Контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні: адміністративно-правові засади організації та функціонування
Сутність та специфічні особливості контролю як одного із способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні. Методи удосконалення адміністративно-правових засад організації контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні.
Рубрика | Государство и право |
Вид | автореферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 20.07.2015 |
Размер файла | 29,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
Размещено на http://www.allbest.ru
Вступ
Актуальність теми. Становлення правової держави в Україні вимагає реального утвердження принципу верховенства права, зміцнення дисципліни та законності в країні, забезпечення прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб та інших колективних суб'єктів. Важлива роль у виконанні цього завдання належить правоохоронним органам. Але не менш важливим є дотримання дисципліни та законності в діяльності самих правоохоронних органів, що обумовлює необхідність створення дієвої системи контролю за їх діяльністю як найефективнішого засобу забезпечення дисципліни та законності. Необхідність існування такої системи контролю пояснюється тим, що рівень дисципліни та законності в правоохоронних органах залишається досить низьким, хоча завдяки вжитим заходам останніми роками його вдалося дещо стабілізувати. Незважаючи на нормативне закріплення численних вимог щодо додержання дисципліни та законності працівниками правоохоронних органів, реальний стан у цій сфері викликає занепокоєння як у керівництва держави, так і у пересічних громадян, про що свідчить велика кількість скарг на їх діяльність. Багато претензій до діяльності правоохоронних органів висувають міжнародні та вітчизняні правозахисні організації, звіти та висновки яких, на жаль, не завжди є об'єктивними.
Випадки порушення службової дисципліни завдають шкоди авторитету правоохоронних органів, ставлять під сумнів, а іноді й унеможливлюють виконання їх соціальної ролі - гаранта законності, захисника законних прав і свобод людини. Особливу стурбованість викликають факти корупції, зловживання службовим становищем, непрофесіоналізму працівників правоохоронних органів, що сприяє зростанню недовіри до них, викликає сумнів у їх спроможності виконувати правоохоронні завдання та функції.
Таким чином, важливість контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, недостатня розробленість теоретичних положень щодо його організації та здійснення, недосконалість правового регулювання у цій сфері обумовлюють актуальність та важливість глибокого і всебічного наукового дослідження широкого кола питань, пов'язаних із адміністративно-правовими засадами організації та функціонування контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, а також їх розвитком і удосконаленням.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та практики його реалізації визначити сутність, особливості та види контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні і на цій основі виробити концепцію цього контролю, а також пропозиції та рекомендації щодо його удосконалення.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
– уточнити поняття способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні, визначити їх особливості;
– з'ясувати сутність та особливості контролю як одного із способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні;
– визначити поняття та ознаки контролю за діяльністю правоохоронних органів;
– уточнити систему принципів контролю за діяльністю правоохоронних органів;
– охарактеризувати сучасний стан контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні;
– уточнити поняття та ознаки правоохоронних органів в державі як об'єкта контролю;
– визначити складові системи правоохоронних органів в Україні;
– окреслити особливості органів внутрішніх справ як об'єкта контролю;
– удосконалити класифікацію контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, на підставі якої визначити його комплексні види;
– охарактеризувати правове регулювання контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні;
– уточнити предмет та форми контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні;
– сформулювати поняття та визначити особливості адміністративних процедур здійснення контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні;
– охарактеризувати організаційні засади забезпечення контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні;
– виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення адміністративно-правових засад організації та функціонування контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні.
1. Методологічні засади контролю за діяльністю правоохоронних органів
Присвячено уточненню поняття та системи способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні, визначенню їх особливостей, з'ясуванню сутності та особливостей контролю як одного із способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні; визначенню поняття та ознак контролю за діяльністю правоохоронних органів, уточненню системи його принципів та характеристиці сучасного стану.
Зроблено висновок, що в дисциплінарних статутах та інших положеннях про дисципліну повинно бути закріплено, що вимоги щодо її дотримання передбачаються законодавчими та підзаконними актами, у тому числі контрактами (договорами) про проходження служби, а також усними наказами (вказівками, розпорядженнями) керівників та начальників усіх рівнів. Сформульовано поняття способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні, визначено їх загальні ознаки.
Підкреслено, що способи забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні (контроль, нагляд та розгляд звернень) об'єднує єдина мета та завдання. Проте вони відрізняються один від одного: рівнем правової регламентації їх процедур; видом та обсягом компетенції суб'єктів, які їх реалізують; об'єктом та предметом, на які спрямований їх вплив; заходами та методами впливу на порушників дисципліни та законності.
