Зміна істотних умов трудового договору з державними службовцями

Размещено на http://www.allbest.ru/

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Зміна істотних умов трудового договору з державними службовцями

Спеціальність 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

Баскакова ЮЛІЯ ВІТАЛІЇВНА

ЛУГАНСЬК - 2010

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент

Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України

Іншин Микола Іванович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник відділу моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, доцент

Обушенко Олександр Миколайович,

Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з необхідних умов здійснення соціально-економічних реформ і політичних перетворень у суспільстві та державі є належне функціонування державної служби України. Державна служба виступає основним засобом практичної реалізації завдань і функцій держави, забезпечує функціонування її структур, утворює умови для нормальної життєдіяльності суспільства та людини. Будучи частиною механізму державного управління, вона повинна служити інтересам громадян у забезпеченні їх прав і свобод, соціальної стабільності в державі, дотриманні принципів правової демократичної держави. Успішне здійснення завдань Української держави, пов'язаних із її розвитком, соціально-економічними та ринковими перетвореннями, залежить саме від державної служби. Це вимагає наявності ефективної системи правового регулювання порядку проходження державної служби, що давало б змогу належним чином захищати трудові права державних службовців.

В умовах реформування трудового законодавства, даний різновид трудових правовідносин вимагає глибокого комплексного дослідження з метою розробки концепції розвитку правовідносин зі зміни істотних умов трудового договору, усунення колізій та прогалин у чинному законодавстві, та норм, які за своїм змістом не відповідають ринковим відносинам. Наукове дослідження проблем правового регулювання зміни істотних умов трудового договору покликане допомогти удосконаленню як вітчизняного законодавства в сфері регулювання загальних питань порядку укладення та зміни умов трудового договору, так і відповідних відомчих нормативних актів. Означене набуває ще більшої ваги за умов пріоритетного окреслення Конституцією України прав і свобод людини, у зв'язку з чим гостро постає проблема розробки та прийняття нового Трудового кодексу України, де б знайшли своє відображення теоретичні напрацювання з питань правового регулювання зміни істотних умов трудового договору.

Необхідність поєднання інтересів державних службовців і державного органу чи установи, в який вони працюють, зумовлюють пошук оптимальних варіантів для вирішення цих важливих проблем. Особливу стабілізуючу роль у цьому процесі виконує трудовий договір, який у сучасних умовах має стати важливим інструментом соціально-правового захисту державних службовців. При цьому умови трудового договору, обумовлені сторонами, спрямовуються на підвищення матеріального та культурного рівня особи, забезпечення стабільності трудових правовідносин.

Вироблення науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо подальшого вдосконалення законодавства України про працю, формування змісту трудових договорів і порядку їхньої зміни з дотриманням основних договірних принципів, є важливими та актуальними, і сприятимуть зміцненню гарантій трудових прав працівників і роботодавців.

Аналізуючи наукові дослідження, що стосуються змісту трудового договору, відображені у працях таких відомих учених-юристів радянського періоду, як: М.Г. Александрова, Є.І. Астрахана, М.Й. Бару, О.К. Безіної, Л.Ю. Бугрова, М.Г. Гладкова, Д.А. Колбасіна, В.І. Прокопенка, В.М. Скобелкіна, А.А. Фатуєва, О.С. Хохрякової, а також сучасних провідних вітчизняних науковців: Н.Б. Болотіної, В.С. Венедіктова, Г.С. Гончарової, П.І. Жигалкіна, Р.І. Кондратьєва, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, Л.І. Лазор, В.В. Лазора, А.Р. Мацюка, П.Д. Пилипенка, С.М. Прилипка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Г.І. Чанишевої, Н.М. Хуторян, А.М. Юшко, О.М. Ярошенка, можна зробити висновок, що, хоча на даний час у вітчизняній і зарубіжній літературі проблемам укладення трудового договору приділялася певна увага, багато важливих аспектів порядку укладення трудового договору та зміни його істотних умов залишилися поза увагою дослідників. Це не дозволяє отримати належне науково-методологічне підґрунтя для вдосконалення нормативно-правової бази та перешкоджає розвитку науки трудового права, що і обумовлює актуальність глибокого і всебічного дослідження особливостей зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями. Потребують перегляду норми, що забезпечують гарантії трудових прав державних службовців при зміні істотних умов трудового договору, переведенні на іншу роботу, переміщенні на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ. Зважаючи на вищевикладене наукове дослідження з обраної теми набуває особливої значущості й актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження відповідає загальній темі науково-дослідної роботи кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Дисертація виконана відповідно до п.п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад визначення істотних умов трудового договору з державними службовцями, обґрунтування особливостей та порядку зміни істотних умов трудового договору та його значення для забезпечення стабільності трудових правовідносин і на цій основі вироблення науково-обґрунтованих практичних рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про працю.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– виробити концептуально нові підходи до розуміння істотних умов трудового договору;

