознак та інституціональної будови аграрного права;

- у сфері правозастосування - у практичній роботі юристів-аграрників;

- у нормотворчій сфері - для удосконалення аграрного законодавства щодо регулювання аграрних відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику;

- у навчальному процесі - при підготовці підручників, навчальних посібників із курсу «Аграрне право України», викладанні відповідної навчальної дисципліни, у науково-дослідній роботі студентів.

Окремі положення й висновки, що містяться в роботі, мають дискусійний характер і можуть слугувати підґрунтям для подальших наукових розробок.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, обговорювались на засіданнях кафедри аграрного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Найважливіші положення дисертаційного дослідження відображено в доповідях та наукових повідомленнях: на Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених, присвяченої 110-річчю Національного аграрного університету «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (м. Київ, 18 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва» (м. Біла Церква, 17-18 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції «Українська наука ХХІ століття» (м. Київ, 25-27 червня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.).

Публікації. Основні висновки й теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено у трьох наукових статтях, опублікованих у визначених ВАК України фахових виданнях, а також у опублікованих тезах чотирьох доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура і обсяг роботи. Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, двох розділів, що містять шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел (288 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 212, в тому числі основного тексту 180 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються мета й завдання дослідження, стан наукового опрацювання проблеми; характеризуються об'єкт, предмет і методи дослідження; розкриваються отримані внаслідок наукових пошуків основні результати дослідження, їх наукова новизна, теоретичне і практичне значення, указується ступінь апробації результатів дослідження, наявність публікацій за темою дисертації та структура дисертації.

Розділ 1 «Загальна характеристика відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. «Історичний огляд виникнення та розвитку законодавства про вирощування і реалізацію насіння соняшнику» присвячено історико-правовим аспектам виникнення та розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшнику.

Витоки розвитку правого регулювання відносин по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику належать ще періоду Російської імперії. Велику кількість нормативних атів цього періоду було присвячено таким питанням, як створення державних резервів на випадок неврожаю, надання позики селянам для посівів та продовольства, врегулювання внутрішньої та зовнішньої торгівлі насінням соняшнику тощо. При цьому в законодавстві того часу не існувало спеціальних нормативно-правових актів, які б регулювали відносини з вирощування та реалізації насіння соняшнику, на них поширювалася дія «хлібних правових норм».

Подальший розвиток відносини з вирощування та реалізації насіння соняшнику отримали після Жовтневої революції 1917 року. Аналіз нормативних засад регулювання зазначених відносин в радянську добу, свідчить про те, що в основі регулювання були, як правило, численні постанови партії та уряду, що були присвячені таким питанням, як: регулювання державних заготівель насіння соняшнику; договірних відносин сільськогосподарських товаровиробників; збільшення обсягів виробництва насіння соняшнику за рахунок підвищення врожайності та розширення посівних площ тощо.

Після проголошення Україною незалежності розвиток законодавства досліджуваних відносин пройшов декілька етапів. Так, на першому етапі розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшнику, починаючи з 1991 р. і до середини 1998 р. були сформовані засади правового механізму регулювання відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику. Нормативні акти, прийняті в цей період, такі як Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1991 р. «Про організацію закупівель в державні ресурси насіння соняшнику урожаю 1991 року за валюту», від 30 грудня 1991 р. «Про механізм економічного стимулювання укладання договорів контрактації сільськогосподарської продукції на 1992 рік», від 12 листопада 1993 р. «Про державний контракт і державне замовлення на сільськогосподарську продукцію, сировину і продовольство на 1994 рік», Указ Президента України від 18 січня 1995 р. «Про заходи щодо реформування аграрних відносин» тощо, спрямовані на підтримку сільськогосподарських товаровиробників насіння соняшнику; стимулювання матеріальної заінтересованості у нарощуванні обсягів виробництва насіння соняшнику, започаткування біржової торгівлі насінням соняшнику.

З підписанням Президентом України 8 липня 1998 р. Указу «Про заходи щодо регулювання вивезення з України насіння соняшнику» було покладено початок другому етапу розвитку законодавства про вирощування та реалізацію насіння соняшнику, що триває і донині. У цей період посилюється державний контроль структури експорту насіння соняшнику: встановлено експортне мито, закріплено обсяги квот, заборонено переробку насіння соняшнику за кордоном на давальницьких умовах тощо. Норми прийнятих у цей період спеціальних законів України та підзаконних нормативних актів, які регулюють вирощування та реалізацію насіння соняшнику, дає підставу зробити висновок про наявність комплексного інституту правового регулювання вирощування та реалізації насіння соняшнику у системі аграрного права України.

З метою поліпшення правового забезпечення відносин з вирощування та реалізації насіння соняшнику в дисертації пропонується прийняття закону України "Про державне регулювання виробництва та реалізації насіння соняшнику" та наведено його структуру.

У підрозділі 1.2. «Принципи в сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику» досліджуються принципи у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику, надається їх загальна характеристика.

