Забезпечення прав і законних інтересів малолітніх осіб у кримінальному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru

АКАДЕМІЯ АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ

Ковна Уляна Степанівна

УДК 343.137.5(477)

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ МАЛОЛІТНІХ ОСІБ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність: 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Львівського національного університету імені Івана Франка

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН України Нор Василь Тимофійович, Львівський національний університет імені Івана Франка завідувач кафедри кримінального процесу і криміналістики

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, Попелюшко Василь Олександрович, Національний університет «Острозька Академія» завідувач кафедри правосуддя та кримінально-правових дисциплін

кандидат юридичних наук, доцент, Омельяненко Галина Миколаївна, суддя Верховного суду України у відставці

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 27

Автореферат розісланий «19» серпня 2010р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук О.П.Кучинська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема криміналізації суспільства завжди особливо гостро стояла на порядку денному в Україні, яка лише стає на шлях соціальної, правової, демократичної держави. На сьогоднішній день цю проблему підсилюють кризові явища в українському суспільстві, як економічного, так і політичного характеру, які в останні роки стали чи не першопричиною загострення криміногенної ситуації в державі. На жаль, Українська держава не здійснює системно та цілеспрямовано ідеологічно-виховної функції, що спричиняє зростання підліткової злочинності, залучення малолітніх осіб у сферу кримінального судочинства. Насильство у сім'ї також стає типовим явищем, й найбільше від цього потерпають діти. Це пояснює той факт, що малолітні особи з різних причин стають учасниками кримінально-процесуальних правовідносин, і є при цьому найменш захищеними. Це зумовлює необхідність постановки та вирішення цілого ряду теоретичних, законодавчих та практичних питань, пов'язаних із формуванням у рамках кримінального процесу правового статусу малолітніх осіб, посилення їхньої правової захищеності як учасників кримінально-процесуальних правовідносин.

До посилення захисту прав та інтересів неповнолітніх, а також малолітніх (дітей) спонукають міжнародні документи: Мінімальні стандартні правила ООН щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінські правила 1985 р.), Конвенція про права дитини (1989 р.), Декларація прав дитини (1959 р), Керівні принципи ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи) (1990 р.) та ін., у відповідності з якими Україна зобов'язалась уніфікувати своє законодавство. малолітній законодавство кримінальний захист

Чинне кримінально-процесуальне законодавство спеціально не виділяє малолітніх у самостійну групу учасників кримінально-процесуальних правовідносин, хоча здебільшого регулює відносини за їхньою участю, позначаючи їх термінологічно як неповнолітніх віком до чотирнадцяти років або як осіб, які досягли одинадцяти років, але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна відповідальність тощо. Проте використання термінів «малолітній» чи «малолітня особа» в галузевому законодавстві та наділення їх певним обсягом дієздатності, а отже, і визначеність їхнього правового статусу, вказує на необхідність виділення малолітніх осіб в самостійну групу учасників кримінального процесу з метою посилення їхньої правової захищеності шляхом нормативного регулювання їхньої участі в кримінальному судочинстві у різних процесуальних статусах.

Практика правозастосування свідчить про істотні прогалини у регулюванні правового статусу малолітніх осіб - учасників кримінального судочинства. Вирішення великої кількості питань участі малолітніх осіб у кримінальному процесі здійснюється за аналогією, що не дозволяє значною мірою враховувати психофізичні особливості цієї категорії осіб та знижує ефективність кримінального судочинства, а отже, не сприяє захисту прав та інтересів малолітніх осіб. Залишається поза увагою законодавця регулювання особливостей процесуального статусу малолітніх осіб у контрольних судових стадіях. А малолітні потерпілі від злочинів через прогалини у законодавстві фактично залишаються найнезахищенішими учасниками кримінального судочинства. Очевидно, що в умовах становлення в Україні ювенальної юстиції ці прогалини повинні бути ліквідовані, й малолітні у різних процесуальних статусах повинні бути законодавчо виділені в самостійну категорію учасників кримінального процесу з відповідним обсягом процесуальної дієздатності. Лише у цьому випадку та у поєднанні із подвійним представництвом прав та інтересів малолітніх осіб у кримінальному судочинстві можна говорити про їхню правову захищеність.

В основі необхідності посилення захисту прав та інтересів малолітніх осіб без сумніву лежать вікові психофізичні особливості, які виявляють їхню недостатню соціальну зрілість, й неусвідомленість повною мірою вчинюваних діянь. Тому при дослідженні становища малолітніх осіб у кримінальному судочинстві у роботі використовувались також праці психологів та представників педагогічної науки, зокрема, Л.С. Виготського, В.С. Мухіної, В.В. Романова та інших.

Теоретичну основу дослідження склали праці таких представників кримінально-процесуальної науки та вчених - кримінологів, як Є.В. Болдирєв, С.М. Благодир, Г.Б. Віттенберг, О.Х. Галімов, Є.М. Гідулянова, І.В. Гіцманова, Ю.М. Грошевий, Н.І. Гуковська, А.А. Жидких, К.Є. Ігошев, С.Б. Мартиненко, Г.М. Миньковський, М.В. Костицький, М.О. Карпенко, І.П. Кокурін, А.М. Ларін, Я.В. Мачужак, Е.Б. Мельникова, Є.Д. Лук'ячиков, В.Т. Нор, М.В. Ожиганова, Г.М. Омельяненко, Д.П. Письменний, В.О. Попелюшко, Д.А. Рогозін, В.Я. Рибальська, А.Б. Романюк, О.Ю. Скичко, З.Д. Смітієнко, Н.І. Снєгірьова, Н.В Угольникова, Р.С. Хисматуллін, Л.В. Ченцова та багатьох інших фахівців цього напрямку.

