Менталітет як чинник розвитку державотворення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

Харківський регіональний інститут державного управління

УДК 351.858

Менталітет як чинник розвитку державотворення в Україні

Спеціальність 25.00.01 - теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Терент'єва Ольга Леонідівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - кандидат філософських наук, професор ЛІСНИЧИЙ Василь Васильович, Інститут телекомунікацій та глобального інформаційного простору НАН України (м. Київ), завідувач відділом інформаційно-аналітичного забезпечення та зв'язків з державними та громадськими організаціями

Офіційні опоненти : доктор політичних наук, доцент ФІСУН Олександр Анатолійович, Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, професор кафедри політології філософського факультету;

кандидат наук з державного управління, доцент ПАДАФЕТ Юлія Геннадіївна, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри державного будівництва

Захист відбудеться “24“ вересня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “17“ серпня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

державний управління національний менталітет

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У критичні періоди суспільних перетворень завжди постає питання про пошук прийнятних взірців життєвлаштування (минулих або сучасних, реальних або ідеальних) для запозичення чи наслідування. За перебудови свого життя за чужими взірцями неминуче виникає проблема сприйняття нового та його сумісності з відповідною ціннісною шкалою. Виходячи з цього, значної актуальності набувають дослідження менталітету як складного соціального явища, оскільки без урахування ментальних особливостей неможливо побудувати демократичну та розвинуту державу, забезпечити ефективну взаємодію влади з громадянами, що відповідала б їхнім інтересам, потребам та запитам.

Існуюча в Україні система державного управління не відповідає основним принципам європейського адміністративного простору. За часи незалежності не вдалось сформувати нову модель державноуправлінських відносин, і однією з причин цього, напевно, є неврахування ментальних особливостей, оскільки державне управління будь-якої країни має відповідати культурі і традиціям народу. Отже, не можна вирішувати проблеми державотворення поза соціокультурними чинниками.

Питання, що пов'язані з архетипами національної культури у цілому та менталітетом зокрема, досліджуються вже досить давно. У межах національної і етнічної психології аналізуються специфічні особливості національного характеру і менталітету (В. Вундт, Г. Гегель, К. Гельвецій, І. Кант, М. Лацарус, І. Фіхте, Х. Штейнталь, Д. Юм та ін.). Проблеми національної свідомості та національної самосвідомості намагаються вирішити у своїх працях О. Борон'єва, Ю. Бромлей, Н. Джандільдін, Л. Дробіжєва, А. Дамдавіров, І. Вирост.

Політичний менталітет розглядається в працях таких дослідників, як А. Авілова, М. Андріанов, А. Андрєєв, К. Гаджиєв, І. Дубов, О. Мітіна, М.Назаров, В. Петренко, О. Шестопал та ін.

Значний внесок у дослідження українського менталітету зробили Б. Андрушків, Т. Вівгарин, П. Ігнатенко, М. Картавий, Н. Корабльова, І. Кресіна, О. Кульчицький, І. Лисяк-Рудницький, Л. Мяснікова, А. Нехашкін, С. Пролєєв, Б. Цибалістий, Д. Чижевський, В. Шамрай, А. Шевцова, М. Шлемкевич, О. Фісун, О. Чаплигін, М. Юрій та ін.

Питання впливу національного характеру на процеси державного будівництва, виборчий процес та впровадження адміністративної реформи в Україні з урахуванням ментальних особливостей розглядаються у працях В. Євтуха, В. Дзюндзюка, В. Корженка, Б. Кравченка, О. Крутій, О. Крюкова, Ю. Куца, В. Лісничого, О. Майбороди, П. Надолішнього, М. Обушного, Ю. Падафет, М. Пірен, О. Радченка, В. Ребкала, В. Трощинського та ін.

Проте, змістовні межі поняття «менталітет», його державноуправлінські смисли достатньою мірою ще не визначені. Зазначене вище й обумовлює актуальність теми дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана із НДР «Оцінювання та аналіз політики регіональних органів влади» (державний реєстраційний номер 0104U000090), що виконувалась кафедрою політології та філософії Харківського регіонального інституту державного управління у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування». Особистий внесок дисертанта полягає у розробці пропозицій щодо створення сприятливих умов для становлення громадянського суспільства в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретичних засад та опрацювання окремих положень щодо визначення особливостей національного менталітету в процесі становлення та розвитку Української держави.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

- розкрити сутність, зміст та структуру поняття «національний менталітет»;

- з'ясувати вплив архетипів національного свідомого та підсвідомого на державно-управлінські процеси;

- визначити принципи державного управління, які враховують особливості національного менталітету;

- узагальнити історичні аспекти становлення та розвитку національного менталітету в Україні;

- розробити теоретичні підходи щодо скорочення ментально-ціннісних розбіжностей в українському суспільстві;

- теоретично обґрунтувати перспективні напрями вдосконалення діяльності органів державної влади з урахуванням особливостей національного менталітету.

