Правове регулювання державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування (фінансово-правовий аспект)

19

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ З МОРСЬКОГО СТРАХУВАННЯ

(ФІНАНСОВО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Губіна Ганна Леонідівна

Харків - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:	доктор юридичних наук, доцент Гетманець Ольга Петрівна, навчально-науковий інститут права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ, завідуюча кафедри правових основ підприємницької діяльності.
Офіційні опоненти:	доктор юридичних наук, професор Савченко Леся Анатоліївна, Київський міжнародний університет, проректор з наукової роботи;
	кандидат юридичних наук Сараскіна Тетяна Василівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри господарського та фінансового права.

Захист відбудеться «03» липня 2010 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 у Харківському національному університеті внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий «03» червня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.С. Мельник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розбудова України як соціальної правової держави передбачає належну реалізацію гарантованих Конституцією України майнових прав та інтересів громадян, а також інших учасників економічних відносин. У сучасних умовах провідну роль серед засобів захисту зазначених прав та інтересів відіграє страхування. За наявності дієвої системи правового регулювання цей вид діяльності здатен забезпечити стабільність та сталий розвиток національної економіки, її захист від різного роду ризиків. Страхування сприяє ефективному перерозподілу фінансових ресурсів та реалізації державної соціальної політики.

В умовах незалежності України відбулася децентралізація системи страхових відносин, внаслідок чого регулювання основних напрямків страхової діяльності здійснюється на приватноправових засадах. За таких умов держава залишає за собою роль регулятора страхових відносин.

Одним із видів страхування, що потребує вдосконалення правових засад його здійснення, є морське страхування. Загальною тенденцією сьогодення є зловживання з боку страхових компаній (страхових організацій), що може завдати значних втрат страхувальникам, а також державі та її громадянам. Крім того, висока вартість об'єкта, який підлягає страхуванню, в умовах недосконалого правового регулювання зазначених відносин та відносно високих ризиків, притаманних морським перевезенням, обумовлює порівняно низьку привабливість діяльності з морського страхування. Лише 7 % страхових компаній, що входять до Морського страхового бюро, практично займаються морським страхуванням.

Практика економічних відносин в умовах світової фінансової кризи вказала на об'єктивно існуючі загрози для гарантованих майнових прав та інтересів громадян, а також інших учасників економічних відносин. Існуюча система страхових відносин у цілому виявилася значною мірою неспроможною убезпечити економічний обіг. Це вказує на недосконалість системи правового регулювання страхових відносин в цілому та ставить питання про збільшення питомої ваги публічно-правового регулювання страхових відносин та розвитку системи публічного фінансового контролю у сфері морського страхування. Означені чинники зумовлюють необхідність комплексного дослідження публічно-правових засад регулювання та публічного фінансового контролю страхових відносин у сфері морського страхування.

Проблеми реалізації страхових правовідносин у правовій доктрині аналізувалися здебільшого з позицій цивільного права. Наведені обставини обумовлюють необхідність переосмислення особливостей діяльності з морського страхування як об'єкта публічного фінансового контролю.

Правове регулювання сфери страхування досліджено у працях таких провідних вітчизняних вчених: Л.В. Андрущенко, В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич, В.Д. Бігдаш, Д.П. Біленчук, П.Д. Біленчук, З.Г. Ватаманюк, О.Д. Вовчак, Л.М. Горбач, О.Л. Дорош, Ю.О. Заіка, О.М. Залєтов, Л.Л. Кінащук, Н.І. Клименко, С.І. Кубів, А.Л. Лобанова, Н.І. Машина, С.С. Осадець, В.Й. Плиса, С.К. Реверчук, Т.В. Сива, О.О. Слюсаренко, В.І. Шевченко, В.М. Юраха та ін.

Разом з тим поза увагою науковців залишилися питання щодо визначення поняття, сутності, принципів, видів та методів державного фінансового контролю (далі - ДФК) за діяльністю з морського страхування. Цілісне наукове опрацювання інституту публічного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування здійснюється вперше.

Наявність суперечливих питань, недостатня розробленість окремих теоретичних положень, відсутність комплексного дослідження правових засад публічного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування вказують на актуальність обраної теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження належить до пріоритетних у сфері фінансового права. Роботу виконано в межах досліджень, передбачених Концепцією розвитку страхового ринку України до 2010 р., а також згідно з Концепцією розвитку державного внутрішнього фінансового контролю та Планом заходів щодо реалізації положень Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю на 2005-2009 роки.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства та правової доктрини, узагальнення правозастосовної практики визначити теоретичні засади правового регулювання ДФК за діяльністю з морського страхування та розробленні науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері, а також практики його застосування.