У дисертації зазначається, що принципи у сфері вирощування та реалізації насіння соняшнику слід розглядати як керівні засади, які визначені законами, підзаконними нормативними актами, статутами сільськогосподарських підприємств, дотримання яких є обов'язковими в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику.

Вирощування та реалізація насіння соняшнику здійснюється на таких засадах: оптимального сполучення публічних і приватних інтересів у процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; партнерства в процесі вирощування та реалізації насіння соняшнику; раціонального використання й охорони сільськогосподарських угідь у процесі вирощування насіння соняшнику; підвищення екологічної безпечності виробничих та технологічних процесів при вирощуванні насіння соняшнику; раціонального розміщення посівів насіння соняшнику.

Дисертант робить висновок про те, що доцільно прийняти закон України «Про професійні та міжпрофесійні об'єднання в агропродовольчій сфері». Це дозволить забезпечити захист сільськогосподарських товаровиробників та надасть змогу фінансово оздоровити й поліпшити економічний стан сільськогосподарських товаровиробників, підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, закласти підвалини для належного партнерства в процесі вирощування й реалізації насіння соняшнику.

У підрозділі 1.3. «Суб'єкти, господарська діяльність яких пов'язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику» наводиться характеристика сільськогосподарських товаровиробників, господарська діяльність яких пов'язана з вирощуванням та реалізацією насіння соняшнику, проведено їх класифікацію на виробників та споживачів.

Проведено розмежування тотожних понять «сільськогосподарський товаровиробник» та «сільськогосподарське підприємство» й зроблено висновок, що всі сільськогосподарські підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками, але не всі сільськогосподарські товаровиробники є сільськогосподарськими підприємствами.

Визначено, що виробниками насіння соняшнику є юридичні особи, зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку та фізичні особи, які мають у власності або користуванні (на умовах оренди) земельну ділянку, займаються вирощуванням на ній насіння соняшнику, його переробкою та реалізацією. Виробниками насіння соняшнику в Україні є сільськогосподарські товаровиробники усіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання (сільськогосподарські виробничі кооперативи, фермерські господарства, господарські товариства, колективні сільськогосподарські підприємства тощо).

Розкрито визначення поняття споживач насіння соняшнику, під яким слід розуміти фізичну чи юридичну особу, яка придбає, замовляє, використовує чи має намір придбати, замовити насіння соняшнику для переробки, реалізації тощо.

Споживачі можуть виступати як в якості кінцевих споживачів сировини (переробні підприємства олійно-жирової галузі), так і посередницьких комерційних структур, що сприяють прискоренню збуту зазначеної сільськогосподарської продукції.

Переробні підприємства - це підприємства, що закуповують насіння соняшнику (сировину), мають виробничі потужності та умови для виробництва продуктів гарантованої якості. Проведено класифікацію переробних підприємств за предметом їх діяльності на: а) підприємства, основним видом діяльності яких є переробка насіння соняшнику та реалізація соняшникової олії; б) дрібні виробники соняшникової олії, для яких переробка насіння соняшнику не є основним видом діяльності (олійні цехи); в) виробники олійно-жирової продукції, які придбають насіння соняшнику для переробки та отримання соняшникової олії як напівфабрикату (маргаринові заводи, жирові комбінати).

Розділ 2 «Система і особливості договорів по вирощуванню та реалізації насіння соняшнику» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Особливості змісту договору контрактації насіння соняшнику» проведено дослідження договірних контрактаційних відносин насіння соняшнику.

Дисертант зазначає, що під час укладення конкретного договору контрактації насіння соняшнику варто виходити з єдності умов договору, прав і обов'язків так, щоб вони належним чином виконувалися сторонами договору.

Основне призначення договору контрактації насіння соняшнику як правової форми, що опосередковує економічні господарські відносини виробників і споживачів насіння соняшнику, полягає в тому, щоб шляхом конкретизації умов, прав і обов'язків сторін забезпечити ефективне використання сільськогосподарськими товаровиробниками вирощеного врожаю.

Специфіка договору контрактації насіння соняшнику полягає у тому, що він має особливу сферу застосування та опосередковує правові відносини як з реалізації продукції, так і з її виробництва.

Аналіз окремих положень, що стосуються укладення договору контрактації насіння соняшнику, указує на його особливості, зокрема: а) об'єктом такого договору є насіння соняшнику, у тому числі й те, що пройшло первинне оброблення; б) предметом договору контрактації виступають відносини з реалізації насіння соняшнику; в) продавцем відповідно до договору виступає тільки виробник насіння соняшнику; г) покупцем згідно з договором є юридичні особи у формі господарських товариств (заготівельних, переробних, торговельних тощо) або фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність із закупівлі насіння соняшнику з метою наступного продажу чи переробки, або установи та організації, на які у встановленому законодавством порядку покладено функції державної закупівлі, заготівлі насіння соняшнику; д) одним з обов'язків контрактанта є надання допомоги виробнику насіння соняшнику, яку запропоновано поділити на дві групи: оплатну та безоплатну. До оплатної групи відноситься постачання посівного матеріалу, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, надання пільгових кредитів на придбання пального та інших енергоносіїв, надання допомоги у доведенні некондиційного насіння соняшнику до кондиційного стану тощо. Безоплатні обов'язки носять організаційний характер та спрямовані на інструктування виробників щодо вимог, які ставляться до якості насіння соняшнику, додержання агротехнічних умов, впровадження сучасних досягнень науки та передового досвіду тощо.

