Цивільно-правове регулювання іпотечного кредитування в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМЕНІ В.М. КОРЕЦЬКОГО

НАН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІПОТЕЧНОГО КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ

Квіт Наталія Михайлівна

УДК 347. 467 (477)

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне

право; міжнародне приватне право

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

КОССАК Володимир Михайлович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри цивільного права і процесу

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

КИСІЛЬ Василь Іванович,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного приватного права

кандидат юридичних наук, доцент

МАМЧУР Людмила Володимирівна,

Чорноморський державний університет імені Петра Могили,

завідувачка кафедрою цивільного і кримінального права та процесу.

Захист відбудеться 16.02.2010 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права В.М. Корецького НАН України за адресою 01601,

м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601,

м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий 15.01. 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.О. Кваша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дисертаційна робота присвячена дослідженню цивільно-правового регулювання іпотечного кредитування в Україні. Головним фактором, що обумовлює актуальність досліджуваної теми, є прийняття і набрання законної сили з 1 січня 2004 року ряду Законів України ("Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" та "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю"), а згодом інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, що сформували і продовжують формувати законодавчу базу для встановлення та розвитку іпотечного кредитування в Україні. Наступним етапом після появи нового законодавства має бути аналіз його застосування на практиці, вироблення механізмів його ефективного застосування, а також подання висновків та рекомендацій щодо його вдосконалення, виходячи із проблем, що виникають при його практичному застосуванні.

Окремі питання цивільно-правового регулювання іпотечних правовідносин досліджувалися в наукових працях багатьох цивілістів на всіх етапах історичного розвитку нашої держави. Зокрема, до проблеми іпотеки зверталися І.І. Пучковська, М.М. Дякович, А.А. Герц, А.Р. Чанишева та інші. Досліджувались також питання правового регулювання кредитного договору. Але дані наукові розробки стосувались переважно аналізу окремих аспектів іпотечних та кредитних правовідносин, не зачіпаючи відносин іпотечного кредитування. Чинні нормативно-правові акти, що здійснюють правове регулювання іпотечного кредитування в Україні вивчалися переважно з економічної точки зору, але не були предметом глибокого наукового дослідження в правовому аспекті.

Дослідження зазначених питань має важливе значення для вдосконалення цивільного законодавства України та відповідає практичним потребам. Це підтверджує актуальність та практичне значення теми дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичну базу дослідження склали положення, викладені у наукових працях вітчизняних та іноземних правознавців та економістів М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, С.Д. Аюшевої, А.Ю. Бабаскіна, І.О. Базанова, І.А. Безклубого, М.І. Брагінського, В.М. Венецької, М. Веркштерна, О.О. Вишневського, В.В. Вітрянскього, А.А. Герц, Р. Гуда, М.М. Дякович, О.Т Євтуха, О.С. Іоффе, Р.І. Карімулліна, В.І. Кисіля, В.М. Коссака, О.В. Кохановської, В.І. Кравченка, С.І. Кручка, В.А. Кудрявцева, Е.В. Кудрявцевої, Н.С. Кузнєцової, І.М. Кучеренко, С.М. Лепех, Л.А. Лунца, В.В. Луця, О.О. Маковської, Д.О. Мальцева, Д.І. Мейера, В.В. Меркулова, І.Б. Новіцького, Е.А. Павлодського, К.В. Паливоди, Е.Г. Полонського, І.І. Пучковської, В.І. Савича, А.О. Селіванова, Є.О. Суханова, Уорен Ф. Кука, Є.О. Харитонова, А. Хергарда, А.Р. Чанишевої, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки, Т.С. Шкрум та інших.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках тем науково-дослідницької роботи кафедри цивільного права і процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на 2005-2008 роки "Проблеми вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України" (номер державної реєстрації 0105U004945) та на 2009-2011 роки "Гармонізація цивільного законодавства з правом Європейського Союзу" (номер державної реєстрації 0109V004333).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-теоретичних положень щодо сутності відносин іпотечного кредитування в Україні, що виникають на підставі договору про іпотечний кредит чи кредитного договору, забезпеченим іпотекою, з'ясування правової природи, змісту та правового статусу сторін цих договорів, визначення їх особливостей, а також порядку та обсягу відповідальності сторін цих договірних відносин.

Для досягнення сформульованої вище мети поставлено наступні завдання:

1) встановити історичні етапи становлення іпотечного кредитування;

2) проаналізувати основні джерела правового регулювання відносин іпотечного кредитування в Україні;

3) визначити поняття та види іпотечного кредитування;

4) обґрунтувати визначення поняття та провести аналіз правового регулювання системи іпотечного кредитування в Україні та за кордоном, провести їх порівняльний аналіз;

5) дослідити правовий статус суб'єктів іпотечного кредитування;

6) проаналізувати правовий режим іпотечних цінних паперів як одного з елементів механізму здійснення іпотечного кредитування;

7) дослідити договірне регулювання іпотечного кредитування, зокрема, визначити правову природу договору про іпотечний кредит та провести аналіз особливостей його укладення;

8) встановити підстави та види цивільно-правової відповідальності сторін за невиконання чи неналежне виконання договору про іпотечний кредит.

Об'єктом дослідження є правові відносини, які виникають у зв'язку з наданням іпотечного кредиту на підставі договору про іпотечний кредит чи кредитного договору, забезпеченого іпотекою.

