Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький державний університет управління

УДК: 351.82: 331.5(477.62)

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Ахмедова Олена Олегівна

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник : доктор соціологічних наук, професор Бурега Валерій Васильович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), завідувач кафедри соціології управління. правовий державний робочий

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Мартиненко Василь Миколайович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (м. Харків), завідувач кафедри публічного адміністрування та кадрової політики;

кандидат наук з державного управління Костровець Лариса Борисівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри менеджменту невиробничої сфери.

Захист дисертації відбудеться 16 листопада 2010 року о 14.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, к. 201.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 15 жовтня 2010 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Я.С. Клейнер.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах суспільно-економічних трансформацій одним з пріоритетних напрямів соціально спрямованого розвитку постає посилення ролі держави в сприянні всебічній реалізації потенціалу людини, виявленні та задоволенні потреб її розвитку. В цьому контексті особистість розглядається як стратегічний ресурс та основа моделі соціального управління. Визначені у вересні 2000 р. 189 країнами-членами ООН ключові цілі та задачі розросту світової цивілізації, відомі як «Цілі Розвитку Тисячоліття», вимагають від України проведення активної державної політики щодо забезпечення реалізації людського потенціалу, необхідною умовою якого є повна, продуктивна, ефективна та вільно обрана зайнятість.

Незважаючи на те, що теоретично інтереси держави та особистості щодо забезпечення повної зайнятості збігаються, проте у реальному житті багато людей зіштовхуються з очевидним протиріччям між їх індивідуальними запитами стосовно зайнятості та створеними в державі умовами щодо можливостей працевлаштування. За умов фінансових та економічних кризових явищ ця проблема може сягати критичного стану, коли трудовий потенціал особистості не може бути затребуваний.

Об'єктивна потреба у максимальному використанні трудового та інтелектуального потенціалу, посиленні мотивів і стимулів до соціальної та інноваційної активності людей, трудової та підприємницької діяльності ініціює необхідність вдосконалення механізму державного управління зайнятістю населення. Виявлення та врахування індивідуальних потреб і запитів особистості стосовно зайнятості з метою повного використання її потенціалу стають стрижнем цього процесу, що й обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження.

Варто зауважити, що з початком ринкових перетворень в українському суспільстві проблеми зайнятості та безробіття постійно перебувають у центрі уваги вітчизняних учених, які вивчають проблеми державного регулювання економіки, економіки праці та соціально-трудових відносин. Вагомий внесок у розвиток управлінської науки про зайнятість, трудовий потенціал, ринок праці зробили Д.П. Богиня, В.В. Бурега, О.А. Грішнова, А.О. Дєгтяр, Н.Г. Діденко, В.В. Дорофієнко, Е.М. Лібанова, В.М. Мартиненко, О.Ф. Новікова, І.В. Петенко, І.Л. Петрова, В.М. Петюх, C.Ф. Поважний, М.М. Шутов.

Теоретико-методологічні основи проблеми зайнятості закладені у працях таких відомих мислителів і вчених як Д. Рікардо, Ж. Сей, А. Сміт, Л. Харріс, А. Філліпс, Ф. Хайек. Тривають дослідження стосовно підвищення ефективності державної політики зайнятості, вдосконалення механізмів державного управління зайнятістю. Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти проблеми державного управління зайнятістю населення залишились невирішеними. Так, потребують подальшого дослідження теоретичні засади та методичні підходи державного управління зайнятістю з урахуванням індивідуально орієнтованих програм, зокрема на регіональному рівні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України. За участю здобувача були виконані дослідження за темою «Соціально-гуманітарні аспекти державного управління» (номер державної реєстрації 0106U005128, 2008-2010 рр.). У межах цієї теми автором досліджувалося функціонування чинного механізму державного управління процесами зайнятості з метою з'ясування можливостей його вдосконалення шляхом впровадження індивідуально орієнтованих програм забезпечення зайнятості населення як умови людського розвитку в державі.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні.

Мета дослідження обумовила постановку та вирішення таких основних задач:

проаналізувати теоретичні основи врахування індивідуальних потреб та мотивацій в узгодженні інтересів держави та особистості у забезпеченні зайнятості населення;

розглянути нормативно-правові засади функціонування механізму державного управління зайнятістю населення щодо врахування індивідуальних потреб особистості;

провести аналіз факторів регіонального розвитку, що впливають на забезпечення зайнятості населення шляхом впровадження індивідуально орієнтованих програм;

здійснити оцінку рівня зайнятості на основі аналізу співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу;

визначити чинні механізми державного управління зайнятістю населення щодо виявлення можливості посилення його індивідуальної складової в контексті регіонального розвитку;

розкрити особливості методів впровадження інноваційних технологій сприяння зайнятості населення з урахуванням пріоритетів регіональних програм;

розробити методичні положення щодо врахування індивідуальної складової в функціонуванні механізму забезпечення зайнятості населення у регіоні з залученням іноземних ресурсів.

Об'єкт даного дослідження - державне управління забезпеченням зайнятості населення в регіоні.

Предмет - удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні.

Методи дослідження. Теоретичну основу роботи складають наукові та практичні дослідження, що знайшли відображення у працях відомих вітчизняних і зарубіжних учених у галузі теорії державного управління, економічної теорії, кадрового і мотиваційного менеджменту, стратегічного планування, законодавчі та нормативні акти України, що регулюють зайнятість населення.

