Законодавче забезпечення участі офіційних спостерігачів у процесі виборів президента України

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

УДК 342.843.4 (043.3)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Законодавче забезпечення участі офіційних спостерігачів у процесі виборів президента України

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право; муніціпальне право

Шкіря Ганна Юріївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі правового регулювання економіки ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член - кореспондент НАН України, заслужений діяч науки і техніки України Опришко Віталій Федорович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» МОН України, декан юридичного факультету.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент, Борденюк Василь Іванович, керівник науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України;

кандидат юридичних наук, доцент, Євграфов Павло Борисович суддя Конституційного Суду України у відставці.

Захист відбудеться «15» червня 2010 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук К 26.006.05 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 54/1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 49 г, к. 601.

Автореферат розісланий «11» травня 2010 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Ю.П. Бурило.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Становлення України як демократичної, соціальної, правової держави, створення нового суспільства, орієнтованого на пріоритет загальнолюдських цінностей, потребує подальшого вдосконалення всіх без винятку інститутів демократії, серед яких важливе місце займає інститут виборів. Легітимність державної влади, довіра до неї з боку населення багато в чому залежать від вільних виборів, що відбуваються на засадах рівного, прямого виборчого права. Конституція України закріпила, що вільні вибори і референдум є основними формами безпосереднього народовладдя. При цьому, прозорість і відкритість виборчого процесу багато в чому обумовлена наявністю широкого та ефективного громадського контролю за відповідними процедурами, що, в свою чергу, потребує відпрацювання надійних правових механізмів його реалізації.

Практика свідчить, що сьогодні випадки порушень законодавства про вибори, на жаль, непоодинокі і контрольна діяльність у цій сфері не завжди є результативною. Багато в чому це обумовлено прогалинами в правовому регулюванні діяльності офіційних спостерігачів, недостатнім врахуванням їх ролі та значення для забезпечення належного ходу і результатів виборчого процесу. Не можна не звернути увагу і на те, що попри динамічний розвиток виборчого законодавства питанням правового статусу офіційних спостерігачів достатньої уваги з боку законодавців і представників юридичної науки, на жаль, бракує. І хоча останнім часом правовий статус спостерігачів певною мірою деталізовано, діяльність цього суб'єкта виборчого права, покликаного гарантувати виборчі права громадян, потребує необхідного теоретичного обґрунтування та належного правового регулювання. За таких умов виникає потреба у всебічному науковому дослідженні задля суттєвого поліпшення діяльності офіційних спостерігачів, забезпечення їх ефективної співпраці з іншими суб'єктами виборчого процесу. Викладене зумовлює актуальність питань, пов'язаних із визначенням місця та ролі офіційних спостерігачів у виборчому процесі, вдосконаленням правового регулювання їх участі у виборах, необхідністю підвищення їх гарантуючого впливу на рівень забезпечення законності в цій сфері.

Окремі аспекти зазначеної проблеми досліджувались в роботах таких авторів як С. А. Авакьян, І. А. Андрєєва, М. В. Баглай, А. А. Бєлкін, В.І. Борденюк, В. І. Васильєв, Ю. А. Дмітрієв, Б. С. Ебзеєв, А. В. Іванченко, В. Т. Кабишев, Е. І. Козлова, А. І. Ковлер, В. В. Комарова, О. Є. Кутафін, О. Корунд, Н. І. Руда, М. М. Рябець, В. І. Лисенко, В. В. Маклаков, Г. О. Мурашин, В. С. Основін, В. Ф. Опришко, П. Б. Євграфов, В. Ф. Погорілко, Н. Г. Плахотнюк, М. І. Ставнійчук, Ю. М. Тодика, В. А. Туманов, І. А. Умнова, Л. М. Антін, В. Е. Чіркин, О. О. Чуб, В. М. Шаповал. Безсумнівно, наукові праці названих учених мають важливу наукову та практичну цінність та служать удосконаленню законодавства та правозастосовної практики, адже до теперішнього часу теоретичні і правові проблеми становлення та розвитку інституту спостерігачів в українському виборчому праві практично не були предметом спеціального наукового аналізу. Тому актуальність теми зумовлена також необхідністю проведення глибоких науково-теоретичних досліджень у даному напрямку. Комплексний аналіз і теоретичне узагальнення зазначеної проблеми, на думку дисертанта, є одним із перспективних напрямків наукових пошуків у цій сфері.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі правового регулювання економіки юридичного факультету ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» згідно з комплексним планом науково-дослідних робіт за темою: «Проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку України» (державний реєстраційний номер 0102U006315).

Мета й завдання дисертаційного дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу теоретичних здобутків учених різних галузей права, насамперед конституційного, а також чинного законодавства України, узагальнення практики його реалізації визначити сутність, зміст та особливості діяльності офіційних спостерігачів як важливих суб'єктів виборчого процесу, розробити пропозиції та рекомендації щодо усунення недоліків у правовому регулюванні, вдосконалення чинного законодавства в цій сфері.

