Документ як предмет злочинів у сфері господарської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Буртовой Максим Олександрович

УДК 343.51-53

ДОКУМЕНТ ЯК ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНІВ

У СФЕРІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Дніпропетровськ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

Мисливий Володимир Андрійович,

Автореферат розісланий «26» жовтня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Школа

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження; вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначається мета, завдання дослідження, його об'єкт і предмет, використані методи та емпірична основа, формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну, визначається практичне значення одержаних результатів та їх апробація.

Розділ 1. «Поняття та ознаки документів як предметів злочинів та їх кримінально-правове значення» складається з двох підрозділів, присвяченим поняттю, ознакам та видам документів, що мають загальноправове та кримінально-правове значення.

У підрозділі 1.1. «Поняття та ознаки документів у кримінальному праві» здійснено огляд законодавства та монографічної літератури за темою дослідження. Основну увагу приділено дослідженню змісту та ознак документа, співвідношенню поняття «документ» у загально-правовому та кримінально-правовому значені. Здійснено історико-правовий екскурс щодо введення в обіг поняття «документ» у значенні письмового свідоцтва, а також розглянуто трактування цього поняття як у вузькому, так і широкому значеннях.

В Україні визначення документа міститься в трьох законах України та чотирьох ДСТУ. Для з'ясування кримінально-правового поняття документа автором визначено поняття документа в його загально-правовому розумінні. Документом є інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігання та передавання її у часі та просторі. Ознаками документа є: речовинна форма, зазначена в законах як матеріальний носій; наявність смислового змісту; знаковість; приналежність для сприйняття інформації у часі та просторі з метою суспільного використання і зберігання.

Автором здійснено класифікацію документів за ознаками змісту: приналежністю для сприйняття, каналом сприйняття інформації, ступенем поширеності, способом документування.

У підрозділі здійснено порівняльно-правовий аналіз поняття «документ» у кримінальному законодавстві країн СНД, Республіки Польща, Швеції, Данії, США. Наявність у КК цих країн таких норм-дефініцій можна визначити як позитивне явище законотворчої техніки, що сприяє правильній кваліфікації злочинів, у яких документи є предметом їх вчинення.

Запропоновано авторське визначення документа в кримінально-правовому аспекті, де документ повинен мати юридичну силу і засвідчувати який-небудь факт, що має правове значення.

Проаналізовано також види документів, що передбачені КК України, при цьому особливу увагу приділено тим з них, що безпосередньо зазначені в диспозиціях кримінально-правових норм у сфері господарської діяльності, які можуть бути предметом вчинення злочинів (документи на переказ - ст. 200; проїзні документи і документи на перевезення вантажу - ст. 215; документи, що відображають господарську чи фінансову діяльність - ст. 221; документи, що подаються для реєстрації випуску цінних паперів - ст. 223¹; приватизаційні документи - ст. ст. 233, 234, 235).

У підрозділі 1.2. "Документи як предмет злочинів та їх кримінально-правове значення" доводиться, що документ як предмет злочину у сфері господарської діяльності є самостійною ознакою складу злочину у ряді випадків предмет злочину входить у предмет суспільних відносин, що охороняється кримінальним законом, а в інших випадках вони не співпадають, а отже предмет злочину виконує самостійну роль.

Аналізуючи норми кримінального законодавства, автор поділяє документи на справжні (дійсні та недійсні) та підроблені. Вони можуть бути одержані законним чи незаконним шляхом та матеріалізуються у вигляді оригіналів, дублікатів та копій. Такі документи виступають предметами злочинів у сфері господарської діяльності як: паперові та електронні; документарні та бездокументарні; офіційні та неофіційні; цінні та бухгалтерські; видані державними органами та юридичними чи фізичними особами; забезпечені державою чи юридичною особою; іменні та на пред'явника; майнові та грошові, що враховується при кваліфікації господарських та інших суміжних складів злочинів.

