Міжнародно-правове регулювання безпосереднього телевізійного мовлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ВОЛОШКО ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

УДК 347.85:341.229(045)

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОГО ТЕЛЕВІЗІЙНОГО МОВЛЕННЯ

спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться «29» березня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в залі засідань Вченої ради Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий «23» лютого 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.О. Медведєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Бурхливий розвиток і вдосконалення технологій у сфері зв'язку протягом останніх сорока років називають телекомунікаційною революцією. Інформаційні послуги і технології виходять на міжнародний рівень, формується глобальна світова система телекомунікації. Факт переходу суспільства у нову фазу розвитку - інформаційне суспільство - стає безперечним. Це, в свою чергу, сприяє розгортанню процесу глобалізації завдяки зменшенню впливу культурних і мовних кордонів, інтенсифікації міжнародного співробітництва з вирішення широкого комплексу проблем як суто технічного, так і юридичного характеру, та реалізації амбіційних космічних проектів.

Серед всього різноманіття телекомунікаційних послуг особливий статус має безпосереднє телевізійне мовлення (далі - БТМ). По-перше, це обумовлено необхідністю застосування супутників зв'язку і, відповідно, нормативно-правової бази для регулювання міжнародних правовідносин в сфері використання космічного простору, а по-друге - ключовою роллю телебачення в процесах формування інформаційного суспільства. Міжнародно-правове забезпечення діяльності держав в сфері дослідження і використання космічного простору та контроль за її здійсненням покладено на цілий ряд міжнародних організацій (далі - МО), як то ООН, МСЕ, ЮНЕСКО, ІНМАРСАТ, ЄВТЕЛСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК, ІНТЕЛСАТ, ЄКА, ЄС, РЄ, СНД та ін. Але запроваджені в рамках таких МО правові регулятори та механізми виявилися недостатньо гнучким для такої складної сфери телекомунікації, як БТМ, що обумовило виникнення цілої низки специфічних проблеми і колізій та необхідність їх негайного вирішення. Особливу гостроту даному питанню надає загальна тенденція до переорієнтації всіх складових космічної діяльності на комерційну основу, яка в галузі телекомунікації проявляється в реструктуризації цілого ряду міжнародних організацій супутникового зв'язку.

Аналіз наукових праць провідних фахівців у галузі міжнародного космічного права - Е.Г. Жукової, О.П Каменецької, Г.М. Даниленко, Ю.М. Колосова, Ю.С. Шемшученка, Н.Р. Малишевої, І.І. Лукашука, І.П. Андрушка, О.В. Бєглого, О.О. Негоди, А.І. Дмитрієва, А.С. Пірадова, Г.П. Жукова, К.А. Бекяшева, В.С. Верещетина, П.І. Лукіна, В.В. Семеняки, Е. Галловей, С. Горова, І. Дідерікс-Фершоор, А. Кокка, О. Кунца, М. Ляхса, Ф. Нозарі, Е. Пепена, Г. Лафферандері, Ф. ван дер Дунка, В. Копал, Т. Касуге, Х. ван Траа-Енгельман та інших - свідчить про відсутність комплексного дослідження правових питань використання БТМ в умовах глобалізації. У зв'язку з цим розробка правових стандартів та дієвого механізму міжнародно-правового регулювання безпосереднього телевізійного мовлення є актуальним завданням як в науково-аналітичному, так і в практичному плані.

Стосовно України, слід відзначити, що розвиток інформаційного суспільства та впровадження новітніх інформаційних технологій в усі сфери суспільного життя, діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування є одним із пріоритетних напрямів державної політики. На сьогодні існує достатньо підстав для розбудови Єдиної національної системи зв'язку (далі - ЄНСЗ) та розробки власного супутника зв'язку. Необхідність визначення практичних кроків задля правового забезпечення реалізації такого проекту на міжнародному рівні також підтверджує актуальність обраної тематики.

Дослідження проведено за широкого використання нормативних документів ООН та інших міжнародних організацій, матеріалів колоквіумів Міжнародного інституту космічного права та конференцій Асоціації міжнародного права, довідкових документів інших міжнародних форумів з космічного права тощо. Для роботи над дисертацією використано матеріали періодичних видань «Міжнародне право», «Московский журнал международного права», «Український часопис міжнародного права», «Актуальні проблеми міжнародних відносин», «Новини космонавтики», «Вісник електрозв'язку», «Космічна наука і техніка», «Юридичний вісник: «Повітряне і космічне право»», «Space policy», «Space news», «Telecommunications policy», «Acta Astronautica».

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукової теми «Україна в євроінтеграційних правових процесах», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» № 06БФ048-01, яка, в свою чергу, є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України».

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Головною метою дослідження є аналіз особливостей та ефективності існуючого міжнародно-правового механізму регулювання безпосереднього телевізійного мовлення та визначення напрямків його вдосконалення з огляду на об'єктивну необхідність розбудови Єдиної національної системи зв'язку України.

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таких завдань:

висвітити загально-теоретичні питання міжнародно-правового регулювання БТМ;

розкрити характерні особливості механізму правового регулювання БТМ та надати узагальнену класифікацію основних правових проблем використання БТМ;

дослідити основні трансформаційні моделі реструктуризації міжнародних організацій супутникового зв'язку за умов комерціалізації та приватизації телекомунікаційної діяльності;

визначити напрямки вдосконалення правового механізму регулювання БТМ на міжнародному рівні;

проаналізувати стан імплементації міжнародних документів в сфері регулювання БТМ в національне законодавство України;

розробити пропозиції щодо правового забезпечення розвитку супутникової телекомунікаційної системи БТМ в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є комплекс міжнародно-правових відносин в сфері регламентації надання послуг БТМ з використанням супутникових систем зв'язку.

Предметом дисертаційного дослідження є принципи і норми, механізм і процедури використання БТМ, а також нормативна база національного законодавства України з відповідних питань.

