Міжнародно-правове співробітництво України з Європейським Союзом у сфері Спільної зовнішньої політики та політики безпеки

2. Інтеграція у політико-правовій сфері багато в чому відрізняється від інтеграції в економіко-правовій сфері. У першому випадку присутні значні розбіжності у політичних курсах учасників співпраці, відсутнє чітке уявлення “спільного інтересу”, панує міждержавний механізм ухвалення рішень, який не сприяє єдності в проведенні спільної політики. Зазначені деякі її особливості: 1) залучення до процесу ЄПС Європейської комісії стало спробою надання наднаціонального характеру діяльності ЄПС, що є сміливим кроком з урахуванням міждержавного характеру здійснення співпраці у політичній сфері; 2) міждержавний характер співпраці у процесі ЄПС привів до побудови СЗППБ ЄС на такій само основі. Тому спостерігається зв'язок між самодостатнім характером здійснення ЄПС і формуванням СЗППБ ЄС як другої опори структури правопорядку ЄС, яка до цих пір багато в чому має також відособлений від інших сфер характер.

3. Положення, що закріплюють механізм ЄПС, до прийняття ЄЄА в 1986 р. були закріплені у трьох документах суто політичного характеру: “Доповіді Давіньона” (1970), доповіді “Про співпрацю у сфері зовнішньої політики” (1973) і доповіді “Про Європейську політичну співпрацю” (1981). Тому найважливішим чинником у розвитку ЄПС стало надання цим положенням юридичного закріплення і офіційного характеру, оскільки існування механізму ЄПС до прийняття ЄЄА на базі трьох політичних по суті документах не сприяло авторитетності та ефективності його розвитку.

4. Встановлено основні віхи розвитку сфери СЗППБ і СПБО та їх основні новації згідно з Амстердамською угодою 1997 р., рішеннями саміту ЄС в Сен-Мало в 1998 р. і рішеннями саміту ЄС в Гельсінкі в 1999 р. найважливішими з яких є:

1) згідно з Амстердамською угодою 1997 г. було спрощено процедуру голосування питань у сфері СЗППБ, засновано пост Високого представника по СЗППБ; введено новий інструмент для реалізації СЗППБ - вироблення Спільних стратегій ЄС; означено коло “Петерзберзьких місій” та змінено механізм фінансування та керівництва СЗППБ ЄС;

2) саміт ЄС в Сен-Мало в 1998 р. затвердив прогресивні зміни, які знайшли свого нормативного закріплення і розвитку на саміті в Гельсінкі в 1999 р., чому більшою мірою сприяла кардинальна зміна позиції Великої Британії з питань зовнішньополітичної та оборонної співпраці;

3) саміт ЄС у Гельсінкі, що відбувся 10-11 грудня 1999 р., закріпив прогрес, позначений раніше у сфері СЗППБ: а) здійснена “інвентаризацію” всіх можливостей ЄС і держав-членів; б) встановлено автономність рішень ЄС у проведенні військових операцій під керівництвом ЄС; в) прийнято рішення про формування до 2003 р. “Сил швидкого реагування”; г) заявлено про прихильність принципам Хартії європейської безпеки, Статуту ООН; д) вирішено створити новий інституційний механізм для управління і контролю за реалізацією СПБО; е) визначено, що ЄС підтримуватиме діалог, консультації і співпрацю з НАТО і державами-членами альянсу; ж) підсумки саміту в Гельсінкі дозволили Росії, Україні та іншим європейським державам, що ведуть політичний діалог з ЄС, бути запрошеними до участі в операціях під егідою ЄС.

