Кримінологічна характеристика та попередження органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЗЛОЧИНІВ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ, ПРЕДМЕТАМИ ЯКИХ Є ЗБРОЯ, БОЙОВІ ПРИПАСИ ТА ВИБУХОВІ РЕЧОВИНИ

МАЙСТРЕНКО Марія Миколаївна

УДК 343.851:343.34

Спеціальність: 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному університеті внутрішніх справ МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України

Грищук Віктор Климович,

Львівський державний університет

внутрішніх справ, перший проректор

з навчальної та методичної роботи.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Богатирьов Іван Григорович,

Поліцейська фінансово-правова академія, ректор

кандидат юридичних наук, доцент

Канцір Володимир Степанович,

Львівська комерційна академія,

декан юридичного факультету

Захист відбудеться "14" жовтня 2010 року о "15.30" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.725.02 у Львівському державному університеті внутрішніх справ за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державного університету внутрішніх справ за адресою: 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 26.

Автореферат розісланий "13" вересня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І.В. Красницький

злочин громадський безпека зброя

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах в багатьох державах відзначається зростання застосування при вчиненні злочинів зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Події останніх років у світі доводять, що зберігається висока напруга особливо в тих регіонах, де в широкому обігу є зброя: Сектор Газа, Чечня, Ірак, тощо. Наявна реальна загроза застосування зброї масового знищення. Вражає різноманіття збройового арсеналу, який використовується злочинцями.

Актуальність кримінологічної протидії злочинам проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси, вибухові речовини на даний період зростає, оскільки злочинність на сучасному етапі характеризується тенденціями до зростання таких її видів як: групова, організована та насильницька, де наявність озброєння - одна з умов формування та діяльності злочинних груп.

Крім того, в умовах науково-технічного прогресу, в умовах зростання технічної підготовки окремих громадян, полегшилось виготовлення "умільцями" на виробництві або у підпільних майстернях зброї досить великої кількості та високої якості, її нових різновидів. До того ж злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини, небезпечні передусім тим, що вони є базою для вчинення інших, більш тяжких злочинів, сприяють здійсненню злочинних намірів, які у більшості випадків призводять до особливо тяжких наслідків.

За таких обставин значно зростає роль і місце наукових досліджень у формулюванні як загальнотеоретичних засад попередження злочинності на загальносоціальному рівні, так і конкретних заходів запобігання та припинення окремих видів злочинів в межах розвитку сучасної кримінологічної політики України, зокрема злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини.

Діяльність щодо попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини є дієвою практично-прикладною формою протидії злочинності, оскільки забезпечує виявлення, блокування, нейтралізацію, викорінення, усунення її причин та умов, що в свою чергу повністю відповідає поняттю соціальної справедливості.

У різні часи питання відповідальності за злочини, пов'язані з незаконним обігом зброї, досліджували у своїх працях такі учені з кримінального права як: Я.М. Брайнін, О.М. Бандурка, В.І. Борисов, В.К. Грищук, А.Н. Костенко, А.П. Литвин, П.С. Матишевський, М.Г. Пінчук, О.М. Сарнавський, В.Я. Тацій, В.П. Тихий, П.Л. Фріс.

У країнах СНД слід зазначити роботи Г.А. Аванесова, Ю.Д. Блувштейна, В.Г. Волчка, Л.О. Гаухмана, А.А. Герцензона, П.Ф. Гришаніна, А.І. Долгової, М.Г. Ібрагімова, І.І. Карпеца, А.І. Лобанова, Л.А. Невського, Л.Ф. Соколова.

Кримінологічний напрямок з окресленої проблематики відображений у працях В.О. Глушкова, В.В. Голіни, О.М. Джужи, А.Е. Жалінського, А.Ф. Зелінського, С.М. Іншакова, О.Ф. Кістяківського, В.М. Кудрявцева, Н.Ф. Кузнєцової, Л.М. Кулик, І.П. Лановенка, Н.С. Лєйкіної, О.М. Литвака, В.О. Негодченка, І.Б. Медицького та інших фахівців.

Шляхи протидії правоохоронних органів незаконному поводженню зі зброєю, боєприпасами та вибуховими речовинними розглядалися у роботах Н.І. Досковського, Б.Г. Капустіна, Л.Н. Колодкіна, О.П. Литвака, В.Г. Лихолоба, В.І. Рибачука та інших фахівців.

Не дивлячись на наявні наукові розробки з даної проблематики, слід зазначити недостатню дослідженість проблем кримінологічного попередження аналізованих злочинів, відсутність дієвої практичної розробленості попереджувальних заходів щодо злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси, вибухові речовини в межах протидії злочинності у сфері незаконного обігу предметів озброєння, відсутність спеціального закону, який регулюватиме обіг предметів озброєння в Україні.

