Формування механізмів державного регулювання розвитком трансплантології в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний приватний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Формування механізмів державного регулювання розвитком трансплантології в Україні

Комисаренко Елеонора Едуардівна

Запоріжжя - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління.

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Денисов Віктор Костянтинович, Донецький національний медичний університет ім. М. Горького Міністерства охорони здоров'я України, професор кафедри урології.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, доцент Рожкова Інга Володимирівна, Національна академія державного управління при Президентові України, завідувач кафедри управління охороною суспільного здоров'я;

кандидат медичних наук, доцент Авраменко Наталія Вікторівна, КУ «Запорізький обласний центр реабілітації репродуктивної функції людини», головний лікар.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

Анотація

трансплантологія державний правовий

Комісаренко Е.Е. Формування механізмів державного регулювання розвитком трансплантології в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2010.

Дисертацію присвячено вирішенню одного із важливих завдань щодо формування механізму державного регулювання розвитком трансплантології в Україні за рахунок упровадження комплексної стратегії, що ґрунтується на сучасних методах управління. В роботі визначено роль і місце трансплантології у вітчизняній охороні здоров'я. Досліджено зарубіжний досвід організації трансплантології, проаналізовано можливість його адаптації до вітчизняних умов. Розкрито соціально-етичні та релігійні аспекти розвитку трансплантології в Україні й проаналізовано сучасний стан і проблеми розвитку трансплантології в Україні. Розглянуто питання нормативно-правового регулювання вітчизняної трансплантології й визначено організаційні форми забезпечення її розвитку. Запропоновано концептуальний підхід до формування організаційних засад функціонування трансплантології в Україні й надано пропозиції щодо формування організаційно-інформаційного механізму забезпечення розвитку трансплантології в Україні. Обґрунтовано необхідність удосконалення державної стратегії розвитку й управління вітчизняною трансплантологією.

Ключові слова: державне регулювання, управління, розвиток трансплантології, галузь охорони здоров'я.

Аннотация

Комисаренко Э.Э. Формирование механизмов государственного регулирования развитием трансплантологии в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2010.

В работе показано, что отечественная трансплантология требует координации усилий органов государственного управления, организаторов охраны здоровья, врачей многих специальностей, соответствующей подготовки пациентов, их близких и общества, а также реализации эффективных решений, программ, проектов, направленных на развитие этого прогрессивного направления медицины.

Исследование зарубежного опыта трансплантологии показало, что западные страны приняли правила добровольного донорства, которые основаны на двух юридических концепциях - «презумпция соглашения» и «презумпция несогласия», которые утверждены Всемирной организацией охраны здоровья. Определены нерешенные проблемы мировой трансплантации: дефицит донорских органов, отсутствие стандартов индукции трансплантационной толерантности и доступных для практического использования методов ее определения. Доказано, что для развития трансплантологии в Украине необходимо решить правовые, юридические, морально-этические и финансовые проблемы: унифицировать учет потенциальных доноров, проводить постоянный анализ причини отказа от донорства, внести изменения к статье «Закона о трансплантации органов и других анатомических материалов человеку» путем законного введения «презумпции согласия», изменить общественное мнение, объединить усилия всех государственных институций для развития трансплантации. Определено, что трансплантация наряду с весомыми и важными научными и клиническими достижениями инициировала ряд проблем морально-этичного, социального и религиозного характера.

Показано, что для решения проблем развития трансплантологии в Украине необходимо: рассматривать и комментировать вопросы, волнующие общество с привлечением административных инстанций, средств массовой информации, общественных организаций, церкви, деятелей культуры, пациентов; использовать комплексный подход к решению вопросов формирования законодательной основы правового регулирования трансплантации, донорской службы; создать действенный государственный механизм управления развитием трансплантологии, основанный на современных методах и инструментах управления. Определены проблемы трансплантации в Украине: не откорректирован перечень учреждений, являющихся базами извлечения донорских органов; не утверждены подготовленные стандарты отбора, донорского обеспечения и послеоперационного ведения трансплантационных реципиентов; отсутствует Положение о базе забора донорских органов, общеобразовательные учебные программы по трансплантологии для студентов/интернов и врачей смежных специальностей, единая государственная информационная система; наличие в средствах массовой информации публикаций негативного содержания относительно трансплантации; недостаточно реализованы и требуют дальнейшего усовершенствования механизмы координации всех субъектов трансплантологии; отсутствие контроля качества трансплантатов и стандартов лечения методом пересадки анатомических материалов, критериев определения степени нетрудоспособности реципиента после трансплантации и его дальнейшей реабилитации.

В работе доказано, что важным направлением развития трансплантации в Украине является создание реестра больных с пересаженными органами. Дальнейшее развитие трансплантации зависит от эффективной деятельности органов государственного управления, которые должны обеспечить структурные изменения в данной сфере, направленные на ускорение практического использования достижений трансплантации и доведения их до уровня европейских стран. Обосновано, что формирование организационных основ функционирования трансплантологии в Украине необходимо рассматривать на основе системного подхода. Показана возможность использования комплексного подхода. Предложено создать некоммерческую организацию - Фонд социально-экономической поддержки здоровья населения региона, внедрение которого позволит решить ряд проблем без привлечения бюджетных средств.

