Запобігання злочинам у сфері приватизації майна

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ ПРИВАТИЗАЦІЇ МАЙНА

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ГЛОБА Катерина Павлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Піщенко Геннадій Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Користін Олександр Євгенійович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри економічної безпеки;

кандидат юридичних наук, професор Литвин Олександр Петрович, Академія муніципального управління, декан юридичного факультету.

Захист відбудеться «20» травня 2010 р. о 14 00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.03 в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «30» березня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А. В. Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціально-політичні перетворення, що тривають в Україні, вимагають здійснення радикальних економічних реформ, які б забезпечували безповоротність ринкової трансформації та перехід до сталого економічного розвитку. Приватизація як обов'язкова умова такої трансформації, що полягає у відчуженні державного і комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, відіграє одну з провідних ролей у становленні вітчизняної економіки, стабільності соціальної й політичної ситуації у країні, добробуту держави загалом.

На практиці ж перехід до ринкової економіки виявився в Україні доволі складним, багато в чому непередбачуваним та пов'язаним з численними зловживаннями. Поширеність та небезпечність останніх зумовила прийняття низки норм, завданням яких є кримінально-правова охорона приватизаційних процесів від злочинних посягань. За даними Департаменту інформаційних технологій МВС України, у 2002 р. виявлено 4,5 тис. злочинів у сфері приватизації; 2003 р. - 3,6 тис.; 2004 р. - 3,4 тис.; 2005 р. - 3,5 тис.; 2006 р. - 2,8 тис.; 2007 р. - 2,7 тис.; 2008 р. - 2,3 тис. Злочинність в Україні. Основні показники стану та структури злочинності за 2001-2008 роки : Статистичний зб. / МВС України ДІТ. - К. : ВПЦ МВС України, 2009. - 200 с. - С. 151. Незважаючи на зниження абсолютних показників зазначених злочинів майже вдвічі, головним у характеристиці є тенденція до збереження їх відносно масового та стійкого характеру, що значною мірою підвищує актуальність забезпечення ефективності запобіжної діяльності та важливість обраної теми наукового дослідження.

Злочинність у сфері приватизації тісно пов'язана з корупцією та організованою злочинністю, а її негативні наслідки виявляються в гальмуванні розвитку виробництва, стимулюванні інфляційних процесів, зменшенні надходжень до державного бюджету, ускладненні виконання програм соціальної допомоги населенню, загостренні наявних економічних проблем. Крім того, криміногенний вплив злочинів, що пов'язані з приватизацією майна, призводить до формування нового соціально-економічного середовища, що створює сприятливі умови для протиправної господарської діяльності. Зокрема, нині протиправне відчуження майна відбувається за тіньовими схемами, з використанням різних способів незаконної приватизації, найбільш розповсюдженими з яких є фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства.

Дослідження матеріалів слідчої практики за справами цієї категорії свідчить про низьку ефективність кримінально-правового запобігання злочинам, що пов'язані з приватизацією майна, ступеню їх суспільної небезпечності. Так, за матеріалами 725 кримінальних справ, порушених за ст. 233-235 Кримінального кодексу (КК) України, за 2002-2008 рр. було притягнуто до відповідальності усього 362 особи. Звертає увагу той факт, що 30,0 % із загальної кількості порушених кримінальних справ у процесі досудового слідства були зняті з обліку, у зв'язку з відсутністю законних підстав для їх порушення (пп. 1, 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу (КПК) України). Безпідставне, необґрунтоване порушення таких справ свідчить про недостатній рівень підготовки працівників правоохоронних органів до якісного збору інформації щодо фактів незаконної приватизації, їх подальшої кваліфікації та розслідування. Зазначені недоліки правозастосовної діяльності негативно впливають на загальну ефективність запобіжної діяльності у сфері приватизації.

Аналіз судової практики також підтверджує наявність фактичної безкарності осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації майна. Так, за досліджуваний період за ст. 233-235 КК України засуджено лише 55 осіб. Неадекватною небезпечності посягань є безпідставна «м'якість» судових вироків винним особам. Зокрема, жодній засудженій особі за вказані злочини не призначено покарання у виді позбавлення волі. Суди застосовують до таких осіб види покарання, не пов'язані з позбавленням волі, або ж звільняють засуджених осіб від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України) або ж унаслідок акту амністії (ст. 85 КК України).