Охарактеризовано контроль як основний та найбільш дієвий спосіб забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні. Незважаючи на його досить часте використання у назві та тексті законодавчих та підзаконних актів, сутність, значення та особливості контролю як одного із найпоширеніших способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні не з'ясовано й дотепер.
Сформульовано поняття контролю в державному управлінні, визначено його особливості. Здійснено розмежування нагляду та контролю, у зв'язку з чим запропоновано нагляд розглядати як окрему форму контролю. Зроблено висновок, що варто розрізняти два види нагляду: загальний, який є окремою формою контролю і здійснюється будь-яким суб'єктом державного управління; спеціальний - який здійснюють лише органи прокуратури.
Наголошено, що незважаючи на велику кількість наукових досліджень, присвячених проблематиці контролю за діяльністю правоохоронних органів, його сутність та особливості потребують поглибленого вивчення.
Сформульовано поняття контролю за діяльністю правоохоронних органів, охарактеризовано його особливості. Уточнено його призначення, під яким запропоновано розуміти сукупність мети та завдань, що визначають його місце та роль серед інших функцій управління (державного управління), особливості форм та методів його реалізації, а також наслідки для підконтрольного об'єкта.
Доведено, що значення контролю у демократичному суспільстві полягає у поєднанні заохочувальних та примусових заходів та методів під час його здійснення, переважати у ході реалізації яких мають перші.
Запропоновано визначення мети та завдань контролю за діяльністю правоохоронних органів.
Наголошується, що дослідження таких принципів та їх нормативне закріплення мають безсистемний характер, у законодавчих актах та науковій літературі називаються різні їх види, деякі із таких принципів ототожнюються із завданнями та функціями.
Сформульовано поняття та визначено ознаки принципів контролю за діяльністю правоохоронних органів.
Принципи контролю за діяльністю правоохоронних органів запропоновано об'єднати у такі групи: 1) основні, які є похідними від загально-правових принципів; 2) загальні, які є похідними від загальних принципів державного управління та принципів організації та діяльності державного апарату; 3) спеціальні, які характерні для всіх видів контролю (державного, міжнародного, самоврядного, громадського) та їх підвидів залежно від предмета контрольної діяльності.
Ґрунтовній характеристиці піддано саме спеціальні принципи контролю за діяльністю правоохоронних органів, до яких запропоновано віднести: нормативну урегульованість; незалежність суб'єктів контролю; оперативність (раптовість); спеціалізацію; об'єктивність; деполітизацію та деідеологізацію контролю; доцільність; комплексність; обізнаність; неупередженість; універсальність; результативність; офіційність; принцип взаємодії; раціональність розподілу контролюючих повноважень; відповідальність контролюючого органу.
Основну увагу приділено характеристиці стану дисципліни та законності у правоохоронних органах, факторів, які впливають на скоєння службових правопорушень; особливостей правової регламентації способів забезпечення дисципліни та законності в діяльності правоохоронних органів, насамперед, контролю; практики реалізації окремих видів та форм контролю за діяльністю правоохоронних органів.
Встановлено фактори, що впливають на скоєння службових правопорушень працівниками правоохоронних органів, які запропоновано об'єднати у такі групи: правові; службово-професійні та морально-етичні; економічні; організаційні.
Беручи до уваги характер таких факторів, обґрунтовано, що заходи протидії також повинні бути: правовими, що спрямовані на удосконалення відповідного законодавства; службово-професійними та морально-етичними, що спрямовані на удосконалення службової діяльності, а також на виховання працівників правоохоронних органів; економічними, що спрямовані на удосконалення соціального захисту працівників правоохоронних органів; організаційними, що спрямовані на удосконалення контролю за поведінкою підлеглих.
2. Загальнотеоретична характеристика правоохоронних органів як об'єкта контролю
Уточнюються поняття та ознаки правоохоронних органів в державі як об'єкта контролю, визначається система правоохоронних органів в Україні, з'ясовуються особливості органів внутрішніх справ як об'єкта контролю.
Визначено фактори, які обумовлюють необхідність уточнення поняття та ознак правоохоронних органів в державі.
Аналіз нормативно-правових актів дав змогу встановити, що законодавець пропонує різні підходи до визначення поняття «правоохоронні органи», які об'єднано у чотири групи: шляхом наведення їх переліку; шляхом визначення їх ознак; шляхом зазначення того, що такі органи виконують правозастосовні та (або, чи) правоохоронні функції; шляхом визначення того чи іншого органу як правоохоронного. Проте жоден із наведених підходів, на думку автора, не дав бажаного результату, оскільки питання про те, які органи є правоохоронними, залишається відкритим.
Сформульовано поняття правоохоронних органів як об'єкта контролю, встановлено їх ознаки.
Запропоновано критерії розрізнення таких понять як «правоохоронні функції», «правоохоронна діяльність» та «правоохоронні органи».
