Неофіційне тлумачення норм права

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 340.132

НЕОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ НОРМ ПРАВА

12.00.01 теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

МАЛЕНТА ВОЛОДИМИР СТЕПАНОВИЧ

Київ-2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національній академії внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

Горова Оксана Борисівна,

Національна академія внутрішніх справ,

доцент кафедри теорії та історії держави і права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник

Пархоменко Наталія Миколаївна,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України,

вчений секретар

кандидат юридичних наук, доцент

Ведєрніков Юрій Анатолійович,

Університет сучасних знань,ректор

Захист відбудеться «24» листопада 2010 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Національній академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «20» жовтня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор історичних наук, професор Н.О. Щербак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Побудова в Україні правової держави пов'язана із проблемами щодо розбудови громадянського суспільства, з підвищенням рівня правової культури. Водночас, результатом такої діяльності є якість реалізації права юридичними та фізичними особами, що тісно пов'язано з неофіційним тлумаченням норм права, виконує важливі функції у правовій системі держави, які ще недостатньо досліджені у правознавстві.

У даний час необхідність в активізації досліджень неофіційного тлумачення норм права зумовлюється рядом причин, серед яких: широкомасштабні зміни законодавства в усіх галузях права; історично короткі терміни таких змін; складність завдань, що стоять перед законодавцем в принципово нових соціально-політичних умовах; зниження якості прийнятих нормативно-правових актів як з огляду їх юридичної форми, так і правового змісту; виникнення колізій і прогалин в нормах права.

Сьогодні неофіційне тлумачення норм права суттєво впливає як на правотворчу, так і на правореалізаційну практику. Правотворчі та правозастосовні органи, як правило, використовують у своїй роботі результати неофіційного тлумачення норм права. Проте теоретичні уявлення щодо неофіційного тлумачення правових норм, мають значні прогалини, які ускладнюють його практичне використання.

Теоретичну основу дисертаційної роботи склали результати досягнень вітчизняних та зарубіжних правників, серед яких слід назвати: В. Бабкіна, Ю. Ведєрнікова, Є. Васьковського, Б. Кістяківського, М. Коркунова, В. Соцуро, Ф. Тарановського та інших. Їх дослідження висвітлювали окремі аспекти неофіційного тлумачення норм права, його призначення, застосування, можливості тощо. Загальні питання тлумачення правових норм розроблялися М. Вопленко, Т. Насировою, П. Недбайло, А. Піголкіним, Ю. Ткаченком, О. Черданцевим, які присвятили монографічні дослідження цій проблемі, висвітлюючи питання призначення тлумачення норм права у цілому, його обсягу, суб'єктів тощо.

Сучасні теоретичні дослідження проблем тлумачення права, тлумачення актів цивільного законодавства, філологічного тлумачення, офіційного тлумачення закону висвітлені у роботах українських науковців Ю. Власова, В. Корбаня, А. Манукяна, Л. Матвєєвої, Д. Михайловича, З. Юдіна та у працях зарубіжних авторів Ю. Ващенка, Г. Надєжина, А. Слєсарьова, J. Bochenski, A. Laurence, Z. Ziembinski.

Утім, дослідження теоретико-методологічних та правових основ неофіційного тлумачення норм права до цього часу у вітчизняній науці не проводилося, і це свідчить не лише про актуальність обраної теми, але й про її багатогранність в умовах динамічних правових перетворень, що відбуваються в Україні. Виходячи з таких міркувань, наукова концепція дисертаційної роботи полягає у науково-теоретичному обґрунтуванні теоретичних засад практики неофіційного тлумачення норм права.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до Європейського Союзу, затвердженої Законом України від 18 березня 2004 р. № 1629-IV. Тема дисертаційного дослідження обрана згідно з Пріоритетними напрямками наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 роки (наказ МВС України від 5 червня 2004 р. № 755); обговорена і схвалена на засіданні вченої ради Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 7 від 29 травня 2007 р.) та включена до Планів науково-дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2010 р. (п. 3.37).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у формуванні загальнотеоретичної характеристики неофіційного тлумачення норм права як правового явища.

Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- проаналізувати ґенезу розвитку неофіційного тлумачення норм права;

- розкрити зміст поняття «неофіційне тлумачення норм права», та вдосконалити його;

- визначити ознаки неофіційного тлумачення норм права, сукупність яких дозволила відмежувати його від інших видів юридичної діяльності;

- запропонувати вимоги, що можуть бути висунені до процесу тлумачення норм права в цілому, в тому числі і неофіційного його виду;

- дослідити види неофіційного тлумачення норм права;

- для вдосконалення вітчизняної практики неофіційного тлумачення норм права проаналізувати особливості неофіційного тлумачення норм права в юридичній практиці правових сімей світу;

- обґрунтувати значення неофіційного тлумачення норм права для вдосконалення юридичної науки та практики в Україні;

- визначити чинники, що негативно впливають на практику здійснення неофіційного тлумачення норм права;

- з'ясувати сутність та значення акта неофіційного тлумачення норм права.

Об'єкт дослідження - тлумачення норм права як явище правової дійсності.

Предмет дослідження неофіційне тлумачення норм права.

Методи дослідження. Предмет та об'єкт дисертаційного дослідження зумовили використання системи загальнонаукових та конкретно наукових методів. Зокрема, з метою забезпечення об'єктивності, всебічності і повноти дослідження, а також для отримання науково обґрунтованих і достовірних результатів, у дисертації було використано такі методи пізнання: діалектичний, що зумовив використання відповідних категорій діалектики, таких як форма і зміст, сутність і явище, можливість і дійсність (загальна концепція та зміст дослідження) (підрозділи 1.1, 2.1); системно-структурний, що було використано для характеристики неофіційного тлумачення норм права як системи, з'ясування ознак, видів, способів та вимог як самостійної правової категорії (розділ 2, підрозділ 3.2); історико-правовий, за допомогою якого досліджувався розвиток тлумачення норм права як правової категорії, що дало змогу встановити зародження неофіційного тлумачення норм права ще в період Античності (розділ 1); порівняльного аналізу, для з'ясування сутності неофіційного тлумачення норм права як у вітчизняній, так і в зарубіжній правовій думці, що дало змогу визначити вплив неофіційного тлумачення на розвиток права у різних правових сім'ях світу (підрозділи 3.1, 3.3); спеціально-юридичний, що дав змогу дослідити поняття неофіційного тлумачення норм права і акт неофіційного тлумачення норм права та вдосконалити їх (підрозділи 2.1, 2.3).

Емпіричну базу дослідження становлять: а) результати анкетування 384 працівників правоохоронних органів, суддів та осіб, робота яких пов'язана з юридичною практикою; б) узагальнені дані вивчення, аналізу й класифікації чинних нормативно-правових актів та законопроектів, присвячених питанням тлумачення норм права.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших монографічним дослідженням, у якому комплексно розглянута правова категорія неофіційного тлумачення норм права, зроблено спробу вирішити ряд науково-пізнавальних завдань, зокрема:

вперше:

- висвітлено значення неофіційного тлумачення норм права для формування та розвитку правової системи в цілому;

- розроблено вимоги, що ставляться до процесу тлумачення норм права у цілому, і неофіційному компетентному тлумаченню зокрема, а саме: чіткість, повнота, обмеженість, достовірність;

- підготовлено пропозиції щодо законодавчого закріплення категорії суб'єктів неофіційного тлумачення норм права, зокрема, у сфері доктринального та спеціально-юридичного тлумачення, які мають наукові ступені і вчені звання, певний практичний досвід роботи у сфері юриспруденції та зможуть здійснювати кваліфіковане тлумачення норм права;

- визначено чинники, що негативно впливають на практику здійснення неофіційного тлумачення норм права в Україні, а саме: допущення помилок в процесі наукової інтерпретації норм права; відсутність гармонійного зв'язку між нормативно-правовими актами різної юридичної сили (наприклад - закон та указ; закон та відомчий акт); наявність у поточному законодавстві України прогалин та юридичних колізій; недостатній рівень юридичної підготовки суб'єктів неофіційного тлумачення норм права; наявність у законодавстві України значної кількості декларативних, знеособлених норм;

удосконалено:

- поняття «неофіційне тлумачення норм права», що розглядається автором як інтелектуальна діяльність суб'єктів права, спрямована на пізнання істинної волі законодавця, матеріалізованій у нормі права, що не має офіційного характеру та відповідної юридичної сили, але може бути використана під час здійснення офіційного тлумачення норм права;

- систему знань щодо видів неофіційного тлумачення норм права: компетентне, яке має три різновиди - доктринальне (систематизоване, несистематизоване); спеціально-юридичне (здійснюється виключно юристами); офіціозне (здійснюється представниками інших професій) та буденне;