5. СЗППБ - самостійний напрям діяльності Європейського Союзу, в рамках якої він здійснює заходи щодо забезпечення зовнішньополітичних і оборонних функцій ЄС. Запропоновано критерії, що дозволяють виокремити СЗППБ ЄС як самостійний напрям діяльності ЄС: 1) побудова механізму ухвалення рішень у цій сфері на міждержавній основі; 2) значно менший об'єм повноважень інститутів і органів ЄС у сфері СЗППБ; 3) відсутність чіткого поділу повноважень у сфері СЗППБ між інститутами та органами ЄС; 4) сфера СЗППБ не має свого самостійного засновницького документа в порівнянні з, наприклад, спільною діяльністю держав-членів ЄС у сфері атомної енергетики.

6. Особливості правового регулювання цієї сфери було проаналізовано по всіх групах джерел права ЄС. Визначено ієрархії, особливості та складнощі застосування кожного із досліджуваних джерел права. Значну увагу приділено особливостям компетенції та судовій практиці Суду ЄС у цій сфері.

7. Лісабонський договір здійснив реформу засновницьких договорів ЄС, значною мірою змінив правове регулювання ЄС у сфері СЗППБ. Крім значних змін у правову природу ЄС та його систему, цей договір реформує і організаційно правові основи СЗППБ, вводить важливі новели та запроваджує нову парадигму безпекового виміру ЄС. Окремим питанням тут постає виникнення на базі СЗППБ системи колективної безпеки - у разі, коли держава-член стає жертвою озброєної агресії на її території, інші держави-члени зобов'язані допомогти державі-жертві агресії всіма засобами відповідно до ст. 51 Статуту ООН.

8. Механізм ухвалення рішень у сфері СЗППБ і СПБО побудований на принципі міждержавної співпраці, що відображає в основному волю держав-членів і значно меншою мірою - інститутів і органів ЄС. Тому інституційний механізм ЄС у контексті здійснення СЗППБ і СПБО є прикладом переваги міждержавного підходу в ухваленні рішень (Європейська Рада, Рада ЄС), що підтверджується можливістю прийняття цими органами актів, що мають нормативний характер. У той же час роль органів, що відображають приклад наднаціонального підходу в ухваленні рішень (Європейський парламент, Європейська комісія) зведена до можливості прийняття актів рекомендаційного характеру. Цей стан речей логічно виходитиме з розуміння того, що сфери зовнішньої політики і політики безпеки і оборони є найбільш “неінтеграційними”.

9. Роль ЗЄС виявлена як проміжна стадія розвитку СЗППБ і СПБО ЄС, в той час, коли ЄС ще не “дозрів” до створення своїх структур по здійсненню відповідних політик, і таким чином, ЗЄС відіграв помітну роль у процесі формування і здійснення СЗППБ і СПБО ЄС, на якийсь час ставши тим запасним аеродромом, де можна було перечекати негоду найбільш непростого “конструкційного” періоду розвитку другої опори ЄС.

10. Складові “проблеми політико-правової інтеграції” представлені системою таких чинників: 1) складність вибору між виграшем у національному престижі (перманентно підкреслюється необхідність національно-державного самоствердження і державно-цивільної потреби в ідентифікації) і загальним, спільно здійснюваним впливом за допомогою передачі частини національних повноважень спільним (наднаціональним в даному випадку) органам; 2) трансформація (поділ) національного суверенітету (Концепція національного суверенітету як цілісного і неподільного об'єму повноважень держави до цих пір продовжує стійко визначати образ мислення більшості людей). Думка про можливість поділу національного суверенітету сприймається більш ніж хворобливо і асоціюється часто з кризою державного механізму); 3) складність ідентифікації учасниками інтеграційного процесу самих себе з інтеграційним об'єднанням; 4) поява викликів розширення і поглиблення інтеграції; 5) велике значення інформування учасників інтеграційного процесу стосовно його цілей, засобів і вигод.

11. Сфера СЗППБ виявилася відокремленою від правового регулювання зовнішньоекономічної політики ЄС, тоді як за рядом напрямів (таких, як турецький або китайський) ці дві сфери зовнішніх відносин є особливо тісно взаємозв'язаними: економічні кроки служать складовою частиною політичної дипломатії ЄС. Об'єднання всіх зовнішньополітичних напрямів діяльності ЄС було передбачене Договором, що заснував Конституцію для Європи 2004 р., а після невдачі ратифікації останнього, Лісабонським договором 2007 р.