– визначити істотні-обов'язкові умови трудового договору з державними службовцями, що є необхідними під час його укладення;

– обґрунтувати підстави, порядок та наслідки зміни істотних умов трудового договору;

– сформулювати визначення поняття «зміна істотних умов трудового договору з державними службовцями»;

– розкрити зміст понять «переведення державних службовців» та «переміщення державного службовця на інше робоче місце»;

– дати визначення атестації державних служб, виявити її зміст і мету;

– виявити правову природу ротації державних службовців і мету її застосування;

– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення трудового законодавства та норм спеціального законодавства для забезпечення гарантій дотримання трудових прав державних службовців в умовах становлення ринкових відносин.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини в сфері регулювання трудового договору з державними службовцями.

Предметом дослідження є норми чинного трудового законодавства, спеціального законодавства і практика їх застосування, проекти Трудового кодексу, судова практика про визнання недійсними умов договору внаслідок порушення правил укладення та зміни трудових договорів.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання правових явищ. Також в роботі використовувались такі методи, як: формально-логічний (абстрагування, аналіз і синтез, індукція та дедукція), системно-структурний, порівняльний і соціологічний. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначені загальні засади правового регулювання зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями (підрозділи 1.1, 1.2). Методи класифікації, групування та структурування застосовувалися для виділення окремих істотних умов трудового договору, що мають обов'язково вказуватись у договорі (підрозділи 2.1, 2.2). Документальний аналіз дав можливість надати пропозиції і методичні рекомендації щодо подальшого розвитку правового регулювання порядку зміни істотних умов трудового договору (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). В процесі дослідження особливостей правового регулювання порядку зміни істотних умов трудового договору з держаними службовцями також використовувались порівняльно-правовий та історико-правовий методи. Комплексний підхід до використання вищезазначених методів дозволив всебічно розглянути порядок зміни істотних умов трудового договору під час переведення, переміщення та ротації державних службовців, сформулювати пропозиції з урахуванням потреб практики щодо вдосконалення його правового регулювання, а також для подальшого розвитку наукової думки в цьому напрямку.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у сучасному українському трудовому праві монографічним дослідженням особливостей зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями у якому обґрунтовано нові теоретичні і практичні положення щодо змін істотних умов трудового договору з державними службовцями у ринкових відносинах.

У результаті проведеного дослідження сформульовані такі основні положення, які виносяться на захист:

вперше:

– визначено та комплексно охарактеризовано поняття істотних умов трудового договору з державними службовцями. Такими, зокрема, є умови, що передбачені чинним законодавством і щодо яких сторони при укладенні трудового договору повинні обов'язково досягти згоди та умови договору внесені до його змісту за ініціативою будь-якої із сторін, а також відповідно до вимог спеціального законодавства;

– запропоновано новий перелік істотних умов трудового договору з державними службовцями з огляду на особливості проходження державної служби;

