Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПОНЯТТЯ, СИСТЕМА ТА ВИДИ ДОДАТКОВИХ ПОКАРАНЬ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ЗА КК УКРАЇНИ

Ковтун Наталія Ярославівна

Київ - 2010

Анотація

Ковтун Н.Я. Поняття, система та види додаткових покарань для неповнолітніх за КК України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна академія прокуратури України. - Київ, 2010.

У дисертації здійснено комплексне дослідження додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх згідно з чинним КК України. Сформульовані нові теоретичні положення, які стосуються поняття додаткових покарань для неповнолітніх, системи цих покарань, їх функціонального призначення у механізмі реалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх. Доведено, що додаткові покарання спрямовані на реалізацію тих самих цілей, які має на меті і основне покарання. При цьому важливо наголосити, що додаткові покарання здатні не тільки посилювати вплив основного, а й, в окремих випадках, допомагати уникнути застосування невиправдано суворих покарань. Таким чином, визнання за додатковими покараннями допоміжної ролі у механізмі реалізації загальних цілей покарання жодним чином не дає змоги вважати їх другорядним засобом у вказаному механізмі.

У дисертації з урахуванням міжнародних стандартів, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, вітчизняного та зарубіжного законодавчого досвіду, зроблені конкретні пропозиції не тільки щодо вдосконалення існуючих додаткових покарань для неповнолітніх, а й запропоновано якісно нову їх систему.

Ключові слова: додаткові покарання; неповнолітні; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; злочин; покарання, не пов'язані з ізоляцією; система додаткових покарань; штраф.

Аннотация

Ковтун Н.Я. Понятие, система и виды дополнительных наказаний для несовершеннолетних по УК Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная академия прокуратуры Украины. - Киев, 2010.

В диссертации проведено комплексное исследование дополнительных наказаний, которые могут быть применены к несовершеннолетним согласно действующему УК Украины. Сформулированы новые теоретические положения, касающиеся понятия дополнительных наказаний для несовершеннолетних, системы этих наказаний, их функционального предназначения в механизме реализации уголовной ответственности несовершеннолетних. Доказано, что дополнительные наказания направлены на реализацию тех же целей, которые стоят и перед основными наказаниями. При этом важно отметить, что дополнительные наказания способны не только усиливать карательный эффект основного наказания, но и, в отдельных случаях, помогают избежать применения неоправданно суровых наказаний. Таким образом, признание за дополнительными наказаниями вспомогательной роли в механизме реализации общих целей наказания ни в коем случае не означает, что они являются второстепенными средствами в этом механизме.

Проанализировав существующую систему дополнительных наказаний для несовершеннолетних согласно действующему УК Украины, сделан вывод о ёё ограниченности при дифференциации и индивидуализации уголовной ответственности несовершеннолетних. На практике такая законодательная позиция касательно дополнительных наказаний несовершеннолетних привела к тому, что они практически не применяются. В работе внесены предложения, направленные на расширение применения дополнительных наказаний в виде штрафа и лишения права занимать определённые должности или заниматься определённой деятельностью к несовершеннолетним преступникам.

В диссертации с учётом международных стандартов, касающихся особенностей уголовной ответственности несовершеннолетних, отечественного и зарубежного законодательного опыта сделаны конкретные предложения не только по усовершенствованию законодательной регламентации существующих дополнительных наказаний для несовершеннолетних, но и относительно качественно новой их системы. Предложенная система дополнительных наказаний включает: 1) обязанность несовершеннолетнего, которому исполнилось 14 лет, возместить причинённый преступлением ущерб, или загладить его собственным трудом, или выполнить в пользу потерпевшего, с его согласия, соответствующие компенсационные работы; 2) штраф; 3) обязанность несовершеннолетнего, достигшего 14 лет, пройти курс социальной учебной программы; 4) лишение права заниматься определённой деятельностью; 5) домашний арест; 6) обязательные работы.

Ключевые слова: дополнительные наказания; несовершеннолетние; лишение права занимать определённые должности или права заниматься определённой деятельностью; наказания, не связанные с изоляцией; преступление; система дополнительных наказаний; штраф.

Summary

Kovtun N.Y. The conception, system and types of additional penalties for minors. - Manuscript.

For the scientific degree of Candidate of Legal Science. Speciality 12.00.08 - criminal law and criminology; penalty execution law. - National Prosecution Academy of Ukraine. - Kyiv, 2010.

The complex research of additional penalties which can be applied to minor offenders in accordance with valid Criminal Code of Ukraine is carried out in the dissertation. New theoretical ideas which concern the conception of additional penalties for minors, the system of these penalties, and their functional mission in the criminal liability mechanism of minors are formulated. It is well proved that additional penalties are directed to the same aims as basic punishment. It is thus important to mark that additional penalties are able not only to strengthen influence of basic punishment, but also on occasion they help to avoid unjustified severe punishment. Thus, recognition for additional punishment an auxiliary role in the criminal liability mechanism of minors not a bit allows considering them second-range means in the mentioned mechanism.

Taking into account the international standards which concern features of criminal liability of minors, national and foreign legal experience, concrete propositions of improvement of existing additional penalties for minors and also their new system are given in the dissertation.