Дисертант приєднується до пануючої у вітчизняній кримінально-правовій доктрині тези про те, що всі документи поділяються на офіційні та неофіційні (приватні). У роботі зазначається відсутність єдності думок щодо визначення поняття «офіційний документ». У зв'язку з цим автором на основі узагальнення положень чинного законодавства, теорії кримінального права, а також правозастосовної практики вважається, що офіційним є документ, який має такі обов'язкові ознаки: містить на будь-яких носіях інформацію; засвідчує факти, що мають юридичне значення; створений уповноваженою на те державою юридичною або фізичною особою; має встановлену законом чи іншим нормативним актом форму та реквізити; підпадає під дію системи реєстрації, строгої звітності і контролю за обігом. Водночас акцентується увага на тому, що поняття, які вживаються в законодавстві України, повинні сприяти однозначному тлумаченню у різних галузях права та правозастосовної діяльності. Зокрема зазначається, що в КК деяких зарубіжних країн (наприклад, КК Республіки Болгарія) використовуються такі терміни, як «офіційний документ», «недійсний документ», що є позитивним і доцільним при класифікації документів, які мають кримінально-правове значення, при визначенні та кваліфікації злочинів у сфері господарської діяльності.

У підрозділі також аналізуються види документів, що використовуються при вчиненні злочинів, в тому числі у сфері господарської діяльності за такими критеріями: найменуванням (заяви, інструкції, протоколи та ін.); походженням (службові та особисті інструкції, протоколи тощо); місцем створення (внутрішні, зовнішні та ін.); призначенням (організаційні, розпорядчі, обліково-фінансові, господарсько-договірні та ін.); напрямком (вхідні й вихідні); формою (стандартні й нестандартні); строками виконання (звичайні безстрокові, термінові й дуже термінові); ступенем гласності (секретні й несекретні); стадіями створення (оригінали, копії й витяги); складністю (прості і складні); строками зберігання (постійного, тривалого і тимчасового зберігання); технікою відтворення (рукописні й відтворені механічним способом); носієм інформації (оформлені на папері, диску, фотоплівці та ін.).

Розділ 2. «Кримінально-правова характеристика документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності» складається з трьох підрозділів, у яких здійснено класифікацію, визначено властивості та відмежовано документи як предмети злочинів від їх засобів у сфері господарської діяльності.

У підрозділі 2.1. «Класифікація документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності» автор констатує відсутність поглиблених кримінально-правових досліджень питань, пов'язаних з предметами окремих видів злочинів в залежності від їх особливостей, зокрема злочинів у сфері господарської діяльності, що вчинюються з використанням документів.

Для вирішення цього завдання дисертант на основі аналізу злочинів у сфері господарської діяльності, предметом яких виступають документи, обґрунтував критерії для класифікації цих суспільно небезпечних діянь. Такі критерії, на думку автора, обумовлюється особливостями зв'язку документів як предметів зазначених злочинів за: 1) видовим та безпосереднім об'єктами посягання; 2) предметом злочину (основний, додатковий, опосередкований); 3) характером та обсягом злочинних дій з приводу предмету або впливу на останній; 4) формою вини, мети і мотиву з приводу поводження з предметом злочину; 5) ознаками винних - як суб'єктів господарювання або осіб, для яких така діяльність не є основною функцією.

На підставі аналізу кримінально-правових норм розділу VІІ Особливої частини «Злочини у сфері господарської діяльності», автор дійшов висновку, що документи як предмети цих злочинів розподіляються на такі види: а) підроблені гроші (ст. 199); б) валютні цінності, виручка в іноземній валюті (ст.ст. 201, 207); в) валютні рахунки (ст.208); г) кошти, бюджетні кошти (ст.ст. 209, 210, 211); г) ліцензії, цінні папери, підроблені цінні папери (ст.ст. 202, 213, 224, 232¹, 232², 234); бухгалтерські, облікові платіжні (ст.ст. 200, 221); д) інші документи (ст.ст. 200, 201, 202, 206, 213, 216, 223, 223¹, 223² , 233, 235 КК України).

Особливу увагу автор приділяє зростанню останнім часом криміналізованих господарських діянь, в яких інформаційна складова визнається предметом цих злочинів, що обумовлюється вживання законодавцем при формулюванні таких складів злочинів конструкцій "недостовірна інформація" (ст.ст. 209¹, 222, ст.232²), "недостовірні відомості" (ст. 220, 223¹) "інсайдерська інформація" (ст.232¹) та ін., з чим не можна погодитись. Автор вважає, що інформація у господарських злочинах не є їх об'єктом або предметом, адже вона фактично завжди матеріалізується через документи як предмети конкретних суспільно небезпечних діянь у сфері господарювання.

