Співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ДРОЗД ЮРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 342.95

СПІВВІДНОШЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ З ІНШИМИ ВИДАМИ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРИМУСУ

12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ - 2010

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ,

Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник

кандидат юридичних наук, професор

Сущенко Віктор Дмитрович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

перший проректор з навчальної та методичної роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Курило Володимир Іванович,

Національний університет біоресурсів та природокористування, декан юридичного факультету

кандидат юридичних наук, Заслужений юрист АР Крим

Пихтін Микола Порфирійович,

Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ, проректор - начальник інституту

Захист відбудеться «17» березня 2010 р. о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.05 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «___» лютого 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Савченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах поляризації суспільних відносин, виникнення нових сфер господарювання та державного управління, значного підвищення громадської активності населення актуальним є переосмислення адміністративно-примусової діяльності держави. Враховуючи те, що адміністративний примус відіграє одну з визначальних ролей у процесі правового регулювання суспільних відносин у різноманітних сферах соціального життя, всебічне дослідження цього інституту і його видів є об'єктивною потребою для правозастосовчої практики органів державної влади в України. Наведене, безумовно, стосується і дослідження найголовнішої групи заходів (виду) адміністративного примусу - адміністративної відповідальності.

Без ґрунтовного і всебічного наукового аналізу адміністративної відповідальності і її співвідношення з іншими видами адміністративно-примусової діяльності держави дослідження адміністративного примусу значно ускладнюється. Це пояснюється соціальною значущістю інституту адміністративної відповідальності для суспільства і в той же час нагальними практичними проблемами реалізації цього інституту зокрема, і адміністративного примусу в цілому.

До основних практичних проблем ефективної реалізації інституту адміністративної відповідальності відносяться такі: велика кількість нормативно-правових актів, що регламентують інститут адміністративної відповідальності; наявність правозастосувальних актів, які одночасно визначають застосування як заходів адміністративної відповідальності, так і заходів інших видів адміністративного примусу; брак нормативно визначеної процедури застосування різноманітних видів адміністративно-правового примусу тощо.

Одним з факторів, що може усунути зазначені проблеми, є вироблення конструктивних пропозицій щодо вдосконалення законодавчої бази, яка регламентує адміністративну відповідальність з метою оптимізації застосування адміністративного примусу органами державної влади України.

Особливої актуальності на сьогодні обрана тема набуває ще й тому, що на доктринальному рівні залишається багато недосліджених питань щодо реалізації видів адміністративного примусу, їх класифікаційного розподілу та співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу.

Актуальність дослідження також характеризується необхідністю розмежування адміністративного запобігання як виду державного примусу від адміністративного попередження як виду держаного переконання, а також визначення та розкриття структури адміністративного примусу за допомогою використання в дисертації теоретичної моделі, основою якої є категорія «правова форма адміністративного примусу».

Таким чином, дослідження порушених у дисертації проблем буде сприяти заповненню зазначених прогалин адміністративного законодавства і сформує наукову базу для вирішення практичних проблем застосування адміністративного примусу.

Дослідженням окремих питань, які входять до предметного поля обраної теми дисертації, займалися такі українські і російські вчені, як В.Б. Авер'янов, Д.М. Бахрах, К.С. Бєльський, Ю.П. Битяк, О.М. Головкова, І.П. Голосніченко, І.С. Гриценко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, А.І. Каплунов, В.І. Курило, Л.В. Коваль, Н.І. Козюбра, Т.О. Коломієць, В.К. Колпаков, О.В. Копан, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук'янець, Н.В. Макарейко, Т.О. Мацелик, В.І. Олефір, А.С. Спаський, Ю.Н. Старілюс, А.І. Стахов, В.Д. Сущенко, Н.В. Хорощак, В.К. Шкарупа, О.М. Якуба та інші.

Загальною теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вчених різних історичних епох та формацій. Так, при проведенні дослідження вивчались праці таких учених-поліцеїстів Російської імперії другої половини ХІХ і - початку ХХ ст., як І.Є. Андрєєвський, І.Т. Тарасов та інші.

Особливу увагу приділено вивченню праць присвячених дослідженню адміністративного примусу, таких відомих учених-юристів радянської епохи, як В.Д. Ардашкін, Б.Т. Базилев, Н.В. Вітрук, В.К. Гіжевський, Т.В. Керімова, О.Е. Лейст, І.А. Ребане, В.В. Серьогіна, А.Г. Талюпа, В.П. Федоров та ін.

Разом з тим, наукове розв'язання проблем у ракурсі співвідношення інституту адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу не було предметом окремого наукового дослідження. В існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в межах більш широкої адміністративно-правової проблематики.

Це дає підстави стверджувати, що ґрунтовна наукова розробка питань, пов'язаних з дослідженням співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу, на теренах України лише започатковується.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі удосконалення адміністративного права та процесу. Тема дисертації затверджена Вченою радою КНУВС та виконана відповідно до плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у КНУВС на 2008 р. (п. 115). Роботу виконано відповідно до пп. 2, 4, 7 Пріоритетних напрямків розвитку правової науки на 2005-2010 роки, затверджених постановою загальних зборів відділень АПрН України від 18.16.04 № 20/4-2; пп. 5, 6, 10 Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених Наказом МВС України від 05.07.04 № 755.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на підставі системного аналізу чинного законодавства України, загальнотеоретичної літератури, спеціальних публікацій, яке регламентує адміністративно-примусову діяльність органів державної влади та правозастовчої практики, дослідити співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу.

