Формування державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх потенціалу

Размещено на http://allbest.ru

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Формування державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх потенціалу

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

державний управління економічний соціальний

Актуальність теми. Чинним законодавством України визначена необхідність та спрямованість стимулювання розвитку регіонів, яке передбачає для досягнення їх сталого розвитку вжиття комплексу правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому. Формування та реалізація державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів пов'язані з діяльністю центральних та місцевих органів виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Сучасна ситуація стосовно забезпечення розвитку регіонів та формування державної політики в цьому напрямі значно гальмує прискорення соціально-економічного розвитку України. Ця ситуація характеризується основними проблемами регіонального розвитку, визначеними в Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, зокрема:

- збільшення диспропорцій соціально-економічного розвитку регіонів, їх низька конкурентоспроможність та інвестиційно-інноваційна активність;

- послаблення ролі держави у спрямуванні та прискоренні регіонального розвитку, ускладнення реалізації єдиної політики у сфері соціально-економічних перетворень;

- перешкоди у формуванні загальнодержавного ринку товарів і послуг;

- незадовільний стан інфраструктури, використання природного, економічного, трудового, наукового та іншого потенціалу;

- недостатня платоспроможність внутрішнього ринку, яка впливає на соціально-економічну ситуацію, що склалася в регіонах і державі.

Розв'язання зазначених проблем значною мірою пов'язане з необхідністю підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку ресурсного потенціалу як основи їх динамічного розвитку, усунення значних міжрегіональних диспропорцій у продуктивності, зайнятості та стандартах життя. Такий підхід сприятиме активізації зусиль щодо інтеграції України в Європейське співтовариство на умовах партнерства та багатопланового співробітництва.

У Державній стратегії регіонального розвитку вказується на необхідність переорієнтації економіки регіонів на інноваційну модель розвитку, створення умов, що дадуть змогу регіонам повністю реалізувати наявний потенціал, зробити максимальний внесок у національну економіку, здобути конкурентні переваги на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Таким чином, удосконалення формування державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх потенціалу з теоретичного та практичного погляду потребує нових підходів до забезпечення органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування регіонального рівня (ОВРР) сталого розвитку територій.

Для дослідження проблеми підвищення ефективності діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіонального рівня щодо формування державної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх ресурсного потенціалу, становлять інтерес праці Г.Атаманчука, В.Бабаєва, В.Бакуменка, Г.Балабанова, З.Варналія, В.Відяпіна, А.Волкова, В.Воротіна, В.Голубь, І.Грицяка, А.Дєгтяра, О.Дєгтяра, М.Долішнього, О.Ігнатенка, В.Ігнатова, В.Керецмана, В.Князєва, М.Комарова, М.Корецького, В.Куйбіди, О.Лазора, О.Лебединської, М.Лендьєла, М.Лесечка, В.Мамонової, В.Мартиненка, С.Мельника, А.Мерзляк, І.Михасюка, Г.Морозова, Т.Мотренка, В.Огаренка, Г.Одинцової, В.Олуйка, В.Рижих, С.Саханенка, С.Серьогіна, В.Симоненка, Ю.Сурміна, С.Телешуна, А.Ткаченка, О.Шаптали, Ю.Шарова, В.Юрчишина та праці інших вітчизняних, а також зарубіжних учених.

Однак, незважаючи на активізацію дослідницьких зусиль у згаданих напрямах, слід зазначити, що проблема діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіонального рівня щодо формування державної політики у сфері підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх потенціалу до цього часу ще не була предметом комплексного наукового аналізу.

Таким чином, актуальність дослідження визначається об'єктивними соціально-економічними умовами сталого розвитку регіонів, необхідністю вивчення впливу органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх потенціалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з комплексним науковим проектом “Державне управління та місцеве самоврядування” Національної академії державного управління при Президентові України за темою “Механізми реалізації державної регіональної політики в контексті проведення адміністративної та політичної реформ” (ДР № 0103U006818), у межах якого автором як науковим співробітником здійснено обгрунтування стратегії, організаційного механізму управління, напрямів державної регіональної політики, які забезпечують підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх ресурсного потенціалу, а також установлено напрями підвищення конкурентоспроможності виробничих комплексів регіону.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні стратегії державної політики, механізму державного управління, а також напрямів, методів і форм їх забезпечення, орієнтованих на підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх ресурсного потенціалу.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання:

- проаналізувати теоретико-методичні аспекти вирішення проблеми, пов'язаної із забезпеченням конкурентоспроможності регіонів та розвитком їх ресурсного потенціалу у вітчизняній і зарубіжній літературі;

- обгрунтувати стратегію державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіону та розвитку його ресурсного потенціалу;

- розробити організаційний механізм державного управління стосовно підвищення конкурентоспроможності регіону та розвитку його ресурсного потенціалу;

- визначити напрями та засоби формування виробничих комплексів регіону в механізмі державного управління, орієнтованому на підвищення його конкурентоспроможності;

- розробити метод оцінювання розвитку соціальної інфраструктури в ресурсному забезпеченні механізму державного управління, спрямованому на підвищення конкурентоспроможності регіону;

- розкрити форми збалансування заходів з реалізації механізму державного управління конкурентоспроможністю регіону та його ресурсним потенціалом і охарактеризувати пріоритети державного регулювання в цьому напрямі;

- виявити підходи до визначення ефективності державної політики і механізму державного управління, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу.