Key words: additional penalties; minor; disqualification to hold office or practice a profession; crime; punishment without imprisonment; system of additional penalties; fine.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Питання кримінальної відповідальності неповнолітніх завжди привертали до себе підвищену увагу вчених та практиків. З прийняттям Кримінального кодексу України (КК України) 2001 р. актуальність вказаної проблематики тільки підвищилася. Уперше в історії вітчизняного кримінального законодавства виділено окремий Розділ ХV, який визначив особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх. Разом із тим на сучасному етапі розвитку нашого суспільства назріла об'єктивна потреба в реформуванні системи кримінального судочинства, яке вичерпало свої можливості та вступило у протиріччя з економічним і соціальним поступом держави. Одним із пріоритетів розвитку цього державного інституту є становлення ювенальної юстиції, створення дієвих механізмів захисту прав та свобод дітей, швидкої соціальної реабілітації дітей, які вступили у конфлікт із законом, вдосконалення системи покарань неповнолітніх та приведення її у відповідність до міжнародних стандартів ювенальної юстиції.

Завдяки своїм психологічним особливостям неповнолітні злочинці, як правило, не характеризуються стійкою антисоціальною спрямованістю та здатні до швидкого виправлення за допомогою застосування до них відносно несуворих заходів кримінально-правового впливу. Система даних заходів, їх види та зміст повинні ґрунтуватися на цих особливостях, зокрема це стосується покарання як найбільш традиційного способу реагування на вчинений злочин. У чинному КК України законодавець передбачив окрему систему покарань для неповнолітніх. При цьому, встановлюючи особливості покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, основна увага звертається законодавцем на скорочення їх загальної кількості, строків та розмірів по відношенню до покарань, які застосовуються до дорослих злочинців. Такий певною мірою спрощений підхід до системи покарань для неповнолітніх справедливо критикується у науковій літературі. Адже фактично він призводить не до гуманізації, а, навпаки, до посилення кримінальної відповідальності неповнолітніх, коли можливість суду у виборі покарань, не пов'язаних з ізоляцією, суттєво зменшується порівняно з покараннями, що застосовуються до дорослих злочинців.

Аналіз чинного КК України свідчить про те, що сфера диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх за допомогою використання можливостей додаткових покарань також суттєво звужена. На сьогодні передбачено лише два додаткових покарання для неповнолітніх. Законодавець, скорочуючи кількість таких покарань, не передбачає жодних положень, спрямованих на розширення сфери їх застосування до вказаної категорії злочинців.

Ситуація, що склалася, явно не відповідає міжнародним стандартам, що регламентують особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, зокрема Мінімальним стандартним правилам ООН, які стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), Керівним принципам ООН для попередження злочинності серед неповнолітніх (Ер-Ріядські керівні принципи), Стандартним мінімальним правилам ООН по відношенню до заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила). Адже у названих міжнародних актах особливо наголошується на необхідності наявності у кожному національному кримінальному законодавстві широкого спектру заходів кримінально-правового впливу, які, з одного боку, забезпечували б диференційований підхід до неповнолітніх, а з другого боку, давали змогу уникнути невиправданого застосування покарання, пов'язаного з ізоляцією.

Вказані проблеми значною мірою можуть бути вирішені за допомогою створення у КК України широкого спектру додаткових покарань для неповнолітніх, які б давали можливість суду призначати покарання, уникаючи застосування до неповнолітніх покарань, пов'язаних з ізоляцією, і водночас забезпечувати максимальну індивідуалізацію кримінальної відповідальності.

Проблеми, які стосуються системи додаткових покарань, їх видів, цілей, а також особливостей їх застосування щодо неповнолітніх злочинців, у різних аспектах були предметом дослідження З.А. Астемірова, Л.В. Багрія-Шахматова, І.Г. Богатирьова, І.М. Гальпєріна, В.К. Грищука, Т.А. Денисової, В.К. Дуюнова, Л.М. Кривоченко, Ю.Б. Мельникової, І.С. Ноя, В.М. Трубнікова, В.І. Тютюгіна, М.І. Хавронюка, О.Л. Цвєтіновича, М.Д. Шаргородського та багатьох інших науковців. Праці названих учених стали загальнотеоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження. Особливості системи додаткових покарань та їх видів для неповнолітніх аналізувалися у дисертаційних дослідженнях П.А. Аветисян, В.М. Бурдіна, Т.О. Гончар, Р.М. Гури, Н.Н. Кулєшової, Н.В. Марченко, В.Г. Павленка, В.О. Попраса, О.В. Ткачової, Г.І. Цепляєва, С.В. Черкасова, М.П. Черненока, Д.С. Шияна, О.С. Яцуна. Разом із тим, хоча з боку науковців названій проблематиці і приділено увагу, багато питань, які стосуються особливостей додаткових покарань для неповнолітніх, надалі продовжують бути спірними та потребують вирішення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом наукової діяльності кафедри кримінального права та кримінології Львівського національного університету імені Івана Франка у межах теми «Актуальні кримінально-правові, кримінологічні та пенітенціарні проблеми запобігання та протидії злочинності в Україні» (номер реєстрації 0106U005914), а також пов'язане із реалізацією Концепції реформування кримінальної юстиції, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження було виявлення особливостей функціонування системи додаткових покарань для неповнолітніх, окремих видів цих покарань, їх значення у реалізації цілей кримінальної відповідальності, а також формулювання конкретних пропозицій, спрямованих на удосконалення цієї системи з метою підвищення її ефективності.