Предметом дослідження є акти цивільного законодавства України, що регулюють іпотечні кредитні відносини, а також договір про іпотечний кредит чи кредитний договір, забезпечений іпотекою, як правова форма надання іпотечного кредиту.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософські, загальнонаукові та спеціально-юридичні методи. Зокрема, історико-правовий метод застосовувався для проведення історичного екскурсу виникнення та розвитку іпотечного кредитування і його правового регулювання. Порівняльно-правовий метод застосовувався як для аналізу зарубіжного досвіду регулювання іпотечного кредитування в першому розділі роботи, так і для порівняння норм вітчизняного законодавства. Системно-структурний підхід було застосовано під час дослідження системи іпотечного кредитування, її суб'єктів, проведення класифікацій видів іпотечного кредитування та видів систем іпотечного кредитування. Логічні методи, зокрема, методи аналізу та синтезу, застосовувалися протягом усього дисертаційного дослідження для аналізу правового регулювання відносин іпотечного кредитування, а за допомогою синтезу робилися висновки на основі проведеного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Робота є одним із перших комплексних наукових досліджень теоретичних і практичних проблем цивільно-правового регулювання іпотечного кредитування в Україні на основі положень Цивільного кодексу України та інших спеціальних нормативно-правових актів. За результатом проведеного дослідження обґрунтовано і сформульовано основні науково-теоретичні висновки і пропозиції, в яких міститься наукова новизна положень дисертаційного дослідження, які виносяться на захист:

вперше:

- обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення відповідного способу оформлення договорів щодо іпотечного кредитування, в залежності від виду іпотечного кредиту. Автор пропонує поділ іпотечного кредиту на два види в залежності від способу його оформлення та цільового призначення, а саме: іпотечний кредит, що надається для придбання, будівництва, ремонту чи реконструкції житла (іпотечний житловий кредит), який має оформлятися виключно договором про іпотечний кредит, оскільки для вищезазначеного договору законодавством передбачені особливі умови, що викликані специфікою даних відносин, та іпотечний кредит, що надається на інші цілі, наприклад, для здійснення підприємницької діяльності (іпотечний комерційний кредит), який може оформлятися шляхом укладення кредитного та іпотечного договорів.

- визначене співвідношення між кредитним договором та договором про іпотечний борг (кредит). Зокрема, кредитний договір виступає родовим поняттям, а договір про іпотечний борг (кредит) - видовим. Тому запропоновано передбачити Цивільним кодексом України цей різновид кредитного договору в рамках параграфу про кредитний договір, давши його визначення;

- обґрунтовано доцільність використання у законодавстві уніфікованого понятійного апарату щодо назви сторін договору про іпотечний кредит. Замість термінів "боржник" чи "позичальник-іпотекодавець" - "іпотечний позичальник" та замість "кредитодавець" чи "іпотечний кредитор" - "іпотечний кредитодавець". Такі назви узгоджуються із назвами сторін кредитного договору, що зокрема вживаються у Цивільному кодексі України та інших нормативно-правових актах, а також застосування приставки «іпотечний» відображає особливість правового статусу сторін даного договору;

- запропоновано уніфікувати термінологічний апарат законодавства про іпотеку та іпотечне кредитування з Цивільним кодексом України, зокрема, замість терміну "майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене" у Законі України "Про іпотеку" та Законі України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" використовувати термін "майнові права на об'єкт незавершеного будівництва";

удосконалено:

- визначення поняття іпотечного кредитування як правовідносин, що виникають між учасниками ринку іпотечного кредитування з приводу видачі, продажу та обслуговування іпотечних кредитів;

- визначення поняття «іпотечний кредит» як грошового основне зобов'язання, яке виникає між іпотечним кредитодавцем (банком чи небанківською фінансовою установою) таі іпотечним позичальником з метою задоволення певних його потреб (цільове призначення) на підставі договору про іпотечний кредит, що містить умову про забезпечення іпотекою чи кредитного договору, забезпеченого іпотекою майна, що є у власності іпотечного позичальника чи майнового поручителя, або іпотекою документально підтверджених майнових прав, пов'язаних з нерухомістю;

- правове регулювання заставної як інструменту іпотечного кредитування. Зокрема, обґрунтовано необхідність усунути невідповідність норм Закону України "Про іпотеку" та "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо віднесення заставної до іпотечних цінних паперів шляхом внесення змін до частини 1 статті 20 Закону України "Про іпотеку", а саме: "Заставна - це іпотечний цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки";

- визначення договору про іпотечний кредит, яке автор визначає як домовленість між іпотечним кредитодавцем та іпотечним позичальником про надання кредиту за кредитним договором, виконання якого забезпечене іпотекою;

- перелік істотних умов договору про іпотечний кредит. Автор вважає, що до змісту договору про іпотечний кредит мають бути включені умови про: суму основного зобов'язання, строки та розміри платежів за договором з урахуванням інфляційного застереження; інфляційне застереження; строк дії договору; цільове використання іпотечного кредиту; умови і порядок дострокового виконання основного зобов'язання; наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов'язань сторонами; забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекою; страхування ризиків невиконання чи неналежного виконання зобов'язання іпотечним позичальником та інші умови, які за погодженням сторін є істотними;

