Земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

I ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК: 349.41: 361.115.71

ЗЕМЕЛЬНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ДАНИЛІВ ВІТАЛІЙ ЯРОСЛАВОВИЧ

КИЇВ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті ім. Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор академік НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України Погрібний Олексій Олексійович, Національна академія правових наук України, головний вчений секретар

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Уркевич Віталій Юрійович, Національна юридична академія ім. Ярослава Мудрого, доцент кафедри аграрного права

кандидат юридичних наук, доцент Коваленко Тетяна Олександрівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права

Захист відбудеться «15» вересня 2010 р. о «10.00» на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий «14» серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.Ю. Піддубний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Україна є великою аграрно-промисловою країною. Значну територію країни займають сільськогосподарські угіддя, землі сільськогосподарського призначення, що використовуються для вирощування сільськогосподарських культур, незамінних в життєдіяльності людини й суспільства.

У процесі виробництва сільськогосподарської продукції складається низка суспільних відносин, визначальними серед яких є відносини з використання земель сільськогосподарського призначення. Відносини, що виникають переважно за участю аграрних підприємств різних видів (фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств та ін.), будучи врегульованими нормами права (передусім земельного й аграрного), набувають форми земельних правовідносин. Зважаючи на те, що без участі названих підприємств земельні правовідносини в багатьох випадках виникнути не можуть, вивчення питань правового впорядкування цих відносин і їх сутності за участі таких підприємств має важливе значення.

Незважаючи на те, що земельні відносини в сільськогосподарських підприємствах регламентовано приписами Земельного кодексу України (далі - ЗК) від 25 жовтня 2001 р., № 2768-III, Законів України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р., № 973-IV, «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17 липня 1997 р., № 469/97-ВР та «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992 р., № 2114-XII, існує низка прогалин у їх правовому регулюванні. Залишаються невизначеними питання передачі земельних пайових внесків сільськогосподарським підприємствам їх членами, повернення вартості земельних паїв при припиненні в них членства. А земельні відносини, що складаються за участю аграрних господарських товариств, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємств спеціальної правової регламентації загалом ще й досі не зазнали. Більше того, ні теоретичні, ні практичні проблеми земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах, їх правове регламентування ще не були предметом окремого самостійного комплексного наукового дослідження, а існуючі наукові праці торкаються лише окремих їх аспектів. Передусім у юридичній літературі бракує визначення самого поняття «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах», характеристики елементів його складу. Зовсім не висвітленим до цього часу залишаються земельні правовідносини в аграрних господарських товариствах, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємствах.

Усе це свідчить про нагальну потребу комплексного вивчення правового регулювання земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах, з'ясування їх сутності, наведення визначення їх поняття, характеристики елементів складу цих правовідносин та їх аналізу в різних видах аграрних підприємств, що вказує на актуальність теми даної дисертаційної роботи.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження послужили вітчизняні й зарубіжні наукові джерела з теорії права, земельного, аграрного (колгоспного, сільськогосподарського), господарського, цивільного права та інших галузей правової науки. Ідеться про праці таких учених, як Т.Є. Абова, Г.О. Аксеньонок, М.Г. Александров, С.С. Алексєєв, В.І. Андрейцев, Г.В. Анісімова, Н.О. Багай, Т.С. Бакуніна, Г.М. Беженар, Г.Ю. Бистров, А.І. Бобильов, Р.Д. Боголєпов, Л.О. Бондар, М.Я. Ващишин, М.М. Веденін, О.А. Вівчаренко, О.М. Вінник, Н.В. Гавриш, Я.З. Гаєцька-Колотило, О.А. Галиновська, О.В. Гафурова, А.П. Гетьман, О.В. Глотова, В.Г. Гончаренко, В.К. Гуревський, Л.І. Дембо, А.І. Денисов, М.С. Долинська, С.Ф. Домбровський, В.М. Єрмоленко, В.П. Жушман, О.С. Йоффе, І.А. Іконицька, Н.В. Ільків (Ільницька), І.І. Каракаш, Т.О. Коваленко, Д.В. Ковальський, М. І. Козир, О.В. Конишева, В.М. Кравчук, Г.С. Корнієнко, М.І. Краснов, П.Ф. Кулинич, І.М. Кучеренко, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян, С.І. Марченко, В.М. Масін, В.В. Медведчук, О.Л. Мініна, В.І. Назаренко, В.В. Носік, М.І. Палладіна, І.Ф. Панкратов, О.М. Пащенко, О.О. Погрібний, Т.П. Проценко, Л.В. Ригалова, О.А. Рускол, В.І. Семчик, А.М. Статівка, М.В. Сторожев, Н.І. Титова, О.М. Туєва, В.Ю. Уркевич, В.В. Устюкова, В.І. Федорович, О.М. Турубінер, Р.Й. Халфіна, М.Д. Шаргородский, М.В. Шульга, В.З. Янчук та ін.