Відповідно до зазначеної мети поставлено такі завдання:

- дослідити правовий статус офіційних спостерігачів як важливих суб'єктів виборчого права;

- розкрити зміст правового статусу офіційних спостерігачів з урахуванням загальної структури виборчого процесу та місця інституту офіційних спостерігачів у процесі обрання Президента України;

- визначити роль і місце у виборчому процесі офіційних спостерігачів від громадських організацій;

- проаналізувати правові основи участі офіційних спостерігачів від кандидатів та блоків під час виборів Президента України;

- охарактеризувати правовий статус спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій у процесі виборів Президента України та їх взаємодію з іншими суб'єктами виборчого права;

- з'ясувати особливості реалізації інших форм спостереження у виборчому процесі;

- дослідити правові питання реалізації висновків офіційних спостерігачів;

- розробити рекомендації щодо підвищення ефективності діяльності офіційних спостерігачів, удосконалення законодавства в цій сфері.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають в ході здійснення спостерігачами відповідних повноважень у процесі виборів Президента України.

Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, правові основи та особливості діяльності офіційних спостерігачів щодо забезпечення законності в ході виборів Президента України.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Головним із них виступає загальнонауковий діалектичний метод пізнання, який дає змогу досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових аспектів у сфері, що є предметом дослідження. Поряд із цим використано весь комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, які знаходять широке застосування в сучасній правовій науці. При вирішенні поставлених задач з урахуванням специфіки теми, мети і завдання дослідження, було застосовано наступні методи: історико-правовий дозволив розкрити генезис інституту офіційних спостерігачів та його залежність від історичного етапу розвитку держави і суспільства; порівняльно-правовий (компаративний) надав можливість визначити загальні та спеціальні функції національних офіційних спостерігачів та спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій.

Зі спеціальних методів у ході дослідження використано системний, структурно-функціональний, логічний метод. При визначенні місця і ролі офіційних спостерігачів у виборчому процесі знайшов застосування системний метод дослідження. Структурно-функціональний метод дозволив проаналізувати сучасну правову думку щодо інституту Президента в системі органів державної влади. Застосування логічного методу дозволило отримати нове юридичне знання про природу інституту офіційного спостерігача як логічно завершеного поняття.

Для дослідження юридичних властивостей спостерігача як суб'єкта виборчого права залучались роботи з загальної теорії права та теорії конституційного права. Емпіричне дослідження здійснювалась на основі Конституції України, законів, інших чинних нормативно-правових актів, міжнародно-правових актів, рішень Конституційного Суду України, а також законодавства СРСР, співвіднесених з обраною темою. Завдяки названим методам у процесі дослідження теми з'явилася можливість вирішити теоретичні та практичні завдання роботи.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній правовій науці комплексним монографічним дослідженням, присвяченим з'ясуванню сутності, механізму реалізації повноважень та особливостей діяльності офіційних спостерігачів у виборчому процесі, визначенню їх як важливих самостійних суб'єктів, що здійснюють від імені інших суб'єктів виборчого права контрольну функцію.

Наукова новизна знайшла своє відображення в таких положеннях:

Уперше:

комплексно досліджено правову природу інституту офіційних спостерігачів, їх місце і роль у виборчому процесі;

з урахуванням міжнародних стандартів у галузі виборчого права досліджено та проаналізовано зміст відповідності діяльності та поведінки офіційних спостерігачів правилам (стандартам) на державному рівні;

обґрунтовано необхідність виділення такого виду офіційних спостерігачів як спостерігачів від громадських організацій та закріплення їх правового статусу;

систематизовано правила (стандарти), що складають правовий зміст діяльності офіційних спостерігачів у виборчому процесі, а саме: правовий статус спостерігачів до початку проведення голосування, правовий статус спостерігачів у день голосування, правовий статус спостерігачів при підбитті підсумків голосування та правовий статус спостерігачів при визначенні результатів виборів;

сформульовано конкретні пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення чинного конституційного законодавства з урахуванням необхідності підвищення ефективності діяльності офіційних спостерігачів щодо забезпечення законності у ході проведення виборів Президента України;

аргументовано необхідність створення асоціації офіційних спостерігачів, діяльність якої може суттєво підвищити ефективність функціонування інституту спостерігачів.

Дістало подальший розвиток:

питання про кодифікацію виборчого законодавства, зокрема про доцільність розробки і прийняття Виборчого кодексу України з урахуванням необхідності акцентування в ньому уваги на питаннях належної правової регламентації діяльності національних та міжнародних офіційних спостерігачів;

характеристика особливостей правового статусу офіційних спостерігачів як суб'єктів конституційних правовідносин;

обґрунтування необхідності впровадження та функціонування електронної системи «Вибори» на основі бази даних Державного реєстру фізичних осіб.

Удосконалено:

підходи до визначення тенденцій розвитку інституту офіційних спостерігачів з урахуванням необхідності підвищення якості контролю за ходом та результатами виборчого процесу та посилення їх самостійності в межах відповідних правовідносин;

визначення поняття «офіційний спостерігач».

Практичне значення одержаних результатів зумовлюється актуальністю й новизною висвітлених у дисертації проблем, а також пропозиціями щодо їх якнайшвидшого вирішення.

Так, матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані: у науково-дослідній діяльності - для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем діяльності офіційних спостерігачів у виборчому процесі; у правотворчій та правозастосовній діяльності - для удосконалення чинного законодавства; у навчальному процесі - при викладанні курсу «Конституційне право України» (довідка про впровадження 09.03.2010 р. № 183/10).