Доведено, що правоохоронними є ті державні органи, які виконують завдання із протидії злочинності, уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність та проводити досудове слідство. Щодо інших державних органів, наприклад, тих, які мають право проводити дізнання, накладати адміністративні стягнення, то тут є певні застереження.
Правоохоронні органи запропоновано об'єднати у дві групи: 1) опосередковано правоохоронні, серед яких: органи внутрішніх справ, органи прокуратури, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Державна податкова служба України, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, Служба зовнішньої розвідки України, Розвідувальний орган Міністерства оборони України, Державна кримінально-виконавча служба України, органи державного пожежного нагляду; 2) безпосередньо правоохоронні, до яких запропоновано віднести відповідні підрозділи вищенаведених опосередковано правоохоронних органів, які спеціально створені з метою забезпечення охорони та захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави, насамперед, від злочинних посягань.
Визначено їх загальні та спеціальні ознаки. Наприклад, до спеціальних ознак органів внутрішніх справ як об'єкта контролю віднесені: мета утворення та функціонування органів внутрішніх справ; система законодавства, яке регламентує діяльність органів внутрішніх справ; специфічна організаційно-штатна структура, яка не характерна для інших органів влади та правоохоронних органів, зокрема; специфічні напрями правоохоронної діяльності органів внутрішніх справ; характер правоохоронних завдань, функцій та обов'язків, які вони виконують, та прав, які вони реалізують; виконання ними найширшого кола завдань та функцій у порівнянні з іншими правоохоронними органами; найбільша кількість нарікань на професійну діяльність органів внутрішніх справ з боку громадськості; наявність розгалуженої системи внутрішньовідомчих та комплексних спеціалізованих органів (підрозділів, служб) з контролю за дотриманням чинного законодавства в діяльності ОВС. Уточнено мету діяльності органів внутрішніх справ, яка, на думку автора, полягає в реалізації державної політики у сфері охорони та захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб, прав та законних інтересів юридичних осіб та інших колективних суб'єктів, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань. На перший погляд може здатися, що така мета характерна й для інших правоохоронних органів, але це не так, оскільки специфіка інших правоохоронних органів полягає у протидії окремим видам злочинів та правопорушень.
3. Види контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні
Окремі види контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні: державний, самоврядний, громадський та міжнародний, формулюються їх поняття та визначаються особливості.
Наголошено, що комплексний підхід до визначення видів контролю в державному (публічному) управлінні відсутній, наслідком чого є ототожнення окремих видів контролю, визначення їх різного суб'єктно-об'єктного складу, предмета тощо.
Зазначено, що класифікація (типологія) контролю в державному управління та за діяльністю правоохоронних органів зокрема, може здійснюватися за різними ознаками (підставами), тобто за так званими критеріями класифікації, під якими запропоновано розуміти певні риси та особливості того чи іншого об'єкта (суб'єкта, діяльності), на підставі яких можливе його об'єднання у певні класифікаційні групи, визначення як спільних, так і відмінних його ознак.
Обґрунтовано, що необхідно виокремити узагальнюючий критерій, який надав би змогу охопити усі види та підвиди контролю за діяльністю правоохоронних органів. Таким критерієм, на думку автора, є суб'єкт (група суб'єктів) його здійснення, за яким стало можливим визначення таких комплексних його видів як: державний, самоврядний (представницький), громадський та міжнародний.
Доведено, що як у чинному законодавстві, так і у науковій літературі поняття державного контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні не визначене, особливості такого контролю з'ясовані фрагментарно. Досить часто державний контроль розглядається як синонім термінів «контроль в державному управлінні», «цивільний контроль», «контроль органів виконавчої влади», що, на думку автора, є необґрунтованим. Адже державний контроль є одним із видів контролю в державному управлінні та цивільного контролю, а контроль органів виконавчої влади це лише один із його підвидів, який найбільш чітко вказує на його призначення та особливості в державі.
Сформульовано поняття державного контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні та визначено його загальні ознаки.
До підвидів державного контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні віднесено: парламентський, президентський, здійснюваний органами виконавчої влади (контроль Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств, місцевих державних адміністрацій та інших місцевих органів влади), судовий контроль.
Уточнено призначення та визначено особливості кожного із вищенаведених підвидів державного контролю, охарактеризовано проблеми взаємодії та координації між суб'єктами його здійснення.
