Запобігання корисливим злочинам щодо осіб похилого віку: віктимологічне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

УДК 343.85:343.988(043.3)

ЗАПОБІГАННЯ КОРИСЛИВИМ ЗЛОЧИНАМ ЩОДО ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ: ВІКТИМОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

спеціальність 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Гришко Оксана Миколаївна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного та кримінального права Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Фальченко Сергій Леонідович, завідувач кафедри кримінального права та кримінального процесу Національної академії Служби безпеки України

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Глушков Валерій Олександрович, завідувач кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат юридичних наук, Нерсесян Армен Сабірович, молодший науковий співробітник відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України

Захист відбудеться “2”березня 2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 Академії адвокатури України за адресою: 01032 Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032 Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27

Автореферат розісланий “1” лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент О.П. Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У статті 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Одним із основних показників рівня розвитку суспільства та держави є соціально-правовий захист громадян, у тому числі й осіб похилого віку.

Сьогодні в Україні „старіння“ населення породжує комплекс складних не тільки демографічних, економічних, соціальних, але й віктимологічних проблем. Аналіз кримінальних справ, розглянутих судами України протягом 2000 - 2009 рр., показує, що у переважній більшості випадків особи похилого віку стають жертвами корисливих злочинів (крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, умисне вбивство з корисливих мотивів). За статистичними даними Міністерства внутрішніх справ України, у 2007 р. від злочинів постраждали 13 417 пенсіонерів; у 2008 р. - 12 535 пенсіонерів; у 2009 р. - 17 049 пенсіонерів. Проте, наведені статистичні дані не повною мірою відображають реальний стан злочинності щодо таких осіб, оскільки за результатами проведеного автором анкетування встановлено, що значна кількість вчинених злочинів щодо осіб похилого віку є латентними.

Вчинення корисливих злочинів щодо осіб похилого віку пояснюється, перш за все, їх віковими особливостями. У дисертації вони розглядаються як чинники віктимності, що впливають на поведінку осіб похилого віку, як потенційних жертв корисливих злочинів та створюють передумови вчинення злочинів щодо зазначеної категорії осіб. Серед основних таких чинників варто виділити фізіологічні, психологічні та соціальні особливості осіб похилого віку.

Дослідження віктимної поведінки жертви злочину, її значення, запобігання злочинності було здійснено у працях вітчизняних і зарубіжних науковців: С.Б Алімова, Ю.М. Антоняна, О.М. Бандурки, В.С. Батиргареєвої, В.О. Глушкова, В.В. Голіни, Л.М. Давиденка, І.М. Даньшина, О.М. Джужи, А.І. Долгової, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, С.М. Іншакова, О.Г. Кальмана, В.П. Коновалова, О.М. Костенка, Н.Ф. Кузнєцової, О.Г. Кулика, В.С. Мінської, Є.М. Моісеєва, В.І. Полубинського, К.Л. Попова, В.Я. Рибальської, Д.В. Рівмана, В.О. Тулякова, С.Л. Фальченка, В.П. Філонова, Л.В. Франка, Г. Хентіга, Г.Й. Шнайдера та інших. Водночас комплексного дослідження особливостей запобігання корисливим злочинам щодо осіб похилого віку як актуальної кримінологічної проблеми до цього часу здійснено не було, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи, постановку мети та дослідницьких завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота ґрунтується на основних положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1767.

Дисертація виконана як планове дослідження у рамках науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова за напрямом „Дослідження проблем гуманітарних наук“ (ініціативна тематика; протокол № 5 засідання вченої ради університету від 27 січня 2005 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є науково-прикладне обґрунтування впливу вікових особливостей осіб похилого віку на їх віктимність та визначення віктимологічних заходів запобігання корисливим злочинам щодо зазначеної категорії осіб.

Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання:

- проаналізувати стан розвитку віктимологічної науки, її основних положень та понять;

- дослідити основні тенденції корисливої злочинності щодо осіб похилого віку;

- визначити і науково обґрунтувати чинники віктимності осіб похилого віку;

- дати комплексну характеристику жертв корисливих злочинів, дослідити їх психологічні, соціальні, фізіологічні особливості, а також розробити типологію жертв корисливих злочинів похилого віку;

- визначити основні шляхи вдосконалення запобігання віктимізації осіб похилого віку, запропонувати загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання віктимній поведінці осіб похилого віку.

Об'єкт дослідження - корислива злочинність щодо осіб похилого віку як кримінологічне явище.

Предмет дослідження - віктимологічне запобігання корисливим злочинам щодо осіб похилого віку. похилий вік злочинність віктимізація

