Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 347.776

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Захист від недобросовісної конкуренції (цивільно-правовий аспект)

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Джуринський Олег Олександрович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Кохановська Олена Велеонінівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член - кореспондент Академії правових наук України Довгерт Анатолій Степанович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародного приватного права;

кандидат юридичних наук Капіца Юрій Михайлович, Центр інтелектуальної власності та передачі технологій НАН України, директор.

Захист відбудеться 9 грудня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06. Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253 (зал засідань Вченої ради юридичного факультету). конкуренція цивільний правопорушення

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, зал № 12.

Автореферат розісланий “05” листопада 2010 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Михальнюк О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлюється значенням, що надається в сучасному світі створенню конкурентного середовища, яке б відповідало інтересам учасників ринкових відносин як в окремих державах, так і у світі в цілому. Конкуренція, яка визначається в широкому розумінні як процес боротьби господарюючих суб'єктів, які приводять до зміни умов звернення тих чи інших продуктів праці у відповідному сегменті ринку, є явищем, безумовно, прогресивним, оскільки наявність суперництва свідчить про поступальний розвиток виробництва і прагнення виробників різного роду товарів, робіт і послуг підвищувати якісні та інші параметри своєї продукції. Однак суперництво чи боротьба, яку ведуть між собою учасники ринку в його однорідних сегментах, може набувати і недозволених форм, зокрема, недобросовісної конкуренції, яка виступає антиподом добросовісних з позиції діючого законодавства форм конкурентної боротьби.

З метою формування належних умов для розвитку конкурентного середовища в Україні з самого початку розбудови ринку та ринкових відносин постало завдання створити законодавство, яке забезпечить нагальну потребу у зміні всієї економічної системи, з урахуванням правил ведення бізнесу, прийнятих в усьому цивілізованому світі. Важливими кроками на цьому шляху стало набуття чинності в Україні 25 грудня 1991 р. Паризької конвенції з охорони промислової власності, підписаної в Парижі 20 березня 1883 р.; відповідне спеціальне законодавство було започатковано прийняттям у 1992р. Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Зміни у ринковому середовищі призвели в подальшому до неодноразового перегляду його положень, а у 1996 р. був прийнятий Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» (далі - Закон).

До прийняття нового Цивільного кодексу України (2003 р.), який став найбільш ефективним для вирішення теоретичних і практичних питань захисту від недобросовісної конкуренції, важливі норми у сфері конкуренції містили - Закони України «Про природні монополії» (1996 р.); «Про рекламу» (1996 р., в ред.2003 р.); «Про охорону прав на промислові зразки» (1993 р.); «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (1993 р.) та ряд інших законів, зокрема, у сфері права інтелектуальної власності і, нарешті, Закон України «Про захист економічної конкуренції» (2001 р.).

В умовах сучасного розвитку ринкової економіки у глобалізованому світі заповнення прогалин, які мають місце в наукових дослідженнях і законодавстві України у галузі захисту від недобросовісної конкуренції, обумовлюють нагальну потребу в дослідженні цієї проблеми на теоретичному і практичному рівнях з цивільно - правової точки зору, що має суттєве значення для подальшого розвитку та реформування приватного права України.

Правова проблематика припинення недобросовісної конкуренції займала і продовжує займати увагу дослідників в усьому світі. Потенціал різного роду концепцій і теоретичних конструкцій у вказаній сфері далеко не вичерпаний, цьому у значній мірі сприяють зусилля як законодавця, так і правозастосовних органів.

Серед авторів спеціальних досліджень проблем недобросовісної конкуренції можна назвати вчених як дореволюційного, радянського, так і сучасного періодів: Г.Л.Азоєв, О.В.Безух, Л.Р.Біла, А.М.Варламова, О.О.Городов, Л.Є.Гукасян, І.І.Дахно, В.А.Дозорцев, В.І.Єрьоменко, О.А.Жидков, М.В.Залесська, І.Д.Іванов, А.І.Камінка, Ю.В.Касьянов, В.Я.Коваль, С.М.Кондратовська, Н.М.Корчак, Н.Ю.Круглова, С.А.Кузьміна, І.Т.Нойффер, С.А.Паращук, Н.О.Саніахметова, Ю.І.Свядосц, Л.М.Семенова, Д.І.Серьогін, К.Ю.Тотьєв, І.І.Туйськ, Р.А.Фатхутдинов, Н.Є.Фонарьова, Д.В.Хохлов, Г.Ф.Шершеневич, В.М.Шретер, І.А.Шуміло, А.Ю.Юданов та ряд інших, а також науковців, які вивчали питання права інтелектуальної власності у контексті проблем захисту від недобросовісної конкуренції: Г.О.Андрощук, Ю.Л.Бошицький, Ю.М.Капіца, А.О.Кодинець, І.В.Кривошеїна, В.Є.Макода, Ю.В.Носік, О.П.Сергєєв, Д.І.Серьогін та ін.