Досягнення зазначеної мети здійснюється шляхом вирішення таких основних завдань:

– розглянути стан дослідження додаткових покарань для неповнолітніх у кримінально-правовій літературі та сформулювати їх загальнотеоретичні основи;

– проаналізувати розвиток кримінального законодавства в частині, що стосується додаткових покарань для неповнолітніх;

– вивчити положення зарубіжного законодавства в частині, що стосується додаткових покарань для неповнолітніх;

– сформулювати поняття додаткових покарань для неповнолітніх;

– проаналізувати функціональне призначення та потенційні можливості додаткових покарань у механізмі реалізації кримінальної відповідальності щодо неповнолітніх;

– узагальнити існуючі додаткові покарання для неповнолітніх, а також внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення системи цих покарань.

Об'єктом дослідження є кримінально-правове забезпечення диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх за допомогою використання додаткових видів покарань.

Предметом - поняття, система та види додаткових покарань для неповнолітніх за КК України.

Методологія дослідження. Дисертаційне дослідження, а також використані у ньому наукові методи пізнання ґрунтуються на діалектичному сприйнятті правової дійсності. Достовірність результатів дослідження забезпечується методологічним плюралізмом. Історико-правовий метод дав змогу проаналізувати розвиток кримінального законодавства у частині, що стосується додаткових покарань для неповнолітніх, виявити основні етапи та тенденції їх становлення. За допомогою порівняльно-правового методу проаналізовано кримінальне законодавство зарубіжних держав, які належать до різних правових систем (Аргентини, Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії, Королівства Нідерланди, Грузії, Королівства Данія, Держави Ізраїль, Королівства Іспанія, Китайської Народної Республіки, Королівства Норвегія, Республіки Білорусь, Республіки Болгарія, Республіки Молдова, Республіки Польща, Республіки Сан Марино, Російської Федерації, Французької Республіки, Федеративної Республіки Німеччина, Швейцарської Конфедерації, Королівства Швеція, Японії), в частині, що стосується додаткових покарань для неповнолітніх, визначено найбільш ефективні види цих покарань, що дало змогу зробити відповідні пропозиції щодо вдосконалення системи додаткових покарань для неповнолітніх у КК України. Використання методів діалектичної логіки дало можливість проаналізувати функціональне призначення додаткових покарань для неповнолітніх у механізмі реалізації цілей кримінальної відповідальності, зокрема покарання, а також визначити принципи функціонування системи цих покарань, виявити її недоліки. Формально-логічні методи (аналіз, синтез, індукція, дедукція) дали можливість визначити поняття додаткових покарань для неповнолітніх, з'ясувати співвідношення між цим та суміжними кримінально-правовими поняттями, проаналізувати зміст окремих видів додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх, визначити основні напрями їх удосконалення. Метод моделювання дав можливість запропонувати якісно нову систему додаткових покарань для неповнолітніх, а також спрогнозувати її високу ефективність у механізмі реалізації кримінальної відповідальності. Конкретно-соціологічні методи (анкетне опитування, вивчення матеріалів кримінальних справ) використовувались при опрацюванні матеріалів практики та статистичному опитуванні.

Емпіричну базу дослідження становлять результати, отримані внаслідок вивчення 300 кримінальних справ, суб'єктами злочинів у яких були неповнолітні, а також матеріали проведеного анкетування 100 суддів міськрайонних та апеляційних судів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні дослідженням проблем додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх. У роботі висунуто низку нових положень, наведено додаткову аргументацію з приводу існуючих позицій, що у сукупності мають істотне значення для науки кримінального права та вдосконалення чинного кримінального законодавства, а саме:

вперше:

– визначено поняття додаткових покарань для неповнолітніх як допоміжних (порівняно з основним покаранням) заходів державного примусу, спрямованих на максимальну диференціацію та індивідуалізацію кримінальної відповідальності неповнолітніх з метою найбільш ефективної реалізації цілей кримінальної відповідальності, зокрема покарання;

– зроблено висновок про невідповідність існуючої системи додаткових покарань для неповнолітніх її функціональному призначенню, оскільки остання не здатна забезпечити належну диференціацію та індивідуалізацію кримінальної відповідальності неповнолітніх, а отже, потребує якісних змін;

– незважаючи на історичну обумовленість виникнення додаткових покарань необхідністю посилення карального потенціалу основного покарання, на сьогодні функціональне призначення додаткових покарань зазнало суттєвих змін. Доведено, що за допомогою застосування додаткового покарання в окремих випадках можна досягти пом'якшення кримінальної відповідальності, зокрема уникнути застосування до неповнолітнього основного покарання, пов'язаного з ізоляцією. Такі потенційні можливості додаткових покарань об'єктивно обумовлюють необхідність наявності у КК України значної кількості їх видів;

– з урахуванням національного та зарубіжного досвіду, а також потенційних можливостей окремих примусових заходів впливу, запропоновано якісно нову модель системи додаткових покарань для неповнолітніх і правил їх призначення;

– обґрунтовано пропозицію про можливість та необхідність розширення сфери застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо неповнолітніх за рахунок поширення його застосування на непрофесійні види діяльності, не пов'язані з виконанням працівником своєї трудової функції;

удосконалено:

– поняття системи додаткових покарань для неповнолітніх як соціально обумовленого переліку покарань, що сприяють максимальній диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, виконуючи при цьому допоміжні функції у реалізації її цілей, складові якого розташовані у порядку зростання суворості правообмежень, які входять до їх змісту;