Об'єкт дослідження - система формування державної політики органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіонального рівня щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу.

Предмет дослідження - формування державної політики та організаційного механізму державного управління щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіонального рівня буде більш ефективною за умови наукового обґрунтування стратегії, організаційного механізму управління, напрямів, методів і форм державної регіональної політики, орієнтованих на забезпечення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх ресурсного потенціалу.

Методи дослідження. В основу дисертаційної роботи покладено загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, що базуються на сучасних наукових засадах державного управління та споріднених наук, з допомогою яких було обґрунтовано отримані наукові результати, з урахуванням особливостей процесів, які вивчаються, виявленням та оцінюванням взаємозв'язків між складовими досліджуваної системи. У роботі використано методи:

- зіставно-порівняльного аналізу при вивченні теоретико-методичних аспектів державного управління у сфері забезпечення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх потенціалу;

- морфологічного аналізу для розробки стратегії державної політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх ресурсного потенціалу;

- аксіоматизації, ранжування та ієрархії для побудови організаційного механізму державного управління конкурентоспроможністю регіонів та розвитком їх ресурсного потенціалу;

- стратегічного планування, факторного й компонентного аналізу для обґрунтування напрямів та засобів розвитку виробничих комплексів регіону в механізмі управління їх конкурентоспроможністю;

- моделювання для оцінювання розвитку соціальної інфраструктури в ресурсному забезпеченні механізму управління конкурентоспроможністю регіону та характеристики рівня державного регулювання за цим напрямом;

- сходження від абстрактного до конкретного в процесі вибору форми збалансування заходів реалізації механізму управління конкурентоспроможністю регіону та розвитком його ресурсного потенціалу;

- послідовного аналізу варіантів для визначення ефективності державної політики і механізму управління конкурентоспроможністю регіону та розвитком його ресурсного потенціалу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням, у якому розроблено науково обґрунтовану цілісну методологічну концепцію з організації діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування регіонального рівня для забезпечення підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу.

На основі одержаних результатів

уперше:

- обгрунтовано стратегію державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіону, яка враховує системні аспекти державного регулювання у сфері господарської діяльності підприємств, вплив структури технологічних ланцюжків на вартість кінцевої продукції, необхідність використання агрегованих у вартісному виразі показників ресурсів;

- розроблено організаційний механізм, у якому взаємопов'язані методи, засоби і принципи державного управління щодо підвищення конкурентоспроможності регіону та розвитку його ресурсного потенціалу з використанням залежності між фінансуванням і ефективністю розвитку виробництва та сфери послуг, принципів ефективності витрат і багатокритеріальною оцінкою одержаного ефекту;

удосконалено:

метод оцінювання розвитку соціальної інфраструктури в ресурсному забезпеченні механізму державного управління, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіону в частині використання інтегрального показника, який покладено в основу аналізу соціально-економічного розвитку регіону;

процедуру характеристики пріоритетів державного регулювання у сфері підвищення конкурентоспроможності регіону та розвитку його ресурсного потенціалу, особливістю якої є визначення чинників міжрегіональної взаємодії, платоспроможного попиту населення, цільових настанов споживання та диференціації грошових видатків населення;

набули подальшого розвитку:

напрями та засоби формування виробничих комплексів регіону в механізмі державного управління, спрямованому на підвищення його конкурентоспроможності стосовно комплексного розгляду динаміки формування засобів виробництва, ресурсного та технологічного забезпечення таких комплексів в умовах гранично-інтенсивного, слабко обмеженого і обмеженого їх розвитку;

форми збалансування заходів щодо реалізації механізму управління конкурентоспроможністю регіону та його ресурсним потенціалом у частині технологічної складової в управлінських рішеннях, організації взаємодоповнюючих виробництв, залежних від порогу масштабів реалізації та аспектів комплементарності ресурсів;

підходи до визначення ефективності державної політики і механізму управління, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу, особливістю яких є спільний розгляд варіантів економічного зростання й вирішення соціальних проблем з використанням моделі вибору доцільних альтернатив.

Практичне значення одержаних результатів. Результати виконаних досліджень щодо визначення напрямів регуляторного впливу на підвищення конкурентоспроможності виробничих комплексів регіону, методологічні аспекти реалізації державної регуляторної політики і форми збалансування заходів щодо підвищення конкурентоспроможності регіону та ефективності реалізації його ресурсного потенціалу використані Кіровоградською обласною державною адміністрацією при підготовці проектів: стратегії економічного і соціального розвитку Кіровоградської області на період до 2015 року та програми соціально-економічного розвитку Кіровоградської області на середньостроковий період (2007-2011 роки), а також програми економічного і соціально розвитку Кіровоградської області на 2009 рік (акт впровадження від 20 травня 2009 р.).