Емпіричну основу даної роботи склали земельне, аграрне, господарське, цивільне вітчизняне законодавство, норми якого врегульовують земельні відносини в сільськогосподарських підприємствах, а також законодавство інших країн. Була врахована і практика застосування чинного законодавства України при регламентуванні земельних та аграрних відносин.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає основним напрямам державної політики України у сфері регулювання земельних та аграрних відносин в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження - дати комплексну характеристику земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах і на цьому підґрунті сформулювати доктринальні висновки, а також опрацювати рекомендації по вдосконаленню правового регулювання суспільних відносин з використання земель сільськогосподарськими підприємствами та застосуванню результатів дослідження в теорії земельного, аграрного права та інших галузях правової науки, в законотворчості, правовій освіті, тощо.

Завдання даного дослідження зумовлені його метою, а їх сутність полягає в наступному:

- з'ясувати теоретичні і практичні проблеми земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах;

- прослідкувати розвиток наукових положень щодо правової регламентації земельних відносин за участю сільськогосподарських підприємств і земельних правовідносин у самих сільськогосподарських підприємствах;

- провести аналітичний огляд наукових джерел як необхідного підґрунтя для подальшого доктринального аналізу досліджуваної тематики;

- визначити поняття «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах», з'ясувати їх характерні риси й ознаки;

- навести характеристику елементів складу земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах;

- уточнити юридичні характеристики правового статусу сільськогосподарських підприємств як суб'єктів (учасників) земельних правовідносин;

- охарактеризувати земельні правовідносини, що складаються за участю рідних видів сільськогосподарських підприємств: фермерських господарств, сільськогосподарських кооперативів, аграрних господарських товариств, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, колективних сільськогосподарських підприємств;

- сформулювати теоретичні висновки і практичні рекомендації по вдосконаленню земельного й аграрного законодавства України.

Об'єктом дослідження виступають врегульовані нормами права суспільні відносини з використання сільськогосподарськими підприємствами земель і земельних ділянок при виробництві сільськогосподарської продукції, її переробці й реалізації.

Предметом дослідження є сукупність приписів законодавства України, що унормовують суспільні відносини з використання сільськогосподарськими підприємствами земель, практика їх застосування, земельне й аграрне законодавство зарубіжних країн, теоретичні наукові підходи, доктринальні ідеї щодо земельних правовідносин у таких підприємствах.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використовувалися загальнонаукові та спеціально-наукові методи пізнання: матеріалістичної діалектики, історичний, формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий, тлумачення правових норм та ін.

Загальнонауковий діалектичний метод послужив методологічною основою всього дисертаційного дослідження, історичний метод дозволив прослідкувати зміну наукових теорій щодо земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах, розвиток законодавства, яким унормовувались у різні часи відносини з використання аграрними підприємствами земель і земельних ділянок. За допомогою формально-логічного методу сформульовані такі поняття, як «земельні правовідносини», «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах», «земельний пайовий внесок». Порівняльно-правовий допоміг співставити окремі положення законодавства України й таких держав, як Російська Федерація, Німеччина, Чехословаччина, в царині правового регулювання земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах. Системно-структурний став у нагоді при здійсненні поділу земельних правовідносин, що складаються в різних сільськогосподарських підприємствах (зокрема, у фермерських господарствах і сільськогосподарських кооперативах) на відповідні види. Метод тлумачення правових норм застосовано при з'ясуванні змісту окремих приписів земельного й аграрного законодавства щодо передачі й повернення земельних пайових внесків сільськогосподарським підприємствам.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексній характеристиці земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах, яка була проведена в земельно-правовій та аграрно-правовій науці вперше, наслідком чого стало обґрунтування існування комплексного міжгалузевого правового інституту земельного й аграрного права щодо регламентування земельних відносин у таких підприємствах.

У дисертації вперше обґрунтовані такі наукові положення й висновки, що виносяться на захист:

сформульовано основні ознаки, характерні риси земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах, якими виступають: урегульованість їх нормами земельного й аграрного права, виникнення їх з приводу, як правило, земель і земельних ділянок сільськогосподарського призначення, обов'язкова участь у них сільськогосподарських підприємств, їх членів (а в деяких випадках - і найманих працівників та органів управління названих підприємств), існування таких специфічних підстав їх виникнення (зміни, припинення), як внесення земельних ділянок до статутного фонду юридичних осіб їх засновниками й передача сільськогосподарським підприємствам земельних ділянок як пайових внесків їх членами.

визначено конструкцію «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах», під якими пропонується розуміти врегульовані нормами земельного й аграрного права суспільні відносини, що виникають з приводу земель (переважно сільськогосподарського призначення), земельних ділянок, прав на них і на земельні частки (паї) між сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, їх членами та іншими суб'єктами на підставі специфічних юридичних фактів, змістом яких є взаємозумовлені права й обов'язки їх учасників.

запропоновано висновок, що наявні норми законодавства України в частині регламентування земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах становлять комплексний правовий інститут земельного й аграрного права, який має міжгалузевий характер, оскільки поєднує в собі норми як земельного, так і аграрного права.

доведено, що оскільки професійний відбір з питань створення фермерських господарств провадиться лише у разі отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної або комунальної власності, то в разі одержання в спадщину земельної ділянки для ведення фермерського господарства проходити такий професійній відбір потреби немає.