Об'єкт дослідження - державотворчі процеси в Україні.

Предмет дослідження - теоретичні засади та історичні особливості формування та розвитку національного менталітету в контексті становлення Української держави.

Методи дослідження. Цілісність дослідження забезпечують системний і комплексний підходи. Для теоретичного осмислення різних аспектів проблеми застосовувались методи аналізу і синтезу (розгляд поняття «менталітет», з'ясування впливу національного менталітету на процеси державотворення), моделювання (перехід до нової моделі державного управління), абстрагування та узагальнення (визначення змісту та структури поняття «менталітет»), історичного аналізу (виявлення історичних особливостей розвитку національного менталітету в Україні) та ін.

Інформаційну базу дослідження складають Конституція України, законодавчі та нормативно-правові акти, наукова література та періодичні видання за темою дослідження, результати соціологічних досліджень та експертних опитувань, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, а також результати власних напрацювань.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці підходів до врахування та використання особливостей українського менталітету в процесах державотворення. Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:

уперше:

теоретично обґрунтовано підхід щодо скорочення ментально-ціннісних розбіжностей у населення різних регіонів України, що дозволяє здійснити поступовий перехід від ментального протистояння до національної єдності шляхом розвитку конкуренції (ґрунтується на егоцентризмі), позитивного сприйняття іншого (ґрунтується на кордоцентричності та інтровертності), взаємодопомоги (ґрунтується на егоцентризмі та традиціоналізмі), взаємоповаги (ґрунтується на прагненні до особистої свободи);

удосконалено:

принципи державного управління в Україні, які враховують особливості національного менталітету, а саме: розширення можливостей щодо участі громадян в державному управлінні на місцевому рівні; концентрації повноважень держави лише у вирішенні стратегічних і загальнодержавних питань та здійсненні контрольних функцій; надання свободи дій керівникам регіональних органів влади щодо прийняття управлінських рішень, розпорядження фінансами, розробки та реалізації соціальних програм; орієнтація працівників на досягнення конкретних результатів з відповідною оцінкою їх діяльності;

теоретичні положення щодо запровадження нових підходів в діяльності органів державної влади, зокрема це стосується формування високої організаційної культури управління, завдяки гармонійному поєднанню двох складових: формування ментальної і ціннісної цілісності та прагнення високого рівня суб'єктивної організаційної культури;

дістало подальший розвиток:

зміст поняття «менталітет» з точки зору науки державного управління, що розглядається як інтегральна характеристика національних архетипів, що формуються в окремому соціокультурному середовищі і дозволяють описати своєрідність бачення навколишнього світу та безпосередньо впливають на процеси становлення і розвитку державних інституцій;

історичні аспекти формування та розвитку українського менталітету, зокрема, впливу різних культур на національну свідомість;

теоретичне обґрунтування основних рис українського менталітету: індивідуалізму, примату особистої свободи, переваги особистості над общинністю, толерантності, працелюбства, духовності, емоційності, чутливості, ліризму, фаталізму, критичного ставлення до влади та ін.;

визначення впливу менталітету на процеси державотворення, а саме виокремлення культурно-психологічного та політичного аспектів цього впливу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у визначенні перспективних напрямів удосконалення процесів державотворення в Україні з урахуванням особливостей національного менталітету та конкретних заходів з зменшення ментально-ціннісних розбіжностей населення регіонів України. Основні положення та висновки можуть бути використаними при реформуванні органів державної влади в Україні, підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, читанні лекцій та проведенні практичних занять з теорії та історії державного управління.

