Третій концептуальний напрям формування промислової політики - орієнтація на відновлення відтворювального процесу - полягає у зосередженні ресурсів держави на галузях промисловості, які виготовляють продукцію, що користується попитом.

При формуванні державної промислової політики слід також враховувати наслідки економічної кризи в Україні. На відміну від циклічних криз на Заході у нас криза виникла і поширилася у зв'язку з перетворенням планової господарської системи в ринкову. Другою її особливістю є те, що вона розвинулася в усіх галузях економіки, а особливо впливовою була у матеріальному виробництві (промисловості, сільському господарстві). Третьою особливістю української кризи було масштабне поширення корумпованості, тінізація і олігархизація економіки. Ці особливості вказують на необхідність формування промислової політики, яка б об'єднувала державне регулювання і ринкове саморегулювання та була б спрямована на підвищення ефективності промислового комплексу України.

Проведений аналіз концептуальних підходів дозволив визначити основні напрями сучасної державної промислової політики.

Дані напрями взаємопов'язані та доповнюють один одного. Зокрема, структурна перебудова у промисловому секторі економіки має пріоритетне значення для національної економіки та передбачає орієнтування на розвиток пріоритетних галузей промисловості, державне стимулювання наукомістких і високотехнологічних виробництв, повне та ефективне використання науково-технічних розробок. Насичення вітчизняного ринку конкурентоспроможною промисловою продукцією можливо забезпечити також заходами ефективної інвестиційної, грошово-кредитної та податкової політики. Так, податкова політика має стимулювати інвестиції та інновації у високотехнологічні галузі; а в заходах грошово-кредитної політики повинно бути кредитування пріоритетних галузей промисловості під державні гарантії тощо.

Для України, яка й досі цілеспрямовано не створює мережі науково-промислових інноваційних осередків (кластерів) і взагалі офіційно не сформулювала власної інноваційної стратегії, за 15-20 років кардинально змінити структуру економіки, зробити стрибок через два технологічні уклади практично неможливо.

Україна не наближається до європейських критеріїв розвитку, тому що сучасні світові тенденції галузевої структури промисловості насамперед орієнтовані на розвиток машинобудування та галузей споживчих товарів, тоді як в Україні частка машинобудування за останні десять років скоротилась майже втричі, легкої промисловості - у 8 разів, а галузі соціальної спрямованості з 36,7% до 19%.

У світовій теорії і практиці організації розвитку промисловості існує чисельна кількість напрямів і концепцій, вибір яких залежить від факторів, що впливають на економіку. Зокрема, серед інструментів підвищення інноваційної активності промисловості України може стати кластерний принцип державного регулювання, що передбачає концентрацію ресурсів держави на підтримку галузевих кластерів. Кластерові властива наявність приватної власності, конкуренції монополій, принцип вільного ціноутворення, стабільність грошового обігу, економічна самостійність і відповідальність підприємців. Виступаючи інтеграційним механізмом, він дозволяє фірмам бути разом більш конкурентоспроможними. Кластерний підхід дозволяє підвищити ефективність взаємодії приватного сектора, держави, торговельних асоціацій, дослідницьких і освітніх установ в інноваційному процесі. Він може слугувати основою для конструктивного діалогу між представниками підприємницького сектора і держави з метою виявлення проблем розвитку науки і виробництва, шляхів найбільш ефективної реалізації наявних інвестиційних можливостей і необхідних заходів державної політики.

На початку ХХІ століття основною парадигмою розвитку промисловості ЄС стала пріоритетна підтримка високих технологій із випереджаючим зростанням фундаментальної науки. Інтелектуалізація виробництва ґрунтується на фінансовому та інфраструктурному забезпеченні інноваційного процесу. Особливе місце в забезпеченні розвитку економіки належить реалізації спільної кластерної стратегії промислового розвитку, яка має забезпечити зменшення розриву в рівнях розвитку США та ЄС.

Реалізація цих цілей та ефективне застосування інструментів державного регулювання сприятиме створенню умов для пристосування промислової структури до внутрішніх і зовнішніх чинників з взаємоузгодженням загальнонаціональних інтересів та ефективного використання місцевих ресурсів для забезпечення суспільних потреб у випуску промислової продукції кінцевого призначення.

В другому розділі “Аналіз механізмів реалізації державної промислової політики України” досліджено стан державної промислової політики України в нових умовах глобалізаційних змін та розроблено відповідні завдання на переспективу.

Встановлено, що динамічність світових економічних процесів - глобалізація, інтеграція, конкуренція, інновація - ставлять перед національною економікою і перед промисловістю, зокрема, нові цілі та завдання, які є на порядок складнішими і масштабнішими від тих, що вирішувалися промисловістю в попередні роки. У відповідності з цим розроблено Концепцію проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості України на період до 2017 року.