Методологічні основи дослідження. Робота носить фундаментальний характер і базується на методологічному плюралізмі. Дослідження проведене з використанням різних методів наукового пізнання, як загально-наукових (системний, функціональний, історичний, логічний, семантичний прийоми), так і спеціальних (формально-юридичний, порівняльного правознавства), покликаних сприяти всебічному розкриттю змісту правових явищ в процесі їх виникнення та розвитку. Разом з цим, першочергове значення для розкриття теми мають правові методи дослідження. Так, для дослідження резолюцій і договорів ООН з космосу та інших нормативно-правових документів використовувався метод формально- юридичного аналізу, для визначення спільних характеристик та специфічних рис, притаманних різним механізмам правового регулювання БТМ, - порівняльний метод дослідження. При аналізі правової бази регулювання БТМ, розробки, узгодження та прийняття основних нормативних документів використовувався метод історичного аналізу. За допомоги формально-логічного методу здійснено тлумачення окремих понять та термінів в сфері телекомунікації.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є завершеним цілісним дослідженням, в якому проведений комплексний та системний аналіз теоретичних і практичних питань БТМ, що відображено, насамперед, наступними основними результатами, які мають наукову новизну.

Вперше у вітчизняній науці міжнародного права:

- визначено, що однією з основних закономірностей формування та розвитку глобального інформаційного суспільства на сучасному історичному етапі стає широке залучення телекомунікаційних технологій, найбільш динамічною та прогресивною галуззю яких є БТМ;

- виявлено характерні особливості міжнародно-правового регулювання БТМ, а саме: наявність універсального механізму, який реалізується в рамках МО, що визначають загальні принципи співробітництва держав з освоєння космосу (ООН, МСЕ, ЮНЕСКО), та регіональних моделей, запроваджених в рамках регіональних інтеграційних об'єднань, невід'ємною складовою яких є спеціалізовані організації з практичного застосування досягнень космонавтики (ІНМАРСАТ, ЄВТЕЛСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК, ІНТЕЛСАТ);

- доведено, що існуючий механізм міжнародно-правового регулювання БТМ є недосконалим, оскільки не створює достатніх підстав для врегулювання цілого ряду практичних питань, зокрема, за умов приватизації та комерціалізації телекомунікаційної діяльності;

- запропоновано узагальнену класифікацію основних правових проблем використання БТМ, пов'язаних із: 1) обмеженістю термінологічного визначення основних понять, що використовуються в сфері БТМ; 2) переглядом основних принципів, що визначають правовий режим використання БТМ; 3) вирішенням практичних питань використання БТМ; 4) необхідністю розробки дієвих механізмів міжнародного вирішення спорів і притягнення до міжнародної відповідальності за космічну діяльність держав і приватних компаній; 5) трансформацією міжнародних організацій космічного зв'язку під впливом формаційних факторів світового ринку космічних послуг і технологій;

- з'ясовано загальні закономірності реструктуризації міжнародних організацій супутникового зв'язку, які полягають у виокремленні приватних компаній в рамках МО, їх подальшому об'єднанні в холдинги та корпорації для надання послуг БТМ на комерційній основі; цей процес обумовлює суттєві зміни всіх рівнів структури галузі міжнародного космічного права, її норм та принципів, суб'єктного складу та призводить до необхідності запровадження нових міжнародно-правових механізмів регулювання БТМ;

- проаналізовано стан імплементації норм міжнародно-правового регулювання БТМ в національне законодавство України та особливості багатостороннього та двостороннього співробітництва України з іноземними державами в цій сфері; доведено необхідність як повної імплементації існуючих міжнародно-правових норм в галузі БТМ в законодавство України, так і прийняття нових національних законодавчих актів, які б відповідали сучасним вимогам формування глобального інформаційного суспільства;

- проведено порівняльний аналіз національного законодавства України та інших держав щодо правового закріплення основних понять в сфері телекомунікації; аргументовано необхідність вироблення єдиного підходу до тлумачення базових категорій та обов'язкового правового закріплення цілого ряду понять, до яких відноситься і БТМ; розроблена пропозиція про необхідність підготовки нового документу рекомендаційного характеру (на першому етапі в рамках Міжпарламентської асамблеї держав - учасниць СНД), присвяченого понятійно-категоріальному апарату новітніх телекомунікаційних технологій.

Удосконалено:

- визначення терміну «безпосереднє телевізійне мовлення» як трансляцію телевізійних програм наземним передавачем через супутники для безпосереднього прийому населенням;

- пропозиції щодо розбудови єдиної супутникової системи передачі інформації на території України та розробки дієвого механізму правового регулювання національної системи БТМ.

Отримало подальший розвиток:

- дослідження сучасних глобальних інтеграційних тенденцій та особливостей формування інформаційної інфраструктури, що обумовлюють виділення БТМ в окрему галузь космічних технологій та необхідність розробки нових дієвих правових механізмів її регулювання;