– ротація кадрів визначена як особливий вид переведення на іншу роботу державних службовців, який застосовується як засіб боротьби з корупцією;

дістало подальшого розвитку:

– пропозиція, що місце роботи державного службовця визначається як розташоване за відповідною адресою місце, де працівник безпосередньо виконуватиме свої трудові обов'язки. В договорі воно визначається місцем знаходженням територіального органу;

– твердження що трудовий договір доцільно укладати з державними службовцями у письмовій формі з обов'язковим визначенням істотних умов трудового договору;

– пропозиція, що «змінами умов трудового договору» слід вважати доповнення, скасування або коригування певних істотних умов змісту договору, якщо при цьому трудові правовідносини продовжують тривати;

удосконалено:

– поняття «переміщення державного службовця» як обґрунтованого потребами державного органу доручення роботи державному службовцю на новому робочому місці (в межах одного територіального органу), якщо це не призводить до зміни істотних умов трудового договору;

– поняття атестації державних службовців як обов'язку керівника державного органу чи установи періодично перевіряти кваліфікаційний рівень працівника з метою ефективної розстановки кадрів.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть використовуватись:

а) у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого дослідження правового статусу державних службовців як суб'єктів трудового права;

б) у правотворчості - при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства у сфері правового регулювання трудової діяльності державних службовців; вони можуть бути враховані також при розробці нового Трудового кодексу України;

в) у правозастосуванні - під час втілення приписів нормативно-правових актів у практику конкретних трудових відносин щодо особливостей правової регламентації укладання трудового договору з державними службовцями;

г) у процесі вивчення навчальних дисциплін «Трудове право України» у вищих юридичних навчальних закладах й на юридичних факультетах, а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Обговорення результатів проведеного наукового дослідження здійснювалось на засіданнях науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, аграрного та екологічного права Харківського національного університету внутрішніх справ. Підсумки дослідження проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення й висновки доповідались на наукових і науково-практичних конференціях і семінарах: «Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах» (Харків, 2008), «Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика» (Харків, 2008) та «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально трудових відносин в Україні» (Харків, 2009).

Публікації. Головні положення та результати дисертаційного дослідження містяться у 5 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, і в 3 тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації зумовлена цілями й характером дослідження. Робота складається із вступу, 2-х розділів, що об'єднують 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 187 сторінок. Список використаної літератури включає 230 найменувань і займає 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. «Соціально-правова характеристика умов трудового договору з державними службовцями» присвячено уточненню сутності, значення та порядку укладення трудового договору трудового договору з державними службовцями, визначенню істотних умов трудового договору, характеристиці юридичної природи істотних умов трудового договору, характеристиці правовідносин, які виникають під час укладення трудового договору з державними службовцями, розгляду правових основ окреслення істотних умов трудового договору з державними службовцями.

В підрозділі 1.1. «Державний службовець як суб'єкт трудових правовідносин» зазначено, що зміст правового статусу державних службовців, як суб`єктів трудового права, розкривається у конституційних положеннях, загальних нормах трудового законодавства та в нормах спеціального законодавства, що регулює питання проходження державної служби: (ст. 43, 45, 46 Конституції України, Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу", Законами України "Про статус суддів", "Про прокуратуру", "Про міліцію"),- а також зумовлюється умовами трудових договорів, актами державних органів та установ.

Наголошено, що норми трудового права концентрують абсолютну більшість прав та обов'язків державних службовців та дозволяють визначити їх правове становище, правосуб'єктність і розглядати їх як суб'єктів трудового права. Всі суб'єкти трудового права за законом наділяються специфічною властивістю - мають правовий статус, який забезпечує їм можливість брати участь у конкретних трудових правовідносинах.

Однією з суттєвих гарантій дотримання трудових прав працівників є встановлений законом перелік істотних умов трудового договору, як юридичного факту.