Сформульовано його поняття та визначено особливості, якими названо таке: 1) його суб'єктами є територіальна громада, ради різного рівня та їх голови; виконавчі органи таких рад (крім районних та обласних); органи самоорганізації населення; 2) здійснюючи контроль за роботою правоохоронних органів, органи місцевого самоврядування не втручаються в їх оперативно-розшукову, слідчу, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність; 3) органи місцевого самоврядування як суб'єкти контролю за діяльністю правоохоронних органів виконують установчі та погоджувальні функції з питань діяльності окремих правоохоронних органів; 4) здійснюють контроль за дотриманням правоохоронними органами, розташованими на підвідомчій їм території, земельного, будівельного, податкового, господарського, трудового, житлового законодавства та законодавства з питань охорони довкілля, тобто є комплексними суб'єктами контролю, відповідні повноваження яких, на відміну від органів державного контролю, зосереджені в одному органі Ї радах та їх виконавчих комітетах; 5) виконують як власні (самоврядні), так і делеговані контрольні повноваження, перелік яких визначений чинним законодавством, а останні з яких характерні для органів державної влади; 6) управлінські рішення нормативного характеру, зокрема, і ті, в яких реалізуються контрольні повноваження рад та їх виконавчих комітетів, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, що постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Сформульовано його поняття та визначено особливості, якими названо таке: 1) він є механізмом участі недержавних суб'єктів в управлінні правоохоронною справою; 2) його суб'єкти не можуть втручатись у професійну діяльність правоохоронних органів, а незначний обсяг контрольних повноважень переважної більшості з них обумовлює необхідність введення у законодавчий обіг такого терміна як «громадський нагляд»; 3) рішення суб'єктів громадського контролю, як правило, мають рекомендаційний характер; 4) має профілактичну та попереджувальну спрямованість; 5) отримав фрагментарне нормативне визначення у національному законодавстві.
Суб'єктів громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів запропоновано класифікувати за такими критеріями: кількісним складом (колективні чи індивідуальні); організаційним зв'язком з підконтрольним об'єктом (зовнішні, внутрішні, комплексні); предметом контролю (предметом контролю яких є переважно зовнішня правоохоронна діяльність, переважно внутрішня діяльність; як зовнішня (правоохоронна), так і внутрішня діяльність правоохоронних органів).
Доведено, що становлення міжнародного контролю у цілому та за діяльністю правоохоронних органів зокрема пов'язане з розробкою й ухваленням міжнародних актів універсального характеру, а також із формуванням системи міжнародних організацій та їх органів захисту цих прав.
Сформульовано поняття міжнародного контролю за діяльністю правоохоронних органів, визначено такі його особливості: 1) його суб'єктами є міжнародні організації та їх окремі органи, що наділені контрольними повноваженнями (урядові або неурядові (недержавні); універсальні або регіональні); 2) їх система є досить розгалуженою, передбачає діяльність як державних, так і недержавних контролюючих органів з міжнародним статусом; 3) об'єктом такого контролю є не лише правоохоронні органи, а й держава у цілому, її законодавство, правозастосовна та судова практика; 4) його змістом є перевірки виконання правоохоронними органами договірних та інших зобов'язань; 5) здійснюється в рамках компетенції міжнародних організацій або їх органів, рішення яких за результатами міжнародного контролю можуть мати обов'язковий або рекомендаційний характер з відповідними юридичними чи політичними (матеріальними чи нематеріальними) наслідками для держави; 6) за його допомогою здійснюється захист права особи, порушеного державою в особі правоохоронних органів; 7) передбачає спеціальні форми реалізації (вивчення доповідей України щодо виконання міжнародних зобов'язань; проведення інспекцій на території України; судовий розгляд індивідуальних і колективних скарг про порушення прав людини правоохоронними органами тощо); 8) передбачає спеціалізовані санкції, найпоширенішою серед яких є рішення Європейського Суду про відшкодування шкоди, завданої особі незаконними діями правоохоронних органів.
4. Адміністративно-правовий механізм організації контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні
Правове регулювання контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, його предмет та форми, визначено особливості адміністративних процедур здійснення контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, його організаційні засади.
Наголошено, що насамперед мова повинна йти про систему правових актів, які регламентують контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні, оскільки саме за їх допомогою реалізується його регулятивна функція.
Такі правові акти класифіковано за такими критеріями: 1) форма зовнішнього вираження: нормативні, ненормативні (індивідуальні), конклюдентні, комплексні; 2) спрямування правових актів: внутрішньо-організаційні, зовнішньо-професійні; 3) суб'єкт їх прийняття: зовнішні, внутрішні, комплексні; 4) предмет правового регулювання: що стосуються об'єкта контролю, що стосуються суб'єкта контролю; 5) сфера дії: міжнародні, загальнодержавні, регіональні, локальні; 6) характер норм: матеріальні, процесуальні.
Визначено недоліки сучасного правового регулювання контролю за діяльністю правоохоронних органів, запропоновано шляхи їх подолання.