Для досягнення поставленої мети у дисертації необхідно вирішити наступні завдання:

-вивчити історію розвитку, становлення ДФК за діяльністю з морського страхування;

-визначити поняття та сутність фінансово-правового інституту ДФК за діяльністю з морського страхування;

-розкрити притаманні державному фінансовому контролю за діяльністю з морського страхування принципи;

-охарактеризувати систему органів ДФК за діяльністю з морського страхування;

-узагальнити та розкрити зміст видів, форм і методів ДФК за діяльністю українських страхових організацій-членів Морського страхового бюро (далі - СО-членів МСБ);

-надати правову характеристику діяльності страхових організацій як об'єкта ДФК;

-охарактеризувати особливості ДФК за окремими напрямками діяльності з морського страхування;

-сформулювати шляхи вдосконалення ДФК у зазначеній галузі.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу ДФК за діяльністю з морського страхування.

Предмет дослідження становить правове регулювання державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування.

Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких спрямовується системним підходом. Він надає можливість досліджувати проблеми в єдності їхнього змісту та юридичної форми, проводити системний аналіз ДФК за діяльністю з морського страхування.

Історико-правовий метод використаний при дослідженні виникнення та становлення ДФК у страхуванні, в тому числі й морському (підрозділ 1.1). За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, встановлено сутність та особливості ДФК у напрямку страхування морських перевезень вантажів (підрозділ 1.2). Методи класифікації, групування, системно-структурний, системно-функціональний застосовано для визначення принципів, видів, форм і методів ДФК у сфері морського страхування (підрозділи 1.3, 2.2). Призначення спеціально-юридичного методу - з'ясування специфіки діяльності органів ДФК за діяльністю українських страхових компаній щодо перевезень вантажів на морському транспорті (підрозділ 2.1). Для вивчення законодавства, що регламентує проведення ДФК у сфері морського страхування, автором використано системний та статистичний методи (розд. ІІІ).

Науково-теоретичним підґрунтям для виконання дисертаційного дослідження стали наукові праці вчених у сфері економіки, філософії, загальної теорії держави і права, теорії управління, адміністративного, фінансового, страхового і морського права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних дослідників. У висновках та пропозиціях дисертант спирався на наукові дослідження провідних вітчизняних фахівців - В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурки, Д.А. Бекерської, І.А. Бєлобжецького, М.Т. Білухи, О.Д. Василика, Е.А. Вознесенського, А.Т. Комзюка, В.В. Конопльова, Н.П. Матюхіної, В.П. Петкова, О.П. Рябченко, Л.А. Савченко, О.Ю. Синявської, Л.К. Царьової та ін.

Нормативною базою роботи стали Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, що регулюють державний фінансовий контроль за діяльністю українських страхових компаній у галузі морського страхування. У даній роботі використано декілька законопроектів.

Інформаційну та емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять узагальнення контрольної діяльності у зазначеній сфері, довідкові та статистичні матеріали Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні, Ліги страхових організацій України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у вітчизняній правовій науці вперше проведено комплексне монографічне дослідження правового регулювання державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування.

У результаті проведеної роботи автором запропоновано нові наукові положення, висновки та рекомендації. Зокрема:

вперше:

-визначено поняття «об'єкт державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування», під яким розуміється діяльність страхових організацій, спрямована на забезпечення надання страхового захисту учасникам економічних відносин від різних видів ризиків природного, техногенного, економічного, соціального, екологічного та іншого походження, зокрема при діяльності українських страхових організацій щодо морського транспорту, страхування вантажів при перевезенні їх морським транспортом, страхування відповідальності морського перевізника;

-виділено основні етапи становлення законодавства щодо державного фінансового контролю за діяльністю українських страхових організацій з морського страхування, починаючи з радянських часів донині, зокрема: встановлення з боку держави монополії як на морське страхування, так і на всю страхову діяльність; встановлення державного контролю над страхуванням; поява спеціалізованих нормативно-правових актів щодо морського страхування та створення єдиного органу, що був уповноважений займатися як морським страхуванням, так і страхуванням взагалі (Держстрах СРСР); стагнація розвитку страхової діяльності; відмова від державної монополії як над морським страхуванням, так і над страхуванням взагалі; формування чинної законодавчої бази щодо державного фінансового контролю у сфері морського страхування в Україні;

удосконалено:

-конструкцію системи органів державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування, серед яких, крім органів державної влади загальної компетенції, органів державного фінансового контролю, визначено місце та повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг як спеціального органу державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування;

-типову форму договорів з морського страхування, а також перелік обов'язкових вимог щодо заходів їх забезпечення;

дістали подальшого розвитку:

-визначення поняття «державний фінансовий контроль за діяльністю з морського страхування», під яким розуміються активно-пасивні дії уповноважених органів державної влади або їхніх представників (Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні) з відстеження та вивчення функціонування українських страхових організацій-членів Морського страхового бюро за дотриманням ними встановлених державою вимог щодо ефективності й доцільності мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів у морському страхуванні та попередження зловживання;

-система принципів державного фінансового контролю за діяльністю морського страхування, до яких віднесено: законність, поєднання державних і приватних інтересів, незалежність, гласність, самостійність, професіоналізм, системність, централізм, об'єктивність, вибірковість та ефективність;

-пропозиції щодо посилення ролі юридичної відповідальності морських перевізників вантажу в Україні за порушення вимог Закону України «Про страхування», зокрема щодо необхідності удосконалення механізму юридичної відповідальності в частині надання можливості державним органам примусово за рішенням суду вимагати виконання призначених штрафних санкцій.