Проведений аналіз вказаних робіт дає можливість стверджувати, що ряд висновків зберігають і будуть зберігати надалі своє значення, однак у дослідженнях загальнотеоретичних проблем і конкурентного права, рівно як і в спеціальних роботах, присвячених власне недобросовісній конкуренції, не враховані через хаотичну зміну законодавства ряд важливих питань теоретичного і правозастосовного плану, не приділено належну увагу, Теоретичну основу дисертації становлять праці таких вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі цивільного права, як: Ч.Н.Азімов, І.А.Безклубий, Д.В.Боброва, Т.В.Боднар, В.І.Борисова, М.І.Брагінський, С.М.Братусь, В.В.Вітрянський, О.О.Городов, В.П.Грибанов, О.В.Дзера, А.С.Довгерт, В.А.Дозорцев, І.В.Жилінкова, В.І.Жуков, О.С.Іоффе, В.О.Калятін, В.І.Кисіль, В.В.Копейчиков, В.О.Копилов, В.М.Коссак, О.О.Кот, О.В.Кохановська, О.О.Красавчиков, Л.О.Красавчикова, В.М.Крижна, Н.С.Кузнєцова, О.О.Кулініч, І.М.Кучеренко, В.В.Луць, Р.А.Майданик, М.М.Малеїна, О.О.Мережко, Є.В.Петров, О.А.Підопригора, О.О.Піленко, Й.О.Покровський, Ю.Д.Притика, З.В.Ромовська, Н.О.Саніахметова, В.І.Серебровський, М.М.Сібільов, І.В.Спасибо - Фатєєва, Р.О.Стефанчук, Є.О.Суханов, Ю.К.Толстой, Р.О.Халфіна, Є.О.Харитонов, Я.М.Шевченко, Г.Ф.Шершеневич, Р.Б.Шишка, В.І.Яроцький В.І. та інших.

При підготовці роботи використовувалися нормативні акти та судова практика різних країн, зокрема, США, Великобританії, Німеччини, Франції, Росії та міжнародно - правові акти.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах бюджетної теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 06 - БФ - 042 - 01, номер державної реєстрації 01 - 06 - U - 00 - 66 - 31).

Мета і завдання дослідження. Враховуючи наявність в Україні ряду нормативних актів, які регулюють відносини у сфері конкурентних відносин, серед яких важливе місце посідає ЦК України, а також нормативних актів, які містять норми, які регулюють окремі питання недобросовісної конкуренції, розвиток в Україні практики застосування цього законодавства поряд із традиційними для інших держав з розвинутою ринковою економікою способами захисту від недобросовісної конкуренції, основною метою цього дослідження є з'ясування сучасних тенденцій у законодавстві та практиці України та іноземних держав, міжнародних актах та теорії цивільного права форм, засобів і способів захисту від недобросовісної конкуренції у приватно - правовому аспекті.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:

- дослідити поняття і дати загальну характеристику недобросовісній конкуренції як цивільному правопорушенню;

- проаналізувати поняття недобросовісної конкуренції в його еволюційному розвитку;

- дослідити окремі акти недобросовісної конкуренції за законодавством України, їх види та класифікацію у порівнянні із зарубіжним законодавством;

- проаналізувати окремі міжнародно-правові аспекти недобросовісної конкуренції;

- дослідити відповідальність та систему захисту від недобросовісної конкуренції, а саме заходи цивільно - правової відповідальності в системі захисту від недобросовісної конкуренції;

- проаналізувати сучасний стан законодавства України у цій сфері та сформулювати пропозиції його подальшого розвитку.

Об'єктом дослідження є цивільно - правові відносини у сфері захисту від недобросовісної конкуренції.

Предмет дослідження складають доктрина та норми цивільного права, законодавство про недобросовісну конкуренцію та інтелектуальну власність України і ряду іноземних держав, міжнародні акти і судова практика.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено принцип методологічного плюралізму, який дозволяє використовувати можливості усіх методів наукового аналізу. Водночас, враховуючи специфіку дослідження, особливу увагу приділено в усіх підрозділах порівняльному методу, зокрема, для з'ясування поняття недобросовісної конкуренції у доктрині і законодавстві; для з'ясування видів (форм) і ознак недобросовісної конкуренції, а також міжнародно-правових аспектів недобросовісної конкуренції. Формально - юридичний метод дозволив проаналізувати юридичний зміст правових актів, що становлять правову основу захисту від недобросовісної конкуренції, а історичний метод - виявити еволюцію поняття недобросовісної конкуренції і сучасні тенденції у захисті від недобросовісної конкуренції в Україні і світі. Використані були також логічний та інші методи дослідження, зокрема, у вивченні заходів відповідальності та системи захисту від недобросовісної конкуренції.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше в Україні після прийняття нового ЦК України проведено дослідження проблем захисту від недобросовісної конкуренції в цивільно - правовому аспекті, враховуючи законодавство та практику не лише сучасної України, але і законодавства дореволюційного (1917р.) періоду, радянських часів, а також у порівнянні з іноземними країнами.

Наукова новизна роботи, серед іншого, виявляється у таких положеннях:

Вперше:

1) обґрунтовано положення, що сучасне законодавство про конкуренцію в Україні є комплексним і складається з норм цивільного, адміністративного та процесуального права. Основу законодавства про конкуренцію складають норми цивільного права;

2) обгрунтовано, що історія розвитку правових досліджень у сфері недобросовісної конкуренції в Україні складається з трьох етапів: дореволюційного, радянського і сучасного.

Дореволюційний етап теоретичних досліджень недобросовісної конкуренції (до революції 1917 р.) характеризується спільними для України і Росії розробками А.І.Камінки, В.М.Шретера, Г.Ф.Шершеневича та ряду інших вчених, що пояснюється перебуванням України територіально переважно у складі Росії.

Радянський період (з 1917 р. до набуття Україною незалежності у 1991р.) відрізняється дослідженням переважно зарубіжних моделей припинення недобросовісної конкуренції такими відомими вченими, як О.А.Жидков, І.Д.Іванов, Ю.І.Свядосц та рядом інших.