Результати дисертаційного дослідження щодо розв'язання проблеми регіоналізації з урахуванням особливостей національного менталітету, змін в організаційній культурі на рівні місцевих органів влади впроваджено Луганською обласною радою (довідка про впровадження № 1/13-269 від 11.02.2010 р.) та Міністерством регіонального розвитку та будівництва України (довідка про впровадження № 074737 від 11.02.2010 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на ІV-VІІ міжнародних наукових конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2004 р.; м. Харків 2005 р.; м. Харків 2006 р.; м. Харків 2007 р.); науково-практичній конференції «Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації (м. Одеса, 2004 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені у 7 наукових працях, у тому числі у 5 статтях, опублікованих у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових у галузі науки «Державне управління». Загальний обсяг публікацій становить 3,5 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 212 сторінок, у тому числі рисунків - 2 (на 2 сторінках), таблиць - 3 (на 3 сторінках). Список використаних джерел налічує 346 найменувань, у т. ч. 33 - іноземною мовою (на 29 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, задачі, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.

Перший розділ - «Теоретичні засади впливу менталітету на процеси державотворення» - містить результати дослідження щодо теоретичного визначення поняття «менталітет» та з'ясування особливостей його впливу на процеси державотворення.

Поняття «менталітет» трактується неоднозначно у рамках різних наукових підходів. У сучасній науці склалися принаймні три підходи: перший - менталітет розглядається як сукупність усвідомлених уявлень, символічних образів і цінностей; другий - акцент робиться на колективно-підсвідомих компонентах; третій - підкреслюється, що менталітет - це сфера як свідомого, так і підсвідомого, пов'язаних між собою. На підставі узагальнення характеристик цього явища пропонується таке визначення: менталітет - це стійкий спосіб світосприйняття, який обумовлює форму реагування особистості, співтовариства на різні соціальні подразники, має колективний прояв і передбачає активне сприйняття світу, притаманний тим, хто живе в конкретній культурі та належить до однієї нації і безпосередньо впливає на форму та політико-правовий режим державного устрою. Це соціально-психологічний стан нації, який відображає результати впливу соціокультурного середовища. Ядром менталітету є архетипи, стереотипи, міфологеми, традиції, ієрархізовані норми та цінності, які задають певні орієнтири поведінки для індивіда. Менталітет є підґрунтям для ідеології та політики. З часом він може змінюватись через зміну чинників його формування.

Поняття «менталітет» не є тотожним світогляду, національному характеру, свідомості та ін. Оскільки воно розглядається в контексті колективної свідомості, можна говорити про існування національного менталітету із своїми підвидами, одним з яких є політичний менталітет - стійке усвідомлене та неусвідомлене уявлення певної групи людей щодо політичної та соціальної реальності, основаної на пам'яті, що відображаються у ціннісних політичних орієнтаціях, готовості до певних дій.

Національний менталітет впливає на процеси державотворення, оскільки визначає поведінку нації чи її представників у державотворчих процесах. Ефективність державного управління залежить від ступеня відображення ментальності і це є однією з важливих рис рівноваги соціальних систем. В Україні органи державного управління, з точки зору ментальності їх працівників, переважно успадкували традиції радянських часів, що не відповідає сучасному стану суспільства і є причиною кризи державноуправлінських відносин. Виходом з неї може бути реформування системи державного управління з урахуванням національного менталітету - створення нової моделі управління поряд зі зміною групового менталітету працівників органів державного управління. Ці заходи мають ґрунтуватися на національних традиціях державотворення із запозиченням цінностей розвинутих демократій, які підходять до українського менталітету.

У цілому вплив менталітету на державне управління можна схематично визначити так, як зображено на рис. 1.

Сучасна наука визначає два аспекти впливу менталітету на державно-управлінські процеси: культурно-психологічний (проявляється у тому, що модель виживання українського суспільства може бути реалізована тільки при опорі на національний потенціал - інтелект та сутність нації. Спонукати інтелект нації до праці в інтересах держави здатна лише еліта з оновленим груповим менталітетом); політичний (проявляється у впливі менталітету на процеси державотворення, прийняття державноуправлінських рішень). На те які це будуть рішення, та як їх сприйматиме суспільство, впливає відповідно менталітет еліти та національний менталітет. Між ними повинна бути відповідність. Тому, менталітет української еліти потребує змін.

Рис. 1 Вплив менталітету на процеси державотворення

Оцінюючи вплив менталітету на процеси державотворення, в його структурі доцільно виокремити: національний менталітет (притаманний відповідному етносу); політичний менталітет (притаманний представникам усіх органів і установ системи державного управління); груповий менталітет (притаманний представникам певної підсистеми системи державного управління - працівникам державних адміністрацій, міліції, судів та ін.). Якщо не поділяти структурно систему державного управління на окремі підсистеми, тоді політичний і груповий менталітет можна ототожнити.

