Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 347.95

Правове регулювання укладення шлюбів громадянами України у державах Європейського Союзу та їх визнання в Україні

12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Кожевнікова Вікторія Олександрівна

Харків 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Самойлов Максим Олександрович, Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ, завідувач кафедри цивільного права та процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, доцент Погрібний Сергій Олексійович, заступник голови Приморського районного суду м. Одеси.

кандидат юридичних наук, доцент Красицька Лариса Василівна, Донецький національний університет, доцент кафедри цивільного права і процесу.

Захист відбудеться «12» червня 2010 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розіслано «7» травня 2010 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В.О. Серьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Пріоритетним завданням зовнішньої та внутрішньої політики України на початку ХХІ ст. проголошено вступ нашої держави як повноправного члена до ЄС. Для України, яка є державою, що прагне повноцінної участі в ЄС, існує об'єктивна потреба в дослідженні правових проблем забезпечення захисту прав її громадян, що знаходяться за кордоном, оскільки принцип їх захисту закріплено у ст. 25 Конституції - Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам за її межами.

Як свідчать незалежні одне від одного джерела на кінець 2009 р. за межами України постійно перебуває понад 7 млн. громадян України, що становить 15% від населення держави. У сучасних умовах активної міграції, розвитку туризму, напливу біженців і переселенців спостерігається зростання кількості шлюбів, що укладаються українськими громадянами з іноземцями за межами України. Громадяни України, які перебувають на території іншої держави, підпорядковуються одночасно кільком правопорядкам: з одного боку, правопорядку держави громадянства, а з другого - держави перебування, до того ж регулювання додатково здійснюється і міжнародними нормами. Це зумовлює таку ситуацію, коли декілька норм як вітчизняного, так і закордонного законодавства одночасно можуть регулювати їх шлюбні відносини. Для регулювання відносин щодо укладення шлюбу за участі іноземного елемента, перш за все, слід вирішити колізійну проблему - дати відповідь на питання про те, матеріальне право якої країни має застосовуватися в даному випадку.

Проаналізувати таке складне явище та запропонувати шляхи його вирішення можливо саме в рамках дисертаційного дослідження. Велику актуальність в умовах сьогодення тема дисертаційного дослідження набуває й тому, що згідно з низкою нормативних актів Україна взяла на себе зобов'язання реформувати своє законодавство відповідно до стандартів держав ЄС. Цей вплив нині відбувається у формі адаптації вітчизняного приватного права, зокрема міжнародного приватного права (далі - МПрП), на основі низки нормативних документів, у рамках офіційної політики «Європейського вибору», яка полягає в тому, що Україна має поступово привести національне законодавство у відповідність до законодавства ЄС. Це зобов'язує українського законодавця до проведення адаптації сімейного законодавства, застосування до нього нових стандартів. Логічним результатом цього процесу було прийняття Верховною Радою України, поряд із новим Цивільним кодексом, також Сімейного кодексу України та Закону України «Про МПрП».

Правові акти сімейного права різних держав характеризуються значними відмінностями у матеріально-правовому та процесуальному врегулюванні сімейних відносин. Це дає підстави кожному із правопорядків претендувати на врегулювання одних і тих самих відносин, якщо вони ускладнені іноземним елементом, а отже породжує актуальний предмет для дослідження із застосуванням методів, притаманних науці МПрП.

Основні аспекти колізійного регулювання шлюбно-сімейних відносин були теоретично досліджені в радянській науці міжнародного приватного права, зокрема колізії сімейного права різних держав були предметом розгляду М.М. Богуславського, М.І. Бруна, Н.В. Орлової, В.М. Корецького. Помітний внесок зробили й сучасні автори: Л.П. Ануфрієва, А.С. Довгерт, О.М. Жильцов, В.П. Звєков, В.І. Кисіль, С.Б. Крилов, Л.А. Лунц, О.І. Муранов, З.В. Ромовська, І.В.Жилінкова. Однак проблеми правового регулювання укладення шлюбів громадянами України в державах ЄС та питання їх визнання в Україні докладно не вивчалися як на дисертаційному, так і монографічному рівнях. Ситуація виглядає ще більш складною у зв'язку із суттєвими змінами в законодавстві незалежної України за останні роки.

Загалом, на підставі викладеного, можна констатувати, що питання укладення шлюбів громадянами України в державах ЄС та визнання їх в Україні є актуальними як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Недостатня ж теоретична розробленість обраної теми, її безсумнівне наукове та практичне значення викликають необхідність проведення комплексного дослідження правового регулювання укладення громадянами України шлюбів за кордоном взагалі та в державах ЄС зокрема.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження обрана відповідно до п. 2.10. Наказу МВС України № 755 від 05.07.2004 «Пріоритетні напрями наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 - 2009 років» та п. 9.1 (Проблеми цивільного права і процесу в світлі інтеграційних процесів) «Пріоритетних напрямків наукових досліджень ХНУВС на період 2006 2010 років».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є отримання нових, науково обґрунтованих результатів дослідження особливостей правового регулювання умов та процедури укладення шлюбів громадянами України в державах ЄС та процедури визнання зазначених шлюбів в Україні.