У 2008 році економічна криза серйозно позначилася на обсягах виробництва основних видів промислової продукції. Найбільше масштабно криза торкнулася двох галузей - металургійної і хімічної. Нині продовжуються рецесійні процеси у вітчизняному промисловому комплексі. Проте остатнім часом відбувається поступове нарощування обсягів виробництва. Суттєве зменшення промислового виробництва демонструють окрім України та країн ЄС також і всі країни СНД. Сьогодні економічне змагання за лідерство на світових ринках пов'язується виключно з інноваціями. Більшість індустріально розвинутих країн будує свою стратегію довгострокового зростання, насамперед, на основі переходу на інноваційний шлях розвитку та на розширенні наукомістких виробництв. Тому одним із завдань органів державної влади є забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості.

В Україні закладено фундамент формування нормативно - правової бази в сфері інноваційної діяльності. Це такі базові закони України як “Про інноваційну діяльність”, “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”, “Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій”, “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків” та ряду інших законів та підзаконних актів.

На сучасному етапі важливим є посилення ролі держави в питаннях активізації інноваційної діяльності в Україні. Для цього необхідно змінити організаційну структуру інноваційного процесу і спрямувати зусилля на тісне поєднання науки, виробництва і бізнесу. Важливим напрямом державної промислової політики є енергозбереження та енергоефективність. На сучасному етапі соціально-економічного розвитку України фактор зниження енергоємності ВВП є одним з головних у забезпеченні енергетичної незалежності держави та підвищення рівня її енергетичної безпеки. Основні напрями скорочення витрат природного газу на усіх стадіях металургійного виробництва включені до Державної програми реформування та розвитку гірничо-металургійного комплексу на період до 2012 року. З метою покращення стану енергоспоживання та енергозбереження у промисловому комплексі в Україні розроблено та затверджено Галузеву програму енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 року.

Промислова політика України залежить від функціонування окремих галузей. Не зважаючи на світову фінансову кризу протягом 2009 року ситуація на світовому ринку металопродукції покращилась за рахунок активізації будівельних робіт на Близькому Сході, які є одними із головних замовників металургійної продукції, що призвело до збільшення попиту та цін на прокат українського виробництва. У зв'язку зі зниженням активності на ринках споживання залізорудної сировини підприємства гірничорудної галузі промисловості вимушені стримувати виробництво своєї продукції.

Товарне виробництво в хімічному комплексі України розвивається сьогодні в умовах збереженої сировинної монокультури експорту і високої імпортної насиченості внутрішнього ринку, що активно розвивається. Органи державної влади активно працюють над розробкою основних засад формування державної промислової політики і забезпечують їхню реалізацію. Головні напрями розвитку вітчизняного хімічного комплексу визначені у галузевій Програмі розвитку хімічної промисловості до 2011 року. Наступний багатогалузевий машинобудівний комплекс є потужним сектором промисловості України. В умовах світової фінансово-економічної кризи 2008 рік був складним для хімічних та машинобудівних підприємств. Під впливом внутрішніх та зовнішніх чинників, насамперед, погіршення зовнішньої та внутрішньої цінової кон'юнктури, системного зниження попиту практично в усіх основних сегментах, з'явилися локальні ознаки рецесії виробництва, які на кінець року набули системного характеру.

Крупні підприємства галузі легкої промисловості мають значні труднощі - проблеми з постачанням сировини, брак іноземних замовлень, перехід на неповний робочий тиждень, скорочення обсягів виробництва. Створений на підприємствах лісової і деревообробної промисловості промисловий потенціал сьогодні цілком забезпечує потреби внутрішнього ринку в лісопильній продукції, плитних матеріалах, меблях і інших видах продукції з деревини. Однак більшість товарів через високу їхню собівартість унаслідок високих цін на енергоносії, сировину і матеріали виявилися неконкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Розвиток високих наукоємних конкурентоспроможних технологій у промисловості є для України однією з найважливіших проблем. Так, зокрема більшість виробництва промислової продукції (95%) в Україні відноситься до III-IV технологічних укладів. Тільки 4% відноситься до V укладу і 1% лише до VI технологічного укладу. У провідних країнах світу виробництво промислової продукції знаходиться на V та VI технологічних укладах. В Україні розроблено Загальнодержавну комплексну програму розвитку високих наукоємних технологій.