12. Інтеграція України в оборонну складову ЄС стала необхідною і можливою з таких причин: по-перше, усупереч сподіванням, закінчення “холодної війни” не викликало докорінного зниження напруженості в Європі; по-друге, досвід періоду незалежності України свідчить про те, що політика нейтралітету і позаблоковості, проголошена Декларацією про незалежність, не виправдала себе і не надала безперечних гарантій збереження державного суверенітету; по-третє, Україна географічно є центром Європи, що зумовлює необхідність заняття активної позиції з питань забезпечення безпеки на континенті, а найефективніше забезпечення цього завдання є можливим лише шляхом тісної співпраці з європейськими державами.

13. Встановлено, що співпраця Україна-ЄС у сфері безпеки досі значно відстає від задекларованих цілей, залишаючись при цьому найбільш перспективним напрямом співпраці, особливо в таких напрямках, як: участь у врегулюванні кризових ситуацій цивільними засобами; співпраця у сфері стратегічного перекидання сил; участь у врегулюванні кризових ситуацій військовими засобами; залучення підрозділів ЗСУ до СШР ЄС; діалог Україна - ЄС щодо утилізації боєприпасів, непридатних для подальшого використання і збереження; військово-технічна співпраця. Отже, інтеграція України до європейської системи колективної безпеки спрямована на зміцнення європейської безпеки, що, у свою чергу, могло би значно сприяти отриманню Україною спочатку асоційованого, а потім і повноправного членства в ЄС.

14. Як основний механізм співпраці для держав-сусідів ЄС є “політика сусідства”, яка передбачає можливості участі країн не-членів ЄС брати участь у реалізації його політик. Висунуто і обґрунтовано тезу, згідно з якою успішна України в механізмі сусідства може стати істотним чинником, що сприяє реалізації євроінтеграційного вектора зовнішньої політики нашої держави, насамперед через співпрацю по забезпеченню безпеки на східних рубежах, “санітарні заходи” стосовно утримання потоку нелегальних мігрантів (а також озброєння і наркотичних речовин), збройних конфліктів тощо.

15. Визначено, що правовою основою, яка закріплює стратегію співробітництва України з ЄС є УПС 1994 р., що встановлює головні напрями та пріоритети такої співпраці. У той же час політико-правовим тактичним документом, що розвиває положення УПС у співпраці України з ЄС є План дій Україна-ЄС, положення якого стосовно сфери зовнішньої політики, політики безпеки й оборони є, проте, дещо розмитими. Це торкається і зовнішньополітичної співпраці і визначення статусу України у контексті її інтеграції в ЄС. У зв'язку з цим необхідною є конкретизація зазначених моментів у подальших двосторонніх документах України і ЄС, і перш за все в Угоді про асоціацію.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Гладенко О. М. Міжнародно-правові аспекти інтеграції України до Європейського Союзу / О. М. Гладенко // Актуальні проблеми держави і права. зб. наук. праць. О.: Юрид. л-ра, 2005. Вип. 24. С. 130-138.

2. Гладенко О. М. Зовнішньополітичні положення Конституції Європейського Союзу / О. М. Гладенко // Актуальні проблеми держави і права. О.: Юрид. л-ра, 2005. Вип. 29. С. 575-581.

3. Гладенко А. Н. Экологические аспекты общей внешней политики и политики безопасности Европейского Союза / А. Н. Гладенко // Порівняльно-правові дослідження. 2006. № 1. С. 154-166.

4. Гладенко А. Н. Некоторые проблемы политико-правовой интеграции на примере Европейского Союза / А. Н. Гладенко // Актуальні проблеми політики: зб. наук. праць. О.: Фенікс, 2007. Вип. 30. С. 147-153.

