Процесуальні особливості розгляду спорів щодо поділу спільного майна подружжя

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Соціально-економічні зміни, що відбуваються в Україні, складна і нестабільна політична ситуація в державі впливають на правове становище особи. За час, що минув після проголошення незалежності України, значних перетворень зазнали майже всі сфери суспільних відносин. Законотворчий процес охопив більшість галузей права, що викликало необхідність проведення судової реформи, важливою складовою якої стало оновлення цивільно-процесуального законодавства та засад і підходів до судочинства.

Одним із природних прав людини є право на сім'ю. Сім'я була і залишається первинним та основним осередком суспільства. Сім'я як соціальне утворення є найважливішим елементом розвитку в усіх цивілізаціях. Ідеологія пріоритету сім'ї, її неминуща цінність для людини і суспільства закріплена у багатьох нормативних актах, до яких слід віднести Загальну декларацію прав людини, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, Конституцію України, Сімейний кодекс України. Одним із основних положень зазначених документів є зміцнення і захист інституту сім'ї з боку суспільства, розробка національної сімейної політики щодо охорони суб'єктивних прав членів сім'ї і, насамперед, подружжя.

Майнові відносини, що складаються між подружжям, завжди потребували і потребують особливої уваги. Регулювання цих відносин підпорядковане виконанню одного із завдань сімейного законодавства ? побудові сімейних відносин на засадах взаємодопомоги та підтримки, і в той же час, охорони їх приватних інтересів. Отже, майнове забезпечення ? наявність певного майна, певної кількості коштів, засобів і зручностей є необхідними для подружжя. І це є закономірним, оскільки людина в суспільстві є активним споживачем більшою мірою матеріальних благ, ніж духовних. Тільки володіючи певною матеріальною базою, сім'я може виконувати функції, що на неї покладаються. Відповідно до цього між подружжям виникають не тільки особисті, але й майнові правовідносини, що мають важливе значення для інших відносин подружжя. Тому їх судовий захист має певні особливості.

Відносини подружжя стосовно спільного майна є важливим елементом організації людського суспільства, що мають прояв у постійних спробах їхнього упорядкування і нормування, які сприймаються під впливом правових норм, у будь-якому суспільстві. Наразі однією з найважливіших проблем у сімейних правовідносинах є питання щодо поділу спільного майна подружжя та врахування життєвих обставин, що впливають на його поділ.

У процесі застосування Цивільного процесуального кодексу України судам дуже важливо повною мірою реалізувати його демократичний потенціал, вжити всіх необхідних заходів для правильного і своєчасного розгляду цивільних справ, забезпечити суб'єктам процесу право на справедливий судовий розгляд. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, що випливають із сімейних правовідносин. Саме у цьому проявляється взаємозв'язок цивільного процесуального права з нормами матеріального права - сімейного.

Вивчення й аналіз процесуальних особливостей розгляду спорів щодо поділу спільного майна подружжя має велике теоретичне і практичне значення, оскільки надає можливість правильно застосовувати норми матеріального та процесуального права при розгляді справ цієї категорії, що сприяє якості здійснення судочинства.

Комплексного наукового дослідження, присвяченого процесуальним особливостям розгляду спорів щодо поділу спільного майна подружжя в Україні не здійснювалося, що свідчить про підвищення актуальності теми як у науково-теоретичному, так і в практичному аспектах. Ця робота є першою спробою на рівні дисертаційного дослідження детально визначити процесуальний порядок розгляду справ зазначеної категорії.

Мета і завдання дослідження. Основною метою наукової роботи є виявлення, дослідження й аналіз процесуальних особливостей розгляду та вирішення судових справ щодо поділу спільного майна подружжя, а також розробка теоретичних положень у сфері майнових подружніх відносин і формування науково обґрунтованих практичних висновків, рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення чинного сімейного та цивільно-процесуального законодавства. Досягнення зазначеної мети визначило постановку і вирішення таких завдань:

- встановити чинники розвитку законодавства щодо врегулювання майнових відносин подружжя;

- визначити поняття спільного майна подружжя;

- з'ясувати підстави та момент виникнення спільного майна подружжя;

- розглянути питання стосовно здійснення повноважень подружжям щодо спільного майна;

- визначити особливості процесуального порядку відкриття провадження у справах, пов'язаних із поділом спільного майна подружжя;

- розкрити передумови права на пред'явлення позову та умови його реалізації у справах щодо поділу спільного майна подружжя;

- уточнити порядок проведення попереднього судового засідання у справах щодо поділу спільного майна подружжя;

- виявити особливості доказування у справах щодо поділу спільного майна подружжя;

- встановити особливості розгляду по суті справ, що пов'язані з поділом спільного майна подружжя;

- визначити порядок проведення судових дебатів та ухвалення судових рішень у справах про поділ спільного майна подружжя;

- на підставі здійсненого наукового дослідження сформулювати практичні рекомендації та внести пропозиції щодо удосконалення чинного цивільного процесуального та сімейного законодавства.