З огляду на вищезазначене, виникла необхідність проведення комплексного кримінологічного дослідження теоретико-прикладних проблем діяльності органів внутрішніх справ попередження зазначених злочинів.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр. (затверджена наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755), а також теми наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології "Проблеми реформування правової системи України" (Державний реєстраційний номер 0109U007853).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка проблем кримінологічної характеристики та попередження органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини.

З огляду на поставлену мету визначені такі дослідницькі завдання:

- з'ясувати стан дослідження даної проблематики;

- визначити поняття злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- охарактеризувати основні підходи окремих зарубіжних держав до правового регулювання набуття зброї як заходу протидії злочинам, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- визначити (вирахувати) рівень, структуру, динаміку злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- здійснити кримінологічну характеристику осіб, які вчинили злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- виявити фактори, що обумовлюють вчинення злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- розмежувати поняття "попередження", "профілактика", "припинення", "запобігання" злочинів;

- розробити рекомендації щодо профілактики, запобігання, припинення органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини.

Об`єктом дослідження є суспільні відносини у сфері попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини.

Предметом дослідження є кримінологічна характеристика та попередження органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини.

Методи дослідження обрані відповідно до поставленої мети і завдань. Методологічну основу складають положення та висновки доктрини кримінального права, вироблені на основі теорії пізнання. У роботі використовуються як загальнонаукові методи дослідження, так і методи, властиві дослідженням у правових науках, зокрема такі як: загальнонауковий діалектичний метод - при розгляді проблеми щодо поняття та кримінологічної характеристики даних злочинів, загальнотеоретичних засад попереджувальної діяльності органів внутрішніх справ як суб'єкта вказаної діяльності; історичний метод - при вивченні історії становлення науки кримінології та кримінологічних теорії; формально-логічний - при вивченні термінів і юридичних понять, які вживаються в Кримінальному кодексі України, інших нормативних актах; логіко-нормативний - при підготовці проектів змін і доповнень до чинного законодавства України; соціологічний та статистичний - під час розрахунку масштабів поширення злочинів цього виду, вивчення кримінальних справ та судових вироків, при проведенні анкетування.

Джерельну базу дослідження становлять Конституція України, Кримінальний кодекс України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України, накази Міністерства внутрішніх справ України, постанови Пленуму Верховного Суду України, а також спеціальна монографічна та інша правова, філософська, соціологічна, психолого-педагогічна література, електронні ресурси. Законодавство та літературу враховано станом на 1 січня 2010 року.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали статистичної звітності за основними результатами діяльності ОВС, Департаменту інформаційних технологій за 2003-2010 роки; статистичні дані Державної судової адміністрації; результати вивчення й узагальнення 93 обвинувальних вироків винесених судами різних регіонів України у 2004-2008 роках, результати соціологічних досліджень попередніх років. А також, проведене в межах роботи соціологічне опитування громадян України у віковій групі від 30 до 50 років, яким охоплено 120 осіб.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є однією з перших в Україні робіт присвячених кримінологічній характеристиці та попередженню органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини. Теоретичні висновки і результати дисертаційного дослідження отримано на підставі особистих досліджень автора.

У результаті дослідження обґрунтовано нові положення щодо розробки дієвих засобів попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини, а також практичні рекомендації щодо удосконалення системи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин в Україні, які відзначаються елементами наукової новизни, зокрема:

уперше:

- висунуто пропозицію про доцільність включення поняття "національна безпека" до переліку об'єктів кримінально-правової охорони, що містяться у ст.1 КК України;

- визначено поняття та здійснено класифікацію злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- запропоновано основні концептуальні положення проекту Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин"; структурними складовими якого мають бути: загальні положення, заходи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин на міждержавному рівні, заходи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин, оперативні заходи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин;

удосконалено:

- наукову класифікацію зброї за тактико-технічними даними; за призначенням; за способом виготовленням;

- положення про те, що поняття "особа" та "особистість" відрізняються за змістовною частиною. Останній термін носить психологічне забарвлення, спонукаючи встановити внутрішні потреби, мотиви, переконання, установки тощо. Запропоновано змінити термінологію у статтях 65 та 69 КК України замінити поняття "особа" поняттям "особистість винного";

набуло подальшого розвитку:

- положення про розмежування та співвідношення понять "протидія", "попередження", "профілактика", "запобігання", "припинення";

- наведені додаткові аргументи доповнити ч. 3 ст. 263 КК України такими пост злочинними діями, як активне сприяння припиненню чи розкриттю злочинів пов'язаних із незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами;

- положення про рівень, структуру, динаміку злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- кримінологічна характеристика осіб, що вчинили злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- фактори, що зумовлюють вчинення злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припас та вибухові речовини;

- положення про необхідність внесення змін до ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", закріпивши право органам, які є суб'єктами оперативно-розшукової діяльності "здійснювати оперативний збут товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених до обігу, з метою викриття фактів протиправної діяльності".