Мета дисертації зумовлює такі завдання дослідження:

- визначити зміст поняття «адміністративний примус» та встановити його співвідношення з категоріями «соціальний примус» і «державний примус»;

- встановити особливості (характерні риси), що притаманні адміністративному примусу як відокремленому виду адміністративної діяльності держави;

- визначити структуру адміністративного примусу і охарактеризувати його основні складові елементи;

- встановити існуючі види адміністративного примусу і навести основні критерії його класифікації;

- охарактеризувати адміністративну відповідальність як вид адміністративного примусу і визначити критерії відмежування адміністративної відповідальності від існуючих різновидів адміністративного примусу;

- проаналізувати співвідношення адміністративної відповідальності з адміністративно-попереджувальними заходами і заходами адміністративного припинення;

- визначити, на підставі узагальнення отриманих результатів і висновків, основні напрями вдосконалення законодавства України про адміністративну відповідальність і сформулювати відповідні пропозиції до чинних законодавчих актів, що регламентують адміністративну відповідальність з метою оптимізації застосування адміністративного примусу уповноваженими органами державної влади в Україні.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері застосування адміністративного примусу як методу адміністративно-правового впливу держави.

Предмет дослідження - співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів та прийомів наукового пізнання, що зумовлена особливостями правового статусу органів державної влади, зокрема органів внутрішніх справ, як суспільного та державно-владного явища в країнах континентальної правової сім'ї, в яких зазначені органи мають усі повноваження щодо застосування адміністративного примусу на практиці. Системно-структурний метод застосовувався в ході виконання дослідження при з'ясуванні природи та сутності адміністративного примусу (підрозділи 1.1, 1.2). Це дало змогу сформувати комплексне уявлення про адміністративний примус і примус взагалі, пізнати його характерні риси, визначити значення і соціальну роль адміністративно-примусової діяльності в державі. Метод сходження від абстрактного до конкретного використовувався для характеристики адміністративного примусу як різновиду державного примусу, який у свою чергу є частиною соціального примусу, а також при визначенні структури адміністративного примусу (підрозділи 1.1, 1.2). Метод поєднання логічного та історичного використаний для аналізу історичних соціально-економічних чинників, існування котрих сприяло формуванню різних уявлень про адміністративний примус у вчених

ХІХ-ХХ ст. і сучасного періоду (підрозділ 1.1). Завдяки застосуванню конкретно-історичного методу було досліджено історію формування вчення про адміністративний примус (підрозділ 1.1). Порівняльно-правовий метод використовується при визначенні та порівняльному аналізі підстав та умов застосування табельної вогнепальної зброї в порядку реалізації адміністративного примусу працівниками міліції України та поліції західноєвропейських держав (ФРН, Франції) (підрозділ 2.3). За допомогою формально-догматичного методу проаналізовано національне законодавство України, що регламентує застосування адміністративного примусу (в тому числі й адміністративної відповідальності) в Україні, а також виявлено недоліки правового забезпечення адміністративно-примусової діяльності (підрозділи 2.1, 2.4). Метод класифікації застосовувався для визначення видів і заходів адміністративного примусу (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Логіко-семантичний та логіко-юридичний методи дозволили сформулювати авторські визначення понять «державний примус», «адміністративний примус», «правова форма адміністративного примусу», а також уточнити вже існуючі дефініції понять «юридична відповідальність», «адміністративна відповідальність», «заходи адміністративного припинення», «адміністративно-попереджувальні заходи» та встановити їх співвідношення (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3). Додатково в роботі використані такі методи, як соціологічний, анкетування, статистичний.

Емпіричною базою дослідження стали зведені дані, що були одержані і опрацьовані в результаті проведення соціологічного опитування 342 респондентів (науковці - 34, працівники органів державної влади - 84, фахівці в галузі права - 128, а також пересічних громадян - 96) на предмет з'ясування думки про можливі шляхи покращення застосування адміністративного примусу в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена характером обраної теми та підходом до її дослідження. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці комплексним монографічним дослідженням адміністративного примусу у ракурсі співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами цього примусу. Автором сформульовано концептуально нові наукові положення та висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:

вперше:

- вдосконалено термін «адміністративний примус» та визначено його змістовне співвідношення з термінами «соціальний примус» і «державний примус», яке полягає у діалектичному взаємозв'язку як загальне, спеціальне і одиничне;

- систематизовано і проаналізовано характерні особливості, що відрізняють адміністративний примус від інших видів соціального і державного примусу;

- запроваджено в науковий обіг адміністративного права України термін «правова форма адміністративного примусу», досліджено структуру адміністративного примусу (підстава і мета застосування адміністративного примусу, вид (засіб) адміністративного примусу, що включає в себе конкретні адміністративно-примусові заходи, процедурно-процесуальний порядок застосування адміністративно-примусового заходу) і визначено його види;