розтлумачено поняття «земельний пайовий внесок», під яким пропонується розуміти внесок засновника (члена) сільськогосподарського кооперативу у створення й розвиток останнього, що здійснюється шляхом передачі такому кооперативу земельної ділянки, прав на неї (права користування земельною ділянкою, права на земельну частку (пай).

доведено, що у зв'язку з тим, що нова редакція ч. 2 ст. 126 ЗК України встановлює, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо її відчуження, укладеною в порядку, встановленому законом, то й право власності сільськогосподарського кооперативу на передану йому як земельний пайовий внесок земельну ділянку буде посвідчуватися відповідною угодою, укладеною між сільськогосподарським кооперативом та його членом.

запропоновані зміни (доповнення) до законодавства України:

- у Законі України «Про фермерське господарство» викласти в новій редакції: (а) ч. 1 ст. 5 - щодо права на створення фермерського господарства та проходження професійного відбору; (б) ч. 1 ст. 8 - стосовно встановлення терміну, в який має бути здійснена державна реєстрацію фермерського господарства; (в) ст. 12 - щодо складу земель фермерського господарства;

- у Законі України «Про сільськогосподарську кооперацію» викласти в новій редакції: (а) ч. 2 ст. 20 - щодо підстав набуття кооперативом прав на землю; (б) ч. 2 ст. 25 - стосовно спадкування права на пай; доповнити Закон новою ст. 251 «Повернення земельних паїв» - щодо підстав і порядку повернення земельних паїв;

- у Законі України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» викласти ч. 1 ст. 10 в новій редакції - стосовно уточнення правових підстав належності земель колективному сільськогосподарському підприємству.

Удосконалено:

дефініцію поняття «земельні правовідносини»,

класифікацію земельних правовідносин у фермерських господарствах і сільськогосподарських кооперативах.

Отримали подальший розвиток науково-теоретичні ідеї, положення, висновки, рекомендації стосовно: (а) елементів категорії «земельні правовідносини» (їх об'єктів, суб'єктів (учасників), юридичного змісту й підстав виникнення, зміни й припинення); (б) специфіки елементів складу цих правовідносин у сільськогосподарських підприємствах; (в) спеціальної аграрної правосуб'єктності сільськогосподарських підприємств, що має комплексний характер; (г) узагальнюючих і констатуючих ознак сільськогосподарських підприємств; (д) елементів земельних правовідносин, що виникають при отриманні земельних ділянок для ведення фермерського господарства із земель державної чи комунальної власності; (е) розуміння змісту п. «б» ч. 2 ст. 31 ЗК України й п. «б» ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство»; (є) права на отримання частини земельної ділянки фермерського господарства при припиненні членства в такому господарстві; (ж) сутності зобов'язальних земельних правовідносин, що складаються між сільськогосподарським кооперативом та його членом, змісту права на пай; (з) земельних правовідносин, що можуть складатися в сільськогосподарських господарських товариствах (при передачі їх засновниками (учасниками) земельних ділянок та прав на них як вкладів до статутного (складеного) капіталу та при припиненні участі в них); (и) специфіки земельних правовідносин, що виникають у державних і комунальних сільськогосподарських підприємствах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки, положення, пропозиції й рекомендації є певним внеском у теорію земельного й аграрного права і можуть бути використані при вдосконаленні земельного й аграрного законодавства України, зокрема, ЗК України, Законів України «Про фермерське господарство», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про колективне сільськогосподарське підприємство». Деякі положення, викладені в роботі, є дискусійними й можуть послужити підґрунтям для подальших наукових розробок.

Положення й висновки дисертації можуть бути використані:

- у науково-дослідницькій сфері - в процесі подальшого розроблення питань земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах, проблем земельного й аграрного права в цілому;

- у правотворчості - при опрацюванні проектів нормативно-правових актів, проведенні систематизації земельного й аграрного законодавства, а також для забезпечення ефективної реалізації норм земельного й аграрного права;

- у навчальному процесі вищих юридичних закладів освіти - при підготовці учбових програм, відповідних спецкурсів, написанні підручників і навчальних посібників з курсів «Земельне право» й «Аграрне право», у викладанні навчальних дисциплін, у науково-дослідницькій роботі студентів.

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися й були схвалені на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Висновки й рекомендації з проблем земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах відображені в опублікованих статтях, тезах доповідей і наукових повідомлень.

Окремі положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: «Проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування на сучасному етапі» (м. Харків, 21 травня 2009 р.); «Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права» (м. Київ, 30-31 жовтня 2009 р.); «Юридична осінь 2009 р.» (м. Харків, 13 листопада 2009 р.); «Правова політика Української держави», присвяченій 70-річчю Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (м. Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 р.).

Публікації. Основні положення й результати дисертації викладені в 4-х наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, включених до переліку, затвердженого Вищою атестаційною комісією України, а також у матеріалах і тезах виступів на 4-х наукових конференціях.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 2-х розділів, що містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 188 сторінок, з яких основного тексту - 166 сторінок. Список використаних джерел налічує 192 найменування й займає 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, визначаються мета й завдання дослідження, стан наукового опрацювання проблеми, характеризуються об'єкт, предмет і методи дослідження, розкриваються отримані внаслідок наукових пошуків основні результати дослідження, їх наукова новизна, теоретичне і практичне значення, наводиться інформація про форми їх апробації, вказуються публікації на тему дисертації.