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертаційному дослідженні висновки, пропозиції та практичні рекомендації можуть бути використані:

- у галузі науково-дослідної діяльності - як підгрунття для подальшого дослідження проблем попередження злочинів, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини;

- у правотворчій діяльності - для вдосконалення чинного КК України та іншого законодавства у сфері протидії злочинам проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини (лист Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України № 04-19/14 - 1559 від 09 липня 2010 р.);

- у правозастосовній діяльності - в організації профілактики, запобігання та припинення злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси, вибухові речовини органами внутрішніх справ

- у навчальному процесі - при викладанні курсів кримінального права, кримінології, профілактики злочинів у вищих навчальних закладах юридичного профілю.

Особистий внесок. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно. Усі сформульовані у ньому положення та ідеї ґрунтуються на особистих дослідженнях автора.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційне дослідження обговорювалося на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології, міжкафедральному семінарі Львівського державного університету внутрішніх справ України. Основні положення та висновки дисертації оприлюднені на шести науково-практичних конференціях, зокрема: "Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України" (м. Київ, 25 травня 2007 року); "Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні" (м. Львів, 28 вересня 2007 року); "Противодействие преступности: уголовно-правовые, криминологические и уголовно-исполнительные аспекты" (м. Москва, 29-30 травня 2008 року); "Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні" (м. Львів, 26 вересня 2008 року); "Актуальні проблеми кримінального права та кримінології" (м. Донецьк, 24 квітня 2009 року); "Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні" (м. Львів, 28 вересня 2009 року).

Публікації. Основні положення та висновки дисертації знайшли своє відображення у 4 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях і 6 тезах наукових конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, 28 додатків на 51 сторінках, списку використаних джерел (279 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 285 сторінки, з яких основний текст дисертації - 203 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність обраної теми, характеризується ступінь її наукового опрацювання, визначається її зв'язок з планами наукових досліджень, сформульовані мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, сутність його методологічної основи, розкривається наукова новизна отриманих результатів, їх теоретична та практична значущість, рівень апробації.

Перший розділ "Загальні засади дослідження проблеми попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. "Стан дослідження проблеми попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини в юридичній літературі" на підставі стислого і критичного висвітлення досліджень попередників, які стосуються лише окремих, часткових питань даної проблематики, встановлено, що проблема кримінологічної характеристики та попередження органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини не була предметом спеціального комплексного монографічного дослідження у кримінологічній науці України. Поряд з цим, в українській кримінологічній науці спеціально, всебічно та глибоко не досліджувалися питання: правового регулювання набуття зброї в окремих зарубіжних державах як захід протидії злочинам, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини; поняття та класифікація, кримінологічна характеристика, зокрема кількісні та якісні показники, фактори, що зумовлюють вчинення зазначених злочинів; попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини органами внутрішніх справ.

У підрозділі 1.2. "Поняття та види злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" викладене власне визначення злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини, під якими розуміються умисні суспільно небезпечні діяння проти стану захищеності суспільства, життя, здоров'я людей, недоторканості, власності, нормальної роботи підприємств, установ, організацій, що забезпечуються системою нормативних приписів держави, які виражаються у протиправних діяннях з предметами озброєння, що мають дозвільний порядок обігу у суспільстві.

На підставі аналізу об'єктивної сторони досліджуваних злочинів, обравши у якості критерію характер діянь, дану групу злочинів класифіковано на наступні: суто кримінальні або протизаконні - суспільно небезпечні дії передбачені ст. 262 КК України; незаконні - суспільно небезпечні діяння передбачені у ст. ст. 263 та 269 КК України, а також ст. 267 КК України у частині, що охоплює пересилання вибухових речовин поштою або багажем; такі, що порушують встановлені правила поводження зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами - суспільно небезпечні дії передбачені ст. ст. 264 та 267 КК України.

Підрозділ 1.3. "Правове регулювання набуття зброї в окремих зарубіжних державах як захід протидії злочинам, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" присвячений порівняльному аналізу законодавств США, Великобританії, Швейцарії, Японії щодо процедури набуття зброї, рівня злочинів пов'язаних зі зброєю, контролюючій ролі громадських організацій у сфері протидії злочинності та злочинам, предметами яких є зброя, бойові припаси зокрема. Звернено увагу на можливість творчого використання зарубіжного досвіду при доопрацюванні Закону України "Про зброю", так і виробленні Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин".

Другий розділ "Кримінологічна характеристика злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Кількісні та якісні показники, які характеризують злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" розглянуто загальну кількість зареєстрованих злочинів у абсолютних величинах, а також структуру, рівень, динаміку, географію досліджуваних злочинів.

За період з 2004 по 2009 рік питома вага злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини щорічно становила майже 98% з числа всіх зареєстрованих злочинів проти громадської безпеки.

Структура злочинів, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини в основному представлена діяннями, що передбачають незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст.263 КК України), а також викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст.262 КК України), які зокрема в сукупності склали: 2004 рік - 97% (11547), 2005 рік - 98% (11104), 2006 рік - 98% (11059), 2007 рік - 98% (11733), 2008 рік - 98% (11873), 2009 рік - 98% (11220).

