У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються його об'єкт, предмет, мета і завдання, характеризується його методологічна і теоретична основа; розкриваються теоретичне і практичне значення дослідження, формулюються положення і висновки, які складають новизну його результатів, наводяться відомості про апробацію результатів дослідження.

Перший розділ "Історичні та теоретико-правові аспекти становлення та розвитку шведської держави" включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1 "Методологія наукового дослідження і ступінь наукової розробки теми" проводиться огляд наукових джерел за темою дисертації. Стверджується, що, незважаючи на розробку у проаналізованих роботах окремих аспектів формування і розвитку шведської моделі соціально-правової держави, в Україні відсутні комплексні спеціальні дослідження природи, сутності, специфічних рис шведської моделі соціально-правової держави.

Розглядається система способів (методів), які використовувалися у дослідженні. Як універсальний метод при дослідженні природи шведської моделі, виявленні притаманних їй ознак, дослідженні особливостей функціонування шведської моделі соціально-правової держави у дисертації застосовувався діалектичний метод. Системно-структурний метод дав змогу проаналізувати модель соціально-правової держави, яка склалася у Швеції, як систему. Використання історичного методу також дало змогу дослідити процес становлення та розвитку шведської державності, визначити та глибше зрозуміти чинники, які вплинули на формування шведської моделі соціально-правової держави. Формулюючи визначення, аналізуючи позиції дослідників та зміст правових норм були використані окремі прийоми логічного методу наукового пізнання: опис, класифікація, аналіз та синтез. Застосування порівняльного методу пояснюється спільними історичними шляхами розвитку Скандинавських країн, існуванням протягом тривалого періоду спільних державних утворень. Необхідність звернення до аналізу текстів нормативно-правових актів зумовила застосування граматичного, логічного, систематичного, історико-правового, спеціально-юридичного та інших способів тлумачення права.

У підрозділі 1.2 "Основні етапи становлення та розвитку шведської держави" досліджується історія виникнення, становлення та розвитку шведської держави, від найдавніших часів, коли з'явилися перші згадки про племінні союзи на території нинішньої Швеції, до перетворення її у сучасну розвинуту демократичну соціально-правову державу.

На підставі проведеного аналізу відомого історії фактичного матеріалу автор виокремлює кілька принципових обставин, які, на його думку, значним чином вплинули на подальший розвиток шведської держави: а) шведські бонди (селяни-домогосподарі) не тільки ніколи не знали феодальної залежності, але навіть мали власну курію у станово-представницькому парламенті, який існував ще з початку XV ст.; б) поряд з могутньою центральною владою у Швеції завжди діяли різноманітні форми місцевого самоврядування; в) формування основних елементів шведського державного апарату та побудова стрункої системи державної адміністрації завершуються ще у ХVII ст., коли завдяки територіальним завоюванням в Європі Швеція набула статусу великої держави; г) основи сучасного шведського законодавства про свободу інформації були закладені ще 1766 р. з прийняттям конституційного "Акту про свободу друку"; д) партійна система "Доби свобод" була не дуже схожою на теперішню, але закріплення того, що чиновники виконавчої влади залежні від волі парламентської більшості, що є однією з основних характеристик парламентського правління, стало реальністю; е) однією з особливостей конституційного акту ("Форми правління" 1809 р.), побудованого за принципом поділу державної влади, було те, що він запроваджував спеціальні інститути для контролю над урядом - конституційну комісію Риксдагу та інститут парламентських омбудсманів; є) соціальні рухи, які виникли у період індустріалізації Швеції, стали основною школою демократії і досі становлять ключовий елемент сучасного шведського суспільства; ж) територія Швеції ніколи не була окупована іноземними військами, а з 1814 р. Швеція взагалі не воювала; з) суперечки за територію, соціальні негаразди та міжетнічні конфлікти, які дуже часто перешкоджають утвердженню демократичних начал, у Швеції не відігравали значної ролі, оскільки вона є унітарною державою з гомогенним населенням.

Дослідження історичного розвитку виникнення та формування шведської державності дозволяє зробити висновок про те, що у багатьох відношеннях витоки шведської самобутності, укорінені в її національних державно-правових традиціях, які здійснили вирішальний вплив на формування шведської моделі соціально-правової держави, тобто історичні фактори були визначальними для формування шведської моделі соціально-правової держави.