У роботі відзначається, що на відміну від КК України зарубіжне кримінальне законодавство більш спрямовано на запобігання злочинів, пов'язаних із підробленням документів. Так, у багатьох КК країн Європи злочини, що виразилися у підробці та використанні підроблених документів (Болгарія, Данія, Нідерланди, ФРН, Польща, Франція, Швейцарія, Швеція), взагалі розташовані у самостійних розділах (главах). Така превенція має особливе значення щодо злочинів у сфері господарської діяльності та пояснюється тим, що сучасна економічна система в Європі склалася вже в 50-60 роках ХХ ст., і це дало змогу забезпечити належну законодавчу базу, визначити найбільш суспільно небезпечні діяння та визначити документи однією із головних ознак господарських складів злочинів. В Україні ж економічні реформи почалися тільки наприкінці 80-х років ХХ ст., а реформування у сфері банківської, фінансової, господарської діяльності тривають і досі.

У підрозділі 2.2. «Властивості документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності» досліджено властивості документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності, яким притаманні ознаки, що обумовлюють розподіл документів на види залежно від їх ролі у складі злочину, зокрема за: 1) фізичними якостями; 2) сферами господарської діяльності; 3) формами власності; 4) функцією; 5) стадією реалізації; 6) статусом; 7) ступенем формалізації; 8) категорію доступу; 9) колом користувачів.

Дисертант на основі аналізу злочинів у сфері господарської діяльності виявив пряму залежність між властивостями документів і вчинюваними з їх приводу або впливу на них діяннями. Значну увагу приділено тим видам суспільно небезпечних діянь, що пов'язані зі справжніми або підробленими документами, оскільки з'ясування саме цих ознак предметів злочинів має важливе значення для кваліфікації останніх при викраденні, приховуванні, втраті, ухиленні від надання, знищення і пошкодження, придбання, збуті, видачі, використанні документів.

На думку дисертанта, доцільно уніфікувати опис окремих ознак господарських злочинів, для чого у ст. 209¹ КК України слова «умисне неподання» та «несвоєчасне подання» замінити поняттям «ухилення», яке охоплює всі різновиди невиконання особою своїх обов'язків.

У роботі обґрунтовується недоцільність надмірної деталізації ознак об'єктивної сторони складів злочинів, передбачених ст.ст. 158, 199, 200, 216, 217, 221, 224 КК. Зокрема, у назві та диспозиціях зазначених статей вказується три форми підроблення документів - «фальсифікація», «виготовлення», «підробка». У назві та диспозиціях ч. 2-3 ст. 158, ч. 1 ст. 199, ст.ст. 200, 216, 217, 221, 224 КК України терміни «фальсифікація», «виготовлення», «підробка» пропонується замінити на «підроблення», що полегшить застосування положень цих статей КК України, сприятиме правильній кваліфікації цих злочинів та індивідуалізації покарання. Поняттям «підроблення документів» охоплюються «фальсифікація», «виготовлення», «підробка» як способи дій при впливі на предмет злочину.

На думку автора, придбання деяких підроблених документів з метою їх подальшого використання (збуту) потребує криміналізації у зв'язку з великою суспільною небезпекою цього діяння, що підтверджується зарубіжним досвідом (КК ФРН, Казахстану).

Властивості документів як предметів господарських злочинів дозволяють зробити висновок про наявність або відсутність конкретного складу злочину, характеристики документів можуть слугувати підставою для відмежування злочинних дій від незлочинних, кількісні характеристики цих предметів впливають на кваліфікацію господарських злочинів.