1. Огляд літератури за темою та вибір напрямів дослідження

Розглядається й аналізується розвиток законодавства про майнові відносини між подружжям. Розглянуто, насамперед, ті юридичні пам'ятки, що відображають правову доктрину галузі в цілому та досягнення правової думки в окремих правових інститутах. Визначено трансформацію ставлення держави до сім'ї, до шлюбу і безпосередньо до відносин спільності майна подружжя та його поділу. На цій основі було встановлено потребу в подальшому врегулюванні зазначених правовідносин.

Зазначено, що законодавство про майнові відносини подружжя неодноразово змінювалося, що зумовлювалося політичними та економічними обставинами у країні. Першим і основним законодавчим актом, що регулював ці відносини у дореволюційний період, був Звід законів Російської імперії, який закріплював принцип роздільності (окремості) подружнього майна та владу чоловіка у майнових відносинах подружжя. Істотну роль у народів України в регулюванні майнових відносин у сім'ї відігравав правовий звичай. Відповідно до нього майнові відносини у селянських сім'ях регулювалися нормами звичаєвого права (XVІ?XVІІІ ст.ст.), що визначали майновий устрій сім'ї і правове становище подружжя.

Найбільш значущі зміни законодавства у сфері майнових відносин подружжя було зроблено відразу після Жовтневої революції. Прийняті нормативні акти повністю скасували чинне раніше сімейне законодавство та проголосили принципово новий підхід до регулювання майнових відносин у сім'ї.

Досліджено законодавчі акти, що регулювали майнові відносини подружжя: Кодекс законів про акти громадянського стану, про сім'ю та опіку УСРР 1919 р., що законодавчо закріплював принцип роздільності майна; Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УСРР 1926 р., що ввів принцип спільності майна, набутого подружжям у період шлюбу, на відміну від попереднього законодавства; Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР 1969 р.; Закон України «Про зміни та доповнення Кодексу про шлюб та сім'ю» 1992 р.

У зв'язку зі змінами, що відбулися в економічному та соціальному житті країни після проголошення незалежності, виникла необхідність вироблення нових правових положень, спрямованих на впорядкування сімейних відносин і вдосконалення правового регулювання майнових відносин подружжя. Результатом реформи сімейного законодавства стало прийняття 10 січня 2002 р. Сімейного кодексу України, що вступив у дію з 1 січня 2004 р. Завдяки законодавчим змінам, майнові відносини подружжя набули подальшого, більш повного і детального розвитку, що відповідає потребам сучасного життя.

Зроблено висновок, що попри значну увагу науковців до проблем подружньої власності, велика кількість питань процесуального характеру про розгляд справ щодо поділу спільного майна подружжя все ще залишається недослідженою, а отже, згадані питання є актуальними з теоретичної та практичної точок зору, і тому є всі підстави для більш комплексного їх вивчення.

2. Загальні положення щодо спільного майна подружжя

Містить поняття спільного майна подружжя та особливості об'єктного складу майнових відносин подружжя. Результати аналізу поняття спільного майна подружжя дали змогу приєднатися до позиції тих науковців, які вважають, що воно включає не тільки речі, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності, а й інші майнові права та майнові обов'язки. При цьому, заперечується позиція науковців, які вважають, що зазначене поняття охоплює лише речі та сукупність майнових прав. У зв'язку із цим, не лише право вимоги майнового характеру, яке належить до майнового активу подружжя, але й спільність пасиву, тобто взяті подружжям на себе зобов'язання майнового характеру стосовно своїх боргів є юридично значущими для визначення поняття спільного майна подружжя. Враховуючи, що чітка та повна регламентація майнових відносин сприяє їх нормальному функціонуванню, запропоновано закріплення у сімейному законодавстві визначення поняття «спільне майно подружжя» як сукупності речей, що належать подружжю на праві спільної сумісної власності, а також сукупності майнових зобов'язальних прав та майнових обов'язків, що набуті подружжям під час зареєстрованого шлюбу.