Обосновано необходимость внедрения в практику трансплантологии коммерческой пропаганды - эффективного элемента маркетинговой политики коммуникаций, направленной на формирование позитивного общественного мнения относительно трансплантации. Даны предложения по формированию связей с общественностью. Обоснована необходимость и целесообразность внедрения эффективного механизма государственного регулирования развития трансплантологии в Украине, в основу которого положена комплексная стратегия государственного управления развития трансплантации. Разработана и внедрена организационно-структурная схема механизма государственного регулирования развитием трансплантологии, основным элементом которой определен региональный медицинский центр трансплантации органов и других анатомических материалов.

Ключевые слова: государственное регулирование, управление, развитие трансплантологии, отрасль здравоохранения.

Annotation

Komisarenko E.E. Forming of mechanisms of government control the development of transplantation in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for scientific degree of Candidate of science on public administration, on the specialty 25.00.02 - Mechanisms of state governance. - Classic Private University, - Zaporizhzha, 2010.

This thesis is dedicated to the solution of one of the most significant tasks referred to the improvement of mechanism of state administering the transplantation development in Ukraine owing to the introduction of the integrated strategy which is based on the principles of logistics. The work determines the role and place of transplantation in the home public health. Overseas experience of the transplantation organization is investigated, possibilities of its adaptation to home conditions are analysed. Social-and ethical, as well as religious aspects of developing transplantation in Ukraine are highlighted and the current state and problems of transplantation in this country are analysed. Problems of normative-and-legal regulating the home transplantation are considered and organizational forms of guaranteeing its progress are specified. Logistical approach to creation of organizational principles of functioning the Ukrainian transplantation is suggested and ideas concerning the creation of organizational-and-information mechanisms of ensuring the development of transplantation in Ukraine are given. The necessity of improving the state strategy of developing and governing the home transplantation is substantiated.

Keywords: state governance development (progress) of transplantation; public administration; branch of public health.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з головних умов стійкого соціально-економічного зростання та першорядним завданням держави є забезпечення здоров'я населення, яке великою мірою визначається станом галузі охорони здоров'я. Разом з тим на стан здоров'я населення впливає ще ряд чинників, управління якими виходить за межі компетенції галузі охорони здоров'я: стан навколишнього й соціально-економічного середовища, індивідуальні характеристики організму та спосіб життя, доступність і якість медичної допомоги тощо. Питання здоров'я нації є настільки актуальними, що практично всі сучасні розвинені країни світу основними завданнями внутрішньої політики вважають забезпечення належного рівня охорони здоров'я.

Актуальною проблемою галузі охорони здоров'я на сучасному етапі є необхідність упровадження принципово нових технологій управління та напрямів розвитку. Одним із таких сучасних і важливих напрямів розвитку медицини, новим етапом у сучасній охороні здоров'я та колосальним кроком у медичному обслуговуванні людини є трансплантація органів. Про це свідчить той факт, що у світі досить велика кількість людей живе з пересадженими органами. На кінець другого тисячоріччя у світі було здійснено понад мільйон пересаджень різних органів - серця, легенів, нирок, кісткового мозку. В Україні розвиток трансплантації, незважаючи на досить вагомий науковий потенціал і наявні трансплантаційні центри, перебуває на етапі становлення й не в змозі вирішити завдання, які постають перед охороною здоров'я, оскільки кількість щорічно пересаджуваних органів становить лише 1,6 на 1 млн населення.

Вітчизняні науковці все більшу увагу приділяють пошуку шляхів удосконалення механізмів державного управління системою охорони здоров'я. Вагомий внесок у розвиток державного управління охороною здоров'я зробили дослідники цієї проблеми: М.М. Білинська, Ю.В. Вороненко, Ю.О. Гайдаєв, О.М. Голяченко, Д.В. Карамишев, В.М. Лобас, В.М. Лехан, З.О. Надюк, В.М. Пономаренко, І.М. Солоненко, Я.Ф. Радиш, О.І. Черниш.

Загальним питанням державного управління вітчизняною трансплантологією присвячені праці відомих українських дослідників: В.К. Денисова, В.В. Захарова, А.А. Костенко, Н.А. Мазур, Б.І. Слонецького, В.Ф. Саєнко.

Однак, незважаючи на вагомі розробки вітчизняних науковців, які мають важливе теоретичне і практичне значення, слід зазначити, що ґрунтовного комплексного дослідження організаційних аспектів державного регулювання розвитком трансплантології поки що не існує, хоча ця проблема потребує термінового вирішення і має бути включена в процеси реформування галузі.

Ці та інші тенденції зумовили необхідність формування механізмів державного регулювання розвитком трансплантології галузі охорони здоров'я України. Розв'язання сучасних проблем розвитку вітчизняної трансплантології є дуже актуальним, що і визначило тему дослідження, його мету і головні завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою наукових розробок щодо створення та впровадження системних рішень державних органів управління трансплантологією, що виконані в межах державної бюджетної теми кафедри логістики Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України «Теоретичні засади впровадження логістики у діяльність економічних систем» (номер державної реєстрації 0105U006624, 2006-2008 рр. виконання). У рамках цієї теми автором досліджено формування механізмів державного регулювання трансплантології та впроваджено сучасні методи управління, що засновані на логістичній концепції.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування і розробка практичних засад формування механізмів державного регулювання розвитком трансплантології в Україні.

Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:

- визначити роль і місце трансплантології у вітчизняній охороні здоров'я;

- дослідити зарубіжний досвід організації трансплантації, проаналізувати можливість його адаптації до вітчизняних умов;

- розкрити соціально-етичні аспекти розвитку трансплантології в Україні;

- проаналізувати сучасний стан і проблеми розвитку трансплантології в Україні;

- розглянути питання нормативно-правового регулювання вітчизняної трансплантології й визначити організаційні форми забезпечення її розвитку;

- обґрунтувати необхідність удосконалення державної стратегії розвитку й управління вітчизняною трансплантологією;

- запропонувати концептуальний підхід до формування організаційних засад функціонування трансплантології в Україні;

- надати пропозиції щодо формування організаційно-інформаційного механізму забезпечення розвитку трансплантології в Україні.

Об'єкт дослідження - процес регулювання розвитком трансплантології.

Предмет дослідження - форми і методи формування механізмів державного регулювання розвитком вітчизняної трансплантології.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становили наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань державного регулювання галузі охорони здоров'я взагалі та сфери трансплантології зокрема, законодавчі й нормативні акти України. Як інформаційну базу було використано дані первинної статистичної звітності Міністерства охорони здоров'я України, офіційні матеріали державних органів управління, на основі аналізу яких обґрунтовано структуру і виявлено проблеми вітчизняної трансплантації, визначено напрями формування державної стратегії її розвитку.

Достовірність та обґрунтованість одержаних результатів забезпечені використанням загальнонаукових методів логічного узагальнення, системного й економічного аналізу, синтезу, вибіркового спостереження. Зокрема, при встановленні закономірностей розвитку трансплантології використовувалися методи логіки, діалектики, системного підходу; при розробці державної стратегії розвитку трансплантації - методи системного аналізу, моделювання; при дослідженні особливостей розвитку трансплантації - системно-структурний аналіз.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у вирішенні важливого наукового завдання щодо формування механізму державного регулювання розвитком трансплантології в Україні шляхом упровадження комплексної стратегії, що ґрунтується на сучасних методах управління. За результатами проведених досліджень розроблено ряд положень, що вирізняються науковою новизною. Основними з них є такі:

уперше:

- запропоновано концептуальний підхід до формування організаційних засад функціонування трансплантології в Україні, який заснований на взаємодії системних елементів та оптимізації матеріальних, фінансових та інформаційних потокових процесів в організації трансплантації, що сприятиме підвищенню гнучкості всієї системи і швидкій адаптації до змінних умов оточуючого середовища, потреб у трансплантації органів;

удосконалено:

- термінологічний апарат за рахунок упровадження поняття «інформатизація трансплантології», під яким розуміють процес організації інформаційних систем і технологій, що передбачає складний комплекс робіт з визначення форм носіїв інформації, класифікації і кодування даних, розробки методології і технології комп'ютерного розв'язання завдань трансплантації;

- організаційний механізм забезпечення розвитку трансплантології в Україні шляхом реалізації концепції альтернативного фінансування, що передбачає створення Фонду соціально-економічної підтримки здоров'я населення регіону, який може бути використаний як інструмент перерозподілу ресурсів і взаємного кредитування;

- механізм державного регулювання розвитком трансплантології шляхом упровадження системи правових, економічних, організаційних і інформаційних інструментів, комплексна дія яких спрямована на забезпечення стійкого розвитку вітчизняної трансплантології;

набуло подальшого розвитку:

- методичний підхід до інформаційного забезпечення трансплантології, заснований на правовому регулюванні, безпеці інформації, її захисті, забезпеченні лікарської таємниці, конфіденційності, охороні прав пацієнта; при цьому доступ до інформаційних ресурсів має вирішуватись як політика безпеки доступу до інформації і здійснюватись за допомогою правового і нормативного регулювання процедури реєстрації і побудови реєстрів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені в дисертації підходи, способи й отримані результати являють собою методичну базу формування механізму державного регулювання розвитком трансплантології в загальній системі охорони здоров'я країни. До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо: формування, впровадження і реалізації концептуального системного підходу до організаційних засад функціонування трансплантології в Україні; впровадження алгоритму визначення потреби у фінансових ресурсах сфери трансплантології; створення Фонду соціально-економічної підтримки здоров'я населення регіону, які використані в діяльності Головного управління охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації (довідка № 3083/0/29-09 від 07.08.2009 р.).

Прикладні аспекти дисертаційної роботи щодо розробки практичних положень інформаційного забезпечення трансплантології, а саме: доступу до інформаційних ресурсів, нормативного регулювання процедури реєстрації і побудови медичних реєстрів; підходи до визначення потреб у фінансових ресурсах сфери трансплантації та процесу розробки програми формування позитивної громадської думки, використані Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим (довідка № 01/4682-8 від 30.10.2009 р.).

Результати дисертаційного дослідження були використані Головним управління охорони здоров'я Донецької обласної державної адміністрації в процесі реорганізації та вдосконалення роботи відділень хронічного гемодіалізу та трансплантації нирки в міжрегіональному трансплантаційному центрі Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання (довідка № 01/19-1785 від 29.10.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведених автором досліджень у галузі формування механізмів державного регулювання вітчизняної трансплантології. Основні ідеї і розробки дисертаційного дослідження, особливо ті, що характеризують наукову новизну, мету і завдання, методологічні засади та методичні підходи до їх вирішення, теоретичну цінність роботи та практичне значення одержаних результатів, отримані здобувачем особисто. Конкретний внесок здобувача в ці праці конкретизований у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й практичні результати дослідження доповідалися й одержали позитивну оцінку на міжнародній науковій конференції «Науковий потенціал світу - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); VІІ міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007 р.); V міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми управління» (м. Київ, 20 жовтня 2007 р.); науково-практичній конференції за міжнародною участю «Демократичне врядування: наука, освіта, практика» (м. Київ, 29 травня 2009 р.); ІІІ всеукраїнській науково-практичній конференції з медичного права (ІІ міжнародній науково-практичній конференції з медичного права) «Медичне право України: проблеми управління та фінансування охорони здоров'я» (м. Львів 23-24 квітня 2009 р.,), конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи ДонДУУ (2006-2009 рр.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 3,58 д.а., в тому числі особисто автору належить 2,9 д.а., серед них 9 - у фахових виданнях (4 - у збірниках наукових праць, 5 - у наукових журналах).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 179 сторінках друкованого тексту, у тому числі 4 таблиці і 12 рисунків, які наведені на 11 сторінках. Список використаних джерел із 168 найменувань подано на 19 сторінках і два додатки на 20 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дисертації, визначено рівень її наукової розробленості, а також мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження.