У підрозділі 2.3. «Відмежування документів як предметів злочинів від засобів вчинення злочинів у сфері господарської діяльності» зазначається, що в науці кримінального права питання про предмет злочину є дискусійним та вимагає його відмежування при кваліфікації господарських злочинів від засобів їх вчинення. Автором з'ясовано, що за даними опитування при кваліфікації злочинів, вчинених із використанням документів, на практиці виникають певні труднощі, оскільки документи часто виступають в якості різних ознак злочину, а саме: предметом - ст.ст. 200, 215, 221, 223¹, 233, 234, 235, а також засобом - ст.ст. 201, 212, 212¹ КК України. Проблема ускладнюється ще й тим, що матеріали кримінальних справ про злочини у сфері господарської діяльності взагалі насичені великою кількістю документів.

За результатами анкетування працівників державної служби боротьби з економічною злочинністю і співробітників підрозділів досудового слідства та суддів, встановлено, що найбільш складними для доказування, та найбільшою кількістю помилок у слідчій, судовій практиці є питання, пов'язані з визначенням та відмежуванням документів як предметів господарських злочинів від засобів їх вчинення. Такі труднощі, як відзначили респонденти, виникають при визначенні документів як предмету злочинів у ст. 208 - 29 %, ст.ст. 223, 223¹, 224 - 37 %, при визначенні засобів вчинення злочинів у ст.ст. 207, 208, 209, 209¹ - 13 %, ст. 221 - 15 %, ст.ст. 231, 232, 232¹, 232² - 14 %, при відмежування предмету від засобів у ст. 221 - 49 %, ст. 223¹ - 29 %. Ситуація ще більше ускладнюється у 57 % випадків, коли кваліфікація здійснюється за наявності сукупності злочинів.

Розділ 3. «Види документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності» складається з трьох підрозділів, присвячених розгляду документів, які дисертант поділяє на такі види як: а) гроші і цінні папери; б) бухгалтерські, облікові і платіжні документи; в) інші документи.

У підрозділі 3.1. «Гроші і цінні папери як предмет злочинів у сфері господарської діяльності» автор, відзначаючи, що поняття «гроші» відсутнє у чинному законодавстві, враховуючи еволюційний розвиток грошових засобів - грошей як предметів вчинення господарських злочинів засвідчує усталену тенденцію щодо збільшення та домінування у сучасних фінансово-правових відносинах безготівкової форми розрахунків (платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунків за інкасо тощо), а також інших розрахунків передбачених чинним законодавством). А отже, розглядає їх як особливий вид розрахункових документів, тим більше, що вони містять переважну більшість ознак та реквізитів які притаманні офіційним документам. Таким чином гроші є предметом злочинів у сфері господарської діяльності та передбачені у ст. 199, ст.ст. 201, 207 (виручка в іноземній валюті), ст. 209 (кошти), ст.ст. 210, 211 (бюджетні кошти).

Визначаються види та класифікація цінних паперів, аналізуються форми розрахунків між юридичними особами та за участю фізичних осіб, які пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності за допомогою розрахункових документів в електронному або паперовому вигляді. Під терміном «цінні папери» слід розуміти письмові грошові документи, що свідчать про наявність певних взаємних прав і обов'язків між особою, що їх випустила, і особою, яка їх придбала. Цінні папери згадуються та виступають як предмет злочинів у ст.ст. 199, 202, 223¹, 223², 224, 232¹, 232², 234 КК України.

Розрахункові документи, що перебувають в обігу при здійсненні платіжних розрахунків, є офіційними, а також можуть бути предметом злочинів, передбачених ст.ст. 199, 200, 207, 209, 210, 211 КК України. На підставі вивчення кримінальних справ встановлено, що предметом злочину є: у 33,2% випадків - офіційні документи, що використовуються при платіжних розрахунках (платіжні доручення, розрахункові чеки та ін.); у 38,8 % - гроші (паперові та електронні); у 28,0 % - цінні папери (акції, векселі, облігації, сертифікати та ін.), які у 14,4 % випадків можуть бути як засобом вчинення злочину та у 4,5 % - як предметом і засобом.

