Конституційно-правові принципи громадянства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

УДК 342.7 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ПРИНЦИПИ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

12.00.02 - конституційне право; муніципальне право

ПОДИМА Яніна Василівна

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник кандидат юридичних наук, професор ШУКЛІНА Наталія Георгіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри конституційного та адміністративного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ГЕОРГІЦА Аурел Зіновійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародного права

кандидат юридичних наук ДАНИЛЮК Юрій Васильович, Інститут законодавства Верховної Ради України головний консультант відділу проблем розвитку національного законодавства

Захист відбудеться 17 червня 2010 р. о 12.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 Інституту законодавства Верховної Ради України: 04053, Київ, пров. Нестеровський, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України: 04053, Київ, пров. Нестеровський, 4.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Мета і завдання наукового дослідження. Метою дисертаційної роботи є всебічне, системне дослідження природи конституційно-правових принципів громадянства України як з позиції становлення, теоретико-правових засад, так і практичної сфери їх реалізації, а також розробка та обґрунтування теоретичних і практичних висновків, пропозицій з удосконалення системи конституційно-правових принципів громадянства України.

Для досягнення мети дослідження було постановлено такі завдання:

- дослідити правову природу громадянства, розкрити основні підходи до аналізу даної правової категорії, надати визначення поняттю громадянства;

- розглянути теорію громадянства як категорії правового зв'язку фізичної особи - громадянина і держави, визначити істотні ознаки такого зв'язку;

- проаналізувати доктринальні підходи щодо визначення поняття конституційно-правового принципу громадянства, сформулювати його авторську дефініцію;

- провести дослідження ознак конституційно-правових принципів громадянства як принципів права, на підставі якого виділити загальні ознаки та характерні особливості принципів громадянства як принципів права, що найбільш об'єктивно відображають сутність явища на сучасному етапі розвитку суспільства;

- систематизувати конституційно-правові принципи громадянства України; встановити правові зв'язки, співвідношення понять громадянин - народ - держава;

- дослідити історію становлення та розвитку принципів українського громадянства; здійснити правовий аналіз ступеня втілення міжнародно-правових стандартів в сфері принципів громадянства у законодавстві України;

- провести детальне комплексне дослідження конституційно-правових принципів громадянства України в напрямах юридичного змісту, ефективності функціонування кожного з них та розробити й обгрунтувати пропозиції з подальшого вдосконалення конституційно-правових принципів громадянства України, їх системи.

Об'єктом дослідження є конституційно-правові відносини, що виникають між державою та фізичною особою з приводу громадянства України.

Предметом дослідження є конституційно-правові принципи інституту громадянства України.

Методи дослідження. Методологічну основу роботи становлять філософські світоглядні підходи, побудовані на критеріях об'єктивності й відповідності істині, загальнонаукові та спеціальні методи, що зумовлено багатоаспектністю поставлених у роботі завдань. Зокрема, застосовувалися такі методи: фундаментальний діалектичний метод пізнання - у процесі вивчення сутності, ознак громадянства як державно-правового явища та сутності й ознак принципів громадянства; порівняльно-правовий (компаративний) метод - під час виокремлення ознак та особливостей конституційно-правових принципів громадянства як принципів права, а також визначення рівня відповідності чинного законодавства України міжнародно-правовим стандартам у сфері принципів громадянства; методів сходження від загального до конкретного, системно-структурного підходу, групування, класифікації, узагальнення, логічного методу - у процесі встановлення системи конституційно-правових принципів громадянства України, взаємозв'язків між його елементами, порівняльно-історичний метод - під час аналізу історичних передумов, динаміки та особливостей розвитку принципів українського громадянства; формально-юридичний метод, - у процесі встановлення змісту розглянутих принципів у роботі; методи аналізу та синтезу у поєднанні з іншими підходами - для дослідження понятійного апарату системи принципів громадянства, а в комплексі із методом моделювання - при розробці пропозицій з вдосконалення законодавства України в сфері принципів громадянства; статистичний метод - дав змогу визначити стан та ступінь ефективності функціонування принципів законодавства з питань громадянства в Україні.