Аналіз кримінальних справ, розглянутих судами України, показав, що у більшості випадків предметами злочинів, як правило, є: холодна зброя (42%), вогнепальна зброя (31%), патрони (17%). Так, зокрема, у 2009 р. було вилучено 3080 одиниці вогнепальної зброї, 4032 одиниці холодної зброї, а також 129856 - патронів. Крім того, в ході дослідження встановлено таку особливість, а саме: відсутність ідентифікованого джерела надходження зброї у незаконний обіг. Зазвичай підсудні особи пояснюють, що предмети озброєння вони або знайшли, або придбали у незнайомих людей, що може свідчити про недостатню ефективність превентивних заходів. Дані злочини переважно вчиняються шляхом придбання чи виготовлення (перероблення) предметів озброєння.

Як свідчить практика, кримінологічні можливості превентивного характеру використовуються не в повній мірі. В більшості випадків особи притягаються до кримінальної відповідальності після використання зброї для реалізації злочинних намірів. Так, наприклад, за 12 місяців 2004 року на території України було вчинено 413 злочинів з використанням окремих предметів озброєння, у 2005 році з використанням зброї було вчинено 430 злочинів. В подальшому відбулася деяка стабілізація злочинної активності, а у 2009 році - зростання кількості вчинених злочинів з використанням зброї до 438 злочинів.

Дослідження географії щодо злочинів пов'язаних із незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами вказує на порівняно більше їх поширення у Миколаївській, Луганській, Херсонській, Харківській, Дніпропетровській областях та АР Крим. Дані злочини менш розповсюджені у Волинській, Хмельницькій, Івано-Франківській, Сумській області.

Злочини, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини характеризуються підвищеною латентністю. За видами переважає природна латентність, коли про факт злочину невідомо правоохоронним органам, зазвичай через незацікавленість власників зброї, байдужість громадськості, представники якої не бажають повідомляти про відомі їм випадки щодо злочинів, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини. Так, наприклад, на питання "як би Ви діяли, коли проти Вашого сусіда відкрито кримінальну справу, він обвинувачується у незаконному поводженні зі зброєю, Вас викликають на допит і Вам відомі певні факти доказового значення?" 33% респондентів промовчали б, сказали, що взагалі нічого не знають, з сусідами не спілкуються; 25% респондентів сказали б, що нічого поганого за сусідами не помічали; 35% опитуваних розповіли правду, щоб уникнути неприємностей і лише 20% респондентів відверто розказали б, усе що відомо.

У другому підрозділі 2.2. "Кримінологічна характеристика осіб, які вчинили злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" розглядається питання співвідношення понять "особа" та "особистість", наголошується на тому, що термін "особа" носить дещо поверхневий характер, тобто такий, який не охоплює всіх аспектів людської індивідуальності, однією з підвалин якої слугує духовність. У даному випадку поняття "особа" у певному сенсі означає щось зовнішнє, безлике. Отже, найбільш точним з міркувань змістовної повноти, тобто конкретизовано-ідентифікуючим є поняття "особистість".

Кримінологічна характеристика осіб, що вчинили досліджувані злочини розкривається через критерій соціальної спрямованості особи злочинця, виходячи при цьому із співвідношення негативної та позитивної спрямованості. Особи, що вчиняють злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини наділені певними характерними ознаками, що пояснюються специфікою навичок, вмінь, комплексу інтересів та інших суттєвих та доволі стійких властивостей, що були сформовані під впливом негативних елементів соціального середовища.

Встановлено, що 21,5% злочинів проти громадської безпеки предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини вчинені раніше судимими. Серед осіб жіночої статі низький відсоток вчинення даної групи злочинів в період з 2004 по 2009 рр. середній показник 13%.

У підрозділі 2.3. "Фактори, що зумовлюють вчинення злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" встановлено наступні комплекси факторів: економічні (об'єктивні протиріччя між економічними потребами та можливостями задоволення цих потреб окремими соціальними групами та індивідами; низький розмір прожиткового мінімуму; рівень прибутку від злочинно-економічної діяльності більший на противагу рівню прибутку від легальної діяльності), соціальні: політичні (нестабільність політичного режиму останніх років, протистояння гілок влади), організаційно-управлінські та технічні (недоліки в області обліку та контролю матеріальних цінностей; неефективність поточного та подальшого обліку та контролю; недоліки щодо організації охорони вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин; низький матеріально-технічний рівень забезпечення ОВС; відсутність у працівників органів внутрішніх справ ефективних методик взаємодії з населенням), ідеологічні (низька правова культура населення; умови виховання у родині; деструктивний вплив засобів масової інформації), суспільно-психологічні (невміння знайти вихід із ситуації, що склалася, тяжкі особисті чи сімейні обставини, стан сильного душевного хвилювання; бажання найшвидше досягти цілі, задоволення потреби першим, що "спав на думку" способом; бажання громадян будь-яким чином забезпечити своє право на самозахист).

