Запобіжні заходи в господарському процесі

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної програми ОНЮА «Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті», державний реєстраційний № 0106U004970, а також спеціальної науково-дослідної теми кафедри господарського права і процесу ОНЮА «Дослідження механізму сталого розвитку господарського та господарсько-процесуального законодавства», в межах яких автором досліджувалось питання про застосування запобіжних заходів в господарському процесі та запропоновано заходи щодо вдосконалення правового механізму застосування запобіжних заходів в господарському процесі.

Мета і наукові завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробленні науково-теоретичної бази подальшого удосконалення інституту запобіжних заходів в господарському процесі, в наданні конкретних рекомендацій, які забезпечать якісне поліпшення інституту запобіжних заходів в господарському процесі шляхом удосконалення чинного законодавства України.

Відповідно до поставленої мети дисертації визначено такі основні завдання дисертаційного дослідження:

- визначення правової природи та поняття запобіжних заходів в господарському процесі, виявлення їх сутності, ознак та значення в господарському процесі;

- аналіз становлення та розвитку інституту запобіжних заходів;

- виявлення підстав та умов застосування запобіжних заходів, видів запобіжних заходів в господарському процесі;

- виявлення особливостей процесуально-правової процедури застосування запобіжних заходів в господарському процесі;

- аналіз практики застосування запобіжних заходів в комерційному процесі зарубіжних країн з метою використання їхнього позитивного досвіду в цій сфері;

- виявлення особливостей вжиття запобіжних заходів при захисті прав інтелектуальної власності;

- виявлення особливостей вжиття запобіжних заходів у сфері торговельного мореплавства;

- виявлення порядку вжиття запобіжних заходів при вирішенні спорів міжнародним комерційним арбітражем;

- розроблення пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України у сфері застосування запобіжних заходів в господарському процесі.

Об'єктом дослідження є сукупність суспільних відносин, що виникають між учасниками господарського процесу при вжитті господарським судом запобіжних заходів.

Предметом дослідження є запобіжні заходи в господарському процесі.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склали загальнонаукові та спеціальні методи: формально-логічний, діалектичний, історичний, системного аналізу, аналітико-синтетичний, порівняльно-правовий.

Зокрема, діалектичний метод був застосований при дослідженні теоретичних аспектів правової природи запобіжних заходів, вжиття запобіжних заходів в господарському процесі. Методи аналізу і синтезу застосовувались при формулюванні теоретичних висновків, пропозицій щодо удосконалення чинного законодавства України і рекомендацій щодо його застосування. Історичний метод був покладений в основу дослідження становлення та розвитку інституту запобіжних заходів, а системно-структурний - в основу класифікації видів запобіжних заходів. За допомогою формально-логічного методу досліджувались положення чинного господарсько-процесуального законодавства України і виявлялись його недоліки. Порівняльно-правовий метод дозволів виявити характерні риси запобіжних заходів та особливості зарубіжного законодавства з метою виявлення можливості його застосування в Україні в сучасних умовах.

Теоретичну основу дослідження склали праці українських, російських, радянських, англійських та інших вчених в галузі теорії права, господарсько-процесуального права, зокрема використано наукові та прикладні роботи таких авторів, як: С. С. Алексєєв, М. О. Абрамов, Ю. І. Балашов, О. А. Беляневич, В. Е. Беляневич, М. М. Богуславський, Є. В. Васьковський, М. А. Гурвіч, О. С. Іоффе, А. Д. Кейлін, Б. Р. Корабельніков, О. О. Красавчиков, О. В. Кудрявцева, С. А. Кузнецов, В. К. Мамутов, К. І. Малишев, Т. М. Нешатаєва, Л. М. Ніколенко, З. Т. Новічкова, Н. В. Павлова, В. М. Плигін, Й. О. Покровський, Б. М. Поляков, О. П. Подцерковний, Д. М. Притика, В. К. Пучинський, І. В. Решетнікова, М. О. Рожкова, Д. С. Сурметов, А. М. Треушніков, М. С. Фалькович, М. В. Фетюхін, В. М. Шерстюк, Г. Ф. Шершеневич, К. М. Шміттгофф, О. І. Щукін, Т. Б. Юсупов, Т. М. Яблочков, В. В. Ярков, Л. Коллінз (L. Collins), Д. Дж. Кремін (D. J. Cremean), І. І. Дор (I. I.Dore), Н. Дж. Дж. Гаскель (N. J. J. Gaskell), С. Дебатіста (S. Debattista), Р. Дж. Своттон (R. J. Swatton), Дж. Гілмор (G. Gilmore), П. М. Хеберт (P. M. Hebert), О. У. Холмс (O. W. Holmes), Дж. Д. М. Лю (J. D. M. Lew), Л. А. Містеліс (L. A. Mistelis), С. М. Кролл (S. M. Kroll), А. Мандерака-Шеппард (A. Manderaka-Sheppard), Н. Місон (N. Meeson), Дж. А. Рутлеген (G. A. Ruthlegen), Н. Тір (Teare QC N.), Ф. Л. Вісволл (Jr. F. L. Wiswall).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним правовим дослідженням запобіжних заходів в господарському процесі, на основі якого обґрунтовано нові теоретичні положення щодо застосування цих заходів, розроблено пропозиції щодо вдосконалення відповідного господарсько-процесуального законодавства України. За результатами дослідження сформульовано ряд положень, висновків та пропозицій, які мають значення для науки та практики, відповідають вимогам наукової новизни і виносяться на захист, зокрема:

уперше:

визначено поняття запобіжних заходів як процесуальних забезпечувальних заходів тимчасового характеру, які застосовуються господарським судом за заявою зацікавленої особи до моменту подачі позову і спрямовані на витребування господарським судом доказів правопорушення, які необхідні заявникові та суду для правильного вирішення спору; на огляд міста правопорушення; на забезпечення захисту майнових інтересів заявника у разі їх порушення або наявності загрози їх порушення; а також на забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення по суті спору;

обґрунтовано, що види запобіжних заходів, вказаних у ст. 43² ГПК України, не можуть носити вичерпний характер, тому з метою їх наближення до реальної процесуальної практики, запропоновано доповнити ст. 43² ГПК України такими видами запобіжних заходів: накладення арешту на грошові кошти; заборона на вчинення певних дій;

з метою вирішення питання про визначення майна боржника, на яке може бути накладений арешт, запропоновано закріпити у господарсько-процесуальному законодавстві та у законодавстві про виконавче провадження положення про те, що ухвала господарського суду про арешт майна має носити загальний характер і є чинною без спеціального визначення предмету арешту, тобто без чіткого і детального визначення майна - об'єкту забезпечення. Деталізація майна, що підлягає арешту, у такому разі має бути здійснена при виконанні судового акту господарського суду;

встановлено, що застосування запобіжних заходів може відноситься тільки до компетенції державних судів (виключити міжнародний комерційний арбітраж та третейські суди), оскільки запобіжні заходи є заходами, які мають публічний характер і пов'язані з встановленням обмежень суб'єктивних прав осіб, зокрема права вільного розпорядження майном;

визначено, що при вжитті господарським судом запобіжних заходів необхідно враховувати черговість майна, щодо якого можуть бути застосовані запобіжні заходи, з урахуванням виробничої, фінансової та іншої необхідності з метою запобігання зупинення виробництва, виникнення безпідставних збитків у боржника;

встановлено перелік підстав, за наявності яких господарський суд обов'язково повинен вжити запобіжні заходи;

удосконалено:

підходи до визначення функцій запобіжних заходів в господарському процесі, зокрема з'ясовано, що запобіжні заходи виконують забезпечувальну, захисну (превентивну) та примирну функцію в господарському процесі;

підходи до механізму зустрічного забезпечення вжиття запобіжних заходів, що вимагає встановлення, зокрема, повноважень господарського суду щодо відкриття власного поточного рахунку, на який має бути зарахована сума застави, та внесення змін до ст. 43⁴ ГПК України з метою встановлення можливості надання у якості застави не тільки грошових коштів, а також безвідкличних гарантій банків, інших суб'єктів господарювання;

положення про мету та підстави вжиття запобіжних заходів з позиції їх гармонізації у чинному законодавстві України, зокрема запропоновано: 1) в ст. 43¹ ГПК України замінити поняття "підстави вжиття запобіжних заходів" на "цілі вжиття запобіжних заходів", і 2) запропоновано до цілей вжиття запобіжних заходів, вказаних у статті 43¹ ГПК України віднести: - забезпечення виконання майбутнього остаточного рішення господарського суду за рахунок активів відповідача, - запобігання правопорушенням прав заявника, - зберігання існуючого положення (status quo) між сторонами до винесення остаточного рішення по спору, - збір господарським судом необхідних заявникові доказів правопорушень;

обґрунтування ознак запобіжних заходів, серед яких запропоновано відокремлювати не тільки терміновість, але і такі ознаки, як аргументованість, захист майнових інтересів заявника, відповідність запобіжних заходів майбутнім позовним вимогам;