Методологічним підґрунтям дослідження являється системний підхід.

Методичну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених із ними наук. У роботі використано методи: історико-логічного аналізу - для дослідження теоретичних засад зайнятості населення; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану державного регулювання зайнятості населення в Україні; аналізу й синтезу - для розробки ефективного механізму реалізації державної політики у сфері зайнятості населення; експериментальний - для формування напрямів удосконалення державного регулювання зайнятості населення.

Як джерело інформації використовувалися офіційні дані статистичної звітності та показники соціально-економічного розвитку Донецької області.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, одержані автором, полягають у розробці теоретико-методичних засад удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення шляхом децентралізації державного механізму та врахування індивідуальної складової, суть яких міститься в теоретичному обґрунтуванні можливостей та шляхів удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм. Основні положення, які визначають наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

виокремлено індивідуальну складову в загальному соціально-економічному явищі «зайнятість» на основі історико-логічного аналізу ґенези та розвитку суспільства, особистості та зайнятості, що знайшло відображення в уточненні поняття «зайнятість» в контексті проблематики державного управління;

розроблено методичні положення щодо врахування індивідуальної складової та залучення альтернативних джерел фінансування індивідуально орієнтованих програм забезпечення зайнятості в регіоні на регулярній основі (зокрема Twinning);

удосконалено:

методичні підходи до визначення пріоритетних напрямів регіональних програм сприяння зайнятості з урахуванням попиту та пропозиції якості робочої сили;

систему чинних механізмів забезпечення зайнятості населення на засадах урахування принципів системності у виділенні регіональних пріоритетів та регулярності в упровадженні індивідуально орієнтованих програм;

дістало подальшого розвитку:

підходи до застосування методів економічної стимуляції зайнятості, адміністративно-організаційних заходів через впровадження інноваційних технологій сприяння зайнятості населення в регіоні з урахуванням пріоритетів регіональних програм;

нормативно-правові засади функціонування механізму державного управління зайнятістю населення щодо врахування індивідуальних потреб особистості через посилення мотивації і заохочування волонтерської роботи, альтернативного фінансування, розширення функцій сільських і селищних рад питаннями сприяння зайнятості;

система оцінювання факторів впливу на забезпечення зайнятості населення через урахування специфіки впровадження індивідуально орієнтованих програм на регіональному та місцевому рівнях управління.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути покладені в основу розробки як державних, так і регіональних програм активного сприяння зайнятості населення що враховують індивідуальну складову. Практичне значення одержаних результатів полягає також у можливості запровадження нових прогресивних підходів до процесу вдосконалення і функціонування механізму державного управління у сфері зайнятості населення в Донецькому регіоні, зокрема в Петровському районі (довідка про впровадження від 15.02.2010 р. № 08/17я - 0402), а також в Центрі зайнятості Кіровського і Петровського районів (довідка про впровадження від 2.02.2010 № 41).

Теоретико-методичні та прикладні розробки здобувача можуть бути застосовані при факторно-структурному аналізі зайнятості населення в економічній системі регіону; визначенні, формуванні та реалізації пріоритетів забезпечення зайнятості населення, удосконаленні регіональних програм зайнятості населення.

Методики впровадження індивідуально орієнтованих програм активного сприяння зайнятості населення на регіональному рівні були використані при визначенні цілей і задач розвитку Шахтарського району Донецької області в сфері працевлаштування незайнятого населення при розробці програми «Соціально-економічного розвитку» (довідка про впровадження від 16.04.2010 р. № 01-36-0155/01). Окремі положення, методичні розробки використовуються в навчальному процесі при викладанні дисципліни «Управління трудовими ресурсами», «Економіка праці й соціально-трудові відносини», «Ринок праці» в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (довідка від 31.12.2009 р. № 01-12/1262).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення роботи розроблено здобувачем самостійно. Вони одержані особисто автором і є його внеском у розвиток науки державного управління.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні, методологічні і практичні результати дослідження, а також загальні результати дослідження подано у вигляді доповідей і повідомлень на 10 науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: на щорічних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького державного університету управління за підсумками науково-дослідної роботи (2005-2010 рр., м. Донецьк), IV Міжнародній науково-практичній конференції: «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту» (23 жовтня 2009 р., ДонДУУ, Донецьк), V - VI Міжнародних наукових конференціях «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (2009-2010 рр., ДонДУУ, Донецьк), Міжнародній науковій конференції «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління» (26 березня 2010 р., ДонДУУ, Донецьк), V Міжнародній науково-практичній конференції: «Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан, проблеми, перспективи» (26-27 березня 2010 р., Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень - 2010» (7-15 липня 2010 р., Польща).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 10 наукових праць (5 у фахових виданнях), з них 3 у наукових журналах, 2 у збірниках наукових праць та 5 у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій 3.2 д.а., з них особисто автору належить 3.2 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок тексту, у тому числі 9 рисунків на 9 сторінках, 7 таблиць на 7 сторінках, список використаних джерел із 160 найменувань на 16 сторінках, 4 додатків на 16 сторінках.

