Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної Ради України

УДК 34 (043.3)

12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Теоретико-правові засади правової освіти в Україні

Богачов Сергій Валерійович

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, академік Національної академії правових наук України Копиленко Олександр Любимович, Інститут законодавства Верховної Ради України, директор.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Атоян Ольга Миколаївна, Луганський державний університет внутрішніх справ імені Едуарда Олексійовича Дідоренка, професор кафедри теорії та історії держави і права;

- кандидат юридичних наук, доцент Дзейко Жанна Олександрівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри теорії та історії держави і права.

Захист відбудеться "30" вересня 2010 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розіслано 29 серпня 2010 року.

Вчений секретар О.М. Биков спеціалізованої вченої ради.

Анотація

Богачов С.В. Теоретико-правові засади правової освіти в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена комплексному обґрунтуванню теоретико-правових, організаційних та педагогіко-дидактичних засад правової освіти населення в Україні, виходячи з освітньо-правової та організаційної діяльності Міністерства юстиції України. З'ясовані сутність, місце та роль, призначення правової освіти населення у вітчизняному освітньому просторі.

Обґрунтовано основні засоби правової соціалізації населення, до яких віднесені: правова освіта населення; правове виховання учнівської та студентської молоді; нормативна правова система; законодавче поле держави; наукова, передусім, юридична література; засоби масової інформації.

Доведено, що правову освіту населення складає комплекс інформаційних, навчальних і виховних заходів державних, муніципальних і громадських структур, спрямованих на забезпечення певного обсягу правових знань, умінь і навичок, необхідних громадянину для формування стійких правових знань, переконань, цінностей, навичок правомірної поведінки.

Ключові слова: правова освіта населення, ефективність правової освіти населення, теоретико-методологічні, психолого-педагогічні та методичні засади правової освіти населення, правосвідомість, правова соціалізація.

Аннотация

Богачов С.В. Теоретико-правовые основы правового образования в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2010.

Диссертация посвящена комплексному обоснованию теоретико-правовых, организационных и педагогико-дидактичних основ правового образования населения в Украине, исходя из просветительско-правовой и организационной деятельности Министерства юстиции Украины. Определены сущность, место и роль, назначение правового образования населения в отечественном образовательном пространстве.

Обоснованы основные средства правовой социализации населения, к которым отнесены: правовое образование населения; правовое воспитание ученической и студенческой молодежи; нормативная правовая система; законодательное поле государства; научная, прежде всего, юридическая литература; средства массовой информации.

Определены особенности процесса формирования правовой культуры в Украине средствами правового образования населения. Значительное внимание уделено также вопросам правового воспитания ученической и студенческой молодежи, которое может разворачиваться в виде трех последовательных базовых этапов: 1) первоначальной информационно-правовой социализации; 2) просветительско-правового обучения; 3) формирования развитой правовой культуры.

Доказано, что правовое образование населения составляет комплекс информационных, учебных и воспитательных мероприятий государственных, муниципальных и общественных структур, направленных на обеспечение определенного объема правовых знаний, умений и навыков, необходимых гражданину для формирования устойчивых правовых знаний, убеждений, ценностей, образцов правомерного поведения.

Исследованы основные задачи, которые возлагаются на систему правового образования населения, изучено место и роль в этом процессе правовой социализации как активного, целенаправленного и, вместе с тем, индивидуально направленного процесса на овладение необходимыми морально-этическими нормами.

Обоснован тезис, в соответствии с которым правовое образование населения Украины воплощается в системном комплексе важнейших составляющих деятельности Министерства юстиции Украины, которые можно идентифицировать с: а) правовой грамотностью; б) правовым сознанием и в) правовым поведением.

Ключевые слова: правовое образование населения, эффективность правового образования населения, теоретико-методологические и методические основания правового образования населения, правосознание, правовая социализация.

Annotation

Bohachov S.V. The Theoretical and Legal Principles of the Law Education in Ukraine. - Manuscript.

A thesis for the Candidate of Law Sciences Degree, speciality 12.00.01 - the Theory and the History of the State and the Law; the History of the Political and the Legal Studies. - The Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Кyiv, 2010.

The thesis is dedicated to the complex justification of the theoretical and legal, the organizational and the educational-didactic principles of the law education of the Ukrainian population, taking into account the educational and legal, as well as organizational activities of the Ministry of Justice of Ukraine. The essence, the place and the role of the law education for the national population in the educational area have been identified.

The author justifies the main tools of the legal socialization of the population, such as: aw education of the population; law education of the pupils and the students; normative and legal system; legal framework of the state; scientific, and first of all, law literature; mass-media means.

It was proved that the law education of the population is a complex of informational, training and educational activities of the government, the municipal and the public institutions aimed at the provision of the appropriate law knowledge and skills required for the formation of the necessary law beliefs, values, behavior of the citizens.