Третій розділ "Попередження органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі 3.1. "Загальнотеоретичні підходи попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" здійснено аналіз понять "протидія", "попередження", "профілактика", "запобігання", "припинення", "боротьба" та обґрунтоване їх співвідношення між собою. Викладене власне розуміння вищезазначених понять.

На підставі проведеного аналізу факторів, злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини пропонуються різнорівневі попереджувальні заходи. В межах загальносоціальної профілактики - покрашення соціально-економічної ситуації у суспільстві, загальне оздоровлення у державі; створення соціально-культурних умов для нормального розвитку громадян, проведення дозвілля, відпочинку молоді. На загальносоціальному рівні, у межах профілактичної діяльності, доречною видається пропозиція широкого використання можливостей соціальної реклами.

Оскільки кримінологічна політика ґрунтується на нормах кримінального, кримінально-виконавчого, кримінально-процесуального права, впливає перш за все на злочинність, застосовується правоохоронними органами та пов'язана із реалізацією кримінальної відповідальності, пропонуються загальнотеоретичні підходи щодо попередження досліджуваної групи злочинів профілактичного та запобіжного характеру в межах кримінально-правової, пенітенціарної, кримінально-процесуальної, криміналістичної галузях.

У підрозділі 3.2. "Діяльність органів внутрішніх справ щодо попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини" доведено, що попередження злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини - це комплекс різноманітних заходів, що охоплюють різні контролюючі дії щодо обігу зброї, з початку її виготовлення закінчуючи знищенням з метою виключення фактів незаконного заволодіння і неналежного використання. Констатується, що якщо раніше у діяльності щодо профілактики девіантної поведінки за місцем проживання приймали окремі громадські організації, такі як: будинкові комітети, товариські суди, дитячі кімнати на громадській основі, добровільні народні дружини, то за умов сьогодення профілактична діяльність покладена в основному на органи внутрішніх справ, в структурі яких навіть не виокремлено підрозділ з профілактики злочинів. Тобто теоретично завдання щодо попередження злочинів мають здійснювати всі, на то місць практика свідчить, що зазначений напрямок діяльності зовсім не розвинений. На практиці він поступився розкриттю та розслідуванню вже вчинених злочинних діянь. Оскільки попереджувальна діяльність у вигляді профілактики досить різноманітна і охоплює багато різноаспектних профілактичних заходів, її слід виділити в окремий напрямок правоохоронної діяльності, діяльність щодо здійснення якого доцільно доручити на виконання окремому спеціалізованому підрозділу органів внутрішніх справ - міліції з профілактики злочинності.

Звертається увага на можливості використання новітніх методів у діяльності працівників ОВС чи будь-яких інших працівників правоохоронних органів, що здійснюється шляхом вжиття заходів організаційного характеру, метою яких є викриття особи внаслідок вчинення незакінченого злочинного діяння, що підпадає під охорону закону про кримінальну відповідальність. Серед новітніх оперативно-розшукових заходів все більше уваги привертає оперативний збут товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, під оперативним контролем, фізичним та юридичним особам незалежно від форм власності.

Крім того, у процесі наукового дослідження актуальною та обґрунтованою видається розробка та прийняття нормативно-правового акту, який регулюватиме та визначатиме напрямки протидії незаконному обігу предметів озброєння.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у всебічному аналізі кримінологічної характеристики злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини та розробці системи заходів, спрямованих на вдосконалення практики попередження цим злочинам.

За результатами дослідження сформульовано такі основні положення:

1. Поняття "громадська безпека" є складовою поняття "національна безпека", що у свою чергу є значно ширшим, родовим. А тому висувається пропозиція у ч. 1 ст. 1 КК України до переліку об'єктів кримінально-правової охорони додати поняття "національна безпека".

2. У проекті закону України "Про зброю" застосувати наступну класифікацію зброї: за тактико-технічними даними: 1) вогнепальна: нарізна, гладкоствольна, комбінована; короткоствольна, середньоствольна, довгоствольна; 2) холодна: клинкова, не клинкова, комбінована, рубляча, колюча, колючо-рубляча, колючо-ріжуча, ударно-роздроблююча; 3) газова; 4) пневматична. За призначенням: 1) військова; 2) службово-штатна; 3) цивільна: мисливська, спортивна, самооборони; 4) музейна, антикварна (історична). За способом виготовлення: 1) промислова; 2) кустарна; 3) несанкціонована.

Крім того, керуючись статтями 3, 21, 22, 27, 30, 41 Конституції України, визнаючи право громадян самих захищати себе і членів сім'ї, приватну власність, пропонується визнати суб'єктами, що мають право на придбання, зберігання, носіння і використання пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначені патрони, громадян України, які досягли 25-річного віку та подали до органів внутрішніх справ заяву за встановленою формою, медичний висновок лікувального закладу про відсутність протипоказань, що перешкоджають поводженню зі зброєю, довідку про походження вивчення матеріальної частини зброї, правил поводження з нею та застосування, копію страхування, платіжне доручення (квитанції) установи банку про оплату послуг за видачу дозволу, документів, що посвідчують особу.

3. Злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини - це умисні суспільно небезпечні діяння проти стану захищеності суспільства, життя та здоров'я людей, недоторканості власності, нормальної роботи підприємств, установ, організації, які виражаються у протиправних діяннях із предметами озброєння, що мають дозвільний порядок обігу у суспільстві. До числа цих злочинів у чинному КК України належать злочини, передбачені ст. ст. 262, 263, 264, 267, 269.

4. Результати аналізу правового регулювання набуття зброї в окремих зарубіжних державах як заходу протидії злочинам, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини доводять необхідність прийняття із врахуванням національного менталітету Закону України "Про зброю", а також Закону України "Про заходи протидії незаконному обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин", які чітко визначатимуть ступені обмеженості обігу окремих предметів озброєння у суспільстві і регулюватимуть різні види їх обігу та заходи протидії їх незаконному обігу.

5. Поняття "особа" та "особистість" не виключають одне одного. Утім різняться за змістовною частиною, відрізняючись кількістю ознак. Поняття "особистість" є ширшим, таким що охоплює, окрім соціальної сутності, ролі індивіда у соціумі, численні грані людської індивідуальності, внутрішній світ (духовну складову). Термін носить психологічне забарвлення, спонукаючи встановити внутрішні потреби, мотиви, переконання, установки конкретної особи. Уживання його доцільно у конкретних випадках, при складанні портретів злочинців.

Пропонується змінити термінологію у статтях 65 та 69 КК України замінити поняття "особа" поняттям "особистість винного.

6. Портрет особистості винного у вчинені злочинних діянь проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини можна описати наступним чином: зазвичай це неодружений чоловік середнього віку (30-50 років), без вищої освіти, працездатний, але на момент вчинення злочину не працював та не навчався, характеризується наявністю специфічних інтересів, навичок, вмінь користування предметами озброєння чи то власник зброї. Мотиваційна сфера характеризується нейтральним за своєю природою цільовим мотивом, суть якого - бажання володіння предметами озброєння, що додають відчуття сили, впевненості, безпеки. У певних випадках особам, що вчинили аналізовані злочини притаманне зацікавлення у зброї, виключно як у засобі знищення перешкод на шляху до реалізації потреб, як правило протиправним шляхом.

7. Поняття "фактори злочинності" слід уживати на загальносоціальному та груповому рівнях, а "причини та умови злочину" - відповідно на індивідуальному рівні. Головне, що основні фактори досліджуваної групи злочинів не мають суттєвих відмінностей від загальних факторів злочинів загальнокримінального спрямування у державі. Утім мають свої особливості: недоліки в області контролю, обліку, охорони зброї, бойових припасів, вибухових речовин; бажання громадян зрівнятися у правах, мати у своєму володінні певні предмети озброєння за для самозахисту, захисту своєї власності; низька правова освіченість громадян.

8. З метою подальшого вивчення, систематизації наявних даних та вироблення дієвих заходів протидії злочинів пов'язаних із незаконним обігом предметів озброєння пропонується виокремити у основній частині кримінології кримінологічну теорію щодо злочинності пов'язаної із незаконним обігом предметів озброєння.

9. Попередження злочинності - це один з напрямків протидії злочинності, діяльність уповноважених органів, яка спрямована на зменшення, нейтралізацію та ліквідацію факторів злочинності, що проявляється у трьох формах: профілактиці, запобіганні, припиненні.

Кримінологічна профілактика злочинів - це один з напрямків протидії злочинності, самостійний вид попереджувальної діяльності, який включає в себе різноманітні за характером, змістом, сферою застосування, методами заходи, що здійснюються державними органами, громадськими організаціями щодо недопущення виникнення та розвитку криміногенних факторів (явищ, процесів) безпосередньо пов'язаних із вчиненням злочинів.

Запобігання злочинів - це один з напрямків протидії злочинності, частина спеціально-попереджувальної діяльності, що здійснюється державними органами, громадськими організаціями, з метою виявлення детермінуючих факторів окремих видів злочинів, конкретних злочинів, фактів та обставин, що сприяють вчиненню злочинів, а також правопорушників з негативним спрямуванням, з наявними намірами вчинити злочин чи дії, які можуть перерости у злочинні, прийняття по відношенню до таких осіб оперативно розшукових заходів щодо недопущення реалізації їх намірів, нейтралізації криміногенної ситуації та попередньої злочинної діяльності (готування чи замах на злочин).

Припинення злочинів - це один з напрямків протидії злочинності, частина спеціально-попереджувальної діяльності оперативних апаратів, метою якої є виявлення осіб, що вчиняють злочинні діяння, детермінуючих факторів конкретних злочинів, а також виявлення злочинів, недопущення доведення суспільно небезпечного діяння до кінця, зменшення шкоди суспільно небезпечного діяння, що було розпочате.