Сучасний етап дослідження проблем недобросовісної конкуренції відзначений різного роду дослідженнями правової проблематики у названій сфері як представниками окремих галузей права, так і у прямій постановці питання спеціалістами різних галузей знань. Серед відомих в Україні вітчизняних і зарубіжних робіт - праці Г.Л.Азоєва, О.В.Безуха, Л.Р.Білої, А.М.Варламової, О.О.Городова, Л.Є.Гукасяна, І.І.Дахна, В.А.Дозорцева, В.І.Єрьоменка, О.А.Жидкова, М.В.Залесської, І.Д.Іванова, Ю.В.Касьянова, В.Я.Коваля, С.М.Кондратовської, Н.М.Корчак, Н.Ю.Круглової, С.А.Кузьміної, І.Т.Нойффера, С.А.Паращука, Н.О.Саніахметової, Л.М.Семенової, Д.І.Серьогіна, К.Ю.Тотьєва, І.І.Туйська, Р.А.Фатхутдинова, Н.Є.Фонарьової, Д.В.Хохлова, І.А.Шуміла, А.Ю.Юданова та ряду інших. Серед опублікованих за останні роки робіт слід назвати праці вітчизняних і зарубіжних авторів з питань недобросовісної конкуренції і пов'язаних з ними питань права інтелектуальної власності та інформаційних прав;

3) обґрунтовано висновок про необхідність закріплення відкритого переліку актів недобросовісної конкуренції, який не обмежується лише діями, вказаними у нормах глав 2-4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”. Актом недобросовісної конкуренції можуть бути також інші дії, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку;

4) встановлено, що у законодавстві України побудова видів актів недобросовісної конкуренції здійснюється у вигляді формування окремих видів (складів) правопорушень. Проте окремі види актів недобросовісної конкуренції визначені законодавцем у вигляді незавершених складів правопорушень (ст. 10, 11, 18 Закону). Обґрунтовано, що актами недобросовісної конкуренції, які призводять до цивільно-правової відповідальності, мають бути визнані завершені правопорушення, вчинення яких заподіяло шкоду потерпілому, а не схилення до подібних дій.

Удосконалено:

5) класифікацію актів недобросовісної конкуренції у залежності від: статусу потерпілого суб'єкта; легітимації антиконкурентних актів; об'єкту правопорушення; у залежності від порушення законодавства у сфері інтелектуальної власності; у залежності від порушення інформаційного законодавства. Доводиться, що перелік можливих видів актів недобросовісної конкуренції не обмежується лише зазначеними класифікаціями;

6) положення про те, що законодавство про захист від недобросовісної конкуренції органічно доповнює законодавство про охорону торговельних марок, оскільки, згідно його положень, можуть охоронятися: позначення, які не зареєстровані як торговельні марки; зареєстровані торговельні марки - у разі їх використання стосовно інших видів товарів і послуг за наявності небезпеки змішування; торговельні марки, строк охорони яких завершився; добре відомі торговельні марки; позначення, що не можуть бути зареєстровані у силу їх описовості чи інших особливостей системи державної охорони торговельних марок;

7) висновок про те, що звернення за захистом порушених прав на комерційне найменування на підставі положень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції може бути більш ефективним, ніж звернення на підставі норм про охорону інтелектуальної власності. Для захисту прав на комерційне найменування згідно норм законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією управомоченому суб'єкту достатньо довести першість у використанні позначення та наявність загрози змішування.

Набули подальшого розвитку положення щодо:

8) поширення внаслідок розвитку міжнародного економічного співробітництва і діяльності ВТО у зарубіжній юридичній літературі терміну «законодавство про конкуренцію» («competition law») замість «антимонопольне законодавство»;

9) формування недобросовісною конкуренцією і діями, що призводять до монопольного становища на ринку в Україні, основи двох інститутів, які у поєднанні регулюють відносини у сфері конкуренції;

10) визначення судового порядку захисту прав від недобросовісної конкуренції переважною та найбільш ефективною формою захисту цивільних прав;

11) системи актів недобросовісної конкуренції, яку формують: неправомірні дії, що здатні викликати змішування; неправомірні дії, спрямовані на створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції; акти недобросовісної конкуренції, що мають своєю метою використання комерційної таємниці чи іншої інформації, здатної завдати шкоди суб'єкту господарювання чи ввести громадськість в оману; інші акти недобросовісної конкуренції, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку;

12) захисту судом не лише прав, але і законних інтересів особи, при цьому захисту підлягає як порушене, так і оспорюване право. Цивільні права підлягають захисту в суді незалежно від того, чи має місце відповідна вказівка в ЦК України чи інших законах, оскільки право на судовий захист є правом, гарантованим ст. 42 та 55 Конституції України;

13) можливості використання у порівняльній рекламі чужої торговельної марки лише у випадку отримання згоди її правоволодільця. Без відповідного погодження використання у рекламі чужої марки, навіть у позитивному аспекті, слід розцінювати як порушення прав суб'єкта на торгівельну марку;

14) характеристики договору, який містить умови щодо збереження працівником комерційної таємниці, як змішаного. Такий договір охоплює елементи трудового договору - у частині фіксації трудової функції працівника та елементи цивільно-правого договору - у частині збереження комерційної таємниці;

15) віднесення до актів недобросовісної конкуренції дії по збереженню комерційної таємниці іншого господарюючого суб'єкта, оскільки збереження комерційної таємниці, набутої неправомірним шляхом, також може завдати шкоди підприємцю та підлягає відповідному відшкодуванню;