Keywords: law education of the population, the law education effectiveness, theoretical and methodological, psychological and pedagogical, methodological principles of the law education, legal awareness, legal socialization.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. За роки суверенного розвитку України як країни, держави і суспільства визначені зміст та пріоритети реформування вітчизняного освітнього простору, його адаптації до вимог Болонського процесу, створена сучасна нормативно-правова база, яка дає змогу в контексті відповідей на виклики часу розвивати національні та світові освітні традиції, утверджувати новітні стандарти освіти. Національна доктрина розвитку освіти передбачає пріоритетні напрями формування системи освіти, забезпечення змістовного її наповнення на різних рівнях - від дошкільної до вузівської, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Однак стан правосвідомості, правової культури українського суспільства суттєво відстає від європейських стандартів. Очевидною є тенденція нігілістичного ставлення громадян до права та правових цінностей. Залишається значною кількість правопорушень. Правова освіта не може обмежуватись лише інформаційною чи просвітницькою діяльністю. Вона має бути піднесена до рівня науки та відповідної освітньої практики, бути реалізованою у певній послідовності навчальних дисциплін, їхньої системи - в навчально-виховному процесі, розпочинаючи з дошкільної освіти і закінчуючи вищою школою. Метою та першочерговим завданням правової освіти є навчання людини орієнтуванню у вітчизняному правовому просторі, дотриманню норм правомірної поведінки. Пріоритети соціального розвитку України вимагають концептуального визначення місця, ролі і значення правової освіти громадян у цілісній системі національної освіти, всебічного і гармонійного розвитку особистості в соціально-правовому середовищі її життєдіяльності. Головним у досягненні цієї мети є знання права як однієї з форм і засобів реалізації громадянином своїх конституційних прав, свобод та обов'язків.

Водночас проблема полягає в тому, що вітчизняний "правовий ренесанс" не підкріплений ні соціокультурною, ні правовою традиціями функціонування українського соціуму: право не є поки що безумовною цінністю як на рівні масової свідомості, так і професійної діяльності. З оновленням законодавства, накопиченням відповідної правозастосовної практики все очевиднішою є невідповідність, розрив між новим демократичним законодавством і низьким рівнем правосвідомості громадян. Зазначена обставина значною мірою виокреслює завдання формування правової свідомості, подолання правового нігілізму в соціально-правовому вимірі, утвердження демократичних процедур правореалізації в українській державі.

Державна політика України передбачає систему заходів щодо правової освіти громадян як засобу трансляції правової культури, способу орієнтації в соціально-правовому просторі відповідно до норм - правових і етичних - правомірної поведінки, сприяння подоланню правового нігілізму, пом'якшення конфліктності та ризикогенності українського суспільства тощо. Так, зокрема, Указом Президента України "Про Національну програму правової освіти населення" від 18 жовтня 2001 року №992/2001 затверджена відповідна Програма, яка має своєю метою підвищення рівня правової освіти населення, створення належних умов для набуття громадянами правових знань, а також забезпечення їхнього конституційного права знати свої права і обов'язки. Очевидно, що існуючі проблеми у сучасному правоосвітньому процесі свідчать про незадовільну або неповну реалізацію положень відповідної Програми з часу її затвердження.

Актуальності завданням становлення правової освіти населення в Україні, як складової національної освітньої системи, додає і та обставина, що стратегічні питання реформування вітчизняного освітнього простору поки що не визначені належним чином. Окремі освітні зміни організаційного, управлінського та змістовного характеру не відміняють необхідності загальної, системної визначеності правоосвітнього процесу, підпорядкованості окремих завдань реформування стратегічній його меті, перспективним завданням процесу соціальних змін українського суспільства.

Засадами розвитку національної правової освіти населення є вітчизняний, передусім накопичений Міністерством юстиції України, та зарубіжний досвід у цій сфері, що потребує аналізу процесу становлення і розвитку правової освіти за умов суверенного розвитку держав, особистісного її спрямування тощо.

Зазначені обставини й обумовили пріоритети наукового пошуку, його змістовні та функціональні характеристики в межах обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою "Стратегія розвитку законодавства України" (реєстраційний №0103U007975).

Мета та завдання дослідження - проаналізувати генезу правової освіти населення в Україні, особливості її становлення та розвитку, її утвердження як складової вітчизняної освітньої системи.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

- з'ясувати сутність, особливості становлення і розвитку правової освіти населення в Україні, її місце і роль в системі вітчизняної освітньої системи;

- проаналізувати вплив різних чинників - соціально-політичних, економічних, правових, культурологічних, психолого-педагогічних на процес становлення правової освіти населення в Україні;

- запропонувати системне бачення сутності правової освіти населення в Україні, її теоретико-методологічних підвалин, пріоритетів розвитку у контексті реформування вітчизняного освітнього простору;

- обґрунтувати сутність базових понять щодо проблематики дослідження;

- показати елементний склад правової освіти населення, особливості його підпорядкування по вертикалі та горизонталі;

- висвітлити статусні та функціональні характеристики правової освіти населення;

- визначити й обґрунтувати основи управління правовою освітою населення;

- з'ясувати теоретико-методологічний потенціал, можливості та перспективи, тенденції розвитку правової освіти населення в Україні.