Розроблені підходи до обґрунтування перспектив підвищення конкурентоспроможності регіону на основі розвитку соціальної інфраструктури, характеристики впливу конкурентоспроможності регіону на підвищення рівня його соціального розвитку, а також визначення ефективності державного регулювання, спрямованого на підвищення рівня конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу, впроваджено Державною адміністрацією автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України при розробленні проектів “Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автомобільному маршруті загального користування”, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2008 р. № 1081; “Методики надання окремим категоріям громадян пільг з проїзду автобусами міжміського (міжобласного) сполучення”; змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та Концепції програми розвитку автомобільного транспорту України (акт впровадження від 18 червня 2009 р.).

Висновки й концептуальні положення роботи частково впроваджені при розробці Чернівецькою обласною державною адміністрацією стратегії підвищення конкурентоспроможності господарських комплексів в Чернівецькій області та програми соціально-економічного та культурного розвитку Чернівецької області на 2009 рік (акт впровадження від 15 липня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею автора. В ній не використано ідеї та розробки, що належать Г.Борщу, І.Гарькавому, О.Ігнатенку, В.Колтун, В.Кононенку, Ю.Кучеренку, Я.Павленко, Р.Плющу, С.Малахівській, А.Ткаченку, С.Якимчуку, разом з якими було підготовлено 9 наукових публікацій. У працях у співавторстві дисертантові належать: у статті “Методи підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування” - визначення стратегії державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіону; у тезах конференцій: “Шляхи забезпечення ефективного виконання повноважень органами місцевого самоврядування” - аналіз напрямів формування виробничих комплексів регіону; “Модель системної динаміки в оцінюванні конкурентоспроможності регіону” - організаційний механізм державного управління щодо підвищення конкурентоспроможності регіону; “Засади ефективності місцевого самоврядування” - метод оцінювання розвитку соціальної інфраструктури в регіоні; “Процеси ухвалення рішень й управління в реалізації інноваційного потенціалу територій” - форми збалансування заходів з реалізації механізму державного управління конкурентоспроможністю регіону; “Формування та структуризація цілей регіонального розвитку у сфері споживання” - формування виробничих комплексів регіону з урахуванням соціальних чинників; “Аспекти соціально-економічного розвитку регіону” - характеристика пріоритетів державного регулювання в управлінні конкурентоспроможністю регіону; “Удосконалення управління інфраструктурними змінами в місті” - підходи до визначення ефективності державної політики щодо розвитку ресурсного потенціалу регіону; в матеріалах конспекту лекцій “Комунікаційне забезпечення регіонів” - загальна стратегія розвитку ресурсного потенціалу регіону.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних наукових, науково-практичних конференціях, зокрема: “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006), “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2007); “Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008); “Устойчивое развитие городов. Управление проектами и программами городского и регионального развития” (Харків, 2008); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (Київ, 2008); “Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (Одеса, 2008), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І.Вернадського до сьогодення” (Київ, 2009).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 13 наукових праць (загальним обсягом 3,5 друк. арк.), у тому числі 5 статей у наукових фахових журналах та збірниках, 7 тез конференцій та матеріали конспекту лекцій.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатка та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 192 сторінки. Робота містить 9 рисунків та 4 таблиці. Список використаних джерел налічує 230 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, його мету і завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі - “Теоретико-методичні аспекти державного управління у сфері забезпечення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу” - ґрунтуючись на дослідженнях українських учених, здійснено систематизацію проблем управління конкурентоспроможністю регіонів та розвитком їх ресурсного потенціалу, а також аналіз науково-теоретичних праць зарубіжних авторів з цієї тематики.

Аналіз літературних джерел (В.Бакуменко, З.Варналій, В.Рижих, В.Одінцова) свідчить, що суть формування державної регіональної політики в Україні виявилася в тому, що:

- комплексний розвиток регіонів має спрямовуватись на підвищення ступеня задоволення соціально-економічних потреб їх населення з урахуванням особливостей та закономірностей функціонування регіонів як відносно самостійних, цілісних систем за умови найбільш раціонального використання їх ресурсних можливостей;

- важливим напрямом досліджень може розглядатись реалізація наукового принципу інновації як одного з аспектів методичного забезпечення підвищення конкурентоспроможності та ефективності використання ресурсного потенціалу регіонів.

Досить актуальною є проблема необхідності активізувати інтеграційні зусилля в розробці регіональної політики України щодо наближення до європейських стандартів, а також підвищення її ефективності (І.Грицяк, В.Керецман, М.Баймуратов, С.Саханенко, Н.Мікула).

В останніх дослідженнях багато уваги приділяється питанням регіоналізації України, варіанти вирішення яких слід враховувати в процесі формування територіально-виробничих комплексів, що сприятиме зростанню темпів соціально-економічного розвитку й територіальній єдності України (В.Бабаєв, В.Воротін, А.Дєгтяр, М.Комаров).

За результатами досліджень установлено, що у сфері регіонального розвитку для України нагальними стають питання:

- розробки власних, національних способів і технологій удосконалення (М.Лесечко, І.Михасюк);

- формування цілісного механізму впливу на регіони, здатного забезпечити їх соціально орієнтований, сталий, збалансований розвиток (В.Керецман);

- зміни підходів до організації діяльності на засадах комплексності з використанням системних категорій, що становлять єдине ціле в процесі модернізації, базуючись на світовому досвіді.