- доведено, що завершальним етапом неофіційного тлумачення норм права є акт. Акт неофіційного тлумачення норм права - це інтелектуально-вольовий процес, спрямований на з'ясування і роз'яснення значення правових норм, і водночас, результат цієї діяльності, що об'єктивується зовні у вигляді відповідного документа. Акт неофіційного тлумачення норм права є необов'язковим для застосування, але його сила полягає у обґрунтованості та адекватності дійсній волі законодавця, вираженій у нормі права;

дістало подальшого розвитку:

- характеристика процесу розвитку неофіційного тлумачення норм права;

- дослідження практики неофіційного тлумачення норм права у країнах різних правових сімей світу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформовані й аргументовані у дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки, пропозиції та рекомендації мають прикладний характер і використовуються за різними напрямками діяльності у:

практичній діяльності органів суду, дізнання та досудового слідства, про що свідчать акти впровадження: Конституційного Суду України від 18 червня 2010 р., Згурівського районного суду Київської області № 349/3 від 13 квітня 2010 р., Антрацитівського МВ ГУМВС України у Луганській області від 6 квітня 2010 р.;

навчальному процесі - для підготовки фахівців юридичного профілю у вищих навчальних закладах, під час написання окремих розділів підручників і навчальних посібників із теорії держави та права, під час викладання курсів із дисципліни «Теорія держави та права», та «Актуальні проблеми теорії держави та права» (акт впровадження КНУВС від 24 травня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, одержані автором особисто та викладені в опублікованих працях. У співавторстві опубліковано дві наукові статті, в яких дисертантом було охарактеризовано особливості неофіційного тлумачення норм права.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки роботи доповідалися на: науково-практичних конференціях «Право і держава сучасної України: проблеми розвитку та взаємодії» (м. Київ, 13-14 травня 2008 р.), «Правове регулювання вищої освіти України: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 22 грудня 2009 р.), «Проблеми розбудови держави та громадянського суспільства в Україні» (м. Київ, 16-17 квітня 2010 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки, що були сформульовані у дисертаційному дослідженні, знайшли відображення у восьми публікаціях, з яких, п'ять - у фахових виданнях за переліком ВАК України та три - у збірниках тез доповідей і наукових повідомлень науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, два додатки, списку використаних джерел (252 найменування). Повний обсяг роботи становить 246 сторінок, із них загального тексту - 206 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Джерельна та теоретико-методологічна основа дослідження» складається із трьох підрозділів. Під час написання цього розділу передбачалося розв'язання таких завдань: розкрити зміст ґенези теорії та практики неофіційного тлумачення норм права, дослідити історичні аспекти тлумачення норм права в цілому, проаналізувати сучасні доктринальні дослідження неофіційного тлумачення норм права, визначити методологію дослідження.

У підрозділі 1.1. «Ґенеза тлумачення норм права в юридичній науці» проаналізовано основні наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених-правників, на підставі чого зроблено висновок, що тлумачення норм права - це історичний процес. Окремі види діяльності, що у нашому розумінні підпадають під поняття «неофіційне тлумачення» ми знаходимо у працях Платона та Арістотеля, Цицерона. Подібні приклади можна навести і з правотворчої діяльності Володимира Мономаха та Ярослава Мудрого. Першим, хто на території нашої держави здійснював тлумачення норм права, можна вважати митрополита Іларіона.

У період становлення, на початку ХХ століття, радянської держави і права починає домінувати не тільки динамічний підхід пристосування тлумачення права до нових політико-правових реалій, але й формується жорсткий легістський тип праворозуміння. Соціальна і державна практика останніх десятиліть ХХ століття показала помилковість заборон на тлумачення законів та інших правових актів. Під впливом світових загальнодемократичних тенденцій, процесів розрядки міжнародної напруженості, посилення глобалізації та інтеграції тлумачення права у колишньому СРСР, а потім і у пострадянських державах починає заохочуватися. Воно стає все більш важливою формою юридичної діяльності.

Доцільно зазначити, ідеї великих мислителів щодо різних аспектів права не були спрямовані конкретно на процес тлумачення, проте окремі їх погляди, на нашу думку, склали основу ґенези теорії тлумачення норм права, і, у першу чергу, це стосувалося саме неофіційного тлумачення норм права.