- дослідження перспективних напрямків розвитку міжнародно-правового регулювання БТМ, які ґрунтуються на виробленні єдиних для всіх держав концептуальних основ та закріпленні уніфікованих норм як на міждержавному рівні, так і на національному рівні, з врахуванням практики приватних юридичних осіб.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Основні висновки та матеріали дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі при викладанні дисципліни «Міжнародне космічне право» в Інституті міжнародних відносин при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та в навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету при розробці нового курсу лекцій з міжнародного космічного права, а також при формуванні тематики роботи секцій з повітряного і космічного права ІІ Світового конгресу «Авіація ХХІ століття» (Київ, НАУ, 19-21.09.2005 р.), Четвертих наукових читань «Дніпровська орбіта» (Дніпропетровськ, НЦАОМ, 10-12.09.2009 р.), ІХ Міжнародної конференції студентів та молодих учених «Політ - 2009» (Київ, НАУ, 10-11.04.2009 р.) (довідка про впровадження від 19 листопада 2009 р.), а також при реалізації відділом супутникових телекомунікаційних систем Національного космічного агентства України проекту створення Національної супутникової системи зв'язку України в частині міжнародно-правового забезпечення розвитку національної супутникової системи зв'язку України (довідка про впровадження від 20 листопада 2009 р.). Також результати дисертаційного дослідження можуть бути корисні: для інших навчальних закладів, які готують спеціалістів юристів-міжнародників, для державних органів, які забезпечують реалізацію державної політики в сфері космічної діяльності (наприклад, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України, Міністерство транспорту та зв'язку, Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації, Державна адміністрація зв'язку тощо), та для низки підприємств різної форми власності зі створення та експлуатації супутникових систем передачі інформації (ДП «Укркосмос», ВАТ «Укртелеком», Концерн радіомовлення, радіозв'язку і телебачення тощо).

Апробація результатів дослідження. Дисертацію виконано й обговорено на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дисертації використано при розробці Робочої навчальної програми дисципліни «Міжнародне космічне право», затвердженої для студентів IV курсу спеціальності 6.0304 «міжнародне право» в 2007 р. Результати роботи доповідались на наступних конференціях: Конференціях молодих учених «Актуальні проблеми МВ» Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Україна, Київ 24 жовтня 2006 р., 27 жовтня 2007 р.); XIV, XV Міжнародних наукових конференціях студентів, аспірантів та молодих учених «ЛОМОНОСОВ» (Росія, Москва, 11-14 квітня 2007 р., 7-11 квітня 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів «Сучасні проблеми юридичної науки» (Україна, Харків, 30-31 жовтня 2008 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Україна, Луцьк, 1-2 червня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Підвищення потенціалу космічного права» (Україна, Київ, 5-6 червня 2008 р.); ІХ Міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Політ - 2009. Сучасні проблеми науки» (Україна, Київ, 8 - 10 квітня 2009 р.); Наукових читаннях «Дніпровська орбіта - 2009», присвячених 90-річчю з дня народження М.Ф. Герасюти (Україна, Дніпропетровськ, 10-12 вересня 2009 р.); ІХ Міжнародній науково-технічній конференції «АВІА - 2009» (Україна, Київ, 21-23 вересня 2009 р.); Наукових читаннях, присвячених пам'яті В.М. Корецького (Україна, Київ, 2009 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлені в п'яти наукових статтях, чотири з яких опубліковані у виданнях, що визнані ВАК як фахові з юридичних наук, та в тезах дев'яти конференцій.

Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, 14 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 207 сторінок, включаючи список використаних джерел, який складається з 189 джерел і займає 28 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

телевізійний мовлення правовий регулювання

У Вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано мету та задачі дослідження, зазначено об'єкт, предмет та методологічні основи дисертаційного дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, приведено дані про апробацію результатів роботи та публікації, про зв'язок з науковими програмами та темами.

Розділ 1 «Загально-теоретичні питання міжнародно-правового регулювання БТМ» присвячений дослідженню закономірностей розвитку БТМ як галузі телекомунікаційних технологій з використанням космічного сегменту та загально-теоретичним питанням його міжнародно-правового регулювання.

Cучасні тенденції розвитку телекомунікаційних технологій, до яких відноситься і БТМ, нерозривно пов'язані з таким процесом, як формування інформаційного суспільства. Поняття «інформаційне суспільство» розглядається з огляду на роботи таких дослідників, як Ю. Хаяши, Ф. Махлуп, Т. Умесао, Е. Тоффлер, З. Бжезинский та інші. Автор аналізує основоположні документи з регулювання інформаційного суспільства - Окінавську Хартію глобального інформаційного суспільства 2000 р., Декларацію принципів побудови інформаційного суспільства: глобальний виклик в новому тисячолітті 2003 р. (Женевську декларацію принципів), Туніську програму інформаційного суспільства 2005 р. Особлива увага приділяється реалізації основних положень означених вище документів в Постанові Верховної Ради України «Про Рекомендацій парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні» 2005 р., зокрема, щодо забезпечення розробки та реалізації національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні, Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми «Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці» на 2006-2010 р.р.» та Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 р.р.», в якому серед основних стратегічних цілей розвитку інформаційного суспільства в Україні визначається розвиток національної інформаційної інфраструктури та її інтеграція в світовий інформаційний простір.

Оскільки кількість і різноманітність інформаційних послуг, що надаються, є доволі значною, автор обґрунтовує необхідність дослідження міжнародно-правових питань безпосереднього телевізійного мовлення як найбільш динамічної та прогресивної галузі телекомунікаційних технологій, що має унікальне значення в становленні глобального інформаційного суспільства. У зв'язку з цим, в роботі докладно проаналізовані основні етапи становлення міжнародно-правового механізму регулювання БТМ. Зазначається, що на першому етапі, основна діяльність зосереджена в рамках ООН і спрямована на правове закріплення основних принципів космічної діяльності та окреслення кола проблем, які потребують подальшого вирішення. На другому етапі, основний напрямок правового регулювання БТМ переноситься на вирішення конкретних, найчастіше технічних питань, налагоджуються перші системи з надання послуг БТМ, але вже на комерційній основі. Це пов'язано із становленням системи МО з практичного застосування досягнень космонавтики, як то ІНМАРСАТ, ЄВТЕЛСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК та ІНТЕЛСАТ. Стрімкий розвиток космічної техніки, збільшення кількості держав, здатних здійснювати космічну діяльність, підвищення глобального взаємозв'язку та взаємозалежності держав, впровадження нових сфер застосування супутникових телекомунікаційних систем, підвищення ролі приватного сектору та переорієнтування космічної галузі на комерційну основу обумовлюють перехід до третього - сучасного - етапу становлення міжнародно-правового механізму регулювання БТМ.