Основний зміст роботи

У розділі 1 «Теоретичні засади формування і функціонування механізму державного управління зайнятістю населення» уточнено поняття «зайнятість» в контексті проблематики державного управління на основі історико-логічного аналізу ґенези та розвитку суспільства, особистості та зайнятості, виокремлено індивідуальну складову в загальному соціально-економічному явищі «зайнятість»; проаналізовано зарубіжний досвід забезпечення зайнятості населення з метою його подальшого врахування в розробці теоретико-методичних засад удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення; визначено зміст нормативно-правових засад функціонування механізму державного управління зайнятістю населення щодо врахування індивідуальних потреб особистості.

Проблема зайнятості населення привертає все більшу увагу дослідників різних наукових напрямів. Цей процес має дві першопричини - індивідуальну і соціальну, що вирішуються сьогодні на державному рівні. Перша пов'язана з актуалізацією потреби людини у реалізації власної безпеки, благополуччя, гарантованого доходу та впевненості у майбутньому в умовах нестабільного середовища життєдіяльності, другу поєднують з тим, що багатство суспільства створюється виключно людською працею. Тому дослідження соціального та економічного феномену зайнятості доцільно проводити з точки зору двох підходів до визначення її сутності - державного та індивідуального. Між тим, у науковій літературі перевага здебільшого надається дослідженню зайнятості з точки зору державного підходу.

З метою виокремлення індивідуальної складової в загальному соціально-економічному явищі «зайнятість» було здійснено історико-логічний аналіз розвитку суспільства, особистості та зайнятості, який показав, що сутність зайнятості, її форми та види обумовлені системою мотивів людської діяльності, її цілями, задачами, механізмами реалізації та рівнем їхньої погодженості з умовами, створеними у державі для реалізації людського потенціалу. Тому, розглядаючи зайнятість населення як об'єкт державного управління, необхідно враховувати тісний взаємозв'язок між зайнятістю та системою мотивів людської діяльності шляхом впровадження індивідуально орієнтованих програм сприяння зайнятості.

Зміни у суспільних відносинах, системі ціннісно-мотиваційних орієнтацій людини, її ролі в економіці та суспільстві знайшли відповідне відображення у понятійно-категоріальному апараті економічної та управлінської науки. Для адекватного погляду на роль людини у виробництві та економіці з середини 80-х років ХХ ст. все частіше став використовуватися термін «трудовий потенціал». В це поняття вкладається більш широкий і глибинний зміст, ніж «робоча сила» і «трудові ресурси». Людина розглядається вже як активний суб'єкт зовнішнього управління, головна рушійна сила суспільного виробництва. Трудовий потенціал включає рівень освіти, здатність до творчості та потенційні можливості всебічного розвитку працівників, стан їхнього здоров'я, загальну культуру та моральність, удосконалення трудових взаємин, мотивацію, заповзятливість тощо. Використання саме цього поняття для розкриття такого соціально-економічного явища як зайнятість конкретизує функції держави та розширює її можливості у розробці та впровадженні індивідуально орієнтованих програм сприяння зайнятості.

Таким чином, дослідження суті зайнятості, її особливостей з точки зору двох підходів - індивідуального та державного, врахування змін у понятійно-категоріальному апараті, дозволили доповнити наявні підходи до її визначення наступним: зайнятість - це соціально-економічне явище, яке полягає у суспільно корисній діяльності громадян, спрямованій на реалізацію їх трудового потенціалу і такої, що приносить трудовий дохід. Це уточнення знайшло відповідне відображення і в інших похідних поняттях, таких як «неповна зайнятість», «повна зайнятість», «продуктивна» та «ефективна».

Представлені в науковій літературі концептуальні підходи до забезпечення зайнятості населення свідчать про їх переважний розвиток у розрізі економічної теорії, що виявляється в перебільшенні ролі ринкових механізмів її регулювання. При цьому розвиток ринкових відносин, зростання економічної ефективності сприяє виникненню соціальних проблем, що підтверджується досвідом розвинених країн. Аналіз такого досвіду показав, що соціальний характер зайнятості відбиває потребу людей не тільки в доходах, але й у самовираженні через суспільно корисну діяльність. Соціально адекватне державне управління зайнятістю визначається його націленістю на людину, її інтереси і потреби в трудовій сфері. Як наслідок, неухильно зростає інтерес до розробки та впровадження індивідуально орієнтованих програм сприяння зайнятості, що спрямовані на виявлення трудового потенціалу особистості та створення умов для його повного використання.

Чинний нормативно-правовий механізм забезпечення зайнятості населення, що може бути визначений як індивідуально орієнтований, формується на центральному, регіональному та місцевому рівнях. На центральному рівні це низка законів України. Основою державного механізму забезпечення зайнятості населення також є національні, галузеві та регіональні програми як основний засіб реалізації державної політики, пріоритетних напрямків соціально-економічного розвитку України, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів і координації діяльності підприємств, установ, організацій та громадян з метою розв'язання найважливіших загальнодержавних проблем.

На сучасному етапі в Україні є реальні можливості для підвищення рівня зайнятості через урахування індивідуальної складової спеціальними державними та недержавними установами з метою забезпечення оптимального рівня зайнятості, підвищення мобільності робочої сили, посилення механізму мотивації і заохочення волонтерської роботи, альтернативного фінансування, розширення функцій сільських і селищних рад питаннями сприяння зайнятості, створення нових робочих місць на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм, а нормативно-правові основи мають бути адаптовані до цього нового середовища і забезпечувати їх виконання.