16) необхідності регулювання законодавством України відносин щодо застосування таких маркетингових та рекламних методів впливу на споживачів як настирлива реклама, реклама з використанням почуття страху чи психологічного тиску, стимулювання збуту шляхом проведення розіграшів цінних призів, конкурсів. Зарубіжними законодавствами та іноземною судовою практикою такі дії трактуються як акти недобросовісної конкуренції.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що у науково - дослідній сфері одержані результати можуть бути використані для подальшої розробки проблематики захисту від недобросовісної конкуренції у цивільно - правовому аспекті. У сфері правотворчості ці результати можуть застосовуватись при формуванні сучасного законодавства України у сфері конкурентних відносин і захисту від недобросовісної конкуренції. У правозастосовній діяльності використання одержаних результатів може сприяти формуванню прогресивних правових механізмів захисту від недобросовісної конкуренції як в Україні, так і на міжнародному рівні. Також у сфері практичної діяльності використання одержаних результатів надасть можливість забезпечити єдність розуміння і правильного застосування норм, які регулюють питання недобросовісної конкуренції, в тому числі при підготовці постанов Пленуму Верховного Суду України та роз'яснень Вищого господарського суду України з питань практики дотримання, виконання та застосування конкурентного законодавства, а також допоможе вдосконалити роботу органів і посадових осіб у сфері конкуренції, дозволить забезпечити потреби судової практики, практичної діяльності фізичних та юридичних осіб. Матеріали дисертації також можуть бути використані з навчально - методичною метою при читанні курсів лекцій з цивільного і конкурентного права, при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного права, права інтелектуальної власності, інформаційних правовідносин, при підготовці навчальних курсів з дисциплін „Цивільне право”, „Право інтелектуальної власності”, а також при викладанні цих та ряду інших дисциплін приватно - правового спрямування.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені в дисертації, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дисертаційного дослідження були оприлюднені та обговорені і схвалені на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі положення дисертації були предметом обговорення на Міжнародній науковій конференції «Восьмі осінні юридичні читання» у м.Хмельницькому 13 - 14 листопада 2009 р.; Міжнародній науково - практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» у м. Києві 23 - 24 квітня 2009 р.; Міжнародній науково - практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Треті щорічні читання з проблем права інтелектуальної власності, присвячені пам'яті професора О.А.Підопригори у м.Києві 13 березня 2009 р.; Міжнародній науково - практичній конференції «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених» у м.Києві 23 квітня 2010 р.

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в 7 наукових статтях, з яких 3 опубліковано у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, та 4 статтях у матеріалах та тезах наукових, науково-методичних та науково-практичних конференцій.

Структура роботи обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи 208 сторінок, з них основного тексту - 202 сторінки. Список використаних джерел налічує 158 найменувань і займає 6 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертацій; ступінь наукової розробки проблеми дослідження; зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються предмет, об'єкт, мета та завдання дисертаційного дослідження, його методологічна основа, особистий внесок дисертанта; формулюється наукова новизна та викладаються основні положення, які виносяться на захист; висвітлюється практичне значення й апробація результатів дослідження; вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 “Загальна характеристика недобросовісної конкуренції як цивільного правопорушення” присвячений дослідженню недобросовісної конкуренції як цивільно-правового делікту. Розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття недобросовісної конкуренції та його еволюція” підкреслюється, що вільна конкуренція є однією із вирішальних умов, яка покликана забезпечити гармонію між попитом і пропозицією на ринку товарів і послуг. Наявність такої конкуренції супроводжує розвиток системи економічних відносин і передбачає на ринку рівність умов господарювання для їх учасників.

Поняття недобросовісної конкуренції з'явилося в Україні в результаті розвитку ринкової економіки і ґрунтувалося на глибоких дослідженнях законодавства і практики багатьох держав, для яких поняття недобросовісної конкуренції відоме з ХІХ століття. В результаті під недобросовісною конкуренцією розуміються будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

У роботі автор розмежовує недобросовісну конкуренцію і дії, що призводять до монопольного становища на ринку, що є усталеною практикою в інших державах. В Україні ці поняття складають основу двох інститутів, які у поєднанні регулюють відносини в сфері конкуренції.

У підрозділі 1.2. “Акти недобросовісної конкуренції за законодавством України, їх види та класифікація” на підставі дослідження законодавства України та міжнародно-правих норм, що регламентують відносини недобросовісної конкуренції, робиться висновок, що норми Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції”, присвячені визначенню окремих видів недобросовісної конкуренції, містять закритий перелік дій, що є антиконкурентними актами.

Тому пропонується у даному Законі зафіксувати положення про відкритий перелік актів недобросовісної конкуренції, що не обмежується лише нормами глав 2-4 цього Закону. Зазначене можливо здійснити шляхом доповнення глави 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” статтею 19-1 наступного змісту: «Недобросовісною конкуренцією є також інші дії, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку».

Закріплення цієї норми у вигляді окремої статті у Законі сприятиме формуванню стабільної судової практики у справах про недобросовісну конкуренцію, підвищить ініціативу та відповідальність суддів та забезпечить відповідність норм національного Закону з положенням Паризької конвенції, яка закріплює невичерпний перелік актів конкуренції, фіксуючи у ст. 10 bis лише найбільш відомі антиконкурентні дії.