Апробація результатів дисертації дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі правового регулювання економіки Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана».

Основні наукові положення й висновки дисертаційного дослідження були оприлюднені у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: на Першій всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю», присвяченій 40-й річниці Криворізького економічного інституту КНЕУ (м. Кривий Ріг, 30 березня 2005 р.); інтернет-конференції «Сучасний соціокультурний простір 2006», 25-27 вересня 2006 р.; Всеукраїнській науково-практичній конференції «Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування» ( м. Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р.); 10-й Всеукраїнській науково-практичній конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції» (Кривий Ріг, 16-18 травня 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічна політика України в умовах євроінтеграції» (Кривий Ріг, 18-19 вересня 2008 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано чотири наукові статті у фахових виданнях з юридичних наук та матеріали наукових повідомлень на п'ятьох науково-практичних конференціях.

Структура дисертації визначена предметом і логікою наукових пошуків. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків до кожного розділу та загальних висновків до роботи, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційного дослідження складає 188 сторінок, в тому числі список використаних джерел на 17 сторінках ( 163 найменування).

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначаються об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження; розкриваються його методологічні та теоретичні засади; визначається наукова новизна роботи, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про публікацію основних положень роботи, її структуру та обсяг.

Розділ 1 «Участь офіційних спостерігачів у виборчому процесі - одна з умов забезпечення законності виборів Президента України» присвячено дослідженню місця інституту Президента України у системі органів державної влади та офіційних спостерігачів у процесі виборів Президента України.

У підрозділі 1.1 «Інститут Президента України в системі органів державної влади» розкрито поняття «інститут президента», «система органів державної влади» та встановлено їх співвідношення. Зазначено, що у площині конституційного законодавства щодо процедури обрання Президента України відбуваються постійні зміни. Фактично кожні вибори Президента України мали окремий новий закон. Так було в 1991, 1994, 1999, 2004 та 2010 роках. Політики і науковці звертали увагу на те, що ці закони приймалися, як правило, напередодні виборів і містили положення, які не завжди чітко відповідали конституційним приписам. Очевидно, що такий стан законодавчого регулювання виборів Президента України негативно позначався на стані конституційно-правової практики в частині організації та проведення виборів.

Доведено, що перетворенню з символічного колективного внутрішньопарламентського інституту в реальний одноособовий позапарламентський інститут з подальшим закріпленням норм стосовно обрання Президента України не парламентом, а громадянами України сприяли не тільки прийняті нормативно-правові акти, а й внесені зміни до Конституції України.

Вивчення наукових матеріалів та законодавчої бази уможливило висновок, що Президент України виступає як державний орган, позаяк йому характерні конституційно встановлений статус та наділення його державно-владними повноваженнями і функцією представництва самої держави в цілому. Президент України є складовою частиною системи органів держави, які діють не відокремлено, а спільно, перебувають у тісному взаємозв'язку, взаємодії і взаємозалежності.

На основі аналізу особливостей започаткування й становлення інституту Президента в Україні доведено, що запровадження такого конституційного інституту в нашій державі має велике значення для політико-правового розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної та правової держави, оскільки закріплення на законодавчому рівні посади Президента України свідчить про врахування Україною міжнародного досвіду функціонування посади президента як одноособового глави держави з республіканською формою правління.

Встановлено, що Президент України не належить до жодної з гілок влади, що є відображенням специфіки встановленої в Україні парламентсько-президентської форми правління. При цьому він опосередковує собою здійснення самостійного виду державної влади - президентської влади, оскільки Президент України самостійно видає нормативно-правові акти (укази), виконує функції й повноваження, властиві лише йому і не може їх делегувати, до того ж має підпорядковані йому органи і служби. Обґрунтовано доцільність визнання наявності у президента самостійної функції - президентської.

У підрозділі 1.2 «Місце інституту офіційних спостерігачів у процесі обрання Президента України» встановлено, що виборчий процес охоплює всю багатоманітність суспільних відносин, які виникають у зв`язку з формуванням органів влади та обранням посадових осіб. Він має свою внутрішню цілісність та відокремленість і розгортається у вигляді послідовно регламентованих, спрямованих на забезпечення акту виборів, стадій. Від того, наскільки якісно організований виборчий процес у державі, залежить результат виборів, а отже, і належна реалізація виборчих прав громадян України.

Доведено, що неточності й прогалини у виборчому законодавстві є сьогодні суттєвою перешкодою у якісній організації виборчого процесу. Зокрема, чинні нормативно-правові акти щодо діяльності офіційних спостерігачів у виборчому процесі не у повному обсязі сприяють регламентації інституту спостерігачів.

Обґрунтовано пропозицію щодо необхідності чіткого визначення ролі і місця офіційного спостерігача та регламентації статусу як вітчизняних, так і офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій, офіційних спостерігачів від громадських організацій та закріплення у окремому законі України. Такий підхід дозволить уникнути багатьох непорозумінь, що мали місце при проведенні виборів.

Інститут офіційних спостерігачів пройшов серйозну еволюцію у напрямку розширення кола осіб, наділених повноваженнями щодо контролю за виборчим процесом, а також окреслення їх повноважень. Вивчення етапів такої еволюції уможливило авторське визначення поняття «офіційний спостерігач». На думку дисертанта, офіційний спостерігач це громадянин України або іноземний громадянин, який є представником від кандидатів на пост Президента України від політичних партій (блоків), іноземних держав, міжнародних та громадських організацій і бере участь у виборчому процесі, діє в межах норм, окреслених національним і міжнародним законодавством та реалізує контрольні функції щодо забезпечення законності в ході виборів.