-пропозиції щодо удосконалення організаційних умов функціонування органів державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у дисертації положення, висновки і пропозиції можуть бути використані у:

-науково-дослідній сфері - для подальшого розроблення положень інституту ДФК за діяльністю з морського страхування;

-правотворчій сфері - для удосконалення законодавства України, зокрема Закону України «Про страхування», Кодексу торгового мореплавства, Цивільного кодексу України тощо;

-правозастосовній діяльності - для вдосконалення процедур державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування;

-навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Фінансове право», «Страхове право» та «Морське право», під час розроблення спеціального курсу «Державний фінансовий контроль у морському страхуванні в Україні».

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на науково-практичних конференціях: «П'яті осінні юридичні читання» (Хмельницький, 2006 р.), «Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика правозастосування і шляхи її вдосконалення» (Суми, 2010).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у п'яти статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також двох тезах наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел, у який входять 150 найменувань, що розміщуються на 13 сторінках, 4 додатків, які займають 28 сторінок. Загальний обсяг дослідження становить 226 сторінок, з яких 185 - основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації, формулюється об'єкт і предмет дослідження, визначається методологічна основа роботи, формулюються положення, які виносяться на захист і становлять наукову новизну, визначається практична значущість роботи, а також подається інформація про апробації результатів дослідження.

Перший розділ «Теоретичні основи державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історико-правовий аналіз становлення діяльності з морського страхування як об'єкта державного фінансового контролю» зроблено висновок, що правові засади державного контролю за діяльністю з морського страхування були обумовлені особливостями радянської соціально-економічної формації. У підрозділі наголошено на тому, що страхові фонди розглядалися як частина державних фінансів. Діяльність із морського страхування врегульовувалася виходячи із загальних потреб мобілізації, розподілу та використання національного доходу в інтересах розвитку виробництва та задоволення потреб соціалістичного суспільства. У межах дослідження історичного розвитку правових засад фінансового контролю за відносинами у сфері морського страхування дисертантом виділено декілька етапів та визначені особливості їх організаційно-правового оформлення.

У підрозділі детально вивчаються особливості здійснення ДФК у сфері морського страхування у період, що розпочався із 90-х років ХХ ст. Серед основних чинників, які вплинули на об'єкт контролю, виділено: децентралізацію та демонополізацію страхової справи; тенденцію гармонізації правових засад страхової діяльності з європейськими стандартами та збільшення обсягів приватноправових засад регулювання страхових відносин.

Автором проаналізовано етапи розвитку нормативних засад здійснення ДФК у сфері морського страхування у контексті прийнятих у цій сфері базових нормативно-правових актів - Декрету Кабінету Міністрів України «Про страхування» (1993 р.), Закону України «Про страхування» (1996 р.), якими закладено основи правового регулювання страхування в Україні.

Дослідження сучасного стану страхових відносин як об'єкта ДФК дозволило дисертанту визначити необхідність розвитку публічно-правових засад регулювання страхових відносин у цілому та системи публічного фінансового контролю у сфері морського страхування зокрема.

У підрозділі 1.2 «Поняття та сутність державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування як фінансово-правового інституту» дисертантом підтримується позиція, що інститут ДФК за діяльністю з морського страхування є самостійним інститутом фінансового права, який входить до його загальної частини, хоча має складну структуру, оскільки складається з фінансово-правових норм, що включені як у Загальну, так і в Особливу частину фінансового права.

Аналіз наукової літератури вказує на відсутність єдиного погляду на питання про поняття фінансового контролю. З урахуванням особливостей відносин у сфері морського страхування як об'єкта ДФК пропонується наступне визначення цієї категорії: фінансовий контроль - це активно-пасивні дії уповноважених органів державної влади або їхніх представників (Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні) із відстеження та вивчення функціонування українських страхових організацій-членів Морського страхового бюро за дотриманням ними встановлених державою вимог щодо ефективності й доцільності мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів у морському страхуванні та попередження зловживань у даній сфері. Констатується тенденція до розширення сфери публічних фінансів за рахунок ланок, що задовольняють визнані публічні потреби, перебуваючи переважно на приватноправових засадах регулювання. До таких ланок фінансової системи автор пропонує включати й відносини у сфері морського страхування.