– положення про те, що застосування додаткових покарань до неповнолітніх переслідує досягнення таких самих загальних цілей покарання, як і для дорослих злочинців. При цьому додаткові покарання за своїм потенціалом здатні диференційовано сприяти реалізації усіх цілей покарання;

– підходи щодо необхідності посилення диференціації кримінальної відповідальності за рахунок використання додаткового покарання у виді штрафу. На сьогодні існуючий стан речей, коли дане покарання передбачене лише у декількох статтях, не можна вважати таким, що задовольняє практику призначення покарання. В цьому відношенні запропоновано максимально використовувати потенційні властивості цього додаткового покарання при конструюванні санкцій, які передбачають кримінальну відповідальність за корисливі злочини;

набуло подальшого розвитку:

– положення про те, що визнання за додатковими покараннями допоміжної ролі у механізмі реалізації загальних цілей кримінальної відповідальності і, зокрема, покарання, аж ніяк не дає підстав вважати їх другорядним засобом у механізмі реалізації кримінальної відповідальності;

– теза про необхідність провести диференціацію розмірів штрафу залежно від того, застосовується штраф як основне чи як додаткове покарання;

– аргументація про те, що ефективність застосування штрафу до неповнолітніх суттєво знижується його фактичною сплатою батьками неповнолітнього, що є порушенням принципу персональної кримінальної відповідальності. Для того, щоб максимально запобігти таким випадкам, підтримана ідея передбачити в КК України як особливість застосування цього покарання до неповнолітніх обов'язок неповнолітнього, який сплатив штраф, прозвітуватися про джерело отриманих коштів;

– пропозиції щодо необхідності змінити формулювання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо неповнолітніх злочинців, виключивши з формулювання цього покарання вказівку на можливість позбавлення неповнолітнього права обіймати певні посади;

– висновок про те, що проблема підвищення ефективності застосування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю щодо неповнолітніх може бути вирішена шляхом удосконалення та розширення переліку обов'язків, які входять до змісту даного покарання, а також відповідного збільшення прав працівників кримінально-виконавчої інспекції для його виконання.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості їх використання у: 1) науково-дослідницькій діяльності, при подальшому дослідженні загальних проблем покарання, а також особливостей покарань неповнолітніх злочинців; 2) правотворчій діяльності, при опрацюванні пропозицій щодо внесення змін до КК України в частині, що стосується особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх; 3) правозастосуванні, при вирішенні питання про обрання конкретної форми та міри кримінальної відповідальності неповнолітньому (акт впровадження дисертаційного дослідження від 30.04.2010); 4) навчальному процесі, при викладанні курсів «Кримінальне право України. Загальна частина» (акт впровадження дисертаційного дослідження від 22.04.2010), а також у підготовці відповідних навчальних програм та посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції «Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі» (Одеса, 21-22 вересня 2007 р.), ХІV Регіональній науково-практичній конференції (Львів, 6 лютого 2008 р.), П'ятій міжнародній науково-практичній конференції (Луцьк, 30-31 травня 2008 р.), ХV Регіональній науково-практичній конференції (Львів, 4-5 лютого 2009 р.), ХVІ Регіональній науково-практичній конференції (Львів, 8-9 лютого 2010 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також у п'ятьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, у тому числі чотири додатки на 9 сторінках, список використаних джерел (205 найменувань) на 22 сторінках.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, формулюються мета і завдання дослідження, його об'єкт та предмет, методи, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ І «Загальнотеоретичні та методологічні засади дослідження додаткових покарань для неповнолітніх» складається з п'яти підрозділів, у яких послідовно аналізується історія розвитку вітчизняного кримінального законодавства в частині, що стосується додаткових покарань для неповнолітніх, кримінальне законодавство зарубіжних держав у відповідній частині, місце додаткових покарань у системі заходів кримінальної відповідальності, а також загальні методологічні засади дослідження проблем додаткових покарань для неповнолітніх.

У підрозділі 1.1. «Стан дослідження проблем додаткових покарань для неповнолітніх в науковій літературі» зазначається, що хоча питанням кримінальної відповідальності неповнолітніх вчені приділяли увагу, додаткові покарання значною мірою залишаються малодослідженими, адже переважно аналізуються основні покарання. Така позиція вчених не дає можливості детально розглянути особливості додаткових покарань для неповнолітніх, проаналізувати їх ефективність і, найголовніше, вона відводить дослідників власне від ідеї необхідності розвитку системи додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх. На думку автора, аналіз системи додаткових покарань для неповнолітніх та окремих її видів необхідно робити, виходячи із висновку про недосконалість існуючої їх системи. Адже на сьогодні є лише два покарання, які можуть бути застосовані до неповнолітніх як додаткові. Очевидно, що навряд чи можна сподіватися на те, що за допомогою лише двох додаткових покарань можна забезпечити належну індивідуалізацію та диференціацію кримінальної відповідальності неповнолітніх. Саме такий висновок є основою наукового пошуку з метою розвитку системи додаткових покарань для неповнолітніх. І цей аспект розглядуваної проблеми залишився значною мірою поза увагою вчених. Пропозиції щодо вдосконалення чинного КК України у цьому відношенні мають епізодичний характер. У жодному випадку вчені не пропонували створення якісно нової системи додаткових покарань для неповнолітніх. Отож автор робить висновок, що ставлення науковців до додаткових покарань як до другорядних заходів кримінально-правового впливу зумовлює існування цілої низки прогалин у дослідженні вказаної проблематики.