положення про юридичні підстави вжиття запобіжних заходів у вигляді витребування доказів, зокрема запропоновано закріпити в ГПК такі підстави: неможливість надання господарському суду необхідних доказів, а також недоступність доказів, що підлягають витребуванню;

дістали подальшого розвитку:

положення щодо системи забезпечувальних заходів, відповідно до якої - запобіжні заходи та заходи щодо забезпечення позову об'єднані в одну категорію - "забезпечувальні заходи", оскільки загальною головною метою цих заходів є забезпечення виконання майбутнього рішення господарського суду;

положення про розмежування підсудності заяв про вжиття запобіжних заходів від загальних принципів підсудності справ господарським судам на підставі таких критеріїв як ефективність та забезпечення прискореного характеру запобіжних заходів;

положення чинного законодавства України щодо застосування господарськими судами запобіжного заходу у вигляді накладення арешту на морське судно.

Визначено такі найбільш ефективні запобіжні заходи, які вживаються в Англії, як-от:

У підрозділі 2.1 «Підстави вжиття запобіжних заходів в господарському процесі» автором досліджуються законодавчі положення, які регламентують обґрунтованість вжиття запобіжних заходів в господарському процесі. запобіжний торгівельний мореплавство господарський

Встановлено, що до вказаних у чинному законодавстві цілей застосування запобіжних заходів, а саме: забезпечення надання необхідних для розгляду та вирішення спору доказів; запобігання порушення прав заявника, - необхідно додати такі цілі: забезпечення фактичного виконання судового рішення; запобігання вчинення значної шкоди заявнику.

Цей перелік цілей має бути вичерпним, але альтернативним, тобто заявнику має бути достатньо довести наявність хоча б однієї з цілей вжиття запобіжних заходів для того, аби отримати позитивне рішення суду.

Заява про вжиття запобіжних заходів має містити чітке мотивування необхідності вжиття запобіжних заходів, заявник має надати докази, що підтверджують необхідність вжиття запобіжних заходів.

Доведено, що оскільки запобіжні заходи застосовуються господарським судом до подання позову, заявник повинен надати докази наявності майнових вимог до боржника (майбутнього відповідача).

У підрозділі 2.2 «Види запобіжних заходів в господарському процесі» досліджено види запобіжних заходів, встановлені чинним господарсько-процесуальним законодавством України, в тому числі у порівнянні із запобіжними заходами, що застосовуються в інших країнах.

Доведено, що перелік запобіжних заходів, передбачений ст. 43² ГПК України є неповним. Це дозволило запропонувати розширення переліку запобіжних заходів, вказаних у ст. 43² ГПК України (витребування доказів, огляд місця правопорушення, накладення арешту на майно), з метою їх наближення до реальної процесуальної практики, зокрема, запропоновано доповнити ст. 43² ГПК України наступними видами запобіжних заходів: накладення арешту на грошові кошти; заборона на вчинення певних дій.

У підрозділі 2.3 «Процесуальні особливості вжиття запобіжних заходів в господарському процесі» досліджено процесуальні особливості вжиття запобіжних заходів в господарському процесі України, зокрема, питання щодо визначення об'єкту запобіжних заходів, застосування механізму зустрічного забезпечення та сплати державного мита при поданні заяви до господарського суду про вжиття запобіжних заходів.

За результатами аналізу процесуальних особливостей застосування запобіжних заходів в господарському процесі України запропоновано при вжитті запобіжних заходів ураховувати черговість майна, щодо якого можуть бути застосовані запобіжні заходи, з урахуванням виробничої, фінансової та іншої необхідності з метою запобігання зупинення виробництва, виникнення безпідставних збитків у боржника, шляхом внесення відповідних положень до ГПК України та норм законодавства України про виконавче провадження.