У підрозділі 1.3 "Загальна характеристика державного ладу Швеції з ХІХ ст. до сучасності" розглядається закріплена Конституцією Швеції система засад щодо організації та здійсненні державної влади, дається правова оцінка конституційно-правовим реформам, проведеним у цей час. Аргументується необхідність охопити у цьому підрозділі ХІХ ст., оскільки основні конституційні акти, які діяли протягом ХХ ст., більше того "Акт про престолонаслідування" 1810 р., чинний і досі, були прийняті на початку ХІХ ст. У результаті аналізу наукової літератури з відповідної проблематики обґрунтовується можливість умовного поділу конституційного розвитку буржуазної Швеції на декілька періодів.

Перший період (до 1809 р.) характеризується боротьбою дрібного дворянства, промислової буржуазії та селянства з абсолютистською владою короля Густава IV Адольфа, який своєю невдалою політикою довів країну до спустошення. Внаслідок "революції аристократів” Густав IV Адольф вимушений був зректися престолу, і Риксдаг обрав королем Швеції Карла ХІІІ. Цей період завершився ухвалою чотирьох основних законів - "Форма правління" від 06.06.1809 р., "Акт про Риксдаг" від 10.02.1810 р., "Акт про престолонаслідування” від 26.09.1810 р. й "Акт про свободу друку" від 12.06.1812 р. Разом ці чотири нормативно-правові акти й утворили Конституцію Швеції того часу. Основним з них був акт - "Форма правління" 1809 р., котрий із змінами й доповненнями діяв до 1974 р.

Другий період конституційного розвитку (до 1863-1866 рр.) пройшов під знаком розквіту капіталістичних відносин в економіці, які викликали зміни у політичній сфері. Реформа 1863 р. ліквідувала станово-представницький характер органів місцевого самоврядування, відтепер вони спиралися на збори міських та комунальних уповноважених на нижньому рівні та ландстинги - на рівні ленів (округів). Відповідно до нового "Акту про Риксдаг" 1866 р., який діяв до 1974 р., парламент ставав двопалатним. У цей же період вносились зміни й до Форми правління 1809 р., основні з яких були пов'язані з укладенням Шведсько-Норвезької унії 1814 р. на чолі зі шведським королем; з формуванням двопалатного Риксдагу; з деякими обмеженнями королівської влади.

Третій період конституційного розвитку (з кінця 60-х рр. ХІХ ст. до кінця 60-х рр. ХХ ст.) пройшов під безпосередньою вимогою демократизації політичного життя, а також під впливом зовнішніх чинників, у тому числі - революційних подій у Росії. Конституція, як і раніше, не визнавала уряд, як особливий державний орган, хоча він вже існував і діяв у реальному житті. Від 1876 р. було введено посаду прем'єр-міністра, що дало змогу виокремити уряд у самостійний державний орган, проте конституційного закріплення новації не відбулося. Фактично уряд призначав і звільняв король на власний розсуд, і уряд був відповідальним тільки перед ним. Проте під тиском демократичних сил у парламенті, монарх, наляканий революційними подіями за кордоном, уперше 1917 р. був вимушений, призначаючи уряд, врахувати співвідношення партійних сил у Риксдазі. Тривав процес посилення парламентського контролю за діяльністю виконавчої влади.

Четвертий період конституційного розвитку бере свій початок з 1969 р., коли Риксдаг було перетворено з двопалатного у однопалатний представницький орган. Це значною мірою пояснюється змінами порядку формування першої (верхньої) палати Риксдагу та відміною цензів. Склад Першої палати став мало чим відрізнятися від складу Другої, і, як наслідок, втрачало сенс існування двопалатної системи. Пізніше, 1974 р., проведено загальну конституційну реформу.

Аналізуючи сутність конституційних реформ у Швеції, які запроваджувалися поетапно, можна вирізнити три групи змін:

1) ті, що законодавчо закріплювали зміни, які вже існували на практиці, зокрема, формування уряду на основі співвідношення сил у парламенті;

2) конституційні новели: ліквідація верхньої палати Риксдагу, передача частини прерогатив короля тальману (голові парламенту) тощо;

3) редакційні поправки.

Другий розділ "Загальнотеоретична характеристика соціально-правової держави" включає три підрозділи.

Підрозділі 2.1 "Поняття та суть соціально-правової держави" присвячений дослідженню поглядів на поняття "правова держава" і "соціальна держава". У ньому обґрунтовується, що соціальна держава є черговим ступенем еволюційного розвитку державності. Об'єктивні причини її виникнення пов'язані зі зміною ролі людини на виробництві, підвищенням людського чинника в результаті науково-технічного прогресу, коли виникла необхідність ширшого врахування потреб людей, визнання їхніх соціальних прав, розширенням соціальної функції держави. Держава визнала себе відповідальною за умови життя людей.