Об'єкт дослідження - система вітчизняної правової освіти.

Предмет дослідження - процес становлення і розвитку системи правової освіти населення в Україні як складової національного освітнього простору.

Методологічні засади дослідження визначаються теоретико-методологічними, змістовними та функціональними характеристиками основних парадигм наукового знання, гуманістичної парадигми освіти, її особистісною спрямованістю, її системним виміром як складової компоненти вітчизняного освітнього простору.

Обґрунтування сутності, місця і ролі, призначення правової освіти в українському суспільстві, вітчизняному освітньому просторі здійснюється на мультипарадигмальних засадах, підвалину яких утворюють усталені парадигми знання, що знайшли теоретичне обґрунтування й практичне застосування у вищій школі, - марксизм, структурно-функціональний аналіз, теорія обміну, конфліктологія тощо.

Теоретичну основу дисертації складають:

наукові засади формування правової культури в освітній діяльності, у тому числі в системі правової освіти (О.М. Атоян, В.Н. Денисов, Ж.О. Дзейко, В.С. Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко, В. Котюк, Г.О. Мурашин, М.П. Недюха, Ю.М. Оборотов, Н.М. Оніщенко, О.П. Орлюк, П.А. Рабінович, О.Ф. Скакун, Н.А. Ткачова, І.Б. Усенко, Ю.С. Шемшученко, С.А. Авакьян, О.О. Пєвцова, А. Ратінов, А. Семітко, Ю.О. Тихомиров) та ін.;

теорії психолого-педагогічної та правової підготовки фахівців, забезпечення навчально-виховного процесу в закладах освіти, змісту навчання (А.М. Алексюк, Б.І. Андрусишин, Ю.К. Бабанський, І.Д. Бех, В.В. Головченко, Г.Є. Гребенюк, О.В. Киричук, М.І. Козюбра, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, С.О. Сисоєва, Т.С. Яценко, Т.М. Почтарь та ін.);

теорії управління освітніми системами (В.Б. Авер'янов, Г.В. Атаманчук, І.Л. Бачило, І.М. Гавриленко, І.Л. Лікарчук, Н.Р. Нижник, Н.М. Оніщенко, О.Л. Скідін, Н.Ф.Тализіна та ін.);

інформаційно-комунікаційні технології формування поведінки великих груп населення (В.В. Кальниш, Ю.Г. Кальниш, С.Д. Максименко, М.П. Недюха, Л.М. Усаченко, С.Г. Кара-Мурза, Н.М. Кейзеров та ін.);

теорії, педагогіки та психології правової освіти, формування правосвідомості та правової культури, у тому числі засобами синергетики як науки про процеси самоорганізації у складних нелінійних системах (Н.В. Артикуца, І.П. Голосніченко, М.А.-огли Дамірлі, В.Є. Жерьобкін, М.І. Козюбра, А. Кутиркін, М.П. Недюха, Д.А. Керімов, Л.В. Петрова, І.Р. Пригожин, І. Стенгерс, А.С. Тагієв, Р.І. Таллєр, Л.Б. Тіунова, Г. Хакен та ін.);

положення, згідно з якими медіа-культура розглядається як компонент освіти, складова частина навчально-виховного процесу, соціалізації учнівської та студентської молоді (Л.М. Масол, Н.М. Лавриченко, М.П. Лещенко та ін.);

ідеї та положення, викладені у нормативно-правових актах України з питань освіти, зокрема у Законах України "Про освіту" (1991) та "Про вищу освіту" (2002), Указах Президента України "Про Національну програму правової освіти населення" від 18 жовтня 2001 року №992/2001, "Про Національну доктрину розвитку освіти" від 17 квітня 2002 року №373/2002, постановах Кабінету Міністрів України "Про Державну національну програму "Освіта" ("Україна XXI століття")" від 3 листопада 1993 року №896, "Про Програму правової освіти населення України" від 29 травня 1995 року №366 тощо.