Відносини власності завжди виникають із приводу майна. Це означає, що майнові права та обов'язки подружжя виникають щодо конкретних об'єктів, що потенційно можуть бути їх власністю і зумовити виникнення у подружжя режиму спільної сумісної власності. У чинному законодавстві перелік таких об'єктів права спільної сумісної власності чітко визначений, але не є вичерпним.

Основна увага приділена існуючим у науковій літературі поглядам на означені питання. Зроблено висновок, що обов'язковими елементами юридичного складу для виникнення права спільної сумісної власності подружжя і спільного майна подружжя, є набуття майна під час зареєстрованого шлюбу, спільне проживання подружжя і ведення спільного господарства, тобто наявність спільної праці подружжя. Виходячи з положень ст. 74 СК України, обов'язковими елементами юридичного складу для виникнення права спільної сумісної власності між чоловіком і жінкою, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, є набуття майна під час спільного проживання, що має становити не менше, ніж три роки, та ведення спільного господарства «фактичним подружжям».

Зазначено, що важливе значення для подружжя має вирішення питання щодо встановлення моменту, з якого розпочинається дія режиму спільності майна та моменту виникнення у подружжя права спільної сумісної власності на придбане ними майно. Висловлено думку про те, що необхідно розрізняти момент виникнення спільного майна подружжя та момент виникнення права спільної сумісної власності подружжя. Саме сукупність елементів юридичного складу, необхідного для виникнення спільності майна подружжя, визначає і початковий момент виникнення спільності їхнього майна. Спільне майно подружжя виникає з моменту, коли в одного з подружжя виникло право на це майно, за умови, якщо це право виникло під час шлюбу в результаті праці одного або обох із подружжя і якщо вони вели спільне господарство. Моментом же виникнення права спільної сумісної власності подружжя є момент одержання цього майна хоча б одним із подружжя незалежно від того, чи виявив один із них свою волю щодо передачі грошей до сімейного бюджету, чи ні.

Розглядаються загальні правила здійснення правомочностей подружжям щодо спільного майна.

Дружина та чоловік мають рівні права щодо володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Оскільки закон надає чоловікові та дружині рівні права стосовно їхнього спільного майна, то вони розпоряджаються цим майном, тобто визначають юридичну та фактичну його долю за взаємною (спільною) згодою. Відповідно до зазначеного акцентується увага на тому, що подружжя при здійсненні права спільної сумісної власності обов'язково має узгоджувати свою поведінку щодо змісту права власності (володіння, користування та розпорядження) спільним майном.

Здійснюючи повноваження, подружжя мають право вступати між собою в усі дозволені законом договірні відносини, тобто укладати будь-які законні майнові правочини. Законом передбачено презумпцію, відповідно до якої один із подружжя, укладаючи договір щодо спільного майна, діє зі згоди іншого. Зазначена презумпція не поширюється на укладення одним із подружжя договорів, що потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, де згода іншого з подружжя не може засвідчуватися мовчанням, а має бути подана письмово та має бути нотаріально засвідчена, при цьому, у разі відсутності такої прямо виявленої згоди другого з подружжя зазначені договори за його позовом мають визнаватися недійсними.

Здійснення повноважень подружжям щодо спільного майна може привести й до припинення права спільної сумісної власності подружжя. Найпоширенішою спеціальною підставою припинення права спільної сумісної власності на набуте подружжям у період шлюбу майно є його поділ, що може бути здійснено у добровільному порядку, за взаємною згодою, та у судовому порядку.

Звертається увага на те, що специфікою спорів щодо поділу спільного майна подружжя є те, що вони, як правило, розглядаються разом із вимогами про розірвання шлюбу, що не суперечить закону, але у цілому поділ спільного майна подружжя може бути здійснено і під час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу.

Узагальнено випадки поділу спільного майна подружжя, який може бути здійснено: 1) у період шлюбу на вимогу одного з подружжя за домовленістю між ними або за рішенням суду; 2) під час розірвання шлюбу на вимогу одного з подружжя за домовленістю між ними або у судовому порядку; 3) після розірвання шлюбу на вимогу одного з подружжя за домовленістю між подружжям або за рішенням суду; 4) після смерті одного з подружжя або оголошення його померлим на вимогу пережившого подружжя або спадкоємця (ців) померлого подружжя за домовленістю між ними або за рішенням суду; 5) на вимогу кредитора одного або обох з подружжя, якщо вони є, за рішенням суду.