- запропоновано авторське визначення термінів «державний примус», «адміністративний примус», «правова форма адміністративного примусу», а також уточнено дефініцію термінів «адміністративна відповідальність», «заходи адміністративного припинення»;

удосконалено:

- систему критеріїв, що відмежовують адміністративну відповідальність від заходів адміністративного припинення. Зокрема, до них віднесено: час та можливість застосування, юридичні наслідки застосування, деліктоздатність або наявність юридичної караності застосування, законодавчу систематизацію застосування;

- теорію співвідношення адміністративної відповідальності з адміністративно-запобіжними заходами і заходами адміністративного припинення шляхом виявлення їх спільних ознак та взаємозв'язку в процесі застосування адміністративного примусу;

дістало подальшого розвитку:

- розмежування адміністративного запобігання як виду державного примусу (застосування фізичного примусу, як правило, після вчинення правопорушення) від адміністративного попередження (психічного (профілактичних заходів), як правило, до вчинення правопорушення);

- наукова характеристика критеріїв розмежування адміністративної відповідальності від інших видів адміністративного примусу (запобіжних адміністративно-правових заходів та заходів адміністративного припинення), а саме:

- дослідження критеріїв, що відмежовують адміністративну відповідальність від заходів адміністративного запобігання, зокрема, до таких критеріїв віднесено: юридичну сферу застосування, характер правовідносин, фактичні підстави застосування, коло суб'єктів застосування, юридичний факт застосування, матеріальну та процесуальну правову форму застосування;

- основні напрямки вдосконалення законодавства про адміністративну відповідальність; розроблено відповідні пропозиції до чинного законодавства України про адміністративну відповідальність з метою оптимізації застосування адміністративного примусу в державі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження впроваджені як рекомендації у практичну діяльність (акт впровадження УМВС України в Кіровоградській області від 20.08.09), а також у навчальний процес КНУВС (акт впровадження від 20.09.09).

Окремі положення дисертації можуть використовуватись для законодавчого, організаційного, методичного та інформаційного забезпечення діяльності органів державної виконавчої влади, правоохоронних органів, судів і недержавних організацій.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження неодноразово доповідались на засіданнях кафедри адміністративної діяльності КНУВС. Пропозиції, отримані у результаті розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на науково-практичних семінарах «Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування» (Кіровоград, 2007) та «Актуальні проблеми діяльності ОВС» (Кіровоград, 2008).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у шести наукових статтях, чотири з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають шість підрозділів, висновків, шість додатків на 22 сторінках, списку використаних джерел (161 найменування). Повний обсяг дисертації становить 211 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 173 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

адміністративний відповідальність примус

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, розкрито мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наведено методи дослідження, висвітлено наукову новизну, а також підкреслено науково-теоретичне значення і практичну важливість висновків, одержаних у результаті проведеного дослідження, узагальнено інформацію про апробацію результатів роботи і публікації автора.

Розділ 1 «Адміністративний примус: ознаки, структура та види» складається з двох підрозділів, у яких з'ясовуються особливості адміністративного примусу як різновиду соціального примусу та одночасно як методу адміністративного впливу, а також визначаються структура та види адміністративного примусу.

У підрозділі 1.1. «Особливості адміністративно-правового примусу як різновиду соціального примусу та методу адміністративно-правового впливу» наголошується на важливому значенні і ролі примусу в регулюванні суспільних відносин у будь-якій сучасній демократичній державі.

Встановлено, що залежно від сфери діяльності суспільства визначено види соціального примусу: сімейний, релігійний, політичний, професійний, корпоративний, державний. Особливий акцент зроблено на аналізі державного примусу, який є однією з сутнісних ознак держави, і, одночасно, методом здійснення державної влади. Зокрема, визначено і обґрунтовано ознаки державного примусу (об'єктивний характер державного примусу, зв'язок державного примусу із державною владою, наявність психічної і фізичної складової у державному примусі, комплексність державного примусу, його роль у забезпеченні правопорядку, складний характер правової упорядкованості державного примусу, матеріально-технічне забезпечення реалізації державного примусу), встановлено співвідношення категорії «примус» з такими поняттями як «насильство», «підпорядкування», «придушення», сформульовано визначення державного примусу.

Наголошено, що державний примус як різновид соціального примусу також класифікується на основні підвиди: адміністративний, дисциплінарний, цивільно-правовий і кримінальний. Адміністративний примус порівняно з іншими підвидами найчастіше застосовується на практиці і за сферою свого впливу охоплює найбільший спектр суспільних відносин.

Встановлено, що адміністративний примус досліджується у двох аспектах: як метод впливу держави на поведінку суспільства і його окремих членів і як система засобів і заходів управління соціальними процесами і життям соціуму. Відповідно до цих підходів проаналізовано існуючі в науці адміністративного права варіації визначення поняття «адміністративний примус». Враховуючи широку варіативність тлумачення адміністративного примусу, в дисертації запропоновано синтезувати зміст існуючих точок зору щодо тлумачення поняття «адміністративний примус» і визначити його як метод адміністративно-правового впливу держави в особі уповноважених законом державних органів і їх посадових осіб на суб'єктів соціального життя (фізичних і юридичних осіб) з метою запобігання і припинення протиправної поведінки в інтересах охорони прав і законних інтересів усіх членів суспільства, забезпечення громадської безпеки і правопорядку, а також притягнення винних у порушенні закону суб'єктів до юридичної відповідальності.