Брак легального визначення істотних умов, які в обов'язковому порядку повинен містити трудовий договір, не сприяє підвищенню рівня захисту трудових прав державних службовців, зокрема в частині, коли йдеться про необхідність забезпечення такої гарантії, як заборона вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. «Адже для того, щоб забезпечити цю гарантію, потрібно передусім визначити у трудовому договорі про яку саме йдеться роботу і на яких умовах вона виконуватиметься.

Зроблено висновок, що умови трудового договору можуть бути обов'язковими (їх ще називають необхідними), і факультативними (додатковими). Обов'язковими (необхідними) умовами вважаються такі, без яких трудовий договір не може бути визнано укладеним. До них слід віднести взаємне волевиявлення сторін про прийняття -- влаштування працівника на роботу, визначення трудової функції працівника, встановлення моменту початку виконання роботи. До істотних умов трудового договору (контракту) з державним службовцем відносяться: місце роботи, посада, режим роботи, строк, на який укладається трудовий договір, умови та розміри оплати праці. Істотні умови трудового договору з державними службовцями - це закріплені в нормах трудового права та законодавства про державну службу правові вимоги щодо порядку проходження громадянами державної служби.

Наголошено про необхідність, у трудовому договорі вказати конкретний структурний підрозділ державного органу, у якому безпосередньо буде працювати державний службовець (відділ, управління, комітет), оскільки в державних органах існує певна функціональна спеціалізація структурних підрозділів. Якщо при укладенні трудового договору буде обумовлена робота у конкретному структурному підрозділі, то направлення працівника в інший структурний підрозділ можливе тільки за його згодою.

Надано поняття «істотним умовам трудового договору» - це ті умови праці, зміна яких значно впливає на правовий статус державного службовця. Під зміною істотних умов трудового договору слід розуміти діяльність уповноважених органів відносно переведення працівника в іншу місцевість, на іншу посаду поза меж відповідної кваліфікації, термінів угоди у часовому просторі або пониження чи підвищення заробітної плати, а також графіку роботи.

У підрозділі 1.3. «Соціальна взаємодія сторін трудового договору під час зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями» зроблено висновок, що поза увагою чинного Кодексу залишилися принципи соціальної взаємодії соціальних партнерів, види і форми соціального партнерства, угоди як форма соціального партнерства, проведення переговорів у сфері соціально-трудових відносин, участі працівників в управлінні трудовим процесом, порядку вирішення колективних трудових спорів тощо.

Наголошено, що рівень захисту трудових прав та законних інтересів працівників залежить від економічного зростання і соціальної орієнтації економіки. Регулювання соціально-партнерських відносин через інститут трудового договору забезпечує не тільки дотримання прав працівників під час праці, але й під час зміни істотних умов праці. Рівень захисту трудових прав та законних інтересів працівників оцінюється за трьома складниками: наявністю трудових прав та гарантій у законодавчому полі країни відповідно до потреб працюючих; реальною реалізацією прийнятих прав; перспективою розвитку трудового законодавства. Будь-яке правовідношення має соціальний зміст, який виражається через такі правові елементи як права і обов'язки. Трудові відносини характеризуються тим, що їх учасниками є люди, які здатні і здійснюють цілеспрямовану діяльність щодо використання робочої сили.

Основним середовищем функціонування соціального партнерства є сфера соціально-трудових відносин, учасниками яких є наймані працівники та роботодавці. На їх погляд, соціально-партнерські відносини регулюються передусім нормами трудового права, які складають самостійний інститут у системі трудового права - інститут соціального партнерства у сфері праці. Норми цього інституту визначають поняття соціального партнерства, його основні принципи, сторони та їх представників, систему, форми соціального партнерства, статус спеціалізованих органів соціального партнерства, відповідальність сторін соціального партнерства.

Розділ 2. «Порядок зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями» У розділі розглянуто та проаналізовано особливості зміни істотних умов праці за трудовим договором з державними службовцями, порядок та особливості переведення і переміщення державних службовців України. Запропоновано дієві методи вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання умов праці державних службовців.