Дана цільова спрямованість визначила потребу в розв'язанні таких основних завдань:

· простежити еволюцію розвитку правового регулювання шлюбу з іноземним елементом у МПрП;

· визначити стан і основні тенденції розвитку інституту шлюбу з іноземним елементом у законодавстві держав ЄС та в Україні;

· визначити юридичний зміст та запропонувати теоретичні дефініції, необхідні для визначення шлюбно-сімейних відносин з іноземним елементом;

· розглянути норми приватного права країн ЄС щодо врегулювання питань укладення шлюбів, проаналізувати основні проблеми застосування іноземного права в сфері шлюбно-сімейних відносин;

· шляхом аналізу колізійного законодавства країн ЄС дослідити найбільш типові та ефективні колізійні прив'язки, що застосовуються для регулювання шлюбу з іноземним елементом;

· дослідити та запропонувати вирішення проблемних питань правового регулювання процедури визнання в Україні шлюбів, укладених за кордоном;

· розробити конкретні пропозиції та рекомендації з питань удосконалення правового регулювання укладення шлюбів громадянами України в державах ЄС, а також підвищення ефективності механізму їх правового захисту.

Виконання зазначених завдань потребує систематизації знань у цій сфері, пошуку нових рішень, які дозволили б на сучасному рівні підійти до розв'язання існуючих колізій. Це зумовлює вивчення досвіду правового регулювання цих питань в інших країнах, а також визначення відповідності норм чинного законодавства України нагальним потребам практики.

Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають у порядку укладення шлюбів громадянами України на територіях держав ЄС, та у порядку визнання вказаних шлюбів в Україні.

Предметом дослідження є колізійні та матеріально-правові норми законодавства України та держав ЄС, що регулюють умови та порядок укладення шлюбів громадянами України в державах ЄС та їх визнання в Україні, міжнародні нормативно-правові акти, правова доктрина.

Методи дослідження.

Методологічною основою дослідження є сукупність методів та прийомів наукового пізнання. Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у роботі мети та завдань, з урахуванням об'єкта та предмета дослідження. шлюб сімейний іноземний законодавство

На всіх етапах дисертаційного дослідження широко використовувалися такі методи наукового пізнання: порівняльний (основний метод дослідження) - використовувався для порівняння матеріально-правового та колізійного законодавства України та держав ЄС і дав змогу дослідити прогресивний досвід європейських держав у сфері регулювання сімейних відносин з іноземним елементом та зробити узагальнення щодо можливості та доцільності його використання в Україні; історико-правовий - застосовувався при дослідженні становлення колізійних засобів, прийомів і способів, що використовувалися в МПрП, законодавства та монографічних джерел минулих століть, розвитку вітчизняної та іноземної доктрини і ретроспективного порівняння законодавства Україні та держав ЄС у досліджуваній сфері правового регулювання; формально-юридичний - використовувався при аналізі норм законодавства України та деяких держав ЄС, дослідженні змісту та структури правових норм та їх класифікації, аналізі позицій дослідників, формулюванні визначень і редакції норм, які пропонується включити до законодавства України; системно-структурний - дав можливість визначити місце шлюбно-сімейних відносин у МПрП, виявити прогалини й недоліки в колізійному та сімейному законодавстві України та застосовувався до комплексного аналізу категорії «шлюб з іноземним елементом»; діалектичний - застосовувався при розгляді становлення й розвитку колізійних питань сімейного права у МПрП, колізійних норм та правових механізмів у цій сфері; аналітичний - при обґрунтуванні, доведенні, спростуванні тих чи інших позицій; логіко-семантичний - при дослідженні значень правових конструкцій і термінів, що використовуються в колізійному праві; аналізу й синтезу - при вивченні законодавства й доктрини та розробці пропозицій з вдосконалення норм колізійного права; системний аналіз - при дослідженні особливостей законодавства різних держав з точки зору відмінностей від українського з метою розробки рекомендацій щодо розв'язання існуючих колізій. Застосовувалися також соціологічні методи і методи формальної логіки.

Наукова новизна одержаних результатів основана на тому‚ що автором уперше на рівні дисертаційного дослідження здійснено комплексний науковий аналіз правового регулювання укладення шлюбів громадянами України в державах ЄС та їх визнання в Україні.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичної позиції та формулюванні низки положень, що виносяться на захист. Елементи наукової новизни полягають, зокрема, в такому:

1. Дисертантом визначено, що першою історичною правовою підставою специфічного правового становища іноземців у шлюбно-сімейних відносинах був правовий інститут римського приватного права matrimonium iuris gentium - шлюб перегринів (іноземців) між собою або з громадянами Риму, який передбачав особливий шлюбний статус іноземців, що відрізнявся від шлюбного статусу громадян Риму.

2. Додаткового аргументування дістала теза про те, що процедура укладення шлюбів іноземними громадянами в державах ЄС відрізняється від аналогічної процедури, яка застосовується законодавцем цих держав до власних громадян та виражається у встановленні особливої ускладненої процедури укладення шлюбів. Найчастіше її мета пов'язана з протидією невигідним для держави перебування правовим наслідкам укладення шлюбів з іноземними громадянами - міграцією та фіктивними шлюбами з метою отримання громадянства.

3. Дисертантом уперше запропоновано повернутися до раніше існуючої в сімейному законодавстві України дефініції «визнання шлюбу». Чинним же законодавством України замість зазначеного інституту використовується інститут «дійсність шлюбу», який, на думку дисертанта, є несумісним, оскільки не має нормативного закріплення. Додатковим підтвердженням необхідності існування зазначеного інституту у внутрішньому законодавстві України є його нормативне закріплення в усіх міжнародних договорах з питань правового співробітництва у цивільних і кримінальних справах, укладених Україною.