До основних проблемних питань взаємодії між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування регіонального рівня, що перешкоджають ефективному розвитку та зміцненню основ регіонального управління, віднесено (Ю.Гладкий, А.Чистобаєв):

- необхідність упорядкування й розподілу функцій і повноважень;

- наявність негативного впливу на прийняття рішень, зокрема тих, що стосуються бюджетної політики, управління ресурсним потенціалом та ін.;

- складність реалізації повноважень за сферами та галузями діяльності.

У дослідженнях українських учених (О.Оболенський, В.Олуйко, Р.Плющ) доведено, що розвиток регіонів дає змогу повніше визначити та ефективніше використовувати всю сукупність людських, природних, виробничих, інтелектуальних та інших ресурсів країни для досягнення стратегічних цілей її розвитку. І такі положення в процесі аналізу стану розробок щодо вирішення проблеми підвищення конкурентоспроможності та ефективності використання ресурсного потенціалу регіонів слід сприймати як аксіоми. Згідно із вказаними дослідженнями до виключно важливих причин уповільнення регіонального розвитку віднесено відсутність:

- дієвої системи реалізації державної регіональної політики;

- ефективних механізмів та інструментів її реалізації.

Аналіз наукових праць зарубіжних учених свідчить про те, що найбільш актуальними напрямами територіального розвитку в Європі слід вважати:

- підтримку реформування регіонального рівня з передачею все більшого обсягу повноважень, функцій та ресурсів на цей рівень;

- делегування широкого кола управлінських повноважень щодо громадських послуг, житла, транспорту та економічного розвитку інфраструктури;

- забезпечення дієвості на регіональному рівні у вирішенні проблем територій та задоволення потреб сучасного розвитку суспільства.

Структурно-логічний аналіз літератури з досліджуваної теми показує, що теоретичний і прикладний аспекти формування державної регіональної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу в Україні і в зарубіжних країнах вивчалися побіжно. Поза увагою науковців залишилися важливі питання, що не дають змоги ОВРР розробити стратегію своєї діяльності, механізми державного управління, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності регіонів, а також методи і форми їх ресурсного забезпечення в сучасних умовах, і потребують дослідження.

Зокрема, науковці недостатньо уваги приділяли:

- формуванню організаційного механізму державного управління, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу;

- визначенню засобів розвитку виробничих комплексів регіону, оцінюванню розвитку соціальної інфраструктури в забезпеченні такого механізму управління;

- обґрунтуванню форм збалансування заходів щодо реалізації механізму управління, характеристиці пріоритетів державного регулювання й визначення ефективності державної політики за вказаним напрямом.

У другому розділі - “Побудова та забезпечення механізму державного управління, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх ресурсного потенціалу” - наведено результати формування стратегії державної політики, організаційного механізму державного управління конкурентоспроможністю регіону та розвитком його ресурсного потенціалу, а також розглянуто напрями та засоби розвитку виробничих комплексів регіону, оцінювання ролі розвитку соціальної інфраструктури в забезпеченні цього механізму.

Обґрунтовано стратегію державної політики ОВРР щодо підвищення конкурентоспроможності регіону та розвитку його ресурсного потенціалу, в процесі формуванні якої враховано, що:

- господарська діяльність підприємств у регіоні великою мірою визначає структуру інвестицій і зайнятості, географію й основні пропорції виробництва та споживання, міграцію населення, освоєння нових територій, стан довкілля;

- перебуваючи на початковій стадії тривалих технологічних ланцюжків, сировина як один з елементів ресурсного забезпечення за своїми вартісними параметрами, відображеними у ціні, тим менше впливає на вартість кінцевої продукції, чим вищий ступінь обробки виробу;

- в процесі обговорення загальної концепції за вказаним напрямом слід використовувати агреговані у вартісному виразі показники продукції та ресурсів, оскільки фізичні виміри для різних видів продукції та ресурсів мають різну “масу”, що може призвести до суттєвого спотворення загальної картини;

- слід розглядати внутрішні умови діяльності підприємств у регіоні та їх експортні напрями діяльності з віднесенням до головних чинників природних умов (наявність родовищ), ринкової кон'юнктури, змін внутрішніх потреб і досконалості засобів виробництва та надання послуг;

- обсяг виробництва продукції та сировинних ресурсів із власної мінерально-сировинної бази зумовлений її природними можливостями, техніко-економічним потенціалом і розвиненістю інфраструктури регіону, географічним положенням, місцем у структурі міжрегіонального поділу праці.

Розроблено організаційний механізм державного управління, спрямований на підвищення ОВРР конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу, структуру якого наведено на рис. 1.

Показано, що проблема підвищення конкурентоспроможності та розвитку ресурсного потенціалу регіону належить до багатокритеріальних, слабко структурованих. Більше того, за своєю сутністю критерії, що характеризують цю проблему, можуть бути й незалежними один від одного. Так, суто економічне прагнення до мінімізації витрат на підвищення конкурентоспроможності може поєднуватися з намаганням забезпечити зростання експортних поставок як з економічних, так і соціальних, політичних та інших міркувань. Висловлені міркування стосовно кожної складової динамічного балансу можуть бути основою для ОВРР щодо розробки загальної схеми впливу і взаємного узгодження різних критеріїв.