Комплексне використання зазначених методів, які тією чи іншою мірою застосовувалися при дослідженні всієї проблематики теми, дало можливість у повному обсязі охопити коло поставлених завдань дослідження та зумовило його своєрідність. Наукова новизна одержаних результатів полягає насамперед у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним науковим дослідженням, присвяченим конституційно-правовим принципам громадянства України. Її новими науковими результатами, що виносяться на захист, є наступні. Вперше:

- сформульовано авторське визначення конституційно-правових принципів громадянства України як керівних засад, встановлених Конституцією України, законами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що відображають об'єктивно існуючі закономірності розвитку суспільства, визначають характер, істотні риси громадянства, основу взаємозв'язків елементів його змісту, встановлюють і регулюють поведінку учасників правовідносин з приводу набуття, припинення, збереження, зміни і охорони правового зв'язку громадянства України;

- розроблено періодизацію історичного розвитку принципів громадянства України, що включає: 1) ХІ ст. - 1922 р. - період природного розвитку принципів громадянства під впливом низки історичних факторів; 2) 1922 - 1990 рр. - доба радянського розвитку; 3) 1990 р. - до сьогодення - новітній період розвитку за умов суверенної держави;

- сформульовано систему спеціальних конституційно-правових принципів громадянства України, до яких належать принципи: 1) визнання права людини на відкрите та вільне громадянство; 2) неможливості вигнання громадянина України за межі держави та безперешкодного повернення в Україну; 3) неможливості видачі громадянина України іншій державі; 4) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 5) єдиного громадянства; 6) гарантування піклування та захисту з боку України щодо громадян України, які проживають або перебувають за межами України; 7) поєднання принципів права “крові” і права “ґрунту” при набутті громадянства України; 8) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 9) заборони дискримінації у питаннях, які стосуються громадянства; 10) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 11) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 12) єдності громадянства сім'ї; 13) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 14) дозвільного порядку виходу з громадянства; 15) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України та часу відсутності фактичного зв'язку громадянина України і України, у зв'язку з проживанням за межами держави;

- запропоновано доповнити перелік прав і свобод громадян, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану, що закріплений ч. 2 ст. 64 Конституції України, гарантією неможливості позбавлення громадянина України права повернутися в Україну, у тому числі за умов надзвичайного або воєнного стану;

- обґрунтовано необхідність внесення змін до Закону України “Про громадянство України”, які б передбачали, що добровільним набуттям іншого громадянства не вважається набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства опікунів або піклувальників унаслідок встановлення над нею опіки або піклування іноземцями; обґрунтовано пропозицію щодо вдосконалення ст. 1 Закону шляхом закріплення визначення понять “захист”, “піклування” щодо громадян що перебувають за межами держави;

- запропоновано переглянути підстави для прийняття до громадянства України осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, та осіб, прийняття до громадянства України яких становить державний інтерес для України: зберігаючи відкритий характер підстав набуття громадянства України за вказаними підставами, передбачити спрощений порядок набуття громадянства України для осіб, чиї наукові знання або знання в галузі виробничої діяльності мають особливе значення для України, зменшивши необхідний строк безперервного проживання на території України для таких осіб до одного року зі збереженням інших загальних умов прийняття до громадянства України;

Удосконалено:

- визначення поняття громадянства, під яким, слід розуміти передумову конституційного статусу громадянина, специфічний, правовий, взаємний, стійкий у часі та необмежений у просторі публічний зв'язок фізичної особи-громадянина і держави, що проявляється у взаємних правах та обов'язках і зумовлює поширення на громадянина всієї повноти суверенної влади держави від імені народу України;

- систему конституційно-правових принципів громадянства України, до якої пропонується включати: 1) загальні (конституційні) принципи громадянства України, які являють собою загальні (конституційні) принципи права, що мають найтісніший та визначальний зв'язок з явищем громадянства; 2) загальноінституційні принципи громадянства України як інституту основ правового статусу людини і громадянина; 3) спеціальні принципи громадянства України, що визначають гарантії набуття, припинення, збереження, зміни і охорони громадянства України;

Дістали подальшого розвитку:

- положення про те, що джерелами конституційно-правових принципів громадянства України є: Конституція України, закони України про внесення змін до Конституції України, закони, що приймаються відповідно до ст. 91 Конституції України, а також міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які регулюють конституційно-правові відносини у сфері громадянства;