У підрозділі проводиться класифікація актів недобросовісної конкуренції на різновиди у залежності від: статусу потерпілого суб'єкта; легітимації (нормативного закріплення) антиконкурентних актів; за об'єктом правопорушення; у залежності від порушення законодавства у сфері інтелектуальної власності; у залежності від порушення інформаційного законодавства. При цьому перелік можливих видів актів недобросовісної конкуренції не обмежується лише зазначеними класифікаціями. У випадку широкого трактування недобросовісної конкуренції як порушення чесних правил та звичаїв у торгівлі допускаємо існування також інших актів недобросовісної конкуренції, систематизація яких може відбуватися на підставі інших класифікаційних критеріїв.

На підставі дослідження законодавства України та міжнародно-правих норм, що регламентують відносини недобросовісної конкуренції, робиться висновок, що національна система актів недобросовісної конкуренції, визначена у Законі, не в повній мірі відповідає положенням Паризької конвенції. Конвенція містить три групи актів конкуренції, що у загальному можна охарактеризувати як дії, здатні викликати змішування; дії, що дискредитують конкурента, та дії, які можуть ввести громадськість в оману. У свою чергу, назви та зміст Глав 2-4 Закону, присвячених видам актів недобросовісної конкуренції, стосуються: Глава 2 - неправомірного використання ділової репутації суб'єкта господарювання; Глава 3 - створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції та Глава 4 - неправомірного збирання, розголошення та використання комерційної таємниці. При цьому, якщо Глава 4 стосується виду актів конкуренції, що взагалі не були зазначені у нормах Паризької конвенції та присвячені комерційній таємниці, то найменування попередніх глав має відповідати положенням конвенції.

Акти недобросовісної конкуренції пропонується закріпити у Законі шляхом їх об'єднання в чотири групи: неправомірні дії, що здатні викликати змішування; неправомірні дії, спрямовані на створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції; акти недобросовісної конкуренції, метою яких є використання або розголошення комерційної таємниці чи іншої інформації, здатної завдати шкоди суб'єкту господарювання чи ввести громадськість в оману; інші акти недобросовісної конкуренції, визначені законодавством чи визнані у судовому порядку.

У дослідженні підкреслюється комплексний характер законодавства про конкуренцію, що включає норми цивільного, адміністративного, процесуального права тощо. Проте основу законодавства про конкуренцію формують норми цивільного права.

Розділ 2. “Окремі акти недобросовісної конкуренції та засоби цивільно правового захисту” присвячений дослідженню окремих видів антиконкурентних дій. Розділ скадається з трьох підрозділів.

У підрозіділі 2.1. “Неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання” аналізуються такі види актів недобросовісної конкуренції як неправомірне використання позначень, неправомірне використання товару іншого виробника та копіювання зовнішнього вигляду виробу. У підрозділі підкреслюється, що Закон України “Про захист від недобросовісної конкуренції” у ст.4 визнав антиконкурентними актами дії, що викликають змішування відносно підприємства та продуктів. Проте “дії, здатні будь - яким способом викликати змішування відносно промислової чи торговельної діяльності конкурента”, які визначені у ст. 10 - bis Паризької конвенції, не визнаються за законодавством України актами недобросовісної конкуренції. Незважаючи на пріоритет норм міжнародного права, підставою для порушення справи антимонопольними органами може бути лише вчинення дій, що кваліфікуються Законом як акт недобросовісної конкуренції. З огляду на наведене пропонується доповнити Закон положенням щодо заборони вчинення дій, що викликають змішування відносно торговельної діяльності.

Норму ст.4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” пропонується поширити також на випадки використання без дозволу уповноваженої особи чужого імені чи іншого позначення особи, яка не є суб'єктом господарювання.

Визнаючи актом недобросовісної конкуренції факт копіювання зовнішнього вигляду виробу, законодавець залишив осторонь можливість порушення прав особи на промисловий зразок, який є правовою формою охорони прав суб'єкта на зовнішню форму промислового виробу. Тому у дослідженні пропонується віднести до актів недобросовісної конкуренції також незаконне використання промислового зразка без дозволу суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання. У роботі також формулюється нова редакція статті 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” .

Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції органічно доповнює законодавство про охорону торговельних марок, оскільки згідно його положень можуть охоронятися: позначення, які незареєстровані як торговельні марки, але використовуються у діяльності суб'єкта господарювання; зареєстровані торговельні марки по відношенню до певних класів товарів і послуг охороняються у разі їх використання недобросовісним конкурентом стосовно інших видів товарів і послуг за наявності небезпеки змішування діяльності підприємців; торговельні марки, строк охорони яких завершився; добре відомі торговельні марки - у випадку їх використання на неспоріднених товарах за наявності небезпеки змішування; позначення, що не можуть бути зареєстровані у силу їх описовості чи інших особливостей системи державної охорони торговельних марок.

Звернення за захистом порушених прав на комерційне найменування на підставі положень ст. 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” може бути більш ефективним, ніж звернення на підставі норм ЦК України. Для захисту прав на комерційне найменування згідно норм законодавства про боротьбу з недобросовісною конкуренцією управомоченому суб'єкту достатньо довести першість у використанні позначення та наявність загрози змішування внаслідок дій конкурента.