Другий розділ - «Історичні аспекти та чинники формування українського національного менталітету» - містить результати аналізу умов виникнення українського менталітету, його основних рис, які впливають на процеси державотворення та поведінку сучасної державно-управлінської еліти.

Особливості менталітету зумовлюються національною психологією та формуються протягом досить тривалого часу. Вирішальне значення у цьому має поєднання комплексу історичних, соціально-економічних та культурологічних чинників. Серед особливостей українського менталітету виділяються індивідуалізм, цінування особистої свободи, емоційність, чутливість, фаталізм, толерантність, критичне ставлення до влади, духовність, кордоцентризм, домінування ролі жінки. Більшість з них притаманна менталітету населення країн Західної Європи, і сприймаються по-різному. Так, український індивідуалізм стосується тільки родинних інтересів, тому він не став основою свободи як суспільно-політичного явища і розглядається як індивідуалістичне неприйняття будь-чиєї волі над собою. Він сприяв формуванню тільки особистісної свободи, яка не є унормованою та інституційно забезпеченою, а тому не може слугувати основою для утримання влади. Якщо особисті інтереси переважають над державними, то це вкрай негативно позначається на функціонуванні самої системи державного управління. Цьому сприяє розуміння категорії свободи, як пориву, нерегламентованого волевиявлення, яка не має суспільної структурованості, та не забезпечується юридично. Звідси витікає низький рівень публічності життя.

Таким чином, однакові, на перший погляд, ментальні риси європейців та українців є основою різних типів сприйняття світу, що підсилюється різними релігійними уподобаннями. Православ'я не заклало основ для формування рівних стосунків у суспільстві, воно закладало ідею провини як концепцію світосприйняття та ідею соборності, що протистоїть автономному особистісному світосприйманню, притаманному європейцю. Влада при цьому є джерелом істини та знаходиться над законом.

На Заході складається жорстка, корпоративна суспільна система, відносини якої регулюються правом - найбільш значущої соціальної цінності. Україна в історичному плані була поділена між державами з протилежними ментальними настановами. Менталітету росіян притаманний низовий общинно-суспільний колективізм, якому відповідає ідеологія державництва. Влада має жорстку структуру, вона відчужена від підвладних, особисті інтереси підпорядковуються суспільним. З іншого боку, на Україну здійснювали вплив європейські культурні традиції. У західноєвропейських племен були створені умови для розвитку самоврядування, формування приватної власності та ринкових умов розвитку економіки, які закріплювались правом. Формувалась повага до закону. Це сприяло розвитку демократичних засад.

Розподіл українських земель мав фатальні наслідки: втрата зв'язків між українським народом як єдиним цілим та формування подвійності менталітету українців. Але на глибинному рівні основні риси українського національного менталітету збереглися.

Радянська влада залишила у спадщину менталітет, який відповідав цінностям росіян, тому найлегше він засвоювався мешканцями Наддніпрянської України. Колективізм протиставлявся індивідуалізму, наслідком чого стала «забюрократизованість» системи державного управління. Держава розглядалась як вищий колектив з правом регулювання діяльності підлеглих. За такою системою бюрократія як носій колективістської ментальності контролювала життєдіяльність усього суспільства.

Державна політика колишнього СРСР мала різний успіх у різних регіонах України, що призводило до посилення регіоналізації суспільства. Регіон більше впливав на погляди його мешканців, а регіональна влада стала сприйматися як частина з усіма ознаками цілого. Це призводило до ослаблення ідентифікації громадян з державою. З метою полегшення нав'язування владного порядку, радянська влада нищила національні ознаки, що призводило до маргіналізації суспільства, а в сукупності - до сприйняття влади як насильства, недовіри до неї, уявлення про цілковиту марність будь-якої соціальної активності та очікування «месії» - рятівника країни.

Сучасна політична й управлінська еліта переважно формувалась саме за радянських часів, тому несе у собі ментальні риси тодішнього устрою. Вона запозичила зразки управління, які характеризуються відривом влади від народу, ігноруванням вимог опонентів, нехтуванням громадської думки, вирішенням власних матеріальних інтересів, тяжінням до розв'язання проблем державного та суспільного життя лінійними методами так званого «ручного управління».

У третьому розділі - «Напрями вдосконалення державотворчих процесів з урахуванням національного менталітету» - обґрунтовано основні напрями подолання проблеми регіоналізму в Україні, трансформації моделі державного управління і приведення її у відповідність з національним менталітетом, визначено концептуальну схему зменшення ментально-ціннісних розбіжностей в регіонах України та шляхи змін в організаційній культурі органів держаного управління, запровадження нової моделі державного управління.