У підрозділі 1.3 «Основні принципи державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування» йдеться про концептуальні для фінансового права положення - принципи ДФК (лат. principium - «основа, початок»). Аналіз сучасної доктрини фінансового права і законодавства вказує на відсутність належного розуміння та правового регулювання принципів ДФК. Більшість принципів ДФК, на думку здобувача, не знаходять свого закріплення у чинному фінансовому законодавстві, а існуючі характеризуються декларативністю через відсутність механізму їх реалізації. З огляду на зазначене у підрозділі пропонується закріпити принципи ДФК у законодавчих актах, що регулюють контрольну діяльність.

До принципів ДФК діяльності із морського страхування віднесені: законність, поєднання державних і приватних інтересів, незалежність, гласність, самостійність, професіоналізм, системність, централізм, об'єктивність, вибірковість та ефективність.

Специфіка відносин у сфері морського страхування як об'єкта ДФК визначає особливий зміст принципу незалежності, яким традиційно визначається характер побудови нормативної моделі відносин між контролюючим суб'єктом та учасниками відносин, що є об'єктом контролю. Діяльність останніх значною мірою базується на приватноправових засадах, тому принцип незалежності забезпечує можливість визначати межі публічно-правового регулювання відносин у сфері ДФК за діяльністю з морського страхування як мінімально достатні для ефективного здійснення контролю. Достатність сформованих заходів, на переконання дисертанта, має оцінюватись виходячи з емпіричних досліджень системи страхових відносин взагалі і у сфері морського страхування зокрема.

У другому розділі «Суб'єкти державного фінансового контролю в Україні за діяльністю з морського страхування» на підставі аналізу існуючих у науці фінансового права підходів до визначення суб'єктів ДФК і класифікації його видів, форм і методів запропоновано систему суб'єктів, покликаних контролювати діяльність з морського страхування, досліджено правове становище і повноваження державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - ДКРРФПУ) як спеціального контролюючого суб'єкта за діяльністю з морського страхування.

У підрозділі 2.1 «Система органів державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування» окреслено коло суб'єктів ДФК за діяльністю з морського страхування, до яких віднесено: керівні суб'єкти ДФК - Президент України та Верховна Рада України; суб'єкти загального ДФК, тобто такі, повноваження яких поширюються не лише на сферу контролю фінансів - Кабінет Міністрів України (далі - КМУ) та Міністерство фінансів України (далі - МФУ); суб'єкти спеціальної компетенції - Рахункова палата, Державна контрольно-ревізійна служба України і Державна податкова служба України; суб'єкти спеціалізованого ДФК - Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - ДКРРФПУ).

У підрозділі, з огляду на складну систему суб'єктів ДФК за діяльністю з морського страхування, зроблено висновок про необхідність чіткого розмежування їх компетенції у названій сфері як необхідного кроку до запобігання дублюванню повноважень, захисту прав підконтрольних суб'єктів, забезпечення ефективності контрольних заходів.

У дисертації досліджено особливості контрольної діяльності Президента України, Верховної Ради України, КМУ, МФУ як органів ДФК за діяльністю з морського страхування. Окремо проаналізовано контрольні повноваження Рахункової палати України, Державної контрольно-ревізійної служби України та Державної податкової службі України у названій сфері.

На підставі вивчення світового досвіду організації фінансового контролю автором зроблено висновок про відповідність української моделі побудови органів фінансового контролю за діяльністю з морського страхування англосаксонській моделі.

Наприкінці підрозділу наголошено на необхідності усунення колізій у нормативно-правових актах, що визначають правовий статус органів фінансового контролю.

У підрозділі 2.2 «Види, форми та методи державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування» у першу чергу зосереджено увагу на дослідженні видів державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування, який залежно від часу його здійснення поділено на попередній, поточний та наступний.

Вивчення форм ДФК за діяльністю українських страхових організацій-членів Морського страхового бюро дозволило автору дійти висновку, що у їх межах знаходять прояв певні заходи, пов'язані з реалізацією контрольних повноважень відповідних суб'єктів. Вибір однієї з форм діяльності представником органу ДФК, на думку автора, здійснюється виходячи з його компетенції, особливостей об'єкта, який підлягає перевірці, та поставленої мети. До форм ДФК за діяльністю українських страхових компаній віднесено ревізію та перевірку, які характеризуються як обов'язкові та ініціативні. Дисертантом обґрунтовано теоретичне та практичне значення коректної класифікації ревізії за однорідними ознаками, зокрема: за повнотою обсягу діяльності об'єкта: повна та часткова; за організаційною ознакою - планова та позапланова; за відомчою належністю органів, які уповноважені проводити ревізії, - позавідомча та внутрішньовідомча.

Окремо у підрозділі наголошується на тому, що перевірка - це форма ДФК, яка спрямована на вивчення та порівняння фактичних даних з документальними даними щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольного суб'єкта.