Розділ 1 «Загальні засади правового регулювання земельних відносин за участю сільськогосподарських підприємств» складається з трьох підрозділів та присвячений дослідженню стану наукового опрацювання проблем у межах дисертації, визначенню поняття «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах», загальній характеристиці правового регулювання названих відносин та правового статусу сільськогосподарських підприємств як їх учасників.

У підрозділі 1.1 «Розвиток наукових теорій щодо правової регламентації земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах» дисертант дослідив рівень опрацювання проблем правового регулювання земельних відносин в наукових джерелах, зважаючи на те, що воно має певні історичні корені й характеризується притаманним йому розвитком.

Встановлено, що в земельно-правовій літературі науковцями досліджується як поняття «земельні правовідносин» (В.І.Семчик, М.В. Шульга, В.В. Носік, П.Ф. Кулинич, М.Я. Ващишин та ін.), так і характеризуються елементи їх складу. Вивчаються їх об'єкти (В.І. Андрейцев, М.В. Шульга, О.О. Погрібний, І.І. Каракаш, В.К. Гуревський, Н.В. Ільницька, Н.І. Титова, В.М. Єрмоленко, В.В. Носік, В.К. Гуревський, Т.О. Коваленко), правосуб'єктність їх учасників (Г.О. Аксеньонок, О.О. Погрібний, І.І. Каракаш, В.В. Носік), зміст земельних правовідносин (А.П. Гетьман, М.В. Шульга, Г.В. Анісімова, Н.О. Багай та ін.). Однак конструкція «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах» предметом наукового аналізу поки що не була, як і не аналізувалися елементи складу цих відносин.

Сутність земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах розглянута найбільш повно стосовно фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів. Існує потреба в опрацюванні деяких питань земельних правовідносин у названих аграрних господарюючих суб'єктах, зокрема, щодо оформлення передачі земельних пайових внесків названим суб'єктам їх членами, повернення земельних паїв тощо. Земельні правовідносини в колективних сільськогосподарських підприємствах, сільськогосподарських господарських товариствах, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємствах предметом наукового аналізу фактично не були.

У підрозділі 1.2 «Земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах: поняття, характерні риси та їх структура» автор досліджує поняття названих правовідносин, елементи їх структури, а також наводить загальну характеристику правового регулювання земельних відносин за законодавством України.

Земельними правовідносинами пропонується розуміти врегульовані нормами земельного права суспільні відносини, що виникають з приводу конкретного об'єкта - земель, земельних ділянок, прав на земельні ділянки, права на земельні частки (паї) між суб'єктами - органами державної влади й органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами на підставі визначеного юридичного факту - придбання земельної ділянки за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни чи іншими цивільно-правовими угодами, безоплатна передача із земель державної й комунальної власності, приватизація земельної ділянки, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), внесення земельних ділянок до статутного фонду юридичних осіб їх засновниками та ін., - змістом яких є взаємозумовлені права й обов'язки їх учасників.

У дисертації земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах визначаються як урегульовані нормами земельного й аграрного права суспільні відносини, що виникають з приводу конкретного об'єкта - земель (переважно сільськогосподарського призначення), земельних ділянок, прав на них, права на земельні частки (паї) між суб'єктами - органами державної влади й органами місцевого самоврядування, сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, їх членами (а в деяких випадках - найманими працівниками й органами управління названих підприємств), юридичними та фізичними особами на підставі визначеного юридичного факту - придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, ренти, дарування, міни чи іншими цивільно-правовими угодами, безоплатна передача із земель державної і комунальної власності, приватизації земельних ділянок, прийняття спадщини, виділення в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), внесення земельних ділянок до статутного фонду юридичних осіб їх засновниками, передача сільськогосподарським підприємствам земельних ділянок як пайових внесків їх членами та ін., - змістом яких є взаємозумовлені права й обов'язки їх учасників.

Характеристика загальних засад правового регулювання земельних відносин у сільськогосподарських підприємства дозволила дійти висновку, що існуючі норми законодавства України щодо регулювання земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах становлять комплексний правовий інститут земельного й аграрного права, який має міжгалузевий характер, оскільки поєднує в собі приписи як земельного, так і аграрного права.

У підрозділі 1.3 «Загальна характеристика правового статусу сільськогосподарських підприємств як учасників земельних правовідносин» наводиться характеристика сільськогосподарських підприємств різних видів як учасників названих правовідносин.

Наявність земельної правосуб'єктності, можливості отримання й використання земель сільськогосподарського призначення - це ті визначальні ознаки сільськогосподарських підприємств як учасників земельних правовідносин. Елементи цієї правосуб'єктності закріплюються в установчих документах відповідного аграрного підприємства.