На дисертаційному рівні в Україні окремі правові аспекти становища малолітніх осіб у кримінальному судочинстві досліджувались С.М. Зеленським, який розкриває його через дослідження процесуального порядку вирішення справ про суспільно небезпечні діяння осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності (2007 р.); Є.М. Гідуляновою, яка аналізувала особливості кримінального провадження у справах малолітніх (2008 р.)., А.Б. Романюком, який звертав увагу на проблеми захисту прав неповнолітніх та, зокрема, малолітніх осіб (2004 р.).

Проблемі захисту прав потерпілих від злочину, зокрема неповнолітніх та малолітніх, присвячена монографія Н.Б. Федорчука та В.Т. Нора на тему «Захист прав потерпілих від злочину в англо-американській правовій системі та кримінальному судочинстві України» (2009 р.).

Не зважаючи на плідні наукові пошуки в галузі дослідження становища в першу чергу неповнолітніх, а також малолітніх осіб, тим не менше поза увагою науковців залишились проблеми забезпечення захисту прав та інтересів малолітніх осіб у кримінальному процесі, й на усіх його стадіях. На жаль, не було враховано законодавцем й ряду обґрунтованих пропозицій, висловлених у юридичній літературі. Тому цим дисертаційним дослідженням прагнемо переосмислити деякі наукові та законодавчі положення щодо забезпечення ефективного захисту прав та інтересів малолітніх осіб у кримінальному судочинстві в умовах сьогодення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на 2002-2004 роки "Проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства України в умовах його реформування". Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол №11/3 від 27 березня 2002 року).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення та аналіз правового статусу малолітніх осіб у кримінальному процесі України з тим, щоб забезпечити ефективний захист цих осіб, незалежно від їхнього процесуального статусу.

Мети роботи може бути досягнуто через вирішення наступних завдань:

- з'ясування поняття малолітньої особи згідно із законодавством України;

- дослідження правового статусу малолітньої особи у кримінальному процесі України;

- аналіз проблем захисту прав і законних інтересів малолітніх осіб на досудових стадіях кримінального процесу в контексті дослідження інституту представництва їхніх прав у кримінальному процесі;

- дослідження процесуальних питань участі малолітніх осіб у стадії порушення кримінальної справи та в стадії досудового розслідування;

- дослідження особливостей провадження по застосуванню до малолітніх осіб примусових заходів виховного характеру на стадії досудового розслідування;

- з'ясування проблем участі малолітніх осіб у судовому розгляді кримінальних справ у суді І інстанції;

- дослідження процедури допиту малолітніх осіб у суді;

- аналіз проблем участі малолітніх осіб у контрольних судових стадіях.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини за участю малолітніх осіб у кримінальному судочинстві у їх різних процесуальних статусах.

Предметом дослідження є законодавство України та зарубіжних країн, яке регулює у тій чи іншій мірі провадження у справах про суспільно небезпечні діяння, що вчинені особами у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, та застосування до них примусових заходів виховного характеру; а також участь малолітніх осіб, які є потерпілими від злочину на основних стадіях кримінального процесу; практика його застосування.

Методи дослідження. У ході дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, метод системного аналізу, формально-логічний, структурно-функціональний, комплексний) та спеціальні методи дослідження (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток положень про поняття “малолітній”, “малолітня особа” тощо. Застосування методу системного аналізу дозволило визначити місце і роль малолітніх у кримінальному судочинстві України. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися теоретичні та практичні положення щодо особливостей провадження у справах за участю малолітніх осіб у кримінальному судочинстві. За допомогою порівняльно-правового методу аналізувались міжнародні документи, ювенальне законодавство зарубіжних країн, що дозволило сформулювати пропозиції про використання окремих його норм у вітчизняну законодавчу систему. Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській науці кримінально-процесуального права на дисертаційному рівні комплексно досліджено основні правові проблеми захисту прав та законних інтересів малолітніх осіб, які залучаються до кримінального процесу в Україні. У результаті проведеного дослідження одержані такі найважливіші висновки й положення, що характеризують їх новизну.

Вперше:

- обґрунтовано необхідність посилення процесуальних гарантій, спрямованих на захист прав і законних інтересів не лише неповнолітніх обвинувачених і підозрюваних, але й малолітніх правопорушників, які не досягли віку кримінальної відповідальності, а також малолітніх потерпілих (жертв) злочинів та свідків у кримінальній справі, оскільки, зважаючи на прогалини у правому забезпеченні їхнього статусу, вони є найменш захищеними суб'єктами у сфері кримінального судочинства;

- пропонується визначення поняття малолітньої особи у кримінальному процесі. На відміну від матеріального права, де поняття малолітньої особи розкривається шляхом вікового критерію, для процесуальної науки має важливе значення відображення у її понятті, поряд із віком, ще й основних ознак, які характеризують, власне, особливості, що впливають на правове становище малолітнього в кримінальному процесі. З урахуванням цих особливостей під поняттям «малолітня особа» у кримінальному процесі необхідно розуміти фізичну особу, яка не досягла чотирнадцятирічного віку, і участь якої у кримінально-процесуальних правовідносинах як одного з їх суб'єктів визначається її достатнім рівнем психічного і фізіологічного розвитку;

