Размещено на http://www.allbest.ru/

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Контроль та нагляд кримінально-виконавчої інспекції за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Звенигородський Олександр Михайлович

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Богатирьов Іван Григорович, Поліцейська фінансово-правова академія, ректор.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Савченко Андрій Володимирович, Національна академія внутрішніх справ, начальник кафедри кримінального права;

кандидат юридичних наук, доцент Шалгунова Світлана Аполлінаріївна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, заступник начальника факультету заочного навчання працівників органів внутрішніх справ.

Захист відбудеться "26" листопада 2010 року о "10⁰⁰" годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.727.02 Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ за адресою: 49005, м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26).

Автореферат розісланий "25" жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М. Школа

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна кримінально-правова політика України зорієнтована на подальшу гуманізацію кримінальної відповідальності з метою впровадження кримінально-правових заходів щодо осіб, виправлення і ресоціалізація яких можливі без застосування позбавлення волі. Одним із таких заходів є звільнення особи від відбування покарання з випробуванням (далі - звільнення з випробуванням), що становить основу судової практики з початку його запровадження. Важливим елементом реалізації інституту звільнення з випробуванням є встановлення контролю та нагляду з боку кримінально-виконавчої інспекції Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - КВІ) за звільненими з випробуванням. Так, протягом 2001-2010 рр. кількість звільнених з випробуванням, що перебували на обліку КВІ, збільшилась з 13,4 тис. до 115,6 тис. осіб.

Дослідження проблем контролю та нагляду щодо умовно засуджених та умовно звільнених осіб з обов'язковим залученням до праці здійснювали С.В. Бородін, Г.В. Дровосєков, К. Є. Ігошев, С.І. Комарицький, В.А. Ломако, О.С. Міхлін, Б.С. Никифоров, О.М. Ружников, М.О. Стручков та інші вчені. Відзначаючи вагоме значення їхніх праць, слід зауважити, що вони базуються на радянському виправно-трудовому законодавстві та відповідній практиці здійснення контролю з боку органів внутрішніх справ (далі - ОВС). Сучасні наукові розробки з питань контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням, спрямовані на окремі аспекти у цій сфері. Проте з моменту прийняття чинного Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) окремого та комплексного дослідження контролю та нагляду КВІ за звільненими з випробуванням в Україні до цього часу не здійснювалося.

Практичний досвід реалізації інституту звільнення з випробуванням свідчить, що на теоретичному та законодавчому рівнях залишаються невирішеними ряд питань щодо розуміння контролю та нагляду. У науці кримінально-виконавчого права не досягнуто однозначної і переконливої позиції стосовно розрізнення понять контролю та нагляду, їх правової природи, мети та змісту заходів впливу. У практичній діяльності КВІ потреба в ефективному контролі та нагляді за особами, звільненими з випробуванням, зумовлена: вчиненням засудженими повторних злочинів; невиконанням обов'язків, покладених на них судом; порушенням умов режиму випробування. Необхідність удосконалення кримінально-виконавчого законодавства, що регламентує контроль та нагляд КВІ, також пов'язана із: суперечливістю норм про правову підставу їх здійснення; невизначеністю засобів нагляду КВІ; нерегламентованістю повноважень відносно засуджених, на яких не покладено судом обов'язків, тощо.

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці Л.В. Багрія-Шахматова, О.М. Бандурки, Ю.В. Бауліна, І.Г. Богатирьова, О.І. Богатирьової, С.М. Будатарова, В.О. Глушкова, В.К. Грищука, М.Я. Гуцуляка, В.П. Ємельянова, О.М. Джужи, Т.А. Денисової, О.О. Книженко, О.С. Козак, О.Г. Колба, В.В. Леня, Е.В. Лядова, В.А. Мисливого, В.О. Меркулової, Д.О. Назаренка, О.В. Негодченка, М.В. Ольховика, С.Л. Остапця, А.В. Савченка, В.П. Севостьянова, А.Х. Степанюка, В.М. Трубникова, В.І. Тютюгіна, В.О. Уткіна, С.І. Халимона, Н.Б. Хуторської, О.В. Філімонова, С.А. Шалгунової, С.М. Школи, І.В. Шмарова, П.Л. Фріса, І.С. Яковець та ін.

Необхідність теоретичного обґрунтування і визначення контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням, вдосконалення законодавчого забезпечення порядку їх здійснення, узагальнення проблем сучасної практики КВІ, а також перспектива впровадження в Україні інституту апробації обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження та її наукову розробку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до: пріоритетних напрямків Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України № 311/2008 від 8 квітня 2008 р. (п.3 розділу II); Концепції реформування Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої Указом Президента України № 401/2008 від 25 квітня 2008 р. (п.2); Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки, рекомендованих Академією правових наук України (п.3); Концепції Державної програми профілактики правопорушень на період до 2015 р., схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1911-р. від 29 вересня 2010 р. Дисертація є складовою наукових досліджень Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі - ДДУПВП), передбачених наказом ДДУПВП № 5/1-18 від 11 липня 2000 р. Роботу виконано згідно з Планом науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ на 2009 р. (п.3.47).

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (протокол № 2 від 31 січня 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування контролю та нагляду, здійснюваних КВІ за особами, звільненими з випробуванням, а також вироблення пропозицій до законодавства щодо його.

У зв'язку з цим робота зорієнтована на вирішення таких завдань:

- здійснити історико-правовий аналіз контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням;

- розмежувати зміст контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням;

- сформулювати поняття контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, як інститутів кримінально-виконавчого права;

- з'ясувати стратегічну і тактичну мету контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням;

- встановити правові підстави та наслідки здійснення КВІ контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням;

- класифікувати заходи контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням;

- проаналізувати порядок здійснення КВІ контролю і нагляду за особами, звільненими з випробуванням, та розробити пропозиції до кримінально-виконавчого законодавства щодо його вдосконалення;

- визначити умови ефективності контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері застосування кримінально-правових заходів, не пов'язаних із позбавленням волі.

Предметом дослідження є контроль та нагляд КВІ за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням.

Методи дослідження. Дослідження теоретичних і практичних питань контролю та нагляду КВІ здійснювалось на основі таких методів: діалектичного - при дослідженні контролю та нагляду як засобу реалізації звільнення з випробуванням (розділи 1-3); історичного - під час дослідження процесу зародження, формування та розвитку інститутів контролю та нагляду (підрозділ 1.1); формально-юридичного - при аналізі нормативно-правових актів (підрозділи 2.2, 2.3, 3.1); системного - при аналізі контролю та нагляду КВІ як інститутів права (підрозділ 2.1); аналізу та синтезу - при формулюванні дефініцій основних понять та визначенні мети контролю та нагляду КВІ (підрозділи 1.2, 2.1-2.3, 3.2); компаративний - для порівняння здійснення контролю і нагляду КВІ та відповідними службами зарубіжних країн - (підрозділи 1.1, 3.1); моделювання - при передбаченні шляхів удосконалення контролю та нагляду за звільненими з випробуванням (підрозділ 3.1.); соціологічний - при здійсненні опитування та визначення й узагальнення його результатів (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3, 3.2).

Нормативно-правову основу дослідження складають: Конституція України; Мінімальні стандартні правила ООН щодо заходів, не пов'язаних із тюремним ув'язненням, прийняті 14.12.1990 р. Резолюцією 45/110 Генеральної Асамблеї ООН; Європейська конвенція про нагляд за умовно засудженими особами або умовно звільненими особами (ETS 051), затверджена Радою Європи 30.11.1964 р.; Кримінальний кодекс України; Кримінально-виконавчий кодекс України; Кодекс України про адміністративні правопорушення; Інструкція "Про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань”, затверджена спільним наказом ДДУПВП та МВС України № 270/1560 від 19.12.2003 р.

Емпіричну основу дослідження становлять: аналітичні й статистичні дані ДДУПВП та Верховного Суду України за 2005-2010 рр.; дані практики здійснення контролю та нагляду КВІ, одержані внаслідок вивчення й аналізу 350 особових справ звільнених з випробуванням протягом 2006-2010 рр. по Чернігівській області; результати експертного опитування 384 осіб (32 судді та 352 співробітників КВІ Київської, Сумської, Черкаської та Чернігівської областей).

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в українській науці кримінально-виконавчого права комплексним дослідженням теоретичних і практичних питань контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній:

вперше:

- сформульовано поняття контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, як інститутів кримінально-виконавчого права, що становлять сукупність норм, які регулюють порядок здійснення контролю та нагляду і сформовані на основі: характеру правовідносин, закінченого циклу регулятивної дії, єдності, самостійності, методу правового регулювання;

- визначено зміст контролю та нагляду, який залежить від обсягу, характеру та функцій КВІ. Змістом контролю є отримання інформації про дотримання засудженими умов випробування шляхом перевірок, що можуть мати безпосередній або документальний характер. Змістом нагляду є спостереження за особами, звільненими з випробуванням, та застосування заходів впливу на їх поведінку, що мають каральний, попереджувальний та ресоціалізаційний характер;

- встановлено формальну і фактичну підстави, а також наслідки контролю та нагляду. Формальною підставою слід вважати копію вироку суду та розпорядження про його виконання. Фактичною підставою є факт реєстрації особи, щодо якої до КВІ надійшов вирок суду. Наслідки для осіб, звільнених з випробуванням, можуть бути: позитивні - незастосування заходів КВІ попереджувального та карального впливу; негативні - неодноразове застосування КВІ заходів попереджувального та карального впливу, що призвело до скасування судом рішення про звільнення з випробуванням.

удосконалено:

– науковий підхід щодо з'ясування мети контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, шляхом її поділу на стратегічну й тактичну. Стратегічна мета передбачає досягнення цілей кримінальної відповідальності - виправлення, загальної та спеціальної превенції. Тактична мета передбачає досягнення цілей, зумовлених порядком здійснення контролю та нагляду КВІ;

– класифікацію заходів контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням. До заходів контролю віднесено: обліково-реєстраційні, дозвільні, такі, що встановлюють факт порушення умов режиму випробування, попереджувальні, інформаційні та початково-розшукові. До заходів нагляду належать: заходи карального та попереджувального впливу, заходи сприяння у виправленні та ресоціалізації засуджених;

дістало подальшого розвитку:

– визначення етапів порядку здійснення контролю КВІ за особами, звільненими з випробуванням, під яким автор розуміє сукупність правовідносин та правових засобів, що складають основу процесу контрольно-наглядової діяльності КВІ, які застосовуються у певній послідовності. До етапів віднесено: постановка на облік; інформування усіх передбачених законодавством суб'єктів про постановку на облік та факти порушень умов режиму випробування, громадського порядку та виконання обов'язків засудженими; підготовка до зняття з обліку засуджених або скасування звільнення з випробуванням;

– обґрунтування необхідності приведення у відповідність до міжнародно-правових актів кримінального та кримінально-виконавчого законодавства України щодо розмежування контролю та нагляду відносно осіб, звільнених з випробуванням;

– умови щодо ефективності контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, які дисертант поділяє залежно від стратегічної і тактичної мети.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:

– науково-дослідній роботі - як матеріали для подальшої розробки загальних і спеціальних питань кримінально-виконавчого права щодо осіб, звільнених з випробуванням, та їх правового статусу; розробки теоретичних моделей пробаційного нагляду в Україні (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 17 від 13 жовтня 2010 р.);

– правотворчій діяльності - для вдосконалення підзаконних відомчих нормативно-правових актів Державної кримінально-виконавчої служби України щодо виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі (акт впровадження ДДУПВП № 3/3/1 - 1696/Ср від 22 березня 2010 р.);

– практичній діяльності правоохоронних органів - для підвищення ефективності здійснення КВІ контролю та нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням (акт впровадження ДДУПВП № 3/3/1 - 1696/Ср від 22 березня 2010 р.);

– навчальному процесі - при викладанні курсів кримінального та кримінально-виконавчого права, при підготовці підручників і навчальних посібників, у науково-дослідницькій роботі студентів і курсантів (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ № 22/10 від 25 жовтня 2010 р.; акт впровадження Поліцейської фінансово-правової академії від 23 жовтня 2009 р.; акт впровадження Чернігівського юридичного коледжу ДДУПВП № 1/748 від 09 квітня 2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано здобувачем самостійно і викладені в дисертації положення, що виносяться на захист, розроблені автором особисто. У праці, опублікованої у співавторстві, власна теоретична розробка дисертанта становить викладення питання щодо контролю за особами, на яких судом не покладено обов'язків. Наукові ідеї та розробки, що належать співавторам опублікованих робіт, у дисертації не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародних, всеукраїнській та міжвузівських науково-практичних конференціях: "Від громадянського суспільства - до правової держави" (м. Харків, 2006 р.), "Історико-правові і соціально-економічні аспекти розвитку суспільства" (м. Чернігів, 2006 р.), "Актуальні проблеми професійного становлення особистості сучасного юриста” (м. Суми, 2006 р.), "Гуманізація кримінальних покарань як складова процесу євроінтеграції України" (м. Чернігів, 2007 р.), "Актуальні проблеми професійного становлення особистості сучасного юриста” (м. Суми, 2007 р.), "Державна політика у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні" (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), "Актуальні питання підвищення ролі громадськості в процесі виправлення та ресоціалізації осіб, які відбувають покарання в органах і установах Державної кримінально-виконавчої служби України" (м. Чернігів, 2008 р.), "Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку” (м. Суми, 2008 р.), "Захист прав і свобод людини і громадянина в Україні" (м. Бровари, 2010 р.). та були обговорені на засіданнях і міжкафедральному семінарі кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Публікації. За темою дисертації опубліковано шість наукових статей, чотири з яких у виданнях, визначених ВАК України як фахові з юридичних наук, та вісім тез наукових доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які об'єднують вісім підрозділів, висновку, додатків, списку використаних джерел (215 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, обсяг основного тексту дисертації - 172 сторінки, додатки складають 28 сторінок, список використаних джерел викладений на 22 сторінках.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації та ступінь розробки проблеми дослідження, його науково-теоретична основа, зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Визначається мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробації і дані про публікації автора.

Розділ 1. "Правова природа контролю та нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" складається з трьох підрозділів, у яких проаналізовано історико-правовий процес формування інституту контролю та нагляду, а також теоретичні положення щодо їх поняття, змісту і мети.

У підрозділі 1.1 "Історико-правовий аналіз контролю та нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" розглянуто процес формування контролю та нагляду у світі та Україні, починаючи з кінця XIX до початку XXI ст.

На основі дослідження окремих наукових праць, а також аналізу радянського кримінального та виправно-трудового законодавства 1918-1991 рр. щодо здійснення контролю та нагляду за умовно засудженими, умовно-достроково звільненими, умовно-засудженими з обов'язковим залученням до праці, встановлено, що в Радянській Україні паралельно із становленням інституту умовного засудження, сформувалися спостереження, контроль та нагляд за поведінкою умовно засуджених. Спостереження реалізовувалося без наділення суб'єктів його здійснення правами щодо засудженого, а безпосередній контроль за умовно засудженими поєднувався з наглядом за ними і покладався на суд, який міг вдаватися до допомоги інших суб'єктів.

Відзначається, що у 1960-80-х рр. завершується формування контролю та нагляду, що було зумовлено появою таких заходів кримінально-правового впливу, як: умовне звільнення з місць позбавлення волі; адміністративний нагляд; умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці. Особливістю цього періоду стало нормативне закріплення за контролем та наглядом владного характеру, визначення суб'єктів його здійснення (ОВС, а щодо неповнолітніх - комісії у справах неповнолітніх).

Проаналізовано процес законодавчого закріплення контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням, з 1991 р. по теперішній час, який характеризується: недостатньою регламентованістю в частині здійснення нагляду; невизначеністю щодо залучення громадськості до процесу контролю та нагляду; поступовим набуття рис пробаційного нагляду.

У підрозділі 1.2 "Поняття та зміст контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" обґрунтовується необхідність розмежування понять "контроль” і "нагляд” за звільненими з випробуванням, визначається їхній зміст.

контроль нагляд кримінальний виконавчий

Узагальнюються досягнення соціальних та юридичних наук щодо контролю та нагляду й доводиться необхідність їх розмежування щодо осіб, звільнених з випробуванням Основою такого розмежування є вчення про сутність соціального контролю, який полягає в застосуванні заходів, що забезпечують спостереження за об'єктом, і перевірці його відповідності вимогам держави та суспільства. А його функціями відносно об'єкта перевірки виступають: отримання інформації, визначення шляхів коригуючого впливу на поведінку, застосування заборон і обмежень та покладення спеціальних обов'язків, запобігання вчиненню злочинів. Пропонується розмежовувати контроль та нагляд КВІ за звільненими з випробуванням, виходячи з обсягу, характеру та змісту владних повноважень цієї служби. Відповідно до наведених ознак автором уточнюються визначення, згідно з якими контроль і нагляд КВІ є видами діяльності, що передбачають повноваження, у першому випадку, з перевірки звільнених з випробуванням щодо дотримання ними громадського порядку та виконання обов'язків, покладених на них судом (контроль), а в другому - зі спостереження за дотриманням засудженими умов режиму випробуванням, застосування до них заходів впливу та сприяння у їх виправленні та ресоціалізації (нагляд).

Зазначається, що заходи контролю та нагляду не виконують однакових функцій, а тому існує необхідність визначення їхнього змісту, до якого віднесено:

1) при здійсненні контролю: а) ведення обліку та реєстрації дій засуджених; б) виклик засуджених до КВІ; в) направлення повідомлень, вимог до відповідних органів і установ та витребування від них інформації щодо поведінки засуджених чи виконання ними обов'язків; г) здійснення безпосередніх перевірок засуджених за місцем проживання, навчання чи роботи; д) проведення початкових розшукових заходів (опитувань, запитів, встановлення осіб);

2) при здійсненні нагляду: а) спостереження за дотриманням засудженими умов випробування (іспитового терміну; виконанням додаткових покарань та обов'язків; передбачених законодавством вимог КВІ); б) виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню засудженими повторних злочинів під час режиму випробування (взаємодія з ОВС, органами державної влади та місцевого самоврядування, громадськими формуваннями щодо аналізу поведінки засуджених, проведення щодо них спільних заходів профілактики); в) застосування до засуджених заходів впливу (застереження, привід, встановлення додаткових перевірок та обмежень); г) сприяння у виправленні та ресоціалізації засуджених (проведення виховних бесід, допомога у працевлаштуванні, проходженні психологічних курсів з корекції поведінки, вирішення проблем засуджених за місцем їх роботи, навчання тощо).

Зазначається на необхідності внесення змін і доповнень до ч.2 ст.76 Кримінального кодексу України (далі - КК України), ч.2 ст.13 та ч.1 ст.163 КВК України, розділу IV Інструкції "Про порядок виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань” (далі - Інструкція).

У підрозділі 1.3 "Мета контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" з позицій законодавчого, кримінологічного, кримінально-правового та кримінально-виконавчого аспектів аналізується здійснення контролю та нагляду.

Доведено, що мета контролю та нагляду відображає бажання законодавця запобігти вчиненню нових злочинів, досягнути виправлення та соціальної реадаптації (ресоціалізації) осіб, звільнених з випробуванням. Кримінологічний аспект передбачає застосування комплексу заходів на рівні загального, спеціального та індивідуального запобігання, що спрямовані на недопущення вчинення особами нових злочинів або припинення злочинної діяльності на різних стадіях її розвитку. Кримінально-правовий аспект контролю та нагляду за звільненими з випробуванням пов'язується з досягненням мети кримінальної відповідальності - виправлення, загальної та спеціальної превенції.

Виявлено багатоаспектний характер мети контролю та нагляду КВІ з точки зору теорії кримінально-виконавчого права, що полягає у: здійсненні заходів щодо недопущення систематичного порушення засудженими громадського порядку; забезпеченні дотримання засудженими умов режиму випробування та виконання обов'язків, покладених на них судом; своєчасному застосуванні заходів впливу у разі порушень режиму випробування; підтвердженні чи спростуванні застосування звільнення з випробуванням відносно того чи іншого засудженого; спільному з ОВС та іншими суб'єктами здійсненні індивідуально-профілактичної роботи та виховного впливу у процесі виправлення засудженого; проведенні організаційних, інформаційних, розшукових, аналітичних та інших заходів, що забезпечують здійснення контролю і нагляду; здійсненні заходів допомоги засудженим щодо їх повернення до загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві.

Обґрунтовано за доцільне застосування підходу до розмежування мети соціального контролю - на стратегічну і тактичну. Встановлено, що стратегічна мета контролю та нагляду КВІ відображає державний інтерес до спостереження за процесом виправлення осіб, звільнених з випробуванням, і передбачає досягнення цілей кримінальної відповідальності - виправлення, загальної та спеціальної превенції. Тактична мета відображає інтерес КВІ щодо забезпечення порядку здійснення контролю та нагляду протягом його етапів та дотримання засудженими умов режиму випробування. Автор доходить висновку, що мета контролю та нагляду, з точки зору законодавчого, кримінологічного та кримінально-правового аспектів, відповідає стратегічним цілям - запобігання вчиненню нових злочинів, виправлення та ресоціалізація засуджених. Тактичні цілі відображають кримінально-виконавчий аспект - своєчасне реагування на порушення режиму випробування, застосування заходів впливу щодо корекції поведінки, сприяння виправленню та ресоціалізації засуджених. Даний висновок підтверджують 70 % опитаних респондентів.

Розділ 2. "Правове регулювання контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" складається з трьох підрозділів, у яких розглянуто контроль і нагляд КВІ як інститути права, що мають власну систему заходів.

У підрозділі 2.1 "Контроль та нагляд КВІ за особами, звільненими від відбування кримінального покарання, як інститути кримінально-виконавчого права" здійснено системний аналіз норм кримінального та кримінально-виконавчого права, що регламентують належність контролю та нагляду КВІ до відповідних правових інститутів.

Дисертантом доведено необхідність дослідження контролю та нагляду КВІ як правових інститутів для підвищення ефективності їх правового регулювання за рахунок посилення взаємодії структурних елементів системи права (зокрема, правових інститутів) На основі системного аналізу кримінально-виконавчого законодавства та узагальнення більшості сучасних наукових поглядів щодо сутності, ознак та структури інституту права зроблено висновок, що за характером правовідносин, закінченим циклом регулятивної дії, єдністю і самостійністю норм та методом правового регулювання, контроль і нагляд являють собою сукупність норм, що регулюють порядок їх здійснення. Доведено, що наявність інститутів контролю та нагляду у галузях публічного права свідчить про їх загальний та міжгалузевий характер. Інститути контролю та нагляду КВІ за звільненими з випробуванням є спеціальними і належать до галузі кримінально-виконавчого права, оскільки регулюють особливі суспільні відносини.

Визначено, що інститут контролю КВІ за звільненими з випробуванням є сукупністю правових норм, які регулюють здійснення КВІ інформаційних, організаційних, розшукових та інших заходів з перевірки поведінки засуджених під час випробувального терміну та виконання обов'язків, покладених на них судом. Інститут нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, у свою чергу, є сукупністю норм, що регулюють правовідносини з приводу: виконання засудженими умов режиму випробування, реалізації повноважень КВІ щодо застосування заходів впливу, корекції поведінки засуджених, спрямованих на запобігання вчинення ними правопорушень, їх виправлення і ресоціалізацію. Запропоновано внесення змін до КВК України, які дозволять поєднати у єдиний комплекс інститути контролю та нагляду відносно звільнених з місць позбавлення волі, звільнених з випробуванням та умовно-достроково звільнених, що мають спільну правову природу.

У підрозділі 2.2 "Заходи контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" розглядається система заходів контролю та нагляду КВІ як засобів впливу на засуджених.

Аналіз статистичних даних свідчить, що в середньому щорічно скасовується до 1 % звільнень з випробуванням. За порушення режиму випробування КВІ найчастіше застосовує такі заходи впливу, як: привід до КВІ (25 %); винесення письмового попередження про скасування звільнення з випробуванням (45 %). Результати опитування свідчать, що деякі заходи впливу на засуджених є неефективними, що потребує розширення повноважень КВІ.

На думку 60 % опитаних, варто було б доповнити ст.76 КК обов'язками, які має право встановити суд, а саме: подібні до адміністративного нагляду обов'язок працевлаштуватися, перебувати вдома після 22 години тощо. Автором запропоновано доповнення до ч.1 ст.76 КК України щодо розширення обов'язків КВІ відносно звільнених з випробуванням.

Визначається, що заходи контролю та нагляду є видом реакції КВІ на порушення режиму випробування щодо коригуючого впливу на засуджених, наслідки застосування якого можуть мати як каральний, так і виховний характер. Класифіковано заходи:

1) контролю, до яких віднесено: обліково-реєстраційні, дозвільні, такі, що встановлюють факт порушення режиму випробування, попереджувальні, інформаційні та розшукові;

2) нагляду, до яких належать: каральні, попереджувальні, щодо сприяння у виправленні та ресоцалізації засуджених. Різниця між ними полягає у здатності здійснювати коригуючий вплив на засуджених і характері їх змісту (основні, забезпечувальні, примусові, попереджувальні, виховні).

Автором запропоновано зміни до п.1.5 Розділу IV Інструкції щодо здійснення контролю КВІ за виконанням обов'язку засудженої особу пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.

У підрозділі 2.3 "Правові підстави та наслідки контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" визначено підстави для здійснення КВІ контролю та нагляду й диференційовано наслідки для осіб, звільнених з випробуванням.

Розглядаючи практику здійснення контролю та нагляду КВІ, дисертантом стверджується, що у діяльності КВІ виникає складність при визначенні початку здійснення контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням. Пропонується розрізняти формальну і фактичну підстави початку здійснення контролю та нагляду КВІ. Формальною підставою слід вважати отриману копію вироку суду та розпорядження про його виконання, які утворюють основні положення і пояснюють його подальше правозастосування. Фактичною підставою, яка є похідною від формальної, слід вважати факт реєстрації особи, щодо якої надійшов вирок суду до КВІ. Саме фактична підстава створює умови, за яких заводиться особова справа. Крім того, запропоновано внесення змін шляхом доповнення ст.164 КВК України про фактичну підставу для здійснення контролю та нагляду, що надасть працівникам КВІ чітку правову орієнтацію на визначення моменту початку контролю та нагляду й можливість не зволікати із заведенням необхідної документації, та дотримуватися усіх процесуальних вимог і термінів звернення вироку до виконання.

Встановлено, що контроль та нагляд за особами, звільненими з випробуванням, являє собою певний цикл здійснюваний організаційно-правовими засобами, який після їх застосування КВІ має завершитися певними правовими наслідками, які відображають ступінь досягнення мети звільнення з випробуванням. Визначається, що такі наслідки можуть мати позитивний або негативний характер, а їх розрізнення надає можливість оцінити досягнення мети звільнення з випробуванням. Сутність їх полягає в тому, що наслідок буде вважатися позитивним, якщо відносно особи, звільненої з випробуванням, протягом іспитового строку не застосовувалися заходи попереджувального та карального впливу, які потягли скасування звільнення з випробуванням. Негативний наслідок контролю та нагляду обумовлений неодноразовим застосуванням заходів попереджувального та карального впливу, які призвели до скасування судом для засудженої особи звільнення з випробуванням, яка не довела свого виправлення.

Розділ 3. "Практика здійснення КВІ контролю і нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" складається з двох підрозділів, у яких аналізується сучасна практика порядку здійснення контролю та нагляду КВІ за звільненими з випробуванням, визначаються умови їх ефективності.

У підрозділі 3.1 "Порядок здійснення КВІ контролю та нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" аналізується практика застосування контролю та нагляду КВІ за звільненими з випробуванням відповідно до етапів порядку їх реалізації.

Автором доведено, що дії КВІ щодо засуджених мають відповідну сталу послідовність і утворюють порядок здійснення контролю та нагляду КВІ, та запропоновано визначати його як сукупність правовідносин і правових засобів, що складають основу процесу контрольно-наглядової діяльності КВІ і які застосовуються у певній послідовності, визначеній законодавством (етапи). До етапів здійснення контролю дисертантом віднесено: постановку на облік; інформування про постановку на облік КВІ та факти порушення режиму випробування, громадського порядку й невиконання обов'язків засудженими усіх передбачених законодавством суб'єктів; здійснення у визначений законодавством термін перевірок та аналіз отриманої інформації від передбачених законодавством суб'єктів; вчинення дій з підготовки до зняття з обліку КВІ засуджених або скасування звільнення з випробуванням.

Доведено, що кримінально-виконавче законодавство не визначає порядку здійснення всіх дій щодо нагляду, оскільки вони можуть мати прояв у застосуванні різних форм корегуючого впливу на засуджених, які визначає інспектор КВІ залежно від їх поведінки. Встановлено, що порядок контролю та нагляду КВІ за звільненими з випробуванням супроводжується на певних етапах його здійснення неналежним правовим регулюванням, а саме: визначення початку здійснення контролю та нагляду за звільненими з випробуванням; порядку виклику до КВІ; контролю у разі непокладення судом обов'язків на засуджених; порядку контролю за виконанням обов'язку пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії тощо. Пропонується впровадити досвід зарубіжних країн, а саме - вручення звільненим з випробуванням під розписку "Пам'ятки особі, звільненої від відбування покарання з випробуванням”. Таку пропозицію підтримали більше половини опитаних.

У підрозділі 3.2 "Умови ефективності здійснення контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням" визначено умови ефективності, які сприяють досягненню мети контролю та нагляду за звільненими з випробуванням.

Підтримується позиція О.С. Козак щодо розуміння умов ефективності інституту права як системи обставин, що обумовлюють ефективність механізму його правового регулювання, впливають на можливість досягнення відповідними засобами його цілей та результатів. Умови ефективності контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, становлять собою ознаки, сторони, прояву її діяльності, аналізуючи які можна визначити рівень і якість досягнення мети звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Запропоновано поняття ефективності контролю та нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням. Це комплексний результат діяльності КВІ, який отримано за наявністю певних умов та шляхом оцінки визначених критеріїв досягнення стратегічної і тактичної мети контролю та нагляду. Аналіз практичного здійснення контролю та нагляду, а також дані опитування співробітників КВІ дозволили встановити умови, що приводять до позитивних наслідків здійснення КВІ контролю та нагляду за звільненими з випробуванням:

умови ефективності контролю та нагляду при досягненні їх стратегічної мети складають: правослухняна поведінка засуджених протягом іспитового строку (дотримання ними загальногромадянських обов'язків та обов'язків засуджених); невчинення засудженими нового злочину під час випробувального терміну; ступінь виправлення засуджених, що дозволяє КВІ внести подання до суду про їх звільнення від призначеного покарання; позитивна поведінка засуджених, що надає суду підстави вважати завершеним включення засуджених до нормального соціального життя (їх ресоціалізацію).

умови ефективності досягнення тактичних цілей контролю та нагляду КВІ передбачають: повноту виконання засудженими обов'язків, покладених на них судом; своєчасність застосування КВІ комплексу профілактичних заходів щодо запобігання вчиненню засудженими повторного злочину за весь період випробувального терміну; систематичність та безперервність перевірки КВІ відповідності поведінки засуджених встановленим вимогам режиму випробування; послідовність у застосуванні КВІ щодо засуджених примусових заходів впливу та заходів реагування у разі порушень режиму випробування; наступність у здійсненні виховного впливу з корекції поведінки звільнених з випробуванням задля їх виправлення та ресоціалізації; об'єктивність у підтвердженні чи спростуванні застосування звільнення з випробуванням відносно конкретного засудженого; припинення контролю КВІ за поведінкою засуджених та зняття їх з обліку; завершеність при вжитті організаційних, інформаційних та розшукових заходів забезпечення здійснення контролю та нагляду за звільненими з випробуванням; системність при здійсненні КВІ аналізу контролю та нагляду за звільненими з випробуванням.

Висновки

У дисертації вирішено конкретне наукове завдання, що дозволило отримати результат у вигляді теоретичних положень про поняття, зміст, підстави та наслідки контролю й нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, як інститутів кримінально-виконавчого права та обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України з питань їх застосування.

1. Виокремлено періоди формування в Україні контролю і нагляду за особами, звільненими від відбування покарання:

1) без чіткої регламентації інституту контролю за умовно засудженими (1918-1927 рр.);

2) правового ігнорування інституту умовно засуджених (1930-1950 рр.);

3) правового інституту постпенітенціарного контролю (1958-1970 рр.);

4) вдосконалення законодавства та практики здійснення постпенітенціарного контролю спеціально уповноваженими органами (1970-1990 рр.);

5) інститутів контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням, на основі прийняття нового кримінального та кримінально-виконавчого законодавства в умовах державної незалежності України (1992-2003 рр.);

6) сучасний період, який характеризується поступовою трансформацією постпенітенціарного контролю в постпенітенціарний нагляд (2003 р. - по цей час).

2. Розмежовано зміст контролю та нагляду КВІ, які являють собою при здійсненні контролю вид діяльності, що передбачає повноваження з перевірки засуджених щодо дотримання ними громадського порядку та виконання обов'язків, покладених на них судом, а при здійсненні нагляду - вид діяльності, що передбачає повноваження зі спостереження за дотриманням засудженими умов режиму випробуванням, застосування до них заходів впливу та сприяння у їх виправленні та ресоціалізації.

3. Встановлено, що у співвідношенні із загальними міжгалузевими інститутами контролю та нагляду інститут контролю КВІ за особами, звільненими з випробуванням, - це сукупність норм кримінально-виконавчого права, які визначають правове регулювання здійснення КВІ інформаційних, організаційних, розшукових та інших заходів з перевірки поведінки засуджених щодо дотримання ними громадського порядку і виконання обов'язків, покладених на них судом під час іспитового строку. Інститут нагляду КВІ за особами, звільненими з випробуванням, - це сукупність норм кримінально-виконавчого права, що визначають правове регулювання здійснення КВІ спостереження за виконанням засудженими умов режиму випробування, застосування заходів щодо запобігання вчиненню засудженими злочинів та впливу щодо корекції їхньої поведінки, а також сприянню у їх виправленні та ресоціалізації.

4. З'ясовано мету контролю та нагляду за звільненими з випробуванням, яка розмежовується на стратегічну і тактичну. Стратегічна мета контролю та нагляду поєднує в собі теоретичний, законодавчий та кримінологічні аспекти і передбачає досягнення цілей кримінальної відповідальності - виправлення, загальну та спеціальну превенцію. Тактична мета передбачає досягнення цілей, властивих усім етапам та елементам порядку здійснення режиму випробування.

5. Встановлено, що контроль та нагляд КВІ за особами, звільненими з випробуванням мають:

1) формальну і фактичну підстави початку їх здійснення: а) формальною підставою є отримана копія вироку суду та розпорядження про його виконання, б) фактичною - факт реєстрації особи, щодо якої надійшов вирок суду до КВІ;

2) правові наслідки, які поділяються на позитивні та негативні: а) позитивні - якщо проти особи, звільненої з випробуванням, протягом іспитового строку не застосовувалися заходи попереджувального та карального впливу, які потягли скасування звільнення з випробуванням; б) негативні - якщо неодноразово застосувалися заходи попереджувального та карального впливу, які призвели до скасування судом для засудженого звільнення з випробуванням і не засвідчили виправлення засудженого.

6. Встановлено, що в процесі виконання звільнення з випробуванням КВІ здійснює особливі заходи впливу, які є видом реакції КВІ на порушення режиму випробування з коригуючого впливу на засуджених, наслідки застосування яких можуть мати як каральний, так і виховний вплив. Класифіковано такі заходи:

1) заходи контролю КВІ, які не породжують коригуючого впливу на засуджених: обліково-реєстраційні, дозвільні, такі, що встановлюють факт порушення режиму випробування, попереджувальні, інформаційні та розшукові;

2) заходи нагляду КВІ, які мають на меті коригуючий вплив на поведінку засуджених примусового, попереджувального та виховного характеру: каральні, попереджувальні, сприяння у виправленні та ресоціалізації засуджених.

7. Встановлено, що контроль КВІ має повторювані дії, які складаються з певних етапів, з яких етапи контролю чітко визначені законодавством, а етапи нагляду залежать від виду додаткового покарання; обов'язків, покладених на засуджених судом; поведінки звільнених з випробуванням.

8. Результатом здійснення контролю та нагляду за особами, звільненими з випробуванням, має стати аналіз їх ефективності, під якою розуміється комплексний результат здійснення КВІ контролю та нагляду за звільненими з випробуванням, отриманий шляхом оцінки визначених критеріїв досягнення стратегічної і тактичної мети.

9. Обґрунтовується необхідність внесення таких змін і доповнень до:

Кримінального кодексу України:

1) ч.3 ст.75 викласти у такій редакції: "Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного року до трьох років і обчислюється з моменту оголошення вироку суду”.

2) ст.76 доповнити: пунктом 6 у такій редакції: "не відвідувати визначені судом громадські місця”; ч.2. викласти у такій редакції: "Контроль та нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин”;

Кримінально-виконавчого кодексу України:

1) ч.2 ст.13 викласти у такій редакції: "Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль та нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, а також звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років”;

2) доповнити частиною 2 п.1 ст.164, виклавши її у такій редакції: "Кримінально-виконавча інспекція здійснює нагляд через спостереження за дотриманням засудженими умов випробування, застосування заходів впливу у разі їх порушення, а також сприяння їх виправленню та ресоціалізації”.

3) доповнити ст.164 пунктом 4, виклавши його у такій редакції: "Підставою постановки на облік осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та здійснення контролю є факт реєстрації кримінально-виконавчою інспекцією копії вироку (постанови, ухвали) суду, який набрав законної сили, та розпорядження про її виконання”.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Звенигородський О.М. Нагляд і контроль кримінально-виконавчої інспекції за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням як інститут кримінально-виконавчого права / О.М. Звенигородський // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ: зб. наук. праць. - 2007. - Спец. вип. № 1 (36)"Актуальні проблеми протидії злочинності”. - С.131-139.

2. Богатирьов І.Г. Статті 75, 76 Кримінального кодексу України потребують удосконалення / І.Г. Богатирьов, О.М. Звенигородський // Південноукраїнський правничий часопис: наук. журнал. - 2007. - № 3. - С.89-91.

3. Звенигородський О.М. Правові підстави здійснення контролю та нагляду кримінально-виконавчою інспекцією за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням / О.М. Звенигородський // Юридична Україна: наук. журнал - 2009. - № 1. - С.94-97.

4. Звенигородський О.М. Теоретико-прикладні аспекти контролю за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням / О.М. Звенигородський // Вісник Запорізького національного університету. Серія "Юридичні науки”: зб. наук. праць - 2010. - № 2. - С.160-165.

5. Звенигородський О.М. Взаємодія суб'єктів здійснення контролю та нагляду за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням / О.М. Звенигородський // Влада. Людина. Закон: міжнар. наук. журнал - 2009. - № 7. - С.25-31.

6. Звенигородський О.М. Умови ефективності контролю та нагляду кримінально-виконавчої інспекції за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням/ О.М. Звенигородський // Влада. Людина. Закон: міжнар. наук. журнал - 2009. - № 8. - С.16-26.

7. Звенигородський О.М. Громадський контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням / О.М. Звенигородський // Від громадянського суспільства - до правової держави: матеріали I Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Харків, 28 квітня 2006 р.). - Х., 2006. - С.399-403.

8. Звенигородський О.М. До питання про контроль та нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням / О.М. Звенигородський // Актуальні проблеми професійного становлення особистості сучасного юриста: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Суми, 16-17 травня 2006 р.). - Суми, 2006. - С.75-79.

...