- законодавче положення про правовий статус ломбардів щодо можливості надання ними іпотечних кредитів, виклавши визначення, дане в п. 1.2. Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, в такій редакції: "Ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів під заставу рухомого майна (заклад) на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду". Аналогічні зміни необхідно також внести і до визначення, даного в проекті Закону України "Про ломбарди і ломбардну діяльність";

дістало подальшого розвитку:

- положення щодо визначення поняття "система іпотечного кредитування". Запропоновано під системою іпотечного кредитування розуміти сукупність взаємопов'язаних між собою елементів (суб'єктів іпотечного кредитування), які взаємодіють за допомогою механізму функціонування іпотечних кредитних відносин (іпотечного механізму), основною метою якого є здійснення;

- положення про те, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва виступають окремим предметом іпотечного договору.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що воно дає змогу оцінити перспективи розвитку іпотечного кредитування в Україні, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства та судової практики у цій галузі, а також використовувати їх при підготовці комплексних (у тому числі і державних) програм, пов'язаних зі здійсненням іпотечного кредитування фізичних осіб, а також довготермінового іпотечного кредитування юридичних осіб. Висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у законопроектній роботі в області регулювання іпотечних кредитних відносин, а також у практичній діяльності щодо здійснення іпотечного кредитування. Положення роботи можуть використовуватися при підготовці підручників та навчальних посібників для викладачів і студентів юридичних вузів, а також при викладанні курсу „Цивільне право України” і спецкурсів "Заставне право" та "Правове регулювання кредитних відносин".

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на конференціях "Римське право і сучасність" (м. Одеса, 19-20 травня 2006р.); Всеукраїнська курсантсько-студентська наукова конференція "Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання)" (м.Львів, 10 листопада 2006р.); ІІ Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів "Проблемні питання цивільного права та господарського права" (м. Харків, 16 лютого 2007р.); Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція молодих вчених та аспірантів "Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина" (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.); ІV Міжнародна науково-практична конференція "Актуальні питання реформування правової системи України" (м. Луцьк, 1-2 червня 2007р.); ХІV регіональна науково-практична конференція "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 6 лютого 2008р.); Міжнародна науково-практична конференція "Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Одеса, 30 травня 2008р.); ХV регіональна науково-практична конференція "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 4-5 лютого 2008р.).

Публікації. Основні положення дисертації викладені у 12 публікаціях, у тому числі у 4 наукових статтях, 3 з яких опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та у 8 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 8 підрозділів, висновків та списку використаних джерел (180 найменувань на 15 сторінках). Загальний обсяг дисертації становить 223 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

іпотечний кредитування цивільний договір

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються мета і завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлюються наукова новизна одержаних результатів та їх практичне значення, а також наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ "Загальнотеоретична характеристика іпотечного кредитування" складається із двох підрозділів, у яких досліджується розвиток законодавчого регулювання іпотечних кредитних відносин, поняття та види іпотечного кредитування.

У підрозділі 1.1. "Еволюція законодавчого регулювання іпотечних кредитних відносин" міститься аналіз еволюції іпотечного кредитування та джерел правового регулювання відносин, пов'язаних із ним. Іпотека як вид забезпечення кредитних відносин виникла ще у Древній Греції на початку VI ст. до н.е. і була закріплена в законах афінського реформатора Солона та отримала подальший розвиток у Римській імперії, зокрема, у І ст. н.е. почали створюватись іпотечні установи, що видавали кредити під заставу майна приватним особам, а в період правління імператора Антонія Пія (ІІ ст.н.е.) було розроблено особливе законодавство для іпотечних банків, що займалися видачею іпотечних кредитів. Іпотечне кредитування як система почало формуватися лише в кінці ХVІІІ століття з появою перших спеціалізованих кредитних установ. РРозвиток інституту іпотекичних кредитних відносин в буржуазну епоху супроводжувався створенням спеціальних іпотечних кредитних установ, іпотечних банків, позичкових кас, кредитних асоціацій. В європейських країнах досить швидко з'явилися законодавчі системи, що регулювали основи іпотечного кредитування. Так, в Прусії у 1783 році було прийнято перший в світі Устав (Закон) про іпотеку, а в Австрії у 1811 році - Цивільне уложення. У Сполучених Штатах Америки іпотеку в господарську діяльність було впроваджено пізніше, ніж у Європі. Федеральні земельні банки, які почали надавати довгострокові позики фермерам під заставу земель, тут створено лише в 1916 році. Правове регулювання іпотечних відносин в США ґрунтується на загальному прецедентному праві, федеральному законодавстві та законодавстві окремих штатів.

В Україні іпотека почала впроваджуватися в господарську діяльність ще в ХVІІ-ХVІІІ століттях, але протягом тривалого часу вона діяла без належного законодавчого забезпеченнярегулювання. З середини ХVІІІ століття вживаються заходи щодо організації відповідних інституцій, а перші іпотечні фінансово-кредитні установи, в сучасному розумінні цього поняття, з'явилися в другій половині ХІХ століття. В Україні, як частині Російської імперії, іпотечні відносини почали стрімко розвиватись після реформи 1861 року і досягли піку свого розквіту в 1910-1915 роках після проведення Столипінської аграрної реформи. Можна стверджувати, що на початку ХХ століття діяла розгалужена кредитна інфраструктура, яка включала в себе такі елементи, як спеціалізовані земельні банки, сільські банки, позичково-ощадні і кредитні товариства, спілки взаємного поземельного кредиту. В 20-х роках ХХ століття іпотечні кредитні організації на території сучасної України було ліквідовано разом із правом приватної власності. Тому в радянський період іпотечне кредитування дуже рідко використовувався в операціях з розпорядження майном. З прийняттям 2 жовтня 1992 року Верховною Радою Закону України "Про заставу" запрацював правовий механізм, який дав можливість використовувати заставу та іпотеку як важливі види забезпечення виконання зобов'язання. Після прийняття у 2003 році нового Цивільного кодексу України та низки законів, зокрема, Закону України "Про іпотеку", "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", "Про іпотечні облігації" та інших, почався новий етап розвитку правового регулювання іпотечного кредитування в Україні.