Досліджено загально-теоретичні питання міжнародно-правового регулювання БТМ: проведено класифікацію джерел, покладених в основу правового режиму регулювання БТМ, визначено їх ієрархію, підкреслено особливе значення обмежених природних ресурсів, як то радіочастот та геостаціонарної орбіти (далі - ГСО), досліджено принципи правового регулювання прикладних видів космічної діяльності, в тому числі БТМ, проаналізовано принципи «свободи інформації» та «надання попередньої згоди». Зазначено складність застосування обох принципів по відношенню до трансляції програм для безпосереднього прийому населенням держави зі супутника цієї ж держави та транскордонної трансляції, коли трансляція передач однієї держави здійснюється на територію інших держав. Особлива увага приділяється питанням відповідальності держав і приватних організацій мовлення за зміст програм, які транслюються.

Основою правового режиму регулювання БТМ є вироблені в рамках та під егідою ООН міжнародні договори універсального характеру, в яких визначені основні принципи дослідження і використання космічного простору. Істотне значення мають також міжнародні документи, які розвивають і доповнюють принципи, що містяться у Договорі про космос 1967 р. (наприклад, Принципи використання державами штучних супутників Землі для міжнародного БТМ 1982 р.). Крім того, до міжнародних інструментів регулювання БТМ належать міжнародні договори регіонального характеру, прийняті, наприклад, в рамках таких інтеграційних об'єднань як Європейський Союз чи Співдружність Незалежних Держав. Окремо серед джерел виділено міжнародні договори двостороннього характеру, зокрема, укладені Україною.

Значну увагу приділено критичному аналізу понятійно-категоріального апарату в сфері БТМ на основі цілої низки міжнародних угод. Зазначено існування принаймні п'яти термінів для позначення БТМ: «транскордонне супутникове телевізійне радіомовлення», «транскордонне мовлення», «супутникове мовлення», «безпосереднє телевізійне мовлення», «міжнародне безпосереднє телевізійне мовлення». Жодний з цих термінів не є чітко визначеним чи загальновживаним. В документах міжнародних організацій системи ООН переважає застосування терміну «міжнародне БТМ», на європейському просторі та теренах СНД - «транскордонне мовлення» чи «транскордонне супутникове телевізійне мовлення». Автором аргументовано необхідність вироблення єдиного підходу до тлумачення й інших базових категорій та обов'язкового правового закріплення цілого ряду понять, до яких, в першу чергу, відноситься і БТМ. Запропоновано авторське визначення БТМ, а саме як трансляцію телевізійних програм наземним передавачем через супутники для безпосереднього прийому населенням. В цьому контексті визначальною характеристикою виділення БТМ з поміж інших видів мовлення виступає якраз застосування в якості технічного засобу передачі інформації саме супутника, а також можливість приймати такий сигнал на Землі безпосередньо необмеженою кількістю людей.

Дисертантом докладно розглянуті й інші міжнародно-правові проблеми БТМ, які вимагають свого вирішення та закріплення на міжнародному рівні. Виділені певні підгрупи питань, до першої з яких відносяться саме питання, пов'язані з термінологічним визначенням основних понять, що використовуються в сфері БТМ.

Друга підгрупа охоплює питання, пов'язані з переглядом основних принципів, що визначають правовий режим використання БТМ, наприклад, прийнятого в рамках МСЕ «принципу першості» (та з держав, яка першою заявила свої права на позицію ГСО з радіочастотами, першою і отримує ці ресурси).

До третьої підгрупи відносяться питання, пов'язані з вирішенням практичних проблем використання БТМ - «перереєстрацією» орбітальних позицій і частот, попередженням випадків «шкідливих перешкод» та появою «паперових супутників».

Четверта підгрупа охоплює правові питання, пов'язані з необхідністю розробки дієвих механізмів міжнародного вирішення спорів і притягнення до міжнародної відповідальності за космічну діяльність держав і приватних компаній.

В окрему п'яту підгрупу виділено правові питання, пов'язані з трансформацією міжнародних організацій космічного зв'язку під впливом формаційних факторів світового ринку космічних послуг і технологій.

Розділ 2 «Механізм правового регулювання БТМ в рамках міжнародних організацій» присвячено дослідженню особливостей та ефективності універсального та регіонального механізмів правового регулювання БТМ.

Автор зазначає, що провідна роль міжнародних організацій в сфері телекомунікації із залученням космічного сегменту пояснюється необхідністю координації дій держав і об'єднання їх зусиль на окремих напрямах дослідження і використання космічного простору, можливістю зменшення фінансових витрат, пов'язаних з проведенням космічних експериментів, складністю і багатоманітністю задач освоєння космосу. Міжнародні організації дають змогу досягти більш високого рівня узгодженості дій держав та сприяють швидкому вирішенню багатьох питань як суто технічного, так і правового характеру.

Загальні принципи співробітництва держав з освоєння космосу, запроваджені в рамках ООН, МСЕ, ЮНЕСКО, є правовим підґрунтям універсального механізму регулювання БТМ. Автор розглядає нормативний зміст основних резолюцій Генеральної Асамблеї ООН (далі - ГА ООН) та Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях (далі - КОПУОС) стосовно правових питань БТМ, аналізує доцільність застосування процедури консенсусу як основи діяльності КОПУОС. На думку автора за сучасного рівня розвитку міжнародно-правових відносин процедура консенсусу, яка викликає ряд значних труднощів в процесі подальшого вироблення міжнародно-правових документів в сфері БТМ, втратила свою актуальність і повинна бути замінена на процедуру голосування. Таке нововведення сприятиме зміцненню авторитету та збільшенню інтенсивності міжнародної правотворчості КОПУОС.