- обґрунтовано висновок, що малолітня особа у кримінальному процесі наділена певним обсягом процесуальної дієздатності. За аналогією із цивільним законодавством її (обсяг) необхідно позначити поняттям «часткова процесуальна дієздатність». Таку дієздатність малолітні особи у кримінальному процесі реалізують, як правило, за допомогою законних представників, захисника, інших учасників кримінального процесу (педагога тощо), і лише в окремих випадках - самостійно;

- запропоновано внесення доповнень до КПК України, якими законодавчо закріпити процесуальний статус малолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років і до досягнення віку кримінальної відповідальності, зокрема статтею 43-2 «Малолітня особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність». Такою особою пропонується визнати:

1) особу, яку затримано за підозрінням у вчиненні суспільно небезпечного діяння;

2) особу, щодо якої є достатньо даних вважати причетною до вчинення суспільно небезпечного діяння та за цим фактом порушено кримінальну справу.

В зазначеній нормі пропонується закріпити процесуальні права таких осіб.

Проте вже на стадії досудового розслідування та у судових стадіях кримінального процесу процесуальний статус малолітньої особи, щодо якої вирішується питання про застосування примусових заходів виховного характеру слід позначити терміном «малолітній правопорушник», оскільки статус цих малолітніх осіб подібний до процесуального статусу обвинувачених та підсудних, але в силу визначених особливостей має істотні відмінності;

- сформульовано положення, що малолітні особи у кримінальному процесі наділені частковою процесуальною дієздатністю, яку в окремих випадках, доцільно обмежити нижніми віковими рамками. Ці рамки щодо малолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років, але до досягнення віку кримінальної відповідальності, визначені ст. 7-3 Кримінально-процесуального кодексу України. До 11 років малолітня особа є процесуально недієздатною, оскільки згідно із п. 5 ст. 6 КПК України кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо осіб, які не досягли на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку.

Малолітніх потерпілих від злочинних посягань та малолітніх свідків необхідно наділити частковою (за аналогією із цивільним законодавством) кримінально-процесуальною дієздатністю. При цьому недоцільно щодо них встановлювати мінімальні вікові межі часткової дієздатності. У цьому контексті питання про процесуальну дієздатність малолітніх потерпілих та свідків повинно вирішуватися у кожному конкретному випадку на розсуд слідчого, прокурора чи суду, які, керуючись власним переконанням, повинні враховувати висновки спеціаліста в галузі дитячої психології (психолога, педагога).

Удосконалено:

- підходи до оптимального захисту малолітніх осіб у кримінальному процесі. Обґрунтовується необхідність внесення змін та доповнень до КПК України, передбачивши можливість для малолітніх потерпілих забезпечити їм участь законних представників з моменту винесення уповноваженою особою постанови про визнання їх потерпілими. Що ж до малолітніх осіб у віці від 11 до 14 років, які вчинили суспільно-небезпечне діяння, то залучення законних представників повинно відбуватися навіть з моменту запрошення малолітніх у відповідний орган для участі в процесуальних діях, в тому числі, які проводяться до порушення кримінальної справи, що цілком узгоджується із чинним законодавством України та практикою його застосування;

- забезпечення самого захисту прав та інтересів малолітніх осіб у кримінальному судочинстві, що вимагає внесення змін до КПК України, згідно із якими захисник повинен обов'язково брати участь у справі з моменту її порушення, якщо у справі є малолітній правопорушник. В окремих випадках, коли малолітні особи затримані на місці злочину, коли у малолітніх осіб відбирається пояснення до порушення кримінальної справи, з ними проводиться бесіда, участь захисника повинна визнаватись необхідною при проведенні передбачених процесуальних дій. Перелік таких випадків повинен бути закріплений у кримінально-процесуальному законодавстві;

- обґрунтування необхідності внесення змін до КПК України щодо завершення досудового слідства і подальший рух справи про застосування примусових заходів виховного характеру. Частину 1 статті 7-3 запропоновано викласти в наступній редакції: «Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, виносить мотивовану постанову про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору»;

- усунення прогалин законодавчого регулювання кримінально-процесуального провадження за участю малолітніх осіб. Зокрема, вимагає закріплення у Главах 3 і 36 КПК процесуального статусу таких допоміжних учасників кримінального процесу, як педагогів та психологів, чия участь у процесуальних відносинах є вкрай важливою для ефективного забезпечення прав малолітніх осіб.

Набули подальшого розвитку:

- аргументи щодо усунення негативного впливу судової процедури на малолітніх осіб. В кримінально-процесуальному законодавстві з цією метою запропоновано передбачити ряд важливих положень. А саме:

- обов'язкову конфіденційність (закритість) судового процесу в справах за участю малолітніх осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння;

- з метою нерозголошення будь-яких відомостей про особу малолітнього правопорушника чи потерпілого недоцільно залучати громадськість, зокрема представників підприємств, установ і організацій, до участі у судовому засіданні;

- докази щодо обставин, визначених у ст. 433 КПК, та інших даних про особу малолітнього правопорушника мають досліджуватися апеляційним судом незалежно від того, чи оспорюються ці обставини;