4. Дисертантом уперше обґрунтовано необхідність розглядати дефініцію «визнання шлюбу» в трьох аспектах:

- як юридичний зв'язок між двома різними національними правовими системами (правовою системою держави - місця укладення шлюбу та правовою системою держави - місця визнання укладеного шлюбу);

- як допуск державою до застосування іноземного права одночасно з дією власного внутрішнього права (правовий режим, коли нормам іноземного права надаються такі ж правові наслідки, що й нормам власного права);

- як результат розгляду справи у порядку цивільного судочинства.

5. Дисертантом уперше обґрунтовано необхідність включення вимог Сімейного кодексу України про поняття шлюбу як сімейного союзу жінки та чоловіка, поряд з вимогами підстав недійсності шлюбу, до переліку вимог дійсності в Україні шлюбу, укладеного громадянином України за кордоном. На думку дисертанта, відсутність зазначеної вимоги може призвести до виникнення «шлюбу, що кульгає», тобто шлюбу, який не може бути визнаний дійсним в Україні, явно несумісного з основним (публічним) правопорядком України.

6. Набула подальшого розвитку теза про необхідність врегулювання сімейно-правових відносин з іноземним елементом двостороннім договірним шляхом, тобто колізійними нормами міжнародних договорів. Перевагою подібного шляху є можливість громадянам договірних сторін отримувати на території країн, з якими такі договори укладено, рівний правовий захист, так якби вони були громадянами цих країн, та автоматичне виключення можливості виникнення негативної сторони інституту шлюбу з іноземним елементом, тобто колізій, невизнання дійсності укладеного шлюбу, незастосування права іноземної держави через «застереження про публічний порядок».

7. Набула подальшого розвитку теза про необхідність приєднання України до запропонованої ООН багатосторонньої Конвенції про згоду на взяття шлюбу, шлюбний вік та реєстрацію шлюбів від 7 листопада 1962 p., яка декларує правила, перейняті більшістю національних правових систем, що позбавили б громадян України негативних наслідків інституту шлюбу з іноземним елементом.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані як аналітична та інформаційна підстави для подальших наукових розробок у сфері сімейного та міжнародного приватного права.

Практичне значення одержаних дисертантом результатів полягає також у можливості їх використання у таких сферах:

а) у науково-дослідній сфері - можуть служити підґрунтям для подальшої розробки загальних питань колізійних норм у МПрП та спеціальних питань - колізійних норм сімейного права;

б) у правотворчості - можуть бути застосовані для модернізації вітчизняного законодавства, узгодженості його із сучасними міжнародними документами й національним законодавством провідних правових європейських систем, а також для подальшого вдосконалення законодавства України, приведення його у відповідність до нормам міжнародного права, зокрема ЄС;

в) у правозастосуванні - можуть бути використані юрисдикційними органами при вирішенні колізійних питань сімейного права з іноземним елементом та як основа їх методичного забезпечення;

г) у навчальному процесі - при проведенні лекцій та практичних занять зі студентами з таких навчальних дисциплін: «Сімейне право», «Міжнародне приватне право», «Актуальні проблеми МПрП», при підготовці підручників та навчальних посібників із зазначених дисциплін; при підготовці навчально-методичної літератури для юридичних факультетів ВНЗ.

Апробація результатів дослідження. Дисертацію підготовлено та обговорено на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ МВС України (м. Харків). Результати дослідження використовувались у навчальному процесі під час проведення практичних занять з навчальних дисциплін «Сімейне право України», «Міжнародне приватне право» та обговорювалися на чотирьох науково-практичних конференціях.

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у п'яти наукових статтях (одна написана у співавторстві), надрукованих у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, та чотирьох тезах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації визначена метою та завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що містять сім підрозділів, висновків, а також зі списку використаних джерел, який складається з 208 найменувань. Обсяг рукопису становить 190 сторінок тексту, із них основного тексту - 187 сторінок, додаток - 3 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі наведено обґрунтування актуальності дослідження, його зв'язок із науковими програмами, планами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, наведено відомості щодо апробації та публікації результатів дисертаційного дослідження.

Розділ 1. «Визначення напрямків та методологічних засад дисертаційного дослідження» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Генеза та сучасний рівень дослідження проблематики шлюбно-сімейних відносин з іноземним елементом» автор дисертації весь масив літератури, що стосується проблематики дисертаційного дослідження, первісно поділяє на дві групи: першоджерела - нормативні акти держав континентальної системи права, що історично регулювали відносини щодо укладення шлюбу «з іноземним елементом», а також акти сучасного колізійного та внутрішнього законодавства, які стосуються цього питання. Першоджерела охоплюють різноманітні історичні, юридичні та літературні пам'ятки. Серед них згідно з проблематикою дисертаційного дослідження найбільший інтерес становлять юридичні пам'ятки різного роду, що містять тексти тих чи інших правових норм. Останнім часом публікаціям джерел у цій сфері в Європі приділяється значна увага, це дозволяє використати певну кількість джерел, виданих російською, українською, англійською, французькою, німецькою та польською мовами. При дослідженні питання укладення шлюбу з іноземним елементом автором використовуються першоджерела, враховуючи зміни в законодавстві різних держав.