У підрозділі 1.2. «Регламентація додаткових покарань для неповнолітніх в історії вітчизняного кримінального законодавства» проаналізовано інститут додаткових покарань для неповнолітніх, його становлення та розвиток. Встановлено, що історія виникнення додаткових покарань дає змогу зробити висновок, що спершу ці покарання були спрямовані виключно на посилення ефекту основного покарання. З огляду на це досить тривалий час законодавець не використовував повною мірою потенційні можливості інституту додаткових покарань не тільки посилювати, а й, головним чином, диференціювати кримінальну відповідальність. Розвиток кримінального законодавства в частині, що стосується особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, почав зароджуватися значно пізніше від інституту додаткових покарань. Дисертант зазначає, що до початку ХІХ століття обидва інститути розвивалися досить інтенсивно, однак незалежно один від одного. І лише у КК України 2001 р. законодавець передбачив норми, які стосуються регламентації додаткових покарань для неповнолітніх злочинців.

У підрозділі 1.3. «Методологічні основи дослідження додаткових покарань для неповнолітніх» звертається увага на необхідність дотримання правил формальної та діалектичної логіки при дослідженні кримінально-правових проблем додаткових покарань для неповнолітніх злочинців. Адже якщо застосування правил формальної логіки дає змогу виділити істотні ознаки додаткових покарань для неповнолітніх і вивести відповідне поняття, а також визначити його співвідношення з іншими кримінально-правовими поняттями, то правила формальної логіки не зможуть допомогти пояснити причини і необхідність існування цього поняття та його функціональне призначення у механізмі кримінально-правового регулювання. Для цього автор простежив розвиток даного інституту, окремо проаналізував зарубіжне кримінальне законодавство в частині, що стосується додаткових покарань для неповнолітніх, а також з'ясував соціально-правові причини самостійного існування підсистеми додаткових покарань для неповнолітніх у кримінальному законодавстві. У результаті дослідження автор робить висновок, що через обмежені можливості формальної логіки у цьому відношенні саме діалектична логіка допомагає знайти відповіді на порушені питання.

Підрозділ 1.4. «Додаткові покарання для неповнолітніх у системі заходів кримінальної відповідальності» присвячений місцю додаткових покарань у механізмі кримінально-правового регулювання, зокрема впливу на неповнолітніх злочинців. Проаналізовано співвідношення поняття додаткових покарань з суміжними поняттями покарання та кримінальної відповідальності. Зроблено висновок про те, що відношення між цими поняттями можна назвати відношенням підпорядкування, оскільки одне поняття входить як частина в обсяг другого. Розглянутий підхід до співвідношення названих понять в контексті досліджуваного питання має важливе методологічне значення. Адже він дає змогу не тільки правильно вирішити питання про зміст та обсяг поняття додаткових покарань для неповнолітніх, оскільки покарання - це лише одна із форм кримінальної відповідальності і як підпорядкованому поняттю йому повинні бути притаманні всі ознаки підпорядковуючого поняття, а й правильно підійти до проблеми цілей додаткових покарань та їх функціонального призначення.

У підрозділі 1.5. «Зарубіжний досвід регламентації додаткових покарань для неповнолітніх» проаналізовано зарубіжне законодавство у частині, що стосується особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, зокрема застосування до них додаткових покарань. Автор зазначає, що у кримінальному законодавстві більшості зарубіжних держав відбувається поділ покарань на основні та додаткові, що являють собою дві відносно самостійні підсистеми покарань. При цьому вказується на наявність тенденцій ставлення до додаткових покарань як другорядних заходів кримінально-правового впливу, які не виконують суттєвої функції у досягненні цілей кримінальної відповідальності. Це, в свою чергу, зумовлює підхід, за якого, встановлюючи особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, законодавці головну увагу приділяють основним покаранням і практично ігнорують при цьому особливості застосування додаткових покарань до неповнолітніх. Звертається увага, що з урахуванням основного функціонального призначення додаткових покарань, а воно полягає в забезпеченні належної диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, у більшості зарубіжних держав такі функції виконують інші заходи кримінально-правового впливу, які можуть бути застосовані до неповнолітніх у тому числі і в процесі реалізації інституту пробації.

Розділ 2 «Поняття, система, цілі та види додаткових покарань для неповнолітніх» складається з 5 підрозділів, у яких подається визначення додаткових покарань для неповнолітніх, тлумачення поняття системи цих покарань, функціонального призначення додаткових покарань у механізмі реалізації цілей кримінальної відповідальності, а також аналізуються конкретні види додаткових покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх згідно з чинним КК України.

Підрозділ 2.1. «Поняття додаткових покарань для неповнолітніх» присвячений визначенню поняття додаткових покарань для неповнолітніх. Встановлено, що помилки при визначенні цього поняття обумовлюються порушенням правил формальної логіки, коли до змісту поняття включаються зайві, неістотні ознаки, а також правил діалектичної логіки, коли не враховується функціональне призначення цих допоміжних заходів кримінально-правового впливу при формулюванні відповідних ознак. Дотримуючись правил формальної логіки, враховуючи співвідношення, в якому перебувають між собою поняття «покарання» та «додаткові покарання», звертається увага на методологічну помилковість, що полягає у визначенні ознак поняття додаткових покарань, не проаналізувавши загальні ознаки поняття покарання. Таке співвідношення дає змогу стверджувати, що підпорядкованому поняттю, яким у даному випадку є поняття додаткових покарань, притаманні усі ознаки підпорядковуючого, відповідно додатковим покаранням притаманні ті самі якості, що й основним, та це не дає підстав розглядати їх в якості допоміжних, адже за природою основні й додаткові покарання є однаковими, оскільки характеризуються спільними рисами. Разом із тим очевидно, що поняття додаткових покарань для неповнолітніх повинно містити притаманні лише йому істотні ознаки. Дисертантом запропоновано визначення поняття додаткових покарань для неповнолітніх як допоміжних (порівняно з основним покаранням) заходів державного примусу, спрямованих на максимальну диференціацію та індивідуалізацію кримінальної відповідальності неповнолітніх з метою найбільш ефективної реалізації цілей кримінальної відповідальності, зокрема покарання.