- участь малолітніх осіб у судових засіданнях усіх судових інстанцій повинна носити винятковий характер, відповідно до рекомендацій міжнародних актів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони дають можливість обґрунтувати нові концептуальні підходи до вирішення теоретичних проблем ювенальної юстиції в Україні; створюють теоретичну основу для вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України, зокрема при підготовці змін та доповнень до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, при підготовці проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України та створенні законодавчої бази щодо функціонування ювенальної юстиції в Україні; у правозастосовчій практиці. Положення дисертації та публікації з проблеми дослідження можуть бути корисними при розробці навчальних посібників і методичних матеріалів, при проведенні лекцій з навчальних курсів кримінально-процесуального права та ювенального права, у науково-дослідній роботі, а також у практичній діяльності органів дізнання, досудового слідства та суду; для підвищення рівня правової та професійної культури посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, суду тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації були обговорені на наукових семінарах та засіданнях кафедри кримінального процесу та криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Окремі положення дисертації оприлюднені у вигляді виступів і доповідей на науково-практичних конференціях, зокрема: на Х, ХI, ХV, ХVІ регіональних науково-практичних конференціях „Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні” (Львів, лютий 2004, 2005, 2009, 2010 рр.); на регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (Івано-Франківськ, квітень 2004 р.); на І, V, VI Міжвузівських науково-практичних конференціях „Актуальні питання реформування правової системи України” (Луцьк, травень 2004, 2008, 2009 р.р.); на науково - практичній конференції факультету підготовки слідчих ЛДУ внутрішніх справ „ Проблеми забезпечення конституційних прав громадян в кримінальному судочинстві” (Львів, жовтень 2007р.); на ІІ звітній науковій конференції „Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи ” (Львів, лютий 2008р.); та на звітній науковій конференції „Приватні та публічні аспекти захисту прав громадян” (Львів, лютий 2009р.).

Публікації. За темою дисертації здійснено тринадцять публікацій, з них три статті у виданнях, віднесених до переліку наукових фахових видань ВАК України та десяти тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів (поділених на 8 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 249 сторінок, з них основного тексту - 195 сторінок, додатки - 33 сторінки, список використаних джерел (217 найменувань) - 20 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, з'ясовується ступінь її наукового дослідження, визначається об'єкт та предмет дослідження, окреслюється його мета і завдання, викладається методологічна основа роботи, формулюються положення, які характеризують її наукову новизну, подаються окремі їх елементи та найважливіші результати дослідження, пояснюється їхнє теоретичне та практичне значення, наводяться дані про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Процесуальний статус малолітніх осіб у кримінальному процесі України як гарантія їхнього захисту» присвячений визначенню поняття «малолітні особи» та його законодавчого закріплення, дослідженню особливостей процесуального статусу різних категорій малолітніх осіб, як суб'єктів процесу, а також проаналізовано інститут представництва та захисту. Розділ охоплює три підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Поняття малолітніх осіб згідно із законодавством України», ґрунтуючись на аналізі чинного законодавства та наукових працях як в галузі дитячої психології та педагогіки, наведено узагальнену класифікацію вікових періодів, у яких перебуває особа. На підставі прийнятого в теорії поділу, дисертантка відзначає, що деякі із вікових періодів, згідно із чинним законодавством характеризують поняття «малолітні особи».

Зокрема, вказано, що ознака віку достатньо повно може характеризувати психологічні, фізіологічні та інші особливості розвитку особи. Тому, у психології існують різноманітні „шкали”, які періодизують вік людини із акцентуванням на найбільш типових, характерних рисах особистості відповідної вікової категорії. На необхідність структурування віку осіб, у віці до 18 років вказують багато науковців [Игошев К.Е., Коченов М.М., Миньковский Г.М., Осипова Н.Р.], оскільки, вважається, що це тривалий і найбільш інтенсивний (у плані духовного і фізичного розвитку) етап становлення особистості людини. Серед цієї категорії осіб найбільш вразливу, як з точки зору психофізіологічного розвитку, так і соціальної адаптації, складають малолітні, тобто особи, які не досягли віку 14 років. Проте, в чинному законодавстві України не має чіткого визначення і розуміння поняття «дитина», що в свою чергу неоднозначно відображає правовий статус різних категорій цих осіб.

Отож, на думку здобувача, діти та підлітки потребують підвищених правової охорони та правового захисту у зв'язку із віком. І одним із багатьох аспектів цієї проблеми є адекватне термінологічне забезпечення та визначення понятійного апарату, які б відображали правовий статус суб'єктів охоронюваних відносин.

Враховуючи, що чинне законодавство України, яке у тій чи іншій мірі визначає правовий статус дітей, не характеризується єдністю та однозначністю понятійного апарату, який, без сумніву, є елементом механізму правового регулювання, з метою забезпечення ефективності правового регулювання доцільно було б переглянути (внести зміни, доповнити) різногалузеве законодавство України з метою узгодження понять і надання їм єдиного змісту. Без сумніву, обсяг, зміст та інші параметри правового статусу особи у різних сферах суспільного життя лише збагатяться, якщо буде досягнуто однозначності в розумінні тих чи інших понять.