В процесі з'ясування сутності правової освіти, її функцій та призначення в суспільстві використані такі методи дослідження: системного та структурного аналізу - при обґрунтуванні змісту, структури, місця та значення правової освіти в суспільстві; формально-правовий та абстрактно-логічний - в процесі з'ясування сутності основних понять і категорій; ідентифікації та порівняльного аналізу - при опрацюванні джерельної бази дослідження; класифікації, систематизації та узагальнення теоретичних положень і експериментальних даних, що пов'язані з становленням і розвитком правової освіти, обґрунтуванням понятійно-категоріального апарату; моделювання - для формулювання рекомендацій і пропозицій щодо вдосконалення змісту, структури, функцій правової освіти населення; соціальної діагностики - для оцінки фактичного стану правової освіти.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є першою в Україні монографічною роботою, де змістовні, функціональні, рольові та статусні характеристики правової освіти населення розглядаються з теоретико-методологічних позицій комплексного, системного аналізу. У результаті наукового аналізу в дисертаційній роботі

Уперше:

- обґрунтована сутність, функціональне призначення, місце і роль правової освіти населення як окремого напряму і складової частини національної освітньої системи;

- викладені сутнісні та функціональні характеристики правової освіти населення, ґрунтуючись на засадах гуманістичної філософії освіти, вітчизняного і зарубіжного досвіду;

- визначені теоретико-методологічні основи правової освіти населення, її структура, принципи побудови, організаційно-правові засади її оптимального функціонування та розвитку;

- встановлено, що Міністерство юстиції України, здійснюючи правову освіту населення, наділено повноваженнями, що мають галузеву, надгалузеву та спеціально-функціональну компетенцію у зазначеній сфері діяльності.

Вдосконалено:

- уточнені дефініції вихідних термінів понятійно-категоріального апарату правової освіти населення: "правова освіта", "правова соціалізація", "функції правової освіти населення", "елементний склад правової освіти", "ефективність правової освіти населення";

- теоретико-методологічні та методичні засади формування змісту правової освіти населення;

- організаційні форми здійснення правової освіти за умов глобалізації, становлення інформаційного суспільства в Україні;

- теоретико-правові засади взаємозбагачення, інтеграції та диференціації правової освіти населення та професійної правової освіти.

Дістали подальшого розвитку:

- теоретико-правові засади управління правовою освітою населення;

- організаційне та нормативно-правове забезпечення ефективності функціонування правової освіти населення;

- перспективи подальшого розвитку правової освіти населення.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці на гуманістичних засадах філософії освіти системи правової освіти населення, яка дасть змогу здійснювати цілеспрямований систематичний вплив на процеси формування правосвідомості українського суспільства, правової культури громадян країни, а також в обґрунтуванні доцільності проведення щорічного моніторингу ефективності правової освіти населення.

Результати, отримані в процесі виконання дисертаційного дослідження, впроваджено в діяльність Міністерства юстиції України, органів державної влади та місцевого самоврядування.

Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки і рекомендації також можуть бути використані в науково-дослідницькій роботі (для подальших перспективних досліджень із зазначеної проблематики), у розробці та вдосконаленні навчальних курсів і програм, при підготовці підручників і навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій з теорії та методології, методики підготовки, організації та здійснення правової освіти населення, забезпечення її ефективності.

Отримані результати дослідження сприятимуть також:

розробленню документів, методик зі стандартизації й інформатизації, формування змісту, визначення цільових аудиторій правової освіти населення; обґрунтуванню технологій, прийомів та процедур ефективного управління якістю правової освіти, формування матеріальних і духовних, у тому числі й правових, цінностей українського народу.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною монографічною працею, де здійснено системне, комплексне дослідження наукової проблеми - правової освіти населення, її функцій, ролі та значення в національній освітній системі, правовому всеобучі населення. Усі результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто. У дисертації не використовувались ідеї чи розробки, що належать іншим науковцям.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.

Основні положення дисертації були використані при розробці нормативно-правових актів, методичних рекомендацій, викладені на науково-практичних конференціях, круглих столах, у науково-методичних виданнях та наукових статтях.

При розробці нормативно-правових актів, методичних рекомендацій, положень тощо:

Указів Президента України:

"Про Національну юридичну бібліотеку" від 23 липня 1999 року №921;

"Про Національну програму правової освіти населення" від 18 жовтня 2001 року №992;

постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України:

"Про Програму правової освіти населення України" від 29 травня 1995 року №366;

"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 1995 року №366" від 28 грудня 2001 року №1787;

"Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні" від 31 січня 2001 року №88;

"Про внесення змін до Положення про Всеукраїнську міжвідомчу координаційно-методичну раду з правової освіти населення" від 27 серпня 2004 року №1127;

"Деякі питання підвищення кваліфікації працівників юридичних служб центральних органів виконавчої влади" від 13 грудня 2004 року №1657;

"Про затвердження Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації" від 26 листопада 2008 року №1040;

розпорядження Кабінету Міністрів України "Про затвердження плану заходів з проведення у 2009 році Всеукраїнського тижня права" від 19 серпня 2009 року №986-р;

наказів Міністерства юстиції України:

Типового положення про правову громадську приймальню, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 червня 2005 року №61/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 року за №660/10940);

Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 3 серпня 2006 року №592 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2006 р. за №956/12830);

Положення про Координаційну раду молодих юристів України при Міністерстві юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 19 липня 2007 року №520/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 27 вересня 2007 року №835/5);

Порядку організації Міністерством юстиції України підвищення кваліфікації працівників юридичних служб міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 4 березня 2008 року №332/5 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 березня 2008 року за №170/14861);

інших нормативно-правових актів з питань науково-методологічного та організаційно-методичного забезпечення правової освіти населення, серед яких: План-стратегія розвитку правової освіти населення та План правоосвітніх заходів на 2006-2007 роки, затверджені на засіданні Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення у 2006 році; Резолюція Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення "Безперервна правова освіта. Її актуальність та необхідність", схвалена 15 червня 2007 року рішенням Ради.

Основні положення дисертації доповідались у виступах на всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Проблеми теорії і практики законотворчості в контексті формування громадянського суспільства" (м. Київ, 19 грудня 2005 року); "Соціально-правові реформи в незалежній Україні: досягнення, проблеми, перспективи" (м. Київ, 21 серпня 2009 року), а також круглому столі "Проблеми кодифікації законодавства України" (м. Київ, 12 березня 2009 року).

Окремі положення дисертаційного дослідження апробовані автором в процесі проведення нарад, семінарів, навчання з працівниками Міністерства юстиції України та його структурних підрозділів, юридичних служб інших центральних органів виконавчої влади з питань правової освіти населення, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів юстиції.

Публікації. Основні положення та результати дисертаційної роботи викладено у семи статтях, чотири з яких опубліковані у виданнях, визнаних ВАК України як фахові.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 227 cтор., з яких на вступ, основну частину та висновки припадає 177 стор. Список використаних джерел складає 463 найменування за наскрізною нумерацією та займає 50 стор.

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, її зв'язок з науковими програмами, планами і темами, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет дослідження, характеризуються його теоретико-методологічні засади, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, надано відомості про апробацію та публікації основних положень дисертаційного дослідження, його структуру й обсяг.

Перший розділ "Правова освіта населення як складова національного освітньо-правового простору" складається з двох підрозділів, які присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних та методичних засад, сутності та завдань правової освіти населення, її призначення в суспільстві. Наголошено, що правову освіту населення складає комплекс інформаційних, навчальних і виховних заходів державних, муніципальних і громадських структур, спрямованих на забезпечення певного обсягу правових знань, умінь і навичок, інформаційного забезпечення, необхідних громадянину для прийняття рішень у питаннях державного і приватного життя, захисту прав і свобод, гарантованих Конституцією України, формування стійких правових знань, переконань, цінностей, потреб та звичок правомірної поведінки.

У підрозділі 1.1. "Сутність та завдання, форми реалізації правової освіти" досліджено змістовні та функціональні характеристики правової освіти населення, визначена її нормативно-правова база, наголошено на основних завданнях діяльності Міністерства юстиції України.

Дослідженням доводиться, що система правової освіти населення, як і освіти загалом, ґрунтується на загальновизнаних парадигмах наукового знання, педагогіко-правових засадах, як теоретико-методологічних, так і методико-технологічних, враховуючи новітні досягнення правоосвітньої діяльності, вітчизняний та світовий досвід в його підпорядкуванні завданням ефективності функціонування цього напряму правоосвітньої сфери.

Визначається, що головною метою правової освіти населення є формування правової культури, подолання правового нігілізму, задоволення потреб у правовому знанні, заохочення до участі в розбудові держави, профілактика правопорушень, забезпечення вільного та всебічного розвитку особистості. правовий освіта населення політичний

У підрозділі 1.2. "Теоретико-правові, організаційні та педагогічні засади правової освіти населення" викладені теоретико-методологічні, дидактичні та психолого-педагогічні, методичні засади правової освіти населення.

Наголошено на завданнях, що постають в системі правової освіти населення, зокрема:

- необхідності ґрунтовного аналізу галузевих державних стандартів щодо змісту, обсягу та рівня викладання права у вищих навчальних закладах;

- приведенні законодавчого регулювання питання правової освіти у відповідність до вимог та потреб інформаційної доби, формування в Україні правової держави і громадянського суспільства;

- визначенні освітніх напрямів, де відсутні галузеві стандарти;

- розробленні Концепції безперервної правової освіти населення та її запровадження в навчальних закладах, розпочинаючи з дошкільних та закінчуючи вищими закладами освіти;

- створенні належних умов для набуття громадянами знань про свої права, свободи і обов'язки;

- розробленні системи заходів, спрямованих на залучення студентської молоді до опанування норм правової поведінки та механізмів захисту їхніх прав тощо.