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складає діалектичний метод пізнання суспільних явищ і процесів. У процесі наукового пошуку дисертантом використовувалися: історико-правовий у дослідженні розвитку віктимологічної науки; системно-структурний та системно-функціональний методи, за допомогою яких досліджено особливості детермінації злочинності; логіко-семантичний метод та метод сходження від абстрактного до конкретного, котрі дозволили конкретизувати понятійний апарат віктимології і сформувати поняття „корисливий злочин щодо особи похилого віку“, „віктимологічне запобігання злочинності щодо осіб похилого віку“ тощо; структурно-логічний, який використовувався при вивченні практики роботи територіальних центрів та будинків-інтернатів для людей похилого віку; формально-логічний метод, який дозволив обґрунтувати висновки; соціологічні методи (документальний - вивчення судової практики; опитування осіб похилого віку у формі анкетування); статистичний метод - для вивчення офіційної судової статистики щодо вчинених злочинів; аксіологічний метод - дозволив обґрунтувати соціальну значимість вдосконалення діяльності суб'єктів запобігання віктимної поведінки осіб похилого віку.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали 350 кримінальних справ про злочини, що вчинені щодо осіб похилого віку, розглянутих судами України (за період 2000 - 2009 рр.), а також результати анкетування осіб похилого віку (600 респондентів), проведеного у західному (Закарпатській, Івано-Франківській, Хмельницькій областях), північному (Чернігівській області), південному (Автономній Республіці Крим), східному (Харківській області), центральному (Вінницькій, Житомирській, Київській областях та м. Києві (у територіальних центрах соціального обслуговування одиноких малозабезпечених пенсіонерів та інвалідів Дніпровського, Солом'янського та Шевченківського районів, в Організації ветеранів Святошинського району)) регіонах України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням віктимологічного запобігання корисливим злочинам стосовно осіб похилого віку, в якій на основі дослідження наукових джерел з кримінології, психології, норм чинного законодавства, статистичних даних та результатів анкетування встановлено чинники віктимності цих осіб, на підставі яких визначено основні загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання віктимної поведінки зазначеної категорії осіб.

Наукова новизна основних положень дисертації полягає у тому, що в ній:

вперше:

- розроблено шляхи вдосконалення віктимологічного запобігання корисливих злочинів щодо осіб похилого віку;

- внесено пропозиції до Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України „Про міліцію“, Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, з метою вдосконалення правових основ діяльності суб'єктів запобігання щодо запобігання корисливим злочинам стосовно осіб похилого віку в Україні;

- окреслено коло суб'єктів здійснення віктимологічного запобігання корисливих злочинів щодо осіб похилого віку;

- обґрунтовано доцільність здійснення працівниками соціальних служб заходів запобігання віктимізації осіб похилого віку;

запропоновано:

- у статистичній звітності поняттям „особа похилого віку“ характеризувати вікову категорію потерпілих, а „пенсіонер“ - соціальний стан особи;

- зміст визначень „корисливий злочин щодо особи похилого віку“, „віктимологічна вразливість осіб похилого віку“, „віктимологічне запобігання злочинності щодо осіб похилого віку“;

- п. 2 ст. 10 Закону України „Про міліцію“ від 20 грудня 1990 р. після слів „проводити профілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів“, доповнити словами: „здійснювати заходи щодо запобігання віктимізації осіб“;

- п. 2.1 розділу 2 „Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України“ від 20 жовтня 2003 р., після слів „охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки“ доповнити словами: „здійснювати заходи щодо запобігання віктимізації осіб“;

- у Комплексну програму профілактики правопорушень внести норму, згідно з якою здійснення запобіжних заходів покласти також на Міністерство внутрішніх справ України і Міністерство праці та соціальної політики України (територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів) обов'язок проведення цими суб'єктами заходів запобігання віктимізації осіб похилого віку;

- запобігання віктимній поведінці осіб похилого віку здійснювати шляхом застосування наступних заходів:

а) загальносоціальних (організаційно-правових, які полягають в усуненні недоліків у діяльності суб'єктів запобігання; соціальних, спрямованих на соціальний захист осіб похилого віку; економічних, які забезпечуватимуть нейтралізацію недоліків функціонування економічної сфери на мікро- та макрорівнях та технічних, які спрямовані на зниження віктимізації осіб похилого віку, внаслідок застосування різних технічних засобів);

б) спеціально-кримінологічних (вдосконалення роботи суб'єктів запобігання (територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів)).

одержали подальший розвиток:

- наукові погляди на зміст та сутність корисливої злочинності щодо осіб похилого віку, у тому числі: досліджено її стан на сучасному етапі, визначено основні причини та умови корисливої злочинності щодо зазначеної категорії осіб, з'ясовано особливості жертв корисливих злочинів;

- положення, що серед основних чинників віктимності осіб похилого віку є: фізіологічні (фізична слабкість, вади зору та слуху), психологічні (надмірна довірливість, добродушність, необачність, занадто висока чи занадто низька самооцінка), соціальні особливості похилого віку (сімейний стан (наприклад, відсутність рідних та близьких), недостатній рівень знань, що спричинений стрімким розвитком новітніх технологій тощо);

- дослідження найбільш типових рис особи злочинця із урахуванням антисуспільної спрямованості, що дозволило виділити такі типи осіб, що вчинили корисливі злочини щодо осіб похилого віку, як корисливо-ситуативний, корисливо-цілеспрямований та корисливо-злісний.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю і новизною висвітлених у дисертації проблем та пропозицій щодо їх вирішення. Сформульовані висновки і пропозиції можуть бути використані у законотворчій діяльності - з метою вдосконалення чинного законодавства України, що регулює діяльність державних та недержавних суб'єктів у запобіганні злочинам (при підготовці нової редакції Кримінально-процесуального кодексу України, Закону України „Про міліцію“ тощо), а також у навчальному процесі, при підготовці навчальної та навчально-методичної літератури. Одержані наукові результати можуть бути використані у подальшому дослідженні теоретичних проблем реформування кримінально-процесуального законодавства України та вдосконалення правового регулювання діяльності суб'єктів запобігання злочинності.