У контексті свого дослідження, дисертантка вважає за доцільне, характеризуючи вікові особливості осіб, у законодавстві України (незалежно від галузі) використовувати ті поняття щодо осіб віком до 18 років, які визначені Цивільним кодексом України. Обґрунтовуючи таку позицію, зазначається, що, по-перше, Цивільний кодекс України регламентує низку універсальних правових понять, які активно використовуються у різних галузях права. Серед них - фізична особа, юридична особа, правоздатність, дієздатність тощо. По-друге, саме Цивільний кодекс України містить чіткі вікові критерії малолітніх осіб і неповнолітніх осіб та визначає обсяг їхньої дієздатності, а в окремих випадках і деліктоздатності. По-третє, різногалузеве законодавство, оперуючи такими термінами, як: „діти”, „молодь”, „дитина”, „підліток”, „малолітній”, „неповнолітній” тощо, не завжди відображало специфіку їхнього правового статусу.

Тому, за аналогією із цивільним законодавством малолітньою особою необхідно вважати особу (дитину), яка не досягла чотирнадцяти років.

У підрозділі 1.2. «Особливості процесуального статусу малолітніх осіб у кримінальному процесі України» досліджуються різні процесуальні статуси в яких може перебувати малолітня особа у кримінальному процесі України. Зокрема, характеризуючи правосуб'єктність, з'ясовано, що лише галузева та спеціальна правосуб'єктність конкретизують правове становище малолітніх осіб у кримінально-процесуальних відносинах. Автор звертає увагу на те, що малолітніх осіб у кримінальному процесі об'єднує (а отже, дає підставу говорити про їхні загальні права та обов'язки незалежно від виконуваної процесуальної ролі) їхнє особливе процесуальне становище. Останнє пов'язано із тим, що малолітні особи, по-перше, не є суб'єктами кримінальної відповідальності; по-друге, можливість їхньої участі як будь-якого суб'єкта процесу визначається більшою мірою психологічним, аніж віковим критерієм; по-третє, власні права вони реалізують не самостійно, а з допомогою законних представників.

Очевидно, що лише поєднання психо-фізичних, вікових індивідуальних особливостей та процесуального статусу малолітньої особи наближує до розуміння юридичного феномену процесуальної дієздатності цих осіб. Проте у поєднанні зазначених факторів, дисертантка наголошує, що не варто применшувати роль віку малолітньої особи і його вплив на обсяг процесуальної дієздатності, який визначається не лише здатністю правильно сприймати обставини, факти реальної дійсності і давати щодо них показання, але й повинен обмежуватися в окремих випадках певними віковими рамками з метою захисту інтересів малолітніх. Дієздатність малолітніх осіб у кримінальному судочинстві за аналогією із Цивільним кодексом України необхідно вважати частковою. А недостатність дієздатності цієї категорії осіб повинна компенсуватися дієздатністю їхніх законних представників.

У підрозділі 1.3. «Інститут представництва прав і законних інтересів малолітніх осіб у кримінальному процесі як важливий правозахисний інститут» висвітлюються питання про правову природу представництва, аналізується діяльність осіб, які беруть участь у процесі з метою захисту інтересів малолітніх осіб і забезпечення виховного впливу судочинства. Йдеться, насамперед, про їх законних представників та захисника.

На підставі аналізу кримінально-процесуального законодавства та судової практики обґрунтована доцільність внесення змін та доповнень до нормативних положень про процесуальний статус законних представників малолітніх осіб з метою закріплення їх активної позиції у кримінальному процесі України. Це випливає із факту недієздатності чи часткової дієздатності малолітніх осіб. А також запропоновано залишити приблизним (відкритим) перелік законних представників у кримінально-процесуальному законі, на відміну від сімейного та цивільного законодавства, оскільки йдеться про оптимальне забезпечення прав та інтересів малолітньої особи, яка потрапила у складну життєву ситуацію. На підтвердження цієї позиції аналізується слідчо-судова практика про залучення інших осіб як законних представників для захисту інтересів малолітньої особи. У результаті цього зроблено висновок: законними представниками повинні вважатися самостійні учасники кримінального процесу, покликані на підставі закону чи факту сімейно-родинних зв'язків захищати права та законні інтереси малолітніх і неповнолітніх осіб незалежно від процесуального статусу останніх, а також власні інтереси, які взаємопов'язані з інтересами цих осіб та не суперечать їм.

Розділ 2 «Особливості провадження кримінальних справ з участю малолітніх осіб на досудових стадіях кримінального процесу» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Процесуальні питання участі малолітніх осіб у стадії порушення кримінальної справи» серед інших приводів для порушення кримінальної справи акцентується увага на умовах і підставах прийняття заяв і повідомлень від малолітніх осіб та реагування на отриману від них інформацію. Дисертант розглядає малолітніх, які можуть брати участь на ранньому етапі судочинства як особи, що постраждали від злочинних посягань; як особи, яким може бути відомо будь-які обставини, що підлягають з'ясуванню і можуть бути підставою для порушення кримінальної справи; як особи, які вчинили суспільно небезпечне діяння до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність. На підставі аналізу міжнародних нормативно-правових актів (зокрема, Конвенції про права дитини) та відомчого законодавства України, яким регламентується порядок приймання, реєстрації та розгляду заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, дисертант доходить висновку, що малолітні особи самі можуть бути заявниками у випадку жорстокого поводження з ними або при реальній загрозі його вчинення. У цьому зв'язку не лише у відомчому нормативному акті, але й у кримінально-процесуальному законодавстві повинен бути регламентований порядок прийняття заяв та повідомлень про злочини від усіх підлітків з обов'язковим негайним на них реагуванням, при цьому підлітку (малолітньому) має бути у доступній формі пояснено необхідність правдиво повідомити про протиправні факти.