Запропоновано прирівняти статус спостерігачів від громадських організацій до статусу національних (офіційних) спостерігачів на президентських виборах, що вплине на підвищення рівня демократичності та прозорості виборів в Україні. Також доцільними є нововведення у виборче законодавство, які дозволять більш чітко визначити статус офіційного спостерігача, а це стане важливим кроком у наближенні національного законодавства до міжнародних стандартів.

У Розділі 2 «Правове регулювання участі офіційних спостерігачів у забезпеченні процесу виборів Президента України» проаналізовано законодавство, що регламентує питання участі офіційних спостерігачів від кандидатів та блоків, а також офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій у виборчому процесі.

У підрозділі 2.1 «Правове забезпечення участі офіційних спостерігачів від кандидатів та блоків» подано загальну характеристику виборчих правовідносин, в яких суб'єкти виборчого права стають безпосередніми їх учасниками, наділяються суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Доведено, що обов'язки учасників виборчих правовідносин похідні від виборчих прав громадян і є встановленою законодавством мірою належної поведінки, яка направлена на забезпечення здійснення виборчих дій на користь правомочної особи. Адже вони не тільки забезпечують реалізацію права кожного на участь у державному управлінні, але також впливають на рівень довіри громадськості до обраної влади, фактично обумовлюють рівень її легітимності.

Нормативно-правові акти щодо виборчого процесу дозволяють визначити основні права, обов'язки та відповідальність офіційних спостерігачів на різних етапах виборчої кампанії.

Спочатку норми стосовно діяльності офіційного спостерігача як суб'єкта виборчого процесу були закріплені у Законі України «Про вибори Президента України» від 5 липня 1991 році. Ці норми передбачають участь у виборчому процесі офіційних спостерігачів, однак чітко не визначають їх права і обов'язки і фактично лише започатковують існування у виборчому процесі цього важливого інституту. 24 вересня 1997 року був прийнятий Закон України «Про вибори народних депутатів», який містить статтю під назвою «Офіційні спостерігачі», відповідно до якої у заходах, пов'язаних з виборами і передбачених цим Законом, можуть брати участь офіційні спостерігачі від інших держав та міжнародних організацій, а також громадських організацій України та кандидатів у депутати. Питання, що торкаються діяльності офіційних спостерігачів, знайшли своє відображення також у Положенні про статус офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій України та кандидатів у депутати на виборах народних депутатів України, затвердженому постановою Верховної Ради України від 13 січня 1998 року. Примітно, що у Законі «Про Центральну виборчу комісію» від 17 грудня 1997 року йдеться про участь у виборчому процесі офіційних спостерігачів від інших держав та міжнародних організацій та порядок їх акредитації, однак зовсім не згадується про участь та акредитацію національних офіційних спостерігачів у виборчому процесі. Обмежене коло прав і обов'язків національних офіційних спостерігачів можна пояснити недостатнім врахуванням значущості цієї проблеми при розробці зазначених нормативно-правових актів, а також певною новизною цього інституту для вітчизняного законодавства.

Для вдосконалення регулювання правового становища спостерігачів Центральна виборча комісія прийняла постанову, якою було затверджено Положення, що більш ґрунтовно визначило статус офіційних спостерігачів і порядок їх реєстрації, а саме: Положення про порядок реєстрації та статус офіційних спостерігачів на виборах Президента України від 28 травня 1999 № 59, затверджене Верховною Радою України. Зазначене Положення стало міцною правовою основою, що істотно змінила статус офіційних спостерігачів. Ним встановлено розширене коло повноважень останніх щодо контролю за виборами, які в основі своїй не зазнали змін і дотепер.

Подальше вдосконалення виборчого законодавства пов'язане з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» від 18 березня 2004 року та Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів» від 7 липня 2005 року, що фактично визначило тенденцію до розширення повноважень офіційних спостерігачів та закріплення їх статусу на законодавчому рівні. Зважаючи на проблеми в організації повторного голосування на виборах Президента України 21 листопада 2004 року, було ухвалено новий Закон України «Про особливості застосування Закону України «Про вибори Президента України» при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року». Зміни, що було закріплено в Законі України у 2010 році, також було прийнято напередодні другого туру голосування. Обґрунтовано недоцільність практики внесення змін до законодавства України під час виборів Президента України.

На основі аналізу та узагальнення масиву нормативно-правових актів стосовно діяльності офіційних спостерігачів у виборчому процесі виділяються три групи повноважень офіційних спостерігачів, що охоплюють їх права, обов'язки і відповідальність до початку голосування, під час голосування та після закінчення голосування.

У підрозділі 2.2 «Правове регулювання участі офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій у виборчому процесі» розглянуто особливості правового регулювання статусу офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій. Визначено, що правовою основою діяльності офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій виступають міжнародні нормативно-правові акти, які, по-перше, закріплюють основні характеристики вільних виборів і виборчі права громадян і, по-друге, безпосередньо фіксують правове становище офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій.