У підрозділі 3.2. «Бухгалтерські, облікові і платіжні документи як предмет злочинів у сфері господарської діяльності» під бухгалтерським документом розуміється зафіксована на матеріальному носії інформація в грошовому виразі про майно, обов'язок організації та їх русі. З приводу кримінально-правового значення бухгалтерські документи як предмети злочинів вказані у ст. 221 КК України. Дисертант доводить, що бухгалтерські документи (ст. 221 КК) є основним джерелом інформації для контролю за дотриманням законодавства України суб'єктами господарювання при здійсненні ними господарських операцій та їх діяльністю, наявністю і рухом майна та зобов'язань, використанням матеріальних, трудових та фінансових ресурсів відповідно до затверджених норм і кошторисів, що є доказами при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності і розгляді справ у суді. Порушення правил бухгалтерського обліку, підроблення бухгалтерських документів ставлять під загрозу майнові інтереси кредиторів, інвесторів, акціонерів та інших осіб.

У ряді статей розділу VІІ «Злочини у сфері господарської діяльності» Особливої частини КК України хоча і не зазначаються бухгалтерські документи як ознака складу злочину, але за змістом норм, що містяться в них, вони можуть бути використані при вчиненні злочину, пов'язаного з порушенням правил бухгалтерського обліку (ст.ст. 205, 209, 212, 218, 219, 223¹ та ін. КК України).

Автор вважає невиправданим відсутність в КК України норми, яка передбачає відповідальність за порушення правил бухгалтерського обліку, адже подібні діяння пропонувались у Модельному кримінальному кодексі як рекомендаційному законодавчому акті країн-учасниць СНД та передбачені КК Естонії, Казахстану, Латвії, ФРН і Швейцарії. Враховуючи значну суспільну небезпеку порушень правил бухгалтерського обліку в сучасній господарській діяльності та законодавчий досвід ряду зарубіжних держав, автор вважає за доцільне доповнити КК України статтею 212² «Порушення правил бухгалтерського обліку».

Виділено основні групи бухгалтерських, облікових та платіжних документів: платіжні картки, авізо, інкасові доручення, касові та товаросупроводжувальні документи, документи з оплати праці. Цю групу документів розглянуто автором окремо від інших документів, що використовуються при вчиненні злочинів у сфері господарської діяльності, у зв'язку з тим, що у 83,6 % випадків вони використовуються як предмет і засіб вчинення злочину.

До первинних облікових документів відносяться банківські розрахункові документи. Вони можуть бути предметом злочину, передбаченого ст. 200 КК України.

Платіжні документи - це будь-які документи, які використовуються у грошових розрахунках за товари, виконані роботи, надані послуги та по інших платежах, які можуть використовуватися як для безготівкових, так і для готівкових розрахунків.

У підрозділі 3.3. «Інші документи, що є предметом злочинів у сфері господарської діяльності» розглянуто диспозиції ст.ст. 200, 201, 202, 206, 213, 216, 223, 223¹, 223² , 233, 235 КК України, в яких «інші документи» є предметом злочину.

До таких документів у сфері господарської діяльності дисертант відносить різні установчі документи, реєстраційні картки, проспект випуску цінних паперів та інші документи (акцизні марки, митні декларації, накладні, сертифікати якості тощо), які можуть бути використані як предмет вчинення злочинів у сфері господарювання.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення комплексного наукового завдання, що виявилося у з'ясуванні поняття, сутності, ознак та класифікації документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності та розробці науково обґрунтованих рекомендацій для кваліфікації цих злочинів та вдосконалення кримінального законодавства.

Термін «документ» розглянуто у загальноправовому та кримінально-правовому значеннях та визначено його загальні і спеціальні ознаки. Документом у кримінально-правовому значенні є матеріальний носій із зафіксованою на ньому інформацією, який повинен володіти юридичною силою й засвідчувати який-небудь факт, що має правове значення.

Документи можуть бути одержані законним чи незаконним шляхом, що враховується при кваліфікації господарських та інших суміжних складів злочинів та визначаються за такими критеріями: найменуванням, походженням, місцем створення, призначенням, напрямком, строками виконання, обмеженістю доступу, стадіями створення, складністю, строками зберігання, технікою відтворення, носієм інформації.

Доведено важливе кримінально-правове значення розподілу документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності за такими видами як офіційні та неофіційні (приватні). Офіційний документ - це такий матеріальний носій, що походить (видається) державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими компетентними організаціями, який має встановлені законодавством реквізити, і містить інформацію, що має юридичне значення. Приватними вважаються документи складені приватними особами та виходять від них.