Звернено увагу на те, що не вирішено у чинному кримінально-процесуальному законодавстві України і питання про участь педагога під час відібрання пояснень у малолітньої особи. Тому, пропонується розглядати педагога як особу, яка допомагає слідчому сформулювати педагогічно правильні запитання і обрати педагогічно правильний стиль спілкування при допиті чи при відібранні пояснень та закріпити активну позицію педагога посиливши його процесуальний статус. Якщо пояснення дає малолітній правопорушник, то при цьому необхідно, крім інших, забезпечити й участь захисника - адвоката.

Важливим питанням, що має значення не лише для стадії порушення кримінальної справи, але й для стадії досудового розслідування, є визначення процесуального статусу малолітньої особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. На сьогодні цей статус в КПК не визначено, і він не охоплюється ні статусом свідка, ні підозрюваного, а тим більше обвинуваченого. В дисертації пропонується доповнити чинний КПК ст.43-2 «Малолітня особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність». В запропонованій моделі норми зазначено хто є такою особою у кримінальному процесі та які вона має процесуальні права. Про роз'яснення цих прав малолітньому правопорушнику та його законному представнику зазначається у відповідному протоколі до порушення кримінальної справи.

У підрозділі 2.2 «Процесуальні особливості участі малолітніх осіб на стадії досудового розслідування», розкриваючи завдання та значення стадії, автор наголошує на обов'язковості досудового слідства у справах за участю малолітніх осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від 11 років і до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Але при цьому провадження (розгляд) щодо цієї категорії осіб у межах досудового слідства повинно бути виділено в окреме провадження. Незважаючи навіть на відсутність суб'єкта злочину, за наявності доказів, що факт скоєного протиправного діяння був, всі обставини у справі повинні бути доведені з такою ж ретельністю, як і при провадженні у справах, де є суб'єкт злочину, оскільки у кримінальному процесі і щодо малолітньої особи можуть застосовуватися заходи примусового характеру.

У підрозділі 2.3. «Провадження щодо застосування до малолітніх осіб примусових заходів виховного характеру на стадії досудового розслідування», аналізуючи чинні норми матеріального і процесуального права, практику їх застосування, дисертант піддає критиці положення кримінально-процесуального закону щодо процесуальної форми завершення досудового слідства. Так, ч.1 ст. 7-3 КПК закріпила назву постанови слідчого «про закриття кримінальної справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру», в той час, як рішення про застосування примусових заходів виховного характеру ухвалює суд. Поділяючи висловлену в літературі точку зору (С.М.Благодир), згідно якої закриття кримінальної справи на досудовому слідстві є заключним етапом розслідування, під час якого слідчий, прокурор, в межах своїх повноважень, аналізує та оцінює зібрані докази і на їх основі констатує закінчення провадження у кримінальній справі по суті та виносить постанову про закриття справи. Але викликає зауваження ситуація, коли на стадії досудового розслідування виноситься постанова про закриття справи, в той час як провадження у справі ще триває і переходить у судову стадію.

З метою усунення вищезазначеного недоліку дисертантка пропонує змінити назву постанови слідчого, якою завершується досудове розслідування, назвавши її «Постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру».

Обґрунтовуючи застосування заходів виховного характеру автором проведено розмежування їх від заходів кримінального покарання, а також від заходів педагогічного виховного впливу. Від останніх вони відрізняються тим, що застосовуються до особливої категорії підлітків-правопорушників на підставі рішення суду, їм притаманний особливий примусово-стримуючий характер, що зобов'язує до належної поведінки.

Розділ 3 «Особливості провадження кримінальних справ за участю малолітніх осіб у судових стадіях кримінального процесу», який складається з двох підрозділів присвячений проблемі здійснення правосуддя щодо неповнолітніх та малолітніх осіб зокрема, з огляду на міжнародні зобов'язання, які взяла на себе Україна.

У підрозділі 3.1.«Загальні положення та порядок судового розгляду кримінальних справ за участю малолітніх осіб у суді І інстанції» висвітлюються питання доцільності залучення малолітніх осіб у судовий розгляд кримінальних справ.

На підставі аналізу кримінально-процесуального законодавства інших держав (Великобританія, Республіка Польща, Російська Федерація, ФРН), думок, наявних у вітчизняній (М.Карпенко, В.Маляренко, С.Слинько) та зарубіжній (О.Галимов, В.Николюк, Н.Угольникова) процесуальній теорії обґрунтовано доцільність проведення судового розгляду при провадженні справ за участю малолітніх осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у віці від 11 р. і до досягнення віку кримінальної відповідальності. Зрештою, суд повинен виконувати контрольну функцію щодо проведення досудового слідства. Однак, така ситуація прийнятна лише на сучасному етапі. Надалі в Україні не обійтись без системи спеціалізованих судів у справах неповнолітніх і малолітніх осіб та системи соціальних служб як допоміжних ланок здійснення правосуддя щодо зазначеної категорії осіб.

Пункт 3.1.1. «Особливості загальних положень судового розгляду за участю малолітніх осіб» містить аналіз нових тенденцій, спрямованими на оптимальне забезпечення прав та інтересів малолітніх осіб у кримінальному процесі України, а також щодо необхідності запозичення міжнародного досвіду застосування відновного правосуддя.