Наголошено, що значна кількість різновидів предмета контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні обумовлює доцільність його класифікації за такими критеріями: залежно від виду правового акта, який передбачає вимоги до діяльності правоохоронних органів; за видом правоохоронного органу; за рівнем закріплення вимог, дотримання яких є обов'язковим під час діяльності правоохоронних органів; за характером завдань та функцій підконтрольного об'єкта.
Сформульовано поняття форм контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, визначено їх загальні ознаки.
Форми контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні об'єднано у дві групи: загальні, які характерні для всіх суб'єктів контролю; спеціальні, які уповноважені реалізовувати лише деякі із суб'єктів контролю за діяльністю правоохоронних органів.
Сформульовано їх поняття та ознаки, до яких віднесено таке: 1) передбачають порядок (етапність, стадійність) реалізації форм контролю та контрольних заходів; 2) реалізуються під час простих та складних стадій контрольних процедур, останні з яких отримали нормативне визначення; 3) досить різноманітні, оскільки залежать від видів та підвидів контролю, його форм та методів, компетенції суб'єктів контролю, мети та завдань контролю, його предмету; 4) визначають умови здійснення контролю за діяльністю правоохоронних органів; 5) регламентують діяльність як суб'єктів контролю, так і поведінку підконтрольних об'єктів; 6) передбачають терміни реалізації контрольних заходів, види та форми документів, які приймаються за результатами контролю, відповідальність суб'єктів контролю, порядок оскарження їх дій та рішень за результатами контролю; 7) з одного боку, дисциплінують діяльність суб'єктів контролю, з іншого, - є однією із гарантій об'єктів контролю від протиправного втручання контролюючих суб'єктів.
Сформульовано поняття «організація контролю за діяльністю правоохоронних органів», визначено її особливості: 1) вона є окремою функцією управління; 2) необхідною умовою ефективної управлінської діяльності; 3) є основою внутрішньо-організаційної діяльності суб'єктів контролю; 4) спрямована на забезпечення чіткої та ефективної роботи суб'єктів контролю; 5) має допоміжне та забезпечувальне спрямування, оскільки її основне призначення полягає в обслуговуванні самої процедури контролю; 6) виконує чотири функції: забезпечувальну; узгоджувальну; координаційну та функцію взаємодії; 7) стосується усіх без винятку етапів (стадій) процедури контролю; 8) не пов'язана з виданням правових актів і здійсненням юридично значущих дій; 9) здійснюються спеціальними підрозділами, які отримали назву забезпечувальних, та керівниками і начальниками усіх рівнів.
Доведено, що у вузькому значенні організація контролю передбачає його планування; визначення виконавців, інструктаж та розподілення між ними повноважень; забезпечення взаємодії та координації між ними; організаційно-штатне, інформаційне, документально-технічне та економічне забезпечення контролю.
Висновки
правоохоронний адміністративний законність
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми - удосконалення адміністративно-правових засад організації та функціонування контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні. В результаті проведеного дослідження вироблено концепцію контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні, сформульовано низку нових наукових положень та висновків, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є таке.
1. Способи забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні є окремою групою юридичних гарантій, цілеспрямованою діяльністю відповідних органів (посадових осіб), що здійснюється у межах покладених на них завдань, функцій та повноважень з метою встановлення фактичного стану дотримання вимог чинного законодавства та відповідного реагування на нього.
2. До способів забезпечення дисципліни та законності в державному управлінні у їх вузькому значенні віднесено контроль, нагляд та розгляд звернень. Зазначені способи забезпечення дисципліни та законності об'єднує спільна мета та завдання. Проте вони відрізняються один від одного: рівнем правової регламентації їх процедур; видом та обсягом компетенції суб'єктів, які їх реалізують; об'єктом та предметом, на які спрямований їх вплив; заходами та методами впливу на порушників дисципліни та законності.
3. Контроль за діяльністю правоохоронних органів визначено як один із видів соціального контролю, що має лише йому притаманну мету, завдання, об'єкт та предмет, здійснюється міжнародними, державними та недержавними суб'єктами, які наділені різним обсягом контрольних повноважень, зокрема, і правом втручання суб'єкта контролю у професійну діяльність правоохоронних органів, зміст якого полягає у перевірці виконання (додержання) ними вимог законодавчих та підзаконних актів, що регламентують їх діяльність.