5. Гладенко О. М. Міждержавний та наднаціональний механізми прийняття рішень у правовій системі Європейського Союзу / О. М. Гладенко // Правове життя сучасної України: тези доповідей 9-ї звітної наук. конф. професорсько-виклад. і аспірант. складу. О.: Фенікс, 2006. С. 215-217.

6. Гладенко О. М. Європейська політична співпраця як прообраз спільної зовнішньої політики і політики безпеки Європейського Союзу / О. М. Гладенко // Актуальні проблеми держави і права: Зб. наук. праць. О.: Юрид. л-ра, 2007. Вип. 34. С. 81-86.

7. Гладенко А. Н. Европейская интеграция: основные теории / А. Н. Гладенко // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. Спец. вип. № 3: Ідея держави і права: У 4 ч. 2007. Ч. 4. С. 9-17.

8. Гладенко О. М. Перспективи інтеграції України з Європейським Союзом у сфері зовнішньої політики й політики безпеки / О. М. Гладенко // Порівняльно-правові дослідження. 2007. № 1-2. С. 312-316.

9. Гладенко О. М. Міжнародно-правові аспекти багатовекторності зовнішньої політики України. О. М. Гладенко // Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. О.: Юрид. л-ра, 2007. Вип. 36. С. 361-367.

10. Гладенко О. М. Лісабонський договір ЄС 2007 року як новий етап еволюційного розвитку права Європейського Союзу / О. М. Гладенко // Вісник Центральної виборчої комісії. 2008. № 1 (11). С. 73-77.

11. Гладенко О. М. Засновницькі договори як механізм еволюції права Європейського Союзу / О. М. Гладенко // Часопис Київського університету права. 2008. № 2. С. 247-251.

Інші публікації:

12. Гладенко А. Н. Концепция дифференцированной интеграции: вопросы теории / А. Н. Гладенко // Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Матеріали IV Всеукр. наук. конф. правників-початківців, присвяченої пам'яті видатних учених-юристів П. О. Недбайла, О. В. Сурилова, В. В. Копєйчикова, Одеса, 10-11 жовтня 2006 р. О.: Юрид. л-ра, 2006. С. 48-53.

13. Gladenko O. M. International and Legal Aspects of the Formation and Development of the European Security System: Working programme for the course of lectures / Gladenko O. M. Odessa: Feniks, 2007. 50 p.

14. Гладенко А. Н. Правовые основы участия Украины в миротворческой деятельности Европейского Союза / А. Н. Гладенко // Правове життя сучасної України: тези доповідей Всеукр. наук. конф. “Правове життя сучасної України”. О.: Фенікс, 2008. С. 489-491.

АНОТАЦІЯ

• Гладенко О. М. Міжнародно-правове співробітництво України з Європейським Союзом у сфері Спільної зовнішньої політики та політики безпеки. - Рукопис.
• Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Одеська національна юридична академія, Одеса, 2010.

У дисертації досліджуються питання міжнародно-правового співробітництва України з ЄС у сфері СЗППБ й аналізується інтеграційний потенціал цього напряму співпраці.

Запропоновано авторське поняття СЗППБ - самостійна сфера діяльності ЄС, в рамках якої на основі міжнародних принципів та норм здійснюються заходи щодо забезпечення зовнішньополітичних і оборонних функцій ЄС.

Обґрунтовано необхідність посилення співпраці між Україною і ЄС у сфері зовнішньої політики і політики безпеки, для чого пропонується забезпечити розробку необхідної матеріальної і правової бази. Досліджується правовий механізм “Європейської політики сусідства” та “Східного партнерства” і надається його оцінка. Звернено увагу на необхідність забезпечення диференційованого підходу до України серед інших держав-сусідів ЄС і необхідність домогтися визнання асоційованого статусу в ЄС для України.

Ключові слова: міжнародне право, право ЄС, Спільна зовнішня політика та політика безпеки, правова інтеграція, євроатлантична інтеграція, організаційний механізм ЄС, воєнна співпраця.