Здобувач відзначає, що запровадження в Україні відновного правосуддя щодо малолітніх та неповнолітніх осіб можливе лише в межах ювенальної юстиції та ювенального правосуддя, які на сьогоднішній день перебувають в Україні поки-що у зародковому стані. Автором також підтримується ідея спеціалізації слідчих, прокурорів, захисників, суддів при провадженні кримінальних справ стосовно малолітніх та неповнолітніх правопорушників.

Пункт 3.1.2. «Порядок судового розгляду за участю малолітніх осіб» приділено увагу особливостям провадження про застосування до малолітніх осіб примусових заходів виховного характеру, які полягають у відсутності деяких частин (етапів) стадії судового розгляду - а саме судових дебатів та останнього слова підсудного. Інші частини (етапи) судового розгляду (підготовча та судове слідство) потребують негайного законодавчого вирішення.

Дисертант вважає, що у проекті КПК України необхідно усунути законодавчу невизначеність щодо доцільності введення стадії попереднього розгляду справи суддею у цій категорії справ на користь її закріплення.

Порівнюючи особливості допиту на досудовому слідстві із судовим допитом здобувач доходить висновку, що кримінально-процесуальне законодавство повинно містити додаткові процесуальні гарантії, які обумовлені міжнародними документами та закріплювати процедуру допиту малолітніх осіб у суді із залученням фахівців у галузі дитячої психології та педагогіки.

У підрозділі 3.2. «Участь малолітніх осіб у контрольних судових стадіях» досліджуються умови і підстави апеляційного та касаційного провадження як самостійних форм перегляду судових рішень.

Дисертант підкреслює необхідність закріплення обов'язку законних представників, захисника подавати апеляцію на неправосудне судове рішення та порушення прав і законних інтересів малолітніх та неповнолітніх осіб, що, своєю чергою, гарантуватиме захист прав та інтересів цих осіб від неправосудних рішень при застосуванні до них примусових заходів виховного характеру.

У Висновках підведено підсумки проведеного дослідження, відзначається комплексний підхід (національний і міжнародний) до формування єдиної системи спеціалізованих судів, визначаються основні напрямки вдосконалення правового регулювання цієї особливої категорії осіб у проекті КПК України як майбутньому законодавчому акті. В додатку сформульовані правові положення (норми), прийняття яких сприятиме забезпеченню ефективного захисту прав і законних інтересів малолітніх осіб, незалежно від їхнього процесуального статусу.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ковна У.С. Поняття малолітньої особи та її процесуальне становище в кримінальному судочинстві / У.С. Ковна // Вісник Львівського національного університету. Серія юридична. - 2004. - Випуск 39. - С. 459-464.

2. Ковна У.С. Основні засади ювенальної юстиції та кримінально-процесуальне законодавство / У.С. Ковна // Вісник Прокуратури №11 (89) листопад 2008. - С. 26-32.

3. Ковна У.С. Застосування примусових заходів виховного характеру щодо малолітніх: теорія, законодавче регулювання і судова практика / У.С. Ковна // Вісник Львівського національного університету. Серія юридична. - 2009. - Випуск 49. - С. 257-267.

4. Ковна У.С. Поняття малолітньої особи та її процесуальне становище в кримінальному судочинстві / У.С.Ковна // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали Х регіональної науково-практичної конференції 5-6 лютого 2004р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. - С.437-439.

5. Ковна У.С. Ювенальна юстиція: тенденції в світі і перспективи розвитку в Україні / У.С.Ковна // Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: Матеріали регіональної міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів 16 квітня 2004р. - Івано-Франківськ: Юридичний інститут Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, 2004. - С.119-124.

6. Ковна У.С. Вплив виду дієздатності неповнолітнього на представництво його інтересів в кримінальному судочинстві / У.С.Ковна // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції 3-4 лютого 2005р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2005. - С.398-400.

7. Ковна У.С. Окремі питання представництва прав і законних інтересів малолітніх осіб у кримінальному процесі / У.С.Ковна // Проблеми забезпечення конституційних прав громадянина в кримінальному судочинстві: Матеріали науково-практичної конференції 26 жовтня 2007р. - Львів: Факультет підготовки слідчих Львівського державного університету внутрішніх справ, 2008 - С.151-157.

8. Ковна У.С. Проблеми кримінально-процесуальної дієздатності малолітніх осіб / У.С.Ковна // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи. Матеріали другої звітної наукової конференції 29 лютого 2008р. - Львів: Факультет економічної безпеки Львівського державного університету внутрішніх справ, 2008. - С.304-310.

9. Ковна У.С. Деякі питання про провадження щодо застосування до малолітніх осіб примусових заходів виховного характеру / У.С.Ковна // Актуальні питання реформування правової системи України. Зб. наук. ст. за матеріалами V міжнародної науково-практичної конференції 30-31 травня 2008р.- Луцьк: Юридичний факультет Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2008 - С. 328-332.

10. Ковна У.С. Процесуальні особливості допиту малолітніх осіб на стадії судового розгляду / У.С.Ковна // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХV регіональної науково-практичної конференції 4-5 лютого 2009р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - С.370-372.

11. Ковна У.С. Апеляційне оскарження судових рішень про застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх (малолітніх) осіб / У.С.Ковна // Приватні та публічні аспекти захисту прав громадян: Матеріали звітної наукової конференції 27 лютого 2009р. - Львів: Юридичний факультет Львівського державного університету внутрішніх справ, 2009 - С. 89-95.