4. До спеціальних ознак контролю за діяльністю правоохоронних органів віднесено таке: 1) він є різновидом соціального контролю, механізмом участі державних та недержавних суб'єктів в управлінні правоохоронною справою, що є позитивно апробованою практикою більшості демократичних країн; 2) його об'єктом є лише правоохоронні органи держави, законодавче визначення яких є недосконалим, а перелік, що пропонується у чинному законодавстві, - відкритим (невичерпним); 3) предметом такого контролю є як зовнішня, так і внутрішньо-організаційна діяльність правоохоронних органів; 4) виконує спеціальну мету та спеціальні завдання; 5) здійснюється міжнародними, державними та недержавними суб'єктами, чим відрізняється від таких видів контролю як державний, цивільний та громадський; 6) суб'єкти такого контролю наділені різним обсягом контрольних повноважень (від припинення діяльності правоохоронних органів, зміни їх штатної структури, скасування їх актів управління до подання скарги на їх діяльність), а незначний обсяг деяких з них (наприклад, громадського контролю) обумовлює необхідність введення у законодавчий обіг такого терміна як «громадський нагляд»; 7) як правило, передбачає втручання суб'єкта контролю у професійну діяльність підконтрольного об'єкта, що реалізується під час припинення його протиправних дій, притягнення винного до відповідальності, відміни акта управління, відсторонення його від виконання службових обов'язків; 8) сутність такого контролю полягає у тому, що держава та її окремі інституції перевіряють діяльність органів, які наділені правом застосування державного примусу, зброї, спеціальної техніки, сили, тощо, утримуються за рахунок державного бюджету, отже, перебувають на піклуванні (утриманні) держави та суспільства; 9) передбачає спеціальні форми та методи його здійснення, які, насамперед, залежать від: суб'єкта контролю, обсягу наданих повноважень та його предмета, напрямку діяльності правоохоронного органу, який перевіряється.
5. Принципи контролю за діяльністю правоохоронних органів запропоновано об'єднати у такі групи: 1) основні, що є похідними від загальноправових принципів; 2) загальні, які є похідними від загальних принципів державного управління та принципів організації та діяльності державного апарату; 3) спеціальні, які характерні для всіх видів контролю (державного, міжнародного, самоврядного, громадського) та їх підвидів залежно від предмета контрольної діяльності.
6. Правоохоронні органи визначено як державні органи, метою утворення та діяльності яких є охорона та захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави, у першу чергу, від злочинних посягань, що є визначальним (основним) у їх діяльності, і які, у зв'язку з цим та на професійній основі, виконують правоохоронні завдання, функції та повноваження, здійснення яких передбачає можливість застосування державного примусу, а їх працівники мають підвищений соціально-правовий захист, обумовлений особливостями проходження ними «правоохоронної служби».
7. Правоохоронні органи запропоновано об'єднати у дві групи: 1) опосередковано правоохоронні, серед яких: органи внутрішніх справ, органи прокуратури, Служба безпеки України, Державна митна служба України, Державна податкова служба України, Державна прикордонна служба України, Управління державної охорони, Військова служба правопорядку у Збройних Силах України, Служба зовнішньої розвідки України, Розвідувальний орган Міністерства оборони України, Державна кримінально-виконавча служба України, органи державного пожежного нагляду; 2) безпосередньо правоохоронні, до яких запропоновано віднести відповідні підрозділи вищенаведених опосередковано правоохоронних органів, які спеціально створені з метою забезпечення охорони та захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань.
8. Обґрунтовано необхідність виокремлення узагальнюючого критерію класифікації контролю, який надав би змогу охопити усі його види та підвиди. Таким критерієм, на думку автора, є суб'єкт (група суб'єктів) його здійснення, за яким стає можливим визначення таких комплексних видів контролю за діяльністю правоохоронних органів як: 1) державний; 2) самоврядний (представницький); 3) громадський; 4) міжнародний.
9. Сформульовано поняття вищенаведених видів контролю за діяльністю правоохоронних органів, визначено їх особливості. Зокрема, державний контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні визначено як найбільш поширений та дієвий, здійснюваний лише державними органами (парламентом, президентом, органами виконавчої влади, судами та суддями), які наділені різним обсягом контрольних повноважень, і спрямований на забезпечення режиму законності та дисципліни в діяльності правоохоронних органів, а також на ефективне виконання покладених на них завдань; самоврядний - як діяльність органів місцевого самоврядування із перевірки дотримання правоохоронними органами на підвідомчій їм території земельного, будівельного, податкового, господарського, трудового, житлового законодавства та законодавства з питань охорони довкілля, під час якої вони не втручаються в їх оперативно-розшукову, слідчу, кримінально-процесуальну та адміністративну діяльність; громадський контроль - як спостереження чи перевірку індивідуальними або колективними (зовнішніми чи внутрішніми) недержавними суб'єктами виконання (дотримання) правоохоронними органами та їх працівниками чинного законодавства, які, як правило, не можуть втручатися у професійну діяльність правоохоронних органів, а їх рішення здебільшого носять рекомендаційний та профілактичний характер; міжнародний контроль - як діяльність міжнародних організацій та їх органів з перевірки виконання правоохоронними органами договірних та інших міжнародних зобов'язань, наслідки якої можуть мати обов'язковий або рекомендаційний характер.