У першому розділі - «Трансплантологія в загальній системі охорони здоров'я» - досліджено роль і місце трансплантації у вітчизняній охороні здоров'я, проведено аналіз зарубіжного й вітчизняного досвіду організації трансплантології та можливість його адаптації до вітчизняних умов, розкрито соціально-етичні й релігійні аспекти розвитку трансплантології в Україні.

В роботі показано, що одним із сучасних і важливих напрямів розвитку охорони здоров'я в Україні є трансплантологія, яка, незважаючи на досить вагомий науковий потенціал і наявні трансплантаційні центри, перебуває на етапі становлення. Державне регулювання у сфері трансплантації в останні роки здійснювалося на основі прийнятого Верховною Радою в 1999 р. Закону України «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людині», який базується на принципах, що відповідають рекомендаціям експертного комітету Ради Європи. Разом з тим, незважаючи на сприятливі загальносвітові тенденції, зумовлені збільшенням попиту і науковим прогресом, українське суспільство виявилося морально неготовим до підтримки цієї галузі.

Кабінет Міністрів України затвердив перелік лікувальних установ, у яких може проводитися діяльність, пов'язана із трансплантацією, а також ухвалив Програму розвитку трансплантації на 2002-2005 рр. і Програму розвитку трансплантації на 2008-2012 рр., які фінансуються з державного бюджету. У свою чергу, Міністерство охорони здоров'я видало інструкції з діагностики смерті, вилучення, зберігання й транспортування органів, накази, що регламентують штати й функціональні обов'язки співробітників трансплантаційних центрів, наказ про введення підготовки фахівців з трансплантації. Однак ці та інші заходи не сприяли розвитку трансплантації в Україні з ряду об'єктивних і суб'єктивних причин, у тому числі через відсутність комплексної державної стратегії розвитку вітчизняної трансплантології.

Робота в органах державного управління щодо розвитку трансплантології в Україні проводилася у двох напрямах: у Верховній Раді Україні за участю трансплантологів обговорювалася можливість законодавчого введення в країні «презумпції згоди» на органне донорство; Кабінетом Міністрів України, Міністерством охорони здоров'я й провідними вітчизняними фахівцями велися пошуки оптимальної організаційної моделі надання трансплантаційної допомоги й формування позитивної суспільної думки. На сьогодні гостро постала проблема вирішення низки правових, організаційних, економічних і етичних аспектів трансплантології й пошуку шляхів її оптимізації у вітчизняній охороні здоров'я. У сфері трансплантології склалась ситуація, при якій держава, вже визначивши розвиток трансплантації як пріоритетний, виділила фінансові ресурси, прийняла документи, що стосуються кадрового й інформаційного забезпечення, одночасно допустила нецільову витрату цих коштів, значну пролонгацію у виконанні наказів і постанов.

Проблеми, які стримують подальший розвиток цього прогресивного напряму медицини в Україні, такі: відсутність цілеспрямованої стратегії фінансування, нерозробленість кадрової політики, несформованість позитивної громадської думки. Вітчизняна трансплантологія потребує координації зусиль органів державного управління, організаторів охорони здоров'я, лікарів багатьох спеціальностей, відповідної підготовки пацієнтів, їх близьких та суспільства в цілому, а також реалізації ефективних рішень, програм, проектів, спрямованих на розвиток цього сучасного напряму медицини.

Дослідження зарубіжного досвіду трансплантології довело, що країни Заходу прийняли правила добровільного донорства, що засновані на двох юридичних концепціях - «презумпція згоди» та «презумпція незгоди», які ухвалені Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Невирішеними проблемами світової трансплантації є: дефіцит донорських органів; відсутність стандартів індукції трансплантаційної толерантності і доступних для практичного використання методів її визначення.

Для розвитку трансплантології в Україні необхідно вирішити організаційні, правові, юридичні, морально-етичні й фінансові проблеми: уніфікувати облік потенційних донорів; проводити постійний аналіз причин відведення від донорства; внести зміни до статті закону про трансплантацію, що передбачають законодавче введення «презумпції згоди»; змінити суспільну думку; об'єднати зусилля всіх державних інституцій.

Трансплантація поряд з вагомими та важливими науковими і клінічними досягненнями ініціювала низку проблем морально-етичного, соціального і релігійного характеру. Взагалі існує дві позиції щодо ставлення до трансплантації: ліберальна й консервативна. Велику роль у формуванні громадської думки щодо трансплантації органів відіграють засоби масової інформації.