Вищезазначені завдання, як підкреслено в дисертації, потребують здійснення таких заходів:

аналізу галузевих державних стандартів щодо змісту, обсягу та рівня викладання права у вищих навчальних закладах, дійсного стану організації навчального процесу в частині викладання правових дисциплін;

проведення конференцій, "круглих столів", публічних форумів щодо вивчення наукової думки про необхідність внесення змін до змісту, обсягу та рівня правової освіти у вищих навчальних закладах;

законодавчого врегулювання питань організації правового навчання у вищих навчальних закладах, оптимізації навчального процесу в частині надання студентам необхідного обсягу знань та забезпечення відповідного рівня підготовки молоді;

узагальнення стану викладання правових дисциплін та організації правовиховної роботи органами юстиції та надання необхідної методичної допомоги;

надання методичної допомоги з боку територіальних управлінь юстиції в організації правового навчання та виховання студентської молоді;

посилення правового інформування студентів щодо їхніх прав, свобод і обов'язків, відповідальності за вчинені правопорушення з використанням ЗМІ, підготовка відповідних методичних розробок тощо;

долучення студентської молоді до активного громадського життя, участі в правоосвітніх та правовиховних заходах позааудиторного спрямування, утвердження авторитету права в житті молодої людини;

популяризації заходів правоосвітнього та правовиховного характеру.

У дисертації визначено, що реформування правової освіти населення передбачає комплекс заходів з метою запровадження безперервної правової освіти населення через систему вітчизняних навчальних закладів, яку утворюють:

1) дошкільна освіта;

2) загальна середня освіта;

3) вища освіта;

4) позашкільна освіта.

У другому розділі "Основні механізми правової соціалізації особистості" наголошено на важливості підпорядкування основних положень, сутності та призначення правової освіти населення завданням соціалізації особистості.

У підрозділі 2.1. "Правова соціалізація як складова правової освіти населення" досліджено місце та роль правової соціалізації як процесу і результату засвоєння й активного відтворення людиною соціально-культурного досвіду, оволодіння необхідними навичками правомірної поведінки.

При цьому основними засобами правової соціалізації населення, як наголошено в дисертації, є:

- правова освіта населення;

- правове виховання учнівської та студентської молоді;

- правова система як підвалина і критерій соціального контролю процесів її (правової соціалізації) здійснення;

- сформоване законодавче поле країни;

- наукова, передусім, юридична література;

- засоби масової інформації.

Висвітлені особливості процесу формування правової культури в Україні.

У підрозділі 2.2. "Роль правової соціалізації у правоосвітній та правоохоронній діяльності" наголошено на значущості правової підготовки молоді до самостійного життя, передусім правового виховання, яке здійснюється з урахуванням особливостей об'єкта виховного впливу, його соціального досвіду, рівня набутих знань, приналежності до тієї чи іншої соціальної чи соціально-демографічної групи тощо. Саме об'єкт виховного впливу, специфіка його соціального стану, віковий ценз, тип поселення чи проживання, рівень освіти, соціально-професійна приналежність розглядаються в дисертації як визначальні чинники правової соціалізації людини.

При цьому структурними елементами (складовими) механізму правового виховання дисертантом визначені такі:

1) суб'єкт виховного впливу;

2) система норм права;

3) суспільна правосвідомість;

4) засоби, прийоми та технології правового виховання;

5) індивідуальна правосвідомість (правосвідомість індивіда, громадянина) як об'єкт правового виховання.

Розгляд змістовних і функціональних особливостей дії вищезазначених елементів як єдиного механізму правового виховання, правової соціалізації молоді дали змогу висвітлити їх значення у правоосвітній та правоохоронній діяльності.

У третьому розділі "Правова освіта як соціально-правовий феномен" соціальний статус останньої визначається всезагальною поширеністю, регулятивною спроможністю права, норми якого однаково поширюються на всі соціальні групи населення.

Підрозділ 3.1. "Правова освіта населення як складова національної освітньої системи" присвячений з'ясуванню місця та призначення правової освіти населення в системі національного освітнього простору, який підлягає реформуванню, а також визначенню її сильних і слабких сторін.

Правова освіта населення України, наголошується в дисертації, втілюється в системному комплексі найважливіших її складових. Міністерство юстиції України втілює їх у своїй роботі з питань правової грамотності, правової свідомості та правової поведінки.

У підрозділі 3.2. "Особливості процесу здійснення правової освіти населення України" обґрунтовується модель правової освіти населення України, яка має розгортатися, як доводиться дослідженням, за трьома базовими етапами:

- первісної інформаційно-правової соціалізації;

- освітньо-правового навчання;

- формування розвиненої правової культури.

При цьому особливістю правової освіти населення є поєднання аудиторної роботи з впливом на великі групи людей, масову громадську свідомість, як буденну, так і теоретичну.