10. Визначено недоліки сучасного правового регулювання контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні. Обґрунтовано необхідність прийняття комплексного законодавчого акта, яким міг би стати Закон України «Про контроль за діяльністю правоохоронних органів України».
11. Предмет контролю за діяльністю правоохоронних органів в Україні визначено як сукупність напрямів діяльності правоохоронних органів, їх безпосередню поведінку як учасників суспільних правовідносин, на які спрямована контрольна діяльність суб'єкта контролю, одну із гарантій охорони та захисту прав та законних інтересів об'єктів контролю від свавільних та упереджених дій суб'єктів контролю, чітке визначення якого, з одного боку, дозволятиме розмежовувати компетенцію між контролюючими суб'єктами, з іншого, - запобігатиме незаконному втручанню суб'єкта контролю у діяльність підконтрольного йому об'єкта.
12. Форми контролю за діяльністю правоохоронних органів визначено як зовнішнє вираження контрольних дій суб'єктів контролю, найбільш поширеною серед яких є перевірка, окремі з яких мають суворо визначену процедуру реалізації (інспектування, службове розслідування тощо), і за допомогою яких суб'єкт контролю реалізує надані йому контрольні повноваження, а самі вони реалізуються за допомогою методів контролю та його заходів.
13. За таким критерієм класифікації форм контролю за діяльністю правоохоронних органів як рівень компетенції та повноважень його суб'єкта їх об'єднано у дві групи: 1) загальні, які характерні для всіх суб'єктів контролю і до яких запропоновано віднести перевірку; спостереження; огляд; опитування; одержання пояснень чи іншої необхідної інформації; моніторинг; нагляд; аналіз; ознайомлення зі статистичною звітністю; вивчення та аналіз матеріалів, які містяться в засобах масової інформації; 2) спеціальні, до яких запропоновано віднести інспектування, ревізію, інвентаризацію, аудит, службове розслідування, експертизу, перевірку документів; направлення депутатського запиту та багато інших, які уповноважені реалізовувати лише деякі із суб'єктів контролю за діяльністю правоохоронних органів.
14. Адміністративні процедури здійснення контролю за діяльністю правоохоронних органів визначено як сукупність послідовних та взаємопов'язаних між собою стадій, що спрямовані на забезпечення реалізації контрольних повноважень суб'єкта контролю та охорону і захист прав та законних інтересів правоохоронних органів як об'єктів контролю.
15. З огляду на значну кількість напрямів (елементів) організаційної діяльності, оскільки вони залежать від багатьох обставин: суб'єкта контролю, його об'єкта та предмета, форм та методів контролю, його виду тощо, запропоновано організацію контролю за діяльністю правоохоронних органів розглядати у широкому та вузькому значенні.
Література
1. Музичук О.М. Контроль за діяльністю правоохоронних органів в Україні: монографія / О.М. Музичук. - Х.: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2010. - 654с.
2. Музичук О.М. Перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників ОВС України / О.М. Музичук // Організаційно-правові засади професійної підготовки персоналу органів внутрішніх справ України : наук.-практ. посібник / за заг. ред. В.С. Венедиктова. - Х. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - С. 100-133.
3. Музичук О.М. Окремі процедури управління в сфері державної служби / О.М. Музичук // Організаційно-правові засади управління державною службою в Україні : наук.-практ. посіб. / [В.С. Венедиктов, М.І. Іншин, О.М. Клюєв, А.М. Куліш та ін.]. - Х. : Вид-во Харківськ. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. - С. 130-201.
4. Охорона праці: Європейські і міжнародні стандарти та законодавство України: порівняльний аналіз : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. В.С. Венедиктова. - К. : Видавничий дім «Райдер», 2006. - 680с.
5. Училище професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ України : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. М.І. Іншина, О.М. Музичука. - Х. : Титул, 2007. - 293 с. [Музичук О.М.: підрозділи 2.3, 5.2, С. 72-83; 179-199].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Аналіз сучасної системи державного контролю за нотаріальною діяльністю, характеристика суб'єктів контролю за нотаріальною діяльністю. Функціонування нотаріату в Україні, його місце в системі державних органів охорони й управління суспільних відносин.
реферат [28,3 K], добавлен 10.08.2010Аналіз сутності та особливостей функцій правоохоронних органів. Авторська групофікація функцій правоохоронних органів. Механізми взаємодії правоохоронних органів з населенням. Впорядкування процесу контрольно-наглядової діяльності правоохоронних органів.
статья [31,0 K], добавлен 19.09.2017Поняття та зміст самої законності як правової категорії. Співвідношення понять "режим" та "законність". Демократичні принципи організації і функціонування держави. Складові елементи правових гарантій. Парламентський контроль, що здійснюється Омбудсменом.