Аналізуючи сучасний рівень наукового дослідження проблематики, автором головну увагу зосереджено на наукових роботах Н.В. Орлової «Брак и семья в международном частном праве» (1966), В.І. Кисіля «Расторжение иностранных браков в международном частном праве» (1980), І.В. Пантелєєвої «Заключение брака по международному частному праву» (1986), О.Є. Бурлай «Правовідносини подружжя в МПрП» (2007), Я.В. Новохатської «Правове регулювання майнових відносин подружжя (порівняльно-правовий аспект)» (2007), М.О. Самойлова «Цивільно-правове становище громадян України в РП» (2003), Т.О. Єрмолаєвої «Правовое регулирование личных и имущественных правоотношений супругов, имеющих различное гражданство» (2005), О.А. Криволапової «Правовое регулирование брака с участием иностранного елемента» (2006), Г.Ю. Федосєєвої «Брачно-семейные отношения как объект международного частного права РФ» (2007).

Автором з'ясовано, що, незважаючи на велике значення наукових робіт цих правознавців для розвитку доктрини МПрП, комплексного теоретичного осмислення питань сімейного права з іноземним елементом, причому саме на сучасному рівні, в Україні вочевидь бракує. Вивчення ж проблематики та ступеня дослідженості проблеми дозволило обрати напрям подальшого дослідження.

У підрозділі 1.2. «Етапи становлення правового регулювання укладення шлюбів з іноземним елементом в МПрП» автором з'ясовано, що історичним родоначальником специфічного правового ставлення до іноземців у шлюбно-сімейних відносинах був римсько-правовий інститут matrimonium iuris gentium - шлюб між перегринами (іноземцями) й іншими вільними та шлюб, укладений самими іноземцями, який передбачав особливий шлюбний статус іноземців і складався з їх особливих прав та обов'язків у шлюбно-сімейних відносинах.

Встановлено, що більшість країн континентальної системи права реципіювало римсько-правовий інститут matrimonium iuris gentium, який набув різних форм у внутрішньому законодавстві кожної держави, залишаючи спільним одне: правове регулювання укладення шлюбу «з іноземним елементом» завжди відрізнялося від регулювання укладення шлюбів «класичних».

Дисертант доходить висновку, що протягом формування історії питання укладення шлюбу з іноземним елементом у державах Європи органи влади і, відповідно, акти законодавства неоднаково ставилися до шляхів його вирішення. Основними з них стали: повна заборона або суттєві обмеження на укладення шлюбів з іноземцями; застосування санкцій за укладення шлюбу з представником іншої юрисдикції; неврегульованість і, відповідно, відсутність правових наслідків укладеного шлюбу; обмеження іноземців різним чином, наприклад, надання їм спеціального статусу; встановлення особливої ускладненої процедури укладення шлюбів з іноземцями.

Вищезазначене обумовлює подальше дослідження саме обмежень прав іноземців у шлюбно-сімейних відносинах та відмінності у їх шлюбно-сімейному статусі.

У підрозділі 1.3 «Основні колізійні питання укладення шлюбів за участю громадян України в державах ЄС» автором досліджено загальні правила визначення права щодо регулювання укладення шлюбу, ускладненого наявністю іноземного елемента, та безпосередньо питання визначення права, що підлягає застосуванню до порядку укладення шлюбів за участю громадян України в державах ЄС. Зазначені питання завжди були найголовнішими у науці МПрП, й тому після досліджень вітчизняних учених робиться висновок про те, що для визначення законодавства, яке має бути застосовано до укладення шлюбу з іноземним елементом необхідно відповісти на два головні питання: 1) право якої країни регулює укладення шлюбу, 2) яке право застосовується для визначення правоздатності осіб, що шлюб укладають. Тобто основним питанням, яке вирішується у правовому регулюванні сімейних відносин, що виникають при укладенні шлюбу з іноземним елементом, є вибір «застосовуваного права» (lex causae).

Встановлено, що правове регулювання шлюбно-сімейних відносин має значну публічно-правову складову, тому хоча сімейне право й входить у систему приватноправових галузей національного права будь-якої держави, але публічне регулювання виявляється більш рельєфно, ніж у цивільному праві, тому сімейне право визначають як «конгломерат приватних і публічних норм». Саме тому предметом аналізу визначено не лише приватноправові відносини з «іноземним елементом», а й порядок та умови застосування національних та іноземних законів, правові наслідки такого застосування при наявності іноземного елемента. Завдяки цьому специфічному предмету та методам регулювання норми МПрП автором ставляться окремо від норм та інститутів інших цивілістичних галузей чи, скоріше, над цими нормами та інститутами, оскільки саме МПрП вирішує питання про можливість чи неможливість екстериторіальної дії національного закону.

Власне з вищезазначеного автором виділяються обидва способи укладення шлюбу «з іноземним елементом», які є предметом дослідження: укладення шлюбу громадянами України за кордоном відповідно до права іноземного та укладення шлюбу громадянами України між собою за кордоном відповідно до права України.

