Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

УДК 340.13

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.01. - Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень

Зупинення дії нормативно-правового акту(питання теорії та практики)

Гарник Людмила Леонідівна

Київ - 2010

Дисертація є рукописом

Робота виконана у відділі теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України Ярмиш Олександр Назарович, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, керівник департаменту з питань діяльності правоохоронних органів

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Гуренко-Вайцман Марина Миколаївна, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, начальник кафедри теорії та історії держави і права кандидат юридичних наук, доцент Погрібний Ігор Митрофанович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться 18 травня 2010 року о 14.00. год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розісланий 16 квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена теоретичною та практичною значущістю проблеми зупинення дії нормативно-правових актів для правової та політичної системи України.

Теоретична значущість цього дослідження полягає у необхідності подальшого розвитку та удосконалення наукової концепції щодо розуміння юридичної природи правотворчої діяльності та всебічного з'ясування її соціальних можливостей. Це, у свою чергу, передбачає вивчення низки питань, що стосуються удосконалення прийомів та правил законодавчої техніки, а також розуміння категорій «юридична сила нормативно-правового акту» та «ієрархія нормативно-правових актів», розкриття особливостей їхньої дії у часі, просторі й щодо певного кола осіб, формулювання та закріплення у законодавстві дефініції поняття «зупинення дії нормативно-правового акту» та його основних ознак, аналізу форм, підстав, соціально-правових наслідків зупинення дії нормативно-правового акту.

Актуальність теми дослідження виявляється також у необхідності забезпечення панування в нашій країні принципу верховенства права, розвитку ідеології конституціоналізму щодо обмеження державної влади, удосконалення існуючої в Україні системи стримувань та противаг, яка забезпечує розвиток громадянського суспільства та демократичних державних інституцій, стабільність правової системи держави, баланс законодавчої та виконавчої гілок державної влади, запобігає зловживанню нею, появі нелегітимних та неефективних нормативно-правових актів та, врешті-решт, виступає як гарантія захисту прав людини та законності державного управління.

Крім того, актуальність дослідження зазначеної проблематики з позицій загальної теорії права пояснюється необхідністю розробки цілої низки питань, які ще, на жаль, не отримали необхідного задовільного практичного та теоретичного вирішення. До них належать питання, які стосуються:

а) юридичних фактів, з якими закон пов'язує зупинення дії нормативно-правового акту;

б) специфіки правовідносин, в ході яких відбувається зупинення їхньої дії.

Практична значущість дослідження вказаної проблематики обумовлюється динамікою правового прогресу, а також необхідністю перенесення європейських та загальносвітових правничих цінностей на український ґрунт, підвищення якості правотворчої діяльності та подолання правових протиріч, удосконалення механізму прямої дії норм Конституції України у випадку зупинення дії нормативно-правового акту меншої юридичної сили, аналізу правозастосовчої та правотворчої діяльності, що здійснюється з приводу зупинення дії нормативно-правових актів.

Вже тривалий час у вітчизняному правознавстві відсутні відповідні монографічні дослідження, у яких підіймаються подібні питання. Цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, його практична та науково-прикладна цінність.

Зв'язок з науковими програмами. Дослідження здійснено в межах науково-дослідної програми відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України «Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності» (реєстраційний № РК 0104U006963).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб за допомогою специфічних засобів загальної теорії держави і права обґрунтувати концепцію розвитку та функціонування механізму зупинення дії нормативно-правових актів у правовій системі України.

Відповідно до сформульованої мети визначено завдання дослідження:

- окреслити основні риси зупинення дії нормативно-правових актів, як правового феномену, встановити місце відповідних юридичних норм у правовій системі України;

- узагальнити вітчизняні та зарубіжні наукові підходи до розуміння проблеми зупинення дії нормативно-правових актів, з формулюванням авторської концепції;

- запропонувати авторську дефініцію поняття «зупинення дії нормативно-правових актів» на основі проведення порівняння законодавства України та деяких країн світу, яке регулює правотворчий процес, а також виявити специфічні риси юридичних норм, що регламентують відповідну процедуру зупинення дії нормативно-правових актів;

- розкрити співвідношення таких суміжних понять, як: «зупинення дії нормативно-правових актів»; «поновлення дії нормативно-правових актів»; «припинення дії нормативно-правових актів»; «скасування дії нормативно-правових актів»;

- запропоновувати авторську класифікацію видів зупинення дії нормативно-правових актів;

- показати особливості реалізації інституту зупинення дії нормативно-правових актів в Україні як в процесі правотворчої, так і в процесі правозастосовної діяльності;

- здійснити системний аналіз правотворчих помилок, що виникають внаслідок зупинення дії нормативно-правових актів в Україні та на підставі цього запропонувати авторську дефініцію поняття «правотворча помилка»;

- сформулювати пропозиції щодо удосконалення правотворчого процесу в частині, що стосується зупинення дії нормативно-правових актів.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі зупинення дії нормативно-правових актів.

Предметом дослідження є закономірності правової регламентації зупинення дії нормативно-правових актів в Україні та загальноправові проблеми правотворчості (в їх теоретико-правовому осягненні), обумовлені існуванням даного правового явища.

Методологічна база дослідження складається із сукупності наукових методів і принципів, які в комплексі застосовуються для вирішення завдань дослідження та досягнення його мети. Засадничі принципи дослідження - об'єктивність, методологічний плюралізм, кумулятивність наукових знань, органічна єдність теорії та практики. Базовою методологічною основою став загальнонауковий діалектичний метод, який обґрунтовує взаємозв'язок та взаємообумовленість соціальних процесів та суспільних явищ.