Державотворення слід розглядати як процес набуття основних ознак державності (територія, населення, громадська влада, суверенітет, мова, державна символіка та ін.), що здебільшого пов'язано з історичними етапами самовизначення нації. Проте, процеси державного будівництва як складові державотворення являють собою дії, пов'язані із становленням та розвитком державних інституцій, їхньою структурою та правовим забезпеченням реалізації державної влади.

Для сучасної України здійсненню ідеї соборності та консолідації суспільства заважає регіоналізм, як наслідок подвійності українського менталітету, подолання якого слід розглядати у двох площинах: загальнодержавній та регіональній.

На загальнодержавному рівні необхідно узгоджувати національні та регіональні інтереси, створювати умови для взаємодії окремих регіонів та формувати цінності єдиної держави. Взаємодоповнюваність субетносів сприяє їх взаємозалежності та приведе до необхідності сприйняття інтересів держави. Фундаментом української ідентичності може стати сукупність ідентичностей регіонів.

Заходи на регіональному рівні повинні ґрунтуватися на використанні рис національного менталітету. Концептуальну схему скорочення ментально-ціннісних розбіжностей з урахуванням особливостей українського менталітету наведено на рис. 2.

Рис. 2 Етапи скорочення ментально-ціннісних розбіжностей з урахуванням особливостей українського менталітету

Фактор егоцентризму, що впливає на домінування малих форм організації, може сприяти переведенню протистояння регіонів у площину конкуренції. Кордоцентричність, яка зумовлює переважання емоційності, може сприяти ознайомленню з досягненнями інших регіонів, оскільки зацікавленість - це сфера емоційного.

При цьому інтровертність, яка робить проблеми регіону ближчими, ніж загальнодержавні, знімає елемент агресивності. Налагодженню взаємодопомоги між регіонами сприяє егоцентризм, оскільки носії цієї риси отримують задоволення від того, що роблять послугу іншим. Як результат, має народитися відчуття взаємоповаги, чому допоможе прагнення до особистої свободи, оскільки це передбачає визнання за тим, хто вважається рівним, права на індивідуальність. Ці дії мають призвести до формування відчуття єдності.

Для проведення політики консолідації нації необхідна модель державного управління, яка відповідала менталітету нації. Під моделлю державного управління слід розуміти теоретично вибудувану цілісну сукупність уявлень щодо системи управління, її впливу на об'єкт управління, адаптування до змін у зовнішньому середовищі, щоб керована організація могла стійко розвиватися. Вона включає базові принципи управління, стратегічне бачення, цільові установки і завдання, спільно вироблені цінності, структуру і порядок взаємодії її елементів, організаційну культуру, аналітичний моніторинг і контроль, рушійні сили розвитку і мотиваційну політику.

У світовій практиці реалізовано лише три моделі державного управління - бюрократичну, менеджеризму та належного врядування (Good Governance). Бюрократична модель характеризується чіткою ієрархією, жорстким розподілом обов'язків, високою концентрацію влади та авторитарним стилем управління. Вона уособлює централізований підхід до організації держави. Модель менеджеризму використовує методи сучасного менеджменту, приватизує багато напрямів у діяльності державних структур, уособлюючи децентралізований підхід до організації держави.

Модель належного врядування (Good Governance) розглядає державне управління як процес взаємодії великих організованих груп людей з приводу вироблення та реалізації управлінських рішень, коли громадянське суспільство здійснює контроль за управлінням державою.

Аналіз існуючих моделей державного управління показав, що жодна з них не відповідає українському менталітету. Бюрократичній моделі управління відповідають такі риси, як інтровертність та традиціоналізм, які передбачають закритість від зовнішнього середовища та дотримання встановлених правил. Модель менеджеризму відповідає індивідуалізм з його прагненням до високих результатів та відповідальності, а також риса егоцентризму, що сприятиме розвитку конкуренції та децентралізації. Належне врядування (Good Governance) задовольняє прагнення громадян до особистої свободи. В той же час, багато в чому така модель ґрунтується на моральних категоріях справедливості, рівності, що відповідає кордоцентричності.