Особливості територіального розподілу судимості за злочини вказаної категорії свідчать про неоднозначне застосування судами норм, що встановлюють відповідальність за незаконну приватизацію (ст. 233 КК України) чи недотримання обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235 КК). Так, за 2002-2008 рр. в дев'яти областях України, а саме: Вінницькій, Волинській, Житомирській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Херсонській, Чернівецькій, Чернігівській, а також у містах Києві та Севастополі місцеві суди жодного разу не виносили обвинувальних вироків у кримінальних справах за ст. 233-235 КК України. Таким чином, відсутність науково обґрунтованих рекомендацій, навчальної та методичної літератури, які б містили узагальнені дані щодо типових способів, причин та умов вчинення злочинів у сфері приватизації, обмежують правові можливості правоохоронних органів і судів у протидії вказаним злочинам.

Теоретичним підґрунтям для проведення дослідження стали роботи таких відомих вітчизняних та зарубіжних вчених, як П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, С.Н. Баліної, Б.В. Волженкіна, П.А. Вороб'я, Л.Д. Гаухмана, Н.О. Гуторова, Г.М. Дашковської, О.Є. Дементьєвої, О.М. Джужі, А.І. Долгової, О.О. Дудорова, А.П. Закалюка, А.Ф. Зелінського, О.Г. Кальмана, Ю.Ф. Кваши, О.Г. Колба, О.Є. Користіна, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, В.С. Ларцева, О.М. Литвака, О.П. Литвина, В.В. Лунєєва, М.І. Мельника, П.П. Михайленка, В.І. Осадчого, О.Й. Пасхавера, Г.І. Піщенка, А.В. Савченка, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.Ф. Ущаповського, В.І. Шакуна, С.С. Яценка та ін. Праці зазначених науковців є фундаментальними для різних галузей права, однак у сучасній українській кримінології відчувається дефіцит ґрунтовних теоретичних та прикладних розроблень із запобігання злочинам у сфері приватизації, у зв'язку з чим зазначені проблеми потребують додаткових досліджень.

Окремі аспекти, пов'язані з правопорушеннями у сфері приватизації, висвітлено в монографії В.В. Коваленка «Профілактика економічної злочинності в Україні: концептуальні засади, організаційно-правові основи, проблеми управління» (2004); у докторських дисертаціях: В.О. Мандибури «Тіньова економіка як об'єкт системного наукового дослідження» (1999), В.М. Поповича «Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки» (2002); у кандидатських дисертаціях: М.Б. Бучко «Заходи попередження сучасної корисливої економічної злочинності» (2002), С.А. Квасова «Організаційно-економічний механізм виявлення та попередження тіньової діяльності» (2005), В.Н. Серафимова «Економічні інститути і аналіз тіньової економічної діяльності у трансформаційному періоді» (2005), П.І. Заруби «Кримінальна відповідальність за злочини у сфері приватизації» (2007).

Водночас при всій важливості приватизації в контексті демократичних перетворень і становленні відповідних суспільних інститутів в Україні, а також наявності значного наукового інтересу до процесів приватизації, у вітчизняній кримінологічній науці відсутні комплексні монографічні дослідження, присвячені цій проблематиці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767); пп. 2, 4 Указу Президента України «Про першочергові заходи щодо детінізації економіки та протидії корупції» від 18 листопада 2005 р. № 1615/2005; положеннях рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про забезпечення національних інтересів і національної безпеки у сфері приватизації та концептуальні засади їх реалізації» від 15 лютого 2008 р. (введеного в дію Указом Президента України від 6 березня 2008 р. № 200/2008); Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльності органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (затверджені наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755); Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2008-2010 рр. (п. 2.1.8). Тему дисертації внесено до Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права та затверджено відділенням кримінально-правових наук АПрН України (2005 р., п. 561).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробленні науково обґрунтованих заходів запобігання злочинам у сфері приватизації майна шляхом проведення їх комплексного кримінологічного та кримінально-правового аналізу.

Досягнення цієї мети здійснювалося через постановку та вирішення завдань як теоретичного, так і практичного змісту, а саме:

провести аналіз законодавчої бази з метою формулювання науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення нормативно-правового забезпечення приватизаційних процесів;

з'ясувати рівень, структуру, динаміку злочинів, що вчиняються у сфері приватизації майна;

визначити основні детермінанти злочинів у сфері приватизації майна;

дослідити найбільш типові способи вчинення злочинів у сфері приватизації майна;

сформулювати основні напрями загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у сфері приватизації;

з'ясувати можливості використання в Україні зарубіжного досвіду запобігання незаконній приватизації.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у зв'язку з вчиненням злочинів у сфері приватизації майна.