У підрозділі 2.1. «Особливості зміни істотних умов праці за трудовим договором з державними службовцями» проаналізовано порядок зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями.

Доведено, що правовідносини зі зміни істотних умов трудового договору державних службовців - це різновид індивідуальних трудових відносин. У таких правовідносинах беруть участь ті ж самі сторони, що й в основних трудових правовідносинах - працівник і роботодавець. даний різновид трудових правовідносин вимагає глибокого комплексного дослідження з метою розробки концепції розвитку правовідносин зі зміни істотних умов трудового договору, усунення колізій норм спеціального законодавства, які за своїм змістом не відповідають вимогам Кодексу Законів про працю.

Зміна істотних умов трудового договору з державними службовцями відбувається згідно вимог Кодексу законів про працю України. Правова категорія «зміна умов трудового договору» у законодавстві про працю вживається зрідка. Як правило законодавець використовує поняття «зміна умов праці». Хоча ці поняття здаються тотожними, однак їх детальний аналіз дає підстави для висновку, що «зміна умов трудового договору» та «зміна умов праці» співвідносяться як ціле й частина.

Перелік умов праці які має право змінювати роботодавець не є вичерпним. Питання про те, які умови праці слід вважати істотними, вирішується у кожному конкретному випадку (про це свідчить використання словосполучення «та інших» в ст. 32 КЗпП). Запропоновано, з ч. 3 ст. 32 КЗпП України виключити слова «та інших» і сформулювати вичерпний перелік істотних умов, зміна яких допускається у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці.

У підрозділі 2.2. «Переведення державних службовців» проаналізовано порядок переведення державних службовців.

Зроблено висновок, що переведення державних службовців відбувається за умови проведення атестації чи конкурсу, а також шляхом ротації кадрів.

Атестація державних службовців - це обов'язок керівника державного органу, установи періодично перевіряти кваліфікаційний рівень працівника з метою ефективної розстановки кадрів. Проведенню атестації повинна передувати необхідна підготовча робота, направлена на роз'яснення цілей і порядку проведення атестації, вимог, які пред'являються до працівників, до їх кваліфікації. Необхідною умовою належною підготовчої роботи є формування незалежної і висококваліфікованої атестаційної комісії, що є вирішальною умовою об'єктивної оцінки державного службовця, що атестується. Доцільно, щоб висновки атестаційних комісій були підставою для просування по службі, відповідну норму слід закріпити в Положення про проведення атестації.

Конкурс на заміщення вакантної посади державної служби проводиться з метою відбору найбільш підготовлених осіб, забезпечення прав громадян на рівний доступ до державної служби без будь-якої дискримінації, а також у цілях підвищення професійного рівня державних службовців. Значним недоліком Положення про проведення конкурсу є те, що державний службовець бере участь у конкурсі на заміщення посади в іншому державному органі але його участь майже не відрізняється від участі тих, хто вступає на державну службу вперше. На нашу думку, це негативно позначається на формуванні якісного складу державних службовців. Вважаємо за доцільне, щоб до органу на роботу, до якого переходить державний службовець окрім зазначених документів передавалась характеристика з попереднього місця роботи, відповідну норму слід закріпити в Положенні про порядок проведення конкурсу.

Наголошено, що особливим видом переведення державних службовців - є ротація кадрів. Законодавством України ротація кадрів державної служби не врегульована, воно лише згадує про неї в окремих нормах. Підстави і порядок проведення ротації необхідно закріпити у законі. Зокрема, закріплення в Кодексі законів про працю України ротації, як особливого виду переведення дозволить уникнути свавілля з боку держави і перетворити цей захід в дійсно дієвий законний механізм проти корупційної боротьби.

Відзначено, що за будь-яких умов переведення державних службовців відбувається зміна посади, обумовленої при укладенні трудового договору, що означає покладення на працівника трудових обов'язків, які відрізняються від його обов'язків за попередньою посадою. Іншими словами - відбувається зміна трудової функції державного службовця. А це і є переведення на іншу роботу. Виконання роботи на іншому робочому місці чи в іншому структурному підрозділі без зміни посади означає переміщення.