Апробація результатів. Матеріали дисертації були апробовані на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції „Юридичні читання молодих вчених“ (м. Київ, 2004 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції „Від громадянського суспільства - до правової держави“ (м. Харків, 2006 р.), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи“ (м. Тернопіль, 2007 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Від громадянського суспільства до правової держави“ (м. Харків, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Правова система України в світлі європейського вибору“ (м. Київ, 2008 р.).

Окремі положення дисертаційної роботи використовувалися у проведенні практичних занять з навчального курсу „Кримінологія“ (Акт впровадження наукових розробок дисертаційного дослідження у навчальний процес Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова № 361 від 21 травня 2009 р.), а також отримали нормопроектне та нормативне впровадження (Лист Міністерства юстиції України № 18-52/432 від 12 травня 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені автором у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях та п'яти тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації та її обсяг. Дисертаційна робота загальним обсягом 211 сторінок (обсяг основного тексту - 162 сторінок) складається із вступу, трьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків, 6 додатків на 15 сторінках та списку використаних джерел на 30 сторінках (містить - 272 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються мета і завдання дослідження, його об'єкт та предмет; характеризуються окремі методи дослідження, розкривається наукова новизна основних положень, сформульованих у роботі; оцінюється практичне значення одержаних результатів, наводяться відомості щодо їх апробації.

У першому розділі „Запобігання корисливим злочинам щодо осіб похилого віку як науково-прикладна проблема“ проаналізовано розвиток віктимологічної науки, вивчено внесок вітчизняних і зарубіжних науковців, які досліджували особу похилого віку, як жертву злочину, визначено методологію дослідження.

Автор погоджується з позицією науковців (О.В. Боков, А.П. Закалюк, Ю.Ф. Іванов, В.С. Мінська, В.Я. Рибальська та інші), що особи похилого віку через низку вікових, фізіологічних, психологічних та соціальних особливостей здатні привертати до себе підвищену увагу злочинців. За результатами вивчення матеріалів кримінальних справ, розглянутих судами України, встановлено, що особи похилого віку у більшості випадків стають жертвами саме корисливих злочинів. Визначається, що запобігання злочинності необхідно здійснювати з урахуванням особистісних особливостей зазначеної категорії осіб.

Викладено авторське розуміння змісту таких основних понять, як „особа похилого віку“, „корисливий злочин щодо особи похилого віку“ та „віктимологічне запобігання злочинності щодо осіб похилого віку“. Визначається, що в сучасній науковій літературі немає єдиних критеріїв періодизації похилого віку, оскільки над такою проблемою працювали у контексті різних наук (антропології, педагогіки, психології, права тощо). Наприклад, у відповідності до календарного віку, особи у віці від 60 до 74 років відносяться до похилого, від 75 до 89 років - до старечого віку, а 90-літні та старші - до довгожителів. Психологи групу людей у віці від 60 до 100 та більше років відносять до періоду пізньої дорослості. У демографічній статистиці України традиційно виділяють три вікові групи, які відповідають основним періодам життя: а) допрацездатний (від народження до 14 років для обох статей); б) працездатний (15-59 років для чоловіків і 15-54 років для жінок); в) післяпрацездатний (60 років і старше - для чоловіків; 55 і старше - для жінок). За даними Організації Об'єднаних Націй та Всесвітньої організації охорони здоров'я, особи у віці 60 років і старші, розглядаються як люди похилого віку. Автор поділяє позицію, що до осіб похилого віку відносяться чоловіки у віці від 60 років та жінки у віці від 55 років (ЗУ “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку” від 16 грудня 1993 р.).

Корисливий злочин, вчинений щодо особи похилого віку, визначається, як злочин, що вчинений суб'єктом злочину з корисливих мотивів стосовно особи жіночої статі у віці від 55 років, чоловічої - від 60 років.

Визначається, що віктимологічне запобігання злочинності щодо осіб похилого віку - це один із напрямів загального та спеціального запобігання злочинності, що має своїм об'єктом впливу реальних та потенційних жертв злочинів серед осіб жіночої статі у віці від 55 років, чоловічої - від 60 років.

Автором зазначається, що вчинення корисливих злочинів стосовно осіб похилого віку пояснюється, перш за все, характерними саме для цього віку фізіологічними, психологічними та соціальними особливостями. У дисертаційній роботі вони розглядаються як чинники віктимності, а саме: фізіологічні особливості похилого віку (фізична слабкість, вади зору та слуху), психологічні (надмірна довірливість, добродушність, необачність, занадто висока чи занадто низька самооцінка, нездатність швидко орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях та приймати оптимальні рішення) та соціальні (недостатній рівень знань, що спричинений стрімким розвитком новітніх технологій, низька соціальна активність, сімейний стан (відсутність рідних або наявність не зовсім гармонійних сімейних стосунків), невдоволеність своїм життям (зумовлена неможливістю продовження професійної діяльності)) особливості тощо. Автор дійшла висновку, що зазначені чинники й визначають віктимологічну вразливість осіб похилого віку, яку визначає, як сукупність притаманних особам похилого віку особливостей (фізіологічних, психологічних, соціальних), які підвищують їх віктимність.