Законодавство про інтелектуальну власність ставить охорону форми продукту у вигляді промислового зразка чи у вигляді об'ємної торговельної марки у залежності від різних параметрів, фіксує ряд обмежень та передбачає складну процедуру надання правової охорони. Механізм охорони упаковки та форми продукту законодавством про захист від недобросовісної конкуренції позбавлених цих недоліків. Згідно з його положеннями правова охорона може надаватися будь-якій упаковці чи формі продукту, що має достатню розрізняльну здатність незалежно від її реєстрації як промислового зразка чи торговельної марки, якщо використання тотожного чи схожого оформлення продукції конкурентом може викликати змішування у споживачів.

У підрозділі 2.2. “Створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції” наголошується на тому, що у вітчизняному законодавстві про захист від недобросовісної конкуренції норма про заборону введення в оману була запроваджена відносно недавно. Незважаючи на віднесення Паризькою конвенцією до актів недобросовісної конкуренції “дій, що вводять громадськість в оману,” в Законі лише змінами від 18 грудня 2008 р. була закріплена норма ст. 15-1, що стосується поширення інформації, що вводить в оману. До цього періоду захист прав особи від поширення недостовірної інформації забезпечувався нормами ЦК України та законодавством про захист прав споживачів.

У роботі підкреслюється, що за законодавством України використання у порівняльній рекламі чужої торговельної марки допускається лише у випадку отримання згоди її правоволодільця. Без відповідного погодження використання у рекламі чужої торговельної марки, навіть у позитивному аспекті, є порушенням прав суб'єкта на марку та може бути підставою для судового розгляду.

Акти недобросовісної конкуренції у вигляді схилення до бойкоту суб'єкта господарювання (ст. 10 Закону) та схилення постачальника до дискримінації покупця (замовника) (ст. 11) являють собою усічений склад цивільного правопорушення. Виходячи зі змісту норм цих статей, встановлюється відповідальність не за вчинення правопорушення, а за підготовку. Відсутня також шкода заподіяна таким незвершеним правопорушенням, тому притягнути особу до цивільно-правової відповідальності у результаті вчинення таких дій достатньо складно. У роботі обгрунтовується, що актами недобросовісної конкуренції мають бути визнані бойкот суб'єкта господарювання та дискримінація покупця (замовника), а не схилення до подібних дій.

У підрозділі 2.3. “Неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці” підкреслюється, що в умовах ринкової конкуренції таємна комерційна інформація стає цінністю для її володільця та потребує надійної охорони, правовий режим якої унеможливлював би поширення чи передачу таких відомостей іншим особам. Тому дії, пов'язані з неправомірним збиранням, розголошенням та іншим використанням комерційної таємниці визначаються законодавцем як акт недобросовісної конкуренції.

В роботі обґрунтовується, що договір, який містить умови щодо збереження працівником комерційної таємниці, носить змішаний характер. Він містить елементи трудового договору - у частині фіксації трудової функції працівника та елементи цивільно-правого договору - у частині збереження комерційної таємниці. При такому трактуванні договору факт припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем не буде мати наслідком припинення обов'язку по нерозголошенню комерційної таємниці, якщо останній встановлений у договорі. При цьому умова трудового договору про збереження у секретності отриманої працівником інформації після припинення трудових відносин може бути дієвою у випадку зазначення сторонами договору, що таке положення буде зберігати свою чинність після розірвання договору.

Недоліком Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” є те, що він не визнає актом недобросовісної конкуренції дії по збереженню комерційної таємниці господарюючого суб'єкта. Проте збереження комерційної таємниці набутої неправомірним шляхом, може завдає шкоди суб'єкту господарювання та має трактуватися як акт недобросовісної конкуренції. Тому автором пропонується включити до Глави 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” як вид антиконкурентних актів збереження комерційної таємниці, що завдало шкоди суб'єкту господарювання.

У дослідженні підкреслюється, що крім актів недобросовісної конкуренції, передбачених Законом України “Про захист від недобросовісної конкуренції,” існує значна кількість неправомірних дій, що не отримали нормативного закріплення у законодавстві України та у положеннях Паризької конвенції, але визнаються актами недобросовісної конкуренції зарубіжними законодавствами, іноземною адміністративною та судовою практикою. До цієї групи актів неправомірної конкуренції відноситься настирлива реклама, реклама з використанням почуття страху чи психологічного тиску на споживача, стимулювання збуту шляхом проведення розіграшів цінних призів, конкурсів та лотерей. Регулювання відносин по використанню подібних маркетингових та рекламних методів є перспективним завданням вітчизняної правової системи.

Розділ 3. Відповідальність та система захисту від недобросовісної конкуренції присвячений дослідженню особливостей цивільно-правових аспектів захисту від недобросовісної конкуренції. Розділ скаладається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Цивільно - правова відповідальність в системі захисту від недобросовісної конкуренції” аргументується положення, що для попередження і припинення неправомірних діянь, а також для подолання їх наслідків у сфері конкуренції ефективним слід визнати комплексне нормативно - правове регулювання.

Дослідження у сфері цивільно - правових відносин захисту від недобросовісної конкуренції переконують у можливості розглядати недобросовісну конкуренцію як дії, що можуть тягнути за собою спричинення шкоди не лише конкуренту, але і будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємцю), споживачу, суб'єкту прав інтелектуальної власності. Специфіка полягає в тому, що те чи інше діяння у сфері конкуренції може визначатись як протиправне і цивільним, і конкурентним законодавством, а недобросовісна конкуренція за складом правопорушення в ряді випадків фактично співпадає з порушеннями прав інтелектуальної власності.