Ознаками сільськогосподарського підприємства виступають: а) наявність статусу юридичної особи, б) сільськогосподарська діяльність (з виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки й реалізації), в) використання у своїй діяльності земель сільськогосподарського призначення, г) наявність сільськогосподарських угідь, д) сільськогосподарська діяльність як основна (не менше 75% від загального обсягу діяльності). Проте переважними ознаками сільськогосподарського підприємства виступають все ж таки наявність статусу юридичної особи і здійснення як основної сільськогосподарської діяльності - з виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки й реалізації.

Результатом розгляду особливостей правового статусу сільськогосподарських підприємств різних видів став висновок, що організаційно-правовими формами названих підприємств, що можуть виступати учасниками земельних правовідносин, є: фермерські господарства, сільськогосподарські кооперативи, аграрні господарські товариства, приватні (приватно-орендні), державні й комунальні, колективні сільськогосподарські підприємства. Єдиною організаційно-правовою формою підприємства, що забезпечує повернення земельної ділянки у випадку припинення членства, є сільськогосподарські виробничі кооперативи.

Розділ 2 «Характеристика земельних правовідносин в окремих видах сільськогосподарських підприємств» складається з трьох підрозділів, присвячених висвітленню названих правовідносин у фермерських господарствах, сільськогосподарських кооперативах та інших видів сільськогосподарських підприємств.

У підрозділі 2.1 «Земельні правовідносини у фермерських господарствах та їх особливості» наведено детальну характеристику земельних правовідносин у названих суб'єктах господарювання.

Земельні правовідносини у фермерських господарствах пропонується поділяти на 2 великі групи: (а) ті, що виникають при створенні такого господарства й (б) ті, які складаються при його функціонуванні вже після державної реєстрації, які послідовно розглядаються.

Стверджується, що з моменту подання громадянином заяви про отримання земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності для ведення фермерського господарства, між ним і відповідним органом державної виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування виникають земельні правовідносини щодо заснування такого господарства. Припиняються вони з наданням (передачею) земельної ділянки конкретній фізичній особі й оформленням нею документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Дисертант зазначає, що проходження професійного відбору з питань створення фермерського господарства має бути обов'язковим лише в разі претендування громадянином на отримання земельної ділянки для ведення такого господарства із земель державної чи комунальної власності.

У дисертації стверджується, що у ч. 1 ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» не встановлено строку, протягом якого після отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку фермерське господарство має бути зареєстровано. Окрім того, названа редакція ч. 1 ст. 8 розглядуваного Закону не враховує останні новели в земельному законодавстві України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Дисертант стверджує, що оскільки згідно з ч. 6 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство» член такого господарства вправі отримати частку майна останнього при його ліквідації або в разі припинення членства в ньому й зважаючи на те, що до майна фермерського господарства входять і земельні ділянки, передані його членами, то при припиненні членства особа має право на отримання частки земельної ділянки фермерського господарства. Розмір такої земельної ділянки повинен визначатися з урахуванням розміру земельного пайового внеску колишнього члена господарства, його участі в господарюванні й затверджуватися всіма членами цього об'єднання.

У підрозділі 2.2 «Характеристика земельних правовідносин у сільськогосподарських кооперативах» висвітлено сутність правовідносин з використання земель сільськогосподарськими кооперативами.

Земельні правовідносини в сільськогосподарських кооперативах запропоновано поділяти на такі групи: пов'язані зі вступом до кооперативу, з передачею земель як пайових внесків засновниками кооперативу, правовідносини щодо реалізації сільськогосподарським кооперативом належного йому права власності на земельні ділянки і права їх оренди, а також ті, що виникають при виході з членів цієї організації.

Дисертант погоджується із науковцями, що чинне законодавство України не містить приписів щодо обов'язкової передачі як пайового внеску аграрному підприємству земель сільськогосподарського призначення.

У дисертації визначається поняття «земельний пайовий внесок» та пропонується зазначену категорію закріпити у ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію».

Обґрунтовується висновок, що після передачі земельного пайового внеску сільськогосподарському кооперативу потреби у видачі йому державного акта на право власності на землю немає. Право власності сільськогосподарського кооперативу на передану йому як земельний пайовий внесок земельну ділянку буде посвідчуватися відповідною угодою, укладеною між сільськогосподарським кооперативом і його членом.

Як зазначено у ч. 2 ст. 25 Закону, право власності членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим. У дисертації вказується на хибність такого формулювання, оскільки в дійсності спадковим це право бути не може, адже його у фізичної особи (члена кооперативу) просто не існує. Право власності на земельний пайовий внесок (земельну ділянку) належить сільськогосподарському кооперативу, тому в спадщину може передаватися виключно саме право на пай (майновий, земельний).

Дисертант погоджується із тим, що в ЗК доцільно передбачити можливість і порядок надання сільськогосподарським (у першу чергу виробничим) кооперативам земельних ділянок у власність відповідними радами, якщо ці кооперативи засновуються громадянами України, які не мають у власності земельних ділянок.

У підрозділі 2.3 «Особливості правового регулювання земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах інших видів» проведено аналіз земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах різних видів (за винятком фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів).