Встановлено, що у працях вітчизняних науковців похилий вік розглядається як кризовий, причинами якого визначають погіршення стану здоров'я, припинення професійної діяльності (вихід на пенсію), звуження кола спілкування тощо. Проте автор вважає, що така характеристика осіб похилого віку суперечить добре відомим випадкам їх активності та творчої діяльності, що слугує запорукою зниження їх віктимності.

У другому розділі „Кримінологічна характеристика корисливих злочинів, вчинених щодо осіб похилого віку“ на підставі вивчення матеріалів кримінальних справ, розглянутих судами України, надається кримінологічна характеристика корисливих злочинів, вчинених щодо осіб похилого віку.

Як правило, найпоширенішими серед корисливих злочинів (у той час вони можуть бути й насильницькими), вчинених щодо осіб похилого віку є крадіжки (ст. 185 КК України), які становлять 74,6 %, грабежі (ст. 186 КК України) - 16 %, шахрайства (ст. 190 КК України) - 6 %, розбої (ст. 187 КК України) - 2,6 %, умисні вбивства з корисливих мотивів (п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України) - 0,8 %.

За ступенем розповсюдженості можна виділити крадіжки, які вчиняються у місці проживання осіб похилого віку (їх частка становить 55,2 %), у транспорті - 13,4 % крадіжок, на вулиці - 12,3 % тощо. Квартирні крадіжки щодо осіб похилого віку злочинці вчиняють переважно вдень (з 10 до 16 год.), в транспорті та на вулиці у вечірній час (з 16 до 22 год.). Здебільшого предметами злочинних посягань при вчиненні кишенькових крадіжок є гроші та мобільні телефони. Залежно від вікових груп, розподіл потерпілих від крадіжок такий: 55-65 років - 84,3 %, 66-75 років - 11,9 %, 76-85 років - 3,4 %, понад 85 років - 0,4 %.

Грабежі, як правило, вчиняються на вулиці (46,4 %), у транспорті, на ринках, а також у під'їздах житлових будинків (35,7 %). Що стосується часу, то грабежі вчиняються найчастіше з 16 до 22 години (41 %). Предметами грабежів найчастіше є сумки, гаманці та мобільні телефони. Розподіл потерпілих від грабежів за віковими групами такий: 55-65 років - 82 %, 66-75 років - 11 %, 76-85 років - 7 %.

Шахрайства переважно вчиняються за місцем проживання осіб похилого віку (47,6 %). Непоодинокими є випадки, коли шахраї незаконно заволодівають оселями самотніх осіб похилого віку. Насамперед жертвами таких злочинів стають люди похилого віку, які схильні до зловживання алкогольними напоями. За результатами анкетних даних встановлено, що 62 % осіб похилого віку могли б уникнути вчинення злочину щодо них, якби вони були більш обачливими, обережними, обізнаними тощо. Розподіл потерпілих за віковими групами від шахрайства такий: 55-65 років - 90,5 % потерпілих, 66-75 років - 9,5 %.

Розбійні напади щодо осіб похилого віку найчастіше вчиняються на вулиці (55,6 %), а також у під'їздах будинків, (наприклад, у ліфтах), зазвичай у вечірній час. Понад 33 % від усіх розбоїв, вчинених щодо осіб похилого віку, становлять розбої поєднані з проникненням до їх житла. Розподіл за віковими групами осіб похилого віку від розбійних нападів такий: 55-65 років - 88,9 %, 66-75 років - 11,1 %.

Вбивства осіб похилого віку з корисливих мотивів переважно вчиняються за місцем проживання жертви (66,7 %), як правило, у робочі дні тижня з 16 до 22 години. Знаряддями їх вчинення здебільшого є колючо-ріжучі предмети, а серед жертв переважають особи жіночої статі.

Встановлено, що майже 90 % корисливих злочинів були вчинені чоловіками. Як правило, особи жіночої статі вчиняли щодо осіб похилого віку корисливі злочини, які не вимагають застосування насильства (наприклад, крадіжки, шахрайства). Значна злочинна активність щодо вчинення злочинів стосовно осіб похилого віку, проявляється серед осіб віком 19-25 років - 41,1 %, 31-50 років - 20,9 %, 26-30 років - 23,1 %, серед неповнолітніх - 2,6 % від загальної кількості. Освітній рівень осіб, що вчинили корисливі злочини щодо зазначеної категорії осіб є досить низьким і характеризується наступними показниками: повну загальну освіту мали понад 52 % осіб, професійно-технічну - 18 %, базову вищу та вищу освіту - майже 2 %. Проте рівень освіти осіб жіночої статі дещо вищий за рівень освіти чоловіків, що вчинили корисливі злочини.

На момент вчинення злочину не працювали 74,4 % осіб, неофіційно працювали 12 %, а кількість офіційно працюючих становила майже 5 %. Встановлено, що переважна більшість злочинців не мали постійного місця проживання. Особи, що вчинили корисливі злочини стосовно людей похилого віку переважно вели антисуспільний спосіб життя, зловживали алкогольними напоями (59,4 %) (злочин у стані алкогольного сп'яніння вчинено 28,1 % особами) та наркотичними засобами (12 %). З них у шлюбі не перебували 79,1 %. У 19 % злочинців були діти (15,1 % осіб, що вчинили злочин мали одну дитину, 3,4 % - двох, 0,5 % - більше двох). Виділено такі типи осіб, що вчинили корисливі злочини стосовно осіб похилого віку, як корисливо-ситуативний, корисливо-цілеспрямований та корисливо-злісний. До корисливо-ситуативного типу відносяться особи, які вчинили кишенькові крадіжки та грабежі - 49,4 %. До корисливо-цілеспрямованого типу відносяться особи, що вчинили шахрайства та крадіжки за місцем проживання потерпілого - майже 47,2 %. Корисливо-злісний тип характеризується стійкістю антисуспільної поведінки. Це особи, які вчинили розбої та умисні вбивства з корисливих мотивів (частка таких осіб, за даними дослідження становить - 3,4 %).