реферат [28,4 K], добавлен 02.05.2011Аналіз стану нормативно-правового забезпечення органів та підрозділів безпеки дорожнього руху сил охорони правопорядку. Міжвідомча взаємодія військових формувань та правоохоронних органів. Шляхи удосконалення нормативно-правових засад цієї сфери.
статья [61,9 K], добавлен 05.10.2017Становлення та розвиток державного контролю за нотаріальною діяльністю у правовій доктрині та законодавстві. Співвідношення поняття державного контролю із суміжними правовими поняттями. Організаційно-правовий механізм та шляхи реформування контролю.
дипломная работа [116,6 K], добавлен 09.04.2011Поняття правоохоронних органів та доцільність їх реформування. Суди загальної юрисдикції в Україні та шляхи його реформування. Загальна характеристика оперативних підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, їх посадові обов'язки.
дипломная работа [76,4 K], добавлен 13.02.2015Поняття економічного контролю, його сутність, об’єктивність та основні принципи. Роль правоохоронних органів під час здійснення економічного контролю. Державна податкова служба як орган контролю. Функції, повноваження та обов’язки податкової міліції.
реферат [58,9 K], добавлен 10.10.2011Характеристика та аналіз формування органів місцевої міліції в Україні. Зміст адміністративно-правових відносин та механізм регулювання органами місцевої міліції. Встановлення статусу керівника органу місцевої міліції, його роль в управлінні персоналом.
автореферат [22,7 K], добавлен 11.04.2009Поняття системи правоохоронних органів. Місце правоохоронних органів у механізмі держави. Загальна характеристика діяльності правоохоронних органів - прокуратура; органи внутрішніх справ України; Державна податкова служба України.
курсовая работа [26,7 K], добавлен 24.05.2005Основні аспекти й тенденції реформування правоохоронних органів. Концепції проходження державної служби. Розгляд необхідність в оновленні й систематизації чинних нормативно-правових актів щодо статусу й організації діяльності правоохоронних органів.
статья [59,8 K], добавлен 17.08.2017Функція забезпечення законності і правопорядку як одна з важливих основних внутрішніх функцій демократичної, соціальної, правової держави. Реформа системи правоохоронних органів. Захист прав і законних інтересів громадян. Боротьба зі злочинністю.
реферат [43,8 K], добавлен 13.05.2011Поняття та сутність адміністративно-правових норм, їх характерні риси. Поняття та види гіпотез, диспозицій, санкцій як структурних елементів адміністративно-правових норм. Спеціалізовані норми адміністративного права та їх специфічні особливості.
курсовая работа [48,4 K], добавлен 12.04.2013Дослідження загальної організації та основних завдань органів юстиції в Україні. Визначення особливостей правового статусу головних управлінь юстиції в областях. Характеристика правових засад їхньої діяльності, обсягу прав і обов’язків, керівного складу.
курсовая работа [41,9 K], добавлен 27.03.2013Сутність адміністративно-територіального устрою. Необхідність адміністративно-територіальної реформи України. Мета і принципи реформування адміністративно-територіального устрою України в контексті глобальних процесів просторової організації суспільства.
курсовая работа [67,4 K], добавлен 11.03.2019Поняття, історія виникнення, зміцнення та основні специфічні ознаки організованої злочинності в Україні. Суть наукових засад адміністративно-правового забезпечення та шляхи активізації діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.
статья [22,3 K], добавлен 20.08.2013Особливості спеціалізованих підрозділів у правоохоронних органах України, насамперед, спецпідрозділів судової міліції. Визначення адміністративно-правового статусу, завдань і функцій судової міліції. Характеристика недоліків в її організації та структурі.
реферат [35,0 K], добавлен 10.05.2011Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Загальні засади та порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними та друкованими засобами масової інформації.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 15.02.2012Поняття сутності та завдань кримінального процесу, його важливість як науки, начвальної дисципліни, галузі права та діяльності відповідних органів. Взаємодія правоохоронних органів та судових органів України з іноземними органами та міжнародними судами.
реферат [466,9 K], добавлен 20.03.2013Аналіз пріоритетності застосування окремих державно-правових засобів впливу у сфері підприємництва. Система органів державного контролю у цій сфері. Співвідношення повноважень органів виконачої влади щодо участі у реалізації конкурентної політики.
реферат [35,8 K], добавлен 27.12.2011Законодавчі основи діяльності органів судової влади в Україні. Формування механізмів кадрового оновлення адміністративного корпусу. Особливості нормативно-правового регулювання адміністративного судочинства. Удосконалення конституційних основ правосуддя.
статья [19,8 K], добавлен 31.08.2017