У підрозділі 1.2. "Поняття та види іпотечного кредитування" досліджується питання сутності понять "іпотека", "іпотечний кредит" та "іпотечне кредитування", а також аналізуються наявні в літературі класифікації іпотечного кредитування та пропонується власний підхід до поділу іпотечного кредиту на види. Зроблено висновок, що іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання, тому існує суперечність норм Цивільного кодексу та Закону України "Про іпотеку". З визначення, даного у ст.1 Закону, випливає, що іпотека є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язання, а не різновидом застави, тоді, коли в Цивільному кодексі України дається визначення іпотеки як різновиду застави (ч.1 ст.575 ЦК). Цю невідповідність запропоновано усунути шляхом внесення змін до Цивільного кодексу України, доповнивши главу 49 "Забезпечення виконання зобов'язання" книги п'ятої параграфом 61 "Іпотека", де у статті «Поняття іпотеки» необхідно дати таке визначення іпотеки: "Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання перед іпотекодержателем (кредитором) нерухомим майном іпотекодавця (боржника або майнового поручителя), яким він володіє, користується і може розпоряджатись за згодою іпотекодержателя та надає іпотекодержателю право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого іпотекою, одержати задоволення своїх вимог (переважно перед іншими кредиторами) за рахунок предмета іпотеки". Дане визначення, по-перше, визначає іпотеку як самостійний вид забезпечення виконання зобов'язання і, по-друге, узгоджує назви сторін даного правовідношення з тими, що передбачені Законом України "Про іпотеку". На основі аналізу визначень іпотечного кредитування, що містяться в літературі, дане власне визначення, яке запропоновано викласти у ст.1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Також при аналізі поняттєвого апарату відносин іпотечного кредитування, зокрема, термінів, що вживаються у Законі "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", виявлено деякі неузгодженості та суперечності щодо поняття іпотечний кредит. Так, після внесення останніх змін відповідно до Закону України №3201- ІV від 15.12.2005 року, терміни "іпотечний кредит" та "договір про іпотечний кредит" було замінено термінами "іпотечний борг" та "договір про іпотечний борг". При аналізі визначення поняття "іпотечний борг", даного у ст. 1 Закону "Про іпотечне кредитування", та його тлумачення у ст.2 цього ж Закону зроблено висновок про те, що його необхідно замінити на поняття, тотожне за змістом - "іпотечний кредит", оскільки воно акцентує увагу на особливому характері основного зобов'язання - його грошовому виразі. Автор пропонує змінити визначення поняття іпотечного кредиту, що міститься у ст.1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати". Авторське визначення акцентуватиме увагу на грошовому характері основного зобов'язання та на цільовому характері використання грошових коштів, наданих в кредит, а також чітко визначить учасників даних правовідносин та дасть перелік правових підстав їх виникнення.

Дослідивши існуючі класифікації іпотечного кредиту, запропоновано виділити два основні види іпотечного кредиту в залежності від цільового призначення та відповідного способу його оформлення, а саме: іпотечний кредит, що надається для придбання, будівництва, ремонту чи реконструкції житла (іпотечний житловий кредит) та іпотечний кредит, що надається на інші цілі, наприклад для здійснення підприємницької діяльності (іпотечний комерційний кредит). І в залежності від того, до якого з цих видів відноситься іпотечний кредит, запропоновано визначити порядок його оформлення. Зважаючи на особливість правового регулювання іпотечного житлового кредиту в контексті спеціальних законів, де передбачено особливий порядок оформлення та умови договору, такі іпотечні кредити необхідно оформляти лише шляхом укладання договору про іпотечний кредит, а не окремо кредитного та іпотечного договорів. А для іпотечного комерційного кредиту можна застосовувати оформлення двох - кредитного та іпотечного договорів. Проведена класифікація дає змогу на теоретичному рівні визначити характерні особливості правового регулювання кожного з цих видів.

Другий розділ "Цивільно-правові проблеми функціонування системи іпотечного кредитування" складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню поняття, структури та класифікації систем іпотечного кредитування, аналізу правового статусу суб'єктів іпотечного кредитування та правового режиму іпотечних цінних паперів.

У підрозділі 2.1. "Поняття, структура та класифікація систем іпотечного кредитування" досліджується зміст поняття системи іпотечного кредитування. Оскільки законодавство не дефінує цього поняття, вивчаються теоретичні підходи до його формулювання та пропонується власне визначення. Автор визначає систему іпотечного кредитування як єдність взаємопов'язаних елементів (суб'єктів іпотечного кредитування), які взаємодіють за допомогою механізму функціонування іпотечних кредитних відносин (іпотечного механізму), основною метою якого є здійснення іпотечного кредитування. Такою редакцією пропонується доповнити преамбулу Концепції створення національної системи іпотечного кредитування і, таким чином, внести ясність у розуміння змісту даного терміну. Також складено власну схему структури системи іпотечного кредитування, що дає змогу більш детально розкрити зміст поняття системи іпотечного кредитування, яку складають суб'єкти цієї системи та наявні між ними зв'язки у вигляді іпотечних кредитних правовідносин.