У розділі 2 «Аналіз функціонування механізму державного управління зайнятістю населення на регіональному рівні та можливості посилення його індивідуальної складової» проведено аналіз факторів регіонального розвитку, що впливають на зайнятість населення; здійснено оцінку рівня зайнятості на основі аналізу співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу та визначено можливості посилення індивідуальної складової механізму державного управління зайнятістю населення в контексті регіонального розвитку.

Проведений факторно-структурний аналіз зайнятості населення в економічній системі регіону дозволив дійти висновку про необхідність застосування різноманітних методів державного регулювання забезпечення зайнятості населення (на макрорівні, на мезорівні у визначенні співвідношення попиту і пропозиції робочої сили та мікрорівні - в розрізі професій і спеціальностей) у бік більш широкого використання мотиваційних та інноваційно-інвестиційних методів. В межах дослідження систематизовано фактори зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на процеси забезпечення зайнятості та створюють передумови для урахування індивідуальної складової на регулярній та системній основі.

Урахування специфіки впровадження індивідуально орієнтованих програм на основі аналізу виконання програм зайнятості населення за 2001 - 2008, 2009 -2011 роки та програмних заходів й розпоряджень голови облдержадміністрації, які стосуються зайнятості населення (на прикладі Донецької області), дозволяє зробити наступні висновки.

Починаючи з 2001 р. в регіоні спостерігалася стабілізація ситуації на ринку праці і в сфері зайнятості населення після економічної кризи 1998 р. Фінансово-економічна криза 2008 р. призвела до погіршення ситуації в зазначеній сфері економіки та, як наслідок, потребувала активізації антикризових заходів, спрямованості програм соціально-економічного розвитку регіону на короткострокову та середньострокову перспективу. Таким чином, вплив внутрішніх факторів набув негативної спрямованості і став таким, що обмежує рівень забезпечення зайнятості населення та розвиток ринку праці.

За період часу, що аналізувався, проведення індивідуальної роботи з незайнятими особами проходило через активізацію співробітництва служб зайнятості з роботодавцями у розширенні та оперативному встановленні банку вакансій, застосування заходів з підвищення професійного рівня робітників, удосконалення практичних навичок роботи, прискорення мобільності та швидкої перекваліфікації у разі потреби, створення нових робочих місць.

Аналіз також показав, що Донецька область має потужний потенціал промислового розвитку, є реальна можливість розробки й застосування інноваційних технологій забезпечення зайнятості та залучення інвестицій в економіку регіону з метою сприяння зайнятості населення. Інноваційними технологіями в даному контексті стають індивідуально орієнтовані програми, досвід розробки та застосування яких на регулярних та системних засадах забезпечує їх високу результативність. Існують можливості залучення інвестицій в реалізацію індивідуально орієнтованих програм за рахунок недержавних джерел фінансування.

Державне регулювання зайнятості, незалежно від обраних методів, здійснює вплив на зміну співвідношення попиту і пропозиції праці взагалі й, зокрема, призводить до зміни дії різноманітних факторів, що впливають на попит або пропозицію робочої сили. З метою удосконалення методичних підходів до визначення пріоритетних напрямів регіональних програм сприяння зайнятості з урахуванням попиту та пропозиції якості робочої сили, проведено аналіз показників вивільнення працівників та попиту на робочу силу за видами економічної діяльності за робочими місцями (в особах), посадами службовців (в особах), місцями, які не потребують професії, спеціальності (в особах). У результаті виявлено необхідність та можливість урахування індивідуальної складової механізму державного управління зайнятістю населення стимулюванням зайнятості в галузях, де спостерігається значне державне фінансування (в докризовий період - добувна промисловість, будівництво, транспорт та зв'язок, сфера надання колективних, громадських та особистих послуг) через індивідуально орієнтовані програми як регулярні процедури на всіх рівнях забезпечення зайнятості, особливо на місцевому. Зроблено висновок про те, що рівень впливу досліджуваних показників, які характеризують процес формування ринку праці, є дуже значним, і тому видами діяльності, визначеними програмними заходами як регіональні пріоритети, необхідно управляти для забезпечення конкретних результатів залежних величин. Здійснений аналіз свідчить також про наявність попиту на якість робочої сили, але відсутність наявної пропозиції. Державне регулювання зайнятості населення має виходити з цього дисбалансу й застосовувати цілеспрямовані заходи для ефективного впливу на регулювання зайнятості шляхом прогнозування та програмування попиту та пропозиції якості робочої сили як на короткотерміновий період, так і на середню та довготривалу перспективу.

Визначено систему механізмів забезпечення зайнятості населення (економічних, правових та організаційних) як складових чинного механізму державного управління зайнятістю населення на засадах урахування принципів системності у виділенні регіональних пріоритетів та регулярності в упровадженні індивідуально орієнтованих програм. Встановлено, що держава здійснює цілеспрямований вплив на суспільство у сфері забезпечення зайнятості через державну політику зайнятості на центральному, регіональному рівнях та рівні місцевого самоврядування.

Доведено, що механізм реалізації пріоритетів забезпечення зайнятості має бути індивідуально орієнтованим. В сучасних умовах постіндустріального суспільства, ступінь розвитку якого характеризується ступенем людського розвитку, основою стають індивідуально орієнтовані програми. Чинний механізм забезпечення зайнятості передбачає участь різних органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій. Особливе місце в цій діяльності відведене державою органам виконавчої влади та місцевого самоврядування. Саме через них відбувається реалізація положень Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів держави, спрямованих на забезпечення конституційних прав і свобод громадян.