У підрозділі 2.3. «Переміщення державних службовців» зазначається, що поняття «переміщення» для державних службовців за змістом дещо розширене, оскільки йдеться про переміщення по службі, яке супроводжується зміною трудової функції працівника: її обсягу, кола обов'язків тощо. Тобто, по-суті, це є переведенням на іншу роботу, яке повинно здійснюватися тільки за згодою працівника. Просування державних службовців по службовим щаблям варто розглядати не як переміщення, а як переведення. З огляду на це у нормах, регулюючих порядок проходження державної служби слід використовувати поняття переведення державних службовців. Переміщення має місце тільки у разі зміни робочого місця державного службовця.

Законодавець в проектах Трудового кодексу передбачив переміщення працівника та надав право роботодавцю переміщувати його з одного робочого місця на інше. Відповідно до ч. 1 ст. 80 проекту Трудового кодексу (реєстраційний №0913, 25 травня 2006 р.) «згідно з трудовим договором роботодавець вправі доручати працівникові будь-яку роботу (на іншому механізмі, агрегаті тощо), переміщувати його з одного робочого місця на інше». Хоча зазначена норма і має прогресивне значення у визначенні порядку переміщення, вважаємо, що її слід винести з ч. 1 ст. 80 в окрему норму, адже ст. 80 має назву «Порядок зміни умов трудового договору». Переміщення ж не змінює істотних умов трудового договору. Саме по цьому шляху пішли розробники іншого проекту Трудового кодексу (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.).

Право роботодавця на переміщення працівника з одного робочого місця на інше слід закріпити в статті проекту Трудового кодексу, присвяченій основним правам роботодавця та гарантіям їх реалізації. І викласти наступним чином: «Роботодавець має право переміщувати працівника з одного робочого місця на інше, якщо при цьому не змінюються істотні умови трудового договору».

У підрозділі 2.4. «Вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання умов праці державних службовців» наголошується, що до тенденцій удосконалювання нормативно-правового забезпечення відносяться: 1. Приведення всього існуючого в Україні нормативного масиву у відповідність з Конституцією України. Цей процес вбирає в себе перегляд чинного законодавства, скасування застарілих нормативних актів, створення нових законів, удосконалювання законодавчої техніки і правозастосовчої практики. 2. Формування нових комплексних галузей законодавства, оскільки саме комплексний правовий вплив дозволяє більш ефективно і цілеспрямовано вирішувати різні соціально-економічні питання. Для вирішення означений завдань вкрай гостро стоїть проблема вдосконалення механізму правового регулювання умов праці державних службовців.

Правове регулювання визначення умов трудового договору з державними службовцями має велике значення. Особливо воно доцільно й корисне в своїй сталій формі. Вбачається, така форма має визначитись з урахуванням наступних особливостей. По-перше, в нормах права має бути закріплений сам принцип встановлення умов трудового договору з державними службовцями, тому Закон України «Про державну служби» повинен бути доповнений статтею «трудовий договір з державними службовцями», в якій має бути зазначено, що з державним службовцем у обов'язковому порядку укладається трудовий договір у письмовій формі. У розроблюваному нині проекті Трудового кодексу також слід помістити статтю з аналогічним змістом, але в більш розгорнутому вигляді із зазначенням переліку категорій працівників з якими трудовий договір укладається в письмові формі. По-друге, в правових нормах повинен бути закріплений перелік істотних умов трудового договору.

Відмічається, що детальна регламентація умов трудового договору з усіма видами державних службовців неможлива й недоцільна.

ВИСНОВКИ

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у вирішенні проблем порядку зміни умов трудового договору з державними службовцями, вдосконаленні понятійного апарату і формулюванні науково-практичних рекомендацій, які мають бути покладені в основу якісного перетворення механізму правового регулювання праці державних службовців.