• Аналіз норм ГПК України та процесуальних норм зарубіжних країн, які регулюють питання застосування зустрічного забезпечення при вжитті запобіжних заходів, та проведений аналіз практики застосування механізму зустрічного забезпечення в господарському процесі виявив, що існує два види зустрічного забезпечення, які спрямовані, відповідно, на захист прав, по-перше, майбутнього відповідача, а, по-друге, заявника. З огляду на це запропоновано внести до господарсько-процесуального законодавства України зміни, відповідно до яких в господарському процесі України мають бути передбачені два види зустрічного забезпечення:
• 1) зустрічне забезпечення заявником відшкодування можливих для майбутнього відповідача збитків, яке надається на вимогу або за пропозицією господарського суду, шляхом внесення на депозитний рахунок господарського суду грошових коштів у розмірі, запропонованому господарським судом, або надання банківської гарантії, поруки або іншого фінансового забезпечення на ту ж саму суму;
• 2) зустрічне забезпечення шляхом внесення майбутнім відповідачем на депозитний рахунок господарського суду грошових коштів у розмірі вартості застосованих запобіжних заходів або надання банківської гарантії, поруки або іншого фінансового забезпечення на таку ж суму, замість вжитих запобіжних заходів.
• Встановлено, що привнесення до господарсько-процесуального законодавства України цивільно-правових способів забезпечення виконання зобов'язань без урахування особливостей господарсько-процесуальної форми розгляду справ спричинило ряд проблем, пов'язаних з можливим зловживанням процесуальними правами з боку особи, що клопоче про вжиття запобіжних заходів. Зокрема, оскільки згідно з ЦК України банківська гарантія може бути як відкличною, так і безвідкличною, надання відкличної банківської гарантії не може гарантувати реального забезпечення. У зв'язку з цим, запропоновано закріпити в ст. 43⁴ ГПК України положення про те, що зустрічне забезпечення може бути вчинене шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, запропонованому судом, або надання безвідкличної банківської гарантії, поруки чи іншого фінансового забезпечення на ту саму суму. Лише така норма може ефективно захистити права та інтереси відповідача.
• Узагальнення підстав застосування запобіжних заходів дозволило запропоновувати доповнення до ГПК України, що унеможливлять зловживання процесуальними правами у цій сфері.

Розділ 3 «Вжиття запобіжних заходів в окремих сферах господарських правовідносин» складається з трьох підрозділів, присвячених визначенню особливостей застосування запобіжних заходів при захисті прав інтелектуальної власності, у торговельному мореплавстві та при вирішенні спору міжнародним комерційним арбітражем.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове розв'язання наукових і практичних проблем, що виникають при застосуванні запобіжних заходів в господарському процесі України, та зроблені такі основні висновки:

1. Запобіжні заходи - це процесуальні забезпечувальні заходи тимчасового характеру, які застосовуються господарським судом за заявою зацікавленої особи до моменту подачі позову і спрямовані на витребування господарським судом доказів правопорушення, які необхідні заявникові та суду для правильного вирішення спору; на огляд міста правопорушення, на забезпечення захисту майнових інтересів заявника у разі їх порушення або наявності загрози їх порушення; а також на забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення по суті спору.

2. Доцільно об'єднати запобіжні заходи та заходи щодо забезпечення позову в одну категорію - "забезпечувальні заходи", оскільки загальною головною метою запобіжних заходів і заходів щодо забезпечення позову є забезпечення виконання майбутнього рішення господарського суду.

3. Запобіжні заходи мають три основні функції, визначення яких є дуже важливим для розуміння ефективності господарського судочинства: забезпечувальна, захисна (превентивна) та примирна .

4. Необхідно доповнити ст. 43² ГПК України такими видами запобіжних заходів: накладення арешту на грошові кошти; заборона на вчинення певних дій.

5. З метою вирішення питання про визначення майна боржника, на яке може бути накладений арешт, доцільно закріпити у господарсько-процесуальному законодавстві та законодавстві про виконавче провадження положення про те, що ухвала господарського суду про арешт майна має носити загальний характер і є чинною без спеціального визначення предмету арешту, тобто без чіткого і детального визначення майна - об'єкту забезпечення. Деталізація майна, що підлягає арешту у такому разі, має бути здійснена при виконанні судового акту господарського суду.

6. Застосування запобіжних заходів має бути обмежено компетенцією державних судів (виключити міжнародний комерційний арбітраж та третейські суди), оскільки запобіжні заходи (наприклад, арешт майна) є заходами, які мають публічний характер і пов'язані з встановленням обмежень суб'єктивних прав осіб, зокрема права вільного розпорядження майном. У зв'язку з цим, необхідно внести зміни до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (ст. 17) та до п.5 Додатку I и п. 4 Додатку II до вищевказаного Закону, згідно з якими сторони арбітражного (третейського) розгляду спору мають право звернутися з заявою про застосування запобіжних заходів до відповідного компетентного державного суду, який при наявності необхідних підстав має винести ухвалу про вжиття запобіжних заходів. Кореспондуючі цим положенням норми необхідно внести до розділу V'1 ГПК України.