У розділі 3 «Шляхи удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні» розкрито підходи до застосування методів економічної стимуляції зайнятості, адміністративно-організаційних заходів через впровадження інноваційних технологій сприяння зайнятості населення в регіоні з урахуванням пріоритетів регіональних програм; розроблено методичні положення щодо врахування індивідуальної складової та залучення альтернативних джерел фінансування індивідуально орієнтованих програм забезпечення зайнятості в регіоні на регулярній основі (зокрема Twinning).

Відповідно до рівнів та повноважень суб'єктів державного регулювання зайнятості пропонуємо наступну схему вдосконалення механізму державного управління зайнятістю населення.

Удосконалення механізму управління зайнятістю населення на державному рівні відбувається шляхом урахування індивідуальної складової через внесення змін у Частину першу пункту 1 статті 1 Закону України «Про Зайнятість населення» з метою визначення зайнятості як суспільно-економічного явища, яке полягає у суспільно корисній діяльності громадян, спрямованій на реалізацію їх трудового потенціалу й такої, що приносить заробіток (трудовий дохід); децентралізації державного управління; обмеження фіскальної політики і проведення «політики солідарності» в заробітній платі для досягнення рівної оплати за рівну працю незалежно від фінансового стану тих або інших підприємств; підтримки галузей пріоритетного розвитку, а також галузей з низькими економічними результатами діяльності, але необхідних для суспільства.

Для регіонального та місцевого рівня пропонується пілотний Проект «Сприяння регіональному розвитку та зайнятості населення на місцевому рівні». Значення проекту у порівнянні з іншими полягає у тому, що він забезпечує посилену орієнтацію заходів сприяння на індивідуально-орієнтовані потреби населення в роботі. Загальна мета проекту формулюється як «Сприяння індивідуально-орієнтованому забезпеченню зайнятості» (1) та «Аналітичні консультації на регіональному рівні з метою посилення регіональної політики економічного сприяння та регіональної політики зайнятості» (2). Інноваційні інструменти для підвищення результативності механізму державного управління забезпеченням зайнятості повинні застосовуватися спільно з відповідальними особами у регіоні - ініціаторами впровадження зазначеного пілотного проекту. Підходи, які будуть запроваджені під час реалізації пілотного проекту, а також виявлені під час роботи проблеми та нові знання з питань урахування індивідуально орієнтованих програм в подальшому необхідно винести на національний рівень.

Цільовими групами проекту є безробітні, що перебувають на реєстрації в державних службах зайнятості. Бенефіціаром проекту є Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької облдержадміністрації на умовах співфінансування за рахунок Twinning. Проект Twinning - це технічна допомога ЄС, яка полягає в організації співпраці державних органів ЄС та України з метою обміну досвідом та наданням допомоги в питаннях державного управління. В рамках проекту пропонується створення Регіонального консультаційно-аналітичного центру (РКАЦ) сприяння зайнятості населення при Донецькій облдержадміністрації з метою конкретизації допомоги у забезпеченні зайнятості населення Донецької області, в тому числі, їх працевлаштуванню чи організації самозайнятості з урахуванням індивідуальної спрямованості, рівня трудового потенціалу та потреб ринку праці. Тривалість проекту складає 3 роки - 2011-2013 рр.

Для деталізації роботи РКАЦ розроблені методичні положення щодо забезпечення зайнятості населення з урахуванням індивідуальної складової, яка представлена у принциповому алгоритмі. Він складається із п'яти етапів, таких як: збір необхідної інформації; оцінка трудового потенціалу безробітного; програма сприяння самозайнятості; підбір діяльності, що відповідає індивідуальній спрямованості; програма сприяння працевлаштуванню і контроль. Перелічені етапи можна поділити на обов'язкові та «умовні». Під «умовними» маються на увазі ті, що виконуються за означених умов. До умовних етапів відносяться: програма сприяння самозайнятості, яка розробляється тільки за умов схильності безробітного до підприємницької діяльності; програма сприяння працевлаштуванню, яка розробляється за умов, що безробітний не схильний до підприємницької діяльності і бажає працювати за наймом. З метою визначення індивідуальної спрямованості безробітного та підбору відповідної діяльності було розроблено методику оцінки трудового потенціалу безробітних, яка корисна для конкретизації програм активної підтримки безробітних і дозволяє враховувати індивідуальну складову зайнятості, що сприяє систематизації процесів організації управління зайнятістю, таких як: оцінка потенціалу безробітного, працевлаштування або навчання, підготовка, підвищення кваліфікації чи перепідготовка.

Очікуваним результатом удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення шляхом впровадження індивідуально орієнтованих програм стане сприяння і краще узгодження інтересів особистості в реалізації права на працю. Для держави - реалізація програмних заходів щодо забезпечення зайнятості з урахуванням регіональних особливостей; покращення умов забезпечення зайнятості на місцевому рівні та стабільності робочих місць. Цілеспрямовані заходи проекту на регіональному та місцевому рівні повинні посилити зв'язок та кооперацію між відповідними державними та приватними суб'єктами, які також повинні усвідомити та розширити свої задачі під час реалізації заходів соціально-економічного сприяння.