3. Відкриття провадження у справах, пов'язаних із поділом спільного майна подружжя

Досліджується процесуальний порядок відкриття провадження у справах про поділ спільного майна подружжя.

Окрема увага приділяється визначенню загальної характеристики судової процедури щодо поділу спільного майна подружжя та стадії відкриття провадження у справі, яка є початковою, самостійною та обов'язковою для кожної цивільної справи, у тому числі і для справ про поділ спільного майна подружжя. Досліджуються порядок і особливості відкриття провадження у зазначених справах.

Указується на те, що звернення за судовим захистом особи у справах про поділ спільного майна подружжя є її конституційним правом та елементом стадії відкриття провадження у справі, що пов'язана з виникненням процесуальних відносин між судом і особами, які беруть участь у справі та відповідними процесуально-правовими та матеріально-правовими наслідками.

Зазначається, що для більш ефективної реалізації можливості участі прокурора у справах про поділ спільного майна подружжя шляхом звернення до суду з відповідним позовом в інтересах позивача необхідно внести відповідні зміни та доповнити п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» абзацом 1 щодо визначення конкретного переліку осіб, які мають право звертатися до суду з позовом у справах щодо поділу спільного майна подружжя.

Здійснено аналіз передумов права на звернення громадян до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та умов реалізації цього права.

Враховуючи процесуальні особливості справ про поділ спільного майна подружжя необхідним є виділення загальних об'єктивних позитивних передумов права на звернення громадян до суду з позовною заявою про поділ спільного майна подружжя, наявність і дотримання яких є обов'язковим для відкриття провадження у справах цієї категорії і відсутність загальних об'єктивних негативних передумов права на пред'явлення позову. Зазначається, що загальними об'єктивними позитивними передумовами права на пред'явлення позову, дотримання яких є обов'язковим для порушення справ цієї категорії, є: цивільна процесуальна правоздатність сторін; підвідомчість справи суду; наявність правового характеру спору. Розглядаються також загальні об'єктивні негативні передумови щодо цієї категорії справ, якими є обставини, перелічені у ч. 2 ст. 122 ЦПК України. Саме відсутність загальних об'єктивних негативних передумов дає право на пред'явлення позову, а їх наявність перешкоджає цьому, в результаті чого суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, що перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Окрема увага приділяється перевірці судом всіх умов реалізації права на пред'явлення позову, що є необхідним для відкриття провадження у справі. У справах щодо поділу спільного майна подружжя позитивними умовами реалізації права на пред'явлення позову є дотримання правил, установлених ст. ст. 119, 120 ЦПК України щодо подання належно оформленої позовної заяви, сплати судового збору та оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу. При цьому, детально розглянуто вимоги до форми і змісту позовної заяви у справах про поділ спільного майна подружжя, порядок визначення розміру і сплати судового збору та оплати витрат на ІТЗ у цих справах. Невиконання зазначених умов дає судді підставу винести ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Зазначається, що негативними умовами реалізації права на пред'явлення позову є правила, передбачені ч. 3 ст. 121 ЦПК України, за наявності яких суд повертає позовну заяву позивачу. Указується на те, що у разі, якщо не були дотримані негативні умови реалізації права на пред'явлення позову, саме право на пред'явлення позову продовжує існувати, й у випадку, якщо перестануть існувати обставини, що були підставою для повернення заяви, можливе повторне звернення до суду із тотожними вимогами.