Правовий аналіз основних положень Резолюції ГА ООН 37/92 «Принципи використання державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення» свідчить про нечіткість і декларативність багатьох формулювань. Одночасне закріплення взаємовиключних принципів «свободи інформації» і «надання попередньої згоди» та відсутність прозорої процедури їх застосування вимагають вирішення проблемних питань БТМ в процесі міжнародного співробітництва держав. В якості позитивного кроку слід відзначити закріплення в рамках Резолюції ГА ООН 37/92 положення про відповідальність держав не тільки за здійснювану безпосередньо ними та їх державними органами діяльність, а й за діяльність міжнародних неурядових організацій під їх юрисдикцією.

Автор підкреслює, що значним прогресивним явищем в розвитку правового регулювання БТМ стали матеріали трьох конференцій ООН - ЮНІСПЕЙС. Так, прийнятий на останній з них головний документ (Віденська декларація 1999 р.) спрямований на вирішення багатьох глобальних проблем прикладного застосування систем БТМ, зокрема, для потреб освіти.

Найбільш вагомий внесок щодо регламентації технічних аспектів застосування новітніх телекомунікаційних технологій належить МСЕ, діяльність якого в сфері використання супутникового зв'язку здійснюється за трьома основними напрямками: забезпечення ефективного використання діапазону частот радіохвиль в світовій системі телекомунікаційного зв'язку, справедливого доступу всіх держав до орбіти геостаціонарних супутників та зменшення випадків шкідливих перешкод між супутниковими системами. Відзначено, що через те, що радіочастоти і геостаціонарна орбіта є обмеженими природними ресурсами, як визначено в статті 44 Статуту МСЕ, їх ефективне, економне і, головне, раціональне використання є центральною ідеєю всієї системи міжнародно-правових норм, що регулюють радіозв'язок.

Визначено категорії членів МСЕ в залежності від їх прав і обов'язків: адміністрація зв'язку, експлуатаційна організація, визнана експлуатаційна організація; проаналізовано «принцип першості» та продемонстровано його недосконалість. Акцентовано увагу на значних недоліках діючого в рамках МСЕ механізму реєстрації.

Відзначається, що серед інституцій системи ООН велику увагу питанням застосування космічного зв'язку з метою підвищення освітнього рівня, розповсюдження інформації, соціального розвитку і розширенню культурного обміну приділяє також ЮНЕСКО. Її діяльність полягає в розробці та прийнятті нормативних документів, як то Декларації керівних принципів з використання мовлення через супутники для вільного розповсюдження інформації, розвитку освіти та розширення культурних обмінів 1972 р., Конвенції з розповсюдження несучих програми сигналів, що передаються через супутники 1979 р., Декларації засобів масової інформації 1978 р.

Регіональний механізм регулювання БТМ розглянуто на прикладі Європейської моделі. Посилення співпраці в європейському просторі в рамках таких міжнародних інституцій, як Європейський союз (далі - ЄС), Європейське космічне агентство (далі - ЄКА), Рада Європи (далі - РЄ) та Співдружність Незалежних держав (далі - СНД), є одним з найяскравіших проявів глобальних інтеграційних тенденцій. З метою вирішення питань регулювання БТМ Радою Європи розроблено правовий механізм використання засобів зв'язку та інформації, який включає цілий ряд Європейських угод. Автор доходить до висновку, що Європейська конвенція з транскордонного телебачення 1993 р. є прикладом дієвого інструменту регіонального характеру для врегулювання відносин щодо використання супутників зв'язку для здійснення трансляції телевізійних програм в Європі. Серед сильних сторін Конвенції відзначено наявність ієрархічної системи взаємодії даної Конвенції з іншими міжнародними договорами, правовими нормами ЄС та національним законодавством держав.

Проаналізовано також низку модельних законів, прийнятих в рамках Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД (далі - МПА), як консультативного органу для підготовки проектів законодавчих документів, що регулюють інформаційні відносини та зв'язок. На думку автора розробка Модельного закону «Про транскордонне супутникове телевізійне радіомовлення та міжнародний супутниковий інформаційний обмін» 1998 р. стала найбільш прогресивним кроком в удосконаленні національного законодавства держав щодо усіх аспектів здійснення трансляції за допомоги штучних супутників Землі (далі - ШСЗ). Більшість його положень може бути взята за основу при розробленні і прийнятті Україною національних законодавчих актів щодо врегулювання відповідних питань.

В другому розділі розглядається також організаційно-правовий механізм здійснення комерційної діяльності в галузі БТМ на прикладі таких організацій, як ІНМАРСАТ, ЄВТЕЛСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК та ІНТЕЛСАТ. Розглянуто об'єктивні історичні передумови створення цих міжурядових МО, загальні особливості їх організаційної структури, а також співвідношення норм міжнародного публічного та приватного права в правовій регламентації здійснюваної ними практичної діяльності.

Проведений автором аналіз виявив, що в основу міжнародних організацій супутникового зв'язку (далі - МОСЗ) при їх формуванні закладено принцип подвійності структури, виражений в поєднанні характеристик, властивих саме МО, які створюються на основі норм міжнародного публічного права, а також характеристик, притаманних приватним компаніям, які створюються на основі норм міжнародного приватного права. Досягнення компромісу в структурі таких організацій здійснювалось завдяки наявності двох основоположних документів: а) конвенції, сторонами якої були тільки держави, і б) експлуатаційної угоди, учасниками якої є призначені сторонами компетентні національні організації (як державні, так і приватні).

В подальшому питання комерційної діяльності виходять на перший план, гостра конкуренція на ринку телекомунікаційних послуг призводить до необхідності реструктуризації МОСЗ. Як правило, створюється одна чи декілька приватних компаній, яким в подальшому передаються матеріальні ресурси та основні функції МО щодо надання послуг супутникового зв'язку на комерційній основі. Поряд з цим, міжнародні організації, в рамках яких створюється приватний сектор діяльності, залишаються суб'єктами міжнародного права і продовжують приймати активну участь в міжнародному співробітництві.