На підставі аналізу законодавства, теорії і практики обґрунтовано, що документи як предмети злочинів у сфері господарської діяльності поділяються на справжні (дійсні та недійсні) й підроблені.

Запропоновано класифікацію документів як предметів господарських злочинів, що здійснюється за такими критеріями: за характером суспільних відносин, пов'язаних з видовим і безпосереднім об'єктами: у сфері обігу грошей, цінних паперів та інших документів; у сфері державного регулювання переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України; у сфері кредитно-фінансової, банківської і бюджетної систем; у сфері підприємництва; у сфері банкрутства; у сфері приватизації державного та комунального майна; у сфері валютного регулювання; за видами предметів: документом як основним предметом (ст.ст. 199-201, 203¹, 207-209¹, 210-212¹, 215, 216, 218, 220-223¹, 223², 224, 231-232¹, 232², 233-235); документом як додатковим предметом (ст. 202, 203, 213); документом як опосередкованим предметом (ст.ст. 206, 219); за характером та обсягом злочинних дій з приводу предмета або впливу на останній: підробка, пошкодження, знищення, приховування та ін.; за суб'єктами поводження з документами як предметами злочинів: загальними (громадянами-підприємцями) або спеціальними - службовими особами суб'єктами господарювання (207, 208, 209¹, 210-212¹, 218-223¹, 223², 232, 232¹, 232², 233, 235); за формою вини, мети і мотиву з приводу поводження з предметом злочину.

Кримінально-правове значення документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності має специфічні відмінності залежно від сутності їх ролі у конкретних складах злочинів в КК України: документів на переказ (ст. 200), проїзних документів і документів на перевезення вантажу (ст. 215); б) документів, що відображають господарську чи фінансову діяльність (ст. 221); в) документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів (ст. 223¹); г) приватизаційних документів (ст.ст. 233, 234, 235) та інші, що сприяє кримінально-правовому аналізу відповідних суспільно небезпечних діянь.

Водночас дисертант дослідив особливості документів як додаткових предметів господарських злочинів: ліцензій (ст.ст. 202, 213), угод (ст. 206) тощо.

Кримінально-правові властивості документів як предметів господарських злочинів полягають у тому, що вони можуть відігравати різну роль у вчиненні злочинів залежно від сфер господарювання, наявності специфічних ознак якими наділений документ.

Теорія та правозастосовна практика показує, що особливості документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності, обумовлюють різні за своєю формою та характером суспільно-небезпечні діяння (використання, ухилення від надання, знищення, пошкодження, приховування, придбання, збут та ін.), що впливає як на конструювання цих складів злочинів, так і законодавчу техніку їх формулювання. Вказані та інші форми злочинної поведінки стосуються як справжніх так і підроблених документів, які в свою чергу впливають на кваліфікацію господарських злочинів, а також сприяють їх відмежуванню від інших злочинних діянь (злочинів проти власності, злочинів у сфері службової діяльності тощо).

Зважаючи на особливу складність та важливість питання щодо співвідношення предметів господарських злочинів і засобів їх вчинення, до яких дисертант відносить митні і податкові декларації, контракти, коносаменти, товарно-супровідні документи, дозволи відповідних державних органів, свідоцтва на право вивезення історичних та культурних цінностей з території України; розрахунки, бухгалтерські звіти і баланси тощо дозволили внести пропозиції з приводу відмежування вказаних ознак об'єктивної сторони цих злочинів.

Документ як предмет злочинів у сфері господарської діяльності - це створений і складений особою за встановленою відповідними нормативними актами формою матеріальний носій із зафіксованою на ньому інформацією з необхідними реквізитами, що стосується фінансової, податкової, бюджетної, банківської, підприємницької та іншої господарської діяльності, має відповідний статус, певне коло користувачів та юридичне значення у сфері господарської діяльності, а також є самостійною ознакою цих злочинів.

У дисертації обґрунтовано висновок, що документи як предмети злочинів у сфері господарської діяльності розподіляються на такі види: 1) гроші і цінні папери;2) бухгалтерські, облікові і платіжні документи; 3) інші документи.