Доведено, що реалізація ОВРР такого організаційного механізму має здійснюватись за розробленою схемою і передбачати подальшу багатокритеріальну оцінку напрямів регіонального розвитку з урахуванням особливостей системи підвищення конкурентоспроможності і, насамперед, її інерційності, та розвиток ресурсного потенціалу регіону, а також умов про те, що досягнення її бажаної структури пов'язане з певним періодом та має поєднати коротко- і довгострокові заходи з різним часом одержання ефекту.



Рис. 1. Узагальнена структура організаційного механізму державного управління конкурентоспроможністю регіону та його ресурсним потенціалом

Визначено напрями та засоби розвитку ОВРР виробничих комплексів регіону (ВКР) в механізмі державного управління, спрямованому на підвищення його конкурентоспроможності на основі траєкторії розвитку довгострокової мети їх функціонування. Під траєкторіями розвитку ВКР розуміється набір параметрів, що відображають виробничі потужності, ефективність їх використання, а також результати діяльності комплексу на заданому інтервалі часу.

Для виявлення траєкторій розвитку ВКР ОВРР використано комплекс імітаційного інструментарію, який складається з блоку визначення мети діяльності ВКР, локальних імітаційних моделей розвитку виробничих потужностей за напрямами і блоку зведених розрахунків. Взаємозв'язки між локальними моделями визначаються технологічною послідовністю участі секторів і виробничих підрозділів у процесі виготовлення кінцевої продукції ВКР. Тому кількість і структура взаємозв'язків локальних моделей залежать від особливостей і масштабів його виробничої діяльності. Але в принципі склад і схема функціонування всього комплексного інструментарію і кожної локальної моделі є загальними для ВКР різних типів і відповідають основним теоретичним положенням побудови траєкторій слабко обмеженого розвитку ВКР. Тому ці положення можна розглядати як єдину теоретичну основу імітаційного моделювання розвитку ВКР.

Локальне імітаційне відтворення інфраструктурної та ресурсної компонент ВКР складається із таких чотирьох блоків, які характеризують засоби виробництва, трудові ресурси, технологію виробництва та зведені розрахунки (рис. 2).

Локальне імітаційне моделювання за напрямами розвитку ВКР здійснюється у певній послідовності, причому спочатку імітується слабко обмежений розвиток складових, що завершують технологічний ланцюг виробництва. Це дає змогу ОВРР визначити у програмах регіонального розвитку потребу в ресурсах, необхідних для виробництва, і тим самим безпосередню мету функціонування суміжних складових ВКР, сформулювати їх оптимізаційне завдання за технологічним ланцюжком та ін.

Рис. 2. Загальний алгоритм локального імітаційного моделювання інфраструктурної та ресурсної складових ВКР

Розроблено метод оцінювання ОВРР розвитку соціальної інфраструктури в ресурсному забезпеченні механізму державного управління, спрямованому на підвищення конкурентоспроможності регіону з використанням інтегрального показника соціально-економічного розвитку. Показано, що при формуванні цього показника зручніше й доцільніше користуватися максимальними значеннями часткових показників, оскільки при цьому нормований показник буде змінюватися від нуля до одиниці, а населення певного регіону складає думку про рівень його соціально-економічного розвитку за тим, наскільки він кращий або гірший, ніж в інших регіонах (насамперед сусідніх).

У третьому розділі - “Практичні аспекти та рекомендації щодо реалізації механізму державного управління, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвиток їх потенціалу” - охарактеризовано пріоритети державного регулювання та визначено ефективність державної політики і механізму державного управління конкурентоспроможністю регіону та розвитком його ресурсного потенціалу.

Розкрито форми збалансування великомасштабних господарських заходів (ВГЗ) щодо реалізації механізму державного управління конкурентоспроможністю регіону та його ресурсним потенціалом з визначенням ОВРР масштабності цих заходів за характером їх впливу на процес функціонування економіки регіону. Збалансованість у цьому разі припускає, по-перше, баланс між попитом та пропозицією і, по-друге, узгодження інтересів учасників процесу функціонування економіки регіону.

Показано, що існування порогу масштабів реалізації ВГЗ для підвищення конкурентоспроможності регіону та ефективності використання ресурсного потенціалу, сформованого багатьма факторами (техніко-економічними, соціальними й ін.), пояснює стрибкоподібне підвищення попиту на необхідні для цього ресурси.

До важливих форм збалансування віднесено цільове резервування на регіональному рівні ресурсів, на які очікується стрибок попиту. Таке резервування може здійснюватися методами, щонайкраще узгодженими з механізмом підтримки поточної збалансованості в регіоні. Штучний тиск на основні параметри ресурсного механізму не потрібен. Вони встановлюються на необхідному рівні завдяки непрямому впливу (пред'явлення додаткового попиту).

У процесі стратегічного планування ОВРР тих чи інших структурних зрушень у розвитку регіону та підвищення його конкурентоспроможності, надання санкцій на реалізацію великих проектів ОВРР мають брати на себе забезпечення контролю їх фінансування. Тому дуже важливо правильно оцінити граничні масштаби реалізації заходів, щоб не вийти за межі можливих асигнувань з різних джерел. Недостатньо ретельний відбір заходів, недооцінка граничної величини масштабу їх реалізації на стадії прийняття рішень спричинює порушення бюджетних обмежень.