Для розв'язання проблеми розвитку трансплантології в Україні необхідно: розглядати й роз'яснювати питання, що хвилюють суспільство, із залученням адміністративних інстанцій, засобів масової інформації, громадських організацій, церкви, діячів культури, пацієнтів; упровадити комплексний підхід до вирішення питань формування законодавчої основи правового регулювання трансплантації, донорської служби; створити дієвий державний механізм управління розвитком трансплантології, заснований на сучасних методах й інструментах управління.

У другому розділі - «Державне управління сфери трансплантології в Україні» - проаналізовано сучасний стан і проблеми розвитку трансплантології в Україні, розглянуто питання нормативно-правового регулювання вітчизняної трансплантології й визначено організаційні форми забезпечення її розвитку.

Аналіз сучасного стану трансплантології в Україні показав, що цей метод лікування низки найтяжчих захворювань людини застосовується у випадках, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я реципієнта іншими методами лікування неможливе. Трансплантологія в Україні потребує значного втручання державних органів управління в розвиток цього сучасного напряму медицини. Незважаючи на сприятливі загальносвітові тенденції, зумовлені значним попитом і науковим прогресом, у цілому по країні відзначався спад трансплантаційної активності. Це можна пояснити тим, що суспільство виявилося морально й матеріально неготовим до роботи в рамках Закону України «Про трансплантацію органів і інших анатомічних матеріалів людині», прийнятого Верховною Радою України в 1999 р. На сьогодні трансплантологія розвивається в трьох напрямах, які мають свої принципові особливості як організаційного, так і медичного характеру, - це трансплантація органів, тканин та клітин. Нині всі перелічені види трансплантації потребують реформування та вдосконалення.

Визначено проблеми трансплантології в Україні: не проведено корегування переліку установ, що є базами вилучення донорських органів; не затверджені підготовлені стандарти відбору, донорського забезпечення й післяопераційного ведення трансплантаційних реципієнтів; не ухвалено Положення про забір донорських органів; відсутні загальноосвітні навчальні програми з трансплантології для студентів або інтернів і лікарів суміжних спеціальностей; не створено Єдиної державної інформаційної системи трансплантації; в засобах масової інформації наявна велика кількість публікацій негативного змісту стосовно трансплантації; недостатньо реалізовані та потребують подальшого вдосконалення механізми координації роботи закладів та установ, діяльність яких пов'язана з трансплантацією анатомічних матеріалів; відсутні контроль за якістю трансплантатів (не розроблені стандарти і критерії якості) та стандарти лікування хворих методом пересаджування анатомічних матеріалів людини.

На сьогодні постала необхідність удосконалення законодавчої бази правового регулювання трансплантології в Україні.

Предметом правового регулювання цього питання є діяльність у галузі, що пов'язана з взяттям, зберіганням, перевезенням органів, інших анатомічних матеріалів людини та їх трансплантацією, виготовленням біоімплантантів з отриманням і використанням ксенотрансплантатів.

У дослідженні запропоновано розробити і впровадити комплекс невідкладних заходів щодо вдосконалення нормативно-правової, соціальної та економічної бази в галузі трансплантації; забезпечення доступності для хворих, які потребують пересадження органів, тканин і клітин, спеціалізованої медичної допомоги; підвищення рівня знань медичних працівників з питань надання медичної допомоги зазначеній категорії хворих; розвитку міжнародного співробітництва. Щодо фінансування програми, то її реалізація потребує фінансового забезпечення обсягом приблизно 346,5 млн грн за рахунок цільових коштів державного бюджету. Прогнозні обсяги і джерела фінансування наведені в табл. 1. Фінансування Програми здійснюватиметься в межах видатків, передбачених у державному бюджеті головним розпорядником коштів - виконавцем Програми, за рахунок коштів бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також інших джерел, що не заборонені законодавством.

Подальший розвиток трансплантології залежить від ефективної діяльності органів державного управління, які повинні забезпечити ефективні структурні зміни в цій сфері, що сприятимуть прискоренню та зростанню практичного застосування надбань трансплантації й доведення їх до рівня європейських країн.

Таблиця 1. Прогнозні обсяги і джерела фінансування проекту Державної програми «Трансплантація» на 2008-2012 рр., тис. грн

Джерела фінансування	Обсяг фінансування	У тому числі по роках
		2008	2009	2010	2011	2012
Державний бюджет	346462,8	38621,3	67755,4	78663,9	73101,6	88320,6

Успішний розвиток трансплантології неможливий без належної законодавчої бази, яка має регламентувати її функціонування. Регулювання трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини здійснюється на основі вітчизняної нормативно-правової бази, яка складається із законодавчих актів.

В основу правового регулювання трансплантології покладено такі принципи: оптимальної турботи про інтереси донора, колегіальності, поваги й дотримання прав реципієнта, дотримання черговості згідно з «листком очікування», декомерціалізації пересаджень органів тканин, інтеграції в міжнародні трансплантологічні співтовариства. Національне законодавство не враховує передові тенденції міжнародного права у сфері трансплантації. Окремим питанням правового регулювання в трансплантології є безпека інформації. Такі аспекти, як захист інформації, лікарська таємниця, конфіденційність, охорона прав пацієнта, доступ до інформаційних ресурсів, належать до політики безпеки доступу до інформації і підлягають правовому і нормативному регулюванню. Особливо це стосується процедури реєстрації і побудови реєстрів.