З метою розширеного тлумачення сформульованого поняття адміністративного примусу визначено сутнісні ознаки цього специфічного метода адміністративно-правового впливу: адміністративний примус є особливим видом державного примусу, що охороняє і захищає від протиправних посягань суспільні відносини у сфері державного управління, здійснюється в межах позаслужбового підпорядкування об'єктів примусу суб'єктам функціональної влади, виступає крайнім засобом легального примусового впливу держави і застосовується у чітко визначеному нормативному порядку лише уповноваженими державними органами і їх посадовими особами. Адміністративний примус застосовується як до індивідів, їх колективів, так і до юридичних осіб. Застосування адміністративного примусу регламентується нормами адміністративного і адміністративно-процесуального права, адміністративний примус застосовується у відповідь на виникнення адміністративних обставин, що загрожують безпеці особи, громадській безпеці або якщо існує можливість вчинення адміністративних правопорушень чи злочинів, порядок застосування адміністративного примусу відрізняється відносною простотою, швидкістю і оперативністю.

Спираючись на вказані ознаки, адміністративний примус пропонується розуміти як метод адміністративно-правового впливу держави в особі уповноважених законом державних органів і їх посадових осіб на суб'єктів соціального життя (фізичних і юридичних осіб), з метою запобігання і припинення протиправної поведінки в інтересах охорони прав і законних інтересів усіх членів суспільства, забезпечення громадської безпеки і правопорядку, а також притягнення винних у порушенні закону суб'єктів до юридичної відповідальності.

Виходячи з того, що в сучасній Україні основною соціальною цінністю є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, підкреслюється, що застосування державою адміністративного примусу має на меті охорону та захист зазначених цінностей на благо всьому народові України.

У підрозділі 1.2. «Структура та види адміністративного примусу» посередництвом використання категорії «правова форма реалізації адміністративного примусу» детально досліджено внутрішню будову адміністративного примусу, а також встановлено його класифікацію. Автором запропоновано під правовою формою адміністративного примусу розуміти сукупність правових підстав й умов застосування необхідних видів (засобів) адміністративного примусу, які передбачають здійснення у чіткому процедурно-процесуальному порядку відповідних адміністративно-примусових заходів та зумовлюють характерні для таких заходів правові наслідки. Встановлено, що адміністративний примус не може реалізовуватися в іншій формі, ніж та, що визначена матеріальними і процесуальними нормами права.

Досліджено, що структура адміністративного примусу становить діалектичну єдність трьох елементів: 1) підстава і мета застосування адміністративного примусу; 2) вид (засіб) адміністративного примусу; 3) процедурно-процесуальний порядок застосування конкретних видів (засобів) примусу.

Підставою застосування адміністративно-примусових засобів (видів) і заходів є різного роду юридичні факти, у більшості випадків - протиправні дії окремих фізичних і юридичних осіб.

Видом (засобом) адміністративного примусу пропонується розуміти інституційну групу примусових заходів, які застосовуються уповноваженими державними органами для запобігання, припинення та покарання правопорушника. При цьому в дисертації обґрунтовано, що терміни «вид адміністративного примусу» та «засіб адміністративного примусу» ототожнюється між собою.

Процесуальний порядок застосування конкретних засобів адміністративного примусу становить, фактично, процедуру застосування санкцій правових норм стосовно особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і процедуру виконання актів застосування обраної санкції. Кожна із зазначених процедур включає в себе низку складних процесуальних дій, проведення котрих спрямоване на застосування законного покарання до особи, яка скоїла адміністративне правопорушення.

При дослідженні видів адміністративного примусу встановлено, що сьогодні в науці адміністративного права, незважаючи на наявність значної кількості праць з дослідження адміністративного примусу, не вироблено загальноприйнятої сталої його класифікації. Причиною цього є нез'ясоване питання про критерій розрізнення адміністративного примусу на види. Тому автор пропонує за критерій розрізнення адміністративного примусу на види обрати характер впливу на правомірну та неправомірну поведінку особи. Використовуючи цей критерій, обґрунтовано, що видами адміністративного примусу є адміністративно-запобіжний примус та його заходи, адміністративно-припиняючий примус та його заходи і адміністративно-караючий примус, який має форму адміністративної відповідальності.

У роботі підкреслено і доведено, що адміністративна відповідальність є найскладнішою за правовою природою, сутнісними особливостями і юридичною регламентацією видом адміністративного примусу. Це зумовлено тим, що адміністративна відповідальність є завершальним елементом адміністративного примусу, а її настання може охоплювати заходи, які відносяться до інших видів адміністративного примусу.

Розділ 2 «Співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу» складається з чотирьох підрозділів, у яких комплексно досліджено інститут адміністративної відповідальності у розрізі його співвідношення з іншими видами адміністративного примусу.

Підрозділ 2.1. «Адміністративна відповідальність як різновид адміністративного примусу» присвячений аналізу адміністративної відповідальності як різновиду юридичної відповідальності, з одного боку, та різновиду адміністративного примусу - з іншого.