10. Необхідно створити централізовану інформаційну службу із відповідним банком даних з питань профілактики злочинів та формування на основі цього банку автоматизованої інформаційно-пошукової системи "Науково-практичні рекомендації щодо попередження злочинів".

11. З метою розширення профілактичного потенціалу ч. 3 ст. 263 КК України та збільшення відсотку виявлення латентних злочинів слід доповнити її такими позитивними пост злочинними діями, як активне сприяння припиненню чи розкриттю злочинів пов'язаних із незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами. Пропонується наступна редакція ч. 3 ст. 263 КК України: "Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої, або активно сприяла розкриттю чи припиненню злочинів пов'язаних із незаконним поводженням з цими предметами, викриттю осіб, що їх вчинили, якщо в її діяннях не містяться ознаки іншого складу злочину".

12. Оперативний облік "АРСЕНАЛ" як один з найважливіших та ефективних засобів оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ у попередженні, розкритті, розслідуванні злочинів, розшуку злочинців необхідно доповнити єдиним архівом інформації про минулі державні ліцензії, дозволи на вогнепальну зброю.

13. Враховуючи багатоаспектність попереджувальної діяльності та навантаження ОВС, необхідно у блоку міліції громадського порядку виділити окремий підрозділ - міліцію з профілактики злочинності.

14. Внести зміни до ст. 8 Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" закріпивши право "здійснювати оперативний збут товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених до обігу, під оперативним контролем, з метою викриття фактів протиправної діяльності".

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Майстренко М.М. Поняття "особа" і "особистість" у кримінологічній науці // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2008. - № 10. - С. 297-300.

2. Майстренко М.М. Зброя: проблеми класифікації за проектами законів про зброю // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. - 2008. - № 11. - С. 315-317.

3. Майстренко М.М. Факторний аналіз злочинів, причини та умови злочинів: основний зміст понять та їх співвідношення // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 3. - С. 87-93.

4. Майстренко М.М. Щодо питання об'єкта складів злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси, вибухові речовини // Митна справа. - 2009. - № 5 (65). - С. 49-54.

5. Майстренко М.М. Об'єкт складу злочинів, предметами яких є зброя, бойові припаси, вибухові речовини // Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України: Тези доп. міжвідом. наук.-практ. конф. (Київ, 25 травня 2007 р.) / Ред. кол.: Є.М. Моісеєв, О.М. Джужа, О.М. Костенко та ін. - К.: Київський нац. Ун-т внутр. Справ, 2007. - С. 180-182.

6. Майстренко М.М. Зброя як предмет злочину // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні. Тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (28 вересня 2008р.) - Львів, 2007. - С. 131-135.

7. Майстренко М.М. Предупреждение преступлений как форма противодействия преступности // Противодействие преступности: уголовно-правовые, криминологические и уголовно-исполнительные аспекты: Материалы ІІІ российского конгресса уголовного права (29-30 мая 2008 года) - Москва, 2008. - С. 627-628.

8. Майстренко М.М. Поняття "особа" і "особистість" в науці кримінології // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні. Тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (26 вересня 2008р.) - Львів: ЛьвДУВС, 2008. - С. 149-152.

9. Майстренко М.М. Правова реформа та попередження злочинів // Актуальні проблеми кримінального права та кримінології: Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (24 квітня 2009 р.) - Донецьк, 2009. - С. 218-219.

10. Майстренко М.М. Кримінологічний аспект соціальної реклами // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: тези доповідей на Третій звітній всеукраїнській науковій конференції ад'юнктів, аспірантів та здобувачів (28 вересня 2009 р.) - Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2009. - С. 76-79.

АНОТАЦІЯ

Майстренко М.М. Кримінологічна характеристика та попередження органами внутрішніх справ злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидати юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Львівський державний університет внутрішніх справ. - Львів, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблеми злочинів проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини. Визначено поняття та види даної групи злочинів; представлено аналіз кількісних і якісних показників, подана характеристика осіб, що вчинили злочини проти громадської безпеки, предметами яких є зброя, бойові припаси та вибухові речовини, яка розкривається через критерій соціальної спрямованості особи злочинця, виходячи при цьому із співвідношення негативної та позитивної спрямованості; визначено низку факторів, які обумовлюють вчинення даних суспільно небезпечних діянь. Сформульовані загальнотеоретичні підходи попередження досліджуваної групи злочинів профілактичного та запобіжного характеру в межах кримінально-правової, пенітенціарної, кримінально-процесуальної, криміналістичної галузях, а також основні стратегічні напрямки попереджувальної діяльності органів внутрішніх справ щодо профілактики, запобігання та припинення вищезазначеної групи злочинів.

Ключові слова: злочини проти громадської безпеки, зброя, бойові припаси, вибухові речовини, кримінологічна характеристика, попередження.

АННОТАЦИЯ

Майстренко М.Н. Криминологическая характеристика и предупреждение органами внутренних дел преступлений против общественной безопасности, предметами которых являются оружие, боеприпасы, взрывные вещества. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Львовский государственный университет внутренних дел. - Львов, 2010.