Підрозділ 2.2. "Правовий статус суб'єктів іпотечного кредитування" присвячений аналізу нормативно-правового регулювання статусу основних суб'єктів іпотечного кредитування, серед яких іпотечний позичальник та іпотечний кредитодавець, а також заклади рефінансування іпотечних кредитів. Наголошується на відсутності уніфікованої термінології щодо назв сторін іпотечних кредитних відносин, у зв'язку із чим пропонується у всіх нормативно-правових актах, що регулюють ці відносини використовувати назви "іпотечний кредитодавець" та "іпотечний позичальник". Досліджується така вимога до іпотечного позичальника як плато- та кредитоспроможність, на підставі чого зроблено висновок про необхідність застосування саме терміну «кредитоспроможність» в контексті іпотечних кредитних відносин. Також пропонується визначити кредитоспроможність як спроможність позичальника виконати свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі (сплата кредиту та відсотків за користування ним) в обумовлені договором строки.

При аналізі правового статусу іпотечного кредитодавця автор робить висновок, що іпотечний кредитодавець, як учасник ринку іпотечного кредитування, охоплює дві групи суб'єктів іпотечного кредитування:

1) банки та небанківські фінансові установи, які є первинними іпотечними кредиторами;

2) іпотечні установи другого рівня, зокрема, Державна іпотечна установа та інші банки, що здійснюють рефінансування первинних іпотечних кредиторів, які виступають вторинними іпотечними кредиторами.

Такий поділ проведено на основі аналізу специфіки суб'єктного складу учасників первинного та вторинного іпотечних ринків. Отже, в першу чергу аналізується правовий статус банків (універсальних та іпотечних) як іпотечних кредитодавців. Наголошується на необхідності більш детального правового регулювання статусу іпотечних банків, а саме, пропонується доповнити Закон України "Про банки і банківську діяльність" окремим розділом. Щодо правового статусу небанківських кредитних установ робиться висновок, що серед даних суб'єктів іпотечними кредитодавцями можуть бути лише кредитні спілки та страхові компанії, що займаються страхуванням життя, і лише для довгострокового кредитування житлового будівництва, а також Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву в особі його регіонального управління. В контексті аналізу правового статусу кредитних спілок, підтримано думку щодо спірності віднесення законодавцем внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахованої на такі кошти та пайові внески плати (процентів) до приватної власності членів кредитної спілки (відповідно до ч.1 ст.23 Закону). У зв'язку із чим пропонується внести зміни до ч.1 ст.23 Закону України "Про кредитні спілки" і викласти її у такій редакції: "Внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать кредитній спілці на час дії договору між нею та членами кредитної спілки, натомість членам кредитної спілки належить право вимагати їх повернення після закінченого визначеного договором строку".

Під час аналізу правового статусу ломбарду як іпотечного кредитодавця наголошується на нечіткості формулювання визначення поняття ломбарду та умов надання ломбардом фінансових кредитів, а саме, щодо можливості надання фінансових кредитів під заставу майна (не уточнюючи, під заставу якого майна). Отже, виходячи із змісту законодавчих норм, можна зробити висновок, що ломбарди можуть надавати також іпотечні кредити, що підтверджується наявністю договірної та судової практики. Таке широке трактування законодавцем застави як виду забезпечення кредиту, що надається ломбардом, піддається критиці, оскільки за правовою природою ломбарду властиве надання кредиту під заклад (заставу рухомого майна). Тому запропоновано внести зміни до визначення ломбарду в п. 1.2. Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами, уточнивши таким чином, що даний суб'єкт може надавати кредит лише під заклад.

У підрозділі 2.3. "Правовий режим іпотечних цінних паперів" робиться висновок, що саме іпотечні цінні папери є важливим елементом механізму здійснення іпотечного кредитування. Критикується думка щодо віднесення сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (ФОН) до іпотечних сертифікатів, оскільки це суперечить законодавству, і вважається за можливе їх віднесення лише до іпотечних цінних паперів. Тому пропонується внести зміни до ст. 1 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", виклавши її у наступній редакції: "Сертифікат ФОН - це іпотечний цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю".

Також звертається увага на неузгодженість норм Закону України "Про іпотеку" та загального Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо місця заставної серед видів цінних паперів. У зв'язку із чим пропонується усунути неузгодженість визначивши в Законі про іпотеку заставну як іпотечний, а не борговий, цінний папір.

Третій розділ "Договір як підстава виникнення відносин іпотечного кредитування" містить три підрозділи, що присвячені дослідженню особливостей договірного регулювання іпотечних кредитних відносин.

Підрозділ 3.1. "Правова природа кредитного договору як форми іпотечного кредитування" присвячений дослідженню кредитного договору як основного зобов'язання за договором про іпотечний кредит. Провівши детальний аналіз правової природи кредитного договору, а саме його змісту, та визначивши, чим він відрізняється від договору позики, автор дійшов до висновку, що істотні умови кредитного договору можна поділити на дві групи, а саме, до першої групи увійдуть істотні умови, передбачені законодавством - предмет (сума кредиту), строк повернення, розмір процентів, а до другої групи можна віднести істотні умови, які визначили самі сторони в процесі укладення кредитного договору - цільове використання, забезпеченість тощо.