Висновки

Проведені дослідження за темою дисертації у сукупності розв'язують важливу науково-практичну задачу з удосконалення механізму державного управління забезпеченням зайнятості населення на регіональному рівні шляхом впровадження індивідуально орієнтованих програм.

Результати, отримані в процесі дослідження, дали змогу сформулювати наступні висновки та внести певні пропозиції щодо процесів забезпечення зайнятості.

1. На основі аналізу механізму державного управління зайнятістю населення виявлено, що виникає протиріччя між індивідуальними запитами людей стосовно зайнятості та створеними в державі умовами щодо можливостей працевлаштування. Виявлення та врахування індивідуальних потреб і запитів особистості стосовно зайнятості, з метою повного використання її потенціалу, стають підставою для вироблення нових підходів державного управління до вирішення даної проблеми.

2. Аналіз теоретичних засад урахування індивідуальних потреб та мотивацій в узгодженні інтересів держави та особистості у забезпеченні зайнятості населення через визначення поняттєво-категоріального змісту зайнятості дозволив встановити наступне.

На сьогодні при дослідженні поняття «зайнятість» недостатньо уваги приділяється індивідуальній складовій. Є значна кількість визначень зайнятості населення, але більшість із них розкривають лише соціальний аспект цієї категорії (Завіновська Г.Т., Калина А.В., Летюх В.М.). Історико-логічний аналіз розвитку суспільства, особистості та зайнятості надав можливість виявити, що сутність зайнятості, її форми та види детермінуються системою мотивів людської діяльності, її цілями, задачами, механізмами реалізації та рівнем їхньої узгодженості з умовами, створеними у державі для реалізації людського потенціалу. Тому, розгляд зайнятості населення як об'єкта державного управління, потребує врахування тісного взаємозв'язку державної політики, зайнятості та системи мотивів людської діяльності.

Автором запропоновано таке уточнення цього поняття. Зайнятість - це соціально-економічне явище, яке полягає у суспільно корисній діяльності громадян, спрямованій на реалізацію їх трудового потенціалу й такої, що приносить заробіток (трудовий дохід). Економічний зміст зайнятості виражається в можливості для працівника своєю працею забезпечити собі гідне існування і сприяти підвищенню ефективності суспільного виробництва. Соціальний - у формуванні й розвитку особистості, використанні її трудового потенціалу. Соціальний характер зайнятості відбиває потребу людей не лише в доходах, але й у самовираженні через суспільно корисну діяльність, а також ступінь задоволення цієї потреби при визначеному рівні соціально-економічного розвитку суспільства.

При вдосконаленні механізму державного управління зайнятістю населення в узгоджені інтересів держави та особистості, індивідуальних потреб і мотивацій враховано те, що соціальність проблем зайнятості визначається націленістю на людину, її інтереси і потреби в трудовій сфері. Якщо економічні проблеми зайнятості можливо вирішувати на рівні ринкових механізмів, то для розв'язання соціальних проблем обов'язково необхідне державне втручання.

Досвід розвинених країн вказує на те, що розвиток ринкових відносин забезпечує зростання економічної ефективності, але одночасно сприяє виникненню соціальних проблем. Використовувані в цих країнах методи, а саме: підтримка галузей пріоритетного розвитку, обмежена фіскальна політика, «політика солідарності» в заробітній платі (Швеція), децентралізація ринку праці (США), розвинена система профспілок (Японія ) та концептуальні підходи щодо розв'язання проблем зайнятості можуть бути використані в нашій державі лише частково.

3. На основі нормативно-правових засад функціонування механізму державного управління зайнятістю населення щодо врахування індивідуальних потреб особистості та узгодження їх з інтересами держави визначено, що врахування індивідуальної складової має місце на всіх наявних рівнях управління: центральному (Закони України, підзаконні акти, Укази Президента України); регіональному (плани та програми соціально-економічного розвитку території); рівні місцевого самоврядування (програми місцевого розвитку, проекти). Вдосконалення чинного механізму потребує узгодження інтересів держави та особистості щодо реалізації цільових, функціональних та організаційних складових забезпечення зайнятості. Обґрунтовано необхідність впровадження індивідуально орієнтованих програм шляхом посилення децентралізації державного управління, підвищення мотивації, заохочення волонтерської роботи, залучення альтернативного фінансування, розширення функцій сільських і селищних рад питаннями сприяння зайнятості, створення нових робочих місць.

4. Аналіз факторів регіонального розвитку, що впливають на забезпечення зайнятості населення, показав, що Донецька область має потужний потенціал промислового розвитку, є реальна можливість застосування інновацій та залучення інвестицій в економіку регіону. Встановлено, що на регіональному рівні чинниками, які створювали можливості соціально-економічного розвитку Донецької області та позитивного впливу на забезпечення зайнятості населення до початку світової фінансово-економічної кризи стали фактори інноваційно-інвестиційного розвитку. Такі фактори необхідно зафіксувати в стратегічному розвитку регіону, використовуючи індивідуально орієнтовані програми як інструмент реалізації інноваційно-інвестиційного потенціалу промислового регіону.