Методи ДФК за діяльністю вітчизняних СО-членів МСБ, на думку дисертанта, - це способи застосування легітимних форм контрольної діяльності у сфері морського страхування. Вибір методів контрольної діяльності визначається рядом обставин, зокрема характером об'єкта перевірки. державний контроль страховий морський

У роботі проаналізовано спеціальні методи ДФК за діяльністю СО-членів МСБ - обстеження, інспектування, аналіз фінансової діяльності та метод кінцевих оцінок.

У підрозділі 2.3 «Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг як суб'єкт державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування» доведено, що відповідно до Закону України «Про страхування» функції ДКРРФПУ обмежуються лише державним наглядом, тому спостерігається плутанина між поняттями «контроль» та «нагляд». У дисертації обґрунтовується позиція щодо необхідності внесення змін, пов'язаних з перейменуванням у Законі України «Про страхування» розділу ІV з «Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні» на «Державний нагляд та державний фінансовий контроль за страховою діяльністю в Україні».

Поряд з цим у підрозділі доводиться необхідність запровадження механізму притягнення посадових осіб ДКРРФПУ до юридичної відповідальності за розголошення в будь-якій формі відомостей, у тому числі й стосовно морських перевезень вантажів, що є таємницею страхування.

Дисертантом наголошується, що назва згаданої вище Комісії, з огляду на покладені на неї обов'язки, є не зовсім коректною. У зв'язку з цим пропонується перейменувати її у Державну комісію ринку фінансових послуг України. Вдосконалення вимагає також і правовий статус ДКРРФПУ шляхом розширення її повноважень у сфері ДФК за діяльністю з морського страхування. Пропонується надати їй право проведення державного фінансового аудиту підконтрольних суб'єктів, оскільки аудит може проводитися як з ініціативи суб'єктів господарювання, так і в інших випадках, передбачених законом.

У третьому розділі «Морське страхування в Україні як об'єкт державного фінансового контролю» досліджуються публічно-правові аспекти договорів морського страхування, статус страхових організацій як підконтрольних суб'єктів у діяльності щодо організації перевезень морським транспортом, публічно-правові засади регулювання страхування вантажів при їх перевезенні морським транспортом та страхування відповідальності морського перевізника.

У підрозділі 3.1 «Публічно-правові аспекти регулювання та фінансового контролю договірних відносин у морському страхуванні» розглянута правова природа договорів морського страхування (далі - ДМС) в Україні та визначено, як суб'єкти ДФК здійснюють контроль за різними видами діяльності українських СО в галузі морського страхування. Доведено, що, оскільки правове регулювання відносин у морському страхуванні базується як на приписах нормативно-правових актів, так і на правилах, що виникли на ґрунті страхової практики, потребує удосконалення зміст ДМС.

Автором наголошується на необхідності уніфікації використовуваних на страховому ринку договорів шляхом розроблення їх типових форм, які слід затвердити на рівні нормативно-правового акта. Доводиться, що дотримання публічно-правових вимог страхового договору забезпечується контролем з боку уповноважених на здійснення ДФК суб'єктів за діяльністю СО, оскільки попередні контрольні заходи є передумовою укладання такого договору.

У підрозділі проаналізовано особливості контролю за ДМС, що ґрунтується виключно на письмових доказах, до яких у морському страхуванні належать різни види страхових полісів, види яких розглядаються в дисертації як гарантія виконання договірних зобов'язань.

Дисертантом доводиться, що обов'язковим предметом контролю ДМС має бути наявність положень щодо відшкодування збитків, які були завдані непередбаченими подіями. Пропонується запровадити публічно-правові засади визначення розміру страхових внесків відносно страхової суми з метою їх уніфікації і контролю з боку органів ДФК за їх сплатою.

У підрозділі 3.2 «Діяльність українських страхових організацій щодо морського транспорту як об'єкт державного фінансового контролю» досліджуються повноваження вітчизняних СО-членів МСБ, що спеціалізуються у морській сфері, які, на думку автора, повинні при складанні ДМС не тільки надавати свої страхові послуги, а і вимагати дотримання вимог безпеки судна, що наразі належить до компетенції інших суб'єктів, які надають страхові послуги. Обґрунтовується необхідність визначення страхових організацій як суб'єктів вторинного державного контролю, який при виявленні порушень безпеки судна повинен передавати відповідні матеріали уповноваженим державним органам для прийняття відповідних рішень.

Обґрунтовується необхідність внесення змін у чинне вітчизняне законодавство, а також міжнародні правові акти щодо запровадження стандартизованого визначення терміна «судно», під яким у роботі пропонується розуміти призначену для використання у морському середовищі плавучу споруду, яка перебуває під юрисдикцією та контролем конкретної держави. Окремо висловлюються пропозиції щодо удосконалення змісту ст. 7 Закону України «Про страхування» на предмет закріплення обов'язковості страхування морських суден, а також Порядку складання договорів страхування морських суден, які знаходяться у державній власності та передаються судновласниками у фрахт, оренду, лізинг.