Дисертантом зазначається, що основним сучасним методом правового регулювання укладення шлюбу «з іноземним елементом» майже у всіх країнах світу є застосування класичних колізійних прив'язок lex loci celebrationis, відповідно до якої форма шлюбу визначається за законом місця його укладення, та lex patriae відносно матеріальних умов укладення шлюбу. Саме прив'язку lex patriae використовує український законодавець у ст. 55 «Право на шлюб» розділу IX «Колізійні норми сімейного права» Закону України «Про МПрП» щодо матеріальних умов укладення шлюбу громадянами України за кордоном. Автором встановлено, що колізійна прив'язка щодо формальних умов укладення шлюбів, на кшталт норм деяких нормативних актів держав ЄС, в Законі відсутня, тому пропонується використовувати прив'язку ч. 2 ст.4 Закону, а саме «право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами», тобто право України, щодо визначення матеріальних вимог до укладення шлюбу, та право держави, де шлюб буде укладатися, щодо формальних вимог.

Розділ 2. «Порядок укладення шлюбів за участю громадян України в державах Європейського Союзу» складається з двох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Укладення шлюбів у консульській установі або дипломатичному представництві згідно з правом України» з'ясовано, що основні правила укладення шлюбів між громадянами України в дипломатичних та консульських установах України за кордоном регулюються ідентично нормами всіх консульських Конвенцій України. Дисертант доходить висновку, що колізійний принцип, закріплений у зазначених конвенціях, виражається у здійсненні реєстрації так званих «консульських» шлюбів відповідно до законодавства України.

Встановлено, що «консульські» шлюби між громадянами України на території держав ЄС реєструються виключно компетентними органами державної влади, якими в даному випадку є консульські установи та дипломатичні представництва України. Зазначені шлюби реєструється виключно між громадянами України, які на законних підставах проживають у країні перебування, за їхньою спільною заявою. Автором робиться висновок, що реєстрація шлюбу в українському посольстві чи консульстві прирівнюється до реєстрації шлюбу в органах РАЦС; при цьому консул зобов'язаний дотримуватися матеріальних та формальних умов, необхідних для укладення шлюбу за законодавством України.

У підрозділі 2.2. «Укладення шлюбів за кордоном відповідно до права іноземної держави» автором досліджуються особливості укладення шлюбів за участю громадян України в наступних державах ЄС: Австрії, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, Швейцарії, Польщі. Вибір держав, законодавства яких є предметом дослідження, не є випадковим, оскільки підставою вибору для дослідження специфіки укладення шлюбу громадянами України саме в цих державах є об'єктивні фактори. По-перше, з громадянами саме цих держав статистично найчастіше укладаються шлюби громадянами України, по-друге, з жодною з цих держав ЄС (крім Республіки Польща) Україну не пов'язують міжнародні договірні відносини у цивільних справах, тому шлюбно-сімейний статус громадян України регулюється виключно нормами іноземного права, яке до цих пір не було предметом комплексного наукового дослідження; по-третє, джерела права вказаних держав ЄС варто проаналізувати, як з науково-теоретичної точки зору, в якості найстаріших у Європі та «взірцевих» першоджерел приватного права, так й з практичної - для підготовки рекомендацій для громадян України, що намагаються укласти шлюб в цих державах у майбутньому.

Дисертантом використовується єдиний, класичний для МПрП метод дослідження іноземного законодавства, а саме від об'єму колізійної норми іноземного закону, за її прив'язкою, до норм, які безпосередньо регулюють матеріальні та формальні умови укладення шлюбів у державі з урахуванням особливостей укладення шлюбів з іноземними та безпосередньо українськими громадянами.

З'ясовано, що шлюбно-сімейні відносини у всіх досліджуваних державах (крім Польщі) регулюються нормами цивільного права та, відповідно, цивільними кодексами, тому саме поняття шлюбу набуває одну з невідомих українському законодавцеві форм: шлюб-договір, шлюб-статус або шлюб-партнерство. Дисертантом визначено, що найбільш поширеною в європейському законодавстві та доктрині є точка зору, що шлюб - це договір, який породжує особисті та майнові права й обов'язки подружжя.

Дисертант доходить висновку, що шлюбно-сімейний статус громадян України в Польщі, на відміну від інших держав ЄС, врегульований найбільш чітко завдяки існуванню договору «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних та кримінальних справах» між двома державами, який допомагає у вирішенні більшості колізійних питань, що виникають при укладенні шлюбів громадянами України в цієї державі. Автор підтримує тезу про необхідність врегулювання сімейно-правових відносин з іноземним елементом двостороннім договірним шляхом.

Автором встановлено, що законодавства всіх досліджуваних держав ЄС застосовують класичні колізійні прив'язки lex loci celebrationis відповідно форми укладення шлюбу та lex patriae відносно матеріальних умов укладення шлюбу.

Розділ 3. «Правове регулювання визнання в Україні шлюбів, укладених за участю громадян України в державах Європейського Союзу» містить два підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Генеза інституту «визнання шлюбу» в МПрП» встановлено, що від питання про можливість визнання в однієї державі шлюбів, укладених в іншій, безпосередньо залежить реалізація багатьох прав, що ґрунтуються на правовому режимі шлюбу: сімейних, спадкових, речових тощо. Встановлено, що колізійні проблеми, що стосуються форми шлюбу, виникають дуже часто у зв'язку з необхідністю визнання або невизнання дійсним шлюбу на території іншої держави з точки зору невідповідності його публічному порядку, яка, власне, й виникає через відмінності у матеріальному праві, що регулюють питання укладення шлюбу. Так українське право й мораль дещо відрізняються від західних зразків, наприклад щодо питання укладення релігійних чи одностатевих шлюбів, які для європейського права є традиційними. Для громадян України, які укладають шлюби за кордоном, украй необхідно мати правильне уявлення про те, що в подальшому їх чекає на батьківщині: чи у всіх випадках їх шлюб буде визнаний дійсним, чи не утворять зазначені дії «шлюб, що кульгає».