Зазначається, що у другій половині ХХ ст., коли поняття "правова держава" і "соціальна держава" об'єдналися, збагативши кожне з них, соціальні функції держави не просто набули правових основ, вони стали провідними, набули обов'язкового характеру, трансформуючи правову природу держави. Відбувся остаточний перехід соціальних функцій від суспільства до держави. Поняття справедливості, солідарності, прав та обов'язків особи та суспільства дістали формально-юридичне закріплення, і стали основою еволюції державних соціальних функцій. Виникнення соціально-правової держави стало новою віхою в розвитку уявлень про державу і її сутність.

У підрозділі 2.2 "Співвідношення понять "соціально-правова держава" та "держава добробуту"" на підставі аналізу та порівняння основних визначальних характеристик цих понять в процесі їх виникнення та розвитку констатується, що, не дивлячись на змістовну близькість понять "соціальна держава" і "держава добробуту”, розвиток кожного з цих понять і соціальних явищ, їх співвідношення з часом зазнали певних змін, які відображають об'єктивні умови цивілізаційного розвитку та національну практику державного будівництва. З посиленням соціальної ролі держави та висуненням суспільством вимог щодо підвищення ефективності соціальної політики формуються нові уявлення про соціально-правову державу як механізм зняття протиріч між законами ринку та соціальними цілями. На відміну від "держави добробуту", сучасна соціально-правова держава прагне відійти від своєї патерналістської політики, орієнтована на ліквідацію утримання і спрямована на створення сприятливих соціальних умов перш за все через соціально орієнтовану ринкову економіку.

Підкреслюється, що концепції соціально-правової держави та держави добробуту за своєю сутністю не є сталими, їх характеристики, завдання і роль в різні часи визначались по-різному. Процес їх еволюції триває й досі, тому при віднесенні тієї чи іншої держави до певної моделі, необхідно пам'ятати, що завжди існує можливість її суттєвої трансформації, яка пов'язана із змінами соціально-економічної ситуації, приходу до влади по-іншому ідеологічно зорієнтованих політичних сил, які можуть внести суттєві зміни не лише у форми, але і у принципи функціонування тієї чи іншої моделі держави.

У підрозділі 2.3 "Аналіз шведської моделі держави й суспільства" обґрунтовується положення про те, що крім звичайних ознак, характерних для будь-якої соціальної правової держави, шведській моделі соціально-правової держави притаманні певні особливості, зокрема: політика нейтралітету; рекордний строк перебування при владі Соціал-демократичної робітничої партії Швеції; надзвичайно сильний і впливовий профспілковий рух; успішне співробітництво СДРПШ та ЦОПШ; механізм розв'язання конфліктів на ринку праці; соціал-демократична концепція держави як "дому народу”; практика колективних домовленостей; централізовані переговори між ЦОПШ та ОРШ щодо заробітної плати шляхом укладення колективних договорів; історичний компроміс між "трудом і капіталом"; культура консенсусу; поєднання повної зайнятості з низькою інфляцією, стабільним зростанням та рівним розподілом доходів завдяки активній політиці держави на ринку праці; дієва, широкомасштабна, всеохоплююча система соціального забезпечення; політика солідарності в сфері заробітної плати; сильне суспільство для забезпечення загального добробуту; високий рівень оподаткування; універсалізм; досягнення рівноправ'я між статями; активна політика держави на ринку праці щодо підготовки та перепідготовки кваліфікованої робітничої сили; активне громадянське суспільство, що виросло з народних рухів; державна сімейна політика охоплює все суспільство; надзвичайно високий ступінь всебічного опрацювання та експертизи законопроектів; культурно-антропологічні особливості; індустріальний прорив; змішана економіка.

Сформульовано авторську дефініцію шведської моделі соціально-правоовї держави. Шведська модель соціально-правової держави - історично зумовлена національна форма розвитку держави у Швеції, яка характеризується високим рівнем захищеності соціально-економічних прав громадян, ефективним поєднанням ринкових відносин і державно-правового регулювання; політичною стабільністю; практикою соціального консенсусу; високим рівнем зайнятості та вирівнюванням доходів.

Третій розділ "Особливості реалізації принципів соціально-правової держави у Швеції" включає три підрозділи.