Предмет дослідження - запобігання злочинам у сфері приватизації майна.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети й завдань, об'єкта та предмета дослідження. За допомогою порівняльно-правого методу вивчено вітчизняну й зарубіжну законодавчу базу у сфері регулювання приватизаційних відносин і визначено можливості застосування відповідних норм в Україні (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Системно-структурний та формально-логічний методи дали змогу розкрити систему суб'єктів загальносоціального та спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, що вчиняються у сфері приватизації, визначити детермінанти злочинів цієї категорії й типологію осіб, які їх вчиняють (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1, 3.2). Конкретно-соціологічні методи збору, узагальнення й аналізу статистичної інформації застосовувалися з метою отримання найбільш повної інформації про об'єкт і предмет дослідження при вивченні кримінальних справ, вироків суду та інших джерел процесуального характеру, інформаційно-аналітичних звітів МВС та прокуратури, а також при проведенні контент-аналізу публікацій у засобах масової інформації, що надало можливість сформулювати теоретичні висновки та практичні рекомендації (розділи 2, 3).

Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення та аналізу 105 кримінальних справ за ст. 233-235 КК України, у тому числі й порушені за сукупністю злочинів, за якими обвинувачення було пред'явлено 143 особам. Ці справи були розглянуті судами або перебували у провадженні органів досудового слідства протягом 2002-2008 рр. у різних регіонах України (Автономній Республіці Крим, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Івано-Франківській, Львівській, Луганській, Миколаївській, Херсонській, Тернопільській областях). У роботі також використано результати проведеного на базі головних управлінь та управлінь МВС України вищезазначених областей анкетування 250 працівників органів внутрішніх справ (ОВС), з таких підрозділів: Державна служба боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), Управління боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), слідчих відділів. Крім того, у дисертаційному дослідженні використовувались інші статистичні й аналітичні матеріали судової та слідчої практики у справах цієї категорії, довідково-публіцистичні та періодичні видання, а також особистий практичний досвід дисертанта на посаді слідчого.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших комплексних монографічних досліджень, яке присвячене питанням запобігання злочинам, що вчиняються у сфері приватизації. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, зокрема:

вперше:

- запропоновано типологію осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації, за критерієм глибини й стійкості антисуспільної поведінки та психофізіологічних властивостей людини;

- розроблено пропозиції щодо удосконалення профілактичних заходів у сфері приватизації на регіональному рівні, основними з яких є посилення контролю за процесами приватизації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки регіону, перевірка законності приватизації об'єктів соціально-культурного призначення тощо;

- доведено необхідність внесення змін до чинної редакції ст. 233 КК України, передбачивши в диспозиції частини другої відповідальність за незаконну приватизацію стратегічно значимих об'єктів, та включення до її змісту таких кваліфікуючих ознак, як «повторність» і «службовою особою»; запропоновано доповнити ст. 235 КК України частиною другою, у якій передбачити такі кваліфікуючі ознаки, як «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою», «особою, раніше судимою за один із злочинів, що передбачені статтями 233 - 235 КК України»;

- обґрунтовано пропозицію про внесення змін до ст. 112 КПК України про усунення подвійної підслідності злочинів, передбачених ст. 233-235 КК України, органам прокуратури й ОВС, залишивши їх виключно за підслідністю прокуратури;

удосконалено:

- поняття злочинів у сфері приватизації, а також їх класифікацію залежно від: 1) суб'єктів злочинів, які беруть участь у приватизаційному процесі; 2) об'єктів приватизованого майна;

- систематизацію детермінант злочинів у сфері приватизації, основними з яких є чинники: загальносоціального, економіко-політичного, правового та морально-психологічного характеру;

- комплекс заходів із стимулювання загальносоціальної запобіжної діяльності щодо незаконної приватизації, серед яких: усунення правової невизначеності відносно кола суб'єктів цієї діяльності та їх компетенції; планування відчуження майна на державному рівні відповідно до сучасних вимог економічного та соціального розвитку країни тощо;

дістали подальшого розвитку:

- теоретичні положення щодо системи суб'єктів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у сфері приватизації майна, у рамках якої охарактеризовано діяльність неспеціалізованих суб'єктів запобігання вказаним злочинам (Кабінету Міністрів України, Фонду державного майна України (ФДМУ), обласних рад, виконавчих комітетів на місцях, судів) та основних спеціалізованих суб'єктів (прокуратури й ОВС);

- пропозиції щодо можливості імплементації відповідних норм міжнародного права в національне законодавство України, серед яких: захист статутних фондів стратегічних підприємств; упровадження спеціального регулювання процесів приватизації під спільним контролем правоохоронних органів, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані автором у процесі дослідження, використовуються: у навчальному процесі - при викладанні курсів, підготовці підручників і навчальних посібників із кримінології, профілактики злочинів, кримінального права та споріднених спеціальних курсів (акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 3 грудня 2007 р.); у правотворчості - внесено пропозиції щодо змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема КК, КПК України (акт впровадження у законотворчу діяльність Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 19 січня 2009 р. № 04_19/14_69; акт Херсонської обласної державної адміністрації від 18 лютого 2009 р. № Г_223); у практичній діяльності - для вдосконалення запобіжної діяльності з протидії незаконній приватизації у практиці правоохоронних органів (акт впровадження у практичну діяльність Херсонського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ (УМВС) України в Херсонській області від 29 жовтня 2007 р.; акт Управління Служби безпеки України в Херсонській області від 2 липня 2008 р.; акт ДСБЕЗ УМВС України в Херсонській області від 5 листопада 2008 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дослідження неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права Київського національного університету внутрішніх справ.

Результати дослідження оприлюднено на міжнародній науково-практичній конференції «Кримінально-правова політика держави: теоретичні та практичні аспекти проблеми» (м. Донецьк, 2006 р.); щорічній науково-практичній конференції «Економічна безпека держави: стан, проблеми, напрямки зміцнення» (м. Харків, 2006 р.); звітних науково-практичних конференціях «Підготовка спеціалістів-юристів для ОВС: здобутки, проблеми та перспективи» (м. Херсон, 2006, 2007, 2009 рр.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у дванадцяти публікаціях, з яких сім - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, п'ять - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають дев'ять підрозділів, висновків, 12 додатків на 30 сторінках, списку використаних джерел (188 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 224 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 173 сторінки.

приватизація майно правоохоронний злочин

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність теми і ступінь її наукового розроблення, сформульовані мета й завдання дослідження, визначається його наукова новизна та практичне значення, показана апробація отриманих результатів.

Розділ 1 «Загальна характеристика злочинів у сфері приватизації майна» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Правова основа системи державного регулювання приватизаційних процесів» виокремлено та проаналізовано нормативно-правові акти, за якими здійснюється державне регулювання процесів відчуження державного і комунального майна у специфічних умовах реформування національної економіки.

Дослідження підтвердило відсутність нині чіткої, злагодженої системи державного регулювання приватизаційних процесів, що значною мірою пов'язано з відсутністю базових нормативних актів, зокрема: Державної програми приватизації на 2009-2013 рр., законів України «Про акціонерні товариства», «Про відповідальність експертів-оцінювачів майна, що приватизується». Водночас правове регулювання приватизації в Україні характеризується надмірною кількістю правових джерел (більше 500 актів), а також непослідовністю та несистемністю внесення змін до законодавства в цій сфері, що негативно впливає на виконання завдань і досягнення стратегічних цілей приватизації. Так, донині залишається неприйнятим Закон України «Про Фонд державного майна України», проект якого чотири рази вносили на розгляд Верховної Ради України. З огляду на особливу значимість та важливість прийняття цього нормативного-правового акта, дисертантом детально вивчено функції та завдання цього органу, на підставі чого запропоновано на законодавчому рівні закріпити обов'язок ФДМУ України та його регіональних відділень перевіряти походження коштів, за рахунок яких здійснюється приватизація певного об'єкта, адже поки що це лише право зазначених установ.

У підрозділі 1.2. «Кримінально-правова характеристика злочинів у сфері приватизації майна» сформульовано авторське визначення злочинів у сфері приватизації, досліджено та узагальнено їх типові види. Окрім того, детально розглянуто склади злочинів, що взаємозумовлені та перебувають у тісному зв'язку із злочинами у сфері приватизації, зокрема: фіктивне банкрутство; доведення до банкрутства; ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); зловживання владою або службовим становищем; одержання хабара та ін.