Відповідно до чинного законодавства України, що регламентує трансплантаційну діяльність, виділяють такі етапи здійснення трансплантації: вилучення анатомічних матеріалів для наступної трансплантації; перевезення й розподіл анатомічних матеріалів; оперативне втручання, спрямоване на пересаджування трансплантата реципієнтові. Правове регулювання трансплантації в Україні перебуває в процесі розвитку. Перелік питань, що потребують нагального вирішення у трансплантології, належать до сфери діяльності органів державного управління і пов'язані як з проблемами фінансування і матеріального забезпечення, так і з необхідністю вдосконалення правової бази: вкрай необхідною є розробка нормативних положень щодо створення Національного банку органів, тканин і клітин; реєстрів, стандартів якості відповідно до міжнародних норм.

Основа законодавчої бази, що регламентує трансплантаційну діяльність в Україні, сформована і потребує подальшого вдосконалення відповідно до сучасних вимог і потреб суспільства. Міністерство охорони здоров'я України наділено повноваженнями щодо здійснення комплексу заходів, спрямованих на нормативне, організаційне та розпорядчо-управлінське забезпечення державного управління трансплантологією. Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин людини підпорядковується МОЗ України і є ключовим елементом у реалізації державних програм з трансплантації.

Останній рівень в ієрархічній структурі державного управління трансплантологією займають управління охорони здоров'я районних, районних у містах, міських та обласних державних адміністрацій. Первинною одиницею серед суб'єктів державного управління трансплантологією є державні та комунальні заклади охорони здоров'я й керівники державних установ, які мають право провадити діяльність, пов'язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людини.

У зв'язку з багатоплановістю завдань і великою кількістю підрозділів, що забезпечують здійснення трансплантації, доцільним є створення самостійних відділень діалізу, відділень трансплантації і відділень інтенсивної терапії з підрозділами, що будуть входити до них, бригадою вилучення донорських органів, службою трансплантаційної координації, лабораторною групою (біохімічною, імунологічною, морфологічною).

Трансплантаційний центр, який включає донорську службу, є оптимальною формою організації праці в трансплантації, що консолідує зусилля всіх підрозділів на виконання широкого кола специфічних завдань: застосування штучних органів, донорське, анестезіологічне, хірургічне, лабораторне, транспортне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення.

Пріоритетом державного регулювання у сфері трансплантації органів на сьогодні має бути вирішення юридичних і фінансових питань зміцнення трансплантаційних центрів як бази розвитку клінічної трансплантації й оптимальної організаційної форми для лікувальної, наукової, навчальної й інформаційної роботи.

У третьому розділі - «Формування державних механізмів регулювання розвитком трансплантології в Україні» - запропоновано концептуальний підхід до формування організаційних засад функціонування трансплантології в Україні, надано пропозиції щодо формування організаційно-інформаційного механізму забезпечення розвитку трансплантології в Україні, обґрунтовано необхідність удосконалення державної стратегії розвитку й управління вітчизняною трансплантологією.

Формування організаційних засад функціонування трансплантології в Україні слід розглядати з точки зору системного підходу, який ґрунтується на необхідності вивчення елементів системи як єдиного цілого, що має властивості, відсутні у його складових. Доведено можливість розглядати взаємодію системних елементів і потокових процесів в організації трансплантології з погляду логістичного підходу.

Узагальнюючи поняття інформатизації, ми дійшли висновку, що інформатизація трансплантології - це організаційний соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян на охорону здоров'я, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, трансплантаційних центрів, суспільних об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів трансплантації.

Інформатизація трансплантології передбачає організацію інформаційних систем та технологій і являє собою складний комплекс робіт з визначення форм носіїв інформації, класифікації і кодування даних, розробки методології і технології комп'ютерного розв'язання завдань трансплантації. Інформатизація трансплантології включає: створення і розвиток інформаційно-аналітичних, обчислювальних і автоматизованих систем, центрів і мереж; формування комплексу інформаційних технологій для збору, зберігання, аналізу та обробки необхідної інформації з метою інформаційно-аналітичної підтримки прийняття управлінських рішень; створення інформаційно-логістичних центрів з надання трансплантаційних послуг населенню, керівникам різних рівнів, державним органам управління тощо.

Досягнення належного рівня інформатизації трансплантології, як і забезпечення ефективної діяльності цієї сфери, неможливо без достатнього фінансування. Саме тому, як показало дослідження питання, слід активно впроваджувати альтернативні джерела фінансування. В умовах постійного дефіциту коштів важливо правильно визначити обсяг фінансових ресурсів, які будуть певною мірою достатніми для забезпечення повноцінної діяльності сфери трансплантації.

З метою координування роботи всіх суб'єктів трансплантології, а також забезпечення необхідними альтернативними джерелами фінансування запропоновано створити некомерційну організацію - Фонд соціально-економічної підтримки здоров'я населення регіону (Фонд СЕПЗНР), упровадження якого дасть змогу вирішити ряд проблем без залучення бюджетних коштів: забезпечити своєчасне надання медичної допомоги трансплантації пенсіонерам, інвалідам, багатодітним і малозабезпеченим верствам населення; перекрити відплив грошової маси з регіону і запустити механізм акумулювання й участі грошових коштів населення і підприємств у фінансуванні соціальних програм регіону; сформувати на території регіону власну фінансову інфраструктуру, що буде працювати на оздоровлення населення регіону.

Важливою перевагою створення Фонду СЕПЗНР є те, що, оскільки він має бути некомерційною організацією, то доходи будуть спрямовуватися тільки на реалізацію основних цілей програми СЕПЗНР. Крім того, фонд СЕПЗНР може бути використаний як інструмент перерозподілу ресурсів і взаємного кредитування.