У підрозділі 3.1 "Особливості реалізації державної політики Швеції у соціальній сфері" зазначається, що соціальна політика у Швеції ефективна та стійка протягом десятиліть. В її основі лежить розуміння необхідності забезпечення єдності економічних та соціальних цілей розвитку. Витрати на соціальне забезпечення та соціальне страхування складають значну долю валового національного продукту (більше 30%) та забезпечуються високими ставками податків. Суб'єктом соціальної політики виступає держава (центральна влада та органи місцевого самоврядування), роботодавці та робітники, при чому головні організуючі та розподільчі функції належать державі. Для шведської системи соціального забезпечення та соціального страхування характерно поєднання генералізуючого (охоплюються всі члени суспільства) та індивідуалізуючого (об'єктом соціальної політики виступає індивід сам по собі, а не представник якоїсь корпорації) принципів. Суспільні інститути беруть участь у відпрацюванні напрямів соціальної політики, але безпосередньо її не здійснюють. Всі види та реформи соціального забезпечення та соціального страхування іституціонізовані та знаходяться під суворим державним контролем.

У підрозділі 3.2 "Особливості реалізації державної політики Швеції в економічній сфері" аналізується вплив змішаної ринкової економіки на перетворення Швеції за короткий строк із збіднілої аграрної країни у "державу добробуту".

Автором обґрунтовується, що соціально орієнтована ринкова економіка передбачає значну долю державного втручання при вирішенні соціальних проблем. Здійснюючи перерозподіл національного доходу через бюджет, держава реалізує систему соціальних програм. У соціальній сфері панівне становище займає державний сектор, а не ринкові структури. У залежності від розмірів державного сектора у тій чи іншій країні соціальна політика має свої особливості. На практиці це виражається у різних масштабах соціальної політики держави. Виділяють розширений тип соціальної політики, який характеризується загальнодоступністю соціальних програм, універсальністю виплат, всеохоплюючою перерозподільною діяльністю держави, та обмежений тип, який означає зведення соціальної політики держави до мінімуму.

У підрозділі 3.3 "Особливості реалізації державної політики Швеції у політичній сфері" обґрунтовується, що неабияку роль у специфіці розвитку цієї країни відіграла тривалість перебування при владі Соціал-демократичної робітничої партії Швеції. Вона стала одним з визначальних факторів прогресивних зрушень, які відбулися у Швеції протягом останніх ста років, зміцнення демократичного політичного режиму, широких соціальних реформ, прогресивної у цілому політики, яка проводилася Швецією на міжнародній арені. Соціал-демократичний ідеал держави загального добробуту, впевненості у майбутньому, солідарності, рівності, справедливості, позначився на всьому шведському суспільному будівництві.

шведська модель соціальна правова держава

Висновки

У Висновках висвітлено основні положення дисертаційної роботи, а також викладені основні теоретичні положення, пропозиції та рекомендації, сформульовані автором у ході дослідження. Основні наукові положення, отримані в результаті проведеного дисертаційного дослідження, сформульовано наступним чином:

1. Вивчення основних історичних та теоретико-правових аспектів становлення та розвитку шведської державності дозволяє зробити висновок про те, що основи шведської самобутності закладалися впродовж багатолітньої історії розвитку та становлення шведської державності та укорінені у національних державно-правових традиціях, які здійснили могутній вплив на формування шведської моделі соціально-правової держави.

2. У Швеції буржуазно-демократичні перетворення державно-правового характеру проводилися не одночасно, а поетапно, шляхом поступового реформування, що знаходило своє відображення, головним чином, на практиці. Фактично розвиток системи парламентської демократії проходив без суттєвих змін у структурі конституції. Тільки з прийняттям нової "Форми правління" у 1974 р. на конституційному рівні було закріплено такі принципи парламентаризму, як формування уряду на основі співвідношення сил у Риксдагу, перехід повноти законодавчої влади до парламенту, а також змінено його структуру шляхом ліквідації верхньої палати. На сьогодні, шведський король і юридично, і практично вже не є джерелом влади і здійснює лише представницькі функції.