Законодавець в проектах Трудового кодексу передбачив переміщення працівника та надав право роботодавцю переміщувати його з одного робочого місця на інше. Відповідно до ч. 1 ст. 80 проекту Трудового кодексу (реєстраційний №0913, 25 травня 2006 р.) «згідно з трудовим договором роботодавець вправі доручати працівникові будь-яку роботу (на іншому механізмі, агрегаті тощо), переміщувати його з одного робочого місця на інше». Хоча зазначена норма і має прогресивне значення у визначенні порядку переміщення, вважаємо, що її слід винести з ч. 1 ст. 80 в окрему норму, адже ст. 80 має назву «Порядок зміни умов трудового договору». Переміщення ж не змінює істотних умов трудового договору. Саме по цьому шляху пішли розробники іншого проекту Трудового кодексу (реєстраційний №1108, текст законопроекту до другого читання 2 жовтня 2008 р.). Право роботодавця на переміщення працівника з одного робочого місця на інше слід закріпити в статті проекту Трудового кодексу, присвяченій основним правам роботодавця та гарантіям їх реалізації. І викласти наступним чином: «Роботодавець має право переміщувати працівника з одного робочого місця на інше, якщо при цьому не змінюються істотні умови трудового договору».

Поняття «переміщення» для державних службовців за змістом дещо розширене, оскільки йдеться про переміщення по службі, яке супроводжується зміною трудової функції працівника: її обсягу, кола обов'язків тощо. Тобто, по-суті, це є переведенням на іншу роботу, яке повинно здійснюватися тільки за згодою працівника. Просування державних службовців по службовим щаблям варто розглядати не як переміщення, а як переведення. З огляду на це у нормах, регулюючих порядок проходження державної служби слід використовувати поняття переведення державних службовців. Переміщення має місце тільки у разі зміни робочого місця державного службовця.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Баскакова Ю.В. Переміщення державних службовців / Ю.В. Баскакова // Форум права. - №2. - 2008. - С.21-26, Електронний ресурс - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-2/08bjvpds/pdf/.

2. Баскакова Ю.В. Трудовий договір з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №3. - С. 120-123.

3. Баскакова Ю.В. Соціальне партнерство сторін трудового договору під час зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2009. - випуск №12. - С. 476-480.

4. Баскакова Ю.В. Особливості зміни істотних умов праці за трудовим договором з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №3. - С. 119-122.

5. Баскакова Ю.В. Поняття змін істотних умов праці за трудовим договором з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Актуальні проблеми права: теорія і практика: Збірник наукових праць. - Луганськ: Східноукраїнський національний ун-т імені Володимира Даля. - 2010. - №15. - С. 309-318.

6. Баскакова Ю.В. Юридична природа трудового договіру з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах. Матеріали науково-практичної конференції. м. Харків, 27 листопада 2008 р. - Харків: Харківській національний університет внутрішніх справ, 2008. - С. 232-236.

7. Баскакова Ю.В. Особливості соціального партнерства сторін трудового договору під час зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Актуальні проблеми безоплатної юридичної допомоги: теорія і практика. Матеріали науково-практичної конференції. м. Харків, 2008 р. - Харків: Харківській національний університет внутрішніх справ, 2008. - C. 106-111.

8. Баскакова Ю.В. Особливості укладання трудового договору з державними службовцями / Ю.В. Баскакова // Науково-практична конференція «Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально трудових відносин в Україні». м. Харків, 5-6 червня 2009. - Харків: Харківській національний університет внутрішніх справ. -2009. - С. 256-260.

АНОТАЦІЇ

Баскакова Ю.В. Зміна істотних умов трудового договору з державними службовцями. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2010. трудовий договір законодавство атестація

Дисертацію присвячено характеристиці соціально-правової природи умов трудового договору з державними службовцями, визначенню поняття державного службовця як суб'єкту трудових правовідносин, аналізу юридичної природи істотних умов трудового договору з державними службовцями, а також характеристиці соціальної взаємодії сторін трудового договору під час зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями.