- дослідження ознак конституційно-правових принципів громадянства як принципів права. До основних зазначених ознак пропонується відносити: 1) концентрованість вираження змісту і характеру правовідносин у сфері питань, пов'язаних з громадянством; 2) ідеологічний характер та вираження цінностей суспільства; 3) виконання ролі як безпосереднього, так і опосередкованого регулятора суспільних відносин, що має комплексну регулятивну, правокомпенсуючу, інтерпретаційну та коригуючу функції; 4) об'єктивну та суб'єктивну обумовленість з одночасним відображенням закономірностей розвитку суспільства і держави; 5) базування на природній справедливості; 6) історичність, визначення спрямованості та напрямів подальшого розвитку суспільства і держави; 7) поєднання стабільності й динамізму; 8) абстрактність, всеосяжність та універсальність; 9) внутрішню єдність; 10) імперативний характер; 11) виступають критерієм різнобічної оцінки поведінки і явищ; 12) матеріалізованість принципів громадянства у правовій нормі - у конкретній правовій нормі, або змістовно у сукупності правових норм чи їх частин.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблено і запропоновано для застосування теоретичні положення й практичні рекомендації, які можуть бути використані у науково-дослідній сфері та практичних розробках проблем громадянства; при вдосконаленні правового регулювання відносин громадянства та підвищенні ефективності захисту правового зв'язку громадянства України; для подальшого вдосконалення термінологічного апарату у сфері законодавства з питань громадянства; у навчальному процесі - при вивченні курсів “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Конституційно-процесуальне право”, інших навчальних дисциплін, спеціальних курсів; у правовиховній роботі серед населення - для підвищення правової культури громадян України, роз'яснення конституційно-правових гарантій встановлення, охорони, збереження, припинення правового зв'язку громадянства України, тим самим роблячи крок до розбудови громадянського суспільства, зміцнення захищеності громадянина в повсякденному житті.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри конституційного та адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, семінарах, зокрема на: Міжвузівському науково-практичному семінарі молодих вчених “Правова свідомість молоді в умовах розбудови демократичної держави в Україні” (Одеса, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників” (Київ, 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування приватного права України” (Запоріжжя, 2006 р.); XIII регіональній науково-практичній конференції “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (Львів, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених” (Київ, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні питання державотворення в Україні” (Київ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених” (Київ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення та висновки дослідження опубліковано у десяти наукових працях у тому числі - у п'яти статтях у фахових наукових виданнях та у п'яти матеріалах і тезах доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатка та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 245 сторінок, додаток - 4 сторінки. Список використаних джерел включає 237 найменувань (26 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі дисертації обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, а також охарактеризовано методологічну основу роботи, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та відомості про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні аспекти поняття конституційно-правових принципів громадянства” досліджено сутність та правову природу конституційно-правових принципів громадянства, яке неможливе без повноти розуміння самого державно-правового явища громадянства.

У підрозділі 1.1. “Проблема дефініції громадянства як державно-правового явища (теоретичні засади визначення громадянства)” проводиться всебічне дослідження правової природи громадянства. Так, прослідковується історична генеза цього явища в правовій науці в процесі об'єктивного розвитку суспільства та встановлюється, що громадянство виступає фактором, який консолідує населення на основі спільної культури, мови, моральних цінностей, інших засад, що формує єдність на правовому, політичному рівнях, - народ держави як її невід'ємний елемент. У процесі дослідження виявляється потреба звернення до соціального коріння явища, де, у свою чергу, вказується, що громадянство, перебуваючи в нерозривному зв'язку з розвитком держави і права, є значно ширшим явищем за його юридичне закріплення та включає в себе й зв'язки соціального, політичного характеру. Воно існує в єдності правової та соціальної основи, сформованої під впливом історично обумовлених культурних, моральних, етнічних, територіальних засад та особливостей народу, його розвитку, що визначають зміст громадянства в конкретно взятій державі. Підкреслюється, що саме з оформленням держави відбувається завершальне оформлення її невід'ємних елементів - народу, території, суверенітету, державної влади, які об'єднані чітко регламентованими внутрішніми зв'язками, що засновані на зв'язку кожного громадянина з державою - зв'язку громадянства. Зі зміною історичних формацій для різних форм політичного режиму, правління, устрою характерні власні принципи взаємодії громадянина, народу і держави, у зв'язку з чим зміст громадянства, його принципи перебувають у постійному розвитку.

