Правові вимоги щодо консервації земель

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Сумський національний аграрний університет

Кафедра правового забезпечення АПК

Контрольна робота

з дисципліни «Земельне право»

на тему: Правові вимоги щодо консервації земель

Виконав: Білий Є.О.

Перевірила: Чернега К.В.

Суми 2015

Правові вимоги щодо консервації земель

консервація земля державний охорона

Важливим напрямом охорони земель сільськогосподарського призначення України є консервація деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених угідь. Відповідно до ст. 171 ЗК України до деградованих земель належать:

а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;

б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими грунтами, грунтами з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами грунтами та ін.

Малопродуктивними землями вважаються сільськогосподарські угіддя, грунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним. Техногенно забрудненими є землі, забруднені внаслідок господарської діяльності людини, що призвела до деградації земель та негативного впливу на довкілля і здоров'я людей. До таких земель відносять і землі радіаційно небезпечні та радіоактивно забруднені, землі забруднені важкими металами, іншими хімічними елементами тощо (ст. 169 ЗК). Консервація земель являє собою тимчасове виведення деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених сільськогосподарських угідь із сільськогосподарського використання, проведення на таких угіддях комплексу робіт з відновлення їхньої родючості (головним чином, залуження або заліснення) та повернення їх у сферу сільськогосподарського виробництва. Консервація земель здійснюється лише щодо земель, відновити продуктивні та екологічні властивості яких у процесі їх сільськогосподарського використання неможливо. Що стосується техногенно забруднених земельних ділянок, то консервації підлягають лише землі, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров'я (ст. 172 ЗК). З метою конкретизації норм Земельного кодексу України щодо консервації земель Держкомзем України видав наказ від 17 жовтня 2002 р. № 175, яким затвердив Порядок консервації земель. Порядок обов'язковий для державних органів виконавчої влади, поширюється на власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, і має рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування. Обов'язок ініціювання консервації відповідних земельних ділянок покладений на власників і користувачів цих ділянок. Крім власників і користувачів землі, з ініціативою проведення консервації тих чи інших земельних ділянок можуть виступати місцеві землевпорядні та природоохоронні органи. Якщо консервацію земельної ділянки ініціює власник чи користувач, він має подати заяву або клопотання до відповідної державної адміністрації чи сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки, у якій зазначаються причини проведення консервації земель. До заяви або клопотання про ініціювання консервації земельної ділянки додаються: копія документа, що посвідчує право на земельну ділянку; викопіювання із земельно-кадастрового плану орієнтовних меж відповідної земельної ділянки; агрохімічний паспорт земельної ділянки (за наявності); матеріали власних спостережень (фотознімки), таблиці динаміки врожайності сільськогосподарських культур тощо. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений строк та залуження або заліснення. Таким чином, консервація деградованих і малопродуктивних земель у більшості випадків веде до незворотної трансформації сільськогосподарських угідь, наприклад: зорані землі перетворюються у пасовища і косовиці. Це має привести до поступового відтворення ґрунтів під впливом природних екологічних процесів.

Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підставі договорів із власниками земельних ділянок. Однак процедура законодавчо урегульована недостатньо, що може стати причиною відмови власників земельних ділянок від консервації земель. Адже вилучення земель з господарського використання для них невигідно. Тому заходи пов'язані з консервацією земель, у нашій країні практично не проводяться. Для цього необхідно розробити законодавчий механізм, який дозволив би здійснювати консервацію на умовах, вигідних для приватних власників земельних ділянок, чи поза їх волею. Таким механізмом може бути вилучення (викуп) земельної ділянки і переведення її у категорію земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Законодавством України передбачені фрагментарні заходи щодо консервації екологічно уражених земель державної і комунальної власності. Серед них можна назвати розроблення землевпорядними організаціями на замовлення місцевих державних адміністрацій чи органів місцевого самоврядування схеми консервації малопродуктивних, деградованих і непридатних для сільськогосподарського використання земель області (району). З проведенням необхідних досліджень, і складанням планово-картографічної документації.

Залежно від способу відновлення деградованих сільськогосподарських угідь і ступеню забруднення земель замість консервації може запроваджуватися спеціальний режим використання або проводиться зміна їх цільового призначення. Згідно зі ст. 12 Закону "Про плату за землю" земельний податок не стягується за землі, що перебувають під консервацією. Розрізняють консервацію-реабілітацію і консервацію-трансформацію.

Консервація-реабілітація - це захід, що має на меті поновлення якісних властивостей ґрунтів шляхом їх залуження. Вона охоплює менш антропогенно-пошкоджені ґрунти, які після певного періоду відновлення можуть використовуватися за цільовим призначенням.

Об'єктами консервації-трансформації є найбільш деградовані і малородючі ґрунти (сильнозмиті, піщані, скелетні, (вкриті шматками гірських порід), середньо- та сильнозасолені, заболочені тощо). При консервації-трансформації такі ґрунти переводяться у кормові угіддя, під ліс або залишаються на самовідтворення властивих їм природних екосистем. У розд. 7 Закону "Про охорону земель" містяться положення щодо фінансування заходів в галузі охорони земель і ґрунтів, які здійснюються за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом. Проте нині ці норми мають декларативний характер.

По закінченні строку консервації земельної ділянки комісія проводить обстеження законсервованих земель у натурі (на місцевості) і вносить до відповідних органів виконавчої влади (місцевого самоврядування), які прийняли рішення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження термінів консервації або про здійснення інших заходів щодо їх раціонального та екологічно безпечного використання.

Размещено на Allbest.ru