Міжнародні стандарти проведення виборів є рамковими принципами, дотримання яких є зобов'язанням країн, що входять до ОБСЄ. Важливими документами, які закріпили положення про необхідність і важливість підтримки й удосконалення інституту офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій, є Декларація принципів міжнародного спостереження за виборами, а також Кодекс поведінки міжнародних спостерігачів за виборами, прийняті ООН 27 жовтня 2005 року. Встановлено, що міжнародно-правове регулювання статусу офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій ґрунтується на єдності їх процесуальних прав обов'язків та гарантій з національними офіційними спостерігачами, а також наданні всім видам офіційних спостерігачів певних контрольних функцій.

Вперше відомості про участь офіційних спостерігачів від іноземних держав і міжнародних організацій закріплено в частині 4 статті 7 Закону України «Про вибори Президента України» від 5 липня 1991 року. При цьому принципова зміна правової бази стосовно виборів в Україні почалась з проголошенням незалежності України, прийняттям Конституції України та низки нормативно-правових актів. Зокрема, законодавство про вибори зазнало певних змін у питанні включення офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій до кола учасників виборчого процесу.

Дисертантом наголошено, що правове становище офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій багатокомпонентне і включає: їх призначення у виборчому процесі; основні функції; принципи регулювання їх статусу; правовий механізм отримання відповідного статусу; об'єкти спостереження; право здійснення спостереження за підготовкою і проведенням виборів в Україні як базове (основне); здійснення своїх прав; сукупність процесуальних повноважень, що сприяють реалізації права на здійснення спостереження за підготовкою і проведенням виборів в Україні; місце і тимчасові строки реалізації основного і похідних прав; їх специфічна відповідальність і гарантії діяльності на території України. При цьому спостерігачі володіють конституційно-правовим і адміністративно-правовим статусом іноземних громадян на території України.

У підрозділі 2.3 «Інші форми спостереження» звернуто увагу на недостатність громадського контролю на окремих етапах процесу виборів, обмеженість можливостей представників та спостерігачів від громадськості, що серед іншого зумовило необхідність створення та функціонування єдиного електронного реєстру виборців на основі бази даних Державного реєстру фізичних осіб.

Наголошено на актуальності функціонування електронної системи, яка дасть можливість подальшого контролю за достовірністю даних шляхом порівняння з іншими системами електронного обліку - пенсійного, податкового.

Така система належить до державних інформаційних ресурсів, у зв'язку з чим слід встановити громадський контроль за її використанням як в період проведення виборів (референдумів), так і в міжвиборчий період для запобігання спотворенню результатів голосування і забезпечення гарантій виборчих прав громадян і інтересів держави.

Виділено ще одну форму громадського контролю за виборами - контроль з боку Комітету виборців України. Спостерігачі від Комітету виборців України не мають статусу офіційних спостерігачів, але вони користуються статусом представника засобу масової інформації.

У роботі запропоновано виділяти засоби масової інформації як окремий суб'єкт контролю за виборчим процесом. Так, ЗМІ покликані під час виборів здійснювати спостереження за соціополітичним середовищем; інформувати про зміни, що можуть позитивно чи негативно позначитися на позиції громадян; брати участь у встановленні політичного порядку денного, визначенні ключових поточних проблем; висловлювати власну позицію; сприяти веденню діалогу з питань політичного спектру, в тому числі і між владою та громадськістю; надавати можливість владі звітувати про виконання нею владних функцій; надавати можливість громадянам мати доступ до інформації, обирати та бути залученими у політичний процес; впливати на незалежність мас-медіа.

Розділ 3 «Правові питання реалізації висновків офіційних спостерігачів» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1 «Реалізація висновків національних офіційних спостерігачів» виділено форми реалізації висновків національних офіційних спостерігачів, до яких, зокрема, віднесено: акт про виявлені порушення; скарга, що подається до суду або відповідної виборчої комісії. Ці форми реагування реалізуються у відповідності з приписами законодавства України, а саме Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори Президента України» та Закону України «Про вибори Президента України», Закону України «Про вибори народних депутатів України» в новій редакції (із змінами, внесеними 17 листопада 2005 року), Кодексом адміністративного судочинства України, прийнятим 6 липня 2005 року (із змінами, внесеними 6 жовтня 2005 року). Зосереджено увагу на необхідності вдосконалення процесуальної регламентації складання та подання зазначених актів.

Офіційні спостерігачі здійснюють свої повноваження стосовно складання відповідних актів та скарг на всіх етапах виборчого процесу при виявленні порушень, що передбачені законодавством.

Запропоновано виділити таку форму реалізації висновків, як висвітлення думки національних офіційних спостерігачів у ЗМІ. Адже національний офіційний спостерігач, володіючи правом вільно збирати і одержувати інформацію про хід виборів, не може вільно її поширювати. При цьому офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій мають право після закінчення часу голосування публічно викласти свою думку про виборче законодавство, про підготовку і проведення виборів, право проводити прес-конференції і звертатися в засоби масової інформації.

У підрозділі 3.2 «Реалізація висновків офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій» підкреслено, що Україна є однією із небагатьох країн у світі, яка законодавчо закріпила можливість присутності на виборах офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій. Офіційні спостерігачі від іноземних держав та міжнародних організацій, як правило, виступають представниками наступних міжнародних організацій: Організація Об'єднаних Націй, Організація з безпеки і співробітництва в Європі, Венеціанська комісія Ради Європи, Співдружність Незалежних Держав тощо.