Колективному сільськогосподарському підприємству земельні ділянки можуть належати на праві колективної власності, а також можуть бути надані в постійне або тимчасове користування, в тому числі й на умовах оренди. Земельні відносини, які виникають після придбання у власність колективним сільськогосподарським підприємством земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, а також передачі їм земельних ділянок, які раніше знаходилися у них у користуванні, є аналогічними тим, що виникають у фермерських господарствах і сільськогосподарських кооперативах.

Земельні правовідносини в сільськогосподарських господарських товариствах можуть складатися передусім при передачі засновниками й учасниками цих товариств земельних ділянок і прав на них як внесків до статутного (складеного) капіталу таких господарюючих суб'єктів. У разі припинення участі особи в господарському товаристві між цими суб'єктами можуть виникати правовідносини щодо повернення земельних ділянок, хоча це не є обов'язковим чи беззаперечним. На вимогу учасника й за згодою товариства внесок може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі (у виді земельної ділянки).

Певну особливість мають земельні правовідносини, що виникають у державних і комунальних сільськогосподарських підприємствах, оскільки цим підприємствам земельні ділянки можуть бути надані в постійне користування, строк якого є необмеженим. Окрім цього названі підприємства мають право придбавати потрібні їм земельні ділянки за цивільно-правовими угодами або ж отримати їх у користування на підставі договору оренди. Внаслідок укладення названих цивільно-правових угод придбана земельна ділянка надійде в державну чи комунальну власність.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у комплексній характеристиці земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах, яка була проведена в земельно-правовій та аграрно-правовій науці вперше, наслідком чого стало обґрунтування існування комплексного міжгалузевого правового інституту земельного й аграрного права щодо регламентування земельних відносин у таких підприємствах. Результати дисертаційного дослідження можна сформулювати у формі таких узагальнених висновків:

1. До сьогодення в юридичній літературі конструкція «земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах» не була предметом наукового аналізу, як і не досліджено ні їх сутності, ні елементів складу. Науковцями не аналізувалися земельні правовідносини в колективних сільськогосподарських підприємствах, сільськогосподарських господарських товариствах, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємствах.

2. Існуючі норми законодавства України стосовно регламентування земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах становлять комплексний міжгалузевий правовий інститут земельного й аграрного права, який поєднує в собі норми названих галузей права.

3. Сільськогосподарським підприємствам властива спеціальна аграрна правосуб'єктність, що має комплексний характер. Це означає, що вони повинні володіти правами й нести обов'язки цивільного, майнового, господарського, земельного і трудового спрямування.

Констатуючими ознаками сільськогосподарського підприємства виступають наявність статусу юридичної особи і здійснення сільськогосподарської діяльності як основної - з виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки й реалізації.

4. Аграрними підприємствами, для яких земельні правовідносини є визначальними, є фермерські господарства, сільськогосподарські виробничі кооперативи й колективні сільськогосподарські підприємства. Щодо інших організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств - сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, аграрних господарських товариств, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, - то в їх правовому статусі можуть бути наявні земельно-правові елементи (земельна правосуб'єктність) у тому разі, якщо вони виступатимуть учасниками відповідних земельних правовідносин.

5. Для ведення фермерського господарства фізичні особи можуть використовувати не лише земельні ділянки, отримані у власність або передані в оренду із земель державної чи комунальної власності, а й придбані ними в інших осіб на підставі цивільно-правових угод. Не виключається також і варіант проведення фермерського господарювання на орендованих у приватних власників землях.

6. Установлена ст. 23 Закону України «Про фермерське господарство» заборона поділу в разі спадкування земельної ділянки, яка використовується для ведення фермерського господарства, хоча й створює розрив у правовому регулюванні відносин щодо спадкування землі й майна фермерського господарства, проте враховує специфіку аграрного фермерського господарювання.

7. Як земельний пайовий внесок майбутні члени сільськогосподарського кооперативу можуть передавати останньому не лише земельні ділянки, а й права на них - користування ними, право на земельну частку (пай).

8. Колективні сільськогосподарські підприємства можуть набувати земельні ділянки у власність на підставах, аналогічних для сільськогосподарських кооперативів. Адже як і в них, у колективних підприємствах також існує інститут членства й можливість передачі їх членами (засновниками) земельних пайових внесків.

9. Пропонуються наступні зміни до законодавства України:

а) у Законі України «Про фермерське господарство» викласти:

- ч. 1 ст. 5 в новій редакції: «Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив бажання створити фермерське господарство та має у власності (в оренді) земельну ділянку для ведення фермерського господарства. Громадянин, який виявив бажання отримати для ведення фермерського господарства земельну ділянку із земель державної чи комунальної власності, повинен пройти професійний відбір на право створення фермерського господарства»;

- ч. 1 ст. 8 в новій редакції: «Після одержання державного акта на право власності на земельну ділянку, свідоцтва про право на спадщину або укладення цивільно-правової угоди щодо відчуження земельної ділянки чи договору оренди земельної ділянки та державної реєстрації прав на землю, фермерське господарство підлягає державній реєстрації, яка має бути проведена у тридцятиденний строк з моменту державної реєстрації прав на землю»;

- ст. 12 в новій редакції: «1. Землі фермерського господарства можуть складатися із земельної ділянки, (а) що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі, і (б) яка використовується фермерським господарством на умовах оренди. 2. Фермерське господарство може використовувати земельні ділянки своїх членів на умовах оренди або ж після передачі їх господарству як пайовий внесок». Із ч. 1 ст. 31 ЗК України пропонується виключити п. «б», у зв'язку із чим п. «в» слід вважати п. «б».