Виявлено риси, що притаманні адміністративній відповідальності, та удосконалено визначення зазначеної категорії. Автор визначає адміністративну відповідальність як правовий засіб (вид) адміністративного примусу, пов'язаний з особливим статусом особи, до якої застосовуються примусові заходи через скоєння нею адміністративного правопорушення, а також обов'язком цієї особи зазнати позбавлень особистого, майнового та іншого характеру з метою реалізації державного покарання шляхом застосування санкцій та покладання обов'язків.

Встановлено, що адміністративна відповідальність має такі ознаки: а) реалізується тільки в процесуальному порядку; б) виступає засобом забезпечення та охорони важливих суспільних відносин; в) єдиною фактичною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення особою адміністративного правопорушення; г) адміністративна відповідальність є однією із форм державного примусу; ґ) адміністративна відповідальність, як й інші види юридичної відповідальності, полягає в тому, що суспільство негативно оцінює (засуджує) протиправну поведінку правопорушника; д) метою юридичної відповідальності є покарання; є) адміністративна відповідальність здійснюється в межах охоронних правовідносин, характерною особливістю яких є спеціальний суб'єктний склад (компетентні державні органи та посадові особи).

Встановлено критерії, на підставі яких можна провести розмежування між адміністративною відповідальністю та іншими видами адміністративного примусу (запобіжні адміністративно-правові заходи та заходи адміністративного припинення). Розвинуто дослідження критеріїв, що дозволяє відмежовувати адміністративну відповідальність від заходів адміністративного запобігання. Зокрема, до таких критеріїв віднесено: юридичну сферу застосування, характер правовідносин, фактичні підстави застосування, коло суб'єктів застосування, юридичний факт застосування, матеріальну та процесуальну правову форму застосування. Зазначається, що критерії, які відмежовують адміністративну відповідальність від заходів адміністративного припинення, необхідно удосконалити шляхом виявлення та доповнення таких критеріїв: час та можливість застосування, юридичні наслідки застосування, деліктоздатність або наявність юридичної караності застосування, законодавча систематизація застосування.

Особливо наголошується на тому, що адміністративна відповідальність як правовий засіб (вид) адміністративного примусу пов'язана з особливим статусом особи, до якої застосовуються примусові заходи у зв'язку зі скоєнням нею адміністративного правопорушення. Це здійснюється з метою застосування стосовно особи-правопорушника позбавлень особистого, майнового та іншого характеру.

У підрозділі 2.2. «Відмінність адміністративної відповідальності від попереджувальних адміністративно-правових заходів» аналізується сутність попереджувальних адміністративно-правових заходів, а також зазначається, що важливим аспектом, який дозволяє відмежувати попереджувальні адміністративно-правові заходи від інших заходів, що вживаються до осіб, які вчинили адміністративні правопорушення є те, що такі заходи можуть вживатися до невизначеного кола суб'єктів, у той час як адміністративна відповідальність є суворо персоніфікованою. Встановлено, адміністративно-запобіжні заходи, на відміну від заходів адміністративної відповідальності, є попередньою реакцією держави, що здійснюється для запобігання і профілактики правопорушення, а також для підтримки правопорядку за надзвичайних обставин. Доведено, що в цілому такі заходи є ефективним способом зміцнення законності та правопорядку, недопущення посягання на права і свободи людини та громадянина.

Виходячи з такого розуміння попереджувальних адміністративно-правових заходів, зроблено висновок, щодо їх характерних особливостей слід віднести також те, що в переважній більшості вони не мають своєї усталеної процесуальної форми, вживатися повинні не тільки міліцією, але й іншими органами, серед яких є й органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, трудові колективи та громадські організації. Такі заходи є надто різноманітними, а тому передбачаються нормами як адміністративного, так й інших галузей права.

Особливо підкреслюється, що в умовах розвитку України як молодої демократичної держави, необхідно головний акцент робити саме на попереджувальних адміністративно-правових заходах. При цьому, безперечно, не забуваючи й про заходи адміністративного припинення та заходи адміністративної відповідальності, оскільки краще правопорушення попередити, ніж потім присікати та карати винного за його вчинення. Все це зумовлено тим, що результативне попередження сприяє тому, що необхідність вживання заходів адміністративного припинення відпадає, а для притягнення осіб до юридичної відповідальності немає будь-яких підстав.

Підрозділ 2.3. «Адміністративна відповідальність та заходи адміністративного припинення» присвячений аналізу заходів адміністративного припинення, які являють собою примусове зупиненням протиправних діянь, що мають ознаки адміністративного проступку (а в деяких випадках - і кримінальний характер), спрямовані на недопущення соціально шкідливих наслідків та забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення, а у виняткових випадках - і кримінального покарання. Виокремлено риси, притаманні цим заходам, та удосконалено їх науково-правове визначення.