Інтенсифікація досліджуваного процесу, яка проявляється в утворенні надвеликих корпорацій з більш ніж двадцяти приватних компаній, в постійному поглинанні нових компаній та створенні дочірніх структур, обумовлює виникнення цілої низки проблемних питань стосовно прав і обов'язків сторін, розмежування повноважень, дотримання норм міжнародного космічного права приватними компаніями, транснаціональними корпораціями тощо. Автором зазначено необхідність вироблення нових підходів та закріплення єдиної системи взаємопов'язаних норм і принципів використання супутників зв'язку для надання послуг БТМ, що сприяло б підвищенню рівня узгодженості діяльності держав в даній сфері та, в свою чергу, призвело б до розвитку всієї галузі, як такої.

Розділ 3 «Практика правового регулювання використання безпосереднього телевізійного мовлення в Україні» присвячений комплексному аналізу правових питань розбудови єдиної супутникової системи передачі інформації на території України; імплементації норм міжнародного космічного права в національне законодавство України; налагодженню багатостороннього і двостороннього співробітництва України в сфері БТМ; здійсненню міжнародно-правового забезпечення розвитку національної супутникової системи зв'язку України.

Вирішення більшості задач розвитку українських телекомунікацій значною мірою залежить від ефективності міжнародно-правового механізму організації БТМ в Україні як важливої складової становлення інформаційного суспільства, впровадження інформаційних технологій в усі сфери життя країни.

Україна здійснює міжнародне співробітництво в рамках наступних міжнародних організацій: ООН, МСЕ, ЄС, ІНТЕЛСАТ, ЄВТЕЛСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК, ІНМАРСАТ та ін. Двостороннє співробітництво України в сфері БТМ здійснюється в рамках декларацій, договорів та рамкових угод в загальному контексті дослідження та використання космічного простору в мирних цілях та базується на Договорах з космосу, міжнародних зобов'язаннях України в сфері космічної діяльності та на чинному законодавстві України у відповідній сфері. Наразі, БТМ не визначається, на жаль, як самостійний напрям двостороннього співробітництва, а опосередковано входить до космічних технологій, космічної техніки, космічного зв'язку, телекомунікації, космічних телекомунікаційних систем, супутникових систем, систем зв'язку та телемовлення.

Дисертант зазначає, що Україна проводить активну державну політику в космічний сфері і згідно Концепції розвитку зв'язку України до 2010 р. стратегія вибору найефективніших шляхів розвитку аудіовізуальних систем і служб є складовою частиною створення національної інформаційної інфраструктури України. Діє затверджена урядом України програма «Інноваційний трамплін: інформаційно-комунікаційні технології для добробуту України».

Серед національних нормативних актів, присвячених правовим питанням здійснення космічної діяльності, в тому числі регулювання БТМ, окрім Законів України «Про космічну діяльність» 1996 р., «Про радіочастотний ресурс України» 2000 р. та Розпорядження Кабміну України «Про схвалення концепції Загальнодержавної космічної програми України на 2007-2011 р.р.» 2006 р., автором проаналізовано також Постанови Кабміну України «Про заходи щодо створення національної супутникової системи зв'язку» 2007 р., «Про Концепцію розвитку зв'язку України до 2010 р.» 1999 р. Автором доведено необхідність суттєвого вдосконалення законодавчої бази, яка б не тільки не суперечила положенням укладених Україною міжнародних договорів і зобов'язанням в рамках МО, але й відображала основні цілі та засади національної космічної політики.

На сьогодні Україною імплементовано переважну більшість міжнародних документів: з п'яти основних міжнародних договорів ООН з питань дослідження та використання космічного простору в мирних цілях Україна не приєдналася лише до Угоди про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах 1979 р. та не ратифікувала Конвенцію про розповсюдження несучих програми сигналів 1979 р. Але, на жаль, діючі норми міжнародного космічного права, особливо в сфері комерційного використання телекомунікаційних технологій, є недосконалими і потребують суттєвого перегляду. Цей об'єктивний фактор і обумовлює деяку обмеженість регулювання питань БТМ в національному законодавстві України. В цьому зв'язку доцільним було б використання модельних документів, прийнятих в рамках МПА СНД.

Проведений автором правовий аналіз Закону України «Про телекомунікації» 2003 р., дозволив розробити пропозицію щодо необхідності підготовки нового документу рекомендаційного характеру (на першому етапі в рамках Міжпарламентської асамблеї держав-учасниць СНД), присвяченого закріпленню понятійно-категоріального апарату новітніх телекомунікаційних технологій. Такий документ повинен виконувати функцію певного стандарту в сфері понятійно-категоріального апарату, але в той же час не бути переобтяженим складними моделями регулювання телекомунікаційних відносин.

Одним із важливих напрямів політики української держави є розбудова Єдиної національної системи зв'язку України, а також інтеграція в таку систему власного супутника зв'язку. В рамках дисертаційної роботи розглядається, зокрема, проект «Либідь» зі створення супутникової телекомунікаційної системи (далі - СТС) БТМ в Україні.

Розроблено пропозиції щодо правового забезпечення розвитку ЄНСЗ на території України та впровадження дієвого механізму регулювання національної системи БТМ. На думку автора, першим практичним кроком зі створення ЄНСЗ є визначення спектру послуг, які будуть надаватися та їх віднесення до однієї з трьох розроблених в рамках МСЕ служб (фіксована супутникова служба, рухома супутникова служба чи радіомовна супутникова служба). Наступною стадією є забезпечення міжнародної реєстрації даної системи в рамках МСЕ за плановою чи координаційною процедурами. Наступним етапом є забезпечення розгортання супутникової системи зв'язку. В даному аспекті принциповим питанням міжнародного регулювання є визначення «запускаючої держави» згідно положень Конвенції про міжнародну відповідальність за шкоду, завдану космічними об'єктами 1972 р. Останнім кроком стане забезпечення експлуатації СТС «Либідь» на ГСО та її інтеграція в ЄНСЗ України для надання послуг БТМ. На цьому етапі необхідним є внесення змін до діючого національного законодавства, зокрема, з метою заохочення операторів телекомунікації, як державної, так і приватної форми власності, до використання ресурсів національного супутника зв'язку.