Визначено організаційно-правові засади діяльності СО-членів МСБ щодо усунення наявних колізій у страхуванні морських суден, встановлення публічно-правових засад тарифікації страхових послуг і забезпечення публічності його діяльності, зокрема шляхом надання розширеної статистичної інформації на сайті МСБ про кількість морських страхових випадків у вітчизняних СО-членів МСБ.

У підрозділі 3.3 «Страхування вантажів на території України при перевезенні їх морським транспортом як об'єкт державного фінансового контролю» визначено, що нині страхування вантажу в Україні при морських перевезеннях отримало майже повне правове регулювання, проте механізм ДФК з боку державних органів за цим напрямком страхування перебуває на стадії становлення та потребує вдосконалення.

Окремо зазначається, що відносини у названій сфері врегульовано як нормами національного законодавства, так і нормами міжнародного права. Особливість регулювання названих відносин, на думку автора, полягає також і в широкому використанні правового звичаю.

Автором обґрунтовується необхідність узгодження норм українського законодавства з питань морського страхування з подібними нормами міжнародного права, що сприятиме створенню єдиного «правового поля» у даній сфері та підвищенню ефективності ДФК за нею. У зв'язку з цим пропонується: внести зміни до Рекомендацій МСБ України щодо окремих умов страхування; закріпити в умовах постачання СІF та CIP Правил Інкотермс-2000 добровільні засади щодо страхування вантажу, що перевозиться морським транспортом; нормативно визначити поняття «фрахтування судна на час», «фрахтування судна» з метою перевезення вантажу.

Вирішення названих питань, як наголошується у підрозділі, має теоретичне і практичне значення, оскільки органи, які здійснюють ДФК за діяльністю вітчизняних СО-членів МСБ, при виконанні своїх повноважень вимагають, щоб двосторонній договір страхування вантажу містив певні обов'язкові елементи для уникнення непорозумінь при настанні страхового випадку. З огляду на викладене робиться висновок, згідно з яким як діяльність українських страхових компаній щодо морського транспорту, так і страхування вантажу при морських перевезеннях потребують типових форм ДМС та уніфікації правил морського страхування.

Підрозділ 3.4 «Страхування відповідальності морського перевізника вантажу в Україні як об'єкт державного фінансового контролю» присвячено вивченню інституційної складової об'єкта контролю у галузі морського страхування. Дисертантом досліджено поняття «юридична відповідальність перевізника за порушення морського законодавства» як специфічного виду об'єкта страхування, що підлягає ДФК. Обґрунтовується необхідність вдосконалення механізму ДФК з боку державних органів за цим напрямком страхування.

Одним із шляхів удосконалення публічно-правових засад забезпечення виконання зобов'язань морськими перевізниками визнається створення Державного фонду гарантування відповідальності морських перевізників, який формувався б за рахунок коштів учасників фонду. Діяльність фонду, на думку дисертанта, здатна забезпечити високий рівень виконання зобов'язань перевізників, компенсувати збитки учасників страхових відносин. Доводиться, що ефективна діяльність фонду можлива лише за умови її підконтрольності органам ДФК. Зазначені положення, як вважає автор, потребують імплементації до чинних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування відповідальності морських перевізників.

ВИСНОВКИ

У результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні діяльності з морського страхування як об'єкта ДФК, з'ясуванні сутності ДФК у цій сфері, аналізі основних процедур контрольної діяльності щодо основних об'єктів морського страхування та удосконаленні цієї діяльності. Дисертантом сформульовано низку висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вирішення наукового завдання. Основні з них такі.

Запропонована періодизація становлення та розвитку ДФК за діяльністю з морського страхування та визначено шість етапів, які відображають особливості суспільних відносин у галузі страхування.

Для з'ясування сутності ДФК у галузі морського страхування сформульоване визначення ДФК за діяльністю з морського страхування як активно-пасивні дії уповноважених органів державної влади та управління або їх представників (Міністерства фінансів України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні) з відстеження та вивчення функціонування українських СО-членів Морського страхового бюро за дотриманням ними встановлених державою вимог мобілізації, розподілу та ефективності й доцільності використання фінансових ресурсів щодо морського страхування та попередження зловживання. Доведено, що сутність ДФК за діяльністю з морського страхування становлять:

-активно-пасивні дії з боку уповноважених законодавством державних органів або їх представників за функціонуванням українських страхових організацій, тобто з'ясування питання про відповідність реальних фінансових правовідносин нормам фінансового законодавства;

-отримання об'єктивної та достовірної інформації щодо стану законності та доцільності здійснюваних операцій та процесів з фінансовими ресурсами, дотримання фінансової дисципліни;

-застосування заходів, спрямованих на попередження та усунення порушень законності та фінансової дисципліни;

-виявлення причин та умов, які сприяють порушенням норм фінансового законодавства;

-застосування заходів юридичної відповідальності до осіб, винних у порушенні вимог фінансового законодавства та фінансової дисципліни.