Слід враховувати, що цивільне процесуальне законодавство передбачає ряд особливостей при визначенні підсудності справ щодо поділу спільного майна подружжя. За загальним правилом позовну заяву про поділ спільного майна подружжя позивач пред'являє до суду за місцем проживання відповідача. У разі, якщо відповідач має декілька місць проживання, позов у таких випадках має пред'являтися позивачем до суду, на території юрисдикції якого відповідач зареєстрував своє місце проживання. Якщо місце проживання відповідача є невідомим, то із цієї категорії справ передбачена альтернативна підсудність і позовну заяву позивач може пред'явити за місцезнаходженням майна відповідача чи за місцем його перебування або за останнім відомим місцем проживання відповідача чи постійного його заняття (роботи). При об'єднанні вимог про поділ спільного майна подружжя з вимогами про розірвання шлюбу, за наявності умов, передбачених ч. 2 ст. 110 ЦПК, позовна заява може пред'являтися за місцем проживання позивача. За домовленістю між ними справа може розглядатися за місцем проживання будь-кого із подружжя. Можливі випадки, коли позовну заяву до обох із подружжя, які проживають окремо, подає кредитор цього подружжя. У цій ситуації позов може бути пред'явлено за місцем проживання одного з відповідачів за вибором позивача. У разі виникнення спору про поділ спільного майна подружжя із приводу нерухомого майна, встановлюються правила виключної підсудності, відповідно до якої позови пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

4. Провадження у справах про поділ спільного майна подружжя до судового розгляду

Зазначаються особливості розгляду справ щодо поділу спільного майна подружжя у рамках другої стадії цивільного судочинства, а також досліджуються мета та завдання, що постають перед судом при підготовці справ зазначеної категорії до судового розгляду.

Підкреслюється, що підготовка справ до судового розгляду є самостійною й обов'язковою стадією цивільного процесу у справах, що пов'язані з поділом спільного майна подружжя, яка починається з моменту постановлення суддею ухвали про відкриття провадження у справі щодо поділу спільного майна подружжя і триває до винесення ухвали про призначення справи до судового розгляду, тобто закінчується вона саме в момент відкриття першого судового засідання.

На підставі аналізу норм чинного законодавства зазначається, що метою стадії підготовки справи про поділ спільного майна подружжя до судового розгляду є створення, дотримання й забезпечення судом, сторонами - позивачем і відповідачем, а також третіми особами, які беруть участь у справі, їх представниками, умов із врегулювання даного майнового спору для своєчасного і правильного вирішення справи про поділ спільного майна подружжя, в результаті чого і буде ухвалене законне й обґрунтоване рішення суду у цій справі. Засобом досягнення мети стадії підготовки справи до судового розгляду є виконання комплексу спеціальних завдань, що визначають основні напрямки діяльності учасників процесу на тому чи іншому етапі розгляду та вирішення справи. Завданнями стадії підготовки справ щодо поділу спільного майна подружжя до судового розгляду є: визначення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (предмета доказування); визначення характеру спірних правовідносин та норми права, яка підлягає застосуванню; визначення складу учасників процесу, їх процесуального становища та способів забезпечення своєчасної явки цих суб'єктів у судове засідання; визначення кола доказів, необхідних для вирішення справи та забезпечення їх своєчасного надання; сприяння примиренню сторін (врегулювання спору до судового розгляду).

Окрема увага приділяється проведенню попереднього судового засідання, яке відбувається саме на стадії підготовки справи про поділ спільного майна подружжя до судового розгляду і є обов'язковою процесуальною формою та основним етапом цієї стадії процесу. Зазначається, що його метою є: по-перше, встановлення можливості врегулювання спору про поділ спільного майна подружжя до судового розгляду, ці положення суд з'ясовує відповідно до ч. 3 ст. 130 ЦПК України; по-друге, забезпечення правильного і швидкого вирішення зазначеного спору. Для виконання другого завдання суд провадить певні процесуальні дії відповідно до ч. 6 ст. 130 ЦПК України.

Зазначається, що непроведення попереднього судового засідання у справах щодо поділу спільного майна подружжя у рамках стадії підготовки справ до судового розгляду у суді першої інстанції є безспірною підставою для оскарження відповідного рішення. При цьому, апеляційний суд, розглядаючи таку апеляційну скаргу, має керуватися змістом п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України. Доведено, що існує й інше альтернативне попередньому вирішення зазначеного питання, яке полягає у тому, що апеляційний суд уповноважений скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий розгляд відповідно до положень ст. 311 ЦПК України, але для цього необхідно чітко закріпити відповідну підставу у цій статті, що передбачає непроведення попереднього судового засідання. Виходячи із зазначеного, пропонується внести відповідні зміни, що полягають у доповненні п. 7 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.

Розглядається особливість доказування у цих справах і приділяється увага специфіці формування предмета доказування та доказової бази у справах щодо поділу спільного майна подружжя.