Структурна державна промислова політика повинна бути спрямована на вдосконалення пропорцій промислового виробництва і мати на меті формування структури випуску промислової продукції, яка відповідає потребам ринку, збалансуванню виробничих потужностей промисловості. У всіх галузях необхідно стимулювати і підтримувати процеси їх технологічного оновлення та переоснащення на інноваційній основі, що сприятиме зменшенню рівня технологічного відставання від закордонних конкурентів.

Промислова політика у розвитку експортного потенціалу галузей промисловості повинна бути спрямована, в першу чергу, на підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, вдосконалення законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин, сприяння участі підприємств у міжнародних виставках, тендерах, бізнес-форумах, активізацію та розвиток зовнішньоекономічних зв'язків у рамках роботи міжурядових комісій з питань науково-технічного та торговельно-економічного співробітництва. В промисловій політиці України повинне приділяється особливе значення формуванню внутрішнього ринку, оскільки це є важливим фактором забезпечення сталого розвитку промислового комплексу країни, підвищенню ефективності його функціонування та удосконаленню механізму його регулювання в умовах інтеграції до світового ринку. На сьогодні перед вітчизняною промисловістю стоїть складна задача збільшити споживання сталі та прокату в Україні. Нині тільки 18% прокату споживається вітчизняними підприємствами, решта - іде за кордон. Необхідно, щоб принаймні 30% металу споживалося в самій Україні. Це має велике значення і для чорної маталургії як такої, і для розвитку металоспоживаючих галузей - машинобудування, будівельного комплексу і транспорту. Важливим завданням промислової політики є збільшення питомої ваги вітчизняних товарів кінцевого споживання у сукупному пропонуванні продукції на внутрішньому ринку.

В третьому розділі “Удосконалення механізмів реалізації державної промислової політики України” удосконалено механізм реалізації науково-технологічного розвитку промисловості органами державної влади; розроблено напрями державної промислової кластерної політики; обґрунтувано напрями підтримки просування товарів та послуг вітчизняного виробництва на зовнішні ринки та механізми попередження недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників на внутрішньому ринку.

В дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання розробки теоретичних, методичних засад та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів реалізації державної промислової політики України. Основні висновки та рекомендації, які отримані в процесі дослідження, зводяться до наступного:

1. Визначено, що при формуванні державної промислової політики слід орієнтуватися на структурну перебудову промислового комплексу на основі інноваційної моделі розвитку та враховувати наслідки економічної кризи в Україні. Розроблені напрями промислової політики взаємопов'язані та доповнюють один одного. Зокрема, структурна перебудова у промисловому секторі економіки має пріоритетне значення для національної економіки та передбачає орієнтування на розвиток пріоритетних галузей промисловості, державне стимулювання наукомістких і високотехнологічних виробництв, повне та ефективне використання науково-технічних розробок. Насичення вітчизняного ринку конкурентоспроможною промисловою продукцією можливо забезпечити також заходами ефективної інвестиційної, грошово-кредитної та податкової політики. Так, податкова політика має стимулювати інвестиції та інновації у високотехнологічні галузі; а в заходах грошово-кредитної політики повинно бути кредитування пріоритетних галузей промисловості під державні гарантії тощо.

3. Узагальнюючи теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних вчених та практику індустріально розвинених країн можна визначити основні цілі реалізації державної промислової політики України на сучасному етапі. Стратегічною метою державної промислової політики є створення високої доданої вартості промисловості. Вона може бути досягнута шляхом такими засобами: укріплення конкурентних позицій, перебудова промислової структури, зростання інвестиційних надходжень, підвищення рівня інновативності, соціально-екологічна спрямованість промислового розвитку. Отже вона спрямована на прискорене зростання обсягів конкурентоспроможної продукції та створення диверсифікованої промислової структури для забезпечення суспільних потреб у випуску промислової продукції кінцевого призначення з взаємоузгодженням загальнонаціональних інтересів.

Реалізація цих цілей та ефективне застосування інструментів державного регулювання сприятиме створенню умов для пристосування промислової структури до внутрішніх і зовнішніх чинників з взаємоузгодженням загальнонаціональних інтересів та ефективного використання місцевих ресурсів для забезпечення суспільних потреб у випуску промислової продукції кінцевого призначення.

4. Визначено, що динамічність світових економічних процесів - глобалізація, інтеграція, конкуренція, інновація - ставлять перед державною промисловою політикою нові цілі та завдання, які є на порядок складнішими і масштабнішими від тих, що вирішувалися промисловістю в попередні роки. У відповідності з цим розроблено Концепцію проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості України на період до 2017 року.