Визначені прогалини в законодавстві, що регулює кредитний договір, і запропоновано внести наступні зміни. По-перше, визначення кредитного договору, що міститься у ст.1054 Цивільного кодексу України, викласти у наступній редакції: "За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит у строк та сплатити проценти". І, по-друге, змінити редакцію ч.1 ст.1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", в частині визначення поняття фінансового кредиту, виклавши її в такій редакції: "Фінансовий кредит - це грошові кошти, які надаються на підставі кредитного договору юридичній або фізичній особі на визначений строк під процент".

У Підрозділі 3.2. "Особливості договору про іпотечний кредит" робиться висновок про те, що договір про іпотечний кредит має складну правову природу, оскільки містить в собі елементи двох договірних зобов'язань - кредиту та іпотеки. Основним зобов'язанням в досліджуваних правовідносинах виступає кредитне зобов'язання, а іпотечне зобов'язання носить акцесорний характер.

Проаналізувавши поняття "договір про іпотечний борг" автор констатує наявність неточностей у самому його визначенні та неузгодженість термінології і пропонує замінити це поняття на «договір про іпотечний кредит». Отже, автор пропонує з метою уніфікації термінології і для правильного розуміння змісту поняття договір про іпотечний кредит внести зміни до ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", давши визначення договору про іпотечний кредит в наступній редакції: "Договір про іпотечний кредит - це домовленість між іпотечним кредитодавцем та іпотечним позичальником про надання грошових коштів у кредит під забезпечення іпотекою."

Робиться висновок, що кредитний договір виступає родовим поняттям, а договір про іпотечний борг (кредит) - видовим, оскільки іпотечний борг (кредит) є фактично кредитним договором, який забезпечений іпотекою та якому властиві особливі умови, які встановлюються спеціальним законодавством.

Наголошується також на відсутності в законодавстві переліку істотних умов договору про іпотечний кредит, у зв'язку із чим вважається за необхідне доповнити Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" статтею 21 під назвою "Істотні умови договору про іпотечний кредит", де до істотних умов доцільно віднести суму основного зобов'язання, строки та розміри платежів за договором з урахуванням інфляційного застереження, інфляційне застереження, строк дії договору, цільове використання іпотечного кредиту, умови і порядок дострокового виконання основного зобов'язання, наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов'язань сторонами, забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекою, страхування ризиків невиконання чи неналежного виконання зобов'язання іпотечним позичальником та інші умови, які за погодженням сторін є істотними.

Автор робить висновок про можливість трактування майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва як окремого предмету іпотечного договору при наданні іпотечного кредиту і тому пропонує внести відповідні зміни до ч.1 ст.16 Закону України "Про іпотеку". Також звертається увага на використання законодавцем у Законі України "Про іпотеку" та Законі України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" терміну "майнові права на нерухомість, будівництво якої незавершене", який суперечить як нормам Цивільного кодексу України, так і ст.1 Закону України "Про іпотеку". Натомість необхідно застосовувати поняття "об'єкт незавершеного будівництва", який передбачений Цивільним кодексом України.

Підрозділ 3.3. "Цивільно-правова відповідальність сторін за договором про іпотечний кредит". При аналізі права відмови кредитодавця від подальшого кредитування позичальника за договором у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту робиться висновок про однобокість формулювання, а саме, якщо дослівно розуміти таку норму, то виходить, що таке право кредитодавця випливає лише з порушення такого обов'язку позичальником, якщо такий передбачений договором. Але цільовість кредиту може випливати і з закону, до прикладу, іпотечний житловий кредит може використовуватися позичальником лише для придбання, реконструкції чи будівництва житла, що передбачається багатьма нормативно-правовими актами. Тому пропонується викласти ч.3 ст.1056 ЦК України в наступній редакції: "У разі порушення позичальником встановленого законом або кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитись від подальшого кредитування позичальника за договором".

В процесі дослідження питання правового регулювання договору про задоволення вимог іпотекодержателя дається його визначення як специфічного договору, який передбачає, фактично, перереєстрацію права власності на кредитора, який, таким чином, може покрити свої збитки або матиме можливість цей об'єкт продати, відповідно до ст.38 Закону «Про іпотеку» (ця умова має бути вказана додатково в договорі про передачу права власності, виходячи із змісту статті), а також покрити борги боржника перед кредитором.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у дослідженні відносин іпотечного кредитування, які виникають на договірній основі, і формулюванні, як результату дослідження, висновків та пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України. До найбільш вагомих висновків і рекомендацій, що сформульовані в дисертації, належать наступні.

1. Внесено пропозицію викласти у ст.1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" визначення іпотечного кредитування у такій редакції: "Іпотечне кредитування - це правовідносини, що виникають між учасниками ринку іпотечного кредитування з приводу видачі, продажу та обслуговування іпотечних кредитів".