Таким чином, в Україні доцільним є запровадження так званої «синтетичної» моделі, яка надасть широкі можливості керівникам на місцях щодо прийняття управлінських рішень, розпорядження фінансами, але у чітко визначених державою рамках. За вирішення стратегічних питань буде відповідати держава. Переходу до нової моделі державного управління заважає відсутність в Україні єдиної державно-управлінської еліти та її менталітет.

Змінити менталітет управлінської еліти можна шляхом цілеспрямованого формування сучасної організаційної культури органів державної влади, оскільки риси, функції та прояв менталітету та організаційної культури дещо співпадають.

Сучасна наука виділяє чотири типи організаційної культури: рольова, «ордену» (орієнтація на владу), «командна» (орієнтація на діяльність), «зоряна» (орієнтація на індивідуальність). В українських органах влади переважає або рольова, або культура «ордену». Для рольової культури характерна наявність точної ролевої позиції кожного з членів організації, а для культури «ордену» - визнання керівника центральною фігурою в організації. Впровадженню нової моделі державного управління та формуванню державно-управлінської еліти з єдиними ціннісними настановами буде відповідати «командна» культура з елементами рольової. Командній культурі притаманний і командний метод роботи, відсутність чіткої ієрархії, а також відповідальність.

Організаційна культура вибудовується на відповідних рівнях, які розділяють її на об'єктивну (виявляється у фізичному просторі організації) і суб'єктивну (цінності, переконання, етичні норми та ін.). Перший рівень - «поверхневий» («символічний») - включає зовнішні аспекти, які можна побачити. На другому - «підповехневому» («ідеологічному») рівні - знаходяться цінності, переконання членів організації. Третій рівень - «глибинний» («фундаментальний») - включає певні настанови.

У будь-якій організації існує також субкультура, яка з часом може стати новою культурою організації. Управління культурою означає поширення впливу на другому рівні, що з часом призведе до зміни базових настанов третього рівня. У цілому, при зміні організаційної культури в органах влади необхідно:

- приділяти більшу увагу зміні суб'єктивної культури шляхом подолання розбіжностей та усвідомлення співробітниками органів влади розуміння їх вагомості у досягненні добробуту держави. Здійснити це можна через проведення спеціальних семінарів, навчань;

- розпочати формування нової субкультури, носіями якої мають бути представники керівного складу, шляхом обов'язкового навчання при призначенні на керівну посаду;

- створити в державних установах систему традицій, що підкріплюються відповідною мотивацією до ефективного управління;

- при проведенні конкурсів на вакантні місця в органах влади необхідно надавати перевагу тим кандидатам, які поділяють цінності і настанови, які формуються.

Для здійснення зазначеного пропонуються наступні методи: зміна об'єктів і предметів уваги з боку посадовця; зміна стилю управління кризою або конфліктом; перепроектування ролей і зміна фокусу в програмах навчання; зміна критеріїв стимулювання до праці; зміна акцентів в кадровій політиці; зміна організаційної символіки тощо.

Усі зазначені заходи дозволять змінити організаційну культуру органів влади, що призведе до зміни менталітету працівників та сприятиме розробці єдиної моделі державного управління.

ВИСНОВКИ

У сукупності одержані результати дослідження дозволили розв'язати науково-прикладне завдання щодо обґрунтування теоретичних засад та опрацювання практичних положень щодо урахування менталітету як чинника державотворення задля створення нової моделі державного управління. На підставі цього можна сформулювати такі загальні висновки.

1. Сучасне трактування поняття «менталітет» є неоднозначним. У науці склалися три підходи до визначення його змісту. Однак виявленні упродовж дослідження загальні ознаки цього явища свідчать, що менталітет - це інтегральна характеристика людей, які знаходяться в окремій культурі, яка дозволяє описати своєрідність бачення цими людьми навколишнього світу та пояснити специфіку їх реагування на нього; він є історично сформованим «кодом» поведінки людей, певного співтовариства.

2. Відповідність між менталітетом та державним управлінням забезпечує ефективність державного управління та відсутність конфліктів у суспільстві. Менталітет сучасної управлінської еліти України залишається незмінним з радянських часів і не відповідає ментальним запитам суспільства, яке зазнало суттєвих змін. Це потребує реформування системи державного управління з урахуванням національного менталітету поряд зі зміною групового менталітету працівників органів державного управління. Україні необхідна нова модель державного управління, яка буде спиратися на інтелект нації.

3. У національному менталітеті виокремлюються риси, які є провідними. Для українського менталітету це - індивідуалізм, цінування особистої свободи, емоційність, кордоцентризм. Вони відрізняються від європейських аналогів. Історично Україна була поділена між державами, які були носіями різних культур, що помітно вплинуло на формування подвійності менталітету українців.