У підрозділі 1.2. «Доктринальні дослідження та практика неофіційного тлумачення норм права» наголошується, що дослідження тлумачення норм права становить неабиякий інтерес як у теоретичному аспекті, так і у практичній площині, адже, без перебільшення, вся історія розвитку права та його застосування невіддільна від інтерпретаційних процесів. Найближче до цього питання підійшла наука філософія. Філософсько-герменевтичні аспекти тлумачення знайшли своє відображення у працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців (Х. Гадамера, С. Гусєва, В. Дільтея, Д. Керімова, В. Кузнецова, О. Марченко, Г. Тульчинського, Ф. Шлейєрмахера й низки інших). Вагомим внеском в теорію і практику тлумачення стали праці відомих правників - С. Алексєєва, Є. Васьковського, А. Венгерова, М. Вопленко, В. Лазарєва, П. Недбайла, А. Піголкіна, П. Рабіновича, Т. Хабрієвої, О. Черданцева та багатьох інших.

Щодо історико-політичного тлумачення з'ясування у науковій літературі можна констатувати певну термінологічну невизначеність та неодностайність концептуальних наукових підходів. У працях С. Алексєєва, В. Бабаєва, М. Матузова, О. Малько, А. Піголкіна цільовий аспект цього способу тлумачення досліджується з огляду на історичні, економічні, соціальні умови прийняття відповідних правових норм.

Серед вітчизняних досліджень тлумачення норм права монографічного рівня слід відзначити окремі дисертаційні роботи. Так, питанню тлумачення договору присвячена робота З. Юдіна. У цій роботі значна увага приділена дослідженню питань взаємозв'язку і взаємообумовленості тлумачення права і праворозуміння, виділення різновидів тлумачення права та організаційних форм інтерпретаційної діяльності у правовій сфері, співвідношення волі і волевиявлення сторін в процесі тлумачення договору, розроблені певні науково-практичні рекомендації із здійснення інтерпретаційної діяльності договірних форм поведінки людей. Інша робота, що заслуговує на увагу - це дисертаційна робота Л. Чулінди. У ній досить вдало з'ясовано вплив доктринального тлумачення на практику застосування правових норм, окрім того, розкрито поняття, зміст, проаналізовано й обґрунтовано правила юридико-лінгвістичного тлумачення із залученням знань лінгвістичної науки, спрямованих на потреби юриспруденції. Дослідженню питань тлумачення актів цивільного законодавства присвячена робота В. Корбаня. Автор торкається таких питань як способи тлумачення актів цивільного законодавства та їх застосування у цивільному праві. Також, слід відзначити й роботу Ю. Власова, де здійснена спроба комплексно дослідити питання тлумачення норм права. Значна частина роботи стосується офіційного тлумачення і тільки у окремих аспектах розглядаються питання неофіційного тлумачення. Офіційному тлумаченню присвячена і дисертаційна робота Д. Михайловича. Особливістю всіх зазначених робіт є упущення дослідження питання неофіційного тлумачення норм права, за винятком окремих випадків, що в основному стосуються диференціації цього явища.

Недосліджені й такі питання як способи неофіційного тлумачення норм права, вимоги, що до нього пред'являються, напрямки його розвитку, проблемні аспекти, які ускладнюють такий розвиток, а саме призначення тлумачення.

У підрозділі 1.3. «Методологія теоретико-правового дослідження неофіційного тлумачення норм права» висвітлюються основні методи, що були використані під час проведення дослідження, з урахуванням їх розподілу на методи філософського рівня, теоретичного та емпіричного рівнів дослідження та приватні методи.

На підставі викладеного, значення філософсько-світоглядних підходів у дослідженні практики неофіційного тлумачення полягає в тому, що: а) інтерпретаційно-правова діяльність розглядається як опосередкована пізнавальна діяльність певних соціальних суб'єктів (наприклад, об'єднанні адвокатів, спілки юристів України тощо), яка виражається у певних об'єктивованих формах; б) відправною точкою цього пізнання у кінцевому підсумку є соціальне буття, внаслідок чого інтерпретація правової норми передбачає момент взаємозумовленості осягнення її змісту тим соціальним середовищем, у якому ця норма виникла та інтерпретується; в) на інтерпретаційно-правову діяльність поширюються загально-діалектичні закономірності утворення та тлумачення текстів, які, проте, щодо норм права мають певну специфіку. Другу групу методів, що використовувалися дисертантом, складають методи, які застосовуються на теоретичному та емпіричному рівнях дослідження. Використання даної групи методів дозволило підкреслити значущу роль теоретичних розроблень питань неофіційного тлумачення для вдосконалення практичної реалізації завдань, що ставить перед собою цей інститут теорії права.