7. Необхідно доповнити ГПК України та Закон України "Про виконавче провадження" (відповідно статтями 43¹¹ та 50¹):

"Черговість майна при вжитті забезпечувальних заходів.

В першу чергу, в якості об'єкту забезпечення має розглядатися майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, грошові кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше). У другу чергу - готова продукція (товари), а також інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві та не призначені для участі у виробництві. В третю чергу - об'єкти нерухомого майна, сировина і матеріали, обладнання, інші основні засоби, які призначені для безпосереднього використання у виробництві. При цьому необхідно враховувати оборотоздатність цього майна".

8. Доцільно встановити ставку державного мита у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за подання заяви до господарського суду про вжиття запобіжних заходів шляхом внесення доповнень до ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" задля встановлення порядку при застосуванні відповідних заходів, усунення прогалин чинного господарсько-процесуального законодавства України, стимулювання сторін до відповідального вжиття запобіжних заходів та компенсації витрат державного бюджету;

9. У ст. 43⁴ ГПК України має бути встановлений порядок реалізації принципу адекватності вжитих запобіжних заходів вартості майна, до якого застосовуються ці запобіжні заходи, шляхом встановлення зобов'язання господарському суду при винесенні ухвали про вжиття запобіжних заходів враховувати вартість майна, до якого вживаються запобіжні заходи, а також враховувати розмір майбутніх позовних вимог, економічну ситуацію на ринку, правове становище боржника та інше.

10. У ст. 43⁴ ГПК України мають бути встановлені повноваження господарського суду щодо відкриття власного поточного рахунку, на який має бути зарахована сума застави (зустрічного забезпечення), та встановлена можливість надання у якості застави не тільки грошових коштів, а також безвідкличних гарантій банків, інших суб'єктів господарювання.

11. У ст. 43¹ ГПК України замінити поняття "підстави вжиття запобіжних заходів" на "цілі вжиття запобіжних заходів", оскільки під підставами прийнято вважати вже існуючі обставини, а ні майбутні несприятливі наслідки, від настання яких і повинні захистити вжити запобіжні заходи.

12.У ст. 43¹ ГПК України до цілей вжиття запобіжних заходів віднести: - забезпечення виконання майбутнього остаточного рішення господарського суду за рахунок активів відповідача, - запобігання правопорушенню прав заявника, - зберігання існуючого положення (status quo) між сторонами до винесення остаточного рішення по спору, - збір господарським судом необхідних заявникові доказів правопорушень.

13. У ст. 43⁴ ГПК України мають бути передбачені два види зустрічного забезпечення:

1) зустрічне забезпечення заявником відшкодування можливих для майбутнього відповідача збитків, яке надається на вимогу або за пропозицією господарського суду, шляхом внесення на депозитний рахунок господарського суду грошових коштів у розмірі, запропонованому господарським судом, або надання банківської гарантії, поручительства або іншого фінансового забезпечення на ту ж саму суму;

2) зустрічне забезпечення у якості внесення майбутнім відповідачем на депозитний рахунок господарського суду грошових коштів у розмірі застосованих запобіжних заходів або надання банківської гарантії, поручительства або іншого фінансового забезпечення на ту ж саму суму, замість вжитих запобіжних заходів.

14. У ст. 43¹ ГПК України має бути встановлений перелік підстав вжиття господарським судом запобіжних заходів, при наявності яких господарський суд повинен обов'язково вжити запобіжні заходи, а саме:

1) ці заходи забезпечують майбутній позов про присудження майна;

2) наданими доказами підтверджуються обставини, що свідчать про наявність у заявника матеріально-правової вимоги, що підлягає запобіжному забезпеченню;

3) певний вид забезпечення відповідає, а також є пропорційним як характеру матеріально-правової вимоги, так і тим наслідкам, які викличе вжиття запобіжних заходів для іншої сторони;

4) певний вид забезпечення призводить до реалізації цілей забезпечення, поданих в подальшому позові;

5) у відповідній заяві викладені мотиви, що свідчать про те, що вжиття вказаного виду забезпечення призведе до реалізації цілей забезпечення;

6) із заявою про вжиття заходів із забезпечення майбутнього позову звертається майбутній позивач за цією вимогою і лише щодо осіб, обмеження прав або інтересів яких пов'язано з необхідністю такого забезпечення;

7) дотримані вимоги про підвідомчість та підсудність;

8) мотиви, викладені у відповідній заяві, свідчать про те, що звернення до певного компетентного господарського суду із відповідною заявою, якою дотримані вимоги про підсудність, слугує ефективності вжиття заходів із забезпечення майбутнього позову.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