Обґрунтовано, що заходи адміністративного припинення, як різновид адміністративного примусу, мають свою специфіку, яка істотно відрізняє їх від заходів адміністративної відповідальності. По-перше, заходи адміністративного припинення передують у часі притягненню особи до адміністративної відповідальності. Крім цього, вони для цього створюють необхідні умови і забезпечують їх реалізацію. По-друге, після застосування заходів адміністративного припинення не обов'язково може наставати саме адміністративна відповідальність, а може наставати навіть і кримінальна (за основу береться вид правопорушення, що припиняється). По-третє, після застосування заходів адміністративного припинення не завжди є підстави притягнення особи як до адміністративної відповідальності, так і до іншого виду юридичної відповідальності, наприклад вчинено неосудною особою. Так, відповідно до ст. 20 КУпАП, не підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. Тобто, хоча таку особу до адміністративної відповідальності притягти не можна, але припинити її протиправне діяння є прямим обов'язком відповідних органів та посадових осіб. По-четверте, заходи адміністративної відповідальності мають на меті застосування санкцій, які у систематизованому та кодифікованому вигляді визначені у чинному законодавстві, мають при цьому чіткі підстави і порядок застосування. Крім цього, вони мають на меті покарати правопорушника. Заходи адміністративного припинення такої мети не мають, оскільки їх завданням є виключно переривання вчинення правопорушення. Крім цього, вони у законодавстві так чітко не систематизовані та не кодифіковані.

У підрозділі 2.4. «Удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність як умова оптимізації застосування адміністративного примусу в Україні» обґрунтовується, що від якості застосування державою будь-якого примусу залежить ефективність досягнення головних завдань права - захисту суспільства від шкідливих і суспільно небезпечних діянь. Національне законодавство України про адміністративну відповідальність (передусім КУпАП) значно застаріло у часі, через що багато його приписів не відповідають сучасним соціально-економічним умовам розвитку суспільства і потребують переосмислення і оновлення. За таких умов застосування адміністративного примусу, який гостро торкається інтересів людей і їх об'єднань, може потенційно створювати загрозу для порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина.

У дисертації при визначенні концептуальних засад удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність використано досвід законодавчого закріплення адміністративної відповідальності юридичних осіб в деяких іноземних державах (ФРН, Італії, Португалії, Швеції, Бельгії, Італії), які мають значний досвід щодо притягнення юридичних осіб до адміністративної відповідальності.

Особливо підкреслюється, що значними «недоліками» українського законодавства про адміністративну відповідальність є завелика кількість нормативних актів, які регламентують реалізацію адміністративної відповідальності як виду примусу, недостатня врегульованість питань адміністративної відповідальності юридичних осіб, певні правові проблеми відшкодування матеріальної шкоди потерпілим від адміністративного правопорушення особам, недосконалість правової регламентації застосування працівниками міліції табельної вогнепальної зброї в порядку реалізації адміністративного примусу. Крім того, реалії правозастосовчої практики в Україні вимагають, щоб норми матеріального права про адміністративну відповідальність і норми процесуального права про адміністративну відповідальність були чітко розмежовані на рівні кодифікації.

На підставі викладеного автором обґрунтовано доцільність прийняття КУпАП і Адміністративно-процедурного (або адміністративно-процесуального) кодексу, а також розроблено відповідні законопроекти щодо внесення змін до КУпАП в частині розширення правового поля для притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб, оптимізації процедури адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення, вдосконалення адміністративно-правового механізму відшкодування матеріальної шкоди особі, яка понесла збитки внаслідок учинення адміністративного правопорушення. Така позиція автора підтверджується зведеними статистичними даними соціологічного опитування, за результатами якого було опитано 342 респонденти з числа державних службовців, працівників правоохоронних органів, науковців та пересічних громадян і яке показало, що більшість опитаних підтримують пропозиції автора (статистичні дані за результатами опитування у відсоткових показниках наводяться в додатках до дисертації).

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження вирішено наукове завдання, що полягає у визначенні особливостей співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу в умовах розбудови правової соціальної держави. Відповідно до поставленої мети та сформульованих завдань, на основі проведеного дослідження дисертант дійшов таких висновків:

1. Удосконалено термін «адміністративний примус». Отже, адміністративний примус є методом адміністративно-правового впливу держави в особі уповноважених законом державних органів і їх посадових осіб на суб'єктів соціального життя (фізичних і юридичних осіб) з метою запобігання і припинення протиправної поведінки в інтересах охорони прав і законних інтересів усіх членів суспільства, забезпечення громадської безпеки і правопорядку, а також притягнення винних у порушенні закону суб'єктів до юридичної відповідальності.

За своєю сутністю адміністративний примус є різновидом державного примусу, який, в свою чергу, є похідним від соціального примусу.

З огляду на те, що в Україні основною соціальною цінністю є людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, застосування державою адміністративного примусу має на меті забезпечення зазначених цінностей на благо всьому суспільству.

2. Виявлено, що адміністративному примусу як відокремленому виду адміністративно-правової діяльності, притаманні такі сутнісні риси:

- адміністративний примус є особливим видом державного примусу, реалізація котрого забезпечується нормами адміністративного права;

- адміністративний примус є гарантією і засобом забезпечення суспільних відносин у багатьох сферах державного управління від протиправних посягань;

- адміністративний примус здійснюється в межах позаслужбового підпорядкування суб'єктам функціональної влади (при застосуванні примусових заходів у межах конкретного охоронного чи захисного правовідношення між його сторонами, а саме суб'єктом примусу і об'єктом впливу, відсутні будь-які організаційні чи лінійні відносини підпорядкування);

- адміністративний примус є крайнім засобом легального примусового впливу держави у чітко визначеному нормативному порядку на особу в інтересах усього громадянського суспільства;

- суб'єктами, що застосовують адміністративний примус, є лише уповноважені законом державні органи або їх посадові особи;

- адміністративно-примусовий вплив застосовують не лише окремі особи, але й організації і колективні суб'єкти;

- адміністративний примус регламентується нормами адміністративного і адміністративно-процесуального, або адміністративно-процедурного права, які закріплюють підстави і порядок застосування конкретних заходів адміністративного примусу.