Наслідки незбалансованості програм розвитку на рівні регіону можна пом'якшити, використовуючи на стадії планово-проектних розрахунків процедури оцінки соціально-економічної ефективності ВГЗ і граничних значень масштабів їх реалізації. Це дасть змогу ОВРР ранжувати пропоновані проекти й відібрати таку їх кількість, за якої сума значень граничних масштабів реалізації не перевищить можливий обсяг залучення коштів.

Розроблені форми збалансування заходів щодо підвищення конкурентоспроможності регіону та ефективності реалізації його ресурсного потенціалу використано за напрямом програмованого розвитку та удосконалення автомобільних доріг й транспортного обслуговування в Запорізькій області.

Охарактеризовано рівень пріоритетів державного регулювання за напрямом підвищення конкурентоспроможності регіону та ефективності вико-ристання його ресурсного потенціалу з урахуванням чинників міжрегіональної взаємодії, диференціації грошових видатків населення, цільових настанов споживання, а також системної динаміки грошових видатків.

Визначення ОВРР впливу на міжрегіональну взаємодію і диференціацію грошових видатків населення базуються на суто статистичному підході, у рамках якого параметри рівнянь попиту оцінюються методом найменших квадратів. Прогнозування платоспроможного попиту ОВРР здійснювалось за допомогою цільової функції споживання, а визначення системної динаміки грошових видатків передбачало обґрунтування виду рівняння попиту з використанням гіпотези про орієнтацію внутрішнього механізму формування платоспроможного попиту на максимізацію корисності набору споживчих благ. Описуючи системну динаміку грошових видатків, виходили із передумови, що сукупність процесів, які визначають платоспроможний попит, відображена марківськими ланцюгами.

Комплексна характеристика ОВРР регіональної взаємодії, рівня диференціації грошових видатків населення, цільових настанов споживання та системної динаміки грошових видатків населення дає змогу оцінювати і прогнозувати структуру грошових видатків як для всього населення регіону, так і в розрізі окремих дохідних груп, на основі чого стає можливою побудова системи кількісного оцінювання рівня розвитку конкурентоспроможності певного регіону.

Розроблено підходи до визначення ОВРР ефективності державної політики і механізму державного управління, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу. Показано, що відсутність у формуванні державної політики погодженості щодо розвитку виробничої бази й соціальних галузей у рамках окремих територій безпосередньо впливає на динаміку економічних показників, суттєво знижує конкурентоспроможність регіонів та ефективність використання ресурсного потенціалу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу виконавчими органами державного управління та органами місцевого самоврядування регіонального рівня на основі наукового обґрунтування стратегії державної політики, організаційного механізму державного управління, методів і форм державної регіональної політики за цим напрямом.

1. Комплексний аналіз наукових праць за темою дослідження у вітчизняній і зарубіжній літературі свідчить про те, що проблема забезпечення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу поки що не була предметом спеціального дослідження. Розглянуті наукові праці стосуються лише окремих аспектів цієї проблеми щодо характеристики сутності формування державної регіональної політики в Україні, реалізації інтеграційних зусиль в її розробці з метою наближення до європейських стандартів, застосування способів і технологій удосконалення взаємодії між органами місцевої виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, ефективності використання ресурсного потенціалу регіонів. Це дало підстави стверджувати, що стан наукового опрацювання вказаної проблеми не можна вважати задовільним і необхідні подальші дослідження за обраною темою.

2. Обгрунтовано стратегію державної політики щодо підвищення конкурентоспроможності регіонів та розвитку їх ресурсного потенціалу, у якій враховано аспекти господарської діяльності підприємств регіону. Зокрема, їх діяльність має спрямовуватись на випереджальний розвиток ресурсозбереження, використання вторинних ресурсів, відпрацювання механізму раціонального перерозподілу коштів за регіональними програмами розвитку, здійснення переходу на принципово нові технології виробництва, використання й транспортування ресурсів, використання високоефективних родовищ нетрадиційних ресурсів мінеральної сировини. Впровадження цієї стратегії органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування регіонального рівня сприятиме покращенню стану інфраструктури, підвищенню рівня розвитку продуктивних сил, інноваційної спроможності підприємств, реальній підтримці підприємництва, запобіганню подальшій деградації навколишнього середовища і, як наслідок, підвищенню інвестиційної привабливості територій.

3. Розроблено організаційний механізм із взаємопов'язаними методами, засобами і принципами державного управління, який передбачає, що по кожному з елементів системи забезпечення підвищення конкурентоспроможності та ефективності використання ресурсного потенціалу готуються управлінські рішення на основі формування переліку заходів, який ранжується за витратами, ефектами і часом їх одержання. Для кожного заходу визначаються за часом обсяги заощадженої або отриманої продукції, співвіднесеної з витратами. При цьому слід мати на увазі, що залежність між збільшенням обсягів фінансування і ефективністю розвитку виробництва та сфери послуг в основному має експоненціальний характер, що пояснює періодичність докорінної зміни способів і джерел виробництва. З'ясовано принципи впливу ефективності витрат на підвищення конкурентоспроможності і розвиток ресурсного потенціалу регіону та обґрунтовано схему реалізації організаційного механізму управління з багатокритеріальною оцінкою особливостей системи управління конкурентоспроможністю в регіоні з урахуванням її інерційності, а також умов про те, що досягнення бажаної її структури пов'язане з певним періодом та поєднанням коротко- і довгострокових заходів з різним часом одержання економічного та екологічного ефекту.