Міжнародно-правовий статус офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій складає основну частину їх правового статусу, встановленого виборчим законодавством. Проте міжнародно-правові норми про права і обов'язки офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій повніше імплементується у спеціальних Положеннях, тобто у підзаконних актах. З огляду на це обґрунтовано пропозицію врегулювати правове становище офіційних спостерігачів та офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій в окремому законі.

У міжнародному виборчому праві склалася особлива підгрупа актів - рекомендації, що виступають як своєрідні міжнародні модельні акти та визначають участь офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій в національних виборах.

Виходячи з актуальності інтеграції України в європейські і євроатлантичні структури, питання стосовно наближення законодавства України до європейських стандартів є важливим чинником у даному процесі. Саме рекомендації міжнародних спостерігачів, зокрема, їх реалізація, посідають чільне місце в приведенні національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права. Тому першочерговою стає потреба врахування законодавцем винесених офіційними спостерігачами від іноземних держав та міжнародних організацій рекомендацій і пропозицій, позаяк останні:

а) дають оцінку виборчого законодавства України та практики проведення виборів на відповідність демократичним нормам і пропозиції стосовно його вдосконалення;

б) сприяють виявленню вузьких місць та прогалин у виборчому законодавстві, найбільш нагальних проблем, які ще потребують законодавчого врегулювання;

в) дозволяють сформулювати конкретні пропозиції щодо зміни виборчого законодавства, які дозволили б адаптувати українські вибори до міжнародних демократичних стандартів.

Встановлено необхідність вироблення єдиного нормативно-правового акта щодо регулювання виборчого процесу - Виборчого кодексу України. Ця необхідність зумовлена, зокрема, такими чинниками: нагальністю уніфікації основних процедур виборчого процесу; негативною практикою прийняття до чергових виборів нового виборчого законодавства; вимогою суттєвого та якісного реформування виборчого законодавства.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у дослідженні стану законодавчого забезпечення участі офіційних спостерігачів у процесі виборів Президента України, у результаті чого отримані такі найважливіші результати:

1. З огляду на роль і значення інституту президента в сучасній державі проблему вдосконалення правового статусу та правових процедур, які забезпечують легітимність його виборів, слід визнати одним із пріоритетних напрямків вітчизняної науки конституційного права на сучасному етапі розвитку українського суспільства та держави. Головним чинником, що забезпечує легітимність діяльності глави держави, якість функціонування органів державної влади, є досконале правове регулювання процедур, пов'язаних із виборами Президента України, які в своїй сукупності складають поняття виборчого процесу.

2. Виборчий процес являє собою складне правове явище, різновид юридичного процесу, який характеризується специфічною системою суб'єктів, відповідними особливостями нормативного регулювання, притаманними йому цілями і завданнями та іншими ознаками, які дозволяють виокремити його серед інших процесуальних форм діяльності.

3. Удосконалення правового статусу суб'єктів виборчого процесу безпосередньо залежить від ступеня визначення взаємозв'язків та взаємозалежності між правами та обов'язками кожного із суб'єктів процесу, що в свою чергу спрямовано на досягнення певного балансу інтересів, досягнення цілей процесу та вирішення необхідних завдань. Особливого значення це набуває в контексті суттєвих змін виборчого законодавства, які було здійснено останніми роками.

Одним із важливих аспектів розвитку законодавства про вибори є стійка тенденція, пов'язана з поступовим розвитком правового статусу таких суб'єктів виборчого процесу як спостерігачі. Однак і дотепер правовий статус спостерігачів свого належного і чіткого закріплення в законодавстві не отримав. З огляду на це доцільним і необхідним є законодавче закріплення інституту офіційних спостерігачів та чітка регламентація статусу як вітчизняних, так і (міжнародних) спостерігачів від іноземних та міжнародних організацій.

4. Офіційний спостерігач - це громадянин України або іноземний громадянин, що є представником від кандидатів на пост Президента України, від політичних партій (блоків), громадських організацій, від іноземних держав та міжнародних організацій і бере участь у виборчому процесі, діє на підставі норм національного законодавства та міжнародного права, реалізує контрольні функції щодо забезпечення законності в ході виборів.

Інститут офіційних спостерігачів - це система правових норм, що регулюють діяльність офіційних спостерігачів у виборчому процесі, пов'язані між собою і діють у межах галузі конституційного права.

5. Правовий статус офіційних спостерігачів охоплює їх права, обов'язки та відповідальність. З огляду на наявність відповідних стадій виборчого процесу, які відображають його динаміку, доцільно виділити: правовий статус спостерігачів до початку проведення голосування (права та обов'язки спостерігачів у підготовчому процесі); правовий статус спостерігачів у день голосування, який охоплює права і обов'язки спостерігачів при здійсненні спостереження в приміщенні для голосування, а також права і обов'язки спостерігачів при здійсненні спостереження поза приміщенням для голосування; правовий статус спостерігачів при підбитті підсумків голосування, зокрема, виділено: права і обов'язки спостерігачів при підрахунку голосів, права і обов'язки спостерігачів при складанні протоколу про підсумки голосування, права і обов'язки спостерігачів при спостереженні у вищестоящій комісії; спостереження при повторному підрахунку голосів виборців та правовий статус спостерігачів при встановленні результатів виборів. Варто прирівняти статус спостерігачів від громадських організацій до статусу національних (офіційних) спостерігачів на президентських виборах, що буде важливим кроком по наближенню національного законодавства до міжнародних стандартів та підвищення прозорості виборчого процесу. Доцільно також прийняття єдиного нормативно-правового акта для регулювання діяльності офіційних спостерігачів у виборчому процесі.