Зроблено висновок, що доказування у справах про поділ спільного майна подружжя має бути здійснено за допомогою доказів, що відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності, що має прояв у тому, що у справах зазначеної категорії доказами можуть бути тільки ті фактичні дані, які встановлюються за допомогою зазначених у ч. 2 ст. 57 ЦПК України засобів доказування. Серед них, у першу чергу, слід назвати показання сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показання свідків, письмові докази та висновки експертів.

5. Судовий розгляд справ щодо поділу спільного майна подружжя

Аналізується послідовність здійснення процесуальних дій всіх суб'єктів цивільної справи про поділ спільного майна подружжя у рамках першої частини судового розгляду.

Зазначається, що підготовча частина судового розгляду спрямована на перевірку наявності необхідних умов для розгляду справи. Такими умовами є: відкриття судового засідання; вирішення питання щодо можливості розгляду справи при конкретній явці учасників процесу; вирішення питання щодо можливості розгляду справи саме цим складом суду; роз'яснення прав та обов'язків особам, які беруть участь у справі; розгляд заяв і клопотань осіб, які беруть участь у справі, пов'язаних із розглядом справи.

Підкреслюється, що недодержання встановленого порядку судом і невиконання будь-якої із названих процесуальних дій у підготовчій частині судового розгляду у справі про поділ спільного майна подружжя може призвести до порушення прав законних інтересів учасників відповідного процесу, вплинути на результат вирішення справи, затягнути ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого судового рішення.

Розкриваються ключові питання, пов'язані з безпосереднім розглядом цих справ по суті у суді першої інстанції.

Зазначається, що розгляд справи по суті є центральною частиною судового засідання у справах про поділ спільного майна подружжя. На цьому етапі судового розгляду відбувається дослідження фактичних обставин справи та наявних у справі доказів. Увага зосереджується на тому, що виявлення всього спірного майна, яке підлягає поділу, і вирішення питання про його поділ між сторонами у рамках розгляду справи по суті є однією з головних особливостей розгляду справ зазначеної категорії.

Зазначається необхідність проведення судом судових дебатів у цій категорії справ, а також детально описуються структура та процесуальний порядок ухвалення судового рішення про поділ спільного майна подружжя.

Указується, що для того, щоб рішення суду у справах про поділ спільного майна подружжя могло виконувати функцію захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав чи інтересів осіб, які брали у них участь, воно має відповідати певним вимогам. Перш за все, це вимоги щодо законності й обґрунтованості рішення суду, а також вимоги, зазначені у ст. 215 ЦПК України щодо змісту судового рішення. Підкреслюється, що судове рішення у справах про поділ спільного майна подружжя має відображати специфіку провадження у справах зазначеної категорії з урахуванням особливостей мотивувальної та резолютивної частин судового рішення.

Висновки

майновий подружній судовий

У Висновках сформульовано найбільш суттєві результати та положення дослідження. Не претендуючи на остаточне вирішення окреслених у дослідженні питань, наводяться теоретичні узагальнення та авторські пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, зокрема:

1. Зважаючи на те, що в законодавстві є відсутнім визначення поняття спільного майна подружжя, та враховуючи, що чітка та повна регламентація майнових відносин сприяє їх нормальному функціонуванню, у сімейному законодавстві пропонується закріпити визначення поняття «спільне майно подружжя».

2. Слід розрізняти момент виникнення права спільної сумісної власності подружжя і момент виникнення спільного майна подружжя.

3. Поділ спільного майна подружжя, яке набуте ними за час шлюбу, може бути здійснено у добровільному порядку, за взаємною згодою, шляхом домовленості про укладення цивільно-правового правочину між подружжям (договір про поділ спільного майна подружжя). За відсутності такої згоди між подружжям і в разі необхідності, поділ їхнього спільного майна є можливим тільки у судовому порядку.

4. Специфікою спорів щодо поділу спільного майна подружжя є те, що вони, як правило, розглядаються разом із вимогами про розірвання шлюбу, що не суперечить закону, проте його поділ може бути здійснено і під час існування шлюбу, а також після розірвання шлюбу.

5. З урахуванням того, що розірвання шлюбу без поділу спільного майна подружжя не може перетворити спільну сумісну власність подружжя на спільну часткову або на роздільну власність, робиться висновок, що тільки у випадку розірвання шлюбу і поділу спільного майна подружжя перестає діяти законний правовий режим майна подружжя, тобто режим спільної сумісної власності, а у випадку поділу спільного майна під час шлюбу, законний правовий режим майна подружжя припиняється тільки щодо того майна, яке набуте подружжям до моменту його поділу, і продовжує існувати щодо майна, яке набуте ними у подальшому, тобто після його поділу, адже шлюб між ними зберігається, якщо інше не передбачено домовленістю між самим подружжям.