- заходи адміністративного примусу застосовуються при виникненні адміністративних обставин, що загрожують безпеці особи, громадській безпеці або якщо існує можливість вчинення адміністративних правопорушень чи злочинів;

- порядок застосування адміністративних стягнень відрізняється відносною простотою, аніж це відбувається в порядку реалізації інших видів державного примусу (наприклад, кримінального);

- адміністративний примус застосується у більшості випадків швидко і оперативно і його реалізація можлива без попередньої судової оцінки;

- застосування адміністративного примусу переважно регламентується нормами адміністративного законодавства.

3. За допомогою запровадження в науковий обіг терміна «правова форма адміністративного примусу» вперше досліджено його структуру, зокрема, виявлено, що функціонально, як різновид державно-владної діяльності, адміністративний примус здійснюється відповідно до встановленої законодавством моделі, яка передбачає послідовну реалізацію його структурних елементів.

Зазначену модель запропоновано називати правовою формою адміністративного примусу, під якою слід розуміти сукупність правових підстав й умов застосування необхідних видів (засобів) адміністративного примусу, які передбачають реалізацію у чіткому процедурно-процесуальному порядку відповідних адміністративно-примусових заходів та зумовлюють характерні для таких заходів правові наслідки.

Отже, структура або правова форма адміністративного примусу включає у себе такі елементи:

- правові підстави і умови застосування адміністративно-примусового впливу (внутрішній аспект структури або правової форми адміністративного примусу);

- види (засоби) та заходи адміністративного примусу (змістовна складова структури або правової форми адміністративного примусу);

- процедурно-процесуальний порядок реалізації видів та заходів адміністративного примусу (зовнішній аспект структури або правової форми адміністративного примусу).

4. На підставі проведеного аналізу запропоновано під видом (засобом) адміністративного примусу розуміти інституційну групу примусових заходів, які застосовуються уповноваженими державними органами для запобігання, припинення та покарання правопорушника. При цьому виявлено, що термін «вид адміністративного примусу» юридично збігається із терміном «засіб адміністративного примусу».

5. Розвинуто положення про те, що адміністративно-правові заходи можуть залежно від обставин соціального життя виступати як у формі адміністративного примусу, так і у формі адміністративного переконання. Виявлено, що не всі адміністративно-профілактичні заходи належать до адміністративного примусу, зокрема, у межах адміністративного переконання застосовуються заходи адміністративного попередження, а у межах адміністративного примусу - заходи адміністративного запобігання.

6. Виявлено риси притаманні адміністративній відповідальності, та удосконалено визначення зазначеної категорії.

На підставі зазначеного встановлено і охарактеризовано критерії розмежування адміністративної відповідальності від інших видів адміністративного примусу (запобіжних адміністративно-правових заходів та заходів адміністративного припинення):

- розвинуто дослідження критеріїв, що відмежовують адміністративну відповідальність від заходів адміністративного запобігання, зокрема, до таких критеріїв віднесено: юридичну сферу застосування, характер правовідносин, фактичні підстави застосування, коло суб'єктів застосування, юридичний факт застосування, матеріальну та процесуальну правову форму застосування;

- удосконалено дослідження критеріїв, що відмежовують адміністративну відповідальність від заходів адміністративного припинення шляхом виявлення та доповнення таких критеріїв, зокрема, до них віднесено: час та можливість застосування, юридичні наслідки застосування, деліктоздатність або наявність юридичної караності застосування, законодавча систематизація застосування.

7. Досліджено співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу. Виявлено, що з адміністративно-запобіжними заходами і заходами адміністративного припинення адміністративна відповідальність співвідноситься як крайній засіб адміністративного примусу, який обов'язково застосовується до суб'єкта, який вчинив правопорушення, якщо іншими видами адміністративного примусу не вдалося запобігти цьому правопорушенню заздалегідь або припинити його на стадії вчинення. Це вказує на те, що притягнення особи до відповідальності відповідно до закону є останнім дієвим способом в арсеналі засобів адміністративного примусу сучасної правової, демократичної держави і спрямовано на забезпечення прав та інтересів потерпілих осіб або держави.

8. Основними напрямами удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність з метою оптимізації застосування адміністративного примусу є: а) оновлення законодавства про адміністративну відповідальність відповідно до сучасних потреб життя суспільства і держави; б) кодифікація законодавства про адміністративну відповідальність з метою розділення норм про адміністративну відповідальність на матеріальні і процесуальні, визначення чіткого кола суб'єктів адміністративної відповідальності (включивши до нього на законодавчому рівні юридичних осіб), зменшення кількості адміністративних стягнень і спрощення порядку виконання адміністративних стягнень за вчинення адміністративних проступків фізичними особами; в) спрощення порядку відшкодування майнової шкоди особі, яка зазнала внаслідок вчинення адміністративного правопорушення майнових збитків. Завдяки цьому, на нашу думку, посилиться реалізація принципів законності, соціальної справедливості, обґрунтованості і доцільності, гуманізму адміністративної відповідальності.