У підрозділі 2.2. «Поняття системи додаткових покарань для неповнолітніх» аналізується існуюча система додаткових покарань для неповнолітніх, її ознаки та функціональне призначення. Встановлено, що основні й додаткові покарання, взяті окремо, можна розглядати як підсистеми покарання в межах більш загальної системи. Ці підсистеми тісно взаємопов'язані між собою, але водночас функціонують відносно самостійно. Кожна з них, існуючи у вигляді підсистеми покарань, наділена усіма її ознаками, тобто також є системним об'єктом, системою з усіма її ознаками, і визначення поняття про кожну з них не може відбуватися без урахування загальних ознак, притаманних загальній системі покарань. Систему додаткових покарань для неповнолітніх визначено як соціально обумовлений перелік покарань, який сприяє максимальній диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, виконуючи при цьому допоміжні функції у реалізації її цілей, складові якого розташовані у порядку зростання суворості правообмежень, що входять до їх змісту. Враховуючи принципи конструювання та функціонування системи покарань, зроблено висновок про те, що більшість із них порушується, коли йдеться про систему додаткових покарань для неповнолітніх. Адже вона не відображає загальної тенденції гуманізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, не містить достатньої кількості елементів для належного її функціонування, фактично не діє у правозастосуванні.

Підрозділ 2.3. «Додаткові покарання у механізмі реалізації цілей покарання» присвячений функціональним можливостям додаткових покарань сприяти реалізації досягнення цілей покарання. Доведено, що застосування додаткового покарання до неповнолітніх спрямоване на реалізацію тих самих цілей, що і застосування основного покарання, оскільки основне і додаткове покарання в кінцевому рахунку утворюють єдине покарання. Разом із тим, враховуючи особливості змісту додаткових покарань, вони виконують у механізмі реалізації цих цілей допоміжні функції. Обґрунтовано, що застосування додаткового покарання не повинно зводитися виключно до посилення змісту правообмежень основного покарання. Наголошено, що в окремих випадках додаткові покарання можуть, навпаки, певною мірою бути засобом зменшення карального ефекту основного покарання. Йдеться про ті випадки, коли суд вирішить призначити менш суворе основне покарання, передбачене в санкції статті, поєднуючи його з додатковим покаранням. Звертається увага на високу потенційну ефективність застосування додаткових покарань до неповнолітніх для досягнення таких цілей покарання, як виправлення і превенція. Поєднання додаткового покарання з основним покаранням, не пов'язаним з ізоляцією, дає можливість розраховувати на швидшу та ефективнішу реалізацію таких цілей покарання, як виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, ніж застосування лише самого основного покарання, пов'язаного з ізоляцією неповнолітнього від суспільства. Доведено, що визнання за додатковими покараннями допоміжної ролі у механізмі реалізації загальних цілей покарання аж ніяк не дає підстав вважати їх другорядним засобом у вказаному механізмі.

У підрозділі 2.4. «Штраф як додаткове покарання для неповнолітніх» досліджено особливості застосування штрафу як додаткового покарання до неповнолітніх злочинців. Встановлено, що ефективність застосування штрафу до неповнолітніх суттєво знижується його фактичною сплатою батьками неповнолітнього, що є порушенням принципу персональної кримінальної відповідальності. Для того, щоб максимально запобігти таким випадкам, дисертант пропонує в КК України як особливість застосування цього покарання до неповнолітніх передбачити обов'язок неповнолітнього, який сплатив штраф, прозвітуватися про джерело отриманих коштів. У цьому відношенні автор вважає доцільною пропозицію про те, щоб суд стосовно неповнолітніх в кожному випадку обговорював питання про можливість застосування розстрочки сплати штрафу. Аргументується доцільність застосування розстрочки сплати штрафу для неповнолітніх навіть у тих випадках, коли він можне сплатити штраф одразу, оскільки такий спосіб фактично перетворює звичайне покарання у виді штрафу на своєрідний вид пробації, адже неповнолітній протягом усього строку перебуватиме у стані судимості.

Вбачається за необхідне провести диференціацію розмірів штрафу залежно від того, застосовується штраф як основне чи як додаткове покарання. Пропонується використання однакових коефіцієнтів з метою скорочення розмірів штрафу для неповнолітніх злочинців як основного і як додаткового покарання порівняно з розміром, встановленого для дорослих. Враховуючи те, що штраф як додаткове покарання може призначатися лише у випадках, прямо передбачених у санкціях статей Особливої частини КК України, законодавець повинен забезпечити максимальну диференціацію кримінальної відповідальності з використанням даного виду покарання. У КК України штраф передбачений лише у санкціях декількох статей, і це не можна вважати таким, що задовольняє практику призначення покарання. Автор висловлює необхідність максимально використовувати потенційні властивості цього покарання при конструюванні санкцій, які передбачають відповідальність за корисливі злочини.