Автором підтверджено висновок, що причина - це те, що породжує наслідок, а умова - це обставина, яка сприяє вчиненню злочинів. Основними причинами корисливої злочинності є: соціальні, економічні, політичні, культурні, духовні протиріччя розвитку суспільства, які зумовлюють формування у суб'єкта злочину наміру вчинити суспільно-небезпечне діяння, а характерною особливістю умов є те, що вони полегшують вчинення злочину та сприяють досягненню злочинного результату. На основі проведеного дослідження автор дійшла висновку, що важливого значення набуває поведінка осіб похилого віку як потенційних жертв злочинних посягань. Вона виступає як умова, що може вплинути на прийняття рішення злочинцем вчинити злочин.

Встановлено, що основними умовами вчинення суспільно небезпечного діяння щодо особи похилого віку є:

1) умови, які пов'язані із особистісними (психологічними та фізіологічними) особливостями особи похилого віку;

2) умови, які пов'язані із соціальними особливостями зазначеної категорії осіб.

Перша група умов характеризується, перш за все, психологічними та фізіологічними особливостями зазначеної категорії осіб, які виражаються у суб'єктивній здатності особи стати жертвою корисливого злочину. Серед них автор виділяє наступні: фізична слабкість, уповільнена реакція на подразники зовнішнього середовища, погіршення зору та слуху, надмірна довірливість, добродушність, необережність тощо. Друга група умов детермінації віктимної поведінки осіб похилого віку пов'язана із соціальними особливостями цієї категорії осіб, які виражаються в об'єктивній здатності особи стати жертвою такого посягання.

У третьому розділі „Шляхи вдосконалення віктимологічного запобігання корисливих злочинів щодо осіб похилого віку“ розглядаються загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання віктимній поведінці осіб похилого віку.

До загальносоціальних автор відносить: організаційно-правові (полягають в усуненні недоліків у діяльності суб'єктів запобігання), соціальні (спрямовані на соціальний захист осіб похилого віку), економічні (забезпечують нейтралізацію недоліків функціонування економічної сфери на мікро- та макрорівнях) та технічні (спрямовані на зниження віктимізації осіб похилого віку внаслідок застосування різноманітних технічних засобів) заходи. Зокрема, запропоновано внести зміни до Закону України „Про міліцію“, „Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України“. Пропонується виділити віктимологічний напрям у Комплексній програмі профілактики правопорушень, а також обґрунтовується, що заходи запобігання віктимної поведінки повинні знайти відображення й у комплексних регіональних програмах профілактики правопорушень.

Сьогодні на українському телебаченні такі програми як: „Магнолія ТВ“, „Свідок“, „Речовий доказ“ висвітлюють найбільш резонансні злочини, які носять переважно інформаційних характер, проте надання у засобах масової інформації практичних порад населенню щодо запобігання віктимізації, на думку автора, дозволить зменшити ризик людей (у тому числі й осіб похилого віку) стати жертвою злочинного посягання. Особливого значення повинно набувати видавництво брошур, пам'яток для осіб, які потенційно здатні стати жертвами злочинів.

Спеціально-кримінологічні заходи запобігання віктимній поведінці осіб похилого віку полягають у законодавчому врегулюванні здійснення запобігання віктимізації осіб похилого віку та удосконаленні роботи державних та недержавних суб'єктів запобігання. Автор вважає за доцільне зобов'язати органи дізнання, слідчих, прокурорів застосовувати до потерпілих осіб похилого віку віктимологічні заходи запобігання, доповнивши ч. 1 ст. 23-1 Кримінально-процесуального кодексу України таким змістом: „У випадку вчинення злочину стосовно особи похилого віку орган дізнання, слідчий, прокурор вносять у відповідний державний орган або посадовій особі подання щодо застосування до потерпілого віктимологічних заходів запобігання“. Наприклад, направляти подання дільничним інспекторам, директорам територіальних центрів соціального обслуговування одиноких малозабезпечених пенсіонерів та керівникам соціальних служб, що містять рекомендації із запобігання віктимній поведінці осіб похилого віку (проведення бесід, інструктажів тощо).

До зазначених заходів слід віднести й заходи, що спрямовані на усунення недоліків реєстрації злочинів та організації правової статистики. Встановлено суперечливі положення нормативно-правових актів України. Зокрема, за даними Міністерства внутрішніх справ України, у державній статистичній звітності „Про зареєстровані злочини і результати роботи“ (форма № 1-А) відомості щодо категорії осіб похилого віку, які потерпіли від злочинів відсутні, оскільки ведеться облік лише пенсіонерів. Проте аналіз статистичної картки на виявлений злочин (Форма 1) Інструкції про єдиний облік злочинів, затвердженої Генеральною прокуратурою України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Державною податковою адміністрацією України, Міністерством юстиції України від 26 березня 2002 р. № 20/84/293/126/18/5, у переліку характеристики потерпілих наводить категорію похилого віку, а не пенсіонер.