6. При характеристиці державно-правового статусу офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій в Україні слід враховувати ряд важливих аспектів, зокрема: легітимність представництва іноземної або міжнародної організації на виборах в Україні; відповідний адміністративно-правовий статус; здійснювані функції; право на здійснення спостереження за підготовкою і проведенням виборів відповідно до встановленого законом порядку; сукупність процесуальних повноважень, що сприяють реалізації права на здійснення спостереження за підготовкою і проведенням виборів в Україні; місце і строки реалізації даних прав.

7. Важливим чинником забезпечення належної реалізації громадянами активного виборчого права може стати актуалізація функціонування електронного реєстру. Найбільш оптимальним вбачається усунення зазначених проблем при реалізації громадянами активного виборчого права шляхом функціонування єдиного електронного реєстру виборців на основі бази даних Державного реєстру фізичних осіб. Застосування такої системи дає змогу в найкоротший термін вносити необхідні зміни до списку виборців у відповідності з їх переміщенням, оперативно здійснювати перевірку шляхом співставлення окремих баз даних та усувати виявлені порушення. Нормативно-правові акти, що регулюють впровадження електронної системи «Вибори», необхідно систематизувати, уніфікувавши при цьому термінологію, встановити гарантії виборчих прав громадян, гарантувати достатньою мірою незалежність фахівцям, які ведуть автоматизований підрахунок голосів виборців, від посадовців, зацікавлених у певних результатах.

8. Велике значення має закріплення на законодавчому рівні незалежності національних офіційних спостерігачів, що є необхідним кроком на шляху до забезпечення вільних і чесних виборів. Поряд з цим свого чіткого вирішення потребують питання реалізації висновків офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій. Саме висновки міжнародних спостерігачів, зокрема їх реалізація, посідають чільне місце у процесові приведення національного законодавства у відповідність до норм міжнародного права.

9. Одним з найбільш важливих питань удосконалення виборчого законодавства є необхідність розробки і прийняття Виборчого кодексу України, який окремо буде містити главу стосовно участі у виборчому процесі офіційних спостерігачів. При цьому кодифікація вітчизняного виборчого законодавства має відбуватися шляхом визначення загальної частини, яка б охоплювала «рамкові» норми, що стосуються регулювання загальних, принципових питань, пов'язаних з реалізацією громадянами своїх виборчих прав, вибором типу виборчої системи, демократичністю проведення виборів (визначення строків й етапів виборчого процесу, складання списків виборців, принципи виборів, критерії формування виборчих округів та виборчих комісій, їх статус та організація роботи, встановлення результатів виборів і т.д.), та особливої частини, норми якої регулювали б специфіку проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільських, селищних та міських голів. Важливо також детально закріпити в Кодексі процедури, які більш детально регламентуватимуть порядок участі у виборах України національних та міжнародних офіційних спостерігачів. Виборчий кодекс України повинен увібрати в себе також новітні здобутки зарубіжного і вітчизняного конституціоналізму в галузі виборчого права.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Шкіря Г. Ю. Окремі питання законодавчого забезпечення виборів Президента України / Г. Ю. Шкіря // Правове регулювання економіки: збірник наук. праць. - Вип. 6.- 2006.- С. 268-277.

2. Шкіря Г. Ю. Участь міжнародних спостерігачів у виборчому процесі / Г. Ю. Шкіря // Науковий вісник Ужгород. нац. університету : збірник наук. праць. - Вип. 8. - 2007.- С. 175-179.

3. Шкіря Г. Ю. Суспільний (громадський) контроль як шлях вирішення проблеми виборчого процесу / Г. Ю. Шкіря // Правове регулювання економіки: збірник наук. праць. - Вип. 7. - 2007. - С. 149-157.

4. Шкіря Г. Ю. Спостерігачі від громадських організацій як суб'єкти виборчого процесу / Г. Ю. Шкіря // Правове регулювання економіки: збірник наук. праць. - Вип. 9. - 2009. - С. 160 - 169.

5. Правове регулювання участі міжнародних спостерігачів у виборчому процесі / Г. Ю. Шкіря // Сучасний соціокультурний простір 2006: матеріали Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конференції ( Київ, 25-27 вересня 2006 р.). - К., 2006. - Ч.2. - С. 15-17.

6. Шкіря Г. Ю. Вибори як процес формування представницьких органів та обрання посадових осіб / Г. Ю. Шкіря // Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р.). - Запоріжжя, 2006. - Т.2. - С. 307-308.

7. Шкіря Г. Ю. Окремі аспекти правового регулювання діяльності офіційних спостерігачів у виборчому процесі / Г. Ю. Шкіря // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції: матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. ( Кривий Ріг, 16-18 травня 2007 р.). - Кривий Ріг, 2007. - Т.3. - С. 199-201.