б) у Закону України «Про сільськогосподарську кооперації»:

- викласти ч. 2 ст. 20 в новій редакції: «Право власності на землю може набуватися кооперативом шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його засновниками та членами, а також придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами відповідно до Земельного кодексу України. Засновники та члени кооперативу також можуть передавати як пайовий внесок права на земельну ділянку (право користування земельною ділянкою, право на земельну частку (пай))»;

- викласти ч. 2 ст. 25 в новій редакції: «Право членів кооперативу - фізичних осіб на пай є спадковим»;

- доповнити новою статтею 251 під назвою «Повернення земельних паїв» такого змісту: «1. У разі припинення членства в кооперативі фізична чи юридична особа має право на отримання земельного паю в натурі у вигляді земельної ділянки, права користування нею чи права на земельну частку (пай). Форма повернення земельного паю залежить від форми земельного пайового внеску, який передавався відповідною особою при вступі до кооперативу. 2. Розмір земельної ділянки, що видається в рахунок земельного паю, визначається з урахуванням розміру земельної ділянки, яка передавалася як пайовий внесок членом кооперативу, що виходить, його додаткових земельних пайових внесків й вартості гектара землі відповідно до якої земельна ділянка передавалася як пайовий внесок. Розмір цієї земельної ділянки, як правило, не може перевищувати розміру ділянки, яка була передана відповідної особою при вступі до кооперативу. 3. В рахунок земельного паю видається земельна ділянка, як правило, такого ж цільового призначення як і земельна ділянка, яка передавалася як пайовий внесок. 4. У разі неможливості повернення в натурі земельного паю кооператив має компенсувати відповідній особі його вартість (в грошовій, майновій формі)»;

в) викласти ч. 1 ст. 10 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» в новій редакції: «Землі можуть належати підприємству на праві власності або ж перебувати у його користуванні на умовах оренди».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Данилів В. Я. Про правове регулювання земельних відносин у сільськогосподарських підприємствах / В. Я. Данилів // Вісн. Харків. нац. у-ту внутр. справ. - 2008. - Вип. 43. - С. 320-324.

2. Данилів В. Я. Про земельні правовідносини, що виникають при створенні фермерських господарств / В. Я. Данилів // Південноукр. правнич. часопис. - 2009. - № 1. - С. 132-134.

3. Данилів В. Я. Земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах: поняття та характерні риси / В. Я. Данилів // Південноукр. правнич. часопис. - 2009. - № 2. - С. 133-135.

4. Данилів В. Про земельні правовідносини в сільськогосподарських кооперативах / В. Данилів // Теорія і практика інтелектуальної власності. - 2010. - № 1(51). - С. 116-122.

5. Данилів В. Я. Про участь органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в земельних правовідносинах, що виникають при створенні фермерських господарств / В. Я. Данилів // Проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування на сучасному етапі: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 21 трав. 2009 р.); редкол. Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк, Г. В. Чапала. - Х.: Вид. ФО-П Вапнярчук Н. М., 2009. - С. 193-195.

6. Данилів В. Я. Правові питання передачі земельних пайових внесків сільськогосподарським кооперативам / В. Я. Данилів // Сучасні проблеми аграрного і природоресурсного права: зб. наук. пр. Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 30-31 жов. 2009 р.); за заг. ред. В. М. Єрмоленка, В.І. Курила, В.І. Семчика. - К.: ІРІДІУМ, 2009. - С. 64-65.

7. Данилів В. Я. Про земельні правовідносини в аграрних господарських товариствах / В.Я. Данилів // Юридична осінь 2009 р.: зб. тез доп. та наук. повідомл. наук. конф. мол. учених та здоб. (Харків, 13 лист. 2009 р.); за заг. ред. А.П. Гетьмана. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2009. - С. 128-132.

8. Данилів В. Я. До питання про земельну правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств / В.Я. Данилів // Правова політика Української держави: матер. Міжнар. наук.-практ. конф., присв. 70-річчю Прикарпат. нац. ун-ту (Івано-Франківськ, 19-20 лют. 2010 р). - Т. 1. - Івано-Франківськ: Прикарпат. нац. ун-т, 2010. - С. 272, 273.

Данилів В.Я. Земельні правовідносини в сільськогосподарських підприємствах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню земельних правовідносин в сільськогосподарських підприємствах. Охарактеризовано стан наукового опрацювання розглядуваних проблем, наведено визначення та характерні риси земельних правовідносин в сільськогосподарських підприємствах, висвітлено особливості правового статусу сільськогосподарських підприємств різних організаційно-правових форм як учасників названих правовідносин. Особливу увагу приділено характеристиці земельних правовідносин у фермерських господарствах й сільськогосподарських кооперативах. Проаналізовано різновиди земельних правовідносин у колективних, приватних (приватно-орендних), державних і комунальних сільськогосподарських підприємствах, аграрних господарських товариствах. Внесено низку пропозиції по вдосконаленню аграрного й земельного законодавства України.