5. На підставі отриманих результатів щодо оцінки рівня зайнятості на основі аналізу співвідношення попиту та пропозиції на робочу силу визначено, що наявні методичні підходи потребують урахування інноваційних напрямів регіональної політики у зазначеній сфері: застосування інструментів недержавного фінансування проектів, пов'язаних з забезпеченням зайнятості населення; узгодження інтересів держави і особистості на місцевому рівні шляхом створення умов життєзабезпечення і життєдіяльності для соціального відтворення населення і трудового потенціалу регіону; вдосконалення організаційної, законодавчої та нормативно-правової бази територіального управління соціальним розвитком регіонів; сприяння формуванню адекватної та ефективної структури соціального управління на регіональному рівні; проведення активної працезберігаючої політики.

Проведена діагностика свідчить про необхідність розробки нових методичних положень щодо врахування індивідуальної складової регіональних програм сприяння зайнятості населення, що в комплексі дозволяє розв'язати наступні задачі: раціональне відтворення трудового потенціалу; постійне скорочення витрат живої праці на виробництво одиниці споживчої вартості; функціонування ефективного організаційно-господарського механізму, спроможного забезпечити динамічний розвиток матеріального балансу й соціальні гарантії населенню.

6. Визначено, що в Україні процеси регіонального стимулювання відбуваються за допомогою реалізації цільових регіональних програм соціально-економічного розвитку, які здійснюються разом з галузевими спеціалізованими програмами з розвитку промисловості, транспорту, сільського господарства, зайнятості. Перед регіональними програмами стоїть мета - викликати позитивні зрушення в економічному і соціальному розвитку.

На рівні місцевого самоврядування організаційні структури, що використовують у своїй практичній діяльності методики врахування індивідуальної складової забезпечення зайнятості, не мають широких можливостей в організаційному або фінансовому плані для формування експертних комісій для оцінки пріоритетів проектів з підвищення ефективності роботи. Подібна оцінка складається виходячи з суб'єктивних підходів. Об'єктивувати процес визначення складу чинників і розкриття змісту їх елементів, необхідних для вибору адекватних проектів, можливо через підтримку з боку регіональних структур управління.

7. Запропоновано підвищення результативності механізму державного управління забезпеченням зайнятості населення через впровадження інноваційних технологій з урахуванням пріоритетних напрямів регіональних програм соціально-економічного розвитку.

На державному рівні потребує вдосконалення законодавчо-нормативна база з урахуванням індивідуальної складової зайнятості шляхом внесення змін у Частину першу пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» з метою визначення зайнятості як суспільно-економічного явища, яке полягає у суспільно корисній діяльності громадян, спрямованій на реалізацію їх трудового потенціалу й такої, що приносить заробіток (трудовий дохід); децентралізації державного управління; обмеження фіскальної політики і підтримки галузей пріоритетного розвитку, а також галузей з низькими економічними результатами діяльності, але необхідних для суспільства. На регіональному рівні пропонується вдосконалення регіональних програм забезпечення зайнятості населення; створення регіонального консультаційно-аналітичного центру сприяння зайнятості населення. На місцевому рівні має проводитись оцінювання рівня якості трудового потенціалу незайнятих громадян, їх індиві-дуаль-ної спрямованості; розробка та впровадження індивідуально орієн-тованих програм активної підтримки безробітних; надання безкоштовних консультаційних послуг населенню з юридичних, психологічних, економічних та соціальних аспектів працевлаштування.

8. Розроблено методичні положення щодо врахування індивідуальної складової в функціонуванні механізму забезпечення зайнятості населення у регіоні через залучення альтернативних джерел фінансування індивідуально орієнтованих програм на регулярній основі (зокрема Twinning). Методичні положення передбачають аналіз регіонального ринку праці, рівня якості трудового потенціалу незайнятих громадян, їх індиві-дуаль-ної спрямованості.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Ахмедова О.О. Категорія «зайнятість» від економічної теорії до практики державного регулювання / О.О. Ахмедова // Зб. наук. праць ДонДУУ «Сучасні напрямки політики державного управління в Україні»: сер. «Державне управління» Т. ІX, вип.108. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - С. 5-15.

2. Ахмедова О.О. Індивідуально орієнтована складова державного механізму підтримки ділової активності населення: ґенеза та розвиток / О.О. Ахмедова // Науково-виробничий журнал «Держава та регіони», сер.: «Державне управління». Запоріжжя - 2009. № 1. - С.13-17.

3. Ахмедова О.О. Державне регулювання економічних відносин: теорія, підходи, практичний досвід / О.О. Ахмедова // Науково-виробничий журнал «Держава та регіони», сер.: «Державне управління». Запоріжжя - 2009. № 2. - С. 14-17.

4. Ахмедова О.О. Умови забезпечення ефективності функціонування механізмів державного управління зайнятістю: регіональний вимір / О.О. Ахмедова // Зб. наук. праць ДонДУУ «Державне будівництво та державне управління». сер.: «Державне управління». - Т. Х, вип. 139. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - С. 21-30.

5. Ахмедова О.О. Нормативно-правова складова державного регулювання зайнятості населення / О.О. Ахмедова // Вісник ДонДУУ «Менеджер». - 2010. -№ 2. - С. 5-14.

Публікації в матеріалах конференцій

6. Ахмедова О.О.Створення ефективних механізмів забезпечення зайнятості в Україні / О.О. Ахмедова // «Соціально-гуманітарні проблеми менеджменту»: Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф., 23 жовтня 2009 р., ДонДУУ, Донецьк: Східний видавничий дім, 2009. - С. 58-60.