9. Сформульовані за результатами дослідження теоретичні узагальнення стали основою для розробки пропозицій щодо внесення змін до чинних нормативних актів України, котрі регулюють функціонування державних органів, зокрема міліції. Передусім, мова йде про КУпАП. Запропоновано внести зміни до цього нормативно-правового акта в частині розширення завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення (ст. 245 КУпАП), розширення суб'єктів притягнення до адміністративної відповідальності (ст. 16 КУпАП), спрощення процедурного порядку відшкодування матеріальної шкоди особам, яким внаслідок вчинення правопорушення було завдано матеріальної шкоди (ст. 40 КУпАП).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дрозд Ю. В. Місце категорії «правова форма» у класифікації адміністративного примусу / Ю. В. Дрозд // Адвокат. - 2008. - № 12. - С. 23-25.

2. Дрозд Ю. В. Адміністративна відповідальність як правовий засіб (вид) адміністративного примусу / Ю. В. Дрозд // Право і суспільство. - 2009. - № 5. - С. 54-59.

3. Дрозд Ю. В. Особливості державного примусу як різновиду соціального примусу / Ю. В. Дрозд // Підприємництво, господарство і право. - 2009. - № 5. - С. 29-32.

4. Дрозд Ю. В. Основні ознаки адміністративного примусу держави / Ю. В. Дрозд // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях учених : додаток до журналу «Міліція України» - 2009. - № 84. - С. 11-16.

5. Дрозд Ю. В. Класифікація заходів адміністративного припинення / Ю. В. Дрозд // Прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування : матеріали наук.-практ. семінару, (17 квіт. 2007 р.) / за заг. ред. В. П. Петкова. - Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - Кіровоград, 2007. - 87 с. - С. 83-85.

6. Дрозд Ю. В. Основні риси адміністративної відповідальності як різновиду адміністративного примусу / Ю. В. Дрозд // Актуальні проблеми діяльності ОВС : матеріали наук.-практ. семінар, (29 квіт. 2008 р.) / за заг. ред. В. П. Петкова. - Кіровоград : Кіровоградський юридичний інститут Харк. нац. ун-ту внутр. справ. - Кіровоград, 2008. - 135 с. - С. 135-137.

АНОТАЦІЯ

Дрозд Ю.В. Співвідношення адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2010.

Дисертація є комплексним науковим дослідженням, присвяченим співвідношенню адміністративної відповідальності з іншими видами адміністративного примусу.

Автором, на підставі аналізу українського законодавства і опрацювання широкого переліку наукових джерел, наведена комплексна характеристика адміністративного примусу. Шляхом введення в науковий обіг і обґрунтування категорії «правова форма реалізації адміністративного примусу» визначено структуру і види адміністративного примусу. Шляхом аналізу змісту і практики застосування в Україні законодавства про адміністративну відповідальність, визначено основні проблеми і недоліки реалізації адміністративного примусу в державі і розроблено конкретні пропозиції щодо їх усунення.

Ключові слова: адміністративний примус, адміністративна відповідальність, правова форма, правова форма реалізації адміністративного примусу, адміністративне припинення, адміністративне запобігання.

АННОТАЦИЯ

Дрозд Ю.В. Соотношение административной ответственности с иными видами административного принуждения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2010.

Диссертация является комплексным научным исследованием, посвященным соотношению административной ответственности с иными видами административного принуждения.

Автором, на основе анализа украинского законодательства и обработки широкого перечня источников, приведена комплексная характеристика административного принуждения. Путем введения в научный оборот и обоснования содержания категории «правовая форма реализации административного принуждения» определена структура и виды административного принуждения. Также дан полный научный анализ этой разновидности юридической ответственности: детально проанализированы фактические и формальные основания, а также цели привлечения к административной ответственности, освещен ряд вопросов о составе административного правонарушения, изложена общеправовая характеристика законодательных актов Украины, которые регламентируют различные аспекты привлечения к административной ответственности.

Систематизированы и подробно охарактеризованы отличительные черты административного принуждения, особенности его реализации и значение для поддержания правопорядка и обеспечения законности в обществе. На основании всестороннего научного анализа сущности и особенностей применения административно-предупредительных мер, предложены и обоснованы критерии разграничения административно-предупредительных мер от административной ответственности: сфера применения, характер правоотношений, в рамках которых реализуется административное принуждение, фактические основания его применения, круг субъектов применения, особенности материально-правовой и процессуально-правовой формы применения административно-предупредительных мер.

Доказано, что, несмотря на существенную разницу, виды административного принуждения диалектически взаимосвязаны между собой, что объясняется схожей природой и целями применения (обеспечение прав и свобод граждан, защита конституционного строя и законных интересов предприятий, организаций и учреждений, установленного порядка управления, укрепление законности, воспитание граждан в духе точного и неукоснительного соблюдения Конституции и законов Украины, уважение к правилам общежития, ответственности перед обществом).

...