У результаті дослідження автор дійшов висновку, що необхідно закріпити термін заготівельник (контрактант); чітко врегулювати порядок та умови доставки сільськогосподарської продукції; передбачити можливість включення до умов договору контрактації зустрічного продажу продуктів переробки або відходів від переробки сільськогосподарської продукції, відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань з зустрічного продажу.

Установлено, що відповідно до Порядку державного обліку наявності та використання пестицидів і агрохімікатів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 1995 р., сільськогосподарські підприємства, установи й організації зобов'язані вести облік наявності та використання пестицидів і агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарських культур, у тому числі насіння соняшнику, й надавати інформацію органам Державного комітету статистики України в порядку періодичної державної статистичної звітності. При цьому, зазначене зобов'язання стосується лише юридичних осіб і не поширюється на фізичних осіб, що є значимою прогалиною в аграрному законодавстві. А тому доцільно ст.7 Закону України від 15 травня 2003 р. «Про особисте селянське господарство» доповнити: «члени особистого селянського господарства зобов'язані…вести облік та подавати статистичну звітність про наявність та використання пестицидів і агрохімікатів».

Визначено, що було б доцільно ст. 25 Закону України «Про оренду землі» доповнити і викласти в такій редакції: «Орендар земельної ділянки зобов'язаний…здійснювати заходи щодо підвищення родючості ґрунтів, збереження інших корисних властивостей землі на основі застосування екологобезпечних технологій обробітку і техніки, протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу, поживних елементів тощо».

Обґрунтовано думку про доцільність доповнення ст. 272 Господарського кодексу України положенням: «можливо укладення договорів контрактації між суб'єктами господарювання (виробни-ками сільськогосподарської продукції та заготівельниками (закупі-вельниками) або переробними підприємствами чи організаціями) в разі відсутності державного замовлення».

Підрозділ 2.2. «Особливості змісту договору поставки насіння соняшнику» присвячено характеристиці та істотним умовам договору поставки насіння соняшнику.

Специфіка договору поставки насіння соняшнику полягає в тому, що завдяки цьому договору, з одного боку, забезпечуються потреби переробних підприємств (олійно-жирових, олійно-екстракційних комбінатів, заводів тощо) у сировині, а з іншого - гарантований збут і задоволення потреб оптових та роздрібних торговельних організацій, посередницьких структур у сільськогосподарській продукції для насичення нею ринку.

Автор обґрунтовує те, що сторонами договору поставки насіння соняшнику як у якості постачальника, так і покупця, можуть виступати філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій, створені ними для здійснення господарської діяльності, а також суб'єкти господарювання, які здійснюють некомерційну господарську діяльність

Особливу увагу приділено якості та безпечності насіння соняшнику. Під якістю насіння соняшнику пропонується розуміти сукупність споживчих властивостей, що відповідають вимогам державних стандартів, технічних умов, фітосанітарних та інших нормативних документів.

Зроблено висновок про необхідність запровадження заставних цін на насіння соняшнику, як дієвого механізму регулювання цін на ринку насіння соняшнику та як форми захисту виробників від несприятливої ринкової кон'юнктури.

У підрозділі 2.3. «Особливості змісту договору купівлі-продажу насіння соняшнику» наведено характеристику та істотні умови договору купівлі-продажу насіння соняшнику, досліджено особливості реалізації насіння соняшнику за договором оптової чи роздрібної купівлі-продажу на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Визначено експорт насіння соняшнику як реалізацію сільськогосподарської продукції, що укладається суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності з іноземним суб'єктом господарювання з вивезенням через митний кордон України, при наявності належно оформленої документації. Обґрунтовано доцільність встановленого експортного мита, що виконує одне зі своїх головних завдань щодо активізації роботи переробної галузі та переорієнтації експорту сировини (насіння соняшнику) на продаж готової продукції вітчизняними олійно-переробними підприємствами (соняшникової олії).

У роботі зазначено, що передумовою діяльності світового ринку насіння соняшнику та продуктів його переробки є прискорення процесу гармонізації вітчизняних чинних стандартів відповідно до вимог Міжнародної організації зі стандартизації, розробка нових гармонізованих із міжнародними державними стандартами, методів випробування показників якості, активізація роботи із взаємного виконання процедур із контролю та визначення сертифікатів відповідності країнами, які є торгівельними партнерами України.