Визначається, що актуального характеру набуває питання створення спеціалізованих (державних, приватних чи громадських) організацій, основним завданням яких було б розроблення та здійснення заходів запобігання віктимізації осіб похилого віку. Проте, враховуючи реалії, що склалися на сьогоднішній день, автор вважає за доцільне, на початкових етапах розподілити такі завдання серед інстанцій вже існуючих. Наприклад, обґрунтовується доцільність здійснення працівниками соціальних служб заходів запобігання віктимізації осіб похилого віку (оскільки працівники зазначеної служби безпосередньо здійснюють догляд за особами похилого віку).

У висновках міститься узагальнений виклад основних результатів дослідження:

1. Встановлено, що науковий інтерес до „жертви злочину“ невипадковий, оскільки вчинення суспільно небезпечного діяння опосередковано залежить й від поведінки жертви злочину. Така поведінка може бути не лише аморальною, протиправною, але й необачною, легковажною, яка також привертає підвищену увагу злочинців, тому й існує велика ймовірність осіб похилого віку стати жертвою суспільно небезпечного посягання.

2. Досліджені матеріали кримінальних справ, розглянутих судами України, та результати проведеного анкетування серед людей похилого віку показали, що особи похилого віку переважно стають жертвами злочинів корисливого спрямування. Встановлено, що найпоширенішими серед корисливих злочинів, вчинених щодо осіб похилого віку є: крадіжки, грабежі, шахрайства, розбої, умисні вбивства з корисливих мотивів. Виявлено, що значна кількість вчинених злочинів щодо осіб похилого віку є латентними.

3. Визначено, на підставі результатів дослідження, найбільш типові риси жертв корисливих злочинів серед осіб похилого віку. Більш віктимними є особи жіночої статі (53 %), але це співвідношення не є однаковим у всіх корисливих злочинах. Переважна більшість осіб похилого віку мали професійно-технічну освіту. Найчастіше злочини вчиняються щодо осіб віком 55-65 років (84,3 %). Пояснення цього автор знаходить у тому, що частка осіб віком від 55 до 65 років переважає у співвідношенні з іншими категоріями осіб, які старші зазначеного віку. Встановлено, що за рівнем матеріального становища більшість жертв мали середній достаток, з них трудову діяльність продовжували 55,7 % осіб. Проаналізувавши психологічні складові жертв похилого віку, автор дійшла висновку, що віктимність цих осіб істотно посилюють такі характерні риси, притаманні саме для цього віку, як надмірна довірливість, необачність, необізнаність, самовпевненість, нездатність швидко орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях та приймати оптимальні рішення тощо. Використовуючи в якості критеріїв типології жертв поведінку особи, виділено такі типи жертв похилого віку у корисливих злочинах, як пасивна, нетипова, необачна та жертва довіри. Зокрема, поведінка нетипової жертви не створює суттєвих умов для вчинення суспільно небезпечного діяння чи його перешкоджання. До таких жертв відносяться особи похилого віку, які не підозрювали про вчинення суспільно небезпечного діяння через відсутність їх на місці злочину (переважно це особи щодо яких були вчинені крадіжки за місцем проживання - 41,1 %). Необачний тип жертви дозволяє відобразити внутрішній психологічний стан особи. Поведінка такої жертви характеризується наступними психологічними особливостями: неуважність, нездатність швидко орієнтуватися у складних життєвих ситуаціях та приймати оптимальні рішення тощо. До такого типу відносяться жертви крадіжок (окрім тих, що були вчинені за місцем проживання осіб похилого віку) та умисних вбивств з корисливих мотивів - 34,3 %. Поведінка пасивної жертви характеризується нездатністю протистояти злочинному посяганню, внаслідок немічного стану особи похилого віку або викликаним страхом. До типу пасивної жертви відносяться особи, які постраждали від грабежів та розбійних нападів - 18,6 %. Поведінка жертви довіри характеризується такими властивостями особи як: надмірна довірливість, добродушність, самовпевненість, занадто висока чи занадто низька самооцінка тощо. За результатами дослідження їх частка становить - 6 %. До типу жертв довіри відносяться жертви, що постраждали від шахрайства.

4. Доведено, що до основних недоліків, які не дають чіткого уявлення про реальний стан корисливої злочинності щодо осіб похилого віку, відносяться вади у реєстрації злочинів та організації правової статистики. Оскільки, немає повної характеристики потерпілих від цих злочинів, не відображається їхній вік. Встановлено, що у переліку характеристики потерпілих статистичної картки на виявлений злочин (Форма 1) Інструкції про єдиний облік злочинів наводиться категорія осіб похилого віку. У державній статистичній звітності „Про зареєстровані злочини і результати роботи“ (форма № 1-А) ведеться облік пенсіонерів, які потерпіли від злочинів, а не осіб похилого віку, що видається спірним. За чинним законодавством України до категорії пенсіонерів відносяться й особи, які мають право на різні державні пенсії, але не досягли чоловіки - 60 років, жінки - 55 років, тому доцільно було б у статистичній звітності поняттям „особа похилого віку“ характеризувати вікову категорію потерпілих, а „пенсіонер“ - соціальний стан.