8. Шкіря Г. Ю. Міжнародні стандарти проведення виборів / Г. Ю. Шкіря // Економічна політика України в умовах євроінтеграції: матеріали Всеукр. наук.-прак. конф. (Кривий Ріг, 18-19 вересня 2008 р.). - Кривий Ріг, 2008. - С. 229-230.

9. Шкіря Г. Ю. Про участь громадських організацій у виборчому процесі / Г. Ю. Шкіря // Другі конституційні читання: матеріали Міжнар. наук. конф. молодих учених, аспірантів та студентів, присвяченої пам'яті академіка Ю. М. Тодики (Харків, 29-30 травня 2009 р.). - Харків. - 2009. - С. 162-165.

Анотації

Шкіря Г. Ю. Законодавче забезпечення участі офіційних спостерігачів у процесі виборів Президента України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана. - Київ, 2010.

Дисертацію присвячено питанням правового регулювання статусу та діяльності офіційних спостерігачів у процесі виборів Президента України. Визначено правову природу діяльності офіційного спостерігача у вказаному провадженні, проаналізовано історіографію наукових досліджень та стан сучасної правової думки щодо конституційно-правового статусу офіційного спостерігача у виборчому провадженні. Подано характеристику основних елементів правового статусу офіційного спостерігача у виборчому процесі (права, обов'язки, гарантії та відповідальність), визначено місце та роль офіційного спостерігача в системі суб'єктів, що беруть участь у виборчому процесі, розкрито специфіку його участі на окремих стадіях такого процесу. Розмежовано статус та повноваження національних офіційних спостерігачів, офіційних спостерігачів від іноземних держав та міжнародних організацій, офіційних спостерігачів від громадських організацій. Здійснено узагальнення національного та зарубіжного досвіду нормативного регулювання конституційно-правового статусу національного офіційного спостерігача, офіційного спостерігача від іноземних держав та міжнародних організацій та офіційного спостерігача від громадських організацій у виборчому процесі та названо основні пріоритети його запозичення вітчизняним законодавцем. Обґрунтовано основні напрями розвитку вітчизняного законодавства в сфері діяльності офіційного спостерігача у виборчому процесі та розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавства у досліджуваній сфері.

Ключові слова: офіційний спостерігач, права, обов'язки та відповідальність офіційних спостерігачів, правове регулювання діяльності офіційних спостерігачів, реалізація висновків офіційних спостерігачів.

Шкиря А. Ю. Законодательное обеспечение участия официальных наблюдателей в процессе выборов Президента Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право. - Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетмана.- Киев, 2010.

Диссертация посвящена вопросам правового статуса и деятельности официальных наблюдателей в процессе выборов Президента Украины. Определенно правовую природу деятельности официального наблюдателя в указанном процессе, проанализирована историография научных исследований и состояние современной правовой мысли касательно конституционно-правового статуса официального наблюдателя в избирательном праве.

На основе анализа статуса общественных организаций в избирательном законодательстве зарубежных государств предложено прировнять их правовой статус к статусу официальных национальных наблюдателей от кандидатов и блоков.

Приведена характеристика основных элементов правового статуса официального наблюдателя в избирательном процессе на каждом его этапе (права, обязанности, гарантии и ответственность), определенно место и роль официального наблюдателя в системе субъектов, которые принимают участие в избирательном процессе, раскрыта специфика его участия на отдельных стадиях такого процесса.

Обобщен зарубежный опыт нормативно-правового регулирования конституционно-правового статуса официального наблюдателя в избирательном процессе и указано основные приоритеты его имплементации национальным законодателем, обосновано основные направления развития отечественного законодательства в сфере деятельности официального наблюдателя в избирательном процессе и разработаны предложения относительно совершенствования законодательства в исследуемой сфере.

Ключевые слова: официальный наблюдатель, права, обязанности и ответственность официальных наблюдателей, правовое регулирование деятельности официальных наблюдателей, реализация выводов официальных наблюдателей. виборчий президент україна правовий

Shkirya H. Yu. Legislative support of official poll-watchers participation in presidential elections in Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Judicial Sciences (Law) on the speciality 12.00.02 - constitutional law; municipal law. Vadim Hetman Kyiv national economic university - Kyiv, 2010.

The thesis is devoted to the problems of legal regulation of the status and activities of official poll-watchers in presidential elections in Ukraine. The legal character of the official poll-watchers in the above mentioned process has been determined. Historiography of research and present day legal approaches to the study of constitutionally and legally accepted status of official poll-watchers has been analyzed. The major elements of the official poll-watchers' legal status (rights, obligations, guarantees, responsibilities) are considered; the place and role of official poll-watchers in the system of electoral process subjects are determined; a specific character of their participation at each stage of the process are disclosed. The status and powers of domestic official poll-watchers, official poll-watchers representing foreign countries and international organizations along with those representing social organizations have been demarcated. The domestic and foreign practices of normative regulation of the official poll-watchers' constitutional and legal status have been summarized. The top priorities of foreign experience adoption by Ukrainian legislators have been outlined; major ways of national legislative development concerning official poll-watchers' activities have been substantiated. Submitted are the proposals regarding improvement of legislation in the field researched.

...