На основі результатів аналізу ст. 233-235КК України, пов'язаних з незаконною приватизацією, було визначено характерні ознаки злочинів у сфері приватизації майна: а) корисливий характер діянь; б) колективність й анонімність жертв; в) прихованість для суспільства небезпечного характеру злочинів; г) тісний зв'язок з організованою злочинністю; д) незаконний перерозподіл матеріальних благ тощо.

Крім того, встановлено загальні для цих складів злочинів змістовні прогалини: неповноту складу злочину, передбаченого ст. 233 КК України, у частині незаконної приватизації державного, комунального майна, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тобто підприємств, що посідають монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, науково-дослідних (науково-технічних) установ, містоутворюючих підприємств та інших підприємств, що мають стратегічне значення; відсутність ознак спеціального суб'єкта; невідповідність пеналізації посягань у сфері приватизації їх суспільній небезпечності, що виявляється в невиправданій м'якості санкцій, а саме: відсутність обов'язкових покарань у виді конфіскації майна; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Відповідно, автором запропоновано внести зазначені зміни до змісту цих статей.

У підрозділі 1.3. «Законодавство зарубіжних країн про відповідальність за злочини у сфері приватизації майна» вивчено досвід нормативно-правового регулювання приватизаційних процесів у таких державах, як: Російська Федерація, Республіка Білорусь, Угорщина, Чехія, Німеччина, Польща, Великобританія, США, Канада, Франція, Італія, Японія, Бразилія, Туреччина.

Зважаючи на схожість способів учинення злочинів у сфері приватизації у країнах Східної Європи, серед яких: заниження вартості підприємства; порушення правил конкурсу або аукціону; приховання від покупців інформації про підприємство, що приватизується; незахищеність вкладів іноземних інвесторів у приватизацію, проаналізовано існуючі запобіжні заходи щодо незаконної приватизації, які ефективно функціонують у цих державах.

Акцентовано увагу на особливому підході до збанкрутілих підприємств у Німеччині та Чехії, що полягає в найвигіднішому розпродажу їх разом із прибутковими об'єктами. Підтвердженням дієвості такого підходу є прозорість процесів приватизації, економія бюджетних засобів та зростання інвестиційної привабливості країни на міжнародному ринку.

Зважаючи на сучасний соціально-економічний розвиток України та ґрунтуючись на позитивному зарубіжному досвіді, автор вважає, що найбільш прийнятними для неї є такі заходи, як: 1) активна участь іноземних інвесторів у приватизаційних торгах; 2) застосування реальних міжнародних цін у процесі оцінки майна; 3) індивідуальний підхід до кожного значимого для економіки держави об'єкта приватизації.

Розділ 2 «Кримінологічні ознаки злочинів у сфері приватизації майна» містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Кількісно-якісні показники злочинів у сфері приватизації майна» проведено аналіз відповідних матеріалів статистичної звітності та конкретних кримінальних справ (105) за період 2002-2008 рр., у результаті чого досліджено структуру злочинів у сфері приватизації та виявлено такі проблемні аспекти правозастосовної діяльності щодо них: 1) відсутність фактів притягнення до кримінальної відповідальності за порушення вимог ст. 234 КК України «Незаконні дії щодо приватизаційних паперів» (з дев'яти зареєстрованих злочинів в Україні жодного не направлено до суду); 2) слабка судова перспектива справ, порушених за ст. 233-235 КК України, що підтверджується низьким відсотком (до 19 %) ухвалення за ними вироків; 3) не засуджено жодної особи за злочин, передбачений ст. 233 КК України, що вчинено у складі організованої групи або злочинної організації (за даними Державної судової адміністрації України).

Визначено специфічні характеристики злочинності у сфері приватизації: незначну питому вагу зареєстрованих злочинів за ст. 233-235 КК України в загальній структурі злочинності в Україні (у середньому - 0,02 %); низький рівень групової (2,4 %) та рецидивної (1,3 %) злочинності у сфері приватизації майна; низький відсоток (1,5 %) виявлення організованих груп та злочинних організацій у вчиненні злочинів у сфері приватизації щодо загальної кількості виявлених організованих груп та злочинних організацій в Україні.