Диссертация посвящена комплексному исследованию проблемы преступлений против общественной безопасности, предметами которых являются оружие, боеприпасы и взрывные вещества. Сформулировано понятие данной группы преступлений как умышленные общественно опасные деяния против состояния защищённости общества, жизни, здоровья людей, неприкосновенности имущества, нормальной работы предприятий, учреждений, организаций, которые обеспечиваются системой нормативных предписаний государства, выражающиеся в противоправных деяниях с предметами вооружения, имеющих разрешительный порядок оборота в обществе.

Проведен сравнительный анализ законодательств США, Великобритании, Швейцарии, Японии касательно процедуры приобретения оружия, уровня преступлений связанных с оружием, контролирующей роли общественных организаций в сфере противодействия преступности и преступлениям, предметами которых являются оружие, боеприпасами в частности.

В ходе рассмотрения криминологической характеристики были проанализированы количественные и качественные показатели, а именно: общее количество зарегистрированных преступлений в абсолютных числах, а также структура, уровень, динамика, география исследованных преступлений.

Дана характеристика личностей, которые совершили преступления против общественной безопасности, предметами которых являются оружие, боеприпасы и взрывные вещества. Указанная характеристика раскрывается по критерию социальной направленности личности преступника, исходя при этом из соотношения негативной и позитивной направленности. Установлен ряд факторов, которые обуславливают совершение данных общественно опасных деяний, таких как: экономические, социальные, политические, организационно-управленческие, технические, идеологические, социально-психологические.

Сформулированы общетеоретические подходы предупреждения исследованной группы преступлений профилактического и предотвращающего характера в рамках уголовно-правовой, пенитенциарной, уголовно-процессуальной, криминалистической отраслях. Акцентируется внимание на предложение широкого использования возможностей социальной рекламы, а именно, разработку и внедрение роликов-напоминаний информативного характера касательно правил хранения оружия, основных правил обращения з предметами вооружения, что в свою очередь будет актуальным не только для потенциальных владельцев оружия, но и для личностей, которые только планируют стать таковыми.

Описываются основные стратегические направления предупредительной деятельности органов внутренних дел в сфере профилактики, предотвращения, пресечения вышеуказанной группы преступлений.

Констатируется, что если раньше в сфере деятельности профилактики девиантного поведения по месту проживания участвовали определённые общественные организации, такие как: домовые комитеты, товарищеские суды, детские комнаты на общественной основе, добровольные народные дружины, то в современных условиях профилактическая деятельность возложена в основном на органы внутренних дел, в структуре которых даже не выделено подразделение по профилактике преступлений. То есть задание предупреждения преступлений должны исполнять все, но по сути практика свидетельствует, что указанное направление деятельности совершенно не развито. На практике оно уступило место раскрытию и расследованию уже совершенных преступных деяний. Поскольку предупредительная деятельность в виде профилактики достаточно разнообразна и включает много разноаспектных профилактических мероприятий, её следует выделить в отдельное направление правоохранительной деятельности, поручив исполнение специализированному подразделению органов внутренних дел - милиции по профилактике преступности.

Акцентируется внимание на возможности использования новейших методов в деятельности работников ОВД или других работников правоохранительных органов. Указанные методы совершаются путём принятия мер организационного характера, целью которых является изобличение личности в результате совершения незаконченного преступного деяния, которое охраняется законом про криминальную ответственность. Среди новейших оперативно-розыскных мероприятий всё больше внимания обращает на себя оперативный сбыт товаров, предметов и веществ, в том числе запрещённых в обороте, под оперативным контролем, физическими и юридическими лицами независимо от форм собственности.

Ключевые слова: преступления против общественной безопасности, оружие, боеприпасы, взрывные вещества, криминологическая характеристика, предупреждение.

ANNOTATION

Maystrenko M. Criminological characteristic and prevention law-enforcement bodies of crimes against the public safety which subjects are the weapon, an ammunition and explosive substances. - Manuscript.

Dissertation for the Candidate in Law degree on specialty 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal - Executive Law. - Lviv State University of Internal Affairs. - Lviv, 2010.

Dissertation is sanctified to complex research of problem of crimes against public safety, the articles of which are a weapon, ammunition and explosives. A concept and types of this group of crimes are certain; the analysis of quantitative and high-quality indexes is presented, given description of persons, which committed crime, the articles of which is a weapon, ammunition and explosives against public safety, which opens up through the criterion of social orientation of face of criminal, going here out correlation of negative and positive orientation; the row of factors which stipulate the feasance of data publicly dangerous acts is certain. Formulated general theoretic approaches of warning of the investigated group of crimes of prophylactic and preventive character within the limits of criminal law, penitentiary, criminal remedial, criminalistics industries, and also basic strategic directions of preventive activity of organs of internal affairs in relation to a prophylaxis, prevention and stopping above-mentioned group of crimes.

...