З'ясовано, що у чинному внутрішньому законодавстві України взагалі не існує поняття «визнання шлюбу», а юридична доктрина МПрП не дає його наукового визначення, хоча й широко використовує. Автором надається власне визначення та розуміння зазначеного правового інституту, та пропонується повернутися до раніше існуючої в сімейному законодавстві України дефініції «визнання шлюбів», замість чинної «дійсність шлюбів».

У підрозділі 3.2. «Порядок визнання дійсності в Україні шлюбів, укладених за участю громадян України в країнах Європейського Союзу», досліджуються колізійні норми та норми сімейного законодавства України щодо визнання дійсності шлюбів, укладених громадянами України за кордоном.

Встановлено, що диспозиція чинної правової норми ст. 58 ЗУ «Про МПрП» на відміну від аналогічних норм попередніх нормативних актів уперше не використовує терміна «визнання» та «визнання дійсності», використовуючи більш імперативну дефініцію - «дійсність шлюбу», яка не має нормативного закріплення в Сімейному кодексі України (далі-СК), та використовується як антипод до прописаного в СК терміна «недійсність шлюбу». На думку автора наведене поняття є несумісним, оскільки нормативно закріпленим в СК антиподом дефініції «недійсність шлюбу» є «правозгідність шлюбу» зі статті 37 СК, яку й пропонується використовувати.

З'ясовано, що термін «дійсність шлюбу» зі ст.58 ЗУ «Про МПрП» має «автоматичний» характер, та передбачає дійсність в Україні будь-якого шлюбу, за умов додержання при його укладенні відносно громадянина України за кордоном вимог СК щодо підстав недійсності шлюбу, без проведення жодних додаткових дій. Дисертант доходить висновку, що серед підстав недійсності шлюбу встановлених ст.38 СК немає однозначної, імперативної вимоги щодо різної статі осіб, які укладають шлюб, а необхідної вимоги з ч. 1 ст. 21 СК «Поняття шлюбу», немає серед статей, вимоги яких мають виконуватися громадянином України для дійсності шлюбу, укладеного ним за кордоном. Оскільки законодавства деяких держав ЄС передбачають укладення одностатевих шлюбів, встановлено, що може мати місце виникнення «шлюбу, що кульгає» який призводить до наслідків, явно несумісних з основним публічним правопорядком України.

Дослідивши існуючі точки зору авторів щодо головних цілей окремого провадження в цивільному процесі, дисертантом пропонується розглядати питання визнання правозгідності (або невизнання правозгідності) шлюбу, укладеного за межами України, в рамках судового провадження (непозовного), та відповідно, включити вказану категорію справ до переліку справ окремого провадження.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у з'ясуванні сутності, юридичної природи і значення укладення та визнання шлюбу з іноземним елементом в МПрП, виявленні можливостей для більш ефективного функціонування вказаного правового інституту в умовах європеїзації суспільно-політичного життя в Україні.

Основними науково-теоретичними результатами проведення дослідження порядку укладення громадянами України шлюбів у державах ЄС та визнання зазначених шлюбів в Україні є такі положення:

1. Результатом правового аналізу еволюції розвитку правового регулювання шлюбу з іноземним елементом у МПрП є висновок про виникнення та рецепцію римсько-правового інституту matrimonium iuris gentium - шлюб між перегринами (іноземцями) у досліджуваних державах континентальної системи права, який набув різних форм у внутрішньому законодавстві кожної держави, залишаючи спільним одне: правове регулювання укладення шлюбу «з іноземним елементом» завжди відрізняється від регулювання укладення шлюбів між власними громадянами.

2. Встановлено, що основним сучасним методом правового регулювання укладення шлюбу з іноземним елементом у законодавстві досліджуваних держав є застосування класичної колізійної прив'язки lex loci celebrationis, відповідно до якої форма шлюбу визначається за законом місця його укладення, та lex patriae - щодо матеріальних умов укладення шлюбу.

3. Установлено, що колізійна прив'язка щодо формальних умов укладення шлюбів, на кшталт норм деяких нормативних актів держав ЄС, у Законі України «Про МПрП» відсутня, тому для визначення права, яке має бути застосовано для регулювання досліджуваних відносин, пропонується використовувати прив'язку ч. 2 ст.4 Закону, «право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами», тобто право України - щодо визначення матеріальних вимог до укладення шлюбу, та право держави, де шлюб буде укладатися, - щодо формальних вимог.

4. З'ясовано, що найбільш поширеною в європейському законодавстві та доктрині є точка зору, що шлюб - це договір, який породжує особисті та майнові права і обов'язки подружжя, оскільки шлюбно-сімейні відносини у всіх досліджуваних державах (крім Польщі), на відміну від України, регулюються нормами цивільного права та, відповідно цивільними кодексами.