На підставі глибокого аналізу широкого кола підходів до трактування громадянства здійснюється спроба розкриття сучасного розуміння даного державно-правового явища, його характерних ознак. Зокрема, проводиться детальний аналіз сутності громадянства як належності особи до держави, крізь призму поширення державного суверенітету на громадянина; правового зв'язку особи з державою; правовідносин; через категорію певної спільності людей; правового статусу особи в державі, суб'єктивного, об'єктивного права людини, правового інституту, крізь призму інших аспектів, кожен з яких тією чи іншою мірою розкриває певну грань цього складного, багатогранного явища.

В результаті проведеного аналізу автор доходить висновку про доцільність розуміння категорії громадянства як категорії правового зв'язку. Сформульоване визначення громадянства як передумови конституційного статусу громадянина; специфічного, правового, взаємного, стійкого у часі та необмеженого у просторі публічного зв'язку фізичної особи-громадянина і держави, що проявляється у взаємних правах і обов'язках та обумовлює поширення на громадянина всієї повноти суверенної влади держави від імені народу. Поряд з цим висловлюється позиція, що громадянство являє собою міжгалузевий комплексний правовий інститут, в якому переважну більшість складають конституційно-правові норми. Вважаємо доцільним виділення за внутрішньою будовою підінститутів громадянства: 1) принципи громадянства; 2) набуття громадянства; 3) припинення громадянства; 4) органи, які вирішують питання громадянства; 5) оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів, які вирішують питання громадянства.

В підрозділі 1.2. “Поняття, правова природа конституційно-правових принципів громадянства України” проведено детальне поетапне дослідження вказаних правових категорій. Так, рухаючись в напрямку від загальнонаукового поняття принципу, розуміння принципу права, принципу конституційного права - до поняття конституційно-правового принципу громадянства на підставі вивчення підходів до цих категорій, що пропонуються як у межах загальної теорії держави і права, так і на рівні конституційного права, встановлено, що конституційно-правові принципи громадянства відображаючи об'єктивно існуючі закономірності розвитку українського суспільства визначають характер, істотні риси громадянства України, основу взаємозв'язків елементів його змісту, встановлюють і регулюють поведінку учасників правовідносин з приводу набуття, припинення, збереження, зміни і охорони правового зв'язку громадянства України, джерелами яких виступають Конституція України, закони, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Особливу увагу приділено правовій природі категорії принципів громадянства. На підставі аналізу положень загальної теорії держави і права, конституційного права щодо ознак, властивостей принципів права робиться спроба встановлення ознак та особливостей конституційно-правових принципів громадянства, а також розглядається питання джерел конституційно-правових принципів громадянства України.

У другому розділі “Систематизація конституційно-правових принципів громадянства України. Історичний розвиток, юридичний зміст та сучасні проблеми реалізації конституційно-правових принципів громадянства України” - проведено ґрунтовне дослідження складного комплексу питань систематизації конституційно-правових принципів громадянства України в правовому полі системи права України, детальний аналіз історичних умов, змісту, міжнародно-правових стандартів, практики та проблем реалізації конституційно-правових принципів громадянства України як правового інституту, що складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Систематизація конституційно-правових принципів громадянства України” спираючись на аналіз та узагальнення позицій дослідників цієї проблеми, національних, міжнародних нормативно-правових актів, автором виділено внутрішню триступеневу систему конституційно-правових принципів громадянства України, яка включає: 1) загальні (конституційні) принципи громадянства України, які, будучи базовими засадами регулювання широкого кола суспільних відносин, мають найтісніший та визначальний зв'язок з явищем та правовим інститутом громадянства, забезпеченням його функціонування. До цієї групи належать принципи: державного і народного суверенітету, демократизму, унітарності державного устрою, пріоритету загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, гуманізму, верховенства права, прямої дії норм Конституції, законності, здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову та збалансованості гілок влади; 2) загальноінституційні принципи громадянства України як інституту основ правового статусу людини і громадянина, до яких належать принципи: визнання людини найвищою соціальною цінністю; верховенства прав і свобод людини та громадянина; юридичної рівності людей у своїй гідності, свободах, правах та обов'язках, у тому числі рівності перед законом і судом; рівноправ'я; заборони дискримінації за будь-якими ознаками; єдності прав, свобод і обов'язків та їх нерозривного зв'язку; вираження в законодавстві оптимального поєднання інтересів особи, суспільства і держави; державної гарантованості захисту та збереження прав людини і громадянина; невідчужуваності, необмеженості й непорушності прав і свобод людини; взаємної відповідальності громадянина і держави; 3) спеціальні принципи громадянства України, що визначають гарантії встановлення, зміни, припинення, охорони, забезпечення існування та цілісності громадянства України. До них віднесено принципи: 1) визнання права людини на відкрите та вільне громадянство; 2) неможливості вигнання громадянина України за межі держави та безперешкодного повернення в Україну; 3) неможливості видачі громадянина України іншій державі; 4) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 5) гарантування піклування та захисту з боку України щодо громадян України, які проживають або перебувають за межами України; 6) поєднання принципів права “крові” і права “ґрунту” при набутті громадянства України; 7) заборони дискримінації у питаннях, які стосуються громадянства; 8) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 9) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 10) єдності громадянства сім'ї; 11) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 12) дозвільного порядку виходу з громадянства; 13) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України та часу відсутності фактичного зв'язку громадянина України і України у зв'язку з проживанням за межами держави; 14) єдиного громадянства; 15) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України. Наголошується, на тому, що останні два принципи визначають характер, основи існування та функціонування індивідуального правового зв'язку громадянства між фізичною особою та державою. Підкреслюється єдність системи конституційно-правових принципів громадянства України, що перебувають у тісному, взаємообумовлюючому зв'язку, де реалізація кожного принципу відбувається у тісній взаємодії з іншими принципами системи.