У підрозділі 2.2. «Кримінологічна характеристика осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації майна» розкрито особливості вказаних осіб та запропоновано типологію злочинців у сфері приватизації. Автором досліджено особливості індивідуальної злочинної поведінки у сфері відчуження майна, що пов'язані з «протиправними можливостями особи», які передбачають наявність корумпованих зв'язків між суб'єктами незаконної приватизації та посадовими особами державних органів.

У результаті дослідження слідчої та судової практики за 2002-2008 рр. дисертантом виділено характерні соціально-демографічні ознаки осіб, які вчиняють злочини у сфері приватизації. Зокрема, за їх соціальним статусом виділяють: службовців - 39,9 %, робітників - 22,0 %. Значною є частка працездатних осіб, які не працюють і не навчаються - 23,0 %. Питома вага державних службовців та пенсіонерів становить, відповідно, 7,6 %. Характерною особливістю злочинів у сфері приватизації майна є відсутність серед виявлених осіб тих, які на момент вчинення злочину не мали відповідної освіти, зокрема економічної, юридичної чи іншої спеціальної, що пов'язано із специфікою підготовки та вчинення зазначених злочинів.

У підрозділі 2.3. «Детермінанти злочинів у сфері приватизації майна» визначено і теоретично обґрунтовано класифікацію існуючих чинників, що зумовлюють кримінологічну детермінацію незаконного відчуження майна, встановлено причинно-наслідкові зв'язки між дією зазначених чинників і завданнями зниження їх криміногенного потенціалу, а також впливу на приватизаційні процеси в Україні шляхом налагодження ефективної системи профілактики.

Зазначені висновки підтверджуються результатами анкетування
250 працівників ОВС, на думку яких, головними причинами вчинення злочинів у сфері приватизації є такі: непрозорість приватизаційних процесів на всіх рівнях (61,6 %); недостатня поінформованість про проведення відчуження майна (84,4 %); неадекватність санкцій щодо винних осіб (57,2 %); недостатня ефективність заходів громадського контролю за проведенням приватизації (38,8 %); відсутність у працівників ОВС дієвих засобів запобігання вказаним злочинам (49,6 %); неналежний рівень взаємодії правоохоронних і контролюючих органів (44,0 %).

Розділ 3 «Роль правоохоронних органів та громадськості у запобіганні злочинам у сфері приватизації майна» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Загальносоціальні заходи запобігання злочинам у сфері приватизації майна» сформульовано поняття загальносоціального запобігання злочинам у сфері приватизації майна як діяльності, що обмежує або усуває чинники, які детермінують злочини, що вчиняються під час приватизації майна, та забезпечується усією сукупністю заходів державних органів і громадських організацій, спрямованих на вдосконалення соціально-економічних умов життя, вирішення суперечностей в економічній, соціальній, політичній та моральній сферах.

Залежно від характеру та спрямованості запобіжних заходів, виділено такі їх групи: 1) соціальні (спрямовані на підвищення матеріального рівня життя населення; зниження соціальної напруженості в суспільстві тощо); 2) економічні (створення спонукальних мотивів до реального інвестування та зміни цільових орієнтирів при приватизації об'єктів неприбутковими групами; економіко-кримінологічний аналіз і прогноз необхідності приватизації значимих для держави об'єктів тощо); 3) правові (створення правової бази для ефективної діяльності суб'єктів профілактики; забезпечення правових підстав для належного обліку та контролю за проведенням відчуження майна в України та ін.); 4) інформаційно-технічні (посилення можливостей використання джерел інформування громадськості про приватизаційні процеси; удосконалення технічних можливостей обміну даними між правоохоронними та контролюючими органами під час продажу, оренди з правом викупу державного чи комунального майна).

У підрозділі 3.2. «Спеціально-кримінологічні заходи запобігання злочинам у сфері приватизації майна» автором сформульовано поняття «спеціально-кримінологічне запобіганням злочинам у сфері незаконної приватизації», надано класифікацію суб'єктів запобігання, залежно від їх функцій, а саме: на судові, правоохоронні, контролюючі та громадські органи, а також пропозиції щодо застосування заходів спеціально-кримінологічної профілактики злочинів у даній сфері.

За результатами вивчення кримінальних справ (105), по яких переважну більшість обвинувачених складають саме службові особи (47,5 %), з урахуванням вимог кримінально-процесуального законодавства, автор пропонує передбачити підслідність справ за ст. 233-235 КК України виключно органам прокуратури.

Порівняльний аналіз Комплексних регіональних програм профілактики злочинності різних областей України (Вінницької, Донецької, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Харківської, Херсонської) дозволив здобувачеві визначити спільні недоліки, з метою усунення яких запропоновано: а) внести до відповідних програм заходи щодо запобігання незаконній приватизації майна стратегічно значимих для економіки і безпеки регіону підприємств; б) передбачити проведення обов'язкових перевірок законності приватизації окремих об'єктів: дитячих садків, шкіл, будинків відпочинку та інших закладів соцкультпобуту; в) запровадити проведення обов'язкових перевірок законності приватизації окремих земельних ділянок тощо. У підрозділі 3.3. «Заходи, спрямовані на вдосконалення діяльності правоохоронних органів щодо запобігання злочинам у сфері приватизації майна» проаналізовано запобіжну діяльність правоохоронних органів у сфері незаконної приватизації та визначено характерні для неї недоліки, серед яких: відсутність єдиної статистичної бази даних розкриття й розслідування злочинів у сфері приватизації державного та комунального майна; неналежний рівень взаємодії між правоохоронними і контролюючими органами щодо профілактики злочинів у сфері приватизації майна тощо.

З огляду на існуючі проблеми, визначено заходи, спрямовані на підвищення ефективності запобіжної діяльності правоохоронних органів у сфері приватизації, а саме: 1) удосконалення Інтегрованої інформаційно-пошукової системи ОВС, з обов'язковим включенням до неї даних про укладені або заплановані угоди з купівлі-продажу приватизованого майна (дані нового власника, ціна об'єкта, обставини придбання тощо); запровадження обов'язкового повідомлення в засобах масової інформації відомостей про намір придбати контрольний пакет акцій, значимих для економіки держави і регіону об'єктів; розкриття фондовими посередниками інформації про осіб, на користь яких здійснюється купівля акцій на вторинному ринку; 2) створення системи громадського контролю у сфері приватизації, шляхом залучення до співпраці засобів масової інформації, а також ресурсів глобальної мережі Інтернет, з метою розкриття та запобігання злочинам у сфері приватизації, 3) урахування результатів постійного моніторингу громадської думки, а також контроль громадськості за доходами і витратами службовців у сфері приватизації, за виконанням ними службових обов'язків, що дасть змогу запобігти корупційним діянням під час відчуження майна.

ВИСНОВКИ

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження проблем запобігання злочинам у сфері приватизації майна сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема:

1. Дослідження нормативно-правової бази підтвердило необхідність подальшого вдосконалення кримінального та кримінально-процесуального законодавства України. З метою забезпечення правової охорони економічної безпеки держави у сфері приватизації запропоновано:

а) доповнити диспозицію ч. 2 ст. 233 КК України визначенням незаконної приватизації стратегічно значимих об'єктів і такими кваліфікуючими ознаками, як «повторність» і «службовою особою», а в санкції передбачити «конфіскацію майна» як обов'язковий вид покарання і «позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років» як додатковий вид покарання;

б) доповнити ст. 235 КК України частиною другою, що містить такі кваліфікуючі ознаки, як «вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою», «особою, раніше судимою за злочини, що передбачені статтями 233-235 КК України», «службовою особою» та спричинення цими діяннями шкоди у великих розмірах, а в санкції передбачити такі міри покарання, як «штраф від чотирьохсот до дев'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на строк від двох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із конфіскацією майна або без такої»;

в) усунути подвійну підслідність злочинів за ст. 233-235 КК України ОВС і прокуратури, залишивши їх виключно за підслідністю прокуратури (ст. 112 КПК України).

2. На основі проведеного аналізу законодавства іноземних держав, що регулює приватизаційні процеси, сформульовано основні шляхи імплементації відповідних норм міжнародного права в національне законодавство України, а саме: 1) введення інституту «золотої акції», який дає змогу уникати поглинання стратегічних підприємств іноземними інвесторами (країни Західної Європи); 2) використання запобіжного інституту «твердих ядер», що формуються з числа стабільних акціонерів, з метою недопущення перепродажу підприємств (Франція); 3) запровадження спеціального регулювання процесів приватизації під спільним контролем правоохоронних та економічних міністерств і відомств (Угорщина) для України така взаємодія є необхідною, зокрема між прокуратурою, ОВС та ФДМУ; 4) застосування продажу підприємства-банкрута разом із прибутковим об'єктом (Німеччина); 5) використання важелів державного контролю під час управління корпоративними підприємствами (Італія).