5. Встановлено, що шлюбно-сімейний статус громадян України в Польщі, на відміну від інших держав ЄС, врегульований найбільш чітко завдяки існуванню договору «Про правову допомогу та правові відносини в цивільних та кримінальних справах» між двома державами. Колізійні норми цього договору регулюють вирішення колізій, що виникають при укладенні шлюбів громадянами України в цієї державі, й тому підтримується теза про необхідність врегулювання сімейно-правових відносин з іноземним елементом за допомогою міжнародних договорів й з іншими державами.

6. Встановлено, що внутрішнє законодавство України не використовує поняття «визнання шлюбу», а вітчизняна доктрина МПрП не дає його наукового визначення, хоча й широко використовує. Пропонується розглядати інститут «визнання шлюбів, укладених за межами України» в трьох аспектах: як юридичний зв'язок між двома різними національними правовими системами; як допуск державою до застосування іноземного права одночасно з дією власного внутрішнього права та як результат розгляду справи у порядку цивільного судочинства.

7. З'ясовано, що серед підстав недійсності шлюбу встановлених ст.38 СК немає однозначної, імперативної вимоги щодо різної статі осіб, які укладають шлюб, а необхідної вимоги з ч. 1 ст. 21 СК, немає серед статей, вимоги яких мають виконуватися громадянином України для дійсності шлюбу, укладеного ним за кордоном, що може бути причиною виникнення «шлюбу, що кульгає» який призводить до наслідків, явно несумісних з основним публічним правопорядком України.

Дослідження особливостей укладення шлюбів громадянами України в державах ЄС та визнання зазначених шлюбів в Україні дозволило запропонувати зміни до чинного законодавства, зокрема:

1. Запропоновано впровадити статтю 56¹ «Умови укладення шлюбу за межами України» до Розділу IX «Колізійні норми сімейного права» ЗУ «Про МПрП» наступного змісту:

Стаття 56 ¹. Умови укладення шлюбу за межами України.

1). Умови укладення шлюбу за межами України визначаються за особистим законом кожної з осіб, які укладають шлюб, на момент укладення шлюбу з додержанням стосовно громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо поняття та підстав недійсності шлюбу.

2). До реєстрації шлюбу між громадянином України та іноземцем (особою без громадянства) за межами України застосовується закон держави, на території якої реєструється шлюб, якщо інше не встановлено міжнародним договором з Україною.

2. Запропоновано внести зміни до ст. 58 Закону України «Про МПрП» такого змісту:

1). Замінити слово «дійсність» на «правозгідність» у назві статті 58, та, відповідно, «…дійсним…» на «…правозгідним…» у ч. 1. даної статті.

2). Вставити слово «…визнається…» замість «…є…» перед словосполученням «…дійсним в Україні…» у ч. 1. даної статті.

3) Вставити словосполучення «…поняття шлюбу та…» перед словосполученням «…підстав недійсності шлюбу…».

Пропонується наступна редакція ч. 1. ст.58 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Стаття 58. Правозгідність шлюбу, укладеного за межами України.

Шлюб між громадянами України, шлюб між громадянином України та іноземцем, шлюб між громадянином України та особою без громадянства, що укладений за межами України відповідно до права іноземної держави, визнається правозгідним в Україні за умови додержання відносно громадянина України вимог Сімейного кодексу України щодо поняття шлюбу та підстав недійсності шлюбу.

3. Запропоновано доповнити перелік справ окремого провадження України справами про визнання правозгідності шлюбу, укладеного за межами України, та, відповідно, наступна редакція ч. 3. ст. 234 ЦПК України:

ч. 3. У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб; про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей;про поновлення шлюбу після його розірвання; про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя; про визнання правозгідності шлюбу та інші справи у випадках, передбачених законом.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кожевнікова В.О. Шлюбно-правові відносини з іноземним елементом на території сучасної України (історико-правовий аналіз) / В.О. Кожевнікова, М.О. Самойлов, // Вісник ХНУВС. 2008. Вип. 41. С. 278 - 283.

2. Кожевнікова В.О. Основні принципи колізійно-правового регулювання шлюбу з іноземним елементом в державах Європейського Союзу / В.О. Кожевнікова // Кримський юридичний вісник. 2009. Вип.2(6). С. 291 - 297.

3. Кожевнікова В.О. Правове регулювання укладення шлюбів громадянами України в дипломатичних та консульських установах України за кордоном / В.О. Кожевнікова // Вісник прокуратури. 2009. № 6 (96). С. 108 - 114.

4. Кожевнікова В.О. Правове регулювання укладення шлюбів громадянами України у ФРН / В.О. Кожевнікова // Вісник прокуратури. 2010. №1(102). С. 119 - 124.

5. Кожевнікова В.О. Правове регулювання визнання дійсності шлюбів, укладених громадянами України за кордоном / В.О. Кожевнікова // Кримський юридичний вісник. 2010. Вип. 1(8). Ч. 1. С. 107 - 113.

6. Кожевнікова В.О. Історичні етапи правового регулювання шлюбних відносин з іноземцями на території України / В.О. Кожевнікова // Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції (17 - 18 травня 2008 р., м. Суми). Ч. 1. Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку. Суми: Видавничо-виробниче підприємство «Марія-1». 2008. С. 36 - 40.

7. Кожевнікова В.О. Шлюбний статус іноземця в римському приватному праві / В.О. Кожевнікова // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: матеріали науково-практичної конференції (24 травня 2008 р.). Харків: Вид-во ХНУВС. 2008. С. 107 - 109.