Проведений аналіз законодавства України в сфері питань громадянства дав змогу дисертанту дійти висновку щодо існування значно ширшого кола принципів громадянства України, ніж принципи, встановлені в Законі (ст. 2) та зумовив пропозицію розширити перелік принципів законодавства України про громадянство України, передбачений статтею 2 Закону принципами гарантування піклування та захисту з боку України щодо громадян України, які проживають або перебувають за її межами; неможливості вигнання громадянина України за межі України та безперешкодного повернення громадянина України в Україну; неможливості видачі громадян України іншій державі.

У підрозділі 2.2. “Загальні (конституційні) принципи громадянства України та загальноінституційні принципи громадянства України як інституту основ правового статусу людини і громадянина” проведено детальний аналіз базових загальних (конституційних) та загальноінституційних принципів громадянства України як інституту основ правового статусу людини і громадянина - змісту, правових зв'язків цих груп принципів з явищем громадянства, спеціальними принципами інституту громадянства України. В результаті проведеної роботи встановлено місце і роль громадянства в житті людини та в механізмі функціонування держави. Так, показано, що народний суверенітет перебуває в опосередкованому правовому зв'язку з явищем громадянства, де воля народу опосередковується представницькими органами державної влади, які її безпосередньо реалізують, у той час як, будучи однією з невід'ємних ознак держави, громадянство перебуває в безпосередньому зв'язку з державним суверенітетом, де виступає правовим засобом вираження, закріплення та реалізації державного суверенітету; принцип демократизму опосередковує відносини громадянина і держави, де через форми прямої та опосередкованої демократії, як засоби вираження волі народу визначаються зміст, характер, громадянства, правового статусу громадянина, у той час як безпосередньо громадянство є необхідною передумовою участі особи в управлінні державою; обґрунтовано, що принцип унітарності державного устрою виступає однією з провідних основ єдиного громадянства України; показано роль принципів поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, їх збалансованості, верховенства права, законності, прямої дії норм Конституції, як основи забезпечення повноцінного функціонування усієї системи принципів громадянства України.

Аналіз загальноінституційних принципів громадянства як інституту основ правового статусу людини і громадянина, в процесі якого дисертант детально зупиняється на змісті кожної з вищевизначених засад, дав змогу зробити висновок про те, що досліджувана група принципів визначає безпосередній характер правового зв'язку громадянства України, забезпечує його повноцінність, ефективність в механізмі функціонування інституту громадянства в Україні.