Підрозділ 2.5. «Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання для неповнолітніх» присвячений особливостям застосування до неповнолітніх покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Обґрунтовано, що застосування розглядуваного покарання до неповнолітніх злочинців може бути досить ефективним засобом індивідуалізації кримінальної відповідальності щодо них. Підвищення ефективності його застосування може бути здійснене шляхом удосконалення та розширення переліку обов'язків, які входять до змісту даного покарання, а також відповідного збільшення прав працівників кримінально-виконавчої інспекції для його виконання.

Послідовно дотримуючись ідеї гуманізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, одним із проявів якої є скорочення строків та розмірів покарань порівняно із строками та розмірами покарань, встановленими для дорослих злочинців, пропонується удвічі скоротити мінімальний та максимальний строки даного додаткового покарання. Законодавець повинен змінити формулювання розглядуваного покарання щодо неповнолітніх злочинців, виключивши з його змісту вказівку на можливість позбавлення неповнолітнього права обіймати певні посади. Обґрунтовано пропозицію про необхідність розширення сфери застосування даного виду покарання щодо неповнолітніх за рахунок поширення його застосування на непрофесійні види діяльності, не пов'язані з виконанням працівником своєї трудової функції.

Розділ 3 «Перспективи розвитку системи додаткових покарань для неповнолітніх» присвячений конкретним пропозиціям, спрямованим на удосконалення існуючої системи додаткових покарань для неповнолітніх. Зроблено висновок про те, що гуманізація кримінальної відповідальності неповнолітніх неможлива лише за рахунок скорочення кількості покарань, які можуть бути застосовані до неповнолітніх. Такий законодавчий підхід фактично призводить до зворотного ефекту, коли кримінальна відповідальність неповнолітніх порівняно з відповідальністю дорослих посилюється, оскільки істотно звужується можливість для індивідуалізації кримінальної відповідальності. На думку автора, одним зі способів виправлення існуючої ситуації може бути доповнення КК України новими видами додаткових покарань, які забезпечать диференціацію кримінальної відповідальності неповнолітніх і створять належні передумови для її індивідуалізації. Аналізуючи висловлені у науковій літературі пропозиції щодо реформування системи додаткових покарань для неповнолітніх, враховуючи вимоги міжнародних стандартів, які стосуються особливостей кримінальної відповідальності неповнолітніх, національний та зарубіжний досвід, запропоновано наступну систему додаткових покарань для неповнолітніх: 1) обов'язок неповнолітнього, який досягнув 14-річного віку, відшкодувати завдані злочином збитки або усунути їх власною працею, або виконати за згодою потерпілого на його користь відповідні компенсаційні роботи; 2) штраф; 3) обов'язок неповнолітнього, який досягнув 14-річного віку, відвідувати соціальну навчальну програму; 4) позбавлення права займатися певною діяльністю; 5) домашній арешт; 6) громадські роботи.

Висновки

У дисертації здійснено комплексне дослідження додаткових покарань, що можуть бути призначені неповнолітнім, підсумком якого стало теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення системи додаткових видів покарань для неповнолітніх, спрямованої на забезпечення максимальної диференціації та індивідуалізації їх кримінальної відповідальності.

1. Проведено дослідження теоретичних і науково-практичних проблем, які стосуються додаткових покарань для неповнолітніх та мають принципове значення щодо самого поняття цих покарань, їх функціонального призначення, окремих видів, а також місця у системі заходів кримінальної відповідальності.

2. Здійснено докладний аналіз розвитку кримінального законодавства в частині, що стосується інституту додаткових покарань, результати якого дають підстави стверджувати, що виникнення додаткових покарань обумовлене потребами досягнення цілей покарання. Конкретні види додаткових покарань змінювалися залежно від існуючих на певному етапі розвитку держави цінностей та особливостей форм реалізації державної влади і, таким чином, завжди відображали соціальні зміни в суспільстві та відповідали його потребам. Історія виникнення додаткових покарань дає можливість зробити висновок, що спершу додаткові покарання були спрямовані виключно на посилення основного покарання і така обмежена позиція стосовно функціонального призначення додаткових покарань призвела до того, що тривалий час законодавець не використовує потенційні можливості інституту додаткових покарань не тільки посилювати, а й, головним чином, диференціювати кримінальну відповідальність.

3. Докладно досліджено кримінальне законодавство ряду зарубіжних країн у частині, що стосується застосування додаткових покарань для неповнолітніх, за результатами якого можна стверджувати, що для забезпечення належної диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх у більшості країн такі функції виконують інші заходи кримінально-правого впливу, що можуть застосовувати до неповнолітніх, у тому числі і в процесі реалізації інституту пробації. Обґрунтовано можливість запозичення зарубіжного досвіду з метою доповнення підсистеми додаткових покарань новими видами, створеними на основі допоміжних заходів кримінально-правового впливу, що застосовуються у зарубіжних країнах.

4. Відповідно до правил формальної і діалектичної логіки сформульовано поняття додаткових покарань для неповнолітніх як допоміжних (порівняно з основним покаранням) заходів державного примусу, спрямованих на максимальну диференціацію та індивідуалізацію кримінальної відповідальності неповнолітніх з метою найбільш ефективної реалізації цілей кримінальної відповідальності, зокрема покарання.