Дисертантом для правильної кваліфікації діянь у сфері господарської діяльності, вчинюваних із використанням документів, вироблені рекомендації для підрозділів досудового слідства та державної служби боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ щодо виявлення та розслідування злочинів у сфері господарської діяльності, вчинених з використанням документів, та особливостей їх кваліфікації.

Пропозиції для вдосконалення КК України:

- у примітці до ст. 158 КК України дати наступне поняття документа: «Документ - це створений людиною матеріальний носій із зафіксованою на ньому інформацією, що має юридичне значення, складений за встановленою нормативним актом формою та володіє необхідними реквізитами»;

- в складах злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 158, ч. 1 ст. 199, ст.ст. 200, 216, 217, 221, 224 КК України, слова «фальсифікація», «виготовлення», «підробка» замінити терміном «підроблення».

- пропонується до КК України включити наступну статтю:

«Стаття 212². Порушення правил бухгалтерського обліку

1. Ухилення від ведення бухгалтерського обліку в порядку, встановленому законодавством України, або внесення в бухгалтерські і фінансові документи завідомо помилкової інформації про господарську і фінансову діяльність організації, а також викрадення, знищення, пошкодження або приховування бухгалтерських і фінансових документів, якщо ці діяння вчинені з корисливої або іншої особистої зацікавленості і заподіяли велику шкоду громадянам, організаціям або державі, - караються штрафом від п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або заподіяли особливо велику шкоду, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Примітка. Під великою шкодою слід розуміти суми збитків, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром коштів слід розуміти суми збитків, які в п'ять тисяч і більше разів перевищують установлений законодавством неоподаткований мінімум доходів громадян».

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Буртовой М. О. Кримінально-правове поняття й ознаки охоронюваного офіційного інформаційного обігу / М. О. Буртовой // Право і суспільство : науковий журнал. -- 2008. -- № 5. -- С. 53-58.

2. Буртовой М. О. Кримінально-правові засоби запобігання злочинам у сфері господарської діяльності, що вчиняються з використанням документів / М. О. Буртовой // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. -- 2009. -- № 1. -- С. 173-177.

3. Буртовой М. О. Кваліфікація злочинів, предметом або засобом яких є офіційний документ / М. О. Буртовой // Адвокат. -- 2009. -- № 7 (106) -- С. 35-37.

4. Буртовой М.О. Поняття і класифікація офіційної документованої інформації як предмету кримінально-правової охорони / М. О. Буртовой // Право і суспільство : науковий журнал. -- 2009. -- № 5 -- С. 94-99.

5. Буртовой М. О. Поняття офіційного документа в кримінальному праві при вчиненні злочинів у сфері господарської діяльності / М. О. Буртовой // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. -- 2009. -- № 4 (46) -- С. 175-185.

6. Буртовой М. О. Кримінально-правове значення та види бухгалтерських документів при вчиненні злочинів у сфері господарської діяльності / М. О. Буртовой // Адвокат. -- 2009. -- № 10 -- С. 38-42.

7. Буртовой М.О. Властивості документів як предметів злочинів у сфері господарської діяльності / М. О. Буртовой // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : збірник наукових праць. -- 2010. -- № 3. -- С. 239-246.

8. Буртовой М.О. Документ як засіб вчинення злочину в економічній сфері / М. О. Буртовой // Влада. Людина. Закон : юридичний науково-публіцистичний журнал. -- 2007. -- № 6. -- С. 31-33.

9. Буртовой М. О. Документ як засіб вчинення злочину у сфері господарської діяльності / М. О. Буртовой // Проблеми запобігання злочинності в органах і установах виконання покарань : Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернігів, 21 груд. 2006 р.). -- Чернігів : Чернігівськ. юрид. коледж Держ. департаменту України з питань виконання покарань, 2007. -- С. 16-18.

10. Буртовой М. О. Кримінальна відповідальність за підробку рецепта на придбання наркотичних засобів у кримінальну законодавстві України, Росії та Киргизії / М. О. Буртовой // Актуальні проблеми протидії незаконному обігу наркотичних засобів і психотропних речовин у сучасних умовах : Матер. міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 12 жовт. 2007 р.). -- Дніпропетровськ : Дніпроп. держ. ун-т внутр. справ, 2007. -- С. 78-84.