Враховуючи мету і завдання дослідження, право на захист від недобросовісної конкуренції автор визначає як правову категорію, спрямовану на реалізацію правоохоронних можливостей правомочної особи щодо запобігання, припинення правопорушення та поновлення порушеного права. Такий підхід відповідає поглядам учених щодо тлумачення права на захист і у межах відносин права інтелектуальної власності.

У роботі підкреслюється, що застосування принципу генерального делікту щодо цивільно - правової відповідальності за недобросовісні конкурентні дії обумовлено загальною формулою недобросовісної конкуренції, яка передбачає протиправність вказаних дій і завдання шкоди, спричиненої здійсненням акту недобросовісної конкуренції. Під шкодою у даному випадку розуміються спричинені актом недобросовісної конкуренції збитки господарюючому суб'єкту - конкуренту, а також шкоду, спричинену його діловій репутації.

Підрозділ 3.2. “Особливості досудового та позасудового захисту від недобросовісної конкуренції” присвячений дослідженню позасудових процедур захисту від недобросовісної конкуренції.

На підставі аналізу процесуальних підстав розгляду та вирішення справи про захист від недобросовісної конкуренції антимонопольними органами висвітлюються недоліки існуючої системи розгляду таких справ. Вони стосуються порядку призначення та проведення експертизи, невизначеності підстав прийняття попереднього рішення по справі, обмеженого строку для судового оскарження прийнятого рішення та наявності можливості для не зупинення прийнятого рішення на період розгляду у суді справи про його оскарження.

У підрозділі підкреслюється, що експерт, який за розпорядженням антимонопольних органів вправі проводити експертизу, не обов'язково повинен мати статус судового експерта. Ним може бути будь-який спеціаліст у відповідній галузі. Проведення повторної чи комплексної експертизи при розгляді справи антимонопольними органами законодавством також не передбачено. Тому особи, що беруть участь у розгляді справи, в адміністративному порядку не застраховані від випадків не призначення експертизи у разі вирішення питань, що потребують спеціальних знань чи від її непрофесійного проведення у разі залучення в якості експерта спеціаліста відповідної галузі.

Згідно з чинним Законом особи, що беруть участь у справі про захист від недобросовісної конкуренції, мають право у двомісячний строк оскаржити прийняте антимонопольними органами рішення до господарського суду. Цей строк видається достатньо мінімальним, оскільки особа протягом цього періоду може не встигнути підготуватися до розгляду справи у господарському суді (скласти позовну заяву, зібрати докази тощо). Він також суперечить положенням ЦК України про позовну давність. Тому пропонується розширити строк для оскарження рішень Антимонопольного комітету, прийнятих за результатами розгляду справи про захист від недобросовісної конкуренції, на загальний строк позовної давності. У випадку, якщо таке рішення порушує право власності чи інше речове право особи, то згідно ст. 268 ЦК України, на такі правові відносини позовна давність не повинна поширюватися.

При цьому, у роботі відзначається , що оскарження рішення, прийнятого за результатами розгляду справи про захист від недобросовісної конкуренції, не завжди призводить до зупинення його чинності. Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” органи Антимонопольного комітету України можуть визнати рішення таким, дія якого не зупиняється у зв'язку з порушенням господарським судом провадження у справі про визнання його недійсним. Така ситуація суперечить засадам чинного законодавства та створює правове підґрунтя для можливих зловживань органами Антимонопольного комітету.

У підрозділі 3.3. “Судовий захист від недобросовісної конкуренції” на підставі аналізу практики судового розгляду спорів про захист від недобросовісної конкуренції відзначається, що найбільш ефективним серед всього комплексу заходів захисту від недобросовісної конкуренції можна визначити судовий захист, при цьому судовий порядок є переважною, але не єдиною формою захисту прав, оскільки закон допускає і адміністративний порядок захисту цивільних прав.

Незважаючи на широке використання адміністративного порядку правового захисту при вирішенні спорів у сфері конкурентних відносин, вважаємо, що основними для захисту прав учасників ринку від недобросовісної конкуренції є цивільно-правові способи захисту, які реалізуються у судовому порядку. Адміністративний порядок розгляду та вирішення має допоміжний характер. Він, як правило, передує відповідному судовому розгляду та виступає засобом оперативного реагування на відповідні правопорушення, забезпечуючи можливість припинення здійснення незаконної діяльності та покарання правопорушника.

В дослідженні вказано на недоліки існуючої системи оскаржень рішень антимонопольних органів. Згідно чинного законодавства у випадку, якщо фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, звертається за захистом своїх прав внаслідок порушення добросовісної конкуренції (наприклад, на підставі ст. 15-1 Закону) до органів Антимонопольного комітету, то у разі відмови останніх, вона позбавлена в силу особливостей процесуального господарського законодавства можливості оскаржити рішення антимонопольних органів. Така ситуація не може вважатися прийнятною як з урахуванням положень ст. 124 Конституції України про поширення правосуддя на всі правовідносини, що виникли у державі, так і з огляду на норми ст.10 bis Паризької конвенції, що зобов'язує держав-членів Паризького Союзу забезпечувати ефективний захист від актів недобросовісної конкуренції, у тому числі у вигляді введення громадськості в оману. У роботі пропонується внести зміни до ст. 2 ГПК України у частині закріплення можливості оскарження фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, рішень органів Антимонопольного комітету України, прийнятих за результатами розгляду справ про захист від недобросовісної конкуренції.

Висновки

Викладені найбільш важливі теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, сформульовані конкретні пропозиції щодо удосконалення цивільно-правової регулювання відносин у сфері захисту від недобросовісної конкуренції та внесення змін до законодавства України.