Проведене дослідження принципів ДФК, страхової морської діяльності дозволило виокремити принципи ДФК за діяльністю з морського страхування, до яких належать: законність, поєднання державних і приватних інтересів, незалежність, гласність, самостійність, професіоналізм, системність, централізм, об'єктивність, вибірковість та ефективність.

Для здійснення ефективної діяльності з морського страхування обґрунтовується пропозиція щодо закріплення на законодавчому рівні видів, методів і форм ДФК за діяльністю українських страхових організацій та постатейного фіксування їх переліку: а) види: за ознакою часу проведення - попередній, поточний і наступний; б) форми: ревізії та перевірки, які визначаються як обов'язкові та ініціативні; в) спеціалізовані методи: обстеження, інспектування, аналіз фінансової діяльності та метод кінцевих оцінок.

Дослідження повноважень суб'єктів, які у сфері морського страхування контролюють виконання умов ДМС, дозволило визначити систему державних органів України, які здійснюють ДФК за діяльністю українських страхових організацій у морській сфері, та їх правовий статус, а також повноваження спеціального органу ДФК за діяльністю з морського страхування - ДКРРФП.

Для удосконалення ДФК за діяльністю з морського страхування пропонується уніфікувати вимоги до страхових організацій, стандартизувати умови ДМС шляхом запровадження їх типових форм.

Необхідним є введення обов'язкового державного аудиту як методу фінансового контролю. У зв'язку з цим пропонується перейменувати у Законі України «Про страхування» розділ ІV з «Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні» на «Державний нагляд та державний фінансовий контроль за страховою діяльністю в Україні» та ввести методи фінансового контролю за страховою діяльністю.

Спираючись на результати вивчення та враховуючи специфіку договору страхування у морській сфері, яка обумовлена публічно-правовими факторами, вважається за необхідне закріпити на законодавчому рівні наступні положення: 1) при укладанні ДМС страхувальник зобов'язаний сплатити зазначену страхову суму, що забезпечує страховий захист; 2) у ч. 3 ст. 243 Кодексу торгового мореплавства України внести такі доповнення: у разі неповідомлення страхувальником відповідних відомостей або повідомлення ним неправильних відомостей страховик має право відмовитися від договору та вимагати від страхувальника сплатити штраф у трикратному розмірі загальної страхової суми за цим договором; 3) замість сплати неустойки страховиком за несвоєчасне здійснення страхової виплати встановити його відповідальність у вигляді виплати двократної суми доходу, отриманого від вкладання грошей у банківські метали, нерухоме майно тощо; 4) визначити фінансову відповідальність морського перевізника за прострочення в доставці вантажу.

Відповідно до сутності і принципів ДФК та враховуючи специфіку діяльності страхових організацій щодо морського транспорту, вантажів, що перевозяться морським транспортом, відповідальності морського перевізника, які є об'єктом страхування та об'єктом ДФК, пропонується сформувати Державний фонд гарантування відповідальності морських перевізників, внески до якого страхувальниками мають бути обов'язковими.

Специфіка об'єктів морського страхування обумовлює внесення наступних змін до Закону України «Про страхування»:

-визначити, що незалежно від права власності та району плавання СКС є обов'язковим страхуванням;

-закріпити єдине тлумачення поняття «судно» як призначеної для використання у морському середовищі плавучої споруди, що перебуває під юрисдикцією та контролем конкретної держави;

-усунути колізію між нормами Закону України «Про страхування» щодо обов'язковості страхування вантажів та умовами поставки CIP і CIF Правил Інкотермс-2000 щодо добровільності страхування вантажів при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Для удосконалення діяльності з морського страхування пропонується внести зміни до Порядку складання договорів страхування морських суден, які знаходяться в державній власності та передаються судновласниками у фрахт, оренду, лізинг, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 17.05.1999 р. № 260, зокрема передбачити, що страхувальниками морського судна, що знаходиться у державній власності та здається в оренду, є судновласник і орендатор.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Губіна Г.Л. Суб'єкти, які здійснюють державний фінансовий контроль за діяльністю українських страхових організацій щодо перевезень на морському транспорті / Г.Л. Губіна // Південноукраїнський правничий часопис. - 2007. - Вип. 4. - С. 225-229.

2. Губіна Г.Л. Історико-правовий аналіз становлення сучасного державного фінансового контролю за діяльністю українських страхових компаній щодо перевезень вантажів на морському транспорті / Г.Л. Губіна // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - Вип. 1. - С. 169-175.

3. Губіна Г.Л. Договір страхування в Україні щодо перевезень вантажів на морському транспорті / Г.Л. Губіна // Університетські наукові записки. - 2008. - Вип. 3. - С. 172-179.

4. Губіна Г.Л. Страхування відповідальності морського перевізника вантажу в Україні / Г.Л. Губіна // Південноукраїнський правничий часопис. -2008. - Вип. 3. - С. 80-82.