У підрозділі 2.3. “Система спеціальних конституційно-правових принципів громадянства України” проведено детальне, всебічне дослідження системи спеціальних конституційно-правових принципів громадянства України, включаючи історичний розвиток, зміст, національні та міжнародно-правові джерела, вітчизняну, зарубіжну практику й найбільш гострі проблеми реалізації кожного із спеціальних принципів громадянства України, а саме - принципів: визнання права людини на відкрите та вільне громадянство; неможливості вигнання громадянина України за межі держави та безперешкодного повернення в Україну; неможливості видачі громадянина України іншій державі; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; єдиного громадянства; гарантування піклування та захисту з боку України щодо громадян України, які проживають або перебувають за межами України; поєднання принципів права “крові” і права “ґрунту” при набутті громадянства України; рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України та заборони дискримінації у питаннях, які стосуються громадянства; запобігання виникненню випадків безгромадянства; неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; єдності громадянства сім'ї; визнання права громадянина України на зміну громадянства; дозвільного порядку виходу з громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України та часу відсутності фактичного зв'язку громадянина України і України у зв'язку з проживанням за межами держави, що дало підстави для низки висновків.

Ретроспективне дослідження спеціальних принципів громадянства на основі історичних та чинних нормативних актів, робіт правознавців, дозволило запропонувати періодизацію історичного розвитку принципів громадянства України: перший період охоплює часові межі ХІ ст. - 1922 р., що характеризується природним розвитком принципів громадянства на території Українських земель під впливом низки історичних факторів, наприкінці якого (1917 - 1918 р.) сформовано базові засади громадянства; другий період охоплює хронологічні межі 1922 - 1990 рр., - доба радянського розвитку; третій, - новітній період (1990 р. - донині), - період розвитку та вдосконалення системи конституційно-правових принципів громадянства України - суверенної, незалежної, демократичної, правової держави.

Під час розгляду принципу неможливості вигнання громадянина за межі України та безперешкодного повернення в Україну акцентується увага на відсутності в чинному законодавстві України визначення поняття “вигнання” та доводиться необхідність конкретизації змісту цього принципу, де відзначається доцільність виокремлення двох аспектів: внутрішнього (активне вигнання, тобто залишення громадянином України території України під тиском з боку певних суб'єктів владних повноважень) і зовнішнього (пасивне вигнання, тобто перешкоджання з боку компетентних органів в'їзду громадянина України на територію України). У зв'язку із цим запропоновано доповнити перелік прав і свобод громадян, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану, що закріплений ч. 2 ст. 64 Конституції України, гарантією неможливості позбавлення громадянина України права повернутися в Україну, у тому числі за умов надзвичайного або воєнного стану. В процесі аналізу нормативно-правового регулювання права безперешкодного повернення на Україну, виявлено та розглянуто наявність у чинному законодавстві суперечностей у застосуванні цієї гарантії, які потребують вирішення на законодавчому рівні.

Під час розгляду принципу неможливості позбавлення громадянина України громадянства України наголошується на відсутності в чинному законодавстві України визначення поняття “позбавлення громадянства”, що зумовило необхідність проведення детального аналізу співвідношення сучасних підстав втрати громадянства з правовою природою позбавлення громадянства в контексті радянського законодавства, в ході чого доведено, що застосування позбавлення громадянства, ні прямо, ні опосередковано не має місце в Україні. Аналіз Закону в розрізі дослідження правової природи принципу єдиного громадянства України дав підстави для висновків про обумовленість унітарністю державного устрою України та відносний характер принципу, який допускає у виключному порядку можливість виникнення випадків множинного громадянства за визначених Законом умов, про що свідчать положення п. 1 ст. 19 Закону, як виключення з підстав втрати громадянства України - в разі набуття громадянства іншої держави, зокрема встановленням випадків, що не вважаються добровільним набуттям іншого громадянства та не тягнуть за собою правового наслідку втрати громадянства України, спрямованих на забезпечення прав людини. Висловлюється позиція щодо доцільності та зваженості змісту досліджуваного принципу, побудованого на засадах визнання людини найвищою соціальною цінністю, де держава займає позицію охорони, збереження правового зв'язку громадянства України, захисту прав та інтересів громадянина.

Обґрунтовано необхідність внесення змін до ст. 19 Закону, які б передбачали, що добровільним набуттям іншого громадянства не вважається набуття дитиною, яка є громадянином України, громадянства опікунів або піклувальників унаслідок встановлення над нею опіки або піклування іноземцями.