3. Комплексний історико-теоретичний аналіз шведської моделі соціально-правової держави дозволив виявити наступні притаманні їй особливості, які у значній мірі обумовлені зовнішніми та внутрішніми факторами формування державності у Швеції:

політика нейтралітету - "свобода від союзів у мирний час з метою збереження нейтралітету на випадок війни" - яка забезпечила сприятливі зовнішні умови для розвитку;

рекордний строк (шістдесят шість років з тих вісімдесяти п'яти, протягом яких вибори проводяться після введення всезагального виборчого права) перебування при владі Соціал-демократичної робітничої партії Швеції;

успішне співробітництво Соціал-демократичної робітничої партії Швеції та Центрального об'єднання профспілок Швеції, яке посилювало реформістський робітничий рух в країні. У ньому одна з основних причин нетипово панівного становища шведського робітничого руху - як у політиці, так і на ринку праці;

надзвичайно сильний і впливовий профспілковий рух;

механізм розв'язання конфліктів на ринку праці. Відповідно до Сальтшебаденської угоди 1938р. традиційні супротивники - Центральне об'єднання профспілок Швеції та Об'єднання роботодавців Швеції - за взаємною згодою відмовились від боротьби і взяли на себе зобов'язання мирно, шляхом переговорів, керуючись загальними інтересами та уникаючи державного втручання, вирішувати всі можливі конфлікти на ринку праці;

практика колективних домовленостей - право встановлювати рівень заробітної плати було закріплено шведським суспільством як за роботодавцями, так і за профспілками, які проводили політику солідарності шляхом укладення колективних договорів;

централізовані переговори між Центральним об'єднанням профспілок Швеції та Об'єднанням роботодавців Швеції щодо заробітної плати шляхом укладення колективних договорів;

культура консенсусу. Вміння шведів уникати конфліктів при прийнятті рішень, досягати згоди, знайти компромісне рішення пояснюється процедурою широких демократичних обговорень та переговорів, які передують заключному етапу у виборі засобів та шляхів руху, політичною демократією, загальним тяжінням до компромісу;

надзвичайно високий ступінь всебічного відпрацювання, експертизи законопроектів;

Соціал-демократична концепція держави як "дому народу” для шведів, згідно якої основними принципами державної політики у всіх її сферах є свобода, рівність, солідарність, універсалізм;

дієва гендерна політика;

державна сімейна політика охоплює все суспільство. Законодавчо зрівняні у правах офіційно зареєстровані і не зареєстровані сім'ї - суспільство проявляє турботу про всіх своїх громадян, незважаючи на те, з ким і як вони живуть;

високий рівень оподаткування;

дієва широкомасштабна система соціального забезпечення, що дбайливо опікує кожного жителя цієї країни "від колиски до могили”. У цій державі з початку ХХ ст. більшою мірою, ніж в інших країнах, соціально-правова політика формувалась на благо всього населення;

змішана економіка - поєднання ринкових відносин з державно-правовим регулюванням, домінування приватної власності у сфері виробництва на фоні значних елементів одержавлення в сфері перерозподілу;

історичний компроміс між "трудом і капіталом". Промисловці визнали за соціал-демократами, що спиралися на парламентську більшість, право на проведення соціальних реформ, а робітничий рух (соціал-демократи та профспілки) утримувався від масштабної націоналізації власності;

поєднання повної зайнятості з низькою інфляцією, стабільним зростанням та рівним розподілом доходів завдяки активній політиці держави на ринку праці;

політика солідарності в сфері заробітної плати, яку спільно проводили Центральне об'єднання профспілок Швеції та Об'єднання роботодавців Швеції за підтримки держави, основне гасло політики: "рівна оплата за рівну працю”;

сильне суспільство для забезпечення загального добробуту - наявність великого суспільного сектору (зайнятість у суспільному секторі досягла третини працездатного населення);

активна політика держави на ринку праці щодо підготовки та перепідготовки кваліфікованої робітничої сили;

активне громадянське суспільство, що виросло з народних рухів, які, починаючи від середини ХІХ ст., відігравали важливу роль і у культурі, і у політиці, і в економіці;

культурно-антропологічні особливості, які проявляються у національному менталітеті шведів, в їх культурі, у тому числі політичній;

універсалізм - державна політика базується на принципі, що всі суспільні блага повинні бути доступні кожному громадянину або всім категоріям громадян (дітям, матерям, пенсіонерам, інвалідам, безробітним тощо);

близькість - прагнення вирішувати соціальні питання на місцевому рівні, тобто у безпосередній близькості до джерела проблеми;

відкритість - всі громадяни мають право ознайомитися з будь-якими документами у владних структурах, крім тих, що віднесені до державної, банківської, комерційної таємниці або, розголошення яких може завдати шкоди особистості;

Сформульовано авторську дефініцію шведської моделі соціально-правоовї держави. Шведська модель соціально-правової держави - історично зумовлена національна форма розвитку держави у Швеції, яка характеризується високим рівнем захищеності соціально-економічних прав громадян, ефективним поєднанням ринкових відносин і державно-правового регулювання; політичною стабільністю; практикою соціального консенсусу; високим рівнем зайнятості та вирівнюванням доходів.