8. Кожевнікова В.О. Правове регулювання укладення шлюбу іноземцем у Франції / В.О. Кожевнікова // Збірник тез наукових робіт учасників IV Міжнародної цивілістичної наукової конференції студентів та аспірантів / Упоряд.: Чанишева А.Р., Матвійко М.В., Садовенко О.Л. та ін. [Одеська національна юридична академія]. - Одеса.: Фенікс, 2009 - С. 382 - 385.

9. Кожевнікова В.О. Основні аспекти правового регулювання укладення шлюбів громадянами України в Німеччині / В.О. Кожевнікова // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої пам`яті професора О.А. Пушкіна (23 травня 2009 р.). Харків: Вид-во ХНУВС, 2009. С. 177 - 179.

Особистий внесок здобувача при підготовці публікації, написаної у співавторстві, полягає в розробленні основної ідеї та викладенні тексту.

АНОТАЦІЯ

Кожевнікова В.О. Правове регулювання укладення шлюбів громадянами України у державах Європейського Союзу та їх визнання в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2010.

Дисертацію присвячено дослідженню питань правового регулювання укладення громадянами України шлюбів у державах ЄС та їх визнання в Україні. Встановлено, що законодавство усіх досліджуваних держав ЄС застосовує класичні колізійні прив'язки lex loci celebrationis до форми укладення шлюбу та lex patriae відносно матеріальних умов. Пропонується розглядати інститут «визнання шлюбів, укладених за межами України» в трьох аспектах: як юридичний зв'язок між двома різними національними правовими системами; як допуск державою до застосування іноземного права одночасно з дією власного внутрішнього права та як результат відповідної судової процедури. З'ясовано, що у чинному внутрішньому законодавстві України не існує поняття «визнання шлюбу», а юридична доктрина МПрП не дає її наукового визначення. Автором надається власне визначення та розуміння зазначеного поняття, та пропонується повернутися до раніше існуючої в сімейному законодавстві України дефініції «визнання шлюбів», замість чинної «дійсність шлюбів».

Ключові слова: шлюб з іноземним елементом, колізійні прив'язки, матеріальні, формальні умови укладення шлюбу, визнання шлюбу, дійсність шлюбу.

АННОТАЦИЯ

Кожевникова В.А. Правовое регулирование заключения браков гражданами Украины в государствах Европейского Союза и их признание в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2010.

Диссертация посвящена исследованию вопросов правового регулирования заключения браков гражданами Украины в государствах ЄС и их признания в Украине.

Диссертация состоит из трех разделов, что обусловлено целями и задачами исследования. Первый раздел состоит из трех подразделов и посвящен степени исследованности и историческим этапам становления и рецепции института брака с иностранным элементом в международном частном праве и юридической доктрине. Установлено, что большинство стран континентальной системы права реципировало римско-правовой институт matrimonium iuris gentium, который приобрел разные формы во внутреннем законодательстве каждого государства, оставляя общим одно: правовое регулирование заключения брака «с иностранным элементом» всегда отличалось от регулирования заключения браков «классических». Автором исследованы общие коллизионные правила определения права относительно регулирования заключения брака, осложненного наличием иностранного элемента и делаются выводы непосредственно по вопросу определения права, которое подлежит применению к порядку заключения браков при участии граждан Украины в государствах ЕС.

Второй раздел состоит из двух подразделов и посвящен анализу законодательства Украины и государств ЕС, регулирующего порядок заключения браков гражданами Украины в государствах ЕС. В подразделе 2.1. автор приходит к выводу, что основные правила заключения браков между гражданами Украины в дипломатических и консульских учреждениях Украины за границей регулируются идентично нормами всех консульских Конвенций Украины, а коллизионный принцип, закрепленный в указанных конвенциях, выражается в осуществлении регистрации «консульских» браков согласно законодательству Украины. В подразделе 2.2. автором исследуются особенности заключения браков при участии граждан Украины в государствах ЕС, в ходе которого установлено, что законодательства всех исследуемых государств ЕС применяют классические коллизионные привязки lex loci celebrationis, к форме заключения брака и lex patriae относительно материальных условий заключения брака.

Третий раздел содержит два подраздела. В подразделе 3.1. установлено, что действующее внутреннее законодательство Украины не регулирует понятия «признание брака», а юридическая доктрина МЧП не дает его научного определения, хотя и широко использует. Автором представлено собственное определение и понимание указанного правового института, и предлагается возвратиться к прежде существующей в семейном законодательстве Украины дефиниции «признание браков, заключенных за пределами Украины», вместо действующего «действительность браков, заключенных за пределами Украины». В подразделе 3.2. выяснено, что термин «действительность брака» из ст. 58 ЗУ «О МЧП» имеет «автоматический» характер, и предусматривает действительность в Украине любого брака, при условиях соблюдения при его заключении относительно гражданина Украины за границей требований СК относительно оснований недействительности брака, без проведения иных дополнительных действий. Диссертант делает вывод, что среди оснований недействительности брака установленных ст. 38 СК нет однозначного, императивного требования относительно разного пола лиц, которые заключают брак, а необходимого требования из ч. 1 ст. 21 СК «Понятие брака», нет среди статей, требования которых должны выполняться гражданином Украины для действительности брака, заключенного им за границей.

...