5. Губіна Г.Л. Поняття державного фінансового контролю за діяльністю українських страхових організацій, що пов'язана з використанням морського транспорту / Г.Л. Губіна // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - Вип. 3. - С. 226-229.

6. Губіна Г.Л. Принципи державного фінансового контролю за діяльністю страхових компаній: окремі питання / Г.Л. Губіна // Молодь у юридичній науці : зб. тез міжнар. наук. конф. молодих учених «П'яті осінні юридичні читання» (2728 жовт. 2006 р., м. Хмельницький) : у 5 ч. Ч. 2: Конституційне право. Адміністративне право та процес. Фінансове право. Міжнародне право. Порівняльне правознавство. - Хмельницький : Вид-во Хмельниц. ун-ту упр. та права, 2006. - С. 138-140.

7. Губіна Г.Л. Методи фінансового контролю органів державної влади за діяльністю страхових компаній / Г.Л. Губіна // Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика правозастосування і шляхи її вдосконалення : зб. тез міжнар. наук.-практ. конф. (45 черв. 2010 р., м. Суми). - Суми : Вид-во Сумського відділення НБУ, 2010. - С. 29-31.

АНОТАЦІЇ

Губіна Г.Л. Правове регулювання державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування (фінансово-правовий аспект). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2010.

Дисертація присвячена визначенню засад правового регулювання державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування. Сформульовано поняття державного фінансового контролю в галузі морського страхування, визначено його сутність і принципи. Обґрунтовується система органів, які уповноважені на здійснення державного фінансового контролю за діяльністю з морського страхування, види, форми і методи їх контрольної діяльності. З'ясовано місце і повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг у діяльності з морського страхування. Розглянуті публічно-правові засади регулювання та фінансового контролю договірних відносин у морському страхуванні. Визначені шляхи удосконалення контролю за діяльністю українських страхових організацій щодо морського транспорту, вантажів, що перевозяться морським транспортом, та відповідальності морських перевізників як об'єктів державного фінансового контролю.

Ключові слова: державний фінансовий контроль, морське страхування, фінансове-правове регулювання, страхові організації, договір морського страхування, страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом, страхування відповідальності перевізників.

Губина Г.Л. Правовое регулирование государственного финансового контроля деятельности в морском страховании (финансово-правовой аспект). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право; финансовое право; информационное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена определению основ правового регулирования государственного финансового контроля деятельности в морском страховании. Сформулировано понятие государственного финансового контроля в области морского страхования, определена его сущность и принципы. Обосновывается система органов, уполномоченных на осуществление государственного финансового контроля деятельности в морском страховании, виды, формы и методы их контрольной деятельности. Выяснено место и полномочия Государственной комиссии по регулированию рынков финансовых услуг в деятельности по морскому страхованию.

В соответствии с задачами и принципами государственного финансового контроля деятельности страховых организаций и особенностями объектов страхования, - морской транспорт, грузы, которые перевозятся морским транспортом, ответственность морских перевозчиков, - предлагается сформировать Государственный фонд гарантирования ответственности морских перевозчиков за счет взносов, обязательных для застрахованных.

Рассматривается специфика объектов страхования в морской отрасли и обосновывается необходимость внесения изменений в Закон Украины «О страховании» и в другие нормативно-правовые акты в соответствии с международными нормами, регламентирующими страховую деятельность.

Рассмотрены публично-правовые основы регулирования и финансового контроля договорных отношений в морском страховании. Определены пути усовершенствования контроля деятельности украинских страховых организаций относительно морского транспорта, грузов, перевозимых морским транспортом, и ответственности морских перевозчиков как объектов государственного финансового контроля.

Ключевые слова: государственный финансовый контроль, морское страхование, финансово-правовое регулирование, страховые организации, договор морского страхования, страхования грузов, перевозимых морским транспортом, страхование ответственности перевозчиков.

Gubina GL legislation on financial control over the activities of marine insurance (financial - legal aspects). - Manuscript.

Thesis for the degree of legal, specialty 12.00.07 - Administrative Law and Procedure, Finance, Information Law. - National University of Internal Affairs of, Kharkov, 2010.

Dissertation focuses on the principles of legal regulation of state financial monitoring activities with marine insurance. State The concept of financial control in the field of marine insurance is determined by its nature and principles. Grounded system, which authorized the implementation of state financial control over the activities of marine insurance, types, forms and methods of their control activities. The place and authority of the State Commission on regulation of financial services activities in marine insurance. Are considered public-legal principles of the regulation of financial control and contractual relations in maritime insurance. The ways of improving control over the Ukrainian insurance for maritime transport, cargo transported by sea and marine liability carriers, as objects of state financial control.

Keywords: state financial control, marine insurance, financial regulation, insurance companies, marine insurance, insurance of goods carried by sea, liability insurance carrier.

Размещено на Allbest.ru

...