Складність теми, що досліджується, зумовила комплексне застосування методів дослідження, кожний з яких дозволяє дослідити процес неофіційного тлумачення у певному ракурсі, зокрема: діалектичний метод - для усвідомлення взаємозв'язку між змістом неофіційного тлумачення та структурними компонентами його реалізації у процесі правозастосовної та правореалізаційної діяльності, а також дав змогу обґрунтувати причинно-наслідкові зв'язки між різними чинниками, що впливають на даний процес; системний метод - для всебічної характеристики неофіційного тлумачення норм права, що дозволило розглядати даний процес як цілісний комплекс взаємопов'язаних, об'єднаних спільною метою елементів, з'ясувати внутрішні і зовнішні зв'язки системи, вивчити стан її організації та управління, простежити причинно-наслідкову зумовленість виникнення проблем та провести моделювання діяльності й механізмів управління теми, що досліджується на перспективу; метод історичного аналізу - для усвідомлення минулого досвіду використання неофіційного тлумачення, що дало змогу з'ясувати вплив даного процесу на розвиток права у цілому на різних історичних етапах державотворчого процесу; метод порівняльного аналізу - для дослідження вітчизняних та зарубіжних наукових підходів, нормативних актів, новітніх досягнень вітчизняної та зарубіжної правової науки, що дало змогу з'ясувати вплив неофіційного тлумачення на розвиток права у різних державах.

Розділ 2 «Теоретичні основи неофіційного тлумачення норм права: загальна характеристика» передбачає розв'язання таких завдань: розкрити зміст поняття неофіційного тлумачення, визначити способи неофіційного тлумачення норм права, проаналізувати технологію неофіційного тлумачення, визначити акти неофіційного тлумачення норм права.

У підрозділі 2.1. «Поняття та види неофіційного тлумачення норм права» досліджується поняття неофіційного тлумачення норм права та основні його види. Шляхом проведеного аналізу автор пропонує вдосконалити це поняття і викладає його у власній редакції - неофіційне тлумачення норм права - це інтелектуальна діяльність суб'єктів права, спрямована на пізнання істинної волі законодавця, матеріалізованій у нормі права, що не має офіційного характеру та відповідної юридичної сили, але може бути використана під час здійснення офіційного тлумачення норм права. Взявши за основу класифікацію неофіційного тлумачення норм права, викладену В. Соцуро, автор пропонує її вдосконалити і викласти у такому вигляді: існує два види неофіційного тлумачення норм права - компетентне і буденне. Компетентне тлумачення норм права, у свою чергу, включає три різновиди: (доктринальне (систематизоване і несистематизоване), спеціально-юридичне та офіціозне.

Доктринальне роз'яснення норм права та практика їх застосування базується на знаннях та глибокому розумінні закономірностей правового регулювання, ролі права у організації суспільного життя, у вирішенні конкретних юридичних питань, і здійснюється особами, які займаються науковою діяльністю у сфері права. У свою чергу, його доцільно поділяти на систематизоване, наприклад, науково-практичний коментар до Кодексу, і несистематизоване, яке можна зустріти у наукових статтях, дисертаціях тощо.

Спеціально-юридичне тлумачення - це тлумачення, що здійснюють особи, які займаються безпосередньо юридичною практичною діяльністю. Здебільшого це досвідчені юристи-практики: посадові особи державного апарату, адвокати, нотаріуси тощо.

Офіціозне тлумачення - це надання роз'яснень правового характеру спеціалістами особами, які можуть мати відношення до здійснення правових дій або бути спеціалістами у сферах, що є суміжними з правовою. Наприклад, консультації щодо сплати податків чи інших зборів, які надають підприємцям працівники Державної податкової адміністрації України.

Буденне тлумачення - це тлумачення норм права суб'єктами права, які не мають юридичної освіти, необізнані у праві, не займаються правовою діяльністю, і базується, насамперед, на певному рівні їх правової свідомості. Його значення для правозастосовної діяльності пов'язано із виявленням правової свідомості широкого кола суб'єктів правовідносин.