4. Ментальність українців позначена особливостями радянського періоду. Одним із наслідків панування колективістської свідомості стала «забюрократизованість» системи державного управління та регіоналізація суспільства, закріплення риси недовіри до влади. Сучасна політична еліта переважно несе на собі ментальні риси тодішнього устрою, що призводить до застосування застарілих методів державного управління. Тому актуальним стає питання про зміну певних ментальних настанов державно-управлінської еліти.

5. Подвійний український менталітет проявляється у наявності регіональної ідентичності, яка несе загрозу державній цілісності. Долати цю проблему слід у двох площинах: загальнодержавній та регіональній. Загальнодержавна політика має спрямовуватись на створення єдиної національної держави через узгодження загальнонаціональних та регіональних інтересів і запитів на основі міжкультурного діалогу. На регіональному рівні органам державної влади треба запроваджувати заходи, спрямовані на об'єднання суспільства на засадах єдиного національного менталітету.

6. Україна потребує нової моделі державного управління, яка буде відповідати менталітету. На практиці було реалізовано тільки три моделі управління - бюрократична, менеджеризму та належного врядування (Good Governance). Виходячи з аналізу національного менталітету, можна стверджувати, що жодна з моделей державного управління цілком не відповідає ментальним особливостям українців. Таким чином, український національний менталітет переважно сприймає «синтетичну» модель, яка розширює можливості участі громадян у державному управлінні при вирішенні місцевих питань. У той же час, держава має залишатися сильною у вирішенні стратегічних і загальнодержавних питань.

7. Нову модель державного управління може впровадити нова державно-управлінська еліта. Тому необхідно змінити її менталітет через цілеспрямовану зміну організаційної культури органів влади. Зміна моделі державного управління потребує впровадження «командної» культури з елементами рольової. Процес змін складається з чотирьох стадій: подолання опору змінам; впровадження нових елементів в організаційну культуру відповідно до розробленої стратегії; закріплення змін; оцінка здійснених змін. Управляти культурою означає впливати на її ідеологічний рівень через вплив на атрибути зовнішнього рівня, що призведе до зміни настанов та цінностей. Здійснити це можливо через навчання еліти, формування нової субкультури, надання переваг при прийомі на роботу кандидатам, які поділяють нові цінності. Зміна організаційної культури призведе до зміни менталітету співробітників органів влади, що сприяє розробці єдиної моделі державного управління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Терент'єва О.Л. Вплив менталітету на політичну культуру суспільства / О.Л. Терент'єва / Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. - № 2 (20) : У 2-х ч. - Ч. 1. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004. - С. 272-278.

2. Терент'єва О.Л. Актуальні проблеми вивчення політичного менталітету / О.Л. Терент'єва // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління. - Вип. 2 (22). - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. - С. 369-380.

3. Терент'єва О.Л. Вплив менталітету на державне управління / О.Л. Терент'єва // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 1 (10). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - С. 102-106.

4. Терент'єва О.Л. Аналіз особливостей українського етнонаціонального менталітету з огляду на чинники його формування / О.Л. Терент'єва // Держава та регіони : наук.-виробн. журнал. - Запоріжжя : Гуманітарний університет «ЗІДМУ», 2006. - №3. - С. 194-198.

5. Терент'єва О.Л. Вплив історичних умов на формування державно-управлінського менталітету в Україні / О.Л. Терент'єва // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Вип. 1 (16). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 132-139.

6. Терент'єва О.Л. Актуальні проблеми вивчення політичного менталітету / О.Л. Терент'єва // Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації : матер. щорічної наук.-практ. конфер. (Одеса, 2004 р.) : [у 2 т.]. - Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2004. - Т 1. - С. 115-117.

7. Терент'єва О.Л. Національний менталітет як фактор впливу на систему державного управління / О.Л. Терент'єва // Державне управління та місцеве самоврядування : тези VII міжнар. наук. конгр., 29-30 березня 2007 р. : - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. - С. 33-34.

АНОТАЦІЇ

Терент'єва О.Л. Менталітет як чинник розвитку державотворення в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 - теорія та історія державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2010.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню, розробці методичних положень та практичних заходів зі створення єдиної національної держави, впровадження нової моделі державного управління, яка відповідала національному менталітету. Розглянуто культурно-психологічний та політичний аспекти впливу національного менталітету на процеси державотворення. Визначено структуру менталітету. Проаналізовано роль еліти у реалізації моделі розбудови української державності.