Дисертант зазначає, що реалізація цих вкрай важливих завдань ускладнюється необхідністю одночасного застосування як норм міжнародного, так і національного законодавства. Не менш актуальною в цьому зв'язку є посилення міжнародної співпраці України з іншими космічними державами з метою полегшення процедури координації в рамках МСЕ. Здійснення Україною проекту такого масштабу підніме її рейтинг на міжнародній арені, призведе до пожвавлення конкуренції на національному телекомунікаційному ринку, що дозволить суттєво підвищити рівень послуг БТМ.

ВИСНОВКИ

У Висновках сформульовані найбільш суттєві результати дисертаційного дослідження, узагальнено теоретичні питання міжнародно-правового регулювання БТМ, на основі комплексного аналізу виявлено особливості запроваджених механізмів такого регулювання, їх ефективність та напрямки вдосконалення, сформульовано пропозиції, спрямовані на міжнародно-правове забезпечення розвитку національної супутникової системи зв'язку України.

1. В світлі сучасних глобальних інтеграційних тенденцій БТМ стає найбільш динамічною та прогресивною галуззю телекомунікаційних технологій, яка набуває унікального значення в формуванні глобального інформаційного суспільства.

2. Становлення та розвиток міжнародно-правового механізму регулювання БТМ відбуваються в три етапи, перший з яких характеризується наявністю одного міжнародного центру з прийняття правових документів - ООН, основний акцент направлено на закріплення основних принципів здійснення космічної діяльності. Другий етап починається з інтенсифікацією процесу становлення системи МО з практичного застосування досягнень космонавтики, як то ІНМАРСАТ, ЄВТЕЛСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК та ІНТЕЛСАТ. Третій етап характеризується налагодженням все тісніших зв'язків з приватним сектором, переорієнтуванням космічної галузі на комерційну основу та зміною самого підходу до розуміння глобальної системи БТМ.

3.Значна складність запроваджених механізмів регулювання телекомунікаційних відносин призводить до необхідності виділення міжнародно-правових проблем використання БТМ з метою їх подальшого вирішення на міжнародному рівні. Основні правові проблеми пов'язані із: 1) обмеженістю термінологічного визначення основних понять, що використовуються в сфері БТМ; 2) переглядом основних принципів, що визначають правовий режим використання БТМ, наприклад, «принципу першості», принципів «свободи інформації» та «надання попередньої згоди» тощо; 3) вирішенням практичних питань використання БТМ - «перереєстрації» орбітальних позицій і частот для супутникових телекомунікаційних систем, попередження випадків «шкідливих перешкод» та появи «паперових супутників», використання негеостаціонарних орбіт і їх координації з вже функціонуючими на ГСО; 4) необхідністю розробки дієвих механізмів міжнародного вирішення спорів і притягнення до міжнародної відповідальності за космічну діяльність держав і приватних компаній; 5) трансформацією міжнародних організацій космічного зв'язку під впливом формаційних факторів світового ринку космічних послуг і технологій. З огляду на міждисциплінарний характер правових проблем БТМ, методи їх вирішення також повинні мати комплексний характер при використанні всіх можливих форм міжнародного співробітництва держав.

4. Універсальний механізм регулювання БТМ запроваджений в рамках міжнародних організацій, що визначають загальні принципи співробітництва держав з освоєння космосу (ООН, МСЕ, ЮНЕСКО). Формування «європейської моделі» регіонального механізму регулювання БТМ обумовлене інтенсифікацією співробітництва в європейському просторі в рамках РЄ, ЄC та ЄКА. Саме Європейську конвенцію з транскордонного телебачення 1993 р. можна вважати найбільш дієвим інструментом регіонального характеру щодо використання супутників зв'язку для трансляції телевізійних програм. Не зважаючи на це, тенденція значного відставання нормативного закріплення процесу надання послуг БТМ від практичної діяльності держав продовжує поглиблюватись. Наявна правова база не створює достатніх підстав для врегулювання цілого ряду практичних питань, зокрема, за умов приватизації та комерціалізації телекомунікаційної діяльності.

5. Новітні тенденції розвитку міжнародних відносин та комерціалізація сфери супутникового зв'язку позначаються на всій системі сучасного міжнародного космічного права. Значні зміни відбуваються на всіх рівнях структури галузі й торкаються як її норм та принципів, так і суб'єктного складу та правових механізмів регулювання. Трансформація організаційної структури таких міжнародних організацій, як ІНМАРСАТ, ІНТЕРСУПУТНИК, ІНТЕЛСАТ, ЄВТЕЛСАТ в умовах практично повного переходу галузі телекомунікації на приватну основу призводить до появи на ринку нових суб'єктів діяльності - приватних компаній, а згодом - надвеликих корпорацій. Постійне поглинання нових компаній та виокремлення дочірніх структур за умови продовження діяльності міжнародних організацій, в рамках яких виокремлюється приватний сектор, призводить до загострення цілого ряду питань з приводу привілеїв та імунітетів, прав і обов'язків сторін, розділення повноважень між ними, здійснення контролю за їх діяльністю і, головне, питань відповідальності як в міжнародно-правовому, так і в приватно-правовому контексті. Ці фактори також є додатковим чинником, який обумовлює необхідність запровадження нових міжнародно-правових механізмів регулювання БТМ.