АННОТАЦИЯ

Гладенко А. Н. Международно-правовое сотрудничество Украины с Европейским Союзом в сфере Общей внешней политики и политики безопасности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Одесская национальная юридическая академия, Одесса, 2010.

В диссертации впервые в отечественном правоведении комплексно исследуются вопросы международно-правового сотрудничества Украины с ЕС в сфере Общей внешней политики и политики безопасности (далее - ОВПБ) Европейского Союза (далее - ЕС) и анализируется его интеграционный потенциал в контексте государственно закрепленного внешнеполитического вектора Украины - евроатлантической интеграции.

Проблема международно-правового сотрудничества Украины с ЕС в сфере ОВПБ рассмотрена автором с позиции обеспечения безопасности Украины наиболее оптимально с точки зрения как государственно-определенного вектора ее внешней политики, так и социально-экономического положения в Украине.

Впервые комплексно рассмотрены изменения сферы ОВПБ, которые планируется внести Лиссабонским договором.

Обосновывается тезис, о том, что интеграционный потенциал “Европейской политики соседства”, в основу которой положен принцип “интеграции, но не вступления” (integration not accession), в настоящий момент недооценен и не используется с максимальной эффективностью. Определено, что успешное участие Украины в механизме соседства может стать существенным фактором, способствующим реализации евроинтеграционного вектора внешней политики Украины.

Дано авторское определение понятия ОВПБ - самостоятельная сфера деятельности ЕС, в рамках которой на основе международных принципов и норм осуществляются мероприятия по обеспечению внешнеполитических и оборонных функций ЕС.

В ходе исследования механизма обоснован тезис о необходимости усилить сотрудничество между Украиной и ЕС в аспекте взаимоотношений в сфере внешней политики и политики безопасности, для чего предлагается обеспечить разработку необходимой материальной и правовой базы. Обращено внимание на необходимость обеспечения среди других государств-соседей ЕС дифференцированного подхода к Украине и признания ассоциированного статуса в ЕС для Украины. Так, в новом “усиленном” соглашении между Украиной и ЕС значительное место должно быть отведено положениям сотрудничества по вопросам внешней политики и политики безопасности; необходима инспекция всех направлений внешнеполитического сотрудничества и сотрудничества по вопросам безопасности Украины с ЕС; углубление сотрудничества в военной сфере, использовании возможностей, полученных благодаря участию в миротворческих и посткризисных операциях ЕС, акцентирование внимания на сферах, всемирно признанных как успешно осуществляемые украинскими военными.

Ключевые слова: международное право, право ЕС, Общая внешняя политика и политика безопасности, правовая интеграция, евроатлантическая интеграция, организационный механизм ЕС, военное сотрудничество.

SUMMARY

Gladenko O. M. International-legal cooperation of Ukraine with European Union in the sphere of Common foreign and security policy. - Manuscript.

• The thesis, for the academic degree of the candidate of science law by speciality12.00.11 - international law. - Odessa National Academy of Law, Odessa, 2009.

In dissertation the questions of international-legal cooperation of Ukraine and EU in the sphere of the Common foreign and security policy and integration potential of this direction of cooperation are analyzed.

An author concept CFSP is offered is an independent sphere of activity of European Union, within the framework of which on the basis of international principles and act carries out measures on providing of foreign-policy and defensive functions of EU.

Noted necessity of strengthening of collaboration between Ukraine and EU in the field of foreign policy and policy of security, for what it is suggested to provide development of necessary financial and legal base. The legal mechanism of the “European Neighbourhood Policy” and “East partnership” is explored and his estimation is given. Appeal attention on the necessity of providing of the differentiated approach to our state among other states-neighbours of EU and necessity to obtain the associated status in EU for Ukraine.

Keywords: international law, EU law, Сommon foreign and security policy, legal integration, euro-atlantic integration, organizational mechanism of EU, military cooperation.

Размещено на Allbest.ru