4. Визначено напрями та засоби розвитку виробничих комплексів регіону в механізмі управління, спрямованому на підвищення його конкурентоспроможності. Встановлено, що основними етапами процесу їх реалізації є визначення, по-перше, довгострокової мети, по-друге, траєкторії її розвитку у припущенні відсутності обмежень і, по-третє, траєкторії за наявності реальних обмежень. Обґрунтовано засоби розвитку виробничих комплексів регіону, що визначають економічний зміст та порядок побудови взаємоузгоджених і збалансованих траєкторій у процесі підготовки проектів регуляторних актів із застосуванням системи імітаційних моделей, за параметрами, які характеризують виробничі потужності, ефективність їх використання, ресурсне й технологічне забезпечення, а також результати діяльності комплексу на заданому інтервалі часу. Взаємозв'язки між локальними імітаційними моделями в їх системі визначаються технологічною послідовністю участі складових виробничих комплексів регіону у процесі виготовлення кінцевої продукції, яка забезпечить підвищення конкурентоспроможності регіону. Напрями та засоби розвитку виробничих комплексів регіону та систему імітаційних моделей, покладені в основу їх визначення, можна розглядати як базові теоретичні положення стратегічного планування економічного розвитку регіону.

5. Розроблено метод оцінювання розвитку соціальної інфраструктури в ресурсному забезпеченні механізму управління, спрямованому на підвищення конкурентоспроможності регіону за інтегральним показником, який характеризує рівень соціального розвитку регіону. Інтегральний показник визначено як суму співвідношень поточних та максимальних часткових показників забезпеченості населення за видами послуг у регіоні. До складових процесу оцінювання соціального розвитку віднесено: обмеження за величиною кожного виду ресурсу, який використовується для поліпшення показників соціального розвитку; питомі витрати кожного виду ресурсу у регіоні на підтримку й поліпшення показника соціального розвитку; величину приросту забезпеченості регіону за кожним показником соціального розвитку; функцію пріоритетів соціального розвитку в регіоні за кожним показником. Видається, що використання результатів розрахунків разом із запропонованим методом сприятиме підвищенню обґрунтованості відповідних управлінських рішень.

6. Розкрито форми збалансування заходів щодо реалізації механізму державного управління конкурентоспроможністю регіону та його ресурсним потенціалом з урахуванням ефекту великомасштабності у впровадженні управлінських рішень та пов'язаних з ними технологічних способів їх підготовки. Показано, що великомасштабні заходи та їх структурні складові слід розглядати, зважаючи на особливості організації взаємодоповнюючих виробництв у регіоні, вирішення проблеми комплементарності, і що до них неможливе застосування гіпотез про малі збільшення. Державне регулювання за напрямами збалансування економіки регіону в умовах ринку має спрямовуватись на ефективне вирішення завдань управління поточними економічними процесами узгодження короткострокових регіональних господарських інтересів, компенсації можливих збурень, зумовлених випадковими чинниками й самою еволюцією підвищення конкурентоспроможності регіону та ефективності використання ресурсного потенціалу. Застосування запропонованих форм збалансування великомасштабних заходів сприятиме оптимізації регіональної політики, орієнтації на розв'язання проблем довгострокової динаміки, підготовку умов і компенсацію наслідків реалізації цих заходів, узгодження економічних інтересів у перспективі.

7. Охарактеризовано рівень формування та реалізації пріоритетів державного регулювання, спрямованого на підвищення конкурентоспроможності регіону й розвиток його ресурсного потенціалу за чинниками, які визначають міжрегіональні взаємодії, диференціацію грошових видатків населення, цільові настанови споживання і системну динаміку грошових видатків. Сутність оцінки міжрегіональної взаємодії полягає у порівнянні середніх видатків на одного жителя й чинників, що зумовлюють їх утворення в окремих регіонах, а елімінування соціально-демографічного чинника стосовно диференціації грошових видатків населення здійснюється шляхом розрахунків розподілу населення за групами, чисельність яких становить певний відсоток від вибіркової або генеральної сукупності, що ранжуються за рівнем доходу. В цільових настановах споживання відображається розвиток сфер споживання й умови їх реалізації, а також можлива у відомих межах взаємозамінність комплексів споживчих благ. За системною динамікою грошових видатків передбачається побудова таких траєкторій параметрів, які виходять із заданих початкових умов і мають розвиток у перспективі, задовольняючи при цьому всі обмеження. Це дає можливість розробити регуляторні акти, які впливають на визначені групи показників, що характеризують рівень конкурентоспроможності регіону, відкриваючи тим самим можливості для поглибленого аналізу й цілеспрямованої зміни складної структури регіональної політики.