Застосовувалися й інші загальні та спеціально-наукові методи: герменевтичний, формально-догматичний, моделювання, метод системного аналізу. Використано прийоми формальної логіки: аналіз, синтез, аналогію, абстракцію.

Завдяки методу моделювання було побудовано модель механізму зупинення дії нормативно-правових актів як складової нормотворчого процесу, розкрито його особливі риси та досліджено елементний склад, охарактеризовано особливості застосування юридичних норм, що регулюють процедуру зупинення дії нормативно-правових актів. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу в роботі наново переосмислено вітчизняний досвід правового регулювання зупинення дії нормативно-правових актів з урахуванням найбільш значущих сучасних світових досягнень у цій галузі. Системно-функціональний метод посприяв аналізу таких суміжних правових явищ, як «юридична сила нормативно-правового акту», «дія нормативно-правового акту», «поновлення дії нормативно-правових явищ», «скасування та припинення дії нормативно-правових актів», а також виявленню якісно нового рівня їхнього функціонування.

Формально-логічний метод став у нагоді при дослідженні місця та ролі юридичних норм про зупинення дії нормативно-правових актів у сучасній правовій системі України.

За допомогою герменевтичного методу встановлювалася текстуальна сутність нормативних приписів законодавчих та інших нормативно-правових актів, в яких регламентується питання зупинення дії нормативно-правових актів.

Ці ж методи застосовувалися при дослідженні стану вивчення проблематики дисертації у фаховій літературі, зокрема у працях вітчизняних та зарубіжних правознавців, таких як: С.С. Алексєєв, В.М. Баранов, С.В. Бахвалов, Д.Н. Бахрах, М.М. Гуренко-Вайцман, О.А. Гаврилов, Ю.М. Глущенко, О.А. Дмитриєвцев, Н.Ю. Задирака, К. Ільберт, М.А. Капустіна, А. Кашиць, Д.А. Керімов, В.С. Ковальский, А.М. Колодій, С.В. Лінецький, О.Б. Лісюткін, З.І. Лунь, Л.А. Луць, Н. Лясковська, Л.О. Морозова, О.Г. Мурашин, Ю.М. Оборотов, О.М. Пащенко, О.С. Піголкін, І.М. Погрібний, Є.А. Порошин, В.Ф. Прозоров, П.М. Рабінович, Л.М. Розін, Б.І. Сазонов, О.Ф. Скакун, Є.В. Сирих, Ю.А. Тихомиров, А.А. Фролов, Р.Й. Халфіна, Є.А. Юртаєва та ін.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше в українській юридичній літературі з позицій загальної теорії держави і права комплексно сформульовано засади та основні елементи концепції функціонування зупинення дії нормативно-правових актів у правовій системі України. Зокрема в дисертації:

уперше:

1) запропоновано авторську дефініцію поняття «зупинення дії нормативно-правових актів», згідно з яким дане правове явище розглядається як регламентована нормами права юридико-технічна процедура тимчасової втрати юридичної сили нормативно-правового акту, тобто обмеження його реалізації, що здійснюється компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування;

2) визначено ключові (базові) та інструментальні цілі зупинення дії нормативно-правових актів.

3) запропоновано ознаки та критерії, за якими зупинення дії нормативно-правових актів відмежується від суміжних правових явищ;

4) виокремлено функції зупинення дії нормативно-правових актів (регулятивна, обмежувальна, правозахисна, удосконалення законодавства, тощо), подано їхню структурну характеристику, згідно з якою вони поділяються на основні та похідні;

5) обстоюється теза, що в силу своїх специфічних властивостей, зупинення дії нормативно-правових актів є проміжним юридичним фактом, оскільки його правові наслідки не є остаточними. Остаточними юридичними наслідками зупинення дії нормативно-правових актів є відновлення або втрата юридичної сили нормативно-правового акту.

удосконалено:

1) існуючі науково-теоретичні підходи до розуміння сутності та змісту поняття зупинення дії нормативно-правового акту. Зокрема, аналіз чинного законодавства про нормативно-правові акти України, країн-учасниць СНД, свідчить, що дане правове явище має бінарний характер. Воно притаманне одночасно процесуальному і матеріальному праву. З точки зору процесуального права, його необхідно розглядати як певну юридичну процедуру. З точки зору матеріального права, зупинення дії нормативно-правових актів є повноваженням компетентних органів державної влади у галузі нормотворчості.

2) визначення сфери функціонування (реалізації) зупинення дії нормативно-правових актів. Доведено, що вона не обмежується тільки правотворчістю, оскільки у передбачених законом випадках зупинення дії нормативно-правових актів здійснюється шляхом правозастосування (шляхом винесення судом ухвали про зупинення дії нормативно-правового акту);

3) перелік основних видів підстав застосування зупинення дії нормативно-правових актів. До них, поряд з такими загальновизнаними (виявлення юридико-технічних дефектів змісту нормативно-правових актів; відсутність соціальної обумовленості у прийнятті нормативно-правового акту; прийняття у сфері дії нормативно-правового акту, дія якого була зупинена, нормативно-правового акту вищою юридичної сили), також належать:

- перевірка конституційності нормативно-правового акту;

- використання зупинення дії нормативно-правових актів як засобу забезпечення позову про скасування або припинення дії нормативно-правових актів (п.3 ст.117 КАСУ);

- відсутність фінансового забезпечення реалізації нормативно-правового акту;

4) класифікацію видів зупинення дії нормативно-правових актів. Поряд з загальновизнаними (в залежності від суб'єктного складу, територіальної поширеності тощо), запропоновано такі нові додаткові критерії класифікації зупинення дії нормативно-правових актів як:

- об'єм правового матеріалу, який піддається зупиненню;

- час, на який зупиняється дія нормативно-правового акту;

- наявність фактичного набуття юридичної сили нормативно-правовим актом;

- вид процедури зупинення дії правового акту (судова або правотворча);

5) місце та роль зупинення дії нормативно-правових актів, як явища юридичної дійсності, у правовій системі держави. Зазначено, що у системі законодавства України згаданий правовий феномен необхідно розглядати як правовий субінститут, який є складовою інституту дії нормативно-правових актів. Останній, в свою чергу, є складовою законодавства про нормативно-правові акти.

дістало подальшого розвитку:

1) вчення про види юридичних гарантій законності, зокрема у правотворчості, шляхом включення до його складу такої якісно нової гарантії, як зупинення дії нормативно-правових актів;

2) вчення про систему стримувань та противаг (як складова теорії розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову) шляхом включення до числа видів стримувань та противаг зупинення дії нормативно-правового акту, у випадку вирішення питання про його конституційність;

3) вчення про види нормотворчості в Україні шляхом визнання в якості факультативної нормотворчої діяльності зупинення дії нормативно-правового акту.

Практичне значення результатів дослідження полягає у можливості використання їх:

- у правотворчій діяльності - для створення та вдосконалення нормативно-правової бази, що регламентує питання зупинення дії нормативно-правових актів;

- як теоретичної бази для подальших наукових досліджень із проблематики удосконалення законодавчих та нормотворчих процедур;

- у навчальному процесі - при викладанні курсів з теорії держави і права, конституційного права у вищих закладах освіти;

- при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з юридичних дисциплін.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорювалася по розділах і в цілому на засіданнях відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України. Автор виступала з повідомленнями за матеріалами дисертаційного дослідження на двох міжнародних науково-практичних конференціях: «Інтеграційні процеси в історії права, держави та юридичної думки» (м. Івано-Франківськ, 12-14 травня 2008р.); «Проблеми правового захисту власності, прав та свобод громадян» (м. Кишинев , 22 грудня 2009 р.). За темою дисертації автором підготовлено й опубліковано чотири наукових статті у фахових виданнях з юридичних наук.

Структура роботи. Відповідно до мети, завдань, логіки й концепції дослідження дисертація складається зі вступу, трьох розділів (восьми підрозділів), висновків, списку джерел і літератури (160 позицій). Загальний обсяг роботи -- 155 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, розкрито ступінь наукової розробки проблеми, визначено об'єкт і предмет дослідження, його методологічну базу, окреслено мету й завдання роботи, подано відповідну характеристику наукової новизни, підкреслено теоретичне і практичне значення отриманих результатів, узагальнено інформацію про апробацію результатів дослідження і публікації автора.

Розділ 1 - «Загальна характеристика зупинення дії нормативно-правових актів як правового явища» - складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Розуміння поняття «зупинення дії нормативно-правового акту» у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції» аналізуються сучасні наукові теоретико-правові підходи, що розкривають сутність досліджуваного правового феномену, зокрема, погляди на цю проблему таких відомих українських вчених як П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, О.М. Пащенко та ін., а також позиції російських науковців А.А. Фролова, С.В. Бахвалова,

В.М. Карташова та ін. Звертається увага на дискусійний характер позиції

О.Ф. Скакун з приводу віднесення зупинення дії нормативно-правових актів до числа форм припинення дії нормативно-правового акту. В свою чергу, автор вважає, що зупинення дії нормативно-правових актів та припинення дії нормативно-правових актів не виступають як правове та родове явища. Вони є хоча суміжними, але різними правовими явищами, які відрізняються між собою за такими ознаками, як мета та правові наслідки.

Далі в роботі подається авторська дефініція поняття «зупинення дії нормативно-правових актів», розкриваються властивості, притаманні цій юридико-технічній процедурі. Наголошується на тому, що зупинення дії нормативно-правових актів є особливим різновидом техніко-юридичних прийомів усунення формально-логічних протиріч у правової сфери.

Автором констатується, що функціональною метою даної процедури є настання такого специфічного юридичного факту як неможливість реалізації (виконання) нормативно-правового акту, внаслідок тимчасової втрати його обов'язковості (юридичної сили). Акцентується увага на тому, що при зупиненні дії статус нормативно-правового акту завжди змінюється, тобто нормативний акт із розряду діючих переходить у розряд недіючих. В той же час це не тягне автоматично за собою а) визнання нормативно-правового акту неконституційним; б) визнання його недійсним; в) скасування; г) припинення. Також зупинення дії нормативно-правового акту не тягне відновлення юридичної сили нормативних актів, дія яких була раніше припинена, цим нормативно-правовим актом.

Далі автором розглядається питання про шляхи зупинення дії нормативно-правових актів (зупинення дії нормативно-правового акту нормативно-правовим актом того органу, який його видав; зупинення дії нормативно-правового акту іншим (вищим) органом, до числа повноважень якого належить зупинення дії або скасування нормативно-правових актів; видання доручення чи розпорядження вищим органом, згідно з яким нижчестоящому органу, що видав спірний нормативно-правовий акт, пропонується зупинити дію цього акту; зупинення дії нормативно-правового акту на виконання ухвали суду в порядку, передбаченому чинним законодавством України).

На завершення висвітлення зазначеного питання, дисертантом наголошується, що зупинення дії нормативного правового акту являє собою особливий вид юридичної діяльності держави в особі уповноважених органів та посадових осіб, котра має суворо визначені, законно встановлені межі й рівні реалізації та особливу процесуальну форму з метою досягнення й підтримки у "працездатному", ефективно функціонуючому стані, як у цілому системи, так і окремих джерел вітчизняного права.

У підрозділі 1.2. «Класифікаційна характеристика видів зупинення дії нормативно-правових актів» сформульовані критерії класифікації видів зупинення дії нормативно-правових актів та на підставі цього пропонуються види цього правового явища.

Наголошується, що в залежності від об'єму правового матеріалу, що піддається зупиненню, слід розрізняти:

- повне зупинення дії нормативно-правового акту, коли всі без винятку норми права, що містяться в цьому акті, припиняють свою дію без будь-яких виключень та застережень.

- часткове зупинення дії нормативно-правового акту, котре передбачає обмеження дії окремої норми або окремої частини нормативно-правового акту.

За часом зупинення дії нормативно-правового акту може бути:

- безстроковим та тимчасовим.

За наявністю фактичного набрання юридичної чинності зупинення дії здійснюється відносно нормативно-правового акту:

- який набув юридичну чинність;

- який не набув чинності.

В залежності від суб'єкту, що має повноваження щодо зупинення дії нормативно-правових актів, розрізняється:

- персоніфіковане (індивідуальне), котре включене до компетенції конкретної посадової особи.

- спільне (колегіальне), тобто таке, яке реалізується волею законодавчо визначеної сукупності суб'єктів.

В залежності від суб'єктного складу також слід виокремлювати: зупинення дії Верховною Радою України раніше виданих нею актів та законів, що є її виключною прерогативою; зупинення Президентом України правових актів Кабінету Міністрів України (постанов та розпоряджень) та органів місцевої виконавчої влади; зупинення Кабінетом Міністрів України виданих ним правових актів; зупинення вищими судовими інстанціями України дії виданих органами виконавчої влади правових актів.

Окремо розглядається така форма зупинення дії нормативно-правового акту, як мораторій (від лат. moratorius затримати, уповільнити), котра використовується за умов надзвичайної політичної або правової ситуації, що виключає можливість оперативного внесення змін до діючого нормативно-правового акту внаслідок непередбачуваності розвитку подій. В цьому зв'язку, автор поділяє думку А.А. Фролова про те, що мораторій дозволяє уникнути ущемлення та зниження авторитету законодавця.

В залежності від виду процедури, зупинення дії нормативно-правових актів може бути таким, що відбувається або в рамках нормотворчої, або судової процедури.

За рівнем територіальної поширеності необхідно виокремлювати зупинення дії нормативно-правових актів, дія яких поширюється на всю територію України, та зупинення дії нормативно-правових актів місцевих органів державної влади (органів місцевого самоврядування).

У підрозділі 1.3. «Правове регулювання зупинення дії нормативно-правових актів в країнах-учасницях СНД (порівняльно-правовий аналіз)» наголошується, що законодавство про нормативно-правові акти країн-учасниць СНД здебільшого базується на положеннях Рекомендаційного законодавчого акту «Про нормативно-правові акти держав-учасниць СНД», прийнятого Постановою Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД 13.05.1995 р.

Далі в роботі надається ґрунтовний порівняльно-правовий аналіз законодавства про нормативно-правові акти тих країн-учасниць СНД (Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Вірменії), де містяться відповідні положення про зупинення дії нормативно-правових актів, розкривається своєрідність цих норм. Зокрема, згідно х ст. 40 Закону Республіки Казахстан «Про нормативні правові акти», зупинення дії нормативно-правового акту завжди здійснюється на певний термін. Також ця норма встановлює, що способом зупинення дії нормативно-правового акти є прийняття окремого нормативного правового акту, який зупиняє або весь акт, або його окремі норми. Пункт 4 статті 3 Закону Киргизької Республіки «Про нормативні правові акти Киргизької Республіки» передбачає, що зупинення дії нормативно-правого акту визнається способом забезпечення законності нормативно-правового акту.

В свою чергу, в Законі Республіки Вірменія «Про правові акти» №3Р-320 від 03.04.2002 р. так само, як і в аналогічному киргизькому законі, передбачено, що зупинення дії нормативного акту є одним із видів припинення його дії (п.5 ст.71).

В роботі підкреслюється, що найбільш ґрунтовно питання зупинення дії нормативно-правових актів врегульовано у ст.76 Закону Республіки Вірменія «Про правові акти» №3Р-320 від 03.04.2002 р., у якій встановлено формальні вимоги до правового акту про зупинення дії іншого правового акту, які є гарантією його законності. До їхнього числа належать:

- причина або мета, а також термін зупинення дії правового акту;

- порядок та умови регулювання суспільних відносин, що виникають до зупинення дії правового акту та після відновлення його дії.

Закінчуючи аналіз своєрідності правового регулювання зупинення дії нормативно-правових актів в країнах-учасницях СНД, автор констатує, що у відповідному законодавстві

1) не має легального визначення поняття «зупинення дії нормативного правового акту»;

2) відсутні чіткі правові підстави для зупинення;

3) цей правовий інститут розглядається як один із видів припинення дії норми права.

У підрозділі 1.4. «Місце та роль правових норм про зупинення дії нормативно-правових актів у сучасній системі права України» досліджується питання щодо доцільності віднесення зазначеного правового феномену до числа самостійних структурних елементів системи права. В роботі розкриваються сучасні науково-теоретичні підходи до проблеми системи права, її внутрішньої будови. Автором поділяється загальновизнаний теоретичний підхід про те, що система права - це об'єктивне правове явище, яке формується на підставі загальних закономірностей суспільного життя. Далі дисертантом простежена низка наукових дискусій, що точаться з проблеми доцільності віднесення зупинення дії нормативно-правових актів: 1) до числа комплексних автономних міжгалузевих правових інститутів (А.А. Фролов); 2) до числа інститутів конституційного права (О.А. Гаврилов) як базової галузі українського права, що визначає повноваження вищих органів державної влади, у тому числі у сфері правотворчості. В свою чергу, на думку дисертанта, більш коректною є точка зору, згідно з якою зупинення дії нормативно-правових актів взагалі недоцільно розглядати в якості окремого елементу системи права України (правового інституту), оскільки:

1) воно не має ознак комплексного автономного міжгалузевого правового інституту (в першу чергу, внаслідок відсутності власного предмету правового регулювання як ключової ознаки, характерної для даного правового феномену);

2) аналіз сучасного вітчизняного та зарубіжного законодавства, де врегульовано питання зупинення дії нормативно-правових актів, не дає підстав стверджувати, що згадані норми мають вигляд відокремленого комплексу правових норм, тобто не можуть вважатися одним із інститутів конституційного права як галузі права;

3) норми, що регламентують питання зупинення дії нормативно-правових актів не мають ознак, які можуть їх характеризувати як окремий правовий інститут.

Далі, розглядаючи згадане питання в контексті проблеми співвідношення системи права та системи законодавства, дисертантом констатовано, що нормативне врегулювання зупинення дії нормативно-правових актів відбувається саме у законодавстві про нормативно-правові акти, в тій частині, що стосується дії нормативно-правових актів. Тому, на думку автора, норми законодавства, що регулюють згадане питання, є складовою інституту дії нормативно-правових актів, як інституту законодавства та галузі вітчизняного права про нормативно-правові акти, що формується («права про право»).

Розділ 2 - «Зупинення дії нормативно-правових актів та суміжні правові явища» - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Зупинення дії нормативно-правових актів та дія нормативно-правових актів: співвідношення понять» наголошується на тому, що з'ясування зазначеного питання має важливе практичне значення для наукового пізнання всіх аспектів теоретичного осмислення поняття «зупинення дії нормативно-правових актів», а також для перспектив його світоглядного та методологічного розвитку. Також дослідження зазначеного питання сприяє удосконаленню методів та способів загально-нормативного регулювання суспільних відносин.

Далі в роботі розкриваються сучасні науково-теоретичні підходи до розуміння сутності поняття «дія нормативно-правового акту», надається дефініція зазначеного поняття. Зокрема, дисертант вважає, що під «дією нормативно-правового акту» розуміється застосування нормативно-правового акта стосовно певних осіб, фактів (дій, подій) чи правовідносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Окремо розглянуто питання про структуру інституту дії нормативно-правових актів як окремого інституту права. Зазначено, що до його складу входять блоки правових норм, що регулюють: 1) питання дії нормативно-правових актів у часі; 2) питання дії нормативно-правових актів у просторі; 3) питання дії нормативно-правових актів щодо певного кола осіб; 4) питання скасування, припинення, зупинення, поновлення дії нормативно-правових актів; 5) інститут державної реєстрації нормативно-правових актів як передумови для набуття ними чинності. Тому, на думку дисертанта, поняття «дія нормативно-правових актів» та «зупинення дії нормативно-правових актів»співвідносяться як загальне та спеціальне поняття.

Також акцентується увага на тому, що внаслідок дії нормативно-правового акту, яка обумовлена сукупністю змістовних та формально-юридичних факторів, виникають, змінюються та припиняються правовідносини, отже нормативно-правовий акт має таку ознаку як «виконуваність».

Протилежністю виступає категорія «невиконуваність нормативних правових актів». Невиконуваність - нездатність нормативного правового акту в силу різних причин породжувати, змінювати й припиняти правовідносин. Таким чином, зупинення дії нормативно-правових актів необхідно розглядати як одну із форм невиконуваності нормативно-правового акту, яка виступає протилежністю (правовим антиподом) дії нормативно-правових актів. Дисертантом поділяється точка зору Ю.А. Тихомирова про те, що зупинення дії нормативно-правового акту є формою юридичного обмеження, яка перебуває в одному ряду з такими формами обмежень, як юридичні обов'язки, заборони, заходи захисту, запобіжні заходи тощо.

У підрозділі 2.2 «Зупинення, припинення, скасування та поновлення дії нормативно-правових актів як суміжні правові явища» зазначається, що такі прийоми правотворчості як зупинення, скасування та припинення дії нормативно-правового акту використовуються задля досягнення єдиної мети (єдиного результату) - обмеження дії нормативно-правового акту (втрати його юридичної сили) та стосуються саме його. Тому, на думку автора, вони є суміжними правовими явищами та формами юридичного обмеження, як і зупинення дії нормативно-правових актів. В той же час, між собою вони відрізняються темпоральними рамками, умовами та підставами застосування, а також правовими наслідками. Якщо у випадку зупинення дії нормативно-правового акту втрата його юридичної сили є неостаточним правовим результатом (проміжним юридичним фактом), то у випадку скасування або припинення дії нормативно-правового акту, такий результат є фінальним, за виключенням «переживання закону», коли не виключається можливість застосування таких нормативно-правових актів, що припинили свою дію до врегулювання певних суспільних відносин. Проте, у нормотворчій практиці такий випадок не є поширеним та здебільшого вважається екстраординарною подією. Також звертається увагу на те, що припинення та зупинення дії нормативно-правових актів застосовується виключно до чинних нормативно-правових актів, тоді як скасування використовується до таких нормативних актів, що прийняті, але ще не набули своєї юридичної сили. Констатується, що основним шляхом зупинення, припинення та скасування нормативно-правового акту є видання нового додаткового нормативно-правового акту. В той же час, як зупинення, так і припинення та скасування дії нормативно-правових актів можуть здійснюватися в межах певних судових процедур (в результаті правозастосування).

На завершенні аналізу згаданого питання автором надається визначення понять «скасування, припинення, та поновлення дії нормативно-правових актів». Під «скасуванням нормативно-правового акту» автором розуміється регламентована нормами права юридико-технічна процедура відміни дії нормативно-правового акту до набуття ним юридичної чинності, а також відміна рішення уповноваженого органу державної влади України щодо прийняття нормативно-правового акту. В свою чергу, під припиненням дії нормативно-правового акту необхідно вважати регламентовану нормами права юридико-технічну процедуру втрати юридичної сили діючого нормативно-правового акту органів державної влади України, що здійснюється уповноваженим органом. Під поновленням дії нормативно-правового акту в роботі автором вважається повернення юридичної сили нормативно-правовому акту, дія якого була зупинена або припинена, тобто повернення йому здатності тягти юридичні наслідки.

Розділ 3 - «Тенденції розвитку законодавства про зупинення дії нормативно-правових актів в Україні» - складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Фактори та умови, що ускладнюють реалізацію законодавства про зупинення дії нормативно-правових актів в Україні» піддані аналізу неправові та правові фактори, що негативно впливають на застосування юридичних норм зі згаданого питання.

Аналізу неправові фактори, що ускладнюють реалізацію законодавства про нормативно-правові акти, дисертант приєднується до позиції В.П. Казимірчука з приводу того, що будь-яке правове дослідження охоплює вивчення те тільки власне правових відносин у широкому сенсі цього слова, але й аналіз всіх інших неюридичних факторів, що впливають на право, а саме: економічних, історичних, соціально-психологічних тощо. На думку дисертанта, першу групу складають фактори соціально-політичного та економічного характеру, що знижують регулятивний потенціал законодавства про зупинення дії нормативно-правових актів. До їхнього числа належать політичний популізм, соціальна необґрунтованість нормотворчих мотивувань, низький рівень політичної та правової культури пануючої політичної еліти, відсутність фінансових можливостей для забезпечення реалізації нормативно-правового акту.

Другий блок факторів - це правові та організаційні фактори, обумовлені недосконалістю нормативно-правової бази, дефектами нормотворчої та правозастосовної діяльності.

Організаційним фактором виступає прогалина у науково-методичному забезпеченні процедури зупинення дії нормативно-правових актів. Акцентується увага на тому, що роль наукової доктрини у забезпеченні досліджуваних процесів є недооціненою. Відсутність достатньої кількості наукових досліджень та методик зупинення дії нормативно-правових актів, а разом з ними устояних уявлень про юридичну сутність згаданого правового феномену об'єктивно створюють додаткові перепони для нормального функціонування процедури зупинення дії нормативно-правових актів.

Дисертант наголошує, що власне юридичними факторами, які негативно впливають на стан та реалізацію зазначеного законодавства, є конфлікт компетенції уповноважених суб'єктів; відсутність концептуальності та послідовності як у процесі прийняття нормативно-правових актів, так і в подальшому під час їхнього зупинення та відміни; відсутність в Україні, зафіксованої в законі ієрархії нормативно-правових актів за ознакою юридичної сили; правотворчі помилки; відсутність чіткої, всебічно та ґрунтовно розробленої, зафіксованої у законодавчому порядку в єдиному нормативно-правовому акті процедурної технології зупинення дії нормативно-правових актів.

У підрозділі 3.2. «Шляхи вдосконалення законодавства про зупинення дії нормативно-правових актів в Україні» наголошується на тому, що розвиток та удосконалення юридичних норм про зупинення дії нормативно-правових актів повинні відбуватися шляхом удосконалення відповідного законодавства про нормативно-правові акти, статусних законів, що визначають повноваження органів влади у галузі нормотворення. Також судова практика щодо зупинення дії нормативно-правових актів є джерелом для подальшого розвитку та удосконалення законодавства з цих питань.

Далі в роботі проаналізоване чинне законодавство України, що регламентує нормотворчий процес, зокрема Конституція України, Регламент Верховної Ради, Закон України «Про Кабінет Міністрів України», «Регламент роботи Кабінету Міністрів України», Положення про порядок підготовки та внесення проектів актів Президента України, затверджене Указом Президента України від 15.11.2006 № 970/2006, а також низка відомчих нормативно-правових актів, які регламентують особливості здійснення відомчої нормотворчої діяльності в різних міністерствах. Констатується, що у згаданих нормативно-правових актах:

- немає легально визначеного поняття «зупинення дії нормативно-правового акту»;

- законодавство з цих питань має неповний та фрагментарний характер. Отже, процедура зупинення нормативно-правових актів майже не врегульована, а тому вона потребує відповідного закріплення. На думку автора, найбільш оптимальним вирішенням проблеми нормативного врегулювання процедури зупинення дії нормативно-правових актів є прийняття Закону України «Про нормативно-правові акти», де в розділі «дія нормативно-правових актів органів у часі, просторі щодо кола осіб» повинен бути реалізованим алгоритм даної процедури за наступною схемою:

1) формулювання в законі поняття «зупинення дії нормативно-правових актів»;

2) чітке визначення кола суб'єктів, що мають право реалізовувати повноваження щодо зупинення дії нормативно-правового акту;

3) встановлення вичерпного переліку підстав для здійснення цієї процедури;

4) встановлення порядку та умов регулювання відносин, що виникли до зупинення дії нормативно-правового акту та після відновлення його дії;

5) встановлення способу зупинення дії нормативно-правового акту (здійснення зупинення дії нормативно-правового акту або окремих його норм окремим нормативно-правовим актом або окремою ухвалою суду);

6) формально-юридичні вимоги та вимоги до змісту та структури нормативно-правового акту про зупинення дії іншого нормативно-правового акту;

7) правові наслідки зупинення дії нормативно-правового акту.

Дисертантом звертається увага на те, що: а) у Конституції України та в статусних законах, що визначають повноваження вищих органів державної влади, необхідно чітко прописати положення, які передбачають їхнє право зупиняти дію виданих ними нормативно-правових актів, та актів нижчих органів влади, а не окремі випадки зупинення; б) до прийняття відповідного законодавства про нормативно-правові акти різні аспекти нормотворчого процесу в частині зупинення дії нормативно-правових актів повинні найти відображення у відповідному спеціалізованому законодавстві (напр., у Регламенті Верховної Ради, Регламенті роботи Кабінету Міністрів тощо.).

Висновки

Сформульовано найбільш суттєві результати дослідження, акцентується увага на необхідності системного підходу до вивчення юридичної природи зупинення дії нормативно-правових актів.

Аргументовано показано, що процедура зупинення дії нормативно-правових актів справляє оперативний вплив на практику забезпечення прав людини та є дієвим засобом впливу на динаміку відносин громадянин - держава. нормативний правовий акт припинення

Констатовано, що процедура зупинення дії нормативно-правового акту є передумовою, а в деяких випадках і попереднім етапом, необхідним для усунення наявних у нормативно-правовому акті дефектів змісту. Тому із упевненістю можна стверджувати, що дану процедуру варто відносити до числа засобів забезпечення процесу вдосконалювання правової сфери.

Зупинення дії нормативного правового акту не замикається на формально-юридичній стороні, тобто здійснюється не тільки стосовно конкретного нормативно-правового акту, але й поширює свій вплив на функціональні аспекти діяльності владних-управлінських структур, формує або змінює певні юридичні режими та стани.

Класифікаційна характеристика зупинення дії нормативно-правових актів відіграє неабияку роль в формуванні ієрархії нормативно-правових актів, визначення їхньої юридичної сили, що, врешті-решт, необхідно для побудови сучасної системи стримувань та противаг між різними гілками влади в Україні.

Доведено, що виконуваність, як важливіша змістовна ознака будь-якого нормативно-правового акту, являє собою обумовлену сукупністю змістовних та формально-юридичних чинників здатність нормативно-правового акту породжувати, змінювати та припиняти правовідносини.

Даючи характеристику факторам та умовам, що ускладнюють реалізацію законодавства про зупинення дії нормативно-правових актів в Україні», автор наголошує на особливій ролі правотворчої помилки, під якою він розуміє ненавмисну дію суб'єкту законодавчого процесу, що порушує загальні принципи та норми матеріального та процесуального права, інші юридичні приписи, та такою, що не досягає цілей правового регулювання, й потребує певних заходів соціально-правового захисту.

Доведено, що «самоправне», у порядку владної ініціативи, зупинення дії нормативно-правових актів без наявності відповідного нормотворчого повноваження є недопустимим. Подібні кроки повинні кваліфікуватися як зловживання нормотворчими повноваженнями з притягненням посадових осіб до юридичної відповідальності. Задля запобігання подібній негативній тенденції, а також «розмноження» кола суб'єктів, що здійснюють зупинення та його форм, потрібна чітка законодавча регламентація процедури зупинення дії нормативно-правових актів.

З метою оцінки ефективності реалізації, обґрунтованого застосування процедури зупинення дії нормативно-правових актів, а також для виявлення застарілих норм та таких, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам, доведено необхідність впровадження в практику уповноважених нормотворчих органів влади механізму моніторингу нормативно-правових актів, які ними видаються. Цей крок, на думку дисертанта, надасть можливість своєчасно вживати заходи щодо внесення до них змін та (або) доповнень або припиняти їхню дію.

Список праць, опублікованих автором за темою дисертації

1. Гарник Л.Л. Правове регулювання зупинення дії нормативно-правових актів в країнах-учасницях СНД (порівняльно-правовий аналіз) / Л.Л. Гарник // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 3. - С. 13-21.

2. Гарник Л.Л. Юридична природа правотворчої помилки (теоретичний аналіз) / Л.Л. Гарник // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. Серія «Право». - 2009. - № 872. Вип. 6 - С. 246-251.

3. Гарник Л.Л. Види зупинення дії нормативно-правових актів

/ Л.Л. Гарник // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. - 2009. - № 4. - С. 21-28.

4. Гарник Л.Л. Виконуваність нормативно-правового акту: сучасні методологічні підходи до праворозуміння / Л.Л. Гарник // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Зб. наук. праць. Донецький юридичний інститут ЛДУВС. - 2010. - № 1. - С. 26-35.

Анотація

Гарник Л.Л. Зупинення дії нормативно-правового акту (питання теорії та практики) - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2010.

Дисертація є комплексним загальнотеоретичним дослідженням проблематики зупинення дії нормативно-правових актів в Україні.

Від аналізу розуміння поняття «зупинення дії нормативно-правового акту» у вітчизняній та зарубіжній юриспруденції, класифікаційної характеристика видів цього правового явища автор переходить до дослідження особливостей правового регулювання зазначеного питання в країнах-учасницях СНД, визначення місця та ролі юридичних норм про зупинення дії нормативно-правових актів у сучасній системі права України.

Автором пропонується аналітичний розгляд питання про співвідношення низки таких понять, як: «дія нормативно-правового акту», «зупинення дії нормативно-правового акту», а також «припинення, скасування, відновлення дії нормативно-правових актів».

Розглянуто питання щодо структурної характеристики інституту дії нормативно-правових актів.

Охарактеризовано фактори та умови, що ускладнюють реалізацію законодавства про зупинення дії нормативно-правових актів в Україні, запропоновано шляхи удосконалення законодавства України, що регулює нормотворчу діяльність в частині зупинення дії нормативно-правових актів.

Ключові слова: дія нормативно-правового акту; юридична сила, зупинення дії нормативно-правових актів; види зупинення дії нормативно-правових актів; поновлення дії нормативно-правових актів; припинення, скасування дії нормативно-правових актів; законодавство про нормативно-правові акти; правотворчість, юридична та законодавча техніка.

Гарник Л.Л. Приостановление действия нормативно-правового акта (вопросы теории и практики) - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений - Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2010.

Диссертация является комплексным общетеоретическим исследованием проблематики приостановления действия нормативно-правовых актов в Украине. Изучена отечественная и зарубежная литература, касающаяся понимания юридической природы приостановления действия нормативно-правовых актов. В частности, проанализированы научные концепции таких ученых, как В.Н. Баранов, С.В. Бахвалов, П.М. Рабинович, О.Ф. Скакун, А.А. Фролов, Р.О. Халфина, Е.А. Порошин, которые внесли наиболее значительный вклад в разработку данной проблемы.

От анализа общей характеристики приостановления действия нормативно-правовых актов как явления юридической действительности, присущего нормотворческому процессу, а также определения его роли в системе современного права Украины, автор переходит к компаративистско-правовому исследованию регулирования приостановления действия нормативно-правовых актов в государствах-участниках СНГ.

В диссертации сформулирована дефиниция понятия «приостановление действия нормативно-правовых актов», раскрыты его специфические особенности, раскрыт вопрос о видовой классификации этого правового явления. Отдельно проанализирован вопрос о такой особой форме приостановления действия нормативно-правовых актов, как мораторий.

Исследованы вопросы, касающиеся соотношения таких смежных правовых понятий как: действие нормативно-правовых актов, приостановление действия нормативно-правовых актов, отмена, прекращение и возобновление действия нормативно-правовых актов.

Рассмотрен вопрос о сущности и содержании такой категории как «неисполнимость нормативно-правовых актов».

Изучены социально-экономические, политические и юридические факторы, усложняющие реализацию законодательства о приостановлении действия нормативно-правовых актов, а также определены пути его дальнейшего совершенствования. Акцентируется внимание на необходимости скорейшего принятия Закона Украины «О нормативно-правовых актах» как базового закона, регламентирующего процедуру приостановления действия нормативно-правовых актов.

Ключевые слова: действие нормативно-правовых актов; юридическая сила; приостановление действия нормативно-правовых актов; виды приостановления действия нормативно-правовых актов; возобновление действия нормативно-правовых актов; прекращение, отмена действия нормативно-правового акта; законодательство о нормативно-правовых актах; правотворчество; юридическая и законодательная техника.

Garnyk L.L. A stop of action of legislative act (questions of theory and practice). - Manuscript.

The thesis for candidate degree of law on specialty 12.00.01 - theory and history of state and law; history of political and legal doctrines. - Institute of legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Kiev, 2010.

The dissertation is complex general theoretic research of stopping action of normative-legal acts in Ukraine. From the analysis of concept “stopping action of normative-legal act” in domestic and foreign jurisprudence, author came to research of the features of legal adjusting the noted question in the countries-participants of the CIS. The location and role of legal norms about stopping of action of normative-legal acts at the Ukrainian system of law are also examined. Author offers analytical consideration of question about correlation of such concepts, as: “action of normative-legal act”, “stopping action of normative-legal act”, “stopping action and abolition of normative-legal acts”. The question about structural description of institute of normative-legal acts' action was analyzed. Factors and terms which complicate realization of national legislation about stopping action of normative-legal acts were described. The ways of overcoming existing problems were described, as well.

Keywords: action of normative-legal act; legal force, stopping action of normative-legal acts; types of stopping action of normative-legal acts; proceeding in the action of normative-legal acts; stopping action and abolition of normative-legal acts; legislation about normative-legal acts; legal and legislative technique.

Размещено на Allbest.ru

...