Розгляд співвідношення понять "соціально-правова держава" та "держава добробуту" дозволив виявити їх відмінність та спорідненість і встановити:

не дивлячись на змістовну близькість понять "соціально-правова держава" і "держава добробуту”, розвиток кожного з цих понять та їх співвідношення з часом зазнали певних змін, які відображають об'єктивні умови цивілізаційного розвитку та національну практику державного будівництва;

з посиленням соціальної ролі держави та висуненням суспільством вимог щодо підвищення ефективності соціальної політики формуються нові уявлення про соціально-правову державу як механізм зняття протиріч між законами ринку та соціальними цілями. На відміну від держави добробуту, сучасна соціально-правова держава прагне відійти від своєї патерналістської політики, орієнтована на ліквідацію утримання і спрямована на створення сприятливих соціальних умов перш за все через соціально орієнтовану ринкову економіку;

концепції "соціально-правової держави" та "держави добробуту" за своєю сутністю не є сталими, їх характеристики, завдання і роль в різні часи визначались по-різному. Процес їх еволюції триває й досі, тому при віднесенні тієї чи іншої держави до певної моделі, необхідно враховувати можливість її суттєвої трансформації, яка пов'язана із змінами соціально-економічної ситуації, приходу до влади інакше ідеологічно зорієнтованих політичних сил, які можуть внести суттєві зміни не лише у форми, але і у принципи функціонування тієї чи іншої моделі держави.

6. Дослідження основних тенденцій функціонування соціально-правової держави у Швеції на сучасному етапі дозволяє дійти висновку про те, що шведська соціально-правова політика характеризується великими бюджетними витратами, високим стандартом послуг, значними соціальними виплатами і традиційно широкою участю держави у соціальній сфері. До характерних рис шведської державно-правової політики у соціальній сфері можна віднести такі:

стабільність проведення соціально-правових реформ протягом всього ХХ ст., і хоча ці реформи зазнавали впливу коливань економічної кон'юнктури, але незмінно залишались у центрі діяльності урядів як необхідний елемент збереження мирних та збалансованих відносин у суспільстві, досягнення соціальної справедливості, вирівнювання доходів та успішної економічної політики;

в її основі лежить розуміння необхідності забезпечення єдності економічних та соціальних цілей розвитку;

витрати на соціальне забезпечення та соціальне страхування складають значну долю валового національного продукту та забезпечуються високими ставками податків;

суб'єктом соціальної політики виступає держава (центральна влада та органи місцевого самоврядування), роботодавці та робітники, при чому головні організуючі та розподільчі функції належать державі;

для шведської системи соціального забезпечення та соціального страхування характерно поєднання генералізуючого (охоплюються всі члени суспільства) та індивідуалізуючого (об'єктом соціальної політики виступає індивід сам по собі, а не представник якоїсь корпорації) принципів;

суспільні інститути беруть участь у відпрацюванні напрямів соціальної політики, але безпосередньо її не здійснюють;

всі види соціального забезпечення та соціального страхування іституціонізовані та знаходяться під суворим державним контролем.

7. Визнано, що соціал-демократичний ідеал держави загального добробуту, "дому народу”, впевненості у майбутньому, солідарності, рівності, справедливості, позначився на всьому шведському державному будівництві. Значну роль у специфіці розвитку цієї країни відіграла тривалість перебування при владі Соціал-демократичної робітничої партії Швеції. Вона стала одним з визначальних факторів прогресивних зрушень, які відбулися у Швеції протягом останніх ста років, зміцнення демократичного політичного режиму, широких соціальних реформ, прогресивної у цілому політики, яка проводилася Швецією на міжнародній арені.

8. На підставі комплексного історико-теоретичного аналізу сформульовано висновок, що при відпрацюванні стратегії проведення комплексу державно-правових реформ в Україні накопичений Швецією багатий досвід у розбудові демократичної соціально-правової моделі держави є надзвичайно корисним. Однак непродумане, механічне запозичення шведського досвіду, без врахування українських реалій, може призвести до непередбачуваних, а інколи й шкідливих наслідків. Щоб уникнути цих ризиків, потрібно розширювати теоретичні дослідження сутності, природи та особливостей шведської моделі соціально-правової держави.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях здобувача у фахових виданнях