Пропонований підхід до управління розвитком трансплантології полягає в узгодженні всіх ресурсів й оптимізації процесів (рис. 1).



Рис. 1. Взаємодія системних елементів і потокових процесів в організації трансплантології

В Україні відсутній системний державний підхід, при якому в обов'язковому порядку було б вивчено й зафіксовано волевиявлення кожного повнолітнього громадянина відносно його згоди (або незгоди) на посмертне донорство. Відсутня також норма, що стосується прижиттєвого оформлення згоди на посмертне донорство у випадку індивідуального волевиявлення.

Запропоновано активне впровадження в практику трансплантації такого інструмента, як маркетингова політика комунікацій, дія якого має бути спрямована на формування позитивної суспільної думки щодо трансплантації. Формування позитивної думки щодо трансплантації слід розпочинати з визначення ключових факторів, що впливають на суспільну думку, таких як: особистісні, соціальні, психологічні, культурні, науково-технічні.

Обґрунтовано необхідність і доцільність розробки й упровадження ефективного механізму державного регулювання розвитком трансплантології в Україні (рис. 2), в основу якого покладена комплексна стратегія державного управління розвитком трансплантації.

Рис. 2. Механізм державного регулювання розвитком трансплантології в Україні

Реалізація цієї стратегії передбачає ефективну взаємодію всіх елементів, у тому числі наявність необхідного фінансування, наукове забезпечення, створення відповідної інфраструктури та охоплення всіх складових єдиною державною інформаційною системою. Надано пропозиції щодо інфраструктурного забезпечення вітчизняної трансплантології.

Розроблено і впроваджено організаційно-структурну схему механізму державного регулювання розвитком трансплантології (рис. 3).

Рис. 3. Організаційно-структурна схема регіонального медичного центру

Головним елементом цієї схеми визначено регіональний медичний центр трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів. Сформульовано його завдання і функції всіх підрозділів.

Висновки

На основі проведених автором дисертаційної роботи наукових досліджень теоретично обґрунтовано і по-новому вирішено одне з актуальних наукових завдань сучасного розвитку трансплантології - розробка практичних засад з формування механізмів державного регулювання розвитком трансплантології в Україні за рахунок упровадження комплексної стратегії, що ґрунтується на системному підході. Результати проведених досліджень дали можливість автору зробити ряд висновків і пропозицій.

1. Дослідження дало змогу виявити, що одним із сучасних і важливих напрямів розвитку вітчизняної охорони здоров'я є трансплантологія, розвиток якої неможливий без активного державного регулювання правових, організаційних, економічних і етичних аспектів трансплантації й пошуку шляхів її оптимізації. Проблеми, які стримують подальший розвиток трансплантології в Україні, такі: обмеження фінансування, нерозробленість кадрової політики, несформованість позитивної громадської думки. Вітчизняна трансплантологія потребує координації зусиль органів державного управління, організаторів охорони здоров'я, лікарів багатьох спеціальностей, відповідної підготовки пацієнтів, їх близьких та суспільства в цілому, а також реалізації ефективних рішень, програм, проектів, спрямованих на розвиток цього напряму медицини.

2. Вивчення вітчизняного і зарубіжного досвіду організації трансплантології довело, що країни Заходу прийняли правила добровільного донорства, засновані на двох юридичних концепціях - «презумпція згоди» і «презумпція незгоди», які ухвалені ВООЗ. Невирішені проблеми світової трансплантології: дефіцит донорських органів; відсутність стандартів індукції трансплантаційної толерантності і доступних для практичного використання методів її визначення. Для розвитку трансплантології в Україні необхідно: уніфікувати облік потенційних донорів; постійно аналізувати причини відведення від донорства; внести зміни до статті закону про трансплантацію шляхом введення «презумпції згоди»; змінити суспільну думку; об'єднати зусилля всіх державних інституцій.

3. Показано, що трансплантологія поряд з важливими науковими і клінічними досягненнями ініціювала низку проблем морально-етичного, соціального і релігійного характеру. Взагалі, існує дві позиції у ставленні до трансплантації: ліберальна й консервативна. Велику роль у формуванні громадської думки щодо трансплантації органів відіграють засоби масової інформації. Для вирішення проблем розвитку трансплантології в Україні необхідно: розглядати й коментувати питання, що хвилюють суспільство, із залученням адміністративних інстанцій, засобів масової інформації, громадських організацій, церкви, діячів культури, пацієнтів; упровадити комплексний підхід до розв'язання питань правового регулювання трансплантології, донорської служби; створити дієвий державний механізм регулювання розвитком трансплантації, заснований на сучасних методах й інструментах управління.

4. Аналіз сучасного стану трансплантації в Україні показав, що цей метод застосовується у випадках, коли іншими методами лікування неможливе. Зараз трансплантація розвивається в трьох напрямах: трансплантація органів, тканин і клітин, які потребують реформування та вдосконалення. Визначено проблеми трансплантації в Україні: не відкореговано перелік установ, що є базами вилучення донорських органів; не затверджено стандарти відбору; не ухвалено Положення про базу забору донорських органів, відсутні загальноосвітні навчальні програми, єдина державна інформаційна система; у засобах масової інформації наявна велика кількість публікацій негативного змісту; недостатня координація роботи суб'єктів трансплантації; відсутні контроль за якістю трансплантатів і реєстр хворих з пересадженими органами. Подальший розвиток трансплантології потребує від органів державного управління здійснення ефективних структурних змін, спрямованих на впровадження надбань трансплантації й доведення їх до рівня європейських країн.