Наголошується на відсутності визначення в чинному законодавстві України термінів “захист” та “піклування” в контексті конституційно-правових відносин громадянства та на їх використанні в інших сферах правового регулювання. Запропоновано закріпити в ст. 1 Закону, яка містить визначення термінів, що вживаються у цьому Законі, визначення понять “захист” та “піклування” щодо громадян, які перебувають за межами держави. Під захистом громадян, які перебувають за межами території України автор пропонує розуміти цілеспрямовану діяльність уповноважених державних органів України щодо попередження порушення та відновлення порушених прав та свобод громадян України, що здійснюється за умов, коли існують обґрунтовані підстави вважати, що права, свободи громадян України, встановлені для іноземців законодавством країни перебування, міжнародними договорами, порушені діями чи бездіяльністю органів влади країни перебування громадянина. Під піклуванням щодо громадян, які перебувають за межами України пропонується розуміти систему заходів уповноважених державних органів України, спрямованих на забезпечення реалізації у повному обсязі громадянами України прав та свобод, передбачених законодавством країни перебування та міжнародними договорами. Проведений критичний аналіз стану проблеми забезпечення виконання досліджуваного принципу дав змогу встановити наявність низки істотних проблем у забезпеченні принципу, недостатню ефективність його роботи, що часто є наслідком недодержання норм міжнародного права. Автором висловлюється думка про те, що глибинні причини недодержання лежать не в юридичній, а передусім політичній, економічній площинах, де лише юридичних заходів недостатньо для забезпечення повноцінної реалізації принципу. Такий стан справ зумовлює необхідність проведення зваженої міжнародно-правової політики у сфері впливу для забезпечення роботи механізму принципу, винайдення нових форм захисту громадян шляхом міжнародної співпраці.

Аналізуючи принцип рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України зроблено висновок про доцільність змістовного розширення п. 6 ст. 2 Закону, яким встановлено вказану гарантію, принципом заборони дискримінації у питаннях, що стосуються громадянства України.

Запропоновано впровадити на рівні Закону України “Про громадянство України” принцип рівності батьків при вирішенні питання громадянства дитини, заснованого на пріоритеті інтересів дитини.

Під час дослідження змісту принципів права “крові” і права “ґрунту” при набутті громадянства України за народженням доведено та показано втілення в українському законодавстві поєднання цих принципів, встановлено форми втілення зазначених принципів в підставах набуття громадянства України за народженням і територіальним походженням.

В ході дослідження принципу запобігання виникненню випадків безгромадянства встановлено, що безгромадянство є негативним явищем світового масштабу об'єктивного характеру, подолання якого лежить у межах глобального процесу боротьби країн світу та являє собою складний процес, основною метою якого для держави є запобігання випадкам виникнення безгромадянства та подолання його наслідків. На підставі аналізу нормативного матеріалу автором встановлено широкий арсенал загальних та спеціальних гарантій принципу запобігання виникненню випадків безгромадянства в Україні.

Зроблено висновок про відповідність сучасного національного законодавства України в сфері принципів громадянства міжнародно-правовим стандартам принципів громадянства.

В результаті проведеного аналізу підстави для прийняття до громадянства України осіб, які мають визначні заслуги перед Україною, та осіб, прийняття до громадянства України яких становить державний інтерес для України як однієї із засад громадянства України, що перебуває на стадії розвитку, запропоновано переглянути політику держави із застосування вказаної підстави з метою одержання максимальної користі для України, шляхом запровадження спрощеного порядку набуття громадянства України для осіб, чиї наукові знання, знання в галузі виробничої діяльності мають особливе значення для України на умовах встановлення річного необхідного строку безперервного проживання на території України зі збереженням інших загальних умов прийняття до громадянства України.

ВИСНОВКИ

Найважливішими науковими та практичними результатами, висновками і рекомендаціями, одержаними дисертантом внаслідок реалізації поставлених мети і завдань, є наступні.

1. Громадянство є складною багатогранною правовою категорією, сутність якої найбільш повно відбиває його розуміння як категорії правового зв'язку фізичної особи - громадянина і держави, що проявляється у взаємних правах і обов'язках, зумовлює поширення на громадянина усієї повноти суверенної влади держави від імені народу, якому властиві специфічний, правовий, взаємний, стійкий у часі та необмежений у просторі, публічний характер.