Останніми роками в промисловості відбулося суттєве зниження обсягів виробництва товарної продукції через вплив світової фінансово-економічної кризи на розвиток економіки України. Найбільше масштабно криза торкнулася двох галузей - металургійної і хімічної. Нині продовжуються рецесійні процеси у вітчизняному промисловому комплексі. Проте остатнім часом відбувається поступове нарощування обсягів виробництва. Тому одним із основних завдань органів державної влади є забезпечення реалізації державної інноваційної політики у сфері промисловості. Для цього необхідно змінити організаційну структуру інноваційного процесу і спрямувати зусилля на тісне поєднання науки, виробництва і бізнесу. Важливим напрямом державної промислової політики є енергозбереження та енергоефективність.

6. Визначено, що структурна державна промислова політика повинна бути спрямована на вдосконалення пропорцій промислового виробництва і мати на меті формування структури випуску промислової продукції, яка відповідає потребам ринку, збалансуванню виробничих потужностей промисловості. У всіх галузях необхідно стимулювати і підтримувати процеси їх технологічного оновлення та переоснащення на інноваційній основі, що сприятиме зменшенню рівня технологічного відставання від закордонних конкурентів. Промислова політика у розвитку експортного потенціалу галузей промисловості повинна бути спрямована, в першу чергу, на підвищення конкурентоспроможності промислової продукції, вдосконалення законодавства у сфері зовнішньоекономічних відносин. Важливим завданням промислової політики є збільшення питомої ваги вітчизняних товарів кінцевого споживання у сукупному пропонуванні продукції на внутрішньому ринку.

7. Удосконалено механізм реалізації науково-технологічного розвитку промисловості органами державної влади, в якому передбачається наступне: здійснення управління промисловістю як єдиним комплексом, що включає всі галузі промислового виробництва; зосередження в Державному бюджеті коштів на розвиток цільової програми науково-технологічного розвитку промисловості, у місцевому бюджеті - коштів на пріоритетні програми і проекти, підвищення зацікавленості комерційних банків до фінансування цих проектів; виконання обласними державними адміністраціями разом із галузями промисловості аналітичної функції вироблення заходів щодо реалізації промислової політики і її стратегічних напрямків, розробки програм інноваційно-технологічного розвитку та пріоритетних проектів, здійснення контролю за їх виконанням.

8. Запропонована побудова стратегії науково-технологічного промислового розвитку України на кластерному підході. Функції дослідження, аналізу і контролю, залучення нових компаній, співробітництва та партнерства повинна взяти обласна державна адміністрація. До числа напрямків державної промислової кластерної політики віднесені: виявлення і моніторинг ситуації розвитку промислових кластерів на територіальному рівні; формування комунікаційних площадок для потенційних учасників територіальних кластерів; сприяння консолідації учасників кластера; розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури в регіонах; формування інституціонального середовища для розвитку регіональних промислових кластерів.

9. Розроблено напрями підтримки просування товарів та послуг вітчизняного виробництва на зовнішні ринки та механізми попередження недобросовісної конкуренції з боку іноземних виробників на внутрішньому ринку, а також можливість попередження та зняття існуючих торговельних обмежень. Основним шляхом вирішення проблем з доступом української продукції на ринок Російської Федерації є активна участь підприємств в процесі проведення обмежувального розслідування та перегляду існуючих санкцій. Ефективним методом уникнення запровадження тарифних обмежень є підписання відповідних угод про поставку товарів. Зняття обмежувальних заходів щодо вітчизняної промислової продукції на ринку ЄС має передбачати безпосередню участь асоціацій та залучення високваліфікованих юристів з ймовірним залученням коштів виробників. Шляхом зняття санкцій на ринку США є ініціація самими промисловими підприємствами проміжних переглядів та застосування добровільних цінових зобов'язань експортера.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Макаренко І.О. Концептуальні підходи до формування державної промислової політики / І.О. Макаренко // Економіка та держава. - 2010. - № 7. - С. 110-113.

2. Макаренко І.О. Напрями державної кластерної промислової політики / І.О. Макаренко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 9. - С. 99-103.

3. Макаренко І.В. Системний аналіз механізмів фінансової стабілізації машинобудівного підприємства / І.О. Макаренко // Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. - К.: Вид-во НАДУ, 2005. - Вип. 2. - С. 177-182.

4. Макаренко І.О. Сучасний стан здійснення вітчизняної промислово-інноваційної політики за галузями / І.О. Макаренко // Інвестиції: практика та досвід. - 2010. - № 10. - С. 26-30.

5. Макаренко І.О. Сучасні складові державної промислової політики України // [Електронний ресурс] / І.О. Макаренко // Державне управління: удосконалення та розвиток. - 2010. - №3. - Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua.