Місце скоєння злочинів міжнародного характеру

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.08 -- кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

УДК 341.411

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

МІСЦЕ СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

Юртаєва Ксенія

Володимирівна

Київ -- 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, МВС України, м. Харків

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, професор Орлов Павло Іванович, Харківський економіко-правовий університет, президент

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

БОРИСОВ Вячеслав Іванович, академік Національної академії правових наук України, директор Інституту вивчення проблем злочинності Національної академії правових наук України

кандидат юридичних наук, Альошин Дмитро Петрович, доцент кафедри кримінального права та кримінології Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ

Захист відбудеться “24” червня 2010 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 у Державному науково-дослідному інституті МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова 4а.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного науково-дослідного інституту МВС України за адресою: 01011, м. Київ, пров. Кутузова 4а.

Автореферат розісланий “22” травня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.М. Шопіна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після здобуття незалежності Україна підтримала курс на інтеграцію до європейської правової системи та сприйняття світових цінностей в галузі захисту прав людини і громадянина. Законодавство України про кримінальну відповідальність цілком сприйняло цю тенденцію, взявши курс на гуманізацію та підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Важливим напрямком державної політики України в сфері боротьби зі злочинністю стало виконання обов'язків за міжнародними договорами, які передбачають відповідальність за злочини, що зачіпають інтереси декількох країн, зокрема, за злочини міжнародного характеру. Останні не є новим явищем для вітчизняного кримінального права, але стрімкий розвиток міжнародних комунікацій та комп'ютерних технологій спонукають до переосмислення цієї правової категорії. Так, з метою виконання своїх міжнародних зобов'язань у Кримінальному кодексі України знайшли подальший розвиток норми про дію закону про кримінальну відповідальність у просторі (ст.ст. 6-8), були включені нові положення про визнання вироків судів іноземних держав (ст. 9), екстрадицію (ст. 10), криміналізацію діянь, визнаних злочинами відповідно до міжнародних договорів (ст.ст. 147, 149, 199, 209, 258, 305, 307 тощо). Однак, незважаючи на низку прогресивних змін, внесених у КК України 2001 р., визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру представляє собою значну складність у зв'язку з відкритістю питань про порядок закріплення в нормах національного законодавства кримінальної відповідальності за ці злочини.

У науці окремі аспекти кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність висвітлювалися в працях таких сучасних вітчизняних дослідників як Д.С. Азаров, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, М.В. Буроменський, В.О. Іващенко, О.І. Моісеєв, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Ю.А. Пономаренко, Л.Д. Тимченко, С.С. Яценко тощо. У радянський період розробці вказаних питань сприяли роботи К.Л. Акоєва, М.І. Блум, Я.М. Брайніна, Л.Н. Галенської, М.Д. Дурманова, І.І. Карпеця, М.І. Ковальова, М.Д. Шаргородського тощо. На рубежі ХХ-ХХІ століть значний доробок у дослідження кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру зробили такі зарубіжні вчені як Р.А. Адельханян, М.Ш. Бассіоні, К.Л. Блекслі, І.П. Бліщенко, Е.М. Вайз, Г.В. Ігнатенко, Л.В. Іногамова-Хегай, А. Касейсе, Н.Ф. Кузнєцова, І.І. Лукашук, О.М. Медвєдєв, М.Г. Мельніков, А.В. Наумов, В.П. Панов, Е.С. Подгор, Ю.С. Ромашев, О.І. Тіунов, І.В. Фісенко та інші дослідники. Однак, незважаючи на висвітлення окремих питань реалізації кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру, ні в Україні, ні в інших державах СНД не проводилися комплексні дослідження злочинів міжнародного характеру як окремої категорії національного кримінального права та їх місця у кримінальному кодексі країни зокрема. Висвітлення цих питань є необхідною передумовою визначення випадків, коли територію країни слід вважати місцем скоєння злочинів міжнародного характеру, та встановлення особливостей застосування до них законодавства про кримінальну відповідальність, що відобразилося в структурі цього дисертаційного дослідження.

Вирішення вищенаведених теоретичних та практичних питань є необхідним етапом на шляху вироблення ефективної системи протидії злочинам міжнародного характеру, які вчиняються чи можуть бути вчинені на території України. Той факт, що майбутня стабільність української політичної й економічної системи, виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань та рівноправна участь в міжнародних відносинах у тому числі залежать від спроможності протидіяти злочинам міжнародного характеру, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане згідно з Пріоритетними напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр. (п. 226), Пріоритетними напрямками наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр. (пп. 5.3-5.4), а також пов'язане з реалізацією заходів щодо виконання п.п. 6.4.4, 15.3-15.5 Програми інтеграції України до Європейського Союзу, схваленої Указом Президента України № 1072/2000 від 14.09.2000. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Національного університету внутрішніх справ від 13 грудня 2003 року (протокол №11), узгоджується із паспортом спеціальності 12.00.08 -- “кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право”, затвердженого постановою ВАК України від 21 травня 2008 р., увійшла до переліку тем дисертацій з проблем держави і права Національної академії правових наук України 2003 р. (реєстраційний номер № 684).

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є встановлення загальних теоретичних правил та практики визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність на підставі аналізу та узагальнення наукових здобутків, практичного досвіду та міжнародно-правової бази щодо боротьби з різними видами злочинів міжнародного характеру.

Відповідно до поставленої мети вирішуються наступні завдання:

- сформулювати загальні правила визначення місця вчинення злочинів;

- охарактеризувати особливості вирішення питання про місце вчинення злочинів міжнародного характеру;

- визначити кримінально-правове значення місця вчинення злочинів міжнародного характеру в системі кримінального права України;

- охарактеризувати історію виникнення і розвиток кримінальної відповідальності за вчинення злочинів міжнародного характеру;

- визначити поняття злочинів міжнародного характеру в сучасному кримінальному праві України;

- охарактеризувати теоретичні основи міжнародної та національної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру;

- визначити співвідношення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру в міжнародному кримінальному праві та в законодавстві України про кримінальну відповідальність.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, якими визначається місце скоєння злочинів міжнародного характеру та особливості застосування законодавства України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру.

Предметом дослідження є місце скоєння злочинів міжнародного характеру.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали положення теорії пізнання як загальнонаукового фундаментального засобу пізнання дійсності. З числа спеціальних методів пізнання використано наступні: історично-правовий, порівняльно-правовий, логіко-нормативний та системно-структурний.

За допомогою історично-правового методу та методу порівняльно-правового аналізу простежено еволюцію правових норм щодо протидії злочинам міжнародного характеру та формування визначення цього явища правової дійсності (підрозділ 1.2). Метод порівняльно-правового аналізу використано під час кримінально-правового аналізу поняття злочинів міжнародного характеру, криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру, встановлення кримінальної відповідальності за вчинення зазначених злочинів та правил визначення місця їх вчинення (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.3). За допомогою системно-структурного методу визначено місце злочинів міжнародного характеру серед інших злочинів за міжнародним кримінальним правом та їх місце у сучасному кримінальному праві України (підрозділи 1.1, 1.4). Логіко-нормативний метод використано під час розробки проектів відповідних статей КК (підрозділи 2.2, 2.3).

Теоретичну базу дослідження становлять наукові праці з теорії держави та права, кримінального права, кримінології, міжнародного права, міжнародного кримінального права.

Нормативно-правовою та інформаційною базою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові договори, законодавство України про кримінальну відповідальність та практика його застосування, постанови Кабінету Міністрів України, укази Президента України, постанови Пленуму Верховного Суду України, відомчі нормативно-правові акти Міністерства внутрішніх справ України, інших міністерств та відомств, а також законодавство зарубіжних країн та практика його застосування.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у вітчизняній теорії кримінального права спеціальним дослідженням питань визначення місця скоєння злочинів міжнародного характеру. У роботі висунута низка положень і розкрито зміст окремих понять, що в сукупності становлять новизну дисертаційної роботи і мають істотне значення для науки кримінального права та вдосконалення чинного законодавства про кримінальну відповідальність, а саме:

вперше:

- визначено, що встановлення та реалізація кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру здійснюється в рамках єдиного комплексу правових норм міжнародного кримінального права та кримінального права України. До виключного регулювання кримінального права України відносяться встановлення елементів та ознак складів злочинів міжнародного характеру, вид і міра покарання за їх вчинення, інші кримінально-правові заходи, пов'язані з притягненням винної особи до кримінальної відповідальності, правила визначення місця вчинення цих злочинів та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність. Нормами міжнародного кримінального права встановлюються визначення злочинів міжнародного характеру, додаткові підстави застосування законодавства України про кримінальну відповідальність щодо цих діянь та питання, пов'язані з екстрадицією осіб, які вчинили вказані злочини;

- визначено підстави криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру в Україні, основними з яких є високий ступінь їх суспільної небезпечності, наявність міжнародно-правових зобов'язань України щодо протидії злочинам міжнародного характеру, стабільна негативна динаміка більшості злочинів міжнародного характеру в Україні, необхідність своєчасного введення кримінальної відповідальності в КК України за діяння, що визнані злочинами міжнародного характеру в інших країнах та на міжнародному рівні, з метою недопущення їх розповсюдження в Україні та попередження їх некараності;

удосконалено:

- поняття злочинів міжнародного характеру в кримінальному праві України як суспільно небезпечних, міжнародно-протиправних, винних діянь, що посягають на різні сфери міжнародного правопорядку, крім злочинних посягань на мир, безпеку людства та найвищі моральні цінності світової співдружності, вчиняються фізичними особами, які можуть бути суб'єктом злочину за законодавством України про кримінальну відповідальність, та є кримінально караними відповідно до зобов'язань України за її міжнародними договорами;

- поняття транснаціональних злочинів як злочинів, ознаки складу яких відбуваються на територіях двох або більше країн, а також злочинів з іноземним елементом як діянь, які через обставини їх вчинення зачіпають юрисдикцію декількох держав. Визначено співвідношення цих понять з поняттям злочинів міжнародного характеру;

- процедуру імплементації злочинів міжнародного характеру до законодавства України про кримінальну відповідальність. Визначено основні недоліки встановлення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру в кримінальному праві України;

- визначення місця вчинення злочину в кримінальному праві України. Доведено, якщо будь-яка ознака об'єктивної сторони складу злочину відбувалася на території України, це є підставою застосування кримінальної юрисдикції України до всіх ознак складу злочину, а не тільки до тих, які мали місце на її території. Обґрунтовано, що злочин повинен визнаватися вчиненим на території України, не лише якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України, а й коли зазначені особи повинні були і могли діяти на території нашої держави;

- визначення піратства за кримінальним правом України. Запропонований авторський варіант викладення ст. 446 КК України;

дістало подальшого розвитку:

- положення про застосування законодавства України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру. Обґрунтована думка про необхідність безпосереднього закріплення універсального принципу дії закону про кримінальну відповідальність у просторі в законодавстві України про кримінальну відповідальність. Обґрунтована недоцільність закріплення принципу “подвійної кримінальності” щодо злочинів міжнародного характеру в законодавстві України про кримінальну відповідальність;

- порядок здійснення екстрадиції осіб, які вчинили злочини міжнародного характеру на території України та поза її межами. Доведена доцільність введення положення про можливість видачі іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які повністю або частково вчинили злочини міжнародного характеру на території України, для притягнення їх до кримінальної відповідальності в іншій країні;

- положення про застосування законодавства України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру з використанням комп'ютерних технологій. Розроблені підстави доцільності застосування кримінальної юрисдикції України до цих злочинів, вчинених на території та поза територією України.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що висновки і пропозиції дисертації можуть бути використані під час подальшого дослідження кримінально-правових та кримінологічних проблем протидії злочинам міжнародного характеру; у правотворчій діяльності під час розробки змін та доповнень до норм законодавства України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за злочини міжнародного характеру; у правозастосовчій діяльності правоохоронних та інших державних органів з попередження та протидії злочинам міжнародного характеру; в міжнародній співпраці в боротьбі зі злочинами міжнародного характеру; в навчальному процесі для підготовки навчальних програм, методичних рекомендацій з кримінального права України, порівняльного кримінального права, міжнародного кримінального права.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації було заслухано та обговорено на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, у виступах на другій науково-практичній конференції “Проблеми розвитку малого бізнесу: Тіньовий бізнес” (листопад 2002 р., Харків-Львів), на науково-практичній конференції “Права граждан, правоохранительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития” (червень 2003 р., Бєлгород), на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (червень 2003 р., м. Харків), на міжнародній науково-практичній конференції “Современные проблемы уголовно-правовой науки (сравнительно-правовые аспекты)” (жовтень-листопад 2003 р., Бєлгород-Харків), на науково-практичній конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених” (квітень 2006 р., Харків), на міжнародній науковій конференції “Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правого напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання” (лютий 2006 р., м. Одеса). Результати дослідження використовуються при проведенні практичних та семінарських занять з кримінального права та порівняльного кримінального права.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 6 наукових статей, в тому числі 4 у фахових наукових виданнях та у п'яти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг роботи зумовлені метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, семи підрозділів, висновків до розділів та загального висновку, двох додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 230 сторінок, з них обсяг основного тексту дисертації 183 сторінки, додатки -- 16 сторінок, список використаних джерел (319 найменувань) -- 31 сторінку.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, мета і завдання, об'єкт і предмет та методологічна основа дисертаційного дослідження, формулюються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію та публікацію основних результатів дослідження.

Розділ 1 “Поняття та загальна характеристика злочинів міжнародного характеру в кримінальному праві України” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 “Визначення поняття злочинів міжнародного характеру в сучасному кримінальному праві України” встановлюється зміст терміну “злочин міжнародного характеру” на основі ґрунтовного аналізу доктринальних положень кримінального права України та іноземних держав, а також норм міжнародного кримінального права. Термін “злочин міжнародного характеру” не є універсальним для світової науки та має широке розповсюдження в юридичній літературі на території пострадянських країн. В іноземних джерелах для позначення цих злочинів можуть використовуються й інші термінологічні конструкції. Однак, в кримінальному праві України вбачається доцільним використання терміну “злочини міжнародного характеру”, оскільки він є традиційним та набув широкого використання у вітчизняній науці.

Доводиться самостійне існування злочинів міжнародного характеру як правової категорії кримінального права України. Злочини міжнародного характеру відокремлюються серед інших видів злочинів в міжнародному кримінальному праві та кримінальному праві України -- таких, як міжнародні злочини, транснаціональні злочини, транскордонні злочини, злочини з іноземним елементом, конвенційні злочини тощо; розроблено авторське визначення деяких з них і співвідношення вказаних понять. Проведеним дослідженням було з'ясовано, що міжнародні злочини, злочини міжнародного характеру та злочини з іноземним елементом є окремими випадками транснаціональних злочинів.

Визначальною ознакою злочинів міжнародного характеру автором визнана міжнародна протиправність, яка є врахованою країнами-учасницями міжнародних угод підвищеною небезпечністю вказаних діянь для світової співдружності та нормальних міжнародних відносин. Визначення та елементи складу цих злочинів закріплені в міжнародних угодах, учасницею яких є Україна та положення яких є обов'язковими для імплементації в її національне законодавство. Загалом були виділені такі основні юридичні ознаки злочинів міжнародного характеру: 1) суспільна небезпечність, яка виражається в спричиненні шкоди суспільним відносинам, що входять до різних сфер міжнародного правопорядку, крім посягань на мир, безпеку людства та найвищі моральні цінності світової співдружності, 2) міжнародна протиправність, 3) винність, 4) вчинення цих злочинів фізичними особами, які можуть бути суб'єктом злочину за законодавством України про кримінальну відповідальність, 5) караність за КК України відповідно до зобов'язань за міжнародними договорами України.

У підрозділі 1.2 “Історія виникнення і розвиток кримінальної відповідальності за вчинення злочинів міжнародного характеру” простежуються витоки встановлення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру та основні чинники цього процесу.

Робиться висновок, що під час розгляду злочинів міжнародного характеру необхідно виходити з того, що витоки встановлення кримінальної відповідальності за ці діяння були закладені на зорі міжнародного спілкування, коли були укладені перші договори, спрямовані на боротьбу зі злочинами, вчинення яких виходило за межі однієї країни. Виникненням злочинів міжнародного характеру слід вважати часи феодалізму в період ХІІ-ХІІІ століть, коли на вселенських соборах була встановлена міжнародна протиправність піратства і його кримінально-правова заборона була сприйнята національними правовими системами.

Дослідження показало, що до ХХ століття в науці та в міжнародно-правовій практиці злочини міжнародного характеру часто не відокремлювалися від міжнародних злочинів та транснаціональних злочинів. Автор доходить висновку, що на теперішній час міжнародно-правова база боротьби зі злочинами міжнародного характеру складається з різних за учасниками та спрямованістю конвенцій та інших міжнародних угод, які встановлюють кримінальну відповідальність за злочини міжнародного характеру, їх визначення й елементи складу та порядок співробітництва між їх учасниками у боротьбі з цими злочинами.

Підрозділ 1.3 “Теоретичні основи міжнародної та національної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру” присвячений визначенню співвідношення процесів міжнародної та національної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру, та їх впливу на закріплення кримінальної відповідальності за ці діяння в законодавстві України про кримінальну відповідальність. Дисертант акцентує увагу, що під час аналізу підстав кримінально-правової заборони суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру необхідно враховувати не тільки їх криміналізацію на національному рівні, а й криміналізацію на міжнародному рівні, тому що остання є головним орієнтиром для українського законодавця під час встановлення кримінально-правових заборон з метою виконання Україною своїх міжнародних зобов'язань.

Дослідження процесу криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру в кримінальному праві України визначило, що криміналізація може проходити у двох напрямках. Встановлення кримінальної відповідальності за суспільно-небезпечні діяння міжнародного характеру в законодавстві України про кримінальну відповідальність може передувати міжнародній криміналізації цих діянь (1); в інших випадках становлення кримінальної відповідальності за суспільно-небезпечні діяння міжнародного характеру в міжнародних конвенціях та участь у них нашої країни призводить до обов'язку імплементувати ці положення в національне законодавство України про кримінальну відповідальність (2).

Головною підставою міжнародної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру визнана їх небезпечність для міжнародного правопорядку, яка виражається в тому, що вони: 1) часто чи завжди виходять за юрисдикцію однієї країни; 2) часто є формою міжнародної організованої злочинності; 3) отримали надзвичайне поширення в останні десятиріччя, що несе безпосередню загрозу для міжнародних відносин та внутрішньої безпеки держав.

Обґрунтовано, що підставами криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру в Україні є: 1) високий ступінь їх суспільної небезпечності; 2) наявність міжнародно-правових зобов'язань України щодо протидії злочинам міжнародного характеру; 3) стабільна негативна динаміка більшості злочинів міжнародного характеру в Україні; 4) необхідність своєчасного введення кримінальної відповідальності в КК України за діяння, що визнані злочинами міжнародного характеру в інших країнах та на міжнародному рівні, з метою недопущення їх розповсюдження в Україні та попередження їх некараності; 5) налагодження кримінально-правового співробітництва з іншими країнами в сфері боротьби зі злочинами міжнародного характеру; 6) політичні підстави, пов'язані з забезпеченням гідного статусу України на міжнародній арені як держави, що підтримує прогресивні напрямки розвитку міжнародного кримінального права та своєчасно втілює положення міжнародно-правових угод у своє внутрішнє законодавство. На теперішній час Україна є учасницею більш ніж 30 конвенцій про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру та протоколів до них, результатом чого стало встановлення кримінальної відповідальності в КК України за понад 50 злочинів міжнародного характеру.

У підрозділі 1.4 “Співвідношення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру в міжнародному кримінальному праві та в законодавстві України про кримінальну відповідальність” досліджується реалізація положень міжнародних договорів України про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру в чинному КК України. З цією ціллю проаналізований порядок імплементації положень вказаних договорів України до КК України.

Обґрунтовується висновок, що встановлення та реалізація кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру здійснюється в рамках єдиного комплексу правових норм міжнародного кримінального права та кримінального права України.

З метою виконання своїх зобов'язань в сфері боротьби зі злочинами міжнародного характеру відповідні положення про їх кримінально-правову заборону імплементуються до різних розділів Особливої частини КК України залежно від сфери міжнародного правопорядку, на яку вони посягають. Елементи складів злочинів міжнародного характеру, що встановлені на міжнародному рівні, можуть входити до одного чи декількох складів злочинів КК України. Дослідження з'ясувало, що після імплементації положень міжнародних договорів злочини міжнародного характеру можуть бути закріплені в КК України наступним чином: 1) в одній статті КК України та відповідати одному складу злочину; 2) у двох або більше складах злочинів за КК України, які повністю відображають елементи складу злочину міжнародного характеру за міжнародним кримінальним правом; 3) у складі злочину за КК України, який є більш широким, ніж відповідна міжнародно-правова норма; 4) у двох або більше складах злочинів за КК України, кожен з яких частково відображає елементи складу злочину міжнародного характеру за міжнародним кримінальним правом. З'ясовано недоліки встановлення кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру в КК України.

Визначені певні особливості застосування закону України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру. Встановлено, що необхідними передумовами застосування додаткових підстав дії закону України про кримінальну відповідальність, передбачених у конвенціях про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру, згідно зі ст. 8 КК України є встановлення місця вчинення злочинного діяння, встановлення визначення та елементів складу злочинів міжнародного характеру, закріплених у міжнародних договорах України, та співвідношення вказаних положень з нормами законодавства України про кримінальну відповідальність. Додаткові підстави дії закону України про кримінальну відповідальність, передбачені у відповідних міжнародних конвенціях України, можуть бути застосовані тільки до тих складів злочинів КК України або їх частин, які відповідають складам злочинів міжнародного характеру, закріпленим на міжнародному рівні.

Розділ 2 “Визначення місця скоєння злочинів міжнародного характеру” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Кримінально-правове значення місця скоєння злочинів міжнародного характеру” визначено, що місце вчинення злочину можна розглядати у двох аспектах: 1) як просторову характеристику злочину, що визначає закон про кримінальну відповідальність якої країни має бути застосований до злочинного діяння та є передумовою кримінально-правової кваліфікації за законом певної держави -- позадержавне значення; 2) як самостійну факультативну ознаку об'єктивної сторони складу злочину, яка стає обов'язковою криміноутворюючою ознакою його складу, коли диспозиція статті КК прямо її передбачає -- внутрішньодержавне значення. Обґрунтовано, що виділення вказаних правових аспектів місця вчинення злочину міжнародного характеру необхідне для вірного застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність та кваліфікації за КК України. злочин міжнародний криміналізація небезпечний

З'ясовано, що під місцем вчинення злочину як факультативною ознакою об'єктивної сторони складу злочину слід розуміти певну територію, об'єкт або ділянку місцевості, де щось відбувається. Окремо проаналізовано відмінність місця вчинення злочину від предмета злочину: перше є характеристикою діяння, що входить до об'єктивної сторони складу злочину, а другий має самостійне кримінально-правове значення в складі злочину, являє собою системну ознаку об'єкта правової охорони, на спричинення шкоди якому спрямоване злочинне діяння.

У підрозділі 2.2 “Загальні правила визначення місця скоєння злочинів” наголошено на тому, що своєчасне та вірне визначення місця вчинення злочину є однією з передумов застосування законодавства України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру. Вирішення цього питання є одним з необхідних етапів застосування територіального принципу дії закону України про кримінальну відповідальність у просторі, а також інших принципів дії закону України про кримінальну відповідальність.

Шляхом аналізу законодавств про кримінальну відповідальність різних держав з'ясовано, що країни мають відмінні правила визначення випадків, коли злочин слід вважати вчиненим на їх території. У випадку, коли ознаки об'єктивної сторони складу злочину відбувалися на територіях двох або більше країн, кожна з них може визнати це діяння вчиненим на своїй території та притягти винну особу до кримінальної відповідальності.

Зазначено певні недоліки визначення злочину вчиненим на території України, передбаченого ст. 6 КК України. Обґрунтовано, що злочин повинен визнаватися вчиненим на території України не тільки якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України, а й коли вказані особи повинні були і могли діяти на території нашої держави; автором запропоновано внесення відповідних змін до КК України.

Підрозділ 2.3 “Особливості визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру” конструктивно складається з трьох підпунктів.

У підпункті 2.3.1 “Визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру на території України та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність” розглянуто проблемні питання визначення території України місцем вчинення злочинів міжнародного характеру та притягнення осіб, які вчинили ці злочини, до кримінальної відповідальності в нашій країні.

Аналіз міжнародної практики з цього питання довів: у тому випадку, якщо різні ознаки складу злочину міжнародного характеру мають місце на територіях декількох країн, особа притягається до кримінальної відповідальності в тій країні, в якій вона була затримана, тобто тією країною, яка встановила ефективну кримінальну юрисдикцію відносно протиправного діяння. Дослідженням встановлено, що хоча відповідно до принципів міжнародного права країна має переважне право здійснювати кримінальну юрисдикцію щодо злочинних діянь, вчинених у межах її географічної території, деякі країни у випадку колізії кримінальних юрисдикцій щодо злочинів міжнародного характеру, які були вчинені на території двох або більше держав, передбачають у своєму законодавстві можливість відмовитися від кримінального переслідування особи на користь іншої держави. У більшості конвенцій про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру також передбачається можливість видачі злочинця іншій країні-учасниці цієї конвенції, яка має право здійснювати свою кримінальну юрисдикцію відповідно до положень конвенції. Дисертантом доведено, що в чинному законодавстві України про кримінальну відповідальність відсутнє подібне положення. У випадку вчинення злочину міжнародного характеру або ознак об'єктивної сторони його складу на території України та затримання винної особи вона завжди притягається до кримінальної відповідальності в Україні, крім випадків засудження цієї особи іншою країною за вчинення цього злочину. Іноземці не можуть бути видані іншій державі для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину міжнародного характеру на території України і можуть бути передані в країну свого громадянства тільки після засудження, якщо така передача передбачена міжнародними договорами України. Автором доводиться доцільність введення норми про можливість видачі іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які повністю або частково вчинили злочини міжнародного характеру на території України, для притягнення до кримінальної відповідальності в іншій країні, розслідування та судовий розгляд в якій може вважатися більш ефективним.

Значну увагу дисертантом було приділено застосуванню принципу неможливості повторного притягнення до кримінальної відповідальності за той самий злочин. Автор дійшла висновку, що хоча цей принцип не отримав загального визнання, в Україні він діє відносно злочинів та судових рішень, які мали місце як в Україні, так і за кордоном. Будь-яка особа, яка вчинила злочин міжнародного характеру в межах або поза межами України та була засуджена за нього за кордоном, не може бути ще раз притягнута до кримінальної відповідальності за його вчинення на території України. У випадку, коли діяння особи не отримало відповідної кваліфікації в суді іноземної держави, владні органи України мають право притягнути цю особу до кримінальної відповідальності за злочин міжнародного характеру, беручи до уваги вирок суду іноземної держави та фактично відбуте нею покарання.

У підпункті 2.3.2 “Визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру поза територією України та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність” визначено, що злочини міжнародного характеру, всі ознаки складу яких відбувалися поза територіальними межами України, а також поза межею територій і об'єктів, на які поширюються її суверенні права, вважаються вчиненими поза територією України. Встановлення Україною своєї кримінальної юрисдикції щодо злочинів міжнародного характеру, вчинених за межами України, можливе двома шляхами: 1) затримання гаданого злочинця на території України та встановлення ефективної юрисдикції щодо нього або 2) встановлення ефективної юрисдикції шляхом екстрадиції особи з іншої країни відповідно до правил, встановлених у міжнародних договорах України.

Доведено, що в чинному законодавстві України про кримінальну відповідальність знайшли відображення наступні принципи кримінальної юрисдикції, які можуть бути застосовані до злочинів міжнародного характеру, вчинених поза межами України: ст. 7 -- принцип громадянства, ст. 8 -- принцип міжнародних договорів, реальний принцип і пасивний персональний принцип. Чинна редакція ст. 8 КК України не формулює універсальний принцип дії закону про кримінальну відповідальність у просторі, а відсилає до міжнародних договорів України, які можуть встановлювати додаткові підстави застосування Україною своєї кримінальної юрисдикції щодо певної категорії злочинів, у тому числі й універсальний принцип щодо певного виду міжнародних злочинів або злочинів міжнародного характеру. Автором обґрунтовується необхідність безпосереднього закріплення універсального принципу дії закону про кримінальну відповідальність у просторі в КК України щодо злочинів міжнародного характеру. Встановлення універсального принципу дії закону України про кримінальну відповідальність у просторі дозволить більш ефективно застосовувати кримінальну юрисдикцію України щодо міжнародних злочинів та злочинів міжнародного характеру, вчинених поза межами України, в тому числі -- на територіях спільного користування. У цьому зв'язку автор звертає увагу на законодавче формулювання піратства в КК України та зазначає певні недоліки в закріпленні цього складу злочину міжнародного характеру. Зокрема, чинна редакція ст. 446 КК України не охоплює випадки вчинення повітряного піратства, що не відповідає сучасному розумінню піратства в міжнародному кримінальному праві, не передбачає відкрите море або місце поза юрисдикцією будь-якої держави як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони складу злочину тощо. Дисертантом запропоновані зміни до чинної редакції ст. 446 КК України.

Автором також обґрунтована недоцільність закріплення принципу “подвійної кримінальності” щодо злочинів міжнародного характеру в КК України.

У підпункті 2.3.3 “Особливості визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру з використанням комп'ютерних технологій” проаналізовані юридичні та кримінологічні особливості вказаних злочинів та те, як вони впливають на визначення місця їх вчинення. Шляхом аналізу міжнародної практики з цього питання та сучасних тенденцій розвитку доктрини кримінального права з'ясовано, що місце вчинення злочину міжнародного характеру з використанням комп'ютерних технологій може розглядатися за двома підходами: 1) як територія певної держави або 2) як кіберпростір -- самостійний віртуальний простір, який не знаходиться на певній території, але доступний кожному в будь-якій точці світу через мережу Інтернет. Автор дійшла висновку, що кримінальне право та судова практика в Україні відповідають традиційному територіальному підходу визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру з використанням комп'ютерних технологій, який далеко не завжди є ефективним. До того часу, доки не буде здійснено вдосконалення регулювання цього питання на міжнародному рівні владним органам України пропонується дотримуватися наступних підстав застосування кримінальної юрисдикції до злочинів міжнародного характеру з використанням комп'ютерних технологій: 1) настання або можливість настання тяжких суспільно небезпечних наслідків для інтересів держави або громадян України; 2) зв'язок з суб'єктом злочину (національність, місце постійного проживання); 3) зв'язок з територією країни (перебування особи, що вчинила кіберзлочин, на території України під час вчинення суспільно-небезпечного діяння, настання або можливість настання суспільно небезпечного наслідку на території України); 4) відповідність сучасним міжнародним правилам здійснення кримінальної юрисдикції та міжнародним зобов'язанням України; 5) правові підстави застосування кримінальної юрисдикції іншою державою та вірогідність колізії кримінальних юрисдикцій.

ВИСНОВКИ

У Висновках, що завершують дисертаційне дослідження, автор узагальнює основні його результати та формулює власні рекомендації щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність за вчинення злочинів міжнародного характеру та застосування до них норм КК України. Основні висновки дослідження можуть бути сформульовані наступним чином:

1. Злочини міжнародного характеру в кримінальному праві України є суспільно небезпечними, міжнародно-протиправними, винними діяннями, що посягають на різні сфери міжнародного правопорядку, крім злочинних посягань на мир, безпеку людства та найвищі моральні цінності світової співдружності, вчиняються фізичними особами, які можуть бути суб'єктом злочину за законодавством України про кримінальну відповідальність, та є кримінально караними відповідно до зобов'язань України за її міжнародними договорами.

2. З'ясовано, що міжнародні злочини, злочини міжнародного характеру та злочини з іноземним елементом є окремими випадками транснаціональних злочинів. Розроблено власне визначення транснаціональних злочинів та злочинів з іноземним елементом.

3. Доведено, що криміналізація суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру здійснюється шляхом встановлення кримінальної відповідальності за їх вчинення в міжнародному кримінальному праві та в національному законодавстві про кримінальну відповідальність країн-учасниць відповідних міжнародних угод. Встановлено підстави міжнародної криміналізації суспільно-небезпечних діянь міжнародного характеру та підстави криміналізації цих діянь в України.

4. Шляхом аналізу норм чинного КК України та міжнародних угод України про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру доведено, що встановлення кримінальної відповідальності за ці злочини в кримінальному праві України має певні недоліки. По-перше, імплементація норм міжнародних конвенцій про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру не завжди проходить своєчасно разом з ратифікацією вказаних міжнародних договорів. По-друге, законодавство України про кримінальну відповідальність не завжди повно відображає елементи складів злочинів міжнародного характеру, що закріплені у відповідних міжнародних угодах України.

5. Визначено, що місце вчинення злочину можна розглядати у двох аспектах: а) як просторову характеристику злочину, що визначає закон про кримінальну відповідальність якої країни має бути застосований до злочинного діяння; б) як самостійну факультативну ознаку об'єктивної сторони складу злочину.

6. Доведено, якщо будь-яка ознака об'єктивної сторони складу злочину відбувалася на території України, це є підставою застосування кримінальної юрисдикції України до всіх ознак складу злочину, а не тільки до тих, які мали місце на її території.

7. Доведено, що у випадку вчинення злочину міжнародного характеру або окремої ознаки його складу на території України та затримання винної особи вона завжди притягається до кримінальної відповідальності в Україні, крім випадків засудження цієї особи іншою країною за вчинення цього злочину. Обґрунтовується доцільність введення норми про можливість видачі іноземців та осіб без громадянства, що постійно не проживають в Україні, які повністю або частково вчинили злочини міжнародного характеру на території України, для притягнення до кримінальної відповідальності в іншій країні, розслідування та судовий розгляд в якій може вважатися більш ефективним.

8. Обґрунтована недоцільність закріплення принципу “подвійної кримінальності” щодо злочинів міжнародного характеру в КК України, тому що його застосування може привести до безкарності винних осіб, які вчиняють ці злочини, що суперечить принципам, покладеним в основу конвенцій про боротьбу зі злочинами міжнародного характеру.

9. Доведено, що в кримінальному праві Україні застосовуються загальні правила визначення місця вчинення злочинів щодо злочинів міжнародного характеру з використанням комп'ютерних технологій. З метою вдосконалення регулювання цього питання в Україні пропонується дотримуватися правил доцільності під час застосування кримінальної юрисдикції України до цих злочинів.

10. Пропонується внести наступні зміни до КК України:

- з метою вдосконалення визначення місця вчинення злочину в кримінальному праві України ч. 3 ст. 6 КК України пропонується викласти у наступній редакції: “3. Злочин визнається вчиненим на території України, якщо його виконавець або хоча б один із співучасників діяв на території України, а у випадку бездіяльності -- якщо він повинен був і міг діяти на території України”;

- з метою встановлення універсальної юрисдикції щодо злочинів міжнародного характеру пропонується викласти ст. 8 КК України в наступній редакції: “Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які вчинили злочини за її межами, підлягають в Україні відповідальності за цим Кодексом, якщо кримінальна відповідальність за ці злочини передбачена міжнародними договорами України або якщо вони вчинили передбачені цим Кодексом тяжкі або особливо тяжкі злочини проти прав і свобод громадян України або інтересів України”;

- ст. 446 КК України пропонується викласти в наступній редакції: “Піратство, тобто напад на морське, річкове або повітряне судно або його захоплення із застосуванням насильства чи погрозою його застосування з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди, вчинене з використанням приватновласницького морського, річкового або повітряного судна у відкритому морі або у місці поза юрисдикцією будь-якої держави”;

- з метою додержання принципу системності побудови КК України пропонується в ч. 1 ст. 7 КК України словосполучення “міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України” і в ст. 8 КК України словосполучення “міжнародними договорами” замінити на словосполучення “міжнародними договорами України”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Юртаєва К. В. Злочини міжнародного характеру: з чого все почалося / К. В. Юртаєва // Вісник Національного університету внутрішніх справ. -- 2004, № 27. -- С. 32-38.

2. Юртаєва К. В. Теоретичні проблеми кримінально-правової характеристики місця вчинення злочину / К. В. Юртаєва // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. -- Сімферополь, Таврія 2006. -- Вип. 9. -- с. 180-188.

3. Юртаєва К. В. Визначення злочину міжнародного характеру у сучасному кримінальному праві України / К. В. Юртаєва // Вісник Луганського інституту внутрішніх справ. -- 2006, Вип. 3. -- С. 80-88.

4. Юртаєва К. В. Визначення місця вчинення злочинів з використанням комп'ютерних технологій / К. В. Юртаєва // Форум права.-- 2009. -- № 2. -- С. 434-441

5. Юртаєва К. В. Кримінально-правові аспекти міжнародної боротьби з легалізацією (відмиванням) незаконних прибутків / К. В. Юртаєва // Право і безпека. -- 2003, Т. 2, №1. -- С.153-156.

6. Юртаєва К. В. Місце скоєння злочину міжнародного характеру і його кримінально-правове значення / К. В. Юртаєва // Наукові записки Харківського економіко-правого університету. -- 2003, №1. -- С. 128-134.

7. Юртаєва К. В. Преступления международного характера в структуре транснациональной преступности: история развития и перспективы решения проблемы / К. В. Юртаєва // Материалы научно-практической конференции адъюнктов, аспирантов, магистров “Права граждан, правоохранительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития”: Белгород, 2003. -- С. 98-103.

8. Юртаєва К. В. Криміналізація злочинів міжнародного характеру / К. В. Юртаєва // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених”: Харків, 20 червня 2003 р. -- с. 41-43.

9. Юртаєва К. В. Історичний розвиток боротьби зі злочинами міжнародного характеру / К. В. Юртаєва // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених”: Харків, 23 квітня 2004 р. -- С. 134-136.

10. Юртаєва К. В. Новий курс “Транснаціональна злочинність” у вищих юридичних закладах освіти України / К. В. Юртаєва // Матеріали Міжнародної наукової конференції студентів і аспірантів “Проблеми імплементації міжнародних норм кримінально-правого напрямку в національні законодавства. Перші юридичні читання”: Одеса, 17 лютого 2006 р. -- С. 70-72.

11. Юртаєва К. В. Імплементація міжнародних норм у боротьбі зі злочинами міжнародного характеру у національне право України. Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених”: Харків, 12 травня 2006 р. -- С. 9-12.

АНОТАЦІЇ

Юртаєва К.В. Місце скоєння злочинів міжнародного характеру. --Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 -- кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. -- Державний науково-дослідний інститут МВС України. -- Київ, 2010.

Дисертація висвітлює комплекс питань теоретичного і практичного характеру, пов'язаних з визначенням місця скоєння злочинів міжнародного характеру та застосування до них закону України про кримінальну відповідальність. Розроблено визначення злочинів міжнародного характеру в кримінальному праві України, виокремлено їх основні юридичні ознаки, проаналізовано підстави їх міжнародної криміналізації та криміналізації в Україні, зазначено недоліки імплементації злочинів міжнародного характеру до КК України. Основну увагу в роботі приділено визначенню місця скоєння злочинів міжнародного характеру, що є необхідним етапом застосування кримінальної юрисдикції України. Окреслено загальні правила визначення місця скоєння злочинів за КК України та зазначено особливості застосування закону України про кримінальну відповідальність до злочинів міжнародного характеру, вчинених в України та поза її межами, розглянуто питання визначення місця скоєння злочинів міжнародного характеру з використанням комп'ютерних технологій. На підставі отриманих в ході дослідження результатів розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про кримінальну відповідальність в питаннях визначення України місцем скоєння злочинів міжнародного характеру, застосування до них закону України про кримінальну відповідальність та встановлення кримінальної відповідальності за окремі види злочинів міжнародного характеру.

Ключові слова: злочин міжнародного характеру, місце скоєння злочину, міжнародний договір України, принципи дії закону про кримінальну відповідальність у просторі, кримінальна юрисдикція.