Підкреслюється, що легітимізація статусу правової освіти населення України безпосередньо пов'язана з утвердженням верховенства права як своєрідного імперативного, системотворчого принципу правової системи. Передусім це впливає на розвиток національної освіти як соціального і політичного пріоритету державотворення, становлення громадянського суспільства, утвердження самодостатньої особистості.

Висновки

1. Правова освіта населення обґрунтована, передусім, як важливий напрям, складова державної правової політики, що спрямована на реалізацію та захист прав і свобод людини та громадянина.

2. З'ясовані основні завдання правової освіти населення, її змістовне та організаційно-методичне наповнення, форми та методи діяльності, послідовність її здійснення.

3. Здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання, яке полягає в обґрунтуванні моделі правової освіти населення, яка складається з трьох базових етапів:

- первісної інформаційно-правової соціалізації;

- освітньо-правового навчання;

- формування розвиненої правової культури.

До нагальних проблем, що потребують свого подальшого вивчення, віднесено:

- вивчення правових запитів і потреб населення;

- визначення критеріїв ефективності правоосвітньої діяльності;

- розроблення Типових програм правової освіти різних соціально-демографічних груп населення, у тому числі дітей, підлітків, старшокласників, студентської молоді тощо;

- перегляд змісту та обсягів викладання основ правознавства у загальноосвітніх навчальних закладах;

- розроблення сучасної програми основ правознавства, яка передбачала б запровадження вивчення цього курсу, розпочинаючи з першого класу загальноосвітньої школи;

- аналіз стану підготовки викладачів права для правоосвітньої та правовиховної діяльності;

- запровадження практики щорічних тижневих курсів підвищення кваліфікації викладачів права;

- проведення навчально-методичних семінарів за участю фахівців окремих галузей права (працівників органів юстиції, судових та правоохоронних органів, прокуратури тощо).

У дослідженні доводиться, що важливими питаннями подальшого вдосконалення правової освіти населення є:

координація діяльності щодо запровадження правоосвітніх заходів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян, навчальних та культурних закладів, наукових установ, видавництв та видавничих організацій;

вивчення та узагальнення стану правоосвітньої роботи в навчальних закладах, на підприємствах, в установах та організаціях;

навчально-методичне забезпечення правової освіти, формування у громадян правового світогляду;

надання методичної допомоги представникам державних органів щодо реалізації програм правової освіти населення, консультування їх з питань підготовки навчально-тематичних планів, програм, посібників, визначення форм і методів правового навчання;

підготовка рекомендацій щодо вдосконалення правової освіти населення;

інформування населення щодо захисту прав і основних свобод людини та громадянина, діяльності установ та органів юстиції, стану законодавства тощо, а також практикою національного та міжнародного судового захисту прав людини.

У зв'язку з актуальністю правової освіти населення, утвердженням її як системи, важливі завдання покладаються на Міністерство юстиції України, передусім, у контексті:

здійснення систематичного вивчення стану роботи з правової освіти в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади;

підготовки пропозицій щодо внесення змін до Положення про Всеукраїнську міжвідомчу координаційно-методичну раду з правової освіти населення;

проведення низки навчально-методичних заходів з підвищення кваліфікації.

У дисертації наголошується на необхідності:

розробки світоглядно-теоретичних засад правової ідеології українського суспільства як засобу з'ясування сутності та призначення правової освіти населення у вітчизняному освітньому та інформаційному просторі, підпорядкування повсякденних завдань її діяльності стратегічним, перспективним цілям і пріоритетам процесу соціальних змін, формування України як правової, демократичної, суверенної держави;

створення національних телекомунікаційних мереж;

підготовки національної програми інформатизації системи правової освіти населення та її структурних компонентів - навчальних закладів, а на її основі - цільових програм інформатизації та механізмів їх реалізації з урахуванням наукових, інформаційних і навчально-освітніх можливостей закладів правової освіти.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами важливого значення набувають питання формування відкритої, демократичної моделі управління правовою освітою населення, її організаційно-методичного та фінансового забезпечення. Складові елементи механізму забезпечення такої моделі вбачаються в її транспарентності, запровадженні модульно-кредитної системи атестації й оцінювання знань слухачів, її децентралізації шляхом, зокрема, поступового утвердження регіональної самодостатності, функціонування відповідно до нормативно-правових вимог Болонського процесу з перспективою інтеграції до європейського освітнього простору. Водночас управління правовою освітою населення не виключає у разі такої необхідності застосування владно-регулюючих і примусових заходів, що спрямовані на правове забезпечення ефективності її функціонування.

З цією метою уявляється доцільним законодавчо визначити компетенцію та повноваження такої важливої ланки системи правової освіти населення, якою є навчальний заклад, особливості його ліцензування й акредитації, перевірки та контролю діяльності з тим, щоб він міг функціонувати на засадах освітнього самоврядувального органу.