8. Виявлено підходи до визначення ефективності державної політики і механізму державного управління, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу із спільним розглядом варіантів економічного зростання й вирішення соціальних проблем. Розрахунки стосовно цього напряму мають проводитись в інтервалах між якісно визначеними мінімальними й максимальними межами ухвалення управлінських рішень за часом, із зіставленням та ідентифікацією варіантів й виявленням обумовленості проведення тих чи інших організаційно-економічних заходів відповідними соціальними діями, з комплексним оцінюванням ефективності великомасштабних господарських заходів за допомогою аналізу та вибору доцільних альтернатив. Такий підхід дає змогу визначити ефективні шляхи комплексної фінансової підтримки за напрямами регіонального розвитку залежно від визначених обсягів й структури виробництва продукції й надання послуг, черговості і масштабів розробки й реалізації технологій, що забезпечують досягнення установлених соціальних нормативів з найменшими інтегральними витратами у взаємозв'язку із соціальними аспектами.

9. Урахування основних результатів проведеного дослідження дає змогу запропонувати для міністерств, інших центральних органів виконавчої влади при підготовці Кабінетові Міністрів України плану заходів щодо реалізації Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року, а також Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям плану заходів щодо реалізації регіональних стратегій розвитку на період до 2015 року та інших актів державного регулювання з питань формування регіональної політики практичні рекомендації щодо:

- розробки стратегії державної політики та організаційного механізму державного управління, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу;

- визначення напрямів, засобів розвитку виробничих комплексів регіону та методу оцінювання розвитку соціальної інфраструктури в ресурсному забезпеченні цього механізму управління;

- реалізації форм збалансування заходів та підходів до визначення ефективності державної політики і механізму управління, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності регіону та розвиток його ресурсного потенціалу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Овчар П. А. Обґрунтування заходів щодо соціального розвитку регіону / П. А. Овчар // Упр. сучас. містом. - 2006. - № 3-4/7-12 (23-24). - С. 100-104.

2. Борщ Г. А. Методи підвищення ефективності діяльності органів місцевого самоврядування / Г. А. Борщ, В. М. Кононенко, П. А. Овчар // Упр. сучас. містом. - 2007. - № 1-4/1-12 (25-28). - С. 159-165. - Авторські с. 159-162.

3. Овчар П. А. Модельне оцінювання рівня розвитку регіону / П. А. Овчар // Вісн. НАДУ. - 2007. - № 3. - С. 215-226.

4. Овчар П. А. Економічна збалансованість розвитку регіону - запорука підвищення його конкурентоспроможності / П. А. Овчар // Упр. сучас. містом. - 2008. - № 1-12 (29-32). - С. 128-136.

5. Плющ Р. М. Шляхи забезпечення ефективного виконання повноважень органами місцевого самоврядування / Р. М. Плющ, П. А. Овчар В. М. Кононенко // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р. : у 2 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 2. - С. 60-62. - Авторські с. 61-62.

6. Борщ Г. А. Модель системної динаміки в оцінюванні конкурентоспроможності регіону / Г. А. Борщ, П. А. Овчар, Ю. А. Кучеренко // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р. : у 3 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 3. - С. 29-31. - Авторські с. 30-31.

7. Борщ Г. А. Засади ефективності місцевого самоврядування / Г. А. Борщ, І. Б. Гарькавий, П. А. Овчар // Устойчивое развитие городов. Управление проектами и программами городского и регионального развития : материалы VI междунар. науч.-практ. Интернет-конф., Харьков, 14 мая 2008 г. - Х. : ХНАГХ, 2008. - С. 33-34. - Авторские с. 33-34.

8. Процеси ухвалення рішень й управління в реалізації інноваційного потенціалу територій / [Г. А. Борщ, В. С. Колтун, І. Б. Гарькавий, П. А. Овчар, С. П. Якимчук] // Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 23-24 жовт. 2008 р. : у 2 ч. - К. : СОПС України НАН України, 2008. - Ч. 1. - С. 374-377. - Авторські с. 375-376.

9. Формування та структуризація цілей регіонального розвитку у сфері споживання / [І. Б. Гарькавий, В. М. Кононенко, П. А. Овчар, С. П. Якимчук] // Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації : матеріали підсумк. наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Одеса, 31 жовт. 2008 р. - Одеса : Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2008. - С. 91-93. - Авторські с. 91-92.

10. Борщ Г. А. Аспекти соціально-економічного розвитку регіону / Г. А. Борщ, С. Е. Малахівська, П. А. Овчар // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 30 трав. 2008 р. : у 3 т. - К. : НАДУ, 2008. - Т. 2. - С. 3-5. - Авторські с. 3-4.

11. Удосконалення управління інфраструктурними змінами в місті / [Г. А. Борщ, І. Б. Гарькавий, П. А. Овчар, С. П. Якимчук] // Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення : матеріали ювілейн. міжнар. наук. конф., Київ, 20 берез. 2009 р. : у 3 ч. - К. : СОПС України НАН України, 2009. - Ч. 2. - С. 60-62. - Авторські с. 60-61.

12. Комунікаційне забезпечення регіонів : конспект лекцій / [О. С. Ігнатенко, А. М. Ткаченко, Я. П. Павленко, П. А. Овчар, І. Б. Гарькавий, Г. А. Борщ]. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Ч. 2. - 87 с. - Авторські с. 58-80.

Размещено на Allbest.ru

...