Уточнюється порядок зміни істотних умов трудового договору з державними службовцями, з'ясовуються особливості зміни істотних умов праці за трудовим договором з державними службовцями, характеризується порядок переведення та переміщення державних службовців, аналізується їх співвідношення. Накреслюються пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення механізму нормативно-правового регулювання умов праці державних службовців.

Ключові слова: державний службовець, працівник, роботодавець, умови трудового договору, правовідносини, трудовий договір, істотні умови трудового договору, переведення, переміщення, ротація.

Баскакова Ю.В. Изменение существенных условий договора с государственными служащими. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2010.

В роботе сформулировано и комплексно охарактеризовано понятие существенных условий трудового договора с государственными служащими, которые определено, как такие условия, которые предусмотрены действующим законодательством Украины и по которым необходимо, что бы стороны во время заключения трудового договора, в обязательном порядке достигли согласия и условия договора которые внесены в его содержание по инициативе любой из сторон.

Предложено новый перечень условий трудового договора с государственными служащими в связи с особенностями прохождения государственной службы. Отстаивается позиция о необходимости закрепления на законодательном уровне существенно-обязательных условий трудового договора: о трудовой функции, об оплате труда, место работы, время начала работы и др.

Местом работы государственного служащего предложено считать размещенное по соответствующему адресу место, где работник непосредственно будет исполнять свои трудовые обязанности. Делается акцент на том, что трудовой договор с государственными служащими необходимо заключать обязательно в письменной форме с обязательным указанием существенных его условий и в случае несоблюдения письменной формы трудового договора он считается недействительным.

Предложено «изменением существенных условий договора» считать дополнение или корректировка определённых существенных условий договора, в случае, если трудовые правоотношения при этом не прекращаются. «Перемещением государственных служащих» считается обоснованное необходимостью государственного органа поручение роботы государственному служащему на новом рабочем месте (в пределах одного территориального органа), если это не приводит к изменению существенных условий трудового договора. Аттестация государственных служащих рассматривается, как обязанность руководителя государственного органа или учреждения периодически проверять квалификационный уровень работника с целью эффективной расстановки кадров.

Высказаны предложения по усовершенствованию механизма аттестации государственных служащих, например в отношении того, что решение аттестационной комиссии должно быть обязательным для руководителя государственного органа. Предложено переводом на другую работу считать любые изменения существенных условий трудового договора, которые формулируют содержание трудовой функции в том числе и во время ротации кадров. Впервые ротацию кадров охарактеризовано как особенный вид перевода на другую работу государственных служащих, который используется, как способ борьбы с коррупцией.

Ключевые слова: государственный служащий, работник, работодатель, условия трудового договора, правоотношения, трудовой договор, существенные условия трудового договора, перевод, перемещение, ротация.

Baskakova Y.V. Changing the Essence of Labour Contract with State Employees. - Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law, specialty 12.00.05 - Labour Law; Law of Social Security. - Volodymyr Dahl East-Ukrainian National University. Luhans'k, 2010.

The research deals with the characteristic of social and legal nature of terms of labour contract with state employees. The notion of a state employee as a subject of labour relations has been clarified; legal nature of the essence of labour contract with state employees has been analyzed; characteristic to the social cooperation between contracting parties of labour contract during changing the essence of labour contract with state employees has been given. The order of changing the essence of labour contract with state employees has been specified; peculiarities of changing the essence of labour according to the labour contract with state employees have been examined; the order of transfer and relocation of state employees and the correlation of these notions have been characterized. Proposals and guidelines concerning improvement of the mechanism of normative and legal regulation of state employees' labour conditions have been put forward.

Key words: state employee, employee, employer, terms of labour contract, legal relations, labour contract, essence of labour contract, transfer, relocation, rotation.

Размещено на Allbest.ru