2. Запропоновано до ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" внести зміни, виклавши визначення іпотечного кредиту у такій редакції: «Іпотечний кредит - це грошове основне зобов'язання, яке виникає між іпотечним кредитодавцем (банком чи небанківською фінансовою установою) таі іпотечним позичальником з метою задоволення певних його потреб (цільове призначення) на підставі договору про іпотечний кредит, що містить умову про забезпечення іпотекою, чи кредитного договору, забезпеченого іпотекою майна, що є у власності іпотечного позичальника чи майнового поручителя, або іпотекою документально підтверджених майнових прав, пов'язаних з нерухомістю, передбачених законодавством».

3. Обґрунтовано необхідність законодавчо закріпити відповідний спосіб оформлення іпотечного кредиту в залежності від його цільового призначення. Іпотечний житловий кредит - лише договором про іпотечний кредит, а іпотечний комерційний кредит - кредитним та іпотечним договорами. Тому пропонується доповнити ст.1 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» частиною 2 в такій редакції:

«Іпотечний кредит залежно від цільового призначення може оформлятися наступним чином:

* іпотечний кредит, що надається для придбання, будівництва, ремонту чи реконструкції житла (іпотечний житловий кредит) оформляється виключно договором про іпотечний кредит;

* іпотечний кредит, що надається на інші цілі, наприклад для здійснення підприємницької діяльності (іпотечний комерційний кредит) оформляється шляхом укладення кредитного та іпотечного договорів.»;

4. Зроблено пропозицію внести зміни до ст.1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" і викласти у ній визначення договору про іпотечний кредит у такій редакції: "Договір про іпотечний кредит - це домовленість між іпотечним кредитодавцем та іпотечним позичальником про надання кредиту за кредитним договором, виконання якого забезпечене іпотекою".

5. Обґрунтовано висновок про те, що іпотечний кредит є різновидом кредиту, тому рекомендовано, доповнити §2 глави 71 "Кредит" Цивільного кодексу України статтею 10571 під назвою "Іпотечний кредит" і викласти її у наступній редакції:

"1. Договір про іпотечний кредит - це кредитний договір, який укладається між іпотечним кредитодавцем та іпотечним позичальником і містить положення щодо забезпечення кредиту іпотекою.

2. Іпотечним кредитом також вважається кредит, що оформляється між іпотечним кредитодавцем та іпотечним позичальником шляхом укладання окремо кредитного та іпотечного договорів.

3. Особливості правового регулювання іпотечного кредиту встановлюються законом."

6. Обґрунтовано положення про необхідність законодавчого закріплення переліку істотних умов договору про іпотечний кредит, тому запропоновано доповнити Закон України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати" статтею 21 під назвою "Істотні умови договору про іпотечний кредит" в такій редакції: "До змісту договору про іпотечний кредит мають бути включені умови про: суму основного зобов'язання, строки та розміри платежів за договором з урахуванням інфляційного застереження; інфляційне застереження; строк дії договору; цільове використання іпотечного кредиту; умови і порядок дострокового виконання основного зобов'язання; наслідки невиконання чи неналежного виконання зобов'язань сторонами; забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекою; страхування ризиків невиконання чи неналежного виконання зобов'язання іпотечним позичальником та інші умови, які за погодженням сторін є істотними."

7. Зроблено висновок про доцільність уточнення положення ч.1 ст.16 Закону України «Про іпотеку». Запропоновано внести зміни до ч.1 ст.16 Закону України "Про іпотеку" щодо віднесення майнових прав на об'єкт незавершеного будівництва до окремого предмету іпотечного договору. Автор пропонує викласти її у такій редакції: "Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва чи самого об'єкту незавершеного будівництва на підставі свідоцтва про право власності на землю чи на такий об'єкт або на підставі інших документів, що підтверджують перехід права власності на цей об'єкт до іпотекодавця (наприклад, договір купівлі-продажу). За відсутності вищезазначених документів, предметом іпотечного договору виступають майнові права на об'єкт незавершеного будівництва, що передаються в іпотеку в порядку, передбаченому ч.3 ст.3 цього Закону".

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Квіт Н. М. Небанківська фінансова установа як кредитодавець за договором про іпотечний борг (кредит) / Н.М. Квіт // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2009. - №1. - С.112-119.

2. Квіт Н.М. Правовий режим іпотечних цінних паперів / Н.М. Квіт // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія Юридична // Збірник наукових праць. - Львів: ЛьвДУВС, 2009. - Вип. 1. - С.114-123.

3. Квіт Н.М. Поняття та структура системи іпотечного кредитування / Н.М. Квіт // Форум права. - 2009. - №1. - С.242-251 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2009-1/09knmcik.pdf

4. Квіт Н.М. Проблемні питання українського законодавства щодо предмету іпотеки при оформленні відносин з іпотечного кредитування / Н.М. Квіт // Наукові записки: серія "Право".- Острог: Вид-во Національного університету "Острозька академія", 2006. - Вип.7. - С. 192-201.

5. Квіт Н.М. Правове регулювання іпотеки та іпотечного кредитування: римське право та сучасність / Н.М. Квіт // Римське право і сучасність: тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції «Римське право і сучасність». - Одеса: Фенікс, 2005. - С. 150-152.

6. Квіт Н.М. Цивільно-правові аспекти захисту прав кредитора в іпотечних кредитних відносинах / Н.М. Квіт // Механізм правового регулювання у правоохоронній та правозахисній діяльності в умовах формування громадянського суспільства (Осінні юридичні читання). - Львів, 2006. - С. 73-75.