2. Під конституційно-правовими принципами громадянства України слід розуміти керівні засади, встановлені Конституцією України, законами, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що відображають об'єктивно існуючі закономірності розвитку суспільства, визначають характер, істотні риси громадянства, основу взаємозв'язків елементів його змісту, встановлюють і регулюють поведінку учасників правовідносин з приводу набуття, припинення, збереження, зміни і охорони правового зв'язку громадянства України. Конституційно-правовим принципам громадянства властиві ознаки принципів права; спеціальним принципам громадянства низка з вказаних ознак властиві в меншому ступіні.

3. Сформульовано внутрішню триступеневу систему конституційно-правових принципів громадянства України, яка включає:

1) загальні (конституційні) принципи громадянства України, що мають найтісніший та визначальний зв'язок з явищем громадянства, забезпеченням його функціонування. До них належать принципи: державного і народного суверенітету, демократизму, унітарності державного устрою, пріоритету загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, гуманізму, верховенства права, прямої дії норм Конституції, законності, здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову та збалансованості гілок влади;

2) загальноінституційні принципи громадянства України як інституту основ правового статусу людини і громадянина, до яких належать принципи: визнання людини найвищою соціальною цінністю; верховенства прав і свобод людини та громадянина; юридичної рівності людей у своїй гідності, свободах, правах та обов'язках, у тому числі рівності перед законом і судом; рівноправ'я; заборони дискримінації за будь-якими ознаками; єдності прав, свобод і обов'язків та їх нерозривного зв'язку; вираження в законодавстві оптимального поєднання інтересів особи, суспільства і держави; державної гарантованості захисту та збереження прав людини і громадянина; невідчужуваності, необмеженості й непорушності прав і свобод людини; взаємної відповідальності громадянина і держави;

3) спеціальні принципи громадянства України, що визначають гарантії набуття, припинення, збереження, зміни і охорони громадянства України, його характер. До них належать принципи: 1) визнання права людини на відкрите та вільне громадянство; 2) неможливості вигнання громадянина України за межі держави та безперешкодного повернення в Україну; 3) неможливості видачі громадянина України іншій державі; 4) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 5) єдиного громадянства; 6) гарантування піклування та захисту з боку України щодо громадян України, які проживають або перебувають за межами України; 7) поєднання принципів права “крові” і права “ґрунту” при набутті громадянства України; 8) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 9) заборони дискримінації у питаннях, які стосуються громадянства; 10) запобігання виникненню випадків безгромадянства; 11) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним із подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 12) єдності громадянства сім'ї; 13) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 14) дозвільного порядку виходу з громадянства; 15) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України та часу відсутності фактичного зв'язку громадянина України і України у зв'язку з проживанням за межами держави.

4. Принципи народного суверенітету, державного суверенітету, демократизму, унітарності державного устрою України, гуманізму визначають безпосередньо сутність і правову природу громадянства України. Принципи законності, верховенства права, прямої дії норм Конституції, здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, збалансованості гілок влади мають загальний вплив на відносини громадянства та забезпечують їх нормальне функціонування. Принципи правового статусу людини і громадянина визначають характер правового зв'язку громадянства, забезпечують його повноцінність. Система спеціальних принципів громадянства України регулює механізм встановлення, зміни, припинення, охорони, забезпечення існування та цілісності громадянства України, його характер. Лише комплексна система конституційно-правових принципів громадянства України здатна повноцінно виразити сутність, правову природу, характер громадянства України.

5. Встановлено в процесі співвідношення міжнародного та внутрішньодержавного права в розрізі принципів громадянства відповідність сучасного національного законодавства України міжнародно-правовим стандартам принципів громадянства.

6. Зроблено висновок про доцільність конкретизації змісту конституційного принципу неможливості вигнання за межі України громадян України. Зокрема, у змісті даного принципу пропонується виокремлювати два аспекти: внутрішній (активне вигнання, тобто залишення громадянином України території України під тиском з боку певних суб'єктів владних повноважень) і зовнішній (пасивне вигнання, тобто перешкоджання з боку компетентних органів в'їзду громадянина України на територію України). У зв'язку із цим запропоновано доповнити перелік прав і свобод громадян, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного або надзвичайного стану, що закріплений ч. 2 ст. 64 Конституції України, гарантією неможливості позбавлення громадянина України права повернутися в Україну, у тому числі за умов надзвичайного або воєнного стану.