5. Запропоновано запобігання віктимній поведінці осіб похилого віку здійснювати за допомогою загальносоціальних та спеціально-кримінологічних заходів. До загальносоціальних заходів варто віднести: організаційно-правові (заходи щодо усунення недоліків у діяльності суб'єктів запобігання), соціальні (які спрямовані, перш за все, на заходи щодо поліпшення стану здоров'я та якості життя осіб похилого віку, оскільки старіння населення супроводжується погіршенням здоров'я, зростанням захворюваності (збільшенням серед них кількості осіб, що потребують сторонньої допомоги) тощо), економічні (забезпечують нейтралізацію недоліків функціонування економічної сфери на мікро- та макрорівнях, наприклад, заходи, що спрямовані на реформування системи пенсійного забезпечення), технічні (спрямовані на зниження віктимізації осіб похилого віку, шляхом застосування різних технічних засобів: ознайомлення осіб похилого віку із засобами для самозахисту (сльозогінної та дратівної дії), засобами захисту свого помешкання (охоронна сигналізація тощо)). Внесено пропозиції щодо доцільності здійснення запобігання віктимізації осіб правоохоронними органами, які висвітлені у науковій новизні роботи, а також внести зміни до Закону України „Про міліцію“, „Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України“ та Комплексної програми профілактики правопорушень.

До спеціально-кримінологічних варто віднести заходи, що полягають у законодавчому врегулюванні здійснення запобігання віктимізації осіб похилого віку та удосконаленні роботи суб'єктів запобігання. Наприклад, направляти подання дільничним інспекторам, директорам територіальних центрів соціального обслуговування пенсіонерів та керівникам соціальних служб, що містять рекомендації запобігання віктимній поведінці осіб похилого віку (проведення бесід, інструктажів тощо). Запропоновано на територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів покласти обов'язок здійснення заходів запобігання віктимізації осіб похилого віку, оскільки працівники зазначених установ безпосередньо здійснюють догляд за особами похилого віку та мають у своєму штаті психолога, спеціаліста з соціальної роботи тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гришко О.М. До проблеми віктимності осіб похилого віку при вчиненні проти них злочинів // Підприємництво, господарство і право. 2007. № 1 (133). С. 105-108.

2. Гришко О.М. Корислива злочинна діяльність щодо осіб похилого віку // Підприємництво, господарство і право. 2007. № 10 (142). С. 124-127.

3. Гришко О.М. Кримінологічна характеристика крадіжок, вчинених щодо осіб похилого віку // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. 2008. Вип. 41. С. 534-540.

4. Гришко О.М. Віктимологічна характеристика осіб похилого віку як жертв корисливих злочинів // Часопис Київського університету права. 2009. № 2. С. 250-255.

5. Гришко О.М. Латентність корисливих злочинів, вчинених щодо осіб похилого віку // Вісник Академії адвокатури України. 2009. № 2 (15). С. 97-101.

6. Гришко О.М. Віктимологія: самостійна наука чи розділ кримінології // Збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції „Юридичні читання молодих вчених“. К.: НПУ, 2004. С. 172-175.

7. Гришко О.М. Віктимологічні аспекти здійснення захисту прав осіб похилого віку у правовій державі // Матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції „Від громадянського суспільства до правової держави“. Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2006. С. 218-221.

8. Гришко О.М. Шахрайства щодо осіб похилого віку: окремі питання // Матеріали IX Всеукраїнської науково-практичної конференції „Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи“ - Ч.2. Тернопіль, 2007. С. 185-188.

9. Гришко О.М. Кримінологічне значення вивчення віктимності осіб похилого віку // Тези ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Від громадянського суспільства до правової держави“. Харків, ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2008. С. 256-258.

10. Гришко О.М. Корисливий мотив у злочинах щодо осіб похилого віку // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених „Правова система України у світлі європейського вибору. К.: ТОВ Видавництво „Юридична думка“, 2008. С. 367-370.

АНОТАЦІЯ

Гришко О.М. Запобігання корисливим злочинам щодо осіб похилого віку: віктимологічне дослідження. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право, кримінологія; кримінально-виконавче право. Академія адвокатури України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена віктимологічному дослідженню запобігання корисливих злочинів вчинених щодо осіб похилого віку. Визначається, що вчинення корисливих злочинів щодо осіб похилого віку пояснюється, перш за все, їх віковими особливостями. У дисертації вони розглядаються як чинники віктимності, що впливають на поведінку осіб похилого віку, як потенційних жертв корисливих злочинів. Також досліджено основні причини та умови вчинення цього виду злочинів, особистість особи похилого віку як жертви злочину та запропоновано загальносоціальні та спеціально-кримінологічні заходи запобігання віктимній поведінці осіб зазначеної категорії, висловлюються пропозиції щодо вдосконалення діяльності суб'єктів запобігання.

Ключові слова: особа похилого віку, віктимна поведінка, корисливий злочин, крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство, вбивство з корисливих мотивів, заходи запобігання.

АННОТАЦИЯ

Гришко О.М. Предотвращение корыстных преступлений относительно лиц преклонного возраста: виктимологическое исследование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право, криминология; уголовно-исполнительное право. Академия адвокатуры Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена виктимологическому исследованию предотвращения корыстных преступлений совершенных относительно лиц преклонного возраста.