5. Визначено, що правове регулювання трансплантології в Україні сформоване, але перебуває в процесі розвитку. Потребують правового регулювання такі питання: безпека інформації, її захист; лікарська таємниця; конфіденційність; охорона прав пацієнта; доступ до інформаційних ресурсів; створення Національного банку органів, тканин і клітин; реєстрів, стандартів якості відповідно до міжнародних норм.

Координаційний центр трансплантації підпорядковується МОЗ України і є ключовим елементом у реалізації державних програм з трансплантації. Останній рівень в ієрархічній структурі займають управління охорони здоров'я районних, районних у містах, міських та обласних державних адміністрацій. Первинною одиницею є державні та комунальні заклади охорони здоров'я й керівники державних установ, які мають право займатися трансплантацією. Однак доцільним є створення самостійних відділень діалізу, відділень трансплантації й інтенсивної терапії з бригадами вилучення донорських органів, службою трансплантаційної координації, лабораторною групою. Оптимальна форма організації праці - трансплантаційний центр, що консолідує зусилля всіх суб'єктів і є базою розвитку клінічної трансплантації й оптимальної організаційної форми для лікувальної, наукової, навчальної й інформаційної роботи.

6. Доведено необхідність упровадження концептуального підходу до формування організаційних засад функціонування трансплантології в Україні, спрямованого на встановлення взаємодії системних елементів і оптимізацію потокових процесів в організації трансплантації, що сприятиме підвищенню гнучкості всієї системи та швидкій адаптації до змінних умов оточуючого середовища, потреб в органах трансплантації.

7. Запропоновано при формуванні організаційно-інформаційного механізму забезпечення розвитку трансплантології в Україні впровадити концепцію альтернативного фінансування, що передбачає створення Фонду соціально-економічної підтримки здоров'я населення регіону, який може бути використаний як інструмент перерозподілу ресурсів і взаємного кредитування.

8. Обґрунтовано необхідність удосконалення державної стратегії розвитку й управління вітчизняною трансплантологією за рахунок упровадження системи правових, економічних, організаційних та інформаційних інструментів, комплексна дія яких спрямована на забезпечення стійкого розвитку вітчизняної трансплантології. Необхідним є проведення маркетингової політики комунікацій, що заснована на створенні і просуванні позитивної громадської думки відносно трансплантації в суспільстві.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Комисаренко Э.Э. Приоритеты государственного регулирования в сфере трансплантации органов / В.К. Денисов, Э.Э. Комисаренко // Управління діяльністю органів державної влади: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління. - Донецьк, 2006. - Т. VІІ. - Вип. 71. - С. 251-260.

2. Комисаренко Э.Э. Административные пути оптимизации отбора кандидатов для трансплантации почки / В.К. Денисов, Э.Э. Комисаренко // Проблеми формування та реалізації державної політики у сферах державного, регіонального і галузевого управління: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія : Державне управління.- Донецьк, 2007. - Т. VІІІ. - Вип. 93. - С. 159-169.

3. Комисаренко Э.Э. Правовые и организационные аспекты органного донорства / В.К. Денисов, Э.Э. Комисаренко // Менеджер. - 2007. - № 1 (39). - С. 46-52.

4. Комісаренко Е.Е. Формування механізму державного управління розвитком трансплантації в Україні / Е.Е. Комісаренко // Функціонування механізмів державного управління: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління. - Донецьк, 2008. - Т. ХI. - Вип. 112. - С. 73-79.

5. Комисаренко Э.Э. Механизмы формирования общественного мнения и его значение в трансплантации органов / В.К. Денисов, Э.Э. Комисаренко // Менеджер. - 2008. - № 3 (45). - С. 100-106.

Особистий внесок: доведено необхідність формування позитивної громадської думки стосовно трансплантації, запропоновано інформаційний механізм забезпечення розвитку трансплантації в Україні.

6. Комісаренко Е.Е. Логістичний підхід до управління розвитком організації трансплантації в Україні / Е.Е. Комісаренко // Менеджер. - 2008. - № 4 (48). - С. 196-199.

7. Комісаренко Е.Е. Зарубіжний досвід вирішення організаційних проблем трансплантології / Е.Е. Комісаренко // Менеджер. - 2008. - № 2 (44). - С. 48-52.

8. Комісаренко Е.Е. Законодавча основа правового регулювання трансплантації в Україні / Е.Е. Комісаренко // Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Серія: Державне управління. - Донецьк, 2008. - Т. ІХ. - Вип. 114. - С. 28-38.

9. Комисаренко Э.Э. Особенности финансирования трансплантации органов в Украине / В.К. Денисов, Э.Э. Комисаренко // Менеджер. - 2009. - № 1 (47). - С. 93-97.

10. Комисаренко Э.Э. Современный трансплантационный центр как объект государственного управления / В.К. Денисов, Э.Э. Комисаренко, В.В. Захаров, Н.Д. Олещенко // Трансплантологія. - 2007. - Т. 9. - № 1. - С. 84-87.

11. Комисаренко Э.Э. Роль государства в формировании положительного общественного мнения о трансплантологии / В.К. Денисов, Э.Э. Комисаренко, В.В. Захаров // Трансплантологія. - 2008. - Т. 10. - № 1. - С. 60-63.

Размещено на Allbest.ru

...