3. Здійснене дослідження дало змогу сформулювати авторське визначення злочинів у сфері приватизації як суспільно небезпечних, умисних діянь, що заподіюють шкоду охоронюваним законом економічним інтересам суспільства, і полягають у незаконній приватизації державного та комунального майна, з метою майнової чи іншої економічної вигоди, для досягнення якої використовуються легальні, нелегальні або частково легальні економічні засоби.

4. З урахуванням даних, отриманих у результаті вивчення матеріалів кримінальних справ (105) за фактами незаконного відчуження майна, встановлено характерні для них закономірності та визначено найбільш типові злочини у сфері приватизації, відповідно до таких критеріїв: 1) залежно від суб'єктів, які беруть участь у приватизаційному процесі та вчиняють злочини: а) покупці приватизованого майна; б) набувачі акцій; в) керівники приватизованих підприємств; г) посадові особи, які організовують та контролюють приватизаційні процеси; 2) відповідно до об'єктів приватизованого майна, злочини, що вчиняються: а) у сфері відчуження державних і комунальних підприємств; б) у сфері управління державною і комунальною часткою власності на приватизованих об'єктах;
в) у сфері приватизації земельних ділянок; г) у сфері приватизації житлового фонду; д) у сфері здійснення операцій із приватизаційними паперами.

5. Надано характеристику рівню, структурі, динаміці злочинів у сфері приватизації, що відображено у відповідних таблицях і діаграмах. Визначено низький рівень виявлення злочинів, передбачених ст. 233-235 КК України та, відповідно, незначну питому вагу цих злочинів у загальній структурі злочинності в Україні, середній показник якої за період 2002-2008 рр. становить 0,02 %. Натомість питома вага злочинів у сфері службової діяльності, що пов'язані з приватизацією, становить 0,7 %. Це свідчить про помилки, що трапляються при кваліфікації злочинів цієї категорії не безпосередньо за ст. 233-235 КК України, а за суміжними складами злочинів (як правило, за ст. 364, 367 КК України).

6. Дисертантом, зважаючи на характер та зміст існуючих детермінант злочинів у сфері приватизації майна, проведено їх групування на такі блоки: а) загальносоціальні (посилення соціальної та економічної диференціації населення; непрозорість проведення відчуження майна); б) економіко-політичні (невизначеність меж приватного сектора; легалізація раніше здійсненого перерозподілу власності); в) правові (відсутність відповідальності інвесторів, незалежного оцінювання об'єкта приватизації та заборони його перепродажу протягом перших років); г) морально-психологічні (криміногенна мотивація; дефіцит інформації щодо умов і наслідків приватизації; український менталітет щодо приватизації).

7. Зважаючи на специфічні риси, притаманні особам, які вчинили злочини у сфері приватизації, для науково-практичного використання запропоновано їх типологію: а) залежно від глибини та стійкості антисуспільної поведінки, на корисливий та непослідовно корисливий типи; б) залежно від психофізіологічних властивостей людини, на інтелектуальний та ситуативний типи. У результаті вивчення кримінальних справ (105), що порушувались за ст. 233, 235 КК України у 2002-2008 рр., ми визначили характерні для цієї категорії осіб соціально-демографічні ознаки: переважно це особи чоловічої статі - 70,7 %; віком від 30 до 50 років - 55,9 %; з вищою освітою - 56,2 %; більшість з них є службовцями (47,5 %).

8. Удосконалено систему заходів спеціально-кримінологічного запобігання злочинам у сфері приватизації, до яких слід віднести: 1) необхідність включення представника прокуратури, ОВС до комісії під час приватизації певного об'єкта; 2) ДСБЕЗ, УБОЗ України, органам прокуратури, податковій міліції, службі безпеки України разом із ФДМУ проводити аналіз обґрунтованості визначення експертної оцінки вартості об'єктів державної власності, що приватизуються (зокрема, при конкурентних способах реалізації); 3) проведення вказаними службами спільних перевірок виконання покупцями інвестиційних зобов'язань згідно з угодами купівлі-продажу та законності походження коштів, що використовуються для придбання об'єктів приватизації.