На основании анализа уголовных дел, рассмотренных судами Украины в течение 2000 - 2009 гг., установлено, что в подавляющем большинстве случаев лица преклонного возраста становятся жертвами корыстных преступлений (кража (ст. 185 УК Украины), грабеж (ст. 186 УК Украины), разбой (ст. 187 УК Украины), мошенничество (ст. 190 УК Украины), преднамеренное убийство из корыстных побуждений (п. 6 ч. 2 ст. 115 УК Украины). Определяется, что совершение корыстных преступлений относительно лиц преклонного возраста объясняется, прежде всего, их возрастными особенностями. В диссертации они рассматриваются как факторы виктимности, что влияют на поведение лиц преклонного возраста, как потенциальных жертв корыстных преступлений и создают предпосылки совершения преступлений относительно отмеченной категории лиц. Среди основных таких факторов стоит выделить физиологичные, психологические и социальные особенности лиц преклонного возраста.

Установлено, что виктимность лиц преклонного возраста существенно усиливают такие характерные черты, присущие именно для этого возраста, как избыточная доверчивость, неосмотрительность, неосведомленность, самоуверенность, неспособность быстро ориентироваться в сложных жизненных ситуациях и принимать оптимальные решения и тому подобное.

Конкретизируются такие понятия, как „лицо преклонного возраста“ „корыстное преступление относительно лица преклонного возраста“, „виктимологическое предотвращение преступности относительно лиц преклонного возраста“. Определяется, что в современной научной литературе нет единственных критериев периодизации преклонного возраста, поскольку над такой проблемой работали в контексте разных наук (антропологии, педагогики, психологии, права и тому подобное). Например, в соответствии с календарным возрастом, лица в возрасте от 60 до 74 лет относятся к преклонному, от 75 до 89 лет - к старческому возрасту, а 90-летние и старше - к долгожителям. Психологи группу людей в возрасте от 60 до 100 и больше лет относят к периоду поздней взрослости. В демографической статистике Украины традиционно выделяют три возрастных группы, которые отвечают основным периодам жизни: а) дотрудоспособный (от роду до 14 лет для обоего пола); б) работоспособный (15-59 лет для мужчин и 15-54 лет для женщин); в) послетрудоспособный (60 лет и старше - для мужчин; 55 и старше - для женщин). По данным Организации Объединенных Наций и Всемирной организации здравоохранения, лица, в возрасте 60 лет и старше, рассматриваются как люди преклонного возраста. В диссертации определяется, что к лицам преклонного возраста следует относить мужчин в возрасте от 60 лет и женщин - от 55 лет.

Исследуются основные причины и условия совершения этого вида преступлений, личность лица преклонного возраста как жертвы преступления. Предложены общесоциальные и специально-криминологические мероприятия предотвращения корыстных преступлений совершенных по отношению лиц отмеченной категории, выражаются предложения относительно совершенствования деятельности субъектов предотвращения. В диссертации внесены предложения к Уголовно-процессуальному кодексу Украины, Закону Украины „О милиции“, Положению о службе участковых инспекторов милиции в системе Министерства внутренних дел Украины, с целью совершенствования правовых основ деятельности субъектов предотвращения относительно предотвращения корыстных преступлений к лицам преклонного возраста в Украине. Предложено в статистической отчетности понятием „лицо преклонного возраста“ характеризовать возрастную категорию потерпевших, а „пенсионер“ - социальное положение лица.

Определяется, что предотвращение виктимного поведения лиц преклонного возраста необходимо осуществлять путем применения: а) общесоциальных (организационно-правовых, которые заключаются в устранении недостатков деятельности субъектов предотвращения; социальных, направленных на социальную защиту лиц преклонного возраста; экономических, которые будут обеспечивать нейтрализацию недостатков функционирования экономической сферы на микро- и макроуровнях и технических, которые направлены на снижение виктимизации лиц преклонного возраста, в итоге применения технических средств); б) специально-криминологических (совершенствование работы субъектов предотвращения (территориальных центров социального обслуживания пенсионеров)) мероприятий.

Ключевые слова: лицо преклонного возраста, виктимное поведение, корыстное преступление, кража, грабеж, разбой, мошенничество, убийство из корыстных побуждений, меры предотвращения.

ANNOTATION

Grishko О. Prevention of mercenary crimes in relation to the elderly persons: victimology research. - Manuscript.

Dissertation on the competition of graduate degree of candidate of legal sciences on speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; criminal executive law. Academy of advocacy of Ukraine, Kyiv, 2010.

Dissertation is devoted victimology research of prevention of mercenary crimes of perfect in relation to the elderly persons. It is determined that accomplishing of mercenary crimes in relation to the elderly persons explained, foremost, them by age-old features. In dissertation they are examined as factors of victim, that influence on the conduct of the elderly persons, as potential victims of mercenary crimes. Also probed principal reasons and terms of accomplishing of this type of crimes, personality of the elderly persons as victims of crime and the general and special criminology measures of prevention of victim conduct of persons of the noted category are offered, suggestions are expressed in relation to perfection of activity of subjects of prevention.

Key words: the elderly persons, victimology conduct, mercenary crime, theft, robbery, robbery, swindle, murder from selfish motives, measures of prevention.

Размещено на Allbest.ru