7. Квіт Н.М. Поняття іпотечного кредитування та іпотечного кредиту в чинному законодавстві України / Н.М. Квіт // Проблемні питання цивільного та господарського права. - Харків: ХНУ ім. В.М. Каразіна, 2007. - С. 405-407.

8. Квіт Н.М. Аналіз неузгодженостей українського іпотечного законодавства із Цивільним кодексом України та пропозиції щодо їх усунення / Н.М. Квіт // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина. - Івано-Франківськ, 2007. - С. 148-151.

9. Квіт Н.М. Актуальні питання цивільно-правового регулювання відносин іпотечного кредитування в Україні: еволюція та сучасний стан / Н.М. Квіт // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей за матеріалами IV міжнародної науково-практичної конференції. - Луцьк: Редакційно-видавничий відділ "Вежа" Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2007. - Том 1. - С. 396-399.

10. Квіт Н.М. Цивільно-правове регулювання іпотечних цінних паперів в Україні / Н.М. Квіт // Проблеми державотворення і захисту людини в Україні: матеріали ХІV регіональної науково-практичної конференції (6 лютого 2008 р.). - Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім. І.Франка, 2008. - С.144-147.

11. Квіт Н.М. Правовий статус суб'єктів іпотечного кредитування / Н.М. Квіт // Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали міжнародної науково-практичної конференції (30 травня 2008 р.). - Одеса: Астропринт, 2008. - С.158-164.

12. Квіт Н.М. Правова природа кредитного договору як форми іпотечного кредитування / Н.М. Квіт // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: матеріали ХV регіональної науково-практичної конференції (4-5 лютого 2009 р.). - Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім. І.Франка, 2009. - С.190-193.

АНОТАЦІЯ

Квіт Н.М. Цивільно-правове регулювання іпотечного кредитування в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2010.

Дисертація присвячена дослідженню цивільно-правового регулювання іпотечного кредитування в Україні. Розглянуто питання щодо еволюції джерел правового регулювання іпотечного кредитування в Україні та за кордоном, а також поняття іпотечного кредитування та іпотечного кредиту. Проведено аналіз функціонування системи іпотечного кредитування на основі аналізу її поняття та структури. Досліджено суб'єктний склад відносин іпотечного кредитування та взаємодію суб'єктів іпотечних кредитних відносин за допомогою іпотечних механізмів (рефінансування, сек'юритизація тощо). Розглянуто питання щодо правової природи договору про іпотечний кредит та кредитного договору як основного зобов'язання в іпотечних кредитних відносинах. Визначено істотні умови договору про іпотечний кредит та досліджено питання специфіки предмету іпотеки в іпотечних кредитних відносинах. Проаналізовано підстави та особливості цивільно-правової відповідальності сторін за договором про іпотечний кредит.

На основі проведених у дисертації досліджень зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України у сфері цивільно-правового регулювання іпотечного кредитування в Україні.

Ключові слова: іпотечне кредитування, іпотечний кредит, договір про іпотечний кредит, система іпотечного кредитування.

АННОТАЦИЯ

Квит Н. М. Гражданско-правовое регулирование ипотечного кредитования в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Інститут государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2010.

В диссертации проведено комплексное научное исследование гражданско-правового регулирования ипотечного кредитования в Украине. Рассмотрены вопросы становления и развития источников правового регулирования отношений ипотечного кредитования в Украине и за рубежом, определены правовая сущность и понятие ипотечного кредитования, ипотечного кредита, а также их виды. Дается авторское определение ипотечного кредитования, в котором раскрывается содержание правоотношений ипотечного кредитования, акцентируется внимание на основных содержимых частях этих отношений: субъектах и механизмах их взаимодействия. А также автор предлагает собственное определение ипотечного кредита, которое отличается от других тем, что сделан акцент на денежном характере основного обязательства, а также на целевом характере использования денежных средств, данных в кредит, четко определяются участники данных правоотношений, имеется перечень правовых оснований их возникновения. Что касается классификации ипотечного кредита, то в работе предлагается разделить его на два виды: ипотечный жилищный кредит и ипотечный коммерческий кредит. Суть такой классификации состоит в том, что в зависимости от того к которому из данных видов относится тот или иной кредит, предусматривается конкретный способ оформления договора. Для первого вида это договор об ипотечном кредите, а для второго - кредитный и ипотечный договора.

Автором проанализированы понятие и структура системы ипотечного кредитования, а также классификации систем ипотечного кредитования на основании изучения мирового и отечественного опыта. Предлагается авторское определение системы ипотечного кредитования как единства взаимосвязанных между собой элементов (субъектов ипотечного кредитования), которые взаимодействуют с помощью механизма функционирования ипотечных кредитных отношений (ипотечного механизма), основной целью которого является осуществление ипотечного кредитования. Также, предложена авторская схема структуры ипотечного кредитования. Большое внимание уделено вопросу о субъектном составе ипотечных кредитных правоотношений, а именно, правовому статусу ипотечного кредитодателя и ипотечного должника. Автор приходит к выводу, что в качестве ипотечного кредитодателя могут кроме банков также выступать кредитные союзы и страховые компании, которые занимаются страхованием жизни. Кроме того, автор исследовал в контексте системы ипотечного кредитования вопрос ипотечного механизма, с помощью которого субъекты ипотечных кредитных отношений взаимодействуют между собой; особое внимание уделено правовому режиму ипотечных ценных бумаг (ипотечные облигации, ипотечные сертификаты, закладная).