6. Виходячи з того, що в юридичній літературі та в чинному законодавстві є відсутнім належне регулювання питання щодо визначення кола осіб, які мають право на звернення до суду з позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, у сімейному законодавстві запропоновано закріпити перелік осіб, які мають право звернутися до суду з відповідним позовом.

7. Непроведення попереднього судового засідання у рамках стадії підготовки справ щодо поділу спільного майна подружжя до судового розгляду у суді першої інстанції є безспірною підставою для оскарження відповідного рішення.

8. Доказування у справах щодо поділу спільного майна подружжя має здійснюватися за допомогою доказів, що відповідають вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності та порядку збирання, дослідження та оцінки доказів. Законодавством передбачено положення, коли твердження сторони не вимагає доказування, тобто законні презумпції. У справах про поділ спільного майна подружжя доказовими презумпціями є положення норм матеріального права, зокрема презумпція щодо спільності майна подружжя, що було набуте у період шлюбу та презумпція щодо рівності часток подружжя у їх спільному майні.

9. Стадія судового розгляду справ щодо поділу спільного майна подружжя у суді першої інстанції складається із чотирьох частин, що поступово змінюють одна одну і кожна з яких має свої специфічні завдання для з'ясування кола питань, свій зміст, місце у судовому розгляді, тому кожна з них є обов'язковою і не може бути пропущена у справах зазначеної категорії.

10. Судове рішення у справах про поділ спільного майна подружжя має відповідати передбаченим законом вимогам, перш за все, вимогам щодо законності й обґрунтованості рішення суду, а також вимогам щодо змісту судового рішення, з обов'язковим урахуванням специфіки провадження у цій категорії справ та особливостей мотивувальної і резолютивної частин судового рішення.

Чинне законодавство, незважаючи на прийняття нового Сімейного та Цивільно-процесуального кодексів, все ж таки потребує подальшого удосконалення, а деякі їх концептуальні положення з метою забезпечення майнових прав та інтересів подружжя ? додаткового переосмислення.

Література

1. Цал-Цалко Ю.Ю. До визначення сутності моменту виникнення права спільної сумісної власності подружжя / Ю.Ю. Цал-Цалко //Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. праць. ? Одеса : Юридична література. ? 2009. ? Вип. 45. - С. 207?212.

2. Цал-Цалко Ю.Ю. Ґенеза відносин подружжя стосовно їхнього майна / Ю.Ю. Цал-Цалко //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. ? Одеса: Юридична література. ? 2009. ? Вип. 46. - С. 327?331.

3. Цал-Цалко Ю.Ю. Попереднє судове засідання при підготовці справ про поділ спільного майна подружжя до судового розгляду / Ю.Ю. Цал-Цалко //Науковий вісник Ужгородського національного університету. - 2009. - Вип. 12. (Ч.1). - С. 276?278.

4. Цал-Цалко Ю.Ю. Дискусійні погляди щодо поняття спільного майна подружжя / Ю.Ю. Цал-Цалко //Південноукраїнський правничий часопис: науковий журнал. - 2009. ? № 2. - С. 88?90.

5. Цал-Цалко Ю.Ю. Судове рішення про поділ спільного майна подружжя як результат розгляду справи / Ю.Ю. Цал-Цалко //Актуальні проблеми держави і права: зб. наук. праць. ? Одеса: Юридична література. ? 2009. ? Вип. 51. - С. 389?394.

6. Цал-Цалко Ю.Ю. Передумови та умови відкриття провадження у справах щодо поділу спільного майна подружжя / Ю.Ю. Цал-Цалко // Юридичний вісник. ? 2010. ? № 1. ? С. 29?35.

7. Цал-Цалко Ю.Ю. До визначення сутності моменту виникнення права спільної сумісної власності подружжя / Ю.Ю. Цал-Цалко // Зб. тез наук. робіт учасників ІV Міжнар. цивіліст. наук. конф. студентів та аспірантів, 3?4 квітня 2009 р. ? Одеса, 2009. ? С. 188?190.

Размещено на Allbest.ru