5. Зроблено висновок щодо функціонального призначення додаткових покарань у кримінальному процесі, які за своїм потенціалом здатні сприяти реалізації усіх передбачених цілей кримінального покарання. Наголошено, що додаткові покарання здатні не тільки посилювати вплив основного, а й допомагати уникнути застосування невиправдано суворих покарань, зокрема при призначенні їх у сукупності з покараннями, не пов'язаними з ізоляцією від суспільства. У такий спосіб можна суттєво знизити відсоток засуджень неповнолітніх до позбавлення волі і водночас не гіперболізувати лібералізацію їх кримінальної відповідальності. Зазначено, що визнання за додатковими покараннями допоміжної ролі у механізмі реалізації загальних цілей покарання аж ніяк не дає підстав вважати їх другорядним засобом у вказаному механізмі.

6. Запропоновано викласти ч. 2 ст. 98 КК України у наступній редакції:

До неповнолітніх можуть бути застосовані такі додаткові покарання:

1. Обов'язок неповнолітнього, який досягнув 14-річного віку, відшкодувати завдані злочином збитки або усунути їх власною працею, або виконати за згодою потерпілого на його користь відповідні компенсаційні роботи, якщо сума збитків перевищує мінімальний розмір заробітної плати. Суд встановлює строки такого відшкодування залежно від матеріального становища неповнолітнього, а також розміру завданої шкоди у межах від 3 місяців до 1 року. Неповнолітній, який відшкодував завдані ним збитки, повинен прозвітувати перед судом про джерело отриманих коштів, з яких відбулося відшкодування.

2. Штраф. Застосовується до неповнолітніх, які мають самостійний дохід, заробіток або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу для неповнолітніх становить від 5 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неповнолітній, який сплатив штраф, повинен прозвітуватися про джерело отриманих коштів, використаних для сплати штрафу.

3. Обов'язок неповнолітнього, який досягнув 14-річного віку, відвідувати соціальну навчальну програму на строк від 20 до 50 годин. Неповнолітній повинен відвідувати такі навчальні заняття не менше 4 і не більше 8 годин на тиждень.

4. Позбавлення права займатися певною діяльністю на строк від 6 місяців до півтора року. Застосовується до неповнолітніх, які досягли 14-річного віку.

5. Домашній арешт на строк від 1 до 6 місяців. Вказане покарання застосовується до неповнолітніх, які досягли 14-річного віку, і полягає в обов'язку неповнолітнього перебувати вдома у вільний від навчання чи роботи час під наглядом батьків, родичів чи осіб, які їх замінюють.

6. Громадські роботи на строк від 15 до 60 годин. Щоденна тривалість громадських робіт не може перевищувати 2 годин. Як додаткове покарання громадські роботи застосовуються до неповнолітніх, які досягли 14-річного віку.

Додаткові покарання можуть призначатися неповнолітнім з урахуванням вимог статей 65-68, 103 КК України, незалежно від того, чи передбачені вони у санкції статті, за якою засуджується неповнолітній.

Додаткові покарання можуть призначатися також у випадку звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 104 КК України.

покарання неповнолітній кримінальний

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ковтун Н. Про кару як мету покарання / Н. Ковтун // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2007. - № 45. - С. 162-170.

2. Ковтун Н.Я. До питання про методологічні засади дослідження додаткових покарань для неповнолітніх / Н. Я. Ковтун // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2008. - № 46. - С. 213-220.

3. Ковтун Н.Я. До питання про систему додаткових покарань / Н. Я. Ковтун // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2008. - № 47. - С. 187-192.

4. Ковтун Н. До питання про поняття додаткових покарань / Н. Ковтун // Вісник прокуратури. - 2008. - № 11. - С. 51-57.

5. Ковтун Н. Додаткові покарання для неповнолітніх: історичний аспект / Н. Ковтун // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2009. - № 48. - С. 270-279.

6. Ковтун Н. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання для неповнолітніх / Н. Ковтун // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2009. - № 3 (15). - С. 116-124.

7. Ковтун Н.Я. Штраф як вид покарання, що застосовується до неповнолітніх / Н.Я. Ковтун // Ювенальна політика та ювенальна юстиція в сучасній державі: матеріали Міжнар. наук. конф., (Одеса, 21-22 верес. 2007 р.). - Одеса: Вид-во Одеської національної юридичної академії, 2007. - С. 322-327.

8. Ковтун Н.Я. До питання про мету покарання / Н.Я. Ковтун // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХІV регіональної наук.-практ. конф., (Львів, 6 лютого 2008 р.). - Львів: Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. - С. 267-271.

9. Ковтун Н.Я. До питання про цілі додаткових покарань / Н. Ковтун // Актуальні питання реформування правової системи України: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф., (Луцьк, 30-31 трав. 2008 р.). - Луцьк: Вид-во Волинської обласної друкарні, 2008. - С. 482-484.

10. Ковтун Н. До питання про поняття додаткових покарань / Н. Ковтун // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХV регіональної наук.-практ. конф., (Львів, 4-5 лютого 2009 р.). - Львів: Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - С. 311-314.

11. Ковтун Н. До питання про розвиток додаткових покарань для неповнолітніх / Н. Ковтун // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріли ХVІ регіональної конф., (Львів, 8-9 лютого 2010 р.). - Львів: Вид-во Львівського національного університету імені Івана Франка, 2010. - С. 323-325.

Размещено на Allbest.ru