7. Ахмедова О.О. Соціально-економічні умови реалізації ділової активності населення в Україні / О.О. Ахмедова // V Міжнар. наук.-практ. конф.: «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління»: зб. наук. праць ДонДУУ. - 2009. - Т. Х, вип. 115. - С. 252 -255.

8. Ахмедова О.О. Механізм забезпечення зайнятості на місцевому рівні / О.О. Ахмедова // VI Міжнар. наук.-практ. конф.: «Сучасні суспільні проблеми у вимірі соціології управління»: зб. наук. праць ДонДУУ. - 2010. - Т. ХІ, вип. 146 - С. 67-74.

9. Ахмедова О.О. Формування інформаційної бази як основи для вдосконалення державного механізму сприяння зайнятості населення / О.О. Ахмедова // Матеріали п'ятої наук.-практ. конф. викладачів, аспірантів та молодих вчених: «Сучасні технології управління підприємством та можливості використання інформаційних систем: стан проблеми, перспективи», 26-27 березня 2010 р., Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова: Одеса, 2010. - С. 19-22.

10. Ахмедова О.О. Програмно-цільовий метод реалізації державної політики зайнятості в Україні / О.О. Ахмедова // Матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф. «Динаміка наукових досліджень - 2010», 7-15 липня 2010 р., Польща, Przemysl. Nauka i studia. - С. 37-39.

Анотація

Ахмедова О.О. Удосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - Механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретичних і практичних положень з вдосконалення механізму державного управління зайнятістю населення в регіоні на засадах впровадження індивідуально орієнтованих програм. Проведено аналіз змісту поняття «зайнятість», запропоновано уточнення цього поняття як соціально-економічного явища що полягає у суспільно корисній діяльності громадян, спрямованій на реалізацію їх трудового потенціалу й такої, що приносить заробіток (трудовий дохід).

Виявлено необхідність вдосконалення наявного механізму забезпечення зайнятості населення шляхом узгодження інтересів держави та особистості щодо реалізації цільових, функціональних та організаційних складових даного механізму з урахуванням індивідуальної складової через посилення децентралізації державного управління.

Обґрунтовано необхідність регулювання зайнятості на всіх рівнях влади: державному, регіональному, місцевому.

Запропоновано створення регіонального консультативно-аналітичного центру та представлена методика сприяння працевлаштуванню населення через урахування індивідуальних потреб та мотивацій в узгодженні інтересів держави та особистості. Для реалізації проекту доведено необхідність і можливість залучення позабюджетних коштів недержавних організацій.

Ключові слова: механізм державного управління, державний рівень, регіональний рівень, місцевий рівень, ринок праці, зайнятість, індивідуальна складова, індивідуально орієнтовані програми, працевлаштування, безробітний.

Аннотация

Ахмедова О.О. Совершенствование механизма государственного управления занятостью населения в регионе путем внедрения индивидуально ориентированных программ. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02. - Механизмы государственного управления. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

Диссертационная работа посвящена разработке теоретических и практических положений относительно усовершенствования механизма государственного управления обеспечением занятости населения на региональном уровне путем учета индивидуальной составляющей.

Проведен анализ категории «занятость» и предложено уточнение данного понятия как социально-экономического явления, которое заключается в общественно-полезной деятельности граждан, направленной на реализацию их трудового потенциала и такого, что приносит заработную плату (трудовой доход). В связи с этим уточнены и производные понятия - «неполная занятость», «полная занятость», «продуктивная» и «эффективная». Экономический смысл занятости выражается в возможности для работающего своим трудом обеспечить достойное существование и способствовать повышению эффективности общественного производства. Социальный - в формировании и развитии личности, использовании трудового потенциала. Социальный характер занятости отображает потребность людей не только в доходах, но и в самовыражении через общественно полезную деятельность, а также степень этой потребности при определенном уровне социально-экономического развития общества. В основу усовершенствования механизма государственного управления занятостью населения на основе учета индивидуальных потребностей и мотиваций в согласовании интересов государства и личности положено следующее: социальность проблем занятости определяется нацеленностью на человека, его интересы и потребности в трудовой сфере. Если экономические проблемы занятости можно решить на уровне рыночных механизмов, то для решения социальных проблем обязательно необходимо государственное управление.

Изучен опыт высокоразвитых стран в контексте обеспечения населения занятостью, проведен анализ возможностей использования достижений социальной политики развитых стран в Украине.

Обобщены действующие нормативно-правовые принципы механизма государственного управления, которые регламентируют процессы занятости на государственном, региональном и местном уровнях. Выявлена необходимость согласования интересов государства и личности относительно целевых, функциональных и организационных составляющих механизма обеспечения занятости путем повышения мотивации; поощрения волонтерской работы; привлечения альтернативного финансирования; расширения функций сельских советов вопросами содействия занятости; создания новых рабочих мест на основе индивидуально ориентированных программ.

На основе проанализированных факторов развития региона сделан вывод, что реформирование модели обеспечения занятости населения не может рассматриваться изолировано, а только при совместном участии органов государственной власти, местного самоуправления, предприятий, организаций и самих граждан. В рамках исследования систематизированы факторы внутренней и внешней среды, которые влияют на занятость и создают условия для учета индивидуальной составляющей занятости на регулярной и системной основе.