До найбільш вагомих висновків можна віднести наступні:

1. Вільна конкуренція є однією із вирішальних умов, яка покликана забезпечити гармонію між попитом і пропозицією на ринку товарів і послуг. Наявність такої конкуренції супроводжує розвиток системи економічних відносин і передбачає на ринку рівність умов господарювання для їх учасників.

2. З огляду на формулювання недобросовісної конкуренції як порушення чесних правил та звичаїв у торгівлі, перелік актів конкуренції, закріплений у Законі, має носити лише орієнтовний характер. У процесі розвитку ринкових відносин допускаємо виникнення нових видів антиконкурентних дій.

3. Побудова видів актів недобросовісної конкуренції, визначених Законом здійснюється у вигляді формування окремих видів (складів) правопорушень. У межах цивільного права вони дістали назву цивільно-правові делікти. Проте окремі види актів недобросовісної конкуренції визначені законодавцем у вигляді незавершених складів правопорушень.

4. Законодавство про конкуренцію є комплексним і включає норми цивільного, адміністративного, процесуального права тощо.

5. Статтю 4 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції” пропонується викласти у наступній редакції: “Неправомірним є використання імені, найменування, комерційного найменування, торговельної марки, промислового зразка, рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень, а також здійснення інших дій, що викликають змішування відносно торговельної діяльності, без дозволу (згоди) особи, яка раніше почала використовувати такі або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цієї особи”.

6. Дослідження у сфері цивільно-правових відносин захисту від недобросовісної конкуренції переконують у можливості розглядати недобросовісну конкуренцію як дії, що можуть тягнути за собою спричинення шкоди не лише конкуренту, але і будь-якому господарюючому суб'єкту (підприємцю), споживачу, суб'єкту прав інтелектуальної власності.

7. Право на захист від недобросовісної конкуренції можна визначити як правову категорію, спрямовану на реалізацію правоохоронних можливостей правомочної особи щодо запобігання, припинення правопорушення та поновлення порушеного права.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Джуринський О.О. Поняття та основні ознаки недобросовісної конкуренції /О.О.Джуринський // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2009. - №3. - С.155 - 162.

2. Джуринський О.О.Актуальні питання судового захисту від недобросовісної конкуренції /О.О.Джуринський // Вісник господарського судочинства. - 2010. - № 4. - С. 171 - 177.

3. Джуринський О.О. Цивільно-правовий захист від недобросовісної конкуренції за законодавством України та міжнародно-правими нормами / О.О.Джуринський // Підприємництво, господарство і право. - 2010. - №8. - С. 109-112.

4. Джуринський О.О. Види актів недобросовісної конкуренції за законодавством України. /О.О.Джуринський // Треті щорічні читання з проблем права інтелектуальної власності, присвячені пам'яті проф. О.А.Підопригори. (13 березня 2009 р.): матеріали Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка.. - Київ, 2009. - С. 42-45.

5. Джуринський О.О. Недобросовісна конкуренція: еволюція поняття і ознаки за законодавством України./О.О.Джуринський // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених. Частина п'ята. (23 - 24 квітня 2009 р.): матеріали Міжнародної науково - практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Київ, 2009. - С.92 - 94.

6. Джуринський О.О. Поняття та способи захисту від недобросовісної конкуренції. / О.О.Джуринський // Восьмі осінні юридичні читання: Актуальні проблеми юридичної науки (13 - 14 листопада 2009 р.): матеріали Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених Хмельницького університету управління та права - Хмельницький, 2009. - С. 102 - 103.

7. Джуринський О.О. Цивільно - правове регулювання недобросовісної конкуренції. / О.О.Джуринський// Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених. Частина перша. (23 квітня 2010 р.): збірник тез Міжнародної науково - практичної конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Київ, 2010. - С.278 - 279.

Анотації

Джуринський О.О. Захист від недобросовісної конкуренції (цивільно-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2010.

Дисертація містить комплексний аналіз теоретичних та практичних проблем цивільно-правового захисту від недобросовісної конкуренції, порівняльно-правове дослідження чинного законодавства України про захист від недобросовісної конкуренції з вимогами міжнародних норм та стандартів, окреслення його недоліків та формулювання висновків, спрямованих на вдосконалення системи нормативно-правового регулювання відносин у сфері недобросовісної конкуренції.

Досліджено історичний розвиток правового регулювання захисту від недобросовісної конкуренції, визначено поняття та система актів недобросовісної конкуренції, з'ясовано особливості судового та позасудового захисту від вчинення антиконкурентних дій.

Ключові слова: недобросовісна конкуренція; акт недобросовісної конкуренції; дискредитація; дії, що викликають змішування; комерційна таємниця; припинення дій, що порушують право; спростування недостовірної інформації.

Джуринський О.О. Защита от недобросовестной конкуренции (гражданско-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2010.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических проблем гражданско-правовой защиты от недобросовестной конкуренции, сравнительно-правовое исследование действующего законодательства Украины о защите от недобросовестной конкуренции с требованиями международных норм и стандартов, определение его недостатков и формулирование выводов, направленных на усовершенствование системы нормативно-правового регулирования отношений в сфере недобросовестной конкуренции.

Исследовано историческое развитие правового регулирования защиты от недобросовестной конкуренции, определены понятия и система актов недобросовестной конкуренции, выяснены особенности судебной и внесудебной защиты от совершения антиконкурентных действий.