Важливими завданнями Міністерства юстиції України є також внормування діяльності закладу правової освіти населення, так само як і системи правової освіти загалом, передусім шляхом прийняття відповідного закону.

У дослідженні наголошується на значущості врахування в процесі правової освіти населення моральних засад функціонування суспільства, єдності права і моралі, характеру їхньої взаємодії - контрадикторної, суперечливої чи гармонійної, та їх впливу на правову поведінку. А в більш широкому плані - забезпеченні реалізації, здійсненні правом своїх основних функцій - гуманістичної, виховної, пізнавальної, оцінної, регулятивної й охоронної, глибинною підвалиною яких має бути подолання правового нігілізму, формування правоповаги як цінності, як вихідної установки особистості, як своєрідного результату правоосвітньої діяльності.

У процесі аналізу комплексу освітніх нормативно-правових актів, прийнятих, зокрема, Верховною Радою України, робиться висновок, що більшість з них, на жаль, не працює. Причина цього явища полягає, в тому числі, в низькій правовій культурі населення. У зв'язку з цим уявляється доцільним Міністерству юстиції України та Академії правових наук України взяти безпосередню участь у правовому всеобучі населення, перевести зусилля в практичну площину - формування правової культури населення країни як складової соціотехнокультури, принаймні в частині, що кореспондується з підготовленим проектом Загальної концепції правової реформи в нашій країні. Саме правова культура, окрім свого прямого призначення - духовного розвитку суспільства, має суттєво посилити інтелектуальний потенціал нації в контексті становлення інформаційного суспільства, спроможна поєднати ефективність нових технічних систем з сучасними технологіями, поєднати науку й освіту, науку і соціальну практику, науку і виробництво. А це означає, що Академія правових наук України має брати активну участь у формуванні світогляду людини, її світобачення та світовідношення, сприяти визначенню свого місця в системі суспільних відносин відповідно до власних переконань, знань і умінь, ціннісних орієнтацій, правової ситуації в країні.

Уявляється також доцільним унормування низки питань, що постали в контексті забезпечення повноцінного функціонування системи правової освіти населення, на рівні окремого закону.

Актуальним є питання підготовки Концепції правової освіти громадян України, розробки ідеології правової освіти населення нашої країни.

Система правової освіти населення спроможна існувати як цілісний структурний елемент вітчизняної освіти й соціального інституту лише за умов її утвердження як безперервного навчально-виховного процесу, формування мережі просвітніх закладів для різних соціальних та вікових груп.

Дослідження, що здійснене, дає змогу констатувати доцільність виділення окремої галузі права - педагогічної юриспруденції, що дозволить, з одного боку, приділити належну увагу питанням методичного забезпечення навчального процесу, а з іншого, - розглядати навчальний процес як єдину систему, складовою частиною якого є, поза сумнівом, і правова освіта населення. Не менш важливі завдання постають і в контексті забезпечення психолого-педагогічного управління сферою правової освіти населення.

Реалізація викладених пропозицій, науково обґрунтованих положень щодо нормативно-правового забезпечення системи правової освіти населення дасть змогу більш ефективно здійснювати державну правову політику відповідно до її основних пріоритетів - захисту прав і свобод людини та громадянина, формування правової держави і громадянського суспільства, утвердження принципів верховенства права.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Богачов С.В. Правова освіта на Львівщині (за матеріалами виїзного засідання Всеукраїнської міжвідомчої координаційно-методичної ради з правової освіти населення) / С.В. Богачов // Право України. - 2005. - №8. - С. 140-143.

2. Богачов С.В. Державі потрібні висококваліфіковані юристи / С.В. Богачов // Право України. - 2005. - №11. - С. 150-153.

3. Богачов С.В. Роль правової освіти у приведенні змісту прав та свобод засуджених до міжнародних стандартів / С.В. Богачов // Право України. - 2006. - №8. - С. 127-134.

4. Богачов С.В. Про стан та завдання щодо правової просвіти громадян у сфері виборчого законодавства / С.В. Богачов // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2009. - №12 (98). - С. 118-127.

5. Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права / Бібліотека Української школи законотворчості / Автори-упорядники: Богачов С.В., Денисов В.М., Зайцев Ю.Є. та ін. - К.: "АТОПОЛ інк", 2005. - 160 с.

6. Законопроектування: Науково-практичний посібник / О.Л. Копиленко, C.В. Богачов, І.С. Терлецька та ін.; за ред.: О.Л. Копиленка, О.В. Богачової. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2010. - 382 с. (6.2. Правова культура і законопроектування).

7. Курс лекцій з законотворчості: навчальний посібник / О.Л. Копиленко, C.В. Богачов, О.П. Маруженко та ін.; за ред.: О.Л. Копиленка, О.В. Богачової. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2010. - 800 с. (Тема 6. Правова культура і законотворчість).

Размещено на Allbest.ru

...