• У підрозділі 2.2. «Способи здійснення неофіційного тлумачення норм права» розглядаються способи, за допомогою яких здійснюється тлумачення норм права в цілому, і неофіційного зокрема. У процесі дослідження доведено, що під час здійснення неофіційного тлумачення норм права можуть бути задіяні всі способи тлумачення норм права, але серед них основними є такі:
• - логічний спосіб припускає такий розумовий процес, що спрямований на встановлення змісту правового акта, в ході якого інтерпретатор використовує різні прийоми формальної логіки. Аналізуються співвідношення обсягів понять, правильність думок. Аналізові піддаються не самі по собі слова, як при граматичному (мовному) тлумаченні, а поняття, що позначаються ними. Застосовуються, наприклад, такі прийоми, як логічне перетворення, висновки з понять, доведення;
• - мовний спосіб. За його допомогою встановлюється значення окремих слів, з'ясування окремих граматичних форм;
• - систематичний спосіб тлумачення - це тлумачення в контексті системи права. Систематичний спосіб тлумачення витікає із системності права;
• - історичне тлумачення - це таке з'ясування значення норм права, при якому інтерпретатор спирається на знання про факти, пов'язані з історією виникнення тлумачних норм права;
• - функціональний спосіб неофіційного тлумачення норм права полягає в установленні значення норми з урахуванням її функціонального контексту. Цей контекст складається із сукупності різних чинників, що визначають умови функціонування норми права: економічний і суспільно-політичний устрій, загальна культура суспільства, виражена у прийнятих системах оцінок і норм (неправових), ідеологія і політичні програми політичних сил, політичних лідерів, особливості явищ, що впливають на правове регулювання (наприклад, стан технічного розвитку, комунікації, санітарні умови тощо).
• Крім проаналізованих нами способів неофіційного тлумачення норм права, в теорії юридичної науки виділяють також і інші напрями тлумачення. Відзначаючи, що результати тлумачення права, коли це є доцільним, можуть не збігатися з тим значенням, яке було закладене в них спочатку, дисертант нагадує про існування двох підходів до тлумачення норм права - статичного і динамічного.
• Прихильники статичного підходу виходять із того, що «тлумачення не вносить і не може вносити поправок і змін до чинних норм. Воно покликане лише пояснювати те, що сформульовано в нормі».
• Прихильники ж динамічного підходу, навпаки, наполягають на необхідності пристосування чинних норм права до життя, у процесі чого, як вони вважають, можливе у разі необхідності їх певне коригування.
• Крайнім проявом статичного підходу є вимога введення повної заборони на тлумачення права. Динамічний же підхід в своїй найбільш радикальній версії допускає створення у ході тлумачення нових норм права.
• У підрозділі 2.3. «Особливості здійснення неофіційного тлумачення норм права у правозастосовній практиці» йдеться про те, що з погляду неофіційного тлумачення у юриспруденції необхідно особливо відзначити ту обставину, що всі проблеми тлумачення права пов'язані з технікою закону, з його формою, а також і мовою. Будь-який суб'єкт, здійснюючи неофіційне тлумачення, має справу з письмовим текстом, викладеним переважно чітко, однозначно. Сама ж норма права, як думка про належну і можливу поведінку, «прихована за відносно самостійною мовною формою», що теж має свою структуру, логіку сприйняття і тлумачення у практиці її правозастосування. Також були розглянуті види тлумачення, залежно від цільового призначення, що проводиться із метою з'ясування норми права (так би мовити «для себе»), та тлумачення, що здійснюють для роз'яснення норми права іншим суб'єктам, тобто процес тлумачення спрямований на доведення дійсного змісту правової норми до третіх осіб. Був проаналізований акт тлумачення норм права і зроблена спроба дати його визначення, під яким, на думку автора, необхідно розуміти інтелектуально-вольовий процес, направлений на з'ясування і роз'яснення значення правових норм, і водночас результат цієї діяльності, що об'єктивується зовні у вигляді відповідного документа. Акт неофіційного тлумачення норм права є формально необов'язковим для застосування, але його сила полягає у обґрунтованості та адекватності дійсній волі законодавця, вираженій у нормі права.
• Автор проводить класифікацію актів неофіційного тлумачення норм права за різними підставами: залежно від рівня неофіційного тлумачення; за суб'єктами; за зовнішньою формою виразу; відповідно до усної форми; залежно від приналежності тлумачних норм права до приватного або публічного, національного або міжнародного, матеріального або процесуального права тощо; до самостійного виду зовнішньої форми слід віднести спеціально-технічний, де різновидами виступають кінофільми, відеомагнітофоні записи, електронна пошта тощо. Також, автором розроблені та запропоновані вимоги, що можуть бути висунені до неофіційного тлумачення норм права чіткість, повнота, обмеженість, достовірність.