Розглянуто основні риси українського менталітету, умови його виникнення та посилення впливу на владні відношення. Проаналізовано причини виникнення регіоналізму та його роль в державотворчих процесах. Запропоновано концептуальну схему дворівневого подолання проблеми регіональності через використання національного менталітету. Визначено необхідність впровадження нової моделі державного управління. Проаналізовано відповідність існуючих моделей державного управління ментальним рисам українців. Запропоновано створити «синтетичну» модель державного управління, яка має надати громадянам широкі можливості для участі в управлінні на місцевому рівні. Обґрунтовано необхідність зміни групового менталітету еліти через зміну організаційної культури. З'ясовано, що для формування державно-управлінської еліти з єдиними ціннісними настановами, доцільно впроваджувати «командну» культуру з елементами рольової. Розроблено заходи та запропоновано методи щодо зміни організаційної культури.

Ключові слова: теорія та історія державного управління, національний менталітет, ефективність державного управління, моделі державного управління, регіональна ідентичність, управлінська еліта, організаційна культура.

Терентьева О.Л. Менталитет как фактор развития становления государственности в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.01 - теория и история государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2010.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию, разработке методических положений и практических мероприятий по созданию единого национального государства, внедрению новой модели государственного управления, которая бы отвечала национальному менталитету. Рассмотрены культурно психологический и политический аспекты влияния национального менталитета на процессы создания государства. Определена структура менталитета. Проанализирована роль элиты в реализации модели выживания украинского общества.

Рассмотрены основные черты украинского менталитета, условия их возникновения и влияние на властные отношения. Проанализированы причины ментального раскола Украины. Описаны ментальные черты современной украинской элиты. Обоснована необходимость изменения группового менталитета элиты. Определены причины возникновения и роль регионализма в процессах становления государства. Предложены концептуальную схему преодоления проблемы региональности с использованием черт национального менталитета. Обоснована необходимость внедрения новой модели государственного управления. Рассмотрены существующие модели государственного управления. Проанализировано соответствие моделей ментальным чертам украинцев. Предложено создать «синтетическую» модель государственного управления, которая расширяет возможности граждан для участия в государственном управлении на местном уровне, но решение общегосударственных и стратегических вопросов остается за государством.

Менталитет украинской управленческой элиты предложено изменить путем внедрения новой организационной культуры, усиления влияния на факторы ее формирования. Установлено, что формирование управленческой элиты с едиными ценностными установками целесообразно через внедрение «командной» культуры с элементами ролевой. Предложены четыре стадии изменений идеологического уровня организационной культуры, что обеспечит повышение эффективности государственного управления. Разработаны и описаны стадии изменения организационной культуры. Предложены методы относительно изменения организационной культуры и подготовительной к этому процессу стадии.

Ключевые слова: теория и история государственного управления, национальный менталитет, эффективность государственного управления, модели государственного управления, региональная идентичность, управленческая элита, организационная культура.

Terentyeva O.L. Mentality as a factor of development of becoming of the state system is in Ukraine. - Manuscript.

The dissertation for getting a scientific degree of the Candidate of sciences in Public administration under specialty 25.00.01 - theory and history of public administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the office of the President of Ukraine. - Kharkіv, 2010.

The dissertation is devoted to the theoretical ground, the development of methodical positions and the practical measures on creation of the single national state, introduction of new state case frame which will correspond to national mentality by changing the group mentality of administrative elite. The aspects of influence of national mentality on the processes of creation of the state are considered. The role of administrative elite in becoming of the national states is analysed.

The basic lines of Ukrainian mentality are considered. Reasons of origin of problem of regionalism and its influence on becoming the state are analysed. The mechanisms of the two-tier solving this problem are offered by using the national mentality. The necessity of introduction of new state case frame is grounded. The existent state case frames in accordance with Ukrainian mental lines are analysed. It is suggested to create a state case frame which will correspond to national mentality.

The necessity of change elite's group mentality by changing the organizational culture is grounded. It is discovered that for forming state of administrative elite with the single valued options, it is necessary to inculcate a «command» culture with the elements of role. The mechanism of change the organizational culture is developed and methods are offered in relation to its change.

Keywords: theory and history of public administration, national mentality, good governance, a model of public administration, regional identity, administrative elite, organizational culture.

Размещено на Allbest.ru