12. Ковна У.С. До питання участі малолітніх осіб у стадії апеляційного провадження у кримінальному процесі / У.С.Ковна // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами VI міжнародної науково-практичної конференції. - 29-30 травня 2009р. - Луцьк, 2009. - С.546-549.

13. Ковна У.С. Правове регулювання участі педагога та психолога у допиті малолітніх осіб / У.С.Ковна // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХVI регіональної науково-практичної конференції 8-9 лютого 2010р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. - С.384-386.

АНОТАЦІЇ

Ковна У.С. Забезпечення прав і законних інтересів малолітніх осіб у кримінальному процесі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Академія адвокатури України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню проблем забезпечення прав і законних інтересів малолітніх осіб у кримінальному процесі України. У ній проведено аналіз провадження за участю малолітніх осіб у кримінальних справах, з'ясовано правовий статус малолітніх правопорушників, потерпілих та свідків, проаналізовано проблеми захисту прав і законних інтересів малолітніх осіб на досудових та судових стадіях кримінального процесу в контексті як інституту представництва їхніх прав у кримінальному процесі, так і часткової їх реалізації особисто, а також досліджено особливості провадження по застосуванню до малолітніх осіб примусових заходів виховного характеру.

На основі проведених у дисертації досліджень зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства України, яке регламентує порядок провадження у кримінальній справі за участю малолітніх осіб.

Ключові слова: малолітня особа, примусові заходи виховного характеру, ювенальна юстиція.

Ковна У.С. Обеспечение прав и законных интересов малолетних лиц в уголовном процессе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Академия адвокатуры Украины. - Киев, 2010.

Диссертационное исследование посвящено комплексной проблеме обеспечения прав и законных интересов малолетних лиц в уголовном процессе Украины. Рассмотрены общетеоретические проблемы понятия малолетних лиц и их определение в уголовном процесе Украины, определен правовой статус малолетних правонарушителей, потерпевших и свидетелей, проанализированы проблемы защиты прав и законных интересов малолетних лиц на досудебных и судебных стадиях уголовного процесса в контексте как института представительства их прав, так и частичной их реализации лично, а также исследованы особенности применения к малолетним лицам мер пресечения воспитательного характера.

В работе осуществлена общая характеристика понятий малолетних лиц и их законодательного закрепления. Указывается, что малолетних лиц в уголовном процессе объединяет (а следовательно, дает основание говорить об их общих правах и обязанностях независимо от процессуальной роли) их особенное процессуальное положение. Последнее связано с тем, что малолетние лица, во-первых, не являются субъектами уголовной ответственности; во-вторых, возможность их участия как любого субъекта процесса определяется в большей степени психологическим критерием, нежели возрастным; в-третьих, собственные права они реализуют не самостоятельно, а с помощью законных представителей.

Рассматривая малолетних, которые могут принимать участие на раннем этапе судопроизводства как лица, которые пострадали от преступных посягательств; как лица, которым может быть известно любые обстоятельства, которые подлежат выяснению и могут быть основанием для возбуждения уголовного дела; как лица, которые совершили общественно опасное деяние до достижения возраста, из которого наступает уголовная ответственность. Вместе с етим дисертантка предлагает дополнить действующий КПК ст.43-2 «Малолетнее лицо, которое совершило общественно опасное деяние в возрасте от 11 лет и до достижения возраста, после которого наступает уголовная ответственность». В предложенной модели нормы отмечено кто является таким лицом в уголовном процессе и какие оно имеет процессуальные права. О разъяснении этих прав малолетнему правонарушителю и его законному представителю отмечается в соответствующем протоколе о возбуждении уголовного дела.

Освещая вопросы целесообразности привлечения малолетних лиц к судебному рассмотрению уголовных дел дисертантка отстаивает позицию, что именно суд должен выполнять контрольную функцию относительно проведения досудебного следствия. Однако, такая ситуация приемлема лишь на современном этапе. В дальнейшем в Украине не обойтись без системы специализированных судов по делам несовершеннолетних и малолетних лиц, и системы социальных служб как вспомогательных инстанций осуществления правосудия относительно отмеченной категории лиц. Анализируя новые тенденции, направленые на оптимальное обеспечение прав и интересов малолетних лиц в уголовном процессе Украины, а также относительно необходимости заимствования международного опыта применения восстановительного правосудия, в работе поддерживается идея специализации следователей, прокуроров, защитников, суддей при осуществлении уголовных дел относительно малолетних и несовершеннолетних правонарушителей.

На основании проведенных в диссертации исследований сделаны выводы и предложения относительно усовершенствования действующего уголовно-процессуального законодательства Украины, которое регламентирует порядок производства в уголовном деле при участии малолетних лиц.

Ключевые слова: малолетнее лицо, меры пресечения воспитательного характера, ювенальная юстиция.

Kovna U.S. Assertion of infants' rights and lawful interests in the criminal procedure of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific Candidate degree of Law Sciences on speciality 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Judicial Examination; Operative - Investigative Activity. - The Academy of Advocacy of Ukraine, Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to the complex research of the issues dealing with assertion of infants' rights and lawful interests in the criminal procedure of Ukraine. Analysis of the proceedings with the participation of infants' in criminal cases is made; legal status of infant offenders, victims and witnesses is ascertained; the problems of infants' rights and lawful interests defense at pre-trial and trial stages of criminal process are highlighted, in particular in the context of institution of their rights representation in criminal process, as well as in the context of their partial realization personally. The stress is made on the peculiarities as to coercive measures of educational character application to the infants'.

...