Ключові слова: землі, земельні ділянки, земельні правовідносини, земельний пайовий внесок, сільськогосподарське підприємство, фермерське господарство, сільськогосподарський кооператив, аграрне господарське товариство, приватне (приватно-орендне) сільськогосподарське підприємство.

правовідносини земельний підприємство сільськогосподарський

Данылив В.Я. Земельные правоотношения в сельскохозяйственных предприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена исследованию земельных правоотношений в сельскохозяйственных предприятиях.

Охарактеризовано состояние научной разработки рассматриваемых проблем. В диссертации категория «земельные правоотношения» определяется как урегулированные нормами земельного права общественные отношения, возникающие по поводу конкретного объекта - земель, земельных участков, прав на них и на земельные доли (паи) между субъектами - органами государственной власти и органами местного самоуправления, юридическими и физическими лицами на основе определенного юридического факта - приобретение земельного участка по договорам купли-продажи, ренты, дарения, мены и по другим гражданско-правовым сделкам, бесплатная передача из земель государственной и коммунальной собственности, приватизация земельного участка, принятие наследства, выделение в натуре (на местности) земельной доли (пая), внесение земельных участков в уставный фонд юридических лиц их учредителями и т.д., содержанием которых являются взаимообусловленные права и обязанности их участников.

Земельными правоотношениями в сельскохозяйственных предприятиях предлагается считать урегулированные нормами земельного и аграрного права общественные отношения, возникающие по поводу земель (преимущественно сельскохозяйственного назначения), земельных участков, прав на них, права на земельные доли (паи) между сельскохозяйственными предприятиями различных организационно-правовых форм, их членами та прочими субъектами на основе специфических юридических фактов, содержанием которых являются взаимообусловленные права и обязанности их участников.

Существующие нормы законодательства Украины относительно регламентации земельных отношений в сельскохозяйственных предприятиях составляют комплексный межотраслевой правовой институт земельного и аграрного права, который содержит в себе нормы указанных отраслей права.

В диссертации указываются обобщающие признаки сельскохозяйственного предприятия: (а) наличие статуса юридического лица; (б) осуществление сельскохозяйственной деятельности по производству сельскохозяйственной продукции, ее переработки и реализации; (в) использование в своей деятельности земель сельскохозяйственного назначения, наличие сельскохозяйственных угодий; (г) осуществление сельскохозяйственной деятельности как основной - не меньше 75% от общего объема деятельности.

Анализ земельных правоотношений, возникающих при создании фермерских хозяйств, позволил сделать вывод, что прохождение профессионального отбора по вопросам создания указанных хозяйств должно быть обязательным лишь в случае претендования гражданином на получение земельных участков для ведения фермерского хозяйства из земель государственной или коммунальной собственности.

Отмечается, что установлений ст. 23 Закона Украины «О фермерском хозяйстве» запрет раздела в случае наследования земельного участка, который используется для ведения фермерского хозяйства, хотя и создает разрыв в правовом регулировании отношений по наследованию земли и имущества фермерского хозяйства, но учитывает специфику аграрного фермерского хозяйствования.

В диссертации также раскрыта сущность земельных правоотношений в сельскохозяйственных кооперативах, коллективных сельскохозяйственных предприятиях, аграрных хозяйственных обществах, частных (частно-арендных), государственных и коммунальных сельскохозяйственных предприятиях.

Внесены предложения по изложению в новой редакции отдельных норм Законов Украины «О фермерском хозяйстве», «О сельскохозяйственной кооперации» и «О коллективном сельскохозяйственном предприятии».

Ключевые слова: земли, земельные участки, земельные правоотношения, земельный паевой взнос, сельскохозяйственное предприятие, фермерское хозяйство, сельскохозяйственный кооператив, аграрное хозяйственное общество, частное (частно-арендное) сельскохозяйственное предприятие.

Danyliv V.J. Land legal relations in the agricultural enterprises. - Manuscript.

Dissertation for the Degree of Candidate of Law, Specialty 12.00.06 - land law; agrarian law; ecological law; natural resources law. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to research of land legal relations in the agricultural enterprises. The condition of scientific working out of considered problems is characterized, definition and characteristic features land legal relations in the agricultural enterprises, is specified feature of a legal status of the agricultural enterprises of various organizational-legal forms as participants specified legal relations are analyzed. The especial attention is given the characteristic land legal relations in farms and agricultural co-operatives. Versions land legal relations in the collective, private (private-rent), state and municipal agricultural enterprises, agrarian economic societies are analyzed. A number of offers on improvement of the agrarian and land legislation of Ukraine is brought.

Key words: the earths, the land areas, land legal relations, a land share, the agricultural enterprise, a farm, agricultural co-operative, an agrarian economic society, the private (private-rent) agricultural enterprise.

Размещено на Allbest.ru

...