6. Узгодження міжнародної діяльності держав в сфері БТМ повинно здійснюватись в рамках єдиного координаційного центру, наприклад, ООН. Це обумовлено необхідністю подолання виявлених негативних тенденцій за рахунок суттєвої модернізації діючих нормативних актів, прийнятих на міжнародному рівні, та розробки і впровадження нових нормативних документів, які б враховували сучасні технологічні досягнення інформаційно-комунікаційних технологій. Прогресивним кроком можна було б вважати і створення нової спеціалізованої міжнародної інституції, яка б взяла на себе вирішення всього комплексу правових проблем телекомунікаційної галузі, з врахуванням процесів приватизації та комерціалізації.

7. Не зважаючи на імплементацію переважної більшості міжнародних документів, конвенцій і договорів в законодавство України, правове регулювання БТМ на національному рівні є обмеженим і потребує суттєвого вдосконалення. Таким чином, представляється необхідним прийняття нових національних законодавчих актів, які б відповідали сучасним вимогам розвитку світового ринку космічних послуг і технологій.

8. Порівняльний аналіз національного законодавства України та інших держав щодо правового закріплення основних понять в сфері телекомунікації свідчить про необхідність вироблення єдиного підходу до тлумачення базових категорій та обов'язкового правового закріплення цілого ряду понять, до яких в першу чергу відноситься і БТМ. Запропоновано авторське визначення БТМ, а саме, як трансляцію телевізійних програм наземним передавачем через супутники для безпосереднього прийому населенням. Важливим кроком може стати розробка нового документу рекомендаційного характеру, присвяченого понятійно-категоріальному апарату новітніх телекомунікаційних технологій.

9. Розбудова Єдиної національної системи зв'язку на території України та розробка дієвого механізму правового регулювання супутникової телекомунікаційної системи БТМ передбачає: вироблення єдиного підходу до визначення понять «супутник телекомунікації», «послуги супутникового зв'язку», «ринок послуг електрозв'язку» та ін.; призначення державних органів, відповідальних за представлення України на міжнародному рівні; забезпечення гармонізації національних стандартів щодо використання смуг радіочастот із встановленими МСЕ; вирішення питання про виділення позицій на ГСО для експлуатації власного супутника зв'язку; розробка національних програм щодо впровадження в телекомунікаційну інфраструктуру держави супутникових систем і засобів зв'язку та телерадіомовлення, створення нормативної бази (національних правових актів) щодо регулювання БТМ та її гармонізація з принципами сучасного міжнародного космічного права та космічного права держав, які вже мають позитивний досвід створення і експлуатації власних систем супутникового зв'язку тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Волошко Ю.А. Класифікація міжнародних організацій зі співробітництва держав в сфері супутникових телекомунікацій / Ю. А. Волошко // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні та політичні науки - 2009. - Випуск 43. - С. 620-625.

2. Волошко Ю.А. Регулювання міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення в рамках європейських інтеграційних об'єднань / Ю.А. Волошко // Юриспруденція: теорія і практика. - 2008. - № 9(47). - С. 33-37.

3. Волошко Ю.А. Порівняльний аналіз понятійно-категоріального апарату в сфері телекомунікації (зарубіжний досвід та Україна) / Ю.А. Волошко // Юриспруденція: теорія і практика. - 2007. - № 5(31). - С. 33-38.

4. Волошко Ю.А. Правовий аналіз процесу закріплення принципів безпосереднього телевізійного мовлення в рамках ООН / Ю.А. Волошко // Український часопис міжнародного права. - 2007. - № 1. - C. 49-55.

5. Волошко Ю.А. Основні етапи становлення міжнародно-правового механізму регулювання безпосереднього телевізійного мовлення / Ю.А. Волошко // Юридичний вісник: повітряне і космічне право. - 2007. - № 2(3). - С. 19-22.

6. Волошко Ю.А. Реструктуризація міжнародних організацій супутникового зв'язку в умовах комерціалізації телекомунікаційної діяльності / Ю.А. Волошко // Наукові читання. Присвячені пам'яті В.М. Корецького: Збірник наукових праць. / Ред-кол.: Ю.С. Шемшученко, Ю.Л. Бошицький, А.С. Мацко, О.В. Чернецька. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2009. - C. 252-256.

7. Волошко Ю.А. Аналіз правових категорій в сфері безпосереднього телевізійного мовлення / Ю.А. Волошко // Матеріали наукових читань «Дніпровська орбіта - 2009»: присвячено 90-річчю з дня народження М.Ф. Герасюти. - Дніпропетровськ: НЦАОМ, 2009. - C. 259-265.

8. Волошко Ю.А. Комерціалізація супутникового зв'язку та проблеми Міжнародного космічного права / Ю.А. Волошко // Матеріали IX міжнар. наук.-техн. конф. «АВІА - 2009». - К.: НАУ, 2009. - Т. 3. - С. 27.9-27.12.

9. Волошко Ю.А. Европейская модель регулирования международных отношений в области телекоммуникационных технологий / Ю.А. Волошко // Повышение потенциала космического права: Материалы междунар. науч.- практ. конф. к 10-летию Соглашения между НКАУ, НАНУ, Росавиакосмосом и РАН о создании Международного центра космического права / отв. ред. Н.Р. Малышева. - К.: Атика, 2008. - С. 76-79.

10. Волошко Ю.А. Трансформационные модели реструктуризации международных организаций спутниковой связи / Ю.А. Волошко // Материалы XV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / отв. ред. И.А. Алешковский, П.Н. Костылев, А.И. Андреев. [Электронный ресурс] - М.: Издательство МГУ; СП МЫСЛЬ, 2008. - 1 электрон. опт. Диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. Требования: ПК с процессором 486+; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader. [Адрес ресурса в сети интернет: